Гончаров Анатолий. Прапороносцi

Закривiлого, змученого, його доводилось зганяти з дороги вбiк i кидати,
шукаючи собi iншого. А знайти коня в цих рiдко заселених горах було
нелегко.
Понад шляхом палахкотiли багаття. Бiйцi, грiючись, пританцьовували
навколо них. Деякi вiдкотили пiлотки на вуха. Бiля одного вогнища Сагайда
побачив Брянського i Черниша; посхилявшись, вони ©ли з одного казанка i
про щось розмовляли. На маршi вони здружилися. Сагайда пiшов до них, на
ходу добуваючи з-за халяви свою алюмiнi ву складану ложку.
- Нi, найвища, по-мо му, краса, це краса вiрностi, - чув, пiдходячи,
Сагайда спокiйно вуркотливий, оксамитовий голос Брянського. - I хай би
довелось менi ще бути на фронтi двадцять, тридцять рокiв... Бути ще сiм
раз пораненим... Посивiти, постарiти, а я все залишався б ©й вiрним.
- Знову краса вiрностi, - встряв Сагайда, пiдсiдаючi© до казанка. - Ти
вiриш у казку, Юрко! Затявся отак на одному i вiриш, а коли розiбратися,
то ти вже забув, яка вона й була насправдi... Подумати: третiй рiк нi
листа, нi фотографi©!
- Так, третiй рiк, - спокiйно промовив Брянський, нiби сам до себе, i
задумався. Черниш розумiв його настрiй. Це був той дивний настрiй, коли
людинi пiсля довгого суворого стримування так раптом захочеться подiлитися
з ким-небудь сво©м найсердечнiшим, найiнтимнi-шим... Попирхували поблизу
конi, жуючи овес; трiскуче соснове багаття обдавало ласкавим теплом; гори
гули й гули, як порожнi металевi короби.
- Вона теж училась зi мною на фiзматi, - в задумi продовжував
Брянський, повiльно ловлячи руками тепло над багаттям. - Уяви собi, Женю,
- звернувся вiя до Черниша, - три роки ми з нею сидiли поруч, на однiй
лавi. Ми вже так знали одне одного, що навiть думки одне одного вгадували
безпомилково. Власне, у нас було не двi, а одна думка, подiлена на двох. Я
мiг би кожен ©© погляд перекласти на мову i записати з точнiстю до диного
слова. У нас не було мого i твого. У нас було тiльки наше. I ми знали, що
так буде все життя... Через мiсяць пiсля початку вiйни мене вже поранило.
Я лiкувався в госпiталi пiд Смоленськом, i Шура тодi менi написала. Але
незабаром нiмцi захопили Мiнськ. Нас повезли глибше на схiд. А вона?
Вона... Нiчого не знаю. Пам'ятаю тiльки ©© останнi слова: "Коли тебе не
буде, Юрасю, я нi з ким не зможу... До само© смертi буду сама!"
- I ти вiриш? - перебив Сагайда.
- Вiрю. Вiрю, бо знаю, що це не може бути iнакше. Це не
самовпевненiсть. Звичайно, вона може зустрiти красивiшого за мене,
розумнiшого i ще мало чого... Але я глибоко переконаний, що... серця...
саме такого серця не зустрiне. Бо нема на свiтi двох абсолютно однакових
сердець. А Шура любила саме таке, як мо ... Тисячами рiзних граней
свiтиться кожне людське серце. I от тiльки в нас, мiж нами, цi тисячi
граней усi, до останньо©, свiтилися... однаково, вiрнiше - гармонiйно,
спiвзвучно. Я теж пiсля не© бачив багатьох дiвчат, навiть красивiших за
не©, навiть справжнiх красунь, але жодна з них не була схожа на не©, не
могла зрiвнятися з нею. Не тому, звичайно, що вона найкраща в свiтi, нi, я
не iдеалiст! Але саме таку, а не iнакшу, не гiршу i не кращу, я тiльки й
можу любити, i для мене в цьому розумiннi вона найкраща в свiтi. Тому я
так вiрю i собi, i ©й... I я радий, що вродився таким... динолюбцем - чи
таке слово? Як нема, то хай буде, - бо саме це динолюбство робить мене
багатим i сильним. Я вiдчуваю себе завжди багатим i сильним. От чому я й
говорю, що найвища краса - це краса вiрностi. Люди, якi накидаються на
все, якi розмiнюють сво© почуття направо й налiво, по-мо му, кiнець кiнцем
мусять вiдчувати себе злидарями.
- Все це ти вимрiяв собi по окопах, друже, - не вгамовувався Сагайда. -
Хай навiть була вона такою, але звiдки ти зна ш, якою вона стала тепер?
Три роки, три таких роки! Все летiло шкереберть, все на очах мiнялося, i
тiльки твоя любов нi? Ха-ха... Гранi, гармонiя сердець... Бачив я, чим
кiнчалися цi гармонi©!
- Ти ма ш на увазi себе?
- Х'оч би й себе... А iншi? А сам ти зараз хiба той, що був? Ти
продовжу ш ©© любити просто... з сво © рицарсько© впертостi. Дама серця!
Вiчна! Незмiнна! Ех, друже, друже... Ти й сам не помiча ш, що любиш уже не
так ©©, Шуру Ясногорську, як сво студентське минуле, свою молодiсть. Хай
чудову, але все-таки - казку!
- Хай навiть так. Хай навiть казка. Але ця казка свiтитиме менi все
життя.
- Отже, виходить, ти iдеалiст? - запиту Черниш, усмiхаючись.
- В цьому - можливо.
- А якщо i вона тебе ще коха , - продовжував нападати Сагайда, - то теж
лише уявного, теж казку. Фантазу дiвчина, обточуючи нам мiни десь на
Уралi чи за Уралом... Яким тебе задума , таким ти ©й i приснишся. А
насправдi? Адже ти теж став тепер не такий, яким вона тебе знала до вiйни
i яким саме й кохала. Ну хай ти, як iншi, романiв по госпiталях не крутив,
прапор свого кохання тримав високо, але... що не кажи, Юрiю, а ти теж
загрубiв на фронтi, осолдафонився... Хiба що трохи менше, нiж ми.
- Можливо, до певно© мiри, Володько, ти й ма ш рацiю, - погодився
Брянський, замислившись. - Може, в серцi нема то© вразливостi, то©
нiжностi, що була... Скiльки нових звичок, скiльки грубих, жорстоких
пристрастей пустили в ньому корiння... Багато що зiйшло з кров'ю, згорiло
в серцi за цi роки... А може, i не згорiло? Може, випалене вогнем, воно
тiльки загартувалось та стало вiд того ще мiцнiшим?
- Я певен, - каже Черниш, - що якби матерi побачили, якими стають ©хнi
сини на вiйнi, вони не впiзнали б нас... Вони й не уявляють собi, що тут
робиться з людиною, яку складну, яку страшну еволюцiю встига вона
пройти... Повнiстю цього не збагнути нiкому, хто сам не був тут, а зна
вiйну тiльки з фiльмiв та розповiдей, хай навiть найправдивiших... Щоб це
збагнути, його треба - пережити.
вген лежав, спершись на руки, перед багаттям i дивився в огонь.
Вiдблиски полум'я переливалися в його чорних, широко вiдкритих очах.
- Згорiло... випалилось, - бурмотiв Сагайда, вишкрiбаючи в казанку. -
Випалене серце, га? Здорово.
- Але заради яко© мети? - роздумливо говорив Черниш. - Заради тако©, що
краще не©... не може бути в людини нiчого.
Брянський, видно, його не чув. Вiн сидiв, обiйнявши бiлими руками сво©
вицвiлi чобiтки i рiвномiрно похитуючись. У такiй зiбганiй позi вiн був
зовсiм маленький, було щось тендiтно-дiвоче в його гостро пiднятих плечах
з твердими акуратними пбгонами. В глибокiй задумi дивився вiн на багаття,
спостерiгаючи, як полум'я пожира зеленi гiлки, а з них виступа ,
закипаючи, смола.
- Все, все ми вiдда мо тобi, Батькiвщино, - промовив вiн раптом якимось
дивним голосом нi до кого. - Все! Навiть нашi серця. I хто не звiдав цього
щастя, цi ©,,. краси вiрностi, той не жив по-справжньому.
I знов дивився, похитуючись, на полум'я, хоча, видно, нiчого не бачив i
не чув. Всi мовчали.
Бiля сусiднього багаття Хома Ха цький, облизуючи ложку, серйозним тоном
розповiдав товаришам:
- ...А я ©й вiдповiдаю: люба моя Явдошко! Отого твого листа, в якому ти
просиш грошей, я не одержував...
- Подали команду рушати.
Знову сiли на коней. Рiчку пере©здили вбрiд. Деякi конi полохалися
води, комизились, рвали посторонки. Доводилося бiйцям самим, поскидавши
штани, забродити по груди в крижану воду. Перекинувши вiжки наперед, бiйцi
тягнули за собою норовистих коней силомiць, як бурлаки баржу.
- Отак i допомагають всю дорогу, - мiркував якийсь бо ць, - то конi
людям, то люди коням, а всi разом - вперед.
Тиснява, галас, лайка, гуркiт возiв, i знову чорна дорога в гори,
блискання iскор, викресаних пiдковами, клекiт копит. Позаду, бушуючи на
вiтрi, залишався високий палаючий мiст, а понад шляхом догорали покинутi
багаття.
Холодна гiрська нiч на чужинi мимоволi схиляла до iнтимностi. Сьогоднi
навiть Брянський, завжди стриманий, дещо замкнутий, охоче вiдкривався
товаришам, якi ©хали плiч-о-плiч з ним. Досi Черниш не думав, що ця
людина, яка, здавалось, була цiлком зайнята лише сво©ми формулами,
справами роти, боями, - живе ще i чимось iншим. Брянського вiн вважав дуже
здiбним офiцером, але сухим i до деяко© мiри педантом. I, може, тiльки ця
бурхлива маршова нiч здатна була викликати Брянського на одвертiсть. Йому,
видно, хотiлося зараз говорити i говорити про не©, далеку кохану дiвчину,
говорити хоч у простiр, наче вона десь могла почути його мову. Несподiвано
гарячi його слова про не© були пройнятi нiжнiстю, повитi пiсенною красою.
- Де б вона не була, я знайду ©©! - запевняв вiн. - Кiнчиться вiйна, i
я повернусь до не©, я вiдшукаю ©©.
- А чому ти певен, що вона жива? - запитав раптом Сагайда. - Я,
звичайно, бажаю ©й сто лiт жити, але де гарантiя, що ©© ще в тисяча
дев'ятсот сорок першому роцi не скосили десь "месершмiти" з колонами
евакуйованих? Або хвороба... Або...
- Нi, нi, вона жива, вона ! Вона в мене живуча, вона мiцна, як
кристал!.. Десь на Волзi, або в Сибiру, або на Уралi!.. Може, i справдi
сто©ть в цеху, виточу нам мiни...
- Може, то вона будувала в азiатських степах на голому мiсцi во нний
завод, - каже Черниш. - У вiтер, у буран, у пекучий мороз, й не забувала
про тебе, Юрiю!
- Може, i зараз, читаючи зведення Iнформбюро, шука мене думками саме в
оцих Альпах.
- От рицарi, от фантасти! - смi ться в темрявi Сагайда. - Фантазуймо,
так теплiше!
Черниш, ©дучи, iнодi оглядався назад i бачив гiрське шосе, забите
вiйськами, багрову рiчку, де артилеристи саме переправляли гармати, i
темну глибiнь за рiчкою, де зникала тисячоголоса рухлива маса вiйськ.
Здавалось Чернишевi, що ця жива лавина тягнеться до самого кордону i далi,
шляхами рiдно© землi, аж до кiмнати його матерi. Може, i зараз оце вона
сидить перед репродуктором, чекаючи батька з роботи, i слуха вiстi з
ефiру, накинувши теплу шаль на худенькi плечi. I хоче почути про свого
Женю. Вона зна тiльки Женю. А ©© Женя дедалi зника , перетворю ться, його
заступа вже гвардi© молодший лейтенант вген Черниш, новий, не знайомий
матерi.
Мiст, перегорiвши, з гуркотом повалився в воду.
- Ми палимо за собою всi мости, - каже Чернищ.
- То не ми, то фрiц, - заперечу Сагайда. - Фрiц нетямиться, дума , що
без мостiв не доженемо. А наш Iван i через пекло пройде.
Брянський уважно дивиться вперед на тiсну щiлину шляху, в яку вповзають
вiйська.
- Сюди, в цi Альпи, можна лише наступати, - каже вiн. - Вiдступати
звiдси неможливо. Це було б цiлковитою загибеллю для всiх нас. Але тому,
що ми вiдступати не дума мо, -хрипко смi ться вiн, - то й рвемося все далi
в цi кам'янi катакомби.
Далеко в головi колони заторохкотiли пiдводи. Торохкотiння все
ближчало. I ось перед Брянським, Сагайдою та Чернишем загомонiли колеса, i
конi пiд ними самi перейшли на рись.



XIV

Фронт щодалi глибше входив у гори. Почалася система численних гiрських
хребтiв. Вже не один такий хребет перевалили вiйська. Збитий з висот,
противник вiдкочувався в глибину гiр.
Полки стали на дньовку.
Черницi i Брянський лежали в садку на вигорiлiй травi. Брянський
дiставав iз сво © планшетки якiсь схеми i записи з формулами, пояснюючи ©х
Чернишевi, явно задоволений тим, що Черниш його розумi . Над ними
розкинула крислатi вiти чорна обгорiла яблуня, на якгй дивними здавалися
плоди, що висiли, мов на новорiчнiй ялинцi. Вони були зовсiм попеченi в
полум'© пожежi.
Неподалiк ще тлiла кучугура попелу, i тiльки уцiлiлий комин, бiлiючи
серед нього, свiдчив, що вчора тут стояло людське житло.
Останнi днi не да дихати авiацiя противника. Бомбить гiрськi шляхи,
бомбить села, де вiйська зупиняються на перепочинок. Тодi дороги й садки
на©жуються стволами зенiток.
Це вже справжня Трансiльванiя. Типова картина: село з усiх бокiв
оточене пасмами безплiдних гiр, i тiльки в цьому котлованi буяють ряснi
сади, городи, виноградники. Напередоднi це село бомбили, i згарища й досi
дим-ляться.
- Надсилай оцi сво© мiркування прямо в наркомат, - радить Черниш
Брянському. - Там, я певен, ©х обов'язково вiзьмуть до уваги при складаннi
нових настановлень.
- Менi зда ться, - говорив Брянський, - що цi спостереження я
обгрунтував досить переконливо. З математичною точнiстю. Адже нашi
мiномети - порiвняно новий тип озбро ння, i природно, що вогневi
можливостi ©х ще не повнiстю дослiджено. Мiномет ма велике майбутн .
Вiзьми хоча б "катюшi" - найкращi сучаснi мiномети... Да, так ти згоден?
Побудований таким чином, як це я пропоную, огонь трьох мiнометних рот
полку обов'язково накрива траншею противника i не да йому змоги пiдняти
голову. Тут жодна мiна не ляже марно. Нашi стрiльцi можуть смiливо
кидатись на перший пояс оборони...
До них пiдходить Сагайда. Сьогоднi тут, на зупинцi, батальйон одержав,
нарештi, пошту за кiлька днiв-свiжi газети, журнали, пiвмiшка листiв.
Сагайдi не було нiчого. Вiн, видно, нудьгу i не знаходить собi мiсця.
Зрива над головою обпечене яблуко i знiчев'я ©сть його.
- У нас на околицi, на пасiках, жила баба Щура©ха, - почина вiн,
лягаючи пiд деревом. - Разiв у десять старiша за оцю яблуню. Коли я йду,
бувало, з хлопцями в парк на танцi, вона сто©ть на порозi i галасу : "А,
Сагайдин пройдисвiт!.. Це ти мого собаку вбив!" Проте славна була бабуся.
Цiкаво б знати, чи вона ще жива...
З'явля ться звiдкись Денис Блаженко i, браво клацнувши каблуками,
пита ться дозволу гвардi© старшого лейтенанта звернутись до нього.
Брянський дозволя . Блаженко в коротких словах доповiда суть справи. Як
вiдомо, брат його, Роман, незважаючи на те, що був поранений пiд дотами в
руку, залишився в строю i виконував бойовi завдання. За такий вчинок брат
його, Роман, заслугову нагороди; вiн, Денис, питався про це в замполiта
гвардi© майора Воронцова.
- Ви трохи запiзнились, Блаженко. Я вже подав i на Романа, i на вас, i
на багатьох iнших. Будете й надалi чесними во©нами, будьте певнi, зася на
грудях i "Вiдвага", i "Слава". Я не скупий для хорошого солдата. Можете
йти.
- Ой жила, - сказав Сагайда, коли фрейтор, вiдкозирявши за всiма
правилами, вiдiйшов.
- Жйла-то жила, - згодився Брянський, - але командир з нього
виробля ться чудовий. Вольовий, дисциплiнований i стрiля краще за iнших.
Брянський не встиг кiнчити. Небо раптом загуло десь зовсiм близько за
горою, i хтось страшно закричав:
- Повiтря! Повiтря!!!
Вони зiрвались на ноги i кинулись до найближчо© щiлини. Брянський на
ходу запихав папери в планшетку.
По садках залопотiли зенiтки, про якi досi й не знала пiхота, що вони
тут . Бiйцi заметались, i ©х стало одразу дуже багато. Однi шукали
схованок у землi, iншi кинулися за село в гори, що обступили його
стрiмкими кам'яними мурами. В нестямi дерлися кудись мiж стрiмке камiння i
знову скочувались вниз.
Небо з виючим свистом спускалося на землю все швидше й навальнiше.
Черниш плигнув у щiлину на чи©сь пругкi тiла.
Земля розкололась i вдарила вгору пружним полум'ям. Стало гiрко й
темно.
- Пронеси, пронеси! - палко шептав хтось пiд Чернишем.
Земля тряслася. Вибухи схоплювалися все ближче. Промчали через садок
перепудженi конi в запряжцi i без ©здового. Небо, виючи, падало прямо над
щiлиною. "Невже тут, невже тут? - гарячкове працювала думка Черниша. - Не
може бути, не може бути!"
- О, пронеси, пронеси, - шепотiло внизу. Земля здригнулась, щось важке
навалилось на Черниша, i стало душно. Наступний вибух уже - вiн чув -
розлiгся далi, потiм - ще далi.
- Прогуло! - озвався перший Сагайда, струшуючи з себе землю. Вiн
допомiг i Чернишевi видобути ноги, приваленi землею, ©дкий газовий туман
стояв навколо. З дна щiлини пiдвiвся Ха цький, вибираючи сiно з вусiв.
- Ха цький! - здивувався Черниш. - Це ви були пiдi мною?
- Як бачите, товаришу гвардi© молодший лейтенант. Справдi я.
- То ви й шепотiли: "Пронеси"?
- Я чи не я, а добре, що пронесло. Отакi праники летiли повз нас, га?
Садком бiг Шовкун, збентежено озираючись навколо. Загледiвши сво©х, вiн
крикнув:
- Старшого лейтенанта не бачили?
- Нi, - вiдповiв Сагайда. - Ми й самих себе не бачили.
- От горечко! - вдарив Шовкун об поли руками i кинувся бiгти далi.
- Ось вони тут! - пожалiв земляка Хома. Шовкун, зупинившись, полегшено
зiтхнув i пiдiйшов до щiлини, нiяковiючи перед усiма за сво збентеження.
- Там усi живi? - звернувся до нього Брянський, вилiзаючи з окопу.
- Нашi всi. А в четвертiй ротi... Лихо! ©х було дво чи тро пiд
черешнею... То нi ден не встав.
- Горить! - раптом вигукнув Хома. - "Мiстер" горить!
Всi глянули, куди вiн вказував. Справдi, на однiй з найвищих гiр,
розiп'явшись на деревах, як чорний крук, догорав пiдбитий нашими зенiтками
ворожий лiтак. Султан чорного диму вставав над ним.
- Гарно горить, - сказав Брянський.
Вилiзли на траву i всi закурили. Навiть Черниш закурив, нiби жартома, i
чув, як голова його йде обертом.
Якийсь бо ць з батiжком у руцi пробiг мимо, занепоко но розпитуючись,
чи не бачили його коней.
- Запряженi? - спитав Хома Ха цький.
- Запряженi.
- Гнiдi?
- Гнiдi.
- Не бачили.
Всiх опанував бадьорий, збуджений настрiй, як пiсля тяжкого бою, коли
всi раптом зустрiчаються живими. Улоговина поволi провiтрювалась вiд
©дкого диму, i гори наче розступались. За ними, сiрими, похмурими, яскрава
блакить неба виступала ще нiжнiшою.
- А якi тут соняшники ростуть - па-атку мiй! - заспiвав Ха цький. -
Буде, як з нашу хату!
- А вистига все пiзнiше, хоч i пiвдень, - зауважив Шовкун. - Дивiться:
вересень, а овес ще майже зелений. I слива...
Прибiг Роман Блаженко, задиханий, стривожений, i повiдомив, що забито
п'ятеро коней i потрощено його каруцу.
- А вашого поранило, - звернувся вiн до Черниша.
- Дуже? - рвучко пiдвiвся Черниш. Обличчя його похмурнiло.
- Як вам сказати... Вiн, як оце почалося, ошаленiв зовсiм, зринув з
повода i вискочив на сошу. Хотiв кудись бiгти... Там i лежить, на сошi...
- Покажiть менi.
Вони пiшли з Блаженком.
- Не журiться, ми вам коня добудемо, - на ходу заспокоював Блаженко
свого командира. - Ха цький казав, що в нього десь на прикметi. Шосе
було забите кiньми i рознесеними вщент возами. Черниш iще здалеку впiзнав
свого коня. Вiн борсався в кюветi, щоразу пiдiймаючи голову з бiлою
лисинкою на лобi i намагаючись зiп'ястися на переднi ноги. Але ноги
дрижали, i кiнь знову падав, тяжко зiтхаючи. Куди вiн хотiв тiкати?.. Йому
вирвало груди. Вiн теж впiзнав Черниша i потягнувся йому ши ю назустрiч,
не спускаючи з нього розумних, налитих сумом очей. "Домнуле офiцер!.."
Черниш пригадав погляд юнака румуна, власника цього коня. "Чимало ми
пройшли з тобою вiдтодi, друже!.." В горлi у коня заклекотiло, нiби там
билися i не могли вирватися назовнi членороздiльнi звуки. "Що ти хочеш
сказати, вiрний товаришу?" Черниш розстебнув кобуру, добув пiстолет i
нацiлився прямо в лоб, у бiлу лисинку.
Кiнь дивився. Пролунав пострiл.



XV

Наступного дня Блаженко з Ха цьким справдi звiдкись привели Чернишевi
коника. Вiн був маленький, незавидний, але на диво тугий i, видно,
невтомний.
- Наш, вiтчизняний, - визначив Ха цький, як циган, обходячи коника
навколо i старанно загладжуючи застрижене тавро. - Густий, карапуз, хай
його мамi!
Гори стали справжнiм випробом для армiйських коней. I бiйцi, якi бачили
немало трофейних коней, здобутих у ворога - бельгiйських, французьких,
угорських, - переконалися, що все-таки найвитривалiшi конi - це нашi.
Трофейнi важкi битюги й красивi чистокровнi рисаки спадали в тiлi за
кiлька важких переходiв, виснажувались на очах i падали в горах на кожнiм
кiлометрi. Нашi ж низькорослi кошлатi алтайськi коники, невибагливi на
корм, легкi i невтомнi, тюпали й тюпали днi i ночi, пiдiймались на
найкрутiшi кряжi, скрiзь вiрно слугуючи бiйцевi.
Хома Ха цький з цього приводу мудрував:
- Куди ©хнiм коням до наших! Вони в них задихаються вiд ожирiння
серця!.. Легкодухi, як i ©хнi господарi! А гляньте на нашу дрiбноту. Така
ж густа i туга, як i нашi люди. Скрiзь пройде!..
Одну ваду мав коник, якого дiстали Чернишевi: розкувавшись, вiн стер
копито i шкутильгав тепер на праву передню. Може, саме через те його десь
i вдалося добути Хомi та Блаженковi. Кинулися добирати пiдкову, але нiяка
не пiдходила: всi були для цього малюка завеликi. Взагалi, пiдкова стала в
горах коштовнiстю. Коли вона, одiрвавшись, дзенькала десь по каменю, за
нею зiскакувало з сiдел одразу кiлька вершникiв, наче то дзвенiло золото.
Малi ж пiдкови для наших коней цiнувались особливо високо, як пiстолетнi
патрони найдефiцитнiших калiбрiв. У тутешнiх ковалiв не було таких пiдкiв.
Пiдiгнати пiдкову Чернишевому коневi можна було тiльки в кузнi. У
Брянського кiнь теж клацав: пiдкови ослабли, i ©х треба було пiдтягати.
Брянський i Черниш попросили в командира батальйону дозволу проскочити
до кузнi в якесь з околишнiх гiрських селищ. Комбат спочатку заперечував,
а потiм таки дозволив.
- Тiльки ж не до темноти, - попередив вiн.
- сть... Доженем колону ще завидна, - пообiцяв Брянський i потряс у
повiтрi порожньою флягою: - Може, буде й бакшиш. Комбат усмiхнувся,
розумiючи, що йдеться про флягу вина.
Дорога величезною спiраллю спускалася вниз i далеко, по той бiк долини,
знову спiраллю пiдiймалася по пiдгiр'ю. I скiльки видно було, на цiлi
кiлометри рухались i рухались колони вiйськ, здiймаючи буру куряву.
Лiворуч по долинi, вкритiй лiсом, на значнiй вiддалi вiд шосе Брянський
i Черниш помiтили дахи гiрського селища. Там мала бути кузня. На стежцi,
яка звертала туди вiд шосе, виднiлися свiжi слiди пiдкiв.
Коли Брянський i Черниш уже звертали на стежку, ©х обiгнав Козаков. Вiн
щодуху мчав униз по шосе в червонiй пожежнiй машинi з мiдними дзвонами по
боках. В машинi стояли ще кiлька полкових розвiдникiв з автоматами, в
пiлотках набакир. За кермом сидiв маленький бо ць у великих димчастих
окулярах. Окуляри, призначенi захищати вропейського панка вiд передчасних
зморщок, тепер захищали бiйця вiд сонця i пилюги...
- На захiд! - пролiтаючи, гукнув Козаков Брянському i Чернишевi. - На
завдання!
Конi шарпнулися в кювет вiд скажено© червоно© машини, що з дзвоном i
гуркотом промчала повз них. А в долинi вже командир полку, зупинивши свiй
мотоцикл, вихопився з нього i пiдняв назустрiч сво©м любимим "вовкам"
нагайку, як регулювальник червоний прапорець.
- Битиме, - весело сказав Брянський. - Академiк-то академiк, а
вiдлупцю - будь здоров.
хнi конi тюпали по кам'янiй стежцi, все далi заглиблюючись в лiс. Тиша
огортала ©х. Поруч дзюркотiв ясний струмок, стрибаючи по зеленiм, оброслiм
мохом камiнню. Черниш зупинив коня i пiшов до струмка напитись.
- Юрiй! - гукнув вiн, лежачи над струмком. - Справжнiй тобi нарзан!..
П' ш i ще хочеться!
Брянський теж встав, пiдiйшов до струмка. Справдi, це була не звичайна
- мiнеральна вода. Свiжа, студена. гостра на смак, вона забивала дух сво ю
мiцною при мною рiзкiстю, i сльози виступали офiцерам на очах, коли вони
пили.
- Запам'ятай це мiсце, вгене, - сказав Брянський. - Пiсля вiйни
при©демо сюди вiдпочивати.
- Доживем?
Брянський не вiдповiв, задивившись на мальовничi в лiсах гори, що
пiдiймалися перед ним на пiвнеба.
- Коли будеш, вгене, уже старим, - пiсля тривало© паузи сказав
Брянський, - згадай колись оцей струмок, де це було i з ким ти пив.
- Добре...
- Хороше думати, що колись тебе хто-небудь згада . Вони набрали у фляги
мiнерально© води, щоб повезти сво му комбатовi.
- Скажемо, що це гiрське вино.
Знову сiли на коней.
Гори навколо мовби висiли в повiтрi, такi вони були прозорi й легкi в
цi останнi днi ясного гiрського лiта. Лiси наче свiтилися наскрiзь.
Контури кожного дерева, кожно© скелi були напрочуд виразнi, як у панорамi
бiнокля, бо в чистiм повiтрi тут нiколи не було того пилу, найдрiбнiшого
сухого туману, що в низьких мiсцях завжди зменшував видимiсть. Де-не-де
уже прохоплювалось по лiсах перше полум'я осiннього багрянцю, вiд якого
вони ставали ще пишнiшi й барвистiшi.
Найменший шерхiт, луск гiллячки, шум пташиного крила, цокання копит -
все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо. I дзвiнке
повiтря, i дзвiнкi гори, i лiси - здавалося, все починало вiд кожного
слова бринiти, як грандiозна мембрана.
При в'©здi в село вершникiв уже чекали, юрмлячись край дорiжки,
босоногi дiти. Вони, видно, ще здалеку помiтили вершникiв.
- Ковач? Ковач? - навперебiй допитувалась дiтвора. - Ван, ван!
Видно було, що дiти довго, з нетерплячою радiстю чекали гостей i тепер
одне поперед одного хотiли чимось прислужитись офiцерам.
Ескортованi юрбою обшарпано© малечi, Брянський i Черниш неквапом
пiдiймались вузенькою кривою вуличкою вгору, де, як вказували дiти, мав
бути ковач. З кожного подвiр'я виглядали цiлими сiм'ями пожильцi. Чоловiки
скидали зiм'ятi капелюхи, а жiнки, всмiхаючись, закликали пити молоко.
Чорнi важкi буйволи, лiмиво ремигаючи, лежали в загородах у теплiй
багнюцi.
Дiтям при©зд офiцерiв, видно, був за свято. Вигуками та красномовними
жестами вони розповiдали, що тут уже були руськi, серед них якийсь веселий
загадковий Iван Непитай: Iван теж кував коня, шукав вина i потiм по©хав
доганяти сво©х.
За селищем, пiд самою горою, на висячiм мосту виднi-лись вагонетки, а
нижче, мiж великими конусами дробленого камiння, пролягала вузькоколiйка i
стояли довгi дерев'янi бараки. Там були каменоломнi.
В кiнцi вулички Черниш i Брянський раптом зупинились i здивовано
переглянулись. Що це? До ©хнього слуху десь з-пiд гори доносився спiв -
урочистий, повiльний, грiзний, нiби з кам'яно© печери. Вони не розбирали
слiв, але ж знали цей мотив, рiдний з дитинства, з пiонерських загонiв,
мотив, з яким вони росли, виховувались i мужнiли, - "Iнтернацiонал"!
Дiти, теж зупинившись, з радiсною гордiстю дивились на офiцерiв:
"Iнтернацiонал"!
Брянський i Черниш ударили по конях i по©хали швидше. Скоро вуличка
кiнчилась, i перед ©хнiми очима вiдкрився невеликий, оточений
господарськими будiвлями кам'яний майдан перед каменоломнями. Бiля одного
з сара©в чорнiла купа деревного вугiлля, лежали рiзнi машини, залiзний
брухт, кайла. Це, видно, i була кузня - майстерня каменоломень. Навпроти
широко вiдчинених задимлених дверей стояли в ряд в урочистих позах ковалi,
©х було чоловiк десять, усi без капелюхiв, у брезентових фартухах, з
молотками в руках. Це вони й спiвали пролетарський гiмн.
Коли Брянський i Черниш пiд'©хали, один з ковалiв вийшов наперед i
урочисто вклонився ©м.
- Здрас-туй, ту-ва-ри-шу! - сказав вiн виразно одному, потiм другому.
Офiцери знiяковiли, зворушенi цi ю пишно-церемонiйною зустрiччю, до