Гончаров Анатолий. Прапороносцi

дуже ймовiрно - мiг позбутися голови? Офiцiйного наказу вiн не мав, навiть
навпаки. Жадання слави? Було, може, й це, але тiльки ради цього навряд чи
вiн згодився б ризикувати життям. Почуття помсти? Черниш знав, що мстиве
почуття солдата важить на фронтi багато. В одного фашисти спалили хату, в
другого дочку вивезли на каторгу, третього самого гно©ли в концтаборах.
Все це важило багато. Але чи тiльки це? Чернишева сiм'я в часи лихолiття
була далеко вiд Укра©ни i горя окупацi© не зазнала. Йому хату не спалено.
Його мати не звiдала образ чужоземцiв. Отже, не особиста помста гнала його
з гранатами до ворiт.
- Менi просто хотiлося знищити танк, - сказав Черниш. - Щоб одним було
менше... Щоб хоч на крок чи пiвкроку ближче до кiнця вiйни.
- Та хоча б уже пошабашити, - сказав капiтан Чумаченко, закурюючи з
кисета Iвана Антоновича. - Скiльки вдома роботи жде... Зна те, до вiйни я
працював електриком. Була така на пiвднi високовольтна мережа
"Днiпроенерго". Може, бачили за Днiпром по степу високi металевi щогли?
Ото вона. Мiж iншим, помiтно змiнила знаменитий укра©нський пейзаж. Менi
випало щастя i будувати ©©, i працювати на нiй. Коли ми ставили цi щогли,
я ще був комсомольцем. Бравий, зна те, хлопець був, чубатий.
- А тепер, бач, скронi вже як снiг, - задумано зауважив старший
лейтенант.
- Що ж зробиш, Антонович?.. Потерло нас. I мережу мою потерло. З тих
проводiв, що я ©х власноручно натягував... ложки при нiмцях виливали.
Проводи, зна те, алюмiнi вi, товстi.
- Може, оце моя трофейна з них? - невесело пожартував Черниш, дiстаючи
складану ложку з-за халяви.
- Може... I скiльки там нашо© працi вкладено! Наших радощiв! Нашого
серцяi.. Коли ми форсували Днiпро, я побачив нашу славну щоглу -
Днiпрянку. Вона була змонтована на водi. Красуня, зна те, була. Легка,
струнка, на високому фундаментi. А тепер, дивлюсь, лежить як утоплена,
головою в воду. Хотiлося б так пiдiйти, обiйняти, сказати: встань,
пiдведись. Вам, мабуть, важко це зрозумiти. А для мене мережа була всiм.
Бо не тiльки я ©© зводив, а й вона мене зводила, пiдiймала. Родом я з
Лоцмансько© Слободи, така на заднiпровських пiсках. Батьки i дiди мо©
ганяли дуби по Днiпру. Так от, як стала дiяти мережа "Днiпроенерго", то й
мо село змiнилося теж. Було таке, як ото малюють укра©нське село на
картинах: хатки пiд соломою, тополя край дороги, мiсяць над нею... А тут
поряд з тополями виросли край шляху ажурнi металевi щогли. Краса!
Електрика на вулицях. Та ще вечори мiсячнi. При щедрому освiтленнi жили.
На очах, розумi те, кра види мiнялись. I я, лоцманський парубiйко Гаврош
Чумачок, стаю тим часом iнженером Гаврилом Петровичем Чумаченком. Отака то
мережа... Як же не любити було ту мережу? Всю душу вона вбирала... I ось
одного разу-тривога! Лiнiйники повiдомляють, що, мабуть, обрив. Звичайно в
таких випадках що робиться? Виключа ться рубильник - i годi! Ремонтуй.
Правда, для цього мусять зупинитися всi пiдпри мства Новомосковська чи
Павлограда на кiлька годин, а то й на цiлу змiну. I, зна те, менi стало
тодi так боляче за мою мережу!
Не хотiлося, щоб хто-небудь сказав про не© погане слово. Не хотiлося
почути його, як про кохану дiвчину. I я взявся усунути обрив, не вимикаючи
струму. Ви уявля те, що це значить? Струм iде по мережi напругою в тисячi
вольт. Коли б десь ледь звихнувся - за секунду з мене був би попiлець. Але
що ж? Дав розписку, як перед операцi ю, що беруся добровiльно. I взявся...
Не говоритиму про технiчнi деталi цi © справи. Справа, зна те, дуже
делiкатна. До того нiхто у нас не пробував так...
Скажу тiльки одне: коли працював - а воно саме нiч, негода, синi iскри
мерехтять у йонiзованому повiтрi навколо проводiв, - коли працював, нi
разу якось не подумав про себе. Мабуть, саме так, як Черниш сьогоднi в
пiд'©здi. Працюю, руки млiють, а менi так гарно думати, що всi заводи
мiста працюють безперебiйно, сотнi людей стоять бiля верстатiв i не
пiдозрюють, що десь у степу оруду штангою невiдомий електрик, дарма що
його кожно© секунди може спалити струмом...
- Коли це вкрай потрiбно, я розумiю, - розважливо буркотiв Iван
Антонович. - А тут... Тут не було тако© потреби. Де ж пак: на герць iз
"тигром" iде, в артилеристiв здобич перехоплю ... Не забувай, Черниш, що
кра©на вiддала фронтовi сво©х найсильнiших, наймiцнiших, найвiдданiших.
Вона послала ©х на Дунай не для того, щоб вони розтринькували тут сво©
життя налiво й направо...
Антонович суворо засуджував тих офiцерiв, якi iнодi, заради зовнiшнього
успiху, легковажили собою або пiдлеглими. "Невиправданi людськi втрати -
найбiльша ганьба для командира", - говорив старший лейтенант. Щодо цього
погляди Антоновича цiлком збiгалися з поглядами комбата. Завжди
урiвноважений i терплячий, капiтан Чумаченко ставав нещадним, коли
виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми.
- Ти розумi ш, що дано в тво© руки державою? - пробирав вiн
якого-небудь надмiру запального вояку. - Не коня, не машину, не верстат.
Шофер машину поб' , та й то його судять. А це ж люди. Люди, розумi ш?
Зда ться, краще, нiж будь-хто, розумiв це Iван Антонович. Залишаючись в
душi суто цивiльною людиною, вiн, проте, був майже закоханий у справжнього
бiйця-фронтовика.
- Може, тому що фронтовик щодня зустрiча ться з смертю вiч-на-вiч, -
уголос мiркував зараз Антонович, - вiн пiзна краще за iнших справжню цiну
життя. Ви помiтили, що на фронтi люди живуть дружнiше? I менi зда ться...
Iван Антонович не доказав: на подвiр'© грякнувся важкий снаряд. Хвилину
всi мовчки вслухалися, потiм Черниш пiдвiвся:
- Пiду гляну, чи вартового не зачепило. Капiтан i Антонович теж встали.
Переступаючи через
бiйцiв, що спали покотом, вийшли на подвiр'я. Повiтря
було гiрким, димним.
- Пропуск? - почувся голос Романа Блаженка.
- Не впiзна ш, Блаженко?
- А запитати мушу!
- Правильно.
Десь над головами спокiйно, впевнено ходили кукурузники. Муркотливi
невтомнi друзi пiхотинцiв, вони колись бомбили фрiцiв у курських та
укра©нських кукурудзах i там дiстали вiд бiйцiв жартiвливе наймення
куку-рузникiв. I це солдатське прiзвисько вони донесли до угорсько©
столицi, де вже нема пiд ними нiяко© кукурудзи, а височать самi кам'янi
бескеття. Кукурузники ходять над ними спокiйно й розважливо нiч крiзь нiч.
За Дуна м встають малиновi гори. Палахкотить Буда по той бiк Дунаю.
Горить щось i поблизу, в цьому кварталi. Трiскаючи, вишкiрились червонi
ребра кроков. Над iншою будiвлею повалив дим, кучерявлячись верховиною,
мов дуб. З одного боку його бiле пагiлля взялося зловiсно-червоним. Бiльша
частина димово© кучеряво© крони лишалася в тiнi i тiльки вгадувалась. Але
десь унизу завирувало друге свiтляне джерело, i гiгантська крона вся
окреслилась, заморгала... Те моргання, часте, як вiд лiтнiх далеких
блискавиць у степу, здавалось, погойду дуба. Ось вiн уже розплива ться,
росте, перетворю ться на хмару. I все морга . Вiд цього нiмого моргання
зда ться, що i все небо, i вся земля гойдаються.
- Не холодно, Блаженко? - пита ться старший лейтенант.
- Байдужки.
Бо ць сто©ть, поклавши на автомат руки в лайкових рукавичках, що
потрiскались йому на швах.
В ячейках темнiють мiномети. Тепер вони нагадують собою ряд мiцних
довгоши©х лисиць, що, звiвши переднi лапи, присiли на хвостах в
напруженому чеканнi. Бiля мiнометiв у ячейках сплять бiйцi, накрившись
плащ-палатками i зогрiваючись власним диханням. Iван Антонович обходить
©х, присвiчу лiхтариком. Палатки посивiли вiд морозу.
Десь на лiвому фланзi зметнулись в небо пружнi хвостатi комети "катюш".
Полетiли ясними вогняними трасами через темний Дунай на Буду. За хвилину
донеслось звiдти гоготання, наче прокотився молодий весняний грiм.
- Лунко, - каже капiтан Чумаченко. - На хорошу погоду. Отак заводськi
гудки у нас над Днiпром:, на дощ - хриплять, а на добру погоду - спiвають
лунко.



XXIII

Пешт, схiдну частину мiста, уже було майже цiлком очищено вiд ворога.
П'ять тисяч кварталiв зосталися за спинами наших бiйцiв. Вибиваючи ворога
з кварталу в квартал, радянськi вiйська уже притиснули його з трьох
напрямкiв до Дунаю. Ворог шалено оборонявся в набережному районi.
По той бiк Дунаю в бiлястiй iмлi танула Буда, спускаючись терасами
кварталiв до самого берега. На горi бовванiв високий королiвський палац.
Артилерiя, встановлена противником бiля палацу i нижче, попiд горою,
обстрiлювала звiдти Пешт.
Полк Самi ва i його сусiди вже штурмували перед-парламентський майдан.
Самохiднi гармати i танки, вирвавшись iз засiдок, де вони ще з ночi,
прича©вшись, чекали сигналу атаки, тепер прочiсували весь майдан до самого
берега. Пiд ©х прикриттям штурмовi групи ривок за ривком наближались до
Парламенту.
Мiнометники Кармазина прокладали шлях автоматникам свого батальйону,
якi наступали праворуч Парламенту через невеликий сквер. Мали завдання
вийти до набережно©.
Помiж пам'ятниками, фонтанами, залiзними огорожами перескакували,
вiдстрiлюючись, нiмцi. Штурмовi групи витiснили ©х iз скверу, i нiмцi
тепер вели вогонь iз-за колон Парламенту, iз-за гранiтного поруччя
набережно©.
Енергiйний бiй наростав. Як лiсове птаство, стрекотiли автоматники
помiж кам'яними громадами. I мiномети сьогоднi били якось особливо лунко i
наче аж радiсно.
Мiнометники за цей ранок уже кiлька разiв змiнювали позицiю, маневруючи
у фарватерi штурмових груп. Зараз гарячi мiномети вичахали у самому
скверi. ©хнi труби ще димилися, немов дихали парою на морозi.
- Дожились, - весело вигукнув Iван Антонович, - дожились, що бити
нiкуди!
Справдi, штурмовi групи вже зблизилися з противником на таку вiдстань,
що мiни могли б зачiпати сво©х. Бити по ворожому тиловi? Але тилом був
Дунай.
Дунай, Дунай! Так ось який тиi Не голубий, не вальсовий!.. Темний, як
хмара! Широке смертельне поле, згубна нейтральна зона! Потовчена снарядами
крихка крига треться об береги. Вирують гемнi глибини, яво-риiься вода, як
на пiдводному камiннi... Нi, не голубий, не вальсовий!
З Буди нiмецькi гармати все частiше б'ють по Дунаю. Ворожi артилеристи
вже бачать в бiноклi сво©х, припертих до берега. Збившись за рогом
Парламенту, нашвидку перегрупувавшись, нiмцi знову кидаються в контратаку.
Протриматись хоча б до ночi!.. Свинцевий град сiконув повiтря. Закресало в
бронзу монументiв. Шипучi трасуючi переснували сквер.
Черниш, виглядаючи з-за п' десталу, бачить, як нз штурмовикiв
лейтенанта Барсова кинулись десятки озвiрiлих фашистiв.
- Гвардi© старший лейтенант! - майже кричить Черниш до командира роти.
- Дозвольте пiдтримати Барсова!.. Насiдають...
Плитки густого рум'янцю на Чернишевих щоках жеврiють, розпiкаються,
наче сонцем.
- Дозвольте, гвардi© старший лейтенант! - гукають бiйцi.
Антонович дозволя першому взводовi. Черниш радiсно махнув автоматом.
- Перший взводi За мною!
Як табун важких птахiв, при самiй землi летiли бiйцi, розгортаючись. З
розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бiйця. Вiн повз, волочачи на
руцi автомат, лишаючи на снiгу свiжий слiд кровi. Слiд був яскравий,
здавалось, палав.
- Де санпункт? - пiдвiв голову бо ць. Вiн був без ватянки, в самiй
гiмнастьорцi, заправленiй у штани. - Де санпункт?
- Там! - Черниш вказав рукою в тил, не зупиняючись.
- Давайте, "самоварники"! - гукнув поранений мiнометник навздогiн. - За
Парламентом ©х збилося до дiдька. Давайте, брати...
Парламент, високий, темно-брунатного кольору, з готичними шпилями по
боках i куполом, всадженим посерединi, похмуро дивився на бiйцiв. Вiн наче
вiддалявся в Дунай. Був схожий на великий середньовiчний собор.
Без крику падали пораненi; мiнометники, перескакуючи вiд схову до
схову, уже з' дналися з штурмовиками лейтенанта Барсова.
- вгене, ти тут? - почув Черниш голос десь збоку. Оглянувшись, вiн
побачив Барсова, молодого, розпаленого бо м офiцера з автоматом на руцi.
Вiн уже, не дивлячись на Черниша, прицiлився кудись з-за кам'яно© тумби,
дав чергу i стрибнув через огорожу до поруччя набережно©. Знайомий
Чернишевi парторг четверто© роти, лiтнiй високий сержант, пiдвiвся на весь
зрiст, крикнув "ура" i повалився, поранений, ,на талий снiг. Але "ура" не
згасло, воно спалахнуло, як з iскри, i покотилось берегом, пiдхоплене
багатьма голосами. Напевне, його почули i по той бiк широкого Дунаю.
Нiмцi, шалено вiдстрiлюючись, вiдступали за гранiтнi товстi колони. Цi
колони з захiдного боку, вiд Дунаю, пiдпирали тисячотонний Парламент.
Ха цький, прослизаючи попiд стiною, пiдкрався до однi © з тих колон. За
нею вiн угледiв автоматника. Нiмець строчив, не помiчаючи Ха цького.
Мало у тебе очей, враже! Не зна ш ти, що довгi тижнi мiських бо©в у
лабiринтах Пешта багато чого навчили бiйця Х'а цького! 170 кварталiв, що
©х здобув у жорстоких боях батальйон Чумаченка, не пройшли для Ха цького
марно. Вони наклали новий вiдбиток на його бойову поведiнку в рiзних
умовах. Хома звик уже до цих лабiринтiв, до пiдземель, до барикад на
вулицях, до вiкон-бiйниць, до колон-схованок. Вiн уже зна , де йому треба
бути обережним, а де - безстрашним стрибком плигнути вперед.
Так, як тут.
Ха цький стрибнув збоку, вхопився прямо за гарячий ствол обома руками i
рвонув його на себе. За автоматом з-за колони виволiкся й нiмець.
Здоровенний, вищий за Хому, в чорних навушниках, з блукаючими дикими
очима. Вiн нiяк не хотiв випустити автомата з рук, наче сам був теж
часткою того автомата. Якусь хвилину вони, сопучи, водилися на руках,
маючи намiр один одного перехитрити i пхнути в Дунай. Обидва задкували вiд
берега. Нарештi Хома, влучивши момент, щосили скрутнув автоматом убiк.
Руки нiмця хряснули в суглобах. Якийсь бойчага, зовсiм не знайомий Хомi,
пробiгаючи мимо, луснув нiмця прикладом по головi. Нiмець вхопився за
голову, поточився, але не впав. Вiн з жахом позадкував вiд високого
берега. Дунай темпiв унизу, як прiрва.
- Не заточуйся! - важко дихаючи, вигукнув Ха ць-кий i стусонув нiмця
його ж автоматом. - Пiдтримаю!
Нiмець заточився до берега. Хома, розiгнавшись, пiддав йому чоботом у
спину. Нiмець полетiв у воду.
Дiялось це блискавично.
Весь берег клекотiв i вихрився. Важкий, смердючий дим стелився над
рiкою. Штурмовики по всiй набережнiй гранатами i врукопаш добивали
противника.
Тим часом вулицями прилеглих до Парламенту кварталiв уже плавом пливли
колони полонених. Самi полоненi тепер прискорювали ходу, щоб швидше вийти
з-пiд вогню сво © ж артилерi©. Вона без угаву садила по Пеш-ту з висот
Буди.
Прочимчикувала колона угорцiв з бiлим прапором, iз сво©м полковником
попереду.
- Де плен? - питався полковник.
Орловцi та чернiгiвцi показували йому без будапештських карт.
Нiмцi брели в колонах, похиливши голови, нi на кого не дивлячись. Однi
- ще в сво©й унiформi, iншi вже в пальтах, плащах, капелюхах, з шалями на
шиях. Немов ведуть ©х мiстом з в'язницi на роботу чи в лазню. Вони не мали
в собi духу, морального права смiливо зустрiтися поглядами з бiйцями, якi
стояли на тротуарах ще спiтнiлi, розпашiлi, радiснi пiсля бою. Було зовсiм
не холодно, проте в багатьох полонених пiд носами висiли краплi.
- Хоч би втерли свою арiйську рiдину! - гукали бiйцi.
Нiмцi не втиралися.
Партiю сотнi на пiвтори гоном гнав Козаков. Сержант був сьогоднi
особливо збуджений.
- Чистокровна череда! -гукав вiн знайомим однополчанам. - Навiть два
оберсти! Думаю, що майор Воронцов сьогоднi нам дозволить сiсти на коней.
- А Буда?
- й те саме буде!
Колони брели i брели.
- Було в сорок першому роцi,-- гомонiв до товаришiв на тротуарi якийсь
тонконогий лiтнiй пiхотинець в обмотках, накручених туго до самих колiн. -
Один було ©хнiй автоматник десятьох наших гнав... А тепер один наш ©хнiх
сотню жене. Отак дiла обернулися, братцi.
- Iсторiя, братику, iсторiя, - втрутився бас. - Колесо iсторi©... Тютюн
ван?
- Нинч. Сигари... гаванськi.
- Ет, барахло, братику. Кременчуцько© махорочки б!.. Ну та давай.



XXIV

Пiсля бою на набережнiй мiнометники, залетiвши в примiщення Парламенту,
зiткнулися бiля входу з Ферен-цом.
- Ти вже тут, Ференц? - гукнув Вася Багiров. - Уб'ють! Ще ж
стрiляють!..
- Уже не вб'ють, - скидаючи капелюх, спокiйно й урочисто вiдповiв
художник. - Уже нi.
Наблизившись до Черниша, Ференц взяв його за руку.
- Товаришу лейтенант... гвардi©, - сказав вiн з акцентом. - За все...
всiм вам... армi© вашiй... спасибi.
Черниш мiцно потис йому руку i, не затримуючись, подався разом з
бiйцями вгору по бiлих мармурових сходах. За гуртом радiсних, збуджених
бiйцiв, розвiваючи йолами свого макiнтоша, поспiшав i Ференц. Вiн вказував
на колони монолiтного мармуру, що пiдiймалися обабiч.
- Це завезенi з Швецi©... Це з Феррари... Це з Нiмеччини... Монолiти...
А Чернишевi ввижалися iншi монолiти - бескеття тих сiрих скель, де
зостався лежати Брянський.
- Приймальний зал... Червоне дерево... Бронза... Рожевий мармур...
Перед вами - високе мистецтво! Шедеври!
Це слово боляче рiзонуло Черниша. Не раз вiн чув його вiд Сiверцева,
коли мова заходила про Ленiнград.
А то ж хiба не шедеври?
Чернишевi спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його.
Бiйцi якогось iншого полку групами спускаються назустрiч з ручними
кулеметами на плечах, бурхливi, сяючi. Поперед себе, жартуючи, женуть
кiлькох обеззбро них фрiцiв.
- Куди, брати слов'яни? - ймаються назустрiч.
- До мiнiстрiв.
- Нема!
- Ще сидять у каналiзацiйних трубах!
- Го-го-го!
Зали, мов гулкi Альпи, вiдлунюють веселими голосами.
У вiкна крiзь рiзнокольоровi шибки лл ться м'яке райдужне свiтло,
сповнюючи зали, фой i коридори барвистим присмерком. Нiби вступа ш цими
бiлими сходами у маревний фантастичний свiт.
- Палата депутатiв, - з гордiстю поясню Ференц, забiгаючи до
мiнометникiв то з одного, то з другого боку.
Що вище пiдiймалися, то виднiше ставало навкруги. Немов сходили на
високi гори. Крiзь проламаний снарядом купол свiтилося небо.
Палата депутатiв... Похмурий величезний зал з ярусами стiльцiв. Перед
кожним стiльцем столик з табличкою. На нiй прiзвище депутата. Де зараз цi
депутати, якi запродали фашистам свiй народ? У Швейцарi©, чи в Баварi©, чи
на островi Капрi?..
Внизу посеред залу, як на цирковiй аренi, круглий стiл пiд зеленим
сукном. Навколо стола на пiдлозi порозкиданi важкi старовиннi фолiанти в
шкiряних оправах. Стоягь крiсла мiнiстрiв, оббитi червоним оксамитом.
- Трибуна оратора... Ложi дипломатiв... Ложi журналiстiв.
Ференц завмира вiд гордощiв i пошани. Ха цький втомлено сiв на одному
з крiсел, жадiбно розглядаючи навкруги прикрашенi стiни. Тiльки тепер
вiдчув, як ноги гудуть пiсля довго© напруги.
- Хомо! Хомо! - стривожено каже Ференц. - Це фотель мiнiстра©
- Мiнiстра? - Хома загляда пiд себе. - То що ж... вломиться? Нi,
зда ться, стiлець не гiрший за iншi. Пухкий, саме для мене... Ти ж зна ш,
Ференц, що допiру мене шпортонуло осколком в найделiкатнiше мiсце-Хома
втира ться рукавом. Бiйцi розсипались помiж депутатськими рядами,
нишпорять, чи не прича©вся часом де внизу зненацька застуканий фрiц.
Художник збира з пiдлоги важкi фолiанти i, витираючи, склада стопкою
на стiл.
- Що це за книги?
- Закони, Хомо. Нашi старi закони...
- А, це тi закони, що спiвали, як та скрипка. - Хома несподiвано тонким
вертлявим голосом iмiту скрипку: - Йде весiлля - нап' мося й на©мося, йде
весiлля - нап' мося й на©мося... Так! А наш бас ©й вiдповiда , - Хома
сканду повiльно, басом: - Ще по-ба-чи-мо, ще по-ба-чи-мо... От i
побачили. Хiба не так, Ференц?.. Та чого вони, тво© закони, такi
пiдтоптанi, пилюкою припорошенi?
- Перетру, Хомо.
- Перетри, перетри гарненько, Ференц, - повча Хома, - та ще й
перетруси. Бо там, либонь, уже й мiль завелась. Якi добрi, то залиш, а якi
поганi, то - в пiч. Натомiсть поклади новi. Такi, щоб во н не було. Габору
нем йов. Чу ш, Ференц?
- Але це в компетенцi© мiнiстрiв, Хомо.
- Як ти кажеш?
- Ну... це повиннi нашi мiнiстри...
- Мiнiстри... Гей, ви, мiнiстри! - гука бо ць на пустi мiсця палати,
нiби там уже справдi стояли перед ним мiнiстри. - Ходiть-но сюди, маю з
вами бесiдувати. Буду свого допевнятись. Отже, фашистiв ми допiру виперли
в Дунай. Мiсця вам вiльнi. Будь ласка, мерсi, займайте... Але знайте, що
тепер Хома не захоче, щоб ви знову гнули фашистську полiтику i загинали ©©
на вiйну. Хiба дарма я всю Мадьярщину до самого Дунаю сво©ми шанцями
перекраяв? Хiба дарма не вернулись у нашу Вулигу Олекса, i Штефан, i кум
Прокiп? Нi, ой нi... Тепер я буду пильно до вас прислухатися. Не захочете
жити миром та ладом, буде вам гiрко, як сьогоднiшнiм фрiцам. Не
посмiхайся, Ференц, не суши до мене зуби. У мене ще в самого такi, що цвях
перекушу. I рука ще не млi . Та й сини ще дома ростуть червонi, мов
калина, та дужi, мов дубцi! Я ©м пишу, аби-сь дивили з нашо© Вулиги i на
Дунай, i за Дунай, i на весь бiлий свiт.
Черниш стояв нагорi у палатi сенаторiв, повитiй бiлими присмерками.
Мовчки оглядав пишнi окраси стiн, ковзаючись по них неуважним, сумним
поглядом i думаючи про тих далеких, розгублених по шляху, якi йшли i не
дiйшли сюди. I бо ць Гай, i Юрiй Брянський, i Саша Сi-верцев, i Шура
Ясногорська, - всi, навiки чи тимчасово вибулi з строю, немовби щойно
пiдiймалися вкупi з цим озбро ним натовпом по бiлих сходах i вступили в цю
залу. Вiн виразно бачив ©хнi обличчя, чув ©хнi голоси i сам уже в думках
звертався до них:
"Ви не повиннi бути нiким забутi, нi мiнливими полiтиками, нi
дипломатами. Бо ви йшли в авангардi людства i без вашо© жертви не було б
нiчого..."
Ридав сухими очима, кричав нiмими словами:
"Вас людство пiдхопить, як пiсню, i понесе вперед, бо ви були його
весняною першою пiснею..."
Великi дороги армiй пролягли Чернишевi перед очима. Звiдси, з цього
високого пункту чужого переможеного мiста, вiн сягав поглядом до
незлiченних тисяч сiрих окопiв, розкиданих по полях вропи, чув перестук
солдатських пiдкiв по замiнованих асфальтах, стогiн забутого пораненого у
пiдхмарних горах. Життя, перестаючи бути для нього рожевою загадкою
юностi, вiдкривалося перед ним простою сво ю величчю. Вiн бачив його сенс
зараз яснiше, нiж будь-коли. I хай вiн, може, впаде, як Юрiй Брянський, в
задунайських низинах чи в словацьких горах, вiн i в останню передсмертну
хвилину дякуватиме долi за те, що вона не водила його манiвцями, а
поставила в ряди велико© армi© на пряму магiстраль.
Думки його перервав Багiров, з'явившись з повiдомленням, що батальйон
збира ться.
Спускаючись по сходах з верхньо© палати, Багiров i Черниш почули в
глибинi Парламенту голос Хоми. Зазирнули в нижню палату. Хома сидiв
глибоко внизу, закинувши ногу за ногу, тримаючи автомат на колiнах, i
просторiкував. Навколо Хоми, з'юрмившись, бралися за живота бiйцi. Серед
них були i самi вцi, i солдати з iнших незнайомих частин.
- Кiнчай ночувати! - скомандував старшина. - Мiнометна, виходь...
Хома вилетiв з крiсла...
- Будь здоров, Хомо! - тряс йому руку Ференц, прощаючись.
- Будь здоров, Ференц... I не кашляй!
- Будь спок, Хомо, будь спок. Спасибi за кушай-кушай... Спасибi за все.
Бiйцi загуркотiли мiж депутатськими мiсцями вниз по сходах.
З Буди били гармати.
Один снаряд, шугонувши крiзь купол, вибухнув у пишнiй приймальнiй залi.
Полетiли уламки статуй. Хмарою знялася зi стiн бiла вапняна кiптява.
Бiйцi, запорошенi нею, весело чортихаючись, вискакували з Парламенту на
свiже повiтря. Зброя стала сизою. Кожен бо ць вилiтав сизим, мов сокiл.



XXV

Увечерi полк лаштувався на марш.
Пiдроздiли скупчувались в одному з темних кварталiв. Командир полку
Самi в, зiбравши комбатiв, повiдомляв ©м порядок руху.
Пахучi кухнi тряслися через подвiр'я, гублячи за собою жар з пiддувал.
Бiйцi поспiшали з казанками вечеряти.
Багiров, дiставши знову пiдводи з транспортно© роти, вкладався з
матерiальною частиною. З усього було видно, що марш буде далекий. Iван
Антонович змушував сво©х мiнометникiв при ньому перевзутись, щоб не
потерли ноги в дорозi.
Полковi розвiдники гасали на чорних конях.
Мiж бiйцями про марш ходили рiзнi чутки:
- Кажуть, пiд Турцiю...
- А я чув, що на Далекий Схiд.
- Брехня... Iдемо на пiвнiч, форсувати Дунай...
- Що тут ворожити: куди накажуть, туди й пiдемо.
У великому пустому гаражi бiйцi порозкладали багаття. Вечеряли,
перевзувались, сушили онучi. Парували нагрiтi колiна ватяних штанiв.
Iван Антонович пiдiйшов до одного з вогнищ, розкладеного мiнометниками.
Хвиля теплого повiтря м'яко накотилась на нього.
Довкола вогнища серед мiнометникiв сидiли лейтенант Черниш, майор
Воронцов. Присьорбуючи чай прямо з закоптiлих казанкiв, присутнi вели
спокiйну, видно, давно розпочату розмову.
- ...Зна те, як про це сказав Михайло Iванович? - говорив майор. - Ви,
каже, вернетесь додому новими людьми, людьми з свiтовим iменем. Людьми,
якi усвiдомлюють свою безпосередню участь у твореннi свiтово© iсторi©.
- Чу ш, Романе? - штовхнув земляка Хома. - Творець свiтово© iсторi©.
- А вони нас трактували нижчою расою...
- А ми й будемо нижчою, - каже Хома.
- Що-о? - визвiрився на нього фрейтор Денис Бла-женко.
- Нижчою расою, кажу. Бо ми ж залишимось на землi, а вони загойдаються
на шибеницях. Чи то ж не вище?
Бiйцi регочуть.
Маковейчик гра ться цiкавим портсигаром.
- Ану, покажи свiй трофей майоровi! - пiд'юджують його бiйцi.
Маковейчик демонстру . Мудрий портсигар, клацнувши, викида готову
самокрутку.
- Здорово! - заблищали очi в одного з пiхотинцiв, такого ж
молоденького, як Маковейчик. - Тiльки закладай папiр.
- Здорово, - каже i майор, удавано вражений. - Ану клацни ще.
Маковейчик з простодушною радiстю клаца .
- Додому повезеш? - питають його.
- Я тако© мiзерi© не повiз би, - каже Хома. - Чи то ж я безпалько, сам
не скручу собi цигарки, най його мамi. Вигадка, щоб тiльки очi замилювати.
Раз-два - i вже за©да . Привезти, так мотоцикл.
- Або годинник, - встря молоденький пiхотинець. - Годинникiв у них -
як смiття.
- Все "роскопи", - зауважу Денис Блаженко, не вiдриваючись поглядом
вiд розгорнуто© дивiзiйно© газети, яку трима в руках. - Штамповка.
- А скiльки шовкiв, - кида хтось цозаду.
- Штучнi, - заперечу Хома. - Глянеш - очi вбирав" а тiльки у воду -
вже й розповза ться...
- Багато у них всяко© всячини, - замислившись, каже майор. - Багато в