Гончаров Анатолий. Прапороносцi

Волоцюга, сказали б, байстрюк, безбатченко, най його мамi.
Блиснула вгорi запальничка, i Ясногорська побачила вусатi загорiлi
обличчя, наче вилитi з червоно© мiдi. Прикуривши, бiйцi знову загомонiли.
- А так, дивись, Романе, тобi всюди i шана, i хвала. Тiльки лиш глянуть
на тво© погони, на п'ятикутну зiрку, на твiй ППШ - одразу капелюхи з
голiв...
- Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягала
собi на голови трансiльванськi чабанськi шапки... Вигляд не той.
Пам'ята ш, як вiн заставляв нас гвардiйськi значки глиною терти... Теж
неспроста. Хотiв, щоб хлопцi була хк орли, щоб усе ва них
лежало по формi
- Казав був: "Хай тебе люблять, хай тебе и бояться..." Ти ©м слово
скажеш, а вони вже бородами кивають: йо, мовляв, йо. Добре. Звiсно, на
вiйнi як на вiйнi, iнодi й не хотiв би кого скривдити, а мусиш... Сiно ось
чи сь сво©ми кiньми згодову мо...
- Зате скiльки ми людей врятували! Йдеш - все пiсля тебе, як пiсля
весняного дощу: повiтря свiже, земля зелена... "Iсторична мiсiя", -казав,
бувало, Брянський...
Брянський... Юрась... Ясногорськiй здавалось, що всюди вiн тут
продовжу жити. Продовжу спонукати й пiдтримувати, дозволяти й
забороняти, дiяльно втруча ться повсякчас в життя сво©х бiйцiв.
На подвiр'я неквапом в'©хав вершник, його окликнув невидимий серед
пiдвiд вартовий:
- Хто йде?
Вершник, знаючи, видно, що вартовий уже впiзнав його i запиту бiльше
для порядку, вiдгукнувся хмуро, неохоче:
- Сво©.
По голосу Ясногорська впiзнала старшину.
- Не заблудилися в степу, товаришу старшина? - уже привiтнiше запитував
©здовий, що саме вартував. - Така тьма!..
- I, як на зло, нiде нiщо не горить, -сердчвся Ба-гiров, розсiдлуючи
коня. - Ферми одна на одну схожi... Глухо, пусто, i собака не гавкне...
Тiльки но колiях i орi нтувався.
- По колiях?
- Атож. Води в них повно поналивало: блищать, свiтяться скрiзь, де ми
про©хали.
"Де ми про©хали - колi© свiтяться!" - зiтхнувши, подумала Ясногорська.



V

Прибуття в полк дiвчини, наречено© загиблого офiцера, стало подi ю.
Заступник командира полку, гвардi© майор Воронцов, поклопотався, щоб
Ясногорську, згiдно з ©© бажанням, призначили командиром санiтарного
взводу саме в третiй батальйон, в той батальйон, де пройшов свiй бойовий
шлях Брянський.
Воронцова Шура впiзнала одразу. Вiн зовнi не дуже змiнився за цi роки.
Тi ж сiрi, завжди настороженi очi пiд рудими кошлатими бровами. Велика
лобата голова, що тепер уже, правда, зовсiм вилисiла. Спокiйнi,
врiвноваженi рухи. Ясногорську немало вразило, що колишнiй сердитий
полiтрук з перебитими ногами тепер навiть не шкутильгав.
Третiй батальйон стояв у тимчасовiй оборонi серед степових горбiв та
балок по виноградних плантацiях. Це було за кiлька десяткiв кiлометрiв на
пiвнiчний схiд вiд Будапешта. Цiлими днями сiялись крiзь сiре сито осiннi
дощi, а коли ©х не було, то над полем вiд ранку до самого вечора бродили
тумани. Роти, зарившись в мокрому глеюватому грунтi, коротали днi без
особливих тривог. Ночами пiдiймалися на аврали: транше© заливало водою.
Пiхота вичерпувала ©© вiдрами, а мудриголови-мiнометники притягли собi
звiдкись невеликий пожарний насос i викачували воду механiчним способом,
хвальковито демонструючи перед сусiдами досягнення людсько© цивiлiзацi©.
Мiномети стояли на вогневiй, мов панянки: всi дiд кокетливими
парасольками, що захищали ©х вiд дощу. Бiйцi до них i звертались, як до
панянок, - тiльки па "ви":
- Дозвольте перевiрити ваш прицiл...
- Дозвольте вас протерти банником...
В першi днi перебування Ясногорсько© в батальйонi ©й довелось пережити
немало прикростей. З рiзних бокiв на не© повели наступ нав'язливi
поклонники з числа зовсiм юних офiцерiв, якi прибули в полк уже пiсля
загибелi Брянського. Дiставши вiд дiвчини одкоша i все ж не втрачаючи
надi© рано чи пiзно домогтися вза мностi, цi орли стали на диво часто
хворiти. Шуру викликали то в одну, то в iншу роту: "Прийдiть, занедужав
такий-то..." Воiга терпляче блукала по всiх пiдроздiлах, не виявляючи
нiяких серйозних захворювань. Залицяльники були здоровi як бики. Водночас
вона перевiряла особовий склад на знамениту "форму 20", нещадно ганяла
неохайних за немитi руки, за нестриженi чуби, за бруднi казанки.
На командний пункт поверталася стомлена, вся в глинi, бо хоч у
пiхотинських траншеях i були настеленi дошки та гардеробнi дверi, проте
рiдке болото чвиркало крiзь них до самих колiн.
"Захворiв" якось i комбатiв старший ад'ютант, капiтан Сперанський. Вiн
засiв у сво му блiндажi i весь день не виходив на бiлий свiт. Його "ламало
й морозило". Увечерi в блiндаж до Ясногорсько© з'явився ординарець
Сперанського: капiтан хворi , просить зайти.
Шура, набiгавшись за день по траншеях, мусила накинути на плечi шинель
i знову йти. Наближаючись до ад'ютантово© землянки, вона зачула там
бренькiт гiтари. Проте, коли постукала в дверi, гiтара замовкла, а
натомiсть почувся майже стогiн:
- Да-а...
В блiндажi було чисто, пахло парфумами, на столi горiла гiльзова лампа.
Капiтан лежав на трофейних перинах, в головах у нього стояла блискуча,
добута в бою угорська шабля. Треба сказати, що молодий капiтан мав
репутацiю вiдважного офiцера.
"Пика - як не трiсне", - подумала Ясногорська i, приховуючи
роздратування, стримано запитала:
- Що з вами?
- Не знаю, Шуро, щось так... розумi те...
- Температурить?
- Зда ться, температурить. Поставили термометр, змiряли.
- Нормальна, - сказала Ясногорська неприязно.
- Чого ви сердитесь, Шуро? - пiдвiвся на лiкоть Сперанський, i великi
голубi очi його стали затягатись меланхолiйною поволокою. - Зна те, яка
тут нудьга...
Яка собача нудьга сидiти в цих прокислих виноградниках!.. Рапорти та
рапортички, слова живого не почу ш...
- Ви задля цього присилали ординарця?
- Шуро, а хоча б?.. Шура задихалась.
- Капiтан... Капiтан... Ви - хам.
Щоб не розридатись, вона швидко пiшла до виходу, притримуючи бiлими
руками борти шинелi. На блiндажi в цей час загупотiло. "Пiдслухували в
трубу, торти, - вилаявся в думцi Сперансьний. - Роздзвонять тепер..."
Шура зайшла в свою вогку землянку. Долi, на брезентових носилках, спав
санiтар, накрившись шапкою, Дiвчина добралась до сво©х нар, роззулась i
сiла, обхопивши руками колiна. Гiрка образа ятрила ©©. Навiщо вiн так
робить? Хiба вона винна, що така собача нудьга в цих чужих виноградниках?
Хiба вона прийшла сюди, щоб стати комусь лялькою i розвагою? Ткнувшись
головою в колiна, вона тут уже наплакалася вволю, хлипаючи, як маленька.
Наступного дня в батальйонi був Воронцов. Вiн зайшов з комбатом
Чумаченком i до Шурино© землянки.
- Не дуже тут затишно, - сказав майор, присiдаючи на нарах. - Як
дума ш, Чумаченко?
- Недуже.
- Помiнятись би вам, га? Не згоден? Комбат почервонiв.
- Так от, Чумаченко, щоб вам не мiнятись, ти сьогоднi ж накажи
поставити сюди пiчку... Звичайну пiчку,
Розумi ш? Може, тут ще доведеться пораненим лежати, а й дочка, бачиш,
аж посинiла.
Ясногорська справдi стояла блiда, з синiми смугами пiд очима.
- Тодi ви були зовсiм iншою, - глухо заговорив майор, звертаючись до
Ясногорсько©. - Пам'ята те, в ешелонi?.. Все гримiла сво©ми милицями через
увесь вагон та застувала менi вiкно. Навiть сварилась. А тепер...
- Я й тепер сварюсь, - скупо кинула Ясногорська. - Навчилась.
- Звичайно, як не навчитись... Такi унiверситети... Клопоти новi... А
тодi ви здебiльшого рюмали ночами та пригадували...
- Я й зараз пригадую.
- Що?
- Так... всячину.
- Примiром?
- Примiром, вашу лебедину легенду.
- А-а, легенду! Пам'ятаю. Нi, то не легенда... У них справдi так...
- Справдi? - звела брови Ясногорська. - Тiльки один- диний раз? На все
життя?
- На все життя.
- А потiм? Вниз головою?
- Не слiд приймати це так близько до серця. Не забудьте, що лебедi -
птахи. Чистi, красивi, оспiванi всiма поетами, але тiльки птахи.
- А в людей?
- А в людей так не може кiнчатися. Хiба нашi iнтереси обмежуються цим?
Лебiдь!.. Лебiдь бачить тiльки свою пару, сво озеречко, а людина -
ого-го! ©й видно куди ширшi обрi©! I назад, i вперед. Хiба хто на землi
крилатiший за людину? Так-то, дочко... А як тобi тут у нас?
- Добре.
Чумаченко полегшено зiтхнув.
- Навiть добре? - здивувався майор. - Не набридають, не в'язнуть? Дають
вiдпочити?
- Дають, - дiвчина зашарiяась, як яблунька.
- А в мене iнформацiя iнша, -нахмурився замполiт, розглядаючи стелю
землянки. - Я чув дещо таке... I ти, Чумаченко, чув?
- Чув, товаришу гвардi© майор. Це д©йсно слабке наше мiсце: як оборона,
так казяться.
- Iз жиру вони в тебе казяться... Ах, лобуряки! Майор лаявся, проте
злостi не чулося в його словах. Через деякий час весь командний пункт мав
нагоду спостерiгати таке: замполiт, сутулячись, зайшов у блiндаж до
капiтана Чумаченка, вигнав усiх i послав ординарця покликати сюди
Сперанського. Ад'ютант пробiг, як на пожар, важко брязкаючи блискучими
трофейними шпорами.
Нiхто не знав, про що так та мниче розмовляв замполiт з бравим
ад'ютантом сам на сам у комбатовому блiндажi. А бесiда була, видно,
гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею вилетiв звiдти, червоний як
рак, i тут-таки за будь-здоров вибанiгував свого ординарця, що перший
попався йому на очi. А Чумаченковi замполiт наказав пiсля цього самому
пройтись по стрiлецьких ротах, уважно обстежити здоров'я сво©х юних
лейтенантiв i, якщо знайдуться серед них пiдозрiло "хворi", негайно
посилати в бойову охорону на поправку.
- На грязi, - сухо звелiв Воронцов, знаючи, що в окопах боново© охорони
грязюки було по пояс. - Там пройде. Пороки серця i всi iншi пороки як
рукою зниме.
Пiсля цi © iсторi© Ясногорську називали в розмовах не iнакше, як
Вiрною. Вiрна!.. Найбiльше радiли з цього ©© нового iменi мiнометники.
Вони весь час десятками очей i вух стежили за ©© поведiнкою в батальйонi.
I насамперед вони вважали б себе кровно ображеними, коли б Ясногорська -
наречена ©хнього славного командира! - дала пiдставу назвати себе не так.
У Ясногорсько© з мiнометниками склалися особливi стосунки. По неписанiй
i неказанiй угодi, дiвчина вважала цей пiдроздiл нiби сво©м, а мiнометники
вважали Шуру сво ю. Роту по традицi© ще й досi багато хто називав ротою
Брянського. Хоча в ротi вже було чимало нових людей, якi Брянського не
застали, але, пiд впливом його вихованцiв, вони теж пройнялися високою
пошаною до загиблого командира, вiдомого ©м наче з пiснi.
З вихованцiв Брянського в ротi ще залишились Роман i Денис Блаженки,
телефонiст Маковей, веселий бiлкастий подоляк Хома Х'а цький, старшина
Багiров та декiлька iнших. З госпiталю, адресуючись на старшину, писав
вген Черниш. Здоров'я його кращало. Лейтенанта Сагайду контузило на Тисi,
i вiн зараз теж вiдлежувався десь у госпiталi.
Ротою тепер командував гвардi© старший лейтенант Кармазин, присланий з
резерву. В батальйонi поза очi Кармазина частiше величали просто Iваном
Антоновичем, може, з поваги до його педагогiчного минулого. До вiйни вiн
був директором середньо© школи десь на Чернiгiвщинi. Розважний, солiдний,
рокiв за сорок, вiн мав у пiдлеглих i в начальства значний авторитет як
знавець сво © справи та ще як людина суворо принципова. Коли мiж офiцерами
виникала з якогось приводу суперечка, Iвана Антоновича звичайно обирали
суддею.
Брянського Кармазин знав дуже добре: обидва вони були ветеранами полку.
Дружити мiж собою особливо не дружили, у вза минах були
стримано-коректними, а деколи Iван Антонович трохи навiть заздрив раннiй
славi Брянського. Однак зараз до колишнього свого бойового колеги Iван
Антонович ставився без усяких ревнощiв.
Вiн анiтрохи не ображався тим, що теперiшню його роту i досi, за
давньою звичкою, називають ротою Брянського.
Коли Ясногорська приходила на вогневу мiнометникiв, тут уже все чекало
на не©. Зеленi "самовари" з-пiд кокетливих парасольок наче привiтно
всмiхались ©й. Iван Антонович, покректуючи, вилазив з сво © землянки,
витираючи стiни вузького проходу крилами сво © плащ-палагки. Вигляд
старшого лейтенанта був такий щиро-привiтний, гостинний, що, здавалось,
йому в руках браку тiльки хлiба-солi на рушнику.
Бiйцi з прихованою радiстю чекали, доки фельдшерка зайде в ©хнi
пiдземелля, огляне ©х, огляне казанки, що горять на полицях, як сонце,
натертi, звичайно, ради ©© вiзиту. Перевiряючи мiнометникiв на "форму 20",
Ясногорська щоразу дивувалась, якi вони всi чепурнi, охайнi. Ставила ©х
взiрцем для решти пiдроздiлiв батальйону. Чи могла вона пiдозрювати,
скiльки до ©© приходу тi нещаснi сорочки пеклися над полум'ям? Проте коли
якось в одного з новеньких було випадково "виявлено", то почервонiла вся
рота. Такий жах! Старший сержант Онищенко, парторг роти, не сходячи з
мiсця, присягнув, що "бiльше цього не буде".
Доки Шура перебувала на вогневiй, жодне погане слово не зривалося нi в
кого з уст. Не лише розмови, а навiть погляди бiйцiв прибирали якогось
цнотливого виразу. Найпри мнiшим для Iвана Антоновича було те, що хлопцiв
нiхто не попереджав заздалегiдь, щоб вони поводилися саме так. Виходило у
них це само собою, просто тому, що перед ними була наречена ©хнього героя
командира, що вона була Вiрна, що вона сво ю вiрнiстю й дiвочою чистотою
теж пiдтриму в очах iнших честь i заслужену гордiсть ©хньо© роти.
Буваючи в батальйонних тилах, Ясногорська нiколи не минала володiнь
Васi Багiрова. ©© тягнуло сюди, яку рiдний дiм, з рiдними звичаями,
спогадами, запахами... I хоча бiйцi-©здовi з почуття сором'язно©
делiкатностi нiколи першi не заводили розмови про Брянського, - Дiвчина з
найнезначнiших дрiбниць помiчала, що Юрась тут i досi iсну i вплива на
них.
Привiтнiсть ©здових нiколи не переходила в панiбратство. Може,
стримували ©х офiцерськi погони Ясногорсько©, чи просто якимсь людяним
iнстинктом вони вiдчували, де тут повинна бути межа.
Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки, смiшно надимаючись,
зважився-таки запропонувати Яс-ногорськiй сво© послуги:
- Давайте, я вам шинельку... трошки пiдправлю, перероблю.
Шура глянула на сво© довгi, пiдкоченi рукава i ледве стримала готовi
бризнути радiснi сльози. Про не© дбали, за ае© пiклувалися з такою
зворушливою нiжною незграбнiстю!
З нагоди Шуриного приходу кухар мiнометникiв Гриша жарив i шкварив
рiзнi делiкатеси, на якi тiльки вистачало у нього хисту. Подаючи Шурi
печеню, вiн завжди вибирав для не© курячi пупики, мабуть, тому, що сам
найбiльше ©х любив. При цьому ©здовi, якi пильно стежили за Гришею, ие
помiчали з його боку жодного двозначного погляду, яким би вiн окинув
стрункий дiвочий стан. Прислуговуючи дiвчинi, уперто косився неборака вiд
спокуси вбiк, i це той самий Гриша, що мав у ротi репутацiю запеклого
донжуана! Картоплю йому чистили завжди якiсь фарбованi вертихвiстки, що ©х
вiн i в безлюдних степових хуторах добував наче з-пiд землi, ©здовi довго
мiркували, чому iноземки так цiкавляться ©хнiм куховаром, пронозуватим i
сутулим, як сiльський дячок. Хома Хаецький чомусь вбачав причину цього в
тому, що Гриша - горбатий.
- Скiльки я знав горбатих, усе ©м такi кралi попадаються, що ну!
Сам Ха цький був прямий, як струна. Накручуючi© сво© вуса, вiн любив
заводити з Шурою статечнi розмови про угорського адмiрала Хортi. Хому дуже
цiкавило i навiть непоко©ло, як це в кра©нi, де нема жодного моря, раптом
править усiм - адмiрал.
- й-же- й, це непорядок, - пащекував Хома. - Що на морi? Там
який-небудь навiть дурний адмiрал багато лиха не нако©ть: потопить
корабель, та й усе. А пусти такого правителя на сушу: незчу шся, як
потопить тобi весь народ!
Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково
ставиться до всiх. Коли приходили митись мiнометники, то не могла
втриматись, щоб не вибрати ©м з пакункiв бiлизни, де краща, цiлiша,
бiлiша. Частiше, нiж до iнших, забiгала до них запитати, чи досить гарячо©
води та мила. I хлопцi, рожевi вiд потилиць до п'ят, одвертаючись до стiн,
кричали дружним хором:
- Досить! Досить!
Шура картала себе за те, що не може бути безсторонньою, i все ж таки -
не могла. Та як же вона могла бути однаковою до всiх, коли Хома ©й
все-таки чимось ближчий, коли Вася Багiров, лаштуючи увечерi пiдводу
спецiально для того, щоб вiдвезти Шуру звiдси на командний пункт,
турботливо накида дiвчинi на плечi палатку, як справжнiй рицарi Хто зна,
де цей тесляр Крайньо© Пiвночi мiг навчитися рицарських тонкощiв!
здовому, який везтиме Шуру, Вася наказу бути обачивим, не заблукатись у
туманi i не за©хати в гостi до фрiцiв.
- Товаришу старшина! Ви ж мене зна те не вiд учора, - запевня бо ць.
Прощаючись, Багiров вiдклика Ясногорську вбiк, блискаючи темними
iскрами косих очиць, говорить iз зворушливою та мничiстю:
- Може, там хто буде в'язнути до вас... Або говорити рiзнi такi
слова... нехорошi. То ви нам скажiть. Тiльки скажiть... А ми вже його
розпишемо по-гвардiйському!



VI

Хому Ха цького фронтове життя мiнило на очах у всiх.
Це був уже не той лукавий, дещо полохливий подоляк, який при наближеннi
"месершмiтiв" впивався зубами в землю i молив невiдому силу:
- Пронеси!
Попри всi злигоднi i турботи переднього краю Хома навiть погладшав,
щоки мав, як налитi. Привозячи "гурки" (мiни) на вогневу, Хома охоче
борюкався з лобатим Маковейчиком i вибрикував, мов кiнь. В його поведiнцi
поступово зникли деяка запобiгливiсть i острах, i натомiсть з'являлась
горда рiшучiсть, упевненiсть, навiть зухвальство. Нi вдень нi вночi вiн не
скидав з пояса чохла з нiмецьким багнетом-кинджалом, похваляючись, що
колись-таки власноручно шимоне тим ножакою яко-го-небудь фрiца.
- Гей, фрiце, фрiце! - сварився кулаком Хома у бiк противника. - Чи не
казав я тобi в сорок першому,, що брехнею пiвсвiту пройдеш, та назад не
вернешся!
Порожня кобура висiла в Хоми при боцi, готова прийняти туди трофейний
револьвер - давню Хомину вимрiйну.
Ранiше, коли, бувало, на маршах або вночi пiд час тисняви на переправах
виникали звичайнi в таких випадках сутички мiж ©здовими рiзних частин,
Хома тримався подалi вiд грiха. Старшина Багiров одного разу дав йому за
це тако© нагiнки, що Хомi вона зосталася в пам'ятi надовго.
- Ви що ж, Ха цький, тушу тесь? - гримав Вася. - Чому заховалися пiд
воза, коли транспортна рота чесала Островського батогами? Раз один встряв
у бiйку, то тут встрявай уже всi!
- Я лiвша, - виправдувався Хома. - I, крiм того, у мене якраз колесо
спадало!
- Колесо, - презирливо чвиркнув крiзь зуби Вася. - Штани у вас спадали,
а не колесо! Теж менi гвардi ць! За те, що не виручили в бiдi товариша,
ма те три наряди поза чергою!
- сть, три наряди поза чергою! - ковтав Хома. - Але, товаришу гвардi©
старшина!.. Коли ж я ©х вiдстою? Ниньки я й так щоночi на посту. Хiба, мо,
пiсля вiйни?
- Не патякайте, Ха цький! Три вiдра картоплi! На кухню - марш!
Куховар Гриша тiльки цього й жде. Вiн радий запрягти Хому. Язикатий
подоляк вiчно бере на глум Гришинi романи з вертихвiстками.
Надалi Хома вже не пiрнав пiд воза. З часом його циганськi вуса, що
стали вiдомими в полку, панували над переправами. Вiн влiтав на грiмкi
дошки перший, погрозливо здiйнявши над головою важкий, з китицями, батiг.
В ©здовi Ха цький попав завдяки реформам Iвана Антоновича. Iван
Антонович для того, щоб рота була згуртованiшою, щоб не створювалась
окрема, за його висловом, "каста ©здових", завiв порядок, за яким
мiно-вози перiодично мiнялися. Пiсля вiдбуття ними певного часу при конях,
командир роти вiдкликав ©х на вогневу, а iнших, з вогневикiв, ставив на
©хн мiсце. Iван Антонович пишався сво ю реформою, спрямованою на те, щоб
нiхто з бiйцiв "не розучився стрiляти". Тепер Хома саме вiдбував цей
тиловий медовий перiод.
Щоправда, транспорт мiнометних рот назвати тилом можна лише умовно. Де
тiльки змога, цей "тил" сто©ть укупi з вогневою. Пiд час маршу
посуваються здебiльшого разом. Тiльки якщо вогнева розташована пiд самими
бойовими порядками пiхоти i нема де замаскувати коней, - пiдводи
зупиняються за кiлометр чи два позаду, в населеному пунктi. Тут ©х не
дiстануть ворожi кулемети, проте вогонь артилерi© i мiнометiв часто-густо
обрушу ться саме на них. Крiм того, пiд час бою мiновози Мусять курсувати
весь час з бо припасами на вогневу, проскакуючи сюди хоч. серед бiлого
дня, хоч на очах у противника. Вогнева не може чекати. Цим поясню ться те,
що втрат серед ©здових було завжди бiльше, нiж серед вогневикiв. А
все-таки Хому приваблювала посада ©здового. Вiн, як i старшина, змалку
любив коней. Хомина пара сiрих у яблука, з заплетеними гривами, з
м'язистими грудьми брала всiх на буксир у згубних мiсцях. Правда, i
з'©дали його конi не лише свою пайку вiвса. ©здовi це добре знали, вiд
Хоми ховалися з вiвсом по-глибше, проте впiймати подоляка на гарячому нi
разу не могли. Все це, однак, не заважало ©м ставитися до Хоми з щирою
симпатi ю. Коли Ха цький затримувався десь на вогневiй або в небезпечному
рейсi, то без нього вечеряти не сiдали. Кожному тодi наче бракувало
невгамовного, веселого подоляка.
З начальством Хома тримався гiдно i був мастак побалакати. Погомонiти з
високим начальством було для Хоми просто-таки втiхою. Особливо його
радували зустрiчi з Геро м Радянського Союзу гвардi© майором Воронцовим.
З майором Ха цький став на близьку ногу, ще митарствуючи по
Трансiльванських Альпах. Тепер, заходячи до мiнометникiв, замполiт не
забував спитати, чи зберiга ться ще в них той альпiйський канат, з яким
вони колись штурмували скелю. I Хома запевняв майора, що канат лежить у
нього чин чином у передку.
- Допiру оце просушував усе i його просушив... Хай буде.
- Хай... Хто зна , може, ще зустрiнуться нам на шляху не однi Альпи.
Потiм майор питав Хаецького, що чути з дому. Хома якось був поскаржився
замполiтовi, що бригадир не дав Явдошцi соломи покрити хату. Воронцов
написав листа головi колгоспу. Вiн писав такi листи десятками: головам
колгоспiв, секретарям райкомiв, вiйськкомам. I бiйцi линули до нього з
усiма сво©ми болями. Цей плечистий майор з сiрими розумними очима здавався
©м всемогутнiм заступником, який все може, досить тiльки звернутись до
нього. I майор справдi дбав про родиннi справи сво©х бiйцiв, як про сво©
власнi.
- Маю листа, - хвалиться Ха цький.
- Дав бригадир соломи?
- Сам i вкрив, товаришу гвардi© майор. Пошептало! I Хома почина при
всiх бiйцях читати майоровi листа вiд Явдошки:
- "Хтомочко, мiй дорогий, якби бог дав хутчiй розбити ворога i
здоровому додому прийти... Передай вiд мене i вiд дiток наших щире спасибi
тво©м офiцерам, що прописали нашому головi. Я тiльки почула на роботi, що
прибув у контору такий лист, а прийшла додому - гарба соломи на подвiр'©
наче вродилася. Сам бригадир зверху на хатi ходить, як чорногуз. Не знаю,
що там таке писали ©м тво© офiцери, що аж на хату ©х винесло... А то вже i
стеля падала, i по стiнах текло...
Хтомочко, мiй дорогий, не знаю, як мо серце уривалося за тобою, я вже
не могла на постiль вилiзти i по свiту ходити. Я кажу, чи я ще мало
наплакалася, чи я ще мало набiдилася, що його не чути. Буду просити,
щобись вiдписував менi щотижня i не забував, господарю мiй далекий..."
- А ви чого ж це не писали? - суворо перебива Хому замполiт. - На
чорнявих мадьярок задивились? Про свою забули?
- Що ви, товаришу гвардi© майорi Побiйтесь бога! В мене теж чорнява! На
все село молодиця!
- А в чому ж справа?
- Та це ще як ми до Муреша скакали, то я рiдко писав. Зна те, як ми там
наступали!.. Не до писанини було!.. День i нiч без продиху!.. Кiлометрами,
а не ярдами!..
- Ярдами? Чи ви хоч уявля те собi, товаришу Ха цький, що таке ярд?
- А чому би я мусив не уявляти, -спокiйно знизу плечима Ха цький. -
Ярд - це щось таке, як старорежимнi лiктi. Мiзерна мiра, в нас ©© нема, то
тiльки союзники собi вигадали, щоб бiльше було на лiчбу.
- Хомо, - гукають бiйцi, - ану розкажи, яке там ниньки зведення у
союзникiв! Дехто при цьому вже пирска .
- Там наступають завзято, - серйозним тоном каже Хома. - Пiсля упертих
бо©в три дивiзi© союзникiв вдерлися в сiльський населений пункт. Захоплено
в полон одного айн-цвай.
- А втрати?
- Один контужений. Став на спочинок.
- Ого! То вони мають час писати додому! - гукають бiйцi.
- I ви пишiть, - похмуро каже майор. - ©м - сво , нам - сво . Нашi
жiнки вартi того, щоб ми ©м писали. А то, бач, Явдошка затужила...
- Солдат сльозам не дуже вiрить, - блима Хома, як негр, сво©ми
бiлками. - 3 Тиси я ©й написав. А тепер, кажу, напишу з Дунаю. Дивись,
кажу, там сама. За мене - будь спокiйна. Адже в мене тепер не один наш
колгосп. Маю великi дiла. На черзi дев'ятий удар.
- А десятий? - питають Хому бiйцi, гигикаючи загодя.
- Десятий, то вже - додому, до хати!
- "Хтомочко, мiй дорогий, - продовжу читати Ха цький, - нашiй телицi
уже шостий мiсяць, а вiвця кiтна. Не забувай нас i на синiм Дуна©, бо ми
ляга м i вста м, думаючи про тебе. Посила мо тобi низенький уклiн - вiд
бiлого лиця до сиро© землi...
Ще забулась - у нас прийшов Стах, лiвою рукою не волода , i Миколин
швагер без ноги i робить чоботи... А смертю хоробрих - Олекса, i Штефан, i
Прокiп..."
- Обох кумiв нема! -з болем вигуку Ха цький. - Товаришу гвардi©
майор!.. Багато наших людей нема! Гинуть! Ось ви ганите мене, що рiдко
пишу... А що писати? Бити ©х треба швидше, проклятих! Скажу вам правду,
товаришу гвардi© майор: ранiше менi телиця з голови не виходила. А тепер
усе рiдше та рiдше сниться. I вiвця кiтна... Хай котиться на здоров'я...
Але хiба менi зараз тiльки це на умi? Ксли вся вропа нас чека i порядку
жде! Бо Олекса, i Штефан, i Прокiп наклали головою... То я питаюся: за що?
Я маю знати, як тутко буде пiсля нас.
- Ваше право, товаришу Ха цький.
- Бо ондечки ходять чутки, що в румунську дивiзiю, котра за нами
сто©ть, поналазили фашистськi офiцери та й каламутять воду-за нашою
спиною... Чи для того ми Романiю бурею пролетiли, а всю Трансiльванiю на
лiктях перечовгали, щоб там всяка нечисть знову голову адоймила? Ще не
висохла там кров наших Штефанiв та Прокопiв... Та Брянських! Еж так? То
хай буду знати,
Хто там у них у правлiннi засяде: чи нашi приятелi, а чи вороги.