Страница:
без фальшу, тут повз так, нiби це з дитинства було його найулюбленiшим
заняттям. Озирнувшись, вiн встав на ноги лише тодi, коли наблизився зовсiм
до пiдошви кам'яницi, де вже й справдi був мертвий простiр i зверху не
могли його бачити. Натертi об камiнь лiктi гостро щемiли. В часи
перепочинку, коли дивiзiйна пральня з дiвчатами стояла недалеко вiд полку,
тi лiктi в Козакова були завжди старанно заштопанi. Тодi й трофейнi чоботи
його вилискували дзеркально, а ясно-руда велика голова, пiдстрижена
боксом, пахтiла найкращими парфумами вропейських фабрик. Тодi!" А коли
полк вступав у бо© або коли "хазя©н" щоночi ганяв Козакове по "язика", а
"азяк" не попадався, тодi сержант на свiй зовнiшнiй блиск i на дiвчат
махав рукою. Ходив мовчазний, сердитий, занехаяний, як з похмiлля, i
тiльки повiки його нервово посiпувались. В поглядi його тодi було й
справдi щось вовче.
У такому станi вiн був i зараз. Не до шику було, не до чепурiння, i
знову спiдня сорочка, висмикнувшись, стримить у нього ззаду, як парашут.
Немазанi чоботи порепались. Руда щетина вкрива випнуту кiстляву щелепу.
Забув уже Козаков i пральню, i шик, i всi сво© фронтовi розваги. Нiчого
зараз для нього не iснувало, крiм завдання. В такi моменти все життя кого
зосереджу ться в зеленкуватих, трохи скошених очах та настовбурчених
вухах. Ось вiн прича©вся, як рись, сто©ть пiд скелею, сторожко наслухаючи,
трохи схиливши голову набiк i розкривши рота. Якби його хто пiдгледiв у
цей момент, то побачив би, як у гострих його очах уже iскряться
найсмiливiшi вигадки й комбiнацi©.
Крок за кроком посувався вгору, хапаючись за колючi кущi шкарубкими, в
ластовиннi руками. Надiйнi широкi руки, що так подобались дивiзiйним
дiвчатам!..
Озирався, наслухав i знову дерся по камiнню, напружуючись усiм тiлом,
яке ставало, коли вiн пiдважувався, одним суцiльним гнучким м'язом.
Нiяко© стежки тут не було.
Хто там на висотi? Скiльки ©х? Цi думки не лякали Козакова, а тiльки
заохочували, пiд'юджували швидше видертися туди i помiрятися силами з
ворогом.
Гiрськi орли кружляли високо в синьому небi. "Сюди, мабуть, нiколи не
залiтали степовi нашi птахи, - подумав Козаков. - А ми залетiли".
I ось нарештi вершина. Це була площа значних розмiрiв, безладно
завалена голим камiнням, хоча знизу здавалася майже гострим шпилем. З
наготованою гранатою в руцi сержант почав скрадатися межи камiнням в той
бiк, де зрiдка зривалися скупi кулеметнi черги. "Чому ©х не взяти живцем?
Краще я ©х живцем! - раптом вирiшив Козаков. - Свiжакiв приведу! "Хазя©н"
буде радий". Знову пристебнувши гранату вусиком до пояса, вiн узяв автомат
на руку, тримаючи його на-по-готовi.
Те, що побачив Козаков, зупинившись за останнiм каменем, вкрай
здивувало, вразило його. За кулеметом, на самiм краю урвища, лежав
один-однiсiнький солдат у мадьярському жовтому обмундируваннi, але босий.
Навколо нього валялись коробки з-пiд патронiв, купи вистрiляних гiльз,
вiдiткнута алюмiнi ва фляга... Бiльш не було нiкого i нiчого. Солдат
пильно вдивлявся поперед себе вниз, не помiчаючи, що хтось уже сто©ть в
нього за спиною. "Чого вiн босий?" - подумав Козаков i, наставивши
автомата, звично, з пiдкресленою байдужiстю сказав:
- Хенде хох!
Солдат обернувся до нього обличчям. Це було обличчя мерця, подоба
яко©сь гипетсько© мумi©, вийнято© з гробницi. Один маслак, один череп,
обтягнутий темно-жовтою, спеченою шкiрою!.. Тiльки тi глибоко запалi очi
ще жили i горiли таким щирим, змiшаним з божевiльною радiстю подивом, що
Козакову раптом стало жаль свого бранця.
- Хенде хох, - сказав сержант ще раз таким тоном, наче пропонував
земляковi закурити.
Солдат сiв i, сидячи, пiдняв руки. Тiльки тепер Козаков зрозумiв, чому
кулеметник босий. Обидвi ноги його були прикутi до каменя залiзними
короткими ланцюгами.
"Смертник! - майнуло Козакову в головi. - Та це ж смертник!"
Досi вiн багато чув оповiдань бiйцiв про цих смертникiв, що ©х ворог
залишав за собою при вiдступi, але навласновiч бачив такого бiдака вперше.
- Камрад, не убий! - скривився солдат жалiбно, злякано i приязно
вдивляючись у Козакова. - Я хорват, товаришу.
I щоб швидше переконати цього плечистого юнака з автоматом, що перед
ним таки справдi хорват-слов'янин, бранець сухим скрипучим голосом натужно
проспiвав йому рiдною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок
коломийки. Сержантовi нестерпно було на нього дивитись. До такого стану
довести людину! Посадити на ланцюг без води, без хлiба i заставити
стрiляти у сво©х же братiв!.. Та ще ця скрипуча соромiцька пiсенька, якою
вiн хоче врятуватись вiд смертi... Губи солдата, запеченi, як чорна хлiбна
шкуринка, ледве розмикалися. Його, видно, палила спрага.
- Ех, ти...
Козаков вiдстебнув вiд пояса флягу, i хоч там було води всього на один
ковток i самому йому пересихало в горлi, вiн, не вагаючись, подав флягу
старому солдатовi.
- Пий!
Солдат схопив флягу обома руками. Сухi, до краю виснаженi руки його
дрижали, коли вiн пив, i навiть рiдке сивiюче волосся на головi тремтiло,
безладно одкинувшись назад.
- Кесенем сипе, шпасiба, мерсi, - повертаючи флягу, дякував солдат
всiма знаними мовами. - Руський - добрий; руських - любiм...
Козаков, однi ю рукою пiднявши автомат в небо, дав три одиночних
пострiли. Це було сигналом униз його хлопцям. Один з них одразу ж метнувся
до командира полку доповiдати, що все вже в порядку.
Хорват тим часом показував Козакову сво© солдатськi документи, i
Козаков, розглядаючи ©х, удавав, що цiлком у них розумi ться.
- Так, так... Умгу, - суворо миркав вiн у документи.
Хвилюючись i все ще не опам'ятавшись, солдат розповiдав про себе. Вiн
угорський хорват з Балатону, по професi© чизмар, тобто швець. Коли Салашi
закликав його до армi©, запродавши нiмцям, вiн не хотiв стрiляти в сво©х
схiдних братiв слов'ян i вирiшив будь-що здатися в полон. Нав'язавши одно©
ночi на гвинтiвку бiлу хустку, вiн пiшов у гори. Цiлу нiч вiн кружляв у
якихось бескеттях, кам'яних лабiринтах, без компаса, без керма i без
вiтрил iз сво ю бiлою хусткою на гвинтiвцi. На свiтанку йому здалося, що
вiн нарештi досяг мети. Iз скелi над ним чахкали малi мiномети, i вiн
почав туди гукати, махаючи бiлою хусткою радянським бiйцям. До нього
звiдти швидко спустилися... нiмцi й мадьяри. Отак проблукавши нiч в Альпах
- жорстокi гори Альпи! - вiн знову попав до осоружних фашистiв. Тi одразу
здогадалися, в чiм рiч. Одвели в штаб батальйону. Там офiцерня довго
глузувала з його невдалого переходу в полон, а потiм було винесено вирок:
розстрiляти. Проте з солдатами у них сутужно, i один з офiцерiв порадив
залишиш його в засiдцi на крайньому глухому фланзi батальйону. Це була
певна смерть. Його прикували на цiй кам'янiй вежi бiля МГ, позбавивши
всього, залишивши йому тiльки патронiв вдосталь. Тепер вони знали, що вiн
загине так чи iнакше: або скона сам, змучений спрагою, розкльований
птицями, або впаде пiд кулями, вiдстрiлюючись до останнього, коли на нього
наступатимуть. Не стрiляти вiн не мiг - вiн мусив стрiляти. Це була дина
остання надiя для нього, прикутого на цiй альпiйськiй скелi: тiльки
пострiлами мiг вiн окликнутись до живих, дати ©м знати про себе, що вiн ,
iсну , живе. Коли б у нього скiнчились патрони, вiн сконав би тут страшною
повiльною смертю на безхлiб'© та безводдi серед розпеченого сонцем
камiння. Бо хто почув би його стогiн серед цих безкра©х пустельних
кам'яних гiр? Кому спало б на думку шукати живу людину тут, на краю свiту?
Хiба що голоднi орли прилетiли б випити йому очi. Лежало б через мiсяць
тут почорнiле солдатське тiло, висушений кiстяк, прикутий бiля нiмого, уже
заржавiлого вiд гiрських туманiв МГ... Могло б так бути, але не буде.
Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на вiйнi постала
перед ним у новому свiтлi. Гарно рятувати людей! Краще, нiж убивати!
Розповiдаючи про себе, хорват усе тягнувся рукою. щоб торкнутися нею
Козакова. Йому немовби ще й досi не вiрилось, що перед ним живий
радянський сержанг у вицвiлiй пiлотцi, з автоматом на грудях. Посеред
сво © розповiдi хорват раптом замовк, зупинивши зачудований погляд на
орденi Слави, що висвiчував у Козакова на засмальцьованiй лотом
гiмнастьорцi.
- Кремль? - сказав солдат, вказуючи на силует Спасько© вежi на орденi.
- Кремль.
- То мiць. То вiкторiя.
Козаков пiдвiвся, пiдiйшов до важкого МГ i взяв його обома руками за
теплий ствол, як коваль за молот.
- Зараз я тебе розкую, братиш! Орли клекотiли, велично плаваючи понад
глибокими, повними спеки мiжгiр'ями.
XIX
Опiвночi, коли гвардi© пiдполковник Самi в випустив з ракетницi одну по
однiй шiсть зелених ракет, нiмцi й угорцi, якi обороняли перевал, навiть
не думали, що кiнець ©х так близько, ©хнi вартовi, не розумiючи, в чому
справа, здивовано поглядали, як розсипались ракети холодним зеленим
блиском у них над головами. Хто ж бо знав, що два радянськi батальйони вже
звечора лежать обабiч шосе в тилу i напружено чекають у небi саме цих
ракет?
Тепер дочекались i встали. Тиша трiснула, нiч загримiла, тисячi вогнiв
трасуючих куль, прошиваючи темряву, помчали звiдусiль на перевал.
На досвiдi попереднiх бо©в за висоти пiдполковник Самi в переконався,
що мiж бо м бiля пiднiжжя i бо м на вершинi проходить, як правило, певний
час i саме це да змогу противниковi опам'ятатись i зiбратись з силами.
Щоб уникнути цього тепер, пiдполковник заздалегiдь розставив вiдповiдним
чипом сили i вогневi засоби полку. Батальйони, що непомiченими вийшли
противниковi у тил, зараз лежали вище перевалу в скелях понад шосе.
Встановленi тут станкачi й мiномети за сигналом накрили ворожу оборону
майже нависннм вогнем.
Навпаки, бiйцi першого батальйону ще звечора залягли дугою попiд
перевалом внизу так, що па тлi неба видно було силуети солдатiв
противника. Вогнi знизу i зверху схрестились, накриваючи перевал. Полк
почав бiй уночi, i це давало йому особливi переваги. Ошелешений
несподiваним ударом, противник кинувся до апаратiв, але зв'язок уже був
перерiзаний.
Тим часом штурмовики першого батальйону проклали гранатами проходи у
дротяних загорожах. Незмовкаюче серед темряви "ура" пiдiймалося дедалi
вище, охоплюючи вершину. Дезорганiзований раптовiстю нiчно© атаки, ворог
не встиг учинити скiльки-будь сильного опору. Це був один з найкоротших i
найблискучiших бо©в, проведених полком у гiрських умовах. Втрат майже не
було. "Академiк" довго потiм пишався перед генералом сво ю так вмiло
органiзованою нiчною операцi ю.
До ранку шосе вже було розчищене бiйцями вiд дубових колод.
Протитанковий рiв засипали так, що по ньому могли рухатися транспорти.
Знову заклекотiли кованi колеса, пiдiймаючись на перевал, один з найвищих
у Трансiльванських Альпах.
Бiйцi поспiшали досягти вершини i глянути вперед: що там? Чи не
рiвнина, чи не степи?..
А перед ними знову вставала панорама гiр, нижчi i вищi кряжi, наче
грандiознi хвилi кам'яного, навiки застиглого моря. Скiльки сягали очi -
гори, гори, гори.
Бiйцями сприймалось - бо©, бо©, бо©.
XX
"Живий, здоровий. Весь час з боями просува мося в горах. Вою мо в
Трансiльванi©, якщо ти коли-небудь чула про таку кра©ну. Б' мо i нiмцiв, i
мадьярiв. Згаду мо нашу далеку золоту Батькiвщину. Не бачимо нiчого, крiм
сонця над головою. А вночi хмари бiлiють пiд нами. Ма мо все, що треба
солдатовi. Мрi мо вийти з цих безкра©х гiр: душа тужить за просторами
степу.
Не скучай, мамо. Будь щаслива,
Женя"
XXI
Маковейчик сидить, зiбгавшись, над апаратом. Раз у раз вiн пiдводить
запаленi очi i глухо повiдомля :
- Убило комсорга.
- Убило лейтенанта Номоконова.
- Поранило санiтарку Галю.
Мiномети, охолоджуючись, похмуро дивляться вгору на висоту вiсiмсот
п'ять. Третiй день ©© шгурму пiхота i не може взяти. В батальйонах полку
лишилося по п'ятнадцять-двадцять активних багнетiв. Командир полку Самi в,
розмовляючи по рацi© з вищим начальством, тiльки ще бiльше темнi i
коротко повторя крiзь зуби:
- сть... сть... сть...
По тилах iшла чистка за чисткою. У пiхоту забрали кухарiв, писарiв,
©здових, старшин. Вони тепер там, нагорi, повзли метр за метром все вище i
вище мiж розпеченим камiнням, об яке кресались, розплавляючись, кулi.
Комбат викликав Брянського до апарата. I Брянський, розмовляючи з ним,
також повторював, зцiпивши зуби:
- сть... сть... сть...
А кiнчивши, сiв на каменi й охопив голову руками.
- Що там? - запитав Сагайда.
- Вимага дати в пiхоту чотири чоловiки. Що я йому дам?.. Що-о я йому
дам?
I, дiставши блокнот, обвiв поглядом сво©х бiйцiв. Кого вiн дасть?
Комбат каже, що це тимчасово, проте Брянський добре зна - з пiхоти до
нього не повертаються. А скiльки чесних зусиль, невтомно© працi вiн вклав,
щоб цi люди стали такими мiнометниками, як зараз. Свiй досвiд, знання,
свою пристрасну любов до справи вiн терпляче, на кожному перепочинку, на
кожному привалi передавав ©м. Особливо ж у горах... У гiрських умовах роль
мiнометного вогню одразу пiдвищилась порiвняно з тим, як це було на
звичайнiй мiсцевостi. Бездорiжжя та рiзко пересiчений рель ф, що обмежу
огляд i обстрiл, змусили стрiлецькi пiдроздiли користуватися найбiльш
легкими i рухливими артилерiйськими системами. Сучасний мiномет виявився
наче спецiально створеним для гiр. Його можна перенести на в'юках, де
нiколи не пройде важка гармата. Сво©м вогнем вiн скрiзь прокладе дорогу
батальйоновi i просунеться сам з допомогою мiнометно© обслуги. Крутизна
тра кторi© мiн в горах виявилась особливо цiнною. Мiна, викинута пiд
потрiбним кутом, з однаковим успiхом може збити ворожий кулемет на високiм
гребенi i дiстати ворога на днi найглибшо© складки, закрито© вiд усiх
iнших видiв вогню.
У горах Брянський, як командир, зустрiвся з новими труднощами. Його
мiнометники, що звикли вести вогонь на рiвнинi, мусили стрiляти в нових
умовах.
Тiльки грунтовна математична пiдготовка Брянського дала йому змогу
швидко врахувати всю особливiсть роботи в горах, i, довчаючись сам, вiн
доучував весь час сво©х офiцерiв та бiйцiв.
Повiтря в горах дуже прозоре, отже, i видимiсть тут стала набагато
краща, нiж на рiвнинi. Тому наводчикам i спостерiгачам, якi звикли
вiдзначати вiдстань в умовах рiвнини, тут цi вiдстанi здавались меншими
вiд справжнiх. Брянський поставив начебто химерне завдання:
- Перебудувати очi!
Доки очi не звикнуть до гiрських умов, старший лейтенант заборонив i
собi, i сво©м пiдлеглим визначати дистанцi© на око. Вiн став вимагати, щоб
данi ока обов'язково перевiрялись хоч би сiткою бiнокля. Нi собi, нi
пiдлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навiть Сагайду i Черниша вiн
тренував годинами, привчаючи "дивитись по-новому". I знову свiй досвiд,
сво© експерименти й спостереження вiн намагався узагальнити й занотувати.
Вiн весь час поспiшав, немов турбувався, що не встигне iншим разом цього
зробити. Майже не знаючи сну й вiдпочинку, вiн, як фанатик
експериментатор, лежачи десь мiж гарячим камiнням, виводив якiсь додатковi
формули для стрiльби знизу вверх i iншi - для стрiльби зверху вниз.
Набивав записами свiй планшет i, всмiхаючись втомленими очима, говорив
Чернишевi:
- Коли що трапиться зi мною, вiзьмеш, друже, оцей планшет у спадщину. I
додавав замислено:
- Шкода, коли б наш досвiд, здобутий такою цiною, пропав, загубився.
Хто зна ? Можливо, вiн ще колись придасться тим, що ходять нинi в
пiонерських краватках... Ми, звичайно, дума мо, що це вiйна остання у
свiтi... Але ж зна ш, як багато ворогiв у нашо© Вiтчизни...
I ось тепер вiн сидить з блокнотом та олiвцем в руках i дивиться на
свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати сво©х дiтей. З ними, з цими
людьми, простими, чесними й вiдданим", вiн уже пройшов сотнi кiлометрiв i
мрiяв пройти ще сотнi. Але...
"Кого ж я йому дам?"
I вiн почав писати. Записав трьох i задумався.
Потiм, обламуючи олiвець, додав четвертого: "Шовкун".
Iшли: старий Барабан, його сусiда Багрiй, молдаванин з Рибницi
Булацелов i Шовкун. Вислухавши наказ. нiхто з них нiчого не промовив, нi
про що не просип. Мовчки, дивлячись у землю, зiбрали сво© бiднi солдатськi
пожитки i попрощалися з товаришами. Уже вiдiйшовши кiлька крокiв, Шовкун
раптом вернувся i, нiяковiючи, пiдступив до Брянського:
- Ось... мало не забув... Вашi комiрцi, товаришу гвардi© старший
лейтенант... Випранi, чистi.
I ще раз глянувши з прихованою нiжнiстю на свого командира, козирнув i
кинувся доганяти товаришiв.
Це було в обiдню пору.
I не пройшло кiлькох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тi ю
самою стежкою, мiж бурими кущами i величезними брилами камiння. На цей раз
пiдборiддя Шовкуна було перев'язане i крiзь марлеву подушку проступала
свiжа кров. Його обступили товаришi й земляки. Але Шовкун не мiг як слiд
володати роздробленою щелепою. Тому не говорив, а тiльки сичав крiзь зуби.
- Я нiчого... й не встиг, -сичав вiн. -АБулацелова убило поруч...
Багрiй i Барабан були ще живi...
Вдруге розлучаючися з товаришами, тепер уже щоб iти в тил, Шовкун знову
пiдiйшов до Брянського:
- Товаришу гвардi© старший лейтенант... Побережiться... Прошу вас,
побережiться, - ледве мiг розiбрати Брянський. - Бо менi погане
видiлося...
- Шовкун, - серйозно глянув на нього Брянський, - хiба можемо
вберегтися вiд сво © долi?
- Воно-то так...
На прощання Брянський мiцно потис ординарцевi руку.
- Вилiку тесь - повертайтесь у роту. Я вас завжди прийму.
- Постараюсь, товаришу гвардi© старший лейтенант. Коли Шовкун пiшов,
повiльно спускаючись на дно мiжгiр'я, Брянський далеко провiв його пильним
поглядом. Потiм пiдiйшов до Черниша, сiв поруч з ним на теплому каменi i
сказав з якоюсь особливою задушевнiстю:
- Женю.. Я тобi вже говорив... коли б зi мною що трапилось-забери оцей
планшет. Тут усi мо©... Все мое... Я знаю - ти доведеш це до кiнця. Ти
зна ш усi мо© iде©, розумi ш ©х краще, нiж будь-хто. Гаразд?
Чернит мовчки стиснув руку товариша.
Високо над грядою гiр ключем пролiтали в сонячному небi якiсь бистрi
тонкоши© птахи, витягнувши голови вперед. Брянський, мружачись, стежив за
ними.
- На пiвдень, у вирiй. Ти не цiкавився, друже, шляхами птахiв? Нашi
сюди навряд чи лiтають... З Б ларусi вони через Укра©ну, а потiм - через
Чорне море...
Черняш уперше ночув вiд Брянського оце "Беларусь". Вимовив його старший
лейтенант з незвичною нiжнiстю в голосi.
Задумались обидва. Кожному сво© думки, сво© мрi© навiяли отi високi,
даленiючi птахи...
Хома Ха цький, висунувшись з ячейки, яку вiя цiлу пiч довбав собi
кайлом, терпляче вдивлявся в кущуватi заростi, що залягали лiворуч попiд
висотою.
- Нiмцi! - раптом вимовив вiн, блiднучи. Мiнометники з сусiднiх ячейок
насторожено глянули в той бiк.
- То тобi здалося. Там десь нашi сорокап'ятчики.
- Ба нiмцi.
- Ба й нi.
Раптом ще кiлька голосiв разом вигукнули:
- Нiмцi!!!
Тепер уже помилки не могло бути: всi побачили, як, звиваючись мiж
камiнням, мовчки повзуть i повзуть тi. Де вони просоталися, - було
невiдомо, хоча, зрештою, тут це не було незвичайним явищем: в горах
нерiдко нi в них, нi в нас не було суцiльно© оборони. Тут захищались i
штурмувались здебiльшого дороги та окремi висоти, що, як бастiони,
здiймалися над довколишнiми хребтами.
Брянський одразу розгадав маневр противника й оцiнив усю глибину
небезпеки. Обтiкаючi© пiднiжжя висоти, нiмцi хотiли звiдси вiдрiзати весь
батальйон, який штурмував сопку там, високо вгорi. Брянський негайно
наказав повернути на нiмцiв усi мiномети, коротко повiдомив комбата i
закiнчив словами:
- Приймаю бiй.
Мiномети задерли сво© труби майже вертикально в небо. Було видно, як
мiни, мов чорнi риби, зробивши в блакитi найкрутiшу тра кторiю, шугнули в
саму гущу нiмцiв. Там, серед камiння, диму й полум'я, знявся страшенний
гвалт, i нiмцi пiднялись в атаку.
Вечорiло, i тiнi вiд висот уже закривали мiжгiр'я. Брянський глянув на
сво©х засмалених сонцем бiйцiв i згадав лiто - найтяжче лiто тисяча
дев'ятсот сорок другого року в донських степах.
- Товаришi, - сказав вiн спокiйно, i тiльки незвичайна блiдiсть обличчя
показувала, якого зусилля волi кошту йому той спокiй i стриманiсть. - Вiд
нас залежить доля батальйону, доля наших товаришiв-пiхотинцiв. Крок назад
- уже зрада. Вiдступати нам нiкуди. Може, комусь iз нас тут судилося
загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам'ятаймо одне: на нас лежить
велика мiсiя. Будемо ж стояти на смерть!
Бiйцi стояли по груди в ячейках, мов загiпнотизованi. В цiлому свiтi
настала повна порожнеча. Все зникло, були тiльки зiгнутi попелястi постатi
в чужiй унiформi, що з гелготом наближались i наближались.
Черниш нiколи й не думав, що вiн так спокiйно сприйме першу зустрiч з
ворогом лице в лице. Йому здавалося, що зникло все хвилювання. Нерви
напруженi до краю, рука мiцна, погляд ясний. Здавалось, вiн на протязi
всього життя не зазнавав такого напрочуд ясного спокою, як зараз. Думка
працювала з особливою яснiстю, рухи стали методично доцiльнi й
безповоротнi. Вiч встигав усе бачити, все чути i все розумiти, немов
сприйнятливiсть його мозку раптом нечувано розширилась, збудивши в ньому
на мить спалах ясновидiння.
- Огонь! - скомандував Брянський.
Ударили з усiх автоматiв i карабiнiв.
Маковейчик теж вистрiлив, ще ранiше прицiлившись. I хоч стрiляли всi i
хтось, глушачи, бахкав йому бiля самого вуха, все ж, побачивши, як нiмець,
змахнувши руками, впав горiлиць, Маковейчик скорiше вiдчув, нiж зрозумiв,
що то його нiмець, що упав вiн саме вiд його кулi. "Це я, це я!
-пiдiймався в ньому переможний внутрiшнiй голос. - Нiхто iнший, тiльки я!"
I вiн прицiлився в iншого.
Нiмцi безладно строчили на ходу з автоматiв, падали в трiскотнявi,
зводились i знову бiгли, наближаючись, i вже видно було ©хнi скривленi -
чи злобою, чи смертельним переляком - обличчя.
- Гранати! - крикнув Брянський i перший метнув, стежачи, де вона пада ,
i взяв другу, його очi, що, здавалось, давно i назавжди згасли, загоралися
гострим синiм вогнем, наче вiтром здувало попiл i роздмухувало
спиртово-синiй жар, що жив пiд ним.
- Гранати! Гранати!!!
Гранати летiли одна за одною. Знявся страшенний лемент, нiмцi вбiгали
на вогневу. В цей момент усi почули, як вигукнув Брянський:
- За Батькiвщину! Вперед!
Нiколи нi до, нi пiсля цього Черниш не чув цi © фрази так. З якоюсь
особливою силою й значимiстю прозвучала вона ©м тут, збиваючи всiх в
кулак. Батькiвщина! Як у фе ричному свiтлi, сяйнули Чернишевi i далека
рiчка на кордонi, i сонячнi поля за нею, i випускний вечiр в училищi, i
мати з накинутою шаллю на плечах, i довгий караван у пiсках, i ще щось
невиразне, але без краю прекрасне промайнуло перед ним в одну секунду, i
все йому стало ще яснiшим. Не дивуючись, вiн бачить, як Брянський
маленькими бiлими руками ввiгнався в кремнистий бруствер i легко вилетiв
наверх, не оглядаючись на бiйцiв, наче не мав найменшого сумнiву, що й
вони зроблять те саме, плигнув з бруствера вперед, заносячи з-за спини
важку протитанкову гранату. Черниша теж винесло диним духом наверх.
Дивлячись уперед, вiн весь час встигав якось боком бачити, як i iншi бiйцi
вилiтали з ячейок, немов ©х звiдти щось виштовхувало, i в усiх були блiдi,
зосередженi обличчя.
- За Батькiвщину! - ще раз дивним голосом гукнув Брянський, i Черниш не
впiзнав його сильного голосу, наче змiненого резонансом чужих гiр. Черниш
бачив ще, як Брянський боком стрибнув кiлька крокiв уперед i метнув
гранату, вихоплюючи в ту ж мить пiстолет, i одразу серед нiмцiв, що вже
були ось тут, гуркнуло, заклубилося, i вони на мить зникли в чорному.
Черниш бачив, як упав Брянський, але не зупинився, i нiхто не зупинився.
Всi, схилившись, мчали вперед, i всi щось кричали в диму й чадi. I Черниш
теж кричав, не пам'ятаючи що.
Нiмцi тiкали з вогнево©.
Це ще пiддало Чернишевi сили, тако© сили, що, здавалось, його не мiг би
тепер зупинити наказ самого маршала. Перед ним майорiв чужий френч, фляга,
закрита кружкою, билася в нiмця на заду, i Черниш хотiв за не© вхопитися i
ще швидше бiг, не бiг, а летiв, як птах. Усе тiло його зробилося легким,
пружним, нестримним...
Черниш, вiдчуваючи в сво©й руцi щось важке, розмахнувся i вдарив нiмця
до тiм'ю. Той одразу присiв, наче ввiйшов у камiнь, i Черниш аж тепер
помiтив, що вдарив його мiною, яка не знати коли i яким чином опинилася у
нього в руцi. "Хоча б не вибухнула!"-майнуло йому в головi.
- Рубай, бий!
- За Брянського!!! - вигукнув хтось поблизу, i Черниш знову рвонувся
вперед у суцiльнiй рев, стогiн, гупання нiг. "3начить, Брянського вбито!"
- здогадався вiя на бiгу, але це його де занепоко©ло, а, навпаки, ще
бiльше сповнило лютою мiццю; i його не здивувало, що iм'я його друга вже
гримить мiж ними, як бойовий клич. Чериниi бачив, як перед Денисом
Блаженком обернувся високий гiтлерiвець в окулярах i, здiймаючи руки,
страш но крикнув:
- Гiтлер капут!
- А тобi теж!
I Денис рубонув його кайлом прямо по перенiссю.
- За Брянського!!!
Мiжгiр'я гримiло бойовим клекотом. Перед Чернишем, утiкаюяи, скреготали
по камiнню кованi чоботи, i вiн, зцiпивши зуби, напружуючись що було сили,
плигнув ще раз упе'ред i вдарив обома руками нiмця в шию, в спину, повалив
i уп'явся пальцями в горло, i той, наливаючись кров'ю, захарчав. Черняш
товк його потилицею об камiнь, i все було мало, мало... Кинув, i знову
побiг, i знову кричав, не пам'ятаючи що. Промчав мимо Ха цький з
розтрiпаними страшними вусами. Вiн весь час клепав нiмця по спинi
маленькою саперною лопаткою. На мить Черниш загледiв Сагайду, що майнув у
розпанаханiй гiмнастьорцi, з оголеними волохатими грудьми, з налитими
кров'ю очима. Вiн тримав у руцi пiстолет. Черниш згадав, що теж ма
пiстолет, i, на бiгу вихоплюючи його, мчав, i всi мчали вже мiж нiмцями,
що з перекошеними вiд жаху обличчями тiкали кудись наослiп. У повiтрi
свистiли приклади, лiтали вигуки й зойки. Знову перед Чернишем з'явився
нiмець, нiби той самий, якого вiн душив, кресали камiння кованi чоботи,
трiпалася фляжка на заду, хтось близько кричав: "Стiй!" I Черниш також
закричав у потилицю нiмцевi:
- Стiй! Стiй!!!
На вигук нiмець озирнувся, зашкопиртав у камiннi I впав.
заняттям. Озирнувшись, вiн встав на ноги лише тодi, коли наблизився зовсiм
до пiдошви кам'яницi, де вже й справдi був мертвий простiр i зверху не
могли його бачити. Натертi об камiнь лiктi гостро щемiли. В часи
перепочинку, коли дивiзiйна пральня з дiвчатами стояла недалеко вiд полку,
тi лiктi в Козакова були завжди старанно заштопанi. Тодi й трофейнi чоботи
його вилискували дзеркально, а ясно-руда велика голова, пiдстрижена
боксом, пахтiла найкращими парфумами вропейських фабрик. Тодi!" А коли
полк вступав у бо© або коли "хазя©н" щоночi ганяв Козакове по "язика", а
"азяк" не попадався, тодi сержант на свiй зовнiшнiй блиск i на дiвчат
махав рукою. Ходив мовчазний, сердитий, занехаяний, як з похмiлля, i
тiльки повiки його нервово посiпувались. В поглядi його тодi було й
справдi щось вовче.
У такому станi вiн був i зараз. Не до шику було, не до чепурiння, i
знову спiдня сорочка, висмикнувшись, стримить у нього ззаду, як парашут.
Немазанi чоботи порепались. Руда щетина вкрива випнуту кiстляву щелепу.
Забув уже Козаков i пральню, i шик, i всi сво© фронтовi розваги. Нiчого
зараз для нього не iснувало, крiм завдання. В такi моменти все життя кого
зосереджу ться в зеленкуватих, трохи скошених очах та настовбурчених
вухах. Ось вiн прича©вся, як рись, сто©ть пiд скелею, сторожко наслухаючи,
трохи схиливши голову набiк i розкривши рота. Якби його хто пiдгледiв у
цей момент, то побачив би, як у гострих його очах уже iскряться
найсмiливiшi вигадки й комбiнацi©.
Крок за кроком посувався вгору, хапаючись за колючi кущi шкарубкими, в
ластовиннi руками. Надiйнi широкi руки, що так подобались дивiзiйним
дiвчатам!..
Озирався, наслухав i знову дерся по камiнню, напружуючись усiм тiлом,
яке ставало, коли вiн пiдважувався, одним суцiльним гнучким м'язом.
Нiяко© стежки тут не було.
Хто там на висотi? Скiльки ©х? Цi думки не лякали Козакова, а тiльки
заохочували, пiд'юджували швидше видертися туди i помiрятися силами з
ворогом.
Гiрськi орли кружляли високо в синьому небi. "Сюди, мабуть, нiколи не
залiтали степовi нашi птахи, - подумав Козаков. - А ми залетiли".
I ось нарештi вершина. Це була площа значних розмiрiв, безладно
завалена голим камiнням, хоча знизу здавалася майже гострим шпилем. З
наготованою гранатою в руцi сержант почав скрадатися межи камiнням в той
бiк, де зрiдка зривалися скупi кулеметнi черги. "Чому ©х не взяти живцем?
Краще я ©х живцем! - раптом вирiшив Козаков. - Свiжакiв приведу! "Хазя©н"
буде радий". Знову пристебнувши гранату вусиком до пояса, вiн узяв автомат
на руку, тримаючи його на-по-готовi.
Те, що побачив Козаков, зупинившись за останнiм каменем, вкрай
здивувало, вразило його. За кулеметом, на самiм краю урвища, лежав
один-однiсiнький солдат у мадьярському жовтому обмундируваннi, але босий.
Навколо нього валялись коробки з-пiд патронiв, купи вистрiляних гiльз,
вiдiткнута алюмiнi ва фляга... Бiльш не було нiкого i нiчого. Солдат
пильно вдивлявся поперед себе вниз, не помiчаючи, що хтось уже сто©ть в
нього за спиною. "Чого вiн босий?" - подумав Козаков i, наставивши
автомата, звично, з пiдкресленою байдужiстю сказав:
- Хенде хох!
Солдат обернувся до нього обличчям. Це було обличчя мерця, подоба
яко©сь гипетсько© мумi©, вийнято© з гробницi. Один маслак, один череп,
обтягнутий темно-жовтою, спеченою шкiрою!.. Тiльки тi глибоко запалi очi
ще жили i горiли таким щирим, змiшаним з божевiльною радiстю подивом, що
Козакову раптом стало жаль свого бранця.
- Хенде хох, - сказав сержант ще раз таким тоном, наче пропонував
земляковi закурити.
Солдат сiв i, сидячи, пiдняв руки. Тiльки тепер Козаков зрозумiв, чому
кулеметник босий. Обидвi ноги його були прикутi до каменя залiзними
короткими ланцюгами.
"Смертник! - майнуло Козакову в головi. - Та це ж смертник!"
Досi вiн багато чув оповiдань бiйцiв про цих смертникiв, що ©х ворог
залишав за собою при вiдступi, але навласновiч бачив такого бiдака вперше.
- Камрад, не убий! - скривився солдат жалiбно, злякано i приязно
вдивляючись у Козакова. - Я хорват, товаришу.
I щоб швидше переконати цього плечистого юнака з автоматом, що перед
ним таки справдi хорват-слов'янин, бранець сухим скрипучим голосом натужно
проспiвав йому рiдною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок
коломийки. Сержантовi нестерпно було на нього дивитись. До такого стану
довести людину! Посадити на ланцюг без води, без хлiба i заставити
стрiляти у сво©х же братiв!.. Та ще ця скрипуча соромiцька пiсенька, якою
вiн хоче врятуватись вiд смертi... Губи солдата, запеченi, як чорна хлiбна
шкуринка, ледве розмикалися. Його, видно, палила спрага.
- Ех, ти...
Козаков вiдстебнув вiд пояса флягу, i хоч там було води всього на один
ковток i самому йому пересихало в горлi, вiн, не вагаючись, подав флягу
старому солдатовi.
- Пий!
Солдат схопив флягу обома руками. Сухi, до краю виснаженi руки його
дрижали, коли вiн пив, i навiть рiдке сивiюче волосся на головi тремтiло,
безладно одкинувшись назад.
- Кесенем сипе, шпасiба, мерсi, - повертаючи флягу, дякував солдат
всiма знаними мовами. - Руський - добрий; руських - любiм...
Козаков, однi ю рукою пiднявши автомат в небо, дав три одиночних
пострiли. Це було сигналом униз його хлопцям. Один з них одразу ж метнувся
до командира полку доповiдати, що все вже в порядку.
Хорват тим часом показував Козакову сво© солдатськi документи, i
Козаков, розглядаючи ©х, удавав, що цiлком у них розумi ться.
- Так, так... Умгу, - суворо миркав вiн у документи.
Хвилюючись i все ще не опам'ятавшись, солдат розповiдав про себе. Вiн
угорський хорват з Балатону, по професi© чизмар, тобто швець. Коли Салашi
закликав його до армi©, запродавши нiмцям, вiн не хотiв стрiляти в сво©х
схiдних братiв слов'ян i вирiшив будь-що здатися в полон. Нав'язавши одно©
ночi на гвинтiвку бiлу хустку, вiн пiшов у гори. Цiлу нiч вiн кружляв у
якихось бескеттях, кам'яних лабiринтах, без компаса, без керма i без
вiтрил iз сво ю бiлою хусткою на гвинтiвцi. На свiтанку йому здалося, що
вiн нарештi досяг мети. Iз скелi над ним чахкали малi мiномети, i вiн
почав туди гукати, махаючи бiлою хусткою радянським бiйцям. До нього
звiдти швидко спустилися... нiмцi й мадьяри. Отак проблукавши нiч в Альпах
- жорстокi гори Альпи! - вiн знову попав до осоружних фашистiв. Тi одразу
здогадалися, в чiм рiч. Одвели в штаб батальйону. Там офiцерня довго
глузувала з його невдалого переходу в полон, а потiм було винесено вирок:
розстрiляти. Проте з солдатами у них сутужно, i один з офiцерiв порадив
залишиш його в засiдцi на крайньому глухому фланзi батальйону. Це була
певна смерть. Його прикували на цiй кам'янiй вежi бiля МГ, позбавивши
всього, залишивши йому тiльки патронiв вдосталь. Тепер вони знали, що вiн
загине так чи iнакше: або скона сам, змучений спрагою, розкльований
птицями, або впаде пiд кулями, вiдстрiлюючись до останнього, коли на нього
наступатимуть. Не стрiляти вiн не мiг - вiн мусив стрiляти. Це була дина
остання надiя для нього, прикутого на цiй альпiйськiй скелi: тiльки
пострiлами мiг вiн окликнутись до живих, дати ©м знати про себе, що вiн ,
iсну , живе. Коли б у нього скiнчились патрони, вiн сконав би тут страшною
повiльною смертю на безхлiб'© та безводдi серед розпеченого сонцем
камiння. Бо хто почув би його стогiн серед цих безкра©х пустельних
кам'яних гiр? Кому спало б на думку шукати живу людину тут, на краю свiту?
Хiба що голоднi орли прилетiли б випити йому очi. Лежало б через мiсяць
тут почорнiле солдатське тiло, висушений кiстяк, прикутий бiля нiмого, уже
заржавiлого вiд гiрських туманiв МГ... Могло б так бути, але не буде.
Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на вiйнi постала
перед ним у новому свiтлi. Гарно рятувати людей! Краще, нiж убивати!
Розповiдаючи про себе, хорват усе тягнувся рукою. щоб торкнутися нею
Козакова. Йому немовби ще й досi не вiрилось, що перед ним живий
радянський сержанг у вицвiлiй пiлотцi, з автоматом на грудях. Посеред
сво © розповiдi хорват раптом замовк, зупинивши зачудований погляд на
орденi Слави, що висвiчував у Козакова на засмальцьованiй лотом
гiмнастьорцi.
- Кремль? - сказав солдат, вказуючи на силует Спасько© вежi на орденi.
- Кремль.
- То мiць. То вiкторiя.
Козаков пiдвiвся, пiдiйшов до важкого МГ i взяв його обома руками за
теплий ствол, як коваль за молот.
- Зараз я тебе розкую, братиш! Орли клекотiли, велично плаваючи понад
глибокими, повними спеки мiжгiр'ями.
XIX
Опiвночi, коли гвардi© пiдполковник Самi в випустив з ракетницi одну по
однiй шiсть зелених ракет, нiмцi й угорцi, якi обороняли перевал, навiть
не думали, що кiнець ©х так близько, ©хнi вартовi, не розумiючи, в чому
справа, здивовано поглядали, як розсипались ракети холодним зеленим
блиском у них над головами. Хто ж бо знав, що два радянськi батальйони вже
звечора лежать обабiч шосе в тилу i напружено чекають у небi саме цих
ракет?
Тепер дочекались i встали. Тиша трiснула, нiч загримiла, тисячi вогнiв
трасуючих куль, прошиваючи темряву, помчали звiдусiль на перевал.
На досвiдi попереднiх бо©в за висоти пiдполковник Самi в переконався,
що мiж бо м бiля пiднiжжя i бо м на вершинi проходить, як правило, певний
час i саме це да змогу противниковi опам'ятатись i зiбратись з силами.
Щоб уникнути цього тепер, пiдполковник заздалегiдь розставив вiдповiдним
чипом сили i вогневi засоби полку. Батальйони, що непомiченими вийшли
противниковi у тил, зараз лежали вище перевалу в скелях понад шосе.
Встановленi тут станкачi й мiномети за сигналом накрили ворожу оборону
майже нависннм вогнем.
Навпаки, бiйцi першого батальйону ще звечора залягли дугою попiд
перевалом внизу так, що па тлi неба видно було силуети солдатiв
противника. Вогнi знизу i зверху схрестились, накриваючи перевал. Полк
почав бiй уночi, i це давало йому особливi переваги. Ошелешений
несподiваним ударом, противник кинувся до апаратiв, але зв'язок уже був
перерiзаний.
Тим часом штурмовики першого батальйону проклали гранатами проходи у
дротяних загорожах. Незмовкаюче серед темряви "ура" пiдiймалося дедалi
вище, охоплюючи вершину. Дезорганiзований раптовiстю нiчно© атаки, ворог
не встиг учинити скiльки-будь сильного опору. Це був один з найкоротших i
найблискучiших бо©в, проведених полком у гiрських умовах. Втрат майже не
було. "Академiк" довго потiм пишався перед генералом сво ю так вмiло
органiзованою нiчною операцi ю.
До ранку шосе вже було розчищене бiйцями вiд дубових колод.
Протитанковий рiв засипали так, що по ньому могли рухатися транспорти.
Знову заклекотiли кованi колеса, пiдiймаючись на перевал, один з найвищих
у Трансiльванських Альпах.
Бiйцi поспiшали досягти вершини i глянути вперед: що там? Чи не
рiвнина, чи не степи?..
А перед ними знову вставала панорама гiр, нижчi i вищi кряжi, наче
грандiознi хвилi кам'яного, навiки застиглого моря. Скiльки сягали очi -
гори, гори, гори.
Бiйцями сприймалось - бо©, бо©, бо©.
XX
"Живий, здоровий. Весь час з боями просува мося в горах. Вою мо в
Трансiльванi©, якщо ти коли-небудь чула про таку кра©ну. Б' мо i нiмцiв, i
мадьярiв. Згаду мо нашу далеку золоту Батькiвщину. Не бачимо нiчого, крiм
сонця над головою. А вночi хмари бiлiють пiд нами. Ма мо все, що треба
солдатовi. Мрi мо вийти з цих безкра©х гiр: душа тужить за просторами
степу.
Не скучай, мамо. Будь щаслива,
Женя"
XXI
Маковейчик сидить, зiбгавшись, над апаратом. Раз у раз вiн пiдводить
запаленi очi i глухо повiдомля :
- Убило комсорга.
- Убило лейтенанта Номоконова.
- Поранило санiтарку Галю.
Мiномети, охолоджуючись, похмуро дивляться вгору на висоту вiсiмсот
п'ять. Третiй день ©© шгурму пiхота i не може взяти. В батальйонах полку
лишилося по п'ятнадцять-двадцять активних багнетiв. Командир полку Самi в,
розмовляючи по рацi© з вищим начальством, тiльки ще бiльше темнi i
коротко повторя крiзь зуби:
- сть... сть... сть...
По тилах iшла чистка за чисткою. У пiхоту забрали кухарiв, писарiв,
©здових, старшин. Вони тепер там, нагорi, повзли метр за метром все вище i
вище мiж розпеченим камiнням, об яке кресались, розплавляючись, кулi.
Комбат викликав Брянського до апарата. I Брянський, розмовляючи з ним,
також повторював, зцiпивши зуби:
- сть... сть... сть...
А кiнчивши, сiв на каменi й охопив голову руками.
- Що там? - запитав Сагайда.
- Вимага дати в пiхоту чотири чоловiки. Що я йому дам?.. Що-о я йому
дам?
I, дiставши блокнот, обвiв поглядом сво©х бiйцiв. Кого вiн дасть?
Комбат каже, що це тимчасово, проте Брянський добре зна - з пiхоти до
нього не повертаються. А скiльки чесних зусиль, невтомно© працi вiн вклав,
щоб цi люди стали такими мiнометниками, як зараз. Свiй досвiд, знання,
свою пристрасну любов до справи вiн терпляче, на кожному перепочинку, на
кожному привалi передавав ©м. Особливо ж у горах... У гiрських умовах роль
мiнометного вогню одразу пiдвищилась порiвняно з тим, як це було на
звичайнiй мiсцевостi. Бездорiжжя та рiзко пересiчений рель ф, що обмежу
огляд i обстрiл, змусили стрiлецькi пiдроздiли користуватися найбiльш
легкими i рухливими артилерiйськими системами. Сучасний мiномет виявився
наче спецiально створеним для гiр. Його можна перенести на в'юках, де
нiколи не пройде важка гармата. Сво©м вогнем вiн скрiзь прокладе дорогу
батальйоновi i просунеться сам з допомогою мiнометно© обслуги. Крутизна
тра кторi© мiн в горах виявилась особливо цiнною. Мiна, викинута пiд
потрiбним кутом, з однаковим успiхом може збити ворожий кулемет на високiм
гребенi i дiстати ворога на днi найглибшо© складки, закрито© вiд усiх
iнших видiв вогню.
У горах Брянський, як командир, зустрiвся з новими труднощами. Його
мiнометники, що звикли вести вогонь на рiвнинi, мусили стрiляти в нових
умовах.
Тiльки грунтовна математична пiдготовка Брянського дала йому змогу
швидко врахувати всю особливiсть роботи в горах, i, довчаючись сам, вiн
доучував весь час сво©х офiцерiв та бiйцiв.
Повiтря в горах дуже прозоре, отже, i видимiсть тут стала набагато
краща, нiж на рiвнинi. Тому наводчикам i спостерiгачам, якi звикли
вiдзначати вiдстань в умовах рiвнини, тут цi вiдстанi здавались меншими
вiд справжнiх. Брянський поставив начебто химерне завдання:
- Перебудувати очi!
Доки очi не звикнуть до гiрських умов, старший лейтенант заборонив i
собi, i сво©м пiдлеглим визначати дистанцi© на око. Вiн став вимагати, щоб
данi ока обов'язково перевiрялись хоч би сiткою бiнокля. Нi собi, нi
пiдлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навiть Сагайду i Черниша вiн
тренував годинами, привчаючи "дивитись по-новому". I знову свiй досвiд,
сво© експерименти й спостереження вiн намагався узагальнити й занотувати.
Вiн весь час поспiшав, немов турбувався, що не встигне iншим разом цього
зробити. Майже не знаючи сну й вiдпочинку, вiн, як фанатик
експериментатор, лежачи десь мiж гарячим камiнням, виводив якiсь додатковi
формули для стрiльби знизу вверх i iншi - для стрiльби зверху вниз.
Набивав записами свiй планшет i, всмiхаючись втомленими очима, говорив
Чернишевi:
- Коли що трапиться зi мною, вiзьмеш, друже, оцей планшет у спадщину. I
додавав замислено:
- Шкода, коли б наш досвiд, здобутий такою цiною, пропав, загубився.
Хто зна ? Можливо, вiн ще колись придасться тим, що ходять нинi в
пiонерських краватках... Ми, звичайно, дума мо, що це вiйна остання у
свiтi... Але ж зна ш, як багато ворогiв у нашо© Вiтчизни...
I ось тепер вiн сидить з блокнотом та олiвцем в руках i дивиться на
свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати сво©х дiтей. З ними, з цими
людьми, простими, чесними й вiдданим", вiн уже пройшов сотнi кiлометрiв i
мрiяв пройти ще сотнi. Але...
"Кого ж я йому дам?"
I вiн почав писати. Записав трьох i задумався.
Потiм, обламуючи олiвець, додав четвертого: "Шовкун".
Iшли: старий Барабан, його сусiда Багрiй, молдаванин з Рибницi
Булацелов i Шовкун. Вислухавши наказ. нiхто з них нiчого не промовив, нi
про що не просип. Мовчки, дивлячись у землю, зiбрали сво© бiднi солдатськi
пожитки i попрощалися з товаришами. Уже вiдiйшовши кiлька крокiв, Шовкун
раптом вернувся i, нiяковiючи, пiдступив до Брянського:
- Ось... мало не забув... Вашi комiрцi, товаришу гвардi© старший
лейтенант... Випранi, чистi.
I ще раз глянувши з прихованою нiжнiстю на свого командира, козирнув i
кинувся доганяти товаришiв.
Це було в обiдню пору.
I не пройшло кiлькох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тi ю
самою стежкою, мiж бурими кущами i величезними брилами камiння. На цей раз
пiдборiддя Шовкуна було перев'язане i крiзь марлеву подушку проступала
свiжа кров. Його обступили товаришi й земляки. Але Шовкун не мiг як слiд
володати роздробленою щелепою. Тому не говорив, а тiльки сичав крiзь зуби.
- Я нiчого... й не встиг, -сичав вiн. -АБулацелова убило поруч...
Багрiй i Барабан були ще живi...
Вдруге розлучаючися з товаришами, тепер уже щоб iти в тил, Шовкун знову
пiдiйшов до Брянського:
- Товаришу гвардi© старший лейтенант... Побережiться... Прошу вас,
побережiться, - ледве мiг розiбрати Брянський. - Бо менi погане
видiлося...
- Шовкун, - серйозно глянув на нього Брянський, - хiба можемо
вберегтися вiд сво © долi?
- Воно-то так...
На прощання Брянський мiцно потис ординарцевi руку.
- Вилiку тесь - повертайтесь у роту. Я вас завжди прийму.
- Постараюсь, товаришу гвардi© старший лейтенант. Коли Шовкун пiшов,
повiльно спускаючись на дно мiжгiр'я, Брянський далеко провiв його пильним
поглядом. Потiм пiдiйшов до Черниша, сiв поруч з ним на теплому каменi i
сказав з якоюсь особливою задушевнiстю:
- Женю.. Я тобi вже говорив... коли б зi мною що трапилось-забери оцей
планшет. Тут усi мо©... Все мое... Я знаю - ти доведеш це до кiнця. Ти
зна ш усi мо© iде©, розумi ш ©х краще, нiж будь-хто. Гаразд?
Чернит мовчки стиснув руку товариша.
Високо над грядою гiр ключем пролiтали в сонячному небi якiсь бистрi
тонкоши© птахи, витягнувши голови вперед. Брянський, мружачись, стежив за
ними.
- На пiвдень, у вирiй. Ти не цiкавився, друже, шляхами птахiв? Нашi
сюди навряд чи лiтають... З Б ларусi вони через Укра©ну, а потiм - через
Чорне море...
Черняш уперше ночув вiд Брянського оце "Беларусь". Вимовив його старший
лейтенант з незвичною нiжнiстю в голосi.
Задумались обидва. Кожному сво© думки, сво© мрi© навiяли отi високi,
даленiючi птахи...
Хома Ха цький, висунувшись з ячейки, яку вiя цiлу пiч довбав собi
кайлом, терпляче вдивлявся в кущуватi заростi, що залягали лiворуч попiд
висотою.
- Нiмцi! - раптом вимовив вiн, блiднучи. Мiнометники з сусiднiх ячейок
насторожено глянули в той бiк.
- То тобi здалося. Там десь нашi сорокап'ятчики.
- Ба нiмцi.
- Ба й нi.
Раптом ще кiлька голосiв разом вигукнули:
- Нiмцi!!!
Тепер уже помилки не могло бути: всi побачили, як, звиваючись мiж
камiнням, мовчки повзуть i повзуть тi. Де вони просоталися, - було
невiдомо, хоча, зрештою, тут це не було незвичайним явищем: в горах
нерiдко нi в них, нi в нас не було суцiльно© оборони. Тут захищались i
штурмувались здебiльшого дороги та окремi висоти, що, як бастiони,
здiймалися над довколишнiми хребтами.
Брянський одразу розгадав маневр противника й оцiнив усю глибину
небезпеки. Обтiкаючi© пiднiжжя висоти, нiмцi хотiли звiдси вiдрiзати весь
батальйон, який штурмував сопку там, високо вгорi. Брянський негайно
наказав повернути на нiмцiв усi мiномети, коротко повiдомив комбата i
закiнчив словами:
- Приймаю бiй.
Мiномети задерли сво© труби майже вертикально в небо. Було видно, як
мiни, мов чорнi риби, зробивши в блакитi найкрутiшу тра кторiю, шугнули в
саму гущу нiмцiв. Там, серед камiння, диму й полум'я, знявся страшенний
гвалт, i нiмцi пiднялись в атаку.
Вечорiло, i тiнi вiд висот уже закривали мiжгiр'я. Брянський глянув на
сво©х засмалених сонцем бiйцiв i згадав лiто - найтяжче лiто тисяча
дев'ятсот сорок другого року в донських степах.
- Товаришi, - сказав вiн спокiйно, i тiльки незвичайна блiдiсть обличчя
показувала, якого зусилля волi кошту йому той спокiй i стриманiсть. - Вiд
нас залежить доля батальйону, доля наших товаришiв-пiхотинцiв. Крок назад
- уже зрада. Вiдступати нам нiкуди. Може, комусь iз нас тут судилося
загинути, не доживши до дня перемоги. Але пам'ятаймо одне: на нас лежить
велика мiсiя. Будемо ж стояти на смерть!
Бiйцi стояли по груди в ячейках, мов загiпнотизованi. В цiлому свiтi
настала повна порожнеча. Все зникло, були тiльки зiгнутi попелястi постатi
в чужiй унiформi, що з гелготом наближались i наближались.
Черниш нiколи й не думав, що вiн так спокiйно сприйме першу зустрiч з
ворогом лице в лице. Йому здавалося, що зникло все хвилювання. Нерви
напруженi до краю, рука мiцна, погляд ясний. Здавалось, вiн на протязi
всього життя не зазнавав такого напрочуд ясного спокою, як зараз. Думка
працювала з особливою яснiстю, рухи стали методично доцiльнi й
безповоротнi. Вiч встигав усе бачити, все чути i все розумiти, немов
сприйнятливiсть його мозку раптом нечувано розширилась, збудивши в ньому
на мить спалах ясновидiння.
- Огонь! - скомандував Брянський.
Ударили з усiх автоматiв i карабiнiв.
Маковейчик теж вистрiлив, ще ранiше прицiлившись. I хоч стрiляли всi i
хтось, глушачи, бахкав йому бiля самого вуха, все ж, побачивши, як нiмець,
змахнувши руками, впав горiлиць, Маковейчик скорiше вiдчув, нiж зрозумiв,
що то його нiмець, що упав вiн саме вiд його кулi. "Це я, це я!
-пiдiймався в ньому переможний внутрiшнiй голос. - Нiхто iнший, тiльки я!"
I вiн прицiлився в iншого.
Нiмцi безладно строчили на ходу з автоматiв, падали в трiскотнявi,
зводились i знову бiгли, наближаючись, i вже видно було ©хнi скривленi -
чи злобою, чи смертельним переляком - обличчя.
- Гранати! - крикнув Брянський i перший метнув, стежачи, де вона пада ,
i взяв другу, його очi, що, здавалось, давно i назавжди згасли, загоралися
гострим синiм вогнем, наче вiтром здувало попiл i роздмухувало
спиртово-синiй жар, що жив пiд ним.
- Гранати! Гранати!!!
Гранати летiли одна за одною. Знявся страшенний лемент, нiмцi вбiгали
на вогневу. В цей момент усi почули, як вигукнув Брянський:
- За Батькiвщину! Вперед!
Нiколи нi до, нi пiсля цього Черниш не чув цi © фрази так. З якоюсь
особливою силою й значимiстю прозвучала вона ©м тут, збиваючи всiх в
кулак. Батькiвщина! Як у фе ричному свiтлi, сяйнули Чернишевi i далека
рiчка на кордонi, i сонячнi поля за нею, i випускний вечiр в училищi, i
мати з накинутою шаллю на плечах, i довгий караван у пiсках, i ще щось
невиразне, але без краю прекрасне промайнуло перед ним в одну секунду, i
все йому стало ще яснiшим. Не дивуючись, вiн бачить, як Брянський
маленькими бiлими руками ввiгнався в кремнистий бруствер i легко вилетiв
наверх, не оглядаючись на бiйцiв, наче не мав найменшого сумнiву, що й
вони зроблять те саме, плигнув з бруствера вперед, заносячи з-за спини
важку протитанкову гранату. Черниша теж винесло диним духом наверх.
Дивлячись уперед, вiн весь час встигав якось боком бачити, як i iншi бiйцi
вилiтали з ячейок, немов ©х звiдти щось виштовхувало, i в усiх були блiдi,
зосередженi обличчя.
- За Батькiвщину! - ще раз дивним голосом гукнув Брянський, i Черниш не
впiзнав його сильного голосу, наче змiненого резонансом чужих гiр. Черниш
бачив ще, як Брянський боком стрибнув кiлька крокiв уперед i метнув
гранату, вихоплюючи в ту ж мить пiстолет, i одразу серед нiмцiв, що вже
були ось тут, гуркнуло, заклубилося, i вони на мить зникли в чорному.
Черниш бачив, як упав Брянський, але не зупинився, i нiхто не зупинився.
Всi, схилившись, мчали вперед, i всi щось кричали в диму й чадi. I Черниш
теж кричав, не пам'ятаючи що.
Нiмцi тiкали з вогнево©.
Це ще пiддало Чернишевi сили, тако© сили, що, здавалось, його не мiг би
тепер зупинити наказ самого маршала. Перед ним майорiв чужий френч, фляга,
закрита кружкою, билася в нiмця на заду, i Черниш хотiв за не© вхопитися i
ще швидше бiг, не бiг, а летiв, як птах. Усе тiло його зробилося легким,
пружним, нестримним...
Черниш, вiдчуваючи в сво©й руцi щось важке, розмахнувся i вдарив нiмця
до тiм'ю. Той одразу присiв, наче ввiйшов у камiнь, i Черниш аж тепер
помiтив, що вдарив його мiною, яка не знати коли i яким чином опинилася у
нього в руцi. "Хоча б не вибухнула!"-майнуло йому в головi.
- Рубай, бий!
- За Брянського!!! - вигукнув хтось поблизу, i Черниш знову рвонувся
вперед у суцiльнiй рев, стогiн, гупання нiг. "3начить, Брянського вбито!"
- здогадався вiя на бiгу, але це його де занепоко©ло, а, навпаки, ще
бiльше сповнило лютою мiццю; i його не здивувало, що iм'я його друга вже
гримить мiж ними, як бойовий клич. Чериниi бачив, як перед Денисом
Блаженком обернувся високий гiтлерiвець в окулярах i, здiймаючи руки,
страш но крикнув:
- Гiтлер капут!
- А тобi теж!
I Денис рубонув його кайлом прямо по перенiссю.
- За Брянського!!!
Мiжгiр'я гримiло бойовим клекотом. Перед Чернишем, утiкаюяи, скреготали
по камiнню кованi чоботи, i вiн, зцiпивши зуби, напружуючись що було сили,
плигнув ще раз упе'ред i вдарив обома руками нiмця в шию, в спину, повалив
i уп'явся пальцями в горло, i той, наливаючись кров'ю, захарчав. Черняш
товк його потилицею об камiнь, i все було мало, мало... Кинув, i знову
побiг, i знову кричав, не пам'ятаючи що. Промчав мимо Ха цький з
розтрiпаними страшними вусами. Вiн весь час клепав нiмця по спинi
маленькою саперною лопаткою. На мить Черниш загледiв Сагайду, що майнув у
розпанаханiй гiмнастьорцi, з оголеними волохатими грудьми, з налитими
кров'ю очима. Вiн тримав у руцi пiстолет. Черниш згадав, що теж ма
пiстолет, i, на бiгу вихоплюючи його, мчав, i всi мчали вже мiж нiмцями,
що з перекошеними вiд жаху обличчями тiкали кудись наослiп. У повiтрi
свистiли приклади, лiтали вигуки й зойки. Знову перед Чернишем з'явився
нiмець, нiби той самий, якого вiн душив, кресали камiння кованi чоботи,
трiпалася фляжка на заду, хтось близько кричав: "Стiй!" I Черниш також
закричав у потилицю нiмцевi:
- Стiй! Стiй!!!
На вигук нiмець озирнувся, зашкопиртав у камiннi I впав.