Чайковський А.. Сагайдачний

по-мистецьки зна скидатися великим дурнем перед ляхами. То козак з
дiда-прадiда, для нашо© справи усi ю душею щирий. Я дуже рад, що вiн у
добрий час у мене з'явився, а то певнiшого перевiзника я не знаю, його
пропустять стражники певно, а як вiн тебе схова , то будеш безпечний. Вiн
вже зна , хто ти .
Вже було близько пiвночi, як з'явився Артим у келi© Петра, а з ним
прийшов з клунком чернець. Петро i Антошко надягли чернечi ряси з
каптурами. Опiсля прийшов i о. архiмандрит Петра попрощати.
- В щасливу дорогу, мiй сину. Подай менi вiстку на Ки©в, що там
робиться. З богом!
Чернець засвiтив свiчку. Артим узяв Конашевича клунок на плечi. Пiшли
всi довгими коритарами кудись далеко. Царила тут мертвецька тиша, i тiльки
гомiн ступаючих нiг вiдбивався глухо о склепiння.
Зiйшли вiдтак сходами вниз i йшли пiд землею, поки стали перед якимись
дверима. Монах вийняв ключ ©, ховаючи свiчку за дверима, вiдчинив.
- Артиме, ти тепер веди далi. Тут нiхто не пильну , бо за цей вихiд
нiхто не зна . Щаслива дорога!
Дверi зачинились знову, а вони опинились серед велико© пiтьми. Стояли
пiд горою, порослою кущами.
Артим дав Петровi полу свого жупана триматися. Антошко, несучи клунок
Артима, держався поли Конашевича i так йшли один за другим. Густi хмари
прислонювали зорi. Не говорили до себе нiчого. Артим ступав певно, начеб
по сво©й хатi. Аж опинились над берегом Днiпра, котрий хлюпотiв сво©ми
хвилями серед нiчно© тишi. Iшли прямо до байдакiв. Тут стояла сторожа.
- Стiй! - крикнув сторож. - Хто ви?
- А хiба ж не пiзна те Артима, хе-хе-хе. От забули пани вiд рана, як
вiд Артима гостинця дiстали.
- А, це ти, Артиме? А що, продав рибу?
- Як не продати, коли купцi трапились?
- За скiльки?
- Еге ж! Пiвкопи взяв, бо бiльше не хотiли дати.
- Давай менi половину.
- Ба, а менi що лишиться?
- Лишиться тобi, дурню, друга половина.
- Хай буде панська воля, а я жiнцi скажу, що у мене грошi пiрнули в
воду. Я так i думав за половину i ось для вас вiдлiчив.
- Бачу, що ти мудрий чоловiк, а цi два, хто?
- А то святi отцi з монастиря, цих я лише перевезу на другий бiк рiки.
- Вони, може, з Лаври? З Лаври нiкого не вiльно перепускати.
- Нi, вони з Михайлiвського монастиря, я тiльки що звiдтам ©х веду.
- А чому ж вони самi за себе не говорять.
- Бо у них таке свято сьогоднi, що через добу не можна нiчого говорити,
- законом запрещено, еге ж! Та хай менi ще пан скажуть, чи багато вас тут
на постою?
- Нащо тобi знати?
- Я мiркую, що як кожен заправить у мене, щоб йому дати половину, то
менi не стане.
- Не бiйсь, дурню, я тут сам-один стою. Тамтi полягали спати, а такого
одного цапа впильнувати, як ти, то i я потрафлю.
Артим всунув йому грошi, i напотемки пустились далi.
Стражник недовiрчиво приглядався монахам.
- Де твiй байдак?
- От там в комишу поставив, щоб хто менi не вкрав.
Стражник пiшов за ними аж до комишiв. Артим пiшов за байдаком i
притягнув його до берега. Тепер стражник вхопив Конашевича за руку:
- Дай-но i ти, шизматику, за вас обох копу, а то не пущу. - Вiдтак здер
йому каптур з голови ураз з шапкою.
- Го-го! Гарний менi монах з вусом i оселедцем! А де ж борода? Тепер
хоч три копи давай, то не пущу!
Та в тiй хвилi сталося щось несподiваного. Антошко перекинув свiй
клунок на байдак, що пiд'©хав пiд берег, поступився трохи взад, прихилив
голову i так вдарив стражника в бiк, що той пiдскочив, мов м'яч, i впав з
берега в воду. Тут була глибша вода, i за ним тiльки забулькотiло.
Петро з Антошком поскакали в човен, i заки стражник виплив наверх,
Артим зiперся веслом о берег i помчав униз по водi, вiдбиваючись вiд
берега.
- Чим ти його так вдарив? - пита Конашевич Антошка.
- Лобом, - каже Антошко, смiючись. - У мене такий твердий лоб, що я i
цапа поборю.
Артим став смiятися:
- Таким лобом добре горiхи торощити.
- Я так i роблю.
- Добре, що ми вiд цього псубрата одв'язались. То така бестiя, що коли
не викупишся, то тобi багато напакостить.
- Що би вiн з нами зробив?
- Я був би пересидiв у холоднiй який часок, а з тобою не знаю, що були
би зробили, коли вашмосць - той козак Петро, про якого у городi нашi
мiщани не вiднинi говорять. Менi говорили сьогоднi, що на твою голову
нагороду поставили для того, хто тебе пiйма .
- Варто би взяти нагороду, - жартував Петро.
- Це вже не для нашого брата. Вашмосць так по-козацьки храбрував,
церкву обороняв, за тебе всi православнi моляться. А вже отець архiмандрит
так менi наказував, щоб тебе у безпечне мiсце перевезти. То, каже, Артиме,
коли б йому що лихого сталося, то ти анахтема будеш i душу запропастиш.
Тому я собi поприсягнув, що перевезу. Коли би чура вашмосцi його так гарно
у воду не чоломкнув, я би був його i ножем пiд ребро, а тебе би таки
оборонив. Та коли ми тепер посерединi рiчки, то нiчого нам боятися.
Пливемо з водою, а то я ще i веслом пособляю. Дивись! Мчить, як стрiла.
Добрий байдак, якого нема другого у цiлому Каневi. Я сам його зладив.
Заки стражник вилiзе на берег, побiжить до стражницi та тамтих побудить,
то ми вже далеченько будемо. А тепер ви оба лягайте безпечно спати, а я
вас певно повезу. Байдак добрий, з подвiйно© смолено© дошки, цiлий рiк
сто©ть у водi, а одна капля не протече.
Артим вдарив веслом. Днiпро був спокiйний. Лише деколи риба плюснула
вгору i блиснула сво ю бiлою лускою. На небi стало прояснюватися, хмари
кудись подiлися. Iз-за гори виходив мiсяць. Довкруги нього синiло ясне
небо. Свiтло мiсяця вiдбивалось вiд плеса води, в котрiй переморгувались
зорi.
- Чому не ляга те спати?
- Якось не хочеться. Нiч дуже гарна. Та ти, Антошку, коли хочеш, то
лягай.
Антошко зараз поклався на дно байдака i заснув.
- Ти, Артиме, зна ш добре дорогу i не проминеш Канева?
- Не лише дорогу у Канiв знаю, але i через Ненаситець спливав з
покiйним батьком, а опiсля i сам i на Сiчi був, i на лиманi, i на Чорному
морi. Я ж рибалка з дiда-прадiда. На Днiпрi я знаю усi глибини i мiлини,
усi кручi i топелi. Коли б у мене стiльки золотих, скiльки разiв туди
пере©здив. Тут лише одна небезпека для нашого брата, що вночi по березi
шля ться.
- А це що таке?
- Незадовго плистимемо попiд берег-скелю, де нечистий собi житло
обiбрав.
- Невже ж?
- Воно так i , як кажу, сам я бачив цiлу чортову сiм'ю о самiй
пiвночi. Сьогоднi його не побачимо, бо вже по пiвночi.
- I що ж той чортяка, людей топить?
- Це нi. Нечиста сила на воду не пiде, бо Днiпро - свята рiчка, щороку
на Ярдан воду у Днiпрi святять, то чортяка вже не ма сили. Та вiн,
клятий, заманю людей пiд скелю, i тут байдаки розбиваються.
- То розкажи, Артиме, як ти його бачив?
- Чому, розкажу. По©хав я раз з жiнкою та дитиною на прощу у Ки©в.
Жiнка не мала з ким лишити дитини i взяла з собою. Миколка тодi у нас
одиначком був. Якраз пiвнiч була, як ми доплили до того клятого мiсця.
Дивлюсь я, а на скелi сто©ть чортяка з рогами. Надворi було мiсячно, i я
усе добре бачив. Сто©ть собi та лиш головою помаху , i бородою потрясу . Я
не страшкiв син. По морю плавав, пiд Трапезонт ходив, не одну бiду бачив,
а таки мене морозом пройшло поза спиною. Я аж задеревiв i не в силi на
собi хреста покласти. Жiнка каже: "Чого дрижиш, Артиме?" - "А хiба ж я
дрижу, а звiдкiля ти зна ш, що я дрижу?" - "А чого зубами дзвониш?" - А я
кажу: "Подивись на скелю, то й ти задрижиш". I дивлюсь я на скелю, бо очей
не можу вiд не© звести, а там вже i другий, i третiй, i четвертий чортяка,
цiлий чортячий курiнь, вийшов нам на стрiчу. Моя небога, як це побачила,
та у смiх: "Хiба, - каже, - ти цапiв так налякався? Ей ти, небоже,
забагато сьогоднi випив, та чортяки тобi привиджуються". Я, щоправда,
випив тодi одну, другу, але п'яний я не був, що то й казати. Я думаю собi:
що жiнцi сьогоднi сталося, що ©й цапи привиджуються? А тут як скрикне мiй
Миколка, може, йому що в животi заболiло. I зараз начеб хто свяченою водою
покропив: всi пощезали. Я опiсля думав над цим, чого я так налякавсь, як
зi мною була мала дитина? Мала дитина не ма за собою грiха, мов
янголятко, вiдганя нечисту силу, краще, як свячена вода. Та й ми, коли б
не були грiшнi, то чорт би нам не смiв пакостити. Хiба, як чоловiк
характерником трапиться, то такий i самого чорта окульбачить, не бо©ться
його, та робити собi заставить. такi характерники.
- А ти бачив, Артиме, характерника?
- Бачити не бачив, але старi люде розказують, що такi , особливо мiж
запорожцями.
Конашевичевi хотiлось ще балакати, щоб серед цi © мертвецько© тишi чути
людський голос:
- Зна ш, Артиме, що твоя жiнка, зда ться, розумна людина.
- Дай ©й боже, здоровля, гарна вдалась менi, а чому вашмосць так
говориш, коли ©© зроду не бачив?
- А тому, я так мiркую, що вона не взяла цапа за чортяку. Правда, вона
тодi була твереза. А тобi, Артиме, хоч чорт по п'яному привидiвся, то слiд
було помiркувати це, коли витверезився, а ти ще донинi вiриш, що ти
чортяку бачив. Ти зна ш, що п'яному море по колiна?
Артим засоромився. Вiн собi розказував от так, щоб ротовi була робота,
а цей взяв те за щось важне i так йому вiдрубав. Артим замовк вiдразу.
Тим часом бiлолиций мiсяць пiдплив високо на небо. Байдак плив рiвно i
незамiтно серединою рiчки. Далеко вiд берега, десь iз скелi вiдзивалась
сова.
Конашевича став морити сон. Вiн прилiг на днi байдака, прикрився
кобеняком i дививсь прямо в небо на яснi зорi, що тепер блiднiти стали.
Так само горiлиць лежав на возi, коли ви©здив з Самбора. Став переходити
думкою усе, що дотепер пережив. Згадав, i на свою любу дiвчину, свою
Марусю. Скiльки-то часу вiн ©© вже не бачив, i жодно© вiсточки вiд не© не
було. Яка вона тепер? Тодi, як розлучались, вона була молоденьким
пуп'яничиком, тепер вже, певно, розкiшною квiткою стала. Чи вона ще його
однаково любить? Не може бути, щоб перестала. Його душа йому говорить, що
вона йому вiрна. Тепер вже нiчого не перепинить його щастя. Як лише
поговорить з кошовим, так зараз бистрою пташкою полетить до сво © галочки
у батькiвський хутiр.
В цю хвилю здавалася йому дорога дуже повiльна, i трохи не крикнув на
Артима, щоб швидше веслував. Скiльки-то часу треба, щоб до Сiчi добитися,
а опiсля до хутора. Тепер, як вiн з Ки ва вирвався, то кожна хвилина
здавалась йому задовга. Чому-то ранiше, як зараз, у першому роцi не
приключилася така пригода на Подолi, був би вже давно чоловiком сiмейним.
Згадав i побратима Марка. Чи вiн живий? Може, де у походi пропав? Не
без цього, щоби за той великий час запорожцi сидiли без дiла i не рушались
нiкуди. Ляхи вiдгородили Запорожжя вiд Укра©ни, що годi путньо© вiсточки
звiдтам дiстати, та пiдождiть, ми розiб' мо ту стiну i злетимо на Вкра©ну,
що аж вам лячно стане.
Далi думав про те, щоби то в першу чергу зробити, як при©де на
Запорожжя? Ба, коли ж бо вiн мусить, одружившись, посидiти якийсь часок на
хуторi при молодiй жiнцi?
Вколисаний такими думками, якi щораз бiльше переплiтались i путались,
вiн заснув твердо.
Вже було геть з полудня, як Артим збудив Конашевича:
- Вставай, вашмосць, вже недалеко. Вже би i перекусити час.
Конашевич вiдкрив очi. Сонце стояло геть з полудня, Десь здалека чути
було якiсь голоси. Вiн присiв у човнi i побачив, як по Днiпрi увихалися
човни, мов осiннi листочки, що поспадають на воду. Вiн придивлявся
щетинуватiй головi Антошка. Вона нiчим не була замiтна, i нiхто б не
вiдгадав, що вона така мiцна.
- Антошку, вставай! Може, i ти дещо перекусиш. Антошко розплющив очi i
замкнув знову. Повернувся на бiк i спав далi.
- Покропи його водою, зараз очуня .
Артим повернув весло i переступив на зад човна. Тут iз скриньки вийняв
узлик з поживою:
- Це наладили менi у Лаврi для вашмосцi, от i пляшка, i риба, i хлiбець
бiленький.
- Чому ти, Артиме, не сказав цього зразу, були б ми i вночi випили по
чарцi i закусили.
- Нi, цього не можна. Я в дорозi не п'ю нiчого, а особливо тепер не пив
би, коли довелось менi везти таку важну особу. Я вiдвiчаю за все, i не
хочеться менi анахтемою стати. Вже-то наш брат-рибалка любить випити, але
в супокою, як нiчого на головi не ма . А козаки у морських походах п'ють?
- Хорони боже! Пiд карою горла не вiльно. Який би то похiд вийшов, коли
б козаки пили? А воно на водi i небезпечно пити. Раз тому, що чоловiк
мусить про те тямити, що йому пiд ногами нема землi, лиш вода. Опiсля вода
ма то до себе, що на водi можна багато випити, так вона хмiль з голови
вiдтяга . А станеш ти на сушi так i на ногах не всто©ш, зараз i спати
лягай.
- Та тепер, коли ми вже близько дому, то i я можу чарку випити, коли
мене почасту те. На байдак то я нiколи з собою горiлки не беру.
Вони сидiли усi три i частувалися. Байдак i далi плив прямо серединою
рiчки. Артим каже:
- Глядiть на мiй байдак. I без весла, i без керма, а пливе прямо, мовби
свiй розум мав. Iнший човен-то вертiвся би з нами, мов навiжений. Чому? Бо
це я його робив оцими руками, при помочi оцi © голови. То не штука
збудувати байдак, хоч би такий, що каплi води не пустить. Але треба знати,
як байдак скро©ти, де перед, де середину, а де зад поставити, чи ширина
вiдповiда довготi. То так, начеб одежу краяв.
- А вiд кого ти цi © штуки навчився?
- Я вiд батька, а батько вiд дiда, i так як вгору, вони всi рибалки
були. Та вже коли перекусили, то спасибiг за хлiб та сiль, i треба далi до
весла братись. Коби хоч пiд вечiр наспiли.
- Може би, ми тебе оба виручили, а ти спочинь, бо цiлу нiч не спав.
- Що то, то нi. Жоден з вас на водi не був i не зна ться з нею. Весла я
неопитному в руки не дам. Вже я собi вiдпочину дома.
- А звiдкiля ти зна ш, що ми на водi не бували?
- От вигадав! Як це зараз не пiзнати? Пита ш мене за такi речi, про якi
мiй Миколка вже зна . - Десь далеко з правого боку почулись дзвони. - Це у
Каневi
дзвонять. Вже ми незабаром будемо на мiсцi. Та ви оба познiмайте з себе
цi чернечi ряси та перевдягнiться на козакiв. Тут нам вже нiчого боятися.
- А до Канева ляхи не доходять?
- Доходять iнколи i б'ються з нашими. Та тут начеб пiд високим берегом
вода хлюсне, та й вiдплине назад. Тут i ляцький староста , та вони не
мають вже тако© сили, що у Ки вi. У нас вони не зважились би налазити
сво ю унi ю. У нас козацтва досить, i то знатного. А наше мiщанство? Як
один, усi би повстали.
Як наблизились, щораз бiльше стрiчали байдаки та судна рiзно© величини.
Рибалки затягали сво© сiтi та ловили в Днiпрi рибу. Усi вони були знайомi
з Артимом i здоровили його весело, вигукуючи.
Артим робив завзято веслом, поки причалив до берега. Вiдтак вискочив
швидко на берег i притягнув байдак до палi. Конашевич з Антошком позбирали
сво© статки i повилазили. Антошко нiс клунок Конашевича, i так пiшли з
Артимом до мiста. Зараз над берегом ро©лось багато людей.
- Кого привiз, Артиме? - питали сусiди.
- Не бачиш, що козакiв? Та ще й запорожцiв.
- Цей другий то хiба не запорожець.
- То чура пана Конашевича. Та ти його не займай, бо як вдарить лобом,
то полетиш, мов м'яч.
- Еге ж, то якийсь цапiв син, мабуть. Всi стали смiятися.
- Кажу, не займай його, щоб опiсля не каявся.
Довкруги дорожнiх зiбралась велика юрба, що вертали тепер додому.
Артимова хата стояла при вулицi, що йшла вiд рiчки. Вона була гарно
побiлена з сивою пасмугою довкола вiкон i дверей.
Артим ввiйшов у хату i звiтався з жiнкою.
- Ну, жiнко, гостей я тобi з Ки ва привiз, почастуй нас чим добрим з
дороги.
Артимиха, здорова i рум'яна молодиця, сидiла якраз на лавi мiж вiкнами
i кормила товстенького хлопчика.
На привiтання чоловiка вона встала, прикрила грудь бiлою мережаною
сорочкою i поклала дитину в колиску.
- Здоровi будьте, ми радi гостям, сiдати просимо.
Конашевич звiтався i присiв на лавi. Антошко стояв коло мисника.
Iз-за припiчка виглядав старший хлопчик з кудрявою головою i чорними,
мов терен, очима, та цiкаво, хоч несмiло, приглядався гостям.
- Ходи до мене, козаче, - каже Конашевич, пiдморгуючи.
- Та йди, Миколко, коли тебе кличуть, - каже батько, - та гарненько
привiтайся.
Несмiло посуваючи ногу за ногу, наблизився Миколка до Конашевича, а
вiдтак, простягаючи до нього руку, каже:
- Здоровi були!
- Здоров був, козаче! - вiдповiв Конашевич, узяв хлопця попiд пахи,
посадив на колiна i став цiлувати.
- От таких-то я дуже люблю.
Артим був з цього дуже радий.
А тим часом молодшому у колисцi стало заздро, бо став викидати
ноженятами i кричати з усi © сили.
Батько мусив його взяти на руки.
Як Артимиха вернула в хату, то Миколка вже держав Конашевича за шию i
бавився його вусами.
- Та де ти полiз, поганий, геть, пана обмара ш. Скарана година з цим
хлопчиськом, лише надягну на нього чисту бiлизну, так зараз обмажеться, що
аж сором перед людьми. Геть зараз!
Та Конашевич ще дужче пригорнув його до себе:
- Нема чого соромитись. Миколка гарний хлопець, i ми дуже любимося.
Покажи, синку, як ти мене любиш?
Хлопець обняв його рученятами за шию i душив з усi © сили. Батько
смiявся.
- По©деш зi мною на Сiч?
- По©ду, як великий виросту.
- От i добре, та менi нiколи так довго ждати, але я по тебе при©ду, як
пiдростеш, дам тобi шаблю, коника i по©демо татар воювати.
- А мушкет?
- Не то мушкет, але i гармату, ти зна ш, яка гармата?
- Знаю, я бачив, така велика, довга i дуже гримить.
- Гарна з тебе дитина, рости здоров на потiху тво©м батькам.
Тим часом Артимиха ставила на столi пляшку з запiканкою, вареники,
ковбасу, кислi огiрочки, хлiб пшеничний, кринку меду. Вона була гостевi
дуже рада. То мусить бути якийсь добрий чоловiк, як дитина зараз до нього
пристала. Дiти звичайно пiзнають душею добру людину, а вiд лихо©
строняться - мiркувала собi жiнка. Вона стала гостя припрошувати. Артим
вiддав дитину жiнцi i сiв при столi. Конашевич прикликав Антошка, що
присiв пiд мисником i не смiв сiдати при столi з сво©м паном.
Артим налив михайлик горiлки i каже:
- Слава господовi, що ми щасливо при©хали, а вам боже дай здоров'я та
гаразду.
- Дай боже i вам, i нам усiм.
До хати Артима стали сходитися сусiди. Кожний хрестився до образiв i
вiтався з господарем i гостями. Артим частував кожного горiлкою i просив
закусити. Артим по чарцi став балакучий.
- Слава богу, що допомiг довести дiло до пуття так, як приказав отець
архiмандрит, а то я був би анахтемою. А таки ми були трохи в небезпецi, як
цей диявольський стражник присiкався до пана Конашевича. Але дiстав лобом
у живiт вiд цього парня, що аж в Днiпрi скупався.
З тих слiв помiркували сусiди, що Конашевич неабиякий чоловiк, коли ним
о. архiмандрит так пiклу ться.
Вiн говорив це навмисно, щоб перед сусiдами почванитись: ось дивiться,
люде, яких я людей вожу.
По третiй чарцi Артим розбалакався на добре i став оповiдати, як
Конашевич сам-один ломакою розiгнав цiлий гурт гайдукiв, унiатiв, коли
хотiли брати нашу церкву. I через те мусив з Ки ва втiкати.
Тепер люде стали дивитися на Конашевича з пошаною, а один канiвець
каже:
- Мiж нами ти, козаче, цiлком безпечний, бо коли того треба буде, то
всi, як один, за тебе станемо i не дамось.
В хатi ставало глiтно. Люде не мали мiсця та зазирали крiзь вiкно.
Артим розходився, мов у великий празник. Частував усiх i пiдганяв жiнку
до поспiху, щоб приносила щораз свiжi пляшки з горiлкою та збанки з медом.
- Пийте, люде добрi, сусiдоньки мо©. У мене сьогоднi велике свято, бо я
ще такого гостя у мо©й хатi не приймав. Та ви подумайте, священний отець
архiмандрит з Лаври наказував менi: "Слухай, Артиме, коли йому що
приключиться, буде анахтема". А зна те ви, що таке анахтема? Го-го-го! То,
пане-брате, не жарти! Анахтему то по смертi нi пекло, нi небо не прийме, а
так бiдна душа не ма де голови приклонити аж до само© смертi.
- А хiба вона буде вдруге вмирати? - спитав хтось з гурту.
- Нi, не так, я зле сказав. То, значить, до страшного суду. Еге ж! Гей,
музик давайте! - кричав Артим. - Семене, а побiжи, голубе, та музик
приклич, на що то здалось так куняти? Я гуляти хочу. Коли душа веселиться,
то ногам заздро. Давно я так радiв, як сьогоднi.
За часок прийшли музики, ©х посадили на зачiпку. Артим кричав:
- Ану же, хлопцi, хто в бога вiру , зi мною то викрутасом, то
вихилясом! А ви, музики, нi рук, нi струментiв не жалiйте, а з вогнем та
серцем!
Музики пiдстро©ли iнструменти i зразу стиха, а вiдтак з усi © сили,
вдарили по струнах.
Зразу танцював сам Артим. Закладав то одну, то другу руку за потилицю,
перебирав ногами, злегка притупцював, аж вiдтак пiшов вихором по хатi.
Ногами переплiтав складно i пустився навприсядки, держачи праву руку за
потилицею, а лiву пiднiс угору. Артим був неабиякий гуляка у Каневi, i
тепер дав себе знову знати.
Люде зразу дивились на нього, а далi не втерпiли, i один по однiм пiшли
i собi ходором. Охота перенеслась i до сiней, i надвiр, i всюди стали
гуляти.
Аж Артим iзнемiгся. Тупнув ще раз твердою ногою об землю i став
зiпрiлий, цiлий, важно дихаючи. А в хатi, в сiнях i надворi гульня не
вгавала. На мiсце тих, що втомились, ставали другi. Артим зi сво©м братом
Панасом ходили помiж людей з пляшками i частували.
Аж вже пiзно внiч потомились музики i люде стали розходитися по домах.
Музики пiшли, ©м кинув Артим цiлу жменю грошей.
У хатi стало душно вiд людського поту, хоч i вiкно було вiдчинене.
Конашевич вийшов надвiр i присiв на приспi. Надворi царила гарна лiтня
нiчка. Чисте блакитне небо вкрилось золотими зiрками. Усюди було тихо i
спокiйно, лише сичi та сови перекликались. Десь здалека гудiли Днiпровi
пороги.
- Вашмосцi, наш любий гостю, постелено буде в другiй кiмнатцi, -
говорив Артим, вийшовши з хати. - Не так буде добре, як у тих панiв у
Ки вi, але ти козак, то й козацькою хатою вдоволись. Буде тобi спокiйно
спати, поки в садку пташка не защебече, а тодi поминай, як звали. Тут у
мене в садку стiльки цi © божо© птички живе, що вiд ранньо© зорi вже
спiвають. Я ©х дуже люблю, бо як защебечуть, то так, як у божому раю,
любо. Ну, добранiч вашмосцi. Ще раз слава господовi, що я тебе щасливо з
Ки ва привiз, а звiдсiля то ми собi на Запорожжя гарненько-рiвненько
пере©демо. Може, я сам тебе перевезу, та у бога заслужуся. Бо коли ти
славно обороняв нашу церкву, не пожалiв сво © голови, не дав ©© зневажити,
то тобi, певно, у книгах небесних запишуть так. О! А може, попри тебе i
менi дещо з цього капне. Ось воно як.
Артим був напiдпитку, до того iзнемiгся, танцюючи. Вiн присiв побiч
Конашевича на приспi пiд хатою, бурмотiв щось i став куняти, позiхаючи.
Надiйшла жiнка i нагадала йому, що пора спати.
Артим прочуняв:
- Хiба ж я скотина, щоби без молитви спати йти? Нi ж, нi, нiколи цього
не буде. Ми помолимось гарненько, а тодi вже пiдемо у стебло.
Вiн пiшов у хату i став бити перед образами твердо поклони.
Конашевич пiшов у свою кiмнату.
Через вiдчинене вiкно заходили в кiмнату пахощi з садка, i соловейко на
вишеньцi щебетав, аж заходився.
Конашевич поклався на постелi i твердо заснув. Кiлька разiв спросоння
заплакала дитина, десь у городi перегавкувались собаки.



ХII

Конашевич спав так твердо, що не чув нi птичого ранiшнього щебетання у
садку, нi ранiшньо© метушнi в хатi; його збудив Миколка. Вiн зайшов сюди
i, не дивлячись, що Конашевич спить, став до нього лепетати. За ним вбiгла
Артимиха i тягла його насилу геть.
- Та куди ти, навiжений, полiз, - шептала до дитини, - не да ш пановi
спати.
Вiд того зараз прочуняв Конашевич. Вiн змiркував вiдразу, де вiн. У
нього на душi було легко i весело. Узяв хлопчика пiд пахви i посадив на
сво© груди:
- Лишiть його, Артимихо, я дiток дуже люблю, а особливо таке дрiбне
гарне козацтво.
Мама була з цього дуже рада, як кожна мати, котро© дитину похвалили.
Вона усмiхнулась i пiшла до сво © роботи.
А Микола був теж з цього радий. Вiн став пригладжувати Конашевичевi
вуса.
- Скажи менi, Миколко, чим ти хочеш бути, коли виростеш?
- Я буду перше рибалкою, опiсля козаком, а опiсля кошовим.
- Гарно, за це тебе люблю. Ти поперед усього навчися байдаком по Днiпру
плавати, а опiсля.
- А опiсля тато обiцяв мене взяти на море. Воно таке велике-велике, -
хлопець став показувати руками, яке море велике. - Мама напече нам
бубликiв i медяникiв, i ми попливемо, а опiсля я мамi привезу
велику-велику рибу i гостинця вiд самого султана турецького, що за морем
живе.
- То ти i до султана в гостi вибира шся?
- Авжеж. Я пiду з козаками так, як наш тато ходив, аж геть у турецький
край, а там султан кошовим.
- А хто тобi таке розказував?
- Козаки розказували. До нас iнодi козаки заходять i таке менi
розказували.
- Гарно, синку, що ти до такого прислуха шся. З тебе будуть люде. Та ти
пiдожди трохи, менi вставати пора.
Конашевич поставив хлопчину на землю i встав та пiшов у сiни вимитися.
Тут порався вже Антошко, виймаючи з клунка одежу.
- Навiщо ти це виймав? Ми тут вiкувати не будемо.
- А хоч би одну днину, то не ялось пановi в буденнiй одежi мiж людей
показуватися. Хай знають, хто ми.
Конашевич обмився, оббрив лице, впорядкував вуса i чуба, i став
одягатися
по-празничному, та прип'яв шаблю.
Якраз надiйшов Артим, що вiд рана порався бiля господарства. Побачивши
Конашевича в кунтушi i сап'янцях, аж язиком прицмокнув:
- Далебi, гарно. Ну, любий гостю, коли ласка, так ходiмо поперед усього
в церкву божу помолитися. Я якраз був у попа i службу божу найняв за те,
що господь дав нам щасливо сюди перебратися.
Вiн пiшов у хату i перевдягся по-святочному теж.
Тепер пiшов Конашевич у хату з господинею звiтатися на добрий день.
Артимиха, побачивши Конашевича таким, дуже зрадiла. У не© аж очi
горiли:
- Я гадала, що сам кошовий у хату ввiйшов.
- От вигадала! Хiба ж кошовий краще всiх? Ми тепер снiдати не будемо,
аж по службi божiй. Надще краще молитися.
Вони пiшли у церкву. Артим ступав побiч Конашевича, на котрого
ззиралися всi стрiчнi, котрi ©х поздоровляли. Конашевичевi показували
велику пошану.
Так само було i в церквi. Благочинний став зараз правити. Конашевич
змiркував, що його вважають всi за якусь велику знатну особу. Догадувався,
що Артим про нього таке розголосив, не знать чи тому, щоб самого себе
вивищити, чи йому таке о. архiмандрит наклав на голову.
Воно так справдi було, i одне, i друге. Те саме розповiв Артим i
благочинному. О. архiмандрит був у великiй пошанi у православного
духовенства на Укра©нi. О. архiмандрит не без причини так тим Конашевичем
пiклу ться.
Iз цього повзяв Конашевич думку покористуватися цим для загально©
справи i завести у Каневi яку-таку органiзацiю. По обiдi пiшов Конашевич