Страница:
створити в iменi управи города. Та нiхто не хотiв того слухати, бо бурса
була княжа i городська управа не мала тут сво © влади.
За стражниками надбiг цiлий гурт крамарiв, якi нiчого собi з княжого
права не робили. Вони були подразненi тим смiлим злодiйством. Вiдзивалися
наклики й погрози в рiзних мовах. Стали гримати до дверей, а коли ©м не
вiдчиняли, один кремезний москаль пiдпер дверi плечима, i вони подалися.
Юрба впала досередини шукати i ловити злодiя. Та ж усi його бачили, як
втiкав i перескочив огорожу, мусять його знайти i покарати. Так кричали з
усiх бокiв. Одного даскала перевернули i змiсили ногами. Iншi поховалися
по кутках. Хлопцi, наляканi, посхапувалися з лежанок i стали кричати. Юрба
стала ©х бити. Iншi пiшли до огорода i шукали за слiдом. Городськi
пахолки, що прийшли сюди першi,
анi прочували, що така буча ско©ться. Хотiли тепер роззвiрену юрбу
спинити, але не мали вже сили.
Хлопцi ховалися попiд лежанки. Юрба пiймала кiлькох старших i стала
немилосердно бити та мучити. Одного бурсака прив'язали до сволока за ноги
i били, а вiн з болю признався, що то вiн дiйсно ходив красти, хоч не вмiв
сказати, де вкрадене подiв.
Один бурсак вспiв вирватись тихцем i побiг на замок, побiг босий, бо
нiколи було взуватися; другий розбудив ректора, котрий втратив голову i не
знав, що робити.
Той, що вспiв перебратися на замок, розповiв отамановi сторожi, що
сталось, благав помочi, бо всiх бурсакiв повбивають.
На замку, на час ярмаркiв, стягав князь бiльше число гайдукiв, що
творили на кожний випадок поготiвля. Могли якi розбишаки напасти на
купцiв, могла статися яка пожежа або що iншого.
Отаман вислав зараз гайдукiв на помiч, i вони прилетiли миттю, бо вiд
замку до бурси не було далеко.
З бурси виходив пекельний крик i вереск. Гайдуки вдерлися досередини i
стали бити кого попало. Напасники тепер отямилися. З гайдуками не була
така легка справа, як з хлопцями. Дехто став оправдуватися. Мучення
хлопцiв вiдразу устало. Кожний дивився, як би з цiлою шкурою видiстатися
звiдсiля. Та це було неможливо, бо всi виходи були пильно стереженi.
Гайдуки шукали всюди, ловили напасникiв i в'язали. Витягали ©х за бороди i
тягли до сiней. Тепер хлопцi помагали гайдукам шукати, нiхто не скрився.
Вже було рано, як з бурси вивели цiлу юрбу, пов'язану мотузками, i повели
на замок, де ©© запроторили до замкових льохiв.
В бурсi був нелад, як по татарськiм наскоку. Обстанова поперевертана i
поламана, усюди валялася солома з подертих солом'яникiв, порозмiтувана
одежа, кiлькох бурсакiв було вбито, одному даскаловi зламали руку i два
ребра, багато поранено, одному вибили око, а що повибивали зубiв, то й не
злiчиш.
Зараз прийшов княжий лiкар з помiчниками та цилюрниками i стали ранених
перев'язувати.
Прийшов наляканий ректор з учителями. Вони випитували, як воно сталося,
i все записували, щоб зараз здати справу його княжiй милостi.
Та його милiсть, що вставав дуже рано до церкви замково© молитися,
почув галас. Однак не звертав на це уваги, поки сво©х ранiшнiх молитов не
скiнчив. Цього був би вiн не вiдложив, коли б навiть татарва напала, бо
Бог перший.
Ректор, йдучи на замок, вже стрiнувся з посланцем, що йшов вiд князя по
нього.
Ректор, ввiйшовши до кiмнати князя, низько вклонився, ждучи, аж князь
перший заговорить, хоч був першою у нього особою.
- Донесли нам про якийсь напад на нашу бурсу.
- Так, ваша милосте. Був напад, i зчинилося велике нещастя. кiлька
вбитих, а багато ранених, та гайдукам вашо© княжо© милостi вдалося всiх
напасникiв переловити, i вони тепер сидять у замковiм льоху, дожидаючи
заслужено© кари.
- З чого ж воно взялося?
- Говорять, що якийсь бурсак, викравшися з бурси вночi, пiшов по базару
промишляти. За ним гонили аж до бурси, тут вiн перескочив огорожу i
скрився. Го-родськi пахолки домагалися, щоби ©х впустити досередини шукати
за злодi м. Притча бурсова не хотiла цього зробити, бо ж то бурса княжа, а
не городська. Тодi юрба роз'ярена виважила дверi, вдерлася досередини,
одного даскала перевернули i розмiсили ногами, багато хлопцiв побили, як я
вже казав. Одного якогось, що мав подобати на того якогось злодiя,
страшно, по-звiрськи катували, i вiн з болю признався, та не вмiв сказати,
де вкрадене скрив.
Князь не втратив холодно© кровi. Вiн плеснув у руки, i явився старий
княжий слуга.
- Приклич сюди пана Претвича.
Претвич, шляхтич гербовий, був довiреним княжим секретарем.
Як слуга вийшов, князь каже:
- Такого пропустити не можна. Занадто собi тi бороди позволяють за те,
що я ©х освободив вiд мита i драчок, для того, що до мо©х городiв безпечно
за©жджають, бо усюди моя служба ©х пильну . Напад i розбишацтво тут, пiд
мо©м боком, - то нечуване. Та скажи менi, ректоре, що за причина тако©
сваволi, неслухняностi, такого зухвальства мiж бурсаками, чого ходять
поночi красти, чи голодують у бурсi?
- Причина того, прошу вашо© свiтлостi, - то буйна молодiсть. Я певний,
що вони не роблять того анi з голоду, анi з якогось браку, анi для наживи.
Це в них назива ться геройство, удалiсть: помимо замкiв непомiтно
викрастись, помимо пильного стороження пахолкiв вкрасти. Ось що цей
нещасний, що стiльки лиха
нако©в, що вiн вкрав? Пiд огорожею бурси, в огородi, найдено розсипанi
фiги, сушенi сливи полудневi, турецький мед i горiхи... та ще й одного
в'яленого судака.
- Його не дасться викрити? - питав князь.
- Неможливо, ваша свiтлосте, сам не призна ться, хiба на сповiдi, а
товаришi не видадуть його, хоч би на тортури брати.
Князь задумався i не говорив нiчого.
Прийшов Претвич i став перед князем.
- Маю для вашмосцi роботу: розслiдити, як i що сталося цi © ночi в
нашiй бурсi, здаси менi справу, потiм вiдiшлемо винуватих судовi
городському. Скажи ротмiстровi надвiрно© команди, що я з нього
невдоволений. Якби був щоночi посилав ронда по городу, було би до цього,
певно, не прийшло.
- Я смiю оправдати перед вашою свiтлiстю пана ротмiстра. Замало людей у
нього. Багато вiйська розiслав до границь князiвства вашо© свiтлостi, куди
йдуть шляхи до Острога, щоби купцiв обороняти перед розбишаками та
чужогородськими митниками.
- Як то? Вони смiють нехтувати мо© розпорядки i побирають мито? Так ми
©м iншо© загра мо.
- Ваша свiтлiсть зволять прийняти ласкаво це оправдання вiрного слуги
вашо© свiтлостi, я кажу, що в нас нема стiльки людей, щоб пiд пору ярмарку
сторожити всюди.
- Отже, я це приймаю, а ти, вашмосць, напиши зараз до мо©х залог Дубна,
Ровна i Полонного, щоб зараз присилали вiддiли на пiдмогу. Тих бородачiв я
так вiзьму в карби, що ©м вiдхочеться нападати на мене. Далi, то я в мо му
замку не буду безпечний.
- Я певний того, що бiльше такого не повториться.
- У тих купцiв, що ©х нинi позамикали, сконфiскувати увесь набiр.
Покривджених вiдшкодувати потреба. Зробиш так, як я приказав.
Претвич вклонився князевi в пояс i вийшов.
- Треба щось, ректоре, зробити, щоб бурсаки не буяли i з бурси не
викрадалися. Якi з них будуть, люде, коли в молодiм вiцi на таке
беззаконня пускаються.
- Позволю собi завважити вашiй свiтлостi, що про них я помимо того
спокiйний. Молоде пиво мусить вишумiти i устатку ться.
- Ну, нехай шумить, краде, розбива . Нехай замолоду привча ться до
розбишацтва, опiсля як знайде. Але я не думаю ложити на школу розбишак.
Князь був, очевидно, подражнений, бо не зрозумiв iнтенцi© ректора.
- Вибачте, ваша свiтлосте, я не так думав, як висловився. Я говорю, що
в буйностi молодих певна границя, яку лише вправний педагог доглянути
може. Границя мiж тим, що береться на рахунок дiтвацтва, а що свiдчить про
злобу характеру. Навiть те друге дасться у молодого справити, коли б був
на те час i можливiсть, коли б таку молоду, зiпсуту парiсть можна
вiдокремити i охоронити вiд прокази iнших. На те анi школа, анi бурса не
нада ться, але коли я знаю добрi прикмети дитини, то я йому вибухи
дiтвацтва мушу вибачити, розумi ться, остiльки, щоби не топити його, а
вдоволитися звичайною, не шкiдливою карою. В данiм случаю, коли би тi
гiльта© робили сво© нiчнi екскурсi© для наживи, я би, ©х викривши,
понаганяв; а що вони для наживи не робили того, доказ в тiм, що не крали
нi парчi, нi адамашка, нi шовку, лиш фiги, горiхи i мед. Вони колись самi
до того признаються i признають свою молодечу похибку.
- Прикажу бурсу на час ярмарку обставити сторожею.
- Прошу цього не робити, ваша свiтлосте, бо знайдуться такi, що
винайдуть способи, щоби сторожу успити. Це пiдбадьорило би ©х до ще
бiльшого гiльтайства, бо поборення аж таких перепон - то ще бiльше
геройство, чим обманути городських пахолкiв та купецьких челядникiв. Я
маю, ваша свiтлосте, iнший, успiшнiший спосiб.
- Який?
- Я поставлю сторожу з-помiж них самих. Вони самi ©© вибирати будуть
з-помiж себе. Вони самi будуть себе вза мно пильнувати, навiть без мого
контролю, а коли би таке приключилося, як цi © ночi, то тi стражники, а
нiхто iнший за всiх тих, що викралися, вiдповiдають. Тим способом
зломиться ©хня псевдосолiдарнiсть в тiм напрямi: поставлений мною на
сторожi не для того видасть того, що провинився, щоби його покарали, лише
для того, щоби вiн сам не пiдляг карi за зле сповнений обов'язок, що не
допильнував.
- Твiй план, ректоре, менi по нутру, попробуй.
Як ректор вернувся до бурси, то застав уже тут i о. Дем'яна, i кiлькох
мiщан, якi допитувалися про знакомих. Був тут уже i пан Претвич, який
пильно вiв слiдство. Показалося, що шкода була з початку прибiльшена, бо
лише одного бурсака забито на смерть. Кульчичанам дiсталося теж трохи.
Вони поховалися пiд лежанки, i тут ©х покопано чоботами: Петра - в ухо, а
Марка - в чоло. За ними розвiдувалися пильно о. Дем'ян i старий Плескач.
В тягу скiлькох днiв не було цiлком науки, заки усе привели до ладу.
Половина хлопцiв лежала в шпиталi. Острозькi мiщане були мiж молотом i
ковадлом. З одного боку, боялися, щоби ярмарок не попсувався, коли би
застрого винуватцiв покарали; з другого боку, жаль ©м було хлопцiв, i
почували зневагу на собi самих i на князевi, якого дуже поважали.
Так само невеликий був пожиток з того, що в купцiв награбили. Бо
показалося, що межи ув'язненими був лише один купчик iз Кафи, що привiз
полудневi овочi до Острога. Всi iншi - то челядники купецькi, якi
привезенi були ©х панами до помочi i до пильнування панського добра, ©х
потрафив той купчик, який сам уночi спав при сво©м крамi, пiдбити до того
нерозважного кроку, за який прийшлося всiм покутувати. х панам i не
снилося платити за них, бо вони ©м не казали такого робити i всього
вiдпекувались.
VI
Стрiлою сходив нашим хлопцям час в Острозькiй школi. Життя йшло
одноманiтно. Часами дiстали яку вiстку з дому через дрогобицьких солярiв,
часами посилали вони письма до сво©х рiдних. Але про це, щоб деколи самi
тамтуди по©хали, не було й мови. Дорога до Кульчиць давно заросла травою,
та й вони мусили осво©тися з тою думкою, що поки ©хня наука не скiнчиться,
то про поворот i мови не може бути. А коли та наука скiнчиться, про те
нiхто не знав, нi вони, нi ©хнi вчителi. Треба було вчитися багато, рiзно©
схоластично© мертвеччини, та в тiй науцi не було розмеженого плану. Багато
хлопцiв не видержало, кидало науку й вертало або додому, або йшло свiт за
очi.
Кульчичане не могли нi на одне, нi на друге зважитися. До дому далеко,
а у свiт широкий йти було страшно. Школа приковувала ©х так, що не могли
вiд не© вiдiрватися. Дiдусева наука i напiмнення глибоко засiли ©м у душу,
щоб могли ©х забути. Цiлою ©х осолодою були тi признання вчителiв, тi
шкiльнi та княжi нагороди, якi ©м рiк рiчно дiставалися.
Iнколи кликав ©х на замок князь i казав собi читати книжки, iнколи
заводив з ними розмови, бо вiн дуже любив диспути на релiгiйнi теми.
Iнколи, коли який вчений монах з'являвся в Острозi на замку, князь
прикликав хлопцiв, щоби прислуховувались розмовам вчених людей. Коли ж
траплялись ферi© шкiльнi, хлопцi ©здили по численних селищах i економiях
княжих i тут вiдпочивали. А вiдпочинком для них було те, що займались
газдiвством i ©здили в поле. В такiй роботi вони дуже любувалися, бо це
нагадувало ©м рiдне село.
При тiй нагодi пiзнали вони спосiб адмiнiстрацi© княжого добра i його
велич.
Недарма держали його в цiлiй Польщi та Укра©нi за найбiльшого дуку.
До князiвства Острозького належали два Волинськi повiти: Луцький i
Кременецький. Вiд пiвночi заходило воно в мозирськi мокляки, йшло повз
ки©вське во водство, на полудн займало чималий шмат Подiлля. Крiм того,
належали до князя великi простори в Галичинi, що були вiном його жiнки.
На тiм просторi було не менше як 1300 сiл, 100 мiстечок i 40 замкiв,
випосажених гарно i узбро них у все, що до оборони було потрiбне.
В Острозькiм князiвствi жило в тiм часi, тобто при кiнцi XVI столiття,
4700 родин, значить около 28 200 душ, на просторi двох мiльйонiв моргiв. З
того третина належала до хлопiв, осадчих. Пiсля того, якi були ©х
обов'язки, вони дiлились на три категорi©, але отчичiв, тобто пiдданих,
прив'язаних до землi, як водилось у iнших панiв того часу, тут не було.
Князь, маючи багато пусто© землi, закликав робучий люд до себе на
слободу, яка тривала 24 роки, заки прийшлося вiдробляти за землю та
платити податки. За той час кожний так загосподарився, що вже йому не
хотiлося рушати й деiнде шукати непевно© долi.
До того, хлiбороб почував себе тут безпечнiше, як деiнде. Нiхто не
чiпав його вiри, а густо розсiянi княжi замки, з добре узбро ними
залогами, бистро зорили за тим, щоб робучий народ був безпечний перед
нападами хижацьких татар.
Траплялося iнколи, що загiн татарський нечайно шарпнув яке крайн
село, та князь переводив ограблених на iншу оселю, а на татарах звичайно
люто мстився. Iз то© речi князь жив добре з укра©нським i низовим
козацтвом, i тут вони, шануючи княже майно i людей, бували як у себе дома.
Кульчичане ©здили кожного року в iншу сторону, пiзнавалися з княжими
державцями i економами, пiзнавали народ робучий. Побачивши, що тут
живеться людям краще, як у Самбiрщинi, вони чули до князя ще бiльше
поважання.
За час побуту кульчичан в Острозькiй академi©, якось на другому роцi
сталась подiя, яка цiлий острозький свiт дуже заворушила.
Перед недавнiв часом жив на службi князя убогий шляхтич з Полiсся,
Христофор Косинський, гербу Равич. Князь його любив i нагороджував, i
здавалося, що вiн остане князевi вiрним до смертi. Що там мiж ними зайшло,
нiхто того не знав, але Косинський покинув князя i пiшов шукати щастя на
Запорожжi, як багато iнших людей то© доби.
Не знати, чи Косинський мав злiсть на князя, чи на його сина Януша,
який зовсiм зляшився. На тi рахунки приготовлявся Косинський довгий час.
Вишукував собi людей таких самих невдоволених, як i вiн, проти панiв,
магнатiв.
На Запорожжi серед низового товариства кипiло проти Польщi. Король
видавав часто унiверсали до руських во вод, до "укра©нних" старостiв, щоб
не допускали до сполуки мiж низовцями й Укра©ною. Не можна нiкого пускати
нi сюди нi туди. Низовцям не вiльно нiчого продавати, анi купувати вiд
них. В той спосiб хотiла Польща змусити запорожцiв до покори й послуху.
- Польща не призна наших вольностей, наших старих прав, не призна
нашо© виборно© старшини, а наставля проти нашо© волi якогось старшого,
якого ми не прийма мо.
- Я знаю того старшого, пана Язловецького. Добряга чоловiк i козак
цiлою душею.
- Але нам накинений. Хай живе мiж нами, то коли покажеться, то i
виберемо кошовим, хiба ж у нас не отаманували шляхтичi?
- Згадати б лише Дмитра Вишневецького-Байду. Тепер думи про нього
спiвають, або Дашковича? Може бути отаманом i Язловецький, але прийди
сюди, братику, хай побачимо, якi в тебе зуби, - а накиненого старшого ми
не прийма мо.
Так ремствували запорожцi, а Косинський пiддавав:
- Ще буде поганiше, панове товариство. Коли ви не вiдруба те руки, що
за вашими вольностями посяга , то не лише старшого накинуть вам ляхи, але
ще на на-
шу Сiч Запорозьку сво©х кварцяних на постiй пришлють...
- Не дiждуть!
- Це лише вiд вас залежить. Як ви покажете свою силу, тодi й вони
пiзнають, що не можна.
На Укра©нi було невдоволеного матерiалу дуже багато.
Зачнiм вiд уходникiв. Як стало тяжко жити народовi укра©нському через
драчi, через панщину, то збиралися ватаги смiливiших людей у степ
козакувати, йшли звичайно ранньою весною в дике поле, орали тут землю,
вели бджiльництво, ловили та в'ялили рибу, стрiляли звiрину. Було це дуже
небезпечно, бо степовi хижаки нападали на них зненацька, ловили в ясир.
Треба було орати, держачи зброю напоготiвлi. Але пiдпри мство
оплачувалось, i уходникiв не бракло, а тут було всього доволi, та не було
панського гнiту Та пословиця каже, що бiди конем не об'©деш. Пограничнi
королiвськi старости пронюхали наживу i здержували повертаючих уходникiв,
щоб ©м платили вить, цебто дань, яку собi самi встановляли довiльно.
- За що ми ма мо платити? - гукали роз'яренi люде. - Чи староство
пiклу ться нами, як над нашими головами татарський аркан фуркне? Чи
обороня нас од напастi, чи то його земля, чи помага нам ©© обробляти?
На те казали приклонники Косинського:
- Хоч би не верталися по роботах додому, а там, в степу, поселилися, то
i там сяга лядська рука за вашою свободою i поверне вас у сво©х пiдданих.
Так буде доти, поки не проженете ляхiв геть у Польщу. Гуртуйтесь,
хапайтесь за зброю i чекайте даного знаку.
Ре стровi козаки були невдоволенi, що Польща не виплачувала ©м на час
умовлено© плати. Такi залеглостi множилися все. А на море йти було теж
строго заборонено козакам. Польща замiсть вихiснувати могутнiй, молодечий
розгiн козацтва проти невiрних, переоцiнювала силу Туреччини i боялася ©©
погроз, якi сипалися з Царгорода на Польщу по кожнiм козацькiм набiгу.
Отже, заспокоювала козакiв, як могла, коли не грозьбами, то просьбами,
щоби на море не ходили.
- Польща нам не платить, що приймилася платити за нашу вiрну службу, не
позволяе нам йти в похiд i поживитись - значить хiба бiдувати дома, бо так
панам подобалось.
До них писав Косинський:
"Дiйшло до нас те, що не спiшна його милостi пану старостi дорога з
тими грiшми до вас, отже, вашмосцi, не барячись довго, зараз до нас
поспiшайте".
Був ще на Укра©нi другий рiд козакiв нере стрових, тобто таких, яких в
урядовий список нiяк не можна було змiстити. Польща, боячись козацько©
сили, встановила, що бiльше тисячки козакiв бути не може. Тi остаються на
службi Речi Посполито©, дiстають вiд уряду плату (нiколи не доплачувану),
а решта - все то поспiльство, пiдданi, яким вiд козацтва - зась.
Але приходили на Польщу прикрi вiйни, де треба було багато вiйська i то
дешевенького. Тодi треба було збирати козацькi полки. До того було багато
охочих. Кожному хотiлося вийти з хлопського пiдданчого стану в козацький,
де були вольностi запорученi. Уряд польський радо ©х приймав в козаки, але
лише поки було треба. Опiсля наганяли знову тих охочих до плуга пiд
панський канчук. З того виходило велике роз'ярення.
- Ляхи нас обманюють. Як треба було за ©хн дiло головою важити, то нас
голубили i золотi грушi обiцяли, тепер показу ться, що тi грушi на вербi
ростуть, - не пiдемо в панське ярмо.
Тодi Косинський пiддавав ©м:
- Так приставайте до мене, а при Божiй помочi скинемо панське ярмо раз
на все з себе.
Опрiч того було на Укра©нi того козацтва, мов макового цвiту по мiстах
i мiстечках.
Живе собi в городi смирненький, працьовитий та тверезий чоловiк. Стане
на службу за челядника у якого ремiсника. Дотепний вiн та веселий, вмi
всiлячину розповiсти складно та людей смiхом морити. Нiхто не зна , хто
вiн та й звiдкiля. Дому вiн цiлу зиму та лише наслуху голосу, йому
самому зрозумiлого. А коли той голос почу , то мов пiд землю пропав. Ще з
вечора лягав спати, а над ранок то й мiсце по нiм застигло. Аж згодом
дiзнавалися мiщане, що то був козак, який зайшов до них на супочинок, бо
iншо© козацько© роботи тодi не було. Ватаги Косинського росли, як гриби по
дощi. Вони порядкувалися, криючись по широкiй Укра©нi перед оком панiв та
дожидаючи пори. То були ватаги невдоволених, покривджених. У них
одна-одинока цiль: прогнати панiв з Укра©ни i зажити тут без хлопа i пана
вольним козацьким життям.
Косинський перший повстав проти панського гнiту. То була перша хмара на
Укра©нi, вiдколи там Польща запанувала. То була хмара, з яко© вдарив
перший грiм народного гнiву. Початок зробив Косинський, кiнчало начате
дiло гайдамацтво.
Косинський зiбрав ватагу з п'яти тисяч козацтва.
На перший раз вибрав собi Януша Острозького, сина Василя-Костянтина,
який був тодi ляхом душею i тiлом. До нього належала Бiла Церква. Цей
город лежав найближче козацьких земель.
Косинський вибрав до того найвiдповiднiшу пору, коли князь Костянтин
по©хав з синами на королiвську елекцiю до Варшави. З собою забрав вiн
найкращi вiйська з замкiв i постоялих мiсць, те саме зробив i його син
Януш.
В Бiлiй Церквi орудував iменем князя Януша його свояк старий
пiдстароста князь Дмитро Курчевич-Булика. У нього було пiд рукою мало
вiйська i то плохенького. Його жовнiри безвпинно зводили бучi з мiщанами,
обдираючи ©х з усього добра.
Замiтне було те, що те заняття Бiло© Церкви вiдбулося спокiйно, без
проливу кровi i нiкого не покривджено, нiкому нiчого не рушено, крiм майна
князя Януша. Сам князь Булика не потерпiв нiяко© шкоди.
Зараз опiсля проголосив себе Косинський гетьманом козацьким i всього
низового вiйська.
Князь Дмитро Курчевич-Булика зразу дуже побоювався про себе, бо як
свояк князя Януша Острозького держав з ним одну руку. Тепер, побачивши, що
Косинський поводиться по-дружньому й нiчого, крiм княжого добра, не чiпа ,
осмiлився i став заходити на замок, де мав свiй постiй Косинський з сво©м
штабом.
Гетьман приймав його.
Булика поважився спитатися його, чи йому не совiсно чiпати такого
могутнього пана, в котрого вiн ©в хлiб-сiль i зазнав вiд нього не одного
добродiйства.
Косинський поклепав його по плечу, та й каже:
- Проти старого князя я поки що не маю нiякого рахунку. На разi
розплачуюся з паном Янушем, а опiсля покажеться, що буде.
- Що ж тобi, пане гетьмане, князь Януш злого вчинив?
- Чи ти, князю, справдi не зна ш того, чи, може, лише показу ш
незнайка. Ти також у тiм сво© пальчики помачав, та тобi я вибачу, бо ти
так мусив робити, як тобi твiй пан казав. Ти хоч князь зроду, та такий
самий худопахолок, як би i я. Та як ти забув, то зараз я тобi нагадаю
причину. Ти тямиш, що я служив у старого князя. Платив вiн менi, та не
задармо, бо моя служба була вiрна, i небезпечна. Не раз я наставляв свою
голову в оборонi княжого добра. Не раз ганявся за ордою, що княжi слободи
шарпала. Ну та й я переконався, що в князя нiчого не дороблюся, що треба
деiнде долi шукати. Князь так, як добрий хазя©н з конем; поки може робити,
то йому да ©сти, а коли не годен уже ногами волочити, то його вижене в
степ, вовкам на снiдання. Таке було б i зi мною. Я бачив, що коли рука
зiмлi i не зможе шаблею володiти, то треба буде в старцi пiти та жебраним
хлiбом жити. Не буде надi мною змилування, бо в князя камiнне серце. Я
пiшов на Запорожжя. А там я не був послiднiм козаком. Пiзнало товариство,
чого я варт, i пiслали мене на Тавань за ордою зорити. То була дуже важна
i тяжка та вiдповiдальна служба. Треба було спати з створеним ухом i оком,
бо як у Святому письмi сказано: не зна ш нi дня, нi години. Положив я там
немалi заслуги для козакiв, для князя, для люду, для цiло© Речi
Посполито©. Я не стану себе хвалити. Ти спитай запорожцiв, спитай самого
кошового Богданка Мiкушинського. Не одному нещастю я вмiв вчасно
запобiгти, бо всi рухи татарсько© орди я мав на оцi i про все заздалегiдь
дiзнавався.
- Я це знаю, - каже Вулика.
- Ти все зна ш, та я тобi ще дещо пригадати хочу. За мою вiрну й
корисну службу, на вставлення Мiкушинського, мене нагородив король, його
милiсть. Я дiстав за мо© заслуги надання на Рокитну. Вважай, мене король
обдарував! - Гетьман виголосив це слово значущо, а вiдтак, пiдсмiхаючись,
каже: - Дарував менi таке, що йому нiчого не коштувало. Бачиш, якi нашi
королi щедрi! Рокитна - то була пустiль: лiс та й болота. Треба було йно
усе заселювати, кликати рiзних сiроманцiв на слободу. У його милостi,
князя Острозького, йде це гладко, мов по маслi, бо вiн новосельчанам
помага , i селища ростуть, як гриби по дощi. Я, худопахолок, такого не
втну. Тi, що до мене йдуть на слободу, мусять самi дороблюватися, а це вже
йде тяжче й повiльнiше.
- А ти, гетьмане, ремству ш, що князь недобрий чоловiк.
- Певно, певно, але так само добрий чоловiк той хазя©н, що для сво©х
волiв та корiв ставить стайню, щоби не мокли, не мерзли, та не виздихали.
Та слухай далi.
Я не мiг так вiдразу заселити то© Рокитно© - менi йшло пиняво, але я
був би того доконав, бо люде чували про мене i були би до мене пiшли. Та
тепер зачина ться друга iсторiя. Зна ш з Святого письма, як той
богомiльний цар Давид побачив гарну жiнку свого сотника, проходжуючись з
молитвою на устах по сво му пишному огородi. Ну i сотника велiв вбити, бо
йому заважав, а жiнку його забрав собi. Таке зробив i твiй пан князь Януш,
ненаситна душа. Забажав мого худопахольського добра, бо Рокитна заходила
помiж його посiлостi, i заграбав те, що було мо , де я хотiв на старостi
лiт вмирати та мо©й бездомнiй рiднi кусок стрiхи лишити.
- Вiн не забрав, а дiстав од його милостi короля надання, на те вiн
грамоту ма .
- Вже ©© не ма , бо та грамота вже в мо©х руках, i вiн ©© тодi
побачить, як сво ухо. Бо вiн ту грамоту у короля вимантив, вишахрував,
замовчав, що Рокитна моя. В старину нашi предки скити, пiймавши одного
деруна Креза, глитая, у пельку топленого золота налляли. Я золота не маю,
але як пiймаю, то наллю йому топленого олова в рот. Олова у мене досить.
- Не даси ради. За ним уся шляхта посто©ть, старий князь порушить небо
i землю, щоб тебе, гетьмане, здавити.
- За мною повстане увесь народ. Певно, що я сам нiчого не вдiю. Але
таких невдоволених тисячi, кожний з них ма з якимсь паном свiй
була княжа i городська управа не мала тут сво © влади.
За стражниками надбiг цiлий гурт крамарiв, якi нiчого собi з княжого
права не робили. Вони були подразненi тим смiлим злодiйством. Вiдзивалися
наклики й погрози в рiзних мовах. Стали гримати до дверей, а коли ©м не
вiдчиняли, один кремезний москаль пiдпер дверi плечима, i вони подалися.
Юрба впала досередини шукати i ловити злодiя. Та ж усi його бачили, як
втiкав i перескочив огорожу, мусять його знайти i покарати. Так кричали з
усiх бокiв. Одного даскала перевернули i змiсили ногами. Iншi поховалися
по кутках. Хлопцi, наляканi, посхапувалися з лежанок i стали кричати. Юрба
стала ©х бити. Iншi пiшли до огорода i шукали за слiдом. Городськi
пахолки, що прийшли сюди першi,
анi прочували, що така буча ско©ться. Хотiли тепер роззвiрену юрбу
спинити, але не мали вже сили.
Хлопцi ховалися попiд лежанки. Юрба пiймала кiлькох старших i стала
немилосердно бити та мучити. Одного бурсака прив'язали до сволока за ноги
i били, а вiн з болю признався, що то вiн дiйсно ходив красти, хоч не вмiв
сказати, де вкрадене подiв.
Один бурсак вспiв вирватись тихцем i побiг на замок, побiг босий, бо
нiколи було взуватися; другий розбудив ректора, котрий втратив голову i не
знав, що робити.
Той, що вспiв перебратися на замок, розповiв отамановi сторожi, що
сталось, благав помочi, бо всiх бурсакiв повбивають.
На замку, на час ярмаркiв, стягав князь бiльше число гайдукiв, що
творили на кожний випадок поготiвля. Могли якi розбишаки напасти на
купцiв, могла статися яка пожежа або що iншого.
Отаман вислав зараз гайдукiв на помiч, i вони прилетiли миттю, бо вiд
замку до бурси не було далеко.
З бурси виходив пекельний крик i вереск. Гайдуки вдерлися досередини i
стали бити кого попало. Напасники тепер отямилися. З гайдуками не була
така легка справа, як з хлопцями. Дехто став оправдуватися. Мучення
хлопцiв вiдразу устало. Кожний дивився, як би з цiлою шкурою видiстатися
звiдсiля. Та це було неможливо, бо всi виходи були пильно стереженi.
Гайдуки шукали всюди, ловили напасникiв i в'язали. Витягали ©х за бороди i
тягли до сiней. Тепер хлопцi помагали гайдукам шукати, нiхто не скрився.
Вже було рано, як з бурси вивели цiлу юрбу, пов'язану мотузками, i повели
на замок, де ©© запроторили до замкових льохiв.
В бурсi був нелад, як по татарськiм наскоку. Обстанова поперевертана i
поламана, усюди валялася солома з подертих солом'яникiв, порозмiтувана
одежа, кiлькох бурсакiв було вбито, одному даскаловi зламали руку i два
ребра, багато поранено, одному вибили око, а що повибивали зубiв, то й не
злiчиш.
Зараз прийшов княжий лiкар з помiчниками та цилюрниками i стали ранених
перев'язувати.
Прийшов наляканий ректор з учителями. Вони випитували, як воно сталося,
i все записували, щоб зараз здати справу його княжiй милостi.
Та його милiсть, що вставав дуже рано до церкви замково© молитися,
почув галас. Однак не звертав на це уваги, поки сво©х ранiшнiх молитов не
скiнчив. Цього був би вiн не вiдложив, коли б навiть татарва напала, бо
Бог перший.
Ректор, йдучи на замок, вже стрiнувся з посланцем, що йшов вiд князя по
нього.
Ректор, ввiйшовши до кiмнати князя, низько вклонився, ждучи, аж князь
перший заговорить, хоч був першою у нього особою.
- Донесли нам про якийсь напад на нашу бурсу.
- Так, ваша милосте. Був напад, i зчинилося велике нещастя. кiлька
вбитих, а багато ранених, та гайдукам вашо© княжо© милостi вдалося всiх
напасникiв переловити, i вони тепер сидять у замковiм льоху, дожидаючи
заслужено© кари.
- З чого ж воно взялося?
- Говорять, що якийсь бурсак, викравшися з бурси вночi, пiшов по базару
промишляти. За ним гонили аж до бурси, тут вiн перескочив огорожу i
скрився. Го-родськi пахолки домагалися, щоби ©х впустити досередини шукати
за злодi м. Притча бурсова не хотiла цього зробити, бо ж то бурса княжа, а
не городська. Тодi юрба роз'ярена виважила дверi, вдерлася досередини,
одного даскала перевернули i розмiсили ногами, багато хлопцiв побили, як я
вже казав. Одного якогось, що мав подобати на того якогось злодiя,
страшно, по-звiрськи катували, i вiн з болю признався, та не вмiв сказати,
де вкрадене скрив.
Князь не втратив холодно© кровi. Вiн плеснув у руки, i явився старий
княжий слуга.
- Приклич сюди пана Претвича.
Претвич, шляхтич гербовий, був довiреним княжим секретарем.
Як слуга вийшов, князь каже:
- Такого пропустити не можна. Занадто собi тi бороди позволяють за те,
що я ©х освободив вiд мита i драчок, для того, що до мо©х городiв безпечно
за©жджають, бо усюди моя служба ©х пильну . Напад i розбишацтво тут, пiд
мо©м боком, - то нечуване. Та скажи менi, ректоре, що за причина тако©
сваволi, неслухняностi, такого зухвальства мiж бурсаками, чого ходять
поночi красти, чи голодують у бурсi?
- Причина того, прошу вашо© свiтлостi, - то буйна молодiсть. Я певний,
що вони не роблять того анi з голоду, анi з якогось браку, анi для наживи.
Це в них назива ться геройство, удалiсть: помимо замкiв непомiтно
викрастись, помимо пильного стороження пахолкiв вкрасти. Ось що цей
нещасний, що стiльки лиха
нако©в, що вiн вкрав? Пiд огорожею бурси, в огородi, найдено розсипанi
фiги, сушенi сливи полудневi, турецький мед i горiхи... та ще й одного
в'яленого судака.
- Його не дасться викрити? - питав князь.
- Неможливо, ваша свiтлосте, сам не призна ться, хiба на сповiдi, а
товаришi не видадуть його, хоч би на тортури брати.
Князь задумався i не говорив нiчого.
Прийшов Претвич i став перед князем.
- Маю для вашмосцi роботу: розслiдити, як i що сталося цi © ночi в
нашiй бурсi, здаси менi справу, потiм вiдiшлемо винуватих судовi
городському. Скажи ротмiстровi надвiрно© команди, що я з нього
невдоволений. Якби був щоночi посилав ронда по городу, було би до цього,
певно, не прийшло.
- Я смiю оправдати перед вашою свiтлiстю пана ротмiстра. Замало людей у
нього. Багато вiйська розiслав до границь князiвства вашо© свiтлостi, куди
йдуть шляхи до Острога, щоби купцiв обороняти перед розбишаками та
чужогородськими митниками.
- Як то? Вони смiють нехтувати мо© розпорядки i побирають мито? Так ми
©м iншо© загра мо.
- Ваша свiтлiсть зволять прийняти ласкаво це оправдання вiрного слуги
вашо© свiтлостi, я кажу, що в нас нема стiльки людей, щоб пiд пору ярмарку
сторожити всюди.
- Отже, я це приймаю, а ти, вашмосць, напиши зараз до мо©х залог Дубна,
Ровна i Полонного, щоб зараз присилали вiддiли на пiдмогу. Тих бородачiв я
так вiзьму в карби, що ©м вiдхочеться нападати на мене. Далi, то я в мо му
замку не буду безпечний.
- Я певний того, що бiльше такого не повториться.
- У тих купцiв, що ©х нинi позамикали, сконфiскувати увесь набiр.
Покривджених вiдшкодувати потреба. Зробиш так, як я приказав.
Претвич вклонився князевi в пояс i вийшов.
- Треба щось, ректоре, зробити, щоб бурсаки не буяли i з бурси не
викрадалися. Якi з них будуть, люде, коли в молодiм вiцi на таке
беззаконня пускаються.
- Позволю собi завважити вашiй свiтлостi, що про них я помимо того
спокiйний. Молоде пиво мусить вишумiти i устатку ться.
- Ну, нехай шумить, краде, розбива . Нехай замолоду привча ться до
розбишацтва, опiсля як знайде. Але я не думаю ложити на школу розбишак.
Князь був, очевидно, подражнений, бо не зрозумiв iнтенцi© ректора.
- Вибачте, ваша свiтлосте, я не так думав, як висловився. Я говорю, що
в буйностi молодих певна границя, яку лише вправний педагог доглянути
може. Границя мiж тим, що береться на рахунок дiтвацтва, а що свiдчить про
злобу характеру. Навiть те друге дасться у молодого справити, коли б був
на те час i можливiсть, коли б таку молоду, зiпсуту парiсть можна
вiдокремити i охоронити вiд прокази iнших. На те анi школа, анi бурса не
нада ться, але коли я знаю добрi прикмети дитини, то я йому вибухи
дiтвацтва мушу вибачити, розумi ться, остiльки, щоби не топити його, а
вдоволитися звичайною, не шкiдливою карою. В данiм случаю, коли би тi
гiльта© робили сво© нiчнi екскурсi© для наживи, я би, ©х викривши,
понаганяв; а що вони для наживи не робили того, доказ в тiм, що не крали
нi парчi, нi адамашка, нi шовку, лиш фiги, горiхи i мед. Вони колись самi
до того признаються i признають свою молодечу похибку.
- Прикажу бурсу на час ярмарку обставити сторожею.
- Прошу цього не робити, ваша свiтлосте, бо знайдуться такi, що
винайдуть способи, щоби сторожу успити. Це пiдбадьорило би ©х до ще
бiльшого гiльтайства, бо поборення аж таких перепон - то ще бiльше
геройство, чим обманути городських пахолкiв та купецьких челядникiв. Я
маю, ваша свiтлосте, iнший, успiшнiший спосiб.
- Який?
- Я поставлю сторожу з-помiж них самих. Вони самi ©© вибирати будуть
з-помiж себе. Вони самi будуть себе вза мно пильнувати, навiть без мого
контролю, а коли би таке приключилося, як цi © ночi, то тi стражники, а
нiхто iнший за всiх тих, що викралися, вiдповiдають. Тим способом
зломиться ©хня псевдосолiдарнiсть в тiм напрямi: поставлений мною на
сторожi не для того видасть того, що провинився, щоби його покарали, лише
для того, щоби вiн сам не пiдляг карi за зле сповнений обов'язок, що не
допильнував.
- Твiй план, ректоре, менi по нутру, попробуй.
Як ректор вернувся до бурси, то застав уже тут i о. Дем'яна, i кiлькох
мiщан, якi допитувалися про знакомих. Був тут уже i пан Претвич, який
пильно вiв слiдство. Показалося, що шкода була з початку прибiльшена, бо
лише одного бурсака забито на смерть. Кульчичанам дiсталося теж трохи.
Вони поховалися пiд лежанки, i тут ©х покопано чоботами: Петра - в ухо, а
Марка - в чоло. За ними розвiдувалися пильно о. Дем'ян i старий Плескач.
В тягу скiлькох днiв не було цiлком науки, заки усе привели до ладу.
Половина хлопцiв лежала в шпиталi. Острозькi мiщане були мiж молотом i
ковадлом. З одного боку, боялися, щоби ярмарок не попсувався, коли би
застрого винуватцiв покарали; з другого боку, жаль ©м було хлопцiв, i
почували зневагу на собi самих i на князевi, якого дуже поважали.
Так само невеликий був пожиток з того, що в купцiв награбили. Бо
показалося, що межи ув'язненими був лише один купчик iз Кафи, що привiз
полудневi овочi до Острога. Всi iншi - то челядники купецькi, якi
привезенi були ©х панами до помочi i до пильнування панського добра, ©х
потрафив той купчик, який сам уночi спав при сво©м крамi, пiдбити до того
нерозважного кроку, за який прийшлося всiм покутувати. х панам i не
снилося платити за них, бо вони ©м не казали такого робити i всього
вiдпекувались.
VI
Стрiлою сходив нашим хлопцям час в Острозькiй школi. Життя йшло
одноманiтно. Часами дiстали яку вiстку з дому через дрогобицьких солярiв,
часами посилали вони письма до сво©х рiдних. Але про це, щоб деколи самi
тамтуди по©хали, не було й мови. Дорога до Кульчиць давно заросла травою,
та й вони мусили осво©тися з тою думкою, що поки ©хня наука не скiнчиться,
то про поворот i мови не може бути. А коли та наука скiнчиться, про те
нiхто не знав, нi вони, нi ©хнi вчителi. Треба було вчитися багато, рiзно©
схоластично© мертвеччини, та в тiй науцi не було розмеженого плану. Багато
хлопцiв не видержало, кидало науку й вертало або додому, або йшло свiт за
очi.
Кульчичане не могли нi на одне, нi на друге зважитися. До дому далеко,
а у свiт широкий йти було страшно. Школа приковувала ©х так, що не могли
вiд не© вiдiрватися. Дiдусева наука i напiмнення глибоко засiли ©м у душу,
щоб могли ©х забути. Цiлою ©х осолодою були тi признання вчителiв, тi
шкiльнi та княжi нагороди, якi ©м рiк рiчно дiставалися.
Iнколи кликав ©х на замок князь i казав собi читати книжки, iнколи
заводив з ними розмови, бо вiн дуже любив диспути на релiгiйнi теми.
Iнколи, коли який вчений монах з'являвся в Острозi на замку, князь
прикликав хлопцiв, щоби прислуховувались розмовам вчених людей. Коли ж
траплялись ферi© шкiльнi, хлопцi ©здили по численних селищах i економiях
княжих i тут вiдпочивали. А вiдпочинком для них було те, що займались
газдiвством i ©здили в поле. В такiй роботi вони дуже любувалися, бо це
нагадувало ©м рiдне село.
При тiй нагодi пiзнали вони спосiб адмiнiстрацi© княжого добра i його
велич.
Недарма держали його в цiлiй Польщi та Укра©нi за найбiльшого дуку.
До князiвства Острозького належали два Волинськi повiти: Луцький i
Кременецький. Вiд пiвночi заходило воно в мозирськi мокляки, йшло повз
ки©вське во водство, на полудн займало чималий шмат Подiлля. Крiм того,
належали до князя великi простори в Галичинi, що були вiном його жiнки.
На тiм просторi було не менше як 1300 сiл, 100 мiстечок i 40 замкiв,
випосажених гарно i узбро них у все, що до оборони було потрiбне.
В Острозькiм князiвствi жило в тiм часi, тобто при кiнцi XVI столiття,
4700 родин, значить около 28 200 душ, на просторi двох мiльйонiв моргiв. З
того третина належала до хлопiв, осадчих. Пiсля того, якi були ©х
обов'язки, вони дiлились на три категорi©, але отчичiв, тобто пiдданих,
прив'язаних до землi, як водилось у iнших панiв того часу, тут не було.
Князь, маючи багато пусто© землi, закликав робучий люд до себе на
слободу, яка тривала 24 роки, заки прийшлося вiдробляти за землю та
платити податки. За той час кожний так загосподарився, що вже йому не
хотiлося рушати й деiнде шукати непевно© долi.
До того, хлiбороб почував себе тут безпечнiше, як деiнде. Нiхто не
чiпав його вiри, а густо розсiянi княжi замки, з добре узбро ними
залогами, бистро зорили за тим, щоб робучий народ був безпечний перед
нападами хижацьких татар.
Траплялося iнколи, що загiн татарський нечайно шарпнув яке крайн
село, та князь переводив ограблених на iншу оселю, а на татарах звичайно
люто мстився. Iз то© речi князь жив добре з укра©нським i низовим
козацтвом, i тут вони, шануючи княже майно i людей, бували як у себе дома.
Кульчичане ©здили кожного року в iншу сторону, пiзнавалися з княжими
державцями i економами, пiзнавали народ робучий. Побачивши, що тут
живеться людям краще, як у Самбiрщинi, вони чули до князя ще бiльше
поважання.
За час побуту кульчичан в Острозькiй академi©, якось на другому роцi
сталась подiя, яка цiлий острозький свiт дуже заворушила.
Перед недавнiв часом жив на службi князя убогий шляхтич з Полiсся,
Христофор Косинський, гербу Равич. Князь його любив i нагороджував, i
здавалося, що вiн остане князевi вiрним до смертi. Що там мiж ними зайшло,
нiхто того не знав, але Косинський покинув князя i пiшов шукати щастя на
Запорожжi, як багато iнших людей то© доби.
Не знати, чи Косинський мав злiсть на князя, чи на його сина Януша,
який зовсiм зляшився. На тi рахунки приготовлявся Косинський довгий час.
Вишукував собi людей таких самих невдоволених, як i вiн, проти панiв,
магнатiв.
На Запорожжi серед низового товариства кипiло проти Польщi. Король
видавав часто унiверсали до руських во вод, до "укра©нних" старостiв, щоб
не допускали до сполуки мiж низовцями й Укра©ною. Не можна нiкого пускати
нi сюди нi туди. Низовцям не вiльно нiчого продавати, анi купувати вiд
них. В той спосiб хотiла Польща змусити запорожцiв до покори й послуху.
- Польща не призна наших вольностей, наших старих прав, не призна
нашо© виборно© старшини, а наставля проти нашо© волi якогось старшого,
якого ми не прийма мо.
- Я знаю того старшого, пана Язловецького. Добряга чоловiк i козак
цiлою душею.
- Але нам накинений. Хай живе мiж нами, то коли покажеться, то i
виберемо кошовим, хiба ж у нас не отаманували шляхтичi?
- Згадати б лише Дмитра Вишневецького-Байду. Тепер думи про нього
спiвають, або Дашковича? Може бути отаманом i Язловецький, але прийди
сюди, братику, хай побачимо, якi в тебе зуби, - а накиненого старшого ми
не прийма мо.
Так ремствували запорожцi, а Косинський пiддавав:
- Ще буде поганiше, панове товариство. Коли ви не вiдруба те руки, що
за вашими вольностями посяга , то не лише старшого накинуть вам ляхи, але
ще на на-
шу Сiч Запорозьку сво©х кварцяних на постiй пришлють...
- Не дiждуть!
- Це лише вiд вас залежить. Як ви покажете свою силу, тодi й вони
пiзнають, що не можна.
На Укра©нi було невдоволеного матерiалу дуже багато.
Зачнiм вiд уходникiв. Як стало тяжко жити народовi укра©нському через
драчi, через панщину, то збиралися ватаги смiливiших людей у степ
козакувати, йшли звичайно ранньою весною в дике поле, орали тут землю,
вели бджiльництво, ловили та в'ялили рибу, стрiляли звiрину. Було це дуже
небезпечно, бо степовi хижаки нападали на них зненацька, ловили в ясир.
Треба було орати, держачи зброю напоготiвлi. Але пiдпри мство
оплачувалось, i уходникiв не бракло, а тут було всього доволi, та не було
панського гнiту Та пословиця каже, що бiди конем не об'©деш. Пограничнi
королiвськi старости пронюхали наживу i здержували повертаючих уходникiв,
щоб ©м платили вить, цебто дань, яку собi самi встановляли довiльно.
- За що ми ма мо платити? - гукали роз'яренi люде. - Чи староство
пiклу ться нами, як над нашими головами татарський аркан фуркне? Чи
обороня нас од напастi, чи то його земля, чи помага нам ©© обробляти?
На те казали приклонники Косинського:
- Хоч би не верталися по роботах додому, а там, в степу, поселилися, то
i там сяга лядська рука за вашою свободою i поверне вас у сво©х пiдданих.
Так буде доти, поки не проженете ляхiв геть у Польщу. Гуртуйтесь,
хапайтесь за зброю i чекайте даного знаку.
Ре стровi козаки були невдоволенi, що Польща не виплачувала ©м на час
умовлено© плати. Такi залеглостi множилися все. А на море йти було теж
строго заборонено козакам. Польща замiсть вихiснувати могутнiй, молодечий
розгiн козацтва проти невiрних, переоцiнювала силу Туреччини i боялася ©©
погроз, якi сипалися з Царгорода на Польщу по кожнiм козацькiм набiгу.
Отже, заспокоювала козакiв, як могла, коли не грозьбами, то просьбами,
щоби на море не ходили.
- Польща нам не платить, що приймилася платити за нашу вiрну службу, не
позволяе нам йти в похiд i поживитись - значить хiба бiдувати дома, бо так
панам подобалось.
До них писав Косинський:
"Дiйшло до нас те, що не спiшна його милостi пану старостi дорога з
тими грiшми до вас, отже, вашмосцi, не барячись довго, зараз до нас
поспiшайте".
Був ще на Укра©нi другий рiд козакiв нере стрових, тобто таких, яких в
урядовий список нiяк не можна було змiстити. Польща, боячись козацько©
сили, встановила, що бiльше тисячки козакiв бути не може. Тi остаються на
службi Речi Посполито©, дiстають вiд уряду плату (нiколи не доплачувану),
а решта - все то поспiльство, пiдданi, яким вiд козацтва - зась.
Але приходили на Польщу прикрi вiйни, де треба було багато вiйська i то
дешевенького. Тодi треба було збирати козацькi полки. До того було багато
охочих. Кожному хотiлося вийти з хлопського пiдданчого стану в козацький,
де були вольностi запорученi. Уряд польський радо ©х приймав в козаки, але
лише поки було треба. Опiсля наганяли знову тих охочих до плуга пiд
панський канчук. З того виходило велике роз'ярення.
- Ляхи нас обманюють. Як треба було за ©хн дiло головою важити, то нас
голубили i золотi грушi обiцяли, тепер показу ться, що тi грушi на вербi
ростуть, - не пiдемо в панське ярмо.
Тодi Косинський пiддавав ©м:
- Так приставайте до мене, а при Божiй помочi скинемо панське ярмо раз
на все з себе.
Опрiч того було на Укра©нi того козацтва, мов макового цвiту по мiстах
i мiстечках.
Живе собi в городi смирненький, працьовитий та тверезий чоловiк. Стане
на службу за челядника у якого ремiсника. Дотепний вiн та веселий, вмi
всiлячину розповiсти складно та людей смiхом морити. Нiхто не зна , хто
вiн та й звiдкiля. Дому вiн цiлу зиму та лише наслуху голосу, йому
самому зрозумiлого. А коли той голос почу , то мов пiд землю пропав. Ще з
вечора лягав спати, а над ранок то й мiсце по нiм застигло. Аж згодом
дiзнавалися мiщане, що то був козак, який зайшов до них на супочинок, бо
iншо© козацько© роботи тодi не було. Ватаги Косинського росли, як гриби по
дощi. Вони порядкувалися, криючись по широкiй Укра©нi перед оком панiв та
дожидаючи пори. То були ватаги невдоволених, покривджених. У них
одна-одинока цiль: прогнати панiв з Укра©ни i зажити тут без хлопа i пана
вольним козацьким життям.
Косинський перший повстав проти панського гнiту. То була перша хмара на
Укра©нi, вiдколи там Польща запанувала. То була хмара, з яко© вдарив
перший грiм народного гнiву. Початок зробив Косинський, кiнчало начате
дiло гайдамацтво.
Косинський зiбрав ватагу з п'яти тисяч козацтва.
На перший раз вибрав собi Януша Острозького, сина Василя-Костянтина,
який був тодi ляхом душею i тiлом. До нього належала Бiла Церква. Цей
город лежав найближче козацьких земель.
Косинський вибрав до того найвiдповiднiшу пору, коли князь Костянтин
по©хав з синами на королiвську елекцiю до Варшави. З собою забрав вiн
найкращi вiйська з замкiв i постоялих мiсць, те саме зробив i його син
Януш.
В Бiлiй Церквi орудував iменем князя Януша його свояк старий
пiдстароста князь Дмитро Курчевич-Булика. У нього було пiд рукою мало
вiйська i то плохенького. Його жовнiри безвпинно зводили бучi з мiщанами,
обдираючи ©х з усього добра.
Замiтне було те, що те заняття Бiло© Церкви вiдбулося спокiйно, без
проливу кровi i нiкого не покривджено, нiкому нiчого не рушено, крiм майна
князя Януша. Сам князь Булика не потерпiв нiяко© шкоди.
Зараз опiсля проголосив себе Косинський гетьманом козацьким i всього
низового вiйська.
Князь Дмитро Курчевич-Булика зразу дуже побоювався про себе, бо як
свояк князя Януша Острозького держав з ним одну руку. Тепер, побачивши, що
Косинський поводиться по-дружньому й нiчого, крiм княжого добра, не чiпа ,
осмiлився i став заходити на замок, де мав свiй постiй Косинський з сво©м
штабом.
Гетьман приймав його.
Булика поважився спитатися його, чи йому не совiсно чiпати такого
могутнього пана, в котрого вiн ©в хлiб-сiль i зазнав вiд нього не одного
добродiйства.
Косинський поклепав його по плечу, та й каже:
- Проти старого князя я поки що не маю нiякого рахунку. На разi
розплачуюся з паном Янушем, а опiсля покажеться, що буде.
- Що ж тобi, пане гетьмане, князь Януш злого вчинив?
- Чи ти, князю, справдi не зна ш того, чи, може, лише показу ш
незнайка. Ти також у тiм сво© пальчики помачав, та тобi я вибачу, бо ти
так мусив робити, як тобi твiй пан казав. Ти хоч князь зроду, та такий
самий худопахолок, як би i я. Та як ти забув, то зараз я тобi нагадаю
причину. Ти тямиш, що я служив у старого князя. Платив вiн менi, та не
задармо, бо моя служба була вiрна, i небезпечна. Не раз я наставляв свою
голову в оборонi княжого добра. Не раз ганявся за ордою, що княжi слободи
шарпала. Ну та й я переконався, що в князя нiчого не дороблюся, що треба
деiнде долi шукати. Князь так, як добрий хазя©н з конем; поки може робити,
то йому да ©сти, а коли не годен уже ногами волочити, то його вижене в
степ, вовкам на снiдання. Таке було б i зi мною. Я бачив, що коли рука
зiмлi i не зможе шаблею володiти, то треба буде в старцi пiти та жебраним
хлiбом жити. Не буде надi мною змилування, бо в князя камiнне серце. Я
пiшов на Запорожжя. А там я не був послiднiм козаком. Пiзнало товариство,
чого я варт, i пiслали мене на Тавань за ордою зорити. То була дуже важна
i тяжка та вiдповiдальна служба. Треба було спати з створеним ухом i оком,
бо як у Святому письмi сказано: не зна ш нi дня, нi години. Положив я там
немалi заслуги для козакiв, для князя, для люду, для цiло© Речi
Посполито©. Я не стану себе хвалити. Ти спитай запорожцiв, спитай самого
кошового Богданка Мiкушинського. Не одному нещастю я вмiв вчасно
запобiгти, бо всi рухи татарсько© орди я мав на оцi i про все заздалегiдь
дiзнавався.
- Я це знаю, - каже Вулика.
- Ти все зна ш, та я тобi ще дещо пригадати хочу. За мою вiрну й
корисну службу, на вставлення Мiкушинського, мене нагородив король, його
милiсть. Я дiстав за мо© заслуги надання на Рокитну. Вважай, мене король
обдарував! - Гетьман виголосив це слово значущо, а вiдтак, пiдсмiхаючись,
каже: - Дарував менi таке, що йому нiчого не коштувало. Бачиш, якi нашi
королi щедрi! Рокитна - то була пустiль: лiс та й болота. Треба було йно
усе заселювати, кликати рiзних сiроманцiв на слободу. У його милостi,
князя Острозького, йде це гладко, мов по маслi, бо вiн новосельчанам
помага , i селища ростуть, як гриби по дощi. Я, худопахолок, такого не
втну. Тi, що до мене йдуть на слободу, мусять самi дороблюватися, а це вже
йде тяжче й повiльнiше.
- А ти, гетьмане, ремству ш, що князь недобрий чоловiк.
- Певно, певно, але так само добрий чоловiк той хазя©н, що для сво©х
волiв та корiв ставить стайню, щоби не мокли, не мерзли, та не виздихали.
Та слухай далi.
Я не мiг так вiдразу заселити то© Рокитно© - менi йшло пиняво, але я
був би того доконав, бо люде чували про мене i були би до мене пiшли. Та
тепер зачина ться друга iсторiя. Зна ш з Святого письма, як той
богомiльний цар Давид побачив гарну жiнку свого сотника, проходжуючись з
молитвою на устах по сво му пишному огородi. Ну i сотника велiв вбити, бо
йому заважав, а жiнку його забрав собi. Таке зробив i твiй пан князь Януш,
ненаситна душа. Забажав мого худопахольського добра, бо Рокитна заходила
помiж його посiлостi, i заграбав те, що було мо , де я хотiв на старостi
лiт вмирати та мо©й бездомнiй рiднi кусок стрiхи лишити.
- Вiн не забрав, а дiстав од його милостi короля надання, на те вiн
грамоту ма .
- Вже ©© не ма , бо та грамота вже в мо©х руках, i вiн ©© тодi
побачить, як сво ухо. Бо вiн ту грамоту у короля вимантив, вишахрував,
замовчав, що Рокитна моя. В старину нашi предки скити, пiймавши одного
деруна Креза, глитая, у пельку топленого золота налляли. Я золота не маю,
але як пiймаю, то наллю йому топленого олова в рот. Олова у мене досить.
- Не даси ради. За ним уся шляхта посто©ть, старий князь порушить небо
i землю, щоб тебе, гетьмане, здавити.
- За мною повстане увесь народ. Певно, що я сам нiчого не вдiю. Але
таких невдоволених тисячi, кожний з них ма з якимсь паном свiй