Чайковський А.. Сагайдачний

його рiвною дорогою, але й одним словом може завести у пропасть.
- Той час, кошовий батьку, треба використати на органiзацiю i
пiдготовку. Усi нараз церкви ставити не будуть. З цi © сiро© юрби треба
зробити справне вiйсько, проворне i слухняне, i доперва тодi можна
мiрятись з Польщею. За той час, як ми набирати будемо сили, постара мось,
щоб Польща охляла, а тодi сили вирiвняються.
- Добре, брате, я бачу, чого ти вартий i чого ти можеш доконати. Даю
тобi волю, роби, як зна ш. Я тебе пiдопру мо ю владою. Будуй церкву i
переводи органiзацiю.
- Я церкви будувати не вмiю. Знайдуться до того другi. У нас знайдуться
майстри-сокирники. Органiзацiю зачну за дозволом старшини. А коли будемо
мiркувати, що на рiк ми ще не будемо готовi до вiйни з Польщею, то i тодi
ще знайдеться робота iнша, яка козацтво захопить i здержить його вiд якого
нерозважного кроку. Бог нам поможе. Тепер, батьку, пусти мене у курiнь.
Тим говорiнням я собi геть пiдiрвав горло.
- Го-го-го! Ти пiдожди, у мене на горло теж лiк знайдеться.
Кошовий пiшов у сiни i послав посильного козака за старшиною, щоб зараз
сходились. Приказав i Марка Жмайла прикликати.
Сво му чурi приказав приладати стiл та понаносити, що треба.
- Як бачу, - каже Сагайдачний, - тут щось на празник похоже.
- Вибачай! Празник був у мене тодi, як я твого слова слухав, а тепер-то
хiба попразен.
Посходилася старшина. Генеральний писар каже:
- Хитрий ти з бiса, Петре! Я гадав, що рада скiнчиться бучею,
роздво нням, що козацтво до шабель вiзьметься, а воно так гладко пiшло, ще
й церква своя буде.
- Бог тебе прислав у саму пору, - каже суддя. - Нам учора здавалося, що
сьогоднi будемо вже по сво©х куренях кашу ©сти.
- Тим шибайголовам треба все яко©сь роботи пошукати.
- Тво здоровля, Петре, - каже кошовий, наливши чарку.
Пiшла чарка чергою, посiдали за стiл закушувати i за цим пiшла весела
гутiрка. Сагайдачний розказував, що у Ки вi бачив i пережив. Найбiльше
цiкавились о. архiмандритом, которий остався з Запорожжям у живих
зносинах.
Як вже гостi стали розходитись, Сагайдачний хотiв у кошового сво дiло
поладнати i каже:
- Пане кошовий! Коли ми тепер разом, а нашi дружнi вiдносини такi
гарнi, то позволь менi попросити одного. Я прошу вашу милiсть до мене за
старосту. Не знаю ще, коли вiдгуля ться мо весiлля, бо я ще з мо©м
тестем, сотником Чепелем, щодо того не змовився, то я рад би знати
наперед, що ваша милiсть не вiдкажеш менi тако© честi. Тодi я усю старшину
на весiлля попрошу.
Сагайдачний, говорячи це, понизив очi i не бачив, з яким видом кошовий
його слiв слухав. Вiн був дуже затурбований, бо усi добре знали, що з
Марусею Чепе-лiвною ско©лося. Кошовому стало жаль бiдного Петра, знав, як
тяжко його ця вiстка придавить, та хотiв цю болючу хвилю якнайдальше
вiдсунути. Кошовий моргнув значуще на усiх, щоб не зрадився хто з тим, що
всiм було вiдомим.
- Ти, пане-товаришу, не проси, а приказуй. Ми всi готовi тобi
послужити. Про це, коли воно буде, нiхто ще не зна , але вже як буде, то
запевняю тебе, що нiхто не вiдкажеться. А поки що ти порядкуй i приказуй,
як церкву ставити. Ми зна мо, як ти у Чуба гарно церкву поклав та й
слободу вистро©в. У тебе неабиякий органiзацiйний талант.
- А що старий Чуб робить?
- Те, що й робив досi. Збира молодь, вчить ©х козацького дiла, а нам
присила щороку кiлька десяткiв гарних товаришiв. Нам би таких Чубiв
бiльше, а тодi стояли би ми краще, та й Польщi зуби показали би. Та ти не
заговорюй, лише скажи, як будеш братися за дiло? Ти знай, що в цiй порi не
можна рубати дерева на будiвлю.
- На Сiчi досить дерева пригожого, зрубаного i зрiзаного. Я вже все
оглянув. Те дерево призначене, либонь, на байдаки. Поки що байдакiв
будувати не треба, а вже зимою зладиться друге. Та я вже казав, що сам
церкви ставити не буду. Це заоруду краще мiй побратим Жмайло Марко. Вiн у
Чуба ставив, а я лише дораджував. Вiн цього вчився в Острозi, якi нашi
церкви мають бути, а мене це менше займало. Йому додати лише до помочi
майстрiв i помiчникiв. Треба пошукати богомаза, а коли б не те, то, може
би, послати у Ки©в, бо щоби нам який недотепний запорожець яко© поганi не
понамальовував.
- Роби, як зна ш.
- Моя робота, панове, була б iнша. Менi треба зiбрати у купу оцю всю
сiрому втiкачiв та козакiв з них поробити. На цiм-то я добре розумiюся. Я
був в добрiй школi у Чуба, а що вiн признав мою роботу доброю, то видно з
того, що поручив менi других вчити. А попри саме вчення во нного дiла,
треба всiм повиганяти з лоба усi джмелi про козацьку свободу так, як вони
©© розумiють. Треба завести у нашiм вiйську послух старшинi i дисциплiну,
щоб це справдi було вiйсько, а не юрба дармо©дiв, лежнiв i свавiльникiв.
На це я мушу добути дозвiл вiд вашо© милостi, що я не самозванець, а
наказний. Тодi вже я дам собi раду.
Кошовий засмiявся:
- Я чував вiд Чуба, що ти строгий старшина, i у тебе кулака та кия не
просити. Вважай, що коли на Сiчi таке заведеш, то багато втече.
- Я цього хочу. Я поперед усього скажу мо©м учням: "Всi ледарi
забирайтесь звiдсiля до бiсово© мами, i не ©жте хлiба дармо". Те, що
лишиться, можна буде колись назвати вiйськом, яке пiде зi мною в огонь i
воду. Про тих знатиму, що коли б прийшлось полягти усiм до одного, то
жодному не прийде така погана думка в голову, щоб на сором козацькому
iменi видавати свого старшину ворогам. Хай у мене буде сотня справжнiх
лицарiв, то краще менi буде, як тисяча чернi, що при сильнiшiм ударi пiде
врозтiч.
- Твоя думка гарна, - обiзвався генеральний обозний Палiй. - Лише
кошовий батько жалi ©х, що вони бiднi збiгцi з-пiд панського ярма.
- Як вiн з-пiд ярма втiк, то нема йому вороття. Хай же слуха ться, бо
його доля тут далеко краща. Там мiг пан зробити з ним, що йому завгодно,
хоч би i на кiл застромити, а нiхто за ним словом не промовив. Тут вiн
людина свобiдна, рiвна, ма рiвне право до всього. Може i кошовим стати.
За те мусить служити товариству так, як i товариство йому служити
зобов'язане. Тут дiста все, що йому треба, за це мусить робити, що
товариство робить, ма служити до вiйни. Вчення во нного ремесла, то так
козаковi потреба, як писаревi знання грамоти. Та вже, коли за грамоту
зговорилися, то ось я думав би, панове старшино, чи не добре було би
завести на Сiчi свою школу для неграмотних i поставити ©м кiлькох
вчителiв? Неграмотному чоловiковi зле на свiтi жити, а охочих знайшлося би
багато, i старших, i новикiв, i дiтей, цих сирiток по полеглих козаках, що
так в темнотi виростають. Бо треба нам, панове, пам'ятати, що наше
Запорожжя - то неабищо. Ми творимо вольну, лицарську республiку, а наша
Сiч-мати - то ©© столиця. Ми мусимо тут усе мати сво . Ма мо свою
майстерню, треба мати i свою церкву, i школу. Як не тепер, то в четвер
треба буде нам виступити проти панiв. Те, що робив Косинський, Лобода,
Наливайко, це був початок, котрий не повiвся. Але хтось мусив зробити
початок. Ми мусимо панське панування на Укра©нi зломити. Може, ми цього не
доживемо, але це зроблять нашi потомки, цi молодики, яких треба грамоти
вчити. Не знаю, чи моя думка не видасться вам безглуздою, недотепною, та
коли ви ©© не приймете, то я вийду з нею на найбiльшу велику
раду.
- Те, що Сагайдачний говорить, - каже кошовий, - то я з цим согласний,
лише що таке дiло буде дуже тяжко перевести.
- При добрiй, твердiй волi нема труднощiв. Дайте менi спромогу, а я це
переведу не ки м, як би хто думав i як по наших школах водиться, а добрим
словом i заохотою. Але до того потреба менi i церкви.
- Попробуй це, пане-товаришу, а коли переведеш дiло до путнього кiнця,
то тво iмення стане славним в козацтвi вiд рода в рiд.
Вже сонце хилилось до западу, як гостi вiд кошового порозходилися.
Сагайдачний вертався до куреня з отаманом i обома Жмайлами. По дорозi каже
Сагайдачний до Марка:
- А ти менi, Марку, будеш боярином на весiллi. Це розумi ться само
собою. Чей же не вiдлюбиш менi дiвчини, як ти мене колись лякав.
Марко дуже збентежився i став цiдити крiзь зуби слово за словом:
- Воно, бач, Петре, таке ско©лося нещастя. що. не знаю, як тобi це
сказати. - У Марка задрижав голос. - Твоя Маруся не жи .
- Не глузуй з мене, це грiх, - каже грiзно Сагайдачний.
- На жаль, воно так . © зарiзав той рудий жид, що у Чепеля служив.
Сагайдачний став на мiсцi, наче задеревiлий. Уся кров збiгла до серця,
голова закружляла, поперед очi скакали iскорки, в ушах зашумiло, поблiд,
мов полотно. Йому здавалося, що сiчовий майдан одним боком пiдноситься
вгору, а всi куренi впадуть на нього. А ноги начеби прикував залiзом до
землi. Слово завмерло йому на устах, йому вiдняло вiдразу мову.
Марко з Жуком пiдхопили його пiд руки, бо вже падав на землю.
- Заспокойся, мiй побратиме, - говорив Марко, - так судилось, така була
воля Божа.
Сагайдачний застогнав важко:
- Боже, мiй Боже! За вiщо така кара на мене? - Вiн вирвався з рук Марка
i Жука i побiг к воротам Сiчi, мов божевiльний. Марко побiг за ним услiд,
а старий Жмайло крикнув за Марком:
- Бережи його, Марку, а то ще руки на себе наложить.
Сагайдачний вибiг з сiчових ворiт до рiчки. Марко - вслiд за ним. Тут
сiв над берегом Днiпра пiд вербою. Марко став над ним, готовий його в пору
здержати. У Сагайдачного були широко вiдкритi очi, мов у божевiльного.
Дивився кудись вдаль i нiкого бiля себе не бачив. Дививсь, начеб побачив
якесь незвичайне страхiття. Було так довший час. Марко не втерпiв, щоб не
заговорити:
- Петре, Петрусю, не вдавайся в розпуку, цим мертво© не воскресиш, а
свою душу погубиш. Хай тобi не стане за потiху, що любила тебе найкраща на
всю Укра©ну дiвчина.
Сагайдачний устав, припав до верби i став до не© товкти головою. Шапка
з його голови впала, i вiн став рвати собi на головi волосся. Тодi Марко
схопив його iззаду з усi © сили i вiдтяг вiд верби.
- Петре, схаменись, прийди до пам'ятi, призови Бога на помiч, щоб тобi
помiг це важке горе перенести. Так судилось.
Петро повалився на землю в судорогах, а вiдтак страшно заплакав. Та це
не був людський плач, то був рев смертельно раненого звiра. Марко стояв
безрадний над ним i собi плакав над горем побратима. Згодом плач Петра
минався. З очей текли сльози на пiсок. Вiн знову присiв, пiдпер голову на
колiна, закрив лице долонями i хлипав з жалю:
- Марусенько моя дина, моя зоре ясна. Вилелiяв я тебе у молодечих
снах, ти менi безупинно перед очима стояла. Ти була менi провiдною зорею,
я все робив для тво © слави, щоб цiлий свiт говорив: "Це жiнка
Сагайдачного". I коли я вважав себе так близько мого щастя, коли гадав, що
вже нема i не може бути нiяко© перешкоди до нашо© злуки, ти вже давно в
сирiй землi. Тво нiжне личко вже розтлiло, а я в ту хвилю веселився,
почував себе щасливим. Пропали тво© карi очi, твоя краса дiвоча. Боже мiй,
Боже, i це ма бути правда, що я вже нiколи тебе не побачу?
Вiн скрикнув диким голосом, схопився з землi i кинувся прожогом до
рiчки. Марко вхопив його попiд пахи i задержав:
- Побачиш ©© на тiм свiтi мiж праведними, коли сво © душi не погубиш,
Петре! Бог з тобою. Спам'ятайся i не губи себе. Пам'ятай, що самогуби
нiколи лиця Божого оглядати не будуть i не дiстануться в тi мiсця, де твоя
Маруся тепер веселиться.
Сагайдачний був чоловiком велико© побожностi i вiри. Цi щирi слова
побратима його спам'ятали. Вiн присiв на березi i знову став сердечне, вже
по-чоловiчому, плакати. Марко не говорив вже нiчого i стояв над ним довший
час.
Сагайдачний, виплакавшися, встав. У нього було мокре вiд слiз лице i
червонi вiд плачу очi. Зiтхнув важко i перехрестився. Вiдтак узяв Марка за
шию, склонив голову на його плече i сказав, сумно усмiхаючись:
- Вже, Марку, не будеш менi боярином. - I знову став плакати кривавими
сльозами. Марко гладив його рукою по головi, по лицi i приговорював нiжно:
- Виплачся, брате, сердечно, я з тебе не поглузую, я сам щиро з тобою
заплачу. Сльози облегчать тво горе, а час заго©ть рану. Тепер тобi для
нiкого бiльше не жити, хiба для церкви, для козацтва, для Укра©ни. До
великого дiла тебе Господь покликав, а щоб ти нiчим не був зв'язаний у
виконаннi твого посланництва, то узяв ©© Господь до себе, щоб ви обо
опiсля на вiки вiчнi були з собою злученi там, "iдiже нiсть болiзни нi
печали.". Господь зна , що робить, на прю ставати не можна. Вона,
сердешна, бачить тво горе i певно, собi мiрку : "Чого вiн так
побива ться? Хiба ж ми жили би вiчно на землi? Та ж це одна хвилинка в
порiвняннi з вiчним життям".
Сагайдачний випрямився i втирав сльози. Марко надiв йому шапку на
голову.
- Ще крихiточку тут побудьмо, - каже Петро, - а ти, мiй брате, розкажи
менi все про ©© кончину, що зна ш. Не турбуйся, я вже заспоко©вся. Видно,
що так було на мо©й долi написано.
Посiдали над берегом, i Марко став усе подрiбно розказувати, що чув вiд
Чепеля, котрий незадовго опiсля при©здив на Сiч.
Вже геть смерклося. На небi сiяли зорi, як вони подались до сiчових
ворiт.



ЧАСТИНА ДРУГА

За сво го гетманства взяв в Турц х мЪсто Кафу,
Аж и сам цесар турскiй был въ великом страху;
Бо му чотырнадцать тисяч тамъ люду збил.
Катарги дины палил, другiи потопил,
Много тогды з неволЪ христiан свободил,
За што го Бог зъ воинством го благословил.
З книжки "ВЪршЪ..."_

I

Вiд того часу перемiнився Сагайдачний, що й пiзнати його було годi. Вiд
того дня, коли довiдався про смерть Марусi, вiн не брив бороди. Мимо його
молодого вiку показалося у нiй кiлька сивих волоскiв. Тепер говорив мало.
Веселiсть його пропала. Нiхто вже не чув його спiву, а на свою бандуру то
не мiг й подивитися. Курiннi товаришi знали причину його смутку i
спiвчували йому. Усi зусилля, щоб його розважати, були даремнi.
Через кiлька днiв Сагайдачний нi до чого не брався, не хотiв ©сти, хоч
оба Жмайли уговорювали його, як могли. Вiн висох, i помарнiв, та втiкав
вiд людей. Виходив з Сiчi за ворота над берег рiки i тут сiдав пiд тою
вербою, де першi його сльози пролились. Тут сидiв цiлий день в тяжкiй
задумi. Йому здавалося, що на тiм мiсцi вiн востанн попрощався з Марусею,
i сюди його тягло, мов магнiтом. Тут вiн iнколи говорив сам до себе, начеб
з ким розмовляв, всмiхався болючо i плакав наперемiну. За ним зорив пильно
Марко i Антошко, та Сагайдачний ©х не помiчав. Вечером Марко забирав його
у курiнь. Сагайдачний нiколи йому не противився i слухав голосу Марка,
наче дитина сво © пiстунки. Товаришi стали побоюватися, що Сагайдачний
збожеволi . "Пропав козак, та й годi, шкода його", - говорили козаки мiж
собою.
Так тривало цiлий тиждень.
Тодi вiдразу Сагайдачний начеб зi сну прокинувся. Устав рано, умився,
поснiдав з товаришами i проговорив:
- Ну годi! Живий живе гада , треба за роботу братись.
I, хоч смуток не сходив з його лиця, хоч як усе говорив мало, вiн пiшов
помiряти мiсце пiд сiчову церкву, пооглядав дерево, порадив Марковi, як до
того братися, а сам узявся за органiзацiйну роботу.
Скликав на майдан усiх новикiв i оглядав кожного, до чого хто вдався, i
вiдповiдно до того дiлив ©х на сотнi i чети та наставляв ©м старшину. До
того вишукав вiн на Сiчi колишнiх чубiвцiв.
Зразу вiн говорив до них так:
- Будемо вас вчити во нного ремесла. Не думайте собi, що робимо це для
примхи, що нам так подоба ться. Нам немало прийдеться намозолитись з вами,
поки з вас козакiв зробимо. Се робиться для вашого добра. Пiдеш у бiй, а
не знатимеш, як збро ю орудувати i куди повертаться, то тебе i баба
переможе, а вже перед одним кварцяним, то втiкатимеш певно i пропадеш, мов
руда миш. З твого вишколення на доброго козака мусить вийти для Сiчi така
користь, що не будеш даром хлiба ©сти i опiсля будеш обороняти ©©, нашу
матку, i нашу церкву, i наш укра©нський народ, з котрого ти вийшов, i ту
землю, з котро© тебе злиднi прогнали. Тому вчися, а не тому, що тебе до
того силують, лише з добро© волi, що так треба. Коли б це кому не
подобалось, i хотiв тут лежаного хлiба, то йди собi зараз iк бiсовiй мамi,
а то поки я сам прожену, та такого прочухана дам, оцею рукою, що тобi твiй
пан, вiд котрого ти втiк, враз зi всiма економами присниться. Вимагаю вiд
вас слiпо© безумовно© слухняностi старшинi, i за непослух строго буду
карати. Без старшини нема вiйська.
Розпочалося зараз вчення на сiчовiм майданi, i геть далi за валами, i
на березi Днiпра, бiльшими i меншими гуртками. При кожнiй сотнi були
вибранi могильники, що мали копати рови i вали. Всi мусили вмiти пiшу i
кiнну службу, стрiляти з мушкетiв, орудувати шаблею i списом, кидати на
вiддаль ножами. Кожна сотня мала сво©х розвiдникiв, котрi вмiли довгi
простори повзанути по землi, мов гадюки.
Окремо вибрав кремезних людей з добрим зором на гармашiв. Старi козаки
дивилися на цю роботу з подивом i радiли, що знайшовся мiж ними чоловiк,
що хоче других навчити. За ©х часiв було iнакше, вони самi просили других,
щоб навчили.
Сагайдачний працював вiд рана до ночi i всiх пiдганяв. Потомленi
вправами йшли вiдпочивати, на ©х мiсце виходили другi, а Сагайдачному не
було спочинку.
У тiй працi вiн потонув усiм сво©м ством i шукав в нiй забуття.
Вiн взорувався на старiм Касянi Байбузi з Чубово© редути. Для всiх i
для себе був суворий, строгий, не пропускав нiкому провини. У нього з
Касяном були схожi причини смутку, тiльки що Касян усе воркотiв, усiх
лаяв, а Сагайдачний, навпаки, був для кожного привiтний, приступний i
кожному рад був помогти. Поза службою вiн був начеб iншим чоловiком.
До цих вправ, якi на Сiчi були вiдомi i заведенi, додав вiн ще одну,
тут не звiсну: як добувати ворожих мурiв. Дотепер йшли на мури з довгими
драбинами, до яких треба було кiлька дужих козакiв, щоб ©х пiднести i до
стiни приставити.
Сагайдачний видумав на це iншу штуку. Настругав коротких дубових щаблiв
i пов'язав з них мотузянi драбини. Одним кiнцем така драбина була
прив'язана до округлого дерева, на котрому звивалася. На другому кiнцi
були до драбини прив'язанi два великi залiзнi каблукованi гаки. Дво людей
брали за кiнцi округле дерево руками i викидали вгору. Гаки зачiпали за
стiну, i драбина розвивалась вниз.
Зразу Сагайдачний не хотiв нiкому сказати, на що воно , поки не
випробував цього з Марком. Вони пiшли оба на вали, перепливли човном рiчку
i тут стали перед стрiмким берегом. Узяли драбину i викинули вгору.
Дерево, летючи вгору, зачепило гаками за берег, i зараз дерево стало
спадати вниз i розвинуло драбину. Гаки зачепились за камiнь на березi, i
тепер обидва сюди повилазили. Попробували так кiлька разiв, хоч не раз з
драбиною треба було по©хати вниз, бо гаки не попали на тверду почву i не
мали сили вдержати тягару чоловiка.
По такiй удалiй пробi Сагайдачний дуже оживився.
- Се лише початок. Таких драбин ми зладимо бiльше i навчимо козакiв
ними орудувати. Тодi здобування мурiв не пожре стiльки людей, що досi.
Зараз треба се старшинi показати, а тодi подума мо про решту. Ми,
зда ться, весною пiдемо в похiд...
- На ляхiв?
- Хiба що нi. Ми до цього ще заслабi будемо. Нам треба зразу
попробувати на турках i ©м пригадатися. Вони далi i забудуть, що козаки ще
живуть на свiтi,
Перед старшиною вийшла проба добре.
- Менi зда ться, що такими драбинами ми випередили всiх на свiтi, бо я
не пам'ятаю, щоб у якiм вiйську такi драбини були. На дерев'яну драбину
влiзе десяток людей, а ©© можна дрючком додолу скинути, а тодi скiльки-то
люду нiвечиться.
- Нiчого говорити, - каже кошовий. - Така драбина - то собi хитра
штука, треба таких наробити про запас.
Вiдтепер Сагайдачний заходив часто в майстерню, де сплiтали мотузи,
стругали щаблi i кували гаки. До того вигадав Сагайдачний легкi вiзки на
двох колесах, якi можна було пiд мур фортецi пiдвезти. Сагайдачний вибрав
на робiтникiв кремезних i сильних людей.
Вони вправлялися цiлими днями, викидали драбини на скелю i лiзли туди.
Показалося ще, що коли на драбинi заважить здолу, то дуже важко
приходилось поскидати згори гаки.
Сагайдачний думав все над тим, щоб теперiшнiй спосiб воювання улiпшити,
i все, що вигадав, виходило гарно. I так вигадав вiн скорострiльний,
рушничний, бiй. Вибирав справних стрiльцiв, якi кулею на льоту птицю
трафляли. Вони сiдали на землi, загнувши ноги по-турецьки, за ними сiдало
кiлькоро звичайних людей з мушкетами, якi безвпинно лаштували рушницi i
передавали стрiльцевi. Вiн брав одну рушницю по другiй, стрiляв миттю i
подавав поза себе, а брав налаштовану.
Таким способом можна було в однiм мiсцi прибiльшити вогонь до небувало©
швидкостi, коли ходило о те, щоб здержати наступаючого ворога на конi чи
пiшки.
В недовгiм часi став Сагайдачний душею усi © Сiчi.
Всi його поважали, наче самого кошового. Те вплинуло теж i на новикiв,
котрi його подивляли i слухали. Старi сiчовi дiди говорили, що за ©х
пам'ятi такого запорожця на Сiчi не було. Йому ворожили, що вiн кошовим
буде, а тодi не буде важко розбити Польщу на порох та повиганяти з Укра©ни
всiх ляхiв i жидiв.
Сагайдачний не був з цього радий, що про нього таке говорять. Вiн сво ю
важнiстю не величався, бо знав, що цього козаки не люблять. Старшинi вiн
уступався, давав ©м зразок слухняностi i всiм говорив, що те, що вiн тепер
робить, все лише для добра i слави сiчового товариства.
Його молодi сотнi робили вправи, мов на шнурочку. Сагайдачний зложив
свою питому команду, яку всi мусили знати, позаводив знаки сурмою,
ракетами i iншi,
котрими порозумiвалися в полi. Рiвно йшли до бою i кiннi, i пiшi. Рiвно
i на команду похилялись списи, добувались i пiдносились шаблi. Сагайдачний
витворив з сiро© юрби збiгцiв справжн вiйсько, вишколене i карне.
Церкву посвятили ще того самого року на Святу Покрову. Окреме
посольство привезло з Ки ва iкони, ризи i всi церковнi потреби. О.
архiмандрит, до котрого Сагайдачний за цим посилав, дуже був цьому радий i
прислав сво архi рейське благословення.
Пiд час цього богослужiння став Сагайдачний з сво©ми сотнями в порядку
на майданi бiля церкви. На це свято поз'©здилися на Сiч знатнi товаришi з
паланок з усього Запорожжя. Сагайдачний завiв стрiляння сальвами з рушниць
цiлими сотнями, що усiм дуже припало до вподоби.
На такiй працi плив швидко час, i наспiв рiк 1605. Сiчове вiйсько було
у зразковому порядку. Збро© було доволi, байдакiв повнiсiнько довкруги
Хортицi, а багато готових човнiв на березi. Конi були у©ждженi, пороху i
куль повнi склади, харчiв назбирано багато. Козаки були певнi, що весною
пiдуть у якийсь похiд, певно на ляхiв.
Кошовий скликав велику раду зараз по великоднi. Вiн говорив перед радою
так:
- При Божiй помочi ми стали на сво©х ногах так, як ще нiколи. Тепер
пора нам, щоб козацтво не залежувалось, а попробувало сво©х сил. Може
бути, що ще щось покажеться недоладне i треба буде справити або добавити,
а дещо закупити, то ми так i зробимо, а ви, панове товариство, як гада те?
Тепер кошовий, знаючи, що мiж козацтвом днiсть, не боявся жодних
партiй.
- На ляхiв пiдемо, шкода втрачати слiв, - крикнув хтось з гурту.
- Ведiть нас на ляхiв; вже досить знущалися над бiдним народом...
- На ляхiв, на ляхiв, вигнати псубратiв-кровопийцiв з нашо© Укра©ни
геть у Польщу.
Тепер Сагайдачний вийшов на пiдвищення. Вiн виглядав поважно з сво ю
довгою бородою.
- Тихо, товаришi, хай Сагайдачний говорить.
Сагайдачний кланявся довкруги шапкою.
- Панове старшино, отамання i ви, мо© товаришi та брати! Iз душi вийняв
менi слово той, хто перший крикнув: на ляхiв! На ляхiв треба нам йти, щоб
помстити кривди цiлого народа та освободити його з пансько© зу©тсько© та
жидiвсько© кормиги. Там народ нiвечиться, i треба йому помогти. Я знаю
добре, чого нам на такий великий подвиг конечно потреба, бо у се дiло, як
зна те, я вложив цiлу свою душу.
- Гарно ти впорядкував вiйсько, нiде правди дiти.
- Я сим не величаюся. Хто пристав до запорожцiв, то його обов'язком
робити по сво©х силах для товариства, я робив по мо©х силах i не вважаю
сього за заслуги. Я лише про це тому сказав, щоб ви менi повiрили, що я
найкраще знаю, чого нам ще треба. У нас замало гармат... Усе ми робимо у
нашiй майстернi, але гармат ми поки що не зладимо.
- Ми ©х здобудемо.
- Певно, що ©х здобути мусимо, бо нiхто нам ©х не подару , але тепер я
вас питаю, де ©х здобути?
- На ляхах здобудемо, по городах i панських замках сього добра - хоч
греблi гатити...
- Та хiба що сими гарматами греблi гатити, бо до бою вони ледачi. У
панських замках i городах гармати лихi, що шкода на ©х здобування втрачати
сили. Добрi гармати найшов би, може, в Польщi, та заки ми до них
доберемось, то й сил нам не стане. Але я знаю краще мiсце, де добрi
гармати, i багато: у туркiв! Треба лише пiти до них поклонитися козацьким
способом, попросити гарненько i взяти. Я знаю, що нам це вдасться, i ми
цього докона мо. А попри ми зробимо ще одно благородне козацьке та
християнське дiло...
Усi зна мо, що ляхи угнiтають наш народ. Вiн мучиться, та як йому надто
допече, то вiн втiка вiд свого пана гнобителя, i на десять втiкачiв певно
восьмеро доб' ться до нас, у Сiч. Але гiрша неволя вiд пансько©, гiрша
мука нашому братовi неволя бусурменська. Там мучиться народ в кайданах на
турецьких галерах, в тюрмах та пiдземних льохах. Спитайте тих, що там
побували, яка гiрка доля до турчина в неволю попасти.
- Правда, правда, хай Господь хоронить в турецьку неволю попасти.
- А втеча звiдтам тяжча, як вiд ляха з Укра©ни, а скiльки-то
християнських душ пропада через те, як не може видержати знущання i
збусурмениться? Тож подумайте, панове товариство, як би воно було гарно,
коли б ми, забираючи собi турецькi гармати, освободили ще яку сотню-двi
християнського люду з турецько© неволi. А ще подумайте, скiльки у ледачого
турка золота набралось? А це також би не завадило нам роздобути...
- Добре говорить, йдiмо на турка...
- Нi, краще ходiмо на ляха.
- Не говори небилиць, хiба не чув, як гарно нам вичитав.
Кошовий каже:
- Хто за тим, щоб йти на турка, пiдняй шапку!
Цiлий майдан вкрився пiднесеними вгору шапками. Кошовий пiднiс булаву
вгору.
- Бiльшiсть хоче на турка, так воно i бути мусить...
- Тепер подавайте, товаришi, голоси, кому бути наказним у тому
майбутньому походi, бо вже ж цiлим кошем не можемо йти, пiдемо усi на
турка, то тут нам татарин на шию влiзе.
- Сагайдачний хай буде отаманом, нiхто так гарно дiла не зробить, як