Гончаров Анатолий. Прапороносцi

яко© вони не звикли i яко© зовсiм не ждали. Тим часом коваль пояснював
сво ю рiдною говiркою, що вiн буковинець родом, а працю тут у
каменоломнях барона Штрайха. Його товаришi-робiтники хотiли б чимось гiдно
зустрiти радянських воякiв, але вони бiднi, у них, крiм дiтей, нема
нiчого, i вони вирiшили зустрiти радянських во©нiв "Iнтернацiоналом". Бо
нiмцi забрали в них молодь i погнали будувати укрiплення. Нiмцi забрали
худобу, якщо хто не встиг заховати ©©, вигнавши в гори. Але германи не
могли забрати в них "Iнтернацiонал".
Брянський i Черницi, схвильованi i зворушенi, зскочили з сiдел i,
вiтаючись, подавали ковалям руки. Оточивши коней, ковалi вправно хапали ©х
за ноги, оглядали копита, цмокали язиками. Загуло, роздмухуючись, горно.
Особливу симпатiю викликав шкутильгаючий коник Черниша. Мiцний, як
качан, сумирний, з густою чуприною на лобi, вiн дозволяв дiтям бавитися з
ним, лазити попiд черевом i акуратно пiдбирав жвавими губами ласощi з
©хнiх долонь. Йому давали вилущенi горiховi зерна, персики, виноград, i
вiн усе охоче по©дав.
- Руський! - галасували дiти, тiшачись i радiючи, що коник такий
маленький i все ©сть. - Руський! Йов, йов!
Тим часом ковалi пiдгонили на нього пiдкови, не дозволяючи нi
Брянському, нi Чернишевi допомагати ©м.
Буковинець-перекладач запевняв, що вони тепер нароблять багато малих
пiдкiв спецiально для руських коней. Пiдкують так, щоб вони зiйшли з
бiйцями на найвищi гребенi Альп.
Незабаром весь майданчик перед каменоломнями був заповнений мешканцями
селища - чоловiками, жiнками, старими, дiтьми. Тут були угорськi,
румунськi сiм'© i кiлька родин укра©нцiв з Буковини та Карпат. Всi вони
багато рокiв працювали на цих каменоломнях. Були також бiженцi, переважно
молодi дiвчата з Альба-Юлi©, Сiбiу та iнших мiст. Вони рятувалися в цих
горах вiд вiйни i мiського голодування. Деякi з них, не соромлячись
старих, пiдходили до Черниша i Брянського, невимушене оглядали з нiг до
голови ©хн обмундирування i ласкаво поляпували юнакiв офiцерiв по щоках.
Новi Усi приязно смiялись, старi й молодi, не осуджуючи дiвчат за ©х
вiльнiсть, вiд яко© обох офiцерiв кидало в жар. До таких нiжностей, та ще
прилюдних, вони не звикли.
Жiнки несли ©м фрукти, козиний сир, бринзу, молоко, але Брянський i
Черниш ©ли тiльки фрукти, а бринзи не хотiли.
- Нем отравiт, - запевняли жiнки, першi куштуючи ©жу. - Германам
отравiт, руським - нем отравiт.
Вони все скаржились на барона Штрайха. Коли Брянський сказав, що вже не
буде тут барона Штрайха, а будуть новi, демократичнi порядки, то всi
кинулись тиснути йому руку, а дiти почали захоплено свистiти горам, наче в
них ще сидiв проклятий барон Штрайх.
Молода циганка набивалася поворожити Чернишевi, попереджаючи, що не
вимага нiяко© плати. Черниш розсмiявся:
- Нам не треба ворожити. Ми й так зна мо, що нас чека попереду.
Коли конi вже були пiдкованi, ковалi ще прив'язали по кiлька запасних
пiдкiв до сiдел. Вони не хотiли брати грошi, тiльки попросили зiрки вiд
пiлоток.
- Добре пiдкували, вiд серця, - запевняв буковинець на прощання. - Хай
не зiтруться пiдкови, хай не пiдiб'ються вашi конi!
- Продзвенять по всiй вропi, - сказав Брянський, легко плигаючи в
сiдло.
Коли вони вiд'©хали, спускаючись у ту саму тiсну кам'яну вуличку, за
ними знов зазвучав величний мотив. Тим мотивом робiтники виряджали сво©х
визволителiв у далеку благородну путь. В чоловiчий хор тепер вплiтались,
як шовковi барвистi нитки, i дитячi, й дiвочi голоси.
Вечiрн небо, гори, лiси, вiдлунюючи той спiв, бринiли, як грандiозна
чутлива мембрана.



XVI

Гора була така, що з не© опускалися цiлий день. Гальмувати доводилось
по дво колiс, i залiзнi шини розпiкались на каменi, як у горнi. Потiм
майже цiлу нiч пiдiймались угору.
Десь за пiвнiч колона раптом зупинилась, i ©здовi попiдкладали пiд
колеса камiння, щоб пiдводи не скочувались униз i щоб конi вiдпочили.
Камiння про такий випадок кожний ©здовий тримав бiля себе в передку, щоб
потiм не шукати його в темрявi, коли буде треба. Чекали команди годувати
коней, але команди не було. Замiсть не© незабаром покотився, передаючись
вiд бiйця до бiйця, iнший наказ:
- Командири рот, в голову колони!
Це вiщувало тривогу. Офiцери пробiгали вперед, на ходу поправляючи
пiлотки. Невдовзi вони повернулись до сво©х пiдроздiлiв, енергiйно
вiддаючи накази: з'©жджати з шосе, маскуватись... Транспорти з гуркотом
з'©жджали з шосе на узбiччя i маскувалися в соснах. Поки що ©хати було
нiкуди, ©здових при транспортах залишено було якнайменше - одного на
кiлька пiдвiд. Решта збиралися, ставши одразу напружено похмурими,
дiловито злими. В'ючили коней. Запасались канатами, водою. Тi, що не мали
баклаг, одержували ©х у старшин. Здалека, з гори, донеслось кiлька
спокiйних кулеметних черг, немов стрiляли в небi.
Тим часом розвiдка приносила все новi й новi повiдомлення. Там, угорi,
на одному з найвищих перевалiв засiв противник. Невелике гiрське село вiн
перетворив на мiцний опорний пункт. Дорога перед селом була наглухо
закрита дубовими завалами, а по схилах, перетинаючи шосе, тяглися кiлькома
ярусами транше©, дзоти i вiдкритi вогневi точки. Саме пiднiжжя висоти
оперiзували суцiльнi дротянi загорожi. Про те, щоб взяти перевал в лоб, не
могло бути й мови. Це коштувало б багато жертв, але успiху не гарантувало.
Командир полку послав кiнну розвiдку далеко лiворуч i праворуч вiд дороги,
щоб з'ясувати там характер ворожо© оборони i вогневу систему.
Розвiдники повернулись по сходi сонця. Вони доповiли саме те, що уявляв
собi командир полку. На флангах не було не лише дорiг, а навiть стежок. По
найвигiднiших гребенях ворог виставив поодинокi кулеметнi гнiзда, а ще
далi, в горах, зда ться, i зовсiм не було нiкого живого. Там починались
дрiмучi лiси i прямовиснi стiни диких скель. Противник був певен, що там
нiхто не пройде, що там лiси i скелi надiймо охороняють його. А Самi в
знову погнав розвiдникiв на фланги, поставивши завдання - шукати проходiв.
Бо i вiн, i Воронцов, оцiнюючи обстановку, доходили диного висновку:
перевал доведеться брати саме там, у непрохiдних лiсових хащах, у
неприступних скелях, де ворог зовсiм ©х не сподiва ться. Там вони мусять
перевалити цей кряж i зайти вороговi з тилу.
Опiвднi розвiдники повернулися. Додатковi данi потверджували результати
нiчно© розвiдки: у глибинi флангiв починався такий глухий край, що ворог
не вважав за потрiбне виставляти там навiть окремi засiдки.
Самi в разом з начальником штабу взявся розробляти детальний план
операцi©.
Майор Воронцов зiбрав комунiстiв i комсомольцiв. Полк мав просуватися
вперед окремими загонами i дрiбними групами i, можливо, дiяти певний час
децентралiзовано. Тому роль комунiстiв i комсомольцiв у цих окремих групах
мала зараз бути особливо значною i вiдповiдальною. Взагалi роль кожного
бiйця в гiрських умовах виростала набагато бiльше, нiж це було в умовах
рiвнин. Тут загальний успiх у великiй мiрi залежав вiд iнiцiативи,
винахiдливостi, бойового настрою кожного окремого бiйця. Воронцов добре
враховував, якi новi обов'язки покладаються в зв'язку з цим на
партiйно-комсомольський прошарок. Вiн розставляв людей так, щоб комунiст
був у кожнiй групi, яка дiятиме певний час самостiйно. Саме комунiст
повинен був у нiй задавати тон i весь час пiдтримувати бойовий дух
солдатiв.
Це були незвичайнi збори. Комунiсти й комсомольцi з'явились до майора
уже в повнiй бойовiй готовностi, обвiшанi гранатами й дисками, з
автоматами на грудях. Не обирали голови й секретаря, не писали протоколiв,
не складали резолюцiй. Часу для цього не було, групи мали ось-ось
виступати.
Деякi сiли на буреломi, деякi слухали стоячи. Воронцов говорив,
походжаючи мiж ними. Опале листя шелестiло пiд його порудiлими чобiтьми.
Майор говорив не голосно, а майже шелестiв, як те листя. Проте усi чули
кожне його слово.
- Ми переходимо до ново© та'ктики. Досi ми билися з ворогом у степах i
на рiвнинах, в лiсах i болотах. Вiднинi ми будемо битися з ним високо в
горах. Будемо битися частiше не вдень, а вночi. Наша мета - захопити
перевал, захопити дорогу. Вiйна в горах, як бачите, це насамперед вiйна за
шляхи. Але ми, пiхота, гвардiя, не можемо приковувати себе до шляхiв. Ми
повиннi вмiти добре маневрувати в горах, по пересiченiй мiсцевостi. Тодi
оцi пустиннi кряжi, оцi непролазнi хащi перетворяться з наших ворогiв на
наших друзiв. Нiмцi вважають ©х нездоланними. А ми ©х здола мо. Нiмцi ©х
бояться, а ми ©х переможемо. Бо наша тактика гнучкiша, смiливiша, нiж
прусська.
Черниш слухав майора, не зводячи з нього очей. Це вiн вперше бачив
Воронцова пiсля то© зустрiчi пiд дотами, коли Воронцов лежав у блiндажi,
хворий на малярiю. Замполiт недавно тiльки одужав як слiд. Обличчя його
пiсля хвороби ще й досi було змарнiле, зiм'яте, зблякле. Знову вiд нього
вiйнуло на Черниша чимось невловимо цивiльним, як вiд батька. Цей
хриплуватий голос...
Ватяна коротка фуфайка, з-пiд яко© знизу вигляда гiм-настьорка...
Злегка зсутуленi плечi...
Для багатьох було загадкою, чим цей зсутулений майор, що говорить iз
споко м сiльського вчителя, зрiдка вiдкашлюючись, - чим мiг вiн так
впливати на сво©х бiйцiв i офiцерiв? Майже нiколи не чули, щоб вiн кричав
i метушився. Все вiн робив, як i говорив, спокiйно, рiвно, поблискуючи
з-пiд кошлатих брiв сiрими очима, то з суворою уважнiстю, то iнодi
ласкаво. I проте його слухали всi, його накази виконувались не гiрше, нiж
накази командира полку. Полк любив його.
- Вiд нас передусiм залежатиме успiх цього бою, - говорив Воронцов,
виточуючи кожне слово, наче токар бiля верстата. -Ми, комунiсти i
комсомольцi, повиннi знати, де наше мiсце в походi i в нiчному бою. Наше
мiсце - в першiм ряду. Вночi наш голос мусить завжди пролунати поперед
бiйцiв. Бо ць вiрить нам, бо ць встане за нами в атаку.
" сть! - хотiлося гукнути Чернишевi. - Будемо, будемо попереду!.."
Автоматнi рiжки, набитi патронами, буденно виглядали у Воронцова з-за
обох халяв.
- Нас не злякають цi гори без шляхiв i без стежок, цi глухi мiсця, де,
може, ще не ступала людська нога. Ми ступимо тут, бо ми - бiльшовики.
Частiше, частiше нагадуйте бiйцям слова фельдмаршала Суворова: "Де олень
пройде, там i наш солдат пройде. Де олень не пройде, i там наш солдат
пройде!.."



XVII

План операцi©, маршрут окремих груп i загонiв були розробленi
"академiком" до найдрiбнiших деталей. Тiльки точне виконання кожним
загоном свого завдання могло забезпечити загальний успiх. Тому з загонами
i окремими групами пiшли навiть штабнi офiцери. Вони повиннi були, як
штурмани на лiтаках, весь час орi нтувати бiйцiв: у цих мiжгiр'ях,
особливо вночi, дуже легко було заблудитись. Кожен гребiнь уночi мав
кiлька собi подiбних.
Перший батальйон залишався на мiсцi, щоб атакувати перевал з фронту.
Другий батальйон iшов влiво у гори, третiй - вправо у гори. За добу вони
мали перевалити хребет, зробити кожен по пiвсотнi кiлометрiв, а надвечiр
наступного дня вийти з двох бокiв у тилу ворога i непомiтно осiдлати шосе.
По серi© зелених ракет мала початись нiчна атака.
Мiнометна рота Брянського теж дiяла в цiм бою децентралiзовано. Взводи
були приданi до окремих стрiлецьких рот. Взвод Черниша йшов з другим
батальйоном у тил. Завдання ставилось: вибравши вогневу позицiю на
пануючiй висотi над шосе, розстрiлювати звiдти разом iз станкачами тилове
шосе ворога i вершину перевалу.
Другий батальйон вирушив пiсля обiду. Кiлька годин iшли лощиною по дну
мiжгiр'я, дедалi бiльше заглиблюючись у лiс. Вели коней, нав'ючених
мiнометами, бо припасами, великими термосами з водою. Поперед мiнометникiв
просувався взвод батальйонних автоматникiв i четверта стрiлецька рота. З
ними, крiм комбата, був i гвардi© майор Воронцов. З автоматом за плечем, з
трубками газет, якi стирчали з кишень, вiн, щоразу озираючись, уважно
оглядав бiйцiв, що змiйкою брели за ним, шелестячи листям, ©х було мало.
Коли йшли маршем, бiйцiв завжди ставало менше. А коли зав'язувався бiй, i
вони займали бойовий лад, i зброя ©хня починала говорити, - тодi,
здавалося, число ©х одразу зростало в кiлька разiв.
Лiс густiшав i густiшав. Над головами бiйцiв зiйшлися вiковi темнi
дерева, i сонце не могло пробитися крiзь них. Вологiсть насичувала
повiтря. Листя, що вкривало товстим прогнилим шаром камiння, було м'яке,
як подушка, i вгиналося пiд ногами. В листi то там, то там шарудiли,
звиваючись, гадюки, кублились ©жаки.
Раз у раз дорогу загороджував бурелом. Бiйцi, мов бiлки, вправно
перескакували по столiтнiх повалених деревах, але коням з вантажем
перебирагись було далеко важче. Деякi з них застрявали мiж дерев i,
несамовито б'ючись, виламували ноги. ©х тут же кидали, розiбравши
бо припаси по руках.
Весь час робили на деревах зарубки для зв'язкiвцiв. Зiстругували нiким
не торкану, зарослу мохом кору стовбурiв i вирiзьблювали: "Л-".
- Л, Л!-вигукував темпераментний, жвавий, як завжди, Ха цький. - Всюди
йдеш ти за нами!.. Буде тебе скрiзь-по горах, i по долинах, i по чужих
кра©нах!..
Як рiд вiчних маякiв, залишалась ця лiтера за бiйцями в похмурих нетрях
чужих лiсiв. Перша лiтера невмирущого iменi вождя. Наче й справдi дух ного
витав над ними, всюди супроводжуючи ©х.
Незабаром настав момент, коли довелося кидати i останнiх коней. Перед
бiйцями височенним муром встала стрiмка скеля. Черниш наказав розвантажити
коней i вiдправити ©х назад з двома бiйцями. Воду з термосiв розлили по
флягах, решту випили.
Почався довгий i впертий штурм гранiтно© стiни. Черниш скинув чоботи,
обв'язався канатом i подерся по каменю перший.
Був час, коли вiн сходив на Памiр, не думаючи про вiйну. Вiн любив
спорт, любив сонце, його вабили сяючi, високi пiки. А Вiтчизна вчила його
сходити на найвищi пiки не лише заради спорту... I вiн тепер дякував ©й за
науку.
- Ви говорили, Черниш, що були альпiнiстом? - сказав Воронцов, який,
виявля ться, i досi пам'ятав оту розмову в румунському блiндажi. - Бачите,
як стало в пригодi.
Задерши голову, майор пильно стежив за обережними, точними i чiпкими
ривками Черниша вверх по камiнню, Раз у раз Черниш зупинявся перепочити,
тримаючись за скелю руками i ногами. Босий, без ременя, без пiлотки, вiн
здавався зараз якимсь особливо юним i вiльним. Воронцов пригадав бачену
десь картину з часiв громадянсько© вiйни: бiляки привели комсомольцiв на
розстрiл. Один з тих юнакiв сво©м одухотвореним лицем, гордою поставою
нагадував цього молодого лейтенанта...
Черниш забирався все вище й вище. Задерши чорну чубату голову вверх,
якусь мить вивчав над собою новий виступ, новий зазубень, за який можна
було б вхопитися i пiдтягтися на руках. Потiм хапався за нього сильною
мертвою хваткою.
Вiн уже видерся метрiв на двадцять, а стiна i далi здiймалася над ним,
стрiмка, як хмарочос. Знизу бiйцi, затамувавши подих, все з бiльшою
напругою стежили за кожним його рухом. Внизу вже було накладено купою
гiлля, плащ-палатки, фуфайки про той випадок, якби Черниш зiрвався. "Ой,
мало це допоможе!" - думав Ха цький, поглядаючи на зелену постiль,
наготовану його командировi.
- Обережнiш! - рiзко командував Воронцов, помiтивши вгорi якийсь
небезпечний рух молодшого лейтенанта. Обличчя майора вiд напруги стало
тепер твердим, суворим. - Тримайсь! Перепочинь!
Черниш перепочивав, оглядаючи в той же час скелю над собою i старанно
вивчаючи ©© вершок за вершком. Вниз вiн не оглянувся нi разу. Звiдси вiн
був схожий на мiцного зеленого птаха з чорною кудлатою гоЛовою, що вп'явся
пазурами в гранiт i повис, розплатавшись на ньому.
"Вродиться ж отаке чiпке!" - думав Ха цький, з острахом поглядаючи
вгору на запаморочливий хмарочос i непокоячись вiд того, що йому теж не
минути дертися туди.
Сонце вже заходило, пiд скелею залягали темнi тiнi, а Черниш все ще не
досягнув гребеня. Тонкий, мiцний канат, що спускався вiд нього, вже
кiнчився, i його мусили доточувати.
- Хапай хутчiш, вточуй хвоста, - гукав нетерпляче Ха цький. - Бо
здiйметься й полетить, а ми отут на днi залишимось!
- Тебе пошлемо, Хомо!
- То, гада ш, i не здерся б, най його мамi?
- Язиком?.. Добре, що довгого ма ш, - i линви не треба!..
- Все! сть! - раптом радiсно вигукнув Черниш з висоти. - Порядок! -
доповiв вiн на весь голос лунко, аж боковi патрулi почули його i зрадiли.
Бiйцi з захопленням дивилися, як молодший лейтенант став на якийсь широкий
карниз i швидко пiшов босими ногами вище й вище навскоси по скелi, поки
опинився на самiм гребенi. Сорочка його залопотiла на вiтрi, чуб
розвiявся, i яскраве червоне сонце несподiвано осяяло всю його постать.
Там ще було сонце. Внизу, пiд скелею, воно вже давно зайшло.
- Що там бачите, гвардi© молодший лейтенант? - гукав Ха цький,
наставивши в небо сво© чорнi вуса.
- Сюди гляну - бачу Москву, туди гляну - Берлiн!
- А мо © Вулиги звiдти не видно?
- Щось мрi таке - далеко-далеко...
- Ото й вона!
- Ну, хто тепер? - запитав Воронцов, переводячи погляд з бiйця на
бiйця. Кожному здавалося, що цi сiрi допитливi очi заохочують саме його.
- Я, товаришу гвардi© майор!
- Я! Я!
- Альпiнiсти ще серед вас?
- , - глухо вiдповiв Денис Блаженко, пiдступаючи до каната. Денисовi
земляки повитрiщали очi на свого фрейтора. Альпiнiст! Блаженкiв Денис
альпiнiст! Та чи вiн хоч зна , що це воно таке? Адже вiн вище сво © клунi
нiколи не вилазив, це вони знають напевно!
- На якi ж ви гори сходили? - зацiкавлено допитувався Воронцов
фрейтора, що з допомогою товаришiв уже туго затягувався канатом. -На
Казбек? На Ельбрус?
- Я б сказав, товаришу гвардi© майор, куди вiн сходив, - не втримався
Хома, - але боюсь: накладе потiм стягнення! Страх суворий у нас фрейтор!
I все-таки, не втримавшись, Хома щось тихо сказав найближчим бiйцям, i
тi дружно пирснули.
- Давайте! - гукнув Блаженко вгору i подерся по каменю, як кований кiнь
по льоду. Черниш, стоячи за гребенем, впираючись колiньми в брилу, тягнув
обережно канат. Зрiдка вiн кидав униз короткi поради - лiвiше чи правiше
триматись, де краще ступати.
Незабаром Блаженко стояв уже на висотi, поруч з лейтенантом. Вiтер
парусами надимав сорочки на обох, а внизу було зовсiм безвiтряно, тихо.
Коли пiднялися всi бiйцi i витягли озбро ння, тодi пiдiйшов, нарештi, й
Хома, який в мiру наближення його черги ставав усе тихiшим,
малопомiтнiшим.
- Швидше! - гукали йому тепер, як завжди гукають останньому. А вiн
дбайливо ув'язував себе якомога мiцнiше, щоб не зринути з петлi, не
зiрватись. Зате бiйцi, змовившись, тягли його скорiше, нiж iнших, тягли
жартома всi разом, як цебер з водою. Хома ледве встигав перебирати по
скелi руками й ногами та вчасно вiдхиляти сво© вуса вiд камiння.
- Легше! - волав вiн. - Ой, легше, пропав чоловiк! А коли вже став на
гребенi, то оглянувся навкруги в синiючий прозорий вечiр i сплеснув
руками:
- Леле! Який свiт широкий! Гори i гори без краю! Таке все велике, що аж
наче i сам пiдроста ш!.. Явдош-ко моя, Явдошко, стань дибки, подивись-но
сюди... Еге-ге!.. Побачила б оце Явдошка, де ©© Хома здира ться до неба,
то не впiзнала б Хоми! Сказала б: "Це не той Хома!"
Х'а цький почав розв'язуватись i, збираючи канат на руку,
заговорив-заспiвав по-подiльському:
- Ой канате, канате, рiдни© наш брате! Нiде ми тебе не кинемо, скрiзь
понесемо з собою! Прядив'яний, жалив'яний, ти нам дорожчий, анiж був би
кутий iз щирого золота! Братський канате, дна ш ти нас докупиi Доки тебе
трима мось дружно, то нiщо нам не страшне! Як один з тобою вгору
здiйметься, то i всiх витягне! Як один пада, то всi його пiдтримають i не
дадуть розбитись! Файно виходить! Добре тримаймось цього каната, братове
слов'яни!..
"Брати слов'яни" з деякого часу стало загальновживаним звертанням
бiйцiв мiж собою, коли вони були в доброму настро©. Зараз "брати слов'яни"
звично в'ючили мiномети на себе.
- Зда ться, i ви тепер ста те альпiнiстом? - сказав Воронцов Ха цькому,
посмiхаючись весь час, доки Хома голосно виливав свою душу.
- Стаю, товаришу замполiт, стаю!.. Дозвольте прикурити... Дякую!.. Але
ж це просто чудо якесь з чоловiком тут робиться. Внизу пiд скелею був один
Хома, а пiднявся на скелю, то це вже iнший Хома! I бачить далi, i чу
далi... I в головi наче посвiтлiшало© Ким, ким, а от, що стану
альпiнiстом, нiколи не думав. Таке бескеття подолати, га?
- А ми здавна альпiнiсти, товаришу Ха цький, - докинув Воронцов,
крокуючи поруч з бiйцем. -Ми альпiнiсти ще з часiв Суворова. Чули про
Суворова?
I, перестрибуючи з бiйцями з каменя на камiнь, майор почав розповiдати
©м про Чортiв мiст.
Черниш iнодi поглядав на Воронцова i дивувався, як швидко мiг
змiнюватись замполiт. Ще вранцi на партiйно-комсомольських зборах вiн був
якийсь збляклий i начебто кволий, хирлявий пiсля перенесено© хвороби.
Тепер же вiн ступав пругко, бадьоро, iнодi балансуючи по гострiм камiнню,
як молодий. Обличчя його в синiх сутiнках здавалось затвердiлим, i не
видно було на ньому слiдiв утоми. Майор на ходу розповiдав i розповiдав
бiйцям рiзнi iсторi©, i бiйцi намагались не вiдстати, бути ближче до
нього, щоб усе чути. Пiд час коротких привалiв, коли бiйцi опускались на
холодне камiння, Воронцов не сiдав, а весь час походжав мiж ними. Вiн
здавався ©м невтомним, бо нiхто з них не знав, що коли майор сяде, то йому
буде дуже трудно знов устати на сво© побитi ноги, подробленi осколками ще
в сорок першому.
Свiтла нiч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвiчувала
наскрiзь, як синiй коштовний камiнь чисто© води. Високi зорi тремтiли над
головами бiйцiв, iнодi падаючи, наче хтось звiдти, з неба, запускав
сигнальнi ракети. Подзвонювали в такт фляги й тугi диски на ременях.
Поцокували солдатськi пiдкови на вiковiм камiнню, на яке ще досi нiхто не
ступав.
"Там, де олень не пройде..."



XVIII

Гвардi© сержант Козаков iшов з кiлькома бiйцями-розвiдниками поперед
третього батальйону, що його вiв сам "хазя©н", командир полку Самi в.
Батальйон рухався в обхiд перевалу, далеко праворуч вiд шосе.
Тоненькi ялинки розбрелися по схилах гiр. По дну мiжгiр'я, мiж
тисячотонними камiнними надовбнями, крiзь колючий чагарник продиралися
бiйцi. Майже всi були вже обшарпанi, закривавленi, подертi колючими
гiлками. Навiть у пiдполковника Самi ва смуглява, старанно виголена щока
була вкрита темною плiвкою запечено© кровi. Вiн iшов з комбатом попереду,
твердо ступаючи сво©ми стрункими ногами, щоразу зупиняючись i розгортаючи
карту, коли помiчав десь на горi дерев'яну хатину, схожу на ластiв'яче
гнiздо. Пожовуючи смаглу губу, пiдполковник дивився на карту, потiм
чортихався i рвучким енергiйним жестом закривав свiй величезний планшет:
ластiв'ячого гнiзда не було на картi. Його вже пiсля складання карти
вимостив собi якийсь мiсцевий лiсник-романтик.
- Марш! - з характерним таджицьким акцентом командував Самi в i йшов
далi. Хiба вiн повинен був зупинятися через те, що мав перед собою
застарiлу карту Центрально© вропи?
Козаков залишав по дорозi "маяки", а сам дерся все вище й вище з
компасом у руцi по заданому азимуту. Вiн добре орi нтувався в мiсцевостi i
тому йшов серед цих прадавнiх сивих ярусiв камiння так твердо й упевнено,
наче проходив тут уже не перший раз.
Як i всьому батальйоновi, Козакову доводилось посуватися з сво ю групою
повiльно, весь час маскуючись, мiсцями переповзаючи по-пластунському, бо з
кряжу, вздовж якого вони рухалися низом, часто обзивалися ворожi кулемети.
Вже навiть кiлометрiв за дванадцять вiд шосе, в такому хаотичному
нагромадженнi диких скель, урвищ, яруг, де, здавалось, не могло бути
жодно© живо© людини, зверху несподiвано вдарив кулемет. Козаков сигналом
поклав бiйцiв i сам залiг теж, уважно вивчаючи скелю, з яко© його
обстрiляли. Вона нагадувала середньовiчний замок, похмуру кам'яницю, яка,
гострiшаючи догори, утворювала там щось подiбне до вежi. Звiдкись iз то©
вежi i було обстрiляно розвiдгрупу.
Сержант послав одного з бiйцiв назустрiч батальйоновi попередити
"хазя©на", що на шляху ©хнього просування виявлено вогневу точку
противника.
- Передай, що за годину ©© буде знищено, - наказував Козаков
посильному, - а поки що хай хлопцi перекурять i поп'ють холодно© води,
якщо вона в них .
Знищено!.. Легко передати, що буде знищено. Але ж це треба ще й
зробити. "Хазя©н" не любить пустих обiцянок. Козаков прийняв рiшення: якщо
його групу вже виявлено, - вiн залишить тут кiлькох бiйцiв, якi
удаватимуть, нiби готуються штурмувати кам'яницю в лоб. Доки увага ворожих
кулеметникiв буде зосереджена на цих "гастролерах", як назвав Козаков у
думцi сво©х товаришiв, вiн тим часом непомiтно пробереться до само© сопки,
зiйде з тильного боку на вершину i знищить кулеметну обслугу гранатами.
Козаков не доручив цi © справи нiкому з сво©х бiйцiв, а вирiшив усе
зробити сам. Це не тому, що вiн не надiявся на сво©х хлопцiв (вiн знав ©х
давно i вiрив ©м, як самому собi). Вiн просто сам ласий був до такого
шматка. Вiн аж тремтiв увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок,
такий "шанс", де можна було дати волю сво©й винахiдливостi, умiнню,
хоробростi. I по праву командира Козаков завжди брав собi найнебезпечнiшi
завдання, не задумуючись, що може поплатитися за це життям.
- Ти, сержанте, зловжива ш сво©ми личками, - нарiкали товаришi. -
Завжди сам лiзеш чортовi на роги!
- Це я даю Козакову по блату, - висловлювався сержант про себе в третiй
особi.
Розвiдники почали давати "гастролi", i одразу ж iз вежi пролунало
кiлька коротких черг.
Козаков поповз мiж камiнням, ледве помiтний, сiро-зелений, як степова
ящiрка.
Бiйцi продовжували дратувати вогневу точку.
Знову кулемет дав кiлька черг, проте кулi високо прозумкотiли у чистiм
сухiм повiтрi над головами розвiдникiв.
- Що за чорт? - здивувався один з розвiдникiв. - Стрiляють не по нас, а
понад нами!
- Може, ми в мертвiм просторi?
- Кий бiс! Дивись...
Вони приблизно змiряли кут вiд вершини сопки до них. Виходило, що кулi
могли б сiкти по них.
Козаков повз невтомно. Вiн, Козаков, якого на тактичних навчаннях
нiякою силою не вдавалось командирам змусити повзти по-пластунському щиро,