Гончаров Анатолий. Прапороносцi

- Я! -першим вiдповiв "варяг". -Три роки...
- Ти п'яний.
- Гвардi© лейтенант... Я не п'яний... Я... я дурний! Дозвольте, я пiду
на дверi.
Сагайда подумав i ще раз змiряв поглядом розхристаного "варяга". Той
стояв серйозний i не хитався.
- Сержант Коломi ць! - покликав Сагайда полкового зв'язкiвця, якого
знав ще з Дiнця i який зараз виконував у нього обов'язки розводящого. -
Одведи цього... "варяга" на пост.
- сть, на пост!
- Перевiриш: засне - пристрели на мiсцi. Винуватець ще раз козирнув
усьому товариству i почвалав за сержантом до дверей.
А поранений кулеметник, закусивши потрiсканi губи i не стогнучи, все
щось мошкотiв i мошкотiв у себе на животi, наче шукав у сво му лахмiттi
нужу. Сагайда наказав перев'язати його.
- Не треба, - з дивним споко м сказав кулеметник. - Пакетiв мало у
нас... А менi... вже однаково.
Вiн звiв до Сагайди сiре змучене обличчя з великими сумними очима.
- Товаришу гвардi© лейтенант...
- Я вас слухаю.
- Простiть менi.
Сагайду кинуло в жар. Вiн одразу здогадався, про що хоче сказати бо ць.
- Пусте!
- Нi, простiть, простiть...
Вiн кивнув, щоб Сагайда нахилився. Сагайда нагнувся до його впало©
колючо© щоки, i вони якось особливо по-людському, урочисто й прощально
поцiлувались.



XXVI

Козаков лежав на дверях, сперши автомат диском об порiг. Поруч нього,
коло другого одвiрка, темнiв за кулеметом "варяг". Попiд стiною стояли
гранати з вставленими вже запалами. Коли сержант Коломi ць привiв цього
присадкуватого миршавого "варяга" на змiну пораненому в живiт
кулеметниковi, Козаков оцiнив його невисоко: тарган. Хiба вiн зможе
заступити свого попередника, який навiть Козакова захоплював сво ю
вiртуозною роботою так, що розвiдник, звертаючись до нього, став шанобливо
називати його "батя".
Проте "варяг" залiг бiля кулемета настiльки впевнено, наче давно тут
лежав.
I пiд час бою враження Козакова поступово змiнювалось. Руки в бiйця
були на диво вправнi, кожен рух красиво впевнений i твердий: видно було,
що йому не вперше доводиться лежати за "ручником". Опинившись на
небезпечному посту, вiн якось увесь зiбрався, швидко прохмелився i
покрикував уже на свого пiдручного енергiйно i владно.
- Давай магазин!.. Жвавiш повертайся, п'яна пико! - пiдганяв вiн, хоча
пiдручний сном-духом не знав хмiльного.
Коли на темному подвiр'© зринав пiдозрiлий шерхiт або стриманий брязкiт
збро©, кулеметник негайно давав у тому напрямi коротку блискавичну чергу.
Стрiляючи, вiн весь приростав до кулемета, i, здавалось, вiн стрiля вже
не лише руками, а всiм сво©м коротким пружинистим тiлом.
Козаков по собi знав, як небезпека змiню людину. Це вiн звiдав багато
разiв, виходячи ночами на завдання. Бува тодi так, що зника одразу
млявiсть i втома, а напруженi до краю нерви сповнюють все тiло тугою
настороженою силою. В такi хвилини розвiдника аж подив брав, яку величезну
мiць носить у собi людина. Ця сила не помiча ться в буднiй день, бо
прокида ться вона лише перед лицем смертельно© небезпеки. Тодi людина
квiту , молодi , наче м'язи й дух не одного, а сотнi здорових людей
скупчуються раптом в одному тiлi, що аж бринить, аж гра мiцною стосильною
пругкiстю... Це було з Козаковим i зараз. Може, тому вiн, лежачи бiля
дверей, i був так впевнений, що його не вб'ють, що його неможливо вбити.
Ця зухвала певнiсть, переконанiсть не покидали його в найскрутнiшi моменти
його фронтового життя. Бути пораненим, оглушеним, скалiченим - це вiн
уявляв собi, бо вже цього скуштував, а зникнути зовсiм, не iснувати -
цього, був певний, статися не могло.
За ма тком, десь в районi залiзницi, звивались чужi ракети. Дивно було,
що мiж ним, сержантом Козаковим, i його полком - гаркотять, ©здять,
запускають отi ракети вороги. Що вони собi думають? Здавалось часом, що це
не вiн оточений тут, загнаний у темний каземат посеред гiрського степу, а
навпаки, оточенi вони, вороги, бо через ©хнi голови полк усю нiч
перегуку ться з Козаковим, стрiля , живе. Полк! Це було його найдорожче,
полк не мiг кинути його в скрутi... А вiн? Хiба вiн, Козаков, вiчний
солдат, мiг уявити себе без полку? Без полкового прапора, без
комендантсько©, без скупого ОВС, без усього iншого? Нi, це неможливо!..
Коли сержант стрiляв, то виразно уявляв собi, що його пострiли чують i
там, у його рiдному полку. Чують, як тодi, коли вiн виходив з товаришами
на завдання у ворожий тил, i весь полк, наготувавшись стрибнути вперед,
вслухався в пiднятий ними гармидер за ворожою обороною. I гарячий
"хазя©н", командир полку Самi в, наставивши в нiч вухо, говорив
скоромовкою:
- "Вовки", "вовки" дiють! Ах, здорово, ах, сучi дiти?.. Передайте
першому хазяйству негайно пiдiймати "олiвцi".
Згадав Козаков, як у вiльнi години "хазя©н", жартуючи, змушував його
ходити "по-цивiльному". "Чого ти, Козаков, усе горбишся, усе на п'ятах
ходиш, усе крадешся! Ану, випрямся, пройди по-цивiльному, уяви собi, що ти
десь на проспектi оце з дамою пiд ручку!.." Козаков намагався так
пройтись, але що то була за хода! I в ролi кавалера вiн таки крався
по-вовчому, розважаючи цим усю свою братву.
- Не вмi , не вмi ! - реготали розвiдники. - У сержанта вже вовча жила
в ногах, товаришу гвардi© пiдполковник!
Згадавши ту сцену, Козаков усмiха ться, йому наче теплiша в холоднiй
темрявi. О полк, полк!..
Згодом оберта ться до свого сусiда-кулеметника:
- Як дума ш, коряго, висто©мо?
- Що за питання! Вiрний ©м тут капець!.. I кулеметник з силою клацнув,
вганяючи новий магазин.
В залi було темно, i Роман Блаженко, пробираючись на свою змiну до
вiкна, боявся наступити в темрявi на когось iз поранених. Ненароком пацнув
рукою по клавiшах рояля. Баси загарчали. Роман зайняв мiсце коло вiкна i,
злiгши плечем на стiну, став пильно вглядатися, що робиться надворi.
Холодним осiннiм вiтром задимало звiдти.
Небо сходило зорями. Темрява, глибока й студена, розлилася над свiтом,
i, здавалося, нi перейти ©©, нi перелетiти. Вiтер гудiв i гойдав темряву й
небо, аж зорi сипалися з нього та й падали комусь далекому, щасливому до
рук. Ой гонить вiтер пiсочок, замiта милого слiдочок...
Був вiн колись молодим, сидiв при мiсяцi пiд калиною в парi. Чи то було
справдi, чи, може, то тiльки наснилось йому? А тепер ось закинутий долею
за тридев'ять земель вiд рiдного краю... Тут, серед цього безкрайого
слiпого степу, пiд чужими зорями, серед вiтру, що роздима он попiл на
згарищi - аж iскри жеврiють! - тут вiн, рибалка з-над Бугу, мабуть,
закiнчить свiй шлях. Нема чого тiшити себе надаремно, вiн не дитина, може
дивитись гiркiй правдi в вiчi.
Хоча зараз нiмцi начебто вгамувались. Броньовики, як величезнi чорнi
домовини, позавмирали в темрявi, принишкли. Але ж не забули там, що в
будинку повно червоноармiйцiв. Мабуть, складають оце освiченi ©хнi офiцери
якiсь сатанинськi плани, мiркують, як вкоротити вiку Блаженковi та його
товаришам. Щоб залишилась удовою там десь, над блакитним Бугом у зелених
берегах, його вiрна Олянка з дрiбними дiтьми. Та чужi батьки вертатимуть
додому з походiв, а вона, оклечана малими, приклавши долоню вiд сонця,
виглядатиме i його з курного шляху, але його все не буде та й не буде!
Прийде, може, Денис - хоч би вiн зостався живий! - та розкаже дома про
Романа. Дениса тепер приймають у партiю, бути йому пiсля вiйни бригадиром
чи й головою колгоспу. Розкаже вiн все про Романа. Як, потрапивши в
оточення, бився з фашистами десь у далекiй Трансiльванi© та й загинув
чесною смертю! Буде i для Романа стояти на столi повна по вiнця чарка,
проте залишиться вона невипитою. Ой Буже, Буже! Далеко вiд тебе
забили-сьмо!
Крок за кроком огляда вiн свiй нелегкий житт вий шлях, докопуючись, чи
скрiзь там у нього все як годиться. Iнодi зiтхне, iнодi зверта ться до
когось у думцi. "Куме Дороше! Даруйте менi, що я вашi ятери потрусив. Мав
я тодi велику скруту, а в мо© нiчого не ймилося!"
Коли майне тiнь через подвiр'я, вiн, ретельно цiлячись, пошле туди
пострiл.
I знову дума , пригаду , сповiда ться, мов на сповiдi. I коли уява
малю Романовi, як вони лежать уже тут, пошматованi власною останньою
гранатою, то вiн прийма такий кiнець з мудрим споко м, як рiч природну i
неминучу. Коли треба, то треба. Це навiть краще, нiж би ©х, захопивши,
мордували нещадно, живцем шкварили б десь пiд скиртою... Бачив вiн i таке
- пiсля одного нiчного бою. Коло спалено© скирти лежали бiйцi рядком, усi
замордованi, звугленi. Перед тим ©х десь захопили фашисти. Нi, тут
розминутися нiде, ховатись безглуздо, треба ставати грудьми. Роман
ощадливо, мов скнара, перелiчу в кишенях патрони. Давно, давно минули тi
часи, коли вiн стрiляв по вороговi навгадки, не цiлячись, висунувши саму
карабiнку на бруствер, а голову сховавши в окоп. Було, було й таке, i
зараз у цю, може, останню годину можна i в цьому зiзнатись. Але iепер вiн
уже не такий. Провело тебе, Романе, через Альпи, як через горнило,
загартувало, i, може, хоч перед смертю ти станеш справжнiм солдатом, який
б' ться з ворогом, не лукавлячи! Цiлиться так, щоб не промахнутись!
Тiльки було йому гiрко, що, мабуть, старий граф не похова ©х як треба,
не посадить у головах червону калину. А так би хотiлося, аби щось
залишилося по ньому на землi, хоч би кущик спiвучо© калини. Розповiла б
вона вiтрам про Романовi думки, а буйнi вiтри понесли б ©х через Альпи на
схiд... Що коштувало б старому вволити останню Романову волю? Правда,
прийдуть же скоро сюди нашi, прийде Денис, вiн вiдшука брата i похова .
Роман довго порпа ться в кишенi, намацу там металеву маслянисту
протирку i, обернувшись до стiни, неквапом щось шкребе на нiй протиркою,
наче цвяхом.
"Денисе, брате, - повiльно шкребе вiн у темрявi, - з лейтенантом
Сагайдою ми всi тут..."
Вiн довго дума , пiдшукуючи потрiбнi слова. Згаду бо© в горах, згаду
гвардi© старшого лейтенанта Брянського i як той звертався до них перед
бо м, незадовго до сво © смертi. I Роман знову шкребе: "...стояли на
смерть".
Вниз на когось сиплеться штукатурка, i з пiдлоги чортихаються.
- Стiну ти там гризеш, чи що?!
- Здурiв чоловiк, на стiну лiзе!..
Блаженко мовчки хова протирку в кишеню. Тепер йому ста легше. В
кишенi вiн намацу м'яку шовкову хустку. Десь вiн ©© прихопив з-помiж
розкопаних Хомою трофе©в, приховав, готуючи в дарунок доньцi... Витяг,
став розгортати, розпускати ©©. При мно тече пiд шорсткими пальцями
тканина, м'яка, ласкава, як бузька вода. Тече i тече, поки Блаженко й
зовсiм випуска ©© на вiтер за вiкно. Вже нiчого йому не треба. Тепер вiн
почува себе чистим, наче востанн скупаний i перевдягнутий в чисту
бiлизну. В кишенях нема нiчого зайвого, крiм патронiв. Роман перебира ©х
у пальцях, як самоцвiти.
Лiчить.
Лiчить, мов скнара.
Навпроти розжеврiлого попелища шмигнула тiнь, i Блаженко мерщiй,
нацiлився в не©.
- Порядок! - раптом луна з темного кутка радiсний бас Сагайди. -
Готово!.. Товаришi!.. сть!..
Вони налагодили рацiю.
Солдатська радiсть завжди крилата! В цю ж саме хвилину далеко вiд
ма тку, в рiднiм полку, що зайняв оборону понад залiзницею, по всiх
кабелях також пронеслася радiсна хвилююча новина: встановлено зв'язок з
оточеними, з вiдрiзаною у графськiм ма тку групою однополчан!
В мiнометнiй ротi Маковей аж пiдстрибував, припнутий бiля телефону:
- Я ж так i знав, що вони не здалися!
Ма ток вимагав огонь на себе.
Артилеристи дiстали наказ безпосередньо вiд генерала-не шкодувати
снарядiв. Бо припаси везли i везли всю нiч, в тилах не лягали спати.
Мiномети Сагайди також були готовi до бою. Як i ранiше, стояли бiля них
обслуги, хоча й порiдiли вони в останнiх боях. I слухали вони вже не
хрипкi команди Сагайди, а суворий голос Дениса Блаженка: вiн, як
найдосвiдченiший з молодших командирiв, узяв на себе командування ротою.
Денис твердо й упевнено виконував сво© новi обов'язки, зрештою., добре
знайомi для нього. Ще звечора вiн пристрiляв окремi дiлянки ма тку i самий
будинок, який був тепер, записаний у наводчикiв, як цiль N 1.
Присвiчуючи шкалу цигарками i лiхтариками, наводчики востанн
перевiряли установки. Блаженко, нахмуривши брови, походжав по вогневiй, i
Хома Ха цький, якого вiн призначив сво©м ординарцем, слiдкував тепер за
ним з такою ж готовнiстю, як колись Шовкун за старшим лейтенантам, щоб
кинутись виконувати перше-лiпше завдання командира. Вони всi вже були
добре обстрiлянi., i солдатськi суворi звича© входили ©м у кров.
Денисовi стало точно вiдомо, хто з ©хнього батальйону перебува в
оточеннi. Тепер вiн зрiдка кида на ма ток пильиий погляд, немов
сподiваючись побачити там брата. Може, Роман в цей час сидить,
вiдстрiлюючись, десь на горищi, може, перша мiна, яка вилетить по
Денисовго командi, шугне до брата в вiкно? Та хоч би Денисовi з певнiстю
було вiдомо, що це буде саме так, вiн, зда ться, нi на мить не завагався б
зi сво ю командою. Це вiйна, i ма ток вимага вогонь на себе.
I коли нарештi серед темно© ночi пролунав. залп i мiни за Денисовою
командою, вирвавшись iз вогнистих жерл, як iз роз'ятреного серця, навальне
шугнули вгору, Денис стиснув важкий свiй кулак: "Одержуй, брате, листи!
Посилаю тобi гарячi листи!" Не вiдриваючи погляду пiд мастку, вiн рубав i
рубав повiтря кулаком:
- П'ять бiглих - огонь! Огонь! Огонь!
I коли ма ток серед численних спалахiв засяяв сво©ми бiлими колонами,
Денис немов i справдi побачив свого брата, що звiвся серед темряви степу
вже не простим рибалкою з-над Бугу, а могутнiм нездоланним во©ном.



XXVII

- Вогонь на мене!
Це було майже рiвнозначне тому, що ктось би сам став накликати на себе
погибель. Одначе нiхто з оточених зараз не думав про це.
Коли повiтря загоготало громом, всi в заяi потягнулися до вiкон.
Пораненi пiднiмали голови, зводiилгись на лiктi, тягнулися до коливних
червоних ви©блискiв, незважаючи на кулi, що 'шалено затуркотiли в стiнах
над ©хнiми головами.
Грiм i фе рична мiнлява рiка, що загогиготiпа в залi, наче виводила
Черниша з тяжкого марення. Червонi яничари весело затанцювали на стiнi,
бiнтй кiиь, вигнувши шию, щоразу то зникав iз сво©м рицаре-м у тiняк, то
знову виростав, коди за вiкном спаяакувапо.
- Я "Крейсер", я "Крейсер", як мене чути? Як мене чути? - скандував
бiля рацi© Саша Сiверцев.
- Чи не привалить тут нас? - глянув котрийсь на стелю.
- Не проб' ! - бадьоро вiдповiли йому з-пiд стiни, - Не повинно
пробити!
Озбро нi бiйцi, збившись бiля вiкон, стояли суворi й зосередженi. Два
бронетранспортери вже горiли на подвiр'©, iншi загули моторами,
розповзаючись у темноту.
- Я "Крейсер", я "Крейсер", як мене чу те, як мене чу те? Прийом,
прийом!..
"Крейсер? Чому крейсер?" - Черниш вслухався гарячим слухом, як гуде й
глухо здрига ться все пiд ним, наче корабель пiд час шторму. Куди вiн
пливе, © чому так слiпучо навколо, i чому так жарко? Пашить гаряче море,
бурха жаркими хвилями... Нi, це не море, це вiн проплива в пiсках, в
гарячих .пустинях Азi©. У далеку експедицiю вирушив караван. Никнуть у
знемозi спаленi сонцем трави, бредуть гурти овець, похнюпивши голови й
шукаючи водопою. А перед ними йдуть чабани в сухих постолах i гострих
румунських шапках.
Раптом вiн спиня ться пiд зеленими деревами, де багато людей сидять на
килимах i п'ють з великих пiал чудовий напiй з маринованих черешень.
П'ють, i смiються, i дружньо розмовляють помiж себе, i серед них вiн
впiзна Брянського, але Брянський уже не Брянський, а вожатий каравану. На
ньому розшита бiсером тюбетейка i барвистий халат, а говорить вiн
по-мадьярському. Дiвчина з чорними косами вiдкида паранджу, i Черниш
несподiвано бачить, що перед ним та дiвчина з Альба-Юлi©, яка хотiла йому
ворожити в каменоломнях. Вона дивиться на нього ласкаво, як його мати,
гладить смуглявою рукою по гарячiй щоцi й шепоче йому:
"Красивi гори ви, Альпи!" А циган гра "Катюшу", i вiн, Черниш, уже
танцю з дiтьми. А потiм i всi присутнi завихрилися в танцi пiд зеленими
деревами, i щасливий гомiн та дружнiй смiх сплiталися в дину симфонiю
звукiв i кольорiв, у фантастичне плетиво-мереживо, наче там зiбралися люди
всiх рас i нацiй свiту. I серед мiшанини рiзних мов, якi вiн знав i яких
не знав, вирiзнявся тiльки смiх, у всiх диний i всiм зрозумiлий.
Щасливий i веселий, вiн глянув на високе небо, але то вже було не небо,
а грандiозний блакитний циферблат, i обертались по ньому величезнi
стрiлки, схожi на кам'яний шлях. I Черниш командував, почуваючи в собi
могутню силу i безмежнi права:
- Ха цький! Поверни шосе! Шосе поверни на захiд! Так! Прицiл шiсть -
шiстдесят шiсть!..
- Марить, - сказав хтось поблизу.
Черниш пробу звестись на лiкоть i бачить мерехтливу залу i людей iз
збро ю, що грiзно поблиску в ©мiiх руках.
- Хто марить? - пита вiн суворо i знову пада на вогонь, який йому
пiдклали замiсть подушки.
I знову чув глибокi голоси i далекий смiх. Вони долiтали десь зверху,
як iз хорiв величезного храму, i вiн дерся до них по стрiмкiй скелi,
розпеченiй, як вогонь. Озирався i бачив унизу дивнi колодязi, в яких ледге
мрi вода. Де вiн ©х бачив? I коли? Як був малим i кидав у них крем'яхи,
що летiли туди цiлi столiття, доки, нарештi, дзвiнко булькали. Булькали i
починали говорити:
- Домнуле офiцер... Домнуле офiцер...
- Так це ти? - пильно вдивля ться в нього Черниш. - Це ти? Чого ти
хочеш? Твого коня вже нема. Говори! Де ти був?
- Я нiкуди не ходив, - каже Роман, пробираючись до Черниша. - Я стояв
на посту.
- На посту, на посту, - палко шепоче Черниш. - Де ж твiй пост?
- Бiля третього вiкна, товаришу командир.
- Бiля вiкна? Чому бiля вiкна? Бiля якого вiкна? А, це там... на
висотi. Я бачу звiдси твiй пост. Ти хто? Але ж ти вбитий!!!
Вiн з жахом заплющу очi, i знову хтось кличе його i блага вiддати
коня.
- Домнуле офiцер!..
- Замовчи! Он твiй кiнь! Подивись!
I вiн показу йому на стiну, на нескiнченну розбиту дорогу, якою
бредуть бiйцi по колiна в болотi, пiдтикавши сво© шинелi, ©дуть машини i
танки, а в цей час з кювета пiдводиться снiжно-бiлий кiнь з вирваними
грудьми. I вже нема круг нього червоних жупанiв, i нема на ньому юнака
рицаря, а кiнь спина ться дрижачою ногою з брудного кювета i важко
пiдiйма свою лебедину шию, але вона знову безсило зламу ться i пада в
тванюку, а кiнь стогне, i плаче, й блага :
- Запини! Запини!
А вiйська проходять повз коня-лебедя, чвакають ноги незлiченних армiй,
сунуть гармати, ревуть тягачi i танки, i пiхто не зверта на нього уваги,
всi проходять далi, лишаючи його в кюветi при дорозi.
- Порядок, порядок, - радi Сагайда, - два горять, два горять, ще
вогню, ще вогню!..
- Не треба вогню! - кричить Черниш, пориваючись схопитися. - Я лежу на
вогнi! Весь на вогнi!!!
- Ще вогню, ще вогню, - сканду Сагайда в протилежнiм кiнцi зали.



XXVIII

Обстрiл ма тку посилювався.
Глуха сила, що стрясала весь величезний будинок, пiдняла й старого
графа, i вiн, взявши свiчку, повiльнд поплентався нагору.
Став за одвiрком i не смiв ступити до сво © зали. В усi вiкна з
шипiнням вривалися трасуючi кулi, паче забивало сюди вiтром трiскучий
вогняний дощ. А дивнi люди з незнайомою збро ю в руках стояли бiля вiкон з
обох бокiв, зблиски червоних спалахiв скакали плямами на ©хнiх блiдих
обличчях, на сивих, як сталь, шинелях, мов на панцирах давнiх рицарiв. У
будинку графа, в цьому гордому фамiльному гнiздi, наче знову витала його
далека революцiйна молодiсть. Бiйцi безперестанку вели вогонь, зала
сповнилась гаркотом, чадом i димом. Тепер, коли вартовi бронетранспортери
були розiгнанi артилерiйським вогнем, ворог iшов хвиля за хвилею в
контратаку, намагаючись вдертися в будинок, боячись втратити здобич. З
примруженими загостреними очима, з запеченими губами стояли бiйцi на сво©х
мiсцях, ведучи методичний огонь лише по живих цiлях. На старого графа
нiхто не звертав уваги.
- Корольов! - гукав бо дь вiд вiкна якомусь пораненому. - У тебе мiй
диск?
- Я заряджаю Мостовому!
- А де ж мiй? Хто набива мiй диск?-гука бо ць пораненим, якi, хто
лише мiг, набивали рiжки й диски. - Ей, борода, у тебе мiй диск?
Угорець не розумiв мови, не розумiв цих людей i ©хньо© фанатично©
впертостi. Якийсь поранений, помiтивши його, сердито крикнув з-пiд рояля:
- Ну? Чого баньки витрiщив? Чого з свiчкою? Хоронити надумав? Рано,
брат...
- Вiн як сова, - пiддав другий, - при нашому свiтлi не бачить: iз сво©м
причалапав...
Справдi, тут нi до чого була мадьярова свiчка, бо й так було видно як
удень: бронетранспортери палали навпроти вiкон. Мерехтливе сяйво тисячами
нiмих крил трiпалося в залi. А незнайомi рицарi стояли в сiрих шинелях, як
кам'янi, вражаючи старого мадьяра сво ю загадковою мужнiстю. Котрийсь
поранений, накульгуючи, iшов з коридора, пiдiбравши полу шинелi, несучи в
нiй пачки нiмецьких патронiв, ©х чимало лишилося внизу пiсля нiмцiв, i
тепер тi бiйцi, в яких була трофейна зброя, використовували ©х, не
шкодуючи.
- Посторонись! - вiдштовхнув поранений угорця. - Плута шся тут, старий
хрiн... Давай сюди або туди.
Губи в пораненого були пересохлi, аж чорнi. Вiн ©х облизнув.
Граф закивав головою i потупцяв iз сво ю свiчкою вниз, щось мимрячи про
себе.
Невдовзi вiн знову з'явився в дверях iз скляною банкою законсервованих
фруктiв. Руки поранених потяглися до нього з усiх кiнцiв, готовi розтягти
ту банку. Старий розгубився, а якийсь стрижений бо ць у шинелi з пiднятим
комiром уже приклав банку до рота.
- По одному ковтку! - сказав вiн, пожадливо ковтнувши i передаючи банку
товаришевi.
- По одному ковтку! -кричали звiдусiль. Всi раптом вiдчули нестерпну
спрагу.
- Залиште офiцеровi! - гукав Блаженко з кутка. - Допалися!
Але не вистачило й по одному ковтку. Тодi знов накинулися на угорця,
наче вiн був винен у всьому;
- Краще б не дратував! Тiльки жагу розпалив!
- Давай ще!
- Давай, старий хрiн!
Це вiн зрозумiв i знову почалапкав до бункера. Повернувся з кiлькома
банками на срiбному пiдносi. На цей раз Блаженко зустрiв старого на дверях
i, вихопивши в нього одну банку, поспiшив з нею до Черниша.
Черниш напився вволю, i вже ©дкий чад, нудотний запах кровi, двигтiння
всього будинку не наморочили його. Думки його прояснилися. Тiльки тепер
вiн вiдчув у сво©й руцi судорожно затиснуту маленьку холодну гранату ф-1.
У хвилини просвiтлення Черниш потай узяв ©© пiд стiною в сусiда i заховав
пiд себе. Вiн ховався з нею, як злодiй, щоб не помiтив Блаженко. Вона була
заряджена - маленька, рубцювата його рятiвниця. Все Чернишеве життя
зiбралося в нiй, i вiн затиснув його, це життя, в сво©й долонi. Якби все
було скiнчене, якби чужий гомiн заповнив темнi сходи i загримiли чужi
чоботи тут, поруч, тодi вiн зiрвав би чеку, останню чеку в сво му життi. I
саме тому, що - на випадок катастрофи - у нього було тепер чим покiнчити з
собою, вiн почував себе майже в цiлковитiй безпецi.
- Товаришу гвардi© лейтенант! - голосно звернувся хтось до Сагайди. -
Кулеметник готовий. Не дише.
- Винесiть у коридор.
Снаряди в ма тку падали й падали, iз спiвом опускаючись з висоти, i
Сагайдi здавалось, що летять вони звiдкись дуже здалека, де про нього
дума хтось.
- Цiкаво, яке сьогоднi зведення Iнформбюро? Як ти дума ш, Сагайда? -
запитав Сiверцев, сидячи бiля рацi©. - Що, якби запитати, га?
- Вичортуе "хазя©н".
- А про нас передадуть?
- У зведеннi? Ти що - смi шся? Це... дрiбний епiзод.
Дрiбний епiзод! Але чи такий уже дрiбний? Ранiше, воюючи вкупi з
Брянським, Сагайда якось мало задумувався над смислом сво © дiяльностi,
над сво ю роллю в загальних подiях. Вiн наче сподiвався, що Брянський все
обдума i за нього, а йому залишиться лише козирнути i стрiмголов кинутись
в огонь i воду виконувати бойовий наказ. Тепер же, коли самi обставини
змусили його взяти на сво© плечi незвичну ношу, - вiдповiдальнiсть за
життя товаришiв i за долю цi © фортецi, - вiн побачив усi подi© в iншому,
бiльш глибокому освiтленнi. Йому уявився весь величезний фронт вiд Балкан
i до холодних берегiв Норвегi©, де армi© його кра©ни ведуть невтомну
боротьбу з ворогом, ©в цьому залiзному тисячокiлометровому ланцюгу
маленькою ланкою сто©ть його "крейсер". Звичайно, коли цей "крейсер" впаде
i Сагайда вибухне з сво©ми товаришами на останнiй сво©й гранатi, то майже
нiчого не змiниться. Коли "крейсер" висто©ть, то гакож майже нiчого не
змiниться. В загальному потоцi подiй ©хнiй подвиг справдi малопомiтний.
Але хiба не з таких непомiтних "крейсерiв", що борються день у день, що
вистоюють день у день, хiба не з них якраз i склада ться диний великий
рух вперед, до того ясного дня, що буде названий Перемогою? Дрiбний
епiзод... Хай не буде його в зведеннi Iнформбюро. Але вiн потрiбний людям,
як повiтря, i кожен це розумi , iнакше чому ж той смертельно поранений
кулеметник так проникливе дивився йому в вiчi i за те, що вiн його вдарив,
благав: "Простiть, простiть..."
Знизу прибiг схвильований Козаков з автоматом в руцi.
- Лейтенантi Танки вурчать!.. Ракети!.. Зда ться, нашi йдуть в атаку.
Сагайда скочив на ноги, i вдвох вони погуркотiли схiдцями вниз, до
парадного. Чорне поле за ма тком вихрилося ракетами, трасуючими кулями,
ревло й стугонiло, мов котилася сюди в мороцi ночi якась незборна вiчна
сила.



XXIX

Шум моторiв наростав.
У сутiнках блiдого вересневого свiтання все вираз-пiше окреслювались
контури будiвель. Вони за нiч понижчали, бо дахи, перегорiвши, обвалилися,
i тому все подвiр'я, безлюдне й тихе, здавалося iнакшим, нiж учора.
Гамiр бою котився десь у полi, праворуч i лiворуч ма тку, гул моторiв
дужчав, i раптом iз-за стiни обгорiлого корiвника вискочила група
нiмецьких солдатiв.
- Panzern! Panzern! - галасували вони i мчали через подвiр'я наослiп,
пригнувши голови. Грязюка чвиркала в усi боки з-пiд нiг, хоч бiгли вони,
здавалось, по твердому. Уже виразно було видно жаб'ячу прозелень ©хнiх
надутих вiтром плащ-палаток.
Заслiпленi жахом, солдати мчали прямо на будинок.
- Приготуйсь! - рiзко гукнув Козаков сусiдовi i сам завмер у
напруженому, гострому чеканнi. Здобич iшла на них.
- Вiжу! - крикнув "варяг".
- Чекай!.. Ми ©х живцем!..
В цю мить iз-за тi © ж задимлено© стiни вилетiв на повнiй швидкостi наш
танк, ведучи кулеметний вогонь. Кулi зацокали по кам'яних схiдцях i з
джвiканням за-рикошетили. Козаков одхилив голову вбiк. Коли вiн знову