Страница:
тепер буде з нею кiнець. Харчiв буде на довше, а коли не стане палива, то
матимуть зайвi вози i судна.
- Вже то старий Чепiль порадить собi, там розумнi люде, котрi щось
вигадають в потребi...
Татари не прочували з тi © сторони козацького набiгу. I здавалося, що
вся козацька сила пiшла у Крим i там тепер ©© замкнули у таборi.
Сагайдачний приказав поховати байдаки в комишах i лишив тут одну сотню
козакiв пильнувати. Сам рушив прямо на Перекопську шийку.
Перейшли непомiтно попри спалений Перекоп вночi. Доперва, як наскочили
на татарське вiйсько iззаду, як гримнули на них з усiх гармат, татари
змiркували, що прийшла iз Сiчi пiдмога.
Зараз по тiм Сагайдачний на чолi сво©х кiнних сотень вдарив, мов шулiка
на курчата, на збентежених татар.
З того боку не було жодно© оборони. Хан, дiзнавшись про те, рвав собi
волосся з бороди з досади, а татарина, що його про це звiстив, вбив
власною рукою.
Хан з сво©ми прибiчними ледве втiк; ще трохи, а був би попався козакам
у руки. Козаки гонили за ним далеко, але опiсля завернулися, бо
Сагайдачний не любив того, щоб його сили розбiгалися.
- Зле, отамане, - каже ватажок тi © чети, що за ханом гнались, чухаючи
в потилицю.
- Що сталось? - пита Сагайдачний.
- Хан втiк нам з-перед носа, не вспiли пiймати.
- Хай його чорт злизне, не турбуйсь, пiйма мо другим разом. Ми не того
сюди прийшли; а що у там-тiм боцi з татарами?
- Втiкають, мов вiвцi.
- Зараз прикличте менi котрогось iз тих козакiв, що вiд Чепеля прийшли.
Прикликали зараз Хруща, бо вiн був найближче. Вiн ще не скинув з себе
татарсько© одежi.
- Йдемо далi, а ти показуй дорогу. А де Бульба?
- Замiшавсь у гурт... Та ми потрапимо i без нього, я проведу.
У таборi робилося щораз гарячiше. Послiднiй наступ тривав два днi, бо i
нiччю не було хвилинки спокою. Козакам вже не ставало сили оборонятися.
Багато людей не могло рухатися. Чепiль запорядив зменшення табору, бо
такого великого простору не було ким обсадити. Козаки постягали вози
ближче середини, а багато возiв покидали татарам на поталу. Через два днi
не ©в нiхто тепло© страви. Живились в'яленою рибою i сухарями, котрих
ставало щораз менше. Пороху осталось ще лиш кiлька бочiлок. Старий Чепiль
так охляв, що не мiг на ногах стояти. До того його чепилась пропасниця, i
козаки поклали його пiд судно, яке поставили з одного боку на стовпцях.
Вiн стогнав важко, а пропасниця ним аж вгору пiдкидала. Начальство
перебрав на себе Жмайло. Та йому теж недалеко було на той свiт.
Пiддержував лише силою залiзно© волi. Вiн тямив, що тепер рiша ться доля
цiлого козацтва, слава його побратима Петра, котрий був за цей похiд
вiдповiдальний перед сiчовим товариством. Вiн добував з себе послiднiх
сил. Усюди можна було його бачити, де була найбiльша небезпека. Не щадив
себе, i тим пiдбадьорював сво©х товаришiв. Вiд безнастанного накликування
вiн так охрип, що голос його лунав, як голос пiвня, якому пiдрiзано шийку.
Всi були обезсиленi, виснаженi, очадiлi вiд диму, обiдранi, мов гиря. Вони
вiдбивалися останками сили, яку пiддержувала карнiсть, що завiв
Сагайдачний.
Усi знали, що приходить ©м остання година, що приходиться усiм
пропасти, бо вiд роззвiрених татар не ждати ©м пощади. Але вони продадуть
дорого сво життя. Умовились мiж собою, щоб, коли вже не буде iншого
виходу, повбивати себе вза мно, а не датись ворогам у руки.
- Ще трохи, товаришi, ще трохи, ще одну днину, а нам певно наспi
помiч, держiмося твердо, - говорив Жмайло.
Та ось рано, коли татари третьо© страшно© днини свiжими силами
розпочали наступ, почувся з пiвночi гук гармат. Це начеб електричною
стру ю прошибло серця усiх.
Деякi думали, що ©м причудилось, бо утомленiй душi не одно привидиться
або прочу ться. Iншим здавалося, чи не гримить, але не було з того боку
нiде хмари видно.
- То Сагайдачний йде, - крикнув з усi © сили Жмайло i впав обiмлiлий на
землю. Козаки думали, що його татарська стрiла поцiлила. Зараз занесли
його пiд судно та поклали побiч Чепеля.
Слово "Сагайдачний" перелетiло увесь табiр блискавкою.
- Пiдмога, братчики, пiдмога! Слава Сагайдачному!
Оклики оживили всiх; кожний набрав вiдразу сили, начеб цiлющо© води
напився.
I старий Чепiль ожив. Вiн вийшов з-пiд судна i простяг руки угору:
- Слава ж тобi, господи небесний, за ласку... Зараз рушаймо. Де Жмайло?
- Он там, пiд судном, мов неживий лежить.
- Iзнемiгся козак. Ну нiчого, очуня .
На цей несподiваний iзгук гармат татар мовби зачарувало. Вони перестали
наступати. Настала метушня. До них прибiгали кiннi посланцi i стали
галайкати.
- Руша мо табором, - гукав Чепiль, приклавши руки до рота.
В таборi заметушились усi, мов бджоли пiд рiйку. Недужi вилазили з
землянок, ©х клали на вози, туди посилали жiнок та дiтей. Лаштували вози i
запрягали коней.
Заки рушили з мiсця, треба було спереду усунути трупiв. Вони смердiли
вже, трупи розлазились в руках, що годi було руками до них прикладатися.
Вiдсували ©х списами, загачували келепами.
Коли таку масу трупiв рушили, такий настав сморiд, що не було чим
дихати.
З тi ю роботою забарились довший час.
Тепер, стрiляючи з гармат у збиту татарську масу, рушили табором
вперед. Переднi вози були без коней i козаки пхали ©х руками перед себе.
Табор врiзався в татарську масу. То вже не були тi розосенi колони, що
дерлись у табiр. Татарське вiйсько перемiнилось в отару овець, яка не може
впору вступитись з дороги. Табiр ©х трощив, мов ралом орав, розбиваючи
скиби по обох боках сво © дороги.
А коли ще з другого боку напер Сагайдачний зi сво©м вiйськом, то вони
розскочились, татарське вiйсько розкололось, мов бервено вiд сокири.
Оба вiйська злучились; Чепiль пiд'©хав до Сагайдачного. Вони обнялись,
старий плакав на радощах.
- Господь принiс тебе, сину, в саму пору... Нам приходив вже кiнець.
- А де Жмайло? Чи не полiг?
- Вiн живий, та дуже знеможений, аж омлiв.
Жмайло лежав на возi без пам'ятi. Почувши, що наспiла помiч, вiн
зомлiв. Вiн начеб останнiй набiй сво © енергi© вистрiлив i повалився з
нiг. Кiлька разiв очуняв, почувши радiснi крики та галас, дививсь на свiт,
мов крiзь очадiле скло, та знову заплющував очi. Не мiг нi рукою, нi ногою
рушити. Тепер почув над собою голос побратима i вiдкрив очi. Зразу не мiг
його пiзнати. Вiн стiльки мав сили, що усмiхнувся до нього, його маленькi
засохлi губи щось шелевiли, та слова не було чути. Зараз знову заплющив
очi i попав у замороку.
- Чи вiн ранений?
- Нi, - каже Чепiль, - кiлька разiв дряпнула його стрiла, та це, певно,
не вiд цього. Вiн лише обезсилений. Вiдпочине, то й очуня . Але ж бо то
богатир! То душа усього табору. Чудеса доказував, йому треба подякувати,
що ми дотепер устоялись. Менi вже було три чвертi до смертi... Пропасниця
мене зломила зовсiм...
- Шкода, що не можу напитись води з того колодязя, що Марко викопав...
- Тож-бо i , що сим колодязем вiн нас урятував.
- Зараз верта мо, - каже Сагайдачний. - А як доберемось до зелено©
пашi, тодi хоч тиждень вiдпочиваймо.
- Але попам'ятають нас поганцi довго, - говорив Чепiль. - Штука була,
та й годi...
Конi, почувши, що степ недалеко, що жде ©х зелена трава, поспiшали,
добуваючи останнiх сил.
Табiр минув Перекоп i став у доброму мiсцi. Зараз попускали коней на
пашу. Вони форкали весело i качались по травi.
Службу в таборi перебрали козаки, що прийшли з Сагайдачним.
Чепелiвцi спали мертвецьким сном.
Недужих поклали пiд шатрами. Жмайло спав два днi, не прокинувшись нi
разу.
- Я гадав, що ти, Марку, вже мертвий, - говорив Сагайдачний, обнiмаючи
його.
- Ой, тяжка нам була година, не гадав я, що ми ще коли на свiтi
побачимось...
Вiдпочивши тут два днi, рушили далi. Як прийшли на переправу, вийшла до
них сторожна чета вiд човнiв. Вона оповiдала Сагайдачному, що тут за той
час сталося.
Незадовго, як Сагайдачний пiшов на Перекоп, з'явився на Днiпрi
турецький флот. При переправi стояло лиш кiлька суден, решту скрили в
комишах i самi сховалися. Звiдси придивлялись, як турки плили обережно, в
бойовому порядку.
Помiтивши козацькi судна, вони стали стрiляти з гармат, начеб до яко©
фортецi. Потiм, коли ©м нiхто не вiдповiдав, вони пiдплили обережно,
позабирали судна, попричiпляли до сво©х i вiдплили зараз у лиман. Поки це
сталося, якийсь турок вiдлучився i пiшов у комиш, де його козаки пiймали
на аркан, заткали рота, поки турки не вiдплили, i тодi давай брати на
допити, поки усього не виговорив. Вiд нього довiдались, що Алi-паша на
приказ султана пустився Сiч зруйнувати i всi байдаки понищити...
- Турки про Кафу, вiдай, ще нiчого не знають. Коли б не те, то Алi-паша
був би непремiнно поплив на Сiч i справдi наробив нам бешкету, коли б
знав, що уся козацька сила iз Сiчi вийшла...
- А й се не перешкодить, - каже Iскра, - пану пашi чванитись в
Царгородi на всю губу, що Сiч зруйнував дотла.
- Ми таки того турка держимо у себе, - говорили козаки.
- Давай його зараз сюди, - каже Iскра, - я з ним розмовлюся.
Привели турка з пов'язаними руками.
- Розв'яжiть його, - каже Сагайдачний, - вiн нам не страшний.
Турок аж повеселiшав, коли зняли з його рук мотуза. Вклонився старшинi:
- Салем алейкум!
- Алейкум салем, - каже Iскра по-турецькому, - сiдай мiж нами, а коли
ти голодний, то дамо ©сти.
Принесли йому сухаря i печено© риби. Турок за©дав, що аж за вухами
трiщало.
- Зле ви його годували, - каже Iскра, - мiг околiти, заки ми вiд нього
розвiда мо. - Тепер розпочав Iскра з ним розмову.
Турок розповiв, що падишах на козакiв страх лютий за Варну i Очакiв.
Вiн приказав був великого вiзира повiсити, та з бiдою султанша з дочками
його випросили, потiм приказав султан Алi-пашi поплисти з вiйськом пiд Сiч
i зруйнувати ©© дотла, козакiв вибити, а решту привести в кайданах, - усiх
ждали великi муки.
- Чому ж не пiшов?
- Либонь, що боявся вас...
- То ви хiба нiчого не зна те, що ми зруйнували Перекоп, перейшли через
Крим i Кафу зруйнували дотла.
- Ми сього не знали ще, - говорив турок, дивлячись недовiрливо на
Iскру.
- От бачиш. Другий раз воно, либонь, не трапиться така нагода, як тепер
була, Сiч зруйнувати. Там тепер було мало козакiв, бо вся наша сила пiшла
на Крим...
- Шкода велика, що у нас сього не знали, - каже добродушно турок.
- Певно, що шкода. Але вже, либонь, в Царгородi про це знають, бо ми i
Синоп по дорозi спалили...
- Аллах - великий бог, та ваш бог, либонь, дужчий...
- То лишись з нами. По©деш на Сiч, вихрестишся i будеш козаком...
- Я вас боюсь...
- Не бiйсь. Ми лiпшi люде, як ви. Коли б турки так козака пiймали, як
ми тебе, то що би з ним зробили?
- Замучили б його.
- От бачиш. А ми тобi да мо волю: хочеш, то вертай до сво©х, а хочеш,
то зроби се, що я лиш тобi сказав...
- Ви лицарi.
- А коли i ти лицар, так приставай до нас. У нас турки, i татари, i
що хочеш, тiльки усi мусять бути православнi i мусять в Христа повiрити...
- Я не знаю вашо© мови...
- Навчишся. Я сам тебе буду вчити.
- А хiба ти турок?
- Я нi, але я довго мiж турками побував... Отож надумайся, вiдпочинь,
нiхто тобi нiчого не зробить...
Iскра переповiв усе Сагайдачному.
- Гаразд! Хай робить як хоче; у нас потреба часом i турка. А такий
вихрест iнколи кращим бува християнином, як такий, що дитиною
охрещений...
- Бачиш, який твiй паша ледачий. Вiн, певно, вiд султана нагороду
дiстане, як привезе кiлька козачих човнiв i нагородить падишаховi сiм
мiхiв полови: скiльки-то вiн козакiв винищив. Скаже, що вибив усiх, бо нi
одного до Царгорода не привезе.
XII
- Петре, брате мiй, товаришу, лицарю славний, чого ти доконав, не
доконав ще нiхто з запорожцiв, - говорив до Сагайдачного кошовий Грицько
Тискенович, вислухавши довгого докладу Сагайдачного про похiд. - Завтра
збереться велика рада, i ми здамо справу з великого дiла.
Рано, по благодарственнiй службi божiй, вдарили на майданi в литаври.
Козацтво спiшило на раду. Не треба було нiкого силувати. Були тут i
сiмейнi козаки з паланок, бо коли Сагайдачний забрав у похiд на виручку
Чепелевi трохи не все вiйсько, кошовий, щоб Сiч-мати не осталась без
оборони, прикликав сiмейних козакiв.
Як вже народ залiг цiлий майдан, голова при головi, кошовий пiднiс
булаву, i кiтли замовкли. На майданi усi затихли.
- Панове отамання, славне низове козацьке лицарство! Не буду вам
говорили про славний Кафський похiд, бо я там не був i походом сим
почванитись не можу. Хай вам краще розкажуть про се товаришi
Конашевича-Сагайдачного. Скажу вам хiба, що привезено з Кафи таку велику
здобичу, яко© наша Сiч ще не бачила, i привезено дванадцять тисяч
визволених християнських невольникiв iз рiзних народiв: iз Москви, Литви,
Польщi i бог ©х там зна , якими мовами вони говорять. Та ще вам одне
нагадаю, що ви всi здоровi. Знайте i те, що коли б нам господь не прислав
на Сiч такого славного лицаря, як наш Петро Конашевич-Сагайдачний, то ми
би сього походу не перевели. Ми всi пам'ята мо, як воно сталося. Хто
упорядкував i вишколив наше вiйсько? Сагайдачний. Хто роздивився шлях у
Кафу? Вiн теж. Хто розбив Кафу, зруйнував Синоп, перехитрив туркiв,
втiкаючи на Азовське море i перевiв вiйсько такими нетрями, де ще козацька
нога не ставала? Хто опiсля пiшов на виручку товаришам у Крим i привiв
усiх назад цiлих i здорових? Сагайдачний.
- Слава Сагайдачному! - гукали козаки в один голос, пiдносячи шапки
вгору.
- От ви самi кажете, панове товариство, чого Сагайдачний у нас сто©ть,
- говорив кошовий далi. - А коли мiж нами такий лицар, що веде вiйсько
до слави, то не годиться, щоб я, недостойний, носив булаву кошового
отамана славного низового Запорозького вiйська? Нi, панове. Я дякую вам за
честь, що ©© дотепер з вашою волею ношу; та ось я ©© зараз складаю у вашi
руки. Я не можу носити булави над головою Сагайдачному, бо я повинен його
слухатися, не вiн мене. I ось я пiддаю думку, щоб зараз на мо мiсце
вибрали ви нашим кошовим Сагайдачного.
- Слава Сагайдачному! - вигукували козаки. - Хай Сагайдачний нам
отаману ... Кращого нема мiж нами.
Оклики не вгавали. Козаки гукали з усi © сили.
Сагайдачний такого кiнця не сподiвався i не прочував. Вiн надiявся, що
буде кошовим, але не зараз, бо тепер не була пора до вибору старшини, а
Тискенович нiчим не прогрiшився, щоб його скидати... Вiн стояв мiж
старшиною i став випрошуватися, та козаки не дали йому говорити i глушили
кожне його слово окликами...
Тодi висунувся з-посеред товпи старий кремезний козак; його пiднесло
кiлькоро рук угору i вiн говорив:
- Пiзна ш мене, Петре? У мо©й редутi знайшов ти серед люто© степово©
зими певний захист. Там тво життя врятовано. Там ти був мо©м учнем i
навчився козацького норову, з-пiд мо © руки вийшов ти справжнiм козаком.
Там тобi передсказав i випророчив о. Наливайко, що тебе не мине булава
кошового, i оце я дожив тi © радiсно© хвилi, що се пророцтво здiйснилося.
Не ставай сторчаком проти провидiння божого i бери сей тягар, а що
носитимеш його на славу нашого лицарського товариства, я певний...
- Хто се говорить? - питали козаки.
- А хiба не зна ш старого сотника Чуба?
Тепер Сагайдачний прийняв вибiр. Вiн кланявся на всi боки i дякував за
честь.
Вiдбулася церемонiя помазання, ©© доконав старий Чуб. Вiн помазав
Сагайдачному чоло i голову грязюкою i промовив:
- Не гордiй iз-за сi © велико© честi, пам'ятай, що з козацтва вийшов i
з волi товариства можеш знову стати простим козаком-товаришем.
Сагайдачний узяв у руки булаву, поцiлував ©© з пошаною i пiднiс угору.
Усюди затихло, а вiн, звертаючись на церкву, говорив могутнiм голосом:
- Оцей символ влади над славним низовим запорозьким лицарством
берегтиму, як ока в головi, як мо © душi вiд поганого п'ятна. Усе, що
робитиму, то тiльки на добро i славу запорозького низового лицарства, на
славу Запорожжя, православно© церкви i укра©нського народу. Коли ©©
пiднiму, то хай дрижать вороги сих наших трьох святощiв, якi по бозi
стоятимуть у мо му серцi на першому мiсцi... Так менi, боже i свята
Покрово, допоможи!
- Амiнь! Слава Сагайдачному! Слава Конашевичевi! - загула цiла громада,
а цей могутнiй голос понiсся далеко по днiпрових хвилях.
[1] I малоземельна шляхта мала сво©х пiдданцiв-хлопцiв, котрих
надiляла землею. (Примiт. авт[1].).
[2] Цвинтар (кладовище) показують ще донинi в Кульчицях з старезною
церквою. Вона обведена високим ще валом. Розказують, що тi вали викопано
проти татар та туркiв. (Примiт. авт.).
[3]
[4] Скучно. (Примiт. авт.).[4]
[5] Чи зна ш латинську мову? {Латин.).
[6] Як ваша милiсть о тiм сумнiвався, то шкода було мене з Запорожжя
сюди проводжати (Латин.).
[7] Твоя вiдповiдь рiзка i непристойна. (Латин.).
[8] Я повинен був вiдповiсти одним словом "розумiю", та це не був би
доказ, що по-латинi вмiю говорити, бо так може вiдповiсти перший-лiпший
неграмотний органiст. (Латин.).
[9] Влаштовуйся. - Ред,
[10] Ред. Далi сторiнка тексту була вилучена польською цензурою.
[11] Чи зна ш латинську мову? {Латин.).
[12] Як ваша милiсть о тiм сумнiвався, то шкода було мене з Запорожжя
сюди проводжати (Латин.).
[13] Твоя вiдповiдь рiзка i непристойна. (Латин.).
[14] Я повинен був вiдповiсти одним словом "розумiю", та це не був би
доказ, що по-латинi вмiю говорити, бо так може вiдповiсти перший-лiпший
неграмотний органiст. (Латин.).
[15] Влаштовуйся. - Ред,
[16] Ред. Далi сторiнка тексту була вилучена польською цензурою.
[17] Все воно гарно, але все ж таки треба берегтись, щоб нас ця голота
не пограбувала. [Латин.}.
[18] Коли б ця голота хотiла вас ограбити, то до се© пори вже нi один
з вас не жив би. (Латин,).
[19] Тими вiцями (повiстками - ред.) скликувано посполите рушення
шляхти {Прим. авт.).
[20] Непристойнi, нахабнi. - Ред.
матимуть зайвi вози i судна.
- Вже то старий Чепiль порадить собi, там розумнi люде, котрi щось
вигадають в потребi...
Татари не прочували з тi © сторони козацького набiгу. I здавалося, що
вся козацька сила пiшла у Крим i там тепер ©© замкнули у таборi.
Сагайдачний приказав поховати байдаки в комишах i лишив тут одну сотню
козакiв пильнувати. Сам рушив прямо на Перекопську шийку.
Перейшли непомiтно попри спалений Перекоп вночi. Доперва, як наскочили
на татарське вiйсько iззаду, як гримнули на них з усiх гармат, татари
змiркували, що прийшла iз Сiчi пiдмога.
Зараз по тiм Сагайдачний на чолi сво©х кiнних сотень вдарив, мов шулiка
на курчата, на збентежених татар.
З того боку не було жодно© оборони. Хан, дiзнавшись про те, рвав собi
волосся з бороди з досади, а татарина, що його про це звiстив, вбив
власною рукою.
Хан з сво©ми прибiчними ледве втiк; ще трохи, а був би попався козакам
у руки. Козаки гонили за ним далеко, але опiсля завернулися, бо
Сагайдачний не любив того, щоб його сили розбiгалися.
- Зле, отамане, - каже ватажок тi © чети, що за ханом гнались, чухаючи
в потилицю.
- Що сталось? - пита Сагайдачний.
- Хан втiк нам з-перед носа, не вспiли пiймати.
- Хай його чорт злизне, не турбуйсь, пiйма мо другим разом. Ми не того
сюди прийшли; а що у там-тiм боцi з татарами?
- Втiкають, мов вiвцi.
- Зараз прикличте менi котрогось iз тих козакiв, що вiд Чепеля прийшли.
Прикликали зараз Хруща, бо вiн був найближче. Вiн ще не скинув з себе
татарсько© одежi.
- Йдемо далi, а ти показуй дорогу. А де Бульба?
- Замiшавсь у гурт... Та ми потрапимо i без нього, я проведу.
У таборi робилося щораз гарячiше. Послiднiй наступ тривав два днi, бо i
нiччю не було хвилинки спокою. Козакам вже не ставало сили оборонятися.
Багато людей не могло рухатися. Чепiль запорядив зменшення табору, бо
такого великого простору не було ким обсадити. Козаки постягали вози
ближче середини, а багато возiв покидали татарам на поталу. Через два днi
не ©в нiхто тепло© страви. Живились в'яленою рибою i сухарями, котрих
ставало щораз менше. Пороху осталось ще лиш кiлька бочiлок. Старий Чепiль
так охляв, що не мiг на ногах стояти. До того його чепилась пропасниця, i
козаки поклали його пiд судно, яке поставили з одного боку на стовпцях.
Вiн стогнав важко, а пропасниця ним аж вгору пiдкидала. Начальство
перебрав на себе Жмайло. Та йому теж недалеко було на той свiт.
Пiддержував лише силою залiзно© волi. Вiн тямив, що тепер рiша ться доля
цiлого козацтва, слава його побратима Петра, котрий був за цей похiд
вiдповiдальний перед сiчовим товариством. Вiн добував з себе послiднiх
сил. Усюди можна було його бачити, де була найбiльша небезпека. Не щадив
себе, i тим пiдбадьорював сво©х товаришiв. Вiд безнастанного накликування
вiн так охрип, що голос його лунав, як голос пiвня, якому пiдрiзано шийку.
Всi були обезсиленi, виснаженi, очадiлi вiд диму, обiдранi, мов гиря. Вони
вiдбивалися останками сили, яку пiддержувала карнiсть, що завiв
Сагайдачний.
Усi знали, що приходить ©м остання година, що приходиться усiм
пропасти, бо вiд роззвiрених татар не ждати ©м пощади. Але вони продадуть
дорого сво життя. Умовились мiж собою, щоб, коли вже не буде iншого
виходу, повбивати себе вза мно, а не датись ворогам у руки.
- Ще трохи, товаришi, ще трохи, ще одну днину, а нам певно наспi
помiч, держiмося твердо, - говорив Жмайло.
Та ось рано, коли татари третьо© страшно© днини свiжими силами
розпочали наступ, почувся з пiвночi гук гармат. Це начеб електричною
стру ю прошибло серця усiх.
Деякi думали, що ©м причудилось, бо утомленiй душi не одно привидиться
або прочу ться. Iншим здавалося, чи не гримить, але не було з того боку
нiде хмари видно.
- То Сагайдачний йде, - крикнув з усi © сили Жмайло i впав обiмлiлий на
землю. Козаки думали, що його татарська стрiла поцiлила. Зараз занесли
його пiд судно та поклали побiч Чепеля.
Слово "Сагайдачний" перелетiло увесь табiр блискавкою.
- Пiдмога, братчики, пiдмога! Слава Сагайдачному!
Оклики оживили всiх; кожний набрав вiдразу сили, начеб цiлющо© води
напився.
I старий Чепiль ожив. Вiн вийшов з-пiд судна i простяг руки угору:
- Слава ж тобi, господи небесний, за ласку... Зараз рушаймо. Де Жмайло?
- Он там, пiд судном, мов неживий лежить.
- Iзнемiгся козак. Ну нiчого, очуня .
На цей несподiваний iзгук гармат татар мовби зачарувало. Вони перестали
наступати. Настала метушня. До них прибiгали кiннi посланцi i стали
галайкати.
- Руша мо табором, - гукав Чепiль, приклавши руки до рота.
В таборi заметушились усi, мов бджоли пiд рiйку. Недужi вилазили з
землянок, ©х клали на вози, туди посилали жiнок та дiтей. Лаштували вози i
запрягали коней.
Заки рушили з мiсця, треба було спереду усунути трупiв. Вони смердiли
вже, трупи розлазились в руках, що годi було руками до них прикладатися.
Вiдсували ©х списами, загачували келепами.
Коли таку масу трупiв рушили, такий настав сморiд, що не було чим
дихати.
З тi ю роботою забарились довший час.
Тепер, стрiляючи з гармат у збиту татарську масу, рушили табором
вперед. Переднi вози були без коней i козаки пхали ©х руками перед себе.
Табор врiзався в татарську масу. То вже не були тi розосенi колони, що
дерлись у табiр. Татарське вiйсько перемiнилось в отару овець, яка не може
впору вступитись з дороги. Табiр ©х трощив, мов ралом орав, розбиваючи
скиби по обох боках сво © дороги.
А коли ще з другого боку напер Сагайдачний зi сво©м вiйськом, то вони
розскочились, татарське вiйсько розкололось, мов бервено вiд сокири.
Оба вiйська злучились; Чепiль пiд'©хав до Сагайдачного. Вони обнялись,
старий плакав на радощах.
- Господь принiс тебе, сину, в саму пору... Нам приходив вже кiнець.
- А де Жмайло? Чи не полiг?
- Вiн живий, та дуже знеможений, аж омлiв.
Жмайло лежав на возi без пам'ятi. Почувши, що наспiла помiч, вiн
зомлiв. Вiн начеб останнiй набiй сво © енергi© вистрiлив i повалився з
нiг. Кiлька разiв очуняв, почувши радiснi крики та галас, дививсь на свiт,
мов крiзь очадiле скло, та знову заплющував очi. Не мiг нi рукою, нi ногою
рушити. Тепер почув над собою голос побратима i вiдкрив очi. Зразу не мiг
його пiзнати. Вiн стiльки мав сили, що усмiхнувся до нього, його маленькi
засохлi губи щось шелевiли, та слова не було чути. Зараз знову заплющив
очi i попав у замороку.
- Чи вiн ранений?
- Нi, - каже Чепiль, - кiлька разiв дряпнула його стрiла, та це, певно,
не вiд цього. Вiн лише обезсилений. Вiдпочине, то й очуня . Але ж бо то
богатир! То душа усього табору. Чудеса доказував, йому треба подякувати,
що ми дотепер устоялись. Менi вже було три чвертi до смертi... Пропасниця
мене зломила зовсiм...
- Шкода, що не можу напитись води з того колодязя, що Марко викопав...
- Тож-бо i , що сим колодязем вiн нас урятував.
- Зараз верта мо, - каже Сагайдачний. - А як доберемось до зелено©
пашi, тодi хоч тиждень вiдпочиваймо.
- Але попам'ятають нас поганцi довго, - говорив Чепiль. - Штука була,
та й годi...
Конi, почувши, що степ недалеко, що жде ©х зелена трава, поспiшали,
добуваючи останнiх сил.
Табiр минув Перекоп i став у доброму мiсцi. Зараз попускали коней на
пашу. Вони форкали весело i качались по травi.
Службу в таборi перебрали козаки, що прийшли з Сагайдачним.
Чепелiвцi спали мертвецьким сном.
Недужих поклали пiд шатрами. Жмайло спав два днi, не прокинувшись нi
разу.
- Я гадав, що ти, Марку, вже мертвий, - говорив Сагайдачний, обнiмаючи
його.
- Ой, тяжка нам була година, не гадав я, що ми ще коли на свiтi
побачимось...
Вiдпочивши тут два днi, рушили далi. Як прийшли на переправу, вийшла до
них сторожна чета вiд човнiв. Вона оповiдала Сагайдачному, що тут за той
час сталося.
Незадовго, як Сагайдачний пiшов на Перекоп, з'явився на Днiпрi
турецький флот. При переправi стояло лиш кiлька суден, решту скрили в
комишах i самi сховалися. Звiдси придивлялись, як турки плили обережно, в
бойовому порядку.
Помiтивши козацькi судна, вони стали стрiляти з гармат, начеб до яко©
фортецi. Потiм, коли ©м нiхто не вiдповiдав, вони пiдплили обережно,
позабирали судна, попричiпляли до сво©х i вiдплили зараз у лиман. Поки це
сталося, якийсь турок вiдлучився i пiшов у комиш, де його козаки пiймали
на аркан, заткали рота, поки турки не вiдплили, i тодi давай брати на
допити, поки усього не виговорив. Вiд нього довiдались, що Алi-паша на
приказ султана пустився Сiч зруйнувати i всi байдаки понищити...
- Турки про Кафу, вiдай, ще нiчого не знають. Коли б не те, то Алi-паша
був би непремiнно поплив на Сiч i справдi наробив нам бешкету, коли б
знав, що уся козацька сила iз Сiчi вийшла...
- А й се не перешкодить, - каже Iскра, - пану пашi чванитись в
Царгородi на всю губу, що Сiч зруйнував дотла.
- Ми таки того турка держимо у себе, - говорили козаки.
- Давай його зараз сюди, - каже Iскра, - я з ним розмовлюся.
Привели турка з пов'язаними руками.
- Розв'яжiть його, - каже Сагайдачний, - вiн нам не страшний.
Турок аж повеселiшав, коли зняли з його рук мотуза. Вклонився старшинi:
- Салем алейкум!
- Алейкум салем, - каже Iскра по-турецькому, - сiдай мiж нами, а коли
ти голодний, то дамо ©сти.
Принесли йому сухаря i печено© риби. Турок за©дав, що аж за вухами
трiщало.
- Зле ви його годували, - каже Iскра, - мiг околiти, заки ми вiд нього
розвiда мо. - Тепер розпочав Iскра з ним розмову.
Турок розповiв, що падишах на козакiв страх лютий за Варну i Очакiв.
Вiн приказав був великого вiзира повiсити, та з бiдою султанша з дочками
його випросили, потiм приказав султан Алi-пашi поплисти з вiйськом пiд Сiч
i зруйнувати ©© дотла, козакiв вибити, а решту привести в кайданах, - усiх
ждали великi муки.
- Чому ж не пiшов?
- Либонь, що боявся вас...
- То ви хiба нiчого не зна те, що ми зруйнували Перекоп, перейшли через
Крим i Кафу зруйнували дотла.
- Ми сього не знали ще, - говорив турок, дивлячись недовiрливо на
Iскру.
- От бачиш. Другий раз воно, либонь, не трапиться така нагода, як тепер
була, Сiч зруйнувати. Там тепер було мало козакiв, бо вся наша сила пiшла
на Крим...
- Шкода велика, що у нас сього не знали, - каже добродушно турок.
- Певно, що шкода. Але вже, либонь, в Царгородi про це знають, бо ми i
Синоп по дорозi спалили...
- Аллах - великий бог, та ваш бог, либонь, дужчий...
- То лишись з нами. По©деш на Сiч, вихрестишся i будеш козаком...
- Я вас боюсь...
- Не бiйсь. Ми лiпшi люде, як ви. Коли б турки так козака пiймали, як
ми тебе, то що би з ним зробили?
- Замучили б його.
- От бачиш. А ми тобi да мо волю: хочеш, то вертай до сво©х, а хочеш,
то зроби се, що я лиш тобi сказав...
- Ви лицарi.
- А коли i ти лицар, так приставай до нас. У нас турки, i татари, i
що хочеш, тiльки усi мусять бути православнi i мусять в Христа повiрити...
- Я не знаю вашо© мови...
- Навчишся. Я сам тебе буду вчити.
- А хiба ти турок?
- Я нi, але я довго мiж турками побував... Отож надумайся, вiдпочинь,
нiхто тобi нiчого не зробить...
Iскра переповiв усе Сагайдачному.
- Гаразд! Хай робить як хоче; у нас потреба часом i турка. А такий
вихрест iнколи кращим бува християнином, як такий, що дитиною
охрещений...
- Бачиш, який твiй паша ледачий. Вiн, певно, вiд султана нагороду
дiстане, як привезе кiлька козачих човнiв i нагородить падишаховi сiм
мiхiв полови: скiльки-то вiн козакiв винищив. Скаже, що вибив усiх, бо нi
одного до Царгорода не привезе.
XII
- Петре, брате мiй, товаришу, лицарю славний, чого ти доконав, не
доконав ще нiхто з запорожцiв, - говорив до Сагайдачного кошовий Грицько
Тискенович, вислухавши довгого докладу Сагайдачного про похiд. - Завтра
збереться велика рада, i ми здамо справу з великого дiла.
Рано, по благодарственнiй службi божiй, вдарили на майданi в литаври.
Козацтво спiшило на раду. Не треба було нiкого силувати. Були тут i
сiмейнi козаки з паланок, бо коли Сагайдачний забрав у похiд на виручку
Чепелевi трохи не все вiйсько, кошовий, щоб Сiч-мати не осталась без
оборони, прикликав сiмейних козакiв.
Як вже народ залiг цiлий майдан, голова при головi, кошовий пiднiс
булаву, i кiтли замовкли. На майданi усi затихли.
- Панове отамання, славне низове козацьке лицарство! Не буду вам
говорили про славний Кафський похiд, бо я там не був i походом сим
почванитись не можу. Хай вам краще розкажуть про се товаришi
Конашевича-Сагайдачного. Скажу вам хiба, що привезено з Кафи таку велику
здобичу, яко© наша Сiч ще не бачила, i привезено дванадцять тисяч
визволених християнських невольникiв iз рiзних народiв: iз Москви, Литви,
Польщi i бог ©х там зна , якими мовами вони говорять. Та ще вам одне
нагадаю, що ви всi здоровi. Знайте i те, що коли б нам господь не прислав
на Сiч такого славного лицаря, як наш Петро Конашевич-Сагайдачний, то ми
би сього походу не перевели. Ми всi пам'ята мо, як воно сталося. Хто
упорядкував i вишколив наше вiйсько? Сагайдачний. Хто роздивився шлях у
Кафу? Вiн теж. Хто розбив Кафу, зруйнував Синоп, перехитрив туркiв,
втiкаючи на Азовське море i перевiв вiйсько такими нетрями, де ще козацька
нога не ставала? Хто опiсля пiшов на виручку товаришам у Крим i привiв
усiх назад цiлих i здорових? Сагайдачний.
- Слава Сагайдачному! - гукали козаки в один голос, пiдносячи шапки
вгору.
- От ви самi кажете, панове товариство, чого Сагайдачний у нас сто©ть,
- говорив кошовий далi. - А коли мiж нами такий лицар, що веде вiйсько
до слави, то не годиться, щоб я, недостойний, носив булаву кошового
отамана славного низового Запорозького вiйська? Нi, панове. Я дякую вам за
честь, що ©© дотепер з вашою волею ношу; та ось я ©© зараз складаю у вашi
руки. Я не можу носити булави над головою Сагайдачному, бо я повинен його
слухатися, не вiн мене. I ось я пiддаю думку, щоб зараз на мо мiсце
вибрали ви нашим кошовим Сагайдачного.
- Слава Сагайдачному! - вигукували козаки. - Хай Сагайдачний нам
отаману ... Кращого нема мiж нами.
Оклики не вгавали. Козаки гукали з усi © сили.
Сагайдачний такого кiнця не сподiвався i не прочував. Вiн надiявся, що
буде кошовим, але не зараз, бо тепер не була пора до вибору старшини, а
Тискенович нiчим не прогрiшився, щоб його скидати... Вiн стояв мiж
старшиною i став випрошуватися, та козаки не дали йому говорити i глушили
кожне його слово окликами...
Тодi висунувся з-посеред товпи старий кремезний козак; його пiднесло
кiлькоро рук угору i вiн говорив:
- Пiзна ш мене, Петре? У мо©й редутi знайшов ти серед люто© степово©
зими певний захист. Там тво життя врятовано. Там ти був мо©м учнем i
навчився козацького норову, з-пiд мо © руки вийшов ти справжнiм козаком.
Там тобi передсказав i випророчив о. Наливайко, що тебе не мине булава
кошового, i оце я дожив тi © радiсно© хвилi, що се пророцтво здiйснилося.
Не ставай сторчаком проти провидiння божого i бери сей тягар, а що
носитимеш його на славу нашого лицарського товариства, я певний...
- Хто се говорить? - питали козаки.
- А хiба не зна ш старого сотника Чуба?
Тепер Сагайдачний прийняв вибiр. Вiн кланявся на всi боки i дякував за
честь.
Вiдбулася церемонiя помазання, ©© доконав старий Чуб. Вiн помазав
Сагайдачному чоло i голову грязюкою i промовив:
- Не гордiй iз-за сi © велико© честi, пам'ятай, що з козацтва вийшов i
з волi товариства можеш знову стати простим козаком-товаришем.
Сагайдачний узяв у руки булаву, поцiлував ©© з пошаною i пiднiс угору.
Усюди затихло, а вiн, звертаючись на церкву, говорив могутнiм голосом:
- Оцей символ влади над славним низовим запорозьким лицарством
берегтиму, як ока в головi, як мо © душi вiд поганого п'ятна. Усе, що
робитиму, то тiльки на добро i славу запорозького низового лицарства, на
славу Запорожжя, православно© церкви i укра©нського народу. Коли ©©
пiднiму, то хай дрижать вороги сих наших трьох святощiв, якi по бозi
стоятимуть у мо му серцi на першому мiсцi... Так менi, боже i свята
Покрово, допоможи!
- Амiнь! Слава Сагайдачному! Слава Конашевичевi! - загула цiла громада,
а цей могутнiй голос понiсся далеко по днiпрових хвилях.
[1] I малоземельна шляхта мала сво©х пiдданцiв-хлопцiв, котрих
надiляла землею. (Примiт. авт[1].).
[2] Цвинтар (кладовище) показують ще донинi в Кульчицях з старезною
церквою. Вона обведена високим ще валом. Розказують, що тi вали викопано
проти татар та туркiв. (Примiт. авт.).
[3]
[4] Скучно. (Примiт. авт.).[4]
[5] Чи зна ш латинську мову? {Латин.).
[6] Як ваша милiсть о тiм сумнiвався, то шкода було мене з Запорожжя
сюди проводжати (Латин.).
[7] Твоя вiдповiдь рiзка i непристойна. (Латин.).
[8] Я повинен був вiдповiсти одним словом "розумiю", та це не був би
доказ, що по-латинi вмiю говорити, бо так може вiдповiсти перший-лiпший
неграмотний органiст. (Латин.).
[9] Влаштовуйся. - Ред,
[10] Ред. Далi сторiнка тексту була вилучена польською цензурою.
[11] Чи зна ш латинську мову? {Латин.).
[12] Як ваша милiсть о тiм сумнiвався, то шкода було мене з Запорожжя
сюди проводжати (Латин.).
[13] Твоя вiдповiдь рiзка i непристойна. (Латин.).
[14] Я повинен був вiдповiсти одним словом "розумiю", та це не був би
доказ, що по-латинi вмiю говорити, бо так може вiдповiсти перший-лiпший
неграмотний органiст. (Латин.).
[15] Влаштовуйся. - Ред,
[16] Ред. Далi сторiнка тексту була вилучена польською цензурою.
[17] Все воно гарно, але все ж таки треба берегтись, щоб нас ця голота
не пограбувала. [Латин.}.
[18] Коли б ця голота хотiла вас ограбити, то до се© пори вже нi один
з вас не жив би. (Латин,).
[19] Тими вiцями (повiстками - ред.) скликувано посполите рушення
шляхти {Прим. авт.).
[20] Непристойнi, нахабнi. - Ред.