Чайковський А.. Сагайдачний

город. Тут козаки аж прiли при роботi.
Тепер Марко зiбрав сотню козакiв i пiшов шукати палату пашi. Визволенi
невольники показували дорогу. По дорозi один невольник знову пригадав
Жмайловi, що треба було пашу пощадити, бо вiн був добрий чоловiк.
- А хiба ж я пашу вбив?
- Еге ж, це той високий турок, якому ти вiдрубав голову.
- Для нього так краще. Бо коли б був уцiлiв, то султан пiслав би йому
шовковий шнурочок за те, що Варну запропастив.
- А це на що?
- От дурний! У турецькiй неволi побував, - каже другий невольник, - i
не зна ш, що кому падишах шовковий шнурок пiшле, то мусить сам на ньому
повiситись.
Прийшли пiд величаву палату при затишнiй вулицi. Це була поверхова
мурована будiвля. Криша була вкрита зеленим черепом. Усi вiкна вiд вулицi
були позабиванi густою залiзною решiткою. Туди вели вiд вулицi однi грубi
кованi дверi. По обох боках будiвлi стояв високий мур, за яким видно було
високi розкiшнi зеленi кипариси, дуби, тополi та й таке, що не знати, як
воно назива ться. Це був огород, призначений для гарему пашi.
Як Жмайло прийшов, то кiлька козакiв розбивали дверi сокирами i
келепами. Дверi не подавались. Хотiли дiстатись вiкном, ставали один
другому на плечi, та лиш котрий пiдвiвся, то до нього крiзь вiкно
стрiляли. Кiлька козакiв полягло.
Жмайло крикнув:
- Пiд мур, бо усiх вистрiляють, давай сюди драбини.
Принесли драбини. Козацтво за той час ховалося пiд мурами, i стрiли
замовкли.
Аж принесли кiлька мотузяних драбин i закинули на мур огорода. Марко
полiз перший, за ним полiзли другi i позiскакували на землю.
У тiм огородi було гарно, мов у раю. Все, що орi нтальна фантазiя могла
видумати, усi вимрiянi розкошi були тут. Грубi кипариси, високi дуби росли
вгору, розставляючи сво© гiлки на усi сторони. На землi повно стежок
рiвнесеньких, чистеньких, мов тiк витолочених. Травники з рiвностриженою
травою, а далi квiтники з заморськими квiтами, що розносили усюди сво©
пахощi. Посерединi стояла криниця з водогра м. Тонкою цiвкою стрiляла у
воздух вода з легеньким шумом, вгорi розбивалася на дрiбнесенькi краплини,
котрi, граючи з сонцем, спадали в широкий басейн з чорного мармуру. Вiд
цього над криницею стояла чарiвна радуга. У басейнi плавали,
переганяючись, дрiбнi кольоровi рибки за мушками i хробачками, якi тут
накидала служба для них на поживу.
З того басейну вiдпливала чистенька вода кам'яним рiвчиком у другий,
бiльший басейн. Звiдси вода пливла на невеличкий водопад. Пiд ним стяло
невеличке млин-ське колесо, котре оберталося i порушало рiзними гарними
фiгурами. Два трачi рiзали пилою дерево; один стояв нагорi, другий -
внизу. Вони безвпинно рушались. Далi якийсь невольник молов жорнами. Тут
знову бородатий жид хитався над книжкою, а в кутi баба робила масло. Тако©
чудасi© було тут бiльше, а все рушалось, мов живе. Виладив це якийсь
невольник-iталi ць на втiху його свiтлостi пашi, а його свiтлiсть казав це
поставити в цiм садку на втiху сво©м жiнкам гарему. По боках стежок i пiд
кипарисами стояли низенькi лавочки, вистеленi килимами i подушками.
Та не було часу роздивляти по саду, бо за Жмайлом щораз бiльше козакiв
перелазило. З цього боку не виходило з палати нi одне вiкно, i нiхто не
бачив, що тут робиться.
Жмайло рушив до палати на заднiй вихiд. Тут стояв чорний, мов чорт,
внух i заступив йому дорогу. Жмайло його вiдтрутив, а вiн, блискаючи люто
очима, що аж бiлки йому наверх повилазили, добув ножа i кинувся на Жмайла.
Козаки зарубали його шаблями.
- Хлопцi! Всередину i вибити усiх!
Козаки вперлися в сiни i розбiглися по кiмнатах. Однi добивали внухiв,
що на них стрiляли з вiкон. Другi вiдчинили дверi вiд улицi i туди ввiйшли
козаки, що на улицi пiд муром ховалися.
Козаки пiшли схiдцями нагору, де в однiм крилi помiщений був гарем.
Палатна сторожа, дiзнавшись, що в городi ско©лося, позаганяли всiх
жiнок в одну кiмнату, зачинили дверi i стали до оборони. Тут було кiлька
внухiв, якi кинулись з ножами на козакiв, ©х вибили вмить. Прийшов сюди i
Жмайло. Вiн забрав у вбитого внуха колiсце з ключами i став вiдчиняти
дверi.
В першiй кiмнатi сидiли старi баби, поганi, мов вiдьми. Це були
невольницi, що послугували гаремовим жiнкам. Вони стали верещати i
попадали на вид козакiв лицем до землi. Одна заступила Жмайловi дорогу i,
зложивши на грудях руки, виговорювала сво©м беззубим ротом якiсь слова,
чого вiн не розумiв. Жмайло вiдсунув ©© набiк i пiшов у дальшi дверi. Тут
побачив таке, що йому голова закружляла. Було тут яких двадцять напрочуд
гарних молодих жiнок. Вони були одягненi у шовки i адамашки, з золотими
прикрасами на головi i ши©, дiадемами з жемчугiв у волоссi. Одна краща вiд
друго©. Всi були одягненi в широкi штани та убутi у гаптованi золотом
черевики.
Жмайло стояв на порозi з скривавленою шаблею i не знав, що йому робити,
бо жiнки пiдносили зразу великий писк, а вiдтак притихли. Козаки, пхаючись
сюди, потрутили його усередину. Тодi жiнки стали заслонювати собi лице
долонями, хустинками, котра що мала.
Жмайло отямився. Що йому з цим кагалом робити?
- Гей! Кажiть, молодицi, котра з вас хрещена? З гурту вийшли три гарнi
дiвчини, а одна заговорила по-укра©нськи:
- Ми християнськi невольницi. Ми двi з Укра©ни, а це ляшка, визвольте
нас...
- А цi другi?
- Тим дайте спокiй. Вони радi, що у гарем попали, коли звiдсiля пiдуть,
то собi пошукають iншого пана...
- Так нiчого нам гаятись. Одягайтесь мерщiй у що попало i ходiть за
нами. Хлопцi! Забирайте оцi всi килими, це нам також придасться. Забирайте
все, що можна взяти, цю палату треба добре випатрошити, бо ©© пан i так не
жи .
Тепер стали козаки виносити цiлими оберемками усяке добро з палати. Все
понесли на байдаки.
Запалав увесь город. Вiд моря побачили двi ракети.
- В саму пору ми упорались.
Сурмачi сурмили збiр.
Козацтво збиралось, познiмали мотузянi драбини з муру i забрали на
байдаки.
Над рiкою застав Жмайло гурток обiдраних невольникiв, яких купили собi
турки на базарi. Вони тепер повтiкали i прийшли просити козакiв, щоб ©х
забрали з собою.
- Не говорiть багато, лише сiдайте на байдаки, бо нам пильно. Ми по це
сюди i прийшли, щоб християн визволяти.
Настала на березi велика метушня. Усi пхалися, щоб швидше вiдплисти.
Вiдплили всi байдаки на море. Жмайло плив на послiдньому. Поплили до
Сагайдачного.
- Чи всi вже тут? - пита Сагайдачний.
- Я вiдчалив послiднiй.
- Пливем на море, а там спочинемо по тяжкiй працi.
Вдарили веслами i вiдплили геть на море, де всi байдаки зi здобутими
галерами зiбрались вкупу. Лише сторожнi човни поставили довкруги подальше.
Звiдсiля вже i Варни не було видно.
Козаки дуже радi були, що похiд так гарно повiвся. Варна довго
попам'ята таку гостину.
Сагайдачний пересiвся на одну з галер, i там застромили отаманський
прапор. За ним повели Iбрагiма i три християнськi невольницi. Вони
понадягали на себе кире© i подобали на монахинь.
На палубi сiв Сагайдачний на якiйсь бочцi i прикликав потурнака.
- Хто ти?
- Я потурнак Iбрагiм.
- З якого ти роду, звiдкiля i як тебе по-християнськи звали?
- Я з Укра©ни, але мого роду й iмення не скажу.
- Чому?
- Бо я з славного козацького роду, i не хочу його каляти тим страшним
поганим п'ятном, яке до мене приплило через те, що потурчився. Хай мене
моя рiдня згаду , що я загинув, полiг. Хай i плачуть за мною. Легше ©м
буде вмирати з молитвою за мою душу, чим мали би довiдатись, що я
поганець, урод, якого нi земля, нi вода не повинна прийняти.
Ця вiдповiдь усiх дуже зацiкавила. Сагайдачний собi подумав: "Не такий
вiн поганець, коли шану свiй рiд i ймення".
- Що тебе спонукало, що ти потурчився?
- Отамане, батьку! - крикнув несамовитим голосом потурнак i впав
навколiшки. - По козацькому звичаю у морських походах, коли грозить
небезпека загибелi, коли настане скрутна година, тодi отаман каже:
"Сповiдайтесь, товаришi, господу Богу i менi, отамановi кошовому, з усiх
сво©х грiхiв". Я не маю права покликатись на козацький звичай, бо я
вiдстав вiд козацтва i я недостойний козаком себе називати. Ще й те, що
нам зараз небезпека не грозить. Та я тебе благаю, отамане, вислухай мо ©
сповiдi. Я знаю, яка кара мене жде. Яка вона не буде, я ©© прийму i
спокутую без ропоту, але зглянься на мене, окаянного, дозволь, вислухай,
ачей же менi хоч трохи на душi полегша . Я не смiю вимовити божого iмення,
такий я грiшник.
Вiн просив таким голосом, як мала, провинившися, дитина просить
прощення у матерi.
- Говори! Я слухаю.
- Я потурчився не для користi для себе. Коли б я був мав користь на
думцi, то я при мо©й освiтi i проворностi був би високо пiшов мiж турками.
А я вдоволив себе тим, що мене поставили звичайним наглядачем, посiпакою i
катом над невольниками. Я зробив це, налякавшись невольничого життя, тих
кар, того знущання над християнськими невольниками. Вони надi мною
знущались тим бiльше, що пiзнали в менi кращу людину i хотiли мене для
себе при днати. Ще як я побував у Синопi, приходило менi на думку покласти
на себе руки i зробити мо©м терпiнням край. Та я цього не зробив,
надiючись, що моя доля, може, поправиться. Тодi мене повезли в Царгород i
замкнули у Чорну вежу. От тут було пекло. Я не видержав. Я зголосився у
старшини, вiдцурався Христа i признав Магомета мо©м пророком. Мене
заставили турки плювати на хрест i я, окаянний, це зробив... - Iбрагiм
став себе бити кулаками в груди, по головi, дряпав нiгтями сво лице,
вiдтак, мов божевiльний, впав на землю, попав всудороги i ридав не сво©м
голосом, що усiх аж дрожем проймало. Тривало так довгий час, поки
успоко©вся i говорив далi:
- Ти, отамане, читав в книгах, зна ш, що там про пекло написано. То
неправда. Нема там нi огня, нi смоли, нi сiрки. Там те, що то© хвилi в
мо©й душi дiялось. Страшнiшого пекла не можна собi з'ясувати, як грижа
нечисто© совiстi, почування за собою великого грiха. Менi пекло в душi i
день i вночi. Мене совiсть так страшно мучила, що добрий чоловiк з чистою
совiстю не пойме, не зрозумi того. I так воно бува в окаянних, проклятих
вiчно i вiчно, та ще з тою певнiстю, що нiколи тому кiнця не буде i нiколи
не побачать лиця божого. Ось так вигляда пекло, котре донинi в мо©й душi
горить...
Мене поставили наглядачем над бiдними християнськими невольниками, тими
самими, що я з ними недавно терпiв, з котрими дiлив ©хню долю. Тепер я був
в болотi, а вони чистi. Я ©м завидував, i це мене злило i дратувало, чому
вони не такi самi, як i я? Я хотiв ©хню долю з мо ю зрiвняти i потягнути
©х у те саме багно, в якому я калявся. Так робить упавший ангол i другого
на грiх наводить, щоб кожний був таким самим чортом, як i вiн. Тому-то я
вигадував для мо©х колишнiх братiв рiзнi муки i шукав забуття, насолоди
для себе в ©хнiх муках i стонах. Та мене це ще бiльше злило, що вони до
християнського бога молились, а менi цього не було вiльно, i я ©х хотiв
змусити, щоб цього не робили. Я став для них страшним катом. На спомин
мого iмення вони дрижали. Мене брала розпука, що я цього доконати не можу,
i я бiсився. Бачите перед собою Юду Iскарiота i Ка©на в однiм тiлi. Я
продав Христа i убив брата. Для мене не може бути пощади. Та дозвольте,
козаки, що я сам собi смерть виберу. Пустiть мене мiж цих невольникiв,
яких ви нинi визволили. Вони, певне, розiрвуть мене на куски i покидають в
море.
Козаки, слухаючи то© сповiдi, хрестилися. На них напав жах на спогад
цих мук, якими ця людина мучилася.
- Та перед смертю одно дiло добре зробив, що помiг вам, козакам,
перетрясти всi турецькi скритки, забрати золото, срiбло, зброю, освободити
мучених по льохах невольникiв. Менi зда ться, що вiд цього менi трохи на
душi полегшало, бо я таким побитом на турках помстився, що мене в таке
болото загнали... Не довго вже мого життя... Я пропащий, окаянний. Але я
хочу вам ще одне добро зробити... Хотiв би я вас хитро перевести попiд
Очакiв. Це буде нелегка для вас справа, бо вашi судна навантаженi з
добичею. Як вважа те, якби я вам мiг придатися, то пощадiть мене до то©
хвилi, коли будете безпечнi. Я знаю всi турецькi звича©, яких ви не
зна те, а коли мене ощадите тепер, то буду мати двi потiхи, що знову
помщуся на турках та що мо ледаче тiло з'©дять хробаки на рiднiй Укра©нi.
Сагайдачний подумав хвилю i каже:
- Гаразд! Вволимо твою волю. А може, ти нам так прислужишся, що
козацтво тобi простить? Побачимо. Ти в розпуку не завдавайся. Бог
милосердний, а його милосердя бiльше, нiж всi грiхи свiта. Бог був би
помилував i Юду, коли б вiн був не покiнчив сам з собою. Ти вмий собi лице
i перевдягнись з того лахмiття. Давайте йому яку одежу.
- Лише не козацьку, бо я недостойний ©© носити.
В тiй хвилi надплив сторожний човен, а з нього гукав козак, приклавши
долонi до рота:
- Отамане! З полудня якiсь судна показуються. - Усi поглянули у той
бiк, прикриваючи долонею вiд сонця.
На це схопився з землi потурнак i, мов кiт, полiз на щоглу галери,
звiдсiля роздивлявся по полудневiм обрiю. Вiдтак зiсунувся на помiст i
каже:
- Двадцять турецьких кораблiв пливе на нас вiд полудня, це турецький
флот з Бургаса. Певно, якесь судно з Варни перекралося через вашу лiнiю i
повiдомило в Бургасi, що у Варнi робиться. Вам треба зараз втiкати, бо з
погруженими добичею суднами не усто©тесь.
Сагайдачний крикнув:
- Судна з гарматами в послiдню лаву, галери всередину i прямо додому!
- Моя думка iнша, отамане. Додому не допливете; вас здогонять i
розiб'ють, ©м на пiдмогу надпливуть судна з Хаджi-бея, а очакiвськi
заступлять вам дорогу. Тодi всi пропадете, i шкода вашо© працi i тако©
добичi. Вам треба ховатися у лиман Днiстра. Тамтуди великi турецькi судна
не запливуть, а там побачимо, що треба нам далi робити.
- Хiба ж i нашi галери у лиман не запливуть?
- Цi запливуть, лише треба з них набору здiймити.
Така порада подобалася всiм.
Сагайдачний, приклавши руки до рота, закликав:
- У Днiстровий лиман! Невольникiв перебрати з галер на байдаки!
Поки це було переведено, ворожий флот став чимраз наближатися. Потурнак
Iбрагiм полiз знову на щоглу.
- Це во ннi турецькi судна з гарматою. Видно турецьку коругву з
пiвмiсяцем. Нам треба втiкати щосили.
Старшина пiзнала, що потурнак справдi освiчена i з морем ознайомлена
людина, котра тепер може ©м стати у пригодi. Сагайдачний у морських
походах був новиком. А тут така велика вiдповiдальнiсть на ньому,
прийдеться не лише життя втеряти, але i козацьку славу. Шкода стiльки
працi, стiльки зусиль, тако© гарно© побiди. Турецький флот непремiнно йде
на те, щоб це все йому видерти в такий мент, коли почував себе безпечним
побiдником. Вiн задрижав. Тепер потурнак видався йому одинокою людиною,
яка його з цi © топелi може вирятувати. Яке щастя, що не дав його вбити.
Вiн каже до потурнака:
- Ти, небоже, як бачу, неабихто. Поможи нам сво ю радою, а Бог тобi
простить, i козацтво прийме знову помiж себе. Про це вже я подбаю.
В потурнака начеб iнша душа вступила. Перший раз почув полегшу. Вже вiд
цi © сповiдi перед козацтвом блиснула в його душi надiя, що, може, вiн ще
спокуту свiй грiх... Вiн осмiлився спитати Сагайдачного:
- Правда, отамане, що ти ще не бував у морських походах?
- Звiдкiля це зна ш?
- По тво©й ходi. Так моряки на помостi не ходять. Тобi все зда ться, що
впадеш... Чи так?
- Нiде правди дiти...
- Коли я бачив тебе, пане отамане, при роботi, то я зараз пiзнав, чого
ти вартий. Так хитро здобути Варненський замок, то не хто-будь може. На
сушi ти показав себе неабияким ватажком. Але що iншого робити, як земля
пiд ногами, а iнше, коли ми мiстимось на байдаку i пливем по водi. Я море
знаю добре, бо перепливав його поздовж i впоперек i з козаками, i з
турками. Тому я дуже радий з того, що можу тобi, мiй спасителю, тепер
стати в пригодi. Бачиш, що я перший раз по довгiй-предовгiй душевнiй муцi
зрадiв. У мене вступила надiя не на врятування мого життя, що ти менi
пообiцяв, але на те, що зможу щось доброго перед смертю для козацтва
зробити.
Iбрагiм став знову плакати i бити себе в груди.
- Та ти мене, небоже, переоцiню ш, тобi треба знати, що не я сюди
вiйсько привiв. Мали ми славного опитного отамана, вiн полiг пiд Варною
лицарською смертю. Я був обозним, i на мене перейшло отаманство. Але дуже
боюся, що тому не дам ради i що усе козацтво, i здобич, i слава наша
потоне в морi.
- Не турбуйсь, отамане, все буде гаразд. Коли ми лише успi мо у лиман
перебратись, поки нас турки догонять, тодi ми дiло виграли. У Днiстровiм
лиманi лежить гарний острiвець не менше Мало© Хортицi. Там багато i
звiра, i риби, i дерева.
- Нам прийдеться стiльки народу виживити. Самих невольникiв буде кiлька
тисяч, а все хоче ©сти. У нас хiба сухарi, каша та в'ялене м'ясо.
- Будемо ловити рибу, полювати звiра...
- Я клопочу собi голову, як нам з такою здобиччю перебратися на Сiч
через татарськi степи, через стiльки рiк.
- Нi, ми перепливемо водою аж пiд саму Сiч. У тому вже моя голова. -
Опiсля поглянув Iбрагiм на пiвдень i каже: - Чортовi сини поспiшають, що
прийдеться ©х гарматою здержувати.
Поглянув у цей бiк i Сагайдачний. Тепер можна було вже i людей на
палубi побачити.
Iбрагiм дививсь по небу i похитав головою.
- Ще одного ворога матимемо, - каже.
- А це що?
- Буря буде i то вже незадовго. Подивись на небо, оцi маленькi хмарки
що поперед сонця шниряють... Дивись, як море непоко©ться, як знiмаються
хвилi. Це признаки недалеко© бурi. Наше море дуже химерне, i коли
розгуля ться, то усе блискавкою пiде шкереберть.
Сагайдачний дивився на небо.
Зразу пливло кiлька облачкiв по небу, бiлих, мов лебедi. Вони
прислонювали на хвилю сонце собою, а зараз тодi подував вiд полудня вiтер,
що роздував вiтрила i гнав бистро байдаки вперед. Тi облачки стали
густiшати i темнiли, а тодi вiтер здiймався щораз сильнiший. А далi тi
облачки стали звиватись у хмару, а тодi вже i вiтер не вгавав. Хвилi
здiймалися щораз вище, i байдаками стало пiдносити вгору.
- Вiтер байдаки повиверта , - зауважив Сагайдачний.
- Нi, цього не буде... Вiтер вi байдакам в потилицю, а у той бiк
байдак не вивернеться, хiба його водою залл , але байдаки обшитi комишем,
то не потонуть.
Наступили звiдкiлясь густi синявi хмари. Вони спускалися щораз нижче,
начеб на хвилях плисти захотiли. Хвилi йшли щораз вище. Пiдносили на
сво©х, пiною вкритих, бiлих гривах байдаки i галери високо вгору, а потiм
скидали в безодню. Опiсля стали хвилi заливати водою байдаки.
Сагайдачний хитався, трохи не впав, його пiддержав потурнак.
Сагайдачний пустився порачкувати до щогли, та потурнак його не пустив.
- Сiдай тут, отамане, бiля мене, на помостi, та держись обiруч цього
колiсця, а то вода тебе у море зми .
В цiй хвилi загуркотiло у хмарi i вдарив грiм, що приглушив усе. За тим
йшли другi, начеб з великих гармат стрiляв. Один вдарив у щоглу галери i
розколов ©©. Тепер пiзнав Сагайдачний, чому воно пiд бурю небезпечно пiд
щоглою стояти.
Тепер настало щось таке страшне, що аж кров у жилах застигала. Завив,
заревiв страшний вихор i розкидав суднами, мов горiховими лушпинами. На
свiтi цiлком потемнiло. Iбрагiм кричав, щоб усi сходили пiд помiст.
Тягнув туди i Сагайдачного, та вiн не пiшов.
- Не ялось отамановi скриватись. Я мушу тут остатись, а ти, коли хочеш,
то йди.
Остались обидва на помостi, держачись з усi © сили колiсця. Вода кiлька
разiв ©х заливала. Виття вихру заглушало удари громiв, що безвпинно били,
iнколи кiлька вiдразу. Кожний мусив дбати за себе, бо приказiв не можна
було давати, коли нiхто не чув свого слова. Тим бiльше не можна було
приказу виконати, бо нiхто його не чув.
- Не журись, отамане, - кричав йому в ухо Iбрагiм. - Ми пливемо добре.
Цей вихор пожене нас прямо в лиман. Може, якраз ця буря стане нам в
пригодi, щоб уйти вiд турецько© неволi.
Байдаки i галери гнали стрiлою у Днiстровий лиман. Де були тодi
турецькi кораблi, нiхто не вiдгадав.
Тривало так довший час, а буря не вгавала. На морi завелось пекло.
Сагайдачному зацiпенiли руки, котрими держався колiсця. З вихру
прочувались йому якiсь людськi голоси, то знову - звiрячий рев. Та не
зважаючи на тi страхiття, йому не сходило з ума, що з суднами сталося, i
тим дуже турбувався. Вiн промок до сорочки, його кинуло в дрож, мов в
лихорадцi.
Здавалося йому, що то якийсь страшний сон. По тяжкiй працi, невиспанiй
ночi вiн попав у памороку, в якийсь пiвсон, що хвилями забувався, що з ним
робиться, Потурнак, держачися колiсця, держав зубами Сагайдачного за
рукав, коли йому надто рука закостенiла.
Нiхто не вгадав, як довго плили, поки стала вихура меншати; галера
менше хиталася, хоч дощ лляв, мов з бочки.
Iбрагiм каже:
- Менi зда ться, що ми вже в лиманi, чую менше хвилювання, хоч буря ще
гуля .
Згодом став i вiтер меншати, i на свiтi трохи прояснилося.
- Так воно i буде, - говорив потурнак. - Ми вже, певно, не на морi.
Коли буря стишиться, треба давати знак байдакам, щоб збирались до нас, хто
уцiлiв. Я найбiльше боявся, щоб так часом одна галера не вдарила о другу,
тодi би обидвi пiшли на дно. Держись цупко колiсця, а я пiду пiд палубу
галери, та, може, знайду яку ракету...
Йдучи в чотири боки, так, як моряки ходити знають, по мокрiм ковзкiм
помостi, зайшов Iбрагiм до перелазу i полiз туди, всередину. Там молились
козаки та гребцi, яким не було тепер жодно© роботи, а Антошко ревiв за
паном i рвався наверх. Другi його не могли вдержати.
- Отаман приказав поглядати за ракетою. Давайте менi мiрило i льотку,
менi зда ться, що ми вже у лиманi. Давайте менi ще яке кресиво, щоб ракету
пiдпалити.
Галера стояла на мiсцi i дуже хиталась.
Тривало довго, поки знайшли ракети. Пiд палубою було темно, мов у
льоху.
Iбрагiм полiз з тим нагору, роздививсь на секстантi, помiрив глубiнь.
Тепер повиходили i другi. Iбрагiм приказував усе iменем отамана.
Сагайдачний задеревiв i не мiг з мiсця рушитися, його пiдвели пiд руки i
завели пiд помiст. Там його треба було передягти у сухе.
Iбрагiм закинув якiр, бо днiстрова вода пхала галеру взад, до моря.
Тепер запалено ракету. Вона стрiлила високо вгору, полишаючи за собою
огняний слiд.
Тим, що плили в байдаках, прийшлося тяжче переживати страшну бурю.
Морськi хвилi кидали байдаками, мов лушпинкою на всi сторони. Хвиля
води позаливала судна. Люде, стоячи у водi, мусили держатись цупко борту,
щоб ©х вода не змила у море. Про веслування не було мови. Лише деколи
керманич справляв кермо так, щоб судно не стало до хвилi боком. Кiлька
суден розбилося через те, що одно ударило друге. Люде плили по водi,
держачись плаваючих дощок, поки не потонули. Нiкому було потопаючих
рятувати. Кiлька суден кинула вода на галеру, i вони теж порозбивались
зовсiм. Щасливим вважав себе той, кому поталанило добитись цiлим судном у
лиман.
Побачивши ракету на отаманськiй галерi, усi охнули з радостi i стали
хреститися та дякувати Богу за врятування з цього пекла вiд неминучо©
смертi. Судна, наповненi по край водою, плили з натугою у те мiсце, де
вискочила ракета. Люде стали вичерпувати воду з байдакiв чим попало.
На свiтi ставало щораз яснiше, хоч сонце давно зайшло.
Вiд моря доходило гудiння б'ючих хвиль. Iнколи хвиля порушувала воду аж
у лиманi, i вiд цього судна колихались.
Сагайдачний вийшов на палубу галери i приказав плисти далi горi водою.
Козаки черпали далi воду i робили веслами, пливучи проти води.
Порушались черепашиним кроком цiлу нiч. Судна були тяжкi i неповороткi,
бо годi було усю воду з них вичерпати.
Вже стало свiтати, як добрались до острова, про який говорив потурнак.
Острiв забовванiв здалека, i козаки добували останнiх сил, щоб до нього
добратися.
На островi, цiлком пустiм, щойно пробудилось життя, защебетали птицi,
заколихались високi дерева. Судна причалили до острова, i козаки стали
виходити на берег. Кожний стрясував з себе воду, а далi пороздягались
догола, i пiшли з сокирами в лiс за паливом та стали волокти до берега
сухi зломи та галуззя. На березi запалали яснi огниська. Повиносили з
суден казани, порозвiшували на тринiжках над огнем i стали варити кашу.
Пожива була захована в бочках, i тому вона не замокла. Тепер стали
викручувати одежу з води i сушили бiля вогню.
Знайшовся на байдаках великий волок, його затягли у воду i набрали
стiльки риби, що ледве притягли до берега. Козаки йшли у воду з ножами i
келепами, щоб побити пiйману рибу. Пiймали тут сомiв, i осетрiв, i багато
дрiбнiшо© риби. Витягнули кiлька човнiв на берег, обернули горiдном i на
цiм справляли рибу, мов на столi, рубали на куски i кидали у казани.
За той час походжав Сагайдачний по острову i промишляв, як би тут
переждати час, поки буде можна вiдплисти додому. При ньому держався
Антошко i потурнак, котрий все ще боявся, щоб на нього не кинулись бранцi,
бо вони все ще дивились на нього бiсом.
Сагайдачний приказав Жмайловi почислити втрату, оглянути байдаки i
поправити, що треба, оглянути мунiцiю i зброю. Вiн наставив Марка обозним.
Люде увихалися, мов мурашки, хоч були голоднi i знеможенi. Щойно, як
кухарi зварили ©жу, як повиймали з байдакiв коритця i всипали варено©
страви, тодi в кожного душа вступила.
По обiдi поклались на травi вiдпочити, опiсля, як просушилась одежа, i
поодягалися. Тодi розпочалось стукотiння коло направи байдакiв.
Сагайдачний послав Жмайла з кiлькома човнами розглянути край моря.
Треба було незамiтно пiдглянути, де дiлись турецькi судна, чи сторожать
лиману, чи, може, пропали в часi бурi.
Жмайло плив, криючись у прибережних очеретах, аж на кiнцi лиману
помiтив турецькi галери. Козацькi човни ховалися в очеретах i пiдпливали
далi плесами, якi тут були.
Тут побачили, як з одного великого турецького корабля спущено на воду
човен, в який залiзло дво гребцiв i дво туркiв. Вони поплили горi водою.
- Ми цих гарненько захопимо, а вони нам вже все скажуть.
Турки минули козакiв i плили далi. Тепер за ними стали козаки
пiдкрадатися, все ще ховаючись помiж трощею. Як вже вiдплили вiд моря
шматок дороги, Жмайло каже:
- Чого нам тепер ©х соромитися, ми ©м тепер заступимо дорогу i - на
аркан.
Козацькi човни виплили на чисту воду i подались за турецьким судном,
поспiшаючи, щоб його догнати. Турки думали зразу, що це турецьке судно.