Чайковський А.. Сагайдачний

хворостом та обмащенi глиною, вкритi комишем, або кiнськими шкурами. Таких
будiвель було багато. То були куренi, названi вiд знатнiших городiв
Укра©ни. Посерединi - великий майдан, а на ньому - невеликий домик для
сiчово© старшини i на сiчову генеральну канцелярiю.
По майданi проходжувалися купками запорожцi.
Пугач привiв пiд домик старшини чубiвцiв. По дорозi сiчовики його
поздоровляли. Пугач пiшов з Петром Конашевичем до кошового.
В свiтлицi пiд образами сидiв кошовий батько Богдан Микушинський з
генеральним суддею Павлом Тирсою. То були двi найстаршi особи на Сiчi.
Пугач, ввiйшовши, поклонився кошовому:
- Вашi голови! Здоров був, батьку! Ось приводжу на Сiч одну вишколену
чету вiд старого Чуба з поклоном i поздоровленням, а ватажком у них оцей
молодий осавул Петро Конашевич.
Петро вклонився i передав кошовому список:
- Нас при©хало сорок людей.
- Здоровi були, панове товариство! Так ти осавул, а що ж робить старий
Касян Байбуза?
- Постарiвся та зимовиком живе.
- Менi дивно, що Касян з Чубом розлучився. То приятелi були.
- Вони зовсiм не розлучились, бо пан сотник Чуб заснував бiля сво ©
редути слободу. Люде сходяться, мов мухи до меду.
- Ще старий Чуб на старостi лiт здурi та ожениться. Та коли тебе,
козаче, Чуб осавулом на мiсце Касяна поставив, то, зда ться, ти неабищо.
- Ця слобода - то його дiло, - каже Пугач, показуючи на Петра, -
неабияка голова, нiде правди дiти, в Острозi вчився.
Кошовий став пильно Петровi придивлятися:
- Ну, гарно, йдiть тепер в сiчову канцелярiю, хай вам пан генеральний
писар курiнь покаже, до якого вас припише, а завтра пополуднi ти,
Конашевичу, заходь до мене.
Вони вклонилися i вийшли. Зараз через сiни була сiчова канцелярiя.
Стояли тут довгi столи, а за ними сидiли пiдручнi писарi. Генеральний
писар проходжувався вздовж канцелярi©.
Вже вечорiло, i всi заворушилися вiдходити.
Як ввiйшов Петро з Пугачем, генеральний писар повернувся до них i
спитав:
- А ви за чим сюди? А! Здоров, товаришу! - каже писар, пiзнавши Пугача.
- 3 яким дiлом приходиш?
- Ми при©хали з Чубово© редути, сорок чоловiк. Призначи нам, пане
писарю, курiнь, а то прийдеться хiба на майданi на морозi ночувати.
- Iз Чубово© редути? Так значиться, не новики, а вже козаки-товаришi.
Так йдiть, небожата, у Переяславський курiнь. Там найбiльше людей потреба.
Як у вас список, так давай сюди, хай у ре стр заведу. Ну, добре,
добранiч вам!
Як козаки вийшли до сiней, Пугач каже:
- Так, як би змовилися. Я теж з Переяславського куреня. Та там ще
знайдеш, либонь, i земляка свого Павла Жмайла. Може, вiн який родич твого
побратима Марка.
Чубiвцi передали коней новикам, що тут з'явилися, i пiшли гуртом до
Переяславського куреня.
Нiчого тут замiтного не було, бо всерединi курiнь був такий, як у
Чубовiй редутi, хiба що бiльший. Було тут кiлька огнищ, на яких горiв
вогонь i огрiвав усю хату.
Наприкiнцi куреня, за столом, сидiв курiнний отаман Грицько Жук з
осавулом Павлом Жмайлом. Вони грали в карти. Пугач гукнув вiд порога:
- Здоров будь, батьку отамане, здоровi братики! Усi оглянулися, як в
курiнь ввiйшла цiла ватага людей. Отаман дививсь на них, прислонивши очi
долонею вiд свiтла.
- Слихом слихати, видом видати. Здоров був, старий товаришу! Куди ти
блукав так довго?
Жмайло його зразу не пiзнав. Отаман каже:
- Не пiзнав Пугача?
- Справдi не пiзнав, - каже Жмайло i встав вiтатися. Жмайло був вже
старий i сивий козак.
- Слухай, осавуло, - каже Пугач. - Приводжу тобi когось, що буде тобi,
либонь, любий. Ану вгадай! Ходи сюди, козаче, - каже до Марка.
Марко виступив пiд свiтло, та осавул його не знав.
- Що тут довго вгадувати. Цей звесь теж Жмайло, а чи вiн рiдня тобi, то
самi потолкуйте.
- Ти звiдки, козаче?
- Я з Кульчиць, старого Грицька Жмайла правнук.
- Рiдний, мiй, рiднесенький, душе моя. Та чи давно ти з Кульчиць? Кажи,
що там наш рiд?
- Давно вже, дядьку, ще хлопцями вивезли нас до Острога в школу, давно
не мали ми вiсточки з рiдного краю.
- Так не зна ш, чи старий Грицько живе? Чий ти син?
- Я Степанiв. Про нашого прадiда нiчого не знаю.
- Я тобi стри м приходжуся, знай! Та що ти все говориш? Ми. хто то
ми?
- А то - мiй побратим Петро Конашевич, син Iвана.
- Знаю i твого батька, вiтай менi! Батько живий?
- Поляг, ще як я дитиною був.
- А вибач менi, товаришу, - каже осавул до Жука, - я на радощах i
козацький звичай забув - перепинив цим новикам поклонитися тобi, як головi
куреня.
- Ми вже не новики, - каже Петро, - ми з Чубово© редути приходимо, ми -
козаки.
- Вiтайте, панове товариство, - каже Жук, та я вас у курiнь не приймаю,
бо у мене сво©х людей доволi.
Старий Жмайло був заклопотаний, чи знають його земляки тутешнiй
запорозький звичай, i чи знають, що ©м на таке вiдповiсти?
Але Петро не дав себе збити з пантелику. Виступив наперед i, кланяючись
курiнному отамановi, каже:
- Я говорю iменем усi © чети, бо мене над нею головою поставили.
Кланяюся тобi, батьку, вiд старого сотника Чуба i прошу: прийми нас,
сирiток, у свiй славний курiнь, а ми дякуватимемо i, як старий звичай
каже, вкупимось.
- Не можу сам цього зробити, бо я сам нiчого не рiшаю, хай старшина
скаже, - каже Жук. Покликали ще курiнного суддю i кухаря.
- От i напасть, - каже Жук, - панове отамани. Прийшли якiсь козаки та й
у курiнь просяться. Кажуть, що вони з Чубово© редути. Як ви дума те, чи
приймемо, чи проженемо?.
- Хай вкупляться, - каже кухар.
- Ми подорожнi, - каже Петро, - грошей не надбали, а випросити не було
у кого, бо степом ©хали. Та ось я за всiх золотого кладу. За решту
вибачайте, ми вiдслужимо.
- Ну, що ж, панове, зробимо? - пита Жук.
- Приймемо, - каже кухар, - у нас харчiв доволi, а коли б негарно
велися, так проженемо.
- Ну гаразд! - каже Жук. - Будьте товаришами. А ти, пане осавуло,
призначи ©м мiсце. Ти, пане кухарю, вели всипати ще яку пригорщу кашi, щоб
для всiх на вечерю стало.
Для того, хто цього не зна , може, видасться дивним, що на Запорожжi у
куренi кухар таку замiтну вiдiгравав роль i до старшини належав. Кухар на
Запорозькiй Сiчi був тим, чим у вiйську iнтендант. На його головi було не
лише прохарчування усього куреня. Вiн дбав теж про одежу для всiх, вiв
курiнну касу i з усiх видаткiв мусив щороку перед козацтвом докладно
вирахуватися.
- А що з нашими кiньми станеться? - пита Петро старого Жмайла.
Не журись. За конi подбають другi, а ви, повечерявши, вiдпочиньте
гаразд.
Завтра то я вам усе покажу, який тут лад на Сiчi.
На другий день вже сонце високо стояло, а чубiвцi ще спали. В куренi за
той час козаки повставали, вмивалися i мимрили молитви, снiдали i
розходилися, куди кому було призначено. Чубiвцi, прокинувшися, нестямилися
зразу, де вони , бо в куренi було тьмаво. Через малi вiконцята i пiхуревi
оболонки доходило сюди мало свiтла. Старий Жмайло вже ждав на них, i як
прочуняли, водив ©х по Сiчi i все показував та пояснював.
На сiчовому майданi ро©лося вiд людей. Вони, мов мурашки, переходили в
рiзнi сторони. В одному кiнцi майдану вчилися молодики во нно© штуки. Однi
©здили на конях, iншi - таки пiшки. Вчилися орудувати шаблями, списами та
келепами. Iншi стрiляли у цiль, хто з рушницi, з пiстоля, хто - з лука.
Пiд одним острiжком стояли гармати. Одну гармату викотили на майдан,
уставляли ©©, вiдпинали переднi колеса, прицiлювалися, лаштували,
припинали знову перед i закочували в iнше мiсце. Робилося це пiд командою
старшого гармаша та пiд оком пана обозного, бо до нього вся гармата
належала.
Тепер повiв Жмайло землякiв до одного куреня, що стояв позаду майдану.
То була сiчова майстерня. Простора будiвля з великими вiкнами. Звiдсiля
розходився рiзноманiтний стукiт i гамiр на всю Сiч.
Як сюди зайшли кульчичане, то ©м аж голова кружляти стала. Чого тут не
було? Тут робили вози, кували залiзо, робили ланцюги, скручували линви з
конопель, кували шаблi, ножi та рушницi. В однiм кутi пiд вiкном сидiли
кравцi, шевцi та шаповали.
Усе тут робилося для сiчового товариства про запас.
За куренем рiзали трачi дерево на дошки, довбали i випалювали колоди на
байдаки. Другi збивали байдаки, забивали щiлини клоччям i заливали смолою.
Тут горiв великий огонь. Робiтники пороздягалися до сорочок.
Над кожною партi ю був поставлений отаман, котрий усьому давав лад,
перемiрював дерево i наглядав за роботою.
- У нас, на Сiчi, робиться усе власними силами, хiба залiза купу мо.
- А порох?
- Порох ми вмi мо такий робити, як нiхто другий, Он там за валами нашi
пороховi млини, бо тут небезпечно через те, що вiд того треба з огнем
здалека.
- А як воно, дядьку, чи кожний може братися за роботу, яка йому
подоба ться? - пита Марко.
- Куди кого старшина призначить, i хто до чого вдався.
- Я би мав охоту в майстерню пiти, - каже Петро.
- Го-го! Не сюди тобi, небоже. Ти пiдеш чоботи шити, а швець пiде
письма писати? З цього-то ти вже зна ш, куди пiдеш.
- А ну же, дядьку, ходiм мiж лучникiв, я зараз мiй лук принесу i зараз
вернуся.
За хвилю вернув Петро з луком i стрiлами.
- Ну-же, панове товариство, приймiть мене до гурту.
- Славний у тебе лук, товаришу, панська штука.
- То княжий дар. Пустiть мене, хай спробую. Показали йому цiль. Петро
зложив, i три стрiли попали близь себе.
- Ти, небоже, неабиякий лучник, - каже отаман. - Такого ще тут не було,
хiба покiйний Байда, що про нього думу спiвають.
- Сагайдачний, та й годi, - каже один козак до гурту.
- Петре, - каже старий Жмайло, - ось вже тобi й iмення приложили, вже
тебе до смертi Сагайдачним звати будуть.
Один козак сказав, та це зараз й прийметься в цiлiй Сiчi, мов полум'ям
пiде.
- А що ж, - каже Марко, - воно непогано прозвали.
- Не iмення тебе красить, а ти його вкраси. Такий тут звичай, i годi з
цим перечитись.
Кошовий довiдався про мистецтво Петра i казав собi цю штуку показати.
- Ти будеш тут молодикiв вчити, а у вiльну хвилю пiдеш пiд руку пана
генерального писаря в канцелярiю. Пiд вечiр, як я вже вчора говорив, зайди
до мене.
Як вечором Петро зайшов до кошового, вiн спитав:
- Чи довго ти вчився в Острозькiй академi©?
- Бiльш чотирьох рокiв. Був би там ще богзна-як довго сидiв, та
лучилася така пригода, що треба було академiю покинути.
- На це я не цiкавий, та ось що, коли треба буде нам писнути дещо
по-латинi, так ти писатимеш, бо наш писар небагато з цього тямить. А,
може, тут колись прийдуть якi посли з далекого свiту, то зараз i тебе
покличено на товмача. Трапляються такi люди, що годi з ними розмовитись. А
чи i твiй побратим Жмайло розумi латину теж?
- Усi ми там цього добра вчились однаково.
- А Ки©в ти зна ш?
- Нiколи там не бував.
- Як буде нам яке дiло у Ки©в, то ти по©деш. Ти бачиш, якi важкi хвилi
ми пережива мо? Козацтво розбите, треба зачинати паново все порядкувати.
Жде нас велика праця. Живемо мiж двома ворогами: з одного боку Польща
заприсягла нам загладу, з другого - татарва. Треба то з одними, то з
другими битися, хитрити та помiж дощ ходити, поки козацтво знову не
виросте в силу.
- Коли вже про татар мова, то я дещо довiдався по дорозi вiд полоненого
татарина. Я повинен був це ще вчора сказати, та знаю козацький звичай, що
коли тебе не питають, не вiдзивайся.
- Полонений татарин звичайно бреше, хоч його огнем припiкай.
- Тож-бо й , що вiн по-доброму сам виговорився iз вдячностi, що я не
дав його козакам вбити, пустив на волю, та ще й коня подарував.
- Такий, може, i правду сказав. Що ж вiн тобi говорив?
- Вiд'©жджаючи вiд мене, вiн говорив таке: "Бережiться, козаки, з
весною пiде на вашу землю велика орда. Сам Менглi-Гiрей поведе ©©". Казав,
що аллах його за це, певно, покара , що сво©х зраджу , але вiн, з приязнi
до мене, то i кари то© не ляка ться.
- Добре i те знати. Ми гаразд дiло обмiрку мо, та може, ще щось бiльше
довiда мося. От добре, що ти це сказав.
Опiсля Петро вклонився i вийшов
- Чого тебе кошовий кликав? - питали Петра чубiвцi, як у курiнь
вернувся.
- Та ось чого. Питав мене, чи можна кобилу навчити по-латинi iржати. Та
що вам я багато говорити буду, давайте краще бандуру, та повеселимось, бо
менi справдi чогось весело помiж вами.
Подали бандуру. Петро заграв дрiбненького та став приспiвувати, а
козаки вдарили гопака, що аж стiни дрижали. Петро знав, чим людей до себе
при днати можна.
- А зна ш, товаришу, яке тобi iмення приложили?
- Коли вже гарне, то завтра вам кiлька вiдер горiлки поставлю, а коли
негарне, то й не говори, бо плакати буду.
- Гарне, ©й-богу, гарне, твою горiлку то так начеб вже й випили.
- Коли випили, то й закусiть, чим хто ма , а я завтра вже друго©
ставити не буду.
- Ех! Дотепний ти, небоже, та, будь ласка, розкажи що-небудь, коли ми
всi так розвеселились.
- Як розвеселились, то буде з вас на сьогоднi, не об'©дайтеся. А завтра
то розкажу вам дуже слезливу казку про те, як баба дiдовi горохiв'янкою
постоли з лопуха шила.
- Чому горохiв'янкою?
- Бо ниток не було.
I так минали весело вечори в Переяславському куренi кожно© днини. Пiшла
слава про Сагайдачного по всiй Сiчi, i з других куренiв стали вечорами
козаки сюди сходитись.
Петра вiдразу всi полюбили. Вiн був дотепний, до кожного приязний,
штукар, а при тiм хлопець наче мальований. Розумi ться, що вiдтепер звали
його Сагайдачним. Життя на Сiчi йшло одноманiтно з дня на день, Але усi
бачили, що на щось готу ться, хоч нiхто не вгадав, що воно буде. Нiхто
того не зна , що кошовий дума -гада . Особливо в майстернi йшла безвпинно
робота. Сам кошовий батько усього доглядав i наганяв до поспiху. З Велико©
Хортицi привозили коней i об'©здили та пiдучували.



II

Якось в половинi марта при©хало на Сiч одного дня дво татар татарською
арбою, якою кримськi крамарi ©здять. Вони обмiнялись з сторожею кличем i
зараз
пiшли до кошового. То були переодягненi козаки, котрi добре говорили
татарською мовою, ©х посилав кошовий у Крим шпигувати.
Зараз кошовий скликав сiчову старшину на раду. Козаки розказали те,
чого довiдались. Показалося правдою те, що Сагайдачний вiд Ахмета
довiдався.
Вони пере©хали цiлий Крим аж до Бахчисарая, заходили з крамом до
татарських улусiв, заходили до ©хнiх мечетей i враз з другими до аллаха
галайкали.
Орда поклала собi з весною рушити на Укра©ну з великою силою, як лише
веснянi затопи минуться. Козаки довiдались, котрим шляхом татари пiдуть.
Козаки говорили ©м, що козакiв на Сiчi небагато, i нема ©х чого боятися.
Безпечно перейдуть Днiпро, Iнгулець та Iнгул, i всю Укра©ну.
Вони говорили татарам так, як ©х кошовий навчив. Розходилося о те, щоб
©х на свiй шлях справити i, заступивши ©м дорогу, розгромити.
Тепер стало вiдомим, що орда, перейшовши Днiпро, пiде помiж рiчками
Дрiмайлiвкою i Бургункою. Понад цими рiчками стояли два великi лiси, i на
тiй прогалинi поклало собi козацтво помiрятись з ордою.
Кошовий предложив на радi такий план. Часть козакiв пiд проводом
курiнного отамана Жука мала бити татар на Днiпрi при переправi, та потiм
розступитися i йти слiдом за тими татарами, якi успiють перебитися через
козацьку лiнiю. Друга частина пiд проводом сотника Чепiля мала стати над
Iнгулом i доконати решту недобиткiв так, щоб цiлу орду знищити.
Той план кошового був прийнятий, i зараз взялися за його виконання.
Кошовий розiслав гiнцiв по усiх козацьких паланках i зимiвниках, щоб
козацтво негайно збиралось на Сiч до походу. Тепер показалося, що те, що
через зиму було зроблено, було дуже потрiбне. Усього було доволi. Сiчове
вiйсько вмiло до походу як слiд приладитись. Пiд той час Чепеля на Сiчi не
було. Вiн був жонатий i жив у паланцi. Та вiн на перший заклик прибув на
Сiч з сво ю сотнею сiмейних козакiв. Тепер обидва з Жуком стали
порядкувати та дiлити помiж себе вiйсько пiсля того, що хто мав у походi
виконати. Чепiль забрав переважно пiше вiйсько, гармату i вози. Жук забрав
кiнноту, кiлька легких гармат, вози з харчами i мунiцi ю.
За той час щодня розсилали з Сiчi в сторону татарщини роз'©зди. Вони
мали, помiтивши татар, оскiльки-мога не показуватись i в сутички не
заходити. Цiла
штука була з тому, щоб орда не змiркувала, що козаки про все знають.
На Сiчi усе було готове до походу. В Сiчi мав остатися кошовий з
старими дiдами i молодиками.
Третього дня великоднiх свят причвалав посильний козак од одно© стежi з
вiсткою, що орда рушила з Перекопу i пряму до Днiпра.
Вранцi засурмили сурми. Кожний поспiшав на сво мiсце. Насамперед
вийшов Чепiль з сво ю армi ю двох тисяч козакiв. Вона мусила поспiшати,
щоб випередити татар i засiсти на сво му мiсцi над Iнгулом.
За два днi опiсля вийшов Жук зi сво©ми. При ньому були обидва
кульчичане, Петро i Марко.
Вали Сiчi вкрилися тим козацтвом, що осталося. I прощаючи сво©х,
вигукували та вимахували шапками.
Не одному защемiло серце на спогад, що, може, не доведеться сюди
вернути. Кошовий благословив ©х на щасливу дорогу.
Старий Жмайло обтирав нишком сльозу, що з ока капнула на сивий вус. Не
диво: виправляв сво©х рiдних в непевну дорогу. Тепер у отамана Жука була
одна жура на думцi: як би воно було, коли б орда розгадалася i пiшла iншою
переправою? Тодi треба би ©х заходити не знати звiдки, треба би повiдомити
Чепеля, а заки вiн з сво©м тяжким табором i пiхотинцями зможе заступити
ордi дорогу, то тим часом татарва може порозлазитися по Укра©нi меншими
загонами.
Жук був з то© причини дуже схвильований i цiлу дорогу нiчого не
говорив.
Його вiйсько йшло правим берегом Днiпра. Рiчкою послав вiн кiлька
байдакiв, обшитих комишем так, що здалека нiхто ©х не мiг помiтити.
Вони мали держатися правого берега i зорити за татарвою, а коли
змiркують напрям, в якому пiде орда, мали про це отамана повiдомити,
поховати судна пiд берегом i вертати. Жук перейшов Бургунку i став обозом,
ждучи на вiстi. Ждав три днi, поки принесли вiстку, що справдi орда йде
цим шляхом, як було зразу намiчено.
- Слава господовi небесному! - Жук зняв шапку i перехрестився. -
Зачина ться добре, а тепер, хлоп'ята, до працi. Сотник Галан i сотник
Чепiга з сво©ми сотнями пiдуть до лiсу по обох боках шляху i пороблять
засiки. Могильники (сапери) загатять обi рiчки при Днiпрi, щоб багато води
зiбралося по самi береги. Як сюди орда зайде, а ми на них наскочимо, щоб
не порозбiгалися на боки. Ми зачнемо бити гарматою, аж тодi як татари
перейдуть на цей бiк.
- А коли б вони не туди пiшли, - завважив Сагайдачний, - то що ми
зробимо?
- Еге! Дивись, якраз проти нашого мiсця лежить на Днiпрi бiльший
острiвець. Це мiсце добре для переправи, на острiвцi можна вiдпочити. Я
певний того, що пiдуть туди. Тепер, хлопцi, нашi вози i гармату
пообчiпляти лозиною i галуззям так, щоб нiхто не змiркував, що воно . Хай
татари думають, що це кущi. Ждати тут, поки я не вернуся. Ходи,
Сагайдачний, зi мною.
Над самим берегом Днiпра стояв великий галузистий дуб. Туди обидва
попрямували i повилазили на нього високо. Звiдсiля було видно далеко на
другий бiк Днiпра. Далеко на обрi© зачорнiла велика плахта. Вона
посувалась до рiчки.
- Бачиш? Гостi йдуть, - каже Жук до Петра, - буде кого бити.
- Така сила, що самою вагою може нас роздавити.
- Певно, коли б дiстатися ©й пiд ноги. Та ми того не зробимо.
Жук був веселий i радий. Навпаки, Сагайдачний почував себе нiяково. У
нього билось серце сильнiше. От перший раз побачив таку велику ворожу
силу. Чим воно скiнчиться? Та на Сiчi мав Жук славу небуденного ватажка,
йому можна повiрити. Якщо йому кошовий таке дiло поручив i наставив його
наказним, то не на те, щоб козацтво знiвечити.
Орда щораз наближалася. Тепер можна було пiзнати обриси коней i ©здцiв.
- Скiльки ©х може бути?
- На мою думку, буде яких сорок тисяч, коли не бiльше. Буде з нас.
Тепер я вертаю, а ти останься тут i зори за ними далi. Як орда стане над
берегом, ти злазь непомiтно i бiжи до мене. Лише не показуйся, хоч би
прийшлось i по землi повзнути.
Жук зсунувся з дуба i пiшов до сво©х. Петро зорив далi за ордою, котра
щораз ближче пiдходила до Днiпра.
"Безпечнi вражi сини, навiть роз'©здiв не висилають, а галайкають, мов
пси до повного мiсяця", - думав собi Петро.
Та воно так не було. В цю хвилю кiлька татарських чет вiдлучилося вiд
гурту i почвалувало до рiчки. Зупинившися над берегом, вони позлазили з
коней i стали
роздягатися. Петро цiкавий був бачити, як вони через воду
переправляться будуть. Було ©х тут бiльше двох сотень. Кожний в'язав свою
одежу i зброю в узлик, котрий прив'язував собi на головi. Вiдтак,
держачись гриви коня, влазив у воду. За хвилю видно було лише кiнськi
голови, що пригали в водi, i татарськi голови з клунками. Плили прямо до
острiвця. "Я тут задовго сиджу", - думав Петро i миттю зсунувся з дуба.
Нiхто його через берег не побачив. Вiн побiг до сво©х.
- Що нового?
- Пане отамане, передня сторожа вже на острiвцi спочива . Буде ©х зо
двi сотнi. Орда в тiй хвилi вже, певно, над берегом.
- Добре, гаразд,-говорив Жук, затираючи руки. - Зда ться, що в рiчках
вже, либонь, досить води назбиралось. Ви, хлопцi, сидiть за возами i
гарматами i не показуйте носа. Цих ми перепустимо туди i назад. Вони, як
завернуть, будуть себе вважати цiлком безпечними. За ними пiде уся орда.
Нiхто не смi стрiляти, поки я не дам знаку i стрiлю перший.
В цю хвилю стали показуватися з-пiд берега голови коней i людей. Вони
виходили на берег. Тут вони поодягалися, посiдали на коней i рушили
широкою лавою, розглядаючись на всi боки. Але не помiтили нiкого.
Жук сховався за прислоненими зеленню возами. Татарськi орди пере©хали
спокiйно аж по кiнець обох лiсiв i звiдтам звернули до Днiпра. Тепер
розмовляли мiж собою голосно, нiчого не прочуваючи. Як стали над берегом,
пустили зараз пасти коней та стали галакати через рiку до тамтих.
Iз-за рiки доходив великий галас. Тепер розпочалася переправа цiло©
татарсько© армi©. Так, бодай, здавалося козакам. Та воно довго тривало, i
нiхто бiльше на цiм березi i не показувався. Вже i вечорiти стало, а галас
не вгавав, i нiкого не було видно.
- Що воно, до бiса, чого вони забарилися? А ну же, Петре, пiдiйди до
берега i роздивись.
Петро пiдкрався до берега та йому аж в очах замерехтiло. На тiм боцi
Днiпра горiли великi огнi, а помiж ними сновигали, мов у муравельнику,
чорнi татарськi постатi. За хвилю загорiли огнi i на цiм боцi Днiпра.
"До бiса! I цi безпечнi. Коли б так уночi до них добратися, то нi один
не вийшов би живий", - думав Петро, вертаючись до сво©х.
- Ти менi нiчого й не кажи, бо я вже знаю, - каже Жук до Петра. -
Татари там, де стали, там i ночувати будуть.
- Може би так на вилазку на охотника, пане отамане, дiбратися до ©х та
зробити ©м криваву купiль.
- Гарячо ти купаний, козаче. Так не можна. Наробилося би галасу i
тамтi, дiзнавшися, що ми тут , пiшли би на iнший шлях. Ми не йшли сюди,
щоб цих обiрванцiв перерiзати, а на те, щоби цiлу орду знiвечити. Ночують
вони, то й ми переночу мо, хiба що огнiв розводити не будемо.
- А щоб ©м всячина! - нарiкали козаки. - Треба буде уночi мерзнути.
- Завтра буде гаряче, аж попрi мо.
Жук приказав вiдвести коней у лiс, щоб не зрадились чим.
Як лише на свiт заноситися стало, на тiм боцi Днiпра настав великий
рух. Орда ладилася до переправи. Над рiчкою залiг такий густий туман, мов
хмара. Козаки привели коней i позапрягали у вози та гармати.
Тривало так довший час, поки татари перебрались на цей бiк рiчки.
Повдягались i посiдали на коней. Опiсля рушили в порядку помiж лiси.
Iз-над рiчки насунула i сюди густа мряка i заступила свiт божий. Тут
лиш тiльки видно, що вiд берега щось клубилось в густiм туманi i
розходився гамiр.
"От коли б так вiтрець подув, - думав собi Жук, - та годi на це довго
ждати. Благослови, Боже, на велике дiло, та поможи християнському мировi
побiдити".
Жук узяв вiд гармаша льонт i пiдпалив першу гармату. Залунав стрiл i
вiдбився могутнiм гомоном по лiсi.
- Ану же, хлопцi, одна за другою, а потiм чергою.
Настав страшний рев вiсьмох гармат, котрi були з Жуком. На той гук
почулись густi рушничнi стрiли по обох боках шляху i лiсу.
Мiж ордою настала метушня, зойки та крики. Вони такого не прочували, а
через мряку не бачили, звiдкiля на них напасть iде.
Жук розпочав стрiльню тодi, як послiднi татарськi чети на цей берег
рiки виходили.
Татари роздiлилися на два фронти по обох краях шляху i стали
вiдстрiлюватися. Цiлi хмари стрiл випустили на обидва лiси, та тим вони
козакам не пошкодили, бо вони ховалися за деревами. Тепер повiяв вiтер вiд
лиману i розiгнав мряку. Татари побачили, що вони попали у засiдку, ©х
взяла розпука. До Днiпра не можна було вертати, бо тут стояв Жук з
гарматою.
Одна частина пiшла перебо м вперед. Тi, що позаду, кинулись на Жука, на
його табiр. Жук став уступати поза лiс, вiдстрiлюючися.
Татари загадали обiйти другим боком поза лiс, та тут натрапили на
рiчку, повну води по самi береги. За табором, що вступився за лiс, вони не
йшли, побоюючись ново© засiдки. Вони почвалували шляхом помiж лiсами
наперед.
Вiдразу замовкли гармати, лише рушничнi стрiли з лiсiв за дно
тарахкотiли.
- Дотепер все пiшло добре, - каже Жук. - Тепер, хлопцi, поспiшаймо поза
лiс щосили, може, ще ©х перебiжимо. На конi!
- Не знать, що сталося з нашими у лiсi? - каже Сагайдачний.
- Не турбуйся, вони вже знають, що ©м робити. Козак в лiсi безпечний,
як у себе в хатi.
Жук погнав з кiннотою поза лiс та прийшов запiзно. Вже послiднi
татарськi чети ви©здили з-помiж лiсiв. Зачiпати не було безпечно, бо коли
би i другi, що вийшли першi на них, обернулися, то, певно, не встояли б.
Гармати йшли позаду, поволi, i не зараз наспiють. За лiсом татари
згуртувались i подались на Iнгулець. Тепер стали козаки виходити з обох
лiсiв гуртками. Вони вели з собою пов'язаних кiлькох татар i багато
пiйманих коней.
- Добре ми дотепер справились, - каже Жук, - тепер похова мо полеглих
товаришiв, ранених вiдiшлемо на Сiч i пiдемо услiд за ордою. Забагато ©х
вирвалось з нашо© петлi. Ми подiлимось на гуртки по двiстi-триста людей.
Будемо шарпати татар то ззаду, то по боках. Не треба допустити до того,
щоб цiла татарська навала напала на Чепеля, то може його роздавити. Трошки
ми припочинемо, а опiсля - в дорогу. Ти, Петре, бери перший гурток скраю i
рушай у божий час та покажи, чого тебе старий Чуб навчив. Усi гуртки
зiйдуться над Iнгульцем.