Чайковський А.. Сагайдачний

сторона показалася вiд лiсу, де, крiм вовчих долiв i ям, не було нiчого. З
того боку були дорiжки, вiдомi мешканцям редути. Коли б вороги на тi
стежки попали, то нiчого би не здержало ©х увiрватися в редуту. Один
рятунок був би, коли б витягти заставу на греблi й пустити туди воду. Та
серед то© велико© метушнi нiхто про це не пам'ятав.
Марко вештався всюди й помагав, де було треба. Нагадав собi Петра, й
пiшов за ним шукати. Довiдався, що Петро лежить ранений i побiг до нього.
Гадав, що застане його в куренi й побiг туди. В куренi горiв огонь.
Пасмуга свiтла виходила заднiм вiкном i освiчувала цiлу сторону далеко. В
тiм свiтлi побачив, як ватага пiдходить дорiжкою вiд сторони лiсу.
- Мати божа, рятуй! - скрикнув вiн. Коло нього не було нi живо© душi.
Вмить пригадав греблю й заставу.
"Коли б лише на час наспiти", - подумав. Вибiг з куреня й кинувся до
греблi. Йшов хильцем, щоб його не помiтив хто. Добравшись до греблi, побiг
до застави й став ©© пiдносити. Робота не була пiд силу одного чоловiка,
тим бiльше, що рiчка весною багато води набрала й на заставу налягала.
Надлюдською силою, тямлячи, що вiд такого залежить доля всiх товаришiв,
вiн так довго силкувався, поки застави не рушив. Поволi цаль за цалем
пiдносив заставу вгору, аж вода рванула цiлою силою. Задиханий i
знеможений не мiг кроку поступитися. Дихав важко, кров била в жилах.
Вiн присiв з умучення й забув, що з ним робиться, аж почув, як сюди
бiгли якiсь люде, а рiвночасно з долини почувся крик. Вода стала долину
заливати.
Татари побачили небезпеку й хто мiг, то звертав.
До застави прибiгло кiлька людей.
- Гляди, Пархоме, заставу вже хтось вiдсунув, вода рветься цiлою силою,
а дядько Касян сварив, що про заставу ми забули.
- Та ось тут хтось ... - каже другий, що наткнувся на знеможеного
Марка.
- Поможiть, братики, - говорив слабим голосом Марко, - не можу сво©ми
силами пiдвестися.
- Та це Марко! Тебе ранили?
- Нi, я знемiгся.
- Хiба ти сам заставу вiдсунув?
- Як бачите, сам, нiкого тут не було.
- Було чого знемогтися. Ця робота на двох, коли не на трьох.
Марка насилу пiдвели, вiн ледве ноги волочив. Надворi стало свiтати, а
ще боротьба не вгавала. Тепер татари побачили, що нiчого не вдiють, редути
не вiзьмуть. Вони стали вiдступати. За ними стрiляли з гармат. Дехто
пiддавав думку, щоб сiсти на конi та погерцювати з поганцями в полi.
- Буде з них, - говорив Касян. - Ми знемоглись. Татарин подякував би
нам, коли б так ми йому поле дали. Нас замало.
А тим часом в стодолi жiнки з дiтьми аж тряслися зi страху, що з ними
станеться, коли татарам вдасться редуту здобути. Неодмiнно всiх порiжуть.
Тепер, коли стрiли переставали, аж душа в них вступала, всi були радi.
- Гей, баби, - кликав Касян, - виходьте козакам снiдання варити та
ранених обходити! Збiр! - кликав Касян.
- Скажiть, хлопцi, кому впало в голову викотити гармату до брами?
- Та я помагав, але Петро мене до того закликав...
- Славний хлопець, де вiн?
Сотник каже:
- Вiн трохи ранений, лежить на мо©й лежанцi. Тепер я був у нього. Вiн
спить.
- А тяжко ранений? - пита Марко.
- Нiчого йому не буде. Трохи дряпнув хтось шаблею по головi. Шапка його
врятувала.
- Тепер скажiть, хлопцi, хто з вас заставу на греблi вiдсунув?
- То Марко. Застали ми його там, ледве дихав - так iзнемiгся.
- Сам-один! Ну, небоже, ведмежа в тебе сила...
- Нiде правди дiти, пане сотнику, - каже Касян, - цих двох бравих
козакiв слiд нагородити. Вони врятували редуту. I серед тако© метушнi не
втратив жоден голови i робив з власного розуму, що було треба, i зробив
добре.
- Так тому й бути, - каже сотник, беручись за боки. - До того Петро
менi життя урятував, того ви всi не зна те. Вiн в саму пору заколов
татарина, як пiдходив до мене ззаду. Знайте сотника Чуба. Петровi за те,
що менi життя врятував, - сто червiнцiв, а за те, що вони обидва так гарно
знайшлися, - по оксамитному жупану, по шаблi i рушницi з мо © збро©внi.
Марковi ще дати коня, щоб пiшки не тьопав. Тобi, Касяне, старий товаришу i
друже, - мо© двi пiстолi срiблом кованi, турецькi, що над мо ю лежанкою
висять. Вам усiм - мо сердечне спасибi. Сьогоднi в нас празник буде.
Бранцi нехай погребуть татарськi трупи. Пiд лiто йде, i стерво занечистить
повiтря, що дихати не буде чим. Тепер скажiть, скiльки вас полягло?
- Буде п'ять, - каже Касян.
- Тих похова мо, як лицарiв. Годi, де дрова рубають, там трiски летять.
Ще одне хочу сказати: обидва нашi молодi лицарi вiднинi переходять з
новикiв у козацтво.
- Добре, - каже Касян, - згода, вони вартi цього. На спомин нинiшнього
дня даю ©м вiд себе по однiй пiстолi, якi щойно вiд сотника дiстав.
- Славно! Ходiмо до Петра! - гукали козаки.
- Кажу, що не можна. Вiн спить, нехай перш подужа , а це буде
незадовго.
- А я ще мало не забув на сво©х оборонцiв, - каже Касян.
Вiн став свистати, i на це прибiгли пси, мiж ними була Султанка, а
Лиска не було.
- А он Лиско лежить, - говорили, - що вiн, неживий?
Прийшли ближче. Лиско лежав на татариновi i держав його за горло. Вiн
дивився на козакiв зизом i махав хвостом.
- От завзятий! Лиску, пусти його, то вже труп.
Але Лиско не мiг розняти писка, так йому задеревiв, треба було силомiць
розвести вилицi. Лиско ледве стояв на ногах.
- Йому зараз теплого молока дати. Бiдний, добрий Лиско! - Всi його
стали гладити. Пси стали його нюшити. Султанка була дуже врадувана,
пiдскочила до старого осавула i лизнула його широким язиком по лицi.



ХV

Вiд часу, як у редутi засiли бранцi, не можна було завести давнього
порядку. Сотник був невдоволений, i не знав, як цьому порадити. Вiн бачив,
що карнiсть у редутi псу ться, i тим найбiльше журився. Мiж бранцями були
гарнi молодицi й дiвчата, якi козакам позавертали голови. Козаки ходили,
наче зачадiлi, i коли лише сонце заходило i стемнювалося, не було кiнця
жениханню. Позаводились пари, якi сходились на рiзних кутах редути, i пiд
спiв соловейка заводили сво© ахи та охи.
Кiлька разiв зачинав розмову з Касяном, та нiколи путнього нiчого не
договорився. Касян все розводив руки i говорив:
- Годi, сотнику, у степ не виженемо, не на те ©х висвободили, щоб знову
в пута попали. Ординцi лише того ждуть, щоб сво вiдiбрати.
- Та бiйся бога, Касяне, у нас сiчовий порядок, як можна з жiнками?
Козацтво геть знiвечилось, збабiло. Якби так тепер орда на нас наскочила,
то далебi, що кожний козак поперед усього хапав би свою дiвчину наперед
себе та ховався б у мишачу дiрку, щоб ©© личка часом татарин нiгтем не
задряпнув. Тодi ми пропали, а тепер пропада наша добра слава у низових
товаришiв. Господи! Нащо менi треба було того всього?
- Не гнiви бога, сотнику. Дав нам бог велику побiду над поганцем,
привели добичу, освободили хрещений народ, а ти ремству ш i боговi
хулиш...
- Тьфу на вас, старих i молодих дурнiв. Прийдеться мiж вами вдурiти. Та
нi, я кину все, заберу свою мiзерiю i пiду на Сiч, а ви тут робiть собi,
що вам завгодно; вибирайте собi за сотника яку Палажку або Катерину. -
Сотник сердився, як ще нiколи, i пiшов у свою свiтлицю. - Тим дурним
жовтодзюбам не дивуюся, бо то ще зелене, молоде. Побачить хвартушину, то
вже м'якне, як вiск, але не можу з дива вийти, що сталося Касяновi? Може,
вiн залюбився? От, старий здурiв до краю, i козацьку славу занапастив! -
Сотник став сердечно смiятися. - Та я мушу його вислiдити, котра-то йому в
серце запала. Тодi бiгме на смiх його поставлю, хай смiються, та, може, це
його отямить. Бо так, справдi, не може бути. Старий був строгий i суворий,
карав кожну провину в службi, а тепер-то молодики по головi йому скачуть,
мов горобцi по полукiпку. Мушу його виловити.
I сотник став слiдити за Касяном. Виходив на майдан тодi, коли його
нiхто не сподiвався.
I вдалося йому.
Одного пообiддя, тодi як звичайно йшов спочивати, вийшов сотник iз
свiтлицi. Перейшов майдан i зайшов до стодоли. I тут побачив таке, що йому
й на думку не прийшло би.
Старий Касян сидiв на пеньку й стругав якусь iграшку ножем. Бiля нього
бавилось на землi дво дiток: дiвчина, може, десяти лiт, i, може,
шестилiтнiй хлопчик.
- Дiдусю, - каже хлопчик, оперши свою рум'яну голiвку на його колiнi, -
а вистружи менi шабельку, я хочу татарина бити.
- Добре, Iвасю, вистружу тобi шабельку i вчити тебе буду, як нею
орудувати, щоби, як виростеш, добрим козаком був...
- А наш татко, - обзива ться дiвчинка, - мав шаблю справдiшню, гостру.
Вiн так рубав татар, як вони на нас наскочили, поки його не зарубали.
- Татари - поганий народ, моя дитинко, ©х треба нiвечити, бо то нашi
вороги.
- Дiдусю, а менi не можна шаблi так, як Iвасевi, чому воно так? А я
сильнiша за Iвася.
- Так уже бог дав, що жiноче iнше дiло, а козацьке iнше...
- А я тобi покажу, - каже Iвась, - що я сильнiший i тебе поборю.
Вiн схопився i хотiв поборотися з сестричкою.
- Годi, дiти, так не можна, - говорив Касян. - Коли б ви побилися, то я
нiчого вам не зладжу i сердитись на вас буду. От, краще ви поцiлуйтеся, -
ось так, то люблю, а тепер поцiлуйте вашого дiда.
Дiти прискочили до Касяна i взяли його за шию та стали цiлувати. Касян
кинув стругання i обняв ©х, цiлував у русяву голiвку то одне, то друге i
гладив по личку. Не мiг очей вiд них вiдiрвати, як в образок дивився.
Сотник дивився на те крiзь щiлину. Бачив лице старого Касяна, i не мiг
його пiзнати. Уся суворiсть щезла, лице випогодилося, прояснiло, вiн цiлий
сiяв з радощiв. Сотник побачив, що в його яснiючих очах блистiли сльози.
"Нагадав, сердега, сво©х небожат, може, вони якраз на них схожi, радi ,
мов мала дитина. От яку собi мiй друг любов знайшов. - Сотник вiдiйшов
зворушений, не показуючися Касяновi. - Не треба старого соромити.
Очевидно, вiн не хоче, щоб його пiдглядали".
Сотник, йдучи до себе, побачив Петра, що якраз виходив з куреня.
"Може, хоч той не звiвся з глузду та, може, щось путнього порадить.
Нехай буде, як хоче, але перемiнитися мусить".
- Петре, заходь до мене, дiло .
Як ввiйшли в свiтлицю, сотник зачинив дверi i присiв на лавi.
- Чи ти бачиш, що в нашiй родинi завелося?
- Певно, що бачу, i так не може остатися, коли не ма мо пропасти, - ми
тепер збабiли, i не дай боже набiгу, - не здержимо.
- Слава богу святому, що бодай вiд тебе одного почув розумне слово, а
то й Касян верзе, як здуру, - говорив сотник, розводячи руками.
- Iнша причина в козакiв, а iнша в дядька Касяна, - каже Петро.
- А ти зна ш яка?
- Знаю, та й не дуже старому дивуюся. Ми ж зна мо сумну iсторiю його
життя. Вiн втратив все, що мав найдорожчого на свiтi. Через те вiдбiгла
вiд нього усяка радiсть. Не знала душа ясно© хвилi. Тепер знайшов на
старостi лiт серед твердого козацького життя дво дiточок, на його
янголяток схожих. Не дивниця, що зм'як, як вiск, i хоче на старостi лiт
надолужити собi те, що в молодих лiтах стратив. Я його цiлком розумiю i
виправдую, але це не приносить шкоди його лицарськiй славi, i коли зайде
потреба, вiн знову перекинеться в давнього Касяна.
- Хлопче, ти говориш розумно, як старий досвiдчений чоловiк.
- Спасибi, пане сотнику, за ласкаве слово, але не подивуймося старому i
не затроюймо ясних хвиль на склонi його життя. Вiн заслугову на те, щоб
цьому потурати. Увесь курiнь зна , що вiн з дiтьми водиться, а йому
зда ться, що нiхто того не бачить i не зна ; дума , що радiсть виключно
для нього. Й нiхто не смi з ним нею дiлитися. Йому зда ться, що кожне
чуже око споганило б його святощi. Тому я наказав товаришам, щоб нiхто не
важився зрадитися, що зна тайну старого. Нiхто не смi заглянути в
стодолу пiд ту пору, як старий туди пiшов. Бачите, пане сотнику, мене. Я
втратив батька дитиною й не дуже його пам'ятаю. Батька заступили менi
родичi мого побратима Марка Жмайла. Його прадiд був для мене прадiдом. I
коли б я в гуртi людей побачив чоловiка, на старого Грицька Жмайла
похожого, чи не зрадiв би я? Я б його по руках цiлував, я б... не знаю, що
я би зробив.
Петро дуже зворушився. Сотник каже:
- Хлопче, нехай тебе обiйму. Тако© душi, як твоя, я ще не бачив. Але
таки скажи менi, як дiло повести, щоб i давнiй лад у редутi завести, й
старого не обидити.
- Справа не важка, пане сотнику, й до осенi може бути все гаразд...
- Цiкавий я - як?
- Заснуймо зараз iз того боку редути вольницю й назвiм ©© Чубiвкою.
Ма мо бранцiв з Подiлля шiстдесят душ. Зразу вистане.
- Хiба ж самi баби будуть хазяйнувати? Мiж ними мало мужчин.
- Чого самi? Хiба в нас нема козакiв? А ще й iншi прибудуть; люде
знають, де Чубова редута. Хiба самi козаки поженяться й заживуть на
слободi. Поля, лугiв, лiсу, лук у нас вистане.
Як Петро те оповiдав, сотник не мiг з дива вийти над його розумом i
статочнiстю.
- Бо до чого воно доведе? Будуть з собою дикi пари воркувати, та лише
образа божа з того вийде; й церкву поставимо.
- Та як будуть вiнчатися без попа?
- Коли б стiльки лиха. Знайдемо попа з попадею i церкву поставимо.
- I гада ш, що до осенi поставимо село як слiд, з церквою i зi всiма
порядками?
- Не зi всiма, бо не буде в нас нi пана, нi жида, а самi вольнi люде,
козаки. А дасть бог, то i школу заведемо, щоб дiти вчилися грамоти. Тодi
Чубiвка стане славна на всю Укра©ну.
- Коли ти так видумав, то даю тобi вдасть. Орудуй всiм i роби, як
зна ш. Я нiчого не пожалiю, щоб гаразд все переведено. Тiльки, може, нам
сил, робучих рук не стане.
- Пане сотнику, коли ©м скажемо, про що йде, то днями i ночами будуть
працювати.
- А ти вже любив яку дiвчину? Признайся!
- Моя дiвчина ще в попелi гра ться, а тут ©© нема.
- Ну добре! Одна нам буде бiда. Коли нас татарва занюшить, напевно,
нiчого не вдi мо. Скличемо народ на слободу, а татарва наскочить та в ясир
поведе.
- Будемо так робити, як роблять уходники на диких полях. Будемо
стерегтись. А для безпеки прокопа мо пiдземний льох аж до само© редути.
Розумi ться, що редуту треба поширити, щоби вона не сто, а тисячу народу
помiстила. Молодь буде до нас напливати, як мухи до меду. Вишколивши ©х,
посилатимемо на Сiч, а вiдтак котрий верне, одружиться тут i заживе
спокiйно, не знаючи нi холоду, нi голоду. Iз то© Чубiвки буде колись
оселя, славна на цiлу Укра©ну. Уходництво повернеться на нас. Вона набере
тако© сили, що й орда нiчого не вдi .
- То правда. Мала сила козакiв добре узбро них поб' велику татарську
купу. То розбишацька голота. Вона лише у великiй купi небезпечна. Татари
зле уз-бро нi. Шаблю мав в них хiба десятий, а то все ломаки, кiнськi
черепи на дрючку, лук й стрiли. Я мав з ними не раз роботу. Та з ними
треба би раз зробити порядок.
- Як?
- Козацтво мусить здобути Крим, задавити петлею ту шию, якою татарва
нашу кров проковту . Перекоп мусить бути наш. Розумi ш? З Криму вся бiда
йде. Ногайцi i буджацькi татари не були б страшнi, якби в Криму хан
татарський не сидiв.
- А що сiчовi товаришi на те?
- Вiдкладають все до слушного часу, а поки що на Крим, на татарськi та
турецькi землi набiгають тiльки. Татари ©м вiдплачуються тим самим i так
зволiка ться, мiсто зробити вже раз путн дiло й - кiнець.
Петра мов запалив до давно придуманого дiла. Не раз хотiв поговорити з
сотником, та вже настiльки познайомився з козацькими звичаями, що не слiд
молодому старого розуму вчити. Вiн не смiв перший заговорити, i тому радий
був, що так воно до ладу склалося, що мiг сотниковi розкласти та пояснити.
Зараз того вечора, як вернулися з поля, вийшов на майдан i тут об'явив
народовi, що сотник задумав:
- Слухайте, товаришi! Засну мо тут зараз пiд редутою слободу, покладемо
село, а тодi, кому охота, нехай жениться i хазяйну .
- Славно! Ось далебi добре!
- Але треба багато працi, бо нiхто нам не поможе, хiба один бог; треба
буде добре чуприну нагрiти, щоби до осенi бути зi всiм готовим. Я
розмежую, помiряю мiсце, а з недiлi зачнемо рубати дерево в лiсi й хати
ставити.
- Будемо працювати день i нiч, дай боже здоровля пану сотниковi, що
таке видумав.
Сотник слухав тих Петрових розпоряджень з хати.
"З того хлопця щось велике буде. Розумний до бiса, як старий. I я
певний, що вiн дiло виведе на чисту воду. Тодi слава наша пiде гомоном по
всiй Укра©нi. То буде Чубiвка, а я тут буду собi таким самим паном, як
князь у сво©м Острозi або кошовий на Сiчi. Тiльки, що мене нiхто не
скине".
По тiм всiм каже Марко до Петра;
- Чого ти менi того всього не сказав?
- А хiба ж ти не довiдався тепер, як вже всi знають? Впрочiм, не було
ще часу, бо це все зробилося нинi рано.
- Зна ш, Петре, що як вже тут стане слобода, то й ми оба тут останемо
раз на все.
- Анi не думай про те. Як лише дiло покiнчу i заведу лад, ми ©демо на
Сiч. Грiх би, коли б ми, покiнчивши Острозьку академiю, засидiлися за
пiччю. То би був закопаний талан. Перед нами будучнiсть. Ми для Укра©ни
ма мо щось бiльше зробити, чим заснувати одну Чубiвку.



XVI

Петро мав таку вдачу, що коли що раз задумав i обмiркував, то мусив
перевести в дiло, щоб не знати якi перепони стрiнув на дорозi. Так було й
тепер. Сказав слово сотниковi, що засну слободу, i на це видавав усю свою
енергiю.
Порозумiвшися з Касяном, котрий за цей план аж вицiлував Петра, вiн
подiлив козакiв, новикiв i бранцiв на партi© i призначував ©м роботу. Однi
йшли сво©м звича м робити в полi, iншi йшли до лiсу рубати та возити
дерево на будiвлi. Навiть жiнки мусили помагати - мiсити глину, витинати
хворост на огорожу, суши- ти очерет на стрiхи. Петро сам розмiряв з Марком
мiсця, де мали стати будинки, стодоли, стайнi та клунi. Показалося, що
Петро, хоч любив з людьми пожартувати, був строгiший, чим старий Касян.
Кожний непослух або недбалiсть, лiнивiсть карав власною рукою дуже болючо.
Сотник говорив до Касяна:
- З нього кошовий буде, побачиш.
- Щира душа, ©й-богу. От, слава небесному, що нам його прислав на
потiху...
Старий Касян не менше других радiв з того, що заклада ться тут оселя.
Вже не треба буде розставатися з тими голуб'ятами. А то вiн страшно
боявся, хоч знав, що така розлука мусила б наступити. Вiн бачив той
непорядок, який тут завiвся. Значиться, що тому конче треба було покласти
край, i всiх бранцiв повивозити десь з редути. Тепер ця журба перестала
його гризти. I старий укладав плани на той час, як воно буде, коли вiн
стане непотрiбом. Тодi заживе в хатi сво©х дiточок, буде ©х голубити, Поки
господь не покличе його до себе.
- Господи небесний, - говорив собi Касiян у молитвi, - дав ти менi
дожити на склонi мого вiку щастя, яке менi i не снилося. Заступала тяжка
хмара мою душу, аж тепер пiслав господь ясний промiнь. Слава тобi, боже, i
дяка! А як воно добре буде, що матимемо церкву i свого попа. Коли-то я в
церквi був? Вже й не пам'ятаю.
Касян змiнився до непiзнання, наче вiдмолодiв, а ще й те його радувало,
що тепер не потребував критися з сво ю любов'ю до тих сирiток. Робив це
явно, на очах усiх. Старий радiв, що малого Iвасика саджав на коня наперед
себе. Дiти, що не мали нi батька, нi матерi, прилягли до дiдуся цiлою
душею. Усюди за ним ходили.
Продумав Петро цiлий план села. Вiдзначив мiсце на майдан. Там мала
стати церква й попiвство. Хати були довкруги, усi до сонця. Коло кожно©
хати - огород.
Робота йшла гладко. Вже стали хати пошивати, як раз каже Петро до
сотника:
- Пане сотнику! До осенi я вже буду готовий. Та нам треба слобожан.
Нiхто цього ще не зна , i нiде правди дiти, не знаю, як до того братися.
Признаюся, що навiть того не знаю, в якiй околицi я живу. Знаю, що над
Синюхою, недалеко Бога, але як та сторона назива ться, ©й-богу, не знаю.
- Вона назива ться Укра©на, а те мiсце - Чубiвка. Про слобожан не
турбуймося. Ми пошлемо охочих людей наших. Коли дiзнаються про нашу
слободу, то вiстка пiде, як по степу огонь.
Так воно i сталося. Роз'©халось кiлькоро людей на Вкра©ну, i пiд осiнь
стали люде стягатися.
Мiж iншими при©хало три козаки. Один з них ледве держався на конi. Вони
принесли сумну вiдомiсть, що цього року панськi вiйська розбили цiлком
вiйсько Косинського, i сам вiн полiг головою.
Князь Вишневецький, з яким зачав собi Косинський, заманив його
пiдступом у город Черкаси, i тут його вбито. Його вiйсько, кого не вбито,
подалося на Запорожжя. Вони якось вирвались iз халепи, взяли хворого
товариша й пiшли в свiт за очi. Щасливо натрапили на Чубiвку.
- Косинський, хоч добрий козак, а все був шибайголова, неосторожний i
легковiрний. Тому i згинув марно, хоч до великого дiла був призначений, -
говорив сотник. - Буде це наука для грядущого поколiння: не знаючи броду,
годi лiзти у воду. У Косинського замала сила була, щоби з такими дуками
мiрятися.
Пiд саму осiнь покiнчено оселю на сто домiв. Кiлька хат поставлено на
запас, бо стiльки слобожан ще не було.
Поки ще мали слобожани перенестися з редути, Петро клопотав голову
сотниковi, що треба це зробити врочисто. Треба усе посвятити, й до того
попа звiдкiлясь привести.
- Ей, коли б то так можна отця Дем'яна Наливайка з Острога... - каже
Петро.
- Що то за один? - пита сотник. - Чи то яка рiдня тому зрадниковi
Наливайковi?
- То рiдний брат Северина.
- Я його й знати не хочу. Вiн зрадив запорожцiв i станув проти них на
сторонi пана. Того йому запорожцi нiколи не забудуть, а хай його бог
заступить, щоби вiн ©м у руки попався.
- Вiдкiля, пане сотнику, зна ш про те?
- Хiба ж у мене запорожцi не бувають? Який би я був товариш, якби не
знав, що на Запорожжi робиться?
- Отець Дем'ян, певно, тому не винен, - виправдував його Петро. -
Северин був придворним у князя Острозького i мусив слухатися. Отець
Дем'ян, певно, його до того не намовляв. То дуже дебела душа, i за нашу
православну церкву дав би душу.
- Я того всього не знаю, який вiн для церкви, але його браток - то
поганець, який не варт козаком називатися, i тому я про нiякого Наливайка
чути не хочу.
- Я би таки рад, щоби зачинати з богом.
- I я того хочу, а хiба нема попа крiм Наливайка? Та про те ще час
говорити, церква ще не готова.
- Як не готова?
- А образи де? А iконостас? А дзвони? Навiть кадильницi не придбав... Я
гадаю так. У мене в Уманi - до Уманi ближче нам, як до Острога, -
знакомий пiп, Юрко Книш, гарний чоловiк, i гарно спiва . До нього напиши
вiд мене листа, щоб або готових образiв нам купив, або вишукав богомаза,
який би нам всi образи до церкви вималював, якi треба, та щоби роздивився
за всею потребою. Та це зараз не зробиться, то© роботи буде на цiлу зиму.
Отож з тво©м святом треба пiдождати на рiк.
Петро схопився за голову:
- Хiба ж тi бранцi будуть зимувати в редутi? Що з нашо© редути
станеться? Треба буде в стодолi печi поставляти, бо померзнуть. А де ж
зложити хлiб?
- Чого ти так розкудкудакався, Петре? Забери собi ©х хоч би зараз на
слободу, а з попом то вiдложим справу на рiк...
Нiчого було говорити, коли не можна iнакше. Сотник прийшов у свiтлицю,
як приступив до нього старий Максим з козаком Ониськом. Максим каже:
- Прийшли ми, пане сотнику, прохати, щоби ти нас пустив звiдсiля, за
хлiб та сiль дяку мо.
- А ви куди?
- На Сiч йдемо або свiт за очi...
- Що вам сталося? Так мене покида те? Чому?
- Вибач, пане сотнику, за слово. У тво©й редутi завелось таке, що сором
козаковi тут пробувати. Говорилося, що Чубiвка - то мала Сiч, i сiчовий
закон тут . I так воно тут було, поки чорт бабiв не наслав. Тепер тут не
Сiч, а бабський кагал. Козаки нiвечаться, бабiють, мiсто козацького
ремесла вчитися, вони воркують, мов голуби, з дiвками, а старий Касян
дiтей няньчить...
- Та хiба ж ви не бачите, що всi тi люде пiдуть у село жити, а тут
заведеться старий сiчовий порядок?
- Бодай так пси траву пасли! Хлопцi забiгати будуть на село до дiвчат,
нiкому буде в редутi службу робити. Зле ти, пане сотнику, дiло обдумав,
нам того не треба було.
- Пождiть ще зо два днi. Я обдумаю дiло ще iнакше.
- Нiчого не продума ш. Один вихiд: вiдiгнати слобожан куди-iнде.
Сотник узявся за голову. Справдi, старшi козаки, по примiру Максима,
порозлiтаються, останеться сама молодь, а тiй все зелено в головi.
Сотник покликав Касяна:
- Що будемо робити, старий товаришу? Ми собi бiду напитали, козаки
старшi ремствують i втiкати збираються вiд нас. Ось тiльки що Максим з
Ониськом подякували за хлiб та сiль.
- Хай iдуть з богом, я вiдсiля не рушуся i мо©х сирiток вiд себе не
дам; а коли на те, то я для себе беру одну хату й зимовиком заживу. Вже
пора дати старим костям одпочити.
- Ма ш, бабо, книш! Ось вигадав! А хто ж у редутi осавулом буде?
- А хоч би й той Петро. Чом же не козак? Усьому дасть раду.
Якраз надiйшов Петро.
- Петре, чи ти зна ш, що козаки перед бабами за Запорожжя втiкають? Ось
Максим нагородив менi сiм мiхiв полови.
- Боже мiй! Та зараз нинi забираю всiх слобожан на село.
- Вiн каже, що хлопцi до дiвчат забiгатимуть, а в редутi собаки
сторожити будуть. Нещаслива година. На що я на таке свiй дозвiл дав?
- Пане сотнику, таке можуть говорити старi дiди, яким заздро, що нiяка
дiвчина ©х не хоче. Але свiт для молодих. Коли б свiт так робив, то би рiд
людський мусив загинути. А як господь говорив до наших прародителiв:
"Ростiте i множiтеся, iсполняйте землю..."
- Але через бабу й Адам в раю не вдержався, -' докинув Максим, що збоку
прислухався тiй розмовi.
- А господь казав ще iнакше, - говорив Петро - "Не добре сть чоловiку
диному бути, сотворiм му человiчицу".
- До чорта зi всiма чоловiчицями, тьфу, - сказав Максим i хотiв
вiдходити.
- Пождiть, дядьку Максиме, ще одне слово. Правда, що на Сiчi жiнкам пiд
карою смертi не можна жити, бо такий закон.
- Сам це добре знаю, тому тут не хочу з бабами жити.
- Але ти, дядьку Максиме, старий запорожець, i зна ш, що на Запорожжi,
поза Сiччю, живуть жонатi козаки й хазяйнують, а коли кошовий закличе, то
кожний вилазить iз запiчка, хапа за шаблю i - знову козак, ще може
завзятiший, чим той нежонатий, бо вiн ста в оборонi сво © небоги та
дiточок, правда, що так?
- Ну i що з того?
- Чому ж би в нас такого не мало бути? Тут, у редутi, то наша Сiч, а
там, за редутою, то наше село. А те, щоби молодi козаки не нiвечилися, на
це в рада; закон. Не вiльно виходити, та й годi. А хто не послуха закону,
то зробиться з ним те, що й на Запорожжi. Не бiйсь, у старого Касяна
тверда рука.
- Нi, синку, - каже Касян, - твоя рука твердiша, i я саме говорив
сотниковi, щоби тебе на мо му мiсцi поставив. Менi вже час спочити та за
пiччю галушки жувати.
- Таки так, Петре, й буде. Тебе роблю осавулом у нашiй Сiчi.
Порядкування села передай тво му побратимовi Марковi, а ти заводи тут