Чайковський А.. Сагайдачний

порахунок. Я поки що з старим князем не зачiпаюся. Але як i вiн проти мене
виступить, то я i йому не поступлюся.
- Шкода, пане гетьмане, то грiх. Князь Костянтин - одинока пiдпора i
охорона нашо© церкви.
- Тут церква нi при чiм. Хiба я проти церкви воюю? Я пiдняв боротьбу
проти панiв, ненаситцiв-гнобителiв бiдного укра©нського люду.
- Князь да на церкви, на школи.
- Да псовi муху. Вiн назива себе богомольцем, та богом у його -
грошi, нажива...
- Пане гетьмане, це хула, це образа для такого чоловiка.
- Ха-ха-ха! Зна ш, князю, увесь час, як з тобою говорю, дивлюся на цей
його портрет, того твого богомольця. Чи правда? Це ж портрет князя
Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького. Вiн лiчить грошi, не
розста ться з ними навiть тодi, як його малюють. Не дав себе малювати, як
клячить та молиться Богу Вселенно©. Нi! Худопахолки, голота, не смiють
бачить, як велич земська поклоня ться величi небеснiй. Нехай дивляться на
нього лише тодi, як вiн лiчить грошi. От бачиш, голото! Я грошi маю,
золото i за них усе куплю, навiть Бога... Такий той твiй богомолець, як
цей фарисей, що випоминав господовi кожний грiш, даний на
боже... Тьфу!
- Загостре ти його, гетьмане, осуджу ш. Ти обрав злу дорогу. Наробиться
заколоту на всiй Укра©нi, а боротьба буде нерiвна: вiн - велет, а ти йому
не спроста ш.
- Як Господь дасть, в його це руцi. Але пам'ятай, що малий Давид
поконав Голiята...
В хату ввiйшов козак.
- Пане гетьмане, старшина зiйшлась на раду i тебе просять...
- Так здоровий будь, князю. Кажу тобi, що й ти, i всi люде в Бiлiй
Церквi безпечнi i вiд напастi, i вiд грабежу, як довго я тут гетьманую.
Нiкому волос з голови не впаде, i нитка не пропаде...
Вулика пiшов додому, а гетьман - на козацьку раду старшини.



VII

Про повстання Косинського, про заняття Бiло© Церкви та пограблення
княжого добра дiйшла до князiв Острозьких вiстка, як вони вертали з
елекцi© з Кракова.
Обидва запалали страшним гнiвом на таке зухвальство худопахолка. Треба
було вiдразу усьому зломити шию, здавити розбiйника, бо коли би це мало
повторитися, то не було би гаразду на свiтi.
Князь Костянтин хотiв з цього повстання зробити справу загальну, якою
повинна зайнятися уся Рiч Посполита.
Князь написав листа до польського гетьмана Жолкевського, який сторожив
на укра©нних землях за порядком. Жолкевський дививсь на цiлу справу
iнакше. Це не була справа загальна. Вона дотикала виключно iнтересу князя
Острозького, це була привата, за яку князь повинен постояти сам. Гетьман
радив князевi пiти з Косинським на мирову i не роздувати великого вогню,
бо з того скористають вороги Речi Посполито© i вийде з цього приватного
непорозумiння шкода. Бусурмани лише ждуть на такий заколот, щоби впасти на
землi Речi Посполито©. Одним словом, гетьман не хотiв спричиняти поклику
до посполитого рушення шляхти, як цього домагався в сво му письмi князь. А
що й король послуха ться ради гетьмана, то на таку помiч князь не мiг
числити.
Дiставши таку вiдповiдь од гетьмана, князь дуже розсердився.
- Ось як воно! Я маю за гетьманською порадою перепросити гордого
шляхетку, кланятися йому i просити прощення. Гарних часiв ми дожили, мiй
сину, - говорив вiн до Януша. - Я тобi кажу, що це початок, за тим
повстанням пiдуть iншi, бо невдоволених нiколи не забракне. Рiч Посполита
тяжко спокуту за тi примхи пана гетьмана. Та нам самим треба про себе
промишляти. Я пiдiйму усю свою силу i провчу як слiд кожного, що важиться
мене зачiпати. Збираймо, сину, вiйсько i рушаймо на ворога. Ще нас на те
стане.
Князь порозписував листи по всiх сво©х ма тках Острозько© землi.
Написав до свого зятя Радивiла й закликав його до походу. Князь вважав у
тiм допуст божий, що на старостi лiт не можна йому мирно жити i треба
сiдати на коня. А допуст божий треба з покорою зносити.
Князь мав по всiх замках вiйсько добре узброене. Крiм того, його
новосельчани обов'язанi були на кожний поклик збиратися й виходити в поле.
Збро© було для них доволi, а коней i не перелiчиш.
Князя болiло це, що проти нього виступають i козаки, з якими вiн все
жив у згодi i дностi. У нього були козацькi ватаги мiж двiрською
мiлiцi ю. Князь мусив з жалем довiдатися, що багато його козакiв перейшло
до Косинського. Остався лише Северин Наливайко з сво ю ватагою. Князь
хотiв за нього запевнитися i покликав до себе о. Дем'яна, який мав великий
вплив на свого брата.
- I що ж, отче благочинний, Северин теж мене покинув?
- Не покинув вашо© свiтлостi i не покине, поки я живу.
- Я мав право говорити так i про Косинського, а сталося iнакше, i вiн,
забувши страху господнього, пiдняв на мене святотацьку руку, на свого
добродiя.
- Ваша свiтлосте, Косинському сталася кривда через ту Рокитну.
- То чому ж менi не сказали? Я ще був би в силi такого Косинського
по-княжому винагородити.
- То не було дiло вашо© свiтлостi, лише князя Януша. Без Рокитни можна
було обiйтися. Косинський далекий вiд того, щоби проти вашо© свiтлостi
повстати. Його дiло з князем Янушем, i справу можна би мирово поладнати.
О. Дем'ян князя Януша не любив як перевертня i тому його не щадив, а як
сповiдник старого князя, маючи в руках ключ до його совiстi, мiг собi
позволити на таке, за що другому треба було покутувати, як за велике
зухвальство.
- I ти, отче, радиш менi йти на мирову з розбишакою? Нi, того не буде.
Я його поконаю збройною рукою i роздавлю, як муху!
- Смiю завважити, що це не по-християнськи. Остави нам долги нашi, яко
же i ми оставля мо должникам нашим.
- А хiба ж це по-християнськи - нападати по-злодiйськи на другого i
його добро грабити?
- Я знаю, князю, що Косинський в цiлiй Бiлiй Церквi нiкого не пограбив.
- Як нiкого? А князя Януша?
- Шукав вiдплати за зроблену йому кривду.
- Твiй совiт лукавий, - каже подражнений князь. - Як хочете, то йдiть
всi до Косииського, i ти, i твiй брат, всi!
- Кривду нам робиш, ваша милосте. Ми други вашо© милостi, не опустимо
вас, хiба нас киями прогнати прикажете. А ще й тодi, вiдiйшовши, величати
будемо князя Костянтина, як защитника i добродiя православно© церкви. Але
було мо©м обов'язком, як сповiдника i духовного дорадника вашо© свiтлостi,
звернути увагу на те, що не по закону божому твориться. За це я готовий
покласти голову, бо за вашу милiсть я перед Богом вiдповiдаю.
- Що ж тут не по-божому? Хiба Бог забороня свого добра захищати?
- Якби з цього мало вийти бiльше лихо, то треба таку защиту понехати.
- Не розумiю тебе, отче. Яке ж може вийти з того бiльше лихо, як те, що
мене той злодiй, мене, православного князя, ограбив?
- Вiн не вашу милiсть, православного князя, защитника нашо© церкви,
пограбив, лише шукав сво © кривди на князевi неправославнiм, на
католиковi.
- Як смi ш! - крикнув князь i затиснув кулак.
- Удар, князю, ось моя сива голова, - сказав о. Дем'ян i склонив
голову. - Я сказав правду i ще остерiгаю вашу милiсть, що з то© мiжусобицi
повстати може велика шкода для православно© церкви.
Князь заспоко©вся, а о. Дем'ян говорив далi;
- Коли вже такий допуст божий, щоб сини нашо© богоспасаемо© церкви
мусили повстати за себе збройною рукою, то ще одна пересторога: щади, ваша
милосте, того Косинського, коли би вiн у тво© руки попався. Не треба
козакiв доводити до крайностi. Прийде час, коли вони будуть одинокими
защитниками православно© церкви. Подумайте, ваша милосте, що станеться по
вашiй головi? Син найстарший вже для церкви пропав. Вiн - латинник i лях,
з то© дороги його не в силi ми завернути. Дiти вашо© милостi не пiдуть
слiдами свого славного батька. Рiд Острозьких для церкви пропаде, це
почува моя душа. Хто ж посто©ть за церкву? Лише козацтво. Це сила, це
душа i кров укра©нського народу. Правда, вони ще не з' днанi, та над цим
треба працювати, пригортати ©х до себе, як свавiльнi дiти. Уся шляхта може
покинути свою церкву - народ, а цвiт його, козацтво, церкви нiколи не
покине, а за не© голову положить. Могутнiсть вашо© свiтлостi покона
Косинського, але не смi його знищити. Батько покара свавiльну дитину,
але ©© не уб' . Не дай менi, Боже, дожити такого нещастя.
Бесiда о. Дем'яна зробила на князя велике враження. Вiн очевидно м'як,
як вiск, вiд слiв свого сповiдника, хоч як його княжа гордiсть проти цього
бунтувалася. Чого не зробив лист такого вельможi, як польський гетьман
Жолкевський, то доконали упiмнення слабосильного о. Дем'яна. О. Дем'ян,
вийшовши вiд князя, пiшов прямо до свого брата-кожем'яки, у якого жив
Северин.
В домiвцi Северина було замiшання. Северин збирав свою мiзерiю i
ладився в дорогу. О. Дем'ян прийшов в саму пору.
- Ти куди?
- Ще й пита ш! Не можу ж я тут бабiти, як козацтво руша ться?
- Чи до Косинського тобi спiшно?
- Авжеж...
- Бiйся Бога, брате, того не може бути, ти князя не можеш, не смi ш
покинути.
О. Дем'ян говорив так твердо, що Северин аж видивився на нього i каже:
- Та я би мав проти козацтва з князем йти? Нiколи! Менi би на Запорожжi
того нiколи не вибачили, я би сам себе прокляв, i нашому родовi, мо©й
добрiй славi була би ганьба.
- А однак так мусить бути. Ти ходи до мене, я тобi те все розтолкую.
Северин зiбрався й пiшов з о. Дем'яном. Як прийшли на мiсце, о. Дем'ян
зачинив дверi, щоб ©х хто не пiдслухав, i каже:
- Я прямо вiд князя прийшов до тебе. В щасливу пору я прийшов, бо мiг я
вже тебе не застати. Ти в гарячiй водi купаний, бо така рiч вимага
розваги. Подумай, щоби з цього вийшло. Нас князь все милував. На тебе
покладав вiн надi©, тому мав ти в його посiлостях певний приют i охорону.
Коли б ти тепер з його ворогами проти нього повстав, увесь свiт пiдняв би
на тебе великий крик, а князь нiколи би тобi цього не вибачив.
- Чи так, чи сяк, то менi з цi © матнi не видiстатися. Як не однi, то
другi на мене повстануть. До мене пише Косинський i до себе взива . Ми
знакомi не вiд сьогоднi i приятелi. З одного казана ми кашу ©ли. Як менi
тепер стояти проти нього з князем, коли пiднявся народ проти панiв-дукiв?
Хiба так зроблю, що скриюся, поки буря не минеться.
- Нi, ти пiдеш у похiд з князем. Ти дуже будеш там потрiбний. Слухай
мене, брате. Це перше повстання народу проти гнобителiв. Козацтво ще
заслабке, щоби з такою силою мiрятись. Я вiрю в силу козацтва. Воно
побiдить, але не тепер. Скажеш менi: нащо ж зачинати? Так! Та я того не
перепиню, до бурi мусить прийти, бо Острозькi тако© зневаги не подарують.
Нехай же бодай невелика шкода з того вийде, хай не знищиться козацтво, бо
-його буде треба. Ти будеш при князевi тою студеною водою, щоб жагу
мiркувати. Коли би Косинський попав у руки князя, то за ним промовиш слово
i погодиш ©х. Косинського шкода, щоб так марно пропав, то гарний лицар, не
харциз. Його треба обороняти в пригодi, а ти це можеш, бо ти проворна
людина. Вже то саме, що ти князя не покинув, з' дна тобi серце князя,
котрому зда ться, що усе козацтво проти нього повстало. Князь тебе
послуха . Я вже йому представляв, щоби Косинського не губити. Його княжа
гордiсть може перемогти мо© упiмнення, може за них забути, а ти йому це в
пору пригада ш. Мiж князем i козацтвом мусить прийти до згоди, а цю згоду
доведеш ти, мiй брате, до пуття. Пам'ятай, що одна мати нас родила, що ми
з низького ремiсничого роду, i лише власними силами вийшли в люде: я - в
церквi, ти - мiж козацьким лицарством. Обидвох нас треба на свiтi, треба
для народу, для церкви. Ми при князевi ма мо тверду опору. Незриваймо того
зв'язку з князем, стараймося його змiцнiти. Брате! Не гаючись, йди до
князя i проси про прикази для тебе...
Севериновi кожне слово брата глибоко западало в душу. Вiн зрозумiв його
намiри i в його головi зачав творитися план, як братову думку перевести
в дiло. Може, вдасться йому не допустити до проливу кровi i довести до
згоди мiж князем i козацтвом.
Северин, не гаючись, пiшов на замок до князя.
На замку тодi вiдбувалася велика во нна нарада. При©хали княжi сини:
Януш, во вода волинський, i Олександр. Костянтина там не було, то й так не
було з нього пожитку. Погулявши гаразд по свiту, вiн тепер топив сво©
гуляцькi спомини в молитвi й практиках релiгiйних. Зате попри©здили
приятелi старого князя:
князь Олександр Вишневецький, Гулевич i iншi. Вони всi мали спiльнi
дiла з князем супроти невдоволеного козацтва. Князь говорив:
- Коли так далi пiде, то з нашо© працi слiду не остане. Загине, пропаде
шляхта, голота запану над усi ю Укра©ною. Пани з Польщi хiба ослiпли, що
того не бачать i не хотять нам помогти. Така байдужiсть уряду вiдомститься
колись тяжко на самiй Речi Посполитiй. Пани Заславськi та Жолкевськi
смiють писати менi адмонiцi©, що то мо приватне дiло, що я сам наварив
того пива й сам його маю випити...
- Невже ж так писав? - пита Вишневецький.
- Так би нiхто не поважився, навiть сам король його милостi князевi
Острозькому написати, але так виходить з iнтенцi© того письма. Пише менi,
щоби йти на мирову з тим розбiйником Косинським. Згадайте, вашi милостi,
мо© слова, що то лише початок того, що ма наступити. Козацтво збунту всю
сiрому. Вони заволодiють нашим добром, нас проженуть за десяту межу. Отож,
поки пора, треба тiй гiдрi шию скрутити, поки вона ще в колисцi, поки ©й
ще зуби не виросли. Радьте, вашi милостi, думаймо про рятунок самi, коли
панам з Речi Посполито© не пильно за шляхтою постояти.
- На мою думку, - каже Вишневецький, - до того й сил великих не треба.
За кiлькома стрiлами все те гiльтайство розбiжиться на чотири вiтри. Тепер
вони трiумфують у Бiлiй Церквi, бо не було кому ©© обороняти. Замок
пiдупав, найлiпший доказ, що сам пан пiдстароста, князь Курчевич-Булика,
не мешка в замку, лише в городi, мiж мiщанами. Не було вiйська, не було
чим боронитися, тож Косинський вмашерував без усяко© перепони в город.
Iнакше дiло пiде, коли стане проти нього вишколене у во ннiм ремеслi
лицарство.
Князь Костянтин, почувши про Бiлоцеркiвський замок, узяв це до себе, бо
ходили всюди говори, що князi Острозькi через свою скупiсть не хочуть у
сво©х во водствах направляти замкiв, хоч тих там дуже потреба так супроти
орди, як i укра©нського сво вiльства.
- Чи я раз писав до сейму, що всi замки в Ки©вщинi потребують направи,
що все занепада , що замки тi не в силi зупинити непроханих гостей. Писав
я, що козаки-низовцi приходять до Ки ва й забирають для себе всю арматуру.
Мо© письма, мо© слова - як горох до стiни. Великi пани з Речi Посполито©
дають менi пiзнати, що це я повинен зробити сво©м коштом. Якi вони мудрi!
Користь пiшла б на цiлу державу, а я маю сам поносити кошта? Як дбають,
так i мають. Будуть колись жалувати, та вже вороття не буде. А з тим, щоби
йти з малими силами на того гiльтая, я не згодний. Ми не зна мо, яка в
нього сила. Може бути, що всi козаки панськi, всi ре стровцi перейдуть на
його бiк, я за сво©х не певний. А пiдемо ми з малою силою й нас
розгромлять, то краще не зачинати; то роззухвалить ворога ще бiльше, й
тодi запала полум'я явного повстання по всiй Укра©нi.
- А може, та напасть на вашу милiсть то з iншо© руки походить? -
втрутився котрийсь з присутнiх.
- Над тим я також мiркував. Панове гетьмани кладуть менi в ухо, що то
мо приватне дiло. З того можна думати, що вони щось знають бiльше, як я.
Коли то дiло приватне, то може бути чи сь, кого я не знаю. Та дай Боже,
щоби лише так було! У мо©м приватнiм дiлi я дам собi раду сво©ми силами
при божiй помочi й при помочi мо©х приятелiв i сусiдiв. Вашмосць во водо,
- каже, звертаючись до сина Януша, - по©деш у Галичину й там збиратимеш
вiйсько. Ми всi збирати його будемо тут. Я розсилаю накази по всiх замках
i волостях, щоб кожний обов'язаний ставав до збро©. Часу ма мо небагато.
- Ваша милосте, - сказав потиху старий слуга князевi, - вiд довшого
часу нетерпеливиться пан Северин Наливайко й хоче пильно з вашою милiстю
говорити.
- От добре, що ми тут усi зiбранi, - каже князь до гостей, - якраз
Наливайко хоче до мене. Мiркую, що хоче вимовити менi службу - то
по-лицарськи, бо мiг вiд'©хати, не кажучи анi слова. Нехай тут прийде.
За хвилю увiйшов Северин Наливайко. Вбрався, як на велике свято, в
кунтуш бронзово© краски з червоним, як кров, сподом, у червонi штани й
сап'яновi чоботи. Виглядав, як мальований. Вiн не сподiвався застати таке
свiтле товариство, але цiлком не збентежився панами. Вiн вклонився вiд
порога, а далi пiдступив до князя й, кланяючись у пояс, промовив;
- Ваша голова, милостивий князю!
- З яким дiлом приходиш, пане Северине?
- Зачуваю, бо вже про те говорять, що ваша милiсть ладиться в похiд на
свавiльникiв пiд Бiлу Церкву. Смiю спитати вашо© милостi, що прикажете,
ваша милосте: вiрному слузi остати на печi чи йти в поле?
На тi слова всi дуже зачудувалися, бо дожидали чого iншого.
- Хiба ж ти би пiшов проти козацтва воювати?
- Коли ваша милiсть не прикажуть, то не пiду...
- Таж козаки - тво© брати.
- А ваша милiсть - мiй батько, батько ближчий, чим брати. Було б
погано, коли б я опустив у пригодi мого добродiя й пристав до його ворога.
- А нема в тво©х словах яко© хитростi, бо самим словам вiри не йму?
- Ваша милiсть Наливайка не знають, як видно. Вiн найвiрнiший слуга
вашо© милостi, та я ще мушу виправдати свою нетерплячку, я, слуга, повинен
ждати, поки пан не прикаже, але я мушу знати волю вашо© милостi наперед.
Зiбрати вiйсько - то не через плiт перескочити. Треба негайно зiбрати
людей, узбро©ти, нагодувати. Вiдтак треба все впорядкувати. Треба людей
заздалегiдь упередити, а то тi шибайголови пiдуть на той бiк. Вони без
вiйни, як риба без води, жити не можуть.
Усiм та смiлива розумна мова козацького ватажка дуже сподобалась.
Князь Костянтин каже:
- Твоя мова розумна i щира. Пам'ятай, пане Северине, що хто нам
прислужиться, той може бути певний нагороди. Князь слова додержу . По тiм
походi, коли так буде, як ти говориш, будь певний мо © ласки. Даю тобi
дозвiл на збирання козацтва, роби, як зна ш. Усього будеш мати, а що ти
неабиякий ватажок, то я це знаю.
Наливайко вклонився й вийшов.
- Це певний чоловiк i певно нашо© справи не зрадить, - каже
Вишневецький.
- Вiн нам бiльше прислужиться, як хто iнший, - каже князь Януш, -
По-перше, то справний ватажок i вмi орудувати гарматою.
- I розумiв козацьку тактику.
- На Северина ждав на замковiй вулицi о. Дем'ян.
- Трохи не подавився сво©ми власними словами, так садивсь на чемностi.
Щоб тiльки за тво ю радою, брате, не втратив козацько© слави.
- Не втратиш, увесь свiт дiзна ться, яку ти козацтву прислугу зробив.
- Нiхто того знати не буде, а всi мене побачать там, по тiм боцi, де я
не повинен бути. Та вже вороття нема, бо коли я сам заявив князевi сво©
послуги, то аж тепер би зрадником остав. Нехай дi ться Божа воля!



VIII

В Бiлiй Церквi все заспоко©лося. Козаки Косинського жили з мiщанами в
згодi; був у городi порядок; Косинський з старшиною сидiв на замку i тут
укладали план дальшо© вiйни. Косинський розписував листи на всi сторони й
взивав козацтво днатися пiд його булавою. Писав на Запорожжя, писав до
сво©х приятелiв, писав до московського царя.
Зiйшлась рада козацьких старшин. Косинський був у добрiм настро© духа.
Мав надiю, що на весну пiднiме до себе усю козаччину проти панiв, що на
Укра©нi заведеться новий лад без хлопа i пана.
Мiж його старшиною був сотник Максим Шило. Вiн, вислухавши голоси
товаришiв, каже:
- Пане гетьмане, ти все бачиш пiд схiд сонця, а воно так не . Завчасно
ще, щоб уся Вкра©на на панiв встала. Буде доволi наших лицарiв по тiм
боцi. От зараз скажу: ти, гетьмане, писав до Наливайка. Ти його
сподiва шся. Для нього оставив ти одну важку роботу, а то впорядкувати
гармату нашу, окопати город. Вiн до того мистець.
- I вiн це, певно, зробить, то мiй добрий знайомий.
- Зробить, але не на цiм боцi. Я дiстав вiстку певну з Острога, що
Наливайко держиться цупко княжого хвоста i збира на нас козацтво.
У всiх, що те чули, наче б громом вдарило.
- Сотнику, - каже Косинський, - чи це аби не наклеп на славу доброго
козака.
- Дай Боже, щоб це був наклеп, та воно щира правда. Северин пiшов туди.
При князевi сто©ть i його брат, пiп Дем'ян. А вони оба нерозлучнi, як
можна було на нього надiятися?
- Обiйдемося без Наливайка, - каже Косинський,- я теж потрафлю
орудувати гарматою.
- Не в тiм дiло, а лише в цiм, що на других уповай, а сво©ми силами
роби. Ти, гетьмане, надi шся i на московського царя, i на орду, а з того
пуття не буде. Цар тодi вмiша ться в наше дiло, як побачить у тiм свою
користь, а хан татарський на те тiльки прийде нам з помiччю, щоб собi за
згодою козацтва ясиру набрати та Укра©ну пограбити. Нiкому я не вiрю, нi
на кого не уповаю, хiба - на свою шаблю.
- Так, по-тво му, не зачинати нам нiчого, хiба розiйтись додому?
- Я того не кажу, але нiде правди дiти, боюсь, щоб ми задалеко з такими
силами не зайшли. Ми задалеко вiд Запорожжя. Коли б вороги позаду нас
станули, так хiба на дикi поля. Нам треба десь ближче.
- Ми замок Бiлоцеркiвський приведемо до ладу i можна буде довго
оборонятися. Припасiв всiляких тут доволi.
- Кажу вам, що ви дiти, - говорив старий Шило. - Зачинати вiйну проти
панiв-гнобителiв на те, щоби сидiти за валами? Подумайте! На таке дiло йти
вперед, не задержуючися, здобувати замки на те, щоби ©х нищити, щоб пани
вiдтак нiде не знайшли захисту. Але нас замало, щоб йти вперед.
Пам'ятайте, товаришi, з ким гра мо, - то неабиякий шляхетка, то -
Острозький. Вiн лише десяту часть сво©х грошей видасть, а поставить таке
вiйсько, що з нiмецьким цiсарем помiря ться, не то що. Я кажу так: Бiла
Церква не до оборони. Шукати нам пригiднiшого мiсця, а за той час збирати
сили, рушити цiле Запорожжя. Тепер би нам лише потроху рвати панiв, де
вдасться, а цiло© нашо© сили не виставляти, поки не запевнимось, що ми
побiдимо.
- На твiй резон, сотнику, то нам нiколи не доконати великого,
задуманого дiла.
- Пане гетьмане, ти береш рiч гарячо. Не наставляй даремне голови. Ти
лицар, ти добрий ватажок, але ти нерозважний, i то тебе згубити може. Чи
докона мо ми задумане дiло? Нi! Ми робимо початок, уготовля мо путь
грядучим поколiнням, анi ми, анi тi, що прийдуть зараз по нас, не
покона мо панiв, це зробиться пiзнiше. Але початок треба комусь зробити.
Треба показати мировi хрещеному, що можна би це зробити, якби це й те.
- А поки що на нас йде королiвська комiсiя, - обзива ться Павло Жук. -
Вони вже в Фастовi отаборились. Самих знатних панiв до нас, худопахолкiв,
король посила .
- Кого?
- Претвича, Струся, Гульського, разом з ними йде i наш паперовий
гетьман Язловецький, - самих старостiв понасилали.
- А йде за ними вiйсько?
- Нi, вислали самих комiсарiв. То таке дiло, панове, що короннi пани не
конче то за Острозьким руку тягнуть. Вважають це дiло приватним самого
князя з козацтвом. Це для нашо© справи i добре. Нам леда день сподiватися
письма з адмонiцiями, i зачнуться переговори, з котрих нiякого пожитку не
буде.
- Не може це бути, щоби комiсари без вiйська йшли. Я знаю вiд сво©х
людей, що якась там сила з ними, i по якого чорта вони би окопувались у
Фастовi...
- А я все кажу, що Бiла Церква для нас не добре мiсце, - говорив Шило.
- А куди б ти гадав?
- Краще в Трипiллi. Звiдсiля заберемо усю гармату та мунiцiю. Зайняли
Бiлу Церкву, займемо i те. Чи згода, панове товариство?
- Авжеж, що згода!
I Трипiлля зайняти не було велико© штуки, бо нiхто не хотiв його
обороняти, а ця здобича, яку тут знайшли, варта була легкого труду.
Косинський видав приказ добре окопатися та поустановляти гармати як тi,
що тут знайшли, так i тi, що привезли з Бiло© Церкви. Не довго ждали, як
тут з'явився посланець вiд польських комiсарiв з листом вiд пана Миколи
Язловецького. Цей поставлений польським урядом "старший" над низовим
вiйськом писав:
"Панам молодцям запорозьким, що в Трипiллi пiд той час.
Панове молодцi! Хоч ви, не вважаючи на мо писання, вже показали себе
непослушними i королевi, пановi сво му, i менi самому, забувши свою
присягу i обов'язки супроти природженого пана, але я розумiю, що ви то
вчинили через Косинського, зрадника королевi i Речi Посполитiй, i думаю,
що за одного лотра всi не схочете терпiти. Тому посилаю до вас ще цього
листа, наказуючи вам iменем короля, щоби ви того лотра видали, а самi волi
королiвськiй не противилися, бо тут ви породилися i трудно б було вам
обiйтися без Польщi, котро© вам би вже не знати. Iнакше замiсть того, що я
з вами мав служити королевi й кров поганську розливати, - коли ви зараз не
ув'язните того лотра i не вишлете послiв до мене, то я за помiччю божою з
людьми королiвськими буду мститися над вами".
- Овва! - гукнули козаки. - Не страшний нам пан Язловецький. Нехай лиш
прийде, помiримось, хоч би й зараз.
Комiсари, не дiставши вiдповiдi, пiдступили справдi з невеличким
вiйськом пiд Трипiлля.
- Пiддайтесь, панове запорожцi, нам, комiсарам його королiвсько©
милостi, видайте нам цього бунтаря Косинського, а тодi не мине вас
королiвська ласка, - гукали поляки до зiбраних на валах козакiв.
- Краще буде, як самi сюди прийдете, то погляда те собi мiж нами всiх
бунтарiв. У нас один Косинський, але то пан гетьман усього низового
вiйська.
- Покайтеся, бо година помсти близька!
- За ласку вам дяку мо, а вам ми радимо, забирайтесь до диявольсько©
мами, бо зараз привiта мо вас олив'яними галушками, що нi один з вас живий
не вийде.
Що було робити! З такою малою силою годi здобути фортецю. Комiсари
взялись за переговори - козаки пристали на них, i так списано угоду, яко©
козакам анi снилося додержати. Вони обiцяли бути послушними i бiльше
нiколи Косинського гетьманом не вибирати. Нiхто не вiрив у тривалiсть
тако© угоди, але комiсари мали чим похвалитися, що без проливу кровi
покорили козакiв. Робили усе, мовляв, лiвою рукою, бо ж це на загальну
думку не була справа Речi Посполито©, а гордого князя Острозького.
Косинський оставався далi в Трипiллi, не покидаючи думки допекти
Острозькому. Його ватаги почали шарпати посiлостi княжi. Мiж iншими напали
i пограбили Переяслав, що теж належав до старого князя. З Ки©вщини i
Брацлавщини перекинулись цi розрухи на Волинь, а всюди доставалось або
Острозькому, або його приятелям. Шляхта жалувалась, що козаки "обычаемъ
неприятельскимъ замки i места его кор. милости якъ и шляхецкие поседаютъ и