Страница:
мов собачка, за нею бiжить? Вiн призначений для тебе. Коли ми дiло
зробимо, то ти собi гарненько попливеш додому. Там скажеш тво му пашi, щоб
на мiй поворот даремне не ждав. Скажи йому вiд мене, що вiн дурний цап та
що його цiлий розум - у великому животi.
Скажи йому також, що шовковий шнурочок, котрого вiн так бо©ться, певно,
його не мине. А щоб тобi не було скучно самому, то попливе з тобою ще один
правовiрний, якого ми пiймали в Днiстровiм лиманi, якому обiцяв отаман
свободу.
Плили так довгенько. Iван не зводив ока з переднiх кораблiв. Аж тепер
на них заметушилось, стали давати заднiм кораблям знаки...
- Ну, отамане, тамтим вже нi взад нi вперед, вони вже на мiлi засiли.
Давай ти сво©м знати.
Галери пiдплили на вiдстань стрiлу. Тодi Сагайдачний приказав стрiляти.
Пiшов гомiн по лиману. Козацькi кулi падали на очакiвськi судна i робили
багато шкоди.
Жмайло, коли щасливо минув Очакiв i був у лиманi, казав зо тридцять
козацьких суден спорожнити зi здобичi, яку перенесли на малi байдаки, а
сюди посадив найзавзятiших товаришiв з гаками та драбинами.
Як тiльки Сагайдачний став розбивати туркiв гарматою, з усiх бокiв
випливали козацькi судна i обскакували турецькi кораблi, що не могли
повернутись, мов собаки дикого кабана. Тодi Сагайдачний здержав пальбу i
козаки з великим криком кинулись на туркiв. Зачiпали гаками, кидали
мотузянi драбини i дерлись на кораблi. Турки оборонялись зразу скажено, та
коли побачили таку силу, кидали зброю, клякали i просили пощади. Та ©м
нiхто не давав прощення. Вибили всiх, розкували гребцiв з кайданiв i
перебрали на сво© судна.
Переносили на байдаки все, що було ©м потрiбне. Сагайдачний пiдплив
ближче, а Жмайло, вимахуючи шапкою, вiтав його весело.
- Добре ти, Марку, справився. Як кораблi порожнi - пiдпалюйте.
Незадовго запалили очакiвськi кораблi, мов велетенськi смолоскипи.
На це все дивився бiм-баша, закусуючи губи аж до кровi.
- Тепер, бiм-башо, коли ти все бачив, сiдай у човен i пливи додому, та
розкажи усе тво му дурному пашi, що ти бачив, поклонися вiд козацтва i не
забудь переказати те, що я сказав тобi ранiше.
Його розв'язали i спустили на човен. Зараз привели i другого турка.
Бiм-баша не сказав нiчого. Схопив у руки весло i помчав долi водою.
Мiж козацтвом не було радостi кiнця. Такий похiд вкри ©х невмирущою
славою на всю Укра©ну. Козаки вигукували i викидали вгору шапками.
Отамана Сагайдачного славили попiд небеса.
Позакидали якорi i спочивали на мiсцi. х тепер ждала велика тяжка
праця - веслувати горi рiкою байдаками, нагруженими багатою важкою
здобичею. Сагайдачний радiв усi ю душею.
- Веселiться, товаришi, - гукнув отаман, - ануте бандуристи!
Козаки, почувши це, дуже зрадiли. Вони вже давно не бачили Сагайдачного
таким веселим, як тепер.
Сагайдачний не пiзнав сам себе. Заволодiло ним одушевлення, захоплення
силою козацького вiйська, коли воно стане впорядковане пiд сильною рукою.
Варна була вихiдною точкою його мрiй про козацьку славу.
Задзвенiла бандура, i заспiвав його сильний голос думу про похiд на
Варну, яку у цю хвилю складав вiдразу. Байдаки обсiли отаманську галеру,
начеб бджоли матку в часi рiйки.
Пiсня лунала по Днiпровому лиману:
Ой в недiленьку та пораненьку
Зiбралися громадоньки
До козацько© порадоньки,
Стали раду радувати,
Вiдкiль Варни дiставати:
Ой чи з поля, ой чи з моря,
А чи з рiчки-невелички?
Бiжать, пливуть човенцями,
Поплескують весельцями.
Ударили з самопалiв,
Пiвсоткою iз гармати
Стали ©© добувати,
Стали турки нарiкати,
Тую рiчку проклинати,
Бодай рiчка висихала,
Що нас, туркiв, в себе взяла.
Була Варна здавна славна.
Славнiшi© козаченьки,
Що то© Варни дiстали
I в нiй туркiв забрали.
III
Був гарний погiдний день, чисте голубе небо, нi одно© хмарки. Було
рано. Ясне сонце лиш що пiднялось на обрi©. Легенька мряка простягалася
над водою Днiпра-Словутицi. На Великiй Хортицi зеленiв лiс, а в ньому
щебетала птиця, аж заходилася. Трава зама©лася рiзноколiрним цвiтом. По
болотi проходжались поважнi довгоногi бузьки, а вгорi скиглила чайка,
вiдводячи хитрощами свого ворога вiд немiчних сво©х дiток. Пiд небесами
високо спiвав свою одноманiтну пiсеньку жайворонок. В травi перекликались
перепелицi. Бджола бринiла по цвiтах, збираючи для себе, що найшла
пригожого. Повiтря було чисте i свiже. Усiм було весело.
На Сiчi всi вiд раннього-рана прочували щось добре, радiсне.
Ось-ось, сьогоднi, наспi якась добра вiстка про тих, що ©х Сiч-мати у
похiд вiдправила в далекий турецький свiт ширити славу християнського
козацького низового лицарства...
З того часу, як Жук вибрався на Варну, не приходила вiд нього жодна
вiстка. Коли б похiд не повiвся, то вернув би хтось звiстити нещастя. Хiба
ж усi не пропали.
Аж то© погiдно© гарно© днини рано почувся далеко внизу Днiпра гарматний
пострiл, за ним другий, третiй. Iзгук гармат не вгавав, начеб здобували
фортецю.
- Гей, братики! Та це хiба нашi вертають.
Хтось побiг на дзвiницю i вдарив у дзвони. По Сiчi пролетiв блискавкою
веселий гомiн: нашi вертають!
Усе заворушилося. Кожний кидав роботу i бiг на сiчовий вал. А дехто на
радощах забувся i бiг з тим, що держав у руках: той - з сокирою, той - з
молотом, цей - з рушницею. Сiчовi вали вкрились людьми, мов мурашками. Усi
видивляли очi вниз Днiпра. Дехто повилазив на баню церкви.
Аж ось показалися на Днiпрi байдаки. Помiтили ©х тi, що були на
церковнiй банi.
- Вертають, справдi вертають. Пливуть i турецькi галери...
Вони плили рядком одна за одною.
Козаки вигукували i викидали вгору шапками. Тепер вже нiхто не
сумнiвався, що вертали з побiдою.
На валах стали стрiляти з гармат на привiтання.
Вийшов кошовий батько з булавою пiд бунчуками з старшиною, вийшов
сiчовий пiп з процесi ю.
- Слава нашим лицарям!
- Побiда! - гукали з байдакiв. - Турки дiстали доброго чосу, що
попам'ятають...
- Де отаман? - питали.
- Наш славний отаман, Сагайдачний, позаду.
- А Жук?
- Полiг, сердега, царство йому небесне.
Надплили i галери. На помостi отамана маяв малиновий козацький прапор.
Побiч нього стояв Сагайдачний iз старшиною. Тут стояла сiчова музика.
Бринiли бандури, дзвонили решета, свистiли свистiлки.
- Слава Сагайдачному! - гукали з усiх сторiн. Коли трохи стишилося,
заспiвав сiчовий пiп:
- З нами Бог, розумiйте язици i покоряйтеся, яко з нами Бог.
Зараз пiдхопили пiсню дячки, а за ними увесь народ, познiмавши шапки.
Козаки на байдаках хрестилися на церкву i дякували Богу, що ©м щасливо
дозволив вернутися. А вже турецькi бранцi впали на колiнки, хрестилися
днiпровою водою i плакали з радощiв, що знову вернулися на яснi зорi, на
чистi води, у край веселий.
Пiп благословив ©х хрестом. Тодi стали припинати байдаки до повбиваних
палiв, галери закинули якорi, i козацтво стало виходити на берег.
Заро©лося народу, мов у муравейнику. Позбiгали з валiв i шукали знайомих.
Повiтанням не було кiнця.
Був тут старий Жмайло. Вiн обнiмав Марка i Сагайдачного.
Сагайдачний пiшов прямо у церкву за попом, тут впав ниць перед
тетраподом i дякував Богу. Залунала благодарственна пiсня за вiднесену
побiду.
З церкви пiшов Сагайдачний до кошового з докладом про похiд. Старшина,
слухаючи цього, не могла з дива вийти.
- Так воно, панове отамання, - кiнчив Сагайдачний. - Варна зруйнована,
а Очакiв без суден... Тепер можна йти у морський похiд хоч би й зараз.
Поперечних ланцюгiв теж нема ...
Зараз по обiдi стали переносити здобичу з байдакiв у Сiч. За тим
наглядав Жмайло. Гармати поскладано пiд майстернею. Iншу зброю, одежу,
сукна, оксамити, шовки, парчу поскладано в магазинах, а грошi в мiшках
зложено в домi кошового.
Сагайдачний був дуже знеможений. За той час вiн дуже змарнiв на лицi i
висох. Вiн же увесь час походу мусив про все тямити.
Вiн зайшов у домiвку генерального обозного, поклавсь на лежанку i
крiпко заснув. Потурнаковi порадив, щоб той по Сiчi не вештався, а
держався його боку. Антошковi приказав пильнувати дверей i нiкого сюди не
пускати.
Друго© днини сонце вже стояло високо, як Сагайдачний прокинувся.
Поперед усього вiн викупався в Днiпрi i перевдягся у празничну одежу,
котру принiс йому Антошко з куреня.
На майданi проходжалося багато народу. Населення Сiчi побiльшилося
шiстьма тисячами турецьких бранцiв. То був рiзноманiтний народ. Були тут
переважно укра©нцi: козаки, селяни i мiщани. Були ляхи, волохи, угри,
серби i болгари. Усi вони дiлили однакову долю, носили однаке ярмо, тож
покористувались доброю нагодою та видобулися з турецького пекла. Тi три
дiвчини, що втiкали з гарему варненського пашi, жили тепер таки на галерi,
бо у Сiчi жiнкам не вiльно було жити. З ними було найбiльше клопоту, бо не
було ©х де примiстити. У степ годi було ©х прогнати.
Остаточно Сагайдачний передав ©х одному сiмейному козаковi-старшинi, що
вертався у хутiр i згодився забрати ©х до себе.
В домi кошового переночували i попаювали золото. Подiлено його на три
частини. Одна йшла на сiчову церкву i майбутню школу, котру Сагайдачний
настоював заснувати, одна - на сiчовий скарб, третя частина пiшла до
подiлу мiж товаришiв, якi були у походi. Коли хто полiг iз сiмейних
паланчиних товаришiв, то його пай передавали для сирiт. На тому знову
настоював Сагайдачний.
По тiм узяв Сагайдачний кошового на сторону i каже:
- Перш усього, кошовий батьку, у мене одно пильне дiло, яке треба
негайно поладнати. Я вже говорив вчора перед старшиною, що при©хав з нами
один потурнак, котрий у сiм походi козацтву багато прислужився. Я був би
сво ю головою, нiде правди дiти, цього не вигадав, i ми всi були би
попропадали, як рудi мишi, коли б не вiн. Людина освiчена, розумна, хитра
i щира. Вiн сердечно сповiдався перед нами i каявся. Треба повести дiло
так, щоб козацтво простило цього наверненого грiшника i прийняло його до
громади. Вiн може на будуче козацтву дуже прислужитися сво©м розумом i
досвiдом. Я йому поручив безпечнiсть, i у цьому моя честь зачеплена, бо
Сагайдачний не може не додержати того, за що поручився. Треба би робити
усе iззагаряча, поки козацтво захоплене радощами з велико© побiди. Треба
завтра скликати велику раду. Потурнак ма багато ворогiв помiж тими
бранцями, що ми ©х з Варни привезли. Не треба ©м багато лишати часу, бо як
рознесуть помiж козацтвом про його вчинки, то можуть нам його з рук
вирвати i на куски пошматувати.
- Добре, назавтра ми скличемо раду. Я розкажу про славний похiд. Мушу
тебе звеличати, щоб тобi з' днати пошану у всiх, а тодi хай вже твоя
голова промишля , як дiло повести.
Сагайдачний, вернувши вiд кошового, каже до потурнака:
- Ходи, вашмосць, зi мною до церкви...
На те слово потурнак задрижав усiм тiлом i каже:
- Я боюсь переступити порiг божого дому, щоб мене господь не покарав на
мiсцi.
- Не бiйсь! Знай, що Бог не хоче смертi грiшника. Я тебе проведу аж до
попа. Тобi треба висповiдатися i прийняти покуту, яку тобi наложать. Вiд
того тобi на серцi полегша . Уповай на Боже милосердя. Тобi i перед
козацтвом гладше пiде дiло. У сьому буде вже моя голова. Я вже говорив з
кошовим про тебе, i завтра збира ться велика рада. Кошовий менi поможе,
товариство тобi простить i заживеш мiж козацтвом давнiм лицарським життям.
Iван був такий зворушений тим, що почув тепер, що не мiг iти власною
силою, i держався руки Сагайдачного. Вiн хитався, мов п'яний. Пiшли так у
церкву. Козацтво дивилось на цього знатного бородатого турка, та коли вiн
йшов пiд руку з Сагайдачним, нiхто не посмiв його зачiпати.
На порозi церкви Iван впав навколiшки, бив себе в груди i плакав.
Вийшов ©м назустрiч пiп.
Сагайдачний каже:
- Оцей каючийся грiшник приступа со страхом i трепетом до сповiдi.
Бiльше тобi, отче, говорити не треба, бо се вже не мо дiло.
Сагайдачний лишив Iвана в церквi i пiшов на майдан.
Пiп приказав зачинити церкву, i розпочалася сповiдь...
Сагайдачному аж навкучилося ждати. Вiн не хотiв, щоб потурнак сам
вертав з церкви. Ходив по майдану, зайшов аж до свого куреня, балакав з
козаками, а сповiдь не скiнчилася.
Аж вийшов пiп з церкви i прикликав Сагайдачного.
Насеред церкви лежав на помостi, навхрест руки розвiвши, потурнак Iван.
Вiзьми його з собою, пане Конашевичу, а то околi чоловiк... Такого
щирого каяття я ще не бачив...
Сагайдачний нахилився i взяв його за одежу.
- Устань, товаришу, пiдемо обiдати. Господь простив тобi тво© грiхи.
Iван встав. У нього були червонi очi вiд плачу. Пiшов з Сагайдачним,
мов мала дитина, держачись його руки. Козаки ззирались за ними.
- Хто се?
- Се той потурнак, котрого Сагайдачний привiз iз Варни.
- Чого Сагайдачний з ним возиться? Його би живого у землю закопати.
Другий козак каже:
- Вiн пiд рукою Сагайдачного. Не раджу нiкому його зачiпати.
Сагайдачний добрий чоловiк, але зачiпати його небезпечно.
Потурнак, увiйшовши в хату, приклякнув перед iконою i став молитися, i
так моливсь довго-довго, ©сти не хотiв нiчого i просив Сагайдачного, щоб
йому не перебивали. А рано просив Сагайдачного, щоб його провiв у церкву
запричащатися. Цiлу службу Божу лежав у притворi хрестом. До причастiя
треба його було пiдвести пiд руку, як недужого. Як вернулися у домiвку,
потурнак кинувся Сагайдачному в обiйми i став дякувати.
- Тобi, отамане, одному подякувати за спасiння мо © душi. Тепер я себе
щасливим почуваю. Хоч би нинi присудило товариство розiрвати мене кiньми
або настромити на кiл, то це прийму, як заслужену кару. Про земське менi
тепер байдуже, як я осягнув прощення у Бога.
- Слухай, Iване, зараз збира ться радне коло. Не роби собi з того
нiчого, що тебе приведуть на майдан перед раду в кайданах. Так воно мусить
бути.
В тiй хвилi вдарили на майдан в литаври. З усiх сторiн сходилося
козацтво. Кожний був цiкавий почути, чого ©х кличуть.
Вийшла старшина з сво©ми знаками уряду. Кошовий, кланяючись на всi
сторони, говорив:
- Панове отамання i усе сiчове товариство, лицарство!
Не того ми скликали вас на велику раду, щоб звiстити вам про славний
похiд на турка, бо вже всi про се, здоровi, зна те. Багато з вас у сьому
походi були, i вони розповiли другим товаришам краще за мене. Я вам лише
хочу сповiстити, яку добичу привезли на Сiч нашi славнi лицарi-молодцi.
Прочитай, пане писарю, що списано, бо усього запам'ятати не можна.
Писар став вичитувати з ре стру, а козаки перебивали його окликами:
"Слава!"
Скiнчився ре стр тим, що визволено з турецько© неволi шiсть тисяч
християнських бранцiв.
Тепер кошовий говорив далi:
- А чия в цьому найбiльша заслуга, панове товариство? Правда, що без
вiйська, то кожний найкращий ватажок нiчого не зробить, та коли знову
найкраще вiйсько не ма тямущого ватажка, то пропаде вся громада...
- Правда! Правда! Добрий ватажок за половину вiйська стане.
- Слава Сагайдачному! - гукали козаки, пiдносячи шапки вгору. - Давайте
сюди Сагайдачного, чого хова ться за спину других?
Сагайдачного випхали на пiдвищення, i вiн кланявся на всi сторони.
- Тихо! Сагайдачний буде говорити!
- Панове отамання, i ви, мо© добрi, щирi i вiрнi товаришi! За що ви
мене славите i велича те? Я лише думку пiддав, щоб йти на Варну, а похiд
повiв i все запорядив наш славний отаман Жук, вiн там i голову поклав,
його тiло ми з собою везли, щоб славно, по-лицарському звичаю, на сiчовому
кладовищi поховати. Та буря на морi затопила його враз з байдаком, i вiн
на днi моря спочива . Царство йому небесне i слава на вiки вiчнi, йому
треба подякувати, його досвiдному отамануванню, а не менi.
- Що й казати, - говорив хтось з гурту, - а Варнянський замок таки ти
здобув, не хто другий...
- А хто нас так хитро вивiв iз матнi, як не ти?
- Нi, не я, товаришi. На здобуттi замку був мо©й роботi кiнець. I коли
ми були у найбiльшiй небезпецi, коли турецький флот з Бургаса сидiв вже
нам на спинi, то я був безрадний, бо я не мав жодного досвiду у морськiм
походi. Тодi послав нам Господь на щиру пораду мудру i досвiдну голову, i
це нас врятувало вiд неминучо© загибелi. - В цю хвилю коло заворушилося, i
всi були цiкавi знати, про кого Сагайдачний дума . - Та цьому не кiнець, -
говорив Сагайдачний. - Той самий чоловiк славно убрав у шори очакiвського
пашу, забрав у нього весь турецький флот, який ми опiсля в лиманi спалили,
видурив вiд нього двадцять тисяч золотих турецьких цехiнiв i не взяв з
цього нi шага для себе, а все вiддав сiчовому товариству.
Коло розступилося, i тепер привели козаки з шаблями наголо в кайданах
потурнака i поставили перед Сагайдачним.
- Боже провидiння заставило одного славного козака, що побував у
турецькiй неволi, потурчитись. Се дало йому спромогу вивчитись турецько©
мови, звича©в, пiзнати всi бусурменськi штуки, розвiдати усi скритки у
Варнянськiм замку. Коли його невольники пiймали, хотiли його, живого,
кинути в огонь. Та голос Божий наказав менi до сього не допустити. Сей
потурнак показав нам сi каземати, де мучились закованi християнськi
невольники, показав нам комори та скриньки, де було турецьке добро
зложене. Без того ми самi хто зна, чи були би що знайшли, а тi нещаснi у
льохах були б повмирали голодною смертю.
А коли ми збирались вертатися, надплила на нас турецька погоня. Я дав
приказ втiкати прямо додому. Коли б се було сталося, ми були би пропали
вiд страшно© бурi. Вихор, вiючи нам в бiк, був би повивертав усi судна, а
недобиткiв були б захопили пiд Очаковом. Тодi сей потурнак порадив плисти
в Днiстровий лиман з вiтром. I се нас врятувало. Що далi було пiд
Очаковом, я уже говорив. То його заслуга, а не моя.
Вiн сповiдався передi мною i старшиною нашою каявся, забажав вернутися
в рiдну землю i тут спокутувати сво© грiхи сво©ми добрими вчинками на
службi сiчового товариства. Вчора вiн примiрно висповiдався, а сьогоднi
запричащався. Значить, що вiн вже по днався з Богом i вiн його простив. А
що ж ви гада те з ним робити, панове товариство? Чи простите йому i
приймете у товариство як товариша, чи будете строгiшi вiд самого Бога i
покара те його?
- Коли Бог його простив, то й ми проща мо, - каже старий Жмайло, - чи
правда, панове товариство?
- Вiн вартий того, щоб його живого у землю закопати, - обiзвався якийсь
голос.
- Се правда, панове, - каже Сагайдачний, - потурнак Iбрагiм сього
вартий, але потурнак Iван вартий i велико© нагороди за те, що вiн для
козацтва зробив. Як же ми се зробимо? По правдi, то треба його в першу
чергу нагородити, а вiдтак покарати. Та я гадаю так: хай наша нагорода
зрiвня ться з карою, бо обi вони однаковi.
- Добре говорить Сагайдачний, так сьому i бути. Ми проща мо.
- Проща мо, зняти з нього кайдани, - кричали козаки.
- Чи всi згоднi? - пита кошовий.
- Усi!
- Нема згоди, - кричав якийсь турецький бранець позаду кола. -
Розiрвати його на куски...
- А ти що? - кричали козаки. - Яке ти ма ш право тут говорити? Хто зна,
чи тебе у сiчове товариство приймуть, йди собi з богом та мовчи.
Зараз приступили до потурнака i зняли з нього кайдани. Вiн плакав з
радостi, кланявся i дякував.
- Панове лицарi! За те, що ви для мене зробили, я не годен вам словами
подякувати. Ви менi зробили велику ласку, але i собi ви зробили добре. Бо
те все, на що я надивився i наслухався, чого я мiж турками навчився,
складаю се на вашi послуги. Я знаю всi турецькi та татарськi штуки i
замисли, а се охоронить козацтво не вiд одного лиха. Знайте те, що моя
помста над турками далеко ще не заспоко на. Я мушу страшно вiдомстити ©м
за те, що вони менi нако©ли i до потурнацтва присилували, а коли б я був
пропав, я би не доконав того, чого я ще доконаю. Та ще, панове товаришi,
знайте тепер, хто я... Я багато знайомих пiзнаю мiж вами, та ви мене не
пiзнали, бо я дуже за той довгий час змiнився... Я - Iван
Iскра-Iскрицький, отаман Гадяцького куреня... Я пропав у походi на татар
лiт тому десять назад, i ви, певно, за мене досьогоднi молились...
Мiж козаками заворушилось. Хто ще пам'ятав отамана Iскру, аж охнув вiд
неждано© вiстки...
Iскра скочив з пiдвищення i пропав в юрбi.
IV
Сагайдачний, вiдпочивши кiлька днiв, узявся за свою ранiшу роботу. На
Сiчi було стiльки народу. Прибули турецькi бранцi, з котрих багато не
хотiло або не могло вертатися додому. Прибуло знову багато збiгцiв з
Укра©ни. У всьому тому треба було навести лад, i привчити ©х во нного
дiла. До того Сагайдачний був мистець i зараз взявся за органiзацiю.
Подiлив усю ту громаду на сотнi i полки, понаставляв старшини. Цiла штука
була у тому, щоб нiкому не дати дармувати, щоб нiкому "гумори до голови не
били та джмелi не заводилися". Сагайдачний знав добре душу козацтва. Знав,
яка в ньому сила, i як тую силу треба в руках держати, бо як вона з руки
вирветься, то цiлий свiт переверне i сама у пропасть провалиться.
На Сiчi i сiчовому майданi ставало тiсно. До того ще купцi i всякi
крамарi, прочувши, що запорожцi привезли з Варни велику здобичу,
злiтались, мов гайвороння на Сiч для торгiвлi. Треба було поза валами Сiчi
покласти базари, де цiлий день клекотiло, мов у казанi.
Сагайдачний виводив сво©х новикiв на берег Днiпра у степ i там ©х вчив,
пiшки i на конi, то з гарматою, то з заступом.
Поперед усього вiн вчив старшину, а тi опiсля вчили других.
Одного дня взяв гурток вибраних i за рiчкою пустився у недалекий степ
на конях.
Почулась команда: "Списи вниз!" Усi вiдразу познiмали списи i наставили
©х вiстрями перед себе. Рушили вперед зразу кроком, потiм щораз швидше, аж
до найшвидшого бiгу скоком. Сагайдачний дививсь за тим, щоб нiхто передом
не виривався, а щоб йшли усi рiвною лавою. Гнали так досить далеко, потiм,
виконавши рухи списом, заверталися назад. Це повторялося кiлька разiв.
Аж ось побачили навпроти себе ватагу людей, що ©хала степом
навпростець. Видно було, що ватага, побачивши козакiв, що в ту сторону
гналась, дуже збентежилась i ладилася до оборони.
Сагайдачний здержав сво©х. Вони пiднесли списи i позавiшували на руку.
Опiсля з кiлькома козаками пiд'©хав до ватаги, даючи шапкою знак, щоб не
лякалися.
То була компанiя ляхiв. Було мiж ними кiлька старших людей, а далi -
панськi козаки та чури озбро нi в шаблi i мушкети.
З ватаги пiд'©хав до Сагайдачного старший чоловiк з сивою довгою
бородою i, вклонившися Сагайдачному, каже:
- Ми ©демо в посольствi у Крим з Польщi невольникiв викупляти, про
котрих ©хнi рiднi довiдались, де вони живуть. Ма мо поручаючi письма вiд
гетьманiв коронного i польного та вiд укра©нних старостiв. Ми, зда ться, з
шляху збились, та в степу заблукалися, так що не зна мо, де ми опинилися.
Я бачу, що ми з запорозьким козацтвом стрiлися, вiд котрого не буде нам
напастi.
- Вiтайте, панове, на запорозькiй землi! Кожний посол ма право на
охорону, вiд кого би вiн не був, куди би не йшов. Тако© охорони не вiдкаже
вам i Запорозьке вiйсько, будьте цiлком спокiйнi за вашi особи i майно...
З шляху ви не збились, бо саме через Сiч найближча i найпевнiша дорога у
Крим. За вашу безпеку я поручаюсь вам лицарською честю. Тепер, панове,
прошу вас на Сiч у гостi. Вiдпочинете, а тодi по©дете далi. Дамо вам
певного провiдника, та ще яку чету козакiв для вашо© безпеки...
Сагайдачний вклонився шапкою i пристав до польського гурту.
Вертали так всi разом. Ватагу окружили запорожцi i стали балакати з
двiрськими козаками та чурами.
Ляхи, незважаючи на те, занепоко©лися, побачивши себе серед сiчовикiв.
Вони не дуже-то Сагайдачному довiряли. Один з них каже до одного старшого
шляхтича, який, зда ться, усьому приводив:
- Oqae omnia pulcherima sunt, sed semper melius est cavere, ne haec
turba nos spoliet'.[17]
А Сагайдачний зараз йому на це вiдрубав:
- Si haec turba vos spoliare vellet, adhuc nemo vestrum iam
viveret.[18]
Ляхи дуже збентежились, а цей, найстарший вiком, каже по-латинi:
- Вибач, вашмосць, ми не могли вiдгадати, що пiд сим простим козацьким
одягом
кри ться шляхетська душа. Невже ж що вашмосць - польський шляхтич з
вищою освiтою?..
- Вашмосць, що до одного помиля шся, що до того, будто би лише
польський шляхтич мiг здобути собi вищу освiту. Я - Острозький учень, а ця
школа з Польщею не мала нiчого спiльного, бо там, мiж учительством, не
було тодi нi одного патра зу©та, без котрих у Польщi нема науки.
- Вибач, вашмосць, я про це нiчого не знав.
- У тому-то цiла бiда, що панове з Польщi не зна те про Укра©ну правди.
Вас дурять, а ви дурите самих себе. Ви вважа те нас, козакiв, за банду
розбишак. А се справдiшн християнське лицарство. От, може, вашмосцi й не
вiдомо, що ми лиш що вернулися з морського походу на Варну. Ми Варну
спалили, знищили Очакiвський флот, визволили шiсть тисяч християнських
невольникiв та привели з собою. Мiж ними знайдете i ваших землякiв, та,
певно, вiзьмете ©х з собою, вертаючися. Поки що вони у нас гостюють. За
таке дiло купа розбишак не вiзьметься, а хiба добре впорядковане вiйсько.
- Невже ж Варна ограблена! Господи! Велика Порта знову на нас
помститься, i будемо мусили знову солено оплачуватися.
Сагайдачний поглянув згiрдно на шляхтича i каже:
- Ми, козацькi шизматики, помстили смерть вашого католицького короля
Владислава Варненчика, що пiд Варною полiг лицарською смертю. Дарма! Не
спромоглись на таку помсту польськi магнати, то мусила це зробити козацька
голота...
- Вашмосцi жартувати хочеться, а мене дрожею пройма на сам спогад, що
з сього може вийти... Зараз посиплються з Царгорода погрози на адресу
Польщi, зараз пiдуть татарськi набiги на Покуття, Подiлля, Волинь. Який
настане страх мiж шляхтою. Наш гетьман одганя ться вiд се© поганi, мов вiд
вовкiв... i тепер мо посольство у Крим стрiне новi перепони i може увесь
мiй труд пiти внiвець...
- Сього останнього вашмосцi найменше лякатись. З бакшишем в руцi
потрапиш до самого хана, а через те, що Варна була б цiла, то вам одного
золотого з окупу не опустять. Так само не пiдiб'ють в цiнi через те, що ми
туркiв у Варнi погромили. А що вже до турецьких погроз, то не слiд
лякатися погрози, а зараз помiрятися з поганцями.
- I пропасти...
- Хто? Польща? Така велика сильна держава? Як менi жаль вас, ляхiв, що
ви так себе недооцiню те. Треба лише мати вiдвагу i хотiти. Польський
король, на мою думку, завеликий пан, щоби ледачо© Порти боятися, якщо ми,
сiроманцi, ©© не бо©мось.
- Ви зле робите. Його милiсть король заказу вам виразно пiд строгими
зробимо, то ти собi гарненько попливеш додому. Там скажеш тво му пашi, щоб
на мiй поворот даремне не ждав. Скажи йому вiд мене, що вiн дурний цап та
що його цiлий розум - у великому животi.
Скажи йому також, що шовковий шнурочок, котрого вiн так бо©ться, певно,
його не мине. А щоб тобi не було скучно самому, то попливе з тобою ще один
правовiрний, якого ми пiймали в Днiстровiм лиманi, якому обiцяв отаман
свободу.
Плили так довгенько. Iван не зводив ока з переднiх кораблiв. Аж тепер
на них заметушилось, стали давати заднiм кораблям знаки...
- Ну, отамане, тамтим вже нi взад нi вперед, вони вже на мiлi засiли.
Давай ти сво©м знати.
Галери пiдплили на вiдстань стрiлу. Тодi Сагайдачний приказав стрiляти.
Пiшов гомiн по лиману. Козацькi кулi падали на очакiвськi судна i робили
багато шкоди.
Жмайло, коли щасливо минув Очакiв i був у лиманi, казав зо тридцять
козацьких суден спорожнити зi здобичi, яку перенесли на малi байдаки, а
сюди посадив найзавзятiших товаришiв з гаками та драбинами.
Як тiльки Сагайдачний став розбивати туркiв гарматою, з усiх бокiв
випливали козацькi судна i обскакували турецькi кораблi, що не могли
повернутись, мов собаки дикого кабана. Тодi Сагайдачний здержав пальбу i
козаки з великим криком кинулись на туркiв. Зачiпали гаками, кидали
мотузянi драбини i дерлись на кораблi. Турки оборонялись зразу скажено, та
коли побачили таку силу, кидали зброю, клякали i просили пощади. Та ©м
нiхто не давав прощення. Вибили всiх, розкували гребцiв з кайданiв i
перебрали на сво© судна.
Переносили на байдаки все, що було ©м потрiбне. Сагайдачний пiдплив
ближче, а Жмайло, вимахуючи шапкою, вiтав його весело.
- Добре ти, Марку, справився. Як кораблi порожнi - пiдпалюйте.
Незадовго запалили очакiвськi кораблi, мов велетенськi смолоскипи.
На це все дивився бiм-баша, закусуючи губи аж до кровi.
- Тепер, бiм-башо, коли ти все бачив, сiдай у човен i пливи додому, та
розкажи усе тво му дурному пашi, що ти бачив, поклонися вiд козацтва i не
забудь переказати те, що я сказав тобi ранiше.
Його розв'язали i спустили на човен. Зараз привели i другого турка.
Бiм-баша не сказав нiчого. Схопив у руки весло i помчав долi водою.
Мiж козацтвом не було радостi кiнця. Такий похiд вкри ©х невмирущою
славою на всю Укра©ну. Козаки вигукували i викидали вгору шапками.
Отамана Сагайдачного славили попiд небеса.
Позакидали якорi i спочивали на мiсцi. х тепер ждала велика тяжка
праця - веслувати горi рiкою байдаками, нагруженими багатою важкою
здобичею. Сагайдачний радiв усi ю душею.
- Веселiться, товаришi, - гукнув отаман, - ануте бандуристи!
Козаки, почувши це, дуже зрадiли. Вони вже давно не бачили Сагайдачного
таким веселим, як тепер.
Сагайдачний не пiзнав сам себе. Заволодiло ним одушевлення, захоплення
силою козацького вiйська, коли воно стане впорядковане пiд сильною рукою.
Варна була вихiдною точкою його мрiй про козацьку славу.
Задзвенiла бандура, i заспiвав його сильний голос думу про похiд на
Варну, яку у цю хвилю складав вiдразу. Байдаки обсiли отаманську галеру,
начеб бджоли матку в часi рiйки.
Пiсня лунала по Днiпровому лиману:
Ой в недiленьку та пораненьку
Зiбралися громадоньки
До козацько© порадоньки,
Стали раду радувати,
Вiдкiль Варни дiставати:
Ой чи з поля, ой чи з моря,
А чи з рiчки-невелички?
Бiжать, пливуть човенцями,
Поплескують весельцями.
Ударили з самопалiв,
Пiвсоткою iз гармати
Стали ©© добувати,
Стали турки нарiкати,
Тую рiчку проклинати,
Бодай рiчка висихала,
Що нас, туркiв, в себе взяла.
Була Варна здавна славна.
Славнiшi© козаченьки,
Що то© Варни дiстали
I в нiй туркiв забрали.
III
Був гарний погiдний день, чисте голубе небо, нi одно© хмарки. Було
рано. Ясне сонце лиш що пiднялось на обрi©. Легенька мряка простягалася
над водою Днiпра-Словутицi. На Великiй Хортицi зеленiв лiс, а в ньому
щебетала птиця, аж заходилася. Трава зама©лася рiзноколiрним цвiтом. По
болотi проходжались поважнi довгоногi бузьки, а вгорi скиглила чайка,
вiдводячи хитрощами свого ворога вiд немiчних сво©х дiток. Пiд небесами
високо спiвав свою одноманiтну пiсеньку жайворонок. В травi перекликались
перепелицi. Бджола бринiла по цвiтах, збираючи для себе, що найшла
пригожого. Повiтря було чисте i свiже. Усiм було весело.
На Сiчi всi вiд раннього-рана прочували щось добре, радiсне.
Ось-ось, сьогоднi, наспi якась добра вiстка про тих, що ©х Сiч-мати у
похiд вiдправила в далекий турецький свiт ширити славу християнського
козацького низового лицарства...
З того часу, як Жук вибрався на Варну, не приходила вiд нього жодна
вiстка. Коли б похiд не повiвся, то вернув би хтось звiстити нещастя. Хiба
ж усi не пропали.
Аж то© погiдно© гарно© днини рано почувся далеко внизу Днiпра гарматний
пострiл, за ним другий, третiй. Iзгук гармат не вгавав, начеб здобували
фортецю.
- Гей, братики! Та це хiба нашi вертають.
Хтось побiг на дзвiницю i вдарив у дзвони. По Сiчi пролетiв блискавкою
веселий гомiн: нашi вертають!
Усе заворушилося. Кожний кидав роботу i бiг на сiчовий вал. А дехто на
радощах забувся i бiг з тим, що держав у руках: той - з сокирою, той - з
молотом, цей - з рушницею. Сiчовi вали вкрились людьми, мов мурашками. Усi
видивляли очi вниз Днiпра. Дехто повилазив на баню церкви.
Аж ось показалися на Днiпрi байдаки. Помiтили ©х тi, що були на
церковнiй банi.
- Вертають, справдi вертають. Пливуть i турецькi галери...
Вони плили рядком одна за одною.
Козаки вигукували i викидали вгору шапками. Тепер вже нiхто не
сумнiвався, що вертали з побiдою.
На валах стали стрiляти з гармат на привiтання.
Вийшов кошовий батько з булавою пiд бунчуками з старшиною, вийшов
сiчовий пiп з процесi ю.
- Слава нашим лицарям!
- Побiда! - гукали з байдакiв. - Турки дiстали доброго чосу, що
попам'ятають...
- Де отаман? - питали.
- Наш славний отаман, Сагайдачний, позаду.
- А Жук?
- Полiг, сердега, царство йому небесне.
Надплили i галери. На помостi отамана маяв малиновий козацький прапор.
Побiч нього стояв Сагайдачний iз старшиною. Тут стояла сiчова музика.
Бринiли бандури, дзвонили решета, свистiли свистiлки.
- Слава Сагайдачному! - гукали з усiх сторiн. Коли трохи стишилося,
заспiвав сiчовий пiп:
- З нами Бог, розумiйте язици i покоряйтеся, яко з нами Бог.
Зараз пiдхопили пiсню дячки, а за ними увесь народ, познiмавши шапки.
Козаки на байдаках хрестилися на церкву i дякували Богу, що ©м щасливо
дозволив вернутися. А вже турецькi бранцi впали на колiнки, хрестилися
днiпровою водою i плакали з радощiв, що знову вернулися на яснi зорi, на
чистi води, у край веселий.
Пiп благословив ©х хрестом. Тодi стали припинати байдаки до повбиваних
палiв, галери закинули якорi, i козацтво стало виходити на берег.
Заро©лося народу, мов у муравейнику. Позбiгали з валiв i шукали знайомих.
Повiтанням не було кiнця.
Був тут старий Жмайло. Вiн обнiмав Марка i Сагайдачного.
Сагайдачний пiшов прямо у церкву за попом, тут впав ниць перед
тетраподом i дякував Богу. Залунала благодарственна пiсня за вiднесену
побiду.
З церкви пiшов Сагайдачний до кошового з докладом про похiд. Старшина,
слухаючи цього, не могла з дива вийти.
- Так воно, панове отамання, - кiнчив Сагайдачний. - Варна зруйнована,
а Очакiв без суден... Тепер можна йти у морський похiд хоч би й зараз.
Поперечних ланцюгiв теж нема ...
Зараз по обiдi стали переносити здобичу з байдакiв у Сiч. За тим
наглядав Жмайло. Гармати поскладано пiд майстернею. Iншу зброю, одежу,
сукна, оксамити, шовки, парчу поскладано в магазинах, а грошi в мiшках
зложено в домi кошового.
Сагайдачний був дуже знеможений. За той час вiн дуже змарнiв на лицi i
висох. Вiн же увесь час походу мусив про все тямити.
Вiн зайшов у домiвку генерального обозного, поклавсь на лежанку i
крiпко заснув. Потурнаковi порадив, щоб той по Сiчi не вештався, а
держався його боку. Антошковi приказав пильнувати дверей i нiкого сюди не
пускати.
Друго© днини сонце вже стояло високо, як Сагайдачний прокинувся.
Поперед усього вiн викупався в Днiпрi i перевдягся у празничну одежу,
котру принiс йому Антошко з куреня.
На майданi проходжалося багато народу. Населення Сiчi побiльшилося
шiстьма тисячами турецьких бранцiв. То був рiзноманiтний народ. Були тут
переважно укра©нцi: козаки, селяни i мiщани. Були ляхи, волохи, угри,
серби i болгари. Усi вони дiлили однакову долю, носили однаке ярмо, тож
покористувались доброю нагодою та видобулися з турецького пекла. Тi три
дiвчини, що втiкали з гарему варненського пашi, жили тепер таки на галерi,
бо у Сiчi жiнкам не вiльно було жити. З ними було найбiльше клопоту, бо не
було ©х де примiстити. У степ годi було ©х прогнати.
Остаточно Сагайдачний передав ©х одному сiмейному козаковi-старшинi, що
вертався у хутiр i згодився забрати ©х до себе.
В домi кошового переночували i попаювали золото. Подiлено його на три
частини. Одна йшла на сiчову церкву i майбутню школу, котру Сагайдачний
настоював заснувати, одна - на сiчовий скарб, третя частина пiшла до
подiлу мiж товаришiв, якi були у походi. Коли хто полiг iз сiмейних
паланчиних товаришiв, то його пай передавали для сирiт. На тому знову
настоював Сагайдачний.
По тiм узяв Сагайдачний кошового на сторону i каже:
- Перш усього, кошовий батьку, у мене одно пильне дiло, яке треба
негайно поладнати. Я вже говорив вчора перед старшиною, що при©хав з нами
один потурнак, котрий у сiм походi козацтву багато прислужився. Я був би
сво ю головою, нiде правди дiти, цього не вигадав, i ми всi були би
попропадали, як рудi мишi, коли б не вiн. Людина освiчена, розумна, хитра
i щира. Вiн сердечно сповiдався перед нами i каявся. Треба повести дiло
так, щоб козацтво простило цього наверненого грiшника i прийняло його до
громади. Вiн може на будуче козацтву дуже прислужитися сво©м розумом i
досвiдом. Я йому поручив безпечнiсть, i у цьому моя честь зачеплена, бо
Сагайдачний не може не додержати того, за що поручився. Треба би робити
усе iззагаряча, поки козацтво захоплене радощами з велико© побiди. Треба
завтра скликати велику раду. Потурнак ма багато ворогiв помiж тими
бранцями, що ми ©х з Варни привезли. Не треба ©м багато лишати часу, бо як
рознесуть помiж козацтвом про його вчинки, то можуть нам його з рук
вирвати i на куски пошматувати.
- Добре, назавтра ми скличемо раду. Я розкажу про славний похiд. Мушу
тебе звеличати, щоб тобi з' днати пошану у всiх, а тодi хай вже твоя
голова промишля , як дiло повести.
Сагайдачний, вернувши вiд кошового, каже до потурнака:
- Ходи, вашмосць, зi мною до церкви...
На те слово потурнак задрижав усiм тiлом i каже:
- Я боюсь переступити порiг божого дому, щоб мене господь не покарав на
мiсцi.
- Не бiйсь! Знай, що Бог не хоче смертi грiшника. Я тебе проведу аж до
попа. Тобi треба висповiдатися i прийняти покуту, яку тобi наложать. Вiд
того тобi на серцi полегша . Уповай на Боже милосердя. Тобi i перед
козацтвом гладше пiде дiло. У сьому буде вже моя голова. Я вже говорив з
кошовим про тебе, i завтра збира ться велика рада. Кошовий менi поможе,
товариство тобi простить i заживеш мiж козацтвом давнiм лицарським життям.
Iван був такий зворушений тим, що почув тепер, що не мiг iти власною
силою, i держався руки Сагайдачного. Вiн хитався, мов п'яний. Пiшли так у
церкву. Козацтво дивилось на цього знатного бородатого турка, та коли вiн
йшов пiд руку з Сагайдачним, нiхто не посмiв його зачiпати.
На порозi церкви Iван впав навколiшки, бив себе в груди i плакав.
Вийшов ©м назустрiч пiп.
Сагайдачний каже:
- Оцей каючийся грiшник приступа со страхом i трепетом до сповiдi.
Бiльше тобi, отче, говорити не треба, бо се вже не мо дiло.
Сагайдачний лишив Iвана в церквi i пiшов на майдан.
Пiп приказав зачинити церкву, i розпочалася сповiдь...
Сагайдачному аж навкучилося ждати. Вiн не хотiв, щоб потурнак сам
вертав з церкви. Ходив по майдану, зайшов аж до свого куреня, балакав з
козаками, а сповiдь не скiнчилася.
Аж вийшов пiп з церкви i прикликав Сагайдачного.
Насеред церкви лежав на помостi, навхрест руки розвiвши, потурнак Iван.
Вiзьми його з собою, пане Конашевичу, а то околi чоловiк... Такого
щирого каяття я ще не бачив...
Сагайдачний нахилився i взяв його за одежу.
- Устань, товаришу, пiдемо обiдати. Господь простив тобi тво© грiхи.
Iван встав. У нього були червонi очi вiд плачу. Пiшов з Сагайдачним,
мов мала дитина, держачись його руки. Козаки ззирались за ними.
- Хто се?
- Се той потурнак, котрого Сагайдачний привiз iз Варни.
- Чого Сагайдачний з ним возиться? Його би живого у землю закопати.
Другий козак каже:
- Вiн пiд рукою Сагайдачного. Не раджу нiкому його зачiпати.
Сагайдачний добрий чоловiк, але зачiпати його небезпечно.
Потурнак, увiйшовши в хату, приклякнув перед iконою i став молитися, i
так моливсь довго-довго, ©сти не хотiв нiчого i просив Сагайдачного, щоб
йому не перебивали. А рано просив Сагайдачного, щоб його провiв у церкву
запричащатися. Цiлу службу Божу лежав у притворi хрестом. До причастiя
треба його було пiдвести пiд руку, як недужого. Як вернулися у домiвку,
потурнак кинувся Сагайдачному в обiйми i став дякувати.
- Тобi, отамане, одному подякувати за спасiння мо © душi. Тепер я себе
щасливим почуваю. Хоч би нинi присудило товариство розiрвати мене кiньми
або настромити на кiл, то це прийму, як заслужену кару. Про земське менi
тепер байдуже, як я осягнув прощення у Бога.
- Слухай, Iване, зараз збира ться радне коло. Не роби собi з того
нiчого, що тебе приведуть на майдан перед раду в кайданах. Так воно мусить
бути.
В тiй хвилi вдарили на майдан в литаври. З усiх сторiн сходилося
козацтво. Кожний був цiкавий почути, чого ©х кличуть.
Вийшла старшина з сво©ми знаками уряду. Кошовий, кланяючись на всi
сторони, говорив:
- Панове отамання i усе сiчове товариство, лицарство!
Не того ми скликали вас на велику раду, щоб звiстити вам про славний
похiд на турка, бо вже всi про се, здоровi, зна те. Багато з вас у сьому
походi були, i вони розповiли другим товаришам краще за мене. Я вам лише
хочу сповiстити, яку добичу привезли на Сiч нашi славнi лицарi-молодцi.
Прочитай, пане писарю, що списано, бо усього запам'ятати не можна.
Писар став вичитувати з ре стру, а козаки перебивали його окликами:
"Слава!"
Скiнчився ре стр тим, що визволено з турецько© неволi шiсть тисяч
християнських бранцiв.
Тепер кошовий говорив далi:
- А чия в цьому найбiльша заслуга, панове товариство? Правда, що без
вiйська, то кожний найкращий ватажок нiчого не зробить, та коли знову
найкраще вiйсько не ма тямущого ватажка, то пропаде вся громада...
- Правда! Правда! Добрий ватажок за половину вiйська стане.
- Слава Сагайдачному! - гукали козаки, пiдносячи шапки вгору. - Давайте
сюди Сагайдачного, чого хова ться за спину других?
Сагайдачного випхали на пiдвищення, i вiн кланявся на всi сторони.
- Тихо! Сагайдачний буде говорити!
- Панове отамання, i ви, мо© добрi, щирi i вiрнi товаришi! За що ви
мене славите i велича те? Я лише думку пiддав, щоб йти на Варну, а похiд
повiв i все запорядив наш славний отаман Жук, вiн там i голову поклав,
його тiло ми з собою везли, щоб славно, по-лицарському звичаю, на сiчовому
кладовищi поховати. Та буря на морi затопила його враз з байдаком, i вiн
на днi моря спочива . Царство йому небесне i слава на вiки вiчнi, йому
треба подякувати, його досвiдному отамануванню, а не менi.
- Що й казати, - говорив хтось з гурту, - а Варнянський замок таки ти
здобув, не хто другий...
- А хто нас так хитро вивiв iз матнi, як не ти?
- Нi, не я, товаришi. На здобуттi замку був мо©й роботi кiнець. I коли
ми були у найбiльшiй небезпецi, коли турецький флот з Бургаса сидiв вже
нам на спинi, то я був безрадний, бо я не мав жодного досвiду у морськiм
походi. Тодi послав нам Господь на щиру пораду мудру i досвiдну голову, i
це нас врятувало вiд неминучо© загибелi. - В цю хвилю коло заворушилося, i
всi були цiкавi знати, про кого Сагайдачний дума . - Та цьому не кiнець, -
говорив Сагайдачний. - Той самий чоловiк славно убрав у шори очакiвського
пашу, забрав у нього весь турецький флот, який ми опiсля в лиманi спалили,
видурив вiд нього двадцять тисяч золотих турецьких цехiнiв i не взяв з
цього нi шага для себе, а все вiддав сiчовому товариству.
Коло розступилося, i тепер привели козаки з шаблями наголо в кайданах
потурнака i поставили перед Сагайдачним.
- Боже провидiння заставило одного славного козака, що побував у
турецькiй неволi, потурчитись. Се дало йому спромогу вивчитись турецько©
мови, звича©в, пiзнати всi бусурменськi штуки, розвiдати усi скритки у
Варнянськiм замку. Коли його невольники пiймали, хотiли його, живого,
кинути в огонь. Та голос Божий наказав менi до сього не допустити. Сей
потурнак показав нам сi каземати, де мучились закованi християнськi
невольники, показав нам комори та скриньки, де було турецьке добро
зложене. Без того ми самi хто зна, чи були би що знайшли, а тi нещаснi у
льохах були б повмирали голодною смертю.
А коли ми збирались вертатися, надплила на нас турецька погоня. Я дав
приказ втiкати прямо додому. Коли б се було сталося, ми були би пропали
вiд страшно© бурi. Вихор, вiючи нам в бiк, був би повивертав усi судна, а
недобиткiв були б захопили пiд Очаковом. Тодi сей потурнак порадив плисти
в Днiстровий лиман з вiтром. I се нас врятувало. Що далi було пiд
Очаковом, я уже говорив. То його заслуга, а не моя.
Вiн сповiдався передi мною i старшиною нашою каявся, забажав вернутися
в рiдну землю i тут спокутувати сво© грiхи сво©ми добрими вчинками на
службi сiчового товариства. Вчора вiн примiрно висповiдався, а сьогоднi
запричащався. Значить, що вiн вже по днався з Богом i вiн його простив. А
що ж ви гада те з ним робити, панове товариство? Чи простите йому i
приймете у товариство як товариша, чи будете строгiшi вiд самого Бога i
покара те його?
- Коли Бог його простив, то й ми проща мо, - каже старий Жмайло, - чи
правда, панове товариство?
- Вiн вартий того, щоб його живого у землю закопати, - обiзвався якийсь
голос.
- Се правда, панове, - каже Сагайдачний, - потурнак Iбрагiм сього
вартий, але потурнак Iван вартий i велико© нагороди за те, що вiн для
козацтва зробив. Як же ми се зробимо? По правдi, то треба його в першу
чергу нагородити, а вiдтак покарати. Та я гадаю так: хай наша нагорода
зрiвня ться з карою, бо обi вони однаковi.
- Добре говорить Сагайдачний, так сьому i бути. Ми проща мо.
- Проща мо, зняти з нього кайдани, - кричали козаки.
- Чи всi згоднi? - пита кошовий.
- Усi!
- Нема згоди, - кричав якийсь турецький бранець позаду кола. -
Розiрвати його на куски...
- А ти що? - кричали козаки. - Яке ти ма ш право тут говорити? Хто зна,
чи тебе у сiчове товариство приймуть, йди собi з богом та мовчи.
Зараз приступили до потурнака i зняли з нього кайдани. Вiн плакав з
радостi, кланявся i дякував.
- Панове лицарi! За те, що ви для мене зробили, я не годен вам словами
подякувати. Ви менi зробили велику ласку, але i собi ви зробили добре. Бо
те все, на що я надивився i наслухався, чого я мiж турками навчився,
складаю се на вашi послуги. Я знаю всi турецькi та татарськi штуки i
замисли, а се охоронить козацтво не вiд одного лиха. Знайте те, що моя
помста над турками далеко ще не заспоко на. Я мушу страшно вiдомстити ©м
за те, що вони менi нако©ли i до потурнацтва присилували, а коли б я був
пропав, я би не доконав того, чого я ще доконаю. Та ще, панове товаришi,
знайте тепер, хто я... Я багато знайомих пiзнаю мiж вами, та ви мене не
пiзнали, бо я дуже за той довгий час змiнився... Я - Iван
Iскра-Iскрицький, отаман Гадяцького куреня... Я пропав у походi на татар
лiт тому десять назад, i ви, певно, за мене досьогоднi молились...
Мiж козаками заворушилось. Хто ще пам'ятав отамана Iскру, аж охнув вiд
неждано© вiстки...
Iскра скочив з пiдвищення i пропав в юрбi.
IV
Сагайдачний, вiдпочивши кiлька днiв, узявся за свою ранiшу роботу. На
Сiчi було стiльки народу. Прибули турецькi бранцi, з котрих багато не
хотiло або не могло вертатися додому. Прибуло знову багато збiгцiв з
Укра©ни. У всьому тому треба було навести лад, i привчити ©х во нного
дiла. До того Сагайдачний був мистець i зараз взявся за органiзацiю.
Подiлив усю ту громаду на сотнi i полки, понаставляв старшини. Цiла штука
була у тому, щоб нiкому не дати дармувати, щоб нiкому "гумори до голови не
били та джмелi не заводилися". Сагайдачний знав добре душу козацтва. Знав,
яка в ньому сила, i як тую силу треба в руках держати, бо як вона з руки
вирветься, то цiлий свiт переверне i сама у пропасть провалиться.
На Сiчi i сiчовому майданi ставало тiсно. До того ще купцi i всякi
крамарi, прочувши, що запорожцi привезли з Варни велику здобичу,
злiтались, мов гайвороння на Сiч для торгiвлi. Треба було поза валами Сiчi
покласти базари, де цiлий день клекотiло, мов у казанi.
Сагайдачний виводив сво©х новикiв на берег Днiпра у степ i там ©х вчив,
пiшки i на конi, то з гарматою, то з заступом.
Поперед усього вiн вчив старшину, а тi опiсля вчили других.
Одного дня взяв гурток вибраних i за рiчкою пустився у недалекий степ
на конях.
Почулась команда: "Списи вниз!" Усi вiдразу познiмали списи i наставили
©х вiстрями перед себе. Рушили вперед зразу кроком, потiм щораз швидше, аж
до найшвидшого бiгу скоком. Сагайдачний дививсь за тим, щоб нiхто передом
не виривався, а щоб йшли усi рiвною лавою. Гнали так досить далеко, потiм,
виконавши рухи списом, заверталися назад. Це повторялося кiлька разiв.
Аж ось побачили навпроти себе ватагу людей, що ©хала степом
навпростець. Видно було, що ватага, побачивши козакiв, що в ту сторону
гналась, дуже збентежилась i ладилася до оборони.
Сагайдачний здержав сво©х. Вони пiднесли списи i позавiшували на руку.
Опiсля з кiлькома козаками пiд'©хав до ватаги, даючи шапкою знак, щоб не
лякалися.
То була компанiя ляхiв. Було мiж ними кiлька старших людей, а далi -
панськi козаки та чури озбро нi в шаблi i мушкети.
З ватаги пiд'©хав до Сагайдачного старший чоловiк з сивою довгою
бородою i, вклонившися Сагайдачному, каже:
- Ми ©демо в посольствi у Крим з Польщi невольникiв викупляти, про
котрих ©хнi рiднi довiдались, де вони живуть. Ма мо поручаючi письма вiд
гетьманiв коронного i польного та вiд укра©нних старостiв. Ми, зда ться, з
шляху збились, та в степу заблукалися, так що не зна мо, де ми опинилися.
Я бачу, що ми з запорозьким козацтвом стрiлися, вiд котрого не буде нам
напастi.
- Вiтайте, панове, на запорозькiй землi! Кожний посол ма право на
охорону, вiд кого би вiн не був, куди би не йшов. Тако© охорони не вiдкаже
вам i Запорозьке вiйсько, будьте цiлком спокiйнi за вашi особи i майно...
З шляху ви не збились, бо саме через Сiч найближча i найпевнiша дорога у
Крим. За вашу безпеку я поручаюсь вам лицарською честю. Тепер, панове,
прошу вас на Сiч у гостi. Вiдпочинете, а тодi по©дете далi. Дамо вам
певного провiдника, та ще яку чету козакiв для вашо© безпеки...
Сагайдачний вклонився шапкою i пристав до польського гурту.
Вертали так всi разом. Ватагу окружили запорожцi i стали балакати з
двiрськими козаками та чурами.
Ляхи, незважаючи на те, занепоко©лися, побачивши себе серед сiчовикiв.
Вони не дуже-то Сагайдачному довiряли. Один з них каже до одного старшого
шляхтича, який, зда ться, усьому приводив:
- Oqae omnia pulcherima sunt, sed semper melius est cavere, ne haec
turba nos spoliet'.[17]
А Сагайдачний зараз йому на це вiдрубав:
- Si haec turba vos spoliare vellet, adhuc nemo vestrum iam
viveret.[18]
Ляхи дуже збентежились, а цей, найстарший вiком, каже по-латинi:
- Вибач, вашмосць, ми не могли вiдгадати, що пiд сим простим козацьким
одягом
кри ться шляхетська душа. Невже ж що вашмосць - польський шляхтич з
вищою освiтою?..
- Вашмосць, що до одного помиля шся, що до того, будто би лише
польський шляхтич мiг здобути собi вищу освiту. Я - Острозький учень, а ця
школа з Польщею не мала нiчого спiльного, бо там, мiж учительством, не
було тодi нi одного патра зу©та, без котрих у Польщi нема науки.
- Вибач, вашмосць, я про це нiчого не знав.
- У тому-то цiла бiда, що панове з Польщi не зна те про Укра©ну правди.
Вас дурять, а ви дурите самих себе. Ви вважа те нас, козакiв, за банду
розбишак. А се справдiшн християнське лицарство. От, може, вашмосцi й не
вiдомо, що ми лиш що вернулися з морського походу на Варну. Ми Варну
спалили, знищили Очакiвський флот, визволили шiсть тисяч християнських
невольникiв та привели з собою. Мiж ними знайдете i ваших землякiв, та,
певно, вiзьмете ©х з собою, вертаючися. Поки що вони у нас гостюють. За
таке дiло купа розбишак не вiзьметься, а хiба добре впорядковане вiйсько.
- Невже ж Варна ограблена! Господи! Велика Порта знову на нас
помститься, i будемо мусили знову солено оплачуватися.
Сагайдачний поглянув згiрдно на шляхтича i каже:
- Ми, козацькi шизматики, помстили смерть вашого католицького короля
Владислава Варненчика, що пiд Варною полiг лицарською смертю. Дарма! Не
спромоглись на таку помсту польськi магнати, то мусила це зробити козацька
голота...
- Вашмосцi жартувати хочеться, а мене дрожею пройма на сам спогад, що
з сього може вийти... Зараз посиплються з Царгорода погрози на адресу
Польщi, зараз пiдуть татарськi набiги на Покуття, Подiлля, Волинь. Який
настане страх мiж шляхтою. Наш гетьман одганя ться вiд се© поганi, мов вiд
вовкiв... i тепер мо посольство у Крим стрiне новi перепони i може увесь
мiй труд пiти внiвець...
- Сього останнього вашмосцi найменше лякатись. З бакшишем в руцi
потрапиш до самого хана, а через те, що Варна була б цiла, то вам одного
золотого з окупу не опустять. Так само не пiдiб'ють в цiнi через те, що ми
туркiв у Варнi погромили. А що вже до турецьких погроз, то не слiд
лякатися погрози, а зараз помiрятися з поганцями.
- I пропасти...
- Хто? Польща? Така велика сильна держава? Як менi жаль вас, ляхiв, що
ви так себе недооцiню те. Треба лише мати вiдвагу i хотiти. Польський
король, на мою думку, завеликий пан, щоби ледачо© Порти боятися, якщо ми,
сiроманцi, ©© не бо©мось.
- Ви зле робите. Його милiсть король заказу вам виразно пiд строгими