Чайковський А.. Сагайдачний

Волинi, Покуттi сидимо, мов птицi на гiллячцi, що дрижать перед яструбом.
Коли менi Бог допоможе додому вернутися, то зараз, на першiм сеймику,
нароблю такого бешкету, що пiзнають почому локоть. Нас лише козацтво може
спасти.
- То пристань, вашмосць, до козакiв, - каже один з комiсарiв зi злобною
усмiшкою.
- Певно, що пристав би, коли б в мене не було жiнки та дiтей, а
вашмосць - певно що не пристанеш, бо ти лежень i тхором пiдшитий. Але я що
iншого у себе зроблю, чого вашмосць певно не зробиш. Я позволю мо©м
пiдданим йти до козакiв, ось що... Ти Сагайдачного хочеш у кайданах
вiдвести до Варшави? Ха-ха-ха! Як лиш подивиться Сагайдачний на тебе, то
до пояса йому вклонишся, i шкiра на тобi затерпне... Зна ш, вашмосць, що
значить Варну здобути? А хiба ти можеш собi з'ясувати, що то Варна?
Вiн поглянув згiрдно на комiсара, сплюнув i вийшов з куреня.
- Той пан-брат забагато пащеку , - говорив комiсар, - навiть не хоче
вшанувати в мо©й особi королiвського комiсара...
- Якби вашмосць стiльки витерпiв, що ми витерпiли, - говорив другий
визволенець з Варни, - то i вашмосць не заговорив би iнакше. Тому не можна
чудуватися, що мiй товариш так гаряче стояв за козакiв. То нашi спасителi,
нiде правди дiти...
- Отож, панове комiсари, - говорив Пшилуцький, - ви вiд'©дете з нiчим.
Я не раджу настоювати на виконання королiвського приказу, бо Сiч - то не
Солониця, диктувати не можна.
На другий день скликав кошовий раду старшин i послав за комiсарами. З
ними прийшло ще кiлька ляхiв, а мiж ними Пшилуцький.
Козацька старшина вже зiбралась у кошовiй канцелярi©. Як увiйшли сюди
ляхи, Сагайдачний стояв насерединi, держачи королiвського листа в руцi.
- Вашмосцi прийшли до нас, - говорив Сагайдачний, - вiд короля його
милостi як виконавцi його волi. Жада те знищення нашого мiзерного флоту, i
видачi наших старшин, котрих обiцяв його милiсть король вiдiслати в
кайданах до Царгорода. Жада те, щоб вам було видано старшину Варненського
походу. Се ваше жадання ще неповне. Жада те ще за одним заходом видачi i
то© старшини, що перед кiлькома роками розбила сорокатисячну орду над
Iнгульцем, що вибралась пограбувати кра© Речi Посполито©. Тих пошлiть
кримському хановi на втiху. А коли пани з Польщi так дуже пiклуються
пiдданими його милостi турецького султана, то треба нас i за Iнгулець
покарати, бо ми перепинили тим добрягам у такому чесному промислi, як
грабiж, пiдпал, мордування i ведення в ясир пiдданих його милостi
польського короля. Та коли вже йде о справедливiсть i логiку, то щоб
пiдданцi його султансько© милостi нiчого на сво©й власностi не потерпiли,
то треба усiх тих полякiв, яких ми з Варни i Очакова освободили, вiддати
назад туркам, бо вони були неоспоримою ©х власнiстю.
- Вашмосць, iронiзу ш i висмiю ш приказ його милостi короля, а то
назива ться злочином, обида королiвського ма стату...
- За який-то злочин у Польщi нi одного шляхтича не покарано.
- Не заходь менi, вашмосць, збоку, а говорiм прямо про наше дiло.
- Ви б, панове, не осмiшували себе i не видавали таких приказiв, про
якi зна те, що нiхто ©х не викона , бо не може, а ви не ма те сили
присилувати нас до того. Не забувайте, що ви на Сiчi, i сюди жодна ляська
нога без нашо© волi не поступить. Ви хочете знищити наш флот, i то нашими
таки руками, а ми ма мо на цiм острiвцi здихати з голоду. Хочете видачi
нашо© старшини, щоб козацтво осталось без проводу, без голови i або пiшло
в сирiвцях у Крим, або вернулося на Укра©ну у панське ярмо i на панiв
працювало. А що буде, як це розбите, безголове козацтво сформу неслухнянi
розбишацькi ватаги i вiзьметься до панiв? Вам захочу ться печеного льоду,
i ви з огнем iгра те. А що буде, панове, коли ви нас притиснете до стiни,
а ми погодимось з ордою? Тодi ми визначимо шлях, котрим будуть татари
переходити в Польщу, там i назад без нiяко© вiд нас перешкоди. На се вони
радо пристануть, бо не вас, лише нас, вони бояться. За таку цiну вони радо
зобов'яжуться не брати нi одно© укра©нсько© душi в ясир.
- То була б зрада власно© вiтчизни.
- Нашо© вiтчизни, нашого краю ми такою умовою не зрадимо. Серед того,
що тепер робиться, то Польща показу ться для нас не матiр'ю, лише мачухою,
котра хоче нас винищити. Хочете забрати наших старшин i вивезти у Варшаву,
а опiсля видати бусурменовi на перепросини його султанського ма стату. А
що зробите, як старшина того приказу не послуха i не по©де, а козацтво не
схоче ©© силою видати? Чи ма те змогу взяти ©х силою звiдсiля? Попробуйте.
Покиньте таку пiдлу думку, яко© кожна культурна держава повинна
соромитись. Я вас запевняю, що мiж низовим козацтвом друга Солониця не
повториться, - другого Наливайка ви таким способом у сво© руки не
дiстанете. Забаглось панам з Варшави дiстати в сво© руки Сагайдачного. Це
я сам, панове. Берiть мене. Я в сiй хвилi без бро©. Берiть, коли у вас
на те сила. Я сам не маю тепер часу ©хати нi у Варшаву, де на мене жде
розпечений мiдяний бик Наливайка, анi в Стамбул, де мене жде Чорна вежа i
смерть Дмитра Байди... Я в Стамбулi колись буду, але не з залiзом на руках
i ногах, лише з залiзом у руцi. Вертайте, вашмосцi, з тим, з чим при©хали
i то чимшвидше. Не дратуйте козацтва, бо право гостинностi мав свою межу
там, поки гiсть поводиться чемно. Не дай Боже, щоб наше поспiльство
довiдалося, по що ви сюди при©хали. Тодi i ми вас не охоронимо, хоч би i
голови за вас поклали... Скажiть тим панам, що вас сюди прислали, що ви
бачили i чули, та ще добавте, що ми як ходили, так i ходитимемо на
поганцiв. А коли се невлад, то злучiть сво© сили з бусурменськими та йдiть
разом на наше Запорожжя вiйною. Та я вам заповiдаю, що не верне з вас
neque nuntius cladis (анi виступ погрому). Вертайте собi здоровi додому,
бийте далi чолом султанам i ханам, возiть золота на гарач, а ми собi його
опiсля заберемо. Розповiдьте те, що я говорив вiд цiлого козацтва, а коли
вам зда ться сього замало, то добрешiть ще дещо вiд себе.
Сагайдачний очевидно був схвильований.
- Прошу вашмосцi не обижати королiвських комiсарiв, - крикнув один з
комiсарiв.
Сагайдачний тупнув ногою i поглянув на нього так грiзно, що його аж
заморозило.
- Тихо! Тут запорозька земля, i ми тут панами. - Та зараз запанував над
сво©м схвилюванням i каже: - Може, вашмосцi, пам'ята те, що зробили вольнi
греки з послами перського короля, який взивав ©х зiгнути голову пiд
перське ярмо? х закопали живих у землю. Ми не слабшi вiд жменечки сих
патрiотичних грекiв, а вам далеко до того, щоб з тодiшнiм перським
самодержцем рiвнятися. Се, чого ви вiд нас зажадали, може, ще пiдлiшим,
як жадання персiв. Там жадали лише вiддатися в неволю, а ви поводитеся з
нами, начеб ми вже були в вашiй неволi. Я вам раджу, вашмосцi комiсари,
ви©здiть скорiш звiдсiля...
Вiн вклонився комiсарам i вiдвернувся вiд них, а приступаючи до
Пшилуцького, каже:
- Се не дотика вашмосцi, що я говорив. Будьте у нас гостями, як довго
вам завгодно.
Але ляхи вийшли всi разом. Пшилуцький був сердитий, аж дрижав:
- Як можна так по-дурному поводитись i говорити. Ви такi здатнi на
послiв, як я на бiскупа. Вам здавалося, що до хама говорите. Вам треба
було говорити полiтичне, та бодай яку обiцянку додому привезти,
задобрювати ©х i уговорювати. А ви обмежились до того нефортунного письма,
поза тим горо©жились i облизня пiймали. Я вам кажу, що незадовго козаки
такий похiд уладять, що цiлий свiт буде про них говорити...
Ляхам не було вже чого довше на Сiчi побувати. Козацтво чогось
догадувалось i дивилось на них вовком. Полякiв не хотiли через сiчовi
ворота пускати. Пшилуцький переказав, що хоче з Сагайдачним попрощатися, i
вiн там пiшов.
Попрощавсь з усiма сердечне. Анна, прощаючи його, була блiда, мов
полотно, i тiльки раз поглянула йому у вiчi сво©ми живими очима, з яких
виглядала розпука.
- Не забудь, панночко, о що я тебе благав: о користь пiдданцiв пана
батенька прохати...
- Обiцяю i додержу слова... - вiдповiла тихо.



VI

Сагайдачний поклав собi ©хати у Чепелiв хутiр. Вважаючи це за довг
сво © душi - вiдвiдати ще раз тi мiсця i поклонитись мощам сво © дино©
дiвчини.
Старий Чепiль зразу не похочував, вiдкладав з дня на день. Навiщо
роздряпувати болячу рану, яка ще не заго©лася? Та Сагайдачний так
настоював, так просив, що нарештi старий згодився. Взяли з собою кiлькох
козакiв для безпеки i вибрались одного лiтнього дня в дорогу.
По дорозi розказували собi те, що за той довгий час переживали.
Сагайдачний мав старому оповiдати, а той слухав з великою увагою. Особливо
цiкавився походом на Варну i жалував, що його там не було.
- Зна ш, Петре, якщо ти задума ш який похiд, то пiду i я. Може, легко
забудеться мо горе.
- А який я буду з того радий, коли матиму при собi такого досвiдного
чоловiка, як ти, батьку. Не раз прийде скрутна година, а кого-будь
радитись менi не ялось, i сам собi радити мушу, хоч дрижу на саму думку,
що може з того вийти лихо, а тодi козацтво пропаде, а з ним i моя добра
слава... Та ось батьку, що я тобi скажу: я задумую з весною великий похiд
на Кафу... Поки що не треба про це говорити, аби татари не довiдались...
- Аж так далеко?
- Авжеж. Моя душа чим-будь заспоко©тись не дасться. Ганятись за малими
татарськими чамбулами або татарськими конокрадами - се не для мене робота.
Менi припали на долю великi, широко закро нi завдання, про якi свiт мусить
заговорити. Таких думок у мене кiлька. Коли поживу, то, може, ©х i
виконаю. Тiльки я се тобi одному говорю, як рiдному батьковi, бо се менi
душу розпира . Другi з мене, може б, за се посмiялись, на глум взяли мою
зарозумiлiсть, а менi не раз конче треба перед кимсь щирим виговоритися.
Через такi бiльшi походи козацтво набере сили i самопевностi себе, i тодi
можна буде справдi щось великого, хосенного зробити для церкви i народу.
Тодi всi, а особливо Польща, мусять нас боятися, ще заки ми з ляхами
вiзьмемось за чуби. Се жде нас неминуче, та до тi © боротьби треба нам
добре пiдготовитись. Поки що хай ляхи гуляють з унiятами по Укра©нi, се
пiдбурить народ до краю, ненависть до панiв поглибиться. Ми не можемо
зачинати сi © боротьби з тим, що Косинський або Наливайко. За козацтвом
мусить стати увесь народ, вiд великого до малого, а тодi певно побiда буде
за нами, i ми запану мо на сво©й землi.
Поки що я бажаю собi спричинити вiйну мiж Польщею i Турцi ю. Тодi
прийдуть до нас ляхи з поклоном, тодi буде нам право збирати по Укра©нi
вiйсько. Та ми, зiбравши його раз, не розпустимо i не дамось розiгнати, а
скажемо ляхам: "Давай, ляше, що наше, а то собi самi вiзьмемо". Хоч ми не
зараз з Польщею розрiжемось, то все-таки жити будемо не пiд Польщею, а
побiч Польщi.
На хутiр Чепеля ©хали тою самою дорогою, якою ©хали звiдтiля на Сiч.
Сагайдачний тямив добре дорогу, хоч ©хали степом, де не було на чiм оковi
спочити.
Аж здалека побачили високi тополi, а далi купки меншо© деревини. На
обрi© помiж деревами показалися дими з хат:
- Невже ж там село?
- Так, се село, - вiдповiв сумно Чепель.
Сагайдачним заволодiло якесь дивне почування. Почував у серцi якусь
нiжнiсть i розжалоблення. Став пильно розглядатися, аж став в одному мiсцi
пiд самiтною грушею. Злiз з коня, припав до землi i став ©© цiлувати. По
його лицi плили гарячi сльози.
- Що тобi, Петре?
- На сiм мiсцi я востанн прощавсь з Марусею, до того мiсця вона мене
супроводжала... Тепер вже ©дьмо далi.
Наближалися до села. У них забилося живiше серце. На вигонi за селом
пасли недолiтки товар. Вони придивлялись подорожнiм. Аж одне хлоп'я
скрикнуло до товаришiв:
- Та ж це наш пан сотник.
Хлоп'ята стали вимахувати шапками, збiгались у купу i пхались до
Чепеля, щоб поцiлувати його в руку.
- Здоровi були, дiточки! Що у вас у селi доброго чувати?
- У нас все гаразд...
По©хали далi. Сотникова оселя стояла серед села. Тут був великий рух,
бо якраз звозили з поля хлiб. Бондаренко стояв лише в сорочцi на стiжку i
складав снопи, якi йому з возiв угору подавали. Заслонивсь долонею вiд
сонця, та й зараз пiзнав свого добродiя.
Миттю зсунувся з стiжка i побiг до гостей.
- Слихом слихати, видом видати, якi любi гостi! Вiтайте, батьку, та у
хату просимо. Гей, хлопцi! Вiзьмiть вiд гостей конi.
Чепiль скочив з коня i став Бондаренка обнiмати.
- Горпино! А чи ти там? Бiжи сюди гостей вiтати...
З кiмнати вибiгла на рундук здорова, гарна молодиця. Вона була боса, в
сорочцi та спiдницi, ©© фартушини держалось дво бiлявих дiток. Вони
дивились несмiло на гостей, повтикавши пальчики в ротик.
- Батеньки! Та це ж наш пан сотник, наш добродiй. - Вона вiдняла
рученята дiтей вiд фартушини i побiгла з рундука гостям назустрiч.
- Здорова була, моя дитино люба, як вам живеться?
- Славити Господа, гаразд. Боже мiй, а ми при роботi так замарались,
загавились, що я нi себе, нi дiток не прибрала, нi хати не припрятала...
- Я з сього бiльш радий, якби я мав застати вас повбираних та в холодку
в садочку, - хто дба , той ма ...
- А хто ж це? - питають Бондаренки обо разом, вказуючи на
Сагайдачного.
- Не пiзна те мене, добрi люде? Я ж Петро, а ти, сестро Горпино, мала
бути дружкою на нашiм весiллi з Марусею... Здоровi будьте! - Вiн
поцiлувався з Остапом i Горпиною. - Вiтай, щира подруго мо © незабуто©
Марусеньки! - У нього тремтiв голос.
Тепер прийшла черга на дiток. Мама заохочувала ©х, щоб привiталися.
Сагайдачний узяв обох на руки i став цiлувати та голубити. Вiн аж
просльозився... Можна здогадатися, про що вiн думав.
Пiшли в хату. Тут нiчого не змiнилося: Бондаренки нiчого не
переiначували, начеб вони тут на часок, поки самi господарi не вернуться,
прийшли жити. Сагайдачний обкинув усе оком i нагадав усе вiдразу, що тут
було. Тут вiн Марусю посватав, тут вiдбулися заручини, тут началось i тут
завмерло його щастя. Не видержав, щоб не зайти у кiмнату покiйно© Марусi.
За ним пiшла Горпина. I тут було все по-давньому, навiть такi самi квiтки
стояли у горнятках на вiкнi.
- Спасибi, сестро, що заховала тут усе по-давньому, велике спасибi...
Дивишся, так тобi зда ться, що те все дiялось лише вчора, що от-от
вiдчиняться дверi i увiйде покiйниця така, якою вона була за життя...
- Хiба ж я менше Марусю любила, як ви всi. Вона менi з думки не
сходить... От так зайду сюди на часок, посиджу, та усе нагадаю. Маруся
була мо ю подругою, i мiж нами не було нiчого тайного.
Пiшов вiдтак у садочок, у пасiку, згадав старого Ониська, а опiсля став
у великiй задумi проходжуватись по садку, по тих стежках, куди проходжавсь
з любою дiвчиною. Нагадав i препоганого Срулька i жалував, чому вiн його
тодi не роздавив, мов жабу. Усе з його причини сталося. Та хто це мiг
вiдгадати?
Посумувавши так довгенько, вернув у хату, де Горпина частувала сотника.
Остап вийшов до челядi, що пiд розлогою грушею обiдала. Горпина
оповiдала сотниковi, як вони живуть, що за той час у селi сталося, хто
вмер, а кому вродилась дитина.
Вернув потiм Остап у хату. Вiн знову розказував сотниковi за сво©
господарськi турботи, начеб гостевi, як сво му господаревi, здавав iз
усього звiт.
Сагайдачний пiзнав зараз, що Остап, хоч козацька дитина, бiльш приста
душею до хлiборобства. Але таких треба Укра©нi теж.
Поживившись, пiшли обидва на кладовище. Воно лежало при старiй
дерев'янiй церковцi, докруги окопане ровом, над котрим росли старi розлогi
липи та берези. З-помiж високо© пожовкло© вiд сонця трави стирчали на
могилках низькi хрестики. На липах та квiтах серед трави бринiли мухи, в
травi вiдзивались цвiркуни. Сонце дуже пригрiвало. Видно було, як у
променях сонця дрижало повiтря.
Обидвi могилки стояли бiля себе з низькими кам'яними хрестами. Були
рiвно обгорненi та обсадженi зеленим барвiнком i такими самими квiтами, як
тi, що росли пiд вiкном у Марусi. У головах Марусi росла червона калина.
- Оце Марусина могилка, - каже Чепiль. Сагайдачний припав до не© лицем
i став сердечне плакати, потiм пiдвiвся навколiшки i довго молився. Опiсля
присiв на бережку могилки i важко задумався.
Зда ться, що був би так пересидiв цiлу нiч, аж Чепiль узяв його за
плече.
- Годi, Петре! Пора нам вертатися. Смутком вмерлого не воскресиш, та
лише бiднiй душi муку завда ш. Вона з того дуже суму . Ходiмо.
Сагайдачний начеб зi сну прокинувся. Потер чоло рукою, поцiлував ще раз
могилку i зiрвав собi кiлька квiток, якi сховав за пазуху. Вертаючи до
хутора, не говорили до себе нiчого. Сонце вже зайшло. З пасовиська вертав
у село товар, розлягались по тихому селi спiви дiтвори, що з товаром
верталася додому.
Горпина ждала гостей з вечерею. Жiнки ладили пiд грушею для челядi
вечеряти. Остапа ще не було в хатi. Вiн кiнчив завершувати стiжок з
хлiбом. Увiйшов у хату, цiлий зiпрiлий сiв на лавi i став оповiдати гостям
про сво© господарськi справи:
- Слава Богу, довелось звести цiлий стiжок хлiба, на якому не було нi
каплi дощу, i треба було його зараз завершити, бо, може, схоче дощ iти, то
б увесь стiжок пропав...
По вечерi каже Горпина:
- Мо© любi гостi спати будуть на сво©х мiсцях. Пан сотник у свiтлицi, а
пан Конашевич хiба найлюбiше в Марусинiй кiмнатцi, там, де вона його,
недужого, доглядала. Вже все приладжене як слiд.
Сагайдачний пiшов зараз сюди, став навколiшки перед iконою, що висiла
над постелею, i гаряче молився за ©© душу...
Надворi заходила пречудна укра©нська лiтня нiч. З садка заносило
пахощами у вiдчинене вiкно. Щебетання птицi замовкло. Десь здалека, з
болота, доходив жаб'ячий хор. У селi десь заричала корова, заблеяла вiвця.
Iнколи загавкала собака, так, вiднехочу, лише для свого собачого
обов'язку. Там знову чути було дiвочу пiсню десь iз садочка...
Сагайдачний виглянув крiзь вiкно на свiт божий. Блакитне небо вкрилось
рясними зорями, що виринали одна по однiй...
Вiн роздягся i лiг у постелю. Вiкно оставив незачинене. Хоч був
утомлений, не мiг заснути, був дуже зворушений усiм тим, що сьогоднi
пережив. В головi перебiгали ро м рiзнi думки, рiзнi спогади з недавнього
минулого.
На небi зiйшов ясний мiсяць. Сагайдачний помiтив, як увесь садок
вiдразу засiяв срiбним сяйвом.
Сагайдачний заплющив очi i силувався заснути пiд ритмiчний голос
цвiркуна, що вiдзивався з-пiд пiчки
У хатi стало щораз бiльше яснiти, начеб у хату сонце засвiтило.
Сагайдачний побачив яснiсть мимо заплющених очей. Вiдкрив очi i знову ©х
заплющив, бо яснiсть разила його зiр. Робив так кiлька разiв, поки око до
цього свiтла не привикло. Та зараз побачив щось таке, вiд чого серце
перестало битись, i кров у жилах мимоволi застигла.
Бiля дверей стояла Маруся, окружена яснiстю, наче на образку. Вона була
одягнена так, як ©© у домовину нарядили, про що Горпина йому розказувала.
Гарно заплетена коса звисала гадюкою на ©© високих грудях, на мережанiй
сорочцi. На головi вiночок iз зеленого барвiнку, на ши© коралi з золотим
хрестиком. На нiй зелений оксамитний байбарак, обшитий золотими тасьмами
та вишивками. Червона, мов кров, спiдниця i шовкова мережана запаска, ©©
стрункий стан оперiзував шовковий пояс, а за ним заткнена гарна бiленька,
мов снiг, хустина...
Сагайдачний лежав, мов задеревiлий. Вiд привиду не мiг очей вiдвести.
Хотiв пiднести руку, щоб заслонити очi, та не мiг рукою рушити. Рука була
важка, начеб хто у жили олова наклав...
Маруся зближалась поволi до постелi з ангельською усмiшкою i поклала
свою м'ягеньку, мов оксамит, руку на його гаряче чоло. Вона заговорила
нiжно, наче мати до мало© дитини.
- Чого ти, Петрусю, так налякався? Хiба не пiзна ш сво © Марусi? Мiй
любий, диний, геть жах, геть смуток! З далекого свiту приходжу до тебе,
щоб з тобою поговорити, розважити тебе, повеселити...
Вона стояла бiля постелi так, як колись, коли вiн перший раз у сво©й
немочi вiдкрив очi i питав: "Чи ти ангел, чи дiвчина?"
Вiд тих м'яких, нiжних слiв вiдразу заспоко©вся. Серце билось
правильно, жах минувся, i яснiсть Марусиного лиця вже не разила очей, не
ослiплювала, i вiн мiг тепер в ©© лице дивитись.
- Давно я бажала до тебе навiдатись та уговорити тебе, щоб так дуже за
мною не побивався. Ось якраз трапилась нагода стрiнути тебе у сiй самiй
кiмнатцi, де ти мене перший раз побачив... Правда, Петрусю?
- Правда, моя Марусенько дина. Та скажи менi, як тобi живеться на
тамтiм свiтi?
- Не скажу тобi сього, бо не зрозумi ш. Розум живо© людини заслабий,
щоб з'ясувати собi, як живуть на тому свiтi угодники божi. Знай тiльки, що
я щаслива. Я щаслива таким щастям, якого люде на землi не знають. Живемо з
матiр'ю разом та вас дожида мо. Наш тато прийде до нас ранiше, на тебе
треба буде довше пiдождати. Та се "довше" значить лише по вашому розумовi,
бо на тiм свiтi нема нi "довше", нi "ранiше". Ми не мiримо часу, бо у нас
одна вiчнiсть...
Я тебе, мiй Петрусю, за дно бачу, хоч не вiдчуваю тво©х турбот, бо для
нас незрозумiле те горе, яке люде на землi терплять. Лише моя любов до
тебе не припинилась через мою смерть. Коли моя душа вiд тiла вiдлучалась,
ти тодi у Ки вi на панських покоях побував. Ти гарно там вiвся, мiй любий,
i я дуже з сього радiла. Я бачила, як ти з Ки ва утiкав, бачила твою
роботу на Запорожжi, бачила тебе у походi на Варну. Ти гарних дiл доконав,
стiльки хрещеного люду з неволi визволив. Я бачила, як ©х молитви, ©х
благословення йшли, мов дим Авлево© жертви, прямiсiнько до господа Бога. А
вже найкраще тво дiло - то з тим потурнаком, що ти його, грiшного, не дав
зараз вбити, а до покаяння привiв. Я бачила, як його ангел-хранитель з
яснiючим вiд радостi лицем линув до Господа звiстити, що такий великий
грiшник покаявся. Так воно у нас, Петре, водиться. Лише добрими дiлами
можна собi на небо заслужити. Й мене лиш те завело мiж божих угодникiв, що
я за мого короткого життя успiла доброго зробити. Сi бiднi, немiчнi
бабусi, сi старцi, котрим я страву носила, вони вимолили для мене небо.
Я всi тво© задушевнi думки знаю. Ти вибрав собi пряму i добру дорогу.
Тво© замисли по бiльшiй частi сповняться. Ти поставиш козацтво, так, як
воно ще нiколи не було. Воно пiд тво ю рукою стане могутн i сильне, i
вороги боятись його будуть. При тво©й помочi наша церква пiднесеться з
упадку, в якому вона тепер. Ти поможеш нашому народовi пiднести голову,
але Польщi ти не переможеш. Тобi припало на долю добути вiд не© лише
розумом дуже багато, чого тепер Польща не хоче дати. З того, що ти вiд
Польщi розумом здобудеш, скориста твiй наслiдник у гетьманствi. Вiн
розiб' Польщу тими засобами, якi ти придба ш, розiб' ©© так, що вона
втратить силу i нiколи бiльше не пiднесеться.
- Хто ж буде мiй наслiдник?
- Ти його не зна ш, хоч вiн вже живе. То я тобi його зараз покажу.
Покажу тобi дещо з того, що вiн робитиме. Ходи зi мною... Ходи зi мною...
Маруся взяла його за руку, i вiн устав. Десь вiдразу дiлась його
сонливiсть i утома. Почував себе тепер легким, мов перце. Маруся повела
його у садок.
- Пам'ята ш, як ми тудою походжали?
- Сього я нiколи не забуду.
- Тепер ходiмо далi, - вона держала його за руку.
Вiн зауважив, що пiдносяться легенько вгору, все вище i вище. А далi
пiднеслись вище дерев, а за хвилю цiле село, осяяне ясним свiтлом мiсяця,
було пiд ними. Неслись у далекий, тихий, чистий простiр. Вiн не почував
жодного страху, що так далеко вiд землi вiдстав. Йому було на душi так
легко, так весело, як ще нiколи досi. Розумiв, що його душа вiдстала вiд
тiла так, як коли людина вмре. Вони все держались за руки...
- Бачиш оцю довгу срiбну ленту, що так гадюкою по землi в' ться?
- Се, либонь, Днiпро.
- Так, Днiпро-Словутиця, дивись добре, зараз i його острови побачиш, i
твою дорогу Сiч-матiр...
Вiн побачив, що на землi стояв ясний день, хоч сонця нiде не було
видно.
Побачив справдi i Сiч, а там стiльки народу, мов мурашок. А далi усi
згуртувались у купу, либонь, на велику раду зiбрались. Якийсь кремезний
козак стояв усерединi збору i говорив, а козацтво пiдкидало вгору шапками.
- Що воно там робиться, Марусю?
- Там йде велика рада над тим, як на ляха стати та прогнати ©х з
Укра©ни з усiма зу©тами та жидами... А сей, що насерединi сто©ть, то саме
твiй наслiдник, про якого я тобi говорила. Там пiдсува ться вiкова хвиля.
Там збира ться чорна хмара, з яко© вдарить грiм, вiд котрого Польща
затруситься у сво©х основах. Вона не перестане труситись i хитатись, поки
не впаде. А тут що ти бачиш?
Сiч пропала йому з очей, i вiн тепер бачив широкий степ, по якому йшло
вiйсько. Днiпро було видно i далi. Далi Днiпром плили з вiйськом байдаки.
Iз берега хтось до них промовля , вони виходять на берег i братаються з
вiйськом, що йшло степом.
- Се, бачиш, ляхи послали укра©нцiв, мов осво них вовкiв, щоб сво©х
братiв-запорожцiв на куски шматували. Та се не повелось. Твiй наслiдник
перемовив ©х, i вони з' днались на спiльного ворога. А тепер що ти бачиш,
Петре?
- Козацьке вiйсько до бою ладиться. Гарно стають, видно, що неабиякий
ватажок ©м отаману ... Так, то люблю, - говорив врадований Сагайдачний. -
А се що, тi багатi шатра, коляски i тi гарнi панськi конi? А тих людей, то
й не злiчиш...
- То панська шляхта на козакiв зiбралась. Самi ясновельможнi пани з
сво©ми багатствами та двiрнею...
У тiй хвилi Сагайдачний затремтiв.
- Я боюся за козацьке вiйсько, - каже. - Он там орда сто©ть, як вона
хитро зача©лась, мов хижак, щоб на добичу кинутись. Тодi i ляхи ©м
поможуть. Чи не можна би, Марусенько, козакiв остерегти перед небезпекою?
- просив сво © товаришки.
- Не турбуйсь, тепер орда в злуцi з козаками, вони з козацтвом
змовились i у свiй час кинуться разом на ляхiв.
- Хто? Татарин у союзi з козаками? Як се можливо?
- Чого ж так чуду шся? Хiба ти не сказав польським комiсарам на Сiчi те
саме?
- Я так казав, щоб ©х налякати, але се неможливе.
- А воно так справдi буде. Але ся приязнь не буде щира. Вони опiсля
зрадять козакiв i з ляхами получаться, та се буде не зараз...
- Де ж се все робиться?
- Не зна ш того мiсця? А що там бачиш?
- Якiсь води кров'ю плинуть...
- Се мiсце звуть Жовтi Води, а зараз вони почервонiють вiд вражо©
кровi. Задержимось тут i побачимо бiй.
Сагайдачний бачив усi рухи вiйська, бачив, як козаки з татарами громили
ляхiв, як потiм в'язали панiв у пута i вiдвозили, як забирали панську
здобичу.
Та образ пропав вiдразу, начеб його хто здмухнув. Нiчого не було видно,
хiба степ широкий.