Чайковський А.. Сагайдачний

пiвголосом, муркотiв щось. А далi пiшов пiд острiжок свого шпихлiра i
вистругав двi ясеневi шаблi на боднарськiм стiльцi.
- Ось чим я ©х займу. Неминуче ©м треба буде пiти колись на Запорожжя
мiж козацтво. Не завадить пiти вже з чимсь. Либонь, що я ©х бiльше не
побачу, треба тепер навчити те, що я знаю i чим на Запорожжi славний був.
Марку! Ходи сюди, дитино. На, бери шаблю та вважай. Кожний Жмайло мусить
цю штуку знати, то жмайлiвська штука. Дивись добре...
Старий став вчити Марка орудувати шаблею та Жмайлово© штуки, А ця штука
вимагала велико© зручностi i вправи. Випрямивши руку напроти себе,
обертаю-
чи шаблю в малих колесах довкруги шаблi противника так, щоби шаблi "аж
сплелись вкупу". Крутити так шаблею дуже швидко, не дати противниковi
освободити шаблi з того сплету. Вiдтак нагло зiгнути руку в лiктi, а тодi
шабля противника полетить у повiтря. Тодi вже махни раз по головi, та й
годi. Цiла рiч у тiм, щоб виправити руку в кiстцi. До того треба
заправлятися без упину день у день.
Така була теорiя Жмайлово© штуки, якою Грицько величався i чудеса про
те розказував.
Вiдтепер хлопцi не мали iншо© роботи, як цiлу днину вправлятися.
Грицько мiрився то з одним, то з другим, i кожного разу вибивав шаблю, як
перце.
- Цього тебе нi в якiй школi не навчать, а це треба кожному шляхтичевi
знати. Го-го, небожата! Ще не одне прийдеться вам пережити. Живемо в
поганих часах, а ще настануть гiршi. Це прочува моя душа. Нам прийдеться
обороняти наш руський православний народ, нашу церкву вiд латинства, вiд
ляшнi. Будуть кривавi бо©. Не лиш вчених нам треба, але i лицарiв. Тих,
може, ще бiльше, бо книжкою нахабного ворога не зможеш. Так воно, мо©
дiти!
Такi науки давав старий частенько. Звичайно тодi, як вiдпочивали
змученi. Тодi сiдав старий на приспу перед хатою, а хлопцi бiля нього, на
землi. Люде залюбки дивились на того сивоголового старця i двох хлопцiв...
Марко пiймав науку швидше i бiльше до не© прикладався. Може, тому, що
цю штуку вважав власнiстю Жмайлового роду. Зате Петро вправляв свою власну
штуку, до яко© почував змалку великий хист. Вiн добре стрiляв з лука, який
собi сам змайстрував. Довiв до того, що стрiлою поцiляв птицю на деревi.
Тепер, як наслухався вiд старого дiдуня, що ©м прийдеться й лицарями бути,
вiн пильнiше вправлявся в стрiляннi.
I так минав ©м час непомiтно. Нiхто не кликав ©х нi до яко© роботи.
Грицько передав ведення хазяйства синам, а сам по цiлих днях пiклувався
хлопцями.
А крiм того, треба було думати про те, як ©х виправити в Острог у
школу.
Дiстатися з Кульчиць у такий далекий свiт було в тих часах нелегко. Хоч
би лише до Львова добратися, то була штука. Самому в таку дорогу пускатися
було дуже небезпечно. Лише у великих валках, добре зоружених, можна було
перебратися через Янiвський лiс iз Самбора до Львова. Цього лiсу боялися
люде дуже, бо там крилися розбишаки, якi нападали на подорожнiх, грабили
та убивали або брали i перепродували людей. Треба було розвiдувати
частенько в Самборi, коли збереться в дорогу до Львова товариство.
По городах були такi ватажки, якi брали на себе обов'язок перевести
повiрену ©м валку з города у город. То були люде досвiднi, проворнi i
вiдважнi. За це брали вони невелику нагороду не так у грошах, як у тiм, що
треба було для нього на кожнiм возi везти трохи набору, а в дорозi
годувати його на спiльний кошт.
В Самборi було таких провiдникiв кiлька, а найславнiший з них був
Грицько Дрозд, мiщанин самбiрський, що торгував м'ясом.
Старий Грицько Жмайло знався з ним добре. Дрозд купував у Кульчицях
товар i свинi на зарiз.
До нього звернувся Грицько, i вiн йому обiцяв, що як лише збереться
компанiя, то дасть йому знати, а що не зна , коли воно буде, то треба бути
напоготiвлi, щоби, не гаючись, бути готовим до дороги.
Грицько, як вернувся додому, наганяв жiнки, щоби спiшили з шиттям
бiлля. Сiльський кравець пошив ©м капоти, i кожушини, та шапки. Грицько
часто навiдувався до Дрозда. Вiн побоювався, щоби не втратити часу та цi ©
осенi конечно перевезти хлопцiв в Острог. Хлопцiв мав вiдвезти батько
Марка, Степан. Степан був кремезний чоловiк, вiдважний i проворний. З ними
мав ©хати наймит, Грицькiв пiдданий'[1]. До дороги було все приготоване.
Кiлька днiв по Спасi зайшов Грицько до Дрозда i довiдався, що валка
зiбралась i за три днi вiд'©жджа .
Грицько дуже зрадiв i спiшив додому, мов на крилах.
- Хлопцi! Лагодьтеся в дорогу, позавтра ©дете. В хатi Грицька
заметушились, мов в улiю. Ладили вiз, харчi, бiлизну. Грицько викопав
вночi з сусiка в стодолi скриньку з грiшми, рахував та передав Степановi:
- Може, там треба буде зложити який окуп, не можемо дати себе
засоромити перед князем, що ми дiди. Треба буде i вчителям ткнути куку в
руку, щоб краще з хлопцями поводилися. Хто мастить, той i ©де. А з князем
як будеш говорити, то пам'ятай, говори достойно. Ми така сама шляхта, як i
вiн, князь, але все ж то вельможа, а ми худопахолки. За тебе буде вправдi
говорити владичий лист, та все ж не треба показувати себе дурнем. А в
дорозi вважай, вважай, не дай боже
напастi,, пропали би дiти, пропала би уся моя надiя, якби ©х харцизи
пiймали та в неволю турецьку продали.
Такi науки повторяв Грицько безупинно, та все йому здавалося, що сказав
замало, не все. Як наспiв час вiд'©зду, тодi i хлопцi отямилися, що ©м
приходиться покинути рiдне село, може, i на все. м стало жаль того
всього: i рiдно© хати, рiднi, ровесникiв, рiдних пiль i левад. В
надвечiр'я вiд'©зду обходили хати знайомих прощатися. Аж плакати хотiлося,
хоч дотепер радiли страх i рвались думкою в далекий свiт.
Хлопцi всю нiч не могли заснути. Над ними пересидiла заплакана Маркова
мати. Як лише на свiт стало заноситися, усi були на ногах. Грицько
наглядав, щоб усе було до ладу. По кiлька разiв оглядав воза й коней, чи
що в дорозi не попсу ться.
Вже запрягли коней i мали сiдати, як Петро кудись пропав, наче пiд
землю провалився. За ним шукали i кликали. Тодi Марко побiг кудись,
кажучи:
- Я його зараз знайду.
Вiн побiг на цвинтар[2] i тут справдi знайшов Петра. Вiн стояв
навколiшки на могилi батькiв сво©х i молився. Вiдтак поцiлував землю, взяв
грудку землi, завинув у ганчiрку i поклав за пазуху. При тiм вiн плакав,
аж заходився, i зовсiм не помiтив Марка, що стояв за ним, не перебиваючи
йому.
- Ходи, Петре, нам пора ©хати.
Петро ще раз перехрестився, поцiлував землю i, встаючи, обтирав
заплаканi очi.
Як вернулися, Марко виправдував Петра перед дiдусем:
- Вiн ходив на цвинтар з сво©ми прощатися.
- Тепер попрощайся зi мною, з нами. - Старий обняв Петра i сердечно
поцiлував. - Ти гарна дитина, що сво©х батькiв любиш. Люби i нас так, як
ми тебе полюбили.
Тепер стали всi хлипати, та прощатися, та обiймати хлопцiв. Коло
загороди Жмайлiв зiбралося багато народу. Грицько пiшов до хати i винiс
старезну закопчену iкону. Як уже рушали з обiйстя, старий стояв з
вiдкритою головою на порозi i благословив ©х образом. Ще на закрутi
оглянулися хлопцi i побачили старого дiдуся на порозi. Побачили
востанн ...
В Самборi треба було ще один день переждати, поки валка зiбралася.
Хлопцi пiшли ще попрощатися зi школою та о. Атанасi м.
Чимало зiбралося возiв пiд рукою Дрозда. Вiн здавався чоловiком
непоказним, бо був малого росту i сухий. Та в нього була така сила, що,
пiймавши вола за роги, валив його на землю.
У його валцi було яких п'ятдесят узбро них людей. Було кiлька рушниць,
пiстолiв, шабель, списiв i бердишiв. Кожний узбро©вся у що попало, щоби
було чим вiд напастi оборонятися. Були тут люде рiзного вiку i професi©,
найбiльше купцiв з сво©ми пiдручними. Однi ©хали до Львова по набiр, iншi
верталися з Самбора до Львова.
Дрозд придивлявся кожному зокрема i оцiнював його бойову вартiсть.
Видно, що був iз людей радий, бо затирав руки i пiдморгував.
Прийшов i до кульчичан:
- Що ж, панове школярi, ©демо, - будемо вчитися, га? Вчiмся, щоби не
пiдсипали березово© кашки... Ге-ге-ге...
В дорогу треба було пускатися пiдвечiр, щоби до дня до©хати Янiвського
лiсу.
Вже сонце сховалося, надворi потемнiло: не було мiсяця, лише звiзди
мерехтiли по темному блакитному небi.
Степан уклав хлопцiв спати на возi, повкривавши ©х кожухами. Сам присiв
спереду побiч наймита.
Дрозд перехрестився тричi на церкву i по©хав на першiм возi, а всi
рушили за ним. На останньому возi посадив свого челядника Петра, хлопа
молодого, плечистого i сильного, як ведмiдь.
Петро з Марком лежали горiлиць i дивились на зорi. Вони перелiчували
падучi зорi та молилися потихеньку за помершi душi. Загально було вiдомо,
що коли паде зоря, то якась душа розсталася з тiлом. Вози колихалися по
нерiвнiй дорозi, а це наводило сон на людей, i всi дрiмали. Не дрiмав лише
Дрозд та його челядник. Особливо Дрозд мусив бути при пам'ятi, бо на його
вiдповiдальностi була уся валка.
У тому мiсцi розливався круто Днiстер з сво©м допливом Стрвяжем i
Верещицею. Було повно закрутiв, мочарiв, i лише той мiг туди вночi
пере©хати, хто знав добре дорогу. Пiд слiтну пору, коли води повиливали,
нiхто не важився пере©хати i вдень, бо частенько люде топилися в болотi.
Хто не знав дороги, той не знав, як виминути тi зрадливi мiсця, що, нiбито
порослi густою зеленою травою, криють пiд собою великi безоднi, з яких
нема порятунку. Не було тут близько нi села, нi лiсу, хiба комиш та
верболози, яких уночi вiд комишу та трощi не вiдрiзниш. А ще вночi, - люде
присягалися, що це правда, бо кожний це бачив, - лихий - дух святий при
нас! - iз свiчкою по болотi, по безоднях ходить i блуд наводить. Хто
нетямущий пiде за таким свiтлом, - пропав обов'язково. А коли хто,
побачивши такий блуд, перехреститься, то лихий проти божо© сили не
всто©ться, i свiтло загасить. Але зараз знову засвiтить. Один чоловiк з
Конюшок Королiвських лише чудом божим вирятувався вiд смертi. Заблукався,
збився з шляху i пiшов за свiтлом. Здавалося йому, що то в селi свiтять,
бо свiтилося в кiлькох мiсцях. Аж натрапив на топiль i запався по саму
шию. Довкруги почув чортячий регiт, - диявол радi , бо душа без покаяння з
тiла виходить. Чоловiк мав настiльки тямки, що кликнув: "Хрест святий,
оружi на диявола!" - i в тiй хвилi домацався ногами чогось твердого та
надибав пiд водою гiлляки з верби, що в тому мiсцi в воду запалася. Тим
вiн i вирятувався.
Про те всi постороннi люде знали, що тудою пере©здили.
Дрозд знав ту дорогу, як свою власну хату, бо сотий раз пере©здив. Вже
надранком, як лише стало прояснюватися, задержалася компанiя на крайчику
лiсу. Дрозд став гукати, люде прочуняли i стали за©здити вбiк та уставляти
вози. Вони окружили чотирикутник, в якому розклали огонь, i стали варити
снiданок. Коням поклали пашу. Конi стрясували iз себе росу i форкали,
радiючи, що вiдпочинуть.
Люде шептали молитви та йшли до потоку митися. Кожний випростовував
спину вiд довгого сидiння.
Дрозд заповiв, що, як тiльки сонце покажеться, треба ©хати далi, щоби
за дня пере©хати небезпечний лiс.
Надворi ставало щораз яснiше, хоч землю присiла густа мряка, що свiту
божого не було видно.
Так як Дрозд заповiв, о сходi сонця рушили в дальшу дорогу.
Янiвський лiс був дуже великий. Через нього вела лиха болотиста, нiколи
не висихаюча дорога. Було тут повно калюжок, ямок i долiв з гнилою
позеленiлою водою. До того - повно в них ломаччя i коренiв, якими люде,
©дучи, тi доли гатили. Тудою треба було ©хати поволi i уважно, щоби не
вивернути та не поломити воза, бо сонце сюди нiколи не доходило через
височезнi дерева, що росли по боках. I тепер, хоч поволi розiйшлась мряка
i випогодилося, тут було мрачно i непривiтно.
З лiсу тягло гнилим, задушливим повiтрям.
Дрозд наказував, щоб люде не спали, бо не знати, що може трапитись. По
боках дороги йшли вартовi з бердишами та списами.
В'©жджаючи в ту пiтьму, всi були схвильованi, начеб прочували якесь
лихо.
Лише десь опiвднi повiяв легенький вiтерець, дерева стали колихатися,
мряка кудись подiвалася, аж прояснилося. Всi повеселiшали, i аж тепер
прорвалася сумна мовчанка, що досi царила. Люде стали розмовляти.
Вiд переднього воза крикнув Дрозд, щоби ставати. Вiн побачив серед
дороги пiвперек глибокий рiв. Зараз догадався, що то якась злодiйська
штука, бо рова нiколи тут не було. Кiлькоро людей вiдставив з лопатами,
iншi рубали у лiсi дерево i перетягали до рову. Дрозд цiлий час ходив
попри вози i пильно заглядав у лiс, чи нема чого небезпечного.
Робота була напiвготова, як з лiсу, з корчiв стали виходити якiсь
пiдозрiлi люде. ©х було щораз бiльше. Дрозд крикнув:
- До збро©! Це напад!
Зробилася метушня, бо в цiй самiй хвилi лiсовики кинулись на валку.
Дрозд узяв у руки якусь ломаку, перiщив на всi сторони та кричав з
усi © сили:
- Бий псубрата, що влiзеться!
З другого кiнця орудував його челядник бердишем. Купцi обороняли сво
добро чим попало. Зчинився страшний крик, що лунав по лiсi.
Багато розбишак лежало з розбитими головами. Дiсталось i нашим, та
нiколи було перев'язувати рани, хоч кров лилася.
Марко з Петром повлазили на вiз, бо так ©м наказав Степан.
Один з розбишак закрався до воза кульчичан i став порпатись. Хлопцi
бачили його ноги. Петро приповз ближче, сплутав йому обидвi ноги мотузом i
прив'язав до колеса. Марко побiг попiд вози i сказав батьковi, що коло ©х
воза злодiй пора ться. Степан надбiг до воза i замахнувся шаблею. Злодiй
хотiв вiдскочити назад i впав у болото. Кiлька людей кинулися на нього i
зв'язали мотузом за руки й ноги.
Подорожнi вiдбилися; розбишаки, тi, що могли рушатися, втiкали в лiс.
Запанувала велика радiсть. Тепер можна було i ранених перев'язати.
Дрозд пiдiйшов до зв'язаного розбишаки i став його перепитувати.
Розбишака мовчав, мов нiмий.
- Розложити огонь, - наказав Дрозд, - припечемо його трошки, то все
виспiва.
- А далi став придивлятися до нього та й каже: - Еге, любчику, ти хоч
нiчого не говориш, я тебе знаю. Панове, ми зловили самого ватажка... От будуть
мати у Львовi радiсть! Ну, пане Карий, по©демо до Львова, там на тебе не
вiднинi ждуть.
- Нiде менi та©тися. Коли пiзнали, то я тобi, пане Дрозде, ось що
скажу: пусти мене, а не пожалi ш того.
- От вигадав! Тепер, як тебе розрубають начетверо, а вони зроблять це
напевно, уся околиця буде мати спокiй.
Карий засмiявся:
- Чи ти того певний, що мене туди довезеш? Ще заки з того лiсу ви©деш,
мо© товаришi вiдiб'ють мене, а тодi нi один живий з вас не вийде.
- А ти також пропадеш, бо я тебе першого роздавлю.
- А хоч би й так, то з того лiсу наш брат не виведеться. Як ти дума ш,
чи де краща сторона для нашого ремесла, як цей лiс? Не стане Карого, то
буде бiлий, рудий, який хочеш...
- Ти це назива ш ремеслом? Може, i цех свiй розбишацький ма те?
- Авжеж, що так. Кожне ремесло добре, що да заробок. Ти рiжеш свиней i
заробля ш, а я iнколи зарiжу чоловiка i маю теж свiй заробок. Ти можеш
страшити, але можу i я, от як тепер. Не повелось нам, а тiльки через те,
що той собака, якого я вислав на розгляд, фальшиво менi донiс про вашу
силу. Коли б я був знав, що валка така велика, був би вас або не зачiпав,
або взяв бiльше людей. Коли вiн живий, накажу його повiсити за це... Але я
рад би знати, який чорт пiд тим возом замотав менi посторонком ноги, так
що я незчувся, та ще, шельма, прив'язав мотуза до колеса.
Подорожнi стали придивлятися. Справдi, до колеса був прив'язаний мотуз,
а другий кiнець обмотаний був коло нiг. Розбишака мав на ногах грубi
чоботи i незчувся.
- То Петро таке виладив, - каже Марко.
- Покажiть менi його, - каже Карий.
Привели Петра.
- Отаке щеня мене, Карого, перехитрило i поконало?!
- Як Давид Голiята, - каже хтось iз гурту. Дрозд узяв Петра попiд пахи
i пiднiс угору, як снiп соломи:
- Славний ти хлопець далебi! Давай тебе поцiлую.
- Слухай, пане Дрозд, чи миримось?
- Не хочу i слухати про те.
- А таки послухай! Мо© товаришi будуть мститися на тобi за мене. Не йти
тобi бiльше тим лiсом, а як пiймають, то згинеш у тяжких муках. А хоч би
ти з Самбо-ра i не рушався, то тебе й там знайдуть. У нас велике
братерство, ти того не зна ш.
- Анi пес того не буде знати, що я тебе пiймав.
- Тобi так лише зда ться. Чи гада ш, що мо© люде не пiдслухують, що тут
говориться? Я навмисне закликав тебе по iменi так, що аж в лiсi було
чутно. А коли ти мене пустиш, то, я не то що тво © валки нiколи в життi не
буду чiпати, та ще тобi дам такий знак, що нiхто тебе не займе нiколи, пiд
горлом. Пам'ятай, що рука Максима Карого далеко й широко сяга .
Дрозд став надумуватися. Може, вiн i добре говорить, краще було б не
зачiпати чорта. Цiле життя вiдтак мучитися непевнiстю, що кожно© хвилi
може бiда трапитися.
- А хто мене впевнить, що ти додержиш слова?
- Карий все слова додержу , хоч би i вороговi. Ви мене звете ватажком
розбишак, а я лицар, запиши собi це. Врештi, роби, як зна ш. Я, пускаючись
на такий промисел, був приготований, що скiнчу на палi. Перед тим я був
iнший, а що мене до того привело, нащо тобi це знати? Ти не пiп, i
сповiдатися перед тобою не буду.
Дрозд надумався ще, а вiдтак каже:
- Розв'яжiть його.
Карий випростувався на всю стать. То був кремезний хлоп. Петро аж
налякався свого дiла, побачивши такого велета.
- Ось моя рука, що слова додержу, а ось тобi мiй знак. - Вiн вийняв з
кишенi кусок березово© кори, на якiй були нарiзанi якiсь знаки. - 3 тим
можеш йти через той лiс опiвночi сам-один, а волос тобi з голови не впаде.
А де ж той жовтодзюб, що мене так хитро сплутав?
Петро став ховатися поза людей, йому здавалося, що великан хоче його
роздавити.
- Та тепер нiчого тобi, хлопче, боятися, коли на мирову пiшли. Ось на
тобi дукача на спомин вiд Максима Карого. Жий собi, хлопче, на славу свого
роду, та най тебе господь боронить, щоб дожив ти тако© долi, як я. Здоровi
будьте, люде добрi. - 3 тим словом вiн скочив у лiс i пропав ©м з очей.
З того, що так справа покiнчилася, був Дрозд дуже радий. Вiн був
певний, що Карий додержить слова, отже, вiн i та валка, яку вiн буде
вести, буде вiльна вiд напастi i грабунку. Через те його слава ватажка
рознесеться. Тепер буде можна бiльше за провiд заправляти.
Уже без пригоди за©хали надвечором до Львова. До середини мiста не
можна було дiстатися, бо зараз звечора замикано всi брами.
Валка за©хала до самбiрсько© господи.
У той час кожне бiльше мiсто мало у Львовi свою господу. Коли кому було
когось треба, то шукав його в його власнiй господi. Тi господи тяглися на
лiвiм боцi Полтви рядком, рiвнобiжне з городським валом на го-родецькiм
передмiстi. Господи то були просторi, за©зди позаду частоколом огородженi;
там були стайнi i возiвнi, а спереду мiстилась звичайно гостинна i кiмнати
для при©жджих гостей.
Таку одну кiмнату узяв для себе Степан Жмайло i сюди запросив Дрозда.
Вiн був дуже радий, що так щасливо добрався до Львова. Дрозд порадив йому,
щоби завтра пiшов по iнших господах, чи не трапиться яка валка до Острога,
бо самому небезпечно було ©хати.
Гостинна у господi була простора кiмната з столами i лавами, де ©ли
гостi, а крiм того, у тiй самiй кiмнатi була й кухня з великою пiччю. Тут
варилася у котлах страва. М'ясо пекли над огнем на рiжнах.
Степан Жмайло запросив Дрозда на вечерю. При тiм випитувався, коли
Дрозд буде другий раз у Львовi, щоби вже разом з ним вертатися.
Тi, що при©хали тепер з Дроздом iз Сам бор а, оповiдали свою пригоду з
розбишаками. Усi, що це слухали, виявляли Дроздовi велику пошану, а вiн
лише посмiхався, узявшися пiд боки. Розумi ться, що й Петровi дiсталось
немало уваги за те, що причинився так хитро до пiймання розбишацького
ватажка.
На другий день могли самборяне придивитися самому городовi. Вiн був
оточений валами i мурами, за котрими стирчали високi вежi костьолiв.
Успенсько© церкви ще тодi не було, зате було кiлька церков з монастирями.
Степан Жмайло пiшов по господах шукати за товариством, до якого можна
би причепитися.
Йому пощастило знайти нову валку, яка ©хала якраз до Острога. Були це
солярi, що ©хали з Дрогобича на Львiв з сiллю у великих бриках пiд будами,
навантаженими сiллю. До них пристали ще й купцi з Острога.
В тiм часi Львову вiдiбрано право складу. Город, що мав право складу,
мiг купцiв не перепустити i змусити чужостороннiх купцiв, щоби свiй товар
вiдпродали купцям мiсцевим, а кому треба було, то мусив лише вiд
городських вiдкупити i далi везти. За тi склади велись у тих часах вiчнi
процеси. Такi процеси були тодi мiж Львовом i Краковом. Вигравав той, хто
бiльше сипнув мiж королiвських дворакiв, бо привiле© на тi склади видавав
сам король. Це його не перепиняло, що даний привiлей вiдбирав одному, а
давав другому городовi.
Город, що мав привiлей на такий склад, обставляв околицю сво©ми
митниками, якi полювали на тих купцiв, що манiвцями хотiли виминути город
упривiлейований. Митники забирали купцям товар.
Таке саме право на склад добув собi укра©нський город Луцьк. Хто ©хав з
товаром зi Львова на схiд, мусив навертати на Луцьк i тут продати його
мiсцевим купцям. Через Луцьк вела теж дорога зi Львова до Острога. Але
князь Костянтин Острозький видав сво му городовi привiлей, що не треба
було ©хати на Луцьк i там сплачувати мито або продавати товар, - лише
можна було без мита ©хати в Острог на Кременець.
Ватажком у солярiв був Микола Плескач, шевський майстер i цехмiстер iз
самого Острога. Дiзнавшись, що Степан Жмайло ©де до самого князя з
владичим листом, вiн радо прийняв його до свого товариства.
За той час, як Жмайло пiшов за орудками, хлопцi сидiли в сво©й кiмнатi,
бо ©м наказано було нiкуди не виходити. Сидiли пiд вiкном i дуже
нудьгували.
Подорож в Острог вiдбулася без нiяко© пригоди, хоч ©хали туди п'ять
днiв. Настали великi зливи, що попсували всi дороги. Треба було ©хати нога
за ногою.



III

Серед просторих мочарiв, облитий водами Горинi i Вiлi©, околений
довкруги великими лiсами, лежав Острог - столиця першого руського вельможi
князя Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького, на той час ки©вського
во води. Його iм'я надавало великого значення городовi, який князь
Костянтин на старостi лiт обрав собi за столицю, його значення
притемнювало в життi Укра©ни на той час значення самого золотоверхого
Ки ва. Тут почували себе православнi цiлком безпечними вiд переслiдування
латинства. Та не лише релiгiйним захистом був тодi Острог, бо за плечима
могутнього князя всi тут жили безпечно. Хлiбороб, що втiк вiд поганого
пана, як прийшов на вольницю князя, дiставав шмат землi за двадцять чотири
роки без нiякого обов'язку, i тут його не досягла рука попереднього пана;
державець за оплатою невеликого чиншу дiзнавав опiки й охорони. Купець не
потребував оплачувати дорогого мита по дорозi, коли виказався, що везе
свiй крам до Острога, та ще на границi Острогiвщини ждала його охорона
княжого вiйська. Пiд оглядом релiгiйним панувала тут повна свобода. Тут не
лише православнi заживали повно© свободи вiри. Жили тут i католики;
протестанти i арiяни могли по-сво му молитися. Тут навiть i магометанам
вiльно було свобiдно до аллаха молитися.
Одного лише вимагав князь, щоб йому вiрно служити i в разi потреби
ставати оружно пiд його рукою до боротьби з ворогом, хто би вiн не був.
Князь Костянтин був знаменитим адмiнiстратором свого величезного майна.
Через те вiн багатiв з кожним днем, з кожною годиною. Його рiчнi доходи
обчисляли на дванадцять мiльйонiв. Спочатку Острог дiлився на три частини:
княжий замок, властивий город i передмiстя Застав'я.
Замок стояв на узгiр'©, з трьох бокiв облитий водою. Пишався на всю
околицю, i здалека було його видно. Складався з двох поверхiв i
пiдземелля, яке було подiлене на дев'ять кiмнат. Тут мiстився скарб князя:
бочки з дукатами i срiбною монетою, скринi з ломаним золотом i срiблом,
дорога зброя, кована золотом i срiблом, дорогi турецькi сiдла i убори на
коней. Усе це вартувало великi неоцiненнi грошi. Зараз над тим пiдземеллям
мешкала княжа служба. Тут були також кiмнати для при©жджих: шляхти,
державцiв i прихильникiв князя, якi частенько навiдувалися до Острога
"бити князевi чолом". Бо князь Костянтин вважав себе независимим нi вiд
кого паном, а на його гербовiй печатцi пишався латинський напис: "З божо©
ласки князь на Острозi".
З великих сiней вели сходи вище, де мешкав сам князь. Мiркуючи по
зверхнiй пишнотi замку та по славi i багатствi князя, здавалося б, що в
княжих хоромах знайдеться ослiпляючий блиск i багатство. Хто так думав,
мусив розчаруватися, увiйшовши сюди. До князя входилося налiво з сiней.
Яка ж простота на перший погляд! Кiмната невелика, з двома вiкнами, з
скляними оболонками, великий дерев'яний стiл, а побiч нього дерев'яне
крiсло з поручами, вибиване чорним сап'яном. Пiд стiною просте лiжко,
вузьке, монаше, вкрите медвежою кожею. На стiнi - одна iкона, а пiд нею -
княжа шабля. В кутi - боката присадкувата кафлева пiч з комином, на якому
горiв безустанку вогонь, бо в мурах було холодно i сиро. Крiм княжого
крiсла, не було нiчого iншого, бо тим гостям, яких князь тут приймав, не
вiльно було в присутностi князя сiдати.
З то© княжо© кiмнати, яка була заразом його спальнею, вели дверi до
дальших кiмнат, краще прибраних, де князь приймав знатнiших гостей.
По правiй руцi сiней входилося до ©дальнi. Тут стояли довгi та широкi
дубовi столи з стiльцями. Пiд стiною стояла великих розмiрiв шафа,
креденс, наповнена багатим столовим начинням. На стiнах висiли портрети
родини Острозьких у золочених рамах.
Звiдси вели дверi до заупокiйно© кiмнати. Тут складали тiла померлих
князiв, поки ©х зложено на вiчний спочинок до родинно© гробницi.
Ця заупокiйна кiмната притикала до замково© церкви Преображенiя. Аж тут
можна було бачити красу i багатство, якi вiдповiдали багатству князя. Суто
золочений, прегарно рiзьблений iконостас з iконами перворядних малярiв.
Князь, який звав себе "богомольцем", хотiв таким побитом пiдкреслити
рiзницю межи ма статом божим i туземним княжим i для того на вивiнування
церков не жалував нiчого.
А однак, князь, як вiдрiзняв свiй стан князя вiд стану царя небесного,
так знову знав вiдрiзнити себе вiд iнших мирян. У кожнiй його церквi
стояла iз бронзи кована, визолочена клiтка з княжим ковпаком i гербом