Страница:
досi не збагну, - пробiгла Дрож по всьому дiвочому тiлi.
- Розкажи, Оленко.
- Що ж тут розказувати? - запитала, перемагаючи сльози.
- Усе-усе, що на душi лежить.
- Мало там доброго покладено, - невидющими очима, в якi вже входили
страхiття минулого, поглянула на нього, помовчала i зажебонiла, немов
срiбний струмок: - Залишились ми без батька, наче мальок на сухому березi:
хiба ж мати своїми пучками вигодує таку сiм'ю? Що можна було спродати -
спродали, дожили до весни й почали з голоду помирати. Я тодi всi
навколишнi села обходила - може, найме хтось. Та де там було, хоч за
харчi, якусь роботу знайти! Прибилась одного надвечiр'я на багатий хутiр.
На мене спочатку накинулися вовкодави, а потїм вийшов господар. Змiряв
мене з голови до нiг i не прогнав, а повiв до кати, i тут так запахло
стравою, що я мало не зомлiла. В хатi й господиня була, червоняста, мов з
печi витягнена. Подивився якось чудно господар на неї, пiдвiв угору
кошлатi брови, а жiнка кивнула головою й почала розпитувати, звiдки я, що
i до чого. Вони довго i нiби зичливо придивлялись до мене, потiм
господиня, горблячись, полiзла до печi, дала пообiдати i навiть коси
похвалила: певне, не побачила, що я аж двi скибочки хлiба кинула за пазуху
для братикiв i сестричок своїх...
На другий день, дивлюся, до наших ворiт пiд'їжджають конi, не конi, а
змiї, запряженi у високий новий шарабан, а на ньому сидять у святешному
одязi вчорашнi хуторяни. Я спочатку аж вклякла серед подвiр'я -
перелякалася за тi двi скибочки хлiба. Та бачу, хуторяни приязно закивали
головами: вiн у брилi, мов соняшник, а вона в темних хустках, нiби качан
вчорнiлої капусти. Поволеньки позлазили з шарабана, ще переглянулися помiж
собою й заходять у двiр. Тут вони почали пильно придивлятися до нас,
дiтей, i до пухлих, i до висхлих. Потiм викликали матiр, теж обмiряли її,
мов кравцi, й на самотi заговорили, що вони заможнi, але бездiтнi люди.
Вчора їм до вподоби припала Оленка, то хай мати вiддасть її, каятись не
буде, а вони зарятують сiм'ю: привезли за мене цiлий мiшок зерна. Тiльки
ще одна умова, щоб нiхто до мене не приходив, бо маю бути їхньою донькою.
- I навiть у велике свято не можна буде її провiдати? - зажурилася
мати.
- Навiть на святий Великдень, - строго вiдповiв господар. - Ми хочемо,
щоб душа дитини не розривалася мiж вами i нами. Всюди має бути порядок.
- Хiба ж це по-людськи? Я ж матiр їй.
- А оцим не матiр? - хуторянин обвiв очима всю малечу. - Думайте про
них, а ми про Оленку краще за вас подумаємо. То будемо сватами? -i
простягає матерi руку, велику й чорну, наче лопата.
Поглянула мати на нас, заплакала, витерла очi подолком i каже до
хуторянина:
- Зносьте зерно, будемо темними сватами.
- Чого ж темними? - дивується i хмуриться господар.
- Бо я не бачитиму нi вас, нi своєї доньки, а ви нас i зараз не хочете
бачити.
- Ми не силуєм i не неволимо тебе, жiнко добра, - обiзвалася молодиця,
ще бiльше запинаючи темними хустками гарячi краї повних рум'янцiв.
- Так мене горе силує, - застогнала мати i рукою сорочку i серце
згрiбає. - Де ваше зерно?
- За цим дiло не стане...
Знiс господар мiшок, скинув з плеча, поставив рiвно посеред хати, ми
всi облiпили його, мов рiдного тата. А мати кинулась до скринi, знайшла
свої дiвочi коралi, витерла їх об груди.
- Оце тобi, донечко, i пам'ятка, i придане, - чiпляє менi на шию, а по
щоках н сльози котяться, завбiльшки як оцi коралi.
- I в них я поїду?
- Їдь, їдь, донечко, уа не проклинай свою маму, що не вона тебе, а ти
її од смертi зарятувала.
I похапцем, певне, щоб я не збагнула всього при нiй, випроводжає до
ворiт. Господар висадив мене на шарабан, вмостив мiж собою i жiнкою i
злегка торкнув вiжки. Конi форкнули, вигнули пiиї й рушили з мiсця.
Глянула мати на мене, зойкнула, вибiгла за ворота, руками за колеса
чiпляється:
- Вiддайте мою доньку, вiддайте, люди. I зерна вашого не хочу... -
Навiть не помiчає, як руки на шпицях перекручуються.
Хуторянин зупинив конi, злiпив докупи волохатi брови и з-за плеча
понуро кинув матерi:
- Виходить, не будемо сватами?
- Ой не будемо, повiк не будемо. Яка вже з нас рiдня... Хай вам ваше
багатство, а менi мої дiти. Хуторянин понуро глянув на матiр.
- Ну, що ж, вольному воля, а спасенному рай. Коли маєш таку охоту
носити їх на цвинтар, хай буде по-твоєму.
Злiз вiн з шарабана, зсадив мене на землю i поволеньки, щось бурмочучи,
пiшов до хати, вхопив мiшок за гичку, кинув позад господинi i так вдарив
по конях, що аж здимiлись i вони, i хуторяни. А мати притулила мене до
себе, обцiловує, наче вiк не бачила, i коралi не знiмає.
Знову пiшла я другого дня по селах, от на шляху й зустрiла дiвчинку
рокiв дев'яти. Аж з-за Волги прибилась вона сюди iз своєю рiднею. Чужi
люди поховали i матiр, i батька, а сама Василинка вже вiд голоду не може
ходити. Доплентались ми якось додому, показала дiвчинку матерi й благаю:
- Мамочко, хай Василинка буде з нами, вона ж кругла сирота. Де ж їй у
свiтi прожити?
Одвернулася мати од нас, а я наперед забiгла, до її висохлих нiг
чiпляюся:
- Вона ж кругла сирiтка, та ще й з далекого краю. Чуєте, мамо, хай у
нас живе!
Мати безнадiйно похитала головою:
- Хай живе, коли виживе.
Отак у нашої матерi i стало восьмеро дiтей. Ще не встигла вона
нажуритися моєю знахiдкою, аж у двiр з картузиками в руках поспiшають нашi
хлопчики: Сергiйко, Iванко й Петрусь. Радi такi, що й не сказати:
- Мамо, чуєте, ми тепер не помремо! - гукають i очима прядуть на свої
картузики.
- Що ж у вас там, шибеники? - перелякалася мати, чи не вкрали чого, бо
за це в нас тодi й дiтей убивали.
- Воронячi крашанки. От скiльки надерли! Сирих напилися досхочу, а
тепер будемо пекти. Вони добрi. Ми ще принесемо! Або й гав наловимо! - i
починають хвалитися своїм добром.
А через кiлька днiв комнезам зарятував нас пудом муки. Якось i вижили,
нiхто не помер. А мати й досi кажуть, що у мене такий голос од воронячих
крашанок узявся.
I ця тиха, до краю довiрлива розповiдь перевернула чоловiковi душу i
видобула з неї не тiльки спiвчуття, але й першу хвилю кохання.
- Ох ти, горенько моє спiвуче, - пригорнув до себе дiвчину i мiцно
поцiлував.
- Ой не треба так, Марку, - злякано вiдсунулась Оленка вiд нього.
- А чого не треба? - вiн знову потягнувся до дiвчини.
- Бо так не годиться.
- Годиться, - впевнено вiдповiв. - То любиш мене, Оленко?
- Ще й питаєте. Люблю, як душу.
- I я тебе... трохи.
- I?
- Насправдi.
- Дурите голову.
- Не навчився цього, Оленко, й досi.
- I справдi трошки любите? - i в своїй надiї навiть поглянути боїться
на нього.
- Справдi трошки люблю, а любитиму ще бiльше. Це теж не зразу
приходить. - Свято повiрив, що тiльки так мусить бути.
- Ой, - зiтхнула i вдячно, з невимовною радiстю подивилась на нього. -
Чи це сниться?
Вони незчулися, як розчинилися хатнi дверi й на порозi з'явилася
мiшкувата, в полотняних штанях i довгiй полотнянiй сорочцi постать
розпатланого Мелентiя Горобця.
- Хо-хо-хо, - не засмiявся, а хрипко закудкудакав дукач. - Сплю я собi
спокiйненько й не того, що до моєї наймички сам товариш голова
пiдсипаються! Так вона ж пiсля государственої любовi не захоче в гною
бабратись або и засне на хазяйськiй загiнцi. Уводите ви мене, товаришу
голова, в розорєнiє податками, то не розоряйте любов'ю.
- Чи не пiшли б ви, Мелентiю, пiд три чорти i четвертого сатану? скипiв
тодi вiн, пiдводячись iз призьби.
- Ай-я-я-й, товаришу голова, - ехидничав Мелентiй. - итак
говорити-балакати бiля моєї наймички i хати? Що ж тодi село i довєрiє мас
подумає про свого голову? Не вiзьме воно його за гичку? Ану, марш,
недотепо, у свiй закапелокi Бач. їй тiльки iз начальством заманулось
вiстоювати, i пересудiв не боїться! - визвiрився на Оленку.
- Не квакайте, Мелентiю, як ропуха в болотi. Олена до вас бiльше не
пiде, - обома руками пригорнув дiвчину, а вона, золотокоса, притулилась до
нього, мов осiння вербичка. - Вона до мене пiде.
- Аж на цiлу нiч? - вкусив дукач.
- На цiлий вiк...
...З того часу, здається, справдi пройшов цiлий вiк. От уже и нема його
Оленки: чужий горбатий автомат кiлькома грудочками свинцю обiрвав її
життя, мов i не було його.
- Хоча б не стрiляли, iроди, в очi, - сказала вона перед смертю.
I їй iроди не стрiляли в очi, а вдарили в самi груди, де материнство i
її прекрасна пiсня...
Марко зцiпив зуби, похитнувся, болiсно повернув голову набiк, наче мiг
її одвести вiд ударiв споминiв. Мороз шорсткими лишайниками вбивався йому
в корiння чуприни очевидячки, лишав на нiй свої сивi слiди. Марко запустив
руку в чуба, щоб прогнати звiдти холод, i примружено поглянув удаль.
Пiд обрiєм так само уперто трудився самотнiй нагорблений вiтряк, а
помiж його крилами золотим кошем тремтiло небо, неначе ладналося осипати
своє зерно всередину вiтряка. I дарма що на цьому ж полi вiйна до самих
хрестовин скосила його вiтряковий рiд, покалiчила йому руки, вiн i не
думав кинути працi, вiн утiшався i вiтром i роботою i утiшав нею людей,
хоча вони й зробили йому камiнну душу.
Подумавши про це, Марко насупився: знову згадав пересварку з Киселем,
якого вiн у думцi називав "лукавою душею". I хоч липкий Кисiль, а пост має
високий. Бач, залiз на трибуну, наче в дот, прикрився окулярами й
папiрцями i почав стрiляти по ньому, по Марковi:
- Це анархiст, а не голова! На цьому посту його рятує тiльки Золота
Зiрка.
- А як же iнакше, товаришу Кисiль?! - не витримав з мiсця. - Зiрка не
тiльки мене рятує.
- От бачите, - зрадiв Кисiль i обвiв очима всiх присутнiх. -
Безсмертний навiть узагальнює...
- Узагальнюю про зiрку! - пiдвiвся з мiсця лихий i норовистий. - Сотнi
рокiв тому вона рятувала бiдних не-вольникiв з татарщини, Туреччини й з
африканських берегiв. Бiднi невольники не мали тодi нi карти, нi трибуни,
нi окулярiв, нi папiрцiв, а мали свою зiрку i пiд нею бачили за тисячi
верст рiдну землю. I я бачив її за тисячу верст, бо в мене була зiрка не
тiльки на грудях, а ще вище. А вам вiд областi до землi нашого колгоспу
рiвно п'ятдесят два кiлометри, i не веде вас до неї зiрка, а веде
анонiмка. Хотiв би я, щоб з неї, проклятої, хоч раз закувiкали тi
поросята, за допомогою яких Безбородько знову хоче стати головою колгоспу.
Тодi в залi пiднявся такий регiт, що Киселю було вже не до анонiмки, i
навiть його погрози нiяк не могли втихомирити смiх.
- Тепер з'їсть, чоловiче, тебе Кисiль, - пiдходили пiд час перерви
голови сусiднiх колгоспiв. - Вiн злопам ятний. Але поголив ти його добре:
навiть рум'янцi виголив на щоках.
"I звiдки беруться такi дрiб'язковi душi? I вищу ж освiту має, i в ще
вище крiсло пнеться, I витьохкує з трибуни, мов соловей, та своє гнiздо
вiн в'є не на землi, а в усяких паперах, де й анонiмка стає будiвельним
матерiалом".
Край самої дороги запiдпадьомкав перепел, потiм чогось злякався i,
втiкаючи, зашелестiв житами. Марко посмiхнувся невидимiй пташинi,
вiдганяючи вiд себе надокучливу буденщину. Над житами, якi зараз похитував
не стiльки вiтрець, скiльки роса, сумовито стелилися дiвочi пiснi, i
прозора темiнь тиховiйно перехлюпувала їх з поля на поле, як погожа година
переносить пилок хлiбiв. Скiльки ж, чоловiче, тобi треба жити-працювати з
людьми, щоб i хлiбом, i оселями не журились вони i щоб на вечiрнiх мостах
не тужили пiснi, а стрiчалось кохання? А буде ж це все! I мости щастя
пiдведуться по всiй землi.
Марко з лагiдною приязню, як у молодi роки, подумав про тихi, сiльськi
мости, бо й досi любив їх, i верби над ними, i калину пiд ними, м'яту i
бiлозiр над водою, i зорi у водi, якi розколихує навiть дрiбна верховодка.
Вiн лише в дитинствi трохи опасався мостiв у пiзнiй час, бо пiд ними,
казали старi люди, водилися чорти i всiляко збиткувалися над селом. Ну, то
було ще до революцiї. А пiсля вже не стело нi чортiв, нi вояяїнкiв, нi
упирiв, нi вiдьомського роду, i взагалi всяка погань сипонула своєю
останньою покрученою дорiжкою аж в бюрократiю. Бiдного чорта i дядько мiг
обдурити, а бортiв бюрократ усiх обдурює, б'є пiд серце усе святе i сухим
з болота вилазить. Навiть вiйна ие втягла його з проклятущого кубла. Коли
що до чого, яя iватiя навiть прикривається нею:
- Нiчого не поробиш, вiйна пройшла.
Марко знову зупинився перед житами в долинцi. Тут вони були кращими,
нiж на горбках, i цвiт на них був густiший. Нiчого в цьому роцi озимина, а
ярi стоять зеленою рiкою. I дощi майовi пройшли, як золото. Наче все
показує на врожай. Ой, як вiн зараз потрiбний людям: хай за всi роки
злигоднiв у них на столi тепло ляже добрий хлiб. Аби ж авову не вочалися
додатковi податки: рiзнi дустрiчнi i рiзнi добровiльнi, вiд яких серце
умлiває. Про них i в газетi можуть он як написати, а хлiбороб знову буде
сидiти на картоплi i в йоле не виходитиме.
Ех i розплодилося ж господарiв бiля дядькiвського хлiба, а одного,
справжнього, нема. Коли робити бiля землi - ти хазяїн до самої молотьби, а
коли дiлити хлiб - ти вже стаєш поденщиком. Але кому про це скажеш? На
самотi поспiвчувають тобi, всi труднощi згадаються, а заїкнешся десь на
нарадi - ворожу вилазку пришиють. От-i мовчи, глуха, щоб менше грiха.
Тiльки й надiї, що якось усе перемiниться, знайдеться-таки хтось, що не
тiльки буде плани спускати i говорити "канай", а розбереться в цiй
плутанинi, пособить селянину i сердечним словом, i святим хлiбом. Як у нас
деякi навчилися копiйками притискати дядька, а на цих копiйках губляться
добрi мiльйони i людська вiра.
За житами фiалкове свiтився i дихав легеньким туманцем раннiй пар.
Марко зупинився перед його розливом, зiрвав кiлька стеблин сурiпки i
задумався. А що, коли тут зараз посiяти скороспiлий горох? Нащо має
дармувати земля? А так вродить щось людям i сама збагатиться.
"I чого ранiше таке не спало на Думку? - аж розгнiвався на себе. -
Завтра ж хай Василь Тримайвода розшукує насiння. Добре, що за редиску i
цибулю завелась копiйчина в касi".
З цими думками Марко пiдходив до прогнутого мосту. над яким коцюрбились
старi, з пiдмитим корiнням верби. I дарма, що вiтри i вода, як у прощаннi,
роз'єднували чи кидали їх у скорбнi обiйми, i дарма, що час i вiйна уже
вибрали, випалили їхнi душi, вони ще з любов'ю до свiту пiдiймали вгору
зеленi руки i давали притулок птахам чи в дуплах, чи в пiдрубцьованих
ранах. Пiд вербами, як сама юнiсть, вiночком стояли дiвчата й вели свої
сумнi пiснi:
Жалi мої, жалi,
Великi, хе малi,
Як майова роса
По зеленiй травi.' Як вiтер повiє,
То росоньку аює,
А моє серденько
В тяжкiй тузi млiє.
Майова роса без вiтру накрапала з похилених верб на дiвчат, якi спiвали
не пiсню, а своє життя, бо ж хiба було тут хоч одне серце, що не млiло в
тяжкiй тузi? I нiхто, нiхто, хiба тiльки час розвiв цю тугу.
Марко сумовитим поглядом вбирав легкi дiвочi постатi, милi, довiрливi i
так окривдженi вiйною обличчя; вони зворушливо мiнились тiєю прозорiстю i
таємничiстю, яку умiє нагойдувати мiсячне марево.
Чоловiк вiдчув, як бiля нього по-голубиному бринiли юнi душi, бринiли
сподiвання i любов... I свiт змiнився в Маркових очах. Може, вiн пiдходить
не до звичайного натрудженого i мiсяцем завороженого мосту, а до порога
своєї далекої юностi, коли так само дiвчата пiсля вiйни спiвали журливi
пiснi, а мiсяць так само, наче люблячий батько, вродою огортав навiть тих
безталанниць, якi й на Великдень не виходили з полотна. I жаль стало
Марковi i своїх далеких рокiв, що зникли за мiсячним туманом, i оцих
дiвчаток, на утлих плечах яких i досi лежав непосильний тягар вiйни. За
добрих чоловiкiв i за себе трудяться вони вiд зорi й до зорi, i не одна з
них заплаче на чужому весiллi, не дочекавшись свого. А ти, чоловiче, нiчим
не зможеш допомогти оцiй юностi, до якої з-пiд мосту бiлими рукавами
тягнеться калиновий цвiт. Найбiльше, що ти можеш зробити, - це знайти для
них найлюдянiше слово i так господарювати, щоб вигнати безхлiб'я та злиднi
з людських осель i i щоб з сорока жiночих рокiв не визирали тiнi старостi.
Але й для цього варто вiддати все, що маєш. Тепер це не так уже й мало,
бо коли десь за морями чиясь спесива доля на тушонцi тлустими пальцями
лiчила грошву, то наша голодна, змучена, але волелюбна доля ломила
залiзний карк вiйни. I зломила, панове, хоча й не дуже ви цього бажали.
Тепер ви трохи дивуєтесь, а бiльше хапаєтесь за нашi деякi невмiння чи
недосконалiсть i грiшними язиками наводите тiнь на саме сонце. Якої б ви
заспiвали, коли б самi хоч мiсяць посидiли у вiйну на нашiй водi та бiдi?
Пристрасна душа Марка вже обрушилась на служителiв злоби i кривди, якi
не в чорнило, а в нашi рани почали вмочати свої отруйнi пера. Аж кулак сам
по собi стиснувся, та до нього прихилився нiжний, з росою вiночок
калинового цвiту i вiдразу повернув думки до того, що було ближчим i
дорожчим чоловiковi.
Саме завмерла пiсня, хоча вiдгомiн її ще бринiв над пiвсонним полем.
Дiвчата, побачивши голову, тiснiше збились кружка, а печаль проспiваного i
дум лежала на їхнiх, мов з далекого сну вихоплених, обличчях.
- Добрий вечiр вам, дiвчатка. Як славно спiвали ви, тiльки дуже сумної.
Трохи веселiшої не могли?
Дiвчата мовчки ззирнулися, хтось тихо зiтхнув, i неждано уперто i з
болем заговорила Ольга Бойчук.
- Не могли, Марку Трохимовичу, нiяк не могли, i не вам про це питати.
- Чому ж не могли? - Марка здивувала не так сама вiдповiдь, як якась
вiдчайдушна рiшучiсть у голосi вдовiвни. - Нещодавно ж ти якої спiвала В
районi на сценi?
- Так то на сценi, Марку Трохимовичу, - з докором вiдповiла дiвчина,
мовляв, як цього не розумiє їхнiй голова. Гнучка й насторожена, стояла
вона пiд темними вербами i мiсячною iмлою, наче на сценi. Таки недарма
Ольгу називають артисткою. - А ми спiваємо зараз для себе, тiльки те, що в
душi щемить.
- Невже там сама печаль?
- А де ж тiй радостi взятись? - аж затремтiла Ольга. - I вам живеться
не на солодкому меду - на голому пожарищi вибиваєтесь iз кривди. Але ви
терпите все. Терпимо i ми своє горе. Вашому - пособити можна, а нашому
нiхто не зарадить.
- Да, в одному - нiхто не зможе. - I дiвчата аж стрепенулись, що вiн
збагнув усе надоказане, болюче i, видно, не байдужий до їхнього гiркого
талану.
- А нам же, дядьку, любити хочеться, в глибокiй довiрi забринiв
низькуватий голос Галини Кушнiренко. Такий свiт навколо гарний, наче
малярi малювали його. I сонечко, i цей мiсяць такi, що тiльки б дивитись
та и дивитись на них, iти з кимсь пiд ними, так хлопцiв зовсiм нема... Як
нам не хочеться без весiлля на все життя залишитись удовами.
В глибинi Галининих очей вiн побачив гiрке сподiвання любовi i
материнства i острах, що їх уже не дiждатись. Велика трагедiя
жiнки-страдницi стояла перед ним в образi звичайной чистої дiвчини, до
якої бiлими руками тягнувся калиновий цвiт.
"Дiти мої дорогi", - хотiлося пригорнути до себе цi милi, довiрливi
голiвки, прошепотiти якiсь добрi, заспокiйливi слова. Але що дасть така
утiха? Хiба за отим селянським розсудом, що вмiщався в словах "якось то
воно буде", не крилася б фальш?
Перед ним ще, наче в напiвснi, пропливли дiвочi постатi, i мiст, i в
скорботно-прощальних обiймах двi верби, i шматок ясноводої рiчечки,
просвiтленої згори i знизу мiсяцем. I все здавалося б таки напiвсном, коли
б i досi не бринiв у душi голос Галини: "А нам же, дядьку, любити
хочеться..."
"Будьте ж проклятi навiки, вбивцi дiтей i материнства, вбивцi роду
людського i земної краси!" В болючому поривi, уже бачачи перед собою й
далекi свiти, Марко нахилився до Галини, мовчки приголубив її, обернувся
i, як дозволяла нога, швидко пошкандибав дорогою до колгоспної стайнi.
Нiхто з дiвчат не обiзвався позад нього, лише почулось чиєсь тихеньке
"ой". А попереду жита так само пересiвали тiнi, росу й мiсячне сяйво, i
тiльки на дорозi воно лежало чистим, як лiтнє золотисте марево.
- Не спиться, чоловiче добрий? - допитливим поглядом зустрiв бiля
стайнi Марка дiд Євмен i скоса поглянув на мiсяць.
- Не спиться, дiду.
Старий погладив куций бурячок борiдки.
- Чи то вже начальство тобi сну не дає, чи такi лiта пiдходять?
- Лiта, дiду.
- Лiта, Марку, - аж зiтхнулось. - I якi не є вони: добрi чи лихi, а так
летять, що нiяким способом не зупиниш i нiякими кiньми не здоженеш. Ось
уже, чую, i смерть крутиться недалеко вiд мого порога, а я, коли подумати,
i не нажився. Усе життя кращого сподiваюсь. I так хочеться хоч збоку, але
недалеко вiд щастя сiсти, ну так, як сiдають на чийомусь весiллi.
- I таки ще сядемо не збоку, а поруч iз ним! - пiдвiв угору кулака.
- Утiшаєш старого?
- Вiрю в це!
- I я ще вiрю, - признався старий. - їй-бо, вiрю... Тобi коня запрягти?
- Запрягайте.
- Ох, i непосидючий ти. Марку, - похитав головою дiд Євмен. - Спав би
собi зараз без заднiх нiг, так де там.
- За спання не купиш коня.
- I це вiрно, - аж посмiхнувся, що згадалось про коня. - Далеко ж
зiбрався ?
- В тюрму, дiду.
- В тюрму?! - здригнувся i стривожився старий. - Невже, Марку, знову
якась комiсiя хоче окривдити тебе? Тодi ми всiм селом... Доки ж можна так
в'їдатись?
- Спасибi, дiду, поки що сам одбиваюсь од усякої нечистi, як Марко
Проклятий од чортiв.
- Одбивайся, Марку, одбивайся, сину, i сам переходь у наступлєнiє, бо
дуже ти нам потрiбний чоловiк! - потис його обома руками. - Чого ж до
тюрми чешеш?
- Там у мене один знайомий сидить.
- А-а-а, передачу завезеш? - прояснилось обличчя старого. - Ну, вези,
та довго не затримуйся, буду виглядати, хоча тобi й байдуже до старого: що
вiн? Гвинтиком назвали. мене, а я й досi не хочу бути безчуственним
залiзом: нi гвинтиком, нi шурупом, нi гайкою, навiть цiлою шестiрнею, бо в
мене є хоч i стара, а своя душа. Хай не все в нiй до ладу деякi оратори
пiдiгнали, сконтрогаїли, але ж це таки душа. Я i з президiї подався, коли
мене якось один представник почав гвинтиком величати, де тiльки й гвинтило
його? Надокучив я тобi контрреволюцiєю?
- Хтось збоку й справдi подумав би, що ви елемент, - засмiявся Марко,
заходячи в стайню.
Погомонiвши з дiдом Євменом, Марко поїхав до Василя Тримайводи, вiддав
йому печатку й наказав завтра ж розшукати скоростиглий горох, а потiм
подався додому.
Тут вiн бережно почав упаковувати глинянi коники дiда Євмена.
- Ти, Марку, на якийсь торг збираєшся з ними? - здивувалася мати.
- На великий торг, - серйозно вiдповiв Марко.
- Та що ти вигадуєш?
- Хочу їх, мамо, показати в мiстi тямущим людям. Здається менi, що дiд
Євмен - талант.
- Коли послухати, сину, тебе, то багато є талантiв по наших селах, -
недовiрливо похитала головою мати.
- Бiльше, нiж нам здається, - впевнено вiдповiв Марко, любуючись
коником, який, коли "скочить - Дунай перескочить".
- Хiба ж не красень?
- Глина та полива - оце й уся краса, - з недовiрою поглянула на вирiб
старого.
XXXVII
В передмiстi, недалеко вiд битого шляху, за муром i колючим дротом
стоїть оця сiра, двоповерхова будова, будова людського падiння i пiдлостi,
нерозв'язаних пристрастей i неописаних трагедiй, страждань i каяття.
Марко стоїть бiля кованих однооких дверей, немов перед потойбiчним
свiтом. I тiльки самотнiй недорозвинутий соняшник, який невiдомо як вирiс
бiля в'язницi, нагадує, що не лише тiнi покалiчених душ скупчились бiля
камiнного муру.
"Нi, я не згадуватиму про вас, а триматиму в пам'ятi вчорашнiй вечiр,
дiвочi пiснi i дiвочу скорботу, бо тiльтси через неї я приїхав сюди", -
наказує Марко собi. Однi видiння вiдходять од нього, а натомiсть
наближаються тiнi тридцять сьомого року, вiн морщиться од самої згадки про
одну з найтяжчих, як вiн у глибинi душi вважав, людських трагедiй: це коли
невiдомо ким виплоджена гадюка пiдозри проповзла мiж людьми i вчорашнього
друга назвали ворогом, бiйця - шпигуном, творця - запроданцем, а хлiбороба
- хлiбогноїтелем. Але й тодi, коли лиходiйство щоночi пакувало у тюрми нi
в чому не повинних синiв, а скрiзь по оселях стояла печаль, коли злобний
донощик вимiзернiв до самого краю пiдлостi, а вiрна душа приймала муки,
свято вiрячи своїй Батькiвщинi, коли губили голови й найрозумнiшi люди i
коли на плаху пiднiмались орли революцiї, в найнесподiванiших мiсцях i
умовах можна було зустрiти по-своєму незабутнiх людей. Отаким був i
начальник тюрми, потомок донського козака Степан Петрович Дончак.
Чистою совiстю, розумом, правдивiстю i навiть хитрiстю вiн врятував не
одну людину в той по-бiблейськи трагедiйний час. Допомiг вiн тодi й
Безсмертному. Уже з волi Марко прийшов з подякою на квартиру Степана
Петровича, а той вiдмахнув здоровенною косарською рукою i подяку, i клуби
тютюнового диму, а потiм невесело сказав:
- За правду, чоловiче, не дякують, - це закон нашого життя; ха неї i я
пербив шаблю вiд Дону аж до Варшави. I не приписуй менi зайвини. А коли,
може, i я стану арештантом, випий чарку за моє здоров'я чи, може, й душу.
- Невже i вас хочуть з'їсти? - аж затремтiв.
- Хочуть, Марку, - вiдповiв з довiрою. - У мене, виявляється, в тюрмi
менше ворогiв, анiж хочеться одному чоловiчку. Вiн зi свого кабiнету
рознарядки спускає: кров з носа, а вияви стiльки-то ворогiв...
- Невже це правда? - жахнувся Марко.
- Навiть це правда, i тому кривда нависла над моєю головою. От i не
знаю, куди, в який бiк завтра хитнуться мої терези. Ну, будь здоров. Сiй,
Марку. Наше дiло сiяти: i зерно, i правду, а головне - людей любити i
вiрити їм. - Високий, трохи сутулуватий, з першою сивиною в
пiдкучерявленому чубi, вiн пiдвiвся з-за столу в поношенiй сорочцi
котовця, на якiй тьмяно поблискував орден Бойового Червоного Прапора...
От уже вiсiм рокiв пролетiло з того дня. Скiльки води i скiльки кровi
збiгло у рiки i землю! Чи ж дуже змiнився за цi лiта старий котовець
Степан Дончак?
Бiля брами скрипнули одноокi дверi, i перед Марком з'явилася висока
постать начальника тюрми. Вiн трохи роздався у плечах i станi, сизуватим
рум'янцем виповнились щоки, зовсiм посивiв пiдкучерявлений чуб, а в карих
колючих очах i в зморшках навколо них залягла неспокiйна втома.
- Здоров, Марку, - простягнув руку, пильно придивляючись до чоловiка.
- Доброго здоров'я, Степане Петровичу. Наче сумнiваєтесь: я чи не я?
Дончак посмiхнувся:
- В тобi, Марку, я нiколи не сумнiвався. А просто ж придивляюсь до
твого iконостаса. Багато заробив ти благородного металу.
- Було на чому, було й за що, Степане Петровичу.
- Молодець, Марку, молодець, хоча й досi, як дехто подейкує, ламаєш
дрова.
- З дровами теплiше.
- Гляди, не доламайся до дрючкування. Ну, ходiмо до мене, - махнув
- Розкажи, Оленко.
- Що ж тут розказувати? - запитала, перемагаючи сльози.
- Усе-усе, що на душi лежить.
- Мало там доброго покладено, - невидющими очима, в якi вже входили
страхiття минулого, поглянула на нього, помовчала i зажебонiла, немов
срiбний струмок: - Залишились ми без батька, наче мальок на сухому березi:
хiба ж мати своїми пучками вигодує таку сiм'ю? Що можна було спродати -
спродали, дожили до весни й почали з голоду помирати. Я тодi всi
навколишнi села обходила - може, найме хтось. Та де там було, хоч за
харчi, якусь роботу знайти! Прибилась одного надвечiр'я на багатий хутiр.
На мене спочатку накинулися вовкодави, а потїм вийшов господар. Змiряв
мене з голови до нiг i не прогнав, а повiв до кати, i тут так запахло
стравою, що я мало не зомлiла. В хатi й господиня була, червоняста, мов з
печi витягнена. Подивився якось чудно господар на неї, пiдвiв угору
кошлатi брови, а жiнка кивнула головою й почала розпитувати, звiдки я, що
i до чого. Вони довго i нiби зичливо придивлялись до мене, потiм
господиня, горблячись, полiзла до печi, дала пообiдати i навiть коси
похвалила: певне, не побачила, що я аж двi скибочки хлiба кинула за пазуху
для братикiв i сестричок своїх...
На другий день, дивлюся, до наших ворiт пiд'їжджають конi, не конi, а
змiї, запряженi у високий новий шарабан, а на ньому сидять у святешному
одязi вчорашнi хуторяни. Я спочатку аж вклякла серед подвiр'я -
перелякалася за тi двi скибочки хлiба. Та бачу, хуторяни приязно закивали
головами: вiн у брилi, мов соняшник, а вона в темних хустках, нiби качан
вчорнiлої капусти. Поволеньки позлазили з шарабана, ще переглянулися помiж
собою й заходять у двiр. Тут вони почали пильно придивлятися до нас,
дiтей, i до пухлих, i до висхлих. Потiм викликали матiр, теж обмiряли її,
мов кравцi, й на самотi заговорили, що вони заможнi, але бездiтнi люди.
Вчора їм до вподоби припала Оленка, то хай мати вiддасть її, каятись не
буде, а вони зарятують сiм'ю: привезли за мене цiлий мiшок зерна. Тiльки
ще одна умова, щоб нiхто до мене не приходив, бо маю бути їхньою донькою.
- I навiть у велике свято не можна буде її провiдати? - зажурилася
мати.
- Навiть на святий Великдень, - строго вiдповiв господар. - Ми хочемо,
щоб душа дитини не розривалася мiж вами i нами. Всюди має бути порядок.
- Хiба ж це по-людськи? Я ж матiр їй.
- А оцим не матiр? - хуторянин обвiв очима всю малечу. - Думайте про
них, а ми про Оленку краще за вас подумаємо. То будемо сватами? -i
простягає матерi руку, велику й чорну, наче лопата.
Поглянула мати на нас, заплакала, витерла очi подолком i каже до
хуторянина:
- Зносьте зерно, будемо темними сватами.
- Чого ж темними? - дивується i хмуриться господар.
- Бо я не бачитиму нi вас, нi своєї доньки, а ви нас i зараз не хочете
бачити.
- Ми не силуєм i не неволимо тебе, жiнко добра, - обiзвалася молодиця,
ще бiльше запинаючи темними хустками гарячi краї повних рум'янцiв.
- Так мене горе силує, - застогнала мати i рукою сорочку i серце
згрiбає. - Де ваше зерно?
- За цим дiло не стане...
Знiс господар мiшок, скинув з плеча, поставив рiвно посеред хати, ми
всi облiпили його, мов рiдного тата. А мати кинулась до скринi, знайшла
свої дiвочi коралi, витерла їх об груди.
- Оце тобi, донечко, i пам'ятка, i придане, - чiпляє менi на шию, а по
щоках н сльози котяться, завбiльшки як оцi коралi.
- I в них я поїду?
- Їдь, їдь, донечко, уа не проклинай свою маму, що не вона тебе, а ти
її од смертi зарятувала.
I похапцем, певне, щоб я не збагнула всього при нiй, випроводжає до
ворiт. Господар висадив мене на шарабан, вмостив мiж собою i жiнкою i
злегка торкнув вiжки. Конi форкнули, вигнули пiиї й рушили з мiсця.
Глянула мати на мене, зойкнула, вибiгла за ворота, руками за колеса
чiпляється:
- Вiддайте мою доньку, вiддайте, люди. I зерна вашого не хочу... -
Навiть не помiчає, як руки на шпицях перекручуються.
Хуторянин зупинив конi, злiпив докупи волохатi брови и з-за плеча
понуро кинув матерi:
- Виходить, не будемо сватами?
- Ой не будемо, повiк не будемо. Яка вже з нас рiдня... Хай вам ваше
багатство, а менi мої дiти. Хуторянин понуро глянув на матiр.
- Ну, що ж, вольному воля, а спасенному рай. Коли маєш таку охоту
носити їх на цвинтар, хай буде по-твоєму.
Злiз вiн з шарабана, зсадив мене на землю i поволеньки, щось бурмочучи,
пiшов до хати, вхопив мiшок за гичку, кинув позад господинi i так вдарив
по конях, що аж здимiлись i вони, i хуторяни. А мати притулила мене до
себе, обцiловує, наче вiк не бачила, i коралi не знiмає.
Знову пiшла я другого дня по селах, от на шляху й зустрiла дiвчинку
рокiв дев'яти. Аж з-за Волги прибилась вона сюди iз своєю рiднею. Чужi
люди поховали i матiр, i батька, а сама Василинка вже вiд голоду не може
ходити. Доплентались ми якось додому, показала дiвчинку матерi й благаю:
- Мамочко, хай Василинка буде з нами, вона ж кругла сирота. Де ж їй у
свiтi прожити?
Одвернулася мати од нас, а я наперед забiгла, до її висохлих нiг
чiпляюся:
- Вона ж кругла сирiтка, та ще й з далекого краю. Чуєте, мамо, хай у
нас живе!
Мати безнадiйно похитала головою:
- Хай живе, коли виживе.
Отак у нашої матерi i стало восьмеро дiтей. Ще не встигла вона
нажуритися моєю знахiдкою, аж у двiр з картузиками в руках поспiшають нашi
хлопчики: Сергiйко, Iванко й Петрусь. Радi такi, що й не сказати:
- Мамо, чуєте, ми тепер не помремо! - гукають i очима прядуть на свої
картузики.
- Що ж у вас там, шибеники? - перелякалася мати, чи не вкрали чого, бо
за це в нас тодi й дiтей убивали.
- Воронячi крашанки. От скiльки надерли! Сирих напилися досхочу, а
тепер будемо пекти. Вони добрi. Ми ще принесемо! Або й гав наловимо! - i
починають хвалитися своїм добром.
А через кiлька днiв комнезам зарятував нас пудом муки. Якось i вижили,
нiхто не помер. А мати й досi кажуть, що у мене такий голос од воронячих
крашанок узявся.
I ця тиха, до краю довiрлива розповiдь перевернула чоловiковi душу i
видобула з неї не тiльки спiвчуття, але й першу хвилю кохання.
- Ох ти, горенько моє спiвуче, - пригорнув до себе дiвчину i мiцно
поцiлував.
- Ой не треба так, Марку, - злякано вiдсунулась Оленка вiд нього.
- А чого не треба? - вiн знову потягнувся до дiвчини.
- Бо так не годиться.
- Годиться, - впевнено вiдповiв. - То любиш мене, Оленко?
- Ще й питаєте. Люблю, як душу.
- I я тебе... трохи.
- I?
- Насправдi.
- Дурите голову.
- Не навчився цього, Оленко, й досi.
- I справдi трошки любите? - i в своїй надiї навiть поглянути боїться
на нього.
- Справдi трошки люблю, а любитиму ще бiльше. Це теж не зразу
приходить. - Свято повiрив, що тiльки так мусить бути.
- Ой, - зiтхнула i вдячно, з невимовною радiстю подивилась на нього. -
Чи це сниться?
Вони незчулися, як розчинилися хатнi дверi й на порозi з'явилася
мiшкувата, в полотняних штанях i довгiй полотнянiй сорочцi постать
розпатланого Мелентiя Горобця.
- Хо-хо-хо, - не засмiявся, а хрипко закудкудакав дукач. - Сплю я собi
спокiйненько й не того, що до моєї наймички сам товариш голова
пiдсипаються! Так вона ж пiсля государственої любовi не захоче в гною
бабратись або и засне на хазяйськiй загiнцi. Уводите ви мене, товаришу
голова, в розорєнiє податками, то не розоряйте любов'ю.
- Чи не пiшли б ви, Мелентiю, пiд три чорти i четвертого сатану? скипiв
тодi вiн, пiдводячись iз призьби.
- Ай-я-я-й, товаришу голова, - ехидничав Мелентiй. - итак
говорити-балакати бiля моєї наймички i хати? Що ж тодi село i довєрiє мас
подумає про свого голову? Не вiзьме воно його за гичку? Ану, марш,
недотепо, у свiй закапелокi Бач. їй тiльки iз начальством заманулось
вiстоювати, i пересудiв не боїться! - визвiрився на Оленку.
- Не квакайте, Мелентiю, як ропуха в болотi. Олена до вас бiльше не
пiде, - обома руками пригорнув дiвчину, а вона, золотокоса, притулилась до
нього, мов осiння вербичка. - Вона до мене пiде.
- Аж на цiлу нiч? - вкусив дукач.
- На цiлий вiк...
...З того часу, здається, справдi пройшов цiлий вiк. От уже и нема його
Оленки: чужий горбатий автомат кiлькома грудочками свинцю обiрвав її
життя, мов i не було його.
- Хоча б не стрiляли, iроди, в очi, - сказала вона перед смертю.
I їй iроди не стрiляли в очi, а вдарили в самi груди, де материнство i
її прекрасна пiсня...
Марко зцiпив зуби, похитнувся, болiсно повернув голову набiк, наче мiг
її одвести вiд ударiв споминiв. Мороз шорсткими лишайниками вбивався йому
в корiння чуприни очевидячки, лишав на нiй свої сивi слiди. Марко запустив
руку в чуба, щоб прогнати звiдти холод, i примружено поглянув удаль.
Пiд обрiєм так само уперто трудився самотнiй нагорблений вiтряк, а
помiж його крилами золотим кошем тремтiло небо, неначе ладналося осипати
своє зерно всередину вiтряка. I дарма що на цьому ж полi вiйна до самих
хрестовин скосила його вiтряковий рiд, покалiчила йому руки, вiн i не
думав кинути працi, вiн утiшався i вiтром i роботою i утiшав нею людей,
хоча вони й зробили йому камiнну душу.
Подумавши про це, Марко насупився: знову згадав пересварку з Киселем,
якого вiн у думцi називав "лукавою душею". I хоч липкий Кисiль, а пост має
високий. Бач, залiз на трибуну, наче в дот, прикрився окулярами й
папiрцями i почав стрiляти по ньому, по Марковi:
- Це анархiст, а не голова! На цьому посту його рятує тiльки Золота
Зiрка.
- А як же iнакше, товаришу Кисiль?! - не витримав з мiсця. - Зiрка не
тiльки мене рятує.
- От бачите, - зрадiв Кисiль i обвiв очима всiх присутнiх. -
Безсмертний навiть узагальнює...
- Узагальнюю про зiрку! - пiдвiвся з мiсця лихий i норовистий. - Сотнi
рокiв тому вона рятувала бiдних не-вольникiв з татарщини, Туреччини й з
африканських берегiв. Бiднi невольники не мали тодi нi карти, нi трибуни,
нi окулярiв, нi папiрцiв, а мали свою зiрку i пiд нею бачили за тисячi
верст рiдну землю. I я бачив її за тисячу верст, бо в мене була зiрка не
тiльки на грудях, а ще вище. А вам вiд областi до землi нашого колгоспу
рiвно п'ятдесят два кiлометри, i не веде вас до неї зiрка, а веде
анонiмка. Хотiв би я, щоб з неї, проклятої, хоч раз закувiкали тi
поросята, за допомогою яких Безбородько знову хоче стати головою колгоспу.
Тодi в залi пiднявся такий регiт, що Киселю було вже не до анонiмки, i
навiть його погрози нiяк не могли втихомирити смiх.
- Тепер з'їсть, чоловiче, тебе Кисiль, - пiдходили пiд час перерви
голови сусiднiх колгоспiв. - Вiн злопам ятний. Але поголив ти його добре:
навiть рум'янцi виголив на щоках.
"I звiдки беруться такi дрiб'язковi душi? I вищу ж освiту має, i в ще
вище крiсло пнеться, I витьохкує з трибуни, мов соловей, та своє гнiздо
вiн в'є не на землi, а в усяких паперах, де й анонiмка стає будiвельним
матерiалом".
Край самої дороги запiдпадьомкав перепел, потiм чогось злякався i,
втiкаючи, зашелестiв житами. Марко посмiхнувся невидимiй пташинi,
вiдганяючи вiд себе надокучливу буденщину. Над житами, якi зараз похитував
не стiльки вiтрець, скiльки роса, сумовито стелилися дiвочi пiснi, i
прозора темiнь тиховiйно перехлюпувала їх з поля на поле, як погожа година
переносить пилок хлiбiв. Скiльки ж, чоловiче, тобi треба жити-працювати з
людьми, щоб i хлiбом, i оселями не журились вони i щоб на вечiрнiх мостах
не тужили пiснi, а стрiчалось кохання? А буде ж це все! I мости щастя
пiдведуться по всiй землi.
Марко з лагiдною приязню, як у молодi роки, подумав про тихi, сiльськi
мости, бо й досi любив їх, i верби над ними, i калину пiд ними, м'яту i
бiлозiр над водою, i зорi у водi, якi розколихує навiть дрiбна верховодка.
Вiн лише в дитинствi трохи опасався мостiв у пiзнiй час, бо пiд ними,
казали старi люди, водилися чорти i всiляко збиткувалися над селом. Ну, то
було ще до революцiї. А пiсля вже не стело нi чортiв, нi вояяїнкiв, нi
упирiв, нi вiдьомського роду, i взагалi всяка погань сипонула своєю
останньою покрученою дорiжкою аж в бюрократiю. Бiдного чорта i дядько мiг
обдурити, а бортiв бюрократ усiх обдурює, б'є пiд серце усе святе i сухим
з болота вилазить. Навiть вiйна ие втягла його з проклятущого кубла. Коли
що до чого, яя iватiя навiть прикривається нею:
- Нiчого не поробиш, вiйна пройшла.
Марко знову зупинився перед житами в долинцi. Тут вони були кращими,
нiж на горбках, i цвiт на них був густiший. Нiчого в цьому роцi озимина, а
ярi стоять зеленою рiкою. I дощi майовi пройшли, як золото. Наче все
показує на врожай. Ой, як вiн зараз потрiбний людям: хай за всi роки
злигоднiв у них на столi тепло ляже добрий хлiб. Аби ж авову не вочалися
додатковi податки: рiзнi дустрiчнi i рiзнi добровiльнi, вiд яких серце
умлiває. Про них i в газетi можуть он як написати, а хлiбороб знову буде
сидiти на картоплi i в йоле не виходитиме.
Ех i розплодилося ж господарiв бiля дядькiвського хлiба, а одного,
справжнього, нема. Коли робити бiля землi - ти хазяїн до самої молотьби, а
коли дiлити хлiб - ти вже стаєш поденщиком. Але кому про це скажеш? На
самотi поспiвчувають тобi, всi труднощi згадаються, а заїкнешся десь на
нарадi - ворожу вилазку пришиють. От-i мовчи, глуха, щоб менше грiха.
Тiльки й надiї, що якось усе перемiниться, знайдеться-таки хтось, що не
тiльки буде плани спускати i говорити "канай", а розбереться в цiй
плутанинi, пособить селянину i сердечним словом, i святим хлiбом. Як у нас
деякi навчилися копiйками притискати дядька, а на цих копiйках губляться
добрi мiльйони i людська вiра.
За житами фiалкове свiтився i дихав легеньким туманцем раннiй пар.
Марко зупинився перед його розливом, зiрвав кiлька стеблин сурiпки i
задумався. А що, коли тут зараз посiяти скороспiлий горох? Нащо має
дармувати земля? А так вродить щось людям i сама збагатиться.
"I чого ранiше таке не спало на Думку? - аж розгнiвався на себе. -
Завтра ж хай Василь Тримайвода розшукує насiння. Добре, що за редиску i
цибулю завелась копiйчина в касi".
З цими думками Марко пiдходив до прогнутого мосту. над яким коцюрбились
старi, з пiдмитим корiнням верби. I дарма, що вiтри i вода, як у прощаннi,
роз'єднували чи кидали їх у скорбнi обiйми, i дарма, що час i вiйна уже
вибрали, випалили їхнi душi, вони ще з любов'ю до свiту пiдiймали вгору
зеленi руки i давали притулок птахам чи в дуплах, чи в пiдрубцьованих
ранах. Пiд вербами, як сама юнiсть, вiночком стояли дiвчата й вели свої
сумнi пiснi:
Жалi мої, жалi,
Великi, хе малi,
Як майова роса
По зеленiй травi.' Як вiтер повiє,
То росоньку аює,
А моє серденько
В тяжкiй тузi млiє.
Майова роса без вiтру накрапала з похилених верб на дiвчат, якi спiвали
не пiсню, а своє життя, бо ж хiба було тут хоч одне серце, що не млiло в
тяжкiй тузi? I нiхто, нiхто, хiба тiльки час розвiв цю тугу.
Марко сумовитим поглядом вбирав легкi дiвочi постатi, милi, довiрливi i
так окривдженi вiйною обличчя; вони зворушливо мiнились тiєю прозорiстю i
таємничiстю, яку умiє нагойдувати мiсячне марево.
Чоловiк вiдчув, як бiля нього по-голубиному бринiли юнi душi, бринiли
сподiвання i любов... I свiт змiнився в Маркових очах. Може, вiн пiдходить
не до звичайного натрудженого i мiсяцем завороженого мосту, а до порога
своєї далекої юностi, коли так само дiвчата пiсля вiйни спiвали журливi
пiснi, а мiсяць так само, наче люблячий батько, вродою огортав навiть тих
безталанниць, якi й на Великдень не виходили з полотна. I жаль стало
Марковi i своїх далеких рокiв, що зникли за мiсячним туманом, i оцих
дiвчаток, на утлих плечах яких i досi лежав непосильний тягар вiйни. За
добрих чоловiкiв i за себе трудяться вони вiд зорi й до зорi, i не одна з
них заплаче на чужому весiллi, не дочекавшись свого. А ти, чоловiче, нiчим
не зможеш допомогти оцiй юностi, до якої з-пiд мосту бiлими рукавами
тягнеться калиновий цвiт. Найбiльше, що ти можеш зробити, - це знайти для
них найлюдянiше слово i так господарювати, щоб вигнати безхлiб'я та злиднi
з людських осель i i щоб з сорока жiночих рокiв не визирали тiнi старостi.
Але й для цього варто вiддати все, що маєш. Тепер це не так уже й мало,
бо коли десь за морями чиясь спесива доля на тушонцi тлустими пальцями
лiчила грошву, то наша голодна, змучена, але волелюбна доля ломила
залiзний карк вiйни. I зломила, панове, хоча й не дуже ви цього бажали.
Тепер ви трохи дивуєтесь, а бiльше хапаєтесь за нашi деякi невмiння чи
недосконалiсть i грiшними язиками наводите тiнь на саме сонце. Якої б ви
заспiвали, коли б самi хоч мiсяць посидiли у вiйну на нашiй водi та бiдi?
Пристрасна душа Марка вже обрушилась на служителiв злоби i кривди, якi
не в чорнило, а в нашi рани почали вмочати свої отруйнi пера. Аж кулак сам
по собi стиснувся, та до нього прихилився нiжний, з росою вiночок
калинового цвiту i вiдразу повернув думки до того, що було ближчим i
дорожчим чоловiковi.
Саме завмерла пiсня, хоча вiдгомiн її ще бринiв над пiвсонним полем.
Дiвчата, побачивши голову, тiснiше збились кружка, а печаль проспiваного i
дум лежала на їхнiх, мов з далекого сну вихоплених, обличчях.
- Добрий вечiр вам, дiвчатка. Як славно спiвали ви, тiльки дуже сумної.
Трохи веселiшої не могли?
Дiвчата мовчки ззирнулися, хтось тихо зiтхнув, i неждано уперто i з
болем заговорила Ольга Бойчук.
- Не могли, Марку Трохимовичу, нiяк не могли, i не вам про це питати.
- Чому ж не могли? - Марка здивувала не так сама вiдповiдь, як якась
вiдчайдушна рiшучiсть у голосi вдовiвни. - Нещодавно ж ти якої спiвала В
районi на сценi?
- Так то на сценi, Марку Трохимовичу, - з докором вiдповiла дiвчина,
мовляв, як цього не розумiє їхнiй голова. Гнучка й насторожена, стояла
вона пiд темними вербами i мiсячною iмлою, наче на сценi. Таки недарма
Ольгу називають артисткою. - А ми спiваємо зараз для себе, тiльки те, що в
душi щемить.
- Невже там сама печаль?
- А де ж тiй радостi взятись? - аж затремтiла Ольга. - I вам живеться
не на солодкому меду - на голому пожарищi вибиваєтесь iз кривди. Але ви
терпите все. Терпимо i ми своє горе. Вашому - пособити можна, а нашому
нiхто не зарадить.
- Да, в одному - нiхто не зможе. - I дiвчата аж стрепенулись, що вiн
збагнув усе надоказане, болюче i, видно, не байдужий до їхнього гiркого
талану.
- А нам же, дядьку, любити хочеться, в глибокiй довiрi забринiв
низькуватий голос Галини Кушнiренко. Такий свiт навколо гарний, наче
малярi малювали його. I сонечко, i цей мiсяць такi, що тiльки б дивитись
та и дивитись на них, iти з кимсь пiд ними, так хлопцiв зовсiм нема... Як
нам не хочеться без весiлля на все життя залишитись удовами.
В глибинi Галининих очей вiн побачив гiрке сподiвання любовi i
материнства i острах, що їх уже не дiждатись. Велика трагедiя
жiнки-страдницi стояла перед ним в образi звичайной чистої дiвчини, до
якої бiлими руками тягнувся калиновий цвiт.
"Дiти мої дорогi", - хотiлося пригорнути до себе цi милi, довiрливi
голiвки, прошепотiти якiсь добрi, заспокiйливi слова. Але що дасть така
утiха? Хiба за отим селянським розсудом, що вмiщався в словах "якось то
воно буде", не крилася б фальш?
Перед ним ще, наче в напiвснi, пропливли дiвочi постатi, i мiст, i в
скорботно-прощальних обiймах двi верби, i шматок ясноводої рiчечки,
просвiтленої згори i знизу мiсяцем. I все здавалося б таки напiвсном, коли
б i досi не бринiв у душi голос Галини: "А нам же, дядьку, любити
хочеться..."
"Будьте ж проклятi навiки, вбивцi дiтей i материнства, вбивцi роду
людського i земної краси!" В болючому поривi, уже бачачи перед собою й
далекi свiти, Марко нахилився до Галини, мовчки приголубив її, обернувся
i, як дозволяла нога, швидко пошкандибав дорогою до колгоспної стайнi.
Нiхто з дiвчат не обiзвався позад нього, лише почулось чиєсь тихеньке
"ой". А попереду жита так само пересiвали тiнi, росу й мiсячне сяйво, i
тiльки на дорозi воно лежало чистим, як лiтнє золотисте марево.
- Не спиться, чоловiче добрий? - допитливим поглядом зустрiв бiля
стайнi Марка дiд Євмен i скоса поглянув на мiсяць.
- Не спиться, дiду.
Старий погладив куций бурячок борiдки.
- Чи то вже начальство тобi сну не дає, чи такi лiта пiдходять?
- Лiта, дiду.
- Лiта, Марку, - аж зiтхнулось. - I якi не є вони: добрi чи лихi, а так
летять, що нiяким способом не зупиниш i нiякими кiньми не здоженеш. Ось
уже, чую, i смерть крутиться недалеко вiд мого порога, а я, коли подумати,
i не нажився. Усе життя кращого сподiваюсь. I так хочеться хоч збоку, але
недалеко вiд щастя сiсти, ну так, як сiдають на чийомусь весiллi.
- I таки ще сядемо не збоку, а поруч iз ним! - пiдвiв угору кулака.
- Утiшаєш старого?
- Вiрю в це!
- I я ще вiрю, - признався старий. - їй-бо, вiрю... Тобi коня запрягти?
- Запрягайте.
- Ох, i непосидючий ти. Марку, - похитав головою дiд Євмен. - Спав би
собi зараз без заднiх нiг, так де там.
- За спання не купиш коня.
- I це вiрно, - аж посмiхнувся, що згадалось про коня. - Далеко ж
зiбрався ?
- В тюрму, дiду.
- В тюрму?! - здригнувся i стривожився старий. - Невже, Марку, знову
якась комiсiя хоче окривдити тебе? Тодi ми всiм селом... Доки ж можна так
в'їдатись?
- Спасибi, дiду, поки що сам одбиваюсь од усякої нечистi, як Марко
Проклятий од чортiв.
- Одбивайся, Марку, одбивайся, сину, i сам переходь у наступлєнiє, бо
дуже ти нам потрiбний чоловiк! - потис його обома руками. - Чого ж до
тюрми чешеш?
- Там у мене один знайомий сидить.
- А-а-а, передачу завезеш? - прояснилось обличчя старого. - Ну, вези,
та довго не затримуйся, буду виглядати, хоча тобi й байдуже до старого: що
вiн? Гвинтиком назвали. мене, а я й досi не хочу бути безчуственним
залiзом: нi гвинтиком, нi шурупом, нi гайкою, навiть цiлою шестiрнею, бо в
мене є хоч i стара, а своя душа. Хай не все в нiй до ладу деякi оратори
пiдiгнали, сконтрогаїли, але ж це таки душа. Я i з президiї подався, коли
мене якось один представник почав гвинтиком величати, де тiльки й гвинтило
його? Надокучив я тобi контрреволюцiєю?
- Хтось збоку й справдi подумав би, що ви елемент, - засмiявся Марко,
заходячи в стайню.
Погомонiвши з дiдом Євменом, Марко поїхав до Василя Тримайводи, вiддав
йому печатку й наказав завтра ж розшукати скоростиглий горох, а потiм
подався додому.
Тут вiн бережно почав упаковувати глинянi коники дiда Євмена.
- Ти, Марку, на якийсь торг збираєшся з ними? - здивувалася мати.
- На великий торг, - серйозно вiдповiв Марко.
- Та що ти вигадуєш?
- Хочу їх, мамо, показати в мiстi тямущим людям. Здається менi, що дiд
Євмен - талант.
- Коли послухати, сину, тебе, то багато є талантiв по наших селах, -
недовiрливо похитала головою мати.
- Бiльше, нiж нам здається, - впевнено вiдповiв Марко, любуючись
коником, який, коли "скочить - Дунай перескочить".
- Хiба ж не красень?
- Глина та полива - оце й уся краса, - з недовiрою поглянула на вирiб
старого.
XXXVII
В передмiстi, недалеко вiд битого шляху, за муром i колючим дротом
стоїть оця сiра, двоповерхова будова, будова людського падiння i пiдлостi,
нерозв'язаних пристрастей i неописаних трагедiй, страждань i каяття.
Марко стоїть бiля кованих однооких дверей, немов перед потойбiчним
свiтом. I тiльки самотнiй недорозвинутий соняшник, який невiдомо як вирiс
бiля в'язницi, нагадує, що не лише тiнi покалiчених душ скупчились бiля
камiнного муру.
"Нi, я не згадуватиму про вас, а триматиму в пам'ятi вчорашнiй вечiр,
дiвочi пiснi i дiвочу скорботу, бо тiльтси через неї я приїхав сюди", -
наказує Марко собi. Однi видiння вiдходять од нього, а натомiсть
наближаються тiнi тридцять сьомого року, вiн морщиться од самої згадки про
одну з найтяжчих, як вiн у глибинi душi вважав, людських трагедiй: це коли
невiдомо ким виплоджена гадюка пiдозри проповзла мiж людьми i вчорашнього
друга назвали ворогом, бiйця - шпигуном, творця - запроданцем, а хлiбороба
- хлiбогноїтелем. Але й тодi, коли лиходiйство щоночi пакувало у тюрми нi
в чому не повинних синiв, а скрiзь по оселях стояла печаль, коли злобний
донощик вимiзернiв до самого краю пiдлостi, а вiрна душа приймала муки,
свято вiрячи своїй Батькiвщинi, коли губили голови й найрозумнiшi люди i
коли на плаху пiднiмались орли революцiї, в найнесподiванiших мiсцях i
умовах можна було зустрiти по-своєму незабутнiх людей. Отаким був i
начальник тюрми, потомок донського козака Степан Петрович Дончак.
Чистою совiстю, розумом, правдивiстю i навiть хитрiстю вiн врятував не
одну людину в той по-бiблейськи трагедiйний час. Допомiг вiн тодi й
Безсмертному. Уже з волi Марко прийшов з подякою на квартиру Степана
Петровича, а той вiдмахнув здоровенною косарською рукою i подяку, i клуби
тютюнового диму, а потiм невесело сказав:
- За правду, чоловiче, не дякують, - це закон нашого життя; ха неї i я
пербив шаблю вiд Дону аж до Варшави. I не приписуй менi зайвини. А коли,
може, i я стану арештантом, випий чарку за моє здоров'я чи, може, й душу.
- Невже i вас хочуть з'їсти? - аж затремтiв.
- Хочуть, Марку, - вiдповiв з довiрою. - У мене, виявляється, в тюрмi
менше ворогiв, анiж хочеться одному чоловiчку. Вiн зi свого кабiнету
рознарядки спускає: кров з носа, а вияви стiльки-то ворогiв...
- Невже це правда? - жахнувся Марко.
- Навiть це правда, i тому кривда нависла над моєю головою. От i не
знаю, куди, в який бiк завтра хитнуться мої терези. Ну, будь здоров. Сiй,
Марку. Наше дiло сiяти: i зерно, i правду, а головне - людей любити i
вiрити їм. - Високий, трохи сутулуватий, з першою сивиною в
пiдкучерявленому чубi, вiн пiдвiвся з-за столу в поношенiй сорочцi
котовця, на якiй тьмяно поблискував орден Бойового Червоного Прапора...
От уже вiсiм рокiв пролетiло з того дня. Скiльки води i скiльки кровi
збiгло у рiки i землю! Чи ж дуже змiнився за цi лiта старий котовець
Степан Дончак?
Бiля брами скрипнули одноокi дверi, i перед Марком з'явилася висока
постать начальника тюрми. Вiн трохи роздався у плечах i станi, сизуватим
рум'янцем виповнились щоки, зовсiм посивiв пiдкучерявлений чуб, а в карих
колючих очах i в зморшках навколо них залягла неспокiйна втома.
- Здоров, Марку, - простягнув руку, пильно придивляючись до чоловiка.
- Доброго здоров'я, Степане Петровичу. Наче сумнiваєтесь: я чи не я?
Дончак посмiхнувся:
- В тобi, Марку, я нiколи не сумнiвався. А просто ж придивляюсь до
твого iконостаса. Багато заробив ти благородного металу.
- Було на чому, було й за що, Степане Петровичу.
- Молодець, Марку, молодець, хоча й досi, як дехто подейкує, ламаєш
дрова.
- З дровами теплiше.
- Гляди, не доламайся до дрючкування. Ну, ходiмо до мене, - махнув