Страница:
Татари кiлька разiв завертали, та знов наступали новi сили ще з бiльшим
розгоном. Деякi гармати так розпеклись, що годi ©х було налаштовувати
порохом, ©х стали холодити водою.
Пальба тривала до заходу сонця... Тодi знову почувся татарський свист,
i вони завернули та пропали в степу. Козаки вiдпочивали, обтираючи пiт з
почорнiлого вiд диму лиця. Виглядали, мов чорномази. Дим став рiдшати, а
далi розiйшовся зовсiм. Можна було дихнути чистим повiтрям.
Козаки мали дуже мало втрат. Зате довкруги табору лежав цiлий вал
трупiв та ранених. Звiдсiля долiтали до табору страшнi стони ранених i
умираючих.
Сагайдачний стояв знову на возi з сiном i розглядав степ. До нього
стали сходитись старшини.
- Гарне було жниво, - каже полковник Струк.
- Нечувана рiч, щоб татарва козацький табiр розбила, - говорив старий
Чепiль.
- Вони хiба подурiли, що таке загадали.
- Дiстали прочухана, що ©м, певно, вiдхочеться...
- А що буде далi? - пита Сагайдачний.
- Либонь, що пiдуть заступати дорогу у Бахчисарай. - То було б
найкраще.
- Що ж тепер? Чи ждати тут до завтра, чи рушати вперед?
- Пiдемо далi, - говорив Сагайдачний. - Годi нам посеред трупiв стояти.
Поки не повечорi , перейдемо який шматок... Тут недалеко рiчка. Нам води
треба...
Зараз рушили. Спереду треба було промощувати дорогу возам i прятати
трупи.
Нiч перейшла спокiйно, i нiхто ©х не зачiпав. Та Сагайдачний був
певний, що наскок ще повториться, хоч, може, не з такою силою.
I так воно сталося на третiй день. Та наступ татар був цим разом iнший.
Вони пiд'©хали щосили до табору, зiскакували з коней, лягали на землю, i,
повзучи, наближались до табору. Повзли по землi, наче стадо мандруючих
мишей. Годi було до них стрiляти, поки зовсiм не наблизились. Тодi вiдразу
позривались з землi i з великим криком кинулись з усiх бокiв на табiр.
Козаки випалили з усiх гармат, налаштованих дрiбним камiнням. Настала
страшна пальба з рушниць. Татар мов мiтлою змiтали, та це ©х не здержало.
Вони йшли вперед, а далi стали дертися на вози. Козаки вiдбивалися
списами, шаблями, дрючками, келепами. Козаки повилазили на крайнi вози i
розпочалась страшна рукопашня. Якому татариновi повелось вилiзти на вiз,
злiтав звiдти проколений списом або зарубаний шаблею.
Бiй тривав довго; козаки помучилися, вiдбиваючись. Татари, побачивши,
що ©х небагато осталось, завернули i стали втiкати. Знову козаки пiдняли
густу пальбу.
Тепер табiр розкрився в кiлькох мiсцях i Чепiль з кiннотою пустився
здоганяти втiкаючих.
- Звiдкiля тiльки тих чортових синiв взялось?
- Хiба ж гада те, що татар мало? Орда може поставити триста тисяч
вiйська. Iнше дiло, що воно лихо озбро не i вишколеному вiйську воно не
всто©ться. Але нiде правди дiти, вони вiдважнi i життя у них маловажиться.
Ми ©х зачепили у найболючiше мiсце, а це ©х ще бiльше драту . Ми тут лише
в таборi безпечнi. Ще будемо мати, певно, один бiй на переправi через
рiку. Так буде найтяжче, та ми i це перебудемо, а таки до Кафи доберемось,
- говорив Сагайдачний.
Западала нiч. Чепiль вернувся до табору з погонi. Небезпечно було
оставатись на мiсцi. Помiж купами мертвих татар могли зача©тись i живi та
вночi табiр пiдпалити. Треба було бодай кiлька гонiв пiти наперед i там
переночувати.
Рано рушили далi. Татарськi оселi, якi стрiчали, стояли пустi або
попаленi. Населення вибралося з сво©м скотом на полудн , в гори.
Козаки отаборилися над рiчкою Салгиром, а Сагайдачний розiслав кiннi
стежi на всi сторони. м було наказано, коли стрiнуться з татарськими
ватагами, не запускатись у бiй, пiймати "язикiв" i вертати до табору.
Сагайдачний не хотiв, щоб який козак попався в полон. На муках мiг дехто
виговоритись. Не хотiв зрадитись з сво©м намiром, що йде на Кафу. Хай
татари думають, що похiд призначений на Бахчисарай.
Над Салгиром перестояли два днi, поки висланi стежi повертались.
Привели з собою кiлькох пiйманих на аркан татар. х треба було аж огнем
припiкати, поки вiд них дещо довiдалися.
Довiдалися, що татарами отаману сам хан. Татари справдi думають, що
похiд пiде на столицю. Хан вибирався заступити ©м дорогу. Сорок тисяч
татар пильну переправи, а решта сто©ть з ханом. Татари думають, що
переправа буде вище. Вони заженуть ©х у вили рiк Салгира i Карасу, i там
хан наспi з цiлою силою, та виб'ють усiх козакiв.
Сагайдачний, дiзнавшись про те, склав в одну мить цiлий план дальшого
походу. Скликав зараз старшину i видав прикази на завтрашнiй день. Табiр
подiлив на двi частини. Одну, зложену з легких возiв з гарматою, вислав
пiд рукою Чепеля на випад. Чепiль мав стягнути татар на себе, а потiм,
вiдбиваючись, вертати знову на те саме мiсце.
Чепiль послав передом загони козацько© кiнноти. Вона змела передню
татарську ватагу i, не вижидаючи на удар головно© сили, стала завертати до
табору. Татари кинулись доганяти, та тут наткнулись на табiр з возiв. Вiн,
вiдбиваючись гарматою i рушницями, став поволi вiдступати бiля берега
рiки. Табiр був забезпечений возами лише ззаду i збоку. Справа
забезпечувала його рiка.
Тим часом Сагайдачний з другою частиною табору пiшов нижче, тут зараз
поклали мiст для переправи. До того були приладженi понтони, човни з
плоскими днами, з дуже мiцними бортами. х познiмали з возiв, i затягли на
воду, та пов'язали з собою мотузами, один проти одного, вiд одного берега
через рiку до другого. На них поклали дошки, i мiст був готовий. Тудою
переправляли табiр. Передом пiшла пiхота i на другому березi зараз
окопалася, одна частина пiхотинцiв осталась ще на цiм боцi для захисту
вертаючого Чепеля.
Вiн, вiдбиваючися, зайшов на давн таборище. Татари хотiли забiгти йому
дорогу, та тут натрапили на пiхоту, що привiтала ©х рушничним огнем. Пiд
тi ю охороною Чепiль щасливо переправився мостом на той бiк. Це тривало до
вечора. Татари змагалися взяти пiхотинцiв приступом. Надвечiр боротьба
притихла, а тодi пiхотинцi покинули окопане мiсце та й прямо з берега рiки
пiшли на мiст. Татари за ними, а тут з другого боку став Жмайло палити з
гармат i здержав татар, поки не розiбрали козаки моста i не повиносили
усього на берег. Татари пiзнали, що ©х козаки перехитрили. Щоб ©м
заступити дорогу, треба було об'©здити далеко, бо в тiм мiсцi де впливали
до себе рiки Салгир i Карасу, було багато води, перейти услiд за козаками
було неможливо, бо козаки били з берега з рушниць i гармат.
Хан, дiзнавшись, що козаки його перехитрили, рвав собi волосся з бороди
з досади.
Переночувавши тут, Сагайдачний пустився в дальшу дорогу.
Татарського вiйська вже нiде не стрiнули. Перейшли так Крим, по дорозi
стрiчали татарськi оселi. Населення що лиш стало втiкати, бо нiхто тут до
послiдньо© хвилi не сподiвався козакiв. Зайняли i спалили город скi-Крим.
I подалися на гори, що вiдгороджували Кафу вiд Криму. З такими возами
нелегко було через гори переправитись. Мiсцями треба було розкопувати
дорогу, щоб возом пере©хати. Усi тi труднощi перемогла залiзна воля i
енергiя Сагайдачного. Вона захопила усе вiйсько. Душа Сагайдачного жила в
усьому вiйську. З вершка гори побачили вже Кафу. Цiль козацького походу,
вислiд важко© працi...
Аж тепер наспiли ханськi вiйська, та вже було запiзно. Походу вже не
задержать. А Кафи не захотiлось ©м обороняти. Там стояла турецька залога,
то хай сама обороня ться. Добре, що козаки не йшли на Бахчисарай, чого хан
побоювався.
Тепер у Сагайдачного була одна турбота: що сталося з Iскрою? Чи вiн вже
на мiсцi, i що робити, коли вiн спiзниться, або коли його на морi турки
розбили? Чи ждати тут, на мiсцi, чи кiнчати самому з Кафою?
На радi старшин розбирано питання, як довго треба ©м ждати? Коли вони
довiдаються, що Iскра вже або що його зовсiм не буде? Вирiшено, що ждати
нема чого, бо коли би прогавили теперiшню хвилю, то може все не повестись,
бо iз приморських азiйських городiв може наспiти турецька помiч.
Ставши на цьому. Сагайдачний оставив кiлька сотень пильнувати гiр, а з
рештою свого вiйська рушив на Кафу.
Сагайдачний, знаючи Кафу, попризначував мiсце, де треба на голос сурми
збиратися, де зносити добичу i де приводити визволених невольникiв.
Роздiлив данi прикази помiж старших, хто що ма робити. Города не вiльно
було пiдпалювати без окремого приказу. Особливу увагу звертав Сагайдачний
на припас харчiв, яких тут можна добути. х треба забрати якнайбiльше, бо
в Криму не поживиться нiхто у голодних татар, а коли заберуть невольникiв,
то буде доволi кого годувати. Старшина розходилась до сво©х частин, а
Сагайдачний прилiг на возi i крiпко заснув.
Тим часом турецький паша, що командував над Кафою, довiдався вже, якi
гостi зближаються i приготовивсь до оборони. Усю свою силу, якою
розпоряджався, поставив на валах. Поставили тут гармати, хоч паша сам не
вiрив, щоб можна тут боронитись. Видав приказ, щоб вiйсько, уступаючи,
схоронилось на замку. Туди позношено багато харчiв. Цей замок уважав вiн
за нездобутий i тут зможе видержати довшу облогу, поки не наспi пiдмога.
За нею послано до найближчих городiв надбережних. Довiдались про це i
кафськi купцi. Мiж ними настав великий переполох. Вони заносили сво майно
то до замку, то переносили на кораблi, що стояли в пристанi, iншi знову
ховали усе по льохах, котрих у Кафi було доволi.
Цiлу нiч вижидали наступу. Турки збро©лись по домах. Зношено там зброю,
мунiцiю, набирано в бочки воду для гашення пожарiв. Паша був певний, що
замку не вiзьмуть, бо таких грубих мурiв легкою гарматою не розiб' , а по
улицях справлять турки козакам таку купiль, що жоден звiдсiля не вийде. До
туркiв пристали ще i вiрмени, i греки, iталiйцi. Всi вони вважали козакiв
за грабiжникiв i сво©х ворогiв. Однi невольники молились по тюрмах i
базарних магазинах за побiду християнського вiйська, котре висвободить ©х
з неволi.
Другого дня рано вiйсько зiйшло з гори i приладилось до наступу.
Наступали з трьох бокiв i йшли з таким завзяттям, що в котрiмсь часi змели
турецьке вiйсько з валiв i увiйшли до города. Та тут привiтали ©х
страшенним огнем з вiкон i з дахiв - кожний дiм перемiнився на окрему
фортецю. Турецькi доми з загратованими вiкнами i сильними дверима. Люде
живуть на подвiр'© i огородi, який приляга до дому, околеного муром.
Сагайдачний, почувши таку густу пальбу, приказав сурмити до вiдступу.
Не хотiв втрачати людей. Оборонцi дуже зрадiли, що козакiв прогнали. Тим
часом козаки позаходили iззаду. Перелазили мури i через огороди добрались
до домiв, звiдки ©х нiхто не сподiвався. Роззвiрене вiйсько стало вибивати
впень усiх, кого стрiнули. I зараз стали грабити добичу, яку знайшли. В
короткiм часi усi вулицi одна за одною були взятi. В городi настав великий
крик i лемент. Мешканцi ховались по льохах.
Невольники, дiзнавшись, усiх повбивали, пошарпали на куски сво©х
дозорцiв, розбивали дверi, ламали на собi кайдани i вибiгали на вулицю з
чим попало. Козаки забирали ©х на збiрне мiсце, тут були козацькi
старшини, котрi роздавали мiж них зброю, хто був до цього здалий, i
формували зараз сотнi та посилали у бiй...
Сагайдачний по©хав у город з сво©м штабом, оточений цiлою ватагою
розсильних козакiв. Усюди лежали трупи побитих людей. З домiв, з базарiв
забирали всяке добро i зносили на визначене мiсце. Сагайдачного всюди
вiтали радiсними окликами. "Слава Сагайдачному!" Невольники ставали перед
ним навколiшки i пiдносили угору руку. Тиснулись до нього, хапали за
стремена, цiлували в ноги.
- Люде добрi! - говорив Сагайдачний. - Пробi! Не заступайте менi
дорогу, бо робота ще не скiнчена.
Став на базарi. Посильнi козаки окружили його колом i нiкого не
припускали.
Тепер стали пiдводити перед отамана знатних бранцiв, котрих пощадили,
тому що обiцяли дати за себе окуп. Мiж ними був генуезький католицький
пископ, високий худощавий старець з довгою бородою. Ставши перед
Сагайдачним, пiдняв до нього руки i просив пощади через якогось товмача,
що знав iталiйську i укра©нську мови.
- Вашмосцi нiчого не станеться, - говорив Сагайдачний по-латинi, - ми
зумi мо пошанувати твiй вiк i досто©нство...
пископ дуже здивувався, почувши вiд пiвнiчного варвара мову
культурного свiту...
- Гетьмане! Не забувай, ваша милiсть, що ми тут народ завойований.
Недавно ще ми тут були панами, поки пiвмiсяць не запанував над хрестом,
для того я прошу пощади для мо © пастви...
- Я се знаю, що ви тут були панами, та що вас невiрнi поконали, та
поясни менi, ваша милiсть, чого тво© земляки враз з невiрними турками
стрiляли на нас, замiсть сполучитися з нами на спiльного ворога? Чого тво©
люде не гiрш туркiв торгують хрещеним людом, мов скотом, замiсть тим
нещасливим помагати i спочувати ©х недолi?
- Ми не ма мо сили спинити торгiвлю невольниками. Та гадаю, що краще
дiстатися такому невольниковi у християнський дiм, як до турка...
- Таким резоном, вашмосць, мене не перекона ш, бо з сього виходить, що
краще аби я що вкрав, як мало би турковi дiстатись. Вашмосцi я видам лист
безпечностi. Нiхто з козакiв нi тебе, нi тво © церкви не рушить, а за
землякiв то вибачай, ©м дiстанеться по заслузi, йди собi з Богом, бо у
мене нема часу на розмову.
В цю хвилину загримiли гармати i стрiли вiд пристанi, а за цим бойовi
козацькi оклики.
Сагайдачний почвалував до пристанi. Тут побачив, як козаки загачували i
здобували турецькi судна i кораблi. Цiлий морський залив заповнився
козацькими суднами. Вони шниряли по пристанi, мов голоднi утки за жиром.
Сагайдачний дививсь за отаманським судном. Воно стояло позаду, на ньому
повiвав малиновий прапор, а бiля нього стояв Iван Iскра i зорив пильно за
бо м.
- Слава ж тобi Господи! - сказав Сагайдачний i перехрестився. - Гей,
хлопче, - каже до посильного козака, - приклич менi зараз пана обозного.
Козак почвалував зараз у город.
Iскра, доглянувши Сагайдачного, пiдплив до нього судном i вийшов на
берег. Сагайдачний злiз з коня.
- В саму пору прибув ти, Iване, а то були б кораблi з добичею повтiкали
у свiт.
Вони сердечно обнялись.
- Я вже три днi тут пильную, скрившись пiд берегом. Ждав я, аж почую
гарматну пальбу в городi, аж навкучило. Нинi, рано почувши ©©, ми виплили
на море i окружили цiлий залив великим колесом.
- Краще не могло зложитися. Не мав ти яко© пригоди в дорозi?
- Яка там пригода могла бути? Очакiв пустий ще з минулого року, як його
Жмайло випатрошив. Зате по дорозi ми зруйнували Козлiв, ограбили i
спалили.
- А коли б було тобi не поталанило, тодi цiлий похiд мiг не вдатись. Я
приказав не поступати нiкуди.
- Ну не сердься, Петре, на мене. Здобути або вдома не бути, коли я
побачив Козлiв, мене взяла непоборима нетерплячка i кортячка. З Козловом я
мав рiзнi порахунки ще з часу мого невольництва. Я довiдався, що в Козловi
вiйська мало, то чому ж не покористуватись нагодою? А коли б було не
поталанило, то ти був би мене, певно, не побачив, бо я був би там лишив
мою голову. Я взяв трохи добичi, а бiльше невольникiв освободив.
Над'©хав обозний Жмайло.
- Слухай, Марку, як не здобудемо сього замку, то наша робота i до
половини не зроблена. Бери гармати i вибери собi яке слабше мiсце, щоб
дiру в мурi вибити. Лише не берись заскоро приступом здобувати, бо людей
непотрiбно збавиш; то справдi твердий горiх.
Пiдiйшов i взявся за роботу. Винайшов одне мiсце, i засiв за муром
якогось дому, i став стрiляти з гармат у великi ворота. Але турки насипали
з друго© сторони стiльки камiння i землi, що хоч ворота ламались, то кулi
грузли в купi землi. Пiшли вiдтак драбинники до приступу, та й це нiчого
не помогло, бо турки так пражили з мурiв мушкетним огнем, що мусили
вiдступити.
- Треба пiдкопатись з осього-таки дому i пiдложити бочку з порохом, хоч
се буде довго тривати.
Могильники зайняли непомiтно найближчий дiм i взялись за заступи.
Гармата стрiляла лише, щоб приспати чуйнiсть туркiв.
Аж ось з'явився перед Жмайлом якийсь невеличкий чоловiчок, обдертий,
мов гиря, з засмаленим лицем, з чорною, мов вугiль, бородою i великим
носом. Жмайло догадувався, що це вiрменин, i прикликав товмача. Але
чоловiчок говорив трохи по-латинi, трохи по-слов'янськи i можна було з ним
без товмача порозумiтися.
Чоловiчок став оглядатися, щоб ©х хто не пiдслухав. Був дуже осторожний
i нiкому не довiряв. Жмайло узяв його набiк.
Вiн предложив Жмайловi, що за сто дукатiв покаже козакам та мний
перехiд до замку. Про цей перехiд то навiть i турки нiчого не знають...
Жмайло зрадiв дуже. Обiцяв дати двiстi дукатiв, коли добре справиться.
Коли ж би зрадив, то прикаже його на кiл посадити...
Ось зараз да йому завдатку п'ятдесят, а по роботi виплатить решту.
Жмайло кинувся мiж товаришiв i став вбирати, хто скiльки може дати, бо сам
не мав тако© суми.
Але чоловiчок жадав усього вiдразу.
- Коли так, то ти звiдсiля живий не вийдеш... Ануте, хлоп'ята, зв'яжiть
йому рученята, щоб не брикав.
Це бiльше помогло, як дане козацьке слово, яким Марко йому поручився.
Його зараз зв'язали i перешукали за збро ю. Не було в нього iншо© як
невеличкий блискучий штилет в шкiрянiй пiхвi.
- Осторожно, - говорив вiрменин, - остерiгаю вас, що мiй штилет
затру ний. Найменше скалiчення причиня неминучу смерть... Розв'яжiть
мене, давайте грошi, а я вас проведу.
- Слухай, чоловiче, коли добре справишся, то отаман не пожалi ще вiд
себе сотку докинути. У нас грошей доволi.
Жмайло приказав прип'яти вiрменина за ногу на довгiм мотузi i берегти у
певному мiсцi до вечора. Чоловiчок каже:
- Ще одне застереження, вiд якого не вiдступлю, щоб мене мали на вогнi
пекти. Обiцяйте менi i поклянiться, що не рушите мого майна, попри яке
будете переходити...
- Гаразд, клянусь тобi на осей хрест, що не рушимо твого, на що ти
вкажеш, що воно тво .
Жмайло розiп'яв на грудях жупан i добув малий хрестик, який дiстав ще
на екзаменi в Самборi вiд владики Брилинського, i поцiлував з пошаною.
Вiрменин сягнув рукою за хрестиком i став йому придивлятися:
- Так ви вiру те в Христа?
- А ти що гадав?
- Добре. Тво© люде переходитимуть мур коло мо©х купецьких складiв. Це
велика перед турками тайна, а воно не мо виключно, бо я спiльникiв маю.
- Хай собi буде i копиця золота, нiхто з нас не рушить...
Тим часом Iскра розпитував Сагайдачного про його похiд i дуже радiв з
проворностi козакiв, що так гарно справились.
- Ходiм, Iване, подивимось, що робить Жмайло. Щось не дуже гримають
його гармати, а начеб години вибивав...
Привели Iскрi коня, i оба по©хали до Жмайла. Тут стояли всi за грубим
муром якогось домiвства i через вiкна гримали з двох гармат у ворота,
начеб на забавку.
- Нашими гарматами сього муру не розiб' мо, - каже Iскра. - Хiба
нагальним приступом або пiдкопом.
Сагайдачний йно рукою махнув:
- З пiдкопом то i за тиждень не будемо готовi, а нам нiколи так довго
сидiти...
Коли Сагайдачний дiзнався вiд Жмайла, у чому дiло i придивився
вiрмениновi, та й каже:
- Його очi великою шельмою на свiт дивляться... То, певно, якийсь
морський розбишака, та чорт його бери... Ми з ним побратимства заводити не
будемо. Скажiть йому, що коли добре справиться ще сi © ночi, то завтра я
даю ще вiд себе окремо сто п'ятдесят. Для мене се менш вартне, як втрачати
людей при приступi...
Вiрменин зрозумiв, що Сагайдачний говорив, i його очi заблистiли, мов
вуглики. Жалував, чому вiдразу не заправив п'ятсот.
Тепер Iскра став з ним толкувати по-турецьки. Вiрменин говорив тi ю
мовою плавно, бо дотепер цiдив слово за словом, мiшаючи двi мови разом.
Вiн належав до такого товариства, розумi ться, купецького, котре торгу
тим, за що гостро карають. Та йому це байдуже, бо кожний заробiток добрий,
що приносить золото, а чим робота небезпечнiша, тим вона i бiльш золота
приносить.
- Вибери собi, Марку, певних людей...
- Я вже маю таких п'ятдесят горлорiзiв, що самого чорта не злякаються.
- Мiж ними i я буду, - каже Iскра, - я сей замок трохи знаю...
- Ходи, брате, - каже Жмайло, - твоя досвiдна голова стане менi за
сотню. Ти й порядкуй, а я буду охоче пiд тво ю рукою.
- А я тут буду пильнувати, - каже Сагайдачний. - Дайте менi знак iз
замку, коли закидати драбини на мур.
Пiшли.
Вiрменин прип'ятий був на мотузi, за який держався козак з готовим до
стрiлу пiстолем. На свiтi стало темнiти.
Вiрменин вiв козакiв далеко вiд замку, колуючи. За той час гримала раз
по раз гармата у замковi ворота.
Вiн завiв ©х у якусь бiчну вуличку. Вiдтак вийшли на невелику площу,
минули ©© знову i зайшли в якусь ще вужчу, поки не стали перед муром
високо© будiвлi. То був колишнiй iталiйський монастир, котрий тепер
опустiв. Пiшли трохи далi попiд мур, аж натрапили на невеликi дверi.
Вiрменин добув ключа i вiдчинив ©х. Ключ обертався тихо i не скрипiв.
Зараз увiйшли всi на просторе подвiр'я. Тут було темно, та вiрменин йшов
так певно, начеб у сво©й хатi. Звiдсiля зайшли до костьолу, цiлком
зруйнованого. Не було тут нi вiкон, нi дверей. Вiрменин iшов далi
напомацки, а козаки за ним, держачись у пiтьмi один одного. Близько
престола вiрменин вiдсунув вiд стiни якусь стару iкону, мальовану на
дошцi. За нею було в мурi заглиблення. Вiн став шукати руками по мурi, аж
вдарив в однiм мiсцi кулаком. При краю заглиблення мур подався. Тодi
вiрменин натиснув його плечима i зараз вiдчинилися невеликi дверцята на
пролаз двох людей. То були дверi дерев'янi, а лиш зверху виправленi
вапном, i подобали на мур. Тепер вiрменин викресав огню i засвiтив свiчку.
- Се наша скритка, - каже, усмiхаючись, до Iскри. - Ходiмо далi.
Пiшов схiдцями униз, а козаки ступали осторожно за ним. Тут було сиро i
зимно, наче в могилi... Тепер приказав засвiтити смолоскип.
Схiдцями зайшли у просторий глибокий льох. По однiм боцi лежали на
землi людськi кiстяки, загорненi в останки одежi. Вони при свiтлi
смолоскипа дивились безочними ямами i шкiрили зуби, аж лячно було глянути
на них. Тi прогнилi мертвецькi голови начеб усмiхалися на привiтання нових
гостей. Козаки хрестились i вiдвертали очi. Один вiрменин не бентежився
тим i йшов наперед, держачи в руцi свiчку. Козаки мимоволi зауважили, що
не всi кiстяки лежали на сво му первiсному мiсцi. Тут вже опiсля хтось
порядкував i поскидав ©х на одну купу, щоб не заважали.
Звiдсiля зайшли до другого, ще бiльшого льоху, який простягався,
либонь, пiд цiлим костьолом. Вiн був передiлений вiд попереднього великою
аркадою. Тут був помiст, виложений камiнними плитами. Ступання козацьких
чобiт вiдбивалося о мури склепiння якимось тупим дзвiнким вiдгомоном,
начеб хто у розколений дзвiн дзвонив, аж в ухах лящало.
- Прикажи тво©м людям, - каже вiрменин, - щоб ступали тихше.
Тепер зауважив Iскра, що вiрменин ступа тихо, мов кiт.
В обох цих передiлах льоху стояли всiлякi скринi; це, мабуть, було те
добро, про яке вiрменин говорив.
Зайшли опiсля у бiчний захiд на довгий низький коридор, в якому були
глибокi отвори, чорнi i страшнi, мов очi мерця. Йшли тудою досить довго.
Наприкiнцi показались оп'ять дерев'янi схiдцi, вже добре спорохнявiлi.
Вони ломились пiд ногами i западались. Тут були нагорi грубi, заiржавiлим
залiзом кованi дверi. Вiрменин звернувся до Iскри:
- Тi дверi треба виважити, бо вони замкненi.
Тут було дуже гниле i душне повiтря. Дехто став кашляти, кiлька людей
приступило з залiзними дрючками, пiдважили дверi i виважили ©х з
спорохнявiлих одвiркiв.
Вiрменин згасив свою свiчку, i те саме зробили з смолоскипами. За тими
дверима були ще другi, слабшi. Тi вирвано вже легко. Тепер повiяло свiжим
повiтрям знадвору. Струя його аж пройняла усiх.
- Ви вже на замковiм подвiр'©, - шептав вiрменин Iскрi. - Я сво вже
зробив, тепер вже самi промишляйте. Та добре держiться, бо яничари
посiчуть вас на сiчку.
Iскра казав вiдвести вiрменина далi, пiд костьол, i там його стерегти.
Сам вийшов перший на подвiр'я замку. Тут була сутiнь i нiхто його не
бачив. За ним пiшли другi i стали пiд муром.
Тепер Iскра став роздивлятись по замковiм подвiр'©. В замку свiтилося.
Так само на вершку замково© вежi горiла бочка з смолою. Зроблено це з
привички, бо ж у замку знали, хто пiд цю пору господарить у пристанi. Вiд
цього свiтла, котре розходилося горою, не було великого пожитку в самiм
замку.
По мурах замку ходили одинцем яничари, яких змiтала тут i там з укриття
козацька куля.
Посерединi замкового подвiр'я стояло яничарське поготiвля. Вони
розмовляли мiж собою, та Iскра не мiг нiчого зрозумiти i даремне
пiдслуховував.
Iскра не знав, що йому робити. Узяв замало людей з собою. Послати би за
пiдмогою, то не знати кого i куди. Вертатися самому - теж небезпечно, бо
зробиться рух. Турки помiтять вiдчиненi дверi в мурi, i тодi все пропало.
Та сталося таке, що ждати було годi.
Турецький старшина вiдстав вiд гуртка i, проходжуючися, зайшов аж у цей
бiк, де пiд муром стояли козаки. Вiдразу наткнувся на Iскру. Придивлявся
до нього в сутiнi, не пiзнаючи:
- Чого тут поставали, мов стовпи, чого не йдете на сво© мiсця?
Мiсто вiдповiдi Iскра потягнув його ганджаром по ши©. Турок захарчав i
повалився в судорогах на землю. Кiлька жовнiрiв пiдбiгло сюди, не знаючи,
що сталося. Тих спiткала та сама доля. Козаки зарубали ©х шаблями. Тепер
вже не можна було скриватися. Козаки кинулись завзято з шаблями i ножами
та стали ©х без розбору рiзати. Зчинився пекельний крик. У замку в вiкнах
вiд цього мiсця заблимали свiтла. В замку гадали зразу, що яничари завели
мiж собою бучу. Аж ось долетiв до них крик, що козаки вдерлись у замок...
Яничари повибiгали з усiх закуткiв з смолоскипами i, побачивши гурток
козакiв, кинулись на них прожогом.
- Ставайте пiд мур i не дайтесь узяти iззаду, - кричав Iскра,
вiдбиваючись шаблею, - пускай ракету!..
Iскра, побачивши таку велику силу туркiв, знав, що коли не наспi
помiч, вiн не усто©ться.
Ракета стрiляла високо вгору.
- Ти, Жмайле, спасайся до льоху, я вас усiх заступлю до останку.
Та нiкому i на думку не прийшло уступати. З блиском ракети вступила в
усiх надiя, що Сагайдачний не дасть ©м пропасти.
Вони вiдбивалися, стоячи пiд муром, аж рука омлiвала. Туркiв лютила
така зухвалiсть, а ще бiльше те, що нiхто не вгадав, кудою козаки сюди
добралися.
Сагайдачний пильно наслухав, що у замку робиться. Коли почув крик i
засвiтила ракета, вiн знав, що Iскра вже на мiсцi i треба поспiшати з
розгоном. Деякi гармати так розпеклись, що годi ©х було налаштовувати
порохом, ©х стали холодити водою.
Пальба тривала до заходу сонця... Тодi знову почувся татарський свист,
i вони завернули та пропали в степу. Козаки вiдпочивали, обтираючи пiт з
почорнiлого вiд диму лиця. Виглядали, мов чорномази. Дим став рiдшати, а
далi розiйшовся зовсiм. Можна було дихнути чистим повiтрям.
Козаки мали дуже мало втрат. Зате довкруги табору лежав цiлий вал
трупiв та ранених. Звiдсiля долiтали до табору страшнi стони ранених i
умираючих.
Сагайдачний стояв знову на возi з сiном i розглядав степ. До нього
стали сходитись старшини.
- Гарне було жниво, - каже полковник Струк.
- Нечувана рiч, щоб татарва козацький табiр розбила, - говорив старий
Чепiль.
- Вони хiба подурiли, що таке загадали.
- Дiстали прочухана, що ©м, певно, вiдхочеться...
- А що буде далi? - пита Сагайдачний.
- Либонь, що пiдуть заступати дорогу у Бахчисарай. - То було б
найкраще.
- Що ж тепер? Чи ждати тут до завтра, чи рушати вперед?
- Пiдемо далi, - говорив Сагайдачний. - Годi нам посеред трупiв стояти.
Поки не повечорi , перейдемо який шматок... Тут недалеко рiчка. Нам води
треба...
Зараз рушили. Спереду треба було промощувати дорогу возам i прятати
трупи.
Нiч перейшла спокiйно, i нiхто ©х не зачiпав. Та Сагайдачний був
певний, що наскок ще повториться, хоч, може, не з такою силою.
I так воно сталося на третiй день. Та наступ татар був цим разом iнший.
Вони пiд'©хали щосили до табору, зiскакували з коней, лягали на землю, i,
повзучи, наближались до табору. Повзли по землi, наче стадо мандруючих
мишей. Годi було до них стрiляти, поки зовсiм не наблизились. Тодi вiдразу
позривались з землi i з великим криком кинулись з усiх бокiв на табiр.
Козаки випалили з усiх гармат, налаштованих дрiбним камiнням. Настала
страшна пальба з рушниць. Татар мов мiтлою змiтали, та це ©х не здержало.
Вони йшли вперед, а далi стали дертися на вози. Козаки вiдбивалися
списами, шаблями, дрючками, келепами. Козаки повилазили на крайнi вози i
розпочалась страшна рукопашня. Якому татариновi повелось вилiзти на вiз,
злiтав звiдти проколений списом або зарубаний шаблею.
Бiй тривав довго; козаки помучилися, вiдбиваючись. Татари, побачивши,
що ©х небагато осталось, завернули i стали втiкати. Знову козаки пiдняли
густу пальбу.
Тепер табiр розкрився в кiлькох мiсцях i Чепiль з кiннотою пустився
здоганяти втiкаючих.
- Звiдкiля тiльки тих чортових синiв взялось?
- Хiба ж гада те, що татар мало? Орда може поставити триста тисяч
вiйська. Iнше дiло, що воно лихо озбро не i вишколеному вiйську воно не
всто©ться. Але нiде правди дiти, вони вiдважнi i життя у них маловажиться.
Ми ©х зачепили у найболючiше мiсце, а це ©х ще бiльше драту . Ми тут лише
в таборi безпечнi. Ще будемо мати, певно, один бiй на переправi через
рiку. Так буде найтяжче, та ми i це перебудемо, а таки до Кафи доберемось,
- говорив Сагайдачний.
Западала нiч. Чепiль вернувся до табору з погонi. Небезпечно було
оставатись на мiсцi. Помiж купами мертвих татар могли зача©тись i живi та
вночi табiр пiдпалити. Треба було бодай кiлька гонiв пiти наперед i там
переночувати.
Рано рушили далi. Татарськi оселi, якi стрiчали, стояли пустi або
попаленi. Населення вибралося з сво©м скотом на полудн , в гори.
Козаки отаборилися над рiчкою Салгиром, а Сагайдачний розiслав кiннi
стежi на всi сторони. м було наказано, коли стрiнуться з татарськими
ватагами, не запускатись у бiй, пiймати "язикiв" i вертати до табору.
Сагайдачний не хотiв, щоб який козак попався в полон. На муках мiг дехто
виговоритись. Не хотiв зрадитись з сво©м намiром, що йде на Кафу. Хай
татари думають, що похiд призначений на Бахчисарай.
Над Салгиром перестояли два днi, поки висланi стежi повертались.
Привели з собою кiлькох пiйманих на аркан татар. х треба було аж огнем
припiкати, поки вiд них дещо довiдалися.
Довiдалися, що татарами отаману сам хан. Татари справдi думають, що
похiд пiде на столицю. Хан вибирався заступити ©м дорогу. Сорок тисяч
татар пильну переправи, а решта сто©ть з ханом. Татари думають, що
переправа буде вище. Вони заженуть ©х у вили рiк Салгира i Карасу, i там
хан наспi з цiлою силою, та виб'ють усiх козакiв.
Сагайдачний, дiзнавшись про те, склав в одну мить цiлий план дальшого
походу. Скликав зараз старшину i видав прикази на завтрашнiй день. Табiр
подiлив на двi частини. Одну, зложену з легких возiв з гарматою, вислав
пiд рукою Чепеля на випад. Чепiль мав стягнути татар на себе, а потiм,
вiдбиваючись, вертати знову на те саме мiсце.
Чепiль послав передом загони козацько© кiнноти. Вона змела передню
татарську ватагу i, не вижидаючи на удар головно© сили, стала завертати до
табору. Татари кинулись доганяти, та тут наткнулись на табiр з возiв. Вiн,
вiдбиваючись гарматою i рушницями, став поволi вiдступати бiля берега
рiки. Табiр був забезпечений возами лише ззаду i збоку. Справа
забезпечувала його рiка.
Тим часом Сагайдачний з другою частиною табору пiшов нижче, тут зараз
поклали мiст для переправи. До того були приладженi понтони, човни з
плоскими днами, з дуже мiцними бортами. х познiмали з возiв, i затягли на
воду, та пов'язали з собою мотузами, один проти одного, вiд одного берега
через рiку до другого. На них поклали дошки, i мiст був готовий. Тудою
переправляли табiр. Передом пiшла пiхота i на другому березi зараз
окопалася, одна частина пiхотинцiв осталась ще на цiм боцi для захисту
вертаючого Чепеля.
Вiн, вiдбиваючися, зайшов на давн таборище. Татари хотiли забiгти йому
дорогу, та тут натрапили на пiхоту, що привiтала ©х рушничним огнем. Пiд
тi ю охороною Чепiль щасливо переправився мостом на той бiк. Це тривало до
вечора. Татари змагалися взяти пiхотинцiв приступом. Надвечiр боротьба
притихла, а тодi пiхотинцi покинули окопане мiсце та й прямо з берега рiки
пiшли на мiст. Татари за ними, а тут з другого боку став Жмайло палити з
гармат i здержав татар, поки не розiбрали козаки моста i не повиносили
усього на берег. Татари пiзнали, що ©х козаки перехитрили. Щоб ©м
заступити дорогу, треба було об'©здити далеко, бо в тiм мiсцi де впливали
до себе рiки Салгир i Карасу, було багато води, перейти услiд за козаками
було неможливо, бо козаки били з берега з рушниць i гармат.
Хан, дiзнавшись, що козаки його перехитрили, рвав собi волосся з бороди
з досади.
Переночувавши тут, Сагайдачний пустився в дальшу дорогу.
Татарського вiйська вже нiде не стрiнули. Перейшли так Крим, по дорозi
стрiчали татарськi оселi. Населення що лиш стало втiкати, бо нiхто тут до
послiдньо© хвилi не сподiвався козакiв. Зайняли i спалили город скi-Крим.
I подалися на гори, що вiдгороджували Кафу вiд Криму. З такими возами
нелегко було через гори переправитись. Мiсцями треба було розкопувати
дорогу, щоб возом пере©хати. Усi тi труднощi перемогла залiзна воля i
енергiя Сагайдачного. Вона захопила усе вiйсько. Душа Сагайдачного жила в
усьому вiйську. З вершка гори побачили вже Кафу. Цiль козацького походу,
вислiд важко© працi...
Аж тепер наспiли ханськi вiйська, та вже було запiзно. Походу вже не
задержать. А Кафи не захотiлось ©м обороняти. Там стояла турецька залога,
то хай сама обороня ться. Добре, що козаки не йшли на Бахчисарай, чого хан
побоювався.
Тепер у Сагайдачного була одна турбота: що сталося з Iскрою? Чи вiн вже
на мiсцi, i що робити, коли вiн спiзниться, або коли його на морi турки
розбили? Чи ждати тут, на мiсцi, чи кiнчати самому з Кафою?
На радi старшин розбирано питання, як довго треба ©м ждати? Коли вони
довiдаються, що Iскра вже або що його зовсiм не буде? Вирiшено, що ждати
нема чого, бо коли би прогавили теперiшню хвилю, то може все не повестись,
бо iз приморських азiйських городiв може наспiти турецька помiч.
Ставши на цьому. Сагайдачний оставив кiлька сотень пильнувати гiр, а з
рештою свого вiйська рушив на Кафу.
Сагайдачний, знаючи Кафу, попризначував мiсце, де треба на голос сурми
збиратися, де зносити добичу i де приводити визволених невольникiв.
Роздiлив данi прикази помiж старших, хто що ма робити. Города не вiльно
було пiдпалювати без окремого приказу. Особливу увагу звертав Сагайдачний
на припас харчiв, яких тут можна добути. х треба забрати якнайбiльше, бо
в Криму не поживиться нiхто у голодних татар, а коли заберуть невольникiв,
то буде доволi кого годувати. Старшина розходилась до сво©х частин, а
Сагайдачний прилiг на возi i крiпко заснув.
Тим часом турецький паша, що командував над Кафою, довiдався вже, якi
гостi зближаються i приготовивсь до оборони. Усю свою силу, якою
розпоряджався, поставив на валах. Поставили тут гармати, хоч паша сам не
вiрив, щоб можна тут боронитись. Видав приказ, щоб вiйсько, уступаючи,
схоронилось на замку. Туди позношено багато харчiв. Цей замок уважав вiн
за нездобутий i тут зможе видержати довшу облогу, поки не наспi пiдмога.
За нею послано до найближчих городiв надбережних. Довiдались про це i
кафськi купцi. Мiж ними настав великий переполох. Вони заносили сво майно
то до замку, то переносили на кораблi, що стояли в пристанi, iншi знову
ховали усе по льохах, котрих у Кафi було доволi.
Цiлу нiч вижидали наступу. Турки збро©лись по домах. Зношено там зброю,
мунiцiю, набирано в бочки воду для гашення пожарiв. Паша був певний, що
замку не вiзьмуть, бо таких грубих мурiв легкою гарматою не розiб' , а по
улицях справлять турки козакам таку купiль, що жоден звiдсiля не вийде. До
туркiв пристали ще i вiрмени, i греки, iталiйцi. Всi вони вважали козакiв
за грабiжникiв i сво©х ворогiв. Однi невольники молились по тюрмах i
базарних магазинах за побiду християнського вiйська, котре висвободить ©х
з неволi.
Другого дня рано вiйсько зiйшло з гори i приладилось до наступу.
Наступали з трьох бокiв i йшли з таким завзяттям, що в котрiмсь часi змели
турецьке вiйсько з валiв i увiйшли до города. Та тут привiтали ©х
страшенним огнем з вiкон i з дахiв - кожний дiм перемiнився на окрему
фортецю. Турецькi доми з загратованими вiкнами i сильними дверима. Люде
живуть на подвiр'© i огородi, який приляга до дому, околеного муром.
Сагайдачний, почувши таку густу пальбу, приказав сурмити до вiдступу.
Не хотiв втрачати людей. Оборонцi дуже зрадiли, що козакiв прогнали. Тим
часом козаки позаходили iззаду. Перелазили мури i через огороди добрались
до домiв, звiдки ©х нiхто не сподiвався. Роззвiрене вiйсько стало вибивати
впень усiх, кого стрiнули. I зараз стали грабити добичу, яку знайшли. В
короткiм часi усi вулицi одна за одною були взятi. В городi настав великий
крик i лемент. Мешканцi ховались по льохах.
Невольники, дiзнавшись, усiх повбивали, пошарпали на куски сво©х
дозорцiв, розбивали дверi, ламали на собi кайдани i вибiгали на вулицю з
чим попало. Козаки забирали ©х на збiрне мiсце, тут були козацькi
старшини, котрi роздавали мiж них зброю, хто був до цього здалий, i
формували зараз сотнi та посилали у бiй...
Сагайдачний по©хав у город з сво©м штабом, оточений цiлою ватагою
розсильних козакiв. Усюди лежали трупи побитих людей. З домiв, з базарiв
забирали всяке добро i зносили на визначене мiсце. Сагайдачного всюди
вiтали радiсними окликами. "Слава Сагайдачному!" Невольники ставали перед
ним навколiшки i пiдносили угору руку. Тиснулись до нього, хапали за
стремена, цiлували в ноги.
- Люде добрi! - говорив Сагайдачний. - Пробi! Не заступайте менi
дорогу, бо робота ще не скiнчена.
Став на базарi. Посильнi козаки окружили його колом i нiкого не
припускали.
Тепер стали пiдводити перед отамана знатних бранцiв, котрих пощадили,
тому що обiцяли дати за себе окуп. Мiж ними був генуезький католицький
пископ, високий худощавий старець з довгою бородою. Ставши перед
Сагайдачним, пiдняв до нього руки i просив пощади через якогось товмача,
що знав iталiйську i укра©нську мови.
- Вашмосцi нiчого не станеться, - говорив Сагайдачний по-латинi, - ми
зумi мо пошанувати твiй вiк i досто©нство...
пископ дуже здивувався, почувши вiд пiвнiчного варвара мову
культурного свiту...
- Гетьмане! Не забувай, ваша милiсть, що ми тут народ завойований.
Недавно ще ми тут були панами, поки пiвмiсяць не запанував над хрестом,
для того я прошу пощади для мо © пастви...
- Я се знаю, що ви тут були панами, та що вас невiрнi поконали, та
поясни менi, ваша милiсть, чого тво© земляки враз з невiрними турками
стрiляли на нас, замiсть сполучитися з нами на спiльного ворога? Чого тво©
люде не гiрш туркiв торгують хрещеним людом, мов скотом, замiсть тим
нещасливим помагати i спочувати ©х недолi?
- Ми не ма мо сили спинити торгiвлю невольниками. Та гадаю, що краще
дiстатися такому невольниковi у християнський дiм, як до турка...
- Таким резоном, вашмосць, мене не перекона ш, бо з сього виходить, що
краще аби я що вкрав, як мало би турковi дiстатись. Вашмосцi я видам лист
безпечностi. Нiхто з козакiв нi тебе, нi тво © церкви не рушить, а за
землякiв то вибачай, ©м дiстанеться по заслузi, йди собi з Богом, бо у
мене нема часу на розмову.
В цю хвилину загримiли гармати i стрiли вiд пристанi, а за цим бойовi
козацькi оклики.
Сагайдачний почвалував до пристанi. Тут побачив, як козаки загачували i
здобували турецькi судна i кораблi. Цiлий морський залив заповнився
козацькими суднами. Вони шниряли по пристанi, мов голоднi утки за жиром.
Сагайдачний дививсь за отаманським судном. Воно стояло позаду, на ньому
повiвав малиновий прапор, а бiля нього стояв Iван Iскра i зорив пильно за
бо м.
- Слава ж тобi Господи! - сказав Сагайдачний i перехрестився. - Гей,
хлопче, - каже до посильного козака, - приклич менi зараз пана обозного.
Козак почвалував зараз у город.
Iскра, доглянувши Сагайдачного, пiдплив до нього судном i вийшов на
берег. Сагайдачний злiз з коня.
- В саму пору прибув ти, Iване, а то були б кораблi з добичею повтiкали
у свiт.
Вони сердечно обнялись.
- Я вже три днi тут пильную, скрившись пiд берегом. Ждав я, аж почую
гарматну пальбу в городi, аж навкучило. Нинi, рано почувши ©©, ми виплили
на море i окружили цiлий залив великим колесом.
- Краще не могло зложитися. Не мав ти яко© пригоди в дорозi?
- Яка там пригода могла бути? Очакiв пустий ще з минулого року, як його
Жмайло випатрошив. Зате по дорозi ми зруйнували Козлiв, ограбили i
спалили.
- А коли б було тобi не поталанило, тодi цiлий похiд мiг не вдатись. Я
приказав не поступати нiкуди.
- Ну не сердься, Петре, на мене. Здобути або вдома не бути, коли я
побачив Козлiв, мене взяла непоборима нетерплячка i кортячка. З Козловом я
мав рiзнi порахунки ще з часу мого невольництва. Я довiдався, що в Козловi
вiйська мало, то чому ж не покористуватись нагодою? А коли б було не
поталанило, то ти був би мене, певно, не побачив, бо я був би там лишив
мою голову. Я взяв трохи добичi, а бiльше невольникiв освободив.
Над'©хав обозний Жмайло.
- Слухай, Марку, як не здобудемо сього замку, то наша робота i до
половини не зроблена. Бери гармати i вибери собi яке слабше мiсце, щоб
дiру в мурi вибити. Лише не берись заскоро приступом здобувати, бо людей
непотрiбно збавиш; то справдi твердий горiх.
Пiдiйшов i взявся за роботу. Винайшов одне мiсце, i засiв за муром
якогось дому, i став стрiляти з гармат у великi ворота. Але турки насипали
з друго© сторони стiльки камiння i землi, що хоч ворота ламались, то кулi
грузли в купi землi. Пiшли вiдтак драбинники до приступу, та й це нiчого
не помогло, бо турки так пражили з мурiв мушкетним огнем, що мусили
вiдступити.
- Треба пiдкопатись з осього-таки дому i пiдложити бочку з порохом, хоч
се буде довго тривати.
Могильники зайняли непомiтно найближчий дiм i взялись за заступи.
Гармата стрiляла лише, щоб приспати чуйнiсть туркiв.
Аж ось з'явився перед Жмайлом якийсь невеличкий чоловiчок, обдертий,
мов гиря, з засмаленим лицем, з чорною, мов вугiль, бородою i великим
носом. Жмайло догадувався, що це вiрменин, i прикликав товмача. Але
чоловiчок говорив трохи по-латинi, трохи по-слов'янськи i можна було з ним
без товмача порозумiтися.
Чоловiчок став оглядатися, щоб ©х хто не пiдслухав. Був дуже осторожний
i нiкому не довiряв. Жмайло узяв його набiк.
Вiн предложив Жмайловi, що за сто дукатiв покаже козакам та мний
перехiд до замку. Про цей перехiд то навiть i турки нiчого не знають...
Жмайло зрадiв дуже. Обiцяв дати двiстi дукатiв, коли добре справиться.
Коли ж би зрадив, то прикаже його на кiл посадити...
Ось зараз да йому завдатку п'ятдесят, а по роботi виплатить решту.
Жмайло кинувся мiж товаришiв i став вбирати, хто скiльки може дати, бо сам
не мав тако© суми.
Але чоловiчок жадав усього вiдразу.
- Коли так, то ти звiдсiля живий не вийдеш... Ануте, хлоп'ята, зв'яжiть
йому рученята, щоб не брикав.
Це бiльше помогло, як дане козацьке слово, яким Марко йому поручився.
Його зараз зв'язали i перешукали за збро ю. Не було в нього iншо© як
невеличкий блискучий штилет в шкiрянiй пiхвi.
- Осторожно, - говорив вiрменин, - остерiгаю вас, що мiй штилет
затру ний. Найменше скалiчення причиня неминучу смерть... Розв'яжiть
мене, давайте грошi, а я вас проведу.
- Слухай, чоловiче, коли добре справишся, то отаман не пожалi ще вiд
себе сотку докинути. У нас грошей доволi.
Жмайло приказав прип'яти вiрменина за ногу на довгiм мотузi i берегти у
певному мiсцi до вечора. Чоловiчок каже:
- Ще одне застереження, вiд якого не вiдступлю, щоб мене мали на вогнi
пекти. Обiцяйте менi i поклянiться, що не рушите мого майна, попри яке
будете переходити...
- Гаразд, клянусь тобi на осей хрест, що не рушимо твого, на що ти
вкажеш, що воно тво .
Жмайло розiп'яв на грудях жупан i добув малий хрестик, який дiстав ще
на екзаменi в Самборi вiд владики Брилинського, i поцiлував з пошаною.
Вiрменин сягнув рукою за хрестиком i став йому придивлятися:
- Так ви вiру те в Христа?
- А ти що гадав?
- Добре. Тво© люде переходитимуть мур коло мо©х купецьких складiв. Це
велика перед турками тайна, а воно не мо виключно, бо я спiльникiв маю.
- Хай собi буде i копиця золота, нiхто з нас не рушить...
Тим часом Iскра розпитував Сагайдачного про його похiд i дуже радiв з
проворностi козакiв, що так гарно справились.
- Ходiм, Iване, подивимось, що робить Жмайло. Щось не дуже гримають
його гармати, а начеб години вибивав...
Привели Iскрi коня, i оба по©хали до Жмайла. Тут стояли всi за грубим
муром якогось домiвства i через вiкна гримали з двох гармат у ворота,
начеб на забавку.
- Нашими гарматами сього муру не розiб' мо, - каже Iскра. - Хiба
нагальним приступом або пiдкопом.
Сагайдачний йно рукою махнув:
- З пiдкопом то i за тиждень не будемо готовi, а нам нiколи так довго
сидiти...
Коли Сагайдачний дiзнався вiд Жмайла, у чому дiло i придивився
вiрмениновi, та й каже:
- Його очi великою шельмою на свiт дивляться... То, певно, якийсь
морський розбишака, та чорт його бери... Ми з ним побратимства заводити не
будемо. Скажiть йому, що коли добре справиться ще сi © ночi, то завтра я
даю ще вiд себе окремо сто п'ятдесят. Для мене се менш вартне, як втрачати
людей при приступi...
Вiрменин зрозумiв, що Сагайдачний говорив, i його очi заблистiли, мов
вуглики. Жалував, чому вiдразу не заправив п'ятсот.
Тепер Iскра став з ним толкувати по-турецьки. Вiрменин говорив тi ю
мовою плавно, бо дотепер цiдив слово за словом, мiшаючи двi мови разом.
Вiн належав до такого товариства, розумi ться, купецького, котре торгу
тим, за що гостро карають. Та йому це байдуже, бо кожний заробiток добрий,
що приносить золото, а чим робота небезпечнiша, тим вона i бiльш золота
приносить.
- Вибери собi, Марку, певних людей...
- Я вже маю таких п'ятдесят горлорiзiв, що самого чорта не злякаються.
- Мiж ними i я буду, - каже Iскра, - я сей замок трохи знаю...
- Ходи, брате, - каже Жмайло, - твоя досвiдна голова стане менi за
сотню. Ти й порядкуй, а я буду охоче пiд тво ю рукою.
- А я тут буду пильнувати, - каже Сагайдачний. - Дайте менi знак iз
замку, коли закидати драбини на мур.
Пiшли.
Вiрменин прип'ятий був на мотузi, за який держався козак з готовим до
стрiлу пiстолем. На свiтi стало темнiти.
Вiрменин вiв козакiв далеко вiд замку, колуючи. За той час гримала раз
по раз гармата у замковi ворота.
Вiн завiв ©х у якусь бiчну вуличку. Вiдтак вийшли на невелику площу,
минули ©© знову i зайшли в якусь ще вужчу, поки не стали перед муром
високо© будiвлi. То був колишнiй iталiйський монастир, котрий тепер
опустiв. Пiшли трохи далi попiд мур, аж натрапили на невеликi дверi.
Вiрменин добув ключа i вiдчинив ©х. Ключ обертався тихо i не скрипiв.
Зараз увiйшли всi на просторе подвiр'я. Тут було темно, та вiрменин йшов
так певно, начеб у сво©й хатi. Звiдсiля зайшли до костьолу, цiлком
зруйнованого. Не було тут нi вiкон, нi дверей. Вiрменин iшов далi
напомацки, а козаки за ним, держачись у пiтьмi один одного. Близько
престола вiрменин вiдсунув вiд стiни якусь стару iкону, мальовану на
дошцi. За нею було в мурi заглиблення. Вiн став шукати руками по мурi, аж
вдарив в однiм мiсцi кулаком. При краю заглиблення мур подався. Тодi
вiрменин натиснув його плечима i зараз вiдчинилися невеликi дверцята на
пролаз двох людей. То були дверi дерев'янi, а лиш зверху виправленi
вапном, i подобали на мур. Тепер вiрменин викресав огню i засвiтив свiчку.
- Се наша скритка, - каже, усмiхаючись, до Iскри. - Ходiмо далi.
Пiшов схiдцями униз, а козаки ступали осторожно за ним. Тут було сиро i
зимно, наче в могилi... Тепер приказав засвiтити смолоскип.
Схiдцями зайшли у просторий глибокий льох. По однiм боцi лежали на
землi людськi кiстяки, загорненi в останки одежi. Вони при свiтлi
смолоскипа дивились безочними ямами i шкiрили зуби, аж лячно було глянути
на них. Тi прогнилi мертвецькi голови начеб усмiхалися на привiтання нових
гостей. Козаки хрестились i вiдвертали очi. Один вiрменин не бентежився
тим i йшов наперед, держачи в руцi свiчку. Козаки мимоволi зауважили, що
не всi кiстяки лежали на сво му первiсному мiсцi. Тут вже опiсля хтось
порядкував i поскидав ©х на одну купу, щоб не заважали.
Звiдсiля зайшли до другого, ще бiльшого льоху, який простягався,
либонь, пiд цiлим костьолом. Вiн був передiлений вiд попереднього великою
аркадою. Тут був помiст, виложений камiнними плитами. Ступання козацьких
чобiт вiдбивалося о мури склепiння якимось тупим дзвiнким вiдгомоном,
начеб хто у розколений дзвiн дзвонив, аж в ухах лящало.
- Прикажи тво©м людям, - каже вiрменин, - щоб ступали тихше.
Тепер зауважив Iскра, що вiрменин ступа тихо, мов кiт.
В обох цих передiлах льоху стояли всiлякi скринi; це, мабуть, було те
добро, про яке вiрменин говорив.
Зайшли опiсля у бiчний захiд на довгий низький коридор, в якому були
глибокi отвори, чорнi i страшнi, мов очi мерця. Йшли тудою досить довго.
Наприкiнцi показались оп'ять дерев'янi схiдцi, вже добре спорохнявiлi.
Вони ломились пiд ногами i западались. Тут були нагорi грубi, заiржавiлим
залiзом кованi дверi. Вiрменин звернувся до Iскри:
- Тi дверi треба виважити, бо вони замкненi.
Тут було дуже гниле i душне повiтря. Дехто став кашляти, кiлька людей
приступило з залiзними дрючками, пiдважили дверi i виважили ©х з
спорохнявiлих одвiркiв.
Вiрменин згасив свою свiчку, i те саме зробили з смолоскипами. За тими
дверима були ще другi, слабшi. Тi вирвано вже легко. Тепер повiяло свiжим
повiтрям знадвору. Струя його аж пройняла усiх.
- Ви вже на замковiм подвiр'©, - шептав вiрменин Iскрi. - Я сво вже
зробив, тепер вже самi промишляйте. Та добре держiться, бо яничари
посiчуть вас на сiчку.
Iскра казав вiдвести вiрменина далi, пiд костьол, i там його стерегти.
Сам вийшов перший на подвiр'я замку. Тут була сутiнь i нiхто його не
бачив. За ним пiшли другi i стали пiд муром.
Тепер Iскра став роздивлятись по замковiм подвiр'©. В замку свiтилося.
Так само на вершку замково© вежi горiла бочка з смолою. Зроблено це з
привички, бо ж у замку знали, хто пiд цю пору господарить у пристанi. Вiд
цього свiтла, котре розходилося горою, не було великого пожитку в самiм
замку.
По мурах замку ходили одинцем яничари, яких змiтала тут i там з укриття
козацька куля.
Посерединi замкового подвiр'я стояло яничарське поготiвля. Вони
розмовляли мiж собою, та Iскра не мiг нiчого зрозумiти i даремне
пiдслуховував.
Iскра не знав, що йому робити. Узяв замало людей з собою. Послати би за
пiдмогою, то не знати кого i куди. Вертатися самому - теж небезпечно, бо
зробиться рух. Турки помiтять вiдчиненi дверi в мурi, i тодi все пропало.
Та сталося таке, що ждати було годi.
Турецький старшина вiдстав вiд гуртка i, проходжуючися, зайшов аж у цей
бiк, де пiд муром стояли козаки. Вiдразу наткнувся на Iскру. Придивлявся
до нього в сутiнi, не пiзнаючи:
- Чого тут поставали, мов стовпи, чого не йдете на сво© мiсця?
Мiсто вiдповiдi Iскра потягнув його ганджаром по ши©. Турок захарчав i
повалився в судорогах на землю. Кiлька жовнiрiв пiдбiгло сюди, не знаючи,
що сталося. Тих спiткала та сама доля. Козаки зарубали ©х шаблями. Тепер
вже не можна було скриватися. Козаки кинулись завзято з шаблями i ножами
та стали ©х без розбору рiзати. Зчинився пекельний крик. У замку в вiкнах
вiд цього мiсця заблимали свiтла. В замку гадали зразу, що яничари завели
мiж собою бучу. Аж ось долетiв до них крик, що козаки вдерлись у замок...
Яничари повибiгали з усiх закуткiв з смолоскипами i, побачивши гурток
козакiв, кинулись на них прожогом.
- Ставайте пiд мур i не дайтесь узяти iззаду, - кричав Iскра,
вiдбиваючись шаблею, - пускай ракету!..
Iскра, побачивши таку велику силу туркiв, знав, що коли не наспi
помiч, вiн не усто©ться.
Ракета стрiляла високо вгору.
- Ти, Жмайле, спасайся до льоху, я вас усiх заступлю до останку.
Та нiкому i на думку не прийшло уступати. З блиском ракети вступила в
усiх надiя, що Сагайдачний не дасть ©м пропасти.
Вони вiдбивалися, стоячи пiд муром, аж рука омлiвала. Туркiв лютила
така зухвалiсть, а ще бiльше те, що нiхто не вгадав, кудою козаки сюди
добралися.
Сагайдачний пильно наслухав, що у замку робиться. Коли почув крик i
засвiтила ракета, вiн знав, що Iскра вже на мiсцi i треба поспiшати з