Гончаров Анатолий. Прапороносцi

- Iнодi уявляю собi, - глухо говорив Сагавда, - що було б, якби вже все
на свiтi було дине. Щоб нi рiзних мов, нi кордонiв, нi во н... Мiста
хорошi, бiлi... Хочеш - ©дь в Багдад, хочеш - в Буенос-Айрес... I люди
стали б усi рiвними, вiльними... А то не живуть, а по-вовчому бродять по
свiту i клацають один на одного зубами...
I по паузi додав уже iншим тоном:
- Коли б я зустрiв де-небудь отого бандюгу, що
вкрав мою дiвчину... Уявля ш? Га?
- Хiба тiльки в тебе, Сагайдо? Скiлькох людей вони посиротили, скiльки
нашо© молодi погнали па каторгу... А скiльки вкрали, знiвечили людських
надiй, сподiвань, прекрасних планiв! Менi все сто©ть перед очима
Брянський, звучить його голос. Пам'ята ш, вiн якось сказав:
"Все, все ми вiдда мо тобi, Батькiвщино: навiть нашi серця..." Як це
справедливо! Хiба й справдi ми не зрiка мось усього, на що мали б право на
землi! I особисте щастя, i власнi бажання, всi мрi© i всi почуття ми
зiлляли в одне- дине стремлiння - прагнення. перемоги... Свiдомо йдемо на
все... на смерть в iм'я цього. I, може, тому вона, Батькiвщина, для нас
ста тим дорожча, тим прекраснiша, чим бiльше злигоднiв ми зазна мо за
не©. От прожив я двадцять рокiв. Звичайно, стикався в життi з рiзними
людьми. Були серед них, крiм хороших, очевидно, i нехорошi, дрiб'язковi,
заздрiснi, злi i взагалi всякi... Але дивно - тепер цi останнi забулись,
вiдiйшли на заднiй план, а пам'ятаються тiльки отi хорошi люди, i вся наша
кра©на вiд пiвночi й до Памiру уявля ться якимось прекрасним диним
табором тiльки хороших, чесних, трудящих людей... Подумай, Володько, який
це народ, який великодушний народ...
Серед бiйцiв, що копалися поблизу в темрявi, хтось дзенькнув лопатою,
мабуть, натрапивши на камiнь.
- Зна те, чим би я карав Гiтлера i всiх причинникiв вiйни, якби оце
запопав ©х? - почувся басовитий голос з ячейки. - Я не стрiляв би... Я
тiльки виволiк би його з його крiсла та пхнув би в отакий, повний болота,
окiп, та хай би вiн копав i копав без продиху всi оцi осiннi ночi, доки й
захлинувся б тванюкою, зогнив у нiй... А то сидять зараз десь у чистому та
сухому, на картах воюють! Нi, ти спробуй вiйни в окопi, сам наковтайся
тванюки по горло!.. На©жся оцього болота по саме нiкуди! Тодi, знаю,
бiльше не забаглося б ©м вiйни!
Тiльки-но окопались, прибiг вiстовий з батальйону i доповiв, що
наказано знову знiматися вперед, бо противник вiдступа .
Сагайда подав команду в'ючитись.
Сковзаючись i витягаючи один одного за руки, перебиралися через насип,
i знову темна пустеля залягла перед ними. Серед ©© чорного океану, як
багрянi острови, здiймалися пожежi. Близькi й далекi, вони сво©ми
нерухомими загравами викликали почуття космiчно© безмежностi цих темних
просторiв. Здавалося - йди хоч столiття, все буде пiд ногами цмокати крута
земля, сiятиме й сiятиме однаковий дощ, все буде темрява, будуть височiти
серед не© непорушнi острови багряних скель.
Далеко за пiвнiч бiйцi Сагайди наблизились до одно© з таких багряних
сопок, i Черницi побачив, що нема нiякого скелястого острова з рожевого
камiння, а лише довжелезнi скирти, стайнi, комори, якi горять з
повiльною страшною байдужiстю. Часом затрiщать крокви, з гуркотом
посиплеться гаряча черепиця з покрiвлi, i знову все горить рiвно,
повiльно, приречено.
Не горiв лише панський будинок у центрi просторого дворища, осяяний з
фасаду полум'ям. Стрункi бiлi колони, обвитi диким виноградом, стояли бiля
його входу. Черниша будинок вразив сво ю архiтектурною досконалiстю. Не
займаний полум'ям, вiн бiлiв у темрявi, мов казковий, заворожений вiд
усяких стихiй палац, височiй, як справжнiй володар цього розбурханого
чорного степу. Зяючi отвори вiкон з багристими зблисками на уцiлiлих
де-пе-де шибках мовчазно i загадково дивилися на озбро них незнайомих
людей, що заповнили подвiр я i на мить зупинилися враженi.
Завжди бува ця зупинка, хоч на мить, хоч на одну секунду перед
об' ктом, який був щойно iншим, та мничим свiтом i бив, стрiляв по тобi, а
зараз ти мусиш увiйти до його нутра. Зна ш, що вже там нема ворога, i все
ж зупинишся, бо вона, будiвля, по iнерцi© ще диха на тебе неприязно. I
лише зайшовши досередини i гукнувши щось товаришевi або навiть самому
собi, ти наче обвi ш чужi стiни сво©м подихом, i вони вже стають близькi,
осво нi, як трофейна зброя, що вистрiлила вперше в тво©х руках.
У стайнях ревiла прив'язана худоба, душачись у диму i згораючи живцем.
Обсмалене лоша, пирхаючи, вискочило з полум'я i стало, злякано озираючись.
Загледiвши бiля мiнометникiв коней, воно довiрливо пiшло на них, шукаючи
матерi. Зовсiм мале, безпорадне; воно тонкими тремтячими нiжками дибало до
них i довiрливо йшло в руки бiйцiв. Кожному захотiлося погладити його.
Роман Блаженко обiйняв лоша за шию i притулився шершавою щокою до його
атласно© мордочки. Черниш гiрко посмiхнувся. Його теж в цей момент мовби
гладила по щоцi далека нiжна рука...
- Гляди, заколенi його сво©ми вусами! - гукали бiйцi на Блаженка.
- Кумисом би малого напо©ти! Повiтря вiд близького пожарища
нагрiвалось, i бiйцям ставало теплiше.



XXV

В другiй половинi дня пронеслася чутка, що праворуч пiд натиском ворога
сусiди драпають, оголяють фланг. Невiдомо, хто пустив цю новину перший,
але тепер уже ©© знав кожен. Нервова тривожнiсть з'явилася в рухах бiйцiв.
I хоч мiномети з-за дотлiваючо© скирти чахкали, як i ранiше, але бо ць,
навiть опускаючи мiну в трубу, одним вухом насторожено прислухався, що
робиться в пiхотi. А там, у вибалку за ма тком, де залягла пiхота, було
неспокiйно. Кулемети захлинались. Прибiг зв'язкiвець з полку i на оклик
Сагайди нiчого ие вiдповiв, тiльки махнув рукою. З'явилися штабнi
працiвники, заклопотано кудись поспiшаючи. Пробiгла задихана полкова,
розвiдка. Козаков бiг у розстебнутiй фуфайцi, з автоматом в руцi.
Вглядаючись з якоюсь злою увагою вперед, вiн навiть не помiтив Сагайди.
Комбат вимагав вогню i вогню. Сагайда бив i бив, збентежено поглядаючи,
як тануть мiни, як загрозливо росте купа порожнiх ящикiв. Що буде, коли
вистрiля мiни? Транспортери з бо припасами ще пробирались десь по
бездорiжжю.
Черниш стояв на спостережному пунктi, виритому цi © ночi просто в полi
за ма тком. Вiн сам напросився у Сагайди коригувати вогонь, i Сагайда
згодився, бо в глибинi душi вважав Черниша кращим за себе коригувальником.
В окопi, бiля Чернишевих нiг, сидiв над апаратом Блаженко-старший. Пiсля
того, як у бою пiд висотою одного а телефонiстiв поранило, Романа
поставили на апарат, i вiн, з властивою йому ретельнiстю, взявся до ново©
роботи. Водночас вiн виконував при Чернишевi обов'язки ординарця, хоч i
робив це не з волi Черниша, а тiльки з власно© iнiцiативи.
Розташуванням свого спостережного пункту, виритого вночi нашвидку,
Черниш був не зовсiм вдоволений, - i вiд вогнево© забрався далеко, i видно
звiдси не все, що хотiв би бачити... А тепер мiняти мiсце було вже лiзно.
Сiре туманисте поле закипало бо м, то тут, то там зблискували, рвучи
землю, снаряди, в лощинi, що тяглася попереду, наростав глухий, тривожний
гомiн. Та лощина непоко©ла Черниша найбiльше. Зараз на правий край ©© саме
вповзали ворожi бронетранспортери з десантами. Черниш спрямував вогонь
мiнометiв туди. Мiнометники били на крайньому зарядi, i влучити в
бронетранспортер було важко. Одначе кiлька мiн лягло за машинами гам, де
брели десантники, i коли дим розвiявся, Черниш побачив, як нiмцi збирались
по кiлька чоловiк у гурт, напевне, бiля вбитого або пораненого.
Незабаром трiскотнява i гармидер знялись i лiворуч в лощинi, десь
зовсiм близько, де було досi порiвняно спокiйно. В лощинi раз за разом
зривалось "ура", гучне, далеко тануче, але пiхоти не видно було.
"Мабуть, кричать навлежки, - майнула Чернишевi догадка. - Зна мо цi
штучки!.. Ах, нема на них Воронцова!.."
Транспортери один по одному заходили в балку, переснувавши всю ©©
трасуючими кулями. Звялася справжня вогняна завiрюха. Гамiр наростав.
I ось з то© завiрюхи, з балки стали вискакувати бшцiз один. два, потiм
цiлим табуном. Бiгли сюди, на ма ток. Видно, там, у лощинi, кимось дано
було команду вiдiйти. Чернишевi було це зрозумiлим: протитанкову артилерiю
ще не встигли пiдтягнути, i пiхота, атакована бронетранспортерами,
опинилась у скрутному становищi... Вiдiйти до ма тку, закрiпитись... Але
чи не занадто поспiшливо? Чи не панiка це?
Важкi запиленi шинелi шумiли бiля його окопчика. Чернишевi здалося, що
серед iнших промчав тут i той лисий пiхотинець, який носився в Румунi© на
схарапудженому конi i волав: "Запини,запини!"
- Що сталося? - гукнув Черни©н до одного з пiхотинцiв. - Ану стiй!
Стiй!!
Солдат прошумiв, не вiдповiвши. Кулi цьвохкали все ближче, впиваючись у
землю. Черниш ще когось зупиняв, про щось питав, комусь погрожував
пiстолетом, але вiд нього тiльки вiдмахувались. Все летiло повз нього,
хтось падав, скошений кулями, поки й вiн раптом ойкнув i похитнувся,
розставивши руки так, нiби хотiв сво©ми грудьми спинити цю лавину, i впав.
А пiхотинцi пiд хвищею куль, що густiшали й густiшали, пролiтали далi,
перескакуючи через Черниша, вважаючи його за вбитого.
Блаженко хоч немов i не стежив за Чернишем, але одразу помiтив, скорiше
вiдчув, анiж помiтив, що нема вже молодшого лейтенанта в загальнiй
катавасi©. Тiдь-ки-но був i нема! Роман, не втрачаючи самовладання,
рiшучим стрибком вискочив з окопу, кинув оком туди-сюди й одразу ж
наткнувся на свого командира: Черниш, розплатавшись у грязюцi, лежав
горiлиць, iз затисну-тим у руцi пiстолетом. Закривши очi, вiн глухо
стогнав, наче увi снi. Обличчя було смертельно-блiде, безжитт ве. Блаженко
одним поглядом визначив, що командира поранило кудись у голову чи
потилицю, бо чубата Чернишева голова вже пiдпливала кров'ю. Блаженко
навiть не уявляв собi, що можна кинути свого командира серед цього поля i
тiкати самому. Владним окриком з металевими нотками, якi звiдкись
несподiвано з'явились у його голосi, Роман зупинив найближчого пiхотинця,
i той став, отетерiлий.
- Допоможи взяти!
Пiхотинець пiддав, i Блаженко звалив Черниша собi на плечi, взявши
його, як брав у колгоспi лантухи з зерном, - обома руками. Черниш
застогнав за плечима. Блаженко не зважив на стогiн, зiгнувся пiд важкою
ношею, побiг. Не думав вiн, що цей сухорлявий юнак виявиться таким важким!
В зойках, трiскотнявi, страшному гвалтi, гармидерi тонуло все навколо,
тьмарило свiдомiсть i надавало ногам дивовижно© прудкостi. Не можна було
вмерти. Треба було втекти. Треба було винести командира. Вiдколи Блаженко
взяв на себе молодшого лейтенанта, вiн несподiвано позбувся страху за свою
спину, за саме сво життя. Йому здавалося, що тiло командира захища тепер
його, мов панциром, що жодна куля не черкне його, доки ця жива ноша лежить
на ньому. Адже вiн зараз виключився з вiйни, вiн тiльки ряту iншого. Був
певен, що за такою святою роботою нiяка сила не може вбити людину.
Впав перед Романом якийсь бо ць, влучений розривною кулею в голову так,
що знесло череп. "А мене не може!" - подумав на ходу Блаженко i перескочив
через ноги бiйця. Бiг, упрiвши, хекаючи, пускаючи очi пiд лоба, щоб
побачити далi наперед. Найпрудкiшi з пiхотинцiв були вже в ма тку: однi
минали його, iншi заскакували в будинок, щоб передихнути, отямитись. Кулi,
мов кайлами, кришили кам'янi стiни. Досягши будинку, Блаженко теж завернув
на схiдцi, пiднявся до дверей. Шинелi перед ним розступилися, пропускаючи
всередину. На першому поверсi бiля дверей уже набилося повно бiйцiв з
рiзних пiдроздiлiв - розвiдники, радисти, зв'язкiвцi... Декотрих з них
Блаженко знав у обличчя, бiльшiсть була незнайома.
- Черниш? - раптом почувся з гущi голос Сагайди. - Ану розступiться!
Сюди його давай!..
Обережно зняли, поклали його на бруднiй моза©чнiй пiдлозi.
В числi тих, що допомагали мiнометникам влаштовувати пораненого, був i
розхристаний Козаков, який теж недавно забився сюди. Тепер перед Козаковим
лежав на той молоденький, свiжий, чистий офiцер, якого вiн зустрiв уперше
на прикордоннiй переправi... Галiфе в багнюцi. Пiдошва на однiм чоботi
вiдстала... Погони зiм'ялись, вицвiли за цей час... I з виду помужнiв,
постаршав: мiж чорними бровами лягла глибока складка, а над верхньою губою
висипався темний молодий вус.
Блаженко та Козаков одразу взялися перев'язувати Черниша, розриваючи
сво© засмальцьованi пакети, якi тижнями носили в кишенях, зберiгаючи для
себе.
Черниш лежав непритомний. Його, як виявилось тепер, поранило не лише в
голову, а й у бiк. Доки вони з ним порались, бiйцi один по одному
вискакували з будинку i кидалися, як у прiрву, через подвiр'я,
сподiваючись прохопитись далi, до сво©х. Деяким вдавалося проскочити помiж
вибухами, iншi зникали на згарищах у клубах диму, i вже ©хн лахмiття
летiло вгору з попелом конюшень та бризками грязюки. Грiм вибухiв,
трiскотнеча розривних куль наростала. А коли дво пiхотинцiв упало,
корчачись, на самих схiдцях, то бiльш нiхто не рискував вириватися з
будинку. Злiва, десь уже зовсiм близько, зайшов бронетранспортер i
прошивав тепер з кулеметiв самий ганок. Жахливе, страшне слово вимовили
чи©сь тремтячi уста:
- Оточенi!!!
Сагайда кинувся вiд Черниша до бiйцiв:
- Що таке? Що?
На якусь мить стало тихо, як у могилi.
- О-то-че-нi...
Сагайда iнстинктивно рвонувся до виходу, але порiг йому загородили
пораненi, що повзли знадвору досередини, лишаючи за собою стежки кровi по
схiдцях.
Подвiр'я вже спустiло. Лише де-не-де ще конали серед згарищ пораненi.
Гвалт стихав даленiючи.
Сагайда збентежено окинув оком присутнiх i стрiвся поглядом з Сашею
Сiверцовим, знайомим лейтенантом з полково© батаре©.
Сiверцев, високий вродливий блондин з акуратними бакенбардами, дивився
на нього непорозумiло, здивовано. "Як же це так? - запитував його погляд.
- Пiд час загального наступу, серед бойових успiхiв на всiх фронтах i
раптом опинитися... в мiшку?" Це здавалося безглуздям. Одначе сумнiву бути
вже не могло: залiзне кiльце замкнулося.
Бiйцi, притихлi й настороженi, гостро стежили за кожним рухом Сагайди.
Цей грубуватий лейтенант усiм сво©м вольовим, рiшучим виглядом говорив, що
здатен взяти на себе клопiт за всiх - за ©хн життя чи смергь... Навiть не
дивлячись на бiйцiв, Сагайда бачив тепер ©хнi очi, що запитливо шукали
пiдтримки, надi©, командирсько© влади. I велика, досi не знана
вiдповiдальнiсть - чув - ляга йому на плечi нещадним тягарем. Його аж
гнув той тягар.
- Що ж, -сказав Сагайда, випростовуючись, -що ж, брати...
Плечi його пiднялись. Навпроти нього стояв з ручним кулеметом високий
лiтнiй бо ць. Щоки в нього глибоко запали, маслаки аж напинали шкiру.
- Кулемет справний? - запитав Сагайда.
- То що? - блимнув бо ць спiдлоба. Руки в нього були в засохлому
болотi, як шкураток.
- Справний, питаю?
- Ну, справний...
- Не нукай - не по©деш!.. Лягай тут, на дверях.
- Я не з вашого батальйону...
- Що-о?
- Не кричiть! - спокiйно пiдняв голову бо ць. - Страшнiше бачили - не
злякались... А тут ми тепер... усi однаковi!..
Темна кров ударила Сагайдi в обличчя.
Знесамовитiлий, наблизився вiн до бiйця впритул i, ледве стримуючись,
виговорив:
- Я наказую!
- Сво©м наказуй...
Не встиг бо ць вiдхилитись, як Сагайда без розмаху, коротким тупим
ударом в пiдборiддя збив його з нiг.
Стало тихо. Бо ць, не пiдводячись, провiв долонею по обличчю й мовчки
поповз до дверей. Всi чекали: що вiн робитиме? А вiн, нi на кого не
глянувши, взявся неквапливо, зi звичнiстю професiонала встановлювати
кулемет на порозi.
- Другий номер! - гукнув Сагайда.
- Я.
- Скiльки дискiв?
- Повний короб.
- Сюди!
Козаков також виступив наперед, звертаючись до Сагайди з якоюсь
пiдкресленою офiцiйною шанобливiстю:
- Товаришу гвардi© лейтенант... Тут найнебезпечнiше... Дозвольте й менi
стати на дверях!
- Ставай.
Виставивши оборону в дверях, Сагайда в супроводi Срерцева оглянув весь
будинок, пiдрахував зброю, бiйцiв та бо припаси. Чим бiльше вiн цим
клопотався, тим бiльше зростала в ньому певнiсть, i становище здавалось не
таким уже й безнадiйним.
Виставляв пости бiля вiкон, бiля кожно© дiрки, звiдки можна було вести
огонь i робити спостереження. Iнструктував при цьому бiйцiв детально,
впевнено, як наряд на розводi. I бiйцi потроху заспокоювались, приводили
себе в порядок, нiби й справдi йшли в гарнiзонний наряд. Незнайомi, з
iнших пiдроздiлiв, вони вже чiтко виконували волю Сагайди i звертались до
нього з суворою солдатською повагою, як до свого карнача.
Бiльшiсть бiйцiв зосередилась у залi другого поверху, де було найбiльше
вiкон. Звiдси можна було обстрiлювати всю тилову частину подвiр'я, на яке
вже зайшли зi степу броньовики та бронетранспортери, обступивши на вiддалi
будинок.
Вечорiло.
Внизу, десь пiд самими вiкнами, почувся гомiн чужих голосiв.
- Русь, здавайся! - донеслося звiдтя в розбитi вiкна. - Здавайся, ми не
будемо вбивати!
А загледiвши в вiкнi бiйця-узбека, завалували, заги-кали:
- Монголи! Азiя!
- Русь, здавайся!
- Гранатами! - скомандував Сагайда бiйцям, що стояли навпроти вiкон. -
Покажiть ©м Русь!
Бiйцi, тулячись до стiн, висунули з вiкон самi лише руки i опустили
гранати, як у воду. Внизу гримнуло, заревiло, i пiсля того довго було чути
стогiн: "О-о-о! О-o-o!"
Потiм i це замовкло, i звiдти нiхто бiльше не гукав.
Кулемети з броньовикiв рiзонули по всiх вiкнах.
Черниш лежав у кутку пiд стiною. На мить вiн опритомнiв i попросив
пити. Пошерхлi губи його злипалися, вiн iз зусиллям розтулив ©х. Блаженко,
спитавши дозволу Сагайди, спустився вниз пошукати води. Наверху в залi ще
було видно, а чим нижче вiн спускався плутаними схiдцями, тим бiльше
темнiло. Опинившись у похмурому пiдвальному примiщеннi, Роман намацав у
пiвтемрявi важкi, кутi дверi i з силою рвонув ©х. Бункер!
Довгий низький пiдвал iз склепистою стелею весь був завалений меблями,
валiзами, клунками. В глибинi його спокiйно горiла на столику свiчка, а
бiля не© в широкому крiслi понуро сидiв, закутавшись у халат,
старичйвусатий угорець з важким, обвислим пiдборiддям. Помiтивши бiйця,
старий мовби прокинувся з глибоко© задуми, що скувала його всього.
- Ви ще тут? - запитав вiн.
Ворухнув бровами, ворухнув довгим козацьким вусом:
- Was wollen sie?
- Води, - сказав Блаженко, показавши жестом, нiби п' . - Води!
Старий неквапом взяв зi стола невеликий бронзовий бюст i, показуючи
його бiйцевi, виговорив задумливо, шанобливо:
- Кошут...
Блаженко переплутав це слово з "тешiк" (будь ласка), яке вiн знав, i
заперечив:
- Нi, не це! Води, розумi ш, води! - I знову показав, нiби п' .
А угорець уже говорив йому щось бундючне й повчально, сиплючи строкатим
суржиком з росiйсько-нiмецько-словацьких слiв. Роман, який за час
перебування на чужiй територi© з дивною кмiтливiстю навчився ловити
загальний змiст чужих мов i жестiв, зрозумiв з мови старого, що й тут
колись була революцiя i предок цього дiдугана був офiцером революцi© i
загинув у бою з вiйськами царя Мiклоша. I що нинi цей старий упертий граф
вирiшив нiкуди не йти з свого фамiльного замку, де колись збиралися
революцiонери Мадьярорсага i де живе славний дух його предкiв - гонведiв.
- Габору нем йов! - кiнчив старий широковживаним прокляттям, а води й
не думав шукати.
Тодi Блаженко сам пiшов по нишпiрках.
Вiн натикався на багато дивовижних чудових речей, яких нiколи не бачив
ранiше i вiд яких у нього тепер розбiгалися очi. Однак, покрутивши добро в
руках, вiн знову кидав його туди, звiдки взяв. Вiрячи у прикмети, Роман
був певен, що як тiльки вiн - всупереч совiстi - вiзьме чуже, скривдить
когось, так щастя й вiдступиться вiд нього: не вийде вiн тодi з ма тку
живим! Старий же з-пiд насуплених брiв весь час зiрко стежив за ним,
сердито чекаючи Романового грiхопадiння. Поступово старий наче оживав,
його вже розбирав подив: що сталося? Чому цей чужий солдат нехту його
скарбами?
У далекому кутку за пуховиками бо ць таки знайшов, чого хотiв. Там
стояла скляна банка з маринованими черешнями. Взявши банку, Блаженко
пiдiйшов з нею де стола i подав старому:
- Пий, графе! Роман боявся отрути.
- Пий... Кошут! Угорець пив.
- Стоп! Досить!
Блаженко забрав банку. Виходячи, на мить затримався в дверях. Вiн добре
знав, куди вiн iде.
- Слухай, мадьяре... як нас тут переб'ють, капут... розумi ш... То щоб
поховав по-людському. Чу ш?
Наверху в залi було повно диму. На пiдлозi лежали, стогнучи, пораненi.
Тут уже утворився цiлий шпиталь. Сагайда пропонував пораненим для
безпечностi спуститися вниз, на перший поверх, але нiхто з них не
згоджувався на це. Вони волiли бути вкупi всi до кiнця i тис-лися до
Сагайди, збивалися навколо нього в один закривавлений кулак. Сагайда в
глибинi душi був радий, що вони з ним,усi вкупi.
Блаженко рачки полiз попiд стiною до молодшого лейтенанта, хльоцаючи по
калюжах кровi. Кулi впивалися в стiну над головою, i штукатурка сипалась
йому за шию. Бiйцi, прича©вшись з боку вiкон, стояли напоготовi, але не
стрiляли. Нiмцi боялись з'являтися на видному.
Небо на заходi жеврiло, оголялося блакитними островами.
"Сонце заходить на погоду", - вiдзначив мимохiть Роман.
Черниш, голий по пояс, лежав спокiйно, нiби вiдпочивав пiсля велико©
втоми. Голова його вся була обмотана марлевою чалмою. На голих м'язистих
грудях також схрещувалися бiлi бинти. Сухе, довгасте обличчя Чернишеве ще
бiльше витяглеся, пiдборiддя загострилось. Зник густий гарячий багрянець з
смуглявих щiк. Маленькi спраглi губи мiцно затиснутi.
- Товаришу командир...
Черниш суворим поглядом, не клiпаючи, дивився в протилежну стiну i не
чув Блаженка.
Обагрену яскравим заходом стiну клювали кулi. Велика картина в золотiй
рамi гойдалася на нитцi, а намальований угорський рицар на баскому бiлому
конi рубався з турками, що оточили його я сво©х червояих жупанах. I всiх
©х клювали й клювали невидимi лтахи, i вони гойдалися на нитцi.
- Товаришу командир, це я... Товарищу командир... Черниш зморщився i, з
зусиллям вiдiрвавши очi вiд картини, суворо подивився на Блаженка.
Блаженко розiмкнув йому твердi губи i притулив до яих банку. Черниш
ковтнув кiлька разiв i зiтхнув.
- Де Брянський?.. Де Сагайда?
Сагайда в протилежному кутку заля садге клопотався з лейтенантом
Сiверцевим бiля рацi©. Поруч лях лежав батарейний радист, поранений в
обидвi руки, i давав ©м вказiвки.
- Вiдправте мене в санчастину, - вимовив твердо Черниш, дивлячись
просто в стелю. - Я поранений. В цей час бiля вiкна хтось гукнуа:
- Iдуть!
I бiйцi оглушливо застрочили з автоматiв. Вистрiлянi гiльзи задзвенiли
об пiдлогу.
- Чому вони стрiляють? -зморщявся Черниш. - Ох, чому вони стрiляють?..
Коли воли вже настрiляються!.. В мене болять вуха.
За вiкном десь близько заскреготав транспортер, i трасуючi кулi
полетiли в залу, як куцi блискавки. Знову почулося знадвору гелготалня
нiмцiв. Очi Черниша розширилась:
- Так вони кругом?
Блаженко мовчки зiтхнув.
Сонце зайшло за далекi гори, i стiна померкла, червонi жупани туркiв
потьмарились, i красень рицар потьмарився також. Тiльки бiлий кiнь
басував, як i перше.
Раптом десь всерединi будинку заграв баян i почулася пiсня. Бiйцi
занiмiли, враженi: так незвичайно. моторошно, дико вирвалася та пiсня
серед цi © кровi, вогню й загального напруження.
Всю-то я вселенную про-е-ха-га-гал,
Ни-ги-где я ми-лай не нашел!
Зухвалий спiв наближався, наростав, наче десь з далекого степу.
Невдовзi на дверях з'явився i сам спiвак: присадкуватий карячконогий бо ць
у розхристанiй гiмнастьорцi з медаллю, з перламутровим акордеоном в руках.
Кирпате, простодушне обличчя бiйця свiтилося широкою посмiшкою: його,
зда ться, мало непоко©ло те, що непоко©ло iнших.
- Все! - вигукнув вiн, весело похитуючись. - Капець!.. Тут наша могила!
Всi не зводили з нього очей.
- Внизу - вино!.. Товаришi!.. Реб'ята!.. Любi ви мо©, ех!.. Гайда...
осушимо бочку! Всю, до дна! А потiм:
"Вра-агу не сдается наш гордый "Варяг"... i... протитанкову пiд себе!..
Хай бачить поганий фрiц, як руськi вмiють вмирати!.. Хай уся вропа
бачить...
- Замовчи, паскудо! - висунулась з-пiд рояля сiра борода пораненого.
-Тут не цирк показувати себе... Не для того нас послано!
Глибокi зморшки лягли Сагайдi на чолi. Вiн залишив рацiю i, пiдiйшовши
до "варяга", деякий час мовчки оглядав його з голови до нiг.
- Товаришi, - похмуро сказав Сагайда, звертаючись до бiйцiв. - Гляньте
на цього типа. Це - дезертир. Так, так, ти ще з нами, але ти вже дезертир
i зрадник. Як прiзвище?
- Гвардi© рядовий Шумейко!
- Присягу ти давав?
- Кiлька разiв, товаришу гвардi© лейтенант! -
виструнчився бо ць.
- А присяга нам що говорить? До останнього подиху! За всяких обставин -
до останнього...
- А хiба я що? Я готов... Я тричi готов... Тобто, сть...- спробував
був козирнути спiвак, але зробив це так невдало, що акордеон випорснув у
нього з рук i з зойком трахнувся об пiдлогу. -Ах ти, смерть моя, музика...
Капець тобi, амба!
I вiн вiдкинув ногою акордеон убiк.
- Нас ждуть поневоленi народи вропи, - добирав Сагайда не раз чутi
слова. - Нас послано визволити ©х.
- сть, визволити! - влучив-таки козирнути бо ць, ледь тримаючись на
ногах. - Ми ще з вами...
- Помовч, п'яна пико! - гримнув на нього Сагайда. I знову звернувся до
бiйцiв: - У нас тут нема трибуналiв. Ми самi трибунал! Що ми з ним
зробимо?
- Дев'ять грамiв йому! - гукнув хтось з кутка. I всi пiдтримали: - За
вiкно! За вiкно, як собаку!
Це з нього, зда ться, вигнало хмiль. Побачив, що з ним не жартують.
- Братцi, - забелькотiв вiн. - Як же це так...
- За вiкно паразита!
Тепер ©м шкода було б на нього витрачати навiть дев'ять грамiв свинцю:
патронiв було обмаль.
Саме в цей час через порiг ввалився той старий кулеметник з запалими
щоками, якого Сагайда силою примусив залягти на головному входi.
Кулеметник важко сiв бiля порога, спершись об одвiрок i пiдтримуючи рукою
розстебнутi штани.
- Теж п'яний? - нахилився до нього Сагайда.
- Нi... Мене поранило, -тихо промовив кулеметник. Пiт котив з нього
ручаями. Тримаючи одну руку при тiлi на животi, вiн другою пiдняв сорочку.
Сагайда мимовiль вiдсахнувся: мiж пальцiв кулеметника випиналися кишки.
- Хто кулеметник? - звернувся до бiйцiв Сагайда.