Чайковський А.. Сагайдачний

подоба ться.
Аксак аж задеревiв, почувши таке вiд свого малого сина. Таж вiн,
укра©нський вельможа, робив з сво©ми пiдданцями так само, як i другi пани.
Вiн теж радiв з того, що Жолкевський так дощадно розгромив свавiльство.
- Хто тобi таке наговорив, моя дитино?
- Нам пан Конашевич таке говорив, а цьому мусить бути правда, бо пан
Конашевич все говорить правду i нам каже все правду говорити, бо говорити
неправду, то великий грiх.
Аксак непотрiбно питав, вiд кого дiти таке чули, бо вiн добре тямив, що
нiхто iнший не мав приступу до його дiтей.
Вiн дуже налякався i пiшов зараз до жiнки, щоби ©© оповiстити про ту
небезпеку, яка дiтям грозить. Конашевича треба зараз прогнати, щоби не
затроював молодих сердець ненавистю до панiв,
До кiмнати жiнки прийшов схвильований i зачав вiд того, що Конашевича
треба зараз прогнати. Оповiв вiдтак все, що чув вiд дитини.
Вiн думав, що жiнка безумовно згодиться з його думкою, бо вона вiдразу
боялася того i не хотiла Конашевича за вчителя. Вельможна панi, вислухавши
усе, заговорила так:
- Ти береш рiч дуже гаряче i непотрiбно хвилю шся. Ми не зна мо, в якiй
цiлi Конашевич це хлопцям говорив, бо наприкiнцi мав ©м сказати, що
неправду говорити - то грiх. Я не бачу найменшо© причини видаляти з нашого
дому пана Конашевича. Подумай, чи ми знайдемо кращого вчителя. Мали ми вже
©х кiлькох, та лиш вiчнi жалоби, клопоти, плачi. А тепер дiти вчаться
гарно, вчителя люблять i слухають, а як виглядають? Не минуло ще два
мiсяцi, як позаводив у домi тi новостi з простими стравами, а яка змiна.
Хлопцi виглядають, як саме здоров'я. Рум'янi, мов яблучка, здоровi,
пiдкови з-пiд очей пропали, сплять добре, болiв голови нема i гарно
вчаться. Ти забув те латинське новорiчне повiншування? Прошу, це за
пiвроку. А чи котрий болван з попереднiх вчителiв звернув на це увагу? Чи
потрапив би цього доказати який патер зу©т? - Аксакова говорила про сво©х
дiток з таким захопленням, що ©й аж сльози в очах стали. Вона закiнчила: -
Я на це нiколи свого позволення не дам, щоби такого розумного та щирого
нам чоловiка позбутися.
- Та ти подумай, вiн говорив про запорожцiв, про гнiт панiв над простим
народом. Що з цього вийде, як вони такими хлопськими iдеями в дитинствi
пересякнуть?
- На запорожцiв стала я дивитися iншими очима, вiдколи пiзнала пана
Конашевича. Вiн теж жив на Сiчi козаком, а дивись, який вiн вчений,
розумний i як мiж нами гарно ведеться, начеб уродився i вирiс на панських
покоях. Вже на Сiчi не мусить бути таке дикарство, коли чоловiк з вищою
освiтою мiг там жити. Та не лише вiн один. Скiльки-то князiв та панiв мiж
козаками побувало?
Пан Аксак не мiг знову з дива вийти, що з його жiнкою сталося? Звiдкiля
така перемiна? А вже як жiнка противиться тому i хоче, щоб Конашевич
остався, то так воно i мусить бути. Але треба з ним поговорити в чотири
очi, щоби понехав такi оповiдання i не псував йому дiтей, бо вiн собi
цього не бажа .
Зараз того дня Петро знав про цю розмову мiж панством вiд Зосi, котра -
нi питана, нi прошена, здибала його в сiнях i все йому виляпала.
Аксак вибирався до сво © економi© близ Ки ва i запросив з собою Петра.
Вони мали ©хати самi, а щоб нiхто, навiть вiзник, не розумiв ©х
розмови, то Аксак поклав собi розмовляти з Петром по-латинi.
Люде, що бачили, як козак Петро ©де в повозцi поруч з паном суддею, ще
бiльше запевнилися в тому, що Конашевич мав у пана таке значення, як нiхто
другий.
Як ви©хали за город, Аксак розпочав розмову:
- Перед кiлькома днями прийшов до мене Олесь i повторив менi одну з
ваших наук про запорожцiв, а потiм поставив менi таке питання, на яке я
йому не мiг вiдповiсти: чого пани не дають жити простому народовi, роблять
ним, мов волами i таке iнше. Я дивувався, як таке питання може постати в
маленькiй голiвцi, в непорочнiм дитячiм серцi?
- Такi питання повстають найбiльше в молодiй голiвцi i в непорочному
серцi, бо воно ма ту ласку божу вiдчути чужу кривду. Коли серце обросте
товщею его©зму, жадобою наживи, легким коштом без працi i чужими руками,
то людина такi питання вiдганяти буде вiд себе, як наскучливу муху. Але
Олесь, той добрий Олесь, та шляхетна дитина, чистий, мов ангел, вiн сам
знав найти вiдповiдь на це питання, бо я йому це пояснив. То не було
питання до вашо© милостi, то був докiр, зроблений вельможi.
Аксак аж спаленiв вiд гнiву:
- I вашмосць такi речi, так прямо у вiчi без обинякiв говориш менi
тому, що я вельможа?
- Правда не повинна одягатися в дорогi сукнi, вона повинна все ходити
гола.
- Як смi ш, вашмосць, такi квестi© перед мо©ми дiтьми роздивляти?
- Не хвилюйтеся, ваша милiсть, а говорiм холодно. Тодi усе виясниться.
Ваша милiсть поручили менi науку, та не саму науку, але i виховання ваших
дiтей. Мо©м обов'язком виховувати ©х у правдi божiй. Я не зу©т, i
правди догори дном ставити не буду, щоб це, що у вас не по правдi божiй
дi ться, виправдувати. Ваша милiсть зна те з щоденного життя, з цих рiзних
справ, котрi через вашi руки переходять, яка страшна пропасть мiж тими, що
працюють, i мiж тими, що панують i з ©хньо© працi живуть. Всi те знають,
що пани повернули простий працюючий люд у товар, що жиють з його поту i
кровi. А чи пiднесеться голос остороги в оборонi то© бiдно©, темно©,
працюючо© чернi?
- Так вже Бог дав, що всi люде не можуть бути рiвнi.
- Так Бог не дав. Вiн сотворив усiх людей рiвними, а лише тi, що мають
i чужим живуть, зложили цю несправедливiсть на Бога, щоб ©х сумлiнню легше
стало. Я знаю письмо святе наiзусть, а того я нiде не здибав. Ми взагалi
навчились вiд жидiв, що не одне шельмовство, яке люде роблять, склада мо
на Бога. Я не говорю цього на те, щоб чернь бунтувати, а лише на
пересторогу тим, що мають та ще деруть з бiдного пiдданця. Я хотiв би, щоб
нашi православнi пани не мавпували польських панiв, цих зайдiв з Речi
Посполито©, а навернулися до життя сво©х славних предкiв з княжого
перiоду, коли то хлiборобам жилося як горожанам, а не як рабам. Ще за
часiв литовського панування не згаду iсторiя про такi антагонiзми помiж
шляхтою i хлiборобською чернею. Я цього не хочу i на те пожертвую мо©
сили.
- Ледве чи зможеш цю пропасть сво©м словом, хоч би воно було не знать
яке палке i вимовне, вирiвняти.
- Тут слова замало, треба дiла. Призна тесь менi, ваша милiсть, що з
того, що тепер робиться, вийде мiж укра©нським народом i панами таке, що
народ проти панiв вiчно буде бунтувати. Пан Жолкевський над Солоницею
усi © Укра©ни не вимордував. Нашi пани православнi, не маючи в народi
опору, будуть i далi приставати до ляхiв, а потiм потонуть усi в польськiм
морi. Укра©нський народ остане сам без шляхти сво ©. А що тодi станеться з
нашою церквою? Чи сам народ, темний i пригноблений, зможе ©© оборонити вiд
цiлковитого занепаду? Отже, дальшим наслiдком цi © распрi буде упадок
нашо© церкви. У нас якраз церква повинна бути цим спiйлом мiж панами,
козаками, мiщанами i простим народом. А цього, що й говорив синам вашо©
милостi, я не жалую, i не стидаюся, й хочу, щоб у нас настали такi пани,
якi пiзнають кривди, заподiянi простому народовi, котрi би цi © пропастi
не поглубляли, а, навпаки, ©© усували i мостили дорогу до з' днання всiх
православних в нашiй благочестивiй церквi.
- Як же, вашмосць, це зробиш?
- Так, як я зачав з синами вашо© милостi. Так повиннi робити всi. За
вашими синами пiдуть другi, коли ©м очей бiльше его©зму не заслiпило. Те
саме робить отець архiмандрит. Вiн же теж шляхтич, а грима на шляхту за
©© лукавство.
- Щось раз менi справдi преосвященний говорив.
- Говорив, певно. Тiльки що його мова iнша, як моя. Я чоловiк простий,
ще без досвiду, не числюся з тим, щоб кому подобатись, i говорю прямо.
Отець архiмандрит говорить iнакше.
- Вашмосць забив менi цвяха в голову про те, як у нас було в минувшину.
Я прослiджу, чи так справдi було. Та справдi. про бунти тодi не було чути.
- Не було гнiту.
- Не було Наливайкiв, Косинських.
- Наливайкiв i Косинських створили поганi обставини. Коли б не було
невдоволення, то Наливайко не зiбрав би був довкруги себе тако© сили. Так
само Косинський не був би зривався проти Острозьких, коли би були його не
кривдили.
- Мене зразило це звiрство, цей вандалiзм, жадоба нищення.
- А це таке природне i зрозумiле. Хлопи видять у цьому, що пани
посiдають результат ©хньо© працi, поту i кровi. Хлоп ненавидить сво©х
гнобителiв i тому вважав панське добро як свою власнiсть. А що нею
користу ться його ворог, тому вiн ©© нищить. Наша шляхта православна
мусить помиритись з народом, з козацтвом, мусить вступити на iнший шлях.
- Який же то шлях на думку вашмосцi?
- З' днання всiх православних в православнiй церквi. Коли пiд ©©
крилами з' дна мось, тодi антагонiзм вирiвня ться [.] [16]'.
- Ну гарно. Укра©нська шляхта з' дна ться з народом в православнiй
церквi, i що ж далi?
- Треба дати полегшi народовi, заводити церковнi братства, заводити
усюди школи вiд найменшо© до найвищо©, посилати талановитих хлопцiв за
границю на науки, витворювати сво©х вчених, освiчених людей, ставати до
конкуренцi© з зу©тами, не допускати унi©.
- Вашмосць, справдi бачиш таку небезпеку в унi©?
- Як же можна цього не бачити? Вона заводиться напрасно,
по-магометанськи, огнем i мечем. Вона помостом до латинства. Я тепер
догматiв не чiпаю. Латинська вiра може бути i добра, але вона не для нас,
вона панська вiра, вона нас зляшу . Коли б ми приймали латинство прямо з
Риму, а не з Польщi, може би, тако© небезпеки не було.
Аксак мовчав задумавшись. Конашевич вiдкрив йому рубець занавiси до
якогось iншого свiту, на котрий вiн дотепер не дивився, хоч так близько
бiля нього стояв. Конашевич каже:
- За ваших синiв, ваша милiсть, будьте цiлком спокiйнi. Вони вiд мене
не почують одного слова, яке би противилось законам божим. Я вже сказав,
на якому шляху я хотiв би ©х бачити. На них я покладаю великi надi© i
багато будую на ©х характерах, якi я сам хочу викувати з тих молоденьких,
чистих, непорочних душ.



IХ

Одного дня прикликав Аксак до себе Петра i, усмiхаючись, дав йому
прочитати письмо. Це була жалоба монахiв Ки во-Печерсько© лаври на свого
архiмандрита на те, що ©м забира ©хнi монашi доходи, що да ©м менше
©сти, а не знати куди тi доходи монастиря поверта .
Петро, прочитавши письмо, усмiхнувся теж.
- Що ж, вашмосць, на це скажеш?
- Я знав, що до цього прийде, а тiльки цiкавий знати, чи ця реформа
отцевi архiмандритовi повелася легко i без бунту?
- Нащо ж отець архiмандрит таку реформу заводив?
- Зробив дуже розумно. Я зараз завважав, що монахи не по-монашому
живуть, а ©дять i п'ють по-панськи. Треба було ©м вiвса вiдняти, а зложити
на iншу хосеннiшу цiль. Цi ощадностi призначенi на церкви i школи. На
школи потреба великих грошей, бо треба зачинати вiд малого, вiд початкових
шкiл. У нас нема учебникiв, а до цього треба друкарнi i паперу тут, на
мiсцi, бо львiвська ставропiгiя сво©м потребам настарчити не може. Треба
нам вчителiв, а тих треба стягти з усi © Укра©ни, поки ми сво©х тутешнiх
не вихова мо. Та щоби i всi доходи монастирськi на це видати, то того
всього буде замало i треба благороднi змагання отця архiмандрита iншими
фондами пiдперти. До того великого дiла мусять i нашi укра©нськi вельможi
свою лепту докинути. А прошу, ваша милiсть, розглянутись мiж нашим
духовенством. Яке воно вбоге, неграмотне, темне. Чи таке духовенство зможе
пiдняти нашу церкву i оборонити ©© перед ворогами?
- Так, вашмосць, дума ш, що треба нам грошi складати?
- Якнайбiльше i негайно. Я цього зробити не можу, але, ваша милiсть,
ма те значення i повагу мiж православними вельможами i ваше одне слово
прихилить ©х до щедростi.
- Скажу вашмосцi одверто, що наша православна шляхта бо©ться i не хоче
давати на такi цiлi, з котрих може вийти небезпека для них самих. Вона
говорить, i не без рацi©, що у тих православних школах буде виростати нове
сво вiльство, яке треба буде опiсля збройною рукою поборювати i до
слухняностi приводити.
Конашевич знав, що Аксак, говорячи про шляхту, говорить i сам за себе,
бо вiн з нею на однiй лавi сидить.
- Це дуже не влучна думка. Коли шляхта жалу ться на сво вiльство
народу, то вона тому винувата, що до цього сво вiльства сво©ми утисками
доводить. Коли ж жалу ться на вандалiзм i жадобу нищення у народу, то вина
цього у браку освiти.
Конашевич, вертаючи вiд Аксака, цiкавився тим, як повелось о.
архiмандритовi заведення реформи, чи справдi була яка опозицiя i як ©©
зломлено. А видно, що монахи не виграли справи, коли жалобу внесли перед
свiтську владу на свого зверхника. Загадав в найближчу недiлю пiти в Лавру
i там розвiдати.
Пiд порогом сво © кiмнати стрiнула його така несподiванка. Антошко
передав йому запечатане письмо, писане жiночою рукою. Вiн нахилився до
вуха Петровi, оглянувся, чи хто не пiдслуху , i шепнув:
- Це передала менi панна Зося i наказала, щоб нiкому не показувати i
про це не говорити.
Петро, ввiйшовши в кiмнату, розпечатав i став читати. Панна Зося
заявляла Петровi свою любов i просила на все в свiтi, щоби вийшов до не©
на розмову перед пiвнiччю у пiвнiчний куток сiней.
Петро вiдписав зараз на тiм самiм листi:
"Не раджу вам вночi по сiнях ходити. Тепер зима, i можна перестудитися.
У пiвнiчному кутку, зда ться, буде зимнiше, нiж деiнде. Шануйте сво
здоров'я i бережiть вiд перестуди. Я з тих самих причин не прийду".
- Вiзьми це, Антошку, i передай паннi Зосi, та хай тебе Бог боронить,
щоби про те хто-небудь довiдався.
Панна Зося, прочитавши цi рядки, лиш руки заломила i проговорила з
розпукою:
- Невдячний.
У найближчу недiлю пiшов Петро у Лавру. О. архiмандрит запросив його
обiдати. Яка ж велика перемiна! Усi тi вибагливi страви, дорогi, добiрнi
вина - все те не показувалося. Натомiсть подавали простi. Монахи обiдали,
похнюпивши голови. Конашевич догадався всього вiдразу.
Коли по обiдi зiйшов у келiю архiмандрита, вiн каже:
- Як тобi, земляче, наш монаший обiд подобався? Ти, певно, голодний, i
на обiд наш нiколи тебе не заваблю.
- Я вже й жалобу читав на вашу милiсть.
- Невже ж внесли жалобу? Цiкавий я, що в нiй написано?
- Жалуються, що отець настоятель, i старшi податники, i застольники
"неЬдати где оброчають" значну надвижку доходiв монастирських, "которея би
рачей на потреби монастирськi яко i чернецькi оборочатися
мЬла".
- А чи ти вiдгада ш, на що я призначаю i тi лишки, i тi ощадностi з
того, що монахи мусять враз з нами кулешик сьорбати?
- Знаю, ваша милiсть, на школу, на церкву, на народну культуру. Я це
зараз пояснив пану Аксаковi та ще додав, що цього мало, щоби всi потреби
заспоко©ти, що до цього великого дiла ще нашi вельможi повиннi би грiшми
причинитися.
- Ти так говорив? А що ж пан Аксак на це?
- В письмi святiм говориться, що легше верблюдовi крiзь iгольне вухо
перелiзти, чим богачевi до небесного царства дiстатися. Таке i тут. Багато
причин, багато вимiвок, побоювань, застережень, щоб не дати. Вони люблять,
коли ©м казати: "на!", а не люблять слово "дай!". Та я цього не пускаю з
ока i невпинно буду говорити сво©ми резонами, поки не доб'юсь до пуття, бо
"толците, а отверзеться вам".
- Ти, Петре, гарно сповня ш свою мiсiю. Лише ти знай, що як будеш дуже
у ©х кишеню лiзти, то тобi подякують, заки ще ти сповниш свою другу
гарнiшу мiсiю.
- Не боюсь цього. Вже пан Аксак хотiв мене прогнати за те, що хлопцям
про запорожцiв толкував та про панськi бездiльства говорив, та вельможна
панi за мною заступилась i говорити собi про це не дала.
- Вельможна панi? - О. архiмандрит подивився значуще i суворо на Петра:
- Петре, пам'ятай на шосту заповiдь! - i погрозив йому пальцем.
- Преосвященний отче! - говорив Петро, смiючись. - Я не промiняв би
одно© мо © Марусеньки за сотнi вельможних павичок.
- Ось воно як! Гарний ти чоловiк, Петре. Хай тебе Бог благословить. -
Архiмандрит обняв його i цiлував, мов сина. - Я тепер догадуюсь, що ти вже
жонатий.
- Я ще не жонатий, а лиш заручений. Ваша милiсть зволив менi перепинити
весiлля, взиваючи мене сюди, i я вiдложив його на пiзнiше, коли сповню мою
мiсiю.
- Жертва твоя велiя, i Богу угодная сть.
- Прошу, ваша милiсть, коли ми вже за те зговорились, як довго ще я
мушу тут сидiти?
- Твоя праця на роки. Як повчиш цих хлопцiв довший час, то не лише що
©х з' дна ш для нас, але Аксаки будуть тобi зобов'язанi, за ними пiдуть
другi вельможi, i наша справа на цiм вигра . Бачу, що отець Дем'ян вмi
людей вибирати, - мистець i знаток.
- Ваша милiсть велича мене, як не знати що. Ще не знати, чи я дам
цьому завданню ради. Кiнець дiло хвалить! Я не раз маю вагання, чи не
шкода мо © роботи. Я не можу вiчно з ними жити, аж пiдростуть i людьми
будуть, бо вiд цього хорони мене Боже. Поки вони дiти, то захоплюються
мо©ми словами. По менi дiстануть iншого вчителя, а може, пiдуть до якого
зу©тського лiцею. А цi добродi© зумiють невдовзi вивiтрити цi православнi
народолюбнi пахощi.
- Сину мiй! Як я дивлюся на тебе, на таких, як ти, то серце в менi
скаче, душа радi , заповня мене надiя - нi, певнiсть, що наша церква, наш
народ православний не пропаде, не загине. Ми сто©мо на ру©нi i зачина мо
спочатку нашу роботу. Вона не скiнчиться за нашого життя i перейде на
грядущi поколiння. Але тi грядущi поколiння благословити будуть наш почин.
Ще наш Днiпро-Словутиця чимало понесе благородно© кровi в укра©нське море,
але на кiстках тих мученикiв встане Укра©на i зася сво ю красою на усю
землю. Укра©на буде, буде, буде, бо мусить бути. Не пропаде народ, що
вида з себе те славне лицарство-козацтво. Ми здобудемо собi волю наукою i
мечем, бо iнакше не може бути. Без великих жертв нема свободи, нема волi.
Ця мова, виголошена з такою певнiстю, зробила на Конашевича велике
враження. Та певнiсть перейняла i Конашевича. Йому стала перед очi та
велична праця, яка сто©ть перед укра©нським народом, в якiй мусить брати
визначну участь.
Стояли так напроти себе мовчки. Думали за одно i розумiли себе, хоч
обидва мовчали.
Петро вже мав вiдходити, як ще спитав архiмандрита:
- А як монахи прийняли цю реформу?
- Так, як можна було передбачити, - бунтувалися. Та вiд чого ж моя
прибiчна гвардiя? Я упiрних позамикав у холодну на хлiб i воду, поки не
присмирнiли i не приобiцяв кожний зокрема покоритись розпорядкам старшини.
- Я думаю, що багато iз них подяку за хлiб-сiль i вийдуть з монастиря.
- Тi, що прийшли сюди на те тiльки, щоб добре сти i пити, а нiчого не
робити, хай iдуть зараз, бо менi таких не треба.
Як Конашевич вернув додому, завважав у цiлiм домi метушню i якесь
приготування до чогось важного.
Антошко сказав йому, що завтра мають при©хати якiсь великi гостi аж з
Польщi. Якийсь великий пан, лише не знав, як його назвати. Вiн тут, у
Ки вi, ма пересидiти кiлька днiв.
Те саме довiдався Петро вiд Аксака. Мав при©хати польський вельможа пан
Хлоднiцький, сенатор Речi Посполито©, з котрим Аксак колись давнiше
приятелював. Вони вже давно не бачились. То великий дук, статиста,
королевi рiвня.
Аксак став натякати Петровi, що з цим магнатом треба дуже вважливо
говорити, щоб його найменшим словом не вразити. Коли Петро йому
сподоба ться, то може йому дуже помогти в кар' рi, бо вiн ма великi
конексi© з панами.
- Я можу за той час цiлком йому не показуватися на очi, можу навiть з
дому де подiтись, а коли б конче випало з ним говорити менi, то говоритиму
так, як присто©ть говорити з чоловiком старшим i таким достойником. Але я
нiколи не думав i не думаю робити у Польщi кар' ри. Там, у погонi за
кар' рою, я мусив би виректися сво©х iдеалiв i дiйшов би, може, до
становища сотника надворних козакiв у якого вельможi. Вже волiю бути i
меншим, та коли б лише мiж сво©ми.
- Як бачу, то вашмосць дуже завзятий чоловiк i гордий на свiй козацький
оселедець, та ти дуже себе мало цiну ш. При добрiй протекцi© i при тво©й
освiтi тебе можуть зробити старшим над запорозькими козаками.
Конашевич всмiхнувся i каже:
- Спасибi! Цей накинений старший не значить на Сiчi за вiхоть соломи.
Запорожцi називають його паперовим старшим, що не смi там носа показати.
Я таким не хочу бути. Буду старшим тодi, як мене козаки виберуть. До
такого вибору ма кожний сiчовий товариш право А що до мого козацького
чуба, то я справдi ним дуже величаюсь i не перемiняю його за жоднi
польськi гонори.
- Та годi вже. Завтра вашмосць будеш при нашiм пирi. Я мушу
поставитись, бо цього вимага моя честь i становище урядника Речi
Посполито©. Не можу себе дати засоромити i дати людям притоку, щоб мене
скуп'ягою проголосили.
Петро не вiдмовлявся вiд цих запросин. I це добре побачити, як великi
пани бенкетують. Йому здавалося, що при буденнiм обiдi в Аксакiв бував
великий збиток i марнотратство, а воно тепер буде ще бiльший.
Конашевич приладив на завтра свiй празничний одяг i ждав друго© днини.
Зараз перед полуднем за©хала у двiр Аксака велика панська карета на
санях, з золотими гербами наверху, запряжена четвiркою карих коней. За нею
©хали iншi сани зi службою. Крiм того, при©хало на конях кiльканадцять
панських гайдукiв, озбро них до зубiв.
В цiлому домi заметушилося усе, мов у муравельнику. На стрiчу
повибiгала служба i стала помагати.
Iз пансько© карети, що звалась "корабом", витаскався при помочi двох
льока©в чоловiк, закутаний в кожух, що не мiг сам рушитися. Його зараз
пороздягали, i вiн пiшов у сiни. Тут зняли з нього ще послiднiй кожух, i
тепер лиш що можна було до нього придивитися.
Пан сенатор Хлоднiцький був чоловiк середнього росту i середнiх лiт,
кремезний, приземистий i череватий. Вiн страшно сопiв. Був одягнений в
якийсь халат.
Пан Аксак вже ждав тут на нього i привiтав на порозi, та повiв у
гостинну, призначену для гостя, з двома сумiжними покоями, i тут оставив
його самого зi службою. Сюди стали заносити клунки й скриньки.
Конашевич стояв на горi над сходами i, непомiчений нiким, придивлявся
усьому i свою думку думав: "Одному чоловiковi мусить кiльканадцять iнших
служити тому, що йому самому не хочеться нiчого робити. I то кому? Такому
череватому непотрiбовi, з якого кiлька горцiв сала натопив би. Та нам
нiчого спiшитися. Ми
скорше успi мо перевдягтись, як вiн при помочi десятка прислужникiв".
До Петра в кiмнату вбiг Антошко:
- Чи пан бачили, який вiн череватий?
- Ма з чого погрубшати. Ти, небоже, такого живота нiколи не будеш
мати. Та ти, хлопче, йди туди, може, i тебе буде до чого потреба.
- Нi, там вже призначено iнших. Я маю тут бути i служити пановi i
паничам.
Конашевич вiдчинив шафу i став перевдягатися. Надiв широкi козацькi
штани, жовтi сап'янцi, жупан, пiдперезався цвiтастим шалевим поясом та
надiв кунтуш. Потiм пригладив чуба i причесав вуса.
Антошко не мiг очей вiдвести з свого пана, такий був радий:
- Я ще шаблю подам.
- Хiба я на вiйну йду? Ти краще поможи паничам прибратися.
Прийшла обiдна пора, i Конашевич пiшов у ©дальню, в якiй вже давно не
був. Тут вже усе було готове. Застелений стiл, на ньому позолочуванi
тарiлки, ложки, ножi, чарки, пугари, склянки з кришталевого скла. Тут
зiбралися всi, яких Аксак запросив до обiду. Був тут комендант польсько©
залоги, що у Ки вi стояла, райцi, усi багато одягненi. Стояли гуртками,
вижидаючи панства. Маршалок дому вiдчинив дверi i проголосив врочисто, що
йдуть пани. В ©дальнi заметушилось. Всi звернулись лицем до дверей. Звiдси
вийшов пан Хлоднiцький, ведучи панi Аксакову пiд руку. За ним йшов Аксак,
ведучи якусь iншу. Всi вклонилися, i Аксак став представляти
ясновельможному гостей, аж дiйшов до Конашевича:
- Презентую пана Конашевича, вчителя мо©х дiтей.
Пан Хлоднiцький поглянув на Петра уважно, на його гарну струнку стать,
на його козацький чуб з задивуванням i якимсь страхом;
- Вашмосць, як бачу, iз Запорожжя, чи там i латини вчать?
- Я iз Запорожжя, ваша милiсть, а латини я вчився в школi його милостi
князя Костянтина Костянтиновича в Острозi.
- I мимо того на Запорожжя пiшов?
- Не я один. Там наша во нна практична школа.
Пан Хлоднiцький, видно, запорожцiв вiд серця не любив, бо сказав так:
- Не можу цього поняти, щоб мiж такою диччю можна чогось iншого
навчитися, як розбою i крадежi.
- Ваша милiсть недобре про Запорожжя поiнформованi. Запорозьке
християнське лицарство неабиякi поклало заслуги для християнства i Речi
Посполито©. На жаль, пани з Польщi не стараються пiзнати Запорожжя ближче,
лише вiрять наклепам лихих людей, якi навмисне повертають правду горiдном.
Минулого лiта розбили запорожцi сорокатисячну орду, яка вибралась
християнськi кра© плюндрувати. Багато там запорозького лицарства полягло,
але ордi перешкодили перевести свiй розбишацький замисел. На жаль, в
Польщi того оцiнити не вмiють, i ©м байдуже, що Грицьки та Iвани за них
життя дають.
Розмова велась по-латинi.
Пан Хлоднiцький не мiг з дива вийти, що цей чубатий козак так плавно
вмiв говорити латинською мовою.
- Вашмосць, удивля ш мене сво©м резоном, мовою i манерами. Це для мене
новина, мила несподiванка. Коли його милiсть, мiй господар, позволить, то
опiсля попрошу вашмосцi о дискурс на цю тему. Може, справдi вiдкри ш менi
новi горизонти на цю справу, i я вiд'©ду з iншими поглядами, як сюди
при©хав.
- Буду служити вашiй милостi по приказу, - сказав Конашевич,
кланяючись.
Аксак був дуже радий з цього. Зараз гостi стали за столи сiдати, де
кому було призначено.
Як лиш гостi посiдали, вiдчинились бiчнi дверi, i туди всипались до
©дальнi мов з рукава, слуги з умивальницями. Кожний держав у руцi посудину
з теплою водою, перевiсивши через плече рушник. Розпочалась прелюдiя
панського пиру - умивання рук перед ©дою.
Опiсля друга партiя слуг з'явилася з полумисками i вазами. На
полумисках було краяне м'ясо рiзного роду: свинина, воловина, телятина,
дичина. Кожний гiсть нагортав на свою тарiлку руками. У вазах були
рiзнокольоровi пiдливи: з шафрану, вишень, сливок, цибулi. Гостi черпали
варехами на сво© тарiлки, мочали в це куски м'яса i ©ли руками. Потiм
нагортали ще на сво© тарiлки i подавали сво©м слугам, що стояли кожному за
спиною. Цих слуг не дуже було менше, як панiв. Слуги зараз пряталися, мов
собаки по кутках, i ©ли спiшучись, щоб бути на сво му мiсцi перед