Гончаров Анатолий. Прапороносцi

мабуть, зовсiм не чiпати того кляузного попа. Зсукати б йому дулю при
зустрiчi, як мати колись вчила, та й пiти собi геть. Може, це й забобони,
але допомага напевно. Мало не всiм чорнорясникам вропи Хома вже
пересукав дулi, щоб нiчого лихого не сталося, а цього пощадив та й здобув
собi халепи. Звичайно, що це саме вiн наскаржився замполiтовi. Либонь,
розповiв, якi нахвалки посилав Хома папi римському, сидячи за поповим
столом... Зараз почнеться, тримайся, Хомо!..
Однак майора цiкавило зовсiм iнше.
- Доповiдайте, як ви там у млинi порядкували.
- Мусив, товаришу гвардi© майор, - чесно доповiдав Хома, зрадiвши, що
найголовнiша, на його думку, небезпека минула. - Мусив! Бо власник того
млина в Австрiю п'ятами накивав, а в людей мливо кiнчилось... Як бути?
Треба, виходить, суспiлити пiдпри мство... Я ©м прямо кажу: суспiльте!
Накуйте жорна по-новому та й пускайте машину!.. А то? Правдиве мо слово,
Юрашу? - апелю Хома до одного iз сво©х явних прихильникiв, що сто©ть
поперед iнших.
- О Хомо, - задоволене вiдгукнувся Юраш. - Суспiлимо для народу, хай
його мамi!
Воронцов переглянувся з юнаками партизанами, якi ресь час весело
спостерiгали цю сцену, i всi разом засмiялися.
А невгамовний Хома, розходившись, уже допитував iншого:
- Штефане! Твоя думка?
- То так ма бутиi - вигукнув Штефан, присадкуватий, войовничий, видно,
готовий хоч зараз взятися за багатi вого млина. - То буде демократiцка
справа!
- Францiшкуi А ти чого мовчиш? Ти - за?
- Айно, - рiшуче тупнув босою, порепаною ногою Францiшек, - айно!
- Айно, - пiдхопила в один голос решта селян.
- Чу те, всi кажуть: файно! - резюмував Хома. - Народ хоче! А коли
народ чого-небудь захоче та дружно вiзьметься, то вже так i буде, клянусь
на сво© дiти!
Воронцов незабаром вiдпустив подоляка, не наклавши нiякого стягнення.
Однак серйозно попередив, щоб надалi Хома не брався розподiляти землю, яка
йому не належить.
Хомя запевнив, що - най його мамi - лiнi© не перегне.
А годину пiзнiше вiн уже господарював у ротi. Мав собi тут чимало
клопоту.
Офiцери щойно привели кiлькох бiйцiв молодшого поповнення, i Хаецький,
здiйснюючи сво© старшинськi права, мусив вишикувати ©х i проiнспектувати.
Iван Антонович, лейтенант Черницi i всi обслуги, пересмiхаючись, чекали,
як Хома буде струнчити новачкiв. А вiн, бровою не зморгнувши, поважно
обходив шеренгу i, нiвроку йому, знав, з чого почати. Передусiм став
екзаменувати новоприбулих, чи твердо завчили вони напам'ять номери сво©х
автоматiв та карабiнiв. Потiмстромляв пальцi кожному за ремiнь, шарпав до
себе та визначав, чи досить туго пiдперезанi орли. Залишився вдоволений.
- Те, що нумер карабiнки завчив, - це одне добре. Те, що погони на тобi
сидять, як вилитi, - це друге добре. А те, що вигляд ма ш молодецький, -це
трет добре. Таким будь! - закликав Хома. - Ма те i надалi пильно за собою
стежити, бо в мене охляп не проживеш. За перший гудзик - даю мораль,
другий - уже накладаю стягнення. Зiрки на пiлотках щоб сяяли вiд вас на
дво гiн вперед! Зрозумiло? Iншого я не визнаю. Адже ти не якийсь там собi
айн-цвай, ти - великий чоловiк! На тебе свiт очима пряде, стежить, як ти
сiв, як устав, як рушив, як пiшов!.. Все це мусите собi назавжди взяти
втямки та й тримати голову високо. В нашiй мiнометнiй нема таких, що вуха
по землi тягають. В нас такий народ, що сам на чужi вуха наступа ! Ясно
всiм?
- Ясно!
- Не чую!
- Ясно!!!
- Розiйдись!..
Новаки сипонули врозтiч. Однак Хомi здалося, що вони розбiглися не
досить прудко.
- Е-е, хiба так гвардiйцi розходяться? Гвардiйцi розскакуються, як
пружини! Становись! Новоприбулi знову вишикувались.
- Розiйдись!
- Становись!
- Розiйдись!
- Становись!
Пiт уже рiчками котився по червоних, мiцних обличчях новакiв. Нарештi
Хома змилувався.
- Гаразд. Отак щоб завжди. А зараз пiдете зi мною на склад. Я одержу
обмундирування, а ви принесете, бо мiнометному старшинi носити на плечах
тюки не по-ложено.
Звiстка про лiтн обмундирування викликала захоплення всi © роти.



V

"Що, власне, сталося? - думав Сагайда, крокуючи вулицею Грiнави. - Чому
тобi такою особливою, багатозначною вида ться оця сьогоднiшня розмова в
словацькiй хатi? Ну, закликали тебе, ну, привiтали... Зрештою,
звичайнiсiнька рiч... Але чому ж ти вийшов звiдти такий роз-хвильований?
Яким зiллям тебе напо©ли в тiй убогiй свiтлицi, розмальованiй до само©
стелi буйним виноградом? Iдеш i землi не чу ш пiд собою... Iдеш, i
дзвенить тобi весь чае у вухах нiжне слово:
- Братку!
Наче розбагатiв несподiвано, наче вперше повнiстю вiдчув свою велику
солдатську гiднiсть...
Звiдки це все?
Був час, коли тобi, грубому, мстивому, озлобленому особистими втратами,
хотiлося все витоптати в- цих iнр-землях, ти не бачив перед собою нiкого й
нiчого, крiм ворогiв. З похмурою недовiрою блимав на тих, що тебе вiтали.
В ©хнiх вiтаннях вчувалися тобi нещирiсть i винувата запобiгливiсть перед
тво ю силою. Затятий у сво©й зненавистi до ворогiв Вiтчизни, ти з вiчною
пiдозрою проходив крiзь чужi люди, як крiзь колючi терни, накладаючись
лише на себе, на товаришiв, на зброю.
"Любов руха армi© вперед..." Хто це сказав? Де? Ага, це тi
молочники... Це тi фiлософи... Справдi, як подумати, чорт вiзьми, то це
таки щастя - любити людей!.. Звичайно, путящих. Звичайно, справжнiх.
Таких, як... оцi".
Сагайда захоплено дивився на сво©х однополчан, що гомонiли, жартували,
гуртуючись вперемiшку з словаками бiля кожного двору, дружньо бесiдуючи,
жартуючи. Декотрi вже в свiжо-зеленому, щойно одержаному обмундируваннi,
iншi ще в торiшньому... Обтрiпанi в походах обмотки, вигорiлi, вилинялi
гiмнастьорки, простi, одвер-тi обличчя. Однак дивишся на них i надивитись
не можеш... Чи не вперше оце Сагайда глянув i на себе, i на сво©х
товаришiв такими очима... Зда ться, нiде ще вiн не почував так глибоко
сво значення i свою роль визволителя, як тут, на цiй словацькiй землi, де
його ждали "через шiсть довгих-довгих лiт...".
Щойно його питали:
- Матку маш?
Йому подумалось про Вiтчизну.
- Маю, - вiдповiв вiн.
- Вiтця маш?
- Маю.
- Братiв маш?
- Маю, маю!
- Сестру маш?
Коли Юлiчка запитала його про сестру, вiн не мiг вiдповiсти одразу. Це
запитання влучило прямо в його живу, незаго ну рану. Адже вiн справдi
мав-таки десь сестру, дину iз всi © рiднi, свою щебетушку Зiнку, вивезену
в запломбованому вагонi на нiмецьку каторгу... Де ти, Зiнко, де ти,
сестричко? Чи скнi ш рабинею на пiдземних осоружних заводах, старiючись у
сво© вiсiмнадцять лiт, чи, може, катюги вже загнали тебе передчасно в
могилу? Юлiчка, мабуть, зрозумiла його важку мовчанку, збагнула його
думки.
- Май мене за сестру, - сказала вона. - Буду тобi за рiдну...
Юлiчка... Коли вона лежала, зiбгавшись в постелi, то здавалась йому
зовсiм маленькою. Коли сiла, то стала вищою. А коли, вiдкинувши коси,
стала на ноги i випросталась, то вже була високою та гiнкою!
- Здравiя бажаю, гвардi© лейтенант!
Хто це? Шовкун!.. Сто©ть перед Сагайдою впевнено, з гiднiстю, як рiвний
перед рiвним. Голос його помiтно змiнився, в ньому тепер мiцно забринiла
гвардiйська мiдь, замiсть тi © вкрадливо©, податливо© м'якостi, з яко©
жорстоко тiшився Сагайда, коли Шовкун ще був ординарцем Брянського. Тепер
Шовкун, видно, не дозволив би нiкому кататися на собi. Вуса пiдстриженi
щiточкою, санiтарна сумка при боцi. Гвоздь! Сагайда вiд душi радий йому,
як радий усьому на свiтi, що якоюсь мiрою причетне до його першого друга,
до Брянського.
- Одержав оце листа вiд Ясногорсько©, - хвалився Шовкун. - Незабаром
буде в полку. Комбат сказали, як тiльки Ясногорська заявиться на
горизонтi, знову будуть вимагати ©© до нас.
- А Нюра?
- Наладимо геть, - рiшуче висловився Шовкун про свою теперiшню
начальницю, немов доля ©© цiлком залежала вiд нього. - Хiба вона рiвня
Ясногорськiй? Мiзинця ©© не варта... На не© й командир санроти уже зуби
гострить. Нас, тобто санiтарiв, подав на "Вiдвагу", а ©й - дулю пiд нiс,
вибачте на словi. Бо ми з вогню не вилазимо, а Нюра наша бiльше за
кавалерами стрiля ...
Видно було, що Шовкун добре зна цiну сво©й роботi, i хоч вона йому
важка, але нiскiльки не обтяжлива.
- Ти вже, дружище, врiс у свою нову посаду, як добрий вершник у сiдло,
- засмiявся Сагайда. - Хвалю за ухватку!
- А чого ж... При мо©й посадi iнакше й бути не може. Людьми дорожиш, i
тобою дорожать.
- Та я чув... Комбат про тебе хорошо© думки. Коли ж буде Ясногорська?
Хоча б побачити, яка вона...
- Через тиждень-два буде.
- Ого! До того часу ще тричi вмерти можна...
- Тепер уже грiх вмирати, товаришу лейтенант... Кiнець видно.
Повернувшись у роту, Сагайда не впiзнав сво©х: всi вже були
переодягненi в нове, зелене, весняне. Хома зустрiв його доганою:
- Нарештi дочекався вас, гвардi© лейтенант. Бачите, всi вже як рута
взеленилися, лише один ви оце мiж нами вилинялий... Та ще Маковея десь
бенеря носить, i -на обiд не з'являвся... Прошу, одержуйте сво
обмундирування i речову книжку.
Черниш уже був з нiг до голови в новому, вирядився, як до параду.
Пригвинтив орден, затяг ременя, пiдiйшов до Сагайди:
- Оглянь мене, Володько! Скажи сво авторитетне?
- Повернись... Так... Все як на тебе шите. Тiльки чоботи не зовсiм...
Занадто вже богатирськi.
Чоботи з жовто© юхти, з довгими дебелими халявами справдi здавались
непомiрними i важкими для легко©, красиво© фiгури Черниша.
- То нiчого, що важкi, - зауважив Роман Блаженко. - Зате хода
виробиться. Адже коня-рисака навмисне кують у важкi пiдкови, щоб ногу до
грудей викидав...
Антонович, роззувшись, ще тiльки старанно примiрявся. Сагайда чекав вiд
нього якогось непри много сюрпризу - де, мовляв, був та в кого питався
дозволу, iдучи з розташування роти. Однак Антонович удав, що Сагайда оце
никав десь саме з особистого дозволу його, Антоновича. "Зрештою, цей
кирпань - симтгатичний тин, -подумав Сагайда про командира. - Але як же
воно так виходить, що ми нiяк не мажемо з ним вжитися? З першого дня на
ножах..."
Повернувшись пiсля госпiталю в полк. Сагайда був непри мно вражений, що
його ротою - славнок" ротою Брянського! - тепер команду якийсь Кармазин.
Правда, цього "якогось" вiн добре знав, бо Iван Антонович перед тим довгий
час командував мiнометниками сусiднього батальйону. Тодi Сагайдi
доводилось не раз мати з Антоновичем рiзнi справи, офiцiальнi й
неофiцiальнi, i стосунки мiж вими в цiлому залишались добросусiдськими.
Але тепер, коли Кармазин раптом опинився його безпосереднiм начальником,
Сагайду це просто кинуло в лють. Хай би Черниш, хай би хтось iнший,
близький до Брянського, очолював роту - Сагайда погодився б на таке
беззаперечно. А то якийсь Кармазин. Стороння людина, далека вiд родинних
традицiй роти, прийшла собi на готове i стала тут спокiйно порядкуватнi..
Першi днi Сагайда почував себе так, наче, повернувшись у батькiвський дiм,
несподiвано застав у ньому мачуху. Сво невизнання "мачухи" Сагайда
мимохiть переносив на декого з бiйцiв, що прибули в роту вже при
Кармазиновi. Незаслужено кривдячи ©х. Сагайда всю свою яезграбну, ще не
прочахлу закоханiсть в Юрiя Брянського тепер перенiс на ветеранiв роти, на
тих людей, здо мовби несли на собi негаснучий вiдблиск загиблого
друга-офiцера. Ними дорожив, ©х оберiгав. Вiдлюдьку-ватому, невживчивому
Сагайдi взагалi важко було когось вподобати, але коли вже хто здобував
його вибагливу любов, то - на все життя. Особливо у фаворi в нього був
малий Маковей. йому лейтенант дарував рiзнi пiльги, вимотуючи жили з
Макове вих напарникiв-телефонiстiв. Антонович не мiг стерпiти таких
несправедливостей, i на цьому грунтi мiж ним i Сагайдою не раз виникали
гострi сутички. Iван Антонович, розлютившись, кричав, що, доки команду
ротою, нiкому не дозволить створювати в нiй нездоровi вза мини. "Нема в
мене синкiв i пасинкiв, сво©х i не сво©х! В мене тiльки нашi люди,
радянськi бiйцi©" Напередоднi, зчепившись iз Сагайдою, Антонович навiть
погрожував, що вiддасть його на офiцерський суд честi. А зараз мiж ними -
як нiчого й не було. Примiряючи сво© чоботи, Кармазин спокiйно повiдомляв
Сагайдi, що одержав оце трохи поповнення, молодих, необстрiляних.
- Всi пiдуть у мiй взвод? - насторожено запитав Сагайда, сподiваючись,
що командир роти навмисне дасть йому всiх новакiв замiсть вихованцiв
Брянського.
- Не дам тобi жодного, - приголомшив Сагайду Антонович.
- Чому?
- А тому... Тобi важко з людьми вживатися. Вихопу ш повiльно... Всiх
даю в перший взвод, Чернишевi. А ти вiзьмеш тих, з якими... легше.
Сагайда образився, але промовчав. Вiн зрозумiв, що тут не обiйшлося без
змови командира роти з Чернишем. Адже Черниш теж, звичайно, хотiв би мати
у себе людей вивiрених, досвiдчених, на яких з певнiстю можна покластись.
Але вiн згодився забрати собi весь оцей необстрiляний молодняк. Надi ться,
що ма кращi, нiж у Сагайди, командирськi данi. Ну, що ж... Хай буде так.
Взувши нарештi сво© новi жовтi чоботи, Антонович пройшовся в них
туди-сюди, випробував, чи не муляють, i, сiвши на горбику, знову роззувся.
Потiм гукнув ординарця:
- На, заховай...
- А ви ж як? - здивувався ординарець.
- Поки що шкрьобатиму в старих, доб'ю вже до краю. А новi, - Антонович
посмiхнувся до всiх, - новi взую вже в день Перемоги.
- До того часу я собi ще однi вигавкаю в начальника ОВС, - рiшуче
промовив Сагайда i, тримаючись Чер-иишевi за плече, так дригнув ногою, що
напiвстягнутий старий його кирзовий чобiт вiдлетiв за кiльканадцять
метрiв, мало не зачепивши по тiм'ю Iвана Антоновича.
- Куди ви шпурля те? - несподiвано почувся знизу Макове©в голос.
Телефонiст вийшов з-помiж гiллястих бiлих дерев, усмiхаючись ротi. - Хiба
ви не бачите, що це я йду?
- Iди-но, йди, гультяю, - поманив його Хома, - засаджу тебе до ночi
бараболю чистити!
Маковей вступив на вогневу, як молодий королевич: в боковiй складцi
його зблякло© пiлотки зухвало синiв кущик небового ключа. Загледiвши
новакiв, хлопець одразу попередив ©х, що, як тiльки вiн перепочине, буде з
кожним з них боротися по черзi.
- Випробую вашу зелену силу. Обiдати Маковей вiдмовився.
- Я недавно заправився, - повiдомив вiн. - Обiдав з розвiдниками та з
партизанами, навiть вина кухоль вихилив. Ви не зна те, що це за народ -
партизани. Нашi, як : "Полюшко" навiть спiвають! Ми з Козаковим першими
©х помiтили, коли вони спускалися з гiр. Дивимося, спускаються стежкою
один за одним, махають нам капелюхами та беретами... Вони берети носять. Я
зопалу навiть був подумав, що це ми вже з' дналися з iншим фронтом.
"Союзники!" - кричу Козакову. А ближче пiдiйшли, чу мо по розмовi - брати
словаки...
- Звiдки ж вони "Полюшко" знають?
- А в них у загонi командиром був якийсь наш капiтан, по iменi Стьопа.
Вiн ©х всього навчив. "Стьопа з Руська" - так вони його звали. А
справжнього прiзвища його нiхто не зна . Тiльки й вiдомо ©м, що був цей
Стьопа офiцером Червоно© Армi©, потiм десь потрапив у полон, всi
концтабори пройшов... Його вже в печах мали спалити, а вiн органiзував
собi товаришiв, перебив з ними варту та й випурхнув, як орел, на волю! -
Маковей аж засмiявся при цьому. -З'явився у Високих Татрах, встановив
контакт з партизанами, в боях славу здобув. А потiм вони обрали його
командиром одного i з сво©х загонiв. Незамiнимий, кажуть, був ватажокi.
Скрiзь нiмчура перед ним тремтiла.
- Це правда, - пiдтримав натхненного Маковея Сагайда. - Я також чув про
нього.
"Бува ж отаке з людиною, - задумався Роман Блаженко. - Дома його вже,
либонь, занесли в безвiсти пропавшi, а вiн десь живе, дi , з ворогами
бореться..."
- Де вiн зараз, Маковею?
Хлопець похилив голову:
- Мiсяць тому в Моравi© десь полiг... Разом з цiлою групою
партизанiв... Але прiзвище його неодмiнно буде встановлено! Майор Воронцов
сам взявся за це.
- Даних мало, - пошкодував Денис. - Важко буде шукати.
- Чого там мало, - енергiйно заперечив Маковей. - Звання вiдоме - це
тобi раз. Iм'я вiдоме - це тобi два. Родом... радянський - це тобi три! А
ще ж я не доказав - у нього дома дiвчина зосталась. У вiльний час вiн
якось розповiдав про не© партизанам. I пiснi, кажуть, спiвав вечорами для
не©. Щоб вона ©х почула, щоб знала, де вiн . Скрiзь, де вiн проходив iз
сво©м загоном, словаки спiвають його пiснi. По всьому Крушногор'ю
спiвають, в кожнiй хатi лiсника, де вiн перегрiвався в хуртовини та
завiрюхи... Хiба по таких фактах не можна людину розшукати?
- Розшукають, - усмiхнувшись, заявив Сагайда. - По таких слiдах... по
пiснях - та не знайти! Знайдуть!



VI

Так Хомi й не довелося на цей раз засадити Маковея чистити бараболю.
Увечерi полк знявся, ввiйшов у смугу Малих Карпат. Бiй вигримував дедалi
чутнiше, стрiчки трасуючих куль, перетинаючи темнi мiжгiр'я, наближалися,
яскравiшали.
Вiдсинiло височезне грiнавське небо, вiддзвенiла спiвуча братня мова,
вiдшумували бiлим шумом переповненi келихи садiв. Кiнчився короткий
перепочинок, коли солдати, мовби виключившись з вiйни, вихопившись з ©©
задушливих цехiв, опинились були на мить в несподiвано сонячнiм,
незвичнiм, оновленiм краю. Все урвалося знов... Попереду темним,
пiдступним морем знову клекотiла вiйна. Полк звично забродив у не© по
пояс, по груди, по шию...
Таке принаймнi враження було зараз у Сагайди. Вiн iшов узбiччям вузько©
дороги з командиром взводу бронебiйникiв Теличком. Перед ними з-за
найближчого хребта вже зводились багрянi маяки заграв, пiдпираючи собою
небо над переднiм кра м. Дорога круто дерлася вгору, лягаючи то по вузьких
карнизах над урвищами, то входячи, як зараз, у лiсистi мiжгiр'я, тем"i й
тiснi, мов тунелi. Важко дихали в темрявi конi, тягнучи вози та гармати.
Побрязкувала зброя на бiйцях. Лунали короткi сердитi команди.
Сагайда, поступово прохмеляючись пiсля мiцних грi-навськях вражень,
нещадно хрущав сво©ми новими чобiтьми по дрiбному камiнню. Його супутник
Гарасим Теличко, маленький, забiякуватий, горластий, належав до тих людей,
з якими Сагайда мав певне коло сво©х солдатських секретiв. Молодший
лейтенант Теличко був ветеран, "старик", з яим Сагайда не раз потрапляв у
скрутнi перепалки, i тому коли вони зустрiчалися, то нiколи не могли
виговоритись до кiнця. Сьогоднi мiнометники та бронебiйники йшли поруч, i
Сагайда, певний за сво©х "гренадерiв" (а з новачками хай няньчиться
Кармаз'ик та Чернишi), мiг спотайнiсiнько всю дорогу точити ляси з
приятелем. Вже вони встигли перемити кiсточки коханцi якогось дивiзiйного
начальника, вже вихрестили знайомого скнару iнтенданта, вже добралися до
Антоновича, з-якого покепкувати сам бог велiв.
- Зна ш, Гарасиме, мiй кирпатий Сократ (так Сагайда заочно величав
Антоновича) знову оце про©хався по менi.
Почувши це, Теличко розреготався: видно, Сагайди-на скарга прозвучала
для нього зовсiм комiчно.
- Як же це вiн примудрився, формальна його душа? Адже по тобi, Вовко,
про©хатись - дiло нелегке!
- Уяви, що примудрився. З нового поповнення не дав менi жодного
свистуна. "Ти, - каже, - повiльно вихову ш, тобi з новими людьми важко, -
сiдай на легший лiб..." Та не дракон вiн пiсля ц-ього, скажи?
- I ти йому змовчав?
- Змовчав. Саме був у такому настро©, гака лiрика найшла на мене пiсля
Грiнави... Не хотiлося нi з ким сваритися, з .кожним братався б... Як не
кажи, а вiн - Антонович - теж чесно протопав свою тисячу кiлометрiв, щоб
визволити оцю Грiнаву... Трудяга, вiл!
- А як же з новачками? Що вiн, собi за пазуху ©х покладе?
- Передав усiх у перший вз.вод, Чернишевi. Хай, мовляв,ку .
- I той не заперечував?
- Навпаки, сам зохотився. Бачиш, вiн вважа , що з нього бiльше для
цього даних, що для мене це буде важче, нiж для нього... Ну, й хай
тягне...
- Вiн, зда ться, й досi з себе незайману корчить, . оцей ваш Черницюк?
Нi анекдота путнього вiд нього не дочу ш, нi спиртяги з ним не потягнеш.
Все вiй чимось заклопотаний, все вiн серйозний, вс в нього йде по
програмi. Чхнути не може без програми.
- Ти його просто мало зна ш, - заперечив Сагайда. - Вiн лише на вигляд
теоретик, а насправдi задушевний хлопець. А що любить на кожному кронi
свiтовi проблеми вирiшувати, то це вже в людини характер такий. Мiж iншим,
вiн мри пiсля вiйни якусь навiть дисертацiю писати... Цiлi вечори
туркотять про ие. з Кармазином.
- Аби лиш кебети вистачияо, - зауважив Теличко.
- Вистачить. В нього шарики праедоють, дай бог... Недарма з ним
Брянський дружив.
- А це правда, що в нього з Ясногорською щось накльову ться?
- Факт. Потайки молиться на ©© фотографiю.
- Чому потайки? - здивувався Теличко. - Коди б менi така вiдповiла
вза мнiстю, то я на весь свiт розтрубив би...
- А вiн уда з себе байдужого. Мучиться, кипить, пережива , а листи ©й.
пише холоднi, як Чумаченковi ра-норти. От натура! I зна ш, що його
стриму ? "Вона, - каже, - була нареченою мого друга. Я, - каже, - не маю
морального права на це". Отак i живе, зцiпивши зуби. А по-мо му, саме вiн,
а не хто-небудъ iнший, далекий Брянському, ма право на ©© любов. Ти як
вважа ш?
- Я особисто не бачу в ньому нiчого такого, - розвiв руками Теличко.
-Звичайно, коли б тут закрутився якийсь легкий роман, то менi було б
прикро за Юрiя.
- А менi? - вигукнув Сагайда. - Та я за таке обом ©м очi повидирав би!
Але тут зовсiм iнша пiсня... Тут справа серйозна... Коли вже вген не може
переламати себе, коли це для нього "перша й остання"... Коли й вона його
щиро серцем обрала... То тут потрiбен iнший пiдхiд. Тут мусить сказа i и
сво слово справжнiй суддя.
- Кого ти ма ш на увазi?
- Брянського. Уявля ш собi, як вiн вiдповiв би на . це складне питання?
Осудив би вiн ©х чи нi? По-мо му - нi. По-мо му, таке вiн схвалив би. Бо
тут не пустощi, не жарти, тут люди згорають. Хiба чистою, справжньою
любов'ю образиш його пам'ять? Хiба, примiром, для мене або для тебе було б
щось кривдне в тому, що людина, якiй я бажав дати щастя, знайде-таки його
десь-iнде пiсля мо © вимушено© посадки? Я ж не який-небудь дикун, скiф,
що, даючи дуба, нiбито наказував i жiнку свою вбивати та класти поруч iз
собою в могилу. Я, навпаки, заповiв би друзям берегти ©©, любити,
ощасливити... Гинучи сам, я хотiв би, щоб мо кохання було, як прапор,
пiдхоплене iншим i чесно пронесене ним далi, крiзь усе життя... Щоб у
ваших почуттях билося мо почуття, щоб у вашiй вiрностi жила моя вiрнiсть.
Та кому б iз нас не хотiлося навiть пiсля сво © смертi залишитися Ввiрцем
для iнших? Взiрцем не лише в подвигах та бойових дiлах, а навiть i в
сво му найiнтимнiшому...
- Ти, Вовко, розiйшовся, немов закоханий. Все це наслiдок тво©х
грiнавських зустрiчей? Тепер менi ясно, що ти влип.
- Ти зi мною не згоден?
- На жаль, я тут нi при чому. Все це викладай Чер-нишевi, а не менi.
- Вже викладав.
- I як вiн реагу ?
- Мовчить.
Черниш мовчав. Iшов з нолачками попереду, iнодi брався з ними пiдпихати
пiдводи, весь час думаючи про Ясногорську. Те, що Сагайдi здавалося
простим i зрозумiлим, для нього було гарячим суцiльним клубком
суперечливих почуттiв, якi важко було розплутати, якi неможливо було
перекласти на людське слово. Якби мiг, так i вигортав би ©х iз свого
серця, щоб не палили, щоб не ятрили його повсякчасно... Незабаром вона
повернеться в полк... Знов буде поруч. Хоче вiн цього чи не хоче? Iнодi
вiн був готовий закричати ©й звiдси: прийди, швидше прийди! А iнодi гукнув
би: не приходь! Адже я не той, адже я... iнший! Проте, залiтаючи думками в
пiсля-во нщину, уявляючи себе в тiй новiй, необжитiй сферi, вiн чомусь
щоразу зустрiчав ©© там, хотiв i не мiг розминутися з нею, бо вона вже
була поруч з ним скрiзь на тих майбутнiх, неймовiрних шляхах...
Виплив мiсяць, i гiрськi хребти заблищали всюди кам'яною лускою.
Колона, перевалюючи кряж, почала спускатися вниз. Стало виразно чути
звичний гул нiчного бою. Стало видно гарматнi спалахи, що виблискували в
далеких ущелинах. Вози, спускаючись на гарячих гальмах, лунко ячали в
мiжгiр'©, мов лебедi з старовинних слов'янських пiсень.
Чернишевi чути було, як десь позаду, спотикаючись по камiнню, Маковей
голосно допитувався Блаженка:
- Цiкаво, Романе, чим тобi здаються отi силуети на мiсяцi? Кажуть, що
то якийсь Авель пiдняв на вилах свого брата Ка©на.
- Не Авель Ка©на, а Ка©н Авеля.
- Хто кого - це не так важливо. Факт, що брат брата наколов. От
варвари!.. Але де ж там вила? Скiльки дивлюсь, а вил не бачу. По-мо му, тi
постатi бiльше на солдатiв схожi. Дивiться, наче одне сидить, а друге над
ним схилилося i рану йому перев'язу ... Наче дiвчина над бiйцем.
Десь зовсiм близько, немов прокинувшись, озвалися кулемети. Лункий
пласт шуму нагло осунувся в тишу, мовби спустив хтось довжелезною ринвою
щебiнь з верховини. Перекотилось луною, завмерло... Кiлька голубих ракет,
звившись над мiжгiр'ям, похмуро освiтили частину гiрсько© дороги, безлюдне
узлiсся, лiсникову хату на курячих нiжках...
Прокотився наказ: негайно розгорнутися в бойовi лави. Тримаючи зброю
напоготовi, пiдроздiли почали спускатися в якiсь темнi байраки, куди ще не
сягало блакитне мiсячне сяйво.
По пояс, по груди, по шию...



VII

"Здрастуй, Женю!
Ось я вже й на порозi рiдного дому. Наш санiтарний ешелон зараз сто©ть
на прикордоннiй станцi© Н. Листа цього пише пiд мою диктовку медсестра
Лiда.
Ранок. Ми щойно вмилися бiля берега i тепер сидимо пiд насипом, чекаючи
зустрiчного по©зда. Всi, хто тiльки мiг, висипали з вагонiв, захоплено
вiтаючи довгождану рiдну землю. Коли б навiть менi не сказали заздалегiдь,
що за рiчкою, за кiльканадцять метрiв звiдси, вже почина ться наша
Батькiвщина, то я, зда ться, сам би дiзнався про це. Я вiдчув би ©© навiть
по цьому легкому весня-.ному повiтрю, що тече на мене звiдти, мов з
високих, вiчно чистих гiр.
Уявля ш собi, Женю, як у мене на серцi? Уявля ш собi, як може бути на
сердi в людини, якiй куди повертатись, якiй з чим повертатись? Я не
випадково пiдкреслюю саме те, що в мене , що я придбав, а не те, що я
втратив. Повiр, що мо© втрати порiвняно з мо©м надбанням здаються менi в
цю мить зовсiм незначними. Так, певно, мусить почувати себе каменяр, руки
якого вклали хоч один карниз грандiозного палацу, що йому стояти вiки.
Поступово звикаюся з сво©м становищем. I дивна рiч:
менi часом зда ться, що, незважаючи на втрачений зiр, я все-таки бачу.