Чайковський А.. Сагайдачний

карами ходити на море i невiрних зачiпати...
- А ми, розумi ться, сього не слуха мо, ходимо у походи i будемо
ходити... Приготов, вашмосць, сво©х землякiв, що ми пiдемо аж на Царгород,
а саме тому, щоб Польщi показати, що турки нам не страшнi. Може, се i
панiв з Корони пiдбадьорить i осмiлить, i страшка вiд них вiджене.
- Чи, панове запорожцi, не уявля те собi, як воно негарно не слухати
приказiв свого пана?
- У нас, козакiв, така думка, що то не його королiвська милiсть, наш
пан, да такi прикази, лише можновладна шляхта, до дiла лiнива, а до
розкошi привикла. Дай Боже, щоб наш король став колись паном у сво му
царствi та щоби його шляхта слухала, а не вiн ©© слухати мусив...
- Бачу, що вашмосць не сам шляхтич, коли таку герезiю говориш... Ти
би хотiв золоту вольнiсть шляхти знищити.
- Не в тiм дiло, чи я шляхтич або нi, а в тiм, що я соромивсь би
по-шляхетськи жити. Золота шляхетська вольность, коли не буде завчасу
приборкана королiвською волею, заведе Польщу в загибель. Таке мо святе
переконання. Подумай, вашмосць, куди така держава зайде, де стiльки
самовладних королiв, стiльки магнатiв, а вибраний король, пiдписавши расtа
соnvеntа, залежить вiд ©х ласки...
- У Польщi прецiнь сейм...
- Теж шляхетський, i робить те, чого шляхта хоче, i з чим ©й добре.
Сейм, який можна кожно© хвилi зiрвати, одним словом: vеtо, нiколи не
вирiшить того, чого хоче бiльшiсть.
- На цiм ми не згодимось...
- Я це бачу, i тому говорiм про що друге, та говорiм щиро, не як
вороги, стоячи на противних кiнцях, а як приятелi.
- Ви ©дете в Крим, чи можу вас спитати, в котрий кут?
- Не роблю з цього тайни. Ми вибрались у Кафу, бо звiдтам прийшов до
нас голос розпуки, щоб бранцiв рятувати, поки ©х не вивезуть в Азiю або в
Африку, звiдкiля вже вороття нема .
- Зна те, панове, я мав би велику охоту по©хати з вами, коли б ви були
згоднi взяти мене з собою. Заважати вам не буду, сво©м коштом по©ду, не
раз можу вам в пригодi стати.
- Невже ж, вашмосць, не жарту ш? Я дуже радий буду з такого
товариства...
Вiн подав Сагайдачному руку:
- Мо iм'я Януш Пшилуцький, гербу Ястрженб ц...
- Я називаюся Петро Конашевич, прозваний на Сiчi Сагайдачним. Зi мною
по©де ще Марко Жмайло-Кульчицький, Iван Iскрицький, мiй чура Антошко та ще
кiлька товаришiв. Та вашмосцi дозволите, що ми переодягнемося за
шляхтичiв, i нiхто з вас не смi того перед татарами зрадити, а то ми всi
пропали би. Нас взяли б за козацьких шпигiв, а вас за таких, що шпигiв у
Крим перевозите.
- I на це згода...
- Я знаю, що вашмосцi додержите слова, але вашiй службi я довiряти не
можу, щоби мiж татарами не виговорився котрий. Тому, панове, зробимо так,
що ваша служба остане i ждати буде на Сiчi аж до нашого повороту, а
замiсть ©х я виберу мiж нашими запорожцями людей певних, що i татарську
мову знають, i цiлий Крим. Супроти них то вашi пахолки - телята.
Розумi ться, що мусите менi, вашмосцi, вiрити, бо без того нема дружби. До
сього я вас не силую. Як так хочете, то добре, а iнакше я би не по©хав.
Вашi милостi, розважте се добре, а вiдповiдь дасте менi опiсля. Ось вже
наша Сiч-мати. Побачите наш побут i помiрку те, чи можна нам вiрити. Тепер
я вам скажу, чому я хочу зайти у Кафу в несво©й шкурi. Зна ш, вашмосць, що
ми у Криму частими гостями бува мо, але цiлою громадою, а одному нашому
братовi зайти туди небезпечно... Я мушу мати певнiсть, що нiхто мене не
зрадить i не виговориться.
Пшилуцький подумав хвилю i каже:
- Вiрю вашмосцi. Тво© резони мене переконали. Приймаю тво© умови - на
те моя рука...
- Гей, хлопцi! - крикнув Сагайдачний до сво©х, що пустилися через рiчку
вплав. - А подайте нам кiлька суден сюди, щоб гостей перевезти.
Пiдплили байдаки, i туди посiдали ляхи враз зi сво ю службою та
позаводили коней.
Як перейшли ворота Сiчi, Сагайдачний повiв Пшилуцького до кошового.
Кошовий був радий гостям. Вислухавши, за чим у Крим ©дуть, давав ©м
поради, куди повернутись, щоб дiло як слiд перевести.
- Та от, кошовий батьку, - говорить Сагайдачний, - я рiшився по©хати
сам з тими панами у Кафу.
- Свербить в тебе шкура, чи голова тобi заважила? Ти лиш покажись мiж
татарами, а живий звiдтам не пiдеш. Вiд останнього погрому татар над
Iнгулом усi татари на нашого брата бiсом дивляться. А вiд набiгу на Варну
то турки i татари тебе вже знають, i, як менi донесено, нема у них
бiльшого шайтана над Сагайдака.
- Я там мушу бути, щоб гаразд роздивитися. Може, воно менi на що
придасться, а щодо мого iмення, то хто зна, чи воно не переборщене.
Звiдкiля вони мене можуть знати, коли я ©м нiгде не пiдписувався? Але на
те все я маю спосiб. Я, за згодою ©хмосцiв, перевдягнуся за польського
шляхтича i, значиться, що ©ду в посольствi викупити бранцiв. Беру з собою
Жмайла, а щоби служба ©хмостiв не виговорилась, то вона лишиться на Сiчi
аж до нашого повороту, а ми вiзьмемо кiлькох наших запорожцiв до почту,
переодягши ©х за панських пахолкiв...
- Раджу взяти Iскру. То розумна голова, ©хнi звича© i мову зна ...
На це всi пристали. Кошовий просив сво©х гостей, щоб кiлька днiв на
Сiчi вiдпочили, а то за той час усе приладиться.
- Так, може би, ми зложили в переховання тi грошi, якi веземо на окуп,
тут, у сiчовiй скарбницi, - каже пан Пшилуцький, - так буде безпечнiше.
- Як вам ходить про безпеку, панове, то у нас на Сiчi усюди безпечно,
так у канцелярi©, як i на майданi. У нас крадежi не може бути. На спробу
покладiть на майданi гаманець з грiшми, а вiн вам певно не пропаде.
- Невже ж?
- Так воно i . Кожна крадiж кара ться смертю так само, як забiйство.
- Я сього не знав, що тут така карнiсть...
- Бо ви у Польщi замало або i зовсiм нiчого про нас не зна те, а
вiрите, в те, що вам рiзнi авантюристи про нас нагородили. Якби ви нас
справдi пiзнали, то i вам, i нам краще би жилося. I не треба би вам у
туркiв та татар харачами оплачуватися. Ми би спiльними силами ту
бусурменську погань геть винищили.
- Говорiть що хочете, а Турцiя - то сила, з якою нам числитися треба.
- Для нас вона не сила, i ми Турцi© не бо©мося. У нас не раз вже
родилася думка, щоб зайняти увесь Крим i поселити там наших козакiв. Тодi
б присмирнiли, мов овечки, i ногайськi, буржацькi татари, та чи спромога
нам се зробити? Коли Польща на сво i наше лихо держить нас за рукав? Не
пускають до нас людей з Укра©ни, бо нiкому буде на панських ланах робити.
Нас вiдгородили вiд Укра©ни. Нi туди, нi сюди не можна нам переходити. За
нами стежать, як за вовками, хоч ми так вiрно заступа мо Польщу вiд
татарських набiгiв.
- Признаюсь, що я з сi ю справою замало познайомився. Коли краще тут
роздивлюся, то стану найбiльшим вашим приятелем.
Гостi вiдiйшли, а кошовий подумав собi: "А щоб ти так здоров був, як ти
правду говориш. Всi ви однаковi, коли вам нас треба, а коли приходить до
дiла, то всi ви в незнайкiв перекида тесь, а в душi ви такi самi ляхи..."
Сагайдачний пiшов зараз шукати Жмайла. Його якраз вибрали курiнним
отаманом Полтавського куреня, де старий Жмайло був осавулою.
Жмайло був з того, що йому Сагайдачний сказав, невдоволений.
- Та що робити? Мушу ©хати в Крим, хоч я мав iнший намiр, i саме хотiв
з тобою про це поговорити. Ти зна ш, як ми би Очакiв скубнули. Кораблiв
там нема, вiйська ми теж багато намотлошили. В Царгородi про це, либонь,
ще не знають, бо пашi непильно про це в Царгород писати i заробити собi на
шовковий шнурочок. Менi прийшло на думку, що коли б так на Очакiв
наступити, то можна би його взяти i зруйнувати до тла.
- Думка гарна. Чи ти загадав до цього братися?
- Так. Треба й менi чимсь показатись.
- Боже тобi помагай! Я ще поговорю про це з кошовим i старшиною. Воно
дуже важна рiч - зруйнувати Очакiв, який нам все буде перепиняти дорогу на
море... У мене теж зародилась велика думка, i не спочину, поки ©© не
переведу в дiло. Так ми розстанемося на часок, тiльки не знати, хто iз нас
ранiше вернеться. Йди ти з цiлим сво©м куренем i забери стрия. То
досвiдний, бувалий чоловiк, i багато тобi поможе. Тепер iду за Iскрою.
Iскра дуже зрадiв, як довiдався, що по©де з Сагайдачним у Крим. Вiн
хотiв Сагайдачному вiддячитися. Сам вибрав десяток товаришiв певних i
дотепних. Вони перевдяглись за панських козакiв. Сагайдачний дав собi
обтяти козацького чуба, пiдголити довкруги голови волосся i перебрався
враз з Iскрою у шляхетську одежу.
Його довга борода не дасть татарам пiзнати у ньому козака, бо татари
знали, що молодi козаки бриють лице.
Переплили враз з панами на байдаках до найближчо© татарсько© переправи
i тепер по©хали прямо у Крим на конях.
Незадовго перед самим Перекопом стрiнулися з татарською четою. Iскра
розповiв, куди i за чим iдуть, а чета повела ©х до мурзи, який був
поставлений найвищим ханським старшиною в Перекопi.
Тут треба було дати першого хабара. Хоч татари нiкого не перепиняли,
хто ©хав у Крим з грiшми, то все ж старшина, коли не дiстав хабара,
видумував рiзнi перешкоди, щоб подорожнiх довше задержати, хоч як ©м було
пильно. Подорожнiй, що потерпав за кожну втрачену хвилю, чи не при©де
запiзно, мусив вiдкрити гаманець. Мiж бусурменами можна було кожний замок
золотим ключем вiдiмкнути.
Перший раз прийняв ©х мурза дуже непривiтно. Вiн розкричався,
вiдгрожувався на Польщу, що його свiтлiсть хан забожився знищити ©© огнем
i мечем за те, що вона не здержу цих шайтанiв-козакiв, а вони смiють
непоко©ти татар i Високу Порту.
Цей перший татарський достойник, котрого стрiнули, був собi замiтний
чоловiчок. Низького приземистого росту, з великим животом, товстяк. У
нього було округле, жиром обросле жовтаве лице. Його косо поставленi чорнi
очi з бiдою дивились на свiт з товсто© пики. У нього були рiденькi вусики
i така ж борода, яку безвпинно гладив товстою рукою з короткими пальцями.
На ньому був шовковий засалений каптан.
Коли йому вклонилися, вiн надув губи i показував себе дуже важним, та
став кричати.
Як вже викричався, Iван Iскра вклонився йому ще нижче i заговорив:
- Оскiльки нам вiдомо, то в останнiх часах козаки сидiли тихо i не
робили правовiрним нашим приятелям нiяко© шкоди.
- Як смi ш таке говорити? Хiба не зна ш, що вони недавно пробували
напасти на Варну, лише що чуйне ухо i всевiдуче око падишаха - щоб вiн жив
вiчно - заздалегiдь вiдкрило сей злочинний намiр, i вiрнi вiйська його
султансько© милостi не допустили до того i витопили цих псiв до одного.
- Коли ©х витопив, то добре ©м так, i Велика Порта не мала з того
жодно© шкоди, а слава падишаха - щоб вiн жив тисячу лiт - рознеслась по
усьому свiту на великий пострах всiх невiрних, - вiдповiв Iскра.
- Певно, але вже сама така думка - то така безличнiсть, що варто ©©, як
слiд, покарати. Пiдождiть, ми вам ще за се вiдплатимо, вашi села i городи
пустимо з димом, а вас у сирiвцях сюди приженемо.
- Ваша милiсть, безвинно на нас сваритесь i шкодите сво му многоцiнному
здоровлю. Ми нiчого бiльше, лише посли, а послiв всi народи шанують. Коли
падишах i його ханська свiтлiсть - щоб ©м Аллах дав тисячу лiт прожити -
задумали сво вольство козацьке покарати i винищити ©х, то його милiсть,
наш король, був би з сього дуже радий. Козацтво нам дуже не на руку, i
ма мо з ними багато клопоту. Через сих гiльта©в приязнь мiж Польщею i
Великою Портою дозна ущерби... Ми ©демо за дiлом у Кафу, i нам пильно.
Тому проха мо вашу милiсть перепустити нас i допомогти ©хати далi. Хай се
не обидить вашу милiсть, що, цiнячи його лицарську вдачу, зложимо у ваших
нiг найпокiрнiше малий подарунок,
Iван моргнув на шляхтича, а той зараз вийняв гаманець з червiнцями i
передав мурзi.
Мурза зважив в руцi його вагу i зараз подобрiв...
- Про мене, воно правда, що ви за других не винуватi. Коли хочете
©хати?
- Як ваша милiсть позволите, то хоч би i зараз.
- Гаразд! А тепер будьте мо©ми гостями, - вiн плеснув у долонi, i зараз
служба принесла каву i чубуки.
Тепер сидiли всi на тапчанах.
- Вашмосць, бачу, побував у Турцi©, - заговорив мурза до Iвана, - бо
добре по-турецьки балака ш i нашi поведенцi© зна ш...
- Його милiсть, наш пан i король, посилав мене частенько з посольством
до Стамбула. Я там не раз жив цiлими мiсяцями, а навiть мав щастя оглядати
мо©ми недостойними очима лице сина сонця, повелителя всiх вiрних,
падишаха...
- У Стамбулi, либонь, гарно жити? - перебив мурза.
- Як у сьомому небi пророка...
Мурза став випитуватися за падишаха, великого вiзира, достойникiв, а
Iван городив йому таке, що самому хотiлося смiятись.
- А бачив ти огороди падишаха?
- Я сього недостойний. Невiрному навiть невiльно тi слова вимовити,
невiльно подумати, бо коли би i в снi виговорився, то йому б язик врiзали.
В тих огородах султанський гарем...
Iван, вимовляючи те слово, прислонив собi лице долонями, начеб справдi
в тiй хвилi султанськi одалiски побачив...
- Бачу, що ти бувалий чоловiк i нашi святi звича© зна ш, наче мусл м...
Нiкому не вiльно до нашого гарему заходити...
- Авжеж, я мав щастя бути в огородi великого вiзира. Ми дуже гарно з
собою жили i раз, коли його милiсть був у добрiм i веселiм настро©, мене
там завiв... Я бачив його гарем...
- Дивне диво, аж вiрити не хочеться... Що ж ти там бачив?
- Те, що я бачив, також i неiмовiрне... Рай, та й годi...
- Гарнi одалiски? - спитав мурза i облизався.
- Вибач, ваша милiсть, але менi цього говорити не вiльно. Правовiрний
мусл м такого питання ставити не може.
Iван повторював цi слова з докором, а мурза вже бiльше не питав. Мiж
цими трьома шляхтичами, якi там були, один розумiв турецьку мову.
Прислухаючись тiй розмовi, вiн, щоб не розсмiятися вголос, частенько
кашляв i притикав собi рота рукою.
Аж мурза це завважив.
- Чого ти так кашля ш?
- Не звик до вашого чубука, закрiпкий для мене...
Гостина скiнчилася, i гостi вибралися далi. Дiстали вiд мурзи письмо,
що нiхто не смi ©х по дорозi чiпати аж до Кафи i з поворотом.
м було вiльно ©хати кудою захочуть.
Мурза запрошував ©х до себе, як будуть вертатися, а будуть йому любими
гостями. Бо вiн хоч мусл м, то як лицар вмi оцiнити послiв лицарського
народу i дуже ©х полюбив. Як вже були в дорозi i Iскра розповiв товаришам
свою розмову з мурзою, то усi трохи не заморились смiхом...
хали у Кафу навпростець. Сагайдачний пильно розглядав околицю,
полишався частенько позаду i значив собi дорогу на кусочку паперу.
- Дивно менi, - каже Пшилуцький, - що вашмосць iнтересу шся так усiм i
на ту татарську погань стiльки уваги зверта ш.
- Для мене се iнтересна новiсть. Хочу, впрочiм, запам'ятати добре
дорогу, як будемо вертати...
Подорож йшла без пригоди. В улусах виказувались перепусткою, всюди ©х
приймали i перепускали.
Нарештi за©хали до старого татарського города скi-Крим, де була колись
ханська столиця. Звiдсiля можна було за кiлька годин за©хати у Кафу,
по-турецьки Кефа. Конi дуже знемоглися, i треба було тут перепочити до
завтра. Iскра зараз написав письмо до Кафи, де були польськi бранцi, i
послав туди татарина. Поляки дуже тривожилися, боячись, щоб не при©хали
запiзно. Iскра написав, що посли вже ©дуть i везуть окуп.
На другий день побачили Кафу. Сагайдачний думав, що побачить город
сильно укрiплений, а тим часом того не було. Город був розлогий, але його
укрiплення були мiзернi, занедбанi. Землянi вали позасуванi i поруйнований
фортечний мур. Лише всерединi мiста стояв обведений муром з високими
баштами замок. Одна висока башта служила заразом за морський маяк, бо
вночi запалювали на нiй бочку з смолою.
Пшилуцький пояснив Сагайдачному, що ще недавно панували в Кафi
генуезцi, що тодi Кафа була славним торговим городом. Тодi вона була
справдi укрiплена. Недавно здобули ©© на генуезцях турки, зруйнували
укрiплення, а ставити нових не квапилися. Впрочiм, цього навiть не було
треба, бо Кафа стояла на полудневiм крайчику Криму. Сушею нiхто там не
забiжить, бо треба би хiба всю татарщину перебити, а на це нiхто не
зважиться. Вiд моря знову нiхто сюди не запливе, бо не пустять через
Босфор. Це також була причина, що генуезцi улягли, не дiставши помочi вiд
свого материка.
Iскра знав Кафу добре. Вiн повiв ©х до одного гану, себто гостиницi, до
якогось вiрменина. У тiй гостиницi примiстилися всi враз з кiньми. Для
себе взяли одну кiмнату, прибрану на схiдний лад. Зараз перевдяглись у
кращу одежу i пiшли у город.
На базарi, мов у муравейнику, вештавсь усякий народ з усього свiту.
Були тут турки, татари, вiрмени, греки, iспанцi, араби, сiрiйцi, жиди. Все
тут з'©здилось зi сво©м крамом.
Повздовж дороги, якою йшли до пристанi, повно шаласiв пiд дошками або
крамiв таки пiд голим небом. Крамарi викликали i вихвалювали свiй крам,
щоб привабити покупцiв, на всiх язиках. Лише турецькi купцi були iншо©
вдачi. Кожний сидiв на сво му столi спокiйно та байдужно, курив свiй
чубук, заледве вiдповiдаючи на запити покупцiв, не журячись тим, чи ©хнiй
крам хто купить чи нi.
В тiй хвилi побачив Сагайдачний щось таке, вiд чого його аж заморозило
i болюче стиснуло за серце.
Йшли скованi один за другим обiдранi люде, байдужi на все, начеб у них
душi не було. Лише тодi скорчився i показував, що живе, коли його дозорець
вдарив батогом, пiдганяючи.
Iскра зiтхнув важко i пояснив, що це невольники, котрих ведуть на базар
продавати.
- I мене так вели, - шепнув Сагайдачному, - та се ще нiчого, що тут
бачиш, а там, на базарi, де людьми торгують, побачиш ще не таке.
Цей базар стояв недалеко морсько© пристанi. Стояла тут пiд кришею з
одно© сторони вiдкрита велика будiвля. Пiд цi ю кришею стояли гуртами
пов'язанi невольники. Продавець викликував гугнявим голосом прикмети свого
товару. Покупцi ходили вiд одного до другого, оглядали, пробували м'язи,
дивилися в зуби, оглядали тiло, торгувались за цiну, поки не добили торгу,
або вiдходили. Проданого невольника торговець, перебравши грошi,
розв'язував i вiддавав покупцевi. Вiдтак пiдходили до урядовця, що тут
сидiв, i списували грамоту на власнiсть. Зараз забирав його покупець з
собою, якби купленого коня.
В одному гуртку побачив Сагайдачний двох зв'язаних з собою молодих
парубкiв дуже на себе схожих з лиця, хоч не рiвних лiтами. Це були два
рiднi брати, ©х купили два окремi покупцi. Вони спам'яталися аж тодi, коли
©х розв'язали i мали розлучити. Тодi кинулися собi в обiйми i стали
страшно плакати. Дозорець бив ©х батогом, та вони цього начеб не чули.
Держалися в обiймах, начеб зросли в одне тiло, та лиш тiльки чути було:
"Брате рiднесенький, прощай, брате", ©х розлучили насилу i повели в рiзнi
сторони.
Так само трохи далi розлучили батька з сином-недолiтком, котрий кричав
i плакав на весь базар.
Дивлячись на це, нашi подорожнi i собi плакали нишком над людською
недолею. Сагайдачний затискав кулаки з досади, кусав губи, що тих собачих
синiв нiчого не зм'ягчить, що вони ще сердились i били мучений народ.
Було й таке, що покупець забирав бiльший гурток невольникiв, зганяв ©х
в одне мiсце, зв'язував разом. Такi в'язанки вiдводили пiдручнi на
кораблi, що стояли у пристанi. Це були покупцi гуртiвнi. Було мiж ними
багато iталiйцiв, грекiв та вiрмен. Вони вiдвозили свiй товар продавати
далi.
Подорожнi зайшли далi у ту часть базару, де продавано жiнок. Тих вже не
в'язали i не кували. Вони сидiли поодиноко або гуртами. Котрiй ще на
сльози стало, плакала, а iнша - то таки сидiла у якiмсь соннiм задубiннi.
От зараз iз краю сидить якась нестара польська шляхтянка з молодою дочкою
та малим синочком, сидять собi небожата, держачись вкупi. Дочка держить
маму за шию. Хлоп'я поклало голiвку на колiна матерi i начеб заснуло.
Приступають до них покупцi. Доглядач насилу вiдрива дочку вiд матерi.
Покупець бере ©© пiд бороду, оберта до себе лицем, рознiма брудними
пальцями губи, дивиться у зуби, огляда ©© тiло, маца за груди i
торгу ться. Те саме робить другий з матiр'ю.
Вкiнцi добувають торгу. Матiр забира якийсь старший татарин, хлопчика
купив турок, а дiвчину - якийсь iнший молодий турок. х хотять розлучити.
Та вони, отямившись, зчепилися знову, обороняються усi тро руками,
дряпають поганцiв по лицi, кусають зубами та голосять так, що кам'яне
серце би зм'ягчилось. х голосiння приглушу базарний гамiр, ©х роздiлили
насилу i понесли на руках. Нiчого не чути, лиш: "Мамо!", "Доню!",
"Синочку!", "Дiти мо©!". Тут знову торгують укра©нську дiвчину-красуню.
Зiйшлося до не© аж тро охочих, з чого продавець дуже радий, бо вони
переторговуються i пiдбивають цiну. Аж дво вiдскочило, заклявши, а третiй
платить цiну i забира свою власнiсть. Вона, небога, йде за сво©м новим
паном, мов сонна.
Сагайдачний дрижить усiм тiлом. З очей падають ряснi сльози по лицi. Те
саме бачить у сво©х товаришiв. Iскра дивиться на Сагайдачного, як вiн
закушу губи, блиска люто очима i судорожне стиска в руцi рукоять сво ©
шаблi.
Iскра бере його за руку i каже твердо:
- Ходiмо звiдси, ти вже бачив досить. Не шматуй даремно свого серця, бо
через те бiдним нiчого не поможеш, ходiмо краще у пристань. Там не одне
таке, що тобi придасться знати.
Сагайдачний мов зi страшного сну прокинувся. Нагадав вiдразу, за чим
сюди при©хав. Вiдразу начеб оглух, закам'янiв на голосiння бiдних
невольникiв.
У пристанi стояло багато кораблiв, галер та суден.
Вони пiд'©здили пiд берег, забирали товар i довозили до великих
кораблiв, що стояли далi. Народ шниряв у рiзнi сторони, штовхався i
викрикував в рiзних мовах. Вавiлон... Сагайдачний пропхався над сам берег
i став роздивлятись. Хотiв перелiчити кораблi, та не можна було. Однi
заступали других, а байдаки шниряли i мiшались, мов стадо уток, коли мiж
них поживу кинеш. Сагайдачний придивився ще до мурiв города на пристанi.
Тут були ще нащадки колишньо© башти.
- Буде з мене, - каже до Iскри, - та поки прийдемо сюди походом, то
всiх невольникiв вивезуть.
- Не турбуйся, це тут нiколи не переведеться. Тут головна торговиця.
Шляхтичам було пильно за сво©м дiлом i вони пiшли в iншу сторону з
сво©м товмачем. Сагайдачний з Iскрою пiшли далi по городу.
Оглянули замок i пiшли бiчною вулицею на край города. Видно було, що
турки недовго ще тут панували, не було ще часу витиснути свого всхiдного
п'ятна. Iскра усе Сагайдачному пояснював. Вiн знав добре турецькi городи,
i вмiв вiдрiзнити, де Азiя, а де вропа. Пiшли потiм довкруги городських
мурiв i окопiв. Усе було занедбане, не мало оборонно© вартостi.
Сагайдачний оцiнював все з во нно© точки i прийшов до тако© думки, що Кафа
сама про себе жодного опору ставити не може, коли б лише до не© з вiйськом
добратися можна.
Як вернулися у гостиницю, то ляхiв ще не було. Сагайдачний присiв на
тапчанi, передумуючи те, що тут бачив. Образи переходили через голову однi
блискавкою, iншi знову держалися довго, що годi ©х було забути. Особливо
тi образи, якi вiн бачив на невольницькiм базарi, рiзали його по серцю
ножем. У вухах дзвенiв плач та розпучливе голосiння.
Вiн так потонув у сво©х думах, що не чув, як до нього заговорив Iскра.
Iскра сiпнув його за рукав:
- Над чим так задумався?
- В мене одна думка, а ти ©© гаразд зна ш. Та я зараз не можу собi
усього з'ясувати, так в головi усе мiша ться, що вдурiти можна.
- Минеться, брате, я серед такого жив, а опiсля привик i тепер дивлюсь
на все, як на таке лихо, якого усунути не можна. Що ж? Головою муру не
проб' ш.
- А я би хотiв якраз це лихо усунути, знищити дотла, щоб хрещеним людям
полегшало. Скажи, товаришу, кудою нам легше сюди дiбратися: морем чи
сушею...
- Гадаю, що морем.
- Я до моря ще не привик, менi прийшлось би легше перебитись поперек
Криму...
- Господи, помагай!
Надiйшли ляхи з викупленими бранцями. Було ©х п'ять душ: тро мужчин i
двi жiнки. Молодша була гарна дiвчина, бiлява, струнка...
Викупленi бранцi аж плакали на радощах. Обходили всiх, обнiмали i
цiлували мов рiдних.
Пшилуцький представив ©м панiв Конашевича i Iскрицького. Конашевич один
не подiляв то© радостi. Вiн сидiв на сво му мiсцi, голову обпер на руках.
- Вашмосць, не хочеш з нами веселитися? - говорив Пшилуцький з легким
докором. Вiн добував з сво © сакви барильчину вина, щоб усiх почастувати.
- Зна те, панове, коли б я веселився, скакав з радостi? Тодi, коли б ми
могли забрати звiдсiля не лише оцих п'ятеро панства, а всiх нещасливих,
якi тут мучаться, тих, що я бачив, як ©х на суднах вивозили, як i тих, що
ще тут остались. Без сього нема для мене нi радостi, нi супокою...
- А зна ш, вашмосць, що коли ©х всiх хотiли викупити, то не стало би на
се стiльки золота, що ми всi враз iз нашими кiньми важимо.
- Розкажи, вашмосць, його милостi королевi, та й сво©м землякам усе, що
ти тут власними очима бачив. Скажи, щоб Польща мiцний ланцюг кувала i
козакiв поприпинала, щоб не важились тих добряг-туркiв зачiпати та
перепиняти ©м в такому благородному промислi.
- Гiркi слова вашмосцi...
- Але правдивi, та скажи ще i те, вашмосць, що хоч би козакiв справдi
ляхи на ланцюг повпинали, то ми його розiрвемо, зубами порозкушу мо, а це
прокляте кодло рознесемо дотла...
- Ради Бога мовчи, вашмосць, - уговорював Пшилуцький, - тут бувають
потурнаки, котрi нашу мову розумiють i донесуть це турецьким заптiям, i
тодi не вийдемо звiдсiля живими.
- Рацiя вашмосцi. Добре, я буду мовчати на словах, а у сво му часi
заговорю дiлом. То буде краще, бо слова тут нiчого не поможуть. Дайте i
менi чарку вина, хай вип'ю на щасливий наш поворот.
Сагайдачний устав i начеб перемiнився увесь, був веселий. Чарка стала
кружляти.
- Вас, панство, звiдкiля забрали?
- Рiзно бувало. Мене взяли з поля вiд роботи коло хлiба, а от сього
товариша взяли з дому вночi, коли нiчого злого не прочував...
- Ось бачите! Не було б того, коли б ви з козацтвом в злуцi приборкали
татар так, щоб не посмiли носа з Криму виткнути...
- Що, вашмосць, говориш? Хiба ж ми з ордою не б' мось? Дума ш, що я так
легко дав себе взяти в пута?
- Ви обороня тесь аж тодi, як татарин вам на спину сяде, попалить вашi
домiвки, поруйну та пограбу . То не так треба робити... Татар треба бити
в ©х улусах...
Викупленi бранцi не розумiли, чого Сагайдачний усе за козакiв говорить.
Вони вважали Сагайдачного i Iскру за шляхтичiв, котрi лише тому
по-укра©нськи говорять, що на Укра©нi живучи, схлопiли i забули рiдно©
мови. Це здавалось ©м дуже дивним i неприродним.