Страница:
- Друзi будуть, товаришу Ха цький, - заспокою Хому Воронцов. -
Демократичнi уряди.
- Отож, громадяни вропейцi, - раптом зверта ться подоляк до уявно©
громади вропейцiв, - отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замiсть
старих фашистiв та понаставляли нових, у демократичних штанях!
Хому цiкавило все, до всього вiн докопувався. Справдi, вiн дедалi менше
сушив собi голову домашнiми справами та сво ю телицею. Щодо цього, то вiн
цiлком покладався на Явдошку. А самого його все бiльше обсiдали
вропейськi та мiжнароднi справи. Хома так ними турбувався, наче сам
готувався завтра-позавтра стати дипломатом. Його сво рiдних дуетiв з
майором Воронцо-вим бiйцi чекали з нетерплячкою. Воронцов вважав цi дуети
за одну з форм виховно© роботи серед особового складу. Кадровий
полiтпрацiвник, вiн знав тисячi шляхiв до серця солдата. I Ха цький,
невпинно зростаючи сам, водночас сприяв i майоровi в його роботi.
Ха цький мав гострий зiр, вiн усе окмiтовував, до всього хотiв вносити
сво© корективи. То вiн критикував хутiрську систему та мiсцеву породу
свиней, то, задумавшись, зненацька висловлював припущення, куди тiкатиме
Гiтлер, коли йому припече. Про цей випадок Хома давав сво© рецепти, де й
як треба буде шукати людожера.
Коли Воронцов мусив уже йти, Хома проводжав його з бiйцями аж за двiр
ферми, до асфальту.
Мокрий, де-не-де подовбаний снарядами, асфальг тьмяно вилиску крiзь
туманний степ.
Хома якусь хвилину сто©ть замислений, оглядаючи рiвну, як меч, дорогу.
- Отаких дорiг нам ще не вистача ...
Потiм, стукнувши себе пальцем по лобi, почина мiряти асфальт вiд
бровки до бровки. Заклавши руки за спину, вiн ступа широко, як суворий
колгоспний облiковець. Майор i бiйцi, посмiхаючись, чекають, що з цього
буде.
Промiрявши раз i вдруге, Хома заявля , що цей асфальт вужчий вiд
укра©нського грейдера майже на три метри.
- Як iдуть тут кiлька полкiв маршем, то нiяк обгонити переднiх,
товаришу гвардi© майор. Або з'©жджай на узбiччя та пiдривайся на мiнах,
або чешися батогами з iншими ©здовими, щоб пропустили. А нашi грейдери - i
на Вiнницю, i на Могилiв - куди ширшi! Ми ©х вiд району до району самi
будували. Вiд кожного колгоспу - бригада.
- Буде час, - каже' Воронцов, - ми нашi грейдери теж залл мо таким
асфальтом.
- О, то були б добрячi шляхи! - захоплено каже Хома. - I гладенькi, хоч
котись... Як оцей. Але ж i на три метри ширший!..
- Товаришу гвардi© майор, а як залiзничнi колi©? - запиту хтось iз
бiйцiв. -Теж неоднаковi! У нас ширша, у них вужча. Вона буде колись
перешиватись?.. Щоб скрiзь однакова?
- Напевно, буде.
- А хто до чи © мiрятиме: вони до нашо© чи ми до ©хньо©?
- Тiльки не ми, - посмiха ться Водонцов. - Хiба ви не зна те, товаришi,
що по©зд на ширшiй колi© трима ться стiйкiше? Пускай, гони на повну
швидкiсть... Одначе, - майор лукаво-застережливо водить у повiтрi пальцем,
- пам'ятай про гальма, слiдкуй за атмосферами!
VII
Бiйцi скучили за сонцем.
Бачили його давно-давно...
Цiлими днями -вiтри, дощi, тумани.
На величезних плантацiях, де стояли обороною батальйони, виноград було
зiбрано лише частково. Решта урожаю прiла на пнi. Iмлистими ранками, коли
ворог пострiлював навмання, пiхотинцi вилiзали з сво©х глеюватих окопiв,
як ховрахи. Пригинаючись, розсипалися з казанками в руках по мiжряддях:
вибирали ще не зопрiлi вiд дощiв сивi кетяги, ласували ними пiсля
солдатсько© кашi.
А там десь, попереду, повитий мряками, стояв загадковий дунайський
красень - Будапешт!..
Це слово тепер не сходило з уст.
Всi днi в ротах iшло навчання. Ветерани-сталiнградцi провадили бесiди з
новачками, дiлилися досвiдом бо©в в умовах великого сучасного мiста.
Командири батальйонiв знiмали по черзi з переднього краю в тил окремi ро©,
формували штурмовi групи, ганяли ©х до сьомого поту. Навчанням керували
гакож сталiпградцi. В районi полку були мiстечка й села з будiвлями
мiського типу, i бiйцi штурмували по кiлька разiв давно захопленi ними
вулицi, вели запеклi гранатнi бо©, будували i руйнували барикади. Все було
навсправжки, за винятком того, що кожний штурм завжди кiнчався щасливо, а
поваленi жертви, чортихаючись, знову ставали на ноги.
Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням. Бо© штурмових
груп вiн контролював особисто. Якось замполiт зайшов до полкових
розвiдникiв. Хлопцi саме переживали сво© медовi три днi, три днi
розгульно© волi, що ©х дiставали вiд "хазя©на" кожного разу пiсля того, як
приводили важливого "язика". Розвiдники засипали майора скаргами.
- Хоча б цi © столицi не минути, - непоко©вся сержант Козаков. -А то
все якiсь Пашкапi та Яслоданi.
- Нашу дивiзiю, - гули хлопцi, - вже й так танкiсти охрестили:
непромокаюча, невисихаюча, мимо-Бухарестська, мимо-Будапештська...
- Степова, лiсова, гiрська, болотна!..
- Гвардiйський атестат, -- сказав майор. - Почесне iм'я. Хiба фронт -
це самi столицi? Це, товаришi, двi тисячi кiлометрiв... Проте
мимо-Будапештською ми, зда ться, не будемо. Ви бачите, як ми зараз сто©мо?
Куди нацiленi?
- Прямою наводкою на голубий Дунай!
- Так, на картах i у вальсах вiн голубий. А стане, мабуть, червоний вiд
кровi... До речi, сержант Козаков...
- Слухаю!
- Ви вже провадили навчання? У вас же тут новачки.
- Програму iз штабу одержали, - рапортував Козаков. Вiн гимчасово
заступав командира взводу. -Завтра почина мо!
- Дiйте! - сказав майор.
Наступного дня вiн побачив, як розвiдники ви©хали в поле на конях. В
майора виникли пiдозри: якi це вуличнi бо© хлопцi вестимуть верхи?
Розвiдники тим часом пришпорили коней i понеслися вчвал, тримаючи курс па
далеку похмуру будiвлю, що самотньо височiла серед осiннього степу. То
була винокурня. Туди, як ла Мекку, зверталися з окопiв погляди багатьох
грiшникiв...
Розвiдники швидко зникли в тому напрямi, а через деякий час до
винокурнi пiд'©хав на мотоциклi i майор з ординарцем.
На подвiр'© стояли пiдводи, старшини з рiзних полкiв дивiзi© одержували
тут вино для сво©х пiдроздiлiв. В одному з пiдвалiв уже лунали спiви.
Воронцов попрямував туди. В пiдвалi серед величезних тисячовiдерних бочок,
по колiна в винi, бродили засiдланi конi розвiдникiв. Майор наказав
ординарцевi забрати коней i вести в полк. Коли ординарець виводив
засiдланих вороних з пiдвалу, конi весело iржали i спотикалися: вони були
геть п'янi.
А ©хнi господарi, сидячи десь угорi на недосяжних бочках, весело
спiвали "Гречаникiв", i Воронцов мусив кiлька разiв крикнути, доки його
почули.
- Хто там бубонить унизу? - пролунали розвезьку-сатi голоси з-пiд
стелi. - Стукни його по-гвардiйському, Петя!
- Злiзай! - вигукнув майор, додаючи у гнiвi й ще дещо.
Пiзнавши майора, розвiдники поскочувалися згори, як грушi.
Забрьохавшись по пояс у винi, ставали перед замполiтом, винувато опустивши
голови.
- Оце вашi навчання?
- Т-товаришу гвардi© майор, - важко повертав язиком Козаков. - Ми
штурмували його... ц-цей об' кт... за програмою... Ми його з ходу... З
поля...
- А нализалися оце? Поза програмою?
- Ц-це... Ап-пробацiя, чи не отру не... Майор вивiв розвiдникiв на
подвiр'я, вишикував шеренгою.
- Де вашi конi?
- Були тут... Мабуть, п-п-пасуться. Воронцов скомандував лiве плече
вперед i стро м повiв хлопцiв до кам'яного басейну, наповненого водою.
- Зняти головнi убори!
Грiшники старанно виконали команду.
- На колiна!
Шеренга стала на колiна.
- Голови у воду - по саму шию! Раз-два!.. Хлопцi пiрнули, як селезнi.
Примусивши ©х повторити кiлька разiв цю процедуру, майор знову вишикував
розвiдникiв. Вони тiльки чхали та одпирхувались. Обличчя ставали
скорботними. Це означало, що орли тверезiшають.
- Де конi? - повторив майор запитання. Тепер уже Козаков побачив коней.
- Он... п-повела якась к-ку... Д-дозвольте, д-дожену! Ординарець уже
вiддалявся в полi, тягнучи за поводи свою злиганку. Конi брели за ним, як
веселi пияки, спотикаючись.
- Так от: кожному з вас забороняю сiдати на коней до самого Будапешта,
до його взяття. Лише пiсля того, як впаде останнiй квартал, ма те право
сiсти в сiдло. А тепер марш у полк! Увечерi на завдання.
...Увечерi полковi "вовки", вже зовсiм тверезi, справдi пiшли на
завдання.
Де вони проходили, нiщо не брязнуло, не трiснуло, не хруснуло. Неначе
йшли безтiлеснi темнi тiнi по темних пуховиках.
Вранцi сержант Козаков привiв до Воронцова молодого угорського
капiтана.
Капiтан розповiв чимало цiкавого.
- Я переконався, - говорив вiн через перекладача, - що з германами нам
пора порвати. Вони заведуть нас у прiрву.
- Пiзнувато ж ви переконалися, - зауважив майор. - Не у Воронежi, не в
Чернiгiвських лiсах, а лише пiд стiнами власно© столицi. Пiзнуваго.
- Ми покладали надi© на Хортi, - продовжував полонений похмуро. - Ми
були певнi, що вiн з вами замириться.
Капiтан розповiв, що багато з його товаришiв-офiцерiв уже та мно носять
при собi цивiльний одяг на випадок оточення Будапешта. Всi вони обуренi
засиллям нiмцiв у кра©нi.
- Скрiзь засiли проклятi шваби, - ремствував полонений. - Вiйськове
мiнiстерство i генеральний штаб очолю нiмець Бергер. Командувачi 1-©, 2-©
i 3-© угорських армiй - нiмцi. Всiма нашими вiйськами команду нiмецький
генерал-полковник Фрiзнер... Мо© товаришi питаються: доки це триватиме?
Чотириста рокiв на нашiй ши© сидiли Габсбурги, а ми за них воювали.
Досить!
Наприкiнцi капiтан поскаржився Воронцову, що ось цей сержант, взявши
його "до плену", змушував його, капiтана, всю дорогу грати на губнiй
гармошцi мадьяр-ськнй чардаш та ще, крiм того, без кiнця козиряти,
вiддаючи честь першому-лiпшому солдату.
- Я офiцер угорсько© армi©, - з погордою заявив капiтан, - а мушу
козиряти вашому сержантовi i навiть солдатам. У ваших листiвках...
Замполiт суворо звернувся до Козакова:
- Пояснiть!
Розвiдник, сердито блимаючи на полоненого з-пiд насунуто© вушанки,
пояснив, що хотiв знати, як в угорськiй армi© вiтаються: чи всi ю
п'ятiрнею, чи тiльки двома пальцями, йому, як розвiдниковi, взагалi конче
треба знати, як вiддають честь в рiзних армiях свiту. А саме капiтан мiг
це йому продемонструвати за всiма правилами.
- Але ж ви змусили мене не один раз козиряти, а десять! - вигукнув
капiтан, вислухавши пояснення через перекладача.
Сержанта затрясло. Повiки його нервово засiпалися. За©каючись, вiн
деякий час натужно ловив повiтря вiдкритим ротом, доки, нарештi, спромiгся
вимовити перше слово. Воронцов з болем дивився на цi жалiбнi зусилля свого
не раз контуженого, вивiреного в небезпеках полкового "вовка".
- Я н-не знав, що ти т-такий лягаш, т-така дешов-ка! - прохрипiв
розвiдник, стискуючи важкi, як гирi, кулаки. Чужинець з острахом поглядав
на тi гирi. - Т-ти б менi сто раз прокозиряв! Т-ти б у мене вiд само©
нейтрально© по-пластунському п-повз!..
- Припинiть, Козаков, - сказав майор. - Можете йти. А коли сержант
вийшов, замполiт встав iз-за стола i, заклавши руки за спину, мовчки
пройшовся по кiмнатi, щось напружено обдумуючи. Широкий лоб ного взявся
брижами, свiжовиголене кiстляве обличчя зiмкнулося в сердитiй гримасi.
- Капiтан! - рiзко зупинився майор перед полоненим. - Ви даремно
обража тесь. Зовсiм, зовсiм даремно. Те, що ви, офiцер гинучо© армi©,
вiддали честь цьому сержантовi, не повинно анiтрохи принижувати вас. Ви
самi вже досить принизили себе покiрною, ганебною службою швабам. А чи
вiдомо вам, хто такий цей сержант, який сьогоднi узяв вас? - Воронцов,
нахилившись вперед, майже прошепотiв, немов вiдкривався капiтановi з
глибокою та мницею: - Донбаський шахтар, ста-лiн-гра-дець!.. Розумi те?
Рятiвник вропи, рятiвник свiтово© цивiлiзацi©... То хiба вiн не
заслугову того, щоб ви йому козирнули?
Капiтан не вiдповiв нiчого.
VIII
Майже водночас з рiзних госпiталiв у третiй батальйон повернулися
Шовкун i Черниш.
Шовкун, з'явившись, як ведеться, спочатку на командний пункт, до
писаря, несподiвано зустрiвся там з Ясногорською. Фельдшерка - збуджена,
розпалена, в розхристанiй шинелi - саме поралася бiля КП над пораненим
пiхотинцем. Коли його довелось пiдiймати на санiтарну ресорку, Шовкун
кинувся допомагати Ясногорськiй: тут не вистачало ©© дiвочих сил.
А Шовкун так тихо, обережно вклав огрядного бiйця, що той, обернувшись
до нього безкровним, вкритим щетиною обличчям, навiть подякував.
- Вам би милосердною сестрою бути, - кволо промо-вiв вiн Шовкуновi. -
Ви людину берете... сердечне.
Того ж дня Ясногорська, попросивши дозволу в комбата, забрала Шовкуна
до себе санiтаром.
- Будете сестрою...
Широкоплеча "сестра" iз свiжими рубцями на пiдборiддi зашарiлася до вух
- так було нiяково.
Iван Антонович iншим разом нiзащо не поступився б сво©м мiнометником.
Вiн був би готовий взятися з комбатом за барки, доводячи, що мiнометники
дефiцитнi i мiсце Шовкуна - бiля "самовара". Проте на цей раз Iван
Антонович посiв позицiю примиренця.
- Якщо Ясногорська виявила в нього медичнi здiбностi, то що ж вдi ш...
Хай.
вген Черниш знову прийняв свiй взвод. Рота зустрiла його щирими
поздоровленнями: доки Черниш лiкувався, в полк йому прийшло звання
лейтенанта i орден Червоного Прапора за висоту 805.
- Ви вже як штабник! - весело оглядали мiнометники свого офiцера.
Черниш був у новому кiтелi, в синьому з кантами галiфе, в артилерiйському
кашкетi. Лейтенант помiтно посолiднiшав. Шию тримав рiвно, хрящуватий
кадик туго випинався з-пiд комiра, на щоках знову грав здоровий
смаглюватий рум'янець. Здавалось, лейтенант щойно прибув оце десь з
пiвденних сонячних кра©в, густо, раз i назавжди засмалений тамошнiм
сонцем.
- Як живете, Денисе? - звертався лейтенант при мним баском до Блаженка.
- Живемо, не горю мо, товаришу гвардi© лейтенант, - стримано вiдповiв
дебелий фрейтор. - 3 землi не вилазимо. Так уже до не© позвикали, що
тепер, чого доброго, коли й додому повернешся, то в хатi не вживеш,
набуду ш на вгородi блiндажiв.
- Ще й на зарядку вранцi всiх гонитимеш, - гукали товаришi. - Поженеш i
жiнку, i дiтей, i тещу!..
- Тепер ти i в колгоспi не повертатимешся кедi-не-кедi. Житимеш
форсованим маршем.
- А де ж це наш Хома? Де Маковей? - розпитував .Черниш вогневикiв.
- Хома тепер при конях! Гаса по Мадьярщинi, як Iлля на колiсницi. А
Маковей... ось вiн власною персоною!
Зачувши на вогневiй голос Черниша, Маковей вилетiв з блiндажа, сяючий,
простоволосий. Забувшись, що без шапки, вiн козирнув до голого лоба:
- Здравiя бажаю!
Черниш вхопив його обома руками, радiсно затряс:
- Маковейчик!.. Соловейчик!.. Далеко ж ти залетiв! Ледве оце догнав
вас... Ну, не охрип?.. I досi спiва ш у трубку?
Повернення товариша з госпiталю щоразу переживалось ротою як радiсне
свято. Прибулий наче приносив з собою живий подих давнiх бо©в, якi,
вiддаляючись, меркнучи в пам'ятi, в той же час мовби очищалися вiд
стороннього, набували небуденного освiтлення. Крiм того, повертаючись до
бойових лав, товариш уже самими сво©ми мiцно зарубцьованими ранами нiби
говорив ротi:
- Ми з вами живучi, нас не так-то просто вiдправити на той свiт!..
Наступного дня на командному пунктi батальйону вген вперше зустрiвся з
Ясногорською.
Це було надвечiр у мряковитому похмурому полi пiд скиртами. Почорнiлi
на дощах скирти соломи ще вранцi були в руках противника. В спорожнiлих
солом'яних кублах, в похапцем виритих - брустверами на схiд - стрiлецьких
ячейках ще, здавалось, не вивiтрились рештки людського тепла. Округ
ожередiв, по розлогих ланах зелено©, вволю напо но© дощами озимини, густо
чорнiли свiжi вирви пiсля вибухлих мiн та снарядiв. Посiяно було кимось
пшеницю, а вродили чорнi вирви... Тепер тут мiнометники влаштовували свою
вогневу. Нелегко було вчорашнiм хлiборобам загонити великi сапернi лопати
в кущуватий, рутвяно-зелений, вкритий тумановою росою посiв...
- Нiчого, - пiдбадьорював Iван Антонович сво©х мiнометникiв. - Озимину
перекопа мо, зате, може, буйнiшою буде ярина...
Неподалiк пiд скиртами отаборився комбат Чумаченко iз сво ю штабною
ватагою i санiтарним взводом. Хоча нiхто не знав, чи доведеться тут
ночувати, проте робота вже закипiла. Свистiла земля з ячейок, трiщала
смикана солома. А за кiлометр вiд ожередiв, над придорожньою посадкою,
розсипались ракети i не вщухала стрiлянина. Там був уже переднiй край.
Без кiнця мрячило, поля сивiлися, далекi дерева, телеграфнi стовпи,
скирти - все розчинялося в iмлi, тануло. Непомiтно спускалися на всiх i на
все осiннi раннi присмерки.
Коли Черниш пiдiйшов до Ясногорсько©, вона саме перевзувалася, сидячи
на купцi насмикано© соломи.
Будь вона не диною дiвчиною в батальйонi, вiн, зда ться, однаково
впiзнав би ©©. Довгообраза, бiлолиця, з примруженими великими очима...
Туга корона коси пiд беретом... Вiн уже раз бачив це обличчя в ту мiсячну
трансiльванську нiч.
- Вибачте... Сiдайте, - сказала дiвчина, коли вони познайомились.
Черниш почервонiв: бiдна, вона забулась, що сiдати йому нема де.
- Дякую.
- Ви давно прибули? - запитала Ясногорська, аби тiльки щось запитати.
Про Черниша вона вже чула ранiше, знала, що це близький друг Юрася. А
зустрiвшись, не знаходила для нього слiв.
- Давно... Власне, вчора...
- Так... Тут це вже давно. - Шура акуратно скрутила руками наскрiзь
промоклу онучу, i з не© потекло. - Набродились ми сьогоднi... Тут хоч
повтавало, а там, на луках, просто море...
- Так, море... А я вас, мiж iншим, бачив на справжньому морi, -
нiяковiючи, випалив вген. - Бiля байдарки, з веслом у руцi.
- Ах, це те фото! - Шура поморщилась, як вiд болю. - До речi, ви не
зна те, в кого воно зараз?
- У Сагайди... Вiн теж ма повернутися в полк. Шура взулася i,
похрускуючи набубнявiлою плащ-палаткою, встала.
- То було море, - зiтхнула вона.
Обо вони в цю мить подумали про Брянського.
Iз солом'яного дупла, виритого в скиртi, обтрушуючись, вилiз Шовкун.
Весь був у соломi, шапка на ньому обкрутилася вухом наперед, - здавалося,
вiн щойно оце з-пiд молотарки.
Побачивши Черниша, бо ць зворушився до слiз. Нiде правди дiти, вiн був
таки дуже м'який, до сентиментальностi нiжний, цей вусатий вiнничанин з
крутим, тепер порубцьованим пiдборiддям.
- Розлучалися в горах, а зустрiлися в долах, - промовив Шовкун
сумовито, мабуть, теж подумавши в цю хвилину про Брянського, що нiде вже
©м не зустрiнеться. - Тодi ще красне лiто горiло, а зараз, бач, осiнь все
мряками затягла... Тiльки озимина ото ще й яриться...
I, скрушно махнувши рукою, звернувся до Ясногорсько©:
- Вирив вам дучку в повний профiль... Не дуже, правда, розкiшне, але
сухо. I зверху не проб' , i вiтер не задуватиме. Тiльки остюкiв багато та
мишва шарудить.
Шура пiдiйшла до Шовкуна i повернула йому вушанку зiркою наперед.
-А ви де будете?-запитала вона санiтара. -Вирийте й собi.
- Що я, - зачервонiвся Шовкун. - Я можу де завгодно. З телефонiстами
притулюся!
За Ясногорську Шовкун пiклувався з таким же самозабуттям, як колись за
©© Юрася. Робив це вiн не з якихось корисливих мiркувань, це було його
внутрiшньою потребою. "Молодий наш цвiт, - м'яко говорив вiн товаришам, -
як же його не берегти!"
- Хороший вiн, - сказала Ясногорська про Шовкуна, коли вiн, начепивши
через плече санiтарну сумку з червоним хрестом, подався кудись шукати собi
пристановища. - Вiд нього я вперше почула про вас...
Ховаючись вiд дощу, вони присiли край солом'яного дупла. Була тiльки
п'ята година, а навкруги вже зовсiм сутенiло. Чернишевi хотiлося багато
чого сказати цiй дiвчинi-вдовi з маленькими бiлими руками, з очима,
повними туги, але вiн не дозволяв собi говорити. Вiн знав: про що б не
почав мову, все ©й болiтиме, бо все так чи iнакше буде стосуватися Юрiя,
буде пройнято Юрi м, бо хоча вони й не згадували досi його, проте вiн весь
час був з ними, мiж ними. Втiшати? Але, зда ться, вона не з тих, що
приймають втiшання. Iнодi заглибиться в думки, мовби сидить тут сама,
iнодi ж пильно погляне на нього, мовби хоче продивитися наскрiзь- хто вiн,
чим вiн завоював право на Юрасеву дружбу... - Обличчя ©© в сутiнках аж
голубе... Мабуть, багато плаче ночами... Ось перевела погляд у поле,
тьмаве, холодне, осiнн .
- Гляньте, уже й снiг пролiта , - сказала замислено, кутаючись у
плащ-палатку. - Та, боже, який вiн у них... У нас перший
снiг-бiлий-бiлий...А тут... як попiл!
IX
Якось уранцi Ха цький, повернувшись з переднього краю на ферму, був
вражений несподiваним видовищем: у дворi, в саду, поза скиртами i скрiзь
по полю - лiворуч i праворуч - стояли гармати, гармати, гармати...
Немов уродилися з землi.
Нiмцi нiчого про них не знали: завдяки туманам, ворожа авiацiя
останнiми днями не дiяла.
Тiльки-но Ха цький сiв з товаришами снiдати, за вiкном вдарила важка
гармата. Будинок здригнувся, i шибки з веселим дзенькотом посипались на
стiл.
- Оце я люблю! - вигукнув Хома, хапаючись за шапку. - Це по-мо му!
- Iштенем... Iштенем, -зашепотiв господар ферми, поглядаючи на стелю.
Бiйцi, на бiгу одягаючись, вискакували на подвiр'я.
Гармати гуркали вiд краю до краю, i чим далi в поле, то ©хнi залпи
зливались в диний потужно-тремтливий гул.
На подвiр'я влетiв Багiров на змиленому тугому жеребчику.
- Кiнчай ночувати! - радiсно скомандував вiн, не встаючи з сiдла. - На
голубий Дунай!..
Шура Ясногорська в цей час стояла на командному пунктi. Вона вперше
бачила перед собою поле бою.
Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий
ландшафт: вибалки, пагорби, рiвнини i знову пасма горбiв. По сивому полю,
наче куренi, бовванiли поставленi купами високi снопи кукурудзи. Мiж тими
сторчуватими стiжками в танучих димах неквапно рухалися постатi бiйцiв,
майже зливаючись з безбарвним тлом стерень, виноградникiв та кукурудзиння.
Бiйцi йшли, розсипавшись по полю, що дедалi пiдвищувалось. Вони саме
йшли, а не бiгли короткими перебiжками, причому посувались не прямо
вперед, як годиться при атаках, а перетинали поле в рiзних напрямках,
навскоси i вбiк, здавалось, блукали по ньому, i навiть, зiйшовшись в гурти
по кiлька чоловiк, деякий час пристоювали, немов про щось радились. Тодi
©х важко було вiдрiзнити вiд купи кукурудзяних снопiв. Збляклi димчастi
хмари летiли над полем по-осiнньому низько i швидко.
- Це вже атака? - запитала Ясногорська комбата Чумаченка. Капiтан
Чумаченко, лiтнiй високий мужчина з моложавим обличчям i сивими скронями,
стояв поруч не©.
- Атака, атака, - вiдповiв вiн, дивлячись у бiнокль. - Артпiдготовка
кiнчилась, люди встали, просуваються, чому ж не атака!.. Хлопцi йдуть, як
боги!
Хлопцi йшли, як боги! Весь обрiй всiявся тими сiрими богами. Однi
пiдiймались пологим схилом, iншi вже зникали за горбом i наче входили в
землю.
Шура гадала ранiше, що пiд час атаки треба обов'язково бiгти, бiгти
вперед по геометричнiй прямiй, як у фiльмах, а тут бiйцi йшли неквапно, на
весь зрiст, рухались i прямо, i навскiс, розходячись променями, наче
обмiрювали все поле, як землевпорядники.
Шурi здаля не видно було, що там бiйцi шугають по колiна у важкому,
розкислому чорноземi i бiгти не можуть, бо не сто метрiв треба
перескочити, а переслiдувати противника до самого вечора, а потiм з вечора
до ранку. А не йдуть прямо, навпростець, тому, що пiд ногами раз у раз
помiчають березку дротикiв, яку треба переступити, не зачепившись, щоб не
злетiти на мiнах й повiтря. А "ура" не кричать тому, що "ура" для них не
парадна розвага, а теж зброя, i ©©, як усяку iяшу зброю, треба економити
на слушний час. Зараз пускати в дiю цю зброю не було нiяко© потреби, бо
нiмцi драпали. Приголомшенi ударом артилерi©, вони не скоро опам'яталися.
Де-не-де стали окликатися ожилими кулеметами. Поле пiсля гуркоту канонади
здавалося великим i тихим, як степ у мертву обiдню пору. Кулемети
поцокували в ньому, наче невидимi коники.
Пiхотинцi посувалися повiльними методичними хвилями. Деякi навiть
понапинали палатки, бо сiявся дрiбний дощ. I, мабуть, саме цими кобеняками
та поважлою неквапливiстю бiйцi нагадували дiвчинi землемiрiв. Шура
починала розумiти, що й величезнi простори за ©© спиною здаються ©й так
безповоротно, назавжди вiдвойованими саме тому, що ©х взято не авантюрними
десантами, не бомбами з верескливими "психiчними" сиренами, не
декоративним загоном мотоциклiстiв. Нi! ©х сходжено крок за кроком,
грунтовно перемiряно ногами пiхотинця. Пiхота! Матiнка пiхота!..
I хоча Шура вислала вперед санiтарiв, а саму ©© комбат не пускав туди,
поки не буде в цьому крайньо© потреби, - ©й не стоялося тут. Вона мiцнiше
натягнула берет, повiсила через плече санiтарну сумку.
- Товаришу комбат, я пiду.
Чумаченко не став ©© затримувати.
I Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкiй драговинi, пiшла. Чим бiльше
вона вiддалялась, схиляючись проти мряки наперед, нехапливе ступаючи, тим
бiльше нагадувала й собою втомленого мирного землевпорядника.
Вася Багiров з досвiду знав, що коли почався такий наступ, то
батальйон, рано чи пiзно, пiде вперед. Щоб не вiдстати вiд сво©х
вогневикiв, старшина завжди вирушав заздалегiдь. Тому, ще не вщухла
канонада артилерiйсько© пiдготовки, а пiдводи мiнометникiв, навантаженi
бо припасами, вже вискакували з ферми в напрямку передово©. Господар
ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю i нарядившись у дранi
черевики, стояв бiля ворiт i прощався.
- Хомо! - зворушено гукнув вiн Ха цькому, стрясаючи капелюхом. -
Вiсонтлаташо!
З балакучим Хомою вiн особливо зблизився. Не раз вечорами, коли
Ха цький був вiльний вiд поста, вони годинами просиджували за склянкою
вина, мирно розмовляючи тi ю дивовижною вселюдською мовою, що ©©
витворювало саме похiдне життя.
Фермер хотiв з уст рядового бiйця, такого ж, як i вiн, хлiбороба,
почути правду про Радянську державу, перевiрити правдивiсть того, що йому
роками втовкмачувала в голову сiльськогосподарська газетка, яку вiн
передплачував.
Хома розповiдав.
У цих розмовах сам на сам з людиною iншого, далекого свiту Ха цький
почував себе зовсiм iнакше, нiж пiд час розмови з сво©ми товаришами по
збро©. З ними вiн мiг розмовляти про що завгодно i як завгодно. Але в
розмовi з цим iноземцем вiн, хоч-не-хоч, мусив добирати особливi слова.
Вiн наче ставав на деякий час повпредом.
Дома, в сво му колгоспi, перед якимось представником з району чи з
Демократичнi уряди.
- Отож, громадяни вропейцi, - раптом зверта ться подоляк до уявно©
громади вропейцiв, - отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замiсть
старих фашистiв та понаставляли нових, у демократичних штанях!
Хому цiкавило все, до всього вiн докопувався. Справдi, вiн дедалi менше
сушив собi голову домашнiми справами та сво ю телицею. Щодо цього, то вiн
цiлком покладався на Явдошку. А самого його все бiльше обсiдали
вропейськi та мiжнароднi справи. Хома так ними турбувався, наче сам
готувався завтра-позавтра стати дипломатом. Його сво рiдних дуетiв з
майором Воронцо-вим бiйцi чекали з нетерплячкою. Воронцов вважав цi дуети
за одну з форм виховно© роботи серед особового складу. Кадровий
полiтпрацiвник, вiн знав тисячi шляхiв до серця солдата. I Ха цький,
невпинно зростаючи сам, водночас сприяв i майоровi в його роботi.
Ха цький мав гострий зiр, вiн усе окмiтовував, до всього хотiв вносити
сво© корективи. То вiн критикував хутiрську систему та мiсцеву породу
свиней, то, задумавшись, зненацька висловлював припущення, куди тiкатиме
Гiтлер, коли йому припече. Про цей випадок Хома давав сво© рецепти, де й
як треба буде шукати людожера.
Коли Воронцов мусив уже йти, Хома проводжав його з бiйцями аж за двiр
ферми, до асфальту.
Мокрий, де-не-де подовбаний снарядами, асфальг тьмяно вилиску крiзь
туманний степ.
Хома якусь хвилину сто©ть замислений, оглядаючи рiвну, як меч, дорогу.
- Отаких дорiг нам ще не вистача ...
Потiм, стукнувши себе пальцем по лобi, почина мiряти асфальт вiд
бровки до бровки. Заклавши руки за спину, вiн ступа широко, як суворий
колгоспний облiковець. Майор i бiйцi, посмiхаючись, чекають, що з цього
буде.
Промiрявши раз i вдруге, Хома заявля , що цей асфальт вужчий вiд
укра©нського грейдера майже на три метри.
- Як iдуть тут кiлька полкiв маршем, то нiяк обгонити переднiх,
товаришу гвардi© майор. Або з'©жджай на узбiччя та пiдривайся на мiнах,
або чешися батогами з iншими ©здовими, щоб пропустили. А нашi грейдери - i
на Вiнницю, i на Могилiв - куди ширшi! Ми ©х вiд району до району самi
будували. Вiд кожного колгоспу - бригада.
- Буде час, - каже' Воронцов, - ми нашi грейдери теж залл мо таким
асфальтом.
- О, то були б добрячi шляхи! - захоплено каже Хома. - I гладенькi, хоч
котись... Як оцей. Але ж i на три метри ширший!..
- Товаришу гвардi© майор, а як залiзничнi колi©? - запиту хтось iз
бiйцiв. -Теж неоднаковi! У нас ширша, у них вужча. Вона буде колись
перешиватись?.. Щоб скрiзь однакова?
- Напевно, буде.
- А хто до чи © мiрятиме: вони до нашо© чи ми до ©хньо©?
- Тiльки не ми, - посмiха ться Водонцов. - Хiба ви не зна те, товаришi,
що по©зд на ширшiй колi© трима ться стiйкiше? Пускай, гони на повну
швидкiсть... Одначе, - майор лукаво-застережливо водить у повiтрi пальцем,
- пам'ятай про гальма, слiдкуй за атмосферами!
VII
Бiйцi скучили за сонцем.
Бачили його давно-давно...
Цiлими днями -вiтри, дощi, тумани.
На величезних плантацiях, де стояли обороною батальйони, виноград було
зiбрано лише частково. Решта урожаю прiла на пнi. Iмлистими ранками, коли
ворог пострiлював навмання, пiхотинцi вилiзали з сво©х глеюватих окопiв,
як ховрахи. Пригинаючись, розсипалися з казанками в руках по мiжряддях:
вибирали ще не зопрiлi вiд дощiв сивi кетяги, ласували ними пiсля
солдатсько© кашi.
А там десь, попереду, повитий мряками, стояв загадковий дунайський
красень - Будапешт!..
Це слово тепер не сходило з уст.
Всi днi в ротах iшло навчання. Ветерани-сталiнградцi провадили бесiди з
новачками, дiлилися досвiдом бо©в в умовах великого сучасного мiста.
Командири батальйонiв знiмали по черзi з переднього краю в тил окремi ро©,
формували штурмовi групи, ганяли ©х до сьомого поту. Навчанням керували
гакож сталiпградцi. В районi полку були мiстечка й села з будiвлями
мiського типу, i бiйцi штурмували по кiлька разiв давно захопленi ними
вулицi, вели запеклi гранатнi бо©, будували i руйнували барикади. Все було
навсправжки, за винятком того, що кожний штурм завжди кiнчався щасливо, а
поваленi жертви, чортихаючись, знову ставали на ноги.
Майор Воронцов надавав великого значення цим навчанням. Бо© штурмових
груп вiн контролював особисто. Якось замполiт зайшов до полкових
розвiдникiв. Хлопцi саме переживали сво© медовi три днi, три днi
розгульно© волi, що ©х дiставали вiд "хазя©на" кожного разу пiсля того, як
приводили важливого "язика". Розвiдники засипали майора скаргами.
- Хоча б цi © столицi не минути, - непоко©вся сержант Козаков. -А то
все якiсь Пашкапi та Яслоданi.
- Нашу дивiзiю, - гули хлопцi, - вже й так танкiсти охрестили:
непромокаюча, невисихаюча, мимо-Бухарестська, мимо-Будапештська...
- Степова, лiсова, гiрська, болотна!..
- Гвардiйський атестат, -- сказав майор. - Почесне iм'я. Хiба фронт -
це самi столицi? Це, товаришi, двi тисячi кiлометрiв... Проте
мимо-Будапештською ми, зда ться, не будемо. Ви бачите, як ми зараз сто©мо?
Куди нацiленi?
- Прямою наводкою на голубий Дунай!
- Так, на картах i у вальсах вiн голубий. А стане, мабуть, червоний вiд
кровi... До речi, сержант Козаков...
- Слухаю!
- Ви вже провадили навчання? У вас же тут новачки.
- Програму iз штабу одержали, - рапортував Козаков. Вiн гимчасово
заступав командира взводу. -Завтра почина мо!
- Дiйте! - сказав майор.
Наступного дня вiн побачив, як розвiдники ви©хали в поле на конях. В
майора виникли пiдозри: якi це вуличнi бо© хлопцi вестимуть верхи?
Розвiдники тим часом пришпорили коней i понеслися вчвал, тримаючи курс па
далеку похмуру будiвлю, що самотньо височiла серед осiннього степу. То
була винокурня. Туди, як ла Мекку, зверталися з окопiв погляди багатьох
грiшникiв...
Розвiдники швидко зникли в тому напрямi, а через деякий час до
винокурнi пiд'©хав на мотоциклi i майор з ординарцем.
На подвiр'© стояли пiдводи, старшини з рiзних полкiв дивiзi© одержували
тут вино для сво©х пiдроздiлiв. В одному з пiдвалiв уже лунали спiви.
Воронцов попрямував туди. В пiдвалi серед величезних тисячовiдерних бочок,
по колiна в винi, бродили засiдланi конi розвiдникiв. Майор наказав
ординарцевi забрати коней i вести в полк. Коли ординарець виводив
засiдланих вороних з пiдвалу, конi весело iржали i спотикалися: вони були
геть п'янi.
А ©хнi господарi, сидячи десь угорi на недосяжних бочках, весело
спiвали "Гречаникiв", i Воронцов мусив кiлька разiв крикнути, доки його
почули.
- Хто там бубонить унизу? - пролунали розвезьку-сатi голоси з-пiд
стелi. - Стукни його по-гвардiйському, Петя!
- Злiзай! - вигукнув майор, додаючи у гнiвi й ще дещо.
Пiзнавши майора, розвiдники поскочувалися згори, як грушi.
Забрьохавшись по пояс у винi, ставали перед замполiтом, винувато опустивши
голови.
- Оце вашi навчання?
- Т-товаришу гвардi© майор, - важко повертав язиком Козаков. - Ми
штурмували його... ц-цей об' кт... за програмою... Ми його з ходу... З
поля...
- А нализалися оце? Поза програмою?
- Ц-це... Ап-пробацiя, чи не отру не... Майор вивiв розвiдникiв на
подвiр'я, вишикував шеренгою.
- Де вашi конi?
- Були тут... Мабуть, п-п-пасуться. Воронцов скомандував лiве плече
вперед i стро м повiв хлопцiв до кам'яного басейну, наповненого водою.
- Зняти головнi убори!
Грiшники старанно виконали команду.
- На колiна!
Шеренга стала на колiна.
- Голови у воду - по саму шию! Раз-два!.. Хлопцi пiрнули, як селезнi.
Примусивши ©х повторити кiлька разiв цю процедуру, майор знову вишикував
розвiдникiв. Вони тiльки чхали та одпирхувались. Обличчя ставали
скорботними. Це означало, що орли тверезiшають.
- Де конi? - повторив майор запитання. Тепер уже Козаков побачив коней.
- Он... п-повела якась к-ку... Д-дозвольте, д-дожену! Ординарець уже
вiддалявся в полi, тягнучи за поводи свою злиганку. Конi брели за ним, як
веселi пияки, спотикаючись.
- Так от: кожному з вас забороняю сiдати на коней до самого Будапешта,
до його взяття. Лише пiсля того, як впаде останнiй квартал, ма те право
сiсти в сiдло. А тепер марш у полк! Увечерi на завдання.
...Увечерi полковi "вовки", вже зовсiм тверезi, справдi пiшли на
завдання.
Де вони проходили, нiщо не брязнуло, не трiснуло, не хруснуло. Неначе
йшли безтiлеснi темнi тiнi по темних пуховиках.
Вранцi сержант Козаков привiв до Воронцова молодого угорського
капiтана.
Капiтан розповiв чимало цiкавого.
- Я переконався, - говорив вiн через перекладача, - що з германами нам
пора порвати. Вони заведуть нас у прiрву.
- Пiзнувато ж ви переконалися, - зауважив майор. - Не у Воронежi, не в
Чернiгiвських лiсах, а лише пiд стiнами власно© столицi. Пiзнуваго.
- Ми покладали надi© на Хортi, - продовжував полонений похмуро. - Ми
були певнi, що вiн з вами замириться.
Капiтан розповiв, що багато з його товаришiв-офiцерiв уже та мно носять
при собi цивiльний одяг на випадок оточення Будапешта. Всi вони обуренi
засиллям нiмцiв у кра©нi.
- Скрiзь засiли проклятi шваби, - ремствував полонений. - Вiйськове
мiнiстерство i генеральний штаб очолю нiмець Бергер. Командувачi 1-©, 2-©
i 3-© угорських армiй - нiмцi. Всiма нашими вiйськами команду нiмецький
генерал-полковник Фрiзнер... Мо© товаришi питаються: доки це триватиме?
Чотириста рокiв на нашiй ши© сидiли Габсбурги, а ми за них воювали.
Досить!
Наприкiнцi капiтан поскаржився Воронцову, що ось цей сержант, взявши
його "до плену", змушував його, капiтана, всю дорогу грати на губнiй
гармошцi мадьяр-ськнй чардаш та ще, крiм того, без кiнця козиряти,
вiддаючи честь першому-лiпшому солдату.
- Я офiцер угорсько© армi©, - з погордою заявив капiтан, - а мушу
козиряти вашому сержантовi i навiть солдатам. У ваших листiвках...
Замполiт суворо звернувся до Козакова:
- Пояснiть!
Розвiдник, сердито блимаючи на полоненого з-пiд насунуто© вушанки,
пояснив, що хотiв знати, як в угорськiй армi© вiтаються: чи всi ю
п'ятiрнею, чи тiльки двома пальцями, йому, як розвiдниковi, взагалi конче
треба знати, як вiддають честь в рiзних армiях свiту. А саме капiтан мiг
це йому продемонструвати за всiма правилами.
- Але ж ви змусили мене не один раз козиряти, а десять! - вигукнув
капiтан, вислухавши пояснення через перекладача.
Сержанта затрясло. Повiки його нервово засiпалися. За©каючись, вiн
деякий час натужно ловив повiтря вiдкритим ротом, доки, нарештi, спромiгся
вимовити перше слово. Воронцов з болем дивився на цi жалiбнi зусилля свого
не раз контуженого, вивiреного в небезпеках полкового "вовка".
- Я н-не знав, що ти т-такий лягаш, т-така дешов-ка! - прохрипiв
розвiдник, стискуючи важкi, як гирi, кулаки. Чужинець з острахом поглядав
на тi гирi. - Т-ти б менi сто раз прокозиряв! Т-ти б у мене вiд само©
нейтрально© по-пластунському п-повз!..
- Припинiть, Козаков, - сказав майор. - Можете йти. А коли сержант
вийшов, замполiт встав iз-за стола i, заклавши руки за спину, мовчки
пройшовся по кiмнатi, щось напружено обдумуючи. Широкий лоб ного взявся
брижами, свiжовиголене кiстляве обличчя зiмкнулося в сердитiй гримасi.
- Капiтан! - рiзко зупинився майор перед полоненим. - Ви даремно
обража тесь. Зовсiм, зовсiм даремно. Те, що ви, офiцер гинучо© армi©,
вiддали честь цьому сержантовi, не повинно анiтрохи принижувати вас. Ви
самi вже досить принизили себе покiрною, ганебною службою швабам. А чи
вiдомо вам, хто такий цей сержант, який сьогоднi узяв вас? - Воронцов,
нахилившись вперед, майже прошепотiв, немов вiдкривався капiтановi з
глибокою та мницею: - Донбаський шахтар, ста-лiн-гра-дець!.. Розумi те?
Рятiвник вропи, рятiвник свiтово© цивiлiзацi©... То хiба вiн не
заслугову того, щоб ви йому козирнули?
Капiтан не вiдповiв нiчого.
VIII
Майже водночас з рiзних госпiталiв у третiй батальйон повернулися
Шовкун i Черниш.
Шовкун, з'явившись, як ведеться, спочатку на командний пункт, до
писаря, несподiвано зустрiвся там з Ясногорською. Фельдшерка - збуджена,
розпалена, в розхристанiй шинелi - саме поралася бiля КП над пораненим
пiхотинцем. Коли його довелось пiдiймати на санiтарну ресорку, Шовкун
кинувся допомагати Ясногорськiй: тут не вистачало ©© дiвочих сил.
А Шовкун так тихо, обережно вклав огрядного бiйця, що той, обернувшись
до нього безкровним, вкритим щетиною обличчям, навiть подякував.
- Вам би милосердною сестрою бути, - кволо промо-вiв вiн Шовкуновi. -
Ви людину берете... сердечне.
Того ж дня Ясногорська, попросивши дозволу в комбата, забрала Шовкуна
до себе санiтаром.
- Будете сестрою...
Широкоплеча "сестра" iз свiжими рубцями на пiдборiддi зашарiлася до вух
- так було нiяково.
Iван Антонович iншим разом нiзащо не поступився б сво©м мiнометником.
Вiн був би готовий взятися з комбатом за барки, доводячи, що мiнометники
дефiцитнi i мiсце Шовкуна - бiля "самовара". Проте на цей раз Iван
Антонович посiв позицiю примиренця.
- Якщо Ясногорська виявила в нього медичнi здiбностi, то що ж вдi ш...
Хай.
вген Черниш знову прийняв свiй взвод. Рота зустрiла його щирими
поздоровленнями: доки Черниш лiкувався, в полк йому прийшло звання
лейтенанта i орден Червоного Прапора за висоту 805.
- Ви вже як штабник! - весело оглядали мiнометники свого офiцера.
Черниш був у новому кiтелi, в синьому з кантами галiфе, в артилерiйському
кашкетi. Лейтенант помiтно посолiднiшав. Шию тримав рiвно, хрящуватий
кадик туго випинався з-пiд комiра, на щоках знову грав здоровий
смаглюватий рум'янець. Здавалось, лейтенант щойно прибув оце десь з
пiвденних сонячних кра©в, густо, раз i назавжди засмалений тамошнiм
сонцем.
- Як живете, Денисе? - звертався лейтенант при мним баском до Блаженка.
- Живемо, не горю мо, товаришу гвардi© лейтенант, - стримано вiдповiв
дебелий фрейтор. - 3 землi не вилазимо. Так уже до не© позвикали, що
тепер, чого доброго, коли й додому повернешся, то в хатi не вживеш,
набуду ш на вгородi блiндажiв.
- Ще й на зарядку вранцi всiх гонитимеш, - гукали товаришi. - Поженеш i
жiнку, i дiтей, i тещу!..
- Тепер ти i в колгоспi не повертатимешся кедi-не-кедi. Житимеш
форсованим маршем.
- А де ж це наш Хома? Де Маковей? - розпитував .Черниш вогневикiв.
- Хома тепер при конях! Гаса по Мадьярщинi, як Iлля на колiсницi. А
Маковей... ось вiн власною персоною!
Зачувши на вогневiй голос Черниша, Маковей вилетiв з блiндажа, сяючий,
простоволосий. Забувшись, що без шапки, вiн козирнув до голого лоба:
- Здравiя бажаю!
Черниш вхопив його обома руками, радiсно затряс:
- Маковейчик!.. Соловейчик!.. Далеко ж ти залетiв! Ледве оце догнав
вас... Ну, не охрип?.. I досi спiва ш у трубку?
Повернення товариша з госпiталю щоразу переживалось ротою як радiсне
свято. Прибулий наче приносив з собою живий подих давнiх бо©в, якi,
вiддаляючись, меркнучи в пам'ятi, в той же час мовби очищалися вiд
стороннього, набували небуденного освiтлення. Крiм того, повертаючись до
бойових лав, товариш уже самими сво©ми мiцно зарубцьованими ранами нiби
говорив ротi:
- Ми з вами живучi, нас не так-то просто вiдправити на той свiт!..
Наступного дня на командному пунктi батальйону вген вперше зустрiвся з
Ясногорською.
Це було надвечiр у мряковитому похмурому полi пiд скиртами. Почорнiлi
на дощах скирти соломи ще вранцi були в руках противника. В спорожнiлих
солом'яних кублах, в похапцем виритих - брустверами на схiд - стрiлецьких
ячейках ще, здавалось, не вивiтрились рештки людського тепла. Округ
ожередiв, по розлогих ланах зелено©, вволю напо но© дощами озимини, густо
чорнiли свiжi вирви пiсля вибухлих мiн та снарядiв. Посiяно було кимось
пшеницю, а вродили чорнi вирви... Тепер тут мiнометники влаштовували свою
вогневу. Нелегко було вчорашнiм хлiборобам загонити великi сапернi лопати
в кущуватий, рутвяно-зелений, вкритий тумановою росою посiв...
- Нiчого, - пiдбадьорював Iван Антонович сво©х мiнометникiв. - Озимину
перекопа мо, зате, може, буйнiшою буде ярина...
Неподалiк пiд скиртами отаборився комбат Чумаченко iз сво ю штабною
ватагою i санiтарним взводом. Хоча нiхто не знав, чи доведеться тут
ночувати, проте робота вже закипiла. Свистiла земля з ячейок, трiщала
смикана солома. А за кiлометр вiд ожередiв, над придорожньою посадкою,
розсипались ракети i не вщухала стрiлянина. Там був уже переднiй край.
Без кiнця мрячило, поля сивiлися, далекi дерева, телеграфнi стовпи,
скирти - все розчинялося в iмлi, тануло. Непомiтно спускалися на всiх i на
все осiннi раннi присмерки.
Коли Черниш пiдiйшов до Ясногорсько©, вона саме перевзувалася, сидячи
на купцi насмикано© соломи.
Будь вона не диною дiвчиною в батальйонi, вiн, зда ться, однаково
впiзнав би ©©. Довгообраза, бiлолиця, з примруженими великими очима...
Туга корона коси пiд беретом... Вiн уже раз бачив це обличчя в ту мiсячну
трансiльванську нiч.
- Вибачте... Сiдайте, - сказала дiвчина, коли вони познайомились.
Черниш почервонiв: бiдна, вона забулась, що сiдати йому нема де.
- Дякую.
- Ви давно прибули? - запитала Ясногорська, аби тiльки щось запитати.
Про Черниша вона вже чула ранiше, знала, що це близький друг Юрася. А
зустрiвшись, не знаходила для нього слiв.
- Давно... Власне, вчора...
- Так... Тут це вже давно. - Шура акуратно скрутила руками наскрiзь
промоклу онучу, i з не© потекло. - Набродились ми сьогоднi... Тут хоч
повтавало, а там, на луках, просто море...
- Так, море... А я вас, мiж iншим, бачив на справжньому морi, -
нiяковiючи, випалив вген. - Бiля байдарки, з веслом у руцi.
- Ах, це те фото! - Шура поморщилась, як вiд болю. - До речi, ви не
зна те, в кого воно зараз?
- У Сагайди... Вiн теж ма повернутися в полк. Шура взулася i,
похрускуючи набубнявiлою плащ-палаткою, встала.
- То було море, - зiтхнула вона.
Обо вони в цю мить подумали про Брянського.
Iз солом'яного дупла, виритого в скиртi, обтрушуючись, вилiз Шовкун.
Весь був у соломi, шапка на ньому обкрутилася вухом наперед, - здавалося,
вiн щойно оце з-пiд молотарки.
Побачивши Черниша, бо ць зворушився до слiз. Нiде правди дiти, вiн був
таки дуже м'який, до сентиментальностi нiжний, цей вусатий вiнничанин з
крутим, тепер порубцьованим пiдборiддям.
- Розлучалися в горах, а зустрiлися в долах, - промовив Шовкун
сумовито, мабуть, теж подумавши в цю хвилину про Брянського, що нiде вже
©м не зустрiнеться. - Тодi ще красне лiто горiло, а зараз, бач, осiнь все
мряками затягла... Тiльки озимина ото ще й яриться...
I, скрушно махнувши рукою, звернувся до Ясногорсько©:
- Вирив вам дучку в повний профiль... Не дуже, правда, розкiшне, але
сухо. I зверху не проб' , i вiтер не задуватиме. Тiльки остюкiв багато та
мишва шарудить.
Шура пiдiйшла до Шовкуна i повернула йому вушанку зiркою наперед.
-А ви де будете?-запитала вона санiтара. -Вирийте й собi.
- Що я, - зачервонiвся Шовкун. - Я можу де завгодно. З телефонiстами
притулюся!
За Ясногорську Шовкун пiклувався з таким же самозабуттям, як колись за
©© Юрася. Робив це вiн не з якихось корисливих мiркувань, це було його
внутрiшньою потребою. "Молодий наш цвiт, - м'яко говорив вiн товаришам, -
як же його не берегти!"
- Хороший вiн, - сказала Ясногорська про Шовкуна, коли вiн, начепивши
через плече санiтарну сумку з червоним хрестом, подався кудись шукати собi
пристановища. - Вiд нього я вперше почула про вас...
Ховаючись вiд дощу, вони присiли край солом'яного дупла. Була тiльки
п'ята година, а навкруги вже зовсiм сутенiло. Чернишевi хотiлося багато
чого сказати цiй дiвчинi-вдовi з маленькими бiлими руками, з очима,
повними туги, але вiн не дозволяв собi говорити. Вiн знав: про що б не
почав мову, все ©й болiтиме, бо все так чи iнакше буде стосуватися Юрiя,
буде пройнято Юрi м, бо хоча вони й не згадували досi його, проте вiн весь
час був з ними, мiж ними. Втiшати? Але, зда ться, вона не з тих, що
приймають втiшання. Iнодi заглибиться в думки, мовби сидить тут сама,
iнодi ж пильно погляне на нього, мовби хоче продивитися наскрiзь- хто вiн,
чим вiн завоював право на Юрасеву дружбу... - Обличчя ©© в сутiнках аж
голубе... Мабуть, багато плаче ночами... Ось перевела погляд у поле,
тьмаве, холодне, осiнн .
- Гляньте, уже й снiг пролiта , - сказала замислено, кутаючись у
плащ-палатку. - Та, боже, який вiн у них... У нас перший
снiг-бiлий-бiлий...А тут... як попiл!
IX
Якось уранцi Ха цький, повернувшись з переднього краю на ферму, був
вражений несподiваним видовищем: у дворi, в саду, поза скиртами i скрiзь
по полю - лiворуч i праворуч - стояли гармати, гармати, гармати...
Немов уродилися з землi.
Нiмцi нiчого про них не знали: завдяки туманам, ворожа авiацiя
останнiми днями не дiяла.
Тiльки-но Ха цький сiв з товаришами снiдати, за вiкном вдарила важка
гармата. Будинок здригнувся, i шибки з веселим дзенькотом посипались на
стiл.
- Оце я люблю! - вигукнув Хома, хапаючись за шапку. - Це по-мо му!
- Iштенем... Iштенем, -зашепотiв господар ферми, поглядаючи на стелю.
Бiйцi, на бiгу одягаючись, вискакували на подвiр'я.
Гармати гуркали вiд краю до краю, i чим далi в поле, то ©хнi залпи
зливались в диний потужно-тремтливий гул.
На подвiр'я влетiв Багiров на змиленому тугому жеребчику.
- Кiнчай ночувати! - радiсно скомандував вiн, не встаючи з сiдла. - На
голубий Дунай!..
Шура Ясногорська в цей час стояла на командному пунктi. Вона вперше
бачила перед собою поле бою.
Перед очима розгортався типовий для Угорщини хвилястий степовий
ландшафт: вибалки, пагорби, рiвнини i знову пасма горбiв. По сивому полю,
наче куренi, бовванiли поставленi купами високi снопи кукурудзи. Мiж тими
сторчуватими стiжками в танучих димах неквапно рухалися постатi бiйцiв,
майже зливаючись з безбарвним тлом стерень, виноградникiв та кукурудзиння.
Бiйцi йшли, розсипавшись по полю, що дедалi пiдвищувалось. Вони саме
йшли, а не бiгли короткими перебiжками, причому посувались не прямо
вперед, як годиться при атаках, а перетинали поле в рiзних напрямках,
навскоси i вбiк, здавалось, блукали по ньому, i навiть, зiйшовшись в гурти
по кiлька чоловiк, деякий час пристоювали, немов про щось радились. Тодi
©х важко було вiдрiзнити вiд купи кукурудзяних снопiв. Збляклi димчастi
хмари летiли над полем по-осiнньому низько i швидко.
- Це вже атака? - запитала Ясногорська комбата Чумаченка. Капiтан
Чумаченко, лiтнiй високий мужчина з моложавим обличчям i сивими скронями,
стояв поруч не©.
- Атака, атака, - вiдповiв вiн, дивлячись у бiнокль. - Артпiдготовка
кiнчилась, люди встали, просуваються, чому ж не атака!.. Хлопцi йдуть, як
боги!
Хлопцi йшли, як боги! Весь обрiй всiявся тими сiрими богами. Однi
пiдiймались пологим схилом, iншi вже зникали за горбом i наче входили в
землю.
Шура гадала ранiше, що пiд час атаки треба обов'язково бiгти, бiгти
вперед по геометричнiй прямiй, як у фiльмах, а тут бiйцi йшли неквапно, на
весь зрiст, рухались i прямо, i навскiс, розходячись променями, наче
обмiрювали все поле, як землевпорядники.
Шурi здаля не видно було, що там бiйцi шугають по колiна у важкому,
розкислому чорноземi i бiгти не можуть, бо не сто метрiв треба
перескочити, а переслiдувати противника до самого вечора, а потiм з вечора
до ранку. А не йдуть прямо, навпростець, тому, що пiд ногами раз у раз
помiчають березку дротикiв, яку треба переступити, не зачепившись, щоб не
злетiти на мiнах й повiтря. А "ура" не кричать тому, що "ура" для них не
парадна розвага, а теж зброя, i ©©, як усяку iяшу зброю, треба економити
на слушний час. Зараз пускати в дiю цю зброю не було нiяко© потреби, бо
нiмцi драпали. Приголомшенi ударом артилерi©, вони не скоро опам'яталися.
Де-не-де стали окликатися ожилими кулеметами. Поле пiсля гуркоту канонади
здавалося великим i тихим, як степ у мертву обiдню пору. Кулемети
поцокували в ньому, наче невидимi коники.
Пiхотинцi посувалися повiльними методичними хвилями. Деякi навiть
понапинали палатки, бо сiявся дрiбний дощ. I, мабуть, саме цими кобеняками
та поважлою неквапливiстю бiйцi нагадували дiвчинi землемiрiв. Шура
починала розумiти, що й величезнi простори за ©© спиною здаються ©й так
безповоротно, назавжди вiдвойованими саме тому, що ©х взято не авантюрними
десантами, не бомбами з верескливими "психiчними" сиренами, не
декоративним загоном мотоциклiстiв. Нi! ©х сходжено крок за кроком,
грунтовно перемiряно ногами пiхотинця. Пiхота! Матiнка пiхота!..
I хоча Шура вислала вперед санiтарiв, а саму ©© комбат не пускав туди,
поки не буде в цьому крайньо© потреби, - ©й не стоялося тут. Вона мiцнiше
натягнула берет, повiсила через плече санiтарну сумку.
- Товаришу комбат, я пiду.
Чумаченко не став ©© затримувати.
I Ясногорська, важко чахкаючи в хлипкiй драговинi, пiшла. Чим бiльше
вона вiддалялась, схиляючись проти мряки наперед, нехапливе ступаючи, тим
бiльше нагадувала й собою втомленого мирного землевпорядника.
Вася Багiров з досвiду знав, що коли почався такий наступ, то
батальйон, рано чи пiзно, пiде вперед. Щоб не вiдстати вiд сво©х
вогневикiв, старшина завжди вирушав заздалегiдь. Тому, ще не вщухла
канонада артилерiйсько© пiдготовки, а пiдводи мiнометникiв, навантаженi
бо припасами, вже вискакували з ферми в напрямку передово©. Господар
ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю i нарядившись у дранi
черевики, стояв бiля ворiт i прощався.
- Хомо! - зворушено гукнув вiн Ха цькому, стрясаючи капелюхом. -
Вiсонтлаташо!
З балакучим Хомою вiн особливо зблизився. Не раз вечорами, коли
Ха цький був вiльний вiд поста, вони годинами просиджували за склянкою
вина, мирно розмовляючи тi ю дивовижною вселюдською мовою, що ©©
витворювало саме похiдне життя.
Фермер хотiв з уст рядового бiйця, такого ж, як i вiн, хлiбороба,
почути правду про Радянську державу, перевiрити правдивiсть того, що йому
роками втовкмачувала в голову сiльськогосподарська газетка, яку вiн
передплачував.
Хома розповiдав.
У цих розмовах сам на сам з людиною iншого, далекого свiту Ха цький
почував себе зовсiм iнакше, нiж пiд час розмови з сво©ми товаришами по
збро©. З ними вiн мiг розмовляти про що завгодно i як завгодно. Але в
розмовi з цим iноземцем вiн, хоч-не-хоч, мусив добирати особливi слова.
Вiн наче ставав на деякий час повпредом.
Дома, в сво му колгоспi, перед якимось представником з району чи з