Чайковський А.. Сагайдачний

втратив.
- Марусю, я вiд нього очей вiдiрвати не можу.
- Ходи звiдсiля, а то ще наврочиш, - говорила Маруся, тягнучи Горпину
за рукав. -
- I що ж, вiн не отямився?
- Нi, лише раз вiдкрив очi i знову заплющив.
А тим часом сотничиха питала чоловiка, кого вiн привiз iз собою.
- Гарний то чоловiк i вчений. В Острозi, в цiй великiй школi, вчився. А
на Запорожжi вiн теж неабищо. Пiшов, сердега, перший раз у похiд, та й не
повезло. Зразу пiймали татари на аркан, та визволив його якийсь татарин, а
потiм у битвi трохи не пропав так, його конi потратували. Йому козаки
ворожать, що кошовим буде.
- А може, не вийде з того.
- А от Онисько йде якраз вiд нього. Гей, дiду! Ходи сюди, а що там
хорий?
- Нiчого, здоровий буде, видужа . Лише треба йому спокою та часу, поки
втрачено© кровi не придба .
- Пам'ятай, Ониську, пiклуйся ним, доглядай, а коли його вилiчиш,
нiчого тобi не пожалiю. Ти зна ш, що сотник Чепiль вмi нагороджати.
Онисько усмiхнувся, а Чепiль говорив далi:
- Iз нього кошовий вийде.
Маруся ввiйшла в хату запаленiла, мов рожа.
- Ти була коло недужого? - пита мати.
- Була. Дiд Онисько напував його молоком, а я пiддержувала йому голову.
- Ну, ладно, -каже сотник, -доглядай його, доню, мов брата, а вiн тобi,
певно, подяку .
Того не треба було ©й двiчi казати.
Маруся була одиначкою багатого знатного сотника Iвана Чепеля. Старший
його син полiг, а бiльше дiтей не було. Маруся була тою зiркою, тим сонцем
ясним на батькiвському хуторi, до котрого все, що тут жило, звертало сво©
голови. Була гарна, мов писанка, струнка, весела, щебетуха, з золотим
серцем дiвчина. Всi ©© любили. I старi бабусi-удови, що у сотника на
хуторi вiку доживали, такi ж старi дiди, i молодицi, i козаки, i малi
дiти. Вона для кожного мала ласкаве слово, нiкому не вiдмовляла сво ©
помочi.
Батьки дивились на не©, мов на того янгола, i нiчого для не© не
пожалiли б. А вже, як за ким Маруся батенька або маму попросила, то не
могли, не смiли ©й вiдмовити. Маруся вмiла вибрати хвилю, попрохати так
гарненько i так крiпко обняти за шию, що старий суворий сотник м'якнув,
мов вiск.
Для всiх Маруся була "наша" панночка, "наша" Марусенька.
Вiд рана до ночi всюди було ©© повно, всюди було чути ©© срiбний
голосочок, ©© солов'©не щебетання.
Марусю любило усе село. Всi молили для не© щастя, долi, бо вона всiма
пiклувалася. А особливо тi немiчнi, недужi знаходили у Марусi щире
прихильне серце i помiчну руку.
Сотничиха роздивлялася мiж козацтвом за парою для сво © донi, та не
знаходила нiкого пiд пару. Тодi сотник потiшав ©©:
- Не журись, жiнко. Бог - батько. По нашу Марусю при©де якийсь на всю
Укра©ну славний козак.
- А може, князь? - жартувала сотничиха.
- Цур йому! За князя дочки не вiддам, хiба за козака. Хай буде i
вбогий, аби лише гарний та дебелий лицар, та коби Марусi був по серцю, бо
я силувати дочки не стану.
Так мiркували собi батько й мати, не прочуваючи, що доля вже
переступила порiг ©хньо© хати, та судьба Марусi вже була вирiшена.
Вiд то© хвилi щось сталося з Марусею таке, чого перше не було. Вона
бачила вже не одного гарного парубка, були у батька в гостях славнi i
гарнi козаки, та нiким вона дотепер не зацiкавилась. Тепер, як побачила це
блiде терпляче лице з заплющеними очима, як дiткнулася сво ю рукою цi ©
бiдно©, розбито© голови, то начеб стрiлою ©© серце прошибло. А тими синiми
очима, що на одну мить на дiвчину глянув, зачарував ©© зовсiм.
Вона не могла того погляду нiколи забути, i образ Петра ставав ©й
навiть у снi перед очi. Вона бачила його на воронiм конику у боротьбi з
поганцями, бачила усе те, що ©© уява зобразити могла. Бачила, як вiн впав
з конем i попав пiд кiнськi копита. Маруся стала крiзь сон плакати. Аж
мати прийшла до не© в свiтлицю.
- Чи не хора ти, доню, чого плачеш? Ти дрижиш уся.
- Поганий сон менi, мамо, приснився. Таке страхiття, що господи!
- А розкажи менi!.
- Не можу тепер, хiба вранцi, коли не забуду. Тепер спати хочеться.
I вона буцiмто засинала, але козак, якого вона не знала назвати по
iменi, не сходив ©й з думки, i так мучилася до рана. Уставши, вона
помiркувала, як дуже вона змiнилася. Де подiлась ©© веселiсть,
щебетливiсть? Вона посумнiла i стала мовчазливою. Стiльки в не© тепер
роботи, що бiля недужого сидiти та за Ониськом у пасiку бiгати. Завважали
цю перемiну в цiлому хуторi. Тим часом Петро iз кожною дниною очевидячки
приходив до себе.
Третього дня, як його привезли сюди, вiн вiдкрив очi i став
розглядатися довкруги. Бiля нього сидiла Маруся сама.
Петро довго дивився на не© сво©ми синiми очима. Йому здавалося, що вiн
вже не на цьому свiтi, а бiля нього сидить якесь надземське явище.
Маруся усмiхнулася до нього i заговорила:
- Здоров будь, козаче, як тобi тепер, полегшало?
- Я не вiдаю, де я тепер, - сказав слабим голосом.
- Ти у добрих людей в гостях.
Петро задумався, щось собi нагадував, i каже:
- Чи ти дiвчина, чи ти, може, янгол з неба?
Маруся запаленiла вся, понизила очi та закрила ©х сво©ми довгими
гарними вiями.
- Я донька сотника Iвана Чепеля, а ти у його хуторi спочива ш.
- Сотника Чепеля? Пiдожди. Не тямлю.
- Ти був у походi з мо©м батеньком, тебе ранили i батенько забрав тебе
сюди лiкувати. Ти довго лежав без пам'ятi.
- Так, так, вже нагадую. менi коня вбито. А не зна ш ти, панночко, де
мiй побратим Марко Жмайло дiва ться? Ох, як менi голова болить!
- Пiдожди, я батенька спитаю. Я зараз.
Маруся вибiгла з кiмнати, ©й спiшно було подiлитись зi всiма вiсткою,
що недужий ожив.
- Батеньку! Та вiн вже говорив до мене.
Сотник з жiнкою пiшли зараз подивитися. Та Петро знову заплющив очi i
спав. Маруся тим зажурилася. Хто зна, коли вiн знову отямиться i
заговорить?
Дiвчина не могла зрозумiти, що з нею сталося. Не могла собi цього
пояснити. Не мала вiдваги поспитати мами, чогось соромилася. Осталась для
не© одна Горпи-на, перед нею Маруся не мала нiчого скритого. Маруся
стрiнула ©© i виговорила в кутку цю свою турботу так, як дiвчина перед
вiрною подругою виговоритися вмi .
- Так мене все до нього тягне. Не можу очей вiд його лиця вiдвести, а
коли на нього не дивлюся, то менi все перед очима ста .
- Батеньки! Я вже знаю, що це . - Горпина нахилилась до вуха Марусi i
прошептала: - Ти, Марусенько, влюбилася в того молодого козака.
- Не говори так, Горпино, бо менi аж соромно. Коли б так хто пiдслухав,
пiшла б про мене лиха слава по селу. У цьому нема глуздiв. Як можна
влюбитися, коли не зна ться, чи вiн мене любить? Я навiть не знаю, як вiн
назива ться.
- А я знаю, як вiн назива ться, - каже Горпина, посмiхаючись, - але я
не скажу.
- Скажи, голубко, скажи, - просила Маруся, обiймаючи ©© за шию, - я
тобi щось гарного подарую за це.
- Ха-ха-ха! - смiялася Горпина, плещучи в долонi. - А що? Не казала я,
що ти влюбилася? Я зараз пiзнала сама, що тут ско©лося. Як ти, Марусенько,
за той час перемiнилася! Де подiлась твоя веселiсть, шебетливiсть? Вiдколи
тут Петро лежить, нiхто вiд тебе пiсеньки не чув. Ходиш сумна та задумана.
- Так вiн Петро назива ться. Воно не так, Горпино, як ти говориш. Годi
менi спiвати та вигойкувати, як в хатi недужий чоловiк лежить. Дiд Онисько
казав, що йому супокою треба, а годi менi веселитися, коли вiн зi смертю
бореться.
- Те-те-те. Чимало було у вашiй хатi недужих, а ти була весела? От, не
випирайся, Марусю, але ти його таки любиш, любиш. - Горпина обняла Марусю,
i поцiлувала, та каже: - Воно й не жаль такого козака полюбити.
- А може, й ти його любиш, Горпино?
- Я? Нi. А втiм, я не можу.
- Хiба ти вже кого любиш? А бачиш, ти передi мною зата©ла.
Горпина зiтхнула важко:
- Я тобi нерiвня, моя ясочко. Ти сотникiвна. У тебе батько - дука, а я
- бiдна сирота. Менi хiба такого круглого сироту полюбити, як я сама.
- Грiх тобi таке говорити, моя люба подруго. Мо© батьки люблять тебе,
мов рiдну дитину, i нiчого тобi не жалiють. I вiно для тебе буде. Та ж
твiй покiйний батько з мо©м приятелювали. А тепер ти менi скажи, кого ти
любиш? Я дуже цiкава знати. Ну, скажи.
Горпина мовчала хвилю, вагаючися: сказати чи нi?
- Тобi, Марусю, я скажу, а бiльше нiкому, а ти теж нiкому не кажи. Мiй
любий - то Остап Бондаренко.
Маруся сплеснула руками i обняла Горпину:
- Не журись, Горпинко, як лише хочеш, щоб було весiлля, то тiльки менi
скажи, а я зараз батенька попрошу, а вiн поблагословить. Твiй Остап гарний
козак на усе село, i нiхто про нього лихого слова не скаже.
- Чого ви, дiвчата, такi радi, що безупинно цiлу тесь? - спитала
сотничиха, що вийшла у садок, де ©х i стрiнула. Дiвчата, мовби ©х хто
пiймав на якiм злочинствi, почервонiли обидвi, мов рожi, i не знали, що
казати.
- От я побiжу до недужого поглянути, - сказала Маруся i побiгла далi,
мов сполошена серна.
й було дуже весело. Насилу здержувалась, щоб не заспiвати, та таки не
видержала. Побiгла у садок, а за хвилю розходився ©© срiбний голосок, аж
соловейко замовк, почувши.
Почув той спiв i Петро. Вiн створив очi i став наслухуватися.
"Що це? Нiяк не розберу, що зi мною робиться? Чи я в яко© зачаровано©
царiвни? Вже кiлька днiв ту чудову дiвчину бачу, а бiльш нiкого".
Аж тут вбiга в хату Маруся. Вона усмiха ться до Петра:
- Правда, Петре, що тобi вже полегшало?
- Правда, моя панночко, та ти менi скажи, хто так гарно перед хвилею
спiвав пiд вiкном?
- Не знаю. Я не чула. Ти, козаче, не називай мене панночкою, а таки
прямо Марусею, бо я так називаюся.
- Хай буде! Здорова була, Марусю! Подай менi свою рученьку, хай тобi
подякую, що ти так мною пiклувалась.
Маруся засоромлена наставила свою руку. Петрова рука така була слаба,
що насилу пiднiс ©© вгору. Вони взялись за руки i дивились собi в очi так
глибоко, у саме дно душi. Очi Петра виказували велику радiсть, вдяку i
подив. Маруся радiла всi ю душею. Не смiла взяти сво © руки назад, ©й любо
було чути у сво©й руцi слабкий живчик руки любого козака.
- Звiдкiля ти зна ш, що я Петром звуся? Хiба я спросоння говорив?
- Ти нiчого не говорив, i я. i ми боялися, що ти вже нiколи не
заговориш.
- Бог милував i не дав пропасти. - Петро хотiв сiсти, та не мав сили.
Немiчна голова впала знову на подушку.
- Може, тобi помогти? - Маруся взяла його за плечi i пiднесла. Петровi
зашумiло в ушах, голова закрутилася, i вiн знову упав на подушку.
- Я ще дуже немiчний, - каже слабим голосом, а цiле лице поблiдло, мов
полотно, - та я тебе попрошу, коли б така ласка, щоб пан сотник зайшов
сюди на часок.
Маруся вже була за дверима, ©й так було любо, так весело, начеб на
крилах летiла.
Ввiйшов сотник в кiмнату:
- Здоров, товаришу! Ну, славити господа небесного, з тобою вже добре,
лиш тебе пiдгоду мо, а тодi тебе на Сiч вiдвезу. Я дуже радiю, що ми тебе
смертi не дали.
- Пане сотнику, батьку, прийми мою сердечну подяку за те, що надi мною
зжаливсь. Повiк тобi цього не забуду. - Петро наставив руку до сотника, а
вiдтак пiдвiв сотникову руку до себе i поцiлував з пошаною, як цiлу син
батька.
Сотник поцiлував його в чоло.
- Добре, добре, пане брате, ще не раз пiдемо орду бити.
Маруся iз цi © зустрiчi ще бiльше повеселiшала.
- Не зна ш, пане сотнику, що сталося з мо©м побратимом Марком Жмайлом?
- Чому не знаю? По©хав здоровий на Сiч з козаками. Боже, як вiн за
тобою побивався. Вiн тебе вiдшукав на побойовищi над Iнгулом. Ходив вночi
з запаленим вiхтем трави по степу, поки тебе не знайшов. Хотiв сюди ©хати,
тебе доглядати, та отаман не дозволив. Мусив ©хати на Сiч. Та нiде правди
дiти, вiн би тут був нi при чiм. Жiнки тебе краще заходити будуть, як ми,
козаки. Але такого, як цей Жмайло, то варто побратимом звати. Вiн над
тобою плакав, мов ненька, аж козаки його уговорювали, що не слiд козаковi
плакати, мов бабi.
- Воно правда, що бiля недужого то жiнки краще заходитися знають. Ваша
Маруся, пане сотнику, то янгол.
Маруся, почувши це, спаленiла i зараз вийшла прожогом з хати.
- Ти, козаче, менi дiвчину засоромив i сполошив. То ще добра дитина,
вона в мене одна, як одна душа в тiлi, бо сина я втратив.
Сотник не видержав, щоб цього не сказати кожного разу, коли зайшла
розмова про його Марусю.
Надiйшов дiд Онисько. Дотепер то Петро його ще нi раз не бачив i не
знав. Вiн, стрiнувши в сiнях Марусю таку веселу, догадався зараз, що тут
щось доброго сталося, - Петра застав вiн перший раз при пам'ятi.
- То твiй лiкар, - каже сотник, - наш старий Онисько.
Онисько пiшов за теплою водою i став поратись коло рани.
- Чи ще дуже тебе голова болить?
- Ще болить, особливе, коли хочу ©© вгору пiдвести. Тодi в головi гуде,
а у вухах страшно шумить.
- Ти ще трохи потерпи, лежи спокiйно, не пiдводячись, а за кiлька днiв
то ми помандру мо у садочок, там буде краще. Сонце тобi бiльше поможе, як
усi лiки.
- Спасибi тобi, дiду, за твою опiку, що не дав пропасти.
- Ге-ге-ге! Не я тут сам при тобi бував. Ти мав ще янгола-хранителя, що
тебе не вiдступав.
Маруся, що ввiйшла була сюди за Ониськом, знову втекла з хати.
- А хочеться тобi ©сти?
- Щось воно так, начеб мене мло©ло з голоду...
- Це добре, я зараз тобi заорудую. - Вiн оглянувся за Марусею. - Ого,
поминай як звали, пiду сам. За хвилю принiс кухлик теплого молока.
- Поки що бiльше не дам, вибачай.



IV

Петро приходив до себе з кожним днем. За мiсяць опiсля, як його сюди
привезли неживого, вже ходив сам, пiдпираючись палицею. Виходив у садок i
грiвся на сонцi, бо Онисько все говорив, що вiд променiв сонця чоловiковi
кровi прибува . Тут стелили йому кожухи i подушки. Маруся звичайно сiдала
бiля нього, i любенько собi розмовляли.
Одного разу почув голос бандури. Вiн дуже зрадiв i спитав Марусi, хто
це гра ?
- Хiба ж вiн гра ? От йно що вчиться.
- А принеси менi бандуру, будь ласка, хай попробую.
Маруся принесла бандуру. Петро попробував, а вiдтак став спiвати.
Маруся задивилась на нього i слухала.
Петро, спiваючи пiсню, дуже зворушився. Йому зашумiло в головi,
потемнiло в очах, i вiн зiмлiв. Упав ниць i дивився скляними очима, наче
вмерлець. Маруся налякалась. Вона припала до нього i скрикнула в розпуцi:
- Козаче мiй, мов сонце, що ж я тобi наробила! Рятуйте!
На той крик перший прибiг Онисько з пасiки. Вiн принiс кухоль води i
став Петра тверезити.
- Еге ж, тут бандура цьому винувата, а може, ще щось. Ну, не лякайся,
Марусю, других сережок не обiцяй, вiн i без того очуня .
Петро справдi очуняв.
- Ти, небоже, нiчим не хвилюйся - ще не можна. Коли подужа ш, то сам
бандуру тобi принесу i заграти попрохаю, може, ще i тропака вдарю, лише ще
не зараз. А тобi, Марусенько, хай не захочу ться печеного леду, бо усю мою
роботу попсу ш, знiвечиш. Ти сама, коли хочеш, то спiвай собi, скiльки
тобi завгодно. Це навiть добре буде: як ти спiва ш, то в мене в пасiцi
краще бджоли мед носять. Але Петровi спiвати ще не можна. Ще мало кровi й
мало сили. Коли людина хвилю ться, то уся кров у серце набiжить, а для
голови вже не стане. Вiд того морока приходить. Ось воно як.
Петро кожного дня нагадував Марусi, що дiд Онисько говорив i просив
Марусю пiсеньок спiвати, щоб бiльше меду було.
Тепер було так, що Петро сидiв неподвижно, а Маруся сiдала оподалiк з
якою мережанкою i пiсеньок спiвала.
За той час йшла весна цiлою силою. Дерева вкрились бiлим та рожевим
цвiтом i розводили пахощi по садку. Бджоли увихались помiж квiтами, птичка
щебетала, а Петро з Марусею сидiли у цьому раю i не тямили серед любо©
розмови нiчого, забули про свiт божий.
Часом прибiгала Горпина, пожартувала, посмiялась; заходила i Настя,
Ониськова внука. Приходила i сотничиха, i сотник на хвилинку, i так минали
днi за днями, весело та безжурно, блискавкою. Вечорами заходив Петро до
свiтлицi, i тут заводили поважнi розмови.
Старi догадувались, що мiж молодятами щось ко©ться, та не мали причини
це перепинити. Сотник захоплювався великим розумом i статечнiстю Петра.
Сотничиха говорила до чоловiка:
- Менi зда ться, Iване, що мiж молодими вже любов ско©лася.
- Менi не зда ться, але я вже не вiд нинi бачу, що воно так справдi.
Козак мало не з'©сть дiвчини очима.
- Що ж нам на це сказати?
- А що ж би? Я богу дякую, що наша люба дитина найшла долю i такому
бравому, статечному козаковi дiстанеться. Хоч Петро ще молодий, а
розумний, що й старого досвiдного перейшов. До того - ма освiту, що набув
у тiй школi в Острозi. Багато я про нього на Сiчi вiд товариства чував.
Вiн не п' , значиться, що не проп' долi, не заспить, а все на час буде
на сво му мiсцi. А тепер я сам про його великий розум переконався. Як вiн
тверезо на все дивиться, як вiн розумi , чого козацтву треба, якою дорогою
повести його треба до слави, а укра©нський народ - до визволення. Кажу
тобi, що це гетьманська голова. А при тому який вiн чемненький, розумом не
велича ться, цiлком не чванькiв синок. Кажу тобi, жiнко, що з нього
кошовий або й гетьман вийде.
- Чи вiн тобi що говорив?
- Не говорив ще, та я й не дуже-то дивуюся. Годi говорити про весiлля
чоловiковi, що на ногах стояти не може. Але я мiркую, що слiд би нам
рушники ладити та весiлля готовити. А весiлля славне у нас буде, я
половину Запорожжя запрошу.
- Ти вже зараз i про весiлля. Хто ще зна , чи з того що буде.
- Зараз - не зараз, але повеселитись думкою, то не грiх. Я тобi кажу,
жiнко, що про Марусину долю я зовсiм спокiйний, кращо© пари ©й i не ждати.
Один вдалий похiд, а наш зять вийде мiж козацтвом високо. А яка-то слава
на нас впаде, коли козацтво вибере Петра в старшину.
- Але з походу може й не вернути.
- Це в божих руках. Така вже козацька доля. Кожний з нас з тим зжився,
до того привик, що або козак, або пропав, та хоч би i так судилося, щоб
поляг славною лицарською смертю, то слава його не вмре, не поляже. Я
мiркую, що Петро не з тих, щоб замолоду на пiч лiзти, йому до слави
дорога. А та слава - то й на нашу дитину i на нас упаде.
Сотник був дуже радий i веселий. Навпаки, сотничиху облiтали сумнi
думки, сумнi прочуття. Вона походiв дуже лякалась, i скiльки разiв Iван
iшов у похiд, вона гаряче молилась до свято© Покрови за ним, за всiм
хрещеним миром.
Одного дня каже Петро до Марусi:
- Я не можу так дармувати, треба менi конче до яко©сь працi взятись.
Пiшов би я з косою на леваду, та ще сили у мене нема , йно людей насмiшив
би.
- А до яко© ж роботи тобi братися, як сили у тебе нема ? Пiдожди, аж
подужа ш.
- Я шукаю тако© роботи, до яко© не потреба сили, та ще щоб робота була
менi по серцю. Зна ш, Марусю, я загадав вчити тебе грамоти.
- Мене? А хiба ж козацькi дiвчата грамоти вчаться? Хiба якi панянки в
городi, а я собi проста сiльська дiвчина, козацька дитина. Мо дiло в
хазяйствi.
- Попри хазяйство добре i грамоту знати.
- Ти, Петре, краще менi скажи, що у цих книжках написано?
- Усяке написано, i те, що було i те, що тепер . Писано там науки
божi, про зорi i такого багато дечого.
- Я усього того не можу зрозумiти.
- Зрозумi ш усе, коли грамоти навчишся. Я попрохаю у пана сотника на це
його згоди. Ти менi лише скажи, чи ти хочеш вчитися, бо без цього я нiчого
не вдiю.
Маруся лише поглянула на Петра. Самi ©© очi говорили: "Хiба ж ти
дума ш, що я можу не хотiти того, чого ти бажа ш? Хiба ж я можу тво©й волi
спротивлятись?" I сотник на те згодився.
- Про мене, роби, як зна ш, та лише не думай, що я тобi хлiба жалiю. Та
вся наука, то, либонь, буде хiба забавка, ©© не можна буде покiнчити, бо
як йно подужа ш, тобi на Сiч пора.
- На Сiч менi пора буде, коли зможу на конi сидiти та шаблею орудувати,
а я так чую, що перед весною цього не буде. Я ще дуже немiчний. А за той
час Маруся навчиться письма, бо у не© мудра та пойнятлива голiвка.
Знову ж сотничиха про науку говорити собi не давала:
- © дiло жiноче. Коли б доброю господинею була, а це вже мо дiло, мiй
обов'язок навчити ©©, бо я ©© мати. А що там якiсь панянки та городянки з
книжок читати вмiють, то це для нас, селян, в примiр йти не може.
Петро не хотiв проти води плисти i що-небудь проти волi матерi робити.
Вiн махнув рукою на книжну науку. За те вчив вiн Марусю iншим способом,
без книжки, й оповiдав ©й багато про те, що у свiтi робиться, як люде
живуть по городах. Маруся пильно його слухала i все запам'ятовувала. Як
йно Петро почув себе в силi, узявся до господарства. Якраз йшло тепер
лiто, i робота коло сiна на левадах та у полi коло хлiба аж горiла. Петро
був усюди i виручав сотника. Сотник не мiг начудуватись, що Петро, хоч
вчений чоловiк, так добре на хазяйствi розумi ться.
Зате вечорами був у Петра рай. На небi свiтить бiлолиций, мерехтять
зiрки, соловейко щебече, а Петро з Марусею зараз у садок. Вони, взявшись
за руки, про-ходжаються та ведуть солодку розмову.
Хоч собi цього й не говорили, та вони знали, що вза мно любляться тою
першою, святою любов'ю, що вони для себе призначенi.
Раз Петро каже:
- Що буде, Марусю, коли я до тебе сватiв пришлю?
- А що ж буде? Те, що й у людей. В мене рушники готовi.
- Моя ясочко, моя зiронько, так ти мене любиш?
- Грiх тобi таке питати. Я тебе не питаю про це, бо сама добре знаю,
мiй соколе сизий, усе село про це зна , що ти менi небайдуже. Вiд першо©
хвилi, коли тебе, немiчного, сюди привезли, я тебе зараз полюбила, мiй
Петрусю, i нiколи тебе не перестану любити.
- От дiвчина, козацька дитина! - говорив Петро, обнiмаючи ©© за стан;
без великих слiв так i змовились до ладу. Вони обнялись i поцiлувались
перший раз.
- А зна ш ти, Марусечко, кого ти полюбила. Не зна ш нi мого роду, нi
села, з котрого я прийшов, та й так менi повiрила? Тобi треба знати, що я
з дуже далеко© сторони сюди зайшов. Стежки у мою батькiвщину давно поросли
травою та терням. Я - круглий сирота без роду.
- Твоя батькiвщина - уся Укра©на-мати. Ти менi про не© не раз говорив.
А сиротою ти вже не будеш, бо мо© батьки будуть тво©ми, i вже тепер
пригорнули тебе, мов рiдного сина. Люблю тебе, Петрусю, i хай тобi це
вистане за довгу розмову. Ти мiй, козаче, мiй, соколе диний.
- Не знаю, чим тобi за твою любов вiддячитись.
- А вже ж, що любов'ю, бо серця за грошi не купиш.
Петро в цiй хвилi завважав, що недалеко в малиннику щось стиха охнуло i
зашелестiло. Петро, не надумуючись довго, скочив туди i пiймав когось за
чуприну.
- Ти хто?
Пiйманий став пручатися, силуючи вiдiрвати Петрову руку вiд волосся. Та
не здужав. Петро держав його, мов клiщами, i витягнув з малинника на
свiтло мiсяця.
Маруся його зараз пiзнала.
- Чого ти, жиде, шля шся та пiдслуху ш?
Петро спересердя вдарив його кiлька разiв кулаком в потилицю та так
вiдтрутив, що вiн аж впав на землю.
- Як тебе ще раз зловлю, то попрощайся з вухами.
- Я все пану сотниковi скажу, - каже, втiкаючи щосили.
- Хто це такий? - пита Петро Марусi.
- Та це наш чабан, попихач Срулько. Його привiз тато з якогось города
ще малим хлопцем, тут його охрестили та Грицьком назвали, хоч усi його
Срульком дражнять. От так вiн до цього часу у хуторi валя ться та вiвцi
помага пасти. Усi в хуторi його не люблять i давно хотiли прогнати, лише
менi жаль було сироти, i я впросила батенька, що його держать.
То© людини Петро дотепер на хуторi не помiтив. Його все держали здалека
через його нехарнiсть i навiть до одного стола ©сти не пускали, вiдганяли,
мов собаку.
Срулько справдi друго© днини, стрiнувши сотника, сказав:
- Пане сотнику, я вчора пiдглянув, що панночка Маруся з цим козаком у
садочку жениха ться.
Сотник замiсть вiдповiдi пiймав його за вухо:
- А тобi, ледаре, яке дiло до мо © доньки? Хто тобi казав пiдглядати?
Коли
ще раз зважишся на таке, то прикажу тебе прогнати в степ, мов собаку.
I знову дiсталось Срульковi кiлька стусанiв.
Аж тепер Петро став Срульковi ближче придивлятися. То був собi дужий,
молодий парень з рудим, мов ржа, волоссям, до того поганий, з поораним
вiспою лицем. У нього були зеленi очi, мов у кота, i здавалося, що вони i
вночi, мов у кота, свiтилися. Петро завважив, що кiлька разiв бiля нього
йшла Маруся, вiн за нею водив очима, мов вовк.
Та нiкому i на думку не прийшло, що той поганий жидок влюбився в Марусю
на смерть, а Петра завзято ненавидiв. Петро, хоч усiх людей любив
однаково, кiлька разiв стрiнувши Срулька, вiдвертався вiд нього з
вiдразою.
Настали жнива. Петро по©хав з козаками в поле коло хлiба робити. На
хуторi осталась сотничиха з дiвчатами i старий Онисько в пасiцi. Маруся
пiшла в село навiдати одну недужу бабусю, котрiй вiд сотника приносили
©сти.
З села вертала вже надвечiр. В ту пору пригнали чабани з пасовиська
товар.
Коло оплiтка почула Маруся, що якiсь сильнi руки пiймали ©© ззаду. Вона
скрикнула налякана i стала оборонятись. Вона не бачила, хто ©© напасту ,
лише чула над ухом придавлений видих. Напасник здавив ©© i став пристрасно
цiлувати.
- Геть вiд мене, мерзенний, - кричала дiвчина, вiдвертаючи лице. В ту
хвилю надiйшов звiдкись Онисько, а почувши крик Марусi, побiг сюди щосили
i пiймав напасника за шиворот. Вiн почав пручатися. Онисько кричав:
- Ех ти, свиняче вухо! Ти панночку напастувати будеш? А ходiть-но сюди,
хлопцi, бо дужий бестiя, що не дам ради.
Прибiгли чабани з кошари i одолiли. Це був Срулько. Маруся, пiзнавши
його, плюнула йому спересердя в лице та побiгла з плачем у хату.
Чабани заволокли Срулька на обору i тут його зв'язали. Розумi ться, що
стусанiв нiхто не жалував, коли було за що.
- Хай пан сотник розсудить, що йому за це ма бути. Тобi, поганче,
нашо© панночки захочу ться?
Над'©хали козаки з поля з снопами. При©хав i сотник з Петром. Всi стали
розповiдати один перед другим, що сталося, що годi було розiбрати.
Сотник узяв себе за голову:
- Та говори один, а не всi нараз, мов сороки на плотi, - бо нiчого не
розумiю.
Як вислухав старого Ониська, каже:
- Я ще розпитаю Марусю, так судити не можна.
Застав у хатi заплакану Марусю. Вона дрижала з переляку i досади на
таке зухвальство попихача i плакала. Мати з дiвчатами заходились коло не©.
Стара Варвара передерла ©© сорочку, вiдлила вугiль i змивала ©й лице.
- Що тут сталося? - пита сотник.
- Я давно казала, щоб того рудого жидиська прогнати. Налякав, менi
дитину.
- Що вiн ©й зробив?
- Як що? Хiба того мало! Пiймав дiвчину нечайно i став ©© цiлувати
сво©м мерзенним писком.
Сотник вийшов з хати сердитий i прикликав з порога свого осавула.
- Гей, Панасе, ходи сюди!
Тим часом козаки обступили зв'язаного Сруля. Один каже:
- Краще тобi було, небоже, повiситись. Ти побачиш, як солодко тобi буде
вiд цих поцiлункiв. Вицiлу тебе пан сотник, аж тобi голова облiзе.
- Я би його за це на палю. Так сотниковi вiддячу ться за те, що його ще
малим щенюком бiля себе примiстив. От дивiть! Йому нашо© панночки