Гончаров Анатолий. Прапороносцi

це хтось iз переднiх в гарячцi переплутав наказ? Але товаришi вже ставили
зброю на запобiжники, i Маковей зробив те ж саме, одразу повертаючись до
реально© дiйсностi.
Звiстка про перемогу па деякий час була приголдм-шила хлопця. Йому
здавалося, що тепер все пiде по-новому, що вiдтепер люди мусять керуватися
в життi якимись зовсiм iншими правилами, нiж досi. Мусять зняти з себе
всякi обмеження, забути про все буденне, заговорити один до одного iншою
мовою. Адже сьогоднi все навкруги було iншим, неповторним, фантастично
прекрасним.
Все почалося вранцi при сходi сонця, коли звiтка про перемогу
наздогнала на маршi полк, коли схвильований, зблiдлий Самi в, вихопившись
наперед, до знаменщикiв, па льоту скомандував ©м:
- Прапор з чохла!
Поглядом, сповненим щастя й готовностi, Вася Багiров прийняв команду,
вправним рухом зiрвав загрубiлий, мов солдатська долоня, чохол, i шовкове
багряне полум'я вибухнуло з-пiд нього, пружно залопотiвши на вiтрi.
Полк на це вiдповiв загальним салютом.
Маковей i стрiляв, i плакав, i смiявся, не чуючи себе, не чуючи iнших.
Просто серед дороги почався летючий короткий мiтинг. Бiйцi на ходу
вистрибували з сiдел, щось радiсно кричали один одному, мiцно обiймаючись
та цiлуючись, гублячи сво© вигорiлi на всiх сонцях пiлотки. Маковея теж
цiлували, лоскотали вусами якiсь невпiзнаннi щасливi люди, i вiн когось
цiлував, когось поздоровляв, збуджений, бентежний, закоханий в усiх i в
усе. Якось зовсiм ненароком угледiв крiзь вируючий натовп Черниша i
Ясногорську. Вони теж поцiлувалися - довго i мiцно, видно - вперше, видно
- до гарячо© п'я'н-костi, на людях, при всiх. I нiхто цим не здивувався, i
Маковей не скрикнув, бо сьогоднi все було можна, бо все найкраще на свiтi
починалося звiдси... Однак пiсля цього Шура чомусь заплакала, затуливши
обличчя бiлими руками.
А Маковей в пекучiй нестямi повис сво му коневi па ши©, бiля яко© не
раз грiвся в лютi морози та хуртовини, по-дитячому палко мрiючи про такий
ось, як сьогоднi, весняний сонячний ранок... Все сталося, здiйснилося! А
Шура стояла, закрившись руками, поцiлована, грiшна i недосяжна, краща нiж
будь-коли. Маковей обiйняв коня, як друга, i палко поцiлував його в
бархатну теплу шию. Кiнь здивовано косився на нього зверху сво©м великим
ясним оком.
Все кипiло навкруги, переливалося барвами лiсу, блиском збро©, свiтлом
людських облич...
А майор Воронцов, з дудочкою паперiв у руцi, вже стояв перед бiйцями на
гарматному лафетi. Очi його в жмутках золотих зморщок клiпали якусь мить,
немов звикаючи до сонця, потiм враз заблищали до гвардiйцiв славними,
добрими батькiвськими слiзьми.
Пiсля кiлькахвилинного мiтингу полк знову рушив уперед, не зменшуючи
темпу маршу, а, навпаки, ще мiцнiше вшпоривши коней, радiсно салютуючи на
скаку. Ось саме в цей час розвiдники й почули буйну, летючу, швидко
наростаючу стрiлянину.
"Припинити стрiльбу, берегти бо припаси".
Ця "хазя©нова" команда, вiйнувши на Маковея бойовим холодком, мовби
посгрнула йому тимчасово втрачене чуття реальностi, вивела його з
самозабуття, з того, казкового зеленого сновиддя, в якому вiн летiв,
посилаючи салют лiсам, лукам, небовi, сонцевi. Маковей нарештi збагнув, що
з настанням свята великий наступ не може кiнчитись, вiн мусить
продовжуватись, доки на шляху будуть вороги.
А вони були. Нiмецько-фашистськi вiйська з групи генерал-фельдмаршала
Шернера вiдмовились капiтулювати i поспiшно вiдступали на захiд, ©х ще
треба було привести до пам'ятi. Це завдання випало на долю армiй 2-го
Укра©нського фронту, в складi якого йшов i самi вський полк.
Крiм вищого начальства, маршруту полку нiхто не знав, але всi чомусь
думали, що йдуть на Прагу. Може, тому, що серцем кожен був там, з
повсталими чеськими патрiотами.
Дорогою Маковей щоразу поглядав на Ясногорську. Вона вже ©хала в
стрiчках та вiнках, що ритмiчно билися iй на грудях. I сама вона вже була
як квiтка. Такою вона стала, про©хавши перше мiстечко, яке зустрiлося
бiйцям пiсля мiтингу. Мiсцеве населення, бурхливо вiтаючи полк, з
особливою нiжнiстю вiтало Ясногорську. Чеськi дiвчата закосичили ©©,
заквiтчали, наче справжню наречену. Дiвчина-во©н, вона самим сво©м
виглядом захоплювала ©х, здавалася ©м незвичайною, як з пiснi.
Iнодi Маковей соромливо гарцював конем перед Шурою, i вона, бiлолиця,
блiднa, мов снiгурочка, задумано посмiхалась йому з-пiд вiнка. Iнодi вiн
©хав слiдом за нею, як вiрний ©© збро носець, бажаючи i боячись почутi©,
про що саме говорила Шура з Черпишем. Але побоювання було безпiдставним:
вони розмовляли не про сво© особистi стосунки. Головною темою ©хнiх розмов
була перемога, марш, Прага, чи©сь милозвучнi вiршi. Маковей чув, як Шура
схвильовано читала ©х напам'ять:
I вiчний бiй!
Нам спокiй тiльки сниться...
Пiдхопивши цi слова, Маковей уже скакав, напiвуючи ©х на власний
iмпровiзований мотив.
А лiси зеленiли напрочуд мирно, а села, пролiтаючи, мигтiли привiтно, а
шосе блищало в далечiнь, як сонячна дорога опiвднi на морi. Далекi вигули
гармат на флангах вже не в'язалися в уявi з кров'ю та смертю, в ©хньому
глухому добродушному громi кадровикам уже вчувалися пробнi гули лiтнiх
табiрних полiгонiв. Полкове знамено то шугало червоною птицею в тiнявi
нетрi зеленого лiсу, то знову виривалось на простори, залитi духмяним
сонцем, високо розвiваючись в прозорих польових вiтрах. I навiть тодi,
коли знамено зникало за виги1-ном лiсу, всi вiдчували його там, поперед
себе.
Все було сьогоднi разючо новим, незвичним, небуденним. Вже войовничi
гвардiйськi гасла при дорогах зазвучали бiйцям iнакше. Ось наближаються до
Маковея двi дошки, iксом прибитi на перехрестi:
"Доб' м фашистського звiра!"
Доб' м... Хтось уже доклав до гасла руку, закресливши перше слово i
розмашно надписавши зверху:
"Добилиi"
Невже добили?
Маковей запитливо дивиться на розпаленого Сагайду, що, осадивши свого
вороного на перехрестi, затримався на мить перед iксом, як перед
незрозумiлим дороговказом.
- Невже добили, Маковею? - наздоганяючи телефонiста, вигуку Сагайда. -
Невже оце ми з тобою ©демо... в мир?
Збивши на потилицю свою чорну кубанку, вiн озира ться довкола з таким
виглядом, немов щойно опритомнiв. А Маковей наспiву :
- демо, ©демо, ©демо!..
- А клени якi пишнi, Маковею! А дуби! I листя на дубах... I небо над
нами синi ... Небо, Маковею, ти бачиш? Чисте, як до вiйни!..
- А он кiрха вдалинi бовванi ... I село виплива з-за обрiю!.. Та яке
бiле! Цiкаво, як воно зветься? Хто там живе?
- Може, то Грiнава пливе до нас назустрiч, поспiша з-за обрiю?
Поспiша на велике свято? - Сагайда, широко посмiхаючись, маха в далечiнь
рукою: - Швидше, Грiнаво, повний вперед!
- Ви ще не забули ©©, лейтенант?
- ©? Довiку не забуду!
- Уявля те, що там робиться сьогоднi? А що в нас дома робиться! А в
Будапешти... зус-Марiя, що тiльки робиться зараз на бiлому свiтi! Менi
хотiлося б скрiзь оце побувати! Скрiзь i водночас! I дома, i тут, i на
Дуна©! Всiх би обiйняти, всiх поздоровити! Аж кривдно, що ти...
неподiльний. Ви зна те, я зараз люблю... все! А ви?
- Я? - Сагайда рiшучим жестом вiдкинув за вухо свою розпатлану чуприну.
Задумався. Все тiло його пашiло на Маковея жаром. - Якби дано було менi
владу, Маковею! Сьогоднi я воскресив би всiх наших, всiх, за вiйну
полеглих... Якби оце всi нашi встали! Ах, якби вони дожили, Маковею...
- А ви самi думали дожити до цього дня, лейтенант? Пам'ята те, як вас
бронетранспортери оточили в замку? Я вже вас тодi був поховав...
- Я тебе, Маковею, теж iнодi ховав, коли побiжиш, бувало, на лiнiю...
Взагалi ми з тобою дожили, мабуть, цiлком випадково. Адже на кожного з нас
гори металу випущено: давно могло б десь довбонути... Але головне ж не в
цьому.... Головне, що настало те, чого ми з тобою прагнули. I настало
зовсiм не випадково... Неминуче!
- Звiсно, коли б не я, то хтось iнший сидiв би оце в мо му сiдлi. Але ж
як хороше! Дивiться, скiльки народу суне!..
Вподовж автостради гомонить барвистий ярмарок. З навколишнiх сiл
вузькими польовими дорогами тягнуться i тягнуться до шосе селяни. Босоногi
дiти, чепурнi матерi, веселi господарi... Велосипедами, шкапами, волами,
пiшки... Спiшать подивитись на сивi гурти полонених, спiшать привiтати
ясно-зеленi, мов травень, колони переможцiв.
- Гляньте, гвардi© лейтенант: он якийсь чех в окулярах Ягiдку нашого
обiйма ... По щоках плеще, пригорта , мов рiдного сина... А в Ха цького
мале чешеня в сiдлi... I друге взяв... Гляньте, як смiються та хапають
його за вуса... I нiскiльки не бояться!
- Може, в цьому i весь секрет, Маковею, - Сагайда задумався, звiсивши
обидвi ноги на правий бiк сiдла. - Може, саме в цьому наша велика сила i
наше велике щастя.
- В чому?
- В тому, що шлях наших армiй не був позначений нi шибеницями, нi
концтаборами, нi фабриками смертi... В скiлькох хатах за нас молились! В
скiлькох вiкнах нас виглядали! За це, Маковею, варто було гибiти в окопах
i вмирати в атаках. Правду кажучи, вiн мав-таки рацiю...
- Хто - вiн?
- Брянський. Менi зда ться, що це саме вiн одного разу весною сказав
менi десь у бiлому квiтучому садку, йу, нiби в Грiнавi...
- У Грiнавi Брянського вже не було.
- Не лише, каже, зненависть, а насамперед любоз руха нашi армi©
вперед. Гаряча братерська любов до всiх трудящих людей на землi...
Сагайда, розстебнувши комiр, повiльно погладжував п'ятiрнею сво©
волохатi, спiтнiлi груди. Потiм, нiби щось пригадавши, дiстав з боково©
кишенi блокнота, почав його перегортати, весь час посмiхаючись сам собi з
добродушною загадковiстю. Раптом, прояснiвши, Сагайда звернувся до
Маковея, нiжно беручи з блокнота сво©ми товстими пальцями щось тендiтне,
схоже на фiгурний вензель з синьо©, тонко© порцеляни.
- Впiзна ш?
Маковей ледве впiзнав: Сагайда обережно тримав у руцi зiсохлий небовий
ключ;, весняну посмiшку далеко© Грiнави.
В передобiдню пору полк зустрiв кiлька машин з написами на бортах: CSR
'. Господарi машин - енергiйнi симпатичнi юнаки - виявились учасниками
празького повстання. Бiйцi обступили сво©х братiв по збро©.
- Куди? Звiдки?
- На Вратiславу, з Праги!
Виявля ться, чудовi цi хлопцi везуть звiстку братам на Словаччину, що
Злата Прага вже вiльна: сьогоднi © визволили радянськi танкiсти.
- Як це сталося?
Сталося це на свiтанку. Озвiрiлi фашисти ще катували багатостраждальну
Прагу, розстрiлюючи на майданах ©© найкращих синiв; ще запущенi фашистами
гранати вибухали в пiдвалах Панкрацу, шматуючи беззахисних жiнок, дiтей i
старих; ще кулеметнi черги решетили вiкна Людовото дому; ще свiжi пораненi
стогнали в пiдземеллях Ратушi; ще озбро нi до зубiв бандити йшли нгi штурм
барикад, женучи поперед себе заложникiв; ще все це було, коли в гарячий
стрекiт вуличних бо©в зненацька ввiрвався могутнiй рокiт радянських
моторiв. Суцiльними потоками, на максимальнiй швидкостi, танки влiтали до
чесько© столицi з пiвнiчного заходу, з боку Берлiна, i з пiвденного сходу,
вiд мiста Брно. Нечуваний по темпу, незрiвнянний по геро©зму кiлькадобовий
марш бронетанкових частин Рибалка, Лелюшенка, Кравченка досяг сво © мети:
Прагу було врятовано вiд зруйнування, а мешканцiв ©© - вiд загибелi. З
важких фугасiв, що дрiмали попiд влтавськими мостами та пiд фундаментами
мiста, в останню мить було вихоплено запали. Сотнi тисяч фашистiв були
замкнутi в залiзне кiльце оточення.
- Прага жива, Прага трiумфу ! - радiсно повiдомляли чехи.
Макове вi одразу вiдлягло вiд серця. Вiльна!.. Врятована...
Вже вчувався йому святковий гомiн слов'янсько© столицi, плескiт
переможних знамен, музика, i сонце, i квiти на майданах. Промчавшись конем
мимо Ясногорсько© та Черниша, Маковей привiтав i ©х щасливою новиною:
- Прагу визволено! Танкiсти-рибалкiвцi вступили до не© з пiвночi!
Тепер уже, здавалося, можна б не поспiшати. Тепер уже можна б,
розсiдлавши коней, пустити ©х на пашу, почистити зброю та залити маслом
стволи - щедро, надовго. Тепер уже можна б зайнятися й самим собою.
Розсупонитись вiд солдатського ремiняччя, поголитись, покупатись,
поспiвати на дозвiллi... Ген-ген звабно синiють на луках озера, закликають
до себе Маковея. В цей день небо мовби розшарувалося, величезними
пластiвцями осiло на землю, засинiло по нiй скрiзь барвiнковими плесами.
- Хомо! - гука телефонiст Ха цькому, порiвнюючись з ним. - Ти бачиш,
якi озера?
- Бачу, Маковею: синi!
- Пе я вам казав, що в цей день всi рiки на свiтi стануть отакi?! I
Дунай, i Морава, i Днiпро, i Волга!.. Еге ж, як льони цвiтуть? Скинути б
iз себе все та побризкатися в тих льонах!
- Помовч, я тобi кажу! - зненацька гримнув подоляк на хлопця. - Чу ш,
команду передають!..
Команда налетiла, вдарила, як грiм серед ясного чеба:
- Танки праворуч!
Це було 9 травня, опiвднi.



XXVIII

Полк саме входив по високiй автострадi в широку, розлогу долину. Насип
шляху перетинав ©© впоперек надво . Лiворуч вiд насипу долина врiзалась на
цiлi кiлометри в лiси, що, обступивши ©© з обох бокiв, тяглися зеленими
ярусами далеко в гори. А праворуч вiд автостради вся долина палала на
сонцi червоними маками.
Червонi маки!.. Скiльки сягало око, жеврiли й жеврiли вони на луках,
нiким не сiянi, але радуючи всiх. Ген-ген за луками, за мигтючими озерами
бiлiло якесь село з високою гранчастою баштою костьолу. Здавалось, що
вiйна зовсiм обминула цей тихий, мов оранжерея, закуток чесько© землi. I
ось у цiй великiй оранжере©, виповненiй теплими, легкими пахощами
розморених квiтiв i трав, зненацька звалилось на бiйцiв грiзне
попередження:
- Танки праворуч!
Першим пустив його Козаков, пiдлетiвши до командира полку i рапортуючи
йому з якимось сердитим, загрозливим виглядом, наче сво му пiдлеглому.
Самi в тут же вiддав офiцерам бойовi накази. Рота автоматникiв, кинувши
край шляху сво© веломашини та мотоцикли, шугнула в лiс - вона йшла в
засаду. Стрiлецькi пiдроздiли батальйонiв, кулеметнi роти та взводи
бронебiйникiв також один по одному зникали в лiсi, займаючи бойовi порядки
вподовж долини, якою вже десь, глухо погримуючи, рухались до автостради
ворожi танки. Решта пiдроздiлiв полку з гарматами й мiнометами, з кiньми й
возами, зi всiм складним бойовим господарством ринула з високого насипу
праворуч, заповнюючи собою всю буйно розквiтлу, простору долину. Тут
вiдбувалось блискавичне перетворення полку з мирного зiмкнуто-маршового в
ощетинений, жорстоко-дiловий. Понад автострадою, яка на випадок бою могла
правити бiйцям за протитанковий бар' р, стали артилеристи i мiнометники.
Вже з мiнометiв i гармат знято чохли. Вже гарячi гiiщi полетiли в
дивiзiю. Вже в цементовiй трубi, прокладенiй попiд шосе, лiкарi розгорнули
медпункт. Люди притихли в звичнiй нiмiй напрузi.
Чи, може, минеться без бою?
Маковей, набивши патронами рiжки, лежав бiля само© бровки асфальту
поруч з Ха цьким та iншими однополчанами. Хома, сопучи, довбав собi на
схилi насипу ячейку, схожу на канаву. Маковей стежив за противником.
Механiзована ворожа колона, виповзаючи десь з глибини лiсу, рухалася
серединою балки просто на Маковея. Вона ще була далеко, гарчала глухо, але
той зловiсний гуркiт шматував Маковеевi душу. Неприродно жахливо було
чекати вибухiв, зойкiв та чи ©сь кровi в цей день. Моторошно було вiдчути,
як смертельна небезпека, наближаючись з кожною миттю, грабу тебе,
потворно поглина великий заклечаний свiт, глита синяву озер, розливи
червоних макiв, руйну всю красу довгожданого свята... Ще кiлька хвилин
тому бiйцi чули золотий, благовiст над землею, чули святковий, обiймаючий
материки, гомiн народiв. Хiба все це мусить вщухнути перед отi ю чорною
силою, що швидко виплазову помiж лiсом сюди, на автостраду?
Вже простим оком видно - два середнi танки попереду, за ними кiлька
бронетранспортерiв, далi - валка чорних критих автомашин.
Поки що колона не обiзвалася жодним пострiлом.
- Може, то й не нiмцi? - запитав Маковей Ха ць-кого, що вже зручно
влiгся в сво©й ячейцi.
- А хто ж, по-тво му?
- Може, то союзники вийшли нам назустрiч? Бачиш, не стрiляють.
- До союзникiв ще - боже мiй...
- Чого там - "боже мiй"! Адже в них теж усе механiзовано... Вони можуть
за добу перескочити - зна ш скiльки?
- Знаю... Вiдколи вже скачуть, та нiяк не доскачуть...
- Невже-таки нiмцi? - не хотiв Маковей вiрити власним очам. - Чому ж
тодi не стрiляють? Адже ©м видно наших коней...
Маковей озирнувся. Конi, кинутi пiхотинцями напризволяще, розбрiвшись
долиною, спокiйно паслися. Засiдлана гнiда лошиця Ясногорсько©, пiднявши
голову, стиха кудись iржала. А Макове©в буланий iшов попаски поруч з
Сагайдиним, по колiна забродячи в червонi маки. Чернишiв - грiб копитом
землю. Маковей вiдшукав поглядом Черниша. Лейтенант, дивлячись у бiк лiсу,
стояв навитяжку бiля насипу перед сво©ми готовими до бою мiнометами. Сива
лiкарка санроти про щось питала його, витираючи руки, а вiн крiзь зуби
вiдповiдав ©й. Можливо, лiкарка питала саме про Ясногорську. Шура разом з
Чумаченковою пiхотою була десь у лiсi, по той бiк автостради.
- До гибелi ©х пре, - зауважив Хаецькнй, пильно стежачи за мовчазним
рухом колони. - Буде не менше полку.
- Вони, мабуть, надiються, що ми ©х не зачепимо, пропустимо без бою, -
мiркував телефонiст. - Десь, видно, загаялись, а тепер поспiшають на
асфальт.
- Асфальти вже не для них. Остались ©м тiльки пущi та хащi.
- А може, це вони йдуть здаватися? - втiшав себе Маковей, силкуючись
розгадати намiри блукаючо© ворожо© колони.
Те, над чим вiн зараз ламав собi голову, командировi полку було
зрозумiлим з самого початку. Окинувши поглядом "ковбасу" (як у думцi
назвав Самi в колону), вiн одразу визначив ©© характер, вогневi засоби,
тактичнi можливостi. Досвiдчене око могло помiтити одразу, що ця
громiздка, неохайна колона, розтягнувшись на кiлометр чи й бiльше, не
явля собою сталу бойову одиницю, а що вона сформувалася наспiх з решток
рiзних, десь розгромлених частин. За характером руху колони можна було
визначити, що вона вже не вiдчува на собi твердо© руки диного
командування. Тiльки цим можна було пояснити хаотичнi затори, що виникали
раз у раз внаслiдок свавiлля водi©в. Вогневi засоби, якими володiла
колона, були, напевне, досить сильнi, можливо, навiть сильнiшi, нiж у
самi вського полку. Але зараз це не могло бути вирiшальним. Зараз дiяли
iншi чинники, далеко значнiшi, нiж кiлькiсне спiввiдношення стволiв. I
неоднаковий моральний стан особового складу, i неоднаковий рiвень
дисциплiнованостi, i навiть лiси, якi, обступаючи балку, обмежували для
ворога можливiсть маневру, - все це врахував i передбачив пiдполковник
Самi в.
Замаскувавшись з офiцерами на узлiссi, вiн уважно вивчав, всебiчно
зважував механiзовану чужу ватагу, що швидко наближалася. Ясно, що вона
спiшить вирватись на автостраду, щоб податися до американцiв. Захопленi
останнiм часом полоненi вiдверто заявляють, що, тiкаючи до американцiв,
есесiвськi головорiзи сподiваються там зустрiти прощення сво©х злочинiв.
Адже вони не пройшли з вогнем та шибеницями по заокеанських штатах, вони
ще тiльки мрiяли там побувати. Всьому на завадi став Сталiнград. Зараз ця
"ковбаса" теж, видно, поспiша вихопитись на велику дорогу, щоб майнути
потiм на захiд. Звичайно, може обiйтись i без бою. Якщо колона згодиться
капiтулювати, Самi в прийме капiтуляцiю. Обеззбро©ть, направить у тил. Чи,
може, гiтлерiвцi справдi надiються, що полк Самi ва ©х пропустить, не
чiпаючи? Тодi вони його, безперечно, теж не зачеплять. Але для командира
полку такий варiант був неприйнятний. Честь радянського офiцера не
дозволяла йому дати фашистам дорогу, ухилитися вiд небезпеки.
Стежачи за колоною, Самi в чекав сигналу капiтуляцi©. Ось-ось зiв' ться
над передньою машиною бiле полотнище... Адже звiдти вже виразно видно, що
дорога перехоплена, що вона вже зайнята радянськими вiйськами. Кiлька
броньовикiв та пiкапiв, переганяючи колону, мчать балкою. Тупорилi, мов
бульдоги, вони гасають попiд самим лiсом, наче обнюхують його. Може, це
командування колони ©де капiтулювати?
Раптом переднiй броньовик з ходу сiконув по узлiссю. До нього
при днались iншi. Танки наводили хоботи гармат прямо на автостраду.
Самi в, пiдскочивши, як на пружинах, енергiйно махнув кулачком
офiцерам-артилеристам: давай.
Гармати ревнули. Конi, що паслися в долинi, пiдняли голови, нагострили
вуха i стали одразу схожими на диких.



XXIX

По всiй долинi стояв дим. Не оранжерею, не теплицю, а величезну свiжу
вирву нагадувала вона тепер. Повiтря нагрiлося, згускло. Обчухрана металом
зелена гущавiнь узлiсь помiтно порiдшала. Там, де ще пiвгодини тому
рухалася грiзна колона, тепер догорали безладно стирлованi машини. Чорна
череда вже оголялася металевими кiстяками, присiдала, тлiла.
А в лiсах, на схiд i на захiд вiд балки, ще скрiзь потрiскувала
стрiльба. В бiй вступили один по одному пiдроздiли iнших полкiв, що
прибували на помiч Самi ву. Як тепер виявлялося, механiзована ворожа
колона, яку щойно розгромили самi вцi, була тiльки передовим загоном
пошарпаного есесiвського корпусу, що пробивався лiсами до автостради.
Пiсля розгрому свого механiзованого авангарду гiтлерiвцi, кидаючи в панiцi
технiку i важке озбро ння, магами ринули в лiси. Там вони тепер,
збиваючись в окремi групи, розсипаючись дрiбними групами, шукали собi
порятунку. Але скрiзь ©х уже перестрiвали вогнем гвардiйськi засади.
- Всiх на аркан! - скоромовкою джеркав Самi в, висилаючи сво©
пiдроздiли наперерiз вiдступаючим. - Щоб не вислизнув жоден!
Закинутий аркан стягувався все тугiше. Бiй, розщепившись на кiлька
малих бо©в, догорав по лiсах окремими трiскучими вогнищами.
Черниш залишив бiля мiнометiв самих тiльки навiдникiв, а решту бiйцiв
роти повiв на пiдмогу пiхотинцям. Йому хотiлося потрапити в схiдну частину
лiсу: там бився Чумаченкiв батальйон, там десь була Шура. Але Самi в кинув
мiнометникiв разом з полковими артилеристами за ротою зв'язку в зовсiм
iнший кiнець - в захiдний сектор лiсу.
Есесiвцi боронилися вперто, здавалися неохоче. Декотрi, не кидаючи
збро©, похапцем нацуплювали на себе в кущах цивiльне, зривали з себе
нагороди та вiдзнаки. Протягом години мiнометникам кiлька разiв доводилося
пускати в хiд гранати, iти врукопаш. Вже було поранено Йону-бессарабця,
Чернишевого ординарця Гафiзова i командира 2-го взводу Маркевича.
Незважаючи на втрати, настрiй у бiйцiв був пiднесено войовничий. Хтось
пустив ясу, що десь тут серед есесiвських недобиткiв гасають, маскуючись
пiд рядових, вiдомi во ннi злочинцi, i Хома нахвалявся власноручно пiймати
хоч якого-небудь Геббельса. Але, як на зло, йому попадалися самi лише
фрейтори та обер- фрейтори.
Пiсля короткого жаркого бою мiнометники поверталися з лiсу
трiумфаторами. Вони гнали поперед себе вдесятеро бiльше полонених, нiж
було в ротi самих бiйцiв. Есесiвцi тюпали в сво©й обвислiй, зганьбленiй
унiформi, опустивши погляди вниз, тупо скоряючись долi. Спiтнiлi, зарослi,
обшарпанi, мов юрмища захлялих лiсових волоцюг. Особливо повезло на цей
раз Макове вi:йому вдалося захопити живцем генерала, коли той, сопучи в
кущах, саме натягував на свою прусську лапу чеський елегантний черевичок.
Вiн так i не встиг взутись, чимчикував перед Макове м босий, в цивiльних
тiсних штанях. Артилеристи жартома пропонували Макове вi "шух не глядя":
давали йому за генерала двох оберстiв з залiзними хрестами. Маковей уже
був зохотився на мiньбу. Але брати Блаженки розраяли хлопця:
- Не шухай, Маковею, не мiняйся. Веди свого луципера сам. Подяку
матимеш вiд "хазя©на".
- Але ж вiн босий, - непоко©вся телефонiст. - Черевики не налазять, а
чоботи десь зникли, поки я його обшукував. Як у воду впали. Хто взяв?
Нiхто не брав. "Хазя©н" може подумати, що це моя робота.
- Не турбуйся, Тимофiйовичу, - заспоко©в телефонiста Ха цький. - В мене
теж один босий!.. Кат його зна, де вiн чобiт збувся...
- Так у тебе ж фрейтор!
- Це вiн тiльки на вигляд фрейтор! - пояснив подоляк. - А ти перелицюй
його, подивися, що там у нього пiд сподом.., Я певен, що це неабияка
трясця!.. Ти бачиш, як вiн нiжно ступа сво©ми босими по сухому груддю? На
пальцях!.. По-мо му, це якии-небудь переодягнений кох, а може, навiть
гудерiап. Вiхвiль яр война? - звернувся Ха цький до "свого" босоногого
бранця, що трюхикав у натовпi. Той, озирнувшись, мовчки пiдняв йому чотири
розчепiренi пальцi.
- Чотири роки! - вигукнув Хома. - О, то ти все пройшов, халамидникуi
Попервах воно, либонь, гарно було йти, задерши голову, зажираючи баньками
свiт! Направо: "Матко, яйка!", налiво: "Матко, млека!" Звiсно, коли
вирушав на нас, то не думав про такий амiнь! Думав, що на слабких
натрапив, адже вiйни не хочуть! А розворушив, то й сам не рад. Доводиться
босонiж скакати по ко-дючiй чеськiй землi. Скачи, скачи, волоцюго,
перемiря ш голими п'ятами свiт, то знатимеш, який вiн широкий! Не влiзе нi
в чию пельку!
- Що ти ©х агiту ш? - докоряв Хомi Сагайда, крокуючи з Чернишем позад
бiйцiв, - Ти ж бачиш, вони ще до пам'ятi не прийшли.
- Хiба я агiтую? - заперечив Ха цький. - Я тiльки тлумачу, яка то
наша правда: не чiпай, бо ради собi не даси.
На автострадi вже знов було людно. З усiх кiнцiв лiсу поверталися
пiдроздiли, розбурханi, розпаленi, бадьорi. Мовби не з втомливого бою
виходили, а тiльки оце збиралися в бiй. Гнали косяками полонених, несли
якiсь трофе©; голосно трiумфуючи, волокли по землi фашистськi знамена.
Засiдланi конi з налитими кров'ю очима ще схарапуджено металися по долинi,
гасали по шосе. Вуздечки в квiтах, гриви в стрiчках... Маковей, внутрiшньо
здригнувшись, впiзнав серед них i Шуриного коня. Запалено хропучи, вiн
летiв без сво © вершницi вподовж автостради, i сiдло йому, обкрутившись на
попругах, сповзло геть униз, бовталося на животi.
Передавши генерала Блаженкам i забувши одразу про нього, Маковей
кинувся переймати Шуриного коня. Сагайда i Черниш пiдбiгли йому на помiч.
Але тремтячий, збаламучений кiнь не дався ©м в руки: обпаливши всiх трьох
гарячим диханням, вiн проскочив мiж ними i, дзвiнко виклацуючи пiдковами,
подався вздовж автостради вперед.
Внизу бiля вiадука медсанбатiвськi машини забирали поранених.