Страница:
воно само вiд себе перейде. Те саме робили i всi домашнi. Горпина заходила
до не© частенько, а тодi не було мiж ними iншо© розмови, лиш про Петра.
За кiлька днiв важкого смутку Маруся отямилась i взялася знову за свою
буденну роботу. Але вона дуже перемiнилась за той час. Вона споважнiла i
зробилась мовчазлива, начеб ©© десять лiт вiку прибуло. Коли спiвала, то
лиш у себе в кiмнатцi i то лише тi пiсеньки, котрих Петро любив слухати.
Якось зимою випало сотниковi по©хати з кiлькома козаками в дорогу на
кiлька днiв. В хуторi хазяйнувала сама сотничиха з челяддю. Не було це
нiчого незвичайного, бо таке не раз траплялося, тепер, взимi, був час
спокiйний i не було жодно© небезпеки.
Одно© ночi, коли всi вже спали, почула Маруся, як дуже собаки на хуторi
загавкали та й вiдразу замовкли. Це ©© чогось занепоко©ло, i вона встала.
Мати каже:
- Певно, десь вовка зачули. Тепер якраз проти святого Миколи вовки у
тiчки збираються.
- Менi чогось лячно. Коли б це вовк, то собаки би не замовкли. Я пiду в
челядну та розбуджу кого, щоб подивився.
- Так бодай надягни кожушину та обуй чоботи, бо, чого доброго, ще
перестудишся.
Лиш що Маруся вийшла в сiни, як вдарило луною крiзь оболонки. Маруся
вiдчинила дверi i скрикнула. Це загорiлась стайня. А там стояли воли,
корови та конi. Вони, прочуваючи небезпеку, стали ревiти. Маруся кричала:
- Гей, вставай, бо горимо!
А сама побiгла у двiр, щоб вiдчинити стайню та випустити товар, поки
челядь повста .
Не перейшла ще половини обори, як ©© хтось сильними руками позаду, мов
клiщами, обхопив. Маруся скрикнула раз, та в цiй хвилi заткали ©й рота i
при-слонили рядном голову. Вона чула, що ©© хтось несе поперед себе i
втiка щосили.
З хати повибiгала челядь i стала рятувати стайню. На селi вдарили на
пожар у дзвiн церковний. Люде стали збiгатися до пожару i гасити огонь.
Огонь був очевидно пiдложений. У цiй метушнi про Марусю усi забули. Вони
почули, як скрикнула, та думали, що пожар тому причина. Лиш згодом, як
потушили огонь, сотничиха оглянулася за дочкою. Нiхто не знав, що казати,
бо нiхто ©© не бачив. Мати була в одча©, шукала за нею усюди, кликала. Усе
даремно. Усi потратили голови - дiвчина пропала. А тут така нiч, що й
слiду не побачиш.
Козаки посiдали на коней i роз'©хались у рiзнi кiнцi.
Старий Онисько каже до сотничихи:
- Нашу Марусю хтось викрав, бо в огнi згорiти не могла. Менi дивно, що
нашi собаки цього злодiя через ворота пустили. То мусив бути хтось такий,
кого вони знають, бо чужого би на куски порвали. - А далi Онисько
скрикнув: - Господи святий, це, певно, Срулькова робота!
Усi тепер нагадали собi жидка.
Старий Онисько схопив з стiни рушницю, вибiг до стайнi, сiв на коня
таки без сiдла, прикликав за собою собаку i полетiв за ворота. За ним
по©хали два козаки.
Марусю понесено геть за хутiр, де не доходило свiтло пожару. Вона
пручалась з усi © сили та не могла себе освободити. На тiм мiсцi стояли
якiсь двi постатi на конях i держали третього коня за поводи. Той, що ©©
нiс, сiв на коня. Йому пiдсадили Марусю i всi тро помчали вихром у степ.
- Тепер ти будеш мо ю, хочеш ти чи не хочеш. Мусиш забути свого
Петруся, чортового сина.
Дiвчина аж завмерла зi страху вiдразу, побачивши бiля свого лиця погане
рябе лице Сруля.
Гнали так аж до свiту. Тодi стали пiд якимсь деревом, позлазили з
коней. Маруся вже не мала рядна на лицi та усiх бачила.
Крiм Сруля, було тут ще дво обiрванцiв, розбишак страшних, мов чорти.
Марусi вiдiткали рота, але зв'язали позаду руки. Тепер, вдень, побачивши
таку красу, аж язиками прицмокували. Срулько не зводив очей з дiвчини, аж
горiв увесь.
Один з розбишак каже:
- То ти, миршавий, хочеш, щоб ця чудо-дiвчина з тобою, поганим, жила?
- По це ж я з вами ©хав.
Тодi той розбишака узяв його за вухо i каже:
- А ми за що з тобою ©хали? Чим ти нам заплатиш за труд?
Срулько поблiд:
- Те, що я вам обiцяв, уже почасти дав, а решту дам зараз. - Вiн вийняв
гаманець з кишенi i подав розбишацi.
- Вибачай, небоже, не для пса ковбаса, не для кота сало. Дiвчину ми
беремо собi. Вона варта султаншею бути, а перший стрiчний татарин дасть за
не© п'ятсот
червоних, а два рази стiльки вiзьме за не© на базарi у Кафi або
де-небудь.
Маруся чула те все i вiдразу зрозумiла, яка ©й доля призначена. Вона
перелякалась так, що серце геть застигло, i не могла промовити словечка.
- Так ви менi хочете вiдiбрати мою добичу? - скрикнув Срулько не сво©м
голосом i блимнув люто очима, мов вовкулак, та заскреготав зубами.
Розбишаки стали смiятися:
- Не хвилюйся, козаче, i не сердься, бо ми ©© вже взяли.
- А мо© грошi, що я вам заплатив?
- Говорiм на розум. Де нам на думку прийшло, щоб таке гороб'яче
опудало, як ти, посмiв посягнути на таку кралю? Ми думали, що це буде
якесь гоже-негоже. Ти навiть набрехав перед нами, що вона тебе любить, а
вона дивитись на тебе не може не сплюнувши, а це дiвчина - хоч у
султанський гарем. Та ми тво © кривди не хочемо, ось ма ш тво© грошi, а
дiвчина - наша.
Вiн шпурнув Срульковi гаманець з грiшми в лице. Срулько посатанiв.
Хвилинку подумав. Вони гадали, що вiн з тим погодився. Та вiн миттю
вихопив ножа i штовхнув Марусi в груди в саме серце.
Дiвчина застогнала раз i впала, мов пiдкошений цвiт, на снiг нежива.
Розбишаки скрикнули:
- А ти, злодiю, що зробив?
- Хай не буде нi менi, нi вам, коли так, - говорив Срулько, запiнившись
мов скажений пес. Дрижав усiм тiлом.
- Ти, душогубе, на таке лиходiйство зважився? Пiдожди. - Один вхопив
його так сильно, що не мiг ворухнутися.
- Давай, товаришу, мотуза.
- Люде добрi, що ви хочете зi мною робити? - жебонiв Срулько,
пручаючись. - Пожалiйте мене, не губiть. Я ©© дуже любив. Берiть усi мо©
грошi, а мене пустiть. Бога бiйтеся.
- Грошi не тво©, бо ти ©х вкрав, може, сотниковi, i вони будуть нашi за
наш труд, що тебе повiсимо. Пiдеш вгору. Ти нам видер п'ятсот дукатiв.
- Якi був би виплатив сам сотник, - каже другий, - i не треба нам було
за татарином шукати. Ну, остання тобi година вибила.
Жидок верещав щосили, поки йому не заткали рота.
- Ви , шельма, та ще вовкiв накличе.
Перекинули мотуза за галузу, заложили Срулевi петлю на шию i пiдтягнули
вгору. Сруль повис. Здригнув кiлька разiв i сконав. Пiшла душа чортовi в
зуби.
- Що ж ми з цi ю бiдною зробимо? Годi ©© так лишати в степу вовкам на
снiданок, - каже один.
- Не турбуйся. Сотниковi люде наспiють зараз. Ми даваймо ногам знати,
щоб з ними не стрiнутися, а то не жити нам.
Пiдняли гаманець з грiшми з землi, обшукали ще Срульковi кишенi,
посiдали на конi i по©хали в степ.
Побачив ©х Онисько з козаками здалека. Пес гнав за слiдом, мов вихор.
Пристанув пiд деревом i став жалiбно вити. Значить, що знайшли Марусю.
Онисько пiдганяв коня щосили. Аж до гриви прилiг цiлим тiлом.
Так. Вони Марусю знайшли. Лежала боком на снiгу з створеними
переляканими очима у калюжцi сво © кровi, яка ще не застигла. На деревi
висiв Срулько.
Онисько скочив з коня i припав до дiвчини. Гадав зразу, що, може, ©©
вряту . Та вона вже застигла. Дiд припав головою до мертвого тiла i
плакав, мов мала дитина:
- Марусенько моя люба, от чого дiждалась. Замiсть весiльного вiночка ти
у сво©й кровi купа шся. Бодай я був не дожив цього. Чи на те я тебе
няньчив, лелiяв, мов квiтку в садочку, моя ягiдко. Вже не почу мо твого
щебетання, твого срiбного голосочка. Боже, боже! За що ж така страшна
кара? Бiдний сотник, бiдна мати, всi ми бiднi без тебе будемо.
Козаки позлазили з коней i плакали теж. Нiхто не знав, що тепер ©м
робити? Один з козакiв, втираючи рукавом очi, каже:
- Годi, дiду, нам пора вертати з мертвим тiлом на хутiр. Що тут
сталося, хто той душогуб проклятий, нiяк не розберу.
Аж ось побачили вiсельника на галузi.
- Господи святий, спаси нас! Та дивiться, люде, це ж Срулько, то його
робота.
Козаки позлазили з коней i стали розглядатись за слiдами.
- Глядiть, ©х тут було бiльше. Видно, що нi вона, небога, себе не
зарiзала, бо у не© пов'язанi руки, нi Срулько сам не повiсився, бо вiн теж
мотузом пов'язаний. Хто його розбере, як воно було?
Онисько не чув цього говорення. Вiн розрiзав мотуза, котрим зв'язали
Марусю. Сiв на осiдланого коня. Козаки подали йому обережно Марусине тiло,
i вiн держав ©© наперед себе, мов малу дитину. Мертва ©© голiвка
склонилась на плече дiда, як колись, коли дитиною на його руках засинала у
пасiцi. I тепер вона спить i вже нiколи не прокинеться. Онисько
придержував ©© голiвку рукою, i так поволi вертали додому. Чого ©м було
поспiшати?
У хуторi здалека вже побачили сумне товариство i поспiшили назустрiч.
Бiдна мати, побачивши свою дитину мертвою, зомлiла. Дiвчата i молодицi
зливали ©© водою. Коли прочуняла, стала голосити. Рвала собi волосся з
голови з одчаю.
Настала страшна хвиля на хуторi. Збiглося усе село, допитам не було
кiнця. В цiлому хуторi зойки i голосiння. Сруля проклинали усi.
Марусю вмили молодицi, прибрали, мов до шлюбу, та нарядили в свiтлицi.
На ©© гарнiй головi пишався дiвочий вiнок з зеленого барвiнку. Маруся
лежала, начеб сонна. Тiльки карих очей не далось закрити. Даремно
силкувався на це старий Онисько. З цих очей визирав перестрах в
передсмертнiй тривозi.
Бiдна мати сидiла безвпинно при Марусi в тяжкiм отупiннi. Не далось од
не© вiдвести. Уста ©© шевелiли, начеб промовляла. Iнколи на ©© устах
появлялась на один миг зболiла усмiшка.
Сотничиху загорнули кожухом, бо в свiтлицi було холодно. Не рушилась,
як i пiп прийшов з дячками до парастату. З похороном треба було заждати,
аж сотник вернеться. За ним послали кiнних гiнцiв, щоб швидше вертався.
А за той час хата не зачинялася. Сходилося усе село, i мале, i велике
приходило поглянути востанн на любу Марусю. Дячки читали псалтир.
Не годен цього нiхто описати, що дiялось з сотником, коли, вернувши,
побачив дину дитину на столi помiж свiчками. У нього рвалось серце з жалю
на шматки. Замiсть пiд вiнець, повезли Марусю на кладовище бiля церкви.
Поховали Марусю в замерзлу землю.
З весною загадали висипати могилу, обсадити барвiнком, у головах
посадити червону калину та поставити хрест.
Не стало в хуторi гарно©, добро©, мов янгол, Марусi.
ХI
Конашевич вже два роки з половиною учителював у Аксака. За той час лише
одного разу стрiнув у Ки вi запорожцiв. Вони розповiли йому про сучасне
становище на Сiчi, але там нiхто ще не знав про те нещастя, яке ско©лося у
Чепеля.
Через увесь той час Конашевич працював пiд рукою о. Плетенецького
невпинно. Через Аксака при днував шляхту православну, гуртував мiщанство у
церковних братствах i пильно слiдив за тим, що на Укра©нi дiялось.
Те, що вiн бачив i над чим сумувала його душа, було дуже невiдрадне.
Ляхи, оп'янiлi ще вiд солонецько© рiзнi i поменших мiсцевих козацьких
розгромiв, раювали по всiй Укра©нi. Жолкевського всi благословили i
виносили попiд небеса. Вiн називався одиноким оборонцем шляхетчини перед
роззухваленим гiльтайством. Пани, почуваючи за собою силу, щораз бiльше
угнiтали нещасних пiдданцiв. Народ втiкав на Запорожжя.
Укра©ннi пани слали безперестанку жалоби у Варшаву, а звiдтам йшли
прикази до укра©нних старостiв, щоб нiкого на Запорожжя не пускати. Та це
помагало небагато, а втiкачiв було стiльки, що не можна ©х було зупинити.
Конашевичевi ставало в Ки вi тiсно. Його душа рвалась у широкий
козацький свiт. Вiн склав собi, вилелiяв у сво©й душi план органiзацi©
сiчового товариства i хотiв зачинати свою роботу. А тут прив'язали його в
однiм магнатськiм домi, вiдiрвали вiд почви, на якiй мав працювати.
Конашевич заговорював кiлька разiв до о. архiмандрита, та о. архiмандрит
усе заговорював чим iншим. Видно було, що не хоче його ще звiдсiля
пустити.
"Господи святий, - думав собi Конашевич, - невже ж менi тут вiкувати
прийдеться на цiм бакалаврствi? Цю роботу може зробити хто iнший, який мiж
козацтвом на нiщо не здався. Далi вiрветься у мене терпець, начхаю на всiх
панiв i втечу на Запорожжя".
Тiльки не знати, що би на це сказав кошовий, котрий його сюди
призначив?
Його душа бунтувалася щораз дужче. Те, що з ним робилося, вважав за
важке ярмо, яке треба вже раз скинути.
Одного разу сказав вiн о. архiмандритовi свою думку без обинякiв.
- Признаю тобi повну рацiю, Петре. Ти зробив дуже багато, та дiло
далеко ще не покiнчене.
- Я його i цiлим мо©м життям не покiнчу.
- Годi так серед року Аксака лишити. Я про це думаю i глядаю за яким
достойним заступником. Вже одного я намiтив таки з-помiж наших галичан.
Але року треба вже добути.
Петро заспоко©вся. Пiвроку - то не вiк, треба видержати.
А тим часом сталося щось таке, що негайно приспiшило втечу Петра на
Запорожжя.
Наспiв час насильного ширення унi© на Укра©нi. Православних попiв стали
силувати на послушенство унiатському владицi. В Ки вi вiн сам боявся жити
i посилав сюди сво©х вiкарi©в. Упiрних православних попiв викидали силою з
церкви i давали сюди унiатських.
Одного разу в недiлю, лiтом, на третьому роцi побуту Конашевича в
Ки вi, вийшов вiн вранцi з дому i зайшов на Подiл. Вiн побачив тут щось
таке, що його страшно подратувало.
Унiати хотiли забрати силою одну малу церковцю, що тут стояла. Мiсцевий
священик не хотiв пiдчинитися унiатському владицi i не хотiв з церкви
уступитися. Народ зiбрався на утреню. В церквi i довкруги ©© зiбрались
мiщани з жiнками i дiтьми, святочно одягненi.
Нараз з'явився заступник унiатського владики в товариствi пахолкiв,
ведучи з собою унiатського священика, якого мав тут помiстити. Вони
розтрутили народ i ввiйшли до церкви. Передерлися помiж народу аж до
царських врат i до престолу. Пахолки схопили пораючогося коло престола
попа за бороду i волосся та виволокли надвiр, його мiсце зайняв зараз пiп
унiатський i став правити утреню. Народ збентежився. На криласi дяки
замовкли. Заступник владики, стоячи у царських вратах i погрожуючи кулаком
до криласа, кричав:
- Я вас, гiльта©, бунтiвники, клятi шизматики, в кайдани закувати
прикажу та у холодну, там будете свою шизматичну утреню правити.
Та його таки нiхто не послухав. Крилас мовчав, а люде, охкаючи та
плачучи, стали виходити з церкви.
Унiатський вiкарiй пiнився зi злостi, а далi сам пiшов до криласа i
став спiвати.
А тим часом пахолки виволокли попа аж за церковну огорожу, не щадячи
йому стусанiв, аж його покривавили. Кров текла йому з носа i губи та
спливала по ризах.
Народ став гомонiти i вiдгрожуватися. Та нiхто не посмiв зачiпати
узбро них пахолкiв.
Конашевич, дивлячись на таку зневагу православно© церкви, скипiв.
Злiсть аж пiдкидала його. Не надумуючись довго, прискочив до церковно©
огорожi i виломив кола.
- Гей, люде, кияне, народе православний! I не сором вам дивитися
бездiльно на такий злочин?
З ломакою в руках кинувся на пахолкiв i бив, мов цiпом, кого попало.
Пахолки збентежилися, що зразу i про сво© палашi забули. Народ отямився.
- Гей, люде, не даймося, мiж нами козак Петро. Затрiщала церковна
огорожа. Мiщани ламали коли i рушили Петровi на допомогу. Вони страшно
роззвiрились. Побивши пахолкiв, кинулись цiлою юрбою в церкву. Владичого
делегата вбили в криласi на смерть i виволокли збите тiло на майдан перед
церкву, знущаючись над трупом.
Пiп, побачивши вiд престола, що це не жарти, покинув правити i сховався
пiд столом у презвитерi©. Мiщани там його знайшли i поволокли на майдан,
страшно б'ючи.
- От тобi, поганче, унiя, останнiй раз ти правиш!
Навiть жiнки не остались позаду сво©х чоловiкiв. Вони рвали одежу на
побитих на куски i маяли ними в повiтрi, мов хоруговками. Коло церкви
знявся великий крик.
Те все сталося дуже швидко. Народ трiумфував. Православного попа умили
з кровi i хотiли завести в церкву, щоб правив далi. Та пiп був такий
побитий, знесилений i схвильований, що ледве стояв на ногах.
Один з пахолкiв вирвався з товпи зразу i побiг на найближчий постiй.
Звiдсiля рушила цiла сила пахолкiв та жовнiрiв на Подiл.
Петро, побачивши це, змiркував вiдразу, що такiй силi неозбро нi мiщани
не дадуть ради i не встояться. Вiн крикнув:
- Люде, врозтiч! Ховайтесь, де можна! Велика бiда на вас йде!
На майданi стало тихо. Люде стали розбiгатися по хатах. Петро подумав
тепер про себе i став утiкати. Гайдуки пiзнали його, що то звiсний усiм
козак Петро, що у пана Аксака живе. Одна частина пустилася за ним в
погоню. Петро втiкав щосили. Вiн знав, що коли його роззвiренi гайдуки
догонять, то тут йому i кiнець буде. Втiкав огородами, перескакуючи плоти,
найближчою дорогою до Лаври. Там його безпечно сховають. Мiщани, яких вiн
стрiчав, кликали:
- Втiкай, вашмосць, бо тобi смерть.
Пахолки гнали за ним аж до само© Лаври. I тут зчинився великий галас.
Гайдуки хотiли йди далi, та заступила ©м дорогу архiмандритова гвардiя,
узбро на в бердишi, списи i шаблi. Петро так задихався, що ледве дух
переводив. Але вiн був урятований.
О. Плетенецький був дуже роздратований цiлою тою подi ю:
- У мене ти цiлком безпечний, а що буде далi, то побачимо.
О. архiмандритовi сказали, що Лавра в облозi, що ворiт i всiх виходiв
пильно стережуть i нiкого не хотять з монастиря випустити.
О. архiмандрит приказав сказати ватажковi облягаючих, що коли по
доброму не уступлять, то прикаже стрiляти з мушкетiв. Петро побачив, як з
усiх усюдiв виходили озбро нi ченцi з мушкетами на сво© становиська.
О. архiмандрит говорив:
- Сьогоднi недiля. Як збереться народ до обiднi, а побачить Лавру в
облозi, то прийде до пролиття кровi. Я би цього не хотiв, але я жодному
ляховi не позволю переступити порога цi © обителi.
Ченцi заповiли облягаючим, що коли не вступляться, то по приказу о.
архiмандрита зачнуть стрiляти.
Зараз опiсля вiдчинилися ворота, i гайдуки побачили за воротами двi
лаштованi гармати, при яких стояли гармашi у чернечих рясах з
позапалюваними льонтами. Це помогло. Гайдуки уступилися, i тодi зiбраний
на площi перед Лаврою народ всипався досередини.
Архiмандрит полишив Петра у сво©й келi© i пiшов до обiднi. Лиш як
вернувся, став розпитувати Петра, що сталося.
- Годi! Хто сi вiтер - збира бурю. Не ти ©х зачепив, а вони тебе. Ти,
сину, зробив добре, виступаючи в оборонi церкви. Таке злочинство не могло
остатися без кари. Воля божа ужила тебе за караючу десницю. Не раз вже
православнi заносили жалоби до актiв гродських на утиски i гвалти унiатiв
та насильне загарбування майна православно© церкви. Це нiчого не помогло.
Ми й тепер подба мо про таку жалобу не на те, щоб помогло, лише щоб
осталось записане на вiчнi часи для грядущих поколiнь. А поки що треба
насильство вiдбивати силою. Якою мiрою мiриш, такою буде тобi вiдмiряно.
Дарма, що полл ться багато християнсько© кровi, аж Днiпро побагрянi , але
так мусить бути.
У Ки вi мiж унiатами i католиками зчинився великий гвалт i замiшання.
Занесено жалобу до актiв i розпочалося слiдство за гвалт на пахолкiв i за
вбиття двох унiатських священикiв. Багато людей ув'язнено, та нiкому не
можна було нiчого доказати. Уряд довiдався лише, що цiлий той бунт пiдняв
вiдомий усiм козак Петро, а той пропав за воротами Лаври, а звiдтам його
не дiстане, хiба пiдступом. Коли б його за ворота у город можна було
заманити. Лише щоб тайком iз Лаври не перекрався, i тому треба запобiгти.
Стали i день i нiч наглядати усi виходи з монастиря. О. архiмандрит
бачив сам, що якiсь пiдозрiлi люде коло мурiв Лаври швендяють i пильнують.
Довiдався зараз про все i пан Аксак. Вiн зараз по обiдi в недiлю по©хав
до о. архiмандрита.
- Наробив ти менi, вашмосць, великого бешкету на цiлий город. Не треба
було так дуже гаряче братися за дiло, - але сталося. Я, вашмосць, зовсiм
оправдую, менi дуже жаль, що мусимо розстатися. У мене вашмосцi не було би
безпечно одно© години, бо я не маю тако© сили, щоб тебе перед цими
розбiшеними юхами оберегти. Впрочiм, вони зажадали би суду над тобою. То
не що-будь сталося. Вбито унiатського вiкарiя, i унiати цiлу Варшаву
порушать, щоб тебе покарати. Це я роблю i говорю для твого добра. Але що
мо© хлоп'ята скажуть, як довiдаються, що ти вже до них не вернешся? Буде
плачу повна хата. Кажу вашмосцi одверто, що в тобi я трачу щирого друга i
доброго дорадника. За твою щиру службу я тобi сердечно дякую. Прощаюсь з
тобою iменем усього мого дому. Останьмо другами i надалi. А ось тобi
скромна нагорода за тво© труди коло мо©х синiв.
Аксак стиснув руку Конашевичевi i поклав перед ним на столi гаманець з
червiнцями.
Петро був зворушений:
- Спасибi, ваша милiсть, за таку ласкавiсть i признання. Коли вже ма мо
розстатися, так прошу вашу милiсть вибачити менi, як я коли недоладним
поведен-ням або словом непристойним зробив яку прикрiсть. Та маю ще одну
просьбу до вашо© милостi - я бажав би ще раз побачити мо©х любих учнiв та
попрощати ©х.
- Гаразд! Я вволю твому бажанню i привезу ©х завтра сюди. Та тепер моя
просьба до отця архiмандрита. Чи не ма те, преосвященний, якого вчителя
для мо©х
дiток? Такого, як пан Конашевич, другого я вже не знайду, але годi менi
дiток без науки лишати.
- Саме, що я вже такого знайшов. Лише я ще нiчого про це з ним не
говорив, бо я не сподiвався такого нагального кiнця.
- Я з ним мушу поговорити, - каже Петро. - Я хочу, щоб вiн не вживав
iншого старого методу навчання, бо мiй метод показався добрий.
- Спасибi вашмосцi, - каже Аксак, - це новий доказ приязнi. Тепер моя
рада для вашмосцi така: бережись, бо тебе вороги оточують. Втiкай звiдси
при першiй нагодi, бо i тут, пiд крилом отця архiмандрита, ти не зовсiм
безпечний. Вони на тебе страшно завзялися.
- Я подбаю, що в найкоротшiм часi пан Конашевич буде звiдсiля вивезений
в таке мiсце, куди польська рука не досяга .
- Чи можу спитати - куди? - каже Аксак.
- Не роблю з цього перед вашою милiстю секрету: на Запорожжя.
- Але його пильнують i окружають Лавру шпигами.
- А я пильную ©х.
На другий день по обiдi привiз Аксак хлопцiв попрощати пана Конашевича.
Вони були заплаканi. Зараз повисли Петровi на ши© i стали його просити,
плачучи, щоб ©х не кидав. Петровi аж сльози в очах стали. Вiн став ©м
пояснювати, що сталося, що вiн зробив, що йому за це грозить, отож мусить
втiкати. Його засудили б на смерть, коли б пiймали, i батенько би його не
зберiг.
- Вас, мо© любi, я нiколи не забуду i запевняю вас, що незадовго я тут
буду знову i вас навiдаю. Тепер лише одне вам нагадую з мо©х наук: все i
кожному говорiть правду, що б там не знать, що мало бути. Чи обiця те менi
це?
- Обiця мо i все будемо говорити правду.
Тепер став ©х обнiмати i цiлувати.
З хлопцями при©хав i Антошко i аж сюди забiг, щоб пана Конашевича
побачити.
Разом з паничами плакав, а далi, утираючи сльози рукавом, поцiлував
його в руку i каже:
- Хай пан Конашевич i мене вiзьме з собою, я буду вам вiрно служити,
мов пес.
- Ти, хлопче, не власновiльний, а панський. Я тебе радо зараз забрав
би з собою, та не можу.
Тодi Антошко кинувся Аксаковi в ноги i став жебонiти:
- Ваша милiсть, ласкавий, добрий пане, пустiть мене з паном
Конашевичем, подаруйте мене йому, я вiчно буду дякувати i господа за
здоровля вашо© милостi просити.
О. архiмандрит подивився на Аксака, начеб очима його просив, а далi
каже:
- Я саме оглядався, кого б тут дати пану Конашевичевi до послуги, щоб
було кому клунки понести, та бачу, що щирiшо© людини, як цей хлопець, я не
знайшов би.
На це пан Аксак до Антошка:
- Не можу тобою, хлопче, подарункiв робити, бо ти не кiнь, а людина,
але я тебе освободжую з пiдданства i пускаю на волю. Хочеш, то ©дь собi з
богом.
Антошко став тепер плакати з радостi i плескати в долонi, мов дитина.
Вiн цiлував одежу Аксака, цiлував усiх по руках. Хлопцям стало заздро, що
Антошко по©де з паном Конашевичем, а вони остануться.
Пан Аксак сидiв тим часом за столом i писав для Антошка грамоту на
свободу.
Конашевич узяв гаманець, який дав йому Аксак i передав, не рахуючи, о.
архiмандритовi.
- Даю це, ваша милiсть, на народну цiль, на школу, як мою лепту. Менi
грошей не треба. Як при©ду мiж сiчове братство, там менi усе дадуть, чого
менi буде треба. Може, я якраз зроблю добрий початок, i тепер посиплються
грошi, мов з рукава.
- Нi, Петре, - каже о. архiмандрит, - усього вiд тебе брати не можу, бо
ти ще не на Сiчi, а лиш що в дорозi, а там, може, не одне таке трапитись,
що грошей тобi буде треба. Половину вiзьми назад, а коли тобi поталанить,
то додаси опiсля.
Архiмандрит розв'язав гаманець i став вiдчислювати половину.
- Не можу я дати себе засоромити вашмосцi, - каже Аксак. - Коли ти дав
усе, що ма ш, то я дам хоч стiльки. - Вiн поклав другий гаманець на столi
о. архiмандрита.
- Бог заплатить! Хай господь помножить! Як уся Укра©на пiде слiдом за
вами, тодi матимемо таку школу, що й патри зу©ти кращо© не поставлять.
Моя школа ма бути джерелом науки для руського народу, а дасть бог, то з
не© вийде i руська академiя.
Аксак вiд'©хав з синами додому, а Конашевич з Антошком остались серед
монастирських мурiв.
Конашевич довго толкував з сво©м наступником, як вести науку далi, i
чекав нагоди, коли зможе з Ки ва втекти.
За кiлька днiв покликав о. архiмандрит через iнока Петра до себе. Тут
стояв кремезний, присадкуватий чоловiк з довгим чорним вусом. Широкоплечий
i з сильними, мов довбнi, руками. То був буцiм козак, буцiм мiщанин у
простiй старiй одежi, дуже замараний. Вiд нього заносило свiжою рибою.
- Це, Петре, твiй провiдник, Артим Халява, рибалка з Канева, чоловiк
певний, а байдаком так справно оруду , як ти шаблею або пером. Вiн тебе
повезе до Канева, а там, то вже будеш безпечний. Канiвцi вже тобi
порадять, як на Сiч дiстатися. Тобi треба знати, що Канiв i Черкаси - то
найпевнiшi козацькi гнiзда.
- Як ваша милiсть так приказали, то так цьому i бути. Перевезу
безпечно, хоч би я мав i голову покласти, - каже Артим.
- Коли ж ©демо?
- Сьогоднi вночi. Мiй байдак добрий i певний, а легенький, мов перце.
Помчимо, мов стрiла. Лагодься, козаче, а вечором сюди вернуся по тебе.
Артим вийшов, а Конашевич каже:
- Цiкавий чоловiк. Звiдкiля вiн тут узявся? Та ж тепер козакiв сюди не
пускають.
- Але в городi риби треба, i його пускають, розумi ться, не без
хабарчика для стражникiв у пристанi. На тi хабарi даю я, бо цей Артим
привозить менi листи з того боку вiд козакiв та мiщан. Вiн хитра людина, а
до не© частенько, а тодi не було мiж ними iншо© розмови, лиш про Петра.
За кiлька днiв важкого смутку Маруся отямилась i взялася знову за свою
буденну роботу. Але вона дуже перемiнилась за той час. Вона споважнiла i
зробилась мовчазлива, начеб ©© десять лiт вiку прибуло. Коли спiвала, то
лиш у себе в кiмнатцi i то лише тi пiсеньки, котрих Петро любив слухати.
Якось зимою випало сотниковi по©хати з кiлькома козаками в дорогу на
кiлька днiв. В хуторi хазяйнувала сама сотничиха з челяддю. Не було це
нiчого незвичайного, бо таке не раз траплялося, тепер, взимi, був час
спокiйний i не було жодно© небезпеки.
Одно© ночi, коли всi вже спали, почула Маруся, як дуже собаки на хуторi
загавкали та й вiдразу замовкли. Це ©© чогось занепоко©ло, i вона встала.
Мати каже:
- Певно, десь вовка зачули. Тепер якраз проти святого Миколи вовки у
тiчки збираються.
- Менi чогось лячно. Коли б це вовк, то собаки би не замовкли. Я пiду в
челядну та розбуджу кого, щоб подивився.
- Так бодай надягни кожушину та обуй чоботи, бо, чого доброго, ще
перестудишся.
Лиш що Маруся вийшла в сiни, як вдарило луною крiзь оболонки. Маруся
вiдчинила дверi i скрикнула. Це загорiлась стайня. А там стояли воли,
корови та конi. Вони, прочуваючи небезпеку, стали ревiти. Маруся кричала:
- Гей, вставай, бо горимо!
А сама побiгла у двiр, щоб вiдчинити стайню та випустити товар, поки
челядь повста .
Не перейшла ще половини обори, як ©© хтось сильними руками позаду, мов
клiщами, обхопив. Маруся скрикнула раз, та в цiй хвилi заткали ©й рота i
при-слонили рядном голову. Вона чула, що ©© хтось несе поперед себе i
втiка щосили.
З хати повибiгала челядь i стала рятувати стайню. На селi вдарили на
пожар у дзвiн церковний. Люде стали збiгатися до пожару i гасити огонь.
Огонь був очевидно пiдложений. У цiй метушнi про Марусю усi забули. Вони
почули, як скрикнула, та думали, що пожар тому причина. Лиш згодом, як
потушили огонь, сотничиха оглянулася за дочкою. Нiхто не знав, що казати,
бо нiхто ©© не бачив. Мати була в одча©, шукала за нею усюди, кликала. Усе
даремно. Усi потратили голови - дiвчина пропала. А тут така нiч, що й
слiду не побачиш.
Козаки посiдали на коней i роз'©хались у рiзнi кiнцi.
Старий Онисько каже до сотничихи:
- Нашу Марусю хтось викрав, бо в огнi згорiти не могла. Менi дивно, що
нашi собаки цього злодiя через ворота пустили. То мусив бути хтось такий,
кого вони знають, бо чужого би на куски порвали. - А далi Онисько
скрикнув: - Господи святий, це, певно, Срулькова робота!
Усi тепер нагадали собi жидка.
Старий Онисько схопив з стiни рушницю, вибiг до стайнi, сiв на коня
таки без сiдла, прикликав за собою собаку i полетiв за ворота. За ним
по©хали два козаки.
Марусю понесено геть за хутiр, де не доходило свiтло пожару. Вона
пручалась з усi © сили та не могла себе освободити. На тiм мiсцi стояли
якiсь двi постатi на конях i держали третього коня за поводи. Той, що ©©
нiс, сiв на коня. Йому пiдсадили Марусю i всi тро помчали вихром у степ.
- Тепер ти будеш мо ю, хочеш ти чи не хочеш. Мусиш забути свого
Петруся, чортового сина.
Дiвчина аж завмерла зi страху вiдразу, побачивши бiля свого лиця погане
рябе лице Сруля.
Гнали так аж до свiту. Тодi стали пiд якимсь деревом, позлазили з
коней. Маруся вже не мала рядна на лицi та усiх бачила.
Крiм Сруля, було тут ще дво обiрванцiв, розбишак страшних, мов чорти.
Марусi вiдiткали рота, але зв'язали позаду руки. Тепер, вдень, побачивши
таку красу, аж язиками прицмокували. Срулько не зводив очей з дiвчини, аж
горiв увесь.
Один з розбишак каже:
- То ти, миршавий, хочеш, щоб ця чудо-дiвчина з тобою, поганим, жила?
- По це ж я з вами ©хав.
Тодi той розбишака узяв його за вухо i каже:
- А ми за що з тобою ©хали? Чим ти нам заплатиш за труд?
Срулько поблiд:
- Те, що я вам обiцяв, уже почасти дав, а решту дам зараз. - Вiн вийняв
гаманець з кишенi i подав розбишацi.
- Вибачай, небоже, не для пса ковбаса, не для кота сало. Дiвчину ми
беремо собi. Вона варта султаншею бути, а перший стрiчний татарин дасть за
не© п'ятсот
червоних, а два рази стiльки вiзьме за не© на базарi у Кафi або
де-небудь.
Маруся чула те все i вiдразу зрозумiла, яка ©й доля призначена. Вона
перелякалась так, що серце геть застигло, i не могла промовити словечка.
- Так ви менi хочете вiдiбрати мою добичу? - скрикнув Срулько не сво©м
голосом i блимнув люто очима, мов вовкулак, та заскреготав зубами.
Розбишаки стали смiятися:
- Не хвилюйся, козаче, i не сердься, бо ми ©© вже взяли.
- А мо© грошi, що я вам заплатив?
- Говорiм на розум. Де нам на думку прийшло, щоб таке гороб'яче
опудало, як ти, посмiв посягнути на таку кралю? Ми думали, що це буде
якесь гоже-негоже. Ти навiть набрехав перед нами, що вона тебе любить, а
вона дивитись на тебе не може не сплюнувши, а це дiвчина - хоч у
султанський гарем. Та ми тво © кривди не хочемо, ось ма ш тво© грошi, а
дiвчина - наша.
Вiн шпурнув Срульковi гаманець з грiшми в лице. Срулько посатанiв.
Хвилинку подумав. Вони гадали, що вiн з тим погодився. Та вiн миттю
вихопив ножа i штовхнув Марусi в груди в саме серце.
Дiвчина застогнала раз i впала, мов пiдкошений цвiт, на снiг нежива.
Розбишаки скрикнули:
- А ти, злодiю, що зробив?
- Хай не буде нi менi, нi вам, коли так, - говорив Срулько, запiнившись
мов скажений пес. Дрижав усiм тiлом.
- Ти, душогубе, на таке лиходiйство зважився? Пiдожди. - Один вхопив
його так сильно, що не мiг ворухнутися.
- Давай, товаришу, мотуза.
- Люде добрi, що ви хочете зi мною робити? - жебонiв Срулько,
пручаючись. - Пожалiйте мене, не губiть. Я ©© дуже любив. Берiть усi мо©
грошi, а мене пустiть. Бога бiйтеся.
- Грошi не тво©, бо ти ©х вкрав, може, сотниковi, i вони будуть нашi за
наш труд, що тебе повiсимо. Пiдеш вгору. Ти нам видер п'ятсот дукатiв.
- Якi був би виплатив сам сотник, - каже другий, - i не треба нам було
за татарином шукати. Ну, остання тобi година вибила.
Жидок верещав щосили, поки йому не заткали рота.
- Ви , шельма, та ще вовкiв накличе.
Перекинули мотуза за галузу, заложили Срулевi петлю на шию i пiдтягнули
вгору. Сруль повис. Здригнув кiлька разiв i сконав. Пiшла душа чортовi в
зуби.
- Що ж ми з цi ю бiдною зробимо? Годi ©© так лишати в степу вовкам на
снiданок, - каже один.
- Не турбуйся. Сотниковi люде наспiють зараз. Ми даваймо ногам знати,
щоб з ними не стрiнутися, а то не жити нам.
Пiдняли гаманець з грiшми з землi, обшукали ще Срульковi кишенi,
посiдали на конi i по©хали в степ.
Побачив ©х Онисько з козаками здалека. Пес гнав за слiдом, мов вихор.
Пристанув пiд деревом i став жалiбно вити. Значить, що знайшли Марусю.
Онисько пiдганяв коня щосили. Аж до гриви прилiг цiлим тiлом.
Так. Вони Марусю знайшли. Лежала боком на снiгу з створеними
переляканими очима у калюжцi сво © кровi, яка ще не застигла. На деревi
висiв Срулько.
Онисько скочив з коня i припав до дiвчини. Гадав зразу, що, може, ©©
вряту . Та вона вже застигла. Дiд припав головою до мертвого тiла i
плакав, мов мала дитина:
- Марусенько моя люба, от чого дiждалась. Замiсть весiльного вiночка ти
у сво©й кровi купа шся. Бодай я був не дожив цього. Чи на те я тебе
няньчив, лелiяв, мов квiтку в садочку, моя ягiдко. Вже не почу мо твого
щебетання, твого срiбного голосочка. Боже, боже! За що ж така страшна
кара? Бiдний сотник, бiдна мати, всi ми бiднi без тебе будемо.
Козаки позлазили з коней i плакали теж. Нiхто не знав, що тепер ©м
робити? Один з козакiв, втираючи рукавом очi, каже:
- Годi, дiду, нам пора вертати з мертвим тiлом на хутiр. Що тут
сталося, хто той душогуб проклятий, нiяк не розберу.
Аж ось побачили вiсельника на галузi.
- Господи святий, спаси нас! Та дивiться, люде, це ж Срулько, то його
робота.
Козаки позлазили з коней i стали розглядатись за слiдами.
- Глядiть, ©х тут було бiльше. Видно, що нi вона, небога, себе не
зарiзала, бо у не© пов'язанi руки, нi Срулько сам не повiсився, бо вiн теж
мотузом пов'язаний. Хто його розбере, як воно було?
Онисько не чув цього говорення. Вiн розрiзав мотуза, котрим зв'язали
Марусю. Сiв на осiдланого коня. Козаки подали йому обережно Марусине тiло,
i вiн держав ©© наперед себе, мов малу дитину. Мертва ©© голiвка
склонилась на плече дiда, як колись, коли дитиною на його руках засинала у
пасiцi. I тепер вона спить i вже нiколи не прокинеться. Онисько
придержував ©© голiвку рукою, i так поволi вертали додому. Чого ©м було
поспiшати?
У хуторi здалека вже побачили сумне товариство i поспiшили назустрiч.
Бiдна мати, побачивши свою дитину мертвою, зомлiла. Дiвчата i молодицi
зливали ©© водою. Коли прочуняла, стала голосити. Рвала собi волосся з
голови з одчаю.
Настала страшна хвиля на хуторi. Збiглося усе село, допитам не було
кiнця. В цiлому хуторi зойки i голосiння. Сруля проклинали усi.
Марусю вмили молодицi, прибрали, мов до шлюбу, та нарядили в свiтлицi.
На ©© гарнiй головi пишався дiвочий вiнок з зеленого барвiнку. Маруся
лежала, начеб сонна. Тiльки карих очей не далось закрити. Даремно
силкувався на це старий Онисько. З цих очей визирав перестрах в
передсмертнiй тривозi.
Бiдна мати сидiла безвпинно при Марусi в тяжкiм отупiннi. Не далось од
не© вiдвести. Уста ©© шевелiли, начеб промовляла. Iнколи на ©© устах
появлялась на один миг зболiла усмiшка.
Сотничиху загорнули кожухом, бо в свiтлицi було холодно. Не рушилась,
як i пiп прийшов з дячками до парастату. З похороном треба було заждати,
аж сотник вернеться. За ним послали кiнних гiнцiв, щоб швидше вертався.
А за той час хата не зачинялася. Сходилося усе село, i мале, i велике
приходило поглянути востанн на любу Марусю. Дячки читали псалтир.
Не годен цього нiхто описати, що дiялось з сотником, коли, вернувши,
побачив дину дитину на столi помiж свiчками. У нього рвалось серце з жалю
на шматки. Замiсть пiд вiнець, повезли Марусю на кладовище бiля церкви.
Поховали Марусю в замерзлу землю.
З весною загадали висипати могилу, обсадити барвiнком, у головах
посадити червону калину та поставити хрест.
Не стало в хуторi гарно©, добро©, мов янгол, Марусi.
ХI
Конашевич вже два роки з половиною учителював у Аксака. За той час лише
одного разу стрiнув у Ки вi запорожцiв. Вони розповiли йому про сучасне
становище на Сiчi, але там нiхто ще не знав про те нещастя, яке ско©лося у
Чепеля.
Через увесь той час Конашевич працював пiд рукою о. Плетенецького
невпинно. Через Аксака при днував шляхту православну, гуртував мiщанство у
церковних братствах i пильно слiдив за тим, що на Укра©нi дiялось.
Те, що вiн бачив i над чим сумувала його душа, було дуже невiдрадне.
Ляхи, оп'янiлi ще вiд солонецько© рiзнi i поменших мiсцевих козацьких
розгромiв, раювали по всiй Укра©нi. Жолкевського всi благословили i
виносили попiд небеса. Вiн називався одиноким оборонцем шляхетчини перед
роззухваленим гiльтайством. Пани, почуваючи за собою силу, щораз бiльше
угнiтали нещасних пiдданцiв. Народ втiкав на Запорожжя.
Укра©ннi пани слали безперестанку жалоби у Варшаву, а звiдтам йшли
прикази до укра©нних старостiв, щоб нiкого на Запорожжя не пускати. Та це
помагало небагато, а втiкачiв було стiльки, що не можна ©х було зупинити.
Конашевичевi ставало в Ки вi тiсно. Його душа рвалась у широкий
козацький свiт. Вiн склав собi, вилелiяв у сво©й душi план органiзацi©
сiчового товариства i хотiв зачинати свою роботу. А тут прив'язали його в
однiм магнатськiм домi, вiдiрвали вiд почви, на якiй мав працювати.
Конашевич заговорював кiлька разiв до о. архiмандрита, та о. архiмандрит
усе заговорював чим iншим. Видно було, що не хоче його ще звiдсiля
пустити.
"Господи святий, - думав собi Конашевич, - невже ж менi тут вiкувати
прийдеться на цiм бакалаврствi? Цю роботу може зробити хто iнший, який мiж
козацтвом на нiщо не здався. Далi вiрветься у мене терпець, начхаю на всiх
панiв i втечу на Запорожжя".
Тiльки не знати, що би на це сказав кошовий, котрий його сюди
призначив?
Його душа бунтувалася щораз дужче. Те, що з ним робилося, вважав за
важке ярмо, яке треба вже раз скинути.
Одного разу сказав вiн о. архiмандритовi свою думку без обинякiв.
- Признаю тобi повну рацiю, Петре. Ти зробив дуже багато, та дiло
далеко ще не покiнчене.
- Я його i цiлим мо©м життям не покiнчу.
- Годi так серед року Аксака лишити. Я про це думаю i глядаю за яким
достойним заступником. Вже одного я намiтив таки з-помiж наших галичан.
Але року треба вже добути.
Петро заспоко©вся. Пiвроку - то не вiк, треба видержати.
А тим часом сталося щось таке, що негайно приспiшило втечу Петра на
Запорожжя.
Наспiв час насильного ширення унi© на Укра©нi. Православних попiв стали
силувати на послушенство унiатському владицi. В Ки вi вiн сам боявся жити
i посилав сюди сво©х вiкарi©в. Упiрних православних попiв викидали силою з
церкви i давали сюди унiатських.
Одного разу в недiлю, лiтом, на третьому роцi побуту Конашевича в
Ки вi, вийшов вiн вранцi з дому i зайшов на Подiл. Вiн побачив тут щось
таке, що його страшно подратувало.
Унiати хотiли забрати силою одну малу церковцю, що тут стояла. Мiсцевий
священик не хотiв пiдчинитися унiатському владицi i не хотiв з церкви
уступитися. Народ зiбрався на утреню. В церквi i довкруги ©© зiбрались
мiщани з жiнками i дiтьми, святочно одягненi.
Нараз з'явився заступник унiатського владики в товариствi пахолкiв,
ведучи з собою унiатського священика, якого мав тут помiстити. Вони
розтрутили народ i ввiйшли до церкви. Передерлися помiж народу аж до
царських врат i до престолу. Пахолки схопили пораючогося коло престола
попа за бороду i волосся та виволокли надвiр, його мiсце зайняв зараз пiп
унiатський i став правити утреню. Народ збентежився. На криласi дяки
замовкли. Заступник владики, стоячи у царських вратах i погрожуючи кулаком
до криласа, кричав:
- Я вас, гiльта©, бунтiвники, клятi шизматики, в кайдани закувати
прикажу та у холодну, там будете свою шизматичну утреню правити.
Та його таки нiхто не послухав. Крилас мовчав, а люде, охкаючи та
плачучи, стали виходити з церкви.
Унiатський вiкарiй пiнився зi злостi, а далi сам пiшов до криласа i
став спiвати.
А тим часом пахолки виволокли попа аж за церковну огорожу, не щадячи
йому стусанiв, аж його покривавили. Кров текла йому з носа i губи та
спливала по ризах.
Народ став гомонiти i вiдгрожуватися. Та нiхто не посмiв зачiпати
узбро них пахолкiв.
Конашевич, дивлячись на таку зневагу православно© церкви, скипiв.
Злiсть аж пiдкидала його. Не надумуючись довго, прискочив до церковно©
огорожi i виломив кола.
- Гей, люде, кияне, народе православний! I не сором вам дивитися
бездiльно на такий злочин?
З ломакою в руках кинувся на пахолкiв i бив, мов цiпом, кого попало.
Пахолки збентежилися, що зразу i про сво© палашi забули. Народ отямився.
- Гей, люде, не даймося, мiж нами козак Петро. Затрiщала церковна
огорожа. Мiщани ламали коли i рушили Петровi на допомогу. Вони страшно
роззвiрились. Побивши пахолкiв, кинулись цiлою юрбою в церкву. Владичого
делегата вбили в криласi на смерть i виволокли збите тiло на майдан перед
церкву, знущаючись над трупом.
Пiп, побачивши вiд престола, що це не жарти, покинув правити i сховався
пiд столом у презвитерi©. Мiщани там його знайшли i поволокли на майдан,
страшно б'ючи.
- От тобi, поганче, унiя, останнiй раз ти правиш!
Навiть жiнки не остались позаду сво©х чоловiкiв. Вони рвали одежу на
побитих на куски i маяли ними в повiтрi, мов хоруговками. Коло церкви
знявся великий крик.
Те все сталося дуже швидко. Народ трiумфував. Православного попа умили
з кровi i хотiли завести в церкву, щоб правив далi. Та пiп був такий
побитий, знесилений i схвильований, що ледве стояв на ногах.
Один з пахолкiв вирвався з товпи зразу i побiг на найближчий постiй.
Звiдсiля рушила цiла сила пахолкiв та жовнiрiв на Подiл.
Петро, побачивши це, змiркував вiдразу, що такiй силi неозбро нi мiщани
не дадуть ради i не встояться. Вiн крикнув:
- Люде, врозтiч! Ховайтесь, де можна! Велика бiда на вас йде!
На майданi стало тихо. Люде стали розбiгатися по хатах. Петро подумав
тепер про себе i став утiкати. Гайдуки пiзнали його, що то звiсний усiм
козак Петро, що у пана Аксака живе. Одна частина пустилася за ним в
погоню. Петро втiкав щосили. Вiн знав, що коли його роззвiренi гайдуки
догонять, то тут йому i кiнець буде. Втiкав огородами, перескакуючи плоти,
найближчою дорогою до Лаври. Там його безпечно сховають. Мiщани, яких вiн
стрiчав, кликали:
- Втiкай, вашмосць, бо тобi смерть.
Пахолки гнали за ним аж до само© Лаври. I тут зчинився великий галас.
Гайдуки хотiли йди далi, та заступила ©м дорогу архiмандритова гвардiя,
узбро на в бердишi, списи i шаблi. Петро так задихався, що ледве дух
переводив. Але вiн був урятований.
О. Плетенецький був дуже роздратований цiлою тою подi ю:
- У мене ти цiлком безпечний, а що буде далi, то побачимо.
О. архiмандритовi сказали, що Лавра в облозi, що ворiт i всiх виходiв
пильно стережуть i нiкого не хотять з монастиря випустити.
О. архiмандрит приказав сказати ватажковi облягаючих, що коли по
доброму не уступлять, то прикаже стрiляти з мушкетiв. Петро побачив, як з
усiх усюдiв виходили озбро нi ченцi з мушкетами на сво© становиська.
О. архiмандрит говорив:
- Сьогоднi недiля. Як збереться народ до обiднi, а побачить Лавру в
облозi, то прийде до пролиття кровi. Я би цього не хотiв, але я жодному
ляховi не позволю переступити порога цi © обителi.
Ченцi заповiли облягаючим, що коли не вступляться, то по приказу о.
архiмандрита зачнуть стрiляти.
Зараз опiсля вiдчинилися ворота, i гайдуки побачили за воротами двi
лаштованi гармати, при яких стояли гармашi у чернечих рясах з
позапалюваними льонтами. Це помогло. Гайдуки уступилися, i тодi зiбраний
на площi перед Лаврою народ всипався досередини.
Архiмандрит полишив Петра у сво©й келi© i пiшов до обiднi. Лиш як
вернувся, став розпитувати Петра, що сталося.
- Годi! Хто сi вiтер - збира бурю. Не ти ©х зачепив, а вони тебе. Ти,
сину, зробив добре, виступаючи в оборонi церкви. Таке злочинство не могло
остатися без кари. Воля божа ужила тебе за караючу десницю. Не раз вже
православнi заносили жалоби до актiв гродських на утиски i гвалти унiатiв
та насильне загарбування майна православно© церкви. Це нiчого не помогло.
Ми й тепер подба мо про таку жалобу не на те, щоб помогло, лише щоб
осталось записане на вiчнi часи для грядущих поколiнь. А поки що треба
насильство вiдбивати силою. Якою мiрою мiриш, такою буде тобi вiдмiряно.
Дарма, що полл ться багато християнсько© кровi, аж Днiпро побагрянi , але
так мусить бути.
У Ки вi мiж унiатами i католиками зчинився великий гвалт i замiшання.
Занесено жалобу до актiв i розпочалося слiдство за гвалт на пахолкiв i за
вбиття двох унiатських священикiв. Багато людей ув'язнено, та нiкому не
можна було нiчого доказати. Уряд довiдався лише, що цiлий той бунт пiдняв
вiдомий усiм козак Петро, а той пропав за воротами Лаври, а звiдтам його
не дiстане, хiба пiдступом. Коли б його за ворота у город можна було
заманити. Лише щоб тайком iз Лаври не перекрався, i тому треба запобiгти.
Стали i день i нiч наглядати усi виходи з монастиря. О. архiмандрит
бачив сам, що якiсь пiдозрiлi люде коло мурiв Лаври швендяють i пильнують.
Довiдався зараз про все i пан Аксак. Вiн зараз по обiдi в недiлю по©хав
до о. архiмандрита.
- Наробив ти менi, вашмосць, великого бешкету на цiлий город. Не треба
було так дуже гаряче братися за дiло, - але сталося. Я, вашмосць, зовсiм
оправдую, менi дуже жаль, що мусимо розстатися. У мене вашмосцi не було би
безпечно одно© години, бо я не маю тако© сили, щоб тебе перед цими
розбiшеними юхами оберегти. Впрочiм, вони зажадали би суду над тобою. То
не що-будь сталося. Вбито унiатського вiкарiя, i унiати цiлу Варшаву
порушать, щоб тебе покарати. Це я роблю i говорю для твого добра. Але що
мо© хлоп'ята скажуть, як довiдаються, що ти вже до них не вернешся? Буде
плачу повна хата. Кажу вашмосцi одверто, що в тобi я трачу щирого друга i
доброго дорадника. За твою щиру службу я тобi сердечно дякую. Прощаюсь з
тобою iменем усього мого дому. Останьмо другами i надалi. А ось тобi
скромна нагорода за тво© труди коло мо©х синiв.
Аксак стиснув руку Конашевичевi i поклав перед ним на столi гаманець з
червiнцями.
Петро був зворушений:
- Спасибi, ваша милiсть, за таку ласкавiсть i признання. Коли вже ма мо
розстатися, так прошу вашу милiсть вибачити менi, як я коли недоладним
поведен-ням або словом непристойним зробив яку прикрiсть. Та маю ще одну
просьбу до вашо© милостi - я бажав би ще раз побачити мо©х любих учнiв та
попрощати ©х.
- Гаразд! Я вволю твому бажанню i привезу ©х завтра сюди. Та тепер моя
просьба до отця архiмандрита. Чи не ма те, преосвященний, якого вчителя
для мо©х
дiток? Такого, як пан Конашевич, другого я вже не знайду, але годi менi
дiток без науки лишати.
- Саме, що я вже такого знайшов. Лише я ще нiчого про це з ним не
говорив, бо я не сподiвався такого нагального кiнця.
- Я з ним мушу поговорити, - каже Петро. - Я хочу, щоб вiн не вживав
iншого старого методу навчання, бо мiй метод показався добрий.
- Спасибi вашмосцi, - каже Аксак, - це новий доказ приязнi. Тепер моя
рада для вашмосцi така: бережись, бо тебе вороги оточують. Втiкай звiдси
при першiй нагодi, бо i тут, пiд крилом отця архiмандрита, ти не зовсiм
безпечний. Вони на тебе страшно завзялися.
- Я подбаю, що в найкоротшiм часi пан Конашевич буде звiдсiля вивезений
в таке мiсце, куди польська рука не досяга .
- Чи можу спитати - куди? - каже Аксак.
- Не роблю з цього перед вашою милiстю секрету: на Запорожжя.
- Але його пильнують i окружають Лавру шпигами.
- А я пильную ©х.
На другий день по обiдi привiз Аксак хлопцiв попрощати пана Конашевича.
Вони були заплаканi. Зараз повисли Петровi на ши© i стали його просити,
плачучи, щоб ©х не кидав. Петровi аж сльози в очах стали. Вiн став ©м
пояснювати, що сталося, що вiн зробив, що йому за це грозить, отож мусить
втiкати. Його засудили б на смерть, коли б пiймали, i батенько би його не
зберiг.
- Вас, мо© любi, я нiколи не забуду i запевняю вас, що незадовго я тут
буду знову i вас навiдаю. Тепер лише одне вам нагадую з мо©х наук: все i
кожному говорiть правду, що б там не знать, що мало бути. Чи обiця те менi
це?
- Обiця мо i все будемо говорити правду.
Тепер став ©х обнiмати i цiлувати.
З хлопцями при©хав i Антошко i аж сюди забiг, щоб пана Конашевича
побачити.
Разом з паничами плакав, а далi, утираючи сльози рукавом, поцiлував
його в руку i каже:
- Хай пан Конашевич i мене вiзьме з собою, я буду вам вiрно служити,
мов пес.
- Ти, хлопче, не власновiльний, а панський. Я тебе радо зараз забрав
би з собою, та не можу.
Тодi Антошко кинувся Аксаковi в ноги i став жебонiти:
- Ваша милiсть, ласкавий, добрий пане, пустiть мене з паном
Конашевичем, подаруйте мене йому, я вiчно буду дякувати i господа за
здоровля вашо© милостi просити.
О. архiмандрит подивився на Аксака, начеб очима його просив, а далi
каже:
- Я саме оглядався, кого б тут дати пану Конашевичевi до послуги, щоб
було кому клунки понести, та бачу, що щирiшо© людини, як цей хлопець, я не
знайшов би.
На це пан Аксак до Антошка:
- Не можу тобою, хлопче, подарункiв робити, бо ти не кiнь, а людина,
але я тебе освободжую з пiдданства i пускаю на волю. Хочеш, то ©дь собi з
богом.
Антошко став тепер плакати з радостi i плескати в долонi, мов дитина.
Вiн цiлував одежу Аксака, цiлував усiх по руках. Хлопцям стало заздро, що
Антошко по©де з паном Конашевичем, а вони остануться.
Пан Аксак сидiв тим часом за столом i писав для Антошка грамоту на
свободу.
Конашевич узяв гаманець, який дав йому Аксак i передав, не рахуючи, о.
архiмандритовi.
- Даю це, ваша милiсть, на народну цiль, на школу, як мою лепту. Менi
грошей не треба. Як при©ду мiж сiчове братство, там менi усе дадуть, чого
менi буде треба. Може, я якраз зроблю добрий початок, i тепер посиплються
грошi, мов з рукава.
- Нi, Петре, - каже о. архiмандрит, - усього вiд тебе брати не можу, бо
ти ще не на Сiчi, а лиш що в дорозi, а там, може, не одне таке трапитись,
що грошей тобi буде треба. Половину вiзьми назад, а коли тобi поталанить,
то додаси опiсля.
Архiмандрит розв'язав гаманець i став вiдчислювати половину.
- Не можу я дати себе засоромити вашмосцi, - каже Аксак. - Коли ти дав
усе, що ма ш, то я дам хоч стiльки. - Вiн поклав другий гаманець на столi
о. архiмандрита.
- Бог заплатить! Хай господь помножить! Як уся Укра©на пiде слiдом за
вами, тодi матимемо таку школу, що й патри зу©ти кращо© не поставлять.
Моя школа ма бути джерелом науки для руського народу, а дасть бог, то з
не© вийде i руська академiя.
Аксак вiд'©хав з синами додому, а Конашевич з Антошком остались серед
монастирських мурiв.
Конашевич довго толкував з сво©м наступником, як вести науку далi, i
чекав нагоди, коли зможе з Ки ва втекти.
За кiлька днiв покликав о. архiмандрит через iнока Петра до себе. Тут
стояв кремезний, присадкуватий чоловiк з довгим чорним вусом. Широкоплечий
i з сильними, мов довбнi, руками. То був буцiм козак, буцiм мiщанин у
простiй старiй одежi, дуже замараний. Вiд нього заносило свiжою рибою.
- Це, Петре, твiй провiдник, Артим Халява, рибалка з Канева, чоловiк
певний, а байдаком так справно оруду , як ти шаблею або пером. Вiн тебе
повезе до Канева, а там, то вже будеш безпечний. Канiвцi вже тобi
порадять, як на Сiч дiстатися. Тобi треба знати, що Канiв i Черкаси - то
найпевнiшi козацькi гнiзда.
- Як ваша милiсть так приказали, то так цьому i бути. Перевезу
безпечно, хоч би я мав i голову покласти, - каже Артим.
- Коли ж ©демо?
- Сьогоднi вночi. Мiй байдак добрий i певний, а легенький, мов перце.
Помчимо, мов стрiла. Лагодься, козаче, а вечором сюди вернуся по тебе.
Артим вийшов, а Конашевич каже:
- Цiкавий чоловiк. Звiдкiля вiн тут узявся? Та ж тепер козакiв сюди не
пускають.
- Але в городi риби треба, i його пускають, розумi ться, не без
хабарчика для стражникiв у пристанi. На тi хабарi даю я, бо цей Артим
привозить менi листи з того боку вiд козакiв та мiщан. Вiн хитра людина, а