Гончаров Анатолий. Прапороносцi

- Як чудово загримiло! - всмiхаючись, спiвуче говорила Шура. -Аж дивно,
звiдки цей грiм!.. Наче й небо чисте, i раптом отак загримiло! - Вона
глянула в небо. I Черниш глянув. I всi глянули. - А лiс який став,
звернiть увагу! Як вiн зазеленiв одразу!.. Аж наче горить вiд сонця
зеленими вогнями, аж зеленкуватий димок над пилi в' тьсяi - Вона вказувала
на лiс i очима, i рукою, i всi ю собою. Черниш водночас бачив i зелений
свiтлий димок над лiсами, i Щуру, яка теж наче оповилася тим димком бiля
нього.
Вона стояла в нових чобiтках з високими каблуками, в темно-зеленiй
армiйськiй сукнi, що тiсно облягала ©© стан. Вбрання було пiдiбрано
вибагливо, зi смаком i явно личило ©й. Не пожмакане, а випрасуване,
свiже... Видно було, що вона одягла його недавно, "можливо, навiть перед
тим, як iти сюди", - мимохiдь вiдзначив вген, i Шура, перехопивши цей
вгенiв погляд, зрозумiла його саме так. Одначе не знiтилася i не
засоромилася вiд цього, а, навпаки, весело, навiть з викликом пiдтримала
його погляд. "Так, я готувалася, - вiдповiдали Щуринi очi, - я хотiла
з'явитись сюди красивою i не соромлюсь цього, i це все ради тебе".
- А Шовкун тут уже очi видивився, виглядаючи, - казав Черниш, щасливо
любуючись Шовкуном, що червонiв у натовпi, як дiвка. - "Але я виглядав
тебе далеко бiльше за Шовкуна, - розумiлося за цими словами. - Я почав
тебе виглядати вiд то© хвилини, коли ми розлучились... Я хотiв би килимами
встелити дорогу, по якiй ти наближалась до нас... Хiба ти не чу ш, як все
в менi спiва : тобi, тобi!"
"Чую, чую! Я навiть здалеку чула тебе i летiла до тебе!"
"I де ти пролiтала, там лiси взеленились, а небо над ними молодим
громом гримiло! Слiпий, сяючий дощик бiг тобi попереду та дрiбно кропив
перед тобою курнi фронтовi шляхи... Ти й сама, як той сонячний летючий
дощик, що звiдкись пришумiв i осяяв усе навкруги! Глянь, як довкола пару
земля, парують лiси! Затерпнути, сп'янiти можна вiд цього!"
"Хiба ти ще не сп'янiв? Я вже сп'янiла! Дивися!.."
Шура смiючись впiймала за голову Маковея, що, пробiгаючи мимо, саме
пiдвернувся ©й пiд руку.
- Маковейчику! Як я скучила за тобою, - щебетала вона йому i водночас з
ласкавою лукавiстю дивилась на Черниша. - Менi навiть в госпiталi
вчувались тво© спiванки, Маковейчик... О, який-бо ти вже великий став! Та
який гарненький! Дай, я тебе поцiлую! - i вона поцiлувала Маковея в обидвi
щоки, а щасливими очима смiялась, як змовниця, до Черниша.
"Ще, ще", - заохочував ©© Черниш закоханим поглядом i почував, як
зовсiм хмелi вiд повноти сво©х почуттiв. Весь гарячий свiт шалено скакав
перед ним у зеленiм туманi.



XX

- Чому ви так дивитесь на мене. Шовкун? - пристрасно допитувала Шура
свого санiтара, iдучи з ним приймати взвод. - Ви не впiзна те мене? Так,
ви ма те пiдстави для цього... Бо сьогоднi я навiть сама себе не впiзнаю!
- Що ж тут такого, - делiкатно заперечував Шовкун. - Стiльки не
бачитись, i раптом знову разом... Та це з кожним бува ...
Бува ! Виходить, щось мiж ними було? I всi це помiтили, i всi
зрозумiли? Жах! Але що ж саме було? Короткий потиск руки, невинна розмова
на вогневiй, кiлька поглядiв... О, тi погляди! Хiба ©х можна було
приховати? Хiба вони не вимовили все? Що - все? Не було нiякого "все"! I
не буде його, не буде!
Невже це може статись так природно i просто? А що, коли воно вже навiть
сталось? Страшно було уявити собi, страшно подумати...
- Не дивiться, не дивiться на мене, Шовкун!.. Це я просто вiдвикла...
Менi ще тут страшно, i я тремчу... Але я не боюсь. Навпаки, менi дуже,
дуже хороше!
В госпiталi Ясногорська не раз уявляла собi зустрiч з вгеном. Вона
прагнула цi © зустрiчi, потай мрiяла про не©, готувала вгеновi наперед
низку сво©х ущипливих докорiв... Чому так швидко забув? Чому так рiдко
писав? Рiдко, лаконiчно i сухо... Але хiба на нього можна сердитись за це?
При зустрiчi всi докори якось вилетiли ©й з голови. Все заготоване пiшло
шкереберть, все обернулось iнакше...
А саме його листiв бракувало ©й в госпiталi. Не раз Шура ловила себе на
тому, що чека ©х i, навiть втративши надiю, сердячись, знову чека , ©й
уже було не досить того, що писали iншi однополчани, ©й чомусь кортiло,
щоб писав вiн, Черниш.
Особливо коли стала одужувати, коли вийшла з палати i побачила навкруги
нову неминучу весну. Спiви, колись не доспiвiнi, знову прокидались в
природi, хвилювали Шуру, сурмили ©й голосними сурмами... Когось до болю не
вистачало, знялась би та кудись полетiла!
Госпiталь базувався в угорському курортному мiстечку на березi великого
озера. У вiкових парках понад самою водою прича©лись бiлi, грацiознi,
подзьобанi кулями вiлли. Як люди, вони мали нiжнi людськi iмена: вiлла
Лола, вiлла Паула, вiлла Маргiт... I хоча зараз тут було багато страждань
i над усiм панував нещадний нiж хiрурга - життя брало сво .
Весна починалась на озерi. Десятки разiв на день воно мiнило сво©
барви, свiй настрiй. То воно слiпучо мигтiло пiд сонцем; то, хмурячись,
бралося сталлю, а вдалинi вже переходило в нiжно-зелене i знову свiтле; то
вкривалось рожевим тихим трепетом, коли високi вiдблиски заходу лягали на
нього...
Вечорами хтось цiлувався в альтанках, хтось смiявся на озерi в
-колихких човнах, хтось палив на далекому протилежному березi вогнi.
Зазивно сурмили веснянi сурми, - кохати, кохати...
Шурi хотiлось кохати. Кого? Вона ще не зiзнавалася в цьому собi, ©й ще
було соромно одверто думати про це.
Шура не хотiла хапати уламкiв щастя. Вона прагнула повного щастя,
великого, красивого, щедрого. Щоб завжди хвилювало i перехоплювало дух,
щоб, як вiчна весна, не старiлось i не вiдцвiталось нiколи, щоб гордо
витримувало будь-якi удари та випробування... Таке можливе було з
Брянським. Чи можливе воно вдруге?
"Я не люблю, не люблю Черниша, - ще сьогоднi запевняла себе Шура,
повертаючись з госпiталю в полк. - Все це тiльки тому, що вiн був другом
Юрася, що вiн чимось нагаду менi Юрку... Тiльки тому! I я йому в вiчi
скажу про це!"
А коли стояла з вгеном на вогневiй, то нiчого про це не сказала. Щось
сильнiше за не© вже диктувало ©й iншi слова, iншi погляди i жести.
- Шовкун, я дуже погано поводилась на вогневiй?
- Ви таке й скажете, ©й-богу... Та хiба ви можете погано? Ми тiльки
радiли, дивлячись на вас...
- Але менi, повiрте, аж дух забило, коли я почула той грiм! Давно я не
чула такого... Наче маленького стою десь у полi пiд синьою хмарою i
слух-пю вперте...



XXI

Санiтарний взвод стояв у лiсi неподалiк вiд мiнометникiв. Тут же поруч
розташувався i Чумаченкiв КП.
вгеновi усе ще не вiрилось, що Шура зараз перебува за кiлька хвилин
ходу вiд нього. Коли вона зникла в паруючiй гущавинi лiсу i мокра блискуча
зелень, погойдуючись, зiмкнулась за ©© спиною, Чернишевi на мить здалося,
що Шури зовсiм i не було на вогневiй, що все це йому привидiлось. Але,
оглянувшись довкола, побачив, як на всьому ще нiби лежить святковий блиск,
принесений нею сюди. На покрасивiлих обличчях людей, на збро©, на всiй
природi...
Iдучи на КП, Шура пообiцяла, що за якусь годину все там влашту ,
"вступить в права", а потiм прийде до мiнометникiв полуднувати. Ради
такого випадку Хома навiз на вогневу бюргерських качок, запевняючи, що всi
вони дикi.
Минула година, а Шури не було. Вже й вечорiло, а вона не приходила.
Нарештi Черниш не витримав.
- Побудь тут за мене, Володько, - нiяковiючи, звернувся вiн до Сагайди.
- Я схожу в батальйон...
- Крий, - спiвчутливо буркнув Сагайда, про все догадуючись. - За нас не
турбуйсь: буде порядок...
На пiвдорозi до взводу Черниш зустрiв Шуру з санiтарами. Сонце стояло
над захiд, i скiсне промiння вже густо переснувало лiсову стежку. Вгорi у
верховiттях нависала волохата сутiнь, а низом голi стовбури яскраво
взялися червоним. Ясногорська йшла, нахиливши голову, i не одразу помiтила
Черниша. Обличчя ©й було заклопотане й серйозне. Немов це й не вона вдень
так щасливо смiялася i щебетала на вогневiй. Мовби вже згорнулася,
увiбрала всередину все, чим так щедро красувалася вдень перед бiйцями його
роти, перед ним.
- Шуро! - вперше за сьогоднi вген назвав ©© на iм'я. Ясногорська, мов
прокинувшись, глянула на нього. I, перш нiж вона посмiхнулась, вген встщ;
впiймати вираз гiркоти й болю в ©© очах.
- Бач, - сказала вона тихо i розгублено, - а я тiльки оце думала зайти
до вас... Iду в бойовi порядки.
- Але ж там тво© люди... Ти могла б i не спiшити.
- Сю нiч треба. Поповнення прийде. Шура стала обабiч стежки,
пропускаючи сво©х санiтарiв i дiловито оглядаючи ©х.
- Шовкун, навiщо ви цi носилки взяли? - зауважила вона гiрко. - Там же
легшi...
- Але цi мiцнiшi, - з готовнiстю зупинився Шовкун. - Чи, мо за тими
збiгати? То я миттю!..
- Iдiть уже, iдiть, - махнула йому вперед Ясногорська. I навiть у цьому
жестi вген помiтив ледве стримуваний бiль, яким Шура зараз мовби
вiдгороджувалась вiд нього. Що з нею трапилось? Звiдки взялась оця
неперехiдна вiдстань, що зараз несподiвано залягла мЬк ними? А вона таки
залягла. вген це вiдчував, холонучи, як перед неминучою небезпекою.
Вдень, на людях, йому, виявля ться, легше було порозумiтися з Шурою, нiж
стоячи зараз тут, вiч-на-вiч з нею в лiсi. Тодi все в нiй рясними снопами
свiтла було спрямоване на нього, призначуване йому: кожен порух тiла,
гарячий погляд, ласкаве слово i навiть те, що чулося за словом... I ось
тепер все це згасло, заступилось чимось iншим, може, навiть оцими
носилками, не бачити б ©х нiколи.
- Чого ти задумався, Женю? Ходiм. Вони рушили стежкою за санiтарами.
- Ти ма ш уявлення про нашу передову? - глухо запитав Черниш.
- Маю, - зiтхнула Ясногорська. - Розповiдали. Пiд передовою розумiлась
пiхота. Вона лежала за горбом уподовж рiчки. Звiдси було туди кiлькасот
метрiв, але це вважалось смертельно далеко. Для того, щоб попасти в бойовi
порядки, треба було прохоплюватись по голому схиловi, обернутому до
противника. Ворожi снайпери не спускали з нього очей, полюючи за кожним,
хто з'являвся в цiй зонi. Ненависний белебень уже коштував батальйоновi
кiлькох бiйцiв. Щоб уникнути зайвих втрат, Чумаченко наказав надалi
"вiдкривати навiгацiю" лише в темрявi. Бо припаси, продукти, газети, листи
- все це вiдтепер рухалося в бойовi порядки лише вночi. Поранених звiдти
витягували теж тiльки вночi. I, незважаючи на це, втрати були майже пiсля
кожного рейсу. Напередоднi вдосвiта старшини притягли до КП вродливого
капiтана, працiвника дивiзiйно© газети. Черниш бачив його, закривавленого,
холодного, збайдужiлого до всього... Звiдки знати, чи не притягнуть завтра
i Шуру в такому ж виглядi на КП?
- Якби можна було пiти замiсть тебе, Шуро... Якби я тiльки мав змогу!..
- О Женю, Женю... Коля б нам було дано заступати собою iнших... Я теж
пiшла б...
За кого? Черниш не запитав, здогадуючись, кого вот мала на увазi.
Звичайно, Брянського!
- Чого ти не замiнила погони на польовi? - зауважив вiн згодом. -
Будугь бiлiти при ракетах.
- Ай справдi, - покiрно погодилась Шура. Вона взагалi була зараз якась
покiрна, замислена i лагiдна. - Я зовсiм за них забула... Зда ться, в мене
тут в сумцi польовi.
Попорпавшись на ходу в сво©й набитiй пакетами сумцi, вона дiстала пару
польових .погонiв i зупинилась.
- Пристебни, будь ласка.
вген, затримавши подих, торкнувся ©© плеча. Вперше в життi вiн
торкався цього дiвочого плеча, теплого i тендiтного. Поволi висмикнув
Шуринi вузькi бiлi погони - один, потiм другий - i вправив натомiсть
польовi.
- Готово?
- Готово.
- Дякую...
На якусь мить Чорнишевi руки самi, поза його власною волею, затримались
на ©© плечах. Шура нi'би не чула на собi тих рук.
- Женю, - ледве чутно прошепотiла вона, дивлячись на вгена з
довiрливою пересторогою, так, як тодi пiд Будапештом, коли, вже поранена,
лежала на возi серед закованого ожеледицею степу. - Скажи менi. Женю...
Скажи, - очi ©й раптом засвiтилися в сутiнi великими сльозами:- Адже це
недобре, що ми отак?... Що мiж нами отак?..
Вони разом подумали про Юрiя. Брянський наче зiйшов сюди з далеких
Трансiльванських гiр, i став мiж ними, i дивився на обох. Суворий, осяяний
та крилатий, мовби весь час летiв до сонця. Обо мовчали, звертаючись
думками до нього, питаючись в нього поради, звiряючи з ним сво сумлiння,
як шлях по нерухомiй зiрцi.
- Я весь час думав про це, - нахмурився Черниш. - Якщо ти хочеш знати
мою думку...
- Не треба, Жекю, не треба, - енергiйно перебила його Ясногорська. - Не
будемо зараз про це... Ходiмо! Вони рушили стежкою, не торкаючись одне
одного.
- Ти бо©шся цi © розмови, Шуро?
- Не боюсь, я нiчого не боюсь, але... Хай потiм, потiм!
- Коли - потiм? Коли? Назови менi той день...
- Женю, навiщо?
- Назови! Щоб я чекав, щоб я дожив, коли навiть... загину.
- Не говори так, не треба... Ти зна^ш, який день я маю на увазi. Той,
коли все вже скiнчиться, коли настане нарештi нове життя.
- Це вже так близько© - просяяв Черниш.
- Тодi, по-мо му, все стане iнакшим, - говорила Шура, поступово
запалюючись вiд власних мрiй. - Тодi все можна буде вирiшувати
по-новому... I, може, те, що зараз нам зда ться нездiйсненним або
грiховним, тодi стане природним i можливим. Адже ми опинимось в зовсiм
iншiй сферi, поза смертю, поза кров'ю, поза нашими болями i кошмарами... А
все, чим ми зараз кара мось, залишиться, як пiсля сповiдi, тут, по цей
бiк. Як ти гада ш, друже? Невже там люди не вiдчувають себе вдруге...
щойно народженими?
- Я тебе розумiю, Шуро... Менi й самому той день уявля ться не просто
великою iсторичною датою. Це, певно, буде щось значно бiльше. Бо ж там
виникатимуть усi початки, там буде тiльки майбутн , свiтле, безкра ...
Черниш не доказав. Знайомий вiбруючий висвист снаряда розiтнув вечорове
встояне повiтря. Блиском i трiском завихрилася гущавiнь. Шура iнстинктивно
вхопила Черииша за руку, i вони разом прискорили ходу, озираючись на кожен
вибух, що розлягався ©м вслiд. Верхами за ними гналося гаряче осколля,
прошиваючи потемнiлу зелень, лунко перестукуючись в гiлках.
Нарештi обо вихопилися з-пiд обстрiлу на узлiсся. Вигляд вогнево© та
близьких окопiв одразу заспоко©в ©х.
Високе небо колосилося останнiми загравами. Шовкун уже дерся з
санiтарами по крутому косогору. Внизу на вогневих спокiйними групами
стояли мiнометники, слухаючи знайому журливу пiснто. Тут, на чужинi, серед
цих австрiйських яруг, вона якось особливо глибоко хвилювала бiйцiв сво ю
болiсною тугою, пристрасним закликом неподiленого почуття.

Он зiйди, зiйди, ясен мiсяцю,
Як млинове коле...
Ой вийди, вийди, серце-дiвчино,
Та промов до мене слово...

То невидимий Маковей, згорнувшись десь у си'рому окопi, дав собi волю.



XXII

Всю нiч прибували вiйська. Дорога вiд найближчого тилового села до
переднього краю захрясла танками, тягачами, автомашинами. Поволi все це
розсувалося в узбiчнi га© та улоговини. Командири батарей люто сперечалися
за кожний шмат землi: вже не вистачало мiсця для артилерiйських вогневих.
Опiвночi у виярок, обжитий мiнометниками, гунулi© важкi танки. Хома,
який розташувався на нiч iз сво©м транспортом поблизу вогневих, когутом
накинувся на танкiстiв. Мабуть, за власне вгiддя вiн не сварився б з таким
запалом, як сварився зараз за це нiчи узлiсся, де була його стоянка.
Метався з батогом перед машинами, даремно намагаючись перекричати
вуркотання моторiв.
- Соб тримай, соб! - гукав щосили механiкам. - Ручицю вломиш!
Водi© не звертали нiяко© уваги на Хому, конi харапудились в темрявi,
ручицi трiщали.
- А-а-а! маму твою морду !..
Танки стали по узлiссю там, де хотiли. Ха цький, вiдтиснутий зi всiм
господарством в колючi хащi, в свою чергу випер звiдти ще далi кiлька
батарейних передкiв з кiньми та кухню з заслуженим верблюдом.
Влаштувавшись на новому мiсцi, Хома швидко вгамувався i замирився з долею.
Через деякий час вiн уже знову никав бiля заглушених танкiв, спокiйно
постукував по них пужалном i допитувався в танкiстiв про товщину бронi. А
згодом, розлiгшись iз засмальцьованими водiями бiля ©хнiх машин i забувши
всi сво© кривди, розтлумачував новоприбуль-цям, з ким вони допiру вступили
в контакт.
Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардiйський стрiлецький
полк, з яким оце танкiстам поталанило дiяти разом, не ма взагалi собi
рiвного. Виходило так, що склада ться вiн всуцiль з виняткових людей, з
добiрних геро©в-богатирiв. Команду цим полком прудкий та грiзний
таджик-академiк Самiев. Полкову розвiдку щоночi водить на неймовiрнi
завдання славетний "вовк" Козаков, повний кавалер ордена Слави, ©ден на
всю дивiзiю повний кавалер!.. Бiля полкового прапора сто©ть герой
Сталiнграда i Будапешта старшина Багiроп. Про нього, напевно, всi чули. Не
чули? Стид i сором!
Та це ж вiн з-пiд землi штурмував готель " вропу"!.. I про Ха цького
навiть не чули? I про Воронцова - нi? О люди! Герой Радянського Союзу
майор Воронцов - замполiт цього славетного полку. На ньому, правду кажучи,
все трима ться. Мiць, голова, йому вже за сорок, Й нього вже й сини в
армi©, а подивiться на цього музика; оце, скажете, сила, оцей поведе i
виведе!.. Коли ти кепський вояка, то вiн тебе на гужа скрутить, а коли
чесно викону ш свою мiсiю, то вiд нього тобi шана ихвала.
- Затямте собi це i не дуже гнiть кирпу, бо тут такий народ! Орли!
Здавалося, все в цьому незвичайному полку мало б приголомшити
самовпевнених танкiстiв: тут було-таки чим захопитись. Адже сю нiч
невтомнi розвiдники полку шастають уже на п'ятому iноземному кордонi.
Через п'ять кордонiв, через тисячу бо©в - це вам жарти, га?
А тим часом водi©-механiки, частуючись по черзi вином з канiстри i
пригощаючи Хому, слухали його без особливого подиву. Вони, зда ться, й не
уявляли собi цього полку iнакшим. Днiпро? Альпи? Штурм Будапешта i
знаменита битва на Гронi? Добре, але що ж тут виняткового? Полк як полк.
А коли Хома занадто вже розходився, спiваючи дифiрамби сво©м мiнометам,
хтось навiть осадив його спокiйним жартом:
- Годi тобi, друже, про сво© чмихавки... Пий. Хома знесамовитiв на таке
блюзнiрство.
- Чмихавки? А де ви були, коли цi чмихавки в Трансiльванi© понад
хмарами гримали? Коли ми з в'юками до бога дерлися крiзь карколомне
бескеття? Чи не цi чмихавки тодi вам шлях торували? Безводдя та спека, аж
слина в ротi звапнювалась! Коней кинули, шинелi кинули, а мiнометiв не
кидали. Iшли та йшли, аж гори дриготiли вiд наших залпiв!.. Де ви тодi
були, я вас питаю?
Танкiсти з великодушним споко м розповiдали Хомi, де вони були. При
цьому раптом виявилось, що за ©хньою бригадою шлях лежить нiяк не гiрший,
нiж за Хо-миним полком. Команду нею гвардi© майор Молоков. Добре знають
Балкани, скiльки фашистiв перемололи out зубатi уральськi гусеницi! Потiм
битва на Балатонi. Потiм рейди в промисловiм районi Вiдня. А зараз бригада
прибула сюди, на останнiй штурм. Цiлу добу перли на повному газi, щоб
встигнути... Завтра танки в числi перших будуть форсувати оцю
австрiйсько-чеську рiчку. Не чекаючи мостiв, задра©вшись наглухо, бойовi
машини пiдуть по дну вбрiд.
"Ця бригада теж, виходить, неабияка!" - думав,Хома, поступово
проймаючись повагою до сво©х прокоптi-лих спiвбесiдникiв. Танкiсти лежали
зiркою, голова до голови, i мiж ©хнiми темними обличчями знайшли собi
досить мiсця i Хоминi гвардiйськi вуса. Подоляк бiльше не пробував
ошелешити спiврозмовникiв подвигами свого полку. Його вже захопило iнше.
Бра, невже справдi-таки це буде останнiй штурм? Невже через кiлька мiсяцiв
вiн, живий, невбитий Хома, крокуватиме ланами рiдного Подiлля,
повертаючись додому? Гай-гай, аби ж то так трапилось! Нахилив би ся та
поцiлував порохи рiдного шляху!..
Пiзно вночi йшов Хома вiд танкiстiв. Недалеко вiд сво©х здибався в
темрявi з Макове м. Хлопець, присiвши по-татарському, саме лагодив кабель.
- Чув, Маковею? Танкiсти подейкують, що завтра вийдемо на останнiй
штурм. На останнiй, розумi ш? А там уже - мир.
- Не вiриться, Хомо, - зiзнався телефонiст, загризаючи зубами кiнчик
провода. - Важко навiть уявити себе не в землi, не в походi. Менi
зда ться, що я вже довiку буду солдатом.
- Це добре, - похвалив Ха цький. - Гвардiйська жилка тобi скрiзь
пригодиться... Скажи, ось, примiром, ти мiг би телефонiзувати нам увесь
район? Вiд колгоспу до колгоспу, вiд бригади до бригади?
- А чого ж нi? Звичайно, мiг би. Але де ти скiльки апаратiв та кабеля
набереш?
- Ого, за це, Маковею, не турбуйся. Хiба мало ваших апаратiв
звiльниться пiсля вiйни? А кабеля? Все повернеться на мир!
- Але я, напевне, залишусь в армi©.
- Звiсно, тобi ще, як мiдному казанковi. Треба ж буде комусь на
кордонах стояти.
- Якби тiльки жонатому, - засмiявся Маковей. - Пiсля вiйни, мабуть, усi
поженяться.
- За цим не тужи... Була б голова, а хомут знайде ться, - кинув Хома,
вiддаляючись.
Незважаючи на пiзнiй час, вiйська продовжували прибувати, йшли люди,
рухалась технiка. Попiд лiсом до самого села гуркотiли в пiтьмi мотори.
Близькiсть чогось великого, нечуваного збуджувала во©нiв. Мало кому
спалося в цю нiч.
Висланi полiтвiддiлом потужнi радiомовнi станцi© зупинилися в ногах
вiйськ, загадковi, мовчазнi. Просто з поля насувались машини з громiздкими
понтонами, ставали поблизу мiнометникiв. Понтонери голосно перегукувались
в темрявi, передаючи та приймаючи команди. Хома, лишивши Маковея, не
забарився встряти до них iз сво©ми порадами.
А Маковей, полагодивши лiнiю, повертався до свого окопу веселий i
задоволений. Мугикав якусь пiсеньку, посмiхався власним вимрiйкам. З
голови йому не виходила Ясногорська. Жартома приголубивши хлопця вдень,
вона й не догадувалась, який слiд залишила цим у його серцi, яку молоду,
невщухаючу бурю викликала. Маковей, звичайно, розумiв, що це був тiльки
дiвочий жарт, але надiя на щось серйознiше починала десь жеврiти на днi
його збентежено© душi. Жеврiла, грiла, розгоралася.
"Адже може статися, - думав Маковей, сидячи вже в себе в окопi, - що
вона придивиться до мене уважнiше i я ©й сподобаюсь... Не так, як досi
подобався, а зовсiм iнакше, по-справжньому... Всякi ж бувають чудеса на
свiтi!"
Думки його весь час тягнулись до бойових порядкiв полку, до переднього
краю, де, освiтлювана ракетами, готова до штурму, лежить пiд вогнем
пiхота. Обстрiл не припиня ться. Там десь Ясногорська, повзаючи в
прибережних росяних шелюгах, перев'язу поранених пiхотинцiв. Хотiв би
Маковей опинитись зараз на мiсцi будь-кого з них, бути на самому вiстрi
полку, спрямованого на захiд... Хай би Ясногорська, схилившись над ним,
перев'язувала йому гарячу рану... "Потерпи, Маковею, потерпи, - лебедiла б
вона до нього. - Зараз я накажу тебе вiдправити в медсанбат..." Але вiн на
це тiльки погордливо хмикнув би. Як? Перед загальною атакою, перед штурмом
пiти кантуватись по тилах? "Дякую, але я нiкуди не пiду звiдси в такий
вирiшальний момент. Я лишаюсь тут". Ясногорська, захоплена його мужнiм
вчинком, кладе йому руку на плече, усмiхаючись, зазира , вражена, в очi:
"Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!"
Отодi вiн нарештi вiдкрився б ©й. Сказав би все, що дума про не©. Дав
би волю сво©й нiжностi, сво му коханню. I Ясногорська приголубила б його,
як удень. "Маковею, любий, я, виявля ться, зовсiм мало знала тебе,
вважаючи хлопчиськом. Тепер я про тебе iншо© думки. Тепер я тебе кохаю". I
рани його заго©лися б одразу, i вiн став би на ноги, вже веселий,
здоровий, щасливий.
Сказав би: "Загадуй менi, що хочеш, я все для тебе зроблю".
Вона б загадала: "Вiзьми мене на руки та неси по бiлому свiту".
I вiн взяв би ©©, легку, мов ластiвку, i нiс би. Вона б ще йому
загадувала - зроби те, подолай оте - i вiн все виконував би, все мiг би,
все буде йому пiд силу. Здатний був гори зрушити з мiсця.
- Ти спиш, Маковею? Чи так, дрiма ш? Розполохавши Макове вi мрi©,
стриба на дно окопу гвардi© лейтенант ЧерНиш. Сам темний, а очi пiд
зведеними бровами весело поблискують.
- Спиш, кажу?
- Нi, це я так...
- Цариця полiв пода голос?
- Пода .
- Як у них там?
- Поповнення приймають, всю нiч колотяться. Замполiт з "хазя©ном"
бойовi порядки перевiряють.
- Ну, а ми тим часом давай закуримо по однiй. Всiвшись на днi тiсного
окопу, переплутавшись ногами, вони старанно крутять цигарки. Маковей чека
вiд лейтенанта ще одного запитання, найголовнiшого. I пiсля напружено©
паузи Черниш таки ставить його, це запитання, навiть не пiдозрiваючи, що
зараз на душi в телефонiста.
- Мене звiдти нiхто не викликав?
Маковей набира повiтря й урочисто вiдповiда :
- Нiхто!
Черниш мовчки, жадiбно тягне цигарку.
Тепер Макове вi все зрозумiло. Та, власне, хiба ще вдень не видно було,
до чого це йдеться. Вигостреним зором, наточеним власною пристрастю,
хлопець окмiто-вував найтоншi нюанси поведiнки Ясногорсько© i Чер-ниша. Ще
коли вона стояла на вогневiй i, радiсно щебечучи, ловила в пiдставленi
долонi краплистий сонячний дощик, Маковей помiтив, як тривожно
перескакував ©© погляд по людях, шукаючи когось i не знаходячи. Потiм,
коли пiдiйшов Черниш, Маковей упевнився, кого вона шукала. Бо одразу, на
очах у всiх, за мить вона стала мовби ще кращою, вродливiшою, анiж була.
Маковей завважив, як швидше, схвильованiше стали пiдiйматися й опускатися
©© груди. А коли вони говорили помiж собою про перший грiм та про лiс, що
весь спалахнув пiсля дощу зеленим сяйвом, - то Макове вi здавалося, що
вони розмовляли не про цей грiм, що загоготiв тiльки-но, i не про цей
скупаний лiс, що рутою зазеленiвся поблизу, а про iнший грiм i про iнший
лiс, ще кращий, нiж цей. Той свiт прекрасного був вiдкритий i доступний
тiльки ©м двом i нiкому третьому. То вже була та мниця для всiх! А
Макове вi й самому кортiло побачити все те, що бачили вони, збагнути
чарiвнiсть тi © та мницi, що мiж ними вiдчувалася i в яку вони, весело
змовившись, нiкого не впускали.
З ревнивою пильнiстю стежив Маковей за Чернишем, який, задумавшись,
сидiв навпроти нього. Хлопцевi не терпiлось вiдгадати, за що ж саме обрала
й вiдзначила Шура оцю людину, смуглого, худорлявого лейтенанта Черниша, а
не когось iншого? Чому вона пiсля Брянського, стiлькох обминувши, стiльком
давши вiдсiч, зупинилася саме на ньому? За чорнi брови, за яснi очi? Але ж
i Сперанський був як намальований. За вiдвагу? Але ж i Сперанський був
хоробрий! Нi, тут щось зовсiм iнше... Мабуть, в ньому щось таке, чого