Гончаров Анатолий. Прапороносцi

вона шукала в життi. Щось вiд Брянського!
Обранець... З нiжною заздрiстю розглядав Маковей Черниша. Потай
ревнував його до Ясногорсько©, але, навiть ревнуючи, не зичив лейтенантовi
нiякого лиха. Любимий командир, вiдзначений Ясногорською, не тiльки не
викликав у Маковея неприязнi, а, навпаки, пiсля свого успiху ще бiльше
вирiс в очах телефонiста. Бо до тих гiдностей, що ©х мав лейтенант ранiше,
тепер прилучалася ще одна, особливо приваблива, виняткова. Цi © ново©
гiдностi не можна було приховати, вона була видима кожному, бо вiдблиск ©©
лейтенант носив на всьому собi пiсля того золотого дощику i синього грому.
Сяючi погляди, якими Шура осипала Черниша на вогневiй, так досi й сяяли на
ньому, чаруючи Маковея. "Дивiсь, що я ранiше не помiтив, який вiн справдi
особливий, - гарячкував телефонiст, думаючи про свого командира. - Адже
вiн найкращий офiцер у нашому батальйонi, зараз менi це ясно. Правда,
стрiлецькими ротами командують теж хоробрi, досвiдченi, чудовi люди... Але
наш Чернишок - таки найкращий. Коли вже Ясногорська вiддала йому перевагу,
то, значить, вiн не такий, як усi iншi. Цiкаво, що ж це таке особливе? -
бився Маковей у догадках. - Як його набути? Як його пiдгледiти? Хiба я теж
не змiг би мати оте рiдкiсне, оте любе ©й?"
Вiн дивився на мiцнi лейтенантовi плечi i пробував сво©, крадькома
поводячи ними: чи такi в нього? Помiчав при свiтлi цигарки гостру борозну
на смуглявому лейтенантовiм чолi i сам хмурився, щоб у нього теж з'явилась
така борозна. Якби можна було перейняти весь хiд лейтенантових почуттiв i
думок, то вiн, звичайно, перейняв би ©х. "Я теж матиму все, що ©й любе, -
похвалився хлопець схвильовано. - Буду справедливим до всiх, чесним,
хоробрим, освiченим! Про мене "хазя©н" теж говоритиме, що я невтомно
дерзаю, вдосконалююсь, шукаю нових методiв i знаходжу... Тодi пiдiйдемо
разом до не©: ми обидва ось якi, ми вирiвнялись - обирай!.."
Черниш, затоптавши цигарку, пiдвiвся, став прислухаючись. Маковей
заховав свiй погаслий недокурок за манжет пiлотки. Гамiр на передовiй
поступово вщухав. Лише зрiдка де-не-де постукували контрольнi кулемети. На
вогневiй Блаженки статечно розповiдали комусь про лютневi бо© за Гроном.
- Може, мене питатимуть, - попередив Черниш Маковея, - то я буду в
Сагайдинiм окопi. Тiльки дивись, не заспи. Краще вже спiвай потихеньку.
- Добре, я спiватиму. Але всього не переспiваю до ранку.
- Завтра доспiва ш... Коли знiмемось вперед. Легко виважившись на
руках, Черниш вихопився з окопу. Назустрiч йому з горба спускалися кiлька
бiйцiв. розмовляючи помiж собою. Один з них стримано стогнав, весь час
благаючи води.
- Звiдки? - зупинив Черниш переднього.
- З передово©. Пораненi.
Виявилось, що всi вони з свiжого поповнення, яке прибуло звечора в
полк.
- Швидко ви...
- Окопатись не дав... Як кресонув по всьому берегу. Зараз уже краще -
всi окопались.
- Хто вас перев'язував?
- Та одна дiвчинка, спасибi ©й...Намучилась з нами...
- А вона... а ©й... нiчого?
- Нiчого... жива-здорова... Нас оце на весь батальйон тiльки четверо...
- Води... ох, води, - стогнав, весь звиваючись, високий бо ць,
пiдтримуваний товаришами попiд руки. Черниш гукнув сво©м вниз:
- В кого вода?
На його поклик першими з'явились брати Блаженки, вiдстiбаючи на ходу
алюмiнi вi фляги. Поранений пожвавiшав, потягнувся всiм тiлом до них
назустрiч. Денис зубами вiдкрив туго закручену флягу.
- Куди поранило? - запитав Черниш.
- В живiт... нутро пошкодило... Блаженки очiкувально глянули на
лейтенанта. Не можна, мовляв, йому води - загине.
- Ведiть! - з несподiваним гнiвом скомандував Черниш легкопораненим, що
тримали пiхотинця пiд руки. - Санiтарнi пiдводи внизу, лiворуч!
- Та тут уже знайдемо...
- Романе, проведiть ©х!
- Братцi... Один ковток... Згораю... Краплю, братцi, - жалiбно канючив
пiхотинець, на ходу обертаючись до Блаженкiв. Але вони вже мiцно
загвинтили сво© фляги.



XXIII

Було пiв на шосту. Сонце щойно зiйшло, швидко пiдiймалося над лiсом.
Черниш стояв з офiцерами-мiнометниками на горбi перед вогневою i, щоразу
поглядаючи вперед, робив у блокнотi якiсь помiтки.
Неподалiк вiд офiцерiв стовбичив Ха цький, розглядав крiзь трофейний
бiнокль ворожi позицi©. Чи не вперше за вiйну Хома стояв, не маскуючись, i
нiхто вже на нього ^е гримав за це: до артпiдготовки лишалися лiченi
хвили. Правду кажучи, Хомi й самому було трохи не-звич.Чо стояти отак, не
маскуючись. Немов з'явився на людях голий-голiсiнький, як мама вродила.
Спочатку навiть в жижках йому терпло i хотiлося сiсти. Але офiцери стояли,
спокiйно випроставшись, i Хома, гей його кату, теж мiг так постояти, хоч
ноги його якось самi просились у землю, в окоп. Противник не стрiляв,
мабуть, уже економив снаряди.
Крiзь бiнокль Хомi виразно було видно ворожий переднiй край, дротянi
загорожi, що тягнулись в кiлька рядiв понад берегом, за яким уже мовби
починався величезний концтабiр. Вподовж висоти - химернi закрути траншей,
вкопанi в землю самоходи, ледве помiтнi доти i блiндажi, обкладенi дерном.
Бiля однi © землянки ще навiть сушилося солдатське шмаття, недбало
розстелене на травi.
"Ми ось вам насушимо", - подумав Хома, вiшаючи бiнокль на груди.
Задоволеним поглядом обвiв позицi© сво©х вiйськ. Тепер вiйна вже не
здавалась йому, як пiд румунськими дотами, незрозумiлим страховиськом, що
в ньому важко було добрати глузду. Бойовi порядки вiйськ зараз сприймалися
Хомою як одне нерозривне цiле, побудоване з бiса мудро, i вiн уже сам, як
той механiк, мiг збагнути - i на зiр, i на слух - всю цю машинерiю.
Принишкнувши в складках мiсцевостi, густо зеленiли фарбованими стволами
батаре©. На узлiссях, старанно замаскованi, прича©лись важкi танки,
вибалком вирихтувались понтони. По той бiк шосе мiж автрiйськими
куркульськими бункерами, в яких розташувався штаб полку, стоять напоготовi
конi зв'язкiвцiв, сто©ть радiомовна станцiя. Повсякчас вона готова
передати вiйськам iсторичну звiстку про капiтуляцiю фашизму. Хома почува
винятковiсть моменту. Все це передпiлля, захаращене озбро ними валами
вiйськ, залите вранiшнiм сонцем, пiдняте зараз над землею, як величезна
трибуна з лiсами та яругами, з вогневими позицiями та пiхотинськими
ячейками. Пiдняте i виднi ниньки всiм державам.
Нашорошена, грiзна тиша запала навкруги. Лежить у звивистих берегах
пiхота, спокiйна, певна себе. Стоять у приярках артилеристи та
мiнометники, з тагим виглядом, мовби пройшли вже з боями пiвсвiту i стали
оце на останньому рубежi. Тихо так, що чути навiть, як передзвошоються
жайворонки, зависнувши високими дзвониками над нейтральною смугою.
Слухай, Хомо, дивися, Хомо! Не часто такi- бува в життi. Кожне слово
команди, кожна вiдбита годинником секунда назавжди карбу ться тобi в
пам'ятi. Ти вже нiколи не зможеш забути отих вершникiв, що галопом
поскакали вiд штабу в рiзнi кiнцi, групу отих танкiстiв, що зупинились на
узлiссi навколо свого комбата, який вказу ©м бойовi маршрути. Все
запам'ятовуй, Хомо, бо це вже iсторiя. Не та iсторiя, що зажовка десь у
книгах, а та, що твориться на тво©х очах, що переходить крiзь тво© власнi
руки! Ти ж чу ш, як вона близько, як вона диха поруч, ти ма ш змогу
заглянути ©й у вiчi, най його мамi. Колись ти тiльки через людей чув про
те знамените колесо iсторi©, а зараз можеш власноручно помацати його, як
мацав допiру колесо уральського танка!
Велич наростаючих подiй i усвiдомлення того, що цi неймовiрнi подi©
якоюсь мiрою залежать вiд нього безпосередньо, сповнювали Хому новою, не
звiданою досi гордiстю. Дивне враження, що вiн, простий собi подоляк,
зiйшов на такий високий пункт, де перед ним нiхто ще не бував, не покидало
його весь ранок. Коли-бись мiг, то воскресив би всю рiдню до найдальшого
колiна! Хай дiди та прадiди глянули б на Хомцю, що в темнiй хатi вродився,
а в запiчку зрiс... Хай би впiзнали в ньому того обшарпаного пiдпаска, що
за чужим бидлом по чужих стернях спотикався... Е, де ви годнi таке
збагнути!.. Сто©ть ниньки у всiх на виду, параду перед народами. В рiзних
землях його зна старе й мале. Здалеку впiзнають по гвардiйськiй ходi, по
зорянiй пiлотцi!
Тиша у вiйськах. Жайворонки над вiйськами. I ось нарештi 6.00.
З околицi села з-за Хомино© спини заливисто заграли довгу чергу
гвардiйськi мiномети, впиваючись власною музикою. Шугнули навскiс у небо
вогнистi ракетнi снаряди. Бадьорий, потужний грiм перекотився вiд обрiю до
обрiю. I ще вiн не зник за ясним небосхилом, як уже заговорило все
широчезне передпiлля, майнувши до найдальших флангiв червоними язиками
спалахiв. Барвiнкова височiнь завiбрувала, забринiла вся невидимими
струнами. Тонни гарячого металу, вихопившись iз сотень жерл, навально
пошумiли на захiд.
Мiномети, ввiренi Чернишевi, при днались до загального гуркоту, i вiн
сам теж ввiмкнувся, мов наелектризований, в ту загальну гарячу силу, що
буяла навкруги. Не думав вiдтепер нi про себе, нi про Ясногорську. Шукав
поглядом плаваючу в димах цiль, не помiчаючи, окрiм не©, нiкого й нiчого.
Його, зрештою, теж не помiчали нi бiйцi, нi офiцери, що стояли внизу по
сво©х мiсцях. На льоту хапали кинутi ним з горба команди, iснуючи в цi
секунди тiльки для його команд:
- Вогонь!
- Вогонь!
- Вогонь!
Хома, заливаючись .потом, пиряв разом з пiднощиками важезнi ящики до
розпечених мiнометiв. Мимохiдь голосно ганьбив Ягiдку, який ще й досi
долонями затуляв вуха, опустивши мiну в ствол. Ягiдка сьогоднi вперше
стояв заряджаючим.
"Катюшi" безперервно грали лiворуч i праворуч, десятки батарей били
одночасно. Гоготiв бог вiйни, заглушаючи собою все. Чахкаючi удари
мiнометiв, лункi пострiли сорокап'яток губилися в важкому позiханнi
фортечних гармат-велетнiв. Рiзнокалiбернi численнi голоси батарей
незабаром з' дналися в суцiльний залiзний гул.
Гул, гул, гул... Бог вiйни наче тiльки зараз оце повнiстю розгортав
сво© божественнi сили, невтомно стрясаючи територi© двох сусiднiх кра©н
одразу.
Через кiлька хвилин понад полками пiшла на захiд авiацiя. Здавалось, що
лiтаки iдуть зовсiм беззвучно, нiмими силуетами, виключивши всi сво©
мотори. Гул ескадрилiй цiлком перекривався гулом наземно© артилерi©. Лише
громовi вибухи фугасок по той бiк рiчки раз у раз свiдчили, що й на
лiтаках б'ються чи©сь напруженi серця в унiсон серцям наземних вiйськ.
Пiхота, що лежала по берегах, пiдвелася на весь зрiст, оповита хмарами
диму. По рештках зiрваних мостiв, по хитких фермах, що виглядали з води -
на той бiк, на той бiк!.. Розвiдники Козакова кинулись вплав.
Вогнева буря почала вiдкочуватись, переносилась в нiмецькi тили.
Черниша викликали на провiд. Говорив начальник артилерi©. Виявля ться, вiн
весь час стежив з бойових порядкiв, якi наслiдки да Чернишiв метод
швидкiсно© стрiльби, вперше сьогоднi застосовано© масово. Зробивши деякi
зауваження спецiального характеру, начарт поздоровив Черниша з успiхом
бойового експерименту.
Тим часом на узлiссях заревли танки i, розметавши зелене гiлля
маскування, ринули з усiх кiнцiв до рiчки. Гойдаючись, попливли через поле
понтони. Артилерiя поступово замовкла, вогнi вибухiв усе рiдше
випорскували з суцiльного бродива диму, що затопив позицi© противника.
Стало чути iстеричну клепанину оживаючих ворожих кулеметiв та автоматичних
гармат, безсистемно розкиданих по висотах.
- Весело зiграно! - гукав розшарiлий Сагайда Чернишевi. - Розкiшно©
справдi, з усiх артпiдготовок ця, сьогоднiшня, органiзована з таким
блиском, була, мабуть, найрадiснiша i якась уже мовби святкова.
"Прекрасний, може, заключний акорд наших великих бо©в", - думав Черниш
i, вiдкинувши спадаючу иа чоло спiтнiлу чуприну, подав команду в'ючитись.
Танки, досягнувши в рiзних мiсцях берега, один за одним входили в воду,
занурювались дедалi глибше. Сотнi очей пристрасно стежили за цим геро©чним
переходом танкiв по дну чужо© рiчки.
- Коли зупиниться хоч на мить - мотори залл водою! - тривожно
пояснював Хома товаришам.
Але жоден не зупинився! Пiдiймаючи навколо себе сяйво розбризканих
хвиль, машини вже впевнено видиралися на протилежний берег. Башти ©хнi,
облитi ворожим розплавленим свинцем, стали як срiбнi.



XXIV

Вiйська вирушали вперед. Все незабаром спустiло: окопи, витирлуванi
лiси, численнi стоянки батарей...
Ха цький, сидячи вже в сiдлi, давав останнi вказiвки бессарабцевi йонi,
якого залишив на вогневiй у ролi сво рiдного "лiквiдкому".
- Гляди-но менi, не забудь виправити в них папера, - повчав Хома
©здового. - А все закiнчиш - тодi доганяй нас по указках.
Йшлося про порожняк-тару, що лежала горою на вогневiй i яку треба було
здати в бо постачання, виправивши натомiсть вiдповiдального "папера",
тобто розписку. В такий бурхливий, майже святковий день, коли наступаючi
вiйська вже нестримно подалися вперед, Йонi зовсiм не хотiлося розлучатися
з товаришами, зав'язнувши бiля цих порожнiх ящикiв. Подума ш, скарби...
Хто за них спита ? Кому вони потрiбнi в такий шарварок? Не таке вiйна
списувала, спише й це...
Йона не приховував вiд старшини свого презирства до осоружно© тари.
- Махнути б на не© рукою, та тiльки й дiла!' Однак Хома непохитно стояв
на сво му. Як то - махнути рукою? Як то - вiйна спише? Проти тако©
безгосподарностi волало все його нутро. Звичайно, в таку пору людям не до
порожнiх ящикiв. Може, й справдi нiхто не звернув би уваги на те, що вiн
залишив свою тару десь напризволяще, а потiм i зовсiм забулось би,
перекололось... Де п'ють, мовляв, там i ллють! Але Хома не хотiв проливати
нi краплi.
- Кепський то буде старшина, Йоно, коли вiн хоч цвях розбазарить в оцих
iноземлях. Дома нам все згодиться. Я кину, та п'ятий, та десятий - ото вже
й ешелон ма ш! Тисяча вагонiв набереться! Зваж, скiльки сюди лiсу пiшло та
скiльки теслярiв працювало, щоб все це нам зготувати. Зваж, нарештi,
скiльки "огуркiв" завод знову впаку в оцю тару!
- Годi вже пакувати, - демократично заявив бесса-рабець, - вiйна он
кiнча ться.
- О людино! - вигукнув Хома, докiрливо хитаючи головою. - А Японiя? Ти
про не© забув?
Иона мовчки взявся шпурляти на вiз ящики, зганяючи на них свою злiсть.
Автомат бовтався йому на ши©.
- Скинь автомат, на час роботи дозволяю, - змилосердився подоляк,
всiдаючись зручнiше в сiдлi. Иона не прийняв милосердя.
- Хай той скида , кому вiн важкий.
- А тобi - нi?
- Менi рiдна зброя нiколи не важка.
- Овва! Hу, тодi з тебе люди будуть.
Свиснувши канчуком, Хома помчав наздоганяти сво©х. Розшукав ©х уже за
рiкою, серед маси рiзних пiдроздiлiв, якi, перехопившись по тiльки що
наведеному понтону, на деякий час змiшалися, злилися в одну величезну,
збуджену, шумливу армаду. Розгорнувшись по всьому пiдгiр'ю, вiйська лавами
посувались на висоти. Залишений противником укрiплений район шкiрився раз
у раз потрiсканим бетоном, зяяв мертвими дiрками амбразур. Сталевi ковпаки
дотiв порозлiталися геть, потрiскавшись пiд ударами, як крихкi дзвони.
Поруйнованi транше©, потрощенi блiндажi, безлiч свiжих вирв - все тут ще
дихало гарячим шалом недавньо© канонади.
Хомi пригадались першi бо© пiд румунськими дотами i той пишний
блакитний ранок, коли вони пiсля велико© громовицi сходили за Брянським на
вiдвойовану висоту Тодi теж свiт ширшав, просторiшав на очах, як зараз. I
така ж розлога тиша панувала навкруги, i такi ж складнi ворожi укрiплення
лягали до нiг. Одначе тодi доти залишилися майже цiлими, i ©х уже пiсля
всього доводилось корчувати з землi вибухiвкою. А тепер вони з першого
удару потрiскалися, потрощилися... "Ой, це неспроста, - думав Ха цький,
оглядаючи величезне руй-новище. - Те, чого в Пашканях ще нiякий снаряд не
брав, ниньки порепалось, мов той гарбуз. Мiцнi гвардiйська технiка, а
гвардiйцi ще бiльше! Зараз глянеш, тi © гармати вiд землi не видно, а вона
вже "тигра" б' ..."
Хома з любов'ю оглянув пiдроздiли, що пiдiймались косогором. Гармати,
транспорти, кухнi плуганились помiж пiхотою. Як завжди бува при наступi,
кiлькiсть вершникiв швидко зростала. Комбати, ад'ютанти, старшини сiли на
коней. Навiть гвардi© майор Воронцов, якого звикли завжди бачити пiшки, на
цей раз уже був ка конi. "Значить, дорога передбача ться далека", -
подумав Ха цький, глянувши на майора. То був правдивий сигнал! Весь полк
знав, що замполiт сiда на коня лише при далеких гарячих маршах.
Черниш вiв роту все вище й вище по переритому воронками схилу мiж
густим плетивом роздовбаних траншей. Вiн знав, що незабаром зустрiне десь
тут Ясно-горську i що на маршi вони будуть разом - може, день, може, два,
може, й три, - йому хотiлося, щоб той марш не кiнчався нiколи... Ноги
ступають пругко, тiло наснажене бадьорою силою, веселий гомiн сто©ть
навкруги. Очi бiйцiв ще палають натхненням бою, настрiй велико©
окриленостi обiйма вiйська. Все вище i вище...
На одному з бетонних укрiплень, що стовбурчиться врiзнобiч залiзним
рваним пруттям, сто©ть група дiвчат полково© санроти. Серед них-
Ясногорська, усмiхнена, сяюча.
- Ось тво© "самоварники" йдуть, - весело штовхнула Шуру одна з дiвчат,
яку Ха цький свого часу прозвав вертихвiсткою. Вона i зараз вертiлась, мов
на голках, поблискуючи великими козачими шпорами, якi були досить-таки
недоречнi на ©© чобiтках. - Дивися, як Черни-шок уже впився в тебе очима.
Дивися, вiн червонi . О, вмерти можна!..
Черниш, наблизившись, подав Ясногорськiй руку, i пона легко сплигнула
на землю.
- А я вас тут уже з пiвгодини виглядаю, - вiдверто говорила Шура
вгеновi, ступаючи поруч нього. - Скiльки тут сьогоднi народу проходить!..
- Ти зна ш, мене теж це вразило. Таке багатолюддя. Подумати: стiльки
було жертв, стiльки втрат, а наближа мось до фiнiшу сильнiшими, нiж
стартували. Принаймнi я не пам'ятаю, щоб у нашому "хазяйствi" було
коли-небудь бiльше активних штикiв, бiльше вогнево© потужностi, анiж
зараз. Ворожi трупи, покрученi, пошматованi на мотлох, лежали по всьому
узгiр'ю. Ясногорська, щоразу хмурячись, обминала ©х.
Убитi майже всi лежать головами до заходу, ноги вiдкидавши на схiд.
- Тiкали, - визначив Сагайда. - Не втекли.
- Цiкаво, хто вони? - задумалась Шура. - Може, серед них лежать саме
тi, що зачинали вiйну, що пiд грiм сво©х барабанiв виходили в сорок
першому крiзь Бранденбурзькi ворота на схiд? Як вони тодi йшли! З
загребущими поглядами, з засуканими по лiктi рукавами... Як рiзники. Тепер
вони вгамувались, тепер ©м уже нiчого не треба.
- Ось цей перемелений тип, безперечно, колись вважав себе створеним для
панування над народами, - бубонiв Сагайда, недбало переступаючи кривавий
клубок в посiченому офiцерському мундирi. - Я думаю, що взагалi, сидячи
десь у пухкому крiслi з сигарою в зубах, легко уявити себе господарем
свiту. Що тут такого? Взяти й кинути в м'ясорубку мiльйон чи десять
мiльйонiв простого народу... Хай гниють в окопах, хай конають в шпиталях,
а менi що? Менi тепло, менi затишно, менi подай на тарiлцi свiт! Чим ви
гарантованi, що коли-небудь не вирине десь отака потвора та не засяде в
президентське крiсло, як засiв свого часу Гiтлер?
- Не вийде, - категорично заперечив Черниш. - Народи порозумнiшали.
Тепер вони не дозволять обдурити себе.
Зiйшли на гребiнь висоти, i свiт виступив iз сво©х попереднiх берегiв,
розiллявся широким ясним океаном. Черниш пригадав iншi висоти - першу,
румунську, де зостався Гай, i другу, трансiльванську, високу, мов
грандiозний обелiск... Як би вiн хотiв, щоб усi були тут, кого вiн
позалишав на шляху! Не хотiв би вiн нi чинiв, нi орденiв, нi слави, аби
тiльки встали тi,далекi й прекраснi, якi назавжди зосталися на шляхах
великого походу... Хiба ж не ©м належить усе, що зараз оце збува ться?
Хiба це не ©м лягають вдалинi бiлястими килимамичеськi асфальти? Хай iшли
б вони поруч, хай були б вони гут... Скликав усiх, а нiхто не приходив.
Скiльки це минуло вiдтодi? О, як то було далеко, як то було давни...
На висотi просто мiж окопами зупинився вiлiс командира дивiзi©. Стоячи
в машинi, генерал щось енергiйно говорив командирам полкiв, якi слухали
його, виструнчившись в сiдлах. Самi в був мiж ними найменший, зате коня
мав пiд собою найбiльшого.
Генерал, видно, був чимось не зовсiм задоволений. його мовби не
торкалася та загальна радiсть, той пiднесений, майже хмiльний настрiй, що
панував зараз у вiйськах. Вiн, комдив, нiби й не помiчав того, що
противника було щойно зiрвано з його позицiй, що танки, обiгнавши пiхоту,
вже рейдують за десятки кiлометрiв попереду, що, зрештою, перемога
близько. В такий час i генераловi личило б повеселитися з усiма,
пожартувати так, як вiн умiв: не зважаючи на ранги, з демократичним
перцем. Але зараз ще, видно, було не час... Генерал стояв у машинi,
збуджений, побуряковiлий, i майже роздратовано вiддавав накази командирам
полкiв. Дехто, настро©вшись перед тим уже на досить благодушний лад,
глянувши тепер на генерала, одразу догадувався, що попереду буде ще
всього: i труднощiв, i небезпек.
Противник, тiкаючи, змушений був кинути чимало сво © технiки та
бо припасiв. По всiй висотi стирчав iз землi перем'ятий, знiвечений метал,
здеформована важка зброя.
- Буде трофейникам роботи, - перемовлялись бiйцi. - Попозбирають...
- Дивiться, зенiтка! - гукав Маковей товаришам, сподiваючись таким
нехитрим способом привернути увагу Ясногорсько©. Шура, ступаючи мiж
Сагайдою та Чернишем, обернулась на мить, глянула на Маковея, кивнула йому
привiтно. Потiм знову щось жваво заговорила до офiцерiв, крокуючи далi.
- Цiла-цiлiсiнька! - не вгавав Маковей, поплескуючи рукою теплу,
нагрiту сонцем гармату. Проте Ясно-горська на цей раз навiть не почула
його. - Ще, видно, й заряджена!
Гармата стояла в круглiй ковбанi-ячейцi, наставивши свiй довжелезний
хобот у блакитну височiнь весняного неба. Телефонiст ще щось гукав, але
Ясногорська не оберталася.
Тодi хлопець, не довго думаючи, припав до механiзму гармати...
Пролунав пострiл. диний, самотнiй i тому дивовижно разючий серед цi ©
велико© тишi. Покотився далеко над полями, перелунюючись в берегах, у
лiсах та яругах. Тисячi людей на мить застигли, здивовано слухаючи його.
Декому здавалося, що це вже пролунав останнiй пострiл на землi. У синiй
високостi розпускалася бiла квiтка вибуху. Певне, ту квiтку було видно
найдальший чеським в скам, що ледве мрiли в садах на заходi.
- Що ти робиш? - схаменувшись, накинулись на Маковея командири.
- Я хотiв дострелити он туди, - смiючись, показував пустун рукою вгору.
- Куди?
- До синього... До стратосфери!
Зрештою, хлопець i сам не знав, для чого вiн вистрiлив. Може, для не©,
для Шури Ясногорсько©? Чи, може, вiн салютував мировi, що, здалеку
наближаючись, вже ледве чутно сурмив назустрiч людям, якi здобували
його...



XXV

Полки, згорнувшись в колони, прудко летiли вперед. Назустрiч ©м, крiзь
гарячi розiмлiлi поля котилися блискучi асфальти, всуцiль политi свiжою
водою. Святково вбранi чехи i чешки невтомно поливали ©х з ранку до
вечора. Щоб не курилися шляхи, щоб не падала пилюка на висвободителiв.
Чистi, красивi села й мiста, потопаючи в молодiй зеленi, викинули над
собою червонi радянськi i триколiрнi нацiональнi стяги. Майорiли вони,
куди глянеш, як вимпели численних кораблiв у величезнiй гаванi. Весь свiт
одразу став незвичайно яскравим i барвистим. Крiзь людський радiсний
клекiт невпинно проходили натхненнi вiйська.
- Наздар! - видихала визволювана Чехiя диними грудьми. - Наздар!
Наздар! Наздар!..
- Ать жи Руда Армада!
Трiумфальнi арки виростали назустрiч полкам паче самi собою.
Хома Ха цький пролiтав у тi райдужнi арки одним з перших. Грива його
коня вже третiй день була заквiтчана пахучим бузком, i Хомин автомат був
теж обплетений квiтами та стрiчками. Обплiтали його бiлi, худенькi руки
визволених сестер, чешок i словачок, котрих подоляк навiть не встигав
запам'ятати в обличчя.
Наступало всеземне свято, якому, здавалось, не буде кiнця. Бiля кожного
двору на чисто вимитих лавицях стояли вiдра з холодною водою та хмiльною
брагою, а бiля заможнiших дворiв - бiдони з молоком та дiжки з пивом.
Радiсний, енергiйний люд не втомлювався припрошувати сво©х бажаних
незчисленних гостей. На площах малеча хоробро плуталася помiж машинами i
кiньми, тягаючи за собою повнi вiдра, навперебiй простягаючи кожному
кварту, зачерпнуту вiд душi - по самi вiнця!.. I яке щастя свiтилося в
дитячих ясних оченятах, коли бо ць, нахилившись з сiдла, брав ту кварту i,
посмiхаючись, пив добрими солдатськими ковтками.
- Я обпиваюся в цi днi, - хвалився Хома товаришам. - Не можу нiкому
вiдмовити, вiд кожного п'ю!
Щоразу, частуючись, вiн встигав перекинутись з чехами бодай кiлькома
словами. Насамперед цiкавився, чi; давно пройшли тут нiмцi.
- Годину тому, пiвгодини тому, - вiдповiдали чехи, темнiючи при самiй
згадцi про окупантiв.
- Дивно! Дивно менi, братове! Коли ж ви встигли стiльки прапорiв
наготувати, та ще й вивiсити?
- О пане-товаришу! Прапори в нас готовi ще вiд сорокового року! -
дружно признавалися чехи. - Крiзь шiсть лiт ми чекали цього
благословенного дня! Ми знали, що ви нас не забули, що ви прийдете i
Ческословенско буде!
- Вже ма те! - втираючи вуса, говорив Ха цький з таким виглядом, нiби
передавав оце Ческословенско просто в руки сво©м спiвбесiдникам. -
Тримайте мiцно, бо дорого кошту !..
Чехи присягали йому хором:
- Пане-товаришу, будемо, як ви!
Хоча полк Самi ва у цьому наступi робив по пiвсотнi й бiльше кiлометрiв
на добу - жоден бо ць не вiдстав. Всi пiдроздiли були на колесах.
Автоматники на веломашинах та мотоциклах неслися вперед при самiй землi.
пiдроди, переповненi заквiтчаними пiхотинцям; ©жилися в усi боки дулами
гвинтiвок. В головi колони мчали кiннота й полкова артилерiя, готовi з
першо© команди вступити в бiй.
Кiлька разiв на добу спалахували короткi, блискавичнi сутички з
ворожими заслонами, потiм дорога знову розчищалася, i полк знову згортався
крилами сво©х бойових батальйонiв, як птах в найпрудкiшiм польотi. Основнi
механiзованi сили нiмцiв тiкали на Прагу, iншi, не встигаючи за ними,
звертали з магiстральних шляхiв у глухiшi мiсця, розсипалися