Гончаров Анатолий. Прапороносцi

них речей, що вражають сво©м блиском нашого бiйця... Нам було не до того.
Нашi жiнки, матерi й дiвчата за цi роки забули про святковi вбрання.
Чоботи та армiйська ватянка стали одягом цiлого народу... Але зате якi
багатi ми з вами у чомусь незмiрне важливiшому. Багатi вченням сво©м,
правдою сво ю, що ©© несемо на наших ленiнських прапорах... Скажiть, у
кого з них е така держава, - поступово пiдвищував голос майор, - котра
вистояла б, як скеля, в отаку бурю?
- Нi в кого.
- А в кого з них е люди, що, не поламавши хребта, знесли б усе те, що
знесли ми з вами?
Бiйцi сидiли деякий час, задумавшись. Навiть у ©хньому мовчаннi було
щось днаюче ©х. Видно було, що думають вони не кожен про сво окреме, а
про дине, однакове у всiх. Це був момент то© глибоко© задушевностi, яка
так часто з'явля ться бiля солдатського вогнища мiж людьми, що пройшли
вкупi довгу, важку путь i зрiднилися в боях. I радощi, i болi, i спогади,
i мрi© для них давно вже стали спiльними, як у дружнiй сiм'©.
Черниш дiстав з кишенi трикутник листа i, нахилившись до багаття,
розгорнув його. "Котрий уже раз лейтенант його перечиту ", - подумав
Ха цький.
Це був перший лист вiд Шури Ясногорсько©, одержаний Чернишем сьогоднi.
"Здрастуй, Женю, - писала вона. - Лежу в армiйському госпiталi, якраз у
тому, де колись сама працювала i зустрiла Шовкуна. Тут же i Саша Сiверцев.
Ми часто сходимося з ним i згаду мо полк. Полк! Скiльки в цьому словi для
нас i туги, i болю, i невимовно© чарiвностi. Де ви тепер, Женю? Чи в
Будапештi, чи пiд стер-гомом, чи пiд Комарно? Ми щодня гада мо про це з
Сашею i нiяк не можемо вiдгадати: скрiзь, де найважчi бо©, там, нам
зда ться, i ви. Звiдси, збоку, все перед нами поста в якомусь особливому
свiтлi. Кожен крок нашого пiхотинця зда ться подi ю, вартою лiтописiв.
Женю, яка я щаслива... Так, саме щаслива... Хай тебе не диву , що пiсля
всього, що сталося, я ще можу говорити про щастя. Не подумай, що я забула
що-небудь або що рани вже зарубцювались i не кровоточать. Нi, Женю...
Золота трансiльванська сопка горить не згасаючи i не меркне, не меркне. I
тiльки велич того, за що вiн загинув i за що готова загинути я, да менi
сили i вiдчуття щастя навiть у найтяжчу мить. Бо хiба щастя-це тiльки
смiх, i насолода, i ласки? Так уявляти його можуть лише вузькi, обмеженi
люди, якi нiколи не були бiйцями i не мали свого полку i свого прапора.
Хiба такi дрiбнi "щасливцi" не гiднi жалю? Та це. Женю, ти зна ш краще,
мабуть, за мене. Зна ш i те, як остогидло менi вже госпiтальне лiжко, i
оцi процедури та режими. Хочеться швидше звiльнитись вiд них i знову до
вас, нога в ногу з вами..."
Надворi подали команду:
- Офiцери, до комбата!
вген встав, ховаючи листа. Воронцова серед присутнiх уже не було.
Бiйцi гасили вогнища, виходили на подвiр'я. В темрявi лунали короткi
команди, шикувались пiдроздiли. Пролiтав снiг.
По захiдному берегу за мерехтiнням бiло© вiхоли палали гори. Освiтились
бетонованi бики високих дунайських мостiв. Порванi ферми гнулись у багряну
воду, демов пили ©© спрагло i нiяк не могли напитись.
Дуная червонiв.
- Прапороносцi, в голову колони! - пролетiла команда командира полку.
Пiдроздiли рушили.
Iтимуть вони спочатку помiж темних ущелин розбитих квзрталiв. Потiм
вийдуть у лридунайськi поля, занесенi снiгами. Iтимуть цiлу нiч, чуючи
канонаду лiворуч i праворуч на флангах. Iтимуть просто в не©, не вагаючись
i стискаючи вiряу зброю. Попереду взвод прапороносцiв з :полковим прапором
у цупкому брезентовому чохлi, з позолоченим вiнчиком зверху на древку.
Офiцери на ходу будуть поглядати на компаси, що свiтитимуться в темрявi
на ©хнiх руках.
Iтимуть, iтимуть, iтимуть...
Золотий вiнчик прапора, погойдуючись, буде весь час поблискувати над
головами бiйцiв.




КНИГА ТРЕТЯ. ЗЛАТА ПРАГА

Девици поютъ на Дунай.
Вьются голоси чрезъ море до Кiева.
"Слово о полку Игореве"


I

Наступала велика весна.
Обрi© ширшали, день просторiшав. З кожним перейденим кiлометром сонце
припiкало все дужче, наче бiйцi самi наближались до нього.
Наступ набирав щодень навальнiшого темпу. Куцих топографiчних карт
вистачало всього на кiлька годин руху. Посланi з вищих штабiв, вони ледве
встигали наздоганяти наступаючi вiйська.
За двi доби полк з боями пройшов вiд Грону до Нiтри i форсував ©© в
мiстечку Новi Замки. А подяку командування, одержану за визволення Нових
Замкiв, бiйцi вже читали за десятки кiлометрiв вiд Нiтри, на рiчцi Ваг,
третiй словацькiй притоцi Дунаю.
Сухi шляхи закурилися в глиб Словаччини. Шинелi висохли i стали
легкими, мов пташинi крила.
Може, тому, що полк зустрiв наступаючу весну в походi, у бiйцiв
складалося враження, що саме поняття часу залежить вiд них, вiд темпу
©хнього наступу. Чим наваль-нiше вони йшли вперед, з боями форсуючи
холоднi скреслi рiки i задихаючись в гарячих маршах, тим швидше,
здавалось, наступа весна.
Довгождана пилюка квiтневих дорiгi Уперше в цьому роцi закурилася ти
над вiйськами. Не та, що роз'©дала нам очi в 41-му, не та, якою ми
тру©лись тодi в укра©нських спраглих степах! То була важка пилюка горя,
змiшана з гiркою сажею палаючих рiдних осель... А ця - золотиста, легка,
квiтнева! - росте обiч тебе могутнiми крилами, вiщуючи велику сонячну
весну. Бурхлива супутниця походiв, вона вже, зда ться, ма в собi присмак
перемоги.
- Дивно! - вигуку посiрiлий вiд кiптяви Маковей до Романа Блаженка. -
Аж на зубах скрипить, а якось при мно!
- Воно-то при мно, та коли б посуха не вдарила... Вони скачуть верхи за
ротними пiдводами. Навкруги стеляться родючi придунайськi рiвнини.
Десь-не-десь бовванi на обрi© самотнiй словак iз самотнiм волом у плузi.
Сонце, звернувши на захiд, рикошетить промiнням по далеких польових
озерах. Над торiшнiм комишем уже звиваються бiлими табунцями крячки -
першi листiвки, викинутi в поля великою весною. Попереду вся дорога
двигтить вiйськами. Вирують у хмаровиннi пiднято© куряви пiдводи,
вершники, машини. Сотнями срiбних молодикiв зблискують пiдкови на сонцi.
Спокiйно погойдуються на лафетах полковi гармашi. Обганяючи мiнометникiв,
пропливають одна за одною "катюшi", грацiозно несучи приховану в собi
грозу.
Гомiн маршу, як завжди, збуджу Маковея. Наче крiзь величезний радiсний
оркестр пролiта вiн, ротний соловейко. Йому хочеться спiвати. Маревнi
красунi лукавим натовпом скачуть довкола нього в повiтрi, злегка
пiдспiвують хлопцевi.
- Романе, яких я дiвчат бачив у Галантi!
- Ех, Маковею, Маковею... Начувайся. Буде тобi вiд старшини. Ми тут
усi ю ротою тебе шукали...
- Перед старшиною я вже вiдрапортувався... Вибатькував на перший раз,
та й усе!..
- Щастя тво , хлопче, що не пiд час бою вiдстав...
- Дурний би я був - пiд час бою вiдставати! Тодi дали б штрафну за
це... Але ж якi там дiвчата 1 Бачив би ти ©х, Романе... - Телефонiст
солодко заплющився, покрутив головою: - Пави!
Цi © весни молодий солдатський хмiль бродив у Ма-кове вiй кровi
бурхливiше, нiж будь-коли. Хлопець спалахував коханням мало не до кожно©
дiвчини, що десь промайнула перед ним. Одна любов десь подала йому кухоль
води через паркан, друга лукаво посмiхнулася, виглянувши з вiкна, третя...
- Гляди, хлопче, щоб тi пави не збили тебе з пантелику...
- Словачки та мадьярочки, Романе! Ех, як висиплють з костьолу та як
попливуть вулицею - очей не вiдiрвеш!.. Хустки на них яскравi, спiдницi
короткi та круглi, як обручами напнутi... Iдуть тротуаром у червоних
чобiтках, маленькi молитовнички до грудей притискують та з-пiд хусток на
мене тiльки зирк-зирк!.. А чобiтки ©хнi - дзень-дзень... Iду собi поруч
них на конi та розглядаю.
- Марусино! - гукаю однiй, найкращiй... А вона посмiхнулась менi,
зупинилась бiля хвiртки:
- Я нем Марузина, я Iринка!
- Ах, Яринка! Йов, кажу. Хочу, кажу, подивитись, що там у тебе так
гарно бренька , коли ти йдеш вулицею... Покажи-но сво дзiнь-дзiнь-дзiнь!..
Тодi вона глянула на мене - тiльки так глянула! - i, засмiявшись,
пiдняла свiй червоний чобiток! I що б ти думав, Романе? Дзвiночок!..
Просто мiж високим каблуком i пiдошвою в не© припасовано маленький, як
гудзик, мiдний дзвiночок...
- А я, кажу, Яринко, думав, що то сама земля пiд тобою подзвоню ...
Ех i дiвчина ж! Повела грайливо очима, цокнула по дзвiночку сво©м
шкiряним молитовничком, i дзвiночок аж засмiявся!.. Чудово!.. Але ж, бачу,
©хати вже пора. Торкнув коня, а Яринка як гляне на мене... I жалiбно
якось, i перелякано:
- Хова?
- Фронт, кажу.
- Не треба фронт... Не любiм фронт... Ну, що ти ©й скажеш на це?.. Доки
й за рiг не звернув, все стояла на мiсцi, як вкопана, та дивилася менi
вслiд...
- Ой хлопче, хлопче, -докiрливо каже Роман, - не грайся з вогнем. I
незчу шся, як десь в капкан попадеш...
- Що ти менi мораль чита ш? - спалахнувши, вигуку Маковей. -Завзялися,
опiкуни! I ти цi ©, i Хома цi ©, i всi цi ©! Шануйся, дивись, бережись!..
Сам уже не малий, розумiю дещо!
- Маковею, - спокiйно вiв Роман, - я прожив два тво© життя, послухай
мого слова, спасибi колись скажеш... Хiба я, хiба Денис, хiба офiцери щось
зле тобi зичать, коли приструнчують тебе щоразу? Та вся рота вболiва за
тобою, як за рiдним сином!.. Ти, правда, хло-пак справний, в боях
авторитет здобув... I грамотнiший за багатьох iз нас, i медалi тобi
недурно навiшано... Але ж молодий та ласий на все, що в очi б' !
- А що ж, по-тво му, в мене душа з лопуцька?
- Тож-то й воно, що душа в тебе молода та гаряча i довiрлива до
всього... Оберiгай ©©, Маковею, не звихни нiде!.. Хiба забув, скiльки в
Будапештi шпигунок нашi хлопцi ловили? Скiльки там всяких жевжикiв у
дамськi жакети перевдягалося? Вже в них i пов'язки на рукавах, вже вони й
"антифашисти", вже вони й "пiдданцi" iнших держав-пащпорти в них
заздалегiдь заготовленi... Дума ш, для чого то? Дума ш, добра тобi мислять
отакi типи? Тiльки й гоноблять, щоб кудись тебе завести одного, без
товаришiв, та впо©ти метиловим спиртом, та й ножакою в спину... Це тобi,
хлопче, не вдома, тут iнша територiя...
- То, виходить, уже й на дiвчину глянути грiх? Уже й пожартувати з нею
не можна?
- Грiх не грiх, а береженого й бог береже, Маковею... Дума ш, то
червонi чобiтки до тебе подзенькують? То спокуси тво©, Маковею!.. Ходять
вони вулицями в дiвочих чобiтках, обступають тебе звiдусiль та очi з тебе
рвуть! Все тут ма ш перед собою, все для тебе виставлено: вина панськi,
картинки соромiцькi, жiнки тонкобровi... Бери, Маковею, втiшайся!.. Хто
легкий на втори-одразу накинеться... А про те й не подума , що вина тi,
може, з отрутою, а жiнки тi, може, з поганими хворобами, а в картинках тих
- розпуста! То це не капкани? А ти ©х обiйди, переступи, прогорни вбiк та
iди сво ю дорогою, куди твоя мiсiя пролягла. Глянь, якi шляхи ще перед
тобою стеляться! Такi шляхи, що як встануть, то й неба дiстануть!
Маковей мимохiть подивився на далекий шлях, що лiг перед ним, оповитий
золотистою курявою, загачений вiйськами. Нi кiнця йому, нi краю... До
самого обрiю пролiг, ввiйшов у самий обрiй, що палахкотить над ним
грандiозною пурпуровою аркою заходу. Невже як стане, то й справдi неба
дiстане?
Маковей присмирнiв, задумався.
- Хiба я цього не знаю, Романе? Не такий вiтрогон, як декому
зда ться... Яринки я сьогоднi i в вiчi не бачив! Блаженко люто витрiщився
на юнака.
- Як не бачив?
- Та так... Це тiльки... намрiялось менi.
- Тьху на тво© вимрiйки! I це ти менi баки ними забива ш всю дорогу?
- Так вона ж була! Тiльки не в Галантi, а ще в Камендiнi на
плацдармi... Я бачив ©©, коли ©здив у полк за орденом...
- Коли це ще було...
- А от сьогоднi чомусь пригадалася, встала перед очима, так я й
розповiв тобi... Чобiтки отi червонi, i дзвiночки, i усмiшка... Не йдуть
з-перед очей, хоч убий...
Дивний ти, Маковею... Завжди говориш, мов сни переказу ш... Надумався
мене сво©ми казками бавити. Весна на тебе дi - ось що я тобi скажу.
- А на тебе не дi ?
Роман перемовчав, явно ухиляючись вiд грiховно© вiдповiдi. Потiм знову
нарiпився на хлопця:
- Де ж ти, в такому разi, бестався, що ми тут з нiг збилися, тебе
шукаючи?
- В мене кiнь засiкся, так я перев'язував, щоб старшина не загледiв та
не виганьбив принародно. Зна ш, вiн як почне!.. I нiчого взагалi було
панiку пiднiмати... Що я вам - дитина на ярмарку? Нiхто вас не силував
бiгати, висолопивши язики...
- Саме ти й силував, трясця б тебе не вхопила, - розсердився Блаженко.
-Може, дума мо, здуру десь хлопець у бiду вшелепався, може, допомогти йому
треба...
- Не вшелепаюсь, - засмiявся Маковей, - будьте певнi!
- Може, саме тому й не вшелепа шся, що всi товаришi пiклуються тобою...
Дружба, брате, велике дiло. Бач, як тiльки де-небудь загавився, так уже й
кинувся кожен: де Маковей? Де телефонiст? Розшукати негайно! Всипати по
перше число! А як же iнакше? Вся рота хоче, щоб iз тебе люди були.
Хлопець замрiяно слухав, розглядаючи високi стожа-ри палаючого заходу.
- Що тобi? Освiту ма ш за вiсiм класiв - не те, що ми,
церковноприходськi... Казанок у тебе на плечах варить нiвроку... Кров ще,
як у первiстки, гра ... Та ти при бажаннi навiть в офiцери можеш вийти!
Увагу Маковея поглинула дорога. Вся вона рухалася, тряслася, димилася
без кiнця, немовби горiла. Захiд палахкотiв усе дужче, польовi озера
зачервонiлися, нiби налитi ясною кров'ю. Валуюча понад шляхом пилюга
ставала з одного боку зовсiм червоно-бурою. Далеко на обрi© дорога
вигиналася, зникаючи десь пiд самим сонцем. Там, на небосхилi, силует
колони ледве синiв, тягнучись по рожевому тлi, як нерухома смуга лiсу.
Можна було тiльки здогадуватись що й там, далеко, все, як i тут, гуркоче,
руха ться вперед, все, як i тут, охмарене червоно-бурим димом, що
вистеля ться повiльними хвилями на довколишнi словацькi нивки.
Маковей мiряв поглядом шлях, стиха усмiхався йому.
- А таки як встане, то й справдi неба дiстане!.. Це ти правду сказав,
Романе!
Зненацька ззаду хтось огрiв канчуком Маковейчико-вого коня, аж вiн
звився пiд сво©м вершником.
- Гони, не давай мочитись! - пролунав знайомий голос.
Мiж вершниками, як iз землi, вирiс Хома Ха цький. Гарячий,
закiптюжений, наче щойно з-пiд молотарки. Впрiв, най його мамi, фуфайку на
грудях мав розстебнуту. На погонах, вшитих у плечi фуфайки, товстим шаром
осiла сiра пилюка. Ледве помiтно жеврiють з-пiд не© червонi старшинськi
"молотки". Вже понад мiсяць Хома старшину . Васю Багiрова забрали в полк,
до прапора. В горах Вертешхедьшег загинуло кiлька знаменщикiв, i Багiров у
числi iнших ветеранiв-сталiнградцiв пiшов на змiну загиблим. А в ротi його
заступив Ха цький. Кому ж було прийняти вакантну посаду, як не старшому
©здовому, як не геро вi Будапешта? Командир роти призначив, а замполiт
Воронцов, дiзнавшись про це, благословив:
- Добре. Вiтаю вас, товаришу Ха цький... Тепер ви розгорнетесь.
I тепер ось Хома саме розгортався. Надбав уже ротi господарство бiльше,
нiж було ранiш. Вишколений Багiровим, упевнено гнув свою старшинську
лiнiю. Макове вi спокою не давав. Гаразд, що булькатий: все бачить, все
помiча ... Ось i зараз, порiвнявшись конем з Маковеем, говорив хлопцевi:
- Як буде зупинка, Маковею, то ми сядемо вечеряти, а твоя ложка хай
трохи погуля ... Насамперед поведеш коня до ветлазарету...
- Для чого?
- Вiн ще пита для чого... Засiкся ж!
"I звiдки тобi це вiдомо, чортiв "допiру!" Адже кiнь навiть не
шкутильга !" - подумав Маковей i став захищатися:
- Я промив, забинтував!
- Знаю, чим ти промив!.. Сечею! А тут потрiбен ох-тiол. Пора вже тобi
дещо тямити в медицинi... Зробиш, що сказано, i доповiси.
- Слухаюсь, - миркнув телефонiст.
- А зараз - гони!..
Деякий час вони ©хали мовчки. Хомин жеребчик, незважаючи на те, що мило
з нього облiтало шматтями, раз у раз щулився i завзято, по-собачому,
клацав зубами то в бiк Романового коня, то в бiк Макове вого.
Далеко попереду, в ледве мрiючiй головi колони, сiдало сонце. Ребристi
хмари вподовж обрiю розжеврiлися, .стояли, мов золотi гори. Слалися одна
за одною непорушними ясними кряжами. Однi зовсiм близько, iншi за ни-йи,
iншi ще глибше, так, зда ться, i пiшли кудись аж на Край свiту. А мiж тими
чистими золотими пасмами купалося сонце в палаючiй розкошi. Затопило
рум'яним Сяйвом весь простiр навкруги себе, охопило пiвнеба Стожарами.
Роман закурив, глянув на сонце, потiм на товаришiв. Ха цький i Маковей
уже, зда ться, забули про свою гостру розмову, ©хали плече в плече, мовчки
свiтячи поглядами на захiд.
Всi тро притихли, мовби завороженi чарами цього ясного весняного
вечора.
- Заходить, - нарештi заговорив Хома, задумавшись. - Де то воно
заходить, Маковею?
- За Вiднем, може... Нi, Вiдень лiвiше, i Братiслава лiвiше... За
Прагою заходить, за золотою Прагою...
- Чому - золотою?
Телефонiст на мить завагався: справдi, чому?
- А чому - Злате Моравце? Народом так названо:
Злате Моравце, Злата Прага... Сьогоднi на станцi©, коли я коня порав,
менi два чехи допомагали... "Поспiшайте, кажуть, пане-товаришу, визволяти
нашу Злату Прагу... Там на вас вельми чекають..."
Гуркiт пiдвiд, рокiт моторiв, iржання коней - все ставало зараз помiтно
лункiшим, нiж вдень. Дзвiнкi вечiрнi поля неначе самi пiдхоплюють i
пiдсилюють гомiн походу. Праворуч i лiворуч в степах скрiзь рухаються
вiйська. Всi словацькi шляхи сьогоднi задимились на захiд. Тепер i звiдти,
з паралельних димуючих дорiг, лункий весняний вечiр переда Макове вi -
через луки, через озера! - музику моторiв, яко© ще годину тому було не
чути.
Хлопцевi пригадалися осiннi мряки-тумани десь бiля Тиси...
Довгi-предовгi ночi, багнистi темнi поля... Хриплi команди, що глухо
тонуть у сивому мороцi... Там навiть звук власного голосу, обважнiлий,
наче вiдсирiлий, падав за кiлька крокiв вiд тебе... А зараз як лунко та
дзвiнко навкруги! Що то - весна... Зда ться Макове вi, коли б вiн оце
заспiвав, то почули б його аж на самiм
Днiпрi... По голосу впiзнали б дiвчата: наш Маковей! Десь на Дуна©
спiва , а в Орлику чутиi..
Тим часом на заходi сонце невтомно зводило сво© величезнi сяючi будови,
ставило iз золотих хмар золотi мiста з вежами, соборами, кучерявими
садами. I все те свiтилося зсередини, весь час немов розжеврювалося.
- Ви бачите - мiсто в хмарах! - схвильовано гукнув Маковей товаришам. -
Дивiться, яке воно золоте© Розкинулось у хмарах палацами, баштами,
садами... А мiж ними - хвилi, хвилi, хвилi, як прапори. Пливуть,
перегортаються, летять...
Видовище захопило всiх. Однак незабаром з'ясувалось, що кожен бачить у
тих химерних будовах сво . Хомi ввижався золотий величезний трактор, що
пiднявся дибки над усiм заходом. Роман запевняв, що то гiганти ковалi
стоять з молотами над здоровенним ковадлом i щось кують. А Маковей
наполягав, що то таки - мiсто.
- Ну, як ви його не бачите? Хто зна , може, то Прага? Мо, вона й
справдi золота?
Широко, бентежно вiдкритi очi горiли йому райдужним переливом далекого
неба.
- Там десь нас чекають!
Сонце зайшло, степовi озера згусли i стали на якийсь час
темно-червоними, мов запеклися. Прозорий перший туман злегка засивiв по
вибалках, рясно всипаних горбиками пiдземних кротячих поселень. Позаду в
колонi хтось радiсно закликав товаришiв, щоб глянути вгору: високо над
вiйськами пролiтали на пiвнiч журавлi.
- Бач, як дисциплiновано летять, - визначив, задерши голову, Хома. -
Навiть дистанцiю зберiгають!



II

Старшинувати Ха цький почав напровеснi. Полк тодi саме наступав у горах
пiвнiчним берегом Дунаю. Безлюдний, похмурий край... Голi шоломи сопок,
темнi масиви лiсiв. Урвища. Провалля. Розмитi зливами дороги. Несамовитi
гривастi потоки, що розбухали з кожною годиною.
Противник вiдкочувався крiзь гори за Грон. Висаджував у повiтря за
собою мости i мiсточки, забивав стежки завалами, мiнував нависаючi над
ними скелi. Головний тягар наступу в цi днi виносили на собi сапери. Всi
пiдроздiли допомагали ©м. Мало не кожний пiхотинець iшов уперед з кайлом
або сокирою, мов будiвничий. Доводилося щодоби форсувати кiлька водних
рубежiв, настеляючи для артилерi© i важких обозiв свiжi мости в таких
мiсцях, де ©х не було споконвiку.
Дощi прали нещадно. Гуляли в сивих ущелинах водянистi холоднi
вiтри-зав'юги. Однак молода провесiнь з кожним днем все вiдчутнiше
нагадувала про себе. Навiть у негоду крiзь хмари соталося стiльки високого
свiтла, що повiтря навкруги здавалось не сiрим, не похмурим, як восени, а
майже бiлястим, променистим. I обличчя бiйцiв, блискучi, вмитi, насiченi
дощами, здавалось, були весь час злегка осяянi звiдкись невидимим сонцем.
В горах майже не було населених пунктiв. Лише коли-не-коли траплялись
убогi селища угорських та словацьких лiсорубiв. Гвардiйцi не зупинялись в
них нi ночувати, нi перевзутись, нi вiдпочити. Доводилось минати ©х,
несучи далi в набряклих шинелях воду численних гiрських потокiв,
форсованих вбрiд.
Не вистачало фуражу для коней. Старшини, даремно обгасавши навколишнi
безплiднi мiсця, нарештi мусили видавати коням, як i сво©м гвардiйцям,
рацiони розкислих сухарiв.
В такий час Iван Антонович Кармазин одержав розпорядження -
вiдкомандирувати старшину Багiрова в полк. Цього разу Антонович не мiг
навiть нарiкати, що його, мовляв, грабують, що в нього забирають кращих
людей. Навпаки, Антонович i вся рота проводжали Васю з задоволенням: адже
вiн iшов до прапора, адже честь, виявлена йому, - це була честь для всi ©
мiнометно©!.. Старшинськi справи, за наказом Антоновича, прийняв Ха цький.
Вася передав йому свою польову сумку з ротними списками, коня i товсту
плетену нагайку.
- Гримiла наша мiнометна i гримiти буде! - запевнили товаришi Васю на
прощання. А вiн, зiбравши сво немудре солдатське майно, що вмiстилося
йому в кишенях, i подаючи розчуленому Хомi руку, весело заповiв:
- Тримай, друже, кермо, не вiдхиляйся вiд гвардiйського курсу!..
Легко було Васi сказати: тримай! А воно, те старшинське кермо,
виявилось досить-таки гарячим. Попервах ледве рук не обпекло, най його
мамi! Ще й досi була Ха цькому впомки та перша нiч його незвичайного
старшинування. Гiрка i повчальна нiч... Добре пам'ятав ©© i командир роти.
Батальйон Чумаченка саме змушений був тодi затриматись пiд гiрською
норовистою рiчкою. Запаливши смолоскипи, дубiючи в крижанiй водi, роти
наводили переправу. Деяким пiдроздiлам, в тому числi й мiнометникам,
комбат дозволив короткий перепочинок. Нарештi можна було вiдiспатись за
все.
Розташувались тут же, бiля рiчки, пiд дощем, на кострубатому камiннi.
Закутавшись з головою в палатки, попадавши хто де, бiйцi швидко поснули.
Мокрими купами тiл посплiтались пiд возами, попригрiвались пiд попонами
бiля теплих тулубiв виснажених коней. А командир роти Антонович ще довго
снував по сво му табору, перевiряючи пости. За деревами шумiла чужим шумом
рiчка, метушились люди iз смолоскипами в руках, стукотiли сокири. Час вiд
часу по той бiк рiчки, в чорнiй глибинi протилежного берега, звивались
ракети, лунала коротка перестрiлка - то батальйоннi автоматники,
форсувавши рiчку "на казанках", вели десь розвiдку бо м. Хоча Iван
Антонович уже промок до останнього рубця i, здавалося б, для нього в
такому станi ма бути байдуже, де йому лягти, щоб перебити сон, однак вiн
усе ще вагався, не наважуючись брьохнутись просто в мокву, як iншi. А дощ
суцiльним шумом облягав усi навколишнi лiси, темнi кручi та висоти.
Десь у темрявi бiля возiв Ха цький голосно сварився з неслухняними
кiньми.
- Я вижену з тебе отi забобони! - гукав Хома коневi. - Будеш ти менi
шовковим!
"I чого вiн досi товчеться?" - подумав Кармазин про свого нового
старшину i, обережно переступаючи через клубки сонних мокрих тiл,
попрямував на Хомин голос. Хома, звичайно, ще зоддалiк впiзнав Антоновича
i з характерного чвакання його чобiт, i з того глухого покректування, з
яким Антонович повiльно спускався з горба, одначе вважав за потрiбне
зупинити начальство грiзним окликом:
- Хто йде?
Щось промимривши у вiдповiдь, Iван Антонович пiдiйшов до подоляка
впритул:
- Чому досi не спите, Ха цький?
- На посту, товаришу гвардi© старший лейтенант.
- На якому посту? - здивувався Iван Антонович. - Хто вас призначив?
- Видите... Я сам себе призначив.
Старшинi, звичайно, зовсiм не належало стояти на посту, i Хома це добре
знав. В ротi Iснував порядок, за яким на вогневiй несли варту призначуванi
офiцерами бiйцi обслуг, а бiля пiдвiд старшина мусив виставляти ще окремий
"автономний" пост iз числа ©здових. Несучи варту, вони водночас ще мали й
порати коней. Зараз на цьому посту Антонович несподiвано застав свого
висуванця.
- Вам права старшини вiдомi? Хома надувся в темнотi, як сич!
- Вiдомi.
- То чому ж ви в такому разi сво©х пiдлеглих повкладали спати, а самi
сто©те над ними в ролi няньки?
Якийсь час Ха цький мовчав. Потiм, набравшись духу, затяг зi сво©м
повноголосим подiльським виспiвом:
- Товаришу гвардi© старший лейтенантi - Антонович давно вже помiтив, що
Хома почина отаким манером спiвати всякий раз, коли йому вiд чогось
боляче i прикрй на душi. - Всi ж ми однаково не спали; i я, i вони. То чи
ж менi ноги посудомить - вистояти якусь годину? А не стань - одразу
розмови почнуться!
- Спокiйнiше, Ха цький... Якi розмови?
- Звiсно, якi... Бач, скажуть, як заначальникував, так уже i взявся з
нас линви вити. Влаженки додому напишуть, все вiдрапортують в артiль...
Взявся, скажуть, Хома собакою на землякiв...
Iван Антонович слухав Хоминi скарги i диву давався: хто це говорить?
Той Хома, який, бувши рядовим, видирав сво право зубами? Який самому
генераловi не попустив би свого нi на вершок? I ось тепер, ставши
начальником, вiя раптом заспiвав отако©... Мовби застидався тих широких
прав, якi були йому наданi.
- То хай краще я самотужки всi лямки тягтиму, анiж маю нарiкання
терпiти!..
- Еге-ге, - сказав Iван Антонович. - Бачу, ви, Ха цький, погано
зрозумiли сво© командирськi функцi©. Те, що ви солдата жалi те, це добре.
Командир - батько сво©м бiйцям i мусить ©х жалiти. Але те, що ©хню роботу
ви хочете перевалити на сво© плечi, - не вже погано. Бо хоч якi мiцнi
будуть плечi одно© людини, проте нiколи вони не витримають того, що
витримають плечi колективу. Що ж це, зрештою, вийде? Вiдстоявши години за
рядового, ви потiм звалитесь з нiг, задасте хропака. А хто ж буде за вас
пости перевiряти? Хто буде викопувати влий прямi старшинськi обов'язки?