Страница:
владики дались вже до унi© заманити i зрадили свою церкву, гадаючи, що ©©
таким побитом врятують вiд пониження i занепаду. Вони зробили це, не
питаючи вiрних. Гадали, що всi пiдуть за ними, мов телята за коровою. Та
не туди дорога до врятування нашо© церкви вiд занепаду. Треба над цим
працювати у ©© серединi. Польща, опанована зу©тами, веде завзяту боротьбу
з благочестям на життя i смерть. То лише на паперi таке гарне. А на дiлi,
то унiя ма бути тим помостом, через котрий православ'я ма перейти у
католицтво, а за нею увесь народ, а через католицтво усе ма зляшитися.
Унiя, то лише форма одежа, а одежу можна легко змiнити. От бачиш, де
небезпека. А тепер друге: унiати, пiдпиранi зу©тами i польським урядом,
йдуть на нас гвалтовно, перебирають силою нашi церкви на сво©, загортають
пiд себе церковне майно, усюди наставляють сво©х ксьондзiв. Коли
спорожниться православний владичий стiлець, то вже православному його
бiльше не бачити. Скiльки я мушу вести процесiв i боротьби, обороняючи
монастирське добро вiд напастi? А хто ж менi у цьому поможе? Нашi пани?
Вони з магнатами з Польщi кумаються i пропадають. Народ? Господи! Хто той
бiдний темний народ? Це ж або пригнiченi мiщани або мужики, невольники,
прикованi до панського лану. Вони не смiють голови пiднести. Лишаються нам
козаки. Та ©х треба для церкви при днати, щоб вони справу православно©
батькiвсько© церкви вклали у свою козацьку справу. Я ©м побожностi не
вiдмовляю, але ©х треба конче вивести з то© байдужостi для вiри i церкви,
в яку вони серед твердого непевного степового життя попали.
- Це свята правда.
- От бачиш! Завданням твого життя хай буде перемiнити це, що б там не
було. Ти ма ш працювати над цим мiж козацьким лицарством, а я тут, серед
православно© церкви, а тодi обидвi сторони подадуть собi руки, от так, як
ми собi тепер пода мо.
Архiмандрит наставив Петровi свою суху слабу руку, на якiй виднiли синi
жили. Петро ©© з пошаною поцiлував.
- Я, преосвященний отче, з тим згоден. Та з того би виходило, що мо
завдання мiж козацтвом, а не мiж вельможами, з котрими я i говорити до
ладу не вмiю.
- Ти мене за слово не хапай, а краще ти сiдай тут бiля мене, а ми як
добрi земляки ще потолку мо. - Вiн посадив Петра на стiлець побiч себе i
говорив далi: - До цього завдання, яке ти сповнити ма ш мiж козацтвом, ти
ще гаразд не пiдготовився. Тобi треба побути трохи у городi i придивитися,
як живуть православнi i чого нашiй церквi треба. В Острозi ти цього не
бачив, бо там нiхто православно© церкви не гнiтить, не нiвечить. Побудь ти
трохи тут, придивися, побудь мiж православним панством, придивись i
прислухайся. А при тiм ти ратуй двi молоденькi душi перед упадком i
затратою. Ти будеш мо©м частим гостем. Не одне я тобi ще маю сказати. Не
одне ми враз обговоримо i обмiрку мо. Ти мусиш у те все вжитися, захопити
цим усю свою душу. Поки що ми поговорiмо тепер про буденнi вещества. у
тебе яка пристойна одежа?
- У мене все, сво , що i на княжому дворi не треба соромитися.
О. архiмандрит подзвонив у маленький дзвiночок, що лежав на столi, i
зараз з'явився у келi© iнок:
- Принести сюди ©сти для пана Конашевича. За тво©х товаришiв ти не
турбуйся, ©х угоститься, i вони вернуться, - каже до Конашевича. Петро
остався в монастирi на обiдi.
За той час перевдягся у кращу одежу, яка його цiлком перемiнила. З
убогого подорожнього козака став гарним молодим запорожцем в кунтушi i
сап'янцях, з гарною шаблею при боцi.
- Добре так, хай знають наших, - говорив архiмандрит, любуючись
поставою Петра.
Обiзвався серед монастирських мурiв дзвiн, скликаючи до трапезницi на
обiд. Петро йшов з архiмандритом. По дорозi стрiчали монахiв з похиленими
головами у каптурах. Всi покiрно кланялися сво му настоятелевi i не могли
вiдгадати, якого то знатного гостя веде обiдати з ними. Трапезниця стала
наповнятися монахами, аж заро©лося вiд ряс i каптурiв.
Архiмандрит сiв на першому мiсцi i посадив коло себе Петра. Один з
монахiв прочитав уголос молитву, i всi посiдали.
Петро не мiг з дива вийти, що у монастирi, де убожество належало до
монашеських правил, давали обiльнi вибагливi страви i пили добрi вина та
меди. Петро не менше дивувався, що архiмандрит не ©в разом з другими. Йому
подавали убогi страви окремо. Петро пив дуже мало. По обiдi мав стати
перед вельможного i хотiв мати ясну тверезу голову.
По обiдi архiмандрит приказав запрягти повозку i по©хав з Петром у
город до пана суддi Аксака.
Суддя, пан Аксак, жив у пишному панському домi. Вiн був дуже багатий i
мав у Ки©вщинi розлогi посiлостi. Його економi© приносили йому великi
рiчнi доходи, i мав з чого достатньо жити. Провадив великопанське життя i
держав багато служби.
Слуги оповiстили при©зд гостей, i пан суддя вийшов гостям на стрiчу.
Звiтався з архiмандритом i поглянув уважно на Петра.
- Рекомендую пана Петра Конашевича, острозького учня, про котрого я
вашiй милостi мав честь говорити. При©хав прямо iз Запорожжя.
Видно було, що Аксак не був з того радий, Конашевич виглядав радше на
козацького сотника, чим на вчителя.
Аксак попросив гостей у поко©, а по дорозi подумав собi, що з цього,
певно, нiчого не буде, бо Конашевич не виглядав на такого, щоб у його
головi помiстилась латина поруч з iншими тогочасними мудрощами. "Я з ним
коротко справлюся, - подумав Аксак, - а тодi i отець архiмандрит
перекона ться, що помилявся". Аксак просив о. архiмандрита сiдати, а до
Петра каже:
- Nosti linguam latinam? '[11]
- Si vestra Ьепеvоlentiа id dubitas, nоn оpus еrat iubere me huc e
Zaporogie venire[12]
- Tuum responsum acre et ineptum est,[13] - говорячи це, Аксак поморщив
чоло. I Плетенецькому така вiдповiдь не подобалась, i вiн жалував, чого
завчасно не змовився з Конашевичем, як йому поводитися i з вельможею
говорити. Та Конашевич не дав себе збити з пантелику. Вiн вклонився
Аксаковi i усмiхаючись вiдповiв:
- Mihi respondendum erat uno verbo: "intelleqo" guod vero dokumentum
non erat me scire latine logui. Ita enim guilibet organarlus litteris
nesciens responder potest.[14]
Чоло Аксака прояснилося. Йому це подобалось. Поглянув значуще на о.
Плетенецького, а клепаючи по плечу Конашевича, каже:
- Дуже добре. Подоба шся менi, вашмосць, лишаю тебе в мо му домi та
поручаю виховання мо©х хлопцiв.
Пан суддя аж тепер попросив Конашевича сiдати. Вiдтак плеснув i старому
лаке вi, що на цей знак явився, казав привести хлопцiв i попросити
ясновельможно© панi.
По хвилi ввiйшла панi Аксакова, ведучи за руки двох хлопцiв, дев'яти i
дванадцяти лiт.
Конашевич i о. Плетенецький встали i вклонилися, а Аксак представив
жiнцi нового вчителя.
Панi Аксакова, жiнка не бiльше тридцяти рокiв вiку, дуже гарна, була
одягнена по-панськи. Вона вiдклонилася головою i привiталася з о.
архiмандритом. Хлопцi вклонилися i подали Петровi на привiтання руки. Були
б цього, певно, не зробили, коли б то був собi який звичайний вчитель, з
яким можна робити, що ©м буде завгодно, якого не раз пан дому i канчуками
вибити приказував, але тут, судячи по його оксамитовому кунтушi i по
багатiй шаблi, - неабищо.
- Знайте, сини, що пана Конашевича треба в усьому слухатися, а то
погнiваюсь, коли б на вас пожалувався. Вiд завтра розпочнеться наука, а
тепер можете вiдiйти.
Хлопцям не треба було цього двiчi казати, i зараз пропали за дверима.
- Сiдай, вашмосць, з нами, - запрошувала Аксакова Петра.
О. Плетенецький слiдив пильно за поведенням Петра i видно було, що був
з нього вдоволений. Бо Петро поводився цiлком природно, з досто©нством i
повагою. начеб на панських покоях вирiс. О. Плетенецький боявся зразу за
нього, що такий степовик не знатиме, як ступати по панському помостi.
- Умовимось зараз за вимоги, вашмосць, - каже Аксак.
- Полишаю це вашiй милостi, - каже Петро, легко склонившись та
поправляючи свого козацького чуба на головi. - Я мушу поперед усього
показати, чи я вiдповiм мо му завданню на такому почесному становиську, а
потiм вже, ваша милiсть, мою працю оцiните.
Це дуже Аксаковi подобалось.
Опiсля о. Плетенецький попрощався i вiд'©хав, а прощаючись з Петром,
каже:
- Гарно ти, Петре, поводився, помагай бiг! Не забувай на мене. Твiй
клунок то я тобi ще нинi пришлю.
Петровi визначили гарну кiмнату в Аксаковiй палатi, з виглядом на
Днiпро. В кiмнатi стояв один стiл, кiлька стiльцiв, велике лiжко i шафа.
Невдовзi опiсля принiс слуга клунок Конашевича, котрий прислали з Лаври.
Конашевич зараз розв'язав його i став складати у шафу сво© статки. За
слугою ввiйшов у кiмнату панський лакей по-чужинськи одягнений. То був
дужий, добре вигодуваний парень з оголеним лицем. Вiн держав голову вгору,
узявся пiд бiк рукою i оглядав цiкаво Конашевича. Вiдтак сiв на стiльцi,
висунувши далеко на кiмнату ноги.
- Вашець, будеш тут учителем?
- Побачиш, - каже Конашевич, не перепиняючись у роботi.
- Я хотiв вашецi сказати, який тут порядок у нас, а то блукати будеш,
мов вiвця. Ми тепер оба тут служимо, i я, як старший товариш, вважаю за
свiй обов'язок зi всiм тебе познайомити, увi всiм тебе поучити. Гадаю, що
згодом ми будемо приятелями. Наш пан - великий дук, ну, вельможа. Вмi
нагородити, але i покарати зна . Тут одного вчителя - то приказав таки
канчуками вибити i до льоху замкнути. Вельможна панi, як собi якого
подоба , то йому добре. Хто у ©© ласку попаде, то щасливий i може собi
вiдтак не на одне позволити, до чого iншому зась. Вашець гарний хлопець, i
можеш подобатися. Попробуй, а буде тобi добре життя, а тодi i менi, i
другим слугам мiг би ти багато помогти. Хлопчиська, себто паничi, пустi,
як звичайно панськi дiти. Не хочуть вчитися, а ти перед вельможним
панством нiколи на них не жалуйся, а навпаки хвалися, та не дуже собi
морочи голову ©х наукою. Правду кажучи, на якого чорта ©м наука? Вони
будуть багатi, а цього ©м досить, що будуть i мудрi. От так щось зверха
полизати, та й годi. Тут був такий один вчитель, що хотiв поробити з них
Соломонiв, а вони йому кiлки на головi тесали. Вiн якось раз всердився i
сiпнув старшого, того Олеся, за вухо. Господи! Що тут було герезi©! Панi
такого бешкету наробила, плакала - я чув усе з друго© кiмнати - i пан
мусив згодитися на це, що вчителя гайдуки вибатожили: тридцять канчукiв
дiстав, всадили на одну нiч до льоху, а на другий день прогнали. Ага! Мало
що я не забув. тут ще на респектi у вельможно© панi стара панна Зося. До
не© також добре пiдлобизатися, бо вона у вельможно© панi ма слово. А цю
цяцю найлегше взяти на гарнi словечка, бо вона у великих претензiях i
зда ться ©й, що кожний мусить в не© влюбитися. А то таке старе опудало, що
аж гидь дивитися. Впрочiм, сам побачиш, ©й безвпинно голова болить i з
носа капа . А мастить себе такими пахощами, що аж на вулицю чути. У не©
вiчно ахи та охи. Ти трохи поахай та поохай, то так ©© прив'яжеш до себе,
що з руки ©стиме i зробить тобi, чого ти захочеш. - Лакей говорив це,
показуючи свою вищiсть, яку панськi лаке© так по-мистецьки вмiють
показувати супроти рiвних собi або нижчих.
Конашевич робив свою роботу i лише посмiхався, слухаючи цього
базiкання.
Та як Петровi треба було перейти коло лакея, то встав, поклепав Петра
по плечу i каже:
- Будь, вашець, проворний i хитрий. Ти гарний хлопець i можеш жiнкам
подобатись, а то грунт. Того би на воловiй шкурi не списав, що я знаю. Я
тут служу вже десять лiт i мав час усе спенетрувати, але так годi вiдразу
все вичитати, мов з книжки.
- Послухай же тепер, пане-товаришу, що я тобi скажу, а потiм то ледве
чи будемо приятелями. Як ти, ледаре, поважишся ще раз менi такi теревенi
плести, як тепер, то так тобi морду поб'ю, що тобi пика вище носа спухне.
Розумiв? На те тебе панство году , щоб ти пiдслухував, та обмовляв, та
язиком обносив? Геть звiдсiля! На очi менi не показуйся, бо як тобi дам
ляпаса, то носом землю запореш. Тепер рушай звiдсiля i пришли менi
послугу.
При першiм словi "ледаре", лакей встав i створив рот iз зачудування.
При другiм словi вiн випрямився в струну, а при послiднiм вже був при
дверях.
"Горда штука, ге-ге, - говорив до себе вже в сiнях, - поводиться, мов
пан, а то собi простий козак. Що вiн собi дума мене так зневажати?
Пiдожди! Я небо i пекло порушу, а тебе звiдсiля викурю. Буду по кожному
кроцi пiдглядати i пiдслухувати, а таки щось на тебе знайду. Ба! Але то
небезпечний чоловiк, бо тi козаки усi небезпечнi горлорiзи. Я не хотiв би
в його лабети попастися. Мiг би мене скривдити, бо йому все одно. то
зайда. Ага! Ти хотiв, щоб тобi прислати якого служку. Добре, будеш мати
такого, що якраз для тебе, який пан, такий крам". Льокай усмiхнувся, що
знайшов такий гарний спосiб помсти за зневагу.
Тим часом Петро присiв на стiльцi i задумався.
"Гарно я попався. Тут вчителiв i канчуками частують. Бiдний той, якийсь
сiрома-бакалавр, що на собi таке витерпiти мусив. I я маю бути не знать як
довго панським блюдолизом! Сама душа проти цього бунту ться. Що отцевi
архiмандритовi на ум прийшло мене на це мiсце ставляти, в такiй понижуючiй
ролi, бiгме не розберу. Вiн, очевидно, менi ще не доповiв усього. Говорив
про злуку козацтва з церквою, а мене, замiсть оставити мiж цим козацтвом,
загородив сюди мiж вельмож на блюдолиза. I я маю тут мучитися посеред тих
лежнiв, дармо©дiв, лаке©в, що за пан -брац до мене сунуться? Цих
годованцiв держить пан i грошi на них витрача лише для сво © примхи, щоб
показати, що ось-от вiн великий пан i служби у нього багато. Менi
зда ться, що я тут довго мiсця не зiгрiю."
Тепер вiдчинились дверi i в кiмнату ввiйшов невеличкий, може
п'ятнадцятилiтнiй хлопчина. Вiн був босий i засмалений, мов кочерга. Вiн
склонився сво ю щитинуватою головою i став смирненько бiля порога.
- Чого тобi, синку, треба?
- Мене прислав сюди старший лакей, пан Станiслав, пановi до послуги.
Конашевич усмiхнувся. Змiркував зараз, що це була лакейська помста.
- А що ти вмi ш робити?
- Я, прошу пана, нiчого не вмiю. Досi-то я був при кухнi i хiба в печi
вмiю затопити, - хлопчисько був наляканий. Вiн знав, що як чого не вмiтиме
зробити, то будуть бити.
- А як тебе кличуть?
- Антошком.
- А тобi тут добре у панiв i звiдкiля тебе сюди привезли?
- Часом добре, а часом зле. Часом мене вдарить у потилицю пан кухар,
часом старший кухта, а раз мене добре вибатожили за те, що я посудину
розбив. А мене привезли з пансько© економi©, я пiдданець. - Хлопець
понизив голову i мовчав. Вiн боявся, чи не забагато говорив, i знову
битимуть.
- А тво© батьки живуть?
- Повмирали. Батько робив панщину; по смертi батька маму з пансько©
хати прогнали, а другого там посадили. Потiм мама ходила на заробiтки,
поки не вмерла.
- А в тебе нема нiяко© рiднi?
- Була сестра старша, та теж вмерла.
"Однакова доля цiлого укра©нського народу чи у польського пана, чи у
православного вельможi", - думав собi Конашевич.
- Добре, Антошку, ти будеш вiд сьогоднi тут робити порядки, я покажу
тобi як. Вважай добре, нiчого менi не рушай, не перевертай, а що знайдеш,
то вiддай, бо я так люблю. Я тебе не буду бити, як ти будеш для мене
щирий.
Конашевич узяв його за пiдборiддя, пiдвiв вгору голову i дивився в його
чорнi наляканi очi, бо Антошко на рух руки Конашевича нагнувся, думаючи,
що його вдарять.
- Не лякайся мене, Антошку, я тобi нiчого лихого не зроблю.
В очах хлопця заяснiла радiсть:
- Так значиться, я вже пiд кухаря не пiду?
- Не пiдеш. Впрочiм, я з паном про тебе поговорю, бо я тут не пан.
Тепер йди собi, обмийся гарненько, вiзьми чисту сорочину, коли яку ма ш, i
заходи сюди надвечiр.
Хлопець був такий радий, що поцiлував Петра в руку звдяки.
Петро знову остався сам i не знав, що з собою робити. Аж вiдчинились
дверi, i ввiйшов сам вельможний пан суддя. Конашевич надяг миттю на себе
жупан i вклонився.
- Я прийшов оглянути, чи все у вашмосцi в порядку, бо на службу не
можна покладатися. Що ж? Був тут Станiслав? Я його призначив до служби у
вашмосцi.
- Ваша милiсть будуть менi вибачати, що я за одну рiч попрошу. Пан
Станiслав завеликий пан для мене i замудрий, i я йому вже подякував. Я
прохав би призначити для мене цього малого кухту Антошка. Це буде якраз
для мене, лише щоб ваша милiсть приказала його вмити та перевдягти. Я його
сам усього пiдовчу.
- Навiть не знаю, чи у мене кухта Антошко. Але звiдки, вашмосць, його
зна ш?
- Пан Станiслав менi не був по нутру, i я вiдiслав його та казав собi
прислати кого другого. I вiн прислав менi хлопчину з кухнi, засмоленого,
мов кочерга, i брудного та босого. Я з хлопцем розмовляв, i вiн
понятливий. Отож я хочу пану Станiславу показати, що коли той Антошко
вми ться i прибереться, а при менi якийсь часок побуде, то стане таким
самим лаке м, а може, ще лiпшим, нiж пан Станiслав.
- Я вже знаю, що то було. Цей ледар Станiслав хотiв, певно, вашмосцi
показати свою вищiсть i вагу в тiм домi, а може, хотiв помститися, що ви
його услуг не прийняли. Я знаю цих ледарiв, як вони вмiють носи вгору
задирати. Поводивсь супроти вашмосцi непристойно, i тому вашмосць його
прогнав. За це дiстане батоги, а той Антошко прийде сюди.
- Я прошу, вашмосць, вибачити йому, вiн же менi нiчого непристойного не
сказав, бо не смiв би.
- Але я вже сказав слово i його не заверну. То шельми. Пiдслухувати,
обмовляти, розносити сплетнi, висмiювати тих, що ©х годують, до того вони
мистцi. Коли б це в мо©й силi, я це дрантя понаганяв би на усi чотири
вiтри, та годi. Цього мо становисько вимага , щоб коло мене багато служби
крутилося, ми невольниками свого стану i публiчно© опiнi©. Не треба ще
чогось вашмосцi?
- Спасибi! Усього доволi. Коли вашмосць прикажуть зачинати науку? Чи
якi книжки?
- Я думав, що вашмосць схочеш трохи вiдпочити. Та про мене, зачинай хоч
би завтра. А книжки. якiсь там , може, треба дещо докупити, то скажи.
Аксак кивнув головою i вийшов. Петро тепер подумав: "Якi ж пани бiднi".
Пан Аксак прикликав зараз маршалка додому i видав приказ: Станiславовi
всипати тридцять канчукiв, а кухту Антошка вмити, перевдягти за панського
козачка i послати на послугу до пана вчителя.
Конашевич сидiв у сво©й кiмнатцi, як прийшов якийсь iнший лакей i
попросив до столово© обiдати. Вiн завважив чемненько, що тут такий звичай,
що кожний явля ться в столовiй пристойно одягнений.
Конашевич надяг кунтуш, переперезався поясом, поправив козацького чуба
i вусики i пiшов за лаке м в столову, яка мiстилася на долинi. Столова
нiчим так дуже не рiзнилася вiд столово© у князя Острозького. Лише шафа з
посудиною, так званий креденс, була менша i не була так суто рiзьблена, як
та.
Панства ще тут не було, як ввiйшов у столову, хоч на столi стояли вже
тарiлки, ложки, склянки тощо. Стояло тут кiлькоро людей, а мiж ними панна
Зося, про котру Станiслав так гарно розказував. То була справдi вже старша
дiвчина, суха, мов скiпка, з довгою гусячою шийкою, сухим, довгим
кiнчастим носом. Вона кивнула Петровi головою на привiтання, зложивши
блiдi уста до любо© усмiшки, котра виглядала на якийсь внутрiшнiй бiль.
Усточка вона складала так, що не можна було змiркувати, чи вона цiлувати
хоче, чи свистати. Вона пильно придивлялася Петровi, а вiдтак не втерпiла
i заговорила:
- Чи пан вчитель зна Ки©в?
- Я тут перший раз, i не було ще часу придивлятися, бо лише сьогоднi
при©хав, а краще сказати, приплив байдаком. Сьогоднi я ще таки запорожець,
а доперва вiд завтра обнiмаю обов'язки вчителя.
- Я чула вiд вельможно© панi, що пан був у походi на татар i там був
тяжко ранений. Ах, як то мусить бути гарно на вiйнi, але як страшно в
татарський ясир попасти. Кiлько-то я про те наслухалась вiд очевидцiв.
Краще вже смерть, чим татариновi достатись. Там жiнок продають туркам у
гарем, продають, мов скотiв.
Конашевич, слухаючи того ахкання панни Зосi, трохи уголос не засмiявся,
та подумав собi: "На таку цяцю то татарин певно не був би ласий, i ти би
турецького гарему, певно не побачила".
Зося хотiла ще щось говорити, та в тiй хвилi ввiйшов старий маршалок,
себто старший над домашньою службою, i оповiстив, що вельможнi панство
йдуть. Зося замовкла i пiдбiгла до вельможно©, поправляючи щось на ©©
одежi. Вельможна панi вела обох хлопчикiв за руки.
Пан суддя кивнув Петровi головою на привiтання i зараз засiв за столом.
Бiля нього сiла вельможна, далi - Зося, з другого боку батька - обидва
хлопцi, Олесь i Микольцьо, i зараз потiм вказали мiсце Петровi.
Панi поглянула на Петра i мов кисле яблуко вкусила. Усiм не подобався
його чорний оселедець, закручений за вухо.
Зараз стали приносити страви, яких Петро навiть не знав, як звати. Було
тут стiльки всiлячини, що вистало би на пiвчети. При ©дi не говорилося
нiчого. Всi мовчали, мовби ©м роти на колодку позамикав. Доперва, як
принесли вино та мед, розпочалася розмова. Петро пив дуже мало, так, що аж
вельможнi це завважали.
- Чому вашмосць так мало п' ?
- Не привичний до напиткiв.
- Я чував, що козаки чарки не цураються.
- Як котрий. Та все ж лише в хвилях, вiльних вiд працi, а вже у походах
не вiльно пити пiд строгою карою.
- Я цього не знала, - каже вельможна. - Навпаки, менi говорили, що
козаки лише тим i славнi, що здорово п'ють.
- Воно так , як я кажу. Я придивився тому i на Сiчi, i в походi.
Правда, що козак, видiставшися iз Сiчi, вмi добре забавитися i загуля , а
з того вийшла лиха слава у ворогiв козацтва.
Панство звели розмову на останнiй козацький похiд на татар, в якому
Петро був. Петро розповiв усе. А говорив вiн так ясно i складно, що всi з
захопленням слухали. Про себе не згадував нiчого, начеб його там не було.
Особливо обом хлопцям це оповiдання дуже подобалося. Вони так
заслухалися, що про все забули i лише дивились на Петра, мов на образок.
Завважив це Петро i заговорив до них:
- Вiд завтра, мо© паничi, зачнемо вчитися.
Хлопцям це не подобалось, бо ©м усяка наука була осоружна.
На те каже панi:
- Ми перед тим мусимо обговорити спосiб, в який та наука ма вестися,
щоб потiм не було непорозумiння.
Так минув перший обiд. Петро вклонився i вийшов у свою кiмнату. Усе, що
тут бачив, йому не подобалось.
" дять стiльки, що пiв голодно© чети поживилося би. дять погано, що
чоловiка у горлi пече, а в шлунку давить. П'ють здорово, а козакiв
називають п'яницями. Панство вида грошi, зiбранi кривавим потом сво©х
пiдданцiв. Людська бiда i горювання ©м байдуже. Та ще та дурна гуска хоче
до науки мо © мiшатися та якiсь плани складати. Чи я те все видержу довго,
чи не плюну на все та й махну на Запорожжя? От мене отець архiмандрит у
золоте ярмо впряг. Спасибi за ласку! Що вiн у менi такого побачив, що аж
до цього мене вибрав? Таж це мiг зробити який перший-лiпший бакалавр. Що ж
менi тепер робити? Якби я був вiдразу сказав: отре-цаюся, то-що iншого.
Але я згодився i дав себе сюди завести. Тепер нiяково завертати. Я мушу
усiм показати, що до чого, раз вiзьмуся, того мушу доконати, щоб свiт мав
провалитися. Хай знають, що я Сагайдачний. Я мушу тут остатись, хiба що
самi мене проженуть, а за це не важко. Зараз завтра, коли ця пава схоче
менi давати науку, то, може, не втерплю, а скажу ©й слово правди, а потiм
подякую, а може, менi подякують".
А панство говорили мiж собою про Петра таке:
- Йому ще багато треба оглади товарисько©, - говорила панi, - щоб мiг i
знав на покоях повертатися. Ще дуже вiд нього козацьким кожухом заносить.
Не знаю, чи не буде вiн для наших дiтей загрубий, та i ©х самих не
помужичить. Але нiде правди дiти, це дуже гарна, зразкова степова квiтка.
- Я лише то знаю, що по-латинi говорить краще зу©тського патра. Що за
класична форма кожного речення! Я переконався, що в Острозi вчили його
добре. Його нескладному поведенню нема чого чудуватися, бо вiн прямо iз
степу до нас прийшов. По часi то все змiниться на лiпше, як тут побуде.
- Я лише боюся, щоб нашi дiти не набралися вiд нього простацьких ман р,
та щоб ©х дуже тим козацтвом не заразив. Я би цього не пережила, коли б
мо© дiти по примiру тiльки шляхетських авантюристiв на Сiч чкурнули.
- Ти без потреби побою шся. То ще дiти, i навiть не зрозумiють цього. Я
завтра напишу, що ©х ма вчити, та й годi.
- А я все-таки для мого супокою прикажу охмiстровi, щоби при науцi був
присутнiй i на все уважав.
- Конашевич на це не згодиться, я це знаю, бо i я би сам не згодився.
Подумай. Вiн острозький академiк з вищою освiтою. А охмiстр? От собi
вивчений песик, що гладко танцювати вмi , а освiти у нього нема жодно©.
Як лише Петро ввiйшов до сво © кiмнати, прийшов за ним Антошко.
Вимитий, обстрижений, зачесаний, одягнений в широкi штани, обутий i в
синьому жупанi, пiдперезаний червоним пояском. Видно, що в чоботях нiколи
не ходив, бо ступав по помостi, мов спутаний.
Антошко горiв з радостi. Вiн припав до Петра i став його сердечно по
руках цiлувати, а далi впав навколiшки.
- Зараз устань! Чого ти, хлопче, такий радий?
- Бо вже не буду босий ходити, i кухти не будуть мене поштуркувати, а
вошi -©сти. Тепер я буду пановi так вiрно служити, як лише зможу.
Хлопець дивився Петровi у вiчi яснiючими вiд радостi очима.
- Добре, Антошку. Будеш тут робити порядки i зачнеш вiд того, що завтра
вранцi принесеш менi води вмитися. А тепер йди собi, бо я лягаю спати.
Антошко вийшов нерадо. Вiн хотiв усе розповiсти сво му добродi вi, що
йому на серцi лежало. Але Петро був дуже змучений дорогою i хотiв, не
ждучи вечерi, лягти вiдпочити.
Але довго не мiг заснути. М'яка постеля його парила, в шлунку давило, а
в горлi пекло. Вiн заснув геть аж по пiвночi.
Цi © ночi i паннi Зосi зле спалося, ©й було не по нутру, що Петро не
прийшов до вечерi, ©й так дуже хотiлося з ним розмовляти. Опiсля, як вже
поклалась спати, ©й все стояв перед очима лицар-запорожець. А коли
заснула, то ©© мучив поганий сон, що наскочила татарва i ©© в ясир
захопила. Вона простягла руки до Петра i кликала рятунку, та вiн
вiдвернувся i пiшов собi байдуже далi. Вона вже мала на устах проклiн для
нього за таку нелюдянiсть, та, на щастя, прокинулась зi сну. Вона облилась
гарячим потом i тряслась усiм тiлом з переляку.
Недобре спалось також i Станiславовi, бо цiлу нiч прикладав собi мокре
рядно на болюче мiсце.
VII
На другий день Петро умився, i одягнувся вранцi, i ждав на хлопцiв, та
вони не приходили.
Вже було пiзно, як прийшов лакей i заявив, що вельможна панi кличе пана
вчителя до себе.
- Правда, я й забув, ще поки зачну вчити, то вельможна панi ма мене
таким побитом врятують вiд пониження i занепаду. Вони зробили це, не
питаючи вiрних. Гадали, що всi пiдуть за ними, мов телята за коровою. Та
не туди дорога до врятування нашо© церкви вiд занепаду. Треба над цим
працювати у ©© серединi. Польща, опанована зу©тами, веде завзяту боротьбу
з благочестям на життя i смерть. То лише на паперi таке гарне. А на дiлi,
то унiя ма бути тим помостом, через котрий православ'я ма перейти у
католицтво, а за нею увесь народ, а через католицтво усе ма зляшитися.
Унiя, то лише форма одежа, а одежу можна легко змiнити. От бачиш, де
небезпека. А тепер друге: унiати, пiдпиранi зу©тами i польським урядом,
йдуть на нас гвалтовно, перебирають силою нашi церкви на сво©, загортають
пiд себе церковне майно, усюди наставляють сво©х ксьондзiв. Коли
спорожниться православний владичий стiлець, то вже православному його
бiльше не бачити. Скiльки я мушу вести процесiв i боротьби, обороняючи
монастирське добро вiд напастi? А хто ж менi у цьому поможе? Нашi пани?
Вони з магнатами з Польщi кумаються i пропадають. Народ? Господи! Хто той
бiдний темний народ? Це ж або пригнiченi мiщани або мужики, невольники,
прикованi до панського лану. Вони не смiють голови пiднести. Лишаються нам
козаки. Та ©х треба для церкви при днати, щоб вони справу православно©
батькiвсько© церкви вклали у свою козацьку справу. Я ©м побожностi не
вiдмовляю, але ©х треба конче вивести з то© байдужостi для вiри i церкви,
в яку вони серед твердого непевного степового життя попали.
- Це свята правда.
- От бачиш! Завданням твого життя хай буде перемiнити це, що б там не
було. Ти ма ш працювати над цим мiж козацьким лицарством, а я тут, серед
православно© церкви, а тодi обидвi сторони подадуть собi руки, от так, як
ми собi тепер пода мо.
Архiмандрит наставив Петровi свою суху слабу руку, на якiй виднiли синi
жили. Петро ©© з пошаною поцiлував.
- Я, преосвященний отче, з тим згоден. Та з того би виходило, що мо
завдання мiж козацтвом, а не мiж вельможами, з котрими я i говорити до
ладу не вмiю.
- Ти мене за слово не хапай, а краще ти сiдай тут бiля мене, а ми як
добрi земляки ще потолку мо. - Вiн посадив Петра на стiлець побiч себе i
говорив далi: - До цього завдання, яке ти сповнити ма ш мiж козацтвом, ти
ще гаразд не пiдготовився. Тобi треба побути трохи у городi i придивитися,
як живуть православнi i чого нашiй церквi треба. В Острозi ти цього не
бачив, бо там нiхто православно© церкви не гнiтить, не нiвечить. Побудь ти
трохи тут, придивися, побудь мiж православним панством, придивись i
прислухайся. А при тiм ти ратуй двi молоденькi душi перед упадком i
затратою. Ти будеш мо©м частим гостем. Не одне я тобi ще маю сказати. Не
одне ми враз обговоримо i обмiрку мо. Ти мусиш у те все вжитися, захопити
цим усю свою душу. Поки що ми поговорiмо тепер про буденнi вещества. у
тебе яка пристойна одежа?
- У мене все, сво , що i на княжому дворi не треба соромитися.
О. архiмандрит подзвонив у маленький дзвiночок, що лежав на столi, i
зараз з'явився у келi© iнок:
- Принести сюди ©сти для пана Конашевича. За тво©х товаришiв ти не
турбуйся, ©х угоститься, i вони вернуться, - каже до Конашевича. Петро
остався в монастирi на обiдi.
За той час перевдягся у кращу одежу, яка його цiлком перемiнила. З
убогого подорожнього козака став гарним молодим запорожцем в кунтушi i
сап'янцях, з гарною шаблею при боцi.
- Добре так, хай знають наших, - говорив архiмандрит, любуючись
поставою Петра.
Обiзвався серед монастирських мурiв дзвiн, скликаючи до трапезницi на
обiд. Петро йшов з архiмандритом. По дорозi стрiчали монахiв з похиленими
головами у каптурах. Всi покiрно кланялися сво му настоятелевi i не могли
вiдгадати, якого то знатного гостя веде обiдати з ними. Трапезниця стала
наповнятися монахами, аж заро©лося вiд ряс i каптурiв.
Архiмандрит сiв на першому мiсцi i посадив коло себе Петра. Один з
монахiв прочитав уголос молитву, i всi посiдали.
Петро не мiг з дива вийти, що у монастирi, де убожество належало до
монашеських правил, давали обiльнi вибагливi страви i пили добрi вина та
меди. Петро не менше дивувався, що архiмандрит не ©в разом з другими. Йому
подавали убогi страви окремо. Петро пив дуже мало. По обiдi мав стати
перед вельможного i хотiв мати ясну тверезу голову.
По обiдi архiмандрит приказав запрягти повозку i по©хав з Петром у
город до пана суддi Аксака.
Суддя, пан Аксак, жив у пишному панському домi. Вiн був дуже багатий i
мав у Ки©вщинi розлогi посiлостi. Його економi© приносили йому великi
рiчнi доходи, i мав з чого достатньо жити. Провадив великопанське життя i
держав багато служби.
Слуги оповiстили при©зд гостей, i пан суддя вийшов гостям на стрiчу.
Звiтався з архiмандритом i поглянув уважно на Петра.
- Рекомендую пана Петра Конашевича, острозького учня, про котрого я
вашiй милостi мав честь говорити. При©хав прямо iз Запорожжя.
Видно було, що Аксак не був з того радий, Конашевич виглядав радше на
козацького сотника, чим на вчителя.
Аксак попросив гостей у поко©, а по дорозi подумав собi, що з цього,
певно, нiчого не буде, бо Конашевич не виглядав на такого, щоб у його
головi помiстилась латина поруч з iншими тогочасними мудрощами. "Я з ним
коротко справлюся, - подумав Аксак, - а тодi i отець архiмандрит
перекона ться, що помилявся". Аксак просив о. архiмандрита сiдати, а до
Петра каже:
- Nosti linguam latinam? '[11]
- Si vestra Ьепеvоlentiа id dubitas, nоn оpus еrat iubere me huc e
Zaporogie venire[12]
- Tuum responsum acre et ineptum est,[13] - говорячи це, Аксак поморщив
чоло. I Плетенецькому така вiдповiдь не подобалась, i вiн жалував, чого
завчасно не змовився з Конашевичем, як йому поводитися i з вельможею
говорити. Та Конашевич не дав себе збити з пантелику. Вiн вклонився
Аксаковi i усмiхаючись вiдповiв:
- Mihi respondendum erat uno verbo: "intelleqo" guod vero dokumentum
non erat me scire latine logui. Ita enim guilibet organarlus litteris
nesciens responder potest.[14]
Чоло Аксака прояснилося. Йому це подобалось. Поглянув значуще на о.
Плетенецького, а клепаючи по плечу Конашевича, каже:
- Дуже добре. Подоба шся менi, вашмосць, лишаю тебе в мо му домi та
поручаю виховання мо©х хлопцiв.
Пан суддя аж тепер попросив Конашевича сiдати. Вiдтак плеснув i старому
лаке вi, що на цей знак явився, казав привести хлопцiв i попросити
ясновельможно© панi.
По хвилi ввiйшла панi Аксакова, ведучи за руки двох хлопцiв, дев'яти i
дванадцяти лiт.
Конашевич i о. Плетенецький встали i вклонилися, а Аксак представив
жiнцi нового вчителя.
Панi Аксакова, жiнка не бiльше тридцяти рокiв вiку, дуже гарна, була
одягнена по-панськи. Вона вiдклонилася головою i привiталася з о.
архiмандритом. Хлопцi вклонилися i подали Петровi на привiтання руки. Були
б цього, певно, не зробили, коли б то був собi який звичайний вчитель, з
яким можна робити, що ©м буде завгодно, якого не раз пан дому i канчуками
вибити приказував, але тут, судячи по його оксамитовому кунтушi i по
багатiй шаблi, - неабищо.
- Знайте, сини, що пана Конашевича треба в усьому слухатися, а то
погнiваюсь, коли б на вас пожалувався. Вiд завтра розпочнеться наука, а
тепер можете вiдiйти.
Хлопцям не треба було цього двiчi казати, i зараз пропали за дверима.
- Сiдай, вашмосць, з нами, - запрошувала Аксакова Петра.
О. Плетенецький слiдив пильно за поведенням Петра i видно було, що був
з нього вдоволений. Бо Петро поводився цiлком природно, з досто©нством i
повагою. начеб на панських покоях вирiс. О. Плетенецький боявся зразу за
нього, що такий степовик не знатиме, як ступати по панському помостi.
- Умовимось зараз за вимоги, вашмосць, - каже Аксак.
- Полишаю це вашiй милостi, - каже Петро, легко склонившись та
поправляючи свого козацького чуба на головi. - Я мушу поперед усього
показати, чи я вiдповiм мо му завданню на такому почесному становиську, а
потiм вже, ваша милiсть, мою працю оцiните.
Це дуже Аксаковi подобалось.
Опiсля о. Плетенецький попрощався i вiд'©хав, а прощаючись з Петром,
каже:
- Гарно ти, Петре, поводився, помагай бiг! Не забувай на мене. Твiй
клунок то я тобi ще нинi пришлю.
Петровi визначили гарну кiмнату в Аксаковiй палатi, з виглядом на
Днiпро. В кiмнатi стояв один стiл, кiлька стiльцiв, велике лiжко i шафа.
Невдовзi опiсля принiс слуга клунок Конашевича, котрий прислали з Лаври.
Конашевич зараз розв'язав його i став складати у шафу сво© статки. За
слугою ввiйшов у кiмнату панський лакей по-чужинськи одягнений. То був
дужий, добре вигодуваний парень з оголеним лицем. Вiн держав голову вгору,
узявся пiд бiк рукою i оглядав цiкаво Конашевича. Вiдтак сiв на стiльцi,
висунувши далеко на кiмнату ноги.
- Вашець, будеш тут учителем?
- Побачиш, - каже Конашевич, не перепиняючись у роботi.
- Я хотiв вашецi сказати, який тут порядок у нас, а то блукати будеш,
мов вiвця. Ми тепер оба тут служимо, i я, як старший товариш, вважаю за
свiй обов'язок зi всiм тебе познайомити, увi всiм тебе поучити. Гадаю, що
згодом ми будемо приятелями. Наш пан - великий дук, ну, вельможа. Вмi
нагородити, але i покарати зна . Тут одного вчителя - то приказав таки
канчуками вибити i до льоху замкнути. Вельможна панi, як собi якого
подоба , то йому добре. Хто у ©© ласку попаде, то щасливий i може собi
вiдтак не на одне позволити, до чого iншому зась. Вашець гарний хлопець, i
можеш подобатися. Попробуй, а буде тобi добре життя, а тодi i менi, i
другим слугам мiг би ти багато помогти. Хлопчиська, себто паничi, пустi,
як звичайно панськi дiти. Не хочуть вчитися, а ти перед вельможним
панством нiколи на них не жалуйся, а навпаки хвалися, та не дуже собi
морочи голову ©х наукою. Правду кажучи, на якого чорта ©м наука? Вони
будуть багатi, а цього ©м досить, що будуть i мудрi. От так щось зверха
полизати, та й годi. Тут був такий один вчитель, що хотiв поробити з них
Соломонiв, а вони йому кiлки на головi тесали. Вiн якось раз всердився i
сiпнув старшого, того Олеся, за вухо. Господи! Що тут було герезi©! Панi
такого бешкету наробила, плакала - я чув усе з друго© кiмнати - i пан
мусив згодитися на це, що вчителя гайдуки вибатожили: тридцять канчукiв
дiстав, всадили на одну нiч до льоху, а на другий день прогнали. Ага! Мало
що я не забув. тут ще на респектi у вельможно© панi стара панна Зося. До
не© також добре пiдлобизатися, бо вона у вельможно© панi ма слово. А цю
цяцю найлегше взяти на гарнi словечка, бо вона у великих претензiях i
зда ться ©й, що кожний мусить в не© влюбитися. А то таке старе опудало, що
аж гидь дивитися. Впрочiм, сам побачиш, ©й безвпинно голова болить i з
носа капа . А мастить себе такими пахощами, що аж на вулицю чути. У не©
вiчно ахи та охи. Ти трохи поахай та поохай, то так ©© прив'яжеш до себе,
що з руки ©стиме i зробить тобi, чого ти захочеш. - Лакей говорив це,
показуючи свою вищiсть, яку панськi лаке© так по-мистецьки вмiють
показувати супроти рiвних собi або нижчих.
Конашевич робив свою роботу i лише посмiхався, слухаючи цього
базiкання.
Та як Петровi треба було перейти коло лакея, то встав, поклепав Петра
по плечу i каже:
- Будь, вашець, проворний i хитрий. Ти гарний хлопець i можеш жiнкам
подобатись, а то грунт. Того би на воловiй шкурi не списав, що я знаю. Я
тут служу вже десять лiт i мав час усе спенетрувати, але так годi вiдразу
все вичитати, мов з книжки.
- Послухай же тепер, пане-товаришу, що я тобi скажу, а потiм то ледве
чи будемо приятелями. Як ти, ледаре, поважишся ще раз менi такi теревенi
плести, як тепер, то так тобi морду поб'ю, що тобi пика вище носа спухне.
Розумiв? На те тебе панство году , щоб ти пiдслухував, та обмовляв, та
язиком обносив? Геть звiдсiля! На очi менi не показуйся, бо як тобi дам
ляпаса, то носом землю запореш. Тепер рушай звiдсiля i пришли менi
послугу.
При першiм словi "ледаре", лакей встав i створив рот iз зачудування.
При другiм словi вiн випрямився в струну, а при послiднiм вже був при
дверях.
"Горда штука, ге-ге, - говорив до себе вже в сiнях, - поводиться, мов
пан, а то собi простий козак. Що вiн собi дума мене так зневажати?
Пiдожди! Я небо i пекло порушу, а тебе звiдсiля викурю. Буду по кожному
кроцi пiдглядати i пiдслухувати, а таки щось на тебе знайду. Ба! Але то
небезпечний чоловiк, бо тi козаки усi небезпечнi горлорiзи. Я не хотiв би
в його лабети попастися. Мiг би мене скривдити, бо йому все одно. то
зайда. Ага! Ти хотiв, щоб тобi прислати якого служку. Добре, будеш мати
такого, що якраз для тебе, який пан, такий крам". Льокай усмiхнувся, що
знайшов такий гарний спосiб помсти за зневагу.
Тим часом Петро присiв на стiльцi i задумався.
"Гарно я попався. Тут вчителiв i канчуками частують. Бiдний той, якийсь
сiрома-бакалавр, що на собi таке витерпiти мусив. I я маю бути не знать як
довго панським блюдолизом! Сама душа проти цього бунту ться. Що отцевi
архiмандритовi на ум прийшло мене на це мiсце ставляти, в такiй понижуючiй
ролi, бiгме не розберу. Вiн, очевидно, менi ще не доповiв усього. Говорив
про злуку козацтва з церквою, а мене, замiсть оставити мiж цим козацтвом,
загородив сюди мiж вельмож на блюдолиза. I я маю тут мучитися посеред тих
лежнiв, дармо©дiв, лаке©в, що за пан -брац до мене сунуться? Цих
годованцiв держить пан i грошi на них витрача лише для сво © примхи, щоб
показати, що ось-от вiн великий пан i служби у нього багато. Менi
зда ться, що я тут довго мiсця не зiгрiю."
Тепер вiдчинились дверi i в кiмнату ввiйшов невеличкий, може
п'ятнадцятилiтнiй хлопчина. Вiн був босий i засмалений, мов кочерга. Вiн
склонився сво ю щитинуватою головою i став смирненько бiля порога.
- Чого тобi, синку, треба?
- Мене прислав сюди старший лакей, пан Станiслав, пановi до послуги.
Конашевич усмiхнувся. Змiркував зараз, що це була лакейська помста.
- А що ти вмi ш робити?
- Я, прошу пана, нiчого не вмiю. Досi-то я був при кухнi i хiба в печi
вмiю затопити, - хлопчисько був наляканий. Вiн знав, що як чого не вмiтиме
зробити, то будуть бити.
- А як тебе кличуть?
- Антошком.
- А тобi тут добре у панiв i звiдкiля тебе сюди привезли?
- Часом добре, а часом зле. Часом мене вдарить у потилицю пан кухар,
часом старший кухта, а раз мене добре вибатожили за те, що я посудину
розбив. А мене привезли з пансько© економi©, я пiдданець. - Хлопець
понизив голову i мовчав. Вiн боявся, чи не забагато говорив, i знову
битимуть.
- А тво© батьки живуть?
- Повмирали. Батько робив панщину; по смертi батька маму з пансько©
хати прогнали, а другого там посадили. Потiм мама ходила на заробiтки,
поки не вмерла.
- А в тебе нема нiяко© рiднi?
- Була сестра старша, та теж вмерла.
"Однакова доля цiлого укра©нського народу чи у польського пана, чи у
православного вельможi", - думав собi Конашевич.
- Добре, Антошку, ти будеш вiд сьогоднi тут робити порядки, я покажу
тобi як. Вважай добре, нiчого менi не рушай, не перевертай, а що знайдеш,
то вiддай, бо я так люблю. Я тебе не буду бити, як ти будеш для мене
щирий.
Конашевич узяв його за пiдборiддя, пiдвiв вгору голову i дивився в його
чорнi наляканi очi, бо Антошко на рух руки Конашевича нагнувся, думаючи,
що його вдарять.
- Не лякайся мене, Антошку, я тобi нiчого лихого не зроблю.
В очах хлопця заяснiла радiсть:
- Так значиться, я вже пiд кухаря не пiду?
- Не пiдеш. Впрочiм, я з паном про тебе поговорю, бо я тут не пан.
Тепер йди собi, обмийся гарненько, вiзьми чисту сорочину, коли яку ма ш, i
заходи сюди надвечiр.
Хлопець був такий радий, що поцiлував Петра в руку звдяки.
Петро знову остався сам i не знав, що з собою робити. Аж вiдчинились
дверi, i ввiйшов сам вельможний пан суддя. Конашевич надяг миттю на себе
жупан i вклонився.
- Я прийшов оглянути, чи все у вашмосцi в порядку, бо на службу не
можна покладатися. Що ж? Був тут Станiслав? Я його призначив до служби у
вашмосцi.
- Ваша милiсть будуть менi вибачати, що я за одну рiч попрошу. Пан
Станiслав завеликий пан для мене i замудрий, i я йому вже подякував. Я
прохав би призначити для мене цього малого кухту Антошка. Це буде якраз
для мене, лише щоб ваша милiсть приказала його вмити та перевдягти. Я його
сам усього пiдовчу.
- Навiть не знаю, чи у мене кухта Антошко. Але звiдки, вашмосць, його
зна ш?
- Пан Станiслав менi не був по нутру, i я вiдiслав його та казав собi
прислати кого другого. I вiн прислав менi хлопчину з кухнi, засмоленого,
мов кочерга, i брудного та босого. Я з хлопцем розмовляв, i вiн
понятливий. Отож я хочу пану Станiславу показати, що коли той Антошко
вми ться i прибереться, а при менi якийсь часок побуде, то стане таким
самим лаке м, а може, ще лiпшим, нiж пан Станiслав.
- Я вже знаю, що то було. Цей ледар Станiслав хотiв, певно, вашмосцi
показати свою вищiсть i вагу в тiм домi, а може, хотiв помститися, що ви
його услуг не прийняли. Я знаю цих ледарiв, як вони вмiють носи вгору
задирати. Поводивсь супроти вашмосцi непристойно, i тому вашмосць його
прогнав. За це дiстане батоги, а той Антошко прийде сюди.
- Я прошу, вашмосць, вибачити йому, вiн же менi нiчого непристойного не
сказав, бо не смiв би.
- Але я вже сказав слово i його не заверну. То шельми. Пiдслухувати,
обмовляти, розносити сплетнi, висмiювати тих, що ©х годують, до того вони
мистцi. Коли б це в мо©й силi, я це дрантя понаганяв би на усi чотири
вiтри, та годi. Цього мо становисько вимага , щоб коло мене багато служби
крутилося, ми невольниками свого стану i публiчно© опiнi©. Не треба ще
чогось вашмосцi?
- Спасибi! Усього доволi. Коли вашмосць прикажуть зачинати науку? Чи
якi книжки?
- Я думав, що вашмосць схочеш трохи вiдпочити. Та про мене, зачинай хоч
би завтра. А книжки. якiсь там , може, треба дещо докупити, то скажи.
Аксак кивнув головою i вийшов. Петро тепер подумав: "Якi ж пани бiднi".
Пан Аксак прикликав зараз маршалка додому i видав приказ: Станiславовi
всипати тридцять канчукiв, а кухту Антошка вмити, перевдягти за панського
козачка i послати на послугу до пана вчителя.
Конашевич сидiв у сво©й кiмнатцi, як прийшов якийсь iнший лакей i
попросив до столово© обiдати. Вiн завважив чемненько, що тут такий звичай,
що кожний явля ться в столовiй пристойно одягнений.
Конашевич надяг кунтуш, переперезався поясом, поправив козацького чуба
i вусики i пiшов за лаке м в столову, яка мiстилася на долинi. Столова
нiчим так дуже не рiзнилася вiд столово© у князя Острозького. Лише шафа з
посудиною, так званий креденс, була менша i не була так суто рiзьблена, як
та.
Панства ще тут не було, як ввiйшов у столову, хоч на столi стояли вже
тарiлки, ложки, склянки тощо. Стояло тут кiлькоро людей, а мiж ними панна
Зося, про котру Станiслав так гарно розказував. То була справдi вже старша
дiвчина, суха, мов скiпка, з довгою гусячою шийкою, сухим, довгим
кiнчастим носом. Вона кивнула Петровi головою на привiтання, зложивши
блiдi уста до любо© усмiшки, котра виглядала на якийсь внутрiшнiй бiль.
Усточка вона складала так, що не можна було змiркувати, чи вона цiлувати
хоче, чи свистати. Вона пильно придивлялася Петровi, а вiдтак не втерпiла
i заговорила:
- Чи пан вчитель зна Ки©в?
- Я тут перший раз, i не було ще часу придивлятися, бо лише сьогоднi
при©хав, а краще сказати, приплив байдаком. Сьогоднi я ще таки запорожець,
а доперва вiд завтра обнiмаю обов'язки вчителя.
- Я чула вiд вельможно© панi, що пан був у походi на татар i там був
тяжко ранений. Ах, як то мусить бути гарно на вiйнi, але як страшно в
татарський ясир попасти. Кiлько-то я про те наслухалась вiд очевидцiв.
Краще вже смерть, чим татариновi достатись. Там жiнок продають туркам у
гарем, продають, мов скотiв.
Конашевич, слухаючи того ахкання панни Зосi, трохи уголос не засмiявся,
та подумав собi: "На таку цяцю то татарин певно не був би ласий, i ти би
турецького гарему, певно не побачила".
Зося хотiла ще щось говорити, та в тiй хвилi ввiйшов старий маршалок,
себто старший над домашньою службою, i оповiстив, що вельможнi панство
йдуть. Зося замовкла i пiдбiгла до вельможно©, поправляючи щось на ©©
одежi. Вельможна панi вела обох хлопчикiв за руки.
Пан суддя кивнув Петровi головою на привiтання i зараз засiв за столом.
Бiля нього сiла вельможна, далi - Зося, з другого боку батька - обидва
хлопцi, Олесь i Микольцьо, i зараз потiм вказали мiсце Петровi.
Панi поглянула на Петра i мов кисле яблуко вкусила. Усiм не подобався
його чорний оселедець, закручений за вухо.
Зараз стали приносити страви, яких Петро навiть не знав, як звати. Було
тут стiльки всiлячини, що вистало би на пiвчети. При ©дi не говорилося
нiчого. Всi мовчали, мовби ©м роти на колодку позамикав. Доперва, як
принесли вино та мед, розпочалася розмова. Петро пив дуже мало, так, що аж
вельможнi це завважали.
- Чому вашмосць так мало п' ?
- Не привичний до напиткiв.
- Я чував, що козаки чарки не цураються.
- Як котрий. Та все ж лише в хвилях, вiльних вiд працi, а вже у походах
не вiльно пити пiд строгою карою.
- Я цього не знала, - каже вельможна. - Навпаки, менi говорили, що
козаки лише тим i славнi, що здорово п'ють.
- Воно так , як я кажу. Я придивився тому i на Сiчi, i в походi.
Правда, що козак, видiставшися iз Сiчi, вмi добре забавитися i загуля , а
з того вийшла лиха слава у ворогiв козацтва.
Панство звели розмову на останнiй козацький похiд на татар, в якому
Петро був. Петро розповiв усе. А говорив вiн так ясно i складно, що всi з
захопленням слухали. Про себе не згадував нiчого, начеб його там не було.
Особливо обом хлопцям це оповiдання дуже подобалося. Вони так
заслухалися, що про все забули i лише дивились на Петра, мов на образок.
Завважив це Петро i заговорив до них:
- Вiд завтра, мо© паничi, зачнемо вчитися.
Хлопцям це не подобалось, бо ©м усяка наука була осоружна.
На те каже панi:
- Ми перед тим мусимо обговорити спосiб, в який та наука ма вестися,
щоб потiм не було непорозумiння.
Так минув перший обiд. Петро вклонився i вийшов у свою кiмнату. Усе, що
тут бачив, йому не подобалось.
" дять стiльки, що пiв голодно© чети поживилося би. дять погано, що
чоловiка у горлi пече, а в шлунку давить. П'ють здорово, а козакiв
називають п'яницями. Панство вида грошi, зiбранi кривавим потом сво©х
пiдданцiв. Людська бiда i горювання ©м байдуже. Та ще та дурна гуска хоче
до науки мо © мiшатися та якiсь плани складати. Чи я те все видержу довго,
чи не плюну на все та й махну на Запорожжя? От мене отець архiмандрит у
золоте ярмо впряг. Спасибi за ласку! Що вiн у менi такого побачив, що аж
до цього мене вибрав? Таж це мiг зробити який перший-лiпший бакалавр. Що ж
менi тепер робити? Якби я був вiдразу сказав: отре-цаюся, то-що iншого.
Але я згодився i дав себе сюди завести. Тепер нiяково завертати. Я мушу
усiм показати, що до чого, раз вiзьмуся, того мушу доконати, щоб свiт мав
провалитися. Хай знають, що я Сагайдачний. Я мушу тут остатись, хiба що
самi мене проженуть, а за це не важко. Зараз завтра, коли ця пава схоче
менi давати науку, то, може, не втерплю, а скажу ©й слово правди, а потiм
подякую, а може, менi подякують".
А панство говорили мiж собою про Петра таке:
- Йому ще багато треба оглади товарисько©, - говорила панi, - щоб мiг i
знав на покоях повертатися. Ще дуже вiд нього козацьким кожухом заносить.
Не знаю, чи не буде вiн для наших дiтей загрубий, та i ©х самих не
помужичить. Але нiде правди дiти, це дуже гарна, зразкова степова квiтка.
- Я лише то знаю, що по-латинi говорить краще зу©тського патра. Що за
класична форма кожного речення! Я переконався, що в Острозi вчили його
добре. Його нескладному поведенню нема чого чудуватися, бо вiн прямо iз
степу до нас прийшов. По часi то все змiниться на лiпше, як тут побуде.
- Я лише боюся, щоб нашi дiти не набралися вiд нього простацьких ман р,
та щоб ©х дуже тим козацтвом не заразив. Я би цього не пережила, коли б
мо© дiти по примiру тiльки шляхетських авантюристiв на Сiч чкурнули.
- Ти без потреби побою шся. То ще дiти, i навiть не зрозумiють цього. Я
завтра напишу, що ©х ма вчити, та й годi.
- А я все-таки для мого супокою прикажу охмiстровi, щоби при науцi був
присутнiй i на все уважав.
- Конашевич на це не згодиться, я це знаю, бо i я би сам не згодився.
Подумай. Вiн острозький академiк з вищою освiтою. А охмiстр? От собi
вивчений песик, що гладко танцювати вмi , а освiти у нього нема жодно©.
Як лише Петро ввiйшов до сво © кiмнати, прийшов за ним Антошко.
Вимитий, обстрижений, зачесаний, одягнений в широкi штани, обутий i в
синьому жупанi, пiдперезаний червоним пояском. Видно, що в чоботях нiколи
не ходив, бо ступав по помостi, мов спутаний.
Антошко горiв з радостi. Вiн припав до Петра i став його сердечно по
руках цiлувати, а далi впав навколiшки.
- Зараз устань! Чого ти, хлопче, такий радий?
- Бо вже не буду босий ходити, i кухти не будуть мене поштуркувати, а
вошi -©сти. Тепер я буду пановi так вiрно служити, як лише зможу.
Хлопець дивився Петровi у вiчi яснiючими вiд радостi очима.
- Добре, Антошку. Будеш тут робити порядки i зачнеш вiд того, що завтра
вранцi принесеш менi води вмитися. А тепер йди собi, бо я лягаю спати.
Антошко вийшов нерадо. Вiн хотiв усе розповiсти сво му добродi вi, що
йому на серцi лежало. Але Петро був дуже змучений дорогою i хотiв, не
ждучи вечерi, лягти вiдпочити.
Але довго не мiг заснути. М'яка постеля його парила, в шлунку давило, а
в горлi пекло. Вiн заснув геть аж по пiвночi.
Цi © ночi i паннi Зосi зле спалося, ©й було не по нутру, що Петро не
прийшов до вечерi, ©й так дуже хотiлося з ним розмовляти. Опiсля, як вже
поклалась спати, ©й все стояв перед очима лицар-запорожець. А коли
заснула, то ©© мучив поганий сон, що наскочила татарва i ©© в ясир
захопила. Вона простягла руки до Петра i кликала рятунку, та вiн
вiдвернувся i пiшов собi байдуже далi. Вона вже мала на устах проклiн для
нього за таку нелюдянiсть, та, на щастя, прокинулась зi сну. Вона облилась
гарячим потом i тряслась усiм тiлом з переляку.
Недобре спалось також i Станiславовi, бо цiлу нiч прикладав собi мокре
рядно на болюче мiсце.
VII
На другий день Петро умився, i одягнувся вранцi, i ждав на хлопцiв, та
вони не приходили.
Вже було пiзно, як прийшов лакей i заявив, що вельможна панi кличе пана
вчителя до себе.
- Правда, я й забув, ще поки зачну вчити, то вельможна панi ма мене