Страница:
помiччю.
Вiн дав знак драбинникам. Вони пiдступили пiд мур. Нiхто ©х не зупиняв,
бо усi збiглися на Iскру.
Зафурчали драбини з гаками i позачiпалися на мур. З усiх сторiн дерлись
козаки на мур i стали спускатися на замкове подвiр'я.
Козакiв налазило щораз бiльше. Вони кинулися з шаблями на туркiв
iззаду. Одна частина iз заступами стала пiдкопувати землю вiд ворiт i
усувати камiння. Ворота вже i так були розбитi.
Iскра з сво©ми лицарями, побачивши таку пiдмогу, вiдступили вiд муру i
наперли на яничарiв. Настала рукопашна. Турки не встояли i стали
розбiгатися. Де хто мiг, ховався вiд цього пекла.
Яничарiв вибили усiх, хто не вспiв у яку скритку сховатися.
Замок був опанований. Кинулись тепер його грабити i шукати за пашею,
котрий десь у замку скрився.
Добича була дуже велика. Крiм збро© та харчiв, забрали вiйськову касу i
багато скриньок з золотом, яке сюди позаносили багатi купцi.
Сагайдачний увiйшов сюди воротами. Iскра розповiв йому усе.
Сагайдачний пiшов оглянути цей тайний прохiд. Зайшовши з Марком у
пiдземелля, застав тут вiрменина пiд сторожею козакiв.
- Ти прислужився нам добре, - каже до нього. - Тобi зараз виплатиться
тисяча дукатiв...
- Йому лише триста належиться, - нагадав хтось iз старшини.
- Дай спокiй! Хай виплатять йому за сю прислугу тисячу. У письмi Святiм
говориться: ту не приясте, ту не дадите, а ми ма мо з чого платити.
Скiльки ми були би козакiв збавили, коли б не вiн.
Вiрменин, почувши такий приказ отамана, дуже зрадiв, кланявся низько на
всi боки, а коли йому виплатили дукати, вiн ще раз просив, щоб його добра
не рушали, i остався тут пильнувати.
Жмайло поставив зараз сторожу бiля скринь у пiдземеллi. Сагайдачний
увiйшов у костьол, де сидiло кiлька козакiв на ступеннях престолу i курили
люльки. Принесли смолоскипи i освiтили середину костьолу. Сагайдачний став
до усього придивлятися. Страшна ру©на. Вiкна усi, колись з венецiанського
скла з вiтражами, повибиванi, що хiба останки полишалися. Склепiння
попукало. Iкони, по стiнах понищенi, позриванi, лежали з поламаними рамами
на долiвцi. Прикраси i рiзьба iталiйсько© роботи пооббиванi. Престол
поламаний, а ковчег лежав подалiк на землi. Одна фiгура над престолом, яка
ще на сво му мiсцi осталась, була подiрявлена кулями, i стирчало у нiй
кiлька стрiл. Видно було, як тут бусурмени забавлялися.
- Йди, Марку, припильнуй, щоб усе гарненько iз замку забрали. Опiсля
виведи козакiв iз замку, у якiм льоху поклади кiлька бочок пороху та
приладь людей до пiдпалу. Запалити вiдтак смоляними кулями замок. Не
забудь позабирати наших полеглих товаришiв i ранених. Опiсля пiдпалимо
город... Це прокляте гнiздо людсько© недолi мусить довго пам'ятати
козацьку гостину...
На замковiм подвiр'© почулась сурма на збiр. Козаки стали збиратися.
Жмайло видавав прикази. Стали усю добичу виносити на умовлене мiсце.
Сагайдачний вийшов з костьолу з козаками на вулицю. В тiй хвилi запалав
замок, а рiвночасно загорiлось мiсто в кiлькох мiсцях вiдразу.
Кафа горiла вогненним морем. Козаки вiдпочивали по огородах та на
площах. Аж почувся страшенний iзгук, начеб пекло вiдчинило сво© ворота.
Над замком аж затьмарилося вiд куряви i кускiв цегли та камiння, що
вилетiли у воздух.
Надворi стало свiтати, та нiхто цього не зауважував, бо в мiстi було
ясно, мов удень...
На базарi лежали цiлi копицi награбленого добра. Треба було все
впорядкувати: одне позабирати на вози, друге - на байдаки.
Сагайдачний пiшов на те мiсце, де були невольники. Хто був до цього
здатний, брав зброю i ставав у ряди. Iз них назбиралось кiлька добрих
сотень, через що армiя Сагайдачного побiльшала.
- Ти, Iване, бери сво©х людей i вертай морем, Я тут мушу ще остатись i
упорядкувати, а на це треба кiлька днiв. Татари, певно, так легко нас не
перепустять. Треба направити вози, що попсувалися. Тобi треба поспiшатися,
щоб турки не заступили тобi дорогу. Не без того, щоб який чорт не дав
знати туркам, що ми тут гостю мо... Ти вертайся з Богом зараз... Та хай
тобi не захочу ться скакати на боки. Судна навантаженi добичею, пропадеш.
Якщо ти прибудеш на Сiч ранiше i мене там ще не буде, так знай, що мене
орда задержала, збери вiйсько, яке зможеш, i поспiшай виручати...
На тiм вони розпрощалися. Вiд моря залунала козацька пiсня, а Кафа
палала...
IХ
Чотири днi побував Сагайдачний у Кафi, стiльки було тут роботи. До
повороту через ворожий край треба було добре пiдготовитись. Тепер, лiтом,
серед велико© спеки, могли татари запалити степ. А тут така велика сила
народу. Визволенцiв нарахували дванадцять тисяч. Були мiж ними мужчини,
жiнки i дiти. Усе народ здоровий, призначений на продаж.
Якраз, перед чотирма днями, Iскра вiдплив з козацьким флотом, забравши
частину добичi i невольникiв на море. За той час Сагайдачний спорядкував
сво вiйсько до походу. Найтяжча рiч була перебратися через гори. Розiслав
стежi на всi сторони i вже мав i сам рушати, як причвалував до нього козак
вiд задiв з докладом, що Iскра знову повернув до пристанi у Кафському
заливi.
Сагайдачний поспiшав до моря.
- Недобре, отамане, великий турецький флот поплив пiд Очакiв. Нам
неможливо тепер тудою перебратися.
- Значить, що морем нам нема вороття?
- Так воно i .
- Як турки довiдаються вiд татар, що ми у Кафi, то невдовзi сюди за
нами наспiють...
- У пристанi я ©х не боюсь, витягнемо гармати на берег, окопа мось i
нiчого нам не зроблять.
- Поки не прийде ©м у помiч новий союзник, - каже Сагайдачний.
- Кого ти дума ш? Який союзник?
- Голод... Зна ш, скiльки у нас людей, а кожному ©сти хочеться. Нашi
харчовi припаси вистануть на три мiсяцi найбiльше. У Кримi не поживимось,
бо все повтiкало нам з дороги, а опiсля татари запалять ще й степ... Ти
зна ш, що воно значить...
- Так, нам не лиша ться нiчого кращого, як перейти з суден до табору з
усiм добром, судна попалити, а ми всi пiдемо перебо м через Крим...
Сагайдачний подумав хвилю, а потiм каже:
- Краще грати у двi карти, чим на одну все ставити. До того ще ми всi ©
здобичi на вози не заберемо, бо стiльки возiв не ма мо, а тi, що , то так
нагруженi, що ледве ©дуть. Покидати стiльки добичi шкода, а коли б ми ©©
покинули, то не заберемо тих харчiв, що на суднах зложенi, а сих вже нiяк
нищити не можна... Зна ш, Iване, що ми поплинем такою дорогою, якою
запорожцi ще нiколи не плили... Поплинемо в Азовське море, а звiдтiля
рiкою Мiусом вгору, поки буде можна. Вiдтак перетягнемо судна до рiки
Самари i тодi ми вже вдома.
Iскра узявся за голову:
- Що ти загадав? Степом, та ще мочаристим, човни перетягати? Та чим? У
нас нема нi волiв, нi коней... Хоч менi голову вiдрубай, я за таке дiло не
вiзьмусь, бо не втру цьому носа.
- А я втру, i будеш менi помагати. Не ма мо нi коней, нi волiв, але
люде. Переточити човни - не така велика штука. Зробимо так, як роблять на
Сiчi, пускаючи готовi судна на воду...
- Воно справдi, може, далось би так зробити, та ось новi труднощi. Мiж
мо©м козацтвом пiшло луною, що верта мось через Крим. Не знаю, чи тепер
схотять... У них i тепер думка, щоб судна з усiм потопити.
- У мене бунту, непослуху не смi бути, - говорив твердо Сагайдачний. -
От я зараз вернуся, лише у таборi запоряджу, що треба... Чепеля поставлю
на мо мiсце - то досвiдний ватажок... Пiдожди таки тут, я зараз...
Сагайдачний почвалував до табору. Зараз поскликали старшину, i
Сагайдачний пояснив у чiм дiло.
Козаки не були цьому радi, що Сагайдачний ©х лиша , але таки признали
полковника Чепеля отаманом.
- Робiть так, як дотепер робили. Йти табором вкупi, не розбiгатися, на
нiяку добичу не лакомитись, хiба яку отару овець забрати, щоб
прохарчуватись.
Отамана у всiм слухатися, як би й мене. Та коли б я дожив, а стрiнувся
з яким неслухняним, то досi йому й жити. Ти, Марку, оста шся i далi
обозним, держись добре i слухайся досвiдно© козацько© голови. Як менi
поталанить прибути на Сiч ранiше, то будьте сього певнi, що зараз поспiшу
вам на виручку. Я вас не оставлю в тiснотi, бо я за вас вiдповiдаю мо ю
головою... Ну, прощавайте, товаришi, дай Господи здорово побачитись... Та
ще одне: дайте менi трохи визволенцiв, що на морi бували. Менi треба на
суднах здоровий рух та досвiдних голiв бiльше...
Зараз на перший поклик зголосилося бiльше, як двi сотки визволенцiв.
Вони почували себе на морi безпечнiшими.
А тим часом гурт козакiв повилазив з суден на берег i обступили Iскру.
- Що ви врадили з отаманом? Коли зачнем судна палити?
- Пiдождiть, - каже Iскра, - зараз верне Сагайдачний. - Iскра
помiркував, що цi, якi сюди вийшли, жартiв не знають, i готовi на все.
- Ми се i без нього зробимо, - каже один, дивлячись грiзно на Iскру.
- Досить нам сi © морсько© волокити. Ми тут з суднами возимось, а там
здобича паювалась.
- Ви зна те, що добича буде паюватися аж на Сiчi...
- Ми зна мо, та ще хочемо ©© бачити... Та здобича, що на суднах, пiде
на дно моря, а ми i до сi © ма мо право...
- Схаменiться, товаришi!.. Невже ж у таку важку хвилю ви ставати хочете
проти старшини?
- Ти, потурнаку собачий, мовчи, коли не хочеш у морi скупатися, нам
тепер на морi ватажка не треба.
До цього гуртка стало прилазити бiльше козакiв. Очевидячки, що вони
бунтувались...
В ту хвилю причвалував Сагайдачний з сво©ми розсильними.
Гурток покинув Iскру i пiшов йому назустрiч. Сагайдачний приказав сво©м
козакам держати мушкети напоготовi.
- А ви куди мандру те, прочани?
- Йдемо до табору, - каже переднiй, той, що так гостро поставився до
Iскри, - не загибати ж нам на морi. Морем на Укра©ну вороття нема ...
- Я кажу, що вороття i морем, i я туди вас поведу...
- Йди собi сам, коли воля, ми до табору йдемо...
- Зараз завертати до суден на сво© мiсця! - крикнув Сагайдачний
сердито, показуючи булавою.
- Ми раз сказали, що не вернемося, уха тобi позакладало? - крикнув
сердито переднiй козак. - Чорт нам з тако© старшини, що заморити нас хоче.
Сагайдачний не дав йому докiнчити, вихопив пiстоль з-за пояса, гримнув
стрiл, i козак, поцiлений в саме чоло, розвiв руки i впав на землю.
Всi збентежились. Дехто, отямившись, хотiв хапати за зброю, та ось
з-поза Сагайдачного виступили козаки з рушницями, готовi до стрiлу, ©х
старшина крикнув:
- Хто з вас ворухне рукою, пiде чорту в зуби...
- Привезти сюди з табору чотири гармати з усiм... - приказав
Сагайдачний до посильного козака... - А вам, собачi сини, за непослух i
бунт зараз тут буде i амiнь...- Обертаючись до старшини з свого почту,
каже: - Двох iз них пусти, а прочих поведи над берег моря i кожному кулю в
лоб... Слухай, дiдоводе, один з другим, - каже до тих, що ©х помилував, -
скачiть до суден i скажiть тамтим, що жоден до табору не смi йти. Жодне
судно не смi бути затоплене. А коли зачнуть далi бунтуватися, то я ось
зараз затоплю судна сам гарматою, але враз iз ними, i з вас нi одна душа
не вийде на берег...
До моря стали наближатися двi вибранi сотнi визволенцiв з рушницями. I
ця бундючна, зухвала юрба, що недавно так грiзно ставилась, тепер
посмирнiла, мов ягнята, збилася в купу.
- Пiдожди ще хвилинку, я тобi дам бiльше сього чортового м'яса, - каже
Сагайдачний, - на суднах ще бунтарi, тих ми ураз з другими покара мо...
Тодi виступив Iскра i став Сагайдачного просити:
- Сагайдачний! Пожалiй ©х та вибач ©х дурному розумовi. То добрi
козаки-лицарi; я не знаю, чому ©х такий дурман напав, се ж люде iз тво ©
школи...
- Тим гiрше для них, коли мою школу споганили, се ж не новики якi-будь.
- Отамане, я прошу за ними. Головний виновник вже покараний. Зроби це
для мене i прости...
- Правда, ти менi врятував життя, то для тебе я i прощаю... Рушай один
з другим на судно i не показуйся менi на очi...
Козаки побiгли на берег i поскакали до суден, радi з того, що ©х Iскра
сво ю просьбою вирятував...
Сагайдачний передав коня одному з посильних i вiдправив до табору, а
сам пiшов на отаманське судно, де стояв заткнутий малиновий прапор. За ним
пiшов Iскра. Вiн каже:
- Якби ти, Петре, був не при©хав, зi мною було б зле. Мене вже
потурнаком лаяли i втопити вiдгрожувались... Одна iскорка - i порох був би
спалахнув... Я дививсь на тебе, як ти говорив. Тво© очi звичайно такi
лагiднi, тепер стали страшнi. В них була якась демонська сила. Ти, мов той
вуж з казки, потрафиш живу iстоту повернути в камiнь. Дививсь я на тебе,
та мене самого морозило, а ©м то, певно, кров зледенiла вiд того
погляду...
- Треба хотiти, треба мати тверду, незломну волю, а вона, певно,
покона противника. Та ще треба знати й душу того, над котрим хочеш
панувати. Коли б я був зробив iнакше, уговорював, просив, то вже було б по
мо©м отаманствi, а може би, вже й не жив...
Отаман дав знак, i вдарили веслами з усi © сили. Зараз помiркував
Iскра, що судна пливуть на полудн .
- Отамане, не туди дорога у Керч...
- Туди дорога у Синоп, - каже Сагайдачний. - Вони нас там якнайменше
сподiваються. Треба i ©х навiдати за одним заходом...
- Де ж ми сю добичу заберемо? - клопотавсь Iскра.
- Тим разом обiйдеться. Буде з нас, як зруйну мо город та трохи
невольникiв визволимо. I козацтво треба зайняти якоюсь лицарською роботою,
щоб ©м джмелi з голови викурити.
Погода була гарна, i море спокiйне. Висланi на стежi судна, котрi плили
великим колесом, нiде не запримiтили ворога.
У Синопi, до котрого пiдплили пiд вечiр, нiкому i не снилося про те, що
так близько сто©ть небажаний гiсть.
Синоп - це велике торговельне турецьке мiсто, сто©ть у близьких
зносинах з Кафою i Царгородом. Тут вже знали про набiг козакiв на Кафу. х
це заспоко©ло, що козаки вдоволяться Кафою i попливуть собi геть.
Козаки увiйшли у город вночi, не стрiчаючи жодного опору. Стрiтили
трохи турецько© мiлiцi© та жовнiрiв, яких умить побили, потiм пiдпалили в
кiлькох мiсцях. Турки думали зразу, що це звичайний пожар. Аж згодом, коли
бiгли рятувати, пiзнали, хто це зробив. Напав усiх великий страх. Кожний
забув про пожар i ховавсь де попало. Люде, мов божевiльнi, бiгали серед
пожежi i гинули на козацьких шаблях. Тiльки невольники заворушились,
розбивали кайдани, убивали сво©х наставникiв i дналися з козаками.
- Збирайтесь, братчики, до пристанi, - гукали козаки, - скликайте усiх,
розбивайте льохи i тюрми, а швидко, бо ми тут довго не будемо i над раном
вiдплинемо. Почу те голос сурми - то буде знак, що незадовго нас тут не
буде.
Цiлий город перемiнився в одно палаюче море, у пекло. Сагайдачний
навiть не виходив на берег. Вiд моря приказав пильно сторожити, щоб не
попасти у матню. Тако© легко© побiди нiхто не надiявся. Усi признавали, що
це треба приписати талантовi i щастю Сагайдачного.
Усi, почавши вiд такого бувалого козака, як Iван Iскра, до останнього,
дивилися на Сагайдачного з великою пошаною, з пi тизмом. Всi свято вiрили,
що де Сагайдачний отаману , там козаки мусять побiдити. Такого ватажка не
можна не слухатися. Тi, що хотiли пiд Кафою бунтуватися, тепер тяжко
каялися. Сагайдачний вiднiс велику побiду не лише над турками. Вiн побiдив
душу козацтва, яка покорилась його талантовi i стала вiдтепер слiпим
знаряддям у його лицарських, умiлих руках.
Як вже були на морi, каже до нього Iскра зворушеним голосом:
- Вибач менi, отамане, що я дотепер не знав тебе оцiнити як слiд. Ти
незвичайно щасливий чоловiк, до чого тiльки возьмешся, тобi таланить...
- Я тобi зараз усю тайну вiдкрию, чому менi дотепер таланило. Бо я поки
до чогось вiзьмусь, перш добре обдумаю. Тим я не подiбний до попереднiх
наших козацьких проводирiв. Вони ризикували. Я ризикую хiба в
остаточностi, коли нема виходу. Вони ризикували вiдразу, не почисливши
сво©х сил. Я, обдумавши добре, зараз берусь до дiла, коли знаю, що
вдасться. Коли ж нi, то навiть не показую по собi, що у мене така думка
була. Ось ми тепер знищили Синоп. Я знав, що турки того не сподiвались,
щоб ми по Кафi зачинали зараз щось друге. Ся пожежа Синопу упевнить туркiв
у тому, що нас усюди можуть сподiватися. Тому кожний приморський город не
випустить сво©х сил на море, а держатиме для сво © оборони... Коли б у
мене були легшi судна, не так нагруженi, я, може би, з ними помiрявся.
Тепер годi на таке пускатися, бо се було б вже ризиком. Ми пливем на
Керч...
Та незадовго приплило стежне судно з докладом, що вiд заходу пливе
великий флот.
- Тепер треба поспiшати. Вiзьми, Iване, секстант i покажи найкоротшу
дорогу на Керч.
Гребцi вдарили дужче веслами. Сагайдачний послав Iскру на розслiди. То
був справдi турецький флот з великими кораблями. Iскра вимiркував, що вiн
пустився козакiв доганяти. Вiн, либонь, догадувався, що козаки плистимуть
довкруги Криму.
- Вони дурнi, - каже Iван смiючись, - аж тодi помудрiшають, коли
напевне дiзнаються, що ми на Керч пливемо.
- Коли б вони догадувались того зараз, непремiнно заступили би нам
дорогу i були би ранiше пiдплили туди, нiж ми.
Козацька флотилiя заплила по заливу, i Сагайдачний, щоби пiддурити
туркiв, вигадав ще одну штуку. Назбирали комишу, пов'язали шнурами i
пустили на море. На цих в'язанках, понакладали куклiв, пороблених теж з
очерету, понав'язували рiзних шмат. Здалека виглядало це, начеб плили
човни з людьми.
Цей дурман повiвся добре, бо турки, наблизившись, стали стрiляти з
гармат.
- Не вадить, що собi напсують пороху i куль, а ми тим часом будемо у
лиманi Мiуса, а там вже вiдпочинемо безпечно по трудах.
Вже були в лиманi, як iзгук турецьких гармат доходив ще до ©х уха.
Вiдпочивали тут два днi, виспались i поживились, заки поплили далi горi
рiкою, аж поки не доплили до того мiсця, де вже човном, та ще й
нагруженим, годi було плисти. Тепер зачалась тяжка робота витягати судна
на берег i перетягати ©х до Самари.
Тут була пустiль, поросла густими острiвцями старих, споконвiку не
рубаних дерев. По розпорядковi Сагайдачного нарубали дерев i приладили ©х
на округлi валки, котрi треба було пiдкладати пiд судно, i так ©х посувати
далi.
Козаки подiлились на гуртки до кожного судна.
Була тут дуже непривiтна, багниста сторона, поросла комишем i трощею.
Треба було шукати сухiшi мiсця, а то скiльки суден загрузло в болотi, що з
бiдою ©х можна було витягати.
Судна перетягали одною дорогою, одне за одним, через що не треба було
бiльше дороги промощувати, як для одного судна.
Вiд сонячно© лiтньо© спеки видобувалися задушнi смороди з гниючого в
мочарi комишу, що не можна було дихати i люде душились та кашляли. Вночi
не було краще. До цього з'являлись цiлi хмари кровожадних i влiзливих
комарiв, що обкушували людей до кровi. На землю насiдала густа мряка, що
на кiлька крокiв не було нiчого видно.
Сагайдачний побоювався дуже про сво©х людей. Коли б прийшлося довше так
жити, то, певно, прокинеться вiд цього якась недуга, яка ©х здесятку . З
цього важкого становища треба було чимшвидше видiстатися.
Вiн пiдганяв людей до поспiху:
- Поспiшайте, товаришi, бо се багно нас усiх заморить.
Незважаючи на свiй високий уряд, вiн знiмав жупан, роздягався до
сорочки, облитий гарячим потом, працював заодно з козаками. Козакам не
вiльно було сiдати або лягати на землю, не вiльно було пити зелено© води з
багниська. Пiд нiч розкладали огонь з комишу, з чого виходив великий дим,
що вiдганяв комарiв. Козаки сiдали вiдпочивати на човни.
Та мимо цих осторожностей, козаки стали западати на пропасницю, яка ©х
дуже мучила. Коли кого присiла, вiн лежав цiлими днями в байдаку у великiй
гарячцi.
Нiхто не ремствував проти старшини, бо всi вiрили, що один Сагайдачний
зможе ©х вивести з того нещастя. Працювали всi невпинно, бо отаман
працював з ними i не щадив себе.
Сагайдачний силою сво © твердо© волi не пiддавався недузi, хоч не раз
було таке, що аж умлiвав з утоми. При помочi свого секстанта витичив собi
дорогу на Самару, i туди невпинно прямував. Ця мандрiвка так усiм надо©ла,
що iнколи приходило ©м на думку викинути всю здобичу з суден або й судна
покинути i втiкати. Та нiхто не посмiв такого слова сказати. Коли
Сагайдачний цього не каже, так, очевидно, що того робити не треба.
По довшiм часi такого страждання видiстались з багнистого мiсця на
узгiр'я, поросле лiсом. Всiм аж полегшало на душi. Тут було цiлком краще.
Повiтря було чисте i здорове, натрапили на гарну рiчку, що плила до Мiуса,
з чистою водою, яко© козакам вже недоставало. Вода, яку позабирали у Кафi
на човни в бочках, вiд гаряча була тепла i вже стала теж псуватися.
У Сагайдачного була ще одна жура. Вiн поспiшав добратись до Сiчi. Хто
зна, яка доля стрiнула ту частину вiйська, що пiшла через Крим. Кожна
днина була йому дорога. Та, поминувши це, треба було на тiм мiсцi
вiдпочити. Багато було недужих, яких пропасниця з нiг збивала. Сагайдачний
мав з собою цiлий шпиталь знеможених недугою, обезсилених товаришiв, яким
нiчим було помагати.
У тiм мiсцi багато було усякого звiра. Дотепер жили самою рибою та
сухарями. Тепер можна було добути свiжого м'яса. В лiсi були цiлi пасiки
диких бджiл у дуплах дерев, а меду стiльки, що плинув дiрами, мов потiчки
iз джерела, i застигав на вiтрi. Сюди сходились рiзнi звiрi та лизали
солодку патоку. Сагайдачний казав недужим ©сти багато меду. В лiсi було
багато ягiд.
Сагайдачний пiдтримував того бадьорого духу, який запанував тепер мiж
козацтвом, сво©м дотепом та жартами. Знову забринiла бандура, залунала
весела пiсня.
Тепер не можна було у Сагайдачнiм впiзнати того суворого ватажка, що не
знав жартiв. Хоч страшний бiль голови морочив йому свiт, вiн не давався.
Зараз послав досвiдчених козакiв розглянути, кудою найближче до Самари
добратись, та вибрати пригоже мiсце, щоб попускати на воду судна.
Вони повернули третього дня з доброю вiстю, що Самара вже недалеко, i
добрий берег знайшовся. Сагайдачний скликав козакiв i заговорив:
- Знайте, товаришi, що ми при божiй помочi перебули бiльшу небезпеку,
як велика баталiя з турками. У сiй проклятiй сторонi ми могли усi загинути
вiд гнило© пропасницi. Сi © дороги нi я i нiхто з вас не знав, та що я вас
туди повiв, то не винуйте мене за се, бо як самi здоровi зна те, iншо©
дороги нам не було. Ми ще не зна мо, як поталанило тим нашим товаришам, що
вертаються сушею. I хоч я, як дуже радий i вдячний небесному богу i святiй
Покровi, що ми два днi вiд Самари i невдовзi побачимо Днiпро-Словутицю, то
моя душа страждав неспоко м, - що з нашими сталося. Нам, товаришi, треба
поспiшати додому. Тому берiмось зараз до роботи. Спасибi вам, панове
товариство, що мене слухалися, i я гадаю, що й далi так буде.
- Слава Сагайдачному! - гукали козаки. - Веди нас куди зна ш. З тобою
ми у саме пекло пiдемо, бо ти поведеш нас до побiди...
Узялись жваво до працi. Судна пiшли в рух.
I справдi, третього дня добрались до Самари i поспускали судна на воду.
Вдарили веслами, i судна помчали стрiлою униз Самари.
А коли заплили в Днiпро, кожний вмочав пальцi у днiпрову воду i
хрестився, наче на йорданському водосвяттi.
Х
На Сiчi нiхто не знав, як повiвся похiд. Коли вже мiркували, що пора
було вернутися, огорнула усiх нетерплячка. Стали непоко©тися. I було чого,
бо у похiд пiшов сам цвiт запорозького низового лицарства. Пропаде воно
враз з Сагайдачним, тодi надовго Сiч не пiднесеться з свого упадку. Дехто
поплив далi Днiпром назустрiч, та вертався нi з чим.
Аж ось вiд Черкас пiдплив козацький флот, який давав про себе знати
гарматними стрiлами.
- А се ж що? - питали на Сiчi. - Хiба ж Днiпро другим кiнцем
повернувся, а Крим перескочив до Ки ва?
Уся Сiч вийшла на вали, не вiрили тому, що власними очима бачили.
Напередi плив Сагайдачний.
На валах Сiчi гримнули гармати на повiтання.
- Чи се ти, чи твiй дух? - говорив з валу кошовий до Сагайдачного. -
Хiба що ви вмiсто у Крим поплили на прощу в Ки©в.
- Далекою дорогою треба нам було об'©здити... А Чепiль вже вернувся з
вiйськом?
- Не було нiкого...
- Або пропало вiйсько, або десь по дорозi загрязло i вiд татар
вiдбива ться, - говорив Сагайдачний, а на серцi у нього аж похололо.
Сагайдачний вийшов на берег i розповiв кошовому, що сталося.
- Гарно воно пiшло, - каже кошовий, - та погано скiнчитися може. Вони
вже повиннi тут бути, бо ©м ближча була дорога, як тобi. Коли б, не дай
боже, вiйсько пропало, то товариство нам сього не вибачить. Ти се зна ш...
- Скiльки може бути на Сiчi вiйська, готового до походу?
- Не бiльш двох тисяч... Прочi порозходились коло хлiба робити.
- Гаразд! Я завтра йду з ними, дещо мiж мо©ми знайду охочих та й
здорових - багато нездужа вiд пропасницi - i поспiшаю на виручку. Кожна
втрачена година дорога... Лише треба менi байдакiв добрих, бо мо© трохи
понiвечились...
- Добре, я ще нинi запоряджу, що треба, а ти вiдпочинь...
- Або виручу тамтих, або сам поляжу головою. Я сього певний, що старий
Чепiль не дав себе в торбу взяти. Там бiльше, як двi тисячi неабиякого
вiйська. Певно, десь у Криму окопались, а татари ©х обложили. Та для них
страшнiшим ворогом буде голод i спрага.
Тепер стали виносити з суден добичу, яка мала бути пайована, як усе
вiйсько вернеться.
Сагайдачний приказав брати на судна якнайбiльше харчiв. На другий день
вранцi пiшло шiстсот кiнноти правим берегом Днiпра, а пiхота з гарматами,
харчами i таборовими возами поплила долi водою...
ХI
Полковник Чепiль, розставшись з Сагайдачним, рушив зараз тi ю самою
дорогою, якою йшли сюди.
Перейшли гори, минули спалений скi-Крим i подались в середину ворожого
краю. Йшли великою пустинею. Татарськi улуси позникали. Татари забрали
сво© отари та табуни i пiшли у глибину Криму. До того ще спалили степ. Аж
страшно було в таку дорогу пускатися. Нiчого не було видно, хiба почорнiлу
землю, на яку падав пекельний жар лiтнього сонця.
У козакiв було харчiв доволi. Коней i волiв кормили сухою пашею, а воду
для себе i для скота везли в бочках, якi наповняли в тих рiчках, котрi по
дорозi надибували.
I конi, i люде страшно мучились. Гаряче сонце ссало iз них останню
капельку. Конi дуже помарнiли та ледве волоклись, понизивши голови.
Дотепер не стрiчали нiде ворога. Аж коли перейшли на другий берег рiки,
стали показуватись на обрi© татарськi стежi, якi, очевидно, зорили за
козацьким рухом. Вони начеб iз землi виростали i пропадали в степу. Згодом
стали чiпати козакiв, i треба було вiдганяти рушничним огнем. Тi напастi
ставали щораз частiше. Чепiль приказав, щоб стежi нiколи задалеко у степ
Вiн дав знак драбинникам. Вони пiдступили пiд мур. Нiхто ©х не зупиняв,
бо усi збiглися на Iскру.
Зафурчали драбини з гаками i позачiпалися на мур. З усiх сторiн дерлись
козаки на мур i стали спускатися на замкове подвiр'я.
Козакiв налазило щораз бiльше. Вони кинулися з шаблями на туркiв
iззаду. Одна частина iз заступами стала пiдкопувати землю вiд ворiт i
усувати камiння. Ворота вже i так були розбитi.
Iскра з сво©ми лицарями, побачивши таку пiдмогу, вiдступили вiд муру i
наперли на яничарiв. Настала рукопашна. Турки не встояли i стали
розбiгатися. Де хто мiг, ховався вiд цього пекла.
Яничарiв вибили усiх, хто не вспiв у яку скритку сховатися.
Замок був опанований. Кинулись тепер його грабити i шукати за пашею,
котрий десь у замку скрився.
Добича була дуже велика. Крiм збро© та харчiв, забрали вiйськову касу i
багато скриньок з золотом, яке сюди позаносили багатi купцi.
Сагайдачний увiйшов сюди воротами. Iскра розповiв йому усе.
Сагайдачний пiшов оглянути цей тайний прохiд. Зайшовши з Марком у
пiдземелля, застав тут вiрменина пiд сторожею козакiв.
- Ти прислужився нам добре, - каже до нього. - Тобi зараз виплатиться
тисяча дукатiв...
- Йому лише триста належиться, - нагадав хтось iз старшини.
- Дай спокiй! Хай виплатять йому за сю прислугу тисячу. У письмi Святiм
говориться: ту не приясте, ту не дадите, а ми ма мо з чого платити.
Скiльки ми були би козакiв збавили, коли б не вiн.
Вiрменин, почувши такий приказ отамана, дуже зрадiв, кланявся низько на
всi боки, а коли йому виплатили дукати, вiн ще раз просив, щоб його добра
не рушали, i остався тут пильнувати.
Жмайло поставив зараз сторожу бiля скринь у пiдземеллi. Сагайдачний
увiйшов у костьол, де сидiло кiлька козакiв на ступеннях престолу i курили
люльки. Принесли смолоскипи i освiтили середину костьолу. Сагайдачний став
до усього придивлятися. Страшна ру©на. Вiкна усi, колись з венецiанського
скла з вiтражами, повибиванi, що хiба останки полишалися. Склепiння
попукало. Iкони, по стiнах понищенi, позриванi, лежали з поламаними рамами
на долiвцi. Прикраси i рiзьба iталiйсько© роботи пооббиванi. Престол
поламаний, а ковчег лежав подалiк на землi. Одна фiгура над престолом, яка
ще на сво му мiсцi осталась, була подiрявлена кулями, i стирчало у нiй
кiлька стрiл. Видно було, як тут бусурмени забавлялися.
- Йди, Марку, припильнуй, щоб усе гарненько iз замку забрали. Опiсля
виведи козакiв iз замку, у якiм льоху поклади кiлька бочок пороху та
приладь людей до пiдпалу. Запалити вiдтак смоляними кулями замок. Не
забудь позабирати наших полеглих товаришiв i ранених. Опiсля пiдпалимо
город... Це прокляте гнiздо людсько© недолi мусить довго пам'ятати
козацьку гостину...
На замковiм подвiр'© почулась сурма на збiр. Козаки стали збиратися.
Жмайло видавав прикази. Стали усю добичу виносити на умовлене мiсце.
Сагайдачний вийшов з костьолу з козаками на вулицю. В тiй хвилi запалав
замок, а рiвночасно загорiлось мiсто в кiлькох мiсцях вiдразу.
Кафа горiла вогненним морем. Козаки вiдпочивали по огородах та на
площах. Аж почувся страшенний iзгук, начеб пекло вiдчинило сво© ворота.
Над замком аж затьмарилося вiд куряви i кускiв цегли та камiння, що
вилетiли у воздух.
Надворi стало свiтати, та нiхто цього не зауважував, бо в мiстi було
ясно, мов удень...
На базарi лежали цiлi копицi награбленого добра. Треба було все
впорядкувати: одне позабирати на вози, друге - на байдаки.
Сагайдачний пiшов на те мiсце, де були невольники. Хто був до цього
здатний, брав зброю i ставав у ряди. Iз них назбиралось кiлька добрих
сотень, через що армiя Сагайдачного побiльшала.
- Ти, Iване, бери сво©х людей i вертай морем, Я тут мушу ще остатись i
упорядкувати, а на це треба кiлька днiв. Татари, певно, так легко нас не
перепустять. Треба направити вози, що попсувалися. Тобi треба поспiшатися,
щоб турки не заступили тобi дорогу. Не без того, щоб який чорт не дав
знати туркам, що ми тут гостю мо... Ти вертайся з Богом зараз... Та хай
тобi не захочу ться скакати на боки. Судна навантаженi добичею, пропадеш.
Якщо ти прибудеш на Сiч ранiше i мене там ще не буде, так знай, що мене
орда задержала, збери вiйсько, яке зможеш, i поспiшай виручати...
На тiм вони розпрощалися. Вiд моря залунала козацька пiсня, а Кафа
палала...
IХ
Чотири днi побував Сагайдачний у Кафi, стiльки було тут роботи. До
повороту через ворожий край треба було добре пiдготовитись. Тепер, лiтом,
серед велико© спеки, могли татари запалити степ. А тут така велика сила
народу. Визволенцiв нарахували дванадцять тисяч. Були мiж ними мужчини,
жiнки i дiти. Усе народ здоровий, призначений на продаж.
Якраз, перед чотирма днями, Iскра вiдплив з козацьким флотом, забравши
частину добичi i невольникiв на море. За той час Сагайдачний спорядкував
сво вiйсько до походу. Найтяжча рiч була перебратися через гори. Розiслав
стежi на всi сторони i вже мав i сам рушати, як причвалував до нього козак
вiд задiв з докладом, що Iскра знову повернув до пристанi у Кафському
заливi.
Сагайдачний поспiшав до моря.
- Недобре, отамане, великий турецький флот поплив пiд Очакiв. Нам
неможливо тепер тудою перебратися.
- Значить, що морем нам нема вороття?
- Так воно i .
- Як турки довiдаються вiд татар, що ми у Кафi, то невдовзi сюди за
нами наспiють...
- У пристанi я ©х не боюсь, витягнемо гармати на берег, окопа мось i
нiчого нам не зроблять.
- Поки не прийде ©м у помiч новий союзник, - каже Сагайдачний.
- Кого ти дума ш? Який союзник?
- Голод... Зна ш, скiльки у нас людей, а кожному ©сти хочеться. Нашi
харчовi припаси вистануть на три мiсяцi найбiльше. У Кримi не поживимось,
бо все повтiкало нам з дороги, а опiсля татари запалять ще й степ... Ти
зна ш, що воно значить...
- Так, нам не лиша ться нiчого кращого, як перейти з суден до табору з
усiм добром, судна попалити, а ми всi пiдемо перебо м через Крим...
Сагайдачний подумав хвилю, а потiм каже:
- Краще грати у двi карти, чим на одну все ставити. До того ще ми всi ©
здобичi на вози не заберемо, бо стiльки возiв не ма мо, а тi, що , то так
нагруженi, що ледве ©дуть. Покидати стiльки добичi шкода, а коли б ми ©©
покинули, то не заберемо тих харчiв, що на суднах зложенi, а сих вже нiяк
нищити не можна... Зна ш, Iване, що ми поплинем такою дорогою, якою
запорожцi ще нiколи не плили... Поплинемо в Азовське море, а звiдтiля
рiкою Мiусом вгору, поки буде можна. Вiдтак перетягнемо судна до рiки
Самари i тодi ми вже вдома.
Iскра узявся за голову:
- Що ти загадав? Степом, та ще мочаристим, човни перетягати? Та чим? У
нас нема нi волiв, нi коней... Хоч менi голову вiдрубай, я за таке дiло не
вiзьмусь, бо не втру цьому носа.
- А я втру, i будеш менi помагати. Не ма мо нi коней, нi волiв, але
люде. Переточити човни - не така велика штука. Зробимо так, як роблять на
Сiчi, пускаючи готовi судна на воду...
- Воно справдi, може, далось би так зробити, та ось новi труднощi. Мiж
мо©м козацтвом пiшло луною, що верта мось через Крим. Не знаю, чи тепер
схотять... У них i тепер думка, щоб судна з усiм потопити.
- У мене бунту, непослуху не смi бути, - говорив твердо Сагайдачний. -
От я зараз вернуся, лише у таборi запоряджу, що треба... Чепеля поставлю
на мо мiсце - то досвiдний ватажок... Пiдожди таки тут, я зараз...
Сагайдачний почвалував до табору. Зараз поскликали старшину, i
Сагайдачний пояснив у чiм дiло.
Козаки не були цьому радi, що Сагайдачний ©х лиша , але таки признали
полковника Чепеля отаманом.
- Робiть так, як дотепер робили. Йти табором вкупi, не розбiгатися, на
нiяку добичу не лакомитись, хiба яку отару овець забрати, щоб
прохарчуватись.
Отамана у всiм слухатися, як би й мене. Та коли б я дожив, а стрiнувся
з яким неслухняним, то досi йому й жити. Ти, Марку, оста шся i далi
обозним, держись добре i слухайся досвiдно© козацько© голови. Як менi
поталанить прибути на Сiч ранiше, то будьте сього певнi, що зараз поспiшу
вам на виручку. Я вас не оставлю в тiснотi, бо я за вас вiдповiдаю мо ю
головою... Ну, прощавайте, товаришi, дай Господи здорово побачитись... Та
ще одне: дайте менi трохи визволенцiв, що на морi бували. Менi треба на
суднах здоровий рух та досвiдних голiв бiльше...
Зараз на перший поклик зголосилося бiльше, як двi сотки визволенцiв.
Вони почували себе на морi безпечнiшими.
А тим часом гурт козакiв повилазив з суден на берег i обступили Iскру.
- Що ви врадили з отаманом? Коли зачнем судна палити?
- Пiдождiть, - каже Iскра, - зараз верне Сагайдачний. - Iскра
помiркував, що цi, якi сюди вийшли, жартiв не знають, i готовi на все.
- Ми се i без нього зробимо, - каже один, дивлячись грiзно на Iскру.
- Досить нам сi © морсько© волокити. Ми тут з суднами возимось, а там
здобича паювалась.
- Ви зна те, що добича буде паюватися аж на Сiчi...
- Ми зна мо, та ще хочемо ©© бачити... Та здобича, що на суднах, пiде
на дно моря, а ми i до сi © ма мо право...
- Схаменiться, товаришi!.. Невже ж у таку важку хвилю ви ставати хочете
проти старшини?
- Ти, потурнаку собачий, мовчи, коли не хочеш у морi скупатися, нам
тепер на морi ватажка не треба.
До цього гуртка стало прилазити бiльше козакiв. Очевидячки, що вони
бунтувались...
В ту хвилю причвалував Сагайдачний з сво©ми розсильними.
Гурток покинув Iскру i пiшов йому назустрiч. Сагайдачний приказав сво©м
козакам держати мушкети напоготовi.
- А ви куди мандру те, прочани?
- Йдемо до табору, - каже переднiй, той, що так гостро поставився до
Iскри, - не загибати ж нам на морi. Морем на Укра©ну вороття нема ...
- Я кажу, що вороття i морем, i я туди вас поведу...
- Йди собi сам, коли воля, ми до табору йдемо...
- Зараз завертати до суден на сво© мiсця! - крикнув Сагайдачний
сердито, показуючи булавою.
- Ми раз сказали, що не вернемося, уха тобi позакладало? - крикнув
сердито переднiй козак. - Чорт нам з тако© старшини, що заморити нас хоче.
Сагайдачний не дав йому докiнчити, вихопив пiстоль з-за пояса, гримнув
стрiл, i козак, поцiлений в саме чоло, розвiв руки i впав на землю.
Всi збентежились. Дехто, отямившись, хотiв хапати за зброю, та ось
з-поза Сагайдачного виступили козаки з рушницями, готовi до стрiлу, ©х
старшина крикнув:
- Хто з вас ворухне рукою, пiде чорту в зуби...
- Привезти сюди з табору чотири гармати з усiм... - приказав
Сагайдачний до посильного козака... - А вам, собачi сини, за непослух i
бунт зараз тут буде i амiнь...- Обертаючись до старшини з свого почту,
каже: - Двох iз них пусти, а прочих поведи над берег моря i кожному кулю в
лоб... Слухай, дiдоводе, один з другим, - каже до тих, що ©х помилував, -
скачiть до суден i скажiть тамтим, що жоден до табору не смi йти. Жодне
судно не смi бути затоплене. А коли зачнуть далi бунтуватися, то я ось
зараз затоплю судна сам гарматою, але враз iз ними, i з вас нi одна душа
не вийде на берег...
До моря стали наближатися двi вибранi сотнi визволенцiв з рушницями. I
ця бундючна, зухвала юрба, що недавно так грiзно ставилась, тепер
посмирнiла, мов ягнята, збилася в купу.
- Пiдожди ще хвилинку, я тобi дам бiльше сього чортового м'яса, - каже
Сагайдачний, - на суднах ще бунтарi, тих ми ураз з другими покара мо...
Тодi виступив Iскра i став Сагайдачного просити:
- Сагайдачний! Пожалiй ©х та вибач ©х дурному розумовi. То добрi
козаки-лицарi; я не знаю, чому ©х такий дурман напав, се ж люде iз тво ©
школи...
- Тим гiрше для них, коли мою школу споганили, се ж не новики якi-будь.
- Отамане, я прошу за ними. Головний виновник вже покараний. Зроби це
для мене i прости...
- Правда, ти менi врятував життя, то для тебе я i прощаю... Рушай один
з другим на судно i не показуйся менi на очi...
Козаки побiгли на берег i поскакали до суден, радi з того, що ©х Iскра
сво ю просьбою вирятував...
Сагайдачний передав коня одному з посильних i вiдправив до табору, а
сам пiшов на отаманське судно, де стояв заткнутий малиновий прапор. За ним
пiшов Iскра. Вiн каже:
- Якби ти, Петре, був не при©хав, зi мною було б зле. Мене вже
потурнаком лаяли i втопити вiдгрожувались... Одна iскорка - i порох був би
спалахнув... Я дививсь на тебе, як ти говорив. Тво© очi звичайно такi
лагiднi, тепер стали страшнi. В них була якась демонська сила. Ти, мов той
вуж з казки, потрафиш живу iстоту повернути в камiнь. Дививсь я на тебе,
та мене самого морозило, а ©м то, певно, кров зледенiла вiд того
погляду...
- Треба хотiти, треба мати тверду, незломну волю, а вона, певно,
покона противника. Та ще треба знати й душу того, над котрим хочеш
панувати. Коли б я був зробив iнакше, уговорював, просив, то вже було б по
мо©м отаманствi, а може би, вже й не жив...
Отаман дав знак, i вдарили веслами з усi © сили. Зараз помiркував
Iскра, що судна пливуть на полудн .
- Отамане, не туди дорога у Керч...
- Туди дорога у Синоп, - каже Сагайдачний. - Вони нас там якнайменше
сподiваються. Треба i ©х навiдати за одним заходом...
- Де ж ми сю добичу заберемо? - клопотавсь Iскра.
- Тим разом обiйдеться. Буде з нас, як зруйну мо город та трохи
невольникiв визволимо. I козацтво треба зайняти якоюсь лицарською роботою,
щоб ©м джмелi з голови викурити.
Погода була гарна, i море спокiйне. Висланi на стежi судна, котрi плили
великим колесом, нiде не запримiтили ворога.
У Синопi, до котрого пiдплили пiд вечiр, нiкому i не снилося про те, що
так близько сто©ть небажаний гiсть.
Синоп - це велике торговельне турецьке мiсто, сто©ть у близьких
зносинах з Кафою i Царгородом. Тут вже знали про набiг козакiв на Кафу. х
це заспоко©ло, що козаки вдоволяться Кафою i попливуть собi геть.
Козаки увiйшли у город вночi, не стрiчаючи жодного опору. Стрiтили
трохи турецько© мiлiцi© та жовнiрiв, яких умить побили, потiм пiдпалили в
кiлькох мiсцях. Турки думали зразу, що це звичайний пожар. Аж згодом, коли
бiгли рятувати, пiзнали, хто це зробив. Напав усiх великий страх. Кожний
забув про пожар i ховавсь де попало. Люде, мов божевiльнi, бiгали серед
пожежi i гинули на козацьких шаблях. Тiльки невольники заворушились,
розбивали кайдани, убивали сво©х наставникiв i дналися з козаками.
- Збирайтесь, братчики, до пристанi, - гукали козаки, - скликайте усiх,
розбивайте льохи i тюрми, а швидко, бо ми тут довго не будемо i над раном
вiдплинемо. Почу те голос сурми - то буде знак, що незадовго нас тут не
буде.
Цiлий город перемiнився в одно палаюче море, у пекло. Сагайдачний
навiть не виходив на берег. Вiд моря приказав пильно сторожити, щоб не
попасти у матню. Тако© легко© побiди нiхто не надiявся. Усi признавали, що
це треба приписати талантовi i щастю Сагайдачного.
Усi, почавши вiд такого бувалого козака, як Iван Iскра, до останнього,
дивилися на Сагайдачного з великою пошаною, з пi тизмом. Всi свято вiрили,
що де Сагайдачний отаману , там козаки мусять побiдити. Такого ватажка не
можна не слухатися. Тi, що хотiли пiд Кафою бунтуватися, тепер тяжко
каялися. Сагайдачний вiднiс велику побiду не лише над турками. Вiн побiдив
душу козацтва, яка покорилась його талантовi i стала вiдтепер слiпим
знаряддям у його лицарських, умiлих руках.
Як вже були на морi, каже до нього Iскра зворушеним голосом:
- Вибач менi, отамане, що я дотепер не знав тебе оцiнити як слiд. Ти
незвичайно щасливий чоловiк, до чого тiльки возьмешся, тобi таланить...
- Я тобi зараз усю тайну вiдкрию, чому менi дотепер таланило. Бо я поки
до чогось вiзьмусь, перш добре обдумаю. Тим я не подiбний до попереднiх
наших козацьких проводирiв. Вони ризикували. Я ризикую хiба в
остаточностi, коли нема виходу. Вони ризикували вiдразу, не почисливши
сво©х сил. Я, обдумавши добре, зараз берусь до дiла, коли знаю, що
вдасться. Коли ж нi, то навiть не показую по собi, що у мене така думка
була. Ось ми тепер знищили Синоп. Я знав, що турки того не сподiвались,
щоб ми по Кафi зачинали зараз щось друге. Ся пожежа Синопу упевнить туркiв
у тому, що нас усюди можуть сподiватися. Тому кожний приморський город не
випустить сво©х сил на море, а держатиме для сво © оборони... Коли б у
мене були легшi судна, не так нагруженi, я, може би, з ними помiрявся.
Тепер годi на таке пускатися, бо се було б вже ризиком. Ми пливем на
Керч...
Та незадовго приплило стежне судно з докладом, що вiд заходу пливе
великий флот.
- Тепер треба поспiшати. Вiзьми, Iване, секстант i покажи найкоротшу
дорогу на Керч.
Гребцi вдарили дужче веслами. Сагайдачний послав Iскру на розслiди. То
був справдi турецький флот з великими кораблями. Iскра вимiркував, що вiн
пустився козакiв доганяти. Вiн, либонь, догадувався, що козаки плистимуть
довкруги Криму.
- Вони дурнi, - каже Iван смiючись, - аж тодi помудрiшають, коли
напевне дiзнаються, що ми на Керч пливемо.
- Коли б вони догадувались того зараз, непремiнно заступили би нам
дорогу i були би ранiше пiдплили туди, нiж ми.
Козацька флотилiя заплила по заливу, i Сагайдачний, щоби пiддурити
туркiв, вигадав ще одну штуку. Назбирали комишу, пов'язали шнурами i
пустили на море. На цих в'язанках, понакладали куклiв, пороблених теж з
очерету, понав'язували рiзних шмат. Здалека виглядало це, начеб плили
човни з людьми.
Цей дурман повiвся добре, бо турки, наблизившись, стали стрiляти з
гармат.
- Не вадить, що собi напсують пороху i куль, а ми тим часом будемо у
лиманi Мiуса, а там вже вiдпочинемо безпечно по трудах.
Вже були в лиманi, як iзгук турецьких гармат доходив ще до ©х уха.
Вiдпочивали тут два днi, виспались i поживились, заки поплили далi горi
рiкою, аж поки не доплили до того мiсця, де вже човном, та ще й
нагруженим, годi було плисти. Тепер зачалась тяжка робота витягати судна
на берег i перетягати ©х до Самари.
Тут була пустiль, поросла густими острiвцями старих, споконвiку не
рубаних дерев. По розпорядковi Сагайдачного нарубали дерев i приладили ©х
на округлi валки, котрi треба було пiдкладати пiд судно, i так ©х посувати
далi.
Козаки подiлились на гуртки до кожного судна.
Була тут дуже непривiтна, багниста сторона, поросла комишем i трощею.
Треба було шукати сухiшi мiсця, а то скiльки суден загрузло в болотi, що з
бiдою ©х можна було витягати.
Судна перетягали одною дорогою, одне за одним, через що не треба було
бiльше дороги промощувати, як для одного судна.
Вiд сонячно© лiтньо© спеки видобувалися задушнi смороди з гниючого в
мочарi комишу, що не можна було дихати i люде душились та кашляли. Вночi
не було краще. До цього з'являлись цiлi хмари кровожадних i влiзливих
комарiв, що обкушували людей до кровi. На землю насiдала густа мряка, що
на кiлька крокiв не було нiчого видно.
Сагайдачний побоювався дуже про сво©х людей. Коли б прийшлося довше так
жити, то, певно, прокинеться вiд цього якась недуга, яка ©х здесятку . З
цього важкого становища треба було чимшвидше видiстатися.
Вiн пiдганяв людей до поспiху:
- Поспiшайте, товаришi, бо се багно нас усiх заморить.
Незважаючи на свiй високий уряд, вiн знiмав жупан, роздягався до
сорочки, облитий гарячим потом, працював заодно з козаками. Козакам не
вiльно було сiдати або лягати на землю, не вiльно було пити зелено© води з
багниська. Пiд нiч розкладали огонь з комишу, з чого виходив великий дим,
що вiдганяв комарiв. Козаки сiдали вiдпочивати на човни.
Та мимо цих осторожностей, козаки стали западати на пропасницю, яка ©х
дуже мучила. Коли кого присiла, вiн лежав цiлими днями в байдаку у великiй
гарячцi.
Нiхто не ремствував проти старшини, бо всi вiрили, що один Сагайдачний
зможе ©х вивести з того нещастя. Працювали всi невпинно, бо отаман
працював з ними i не щадив себе.
Сагайдачний силою сво © твердо© волi не пiддавався недузi, хоч не раз
було таке, що аж умлiвав з утоми. При помочi свого секстанта витичив собi
дорогу на Самару, i туди невпинно прямував. Ця мандрiвка так усiм надо©ла,
що iнколи приходило ©м на думку викинути всю здобичу з суден або й судна
покинути i втiкати. Та нiхто не посмiв такого слова сказати. Коли
Сагайдачний цього не каже, так, очевидно, що того робити не треба.
По довшiм часi такого страждання видiстались з багнистого мiсця на
узгiр'я, поросле лiсом. Всiм аж полегшало на душi. Тут було цiлком краще.
Повiтря було чисте i здорове, натрапили на гарну рiчку, що плила до Мiуса,
з чистою водою, яко© козакам вже недоставало. Вода, яку позабирали у Кафi
на човни в бочках, вiд гаряча була тепла i вже стала теж псуватися.
У Сагайдачного була ще одна жура. Вiн поспiшав добратись до Сiчi. Хто
зна, яка доля стрiнула ту частину вiйська, що пiшла через Крим. Кожна
днина була йому дорога. Та, поминувши це, треба було на тiм мiсцi
вiдпочити. Багато було недужих, яких пропасниця з нiг збивала. Сагайдачний
мав з собою цiлий шпиталь знеможених недугою, обезсилених товаришiв, яким
нiчим було помагати.
У тiм мiсцi багато було усякого звiра. Дотепер жили самою рибою та
сухарями. Тепер можна було добути свiжого м'яса. В лiсi були цiлi пасiки
диких бджiл у дуплах дерев, а меду стiльки, що плинув дiрами, мов потiчки
iз джерела, i застигав на вiтрi. Сюди сходились рiзнi звiрi та лизали
солодку патоку. Сагайдачний казав недужим ©сти багато меду. В лiсi було
багато ягiд.
Сагайдачний пiдтримував того бадьорого духу, який запанував тепер мiж
козацтвом, сво©м дотепом та жартами. Знову забринiла бандура, залунала
весела пiсня.
Тепер не можна було у Сагайдачнiм впiзнати того суворого ватажка, що не
знав жартiв. Хоч страшний бiль голови морочив йому свiт, вiн не давався.
Зараз послав досвiдчених козакiв розглянути, кудою найближче до Самари
добратись, та вибрати пригоже мiсце, щоб попускати на воду судна.
Вони повернули третього дня з доброю вiстю, що Самара вже недалеко, i
добрий берег знайшовся. Сагайдачний скликав козакiв i заговорив:
- Знайте, товаришi, що ми при божiй помочi перебули бiльшу небезпеку,
як велика баталiя з турками. У сiй проклятiй сторонi ми могли усi загинути
вiд гнило© пропасницi. Сi © дороги нi я i нiхто з вас не знав, та що я вас
туди повiв, то не винуйте мене за се, бо як самi здоровi зна те, iншо©
дороги нам не було. Ми ще не зна мо, як поталанило тим нашим товаришам, що
вертаються сушею. I хоч я, як дуже радий i вдячний небесному богу i святiй
Покровi, що ми два днi вiд Самари i невдовзi побачимо Днiпро-Словутицю, то
моя душа страждав неспоко м, - що з нашими сталося. Нам, товаришi, треба
поспiшати додому. Тому берiмось зараз до роботи. Спасибi вам, панове
товариство, що мене слухалися, i я гадаю, що й далi так буде.
- Слава Сагайдачному! - гукали козаки. - Веди нас куди зна ш. З тобою
ми у саме пекло пiдемо, бо ти поведеш нас до побiди...
Узялись жваво до працi. Судна пiшли в рух.
I справдi, третього дня добрались до Самари i поспускали судна на воду.
Вдарили веслами, i судна помчали стрiлою униз Самари.
А коли заплили в Днiпро, кожний вмочав пальцi у днiпрову воду i
хрестився, наче на йорданському водосвяттi.
Х
На Сiчi нiхто не знав, як повiвся похiд. Коли вже мiркували, що пора
було вернутися, огорнула усiх нетерплячка. Стали непоко©тися. I було чого,
бо у похiд пiшов сам цвiт запорозького низового лицарства. Пропаде воно
враз з Сагайдачним, тодi надовго Сiч не пiднесеться з свого упадку. Дехто
поплив далi Днiпром назустрiч, та вертався нi з чим.
Аж ось вiд Черкас пiдплив козацький флот, який давав про себе знати
гарматними стрiлами.
- А се ж що? - питали на Сiчi. - Хiба ж Днiпро другим кiнцем
повернувся, а Крим перескочив до Ки ва?
Уся Сiч вийшла на вали, не вiрили тому, що власними очима бачили.
Напередi плив Сагайдачний.
На валах Сiчi гримнули гармати на повiтання.
- Чи се ти, чи твiй дух? - говорив з валу кошовий до Сагайдачного. -
Хiба що ви вмiсто у Крим поплили на прощу в Ки©в.
- Далекою дорогою треба нам було об'©здити... А Чепiль вже вернувся з
вiйськом?
- Не було нiкого...
- Або пропало вiйсько, або десь по дорозi загрязло i вiд татар
вiдбива ться, - говорив Сагайдачний, а на серцi у нього аж похололо.
Сагайдачний вийшов на берег i розповiв кошовому, що сталося.
- Гарно воно пiшло, - каже кошовий, - та погано скiнчитися може. Вони
вже повиннi тут бути, бо ©м ближча була дорога, як тобi. Коли б, не дай
боже, вiйсько пропало, то товариство нам сього не вибачить. Ти се зна ш...
- Скiльки може бути на Сiчi вiйська, готового до походу?
- Не бiльш двох тисяч... Прочi порозходились коло хлiба робити.
- Гаразд! Я завтра йду з ними, дещо мiж мо©ми знайду охочих та й
здорових - багато нездужа вiд пропасницi - i поспiшаю на виручку. Кожна
втрачена година дорога... Лише треба менi байдакiв добрих, бо мо© трохи
понiвечились...
- Добре, я ще нинi запоряджу, що треба, а ти вiдпочинь...
- Або виручу тамтих, або сам поляжу головою. Я сього певний, що старий
Чепiль не дав себе в торбу взяти. Там бiльше, як двi тисячi неабиякого
вiйська. Певно, десь у Криму окопались, а татари ©х обложили. Та для них
страшнiшим ворогом буде голод i спрага.
Тепер стали виносити з суден добичу, яка мала бути пайована, як усе
вiйсько вернеться.
Сагайдачний приказав брати на судна якнайбiльше харчiв. На другий день
вранцi пiшло шiстсот кiнноти правим берегом Днiпра, а пiхота з гарматами,
харчами i таборовими возами поплила долi водою...
ХI
Полковник Чепiль, розставшись з Сагайдачним, рушив зараз тi ю самою
дорогою, якою йшли сюди.
Перейшли гори, минули спалений скi-Крим i подались в середину ворожого
краю. Йшли великою пустинею. Татарськi улуси позникали. Татари забрали
сво© отари та табуни i пiшли у глибину Криму. До того ще спалили степ. Аж
страшно було в таку дорогу пускатися. Нiчого не було видно, хiба почорнiлу
землю, на яку падав пекельний жар лiтнього сонця.
У козакiв було харчiв доволi. Коней i волiв кормили сухою пашею, а воду
для себе i для скота везли в бочках, якi наповняли в тих рiчках, котрi по
дорозi надибували.
I конi, i люде страшно мучились. Гаряче сонце ссало iз них останню
капельку. Конi дуже помарнiли та ледве волоклись, понизивши голови.
Дотепер не стрiчали нiде ворога. Аж коли перейшли на другий берег рiки,
стали показуватись на обрi© татарськi стежi, якi, очевидно, зорили за
козацьким рухом. Вони начеб iз землi виростали i пропадали в степу. Згодом
стали чiпати козакiв, i треба було вiдганяти рушничним огнем. Тi напастi
ставали щораз частiше. Чепiль приказав, щоб стежi нiколи задалеко у степ