Страница:
слiдуючою стравою.
То було перше дання. Тепер з'явились новi полумиски а печеним та
смаженим м'ясом. Йшло так, як першого разу. При цьому пили пани пиво. Це
м'ясиво було так солене i перчене, що непривикшому до таких смаколикiв
Конашевичевi аж сльози в очах стали i язик задубiв. Коли б це не було при
панському пирi, був би, певно, сплюнув вiд цi © пансько© поганi.
На третю чергу йшли рiзнi солодощi, смаженi в медi, овочi тутешнi i
заморськi.
Тепер йшло пиття. Служба наливала в чарки малмазiю, меди, вина. Тепер
розв'язалися гостям язики, i стали говорити собi всiлякi чемностi. Бо
дотепер усе мовчало, i чути було лише жування i цьмакання.
Розумi ться, що перше слово забрав пан Аксак, в честь достойного гостя.
Цей йому опiсля вiдповiв i так йшло чергою, сусiд промовляв до сусiда.
Конашевич сидiв бiля якогось шляхтича, котрий вшанував Конашевича чаркою i
гарною промовою по-польськи, в якiй не було, крiм пустих фраз, нiчого
мудрого. Конашевич, щоб його не обидити, мусив йому вiдповiсти, а що
по-польськи говорив не добре, то вiдповiдав по-укра©нськи.
Наприкiнцi висказав бажання, щоб Рiч Посполита, спiльна ©х вiтчизна,
пересвiдчилася в щирих намiрах козацтва i пригорнула його до себе як рiдна
мати, щоби злучила сво© сили з силами того молодого лицарства на добро
християнського свiту в боротьбi з ворогами Христа.
Коли Конашевич говорив, у ©дальнi стишилося. Пан Хлоднiцький пильно
слухав, питаючись iнколи пана Аксака про значення деяких слiв.
Всi крикнули "вiват". Пан Хлоднiцький говорив стиха до Аксака:
- Той чоловiк для мене загадочний. Менi не хочеться вiрити, щоб це був
запорожець з таким вульгарним назвиськом: Конашевич. Бачив я запорожцiв у
Варшавi, та воно зовсiм не те. Пiдозрiваю, що то якийсь замаскований
шляхтич. Я буду вашiй милостi дуже вдячний, коли позволите менi з ним на
самотi поговорити.
Пир протягся дуже довго. Питтю не було кiнця. Пили i балакали. Пили
пани i слуги. Деякi стали дрiмати таки "на пнi", не зважаючи на те, що в
©дальнi був великий галас. Кожний хотiв переговорити i перекричати
другого.
Наприкiнцi гостi стали вставати вiд стола i дякувати собi вза мно.
Деяких мусили слуги вести пiд руки до ©х повозок. Конашевич пiшов до сво ©
кiмнати. Вiн, як усе, пив дуже мало. Хотiв тверезо стати до дискурсу з
ясновельможним. Його страшенно пекло i в губi, i всерединi вiд того перцю,
й солi, та рiзних кухарських приправ. Здавалось йому, що язик спух. У себе
став полоскати горло студеною водою. Ледве докликався Антошка. Вiн також
замiшався мiж слуг i добре випив.
"I то назива ться життя по-панськи. Скiльки-то людей можна було
поживити i напо©ти тим, що змарнувалось. I то все з людсько© креваво©
працi, з поту пiдданцiв. Говорiм, що хочемо, а ще наш православний Аксак
дуже вiдбився вiд цього польського панства. Хай ©м всячина! Цiкавий я
знати, коли цей ясновельможний сенатор прикличе мене на розмову? Сьогоднi
вiн-то, либонь, не зможе язиком повертати. А дививсь на мене, начеб чорта
побачив. Йому мiй козацький чуб не подобався. То би то цiкаво було
пiдслухати, що тi панове мiж собою про козакiв говорять? Вони нас не
знають нi трiшки, а вiрять у те, що ©м тi лицарi з укра©нних границь про
нас наторочили.
Конашевич став перевдягатись з празника у будень. Коли вже з тим
упорався i поклавсь на постелi вiдпочити, як зайшов до нього пан Аксак.
Вiн був дуже вдоволений з пиру i тверезий, бо, як господар дому, пив мало.
- Гарно, вашмосць, списався, далебi гарно, i лях не може собi дати ради
з вашмосцем. А я зразу побоювався, щоб вашмосць зараз зразу яким гострим
словом йому не вiдрубав, бо признати треба, що початок його мови на те
заслуговував. А треба знати, що пан Хлоднiцький ще перед обiдом бажав собi
побачити мо©х хлопцiв i я йому ©х привiв. Питав зараз про ©хню науку, чому
вони не пiшли до якого лiцею? Опiсля став з ними розмовляти. Розумi ться,
що говорили за латину, бо без цього годi шляхтичевi на свiтi жити.
Дивувався ©х знанню i був певний, що ©х вчить якийсь патер, бо вони по
всiх панських домах учителюють. Я за них вiдповiв, що ©х вчить чоловiк
свiтський, до того православний. Я зараз хлопцiв вiдправив, побоюючися,
щоби котрий не виговорився з чим, що вашмосць iз Запорожжя, та не
заговорив дещо про запорожцiв. Вiд того мiг би лях з дому втекти. - Пан
Аксак смiявся. - Дуже я вашмосцi зобов'язаний, що так достойно поводився,
та ще тебе за одно прошу: вiн хоче з тобою говорити. Вiн пiдозрiва , що
вашмосць - перевдягнений шляхтич, може, який банiта польський, що перед
урядом хова ться. Вiн буде до тебе пiдходити, не вiдповiдай йому рiзко. Я
знаю, що вашмосць iнколи гаряче купаний.
- Я буду говорити правду.
- Я знаю, що тво© уста неправди не скажуть. Та правда не бува така
пекуча, коли ©© у гарну форму прибереш. I ти так роби. Не дуже на панiв
гримай. А як тобi подобався панський пир?
- Скажу правду, що менi зовсiм не подобався. Це отруя i марнотратство.
- А польськi пани так живуть щодня. Я те сам бачив i не хотiв перед
ляхом показати, що я скуп'яга i також знаю поставитися. Мiй кухар служив
по панських домах i знав, як усе приладити. Та чи вашмосць справдi того в
життi ще не бачив?
- Не бачив. Я в Польщi нiколи не бував.
- А у князя Острозького?
- Я до князя на пири не заходив i мiж блюдолизiв не пхався. Але те
знаю, що князь сам живе просто, як аскет. Не чував я також про пири у
князя. Великих панiв з Польщi у нього не бува . Як вiдомо вашiй милостi,
вони його не люблять, а вiн ©х теж не дуже. Меншу братiю прийма князь
скромно. Йому байдуже, що про нього говорять, бо i так окричали його
скупарем. Нарештi, коли б князь тiльки видавав на пири, що польськi пани,
не набивав би стiльки бочок золотом та срiблом.
- Пан Януш його у цьому виручить. Вiн тепер одинокий спадко мець, як
його брат, один i другий, вмер.
- Хiба ж i князь Олександр вже не живе?
- Не зна ш, вашмосць, цього? Завтра покажу тобi вiршу чи там лемент на
його смерть, скомпонований через Острозьку школу.
- Було чого лементувати, - говорив Петро, - здавалося, що бодай
половина велико© фортуни Острозьких останеться при православних, та й це
пропало. Така наша доля. Князь Януш зляшився з тiлом i кiстками. I школа,
i друкарня - усе загириться. Менi дуже старого князя жаль. Не завидую його
багатству. Доля люто його переслiду .
Конашевич обняв голову руками i важко задумався. Йому нагадалася його
молодiсть. Величава стать старого князя стала йому перед очима. Аксак
помiтив, що Петровi канула сльоза на стiл.
- Не гадав я, що вашмосць цього не зна ш, я був би тобi цього нинi не
говорив. Бачу, що ти спiвчува ш горю князя.
- То мiй добродiй. Йому завдячую те, що знаю, i чим я . Коли б не
ласка князя, не був би такий худопахолок, як я, добивсь вищо© освiти. Нинi
я був би в
душевнiй темнотi орав невеличкий батькiвський загонець. Смерть князя
Олександра - то не лише горе для старого батька, i так вже надто прибитого
горем, але це горе всю православну Русь дуже болить. То цiла Укра©на
втратила в особi князя Олександра велику могутню опору, одну з цих
нечисленних, якi нам лишилися. Вiд межi Польщi щораз ближче до нас падуть
цi опори одна по однiй. Ляхи добираються щораз до серця Укра©ни. Яких-то
треба буде зусиль, яко© боротьби, щоб ту навалу здержати. Цiлий той тягар
звалиться тепер на нашi плечi. Вже i в Ки вi лях ста твердою ногою. Ось
чому я намагаюся пiдготовити синiв укра©нського православного вельможi до
того, щоб вони, як виростуть, - дай ©м боже здоров'я - не пiшли слiдом
других, а держалися свого рiдного, православного грунту. Якби у мене була
до цього спромога, я би скрiзь учителював по домах наших вельмож i усюди
ширив би ту саму правду. Та в мене тако© спромоги нема . Я лише хотiв би
бути того певний, що мо© дорогi учнi не пiдуть тою дорогою i стануть
колись славними оборонцями церкви i народностi. Не знаю, як довго
доведеться менi цю мою мiсiю в домi вашо© милостi сповняти. На мою думку,
©х образування на мо©й науцi не скiнчиться. х треба буде вислати у свiт.
I я потерпаю, що як вони пiдуть на захiд (а куди ж могли би пiти?), щоби
моя праця не пiшла намарне, щоби цих молодих душ не повели туди, куди
пiшов князь Януш, син славного православного батька.
- Без поради вашмосцi я нiчого не зроблю. Та чого ж би нам так швидко
розставатися?
- Спасибi вашiй милостi за довiр'я та честь. Але я тут не можу сидiти
аж до ©х виросту. Мене жде iнше завдання. Я мушу ще за iншими пiдпорами
нашого побуту, нашого iснування шукати.
- Не розумiю цього добре.
- Це козацтво, ваша милiсть. Його так лишити не можна. Його треба
зорганiзувати так, щоб воно стало поважною силою, з якою Польща мусить
числитися. Козацтво тепер-то молодець, повний енергi© i сили, перейнятий
благородною думкою, але без житт вого досвiду. Такий юнак, полишений сам
собi, робить промахи, а навiть може зiйти нiнащо. Навпаки, коли вiн мати
буде розумний провiд, може стати славним чоловiком. Якщо з козацтва таке
станеться, тодi солоницький погром не повториться.
- Вашмосць, чи не надто iдеалiзу ш козацтво? Тi промахи, як ти ©х
назива ш, переступили межi промахiв, це вже гiльтайство, супротивне
прийнятому порядковi.
- Ваша милiсть, не зна ш козакiв так, як я. То були лише промахи, а не
гiльтайство. Не козаки дали до цього причину, а сво вiльство i утиск
панiв. Пани допускалися на простому народi безправства супроти законного
порядку i не дивно, що козаки безправством хотiли безправно побороти.
- Не легкого завдання пiднiма ш, вашмосць. З свавiльно© буйно© купи
зробити карну, здисциплiновану силу, то праця Сiзiфа.
На те Конашевич, усмiхаючись:
- Коли б був Сiзiф познайомився трохи з правилами механiки, коли б був
прочитав науку Архiмеда або познайомився з великими будiвничими Ассiрi©,
Вавiлона та гипту, був би стiльки не намучився i був би, певно, доконав
свого. Жодне завдання не може бути неможливе до переведення, коли зна мо
способи i засоби до того. Сiзiф не вмiв собi ради дати з одним каменем, як
його нагору витягти, а стариннi механiки знали витягти вгору велетенськi
каменi i полишити на це такi свiдоцтва, над якими теперiшнiй свiт з дива
не може вийти.
- А вашмосць вже збагнув, якi правила Архiмеда треба примiнити до
козацтва?
- Так! Козацтву треба вказати благородну християнську мету. Треба йому
вказати iдеал, запалити в ньому невгасаючий огонь любовi до того iдеалу,
одушевити його, а тодi все зробиться легко. То, однак, праця на десятки
лiт, i мого життя до закрiплення цього замало. Але я мушу зробити початок,
покласти фундамент до це© будiвлi. За цим пiдуть другi, третi поколiння, i
наше козацтво стане славне.
- Яка ж то мета, той iдеал?
- Наша православна благочестива церква, наша мати. У нiй з' диниться
увесь укра©нський народ. Треба лише довести до того, щоб козацтво пристало
до церкви. Все лишиться, а ця одна опора останеться тверда, мов скеля. За
те, що козацтво стане охоронним муром для церкви, вона його облагородить,
поборить його дикi iнстинкти, пiднесе його, виведе з хаосу, поставить його
в iм'я iдеалiв на твердiй почвi.
- Гарно, вашмосць, говориш. Хай тобi бог помага цього доконати, а менi
дай боже хоч початки цi © працi побачити.
Аксак стиснув Петровi руку i вийшов.
По його вiдходi думав собi Конашевич:
"Звiдкiля у мене сьогоднi такий резон узявся? Не раз я хотiв з цим
паном ширше на цю тему поговорити та мо© замисли ясно виложити, а нинi так
нi з того нi з цього прийшло до того".
Опiсля забрав хлопцiв i пiшов гуляти по городу.
Другого дня, коли Конашевич сидiв з хлопцями при науцi, прийшов Антошко
i сказав, що цей грубий пан прислав за ним свого лакея. Конашевич пiшов
зараз так, як стояв. Пан Хлоднiцький лиш що поснiдав. Надяг на себе
оксамитний халат, рамований соболевим хутром. Вiн курив люльку i
проходжувався по кiмнатi.
Конашевич ввiйшов i поклонився.
- Добрий день вашмосцi. Сiдай, прошу, - вiн вказав Петровi стiлець. -
Вашмосць мене вчора дуже зацiкавив сво ю особою.
- Ваша милiсть звернули на мене, худопахолка, свою ласкаву увагу.
- Бо так мусило статися. Поява вашмосцi була для мене милою
несподiванкою. Про вас, запорожцiв, я iнакше думав.
- Гiрше, неправда ж?
- Далеко гiрше. Я багато наслухався про них вiд мо©х землякiв. Вiдтак
бачив я, як привезли у Варшаву Наливайка i його товаришiв i не мiг мати
добро© думки про вiйсько, що таких ватажкiв ма .
- Правда, ваша милiсть, що вони були збiдженi, зломанi, обдертi i в
кайданах? Але я бачив того самого Наливайка, як вiн був на волi, коли мав
славу першого лицаря, першого гармаша на всю Укра©ну. Тодi виглядав вiн
так, що я був би перший подав голос, щоб його ватажком вибрати i був би
пiшов за ним в огонь i воду. Та жовнiри пана Жолкевського, пiймавши його,
не жалували собi. Таке знущання може й залiзо стерти, зломити, не то
чоловiка.
- Не розумiю, як може чоловiк з вищою освiтою так iдеалiзувати
звичайного розбiйника i жалiти його.
- Припустiм, ваша милiсть, що Наливайко був розбiйник, то спитаймо
себе, хто його до такого довiв? То був чоловiк, повний лицарського
анiмушу, молодечо© залiзно© енергi©, котру мусив з себе видавати великою
стру ю. Чому ж Рiч Посполита не узнала цього i його козацького завзяття не
використала для себе? Навпаки, пiдсувала йому багато пального матерiалу до
невдоволення i до бунту?
- До чого ж Рiч Посполита мала його вжити?
- До того, до чого судьба призначила увесь козацький рiд: до оборони
християнського свiту, до боротьби з ворогами Христа. Я того певний, що
коли б який християнський край, що стика ться з мусульманством, мав такого
Наливайка, ватажка з такою iнiцiативою, таке лицарство козацьке, то по
турках i татарах при малiй допомозi i слiду не стало би в вропi.
- Через це сво вiльство козакiв на турках Рiч Посполита ма вiчнi
клопоти з Великою Портою, вiчнi оправдування i оплачування великим
вiзирам, пашам. А чи того треба? Чого Речi Посполитiй Турцi© боятися?
- Гада ш, що Польща спростала би Турцi©, коли цього не може зробити
багата Венецiя, цiсар римський i угорськi князi?
- Вони цього не можуть зробити, бо не мають козакiв. Такий погляд - то
велике неоправдане недооцiнювання сво©х сил. Польщi треба лише дати
козацтву волю i лише козацтву це завдання доручити. Тi грошi, якi Польща
непотрiбно топить в кишенях вiзирiв, башiв, ханiв i мурзiв, треба би краще
видати на узбро ння козацтва. Треба знести козацький ре стр. Хай кожний
буде козаком, хто схоче. Тодi стане до бою козацького вiйська не тисячi, а
сотки тисяч, тодi на святинi свято© Софi© засiя замiсть пiвмiсяця хрест.
- Го-го-го! Вашмосць, знову не туди забiга ш. Як тепер не можна собi
дати ради с тисячкою збунтованих козакiв, то що воно було би, якби ©х
зiбралися сотки тисяч? Вони би всю шляхту вирiзали впень, цiлу Рiч
Посполиту вивернули би горiдном. Впрочiм, як всi будуть козаками,
лицарями, то хто ж буде на панськiм ланi робити панщину?
- На панiв? Прошу менi вибачити, що я обставин пiдданчих в Польщi не
знаю i можу говорити лише про те, що у нас на Укра©нi твориться. Говорю
про панiв тутешнiх. Вони прийшли сюди не кликанi, непрошенi, а лише для
легко© наживи на плодючiй укра©нськiй землi. Те, що говориться на Западi,
у Польщi, про культурну мiсiю панiв на Укра©нi, це неправда. Культура була
тут за укра©нських, а опiсля за литовсько-укра©нських князiв. Тi всi
королiвськi надання на Укра©нi, тi подарованi панам землi були по
найбiльшiй частi вже заселенi укра©нським людом i козаками. Вони це все
захопили для себе i хочуть витиснути з цi © багато© землi всi користi за
помiччю працi, кровi i поту укра©нського хлопа. Тому вони хочуть мати
найбiльше пiдданцiв, а найменше козакiв. Козаки на Польщу не пiдуть, бо
нема чого. Я не знаю, як у Польщi поводяться пани з сво©ми
одновiрцями-пiдданими, але тут, у нас, обходяться, мов зi скотом,
називають його бидлом, забирають навiть його вiру, знасиловують душу. Тому
народ втiка до козакiв, а потому верта , щоб помститися на панах за себе
i за сво©х рiдних. Польща для вигоди укра©нських панiв нищить у себе
найкращий вiйськовий матерiал. Не буде утиску, не буде i бунтiв. Польща
забороня козакам ходити на море проти татар i туркiв, котрi не дають нам
жити. I це виклика невдоволення, Енергiя замiсть на мусл мiв
виладову ться на панiв. Так буде доти, поки Польща не схаменеться, не
приборка укра©нських панiв, щоб народу i грецько© вiри не угнiтали. Хай
цi пани будуть змушенi сво©м пiдданцям дати волю, а тодi i одним, i другим
буде добре жити. Ваша милiсть натякнули, що не було би кому на панськiм
ланi робити, коли б усi стали козаками, цебто людьми вiльними. А що
роблять тi пани, що закликають людей до себе на слободу i зобов'язуються
через 25 лiт не жадати вiд слобожан нiчого? Вони якось обходяться через
цей час без панщизняних пiдданцiв i якось живуть. Чому би не мало так усе
бути?
Пан Хлоднiцький не знав, що на те сказати, i заговорив так:
- Годi ж, щоб пан був з хлопом за пан -брац .
- Такого нiхто не вимага . Хлопу навiть на думку не прийде з панами за
одним столом сiдати, але хай йому дадуть жити, щоб вiн знав, що його i чим
може довiльно розпоряджатися. Не треба його доводити до одчаю, бо то
колись страшно помститься над Рiччю Посполитою. Нас не задавите. З
Наливайком козацтво не загинуло. Воно живе i крiпша за Днiпровими
порогами, там його ваша рука не досягне. Там ми безпечнi i звiдтам не
перестане грозити небезпека панськiй владi i свавiльству. Людей нам нiколи
не забракне. Мальконтенти усе знайдуть щiлину, якою на Запорожжя
дiстануться помимо погроз, шибениць i паль. Зброю ми самi вмi мо кувати, а
решту добудемо на вороговi. А тим часом Рiч Посполита обезсилиться,
створить ордi ворота у свiй край, а польськi посли муситимуть вибивати
поклони перед вiзирами, ханами i всякою мусульманською наволоччю, котра
дрижить на спогад козакiв, i набива польським золотом турецькi кишенi. А
це золото опiсля дiстанеться нам, козакам. Вкри ться Чорне море козацькими
байдаками, задрижать мури Царгорода й iнших приморських городiв, i те
польське золото привеземо до нас.
- Вашмосць, менi не поетизуй! - говорив пан сердито. - Ми приказали
вашi байдаки попалити.
Конашевич на те лиш усмiхнувся:
- Буцiмто ми цього приказу послухали? Не жити нам без байдакiв, без
походiв. Ми ©х безвпинно буду мо.
- Такий непослух буде строго покараний, - каже сердито пан Хлоднiцький.
- Козаки до цього зобов'язанi загодою.
- Неможливого зобов'язання нiхто не додержу , i той, хто такi вимоги
ставить, повинен про це знати. На Укра©ну нам дорога заперта, куди ж ми
дiнемось? Нас орда шарпа , забира тисячки людей в ясир, а ми ©х ма мо
шанувати? А як нам без байдакiв на них iти? Козацтво витворило конечнiсть.
Зразу самооборона перед невiрними, а опiсля - гнiт панiв. А Польща,
замiсть нам пособляти, нищить нас. Коли бiда Польщу притисне, тодi
козацтво ©й добре, тодi, сипле обiцянками на всi боки. Коли ж небезпека
мине, тодi козаки кидайте зброю i йдiть на панський лан, пiд канчук. А хто
ж на таке згодиться, хiба нерозумний вiл, а не лицар. Ми хочемо робити для
iнтересу загалу, пани роблять для iнтересу власного.
Чим бiльше Конашевич запалювався, тим бiльше пан злився i багрянiв. Вiн
каже:
- Ти, вашмосць, засмiло зi мною говориш. Ти подивись, на яких рiзних
суспiльних щаблях ми сто©мо. Ти занадто висунув сво© козацькi рiжки.
- Ми на таких щаблях сто©мо, на яких нас провидiння поставило. Я не
кликаний, був би не смiв сюди прийти, не питаний, я був би того не
говорив. Коли мене питають, мушу говорити правду. Мо©х козацьких рiжкiв я
нiколи не ховав i не мав потреби ©х тепер висувати. Я сказав нагу правду,
хоч вона була гiрка, i я з цього радий. Чи краще було би, коли б я був
лукавив, пестився до пансько© ласки та притакував поганим сплетням на мо©х
братiв? Тодi би я сам собою мерзився.
Пан Хлоднiцький був лихий i нiчого не говорив бiльше. Настала прикра
мовчанка. Конашевич ждав. Пан навiть не подивився на нього.
"Дурний черевань, - думав Петро, - зарозумiлий, чорт не знать на що. Ой
пани, пани! Проклянуть вас колись вашi внуки, як знидiють i пiдуть пiд
чуже ярмо. Ми не раз ще впадемо, але пiднiмемося."
По дорозi стрiнув його Аксак i покликав до себе:
- I яка ж там випала диспута?
- Так, як можна було сподiватися, ©х милiсть пан сенатор не дуже був з
мене радий. Не розумiю, чому тi люде нiчого не хочуть розумiти, хоч би
викладав ©м правду, мов на лопатi. Вiн так огородився сво©м становим
великопанським его©змом, що поза це не може видiти наго© правди.
Дальшу розмову перебив лакей, котрий принiс вiд ясновельможного
сенатора прошення, щоб мiг зараз говорити з вельможним паном.
Аксак вийшов.
- Слухай, ваша милiсть, мiй достойний господарю. Я мушу звернути твою
увагу, що ти держиш гадюку за пазухою. Як можна такому харцизовi поручати
виховання шляхетських дiтей? Вiн ©х вихова так, що вони колись тебе
самого зарiжуть.
- Що ж тут такого сталося?
- То харциз! - крикнув пан Хлоднiцький. - То другий Наливайко росте.
- Що ж вiн такого сказав?
- Бiльше не мiг сказати. Коли б це сталося в мо©м домi, то я би його на
тiм проклятiм чубi казав повiсити. Вiн заповiдав упадок Польщi, нашо©
спiльно© матерi, заповiдав бунт, непослух, розпинався за тим хлопством, з
якого сам вийшов. Ну прошу, - говорив сенатор, б'ючи рукою по чолу, - i я
мiг на хвилю пiдозрiвати, що то перевдягнений шляхтич. Так мене той хам
сво ю огладою обманув. Кажу, ваша милiсть, i прошу в iм'я наших
шляхетських спiльних iдеалiв, прожени його зараз з дому, не дай затруювати
шляхетських дiтей бунтарською, хлопською отрутою, вижени його зараз, бо я
не можу однi © ночi пiд одним дахом з ним ночувати.
- Не хвилюйтесь, ваша, милiсть. Я Конашевича знаю, та його спосiб
говорення, але вiн зовсiм не кровожадним, то чоловiк правий!.
- Ха-ха-ха! - смiявся злобно пан Хлоднiцький, аж йому черево тряслось.
- Хлоп - i правий чоловiк! Зi мною повинен був говорити iнакше, бо я йому
нерiвня. Ваша милiсть, не фортунний вибiр. Хто вашiй милостi таке порадив?
То, певно, яко©сь шизматицько© голови концепт.
Пан Аксак побагрянiв:
- Ваша милiсть зволили забути, що i я належу до грецько© церкви, i
прошу покiрно так зневажливо не висказуватися про мою вiру.
- Нема що багато говорити: прожени його зараз. Його мiсце при конях, а
не в шляхетських покоях.
- Не можу вволити волi вашо© милостi, бо я господар в мо му домi i я не
малолiтнiй.
- Знайшов свiй свого, - говорив сердито пан сенатор. - Ви всi однаковi
i тiльки блахманите очi Речi Посполитiй, що ви ©й вiрнi, а держитесь то©
клято© шизми.
- Ваша милiсть! Гостиннiсть ма сво© права, але рiвночасно наклада на
гостя певнi обов'язки. Я ще раз прошу не обижати мо © вiри.
- Я зараз звiдси забираюся, - кричав пан Хлоднiцький.
- Не обмежую волi вашо© милостi, за мою щиру гостиннiсть платите менi
обидою.
Пан Аксак вийшов вiд Хлоднiцького червоний, мов буряк. За ним услiд
вийшов i пан Хлоднiцький та став кликати свою службу, якiй приказав зараз
складати у купу речi i збиратися в дорогу. Нiхто не знав причини тако©
змiни. Служба знала, що тут посидять кiлька днiв, i розтаборились з цiлим
крамом.
Аксак пiшов до жiнки i розповiв ©й свою розмову з гостем.
- Хай собi ©де. Ми до цього не дали причини. Будемо мати науку на
будуче, щоб з ляхами у жоднi приятелювання не заходити. Чого пан сенатор
Конашевича чiпався? Гадав, що йому поклони битиме, а ми з цiлою родиною
прямiсiнько пiдемо до костьолу. Не знаю, чи то брак виховання, брак
пiдстав товарисько© оглади, чи польська зарозумiлiсть?
Пан Аксак вдоволився тим, що почув вiд жiнки, i пiшов до Конашевича:
- Прогнiвив вашмосць сенаторський ма стат мого гостя, вiн зараз
вибира ться вiд мене.
- Коли я його прогнiвив, то чого ж на вашу милiсть свою злiсть зганя ?
Я запевняю вашу милiсть, що я поводився i говорив чемно i достойно. Краще
менi було до нього на розмову не йти.
- Не роби собi, вашмосць, з цi © пригоди нi раз нiчого. Вiн,
погнiвавшись на тебе, накинувся зневажливо на нашу благочестиву вiру, а я,
рiч природна, цього собi чемненько, навiть надто чемненько, випросив. Я
такого, не зважаючи на обов'язки господаря, не мiг стерпiти.
У Конашевича заблищали радiстю очi:
- Цього я i надiявся. Виходить, що наша церква знайде в потребi
могутнiх оборонцiв мiж нашими православними вельможами. Передi мною пан
сенатор якось про шизму нiчого не говорив, а це щастя, бо я був би не
змовчав, а могло вийти ще поганiше.
Пан Хлоднiцький, ви©жджаючи, хотiв попрощатися з панею Аксаковою, та
вона заявила, що нездужа , i до нього не вийшла.
Вiн ви©хав вiд Аксакiв, не попрощавшись нi з ким.
Того дня вже панського обiду не було. Конашевич зi сво©ми хлопцями
на©дав борщ i вареники зi сметаною.
В цiлiм домi настав давнiй порядок.
Конашевич заходив мiж ки©вське мiщанство. Всюди його радо приймали.
Заходив мiж купцiв та ремiсникiв цехових, бував на весiллях i хрестинах.
Усi не знали, де його посадити. Загально звали його козаком Петром, "той
пан Петро, що у пана суддi Аксака живе, паничiв учить i ма у нього велике
слово".
О. архiмандрит, коли про це довiдався, по©хав зараз до Аксакiв. Вiн тою
справою дуже зацiкавився. Це копало пропасть помiж шляхтою римсько© i
грецько© вiри i тим самим зближало вельмож до церкви.
- Петре, ти моя надiя. Коли б ти знав, чого я по тобi жду, то ти би аж
злякався.
Увесь час свого побуту в Ки вi не мав Петро жодно© вiстки з Чепелевого
хутора. Часом стрiчав Петро козакiв з Сiчi, та нiхто не знав сказати, що у
Чепiля дi ться.
Х
Як Петро ви©хав вiд Чепеля з запорожцями, стало на хуторi, мов по
вiйнi. Сiчовi гостi нiчого собi не жалували - нi ©жi, нi напиткiв, i цiлий
домашнiй порядок пiшов горiдном. Тепер по тих спiвах, музиках i гульнi
стало в хуторi тихо, мов вмерця винесли. Усi вiдчували брак Петра, а
особливо Маруся. Вона зразу не виходила цiлими днями з сво © кiмнати, де
©й усе нагадувало коханого Петра. Усе, чого Петро дотикався сво ю рукою,
вона цiлувала нiжно i берегла, мов дорогу пам'ятку.
Мама до не© не торкалася. Краще ©© було оставити саму, чим розважати, а
То було перше дання. Тепер з'явились новi полумиски а печеним та
смаженим м'ясом. Йшло так, як першого разу. При цьому пили пани пиво. Це
м'ясиво було так солене i перчене, що непривикшому до таких смаколикiв
Конашевичевi аж сльози в очах стали i язик задубiв. Коли б це не було при
панському пирi, був би, певно, сплюнув вiд цi © пансько© поганi.
На третю чергу йшли рiзнi солодощi, смаженi в медi, овочi тутешнi i
заморськi.
Тепер йшло пиття. Служба наливала в чарки малмазiю, меди, вина. Тепер
розв'язалися гостям язики, i стали говорити собi всiлякi чемностi. Бо
дотепер усе мовчало, i чути було лише жування i цьмакання.
Розумi ться, що перше слово забрав пан Аксак, в честь достойного гостя.
Цей йому опiсля вiдповiв i так йшло чергою, сусiд промовляв до сусiда.
Конашевич сидiв бiля якогось шляхтича, котрий вшанував Конашевича чаркою i
гарною промовою по-польськи, в якiй не було, крiм пустих фраз, нiчого
мудрого. Конашевич, щоб його не обидити, мусив йому вiдповiсти, а що
по-польськи говорив не добре, то вiдповiдав по-укра©нськи.
Наприкiнцi висказав бажання, щоб Рiч Посполита, спiльна ©х вiтчизна,
пересвiдчилася в щирих намiрах козацтва i пригорнула його до себе як рiдна
мати, щоби злучила сво© сили з силами того молодого лицарства на добро
християнського свiту в боротьбi з ворогами Христа.
Коли Конашевич говорив, у ©дальнi стишилося. Пан Хлоднiцький пильно
слухав, питаючись iнколи пана Аксака про значення деяких слiв.
Всi крикнули "вiват". Пан Хлоднiцький говорив стиха до Аксака:
- Той чоловiк для мене загадочний. Менi не хочеться вiрити, щоб це був
запорожець з таким вульгарним назвиськом: Конашевич. Бачив я запорожцiв у
Варшавi, та воно зовсiм не те. Пiдозрiваю, що то якийсь замаскований
шляхтич. Я буду вашiй милостi дуже вдячний, коли позволите менi з ним на
самотi поговорити.
Пир протягся дуже довго. Питтю не було кiнця. Пили i балакали. Пили
пани i слуги. Деякi стали дрiмати таки "на пнi", не зважаючи на те, що в
©дальнi був великий галас. Кожний хотiв переговорити i перекричати
другого.
Наприкiнцi гостi стали вставати вiд стола i дякувати собi вза мно.
Деяких мусили слуги вести пiд руки до ©х повозок. Конашевич пiшов до сво ©
кiмнати. Вiн, як усе, пив дуже мало. Хотiв тверезо стати до дискурсу з
ясновельможним. Його страшенно пекло i в губi, i всерединi вiд того перцю,
й солi, та рiзних кухарських приправ. Здавалось йому, що язик спух. У себе
став полоскати горло студеною водою. Ледве докликався Антошка. Вiн також
замiшався мiж слуг i добре випив.
"I то назива ться життя по-панськи. Скiльки-то людей можна було
поживити i напо©ти тим, що змарнувалось. I то все з людсько© креваво©
працi, з поту пiдданцiв. Говорiм, що хочемо, а ще наш православний Аксак
дуже вiдбився вiд цього польського панства. Хай ©м всячина! Цiкавий я
знати, коли цей ясновельможний сенатор прикличе мене на розмову? Сьогоднi
вiн-то, либонь, не зможе язиком повертати. А дививсь на мене, начеб чорта
побачив. Йому мiй козацький чуб не подобався. То би то цiкаво було
пiдслухати, що тi панове мiж собою про козакiв говорять? Вони нас не
знають нi трiшки, а вiрять у те, що ©м тi лицарi з укра©нних границь про
нас наторочили.
Конашевич став перевдягатись з празника у будень. Коли вже з тим
упорався i поклавсь на постелi вiдпочити, як зайшов до нього пан Аксак.
Вiн був дуже вдоволений з пиру i тверезий, бо, як господар дому, пив мало.
- Гарно, вашмосць, списався, далебi гарно, i лях не може собi дати ради
з вашмосцем. А я зразу побоювався, щоб вашмосць зараз зразу яким гострим
словом йому не вiдрубав, бо признати треба, що початок його мови на те
заслуговував. А треба знати, що пан Хлоднiцький ще перед обiдом бажав собi
побачити мо©х хлопцiв i я йому ©х привiв. Питав зараз про ©хню науку, чому
вони не пiшли до якого лiцею? Опiсля став з ними розмовляти. Розумi ться,
що говорили за латину, бо без цього годi шляхтичевi на свiтi жити.
Дивувався ©х знанню i був певний, що ©х вчить якийсь патер, бо вони по
всiх панських домах учителюють. Я за них вiдповiв, що ©х вчить чоловiк
свiтський, до того православний. Я зараз хлопцiв вiдправив, побоюючися,
щоби котрий не виговорився з чим, що вашмосць iз Запорожжя, та не
заговорив дещо про запорожцiв. Вiд того мiг би лях з дому втекти. - Пан
Аксак смiявся. - Дуже я вашмосцi зобов'язаний, що так достойно поводився,
та ще тебе за одно прошу: вiн хоче з тобою говорити. Вiн пiдозрiва , що
вашмосць - перевдягнений шляхтич, може, який банiта польський, що перед
урядом хова ться. Вiн буде до тебе пiдходити, не вiдповiдай йому рiзко. Я
знаю, що вашмосць iнколи гаряче купаний.
- Я буду говорити правду.
- Я знаю, що тво© уста неправди не скажуть. Та правда не бува така
пекуча, коли ©© у гарну форму прибереш. I ти так роби. Не дуже на панiв
гримай. А як тобi подобався панський пир?
- Скажу правду, що менi зовсiм не подобався. Це отруя i марнотратство.
- А польськi пани так живуть щодня. Я те сам бачив i не хотiв перед
ляхом показати, що я скуп'яга i також знаю поставитися. Мiй кухар служив
по панських домах i знав, як усе приладити. Та чи вашмосць справдi того в
життi ще не бачив?
- Не бачив. Я в Польщi нiколи не бував.
- А у князя Острозького?
- Я до князя на пири не заходив i мiж блюдолизiв не пхався. Але те
знаю, що князь сам живе просто, як аскет. Не чував я також про пири у
князя. Великих панiв з Польщi у нього не бува . Як вiдомо вашiй милостi,
вони його не люблять, а вiн ©х теж не дуже. Меншу братiю прийма князь
скромно. Йому байдуже, що про нього говорять, бо i так окричали його
скупарем. Нарештi, коли б князь тiльки видавав на пири, що польськi пани,
не набивав би стiльки бочок золотом та срiблом.
- Пан Януш його у цьому виручить. Вiн тепер одинокий спадко мець, як
його брат, один i другий, вмер.
- Хiба ж i князь Олександр вже не живе?
- Не зна ш, вашмосць, цього? Завтра покажу тобi вiршу чи там лемент на
його смерть, скомпонований через Острозьку школу.
- Було чого лементувати, - говорив Петро, - здавалося, що бодай
половина велико© фортуни Острозьких останеться при православних, та й це
пропало. Така наша доля. Князь Януш зляшився з тiлом i кiстками. I школа,
i друкарня - усе загириться. Менi дуже старого князя жаль. Не завидую його
багатству. Доля люто його переслiду .
Конашевич обняв голову руками i важко задумався. Йому нагадалася його
молодiсть. Величава стать старого князя стала йому перед очима. Аксак
помiтив, що Петровi канула сльоза на стiл.
- Не гадав я, що вашмосць цього не зна ш, я був би тобi цього нинi не
говорив. Бачу, що ти спiвчува ш горю князя.
- То мiй добродiй. Йому завдячую те, що знаю, i чим я . Коли б не
ласка князя, не був би такий худопахолок, як я, добивсь вищо© освiти. Нинi
я був би в
душевнiй темнотi орав невеличкий батькiвський загонець. Смерть князя
Олександра - то не лише горе для старого батька, i так вже надто прибитого
горем, але це горе всю православну Русь дуже болить. То цiла Укра©на
втратила в особi князя Олександра велику могутню опору, одну з цих
нечисленних, якi нам лишилися. Вiд межi Польщi щораз ближче до нас падуть
цi опори одна по однiй. Ляхи добираються щораз до серця Укра©ни. Яких-то
треба буде зусиль, яко© боротьби, щоб ту навалу здержати. Цiлий той тягар
звалиться тепер на нашi плечi. Вже i в Ки вi лях ста твердою ногою. Ось
чому я намагаюся пiдготовити синiв укра©нського православного вельможi до
того, щоб вони, як виростуть, - дай ©м боже здоров'я - не пiшли слiдом
других, а держалися свого рiдного, православного грунту. Якби у мене була
до цього спромога, я би скрiзь учителював по домах наших вельмож i усюди
ширив би ту саму правду. Та в мене тако© спромоги нема . Я лише хотiв би
бути того певний, що мо© дорогi учнi не пiдуть тою дорогою i стануть
колись славними оборонцями церкви i народностi. Не знаю, як довго
доведеться менi цю мою мiсiю в домi вашо© милостi сповняти. На мою думку,
©х образування на мо©й науцi не скiнчиться. х треба буде вислати у свiт.
I я потерпаю, що як вони пiдуть на захiд (а куди ж могли би пiти?), щоби
моя праця не пiшла намарне, щоби цих молодих душ не повели туди, куди
пiшов князь Януш, син славного православного батька.
- Без поради вашмосцi я нiчого не зроблю. Та чого ж би нам так швидко
розставатися?
- Спасибi вашiй милостi за довiр'я та честь. Але я тут не можу сидiти
аж до ©х виросту. Мене жде iнше завдання. Я мушу ще за iншими пiдпорами
нашого побуту, нашого iснування шукати.
- Не розумiю цього добре.
- Це козацтво, ваша милiсть. Його так лишити не можна. Його треба
зорганiзувати так, щоб воно стало поважною силою, з якою Польща мусить
числитися. Козацтво тепер-то молодець, повний енергi© i сили, перейнятий
благородною думкою, але без житт вого досвiду. Такий юнак, полишений сам
собi, робить промахи, а навiть може зiйти нiнащо. Навпаки, коли вiн мати
буде розумний провiд, може стати славним чоловiком. Якщо з козацтва таке
станеться, тодi солоницький погром не повториться.
- Вашмосць, чи не надто iдеалiзу ш козацтво? Тi промахи, як ти ©х
назива ш, переступили межi промахiв, це вже гiльтайство, супротивне
прийнятому порядковi.
- Ваша милiсть, не зна ш козакiв так, як я. То були лише промахи, а не
гiльтайство. Не козаки дали до цього причину, а сво вiльство i утиск
панiв. Пани допускалися на простому народi безправства супроти законного
порядку i не дивно, що козаки безправством хотiли безправно побороти.
- Не легкого завдання пiднiма ш, вашмосць. З свавiльно© буйно© купи
зробити карну, здисциплiновану силу, то праця Сiзiфа.
На те Конашевич, усмiхаючись:
- Коли б був Сiзiф познайомився трохи з правилами механiки, коли б був
прочитав науку Архiмеда або познайомився з великими будiвничими Ассiрi©,
Вавiлона та гипту, був би стiльки не намучився i був би, певно, доконав
свого. Жодне завдання не може бути неможливе до переведення, коли зна мо
способи i засоби до того. Сiзiф не вмiв собi ради дати з одним каменем, як
його нагору витягти, а стариннi механiки знали витягти вгору велетенськi
каменi i полишити на це такi свiдоцтва, над якими теперiшнiй свiт з дива
не може вийти.
- А вашмосць вже збагнув, якi правила Архiмеда треба примiнити до
козацтва?
- Так! Козацтву треба вказати благородну християнську мету. Треба йому
вказати iдеал, запалити в ньому невгасаючий огонь любовi до того iдеалу,
одушевити його, а тодi все зробиться легко. То, однак, праця на десятки
лiт, i мого життя до закрiплення цього замало. Але я мушу зробити початок,
покласти фундамент до це© будiвлi. За цим пiдуть другi, третi поколiння, i
наше козацтво стане славне.
- Яка ж то мета, той iдеал?
- Наша православна благочестива церква, наша мати. У нiй з' диниться
увесь укра©нський народ. Треба лише довести до того, щоб козацтво пристало
до церкви. Все лишиться, а ця одна опора останеться тверда, мов скеля. За
те, що козацтво стане охоронним муром для церкви, вона його облагородить,
поборить його дикi iнстинкти, пiднесе його, виведе з хаосу, поставить його
в iм'я iдеалiв на твердiй почвi.
- Гарно, вашмосць, говориш. Хай тобi бог помага цього доконати, а менi
дай боже хоч початки цi © працi побачити.
Аксак стиснув Петровi руку i вийшов.
По його вiдходi думав собi Конашевич:
"Звiдкiля у мене сьогоднi такий резон узявся? Не раз я хотiв з цим
паном ширше на цю тему поговорити та мо© замисли ясно виложити, а нинi так
нi з того нi з цього прийшло до того".
Опiсля забрав хлопцiв i пiшов гуляти по городу.
Другого дня, коли Конашевич сидiв з хлопцями при науцi, прийшов Антошко
i сказав, що цей грубий пан прислав за ним свого лакея. Конашевич пiшов
зараз так, як стояв. Пан Хлоднiцький лиш що поснiдав. Надяг на себе
оксамитний халат, рамований соболевим хутром. Вiн курив люльку i
проходжувався по кiмнатi.
Конашевич ввiйшов i поклонився.
- Добрий день вашмосцi. Сiдай, прошу, - вiн вказав Петровi стiлець. -
Вашмосць мене вчора дуже зацiкавив сво ю особою.
- Ваша милiсть звернули на мене, худопахолка, свою ласкаву увагу.
- Бо так мусило статися. Поява вашмосцi була для мене милою
несподiванкою. Про вас, запорожцiв, я iнакше думав.
- Гiрше, неправда ж?
- Далеко гiрше. Я багато наслухався про них вiд мо©х землякiв. Вiдтак
бачив я, як привезли у Варшаву Наливайка i його товаришiв i не мiг мати
добро© думки про вiйсько, що таких ватажкiв ма .
- Правда, ваша милiсть, що вони були збiдженi, зломанi, обдертi i в
кайданах? Але я бачив того самого Наливайка, як вiн був на волi, коли мав
славу першого лицаря, першого гармаша на всю Укра©ну. Тодi виглядав вiн
так, що я був би перший подав голос, щоб його ватажком вибрати i був би
пiшов за ним в огонь i воду. Та жовнiри пана Жолкевського, пiймавши його,
не жалували собi. Таке знущання може й залiзо стерти, зломити, не то
чоловiка.
- Не розумiю, як може чоловiк з вищою освiтою так iдеалiзувати
звичайного розбiйника i жалiти його.
- Припустiм, ваша милiсть, що Наливайко був розбiйник, то спитаймо
себе, хто його до такого довiв? То був чоловiк, повний лицарського
анiмушу, молодечо© залiзно© енергi©, котру мусив з себе видавати великою
стру ю. Чому ж Рiч Посполита не узнала цього i його козацького завзяття не
використала для себе? Навпаки, пiдсувала йому багато пального матерiалу до
невдоволення i до бунту?
- До чого ж Рiч Посполита мала його вжити?
- До того, до чого судьба призначила увесь козацький рiд: до оборони
християнського свiту, до боротьби з ворогами Христа. Я того певний, що
коли б який християнський край, що стика ться з мусульманством, мав такого
Наливайка, ватажка з такою iнiцiативою, таке лицарство козацьке, то по
турках i татарах при малiй допомозi i слiду не стало би в вропi.
- Через це сво вiльство козакiв на турках Рiч Посполита ма вiчнi
клопоти з Великою Портою, вiчнi оправдування i оплачування великим
вiзирам, пашам. А чи того треба? Чого Речi Посполитiй Турцi© боятися?
- Гада ш, що Польща спростала би Турцi©, коли цього не може зробити
багата Венецiя, цiсар римський i угорськi князi?
- Вони цього не можуть зробити, бо не мають козакiв. Такий погляд - то
велике неоправдане недооцiнювання сво©х сил. Польщi треба лише дати
козацтву волю i лише козацтву це завдання доручити. Тi грошi, якi Польща
непотрiбно топить в кишенях вiзирiв, башiв, ханiв i мурзiв, треба би краще
видати на узбро ння козацтва. Треба знести козацький ре стр. Хай кожний
буде козаком, хто схоче. Тодi стане до бою козацького вiйська не тисячi, а
сотки тисяч, тодi на святинi свято© Софi© засiя замiсть пiвмiсяця хрест.
- Го-го-го! Вашмосць, знову не туди забiга ш. Як тепер не можна собi
дати ради с тисячкою збунтованих козакiв, то що воно було би, якби ©х
зiбралися сотки тисяч? Вони би всю шляхту вирiзали впень, цiлу Рiч
Посполиту вивернули би горiдном. Впрочiм, як всi будуть козаками,
лицарями, то хто ж буде на панськiм ланi робити панщину?
- На панiв? Прошу менi вибачити, що я обставин пiдданчих в Польщi не
знаю i можу говорити лише про те, що у нас на Укра©нi твориться. Говорю
про панiв тутешнiх. Вони прийшли сюди не кликанi, непрошенi, а лише для
легко© наживи на плодючiй укра©нськiй землi. Те, що говориться на Западi,
у Польщi, про культурну мiсiю панiв на Укра©нi, це неправда. Культура була
тут за укра©нських, а опiсля за литовсько-укра©нських князiв. Тi всi
королiвськi надання на Укра©нi, тi подарованi панам землi були по
найбiльшiй частi вже заселенi укра©нським людом i козаками. Вони це все
захопили для себе i хочуть витиснути з цi © багато© землi всi користi за
помiччю працi, кровi i поту укра©нського хлопа. Тому вони хочуть мати
найбiльше пiдданцiв, а найменше козакiв. Козаки на Польщу не пiдуть, бо
нема чого. Я не знаю, як у Польщi поводяться пани з сво©ми
одновiрцями-пiдданими, але тут, у нас, обходяться, мов зi скотом,
називають його бидлом, забирають навiть його вiру, знасиловують душу. Тому
народ втiка до козакiв, а потому верта , щоб помститися на панах за себе
i за сво©х рiдних. Польща для вигоди укра©нських панiв нищить у себе
найкращий вiйськовий матерiал. Не буде утиску, не буде i бунтiв. Польща
забороня козакам ходити на море проти татар i туркiв, котрi не дають нам
жити. I це виклика невдоволення, Енергiя замiсть на мусл мiв
виладову ться на панiв. Так буде доти, поки Польща не схаменеться, не
приборка укра©нських панiв, щоб народу i грецько© вiри не угнiтали. Хай
цi пани будуть змушенi сво©м пiдданцям дати волю, а тодi i одним, i другим
буде добре жити. Ваша милiсть натякнули, що не було би кому на панськiм
ланi робити, коли б усi стали козаками, цебто людьми вiльними. А що
роблять тi пани, що закликають людей до себе на слободу i зобов'язуються
через 25 лiт не жадати вiд слобожан нiчого? Вони якось обходяться через
цей час без панщизняних пiдданцiв i якось живуть. Чому би не мало так усе
бути?
Пан Хлоднiцький не знав, що на те сказати, i заговорив так:
- Годi ж, щоб пан був з хлопом за пан -брац .
- Такого нiхто не вимага . Хлопу навiть на думку не прийде з панами за
одним столом сiдати, але хай йому дадуть жити, щоб вiн знав, що його i чим
може довiльно розпоряджатися. Не треба його доводити до одчаю, бо то
колись страшно помститься над Рiччю Посполитою. Нас не задавите. З
Наливайком козацтво не загинуло. Воно живе i крiпша за Днiпровими
порогами, там його ваша рука не досягне. Там ми безпечнi i звiдтам не
перестане грозити небезпека панськiй владi i свавiльству. Людей нам нiколи
не забракне. Мальконтенти усе знайдуть щiлину, якою на Запорожжя
дiстануться помимо погроз, шибениць i паль. Зброю ми самi вмi мо кувати, а
решту добудемо на вороговi. А тим часом Рiч Посполита обезсилиться,
створить ордi ворота у свiй край, а польськi посли муситимуть вибивати
поклони перед вiзирами, ханами i всякою мусульманською наволоччю, котра
дрижить на спогад козакiв, i набива польським золотом турецькi кишенi. А
це золото опiсля дiстанеться нам, козакам. Вкри ться Чорне море козацькими
байдаками, задрижать мури Царгорода й iнших приморських городiв, i те
польське золото привеземо до нас.
- Вашмосць, менi не поетизуй! - говорив пан сердито. - Ми приказали
вашi байдаки попалити.
Конашевич на те лиш усмiхнувся:
- Буцiмто ми цього приказу послухали? Не жити нам без байдакiв, без
походiв. Ми ©х безвпинно буду мо.
- Такий непослух буде строго покараний, - каже сердито пан Хлоднiцький.
- Козаки до цього зобов'язанi загодою.
- Неможливого зобов'язання нiхто не додержу , i той, хто такi вимоги
ставить, повинен про це знати. На Укра©ну нам дорога заперта, куди ж ми
дiнемось? Нас орда шарпа , забира тисячки людей в ясир, а ми ©х ма мо
шанувати? А як нам без байдакiв на них iти? Козацтво витворило конечнiсть.
Зразу самооборона перед невiрними, а опiсля - гнiт панiв. А Польща,
замiсть нам пособляти, нищить нас. Коли бiда Польщу притисне, тодi
козацтво ©й добре, тодi, сипле обiцянками на всi боки. Коли ж небезпека
мине, тодi козаки кидайте зброю i йдiть на панський лан, пiд канчук. А хто
ж на таке згодиться, хiба нерозумний вiл, а не лицар. Ми хочемо робити для
iнтересу загалу, пани роблять для iнтересу власного.
Чим бiльше Конашевич запалювався, тим бiльше пан злився i багрянiв. Вiн
каже:
- Ти, вашмосць, засмiло зi мною говориш. Ти подивись, на яких рiзних
суспiльних щаблях ми сто©мо. Ти занадто висунув сво© козацькi рiжки.
- Ми на таких щаблях сто©мо, на яких нас провидiння поставило. Я не
кликаний, був би не смiв сюди прийти, не питаний, я був би того не
говорив. Коли мене питають, мушу говорити правду. Мо©х козацьких рiжкiв я
нiколи не ховав i не мав потреби ©х тепер висувати. Я сказав нагу правду,
хоч вона була гiрка, i я з цього радий. Чи краще було би, коли б я був
лукавив, пестився до пансько© ласки та притакував поганим сплетням на мо©х
братiв? Тодi би я сам собою мерзився.
Пан Хлоднiцький був лихий i нiчого не говорив бiльше. Настала прикра
мовчанка. Конашевич ждав. Пан навiть не подивився на нього.
"Дурний черевань, - думав Петро, - зарозумiлий, чорт не знать на що. Ой
пани, пани! Проклянуть вас колись вашi внуки, як знидiють i пiдуть пiд
чуже ярмо. Ми не раз ще впадемо, але пiднiмемося."
По дорозi стрiнув його Аксак i покликав до себе:
- I яка ж там випала диспута?
- Так, як можна було сподiватися, ©х милiсть пан сенатор не дуже був з
мене радий. Не розумiю, чому тi люде нiчого не хочуть розумiти, хоч би
викладав ©м правду, мов на лопатi. Вiн так огородився сво©м становим
великопанським его©змом, що поза це не може видiти наго© правди.
Дальшу розмову перебив лакей, котрий принiс вiд ясновельможного
сенатора прошення, щоб мiг зараз говорити з вельможним паном.
Аксак вийшов.
- Слухай, ваша милiсть, мiй достойний господарю. Я мушу звернути твою
увагу, що ти держиш гадюку за пазухою. Як можна такому харцизовi поручати
виховання шляхетських дiтей? Вiн ©х вихова так, що вони колись тебе
самого зарiжуть.
- Що ж тут такого сталося?
- То харциз! - крикнув пан Хлоднiцький. - То другий Наливайко росте.
- Що ж вiн такого сказав?
- Бiльше не мiг сказати. Коли б це сталося в мо©м домi, то я би його на
тiм проклятiм чубi казав повiсити. Вiн заповiдав упадок Польщi, нашо©
спiльно© матерi, заповiдав бунт, непослух, розпинався за тим хлопством, з
якого сам вийшов. Ну прошу, - говорив сенатор, б'ючи рукою по чолу, - i я
мiг на хвилю пiдозрiвати, що то перевдягнений шляхтич. Так мене той хам
сво ю огладою обманув. Кажу, ваша милiсть, i прошу в iм'я наших
шляхетських спiльних iдеалiв, прожени його зараз з дому, не дай затруювати
шляхетських дiтей бунтарською, хлопською отрутою, вижени його зараз, бо я
не можу однi © ночi пiд одним дахом з ним ночувати.
- Не хвилюйтесь, ваша, милiсть. Я Конашевича знаю, та його спосiб
говорення, але вiн зовсiм не кровожадним, то чоловiк правий!.
- Ха-ха-ха! - смiявся злобно пан Хлоднiцький, аж йому черево тряслось.
- Хлоп - i правий чоловiк! Зi мною повинен був говорити iнакше, бо я йому
нерiвня. Ваша милiсть, не фортунний вибiр. Хто вашiй милостi таке порадив?
То, певно, яко©сь шизматицько© голови концепт.
Пан Аксак побагрянiв:
- Ваша милiсть зволили забути, що i я належу до грецько© церкви, i
прошу покiрно так зневажливо не висказуватися про мою вiру.
- Нема що багато говорити: прожени його зараз. Його мiсце при конях, а
не в шляхетських покоях.
- Не можу вволити волi вашо© милостi, бо я господар в мо му домi i я не
малолiтнiй.
- Знайшов свiй свого, - говорив сердито пан сенатор. - Ви всi однаковi
i тiльки блахманите очi Речi Посполитiй, що ви ©й вiрнi, а держитесь то©
клято© шизми.
- Ваша милiсть! Гостиннiсть ма сво© права, але рiвночасно наклада на
гостя певнi обов'язки. Я ще раз прошу не обижати мо © вiри.
- Я зараз звiдси забираюся, - кричав пан Хлоднiцький.
- Не обмежую волi вашо© милостi, за мою щиру гостиннiсть платите менi
обидою.
Пан Аксак вийшов вiд Хлоднiцького червоний, мов буряк. За ним услiд
вийшов i пан Хлоднiцький та став кликати свою службу, якiй приказав зараз
складати у купу речi i збиратися в дорогу. Нiхто не знав причини тако©
змiни. Служба знала, що тут посидять кiлька днiв, i розтаборились з цiлим
крамом.
Аксак пiшов до жiнки i розповiв ©й свою розмову з гостем.
- Хай собi ©де. Ми до цього не дали причини. Будемо мати науку на
будуче, щоб з ляхами у жоднi приятелювання не заходити. Чого пан сенатор
Конашевича чiпався? Гадав, що йому поклони битиме, а ми з цiлою родиною
прямiсiнько пiдемо до костьолу. Не знаю, чи то брак виховання, брак
пiдстав товарисько© оглади, чи польська зарозумiлiсть?
Пан Аксак вдоволився тим, що почув вiд жiнки, i пiшов до Конашевича:
- Прогнiвив вашмосць сенаторський ма стат мого гостя, вiн зараз
вибира ться вiд мене.
- Коли я його прогнiвив, то чого ж на вашу милiсть свою злiсть зганя ?
Я запевняю вашу милiсть, що я поводився i говорив чемно i достойно. Краще
менi було до нього на розмову не йти.
- Не роби собi, вашмосць, з цi © пригоди нi раз нiчого. Вiн,
погнiвавшись на тебе, накинувся зневажливо на нашу благочестиву вiру, а я,
рiч природна, цього собi чемненько, навiть надто чемненько, випросив. Я
такого, не зважаючи на обов'язки господаря, не мiг стерпiти.
У Конашевича заблищали радiстю очi:
- Цього я i надiявся. Виходить, що наша церква знайде в потребi
могутнiх оборонцiв мiж нашими православними вельможами. Передi мною пан
сенатор якось про шизму нiчого не говорив, а це щастя, бо я був би не
змовчав, а могло вийти ще поганiше.
Пан Хлоднiцький, ви©жджаючи, хотiв попрощатися з панею Аксаковою, та
вона заявила, що нездужа , i до нього не вийшла.
Вiн ви©хав вiд Аксакiв, не попрощавшись нi з ким.
Того дня вже панського обiду не було. Конашевич зi сво©ми хлопцями
на©дав борщ i вареники зi сметаною.
В цiлiм домi настав давнiй порядок.
Конашевич заходив мiж ки©вське мiщанство. Всюди його радо приймали.
Заходив мiж купцiв та ремiсникiв цехових, бував на весiллях i хрестинах.
Усi не знали, де його посадити. Загально звали його козаком Петром, "той
пан Петро, що у пана суддi Аксака живе, паничiв учить i ма у нього велике
слово".
О. архiмандрит, коли про це довiдався, по©хав зараз до Аксакiв. Вiн тою
справою дуже зацiкавився. Це копало пропасть помiж шляхтою римсько© i
грецько© вiри i тим самим зближало вельмож до церкви.
- Петре, ти моя надiя. Коли б ти знав, чого я по тобi жду, то ти би аж
злякався.
Увесь час свого побуту в Ки вi не мав Петро жодно© вiстки з Чепелевого
хутора. Часом стрiчав Петро козакiв з Сiчi, та нiхто не знав сказати, що у
Чепiля дi ться.
Х
Як Петро ви©хав вiд Чепеля з запорожцями, стало на хуторi, мов по
вiйнi. Сiчовi гостi нiчого собi не жалували - нi ©жi, нi напиткiв, i цiлий
домашнiй порядок пiшов горiдном. Тепер по тих спiвах, музиках i гульнi
стало в хуторi тихо, мов вмерця винесли. Усi вiдчували брак Петра, а
особливо Маруся. Вона зразу не виходила цiлими днями з сво © кiмнати, де
©й усе нагадувало коханого Петра. Усе, чого Петро дотикався сво ю рукою,
вона цiлувала нiжно i берегла, мов дорогу пам'ятку.
Мама до не© не торкалася. Краще ©© було оставити саму, чим розважати, а