Страница:
областi, Хома перший, розмахуючи руками, кричав би про безлiч всяких
промахiв i недолiкiв. Якби угорець почув його там, то мiг би подумати, що
все Хомине життя склада ться з самих тiльки негараздiв. А тут Хома вмiв
якось одразу вiдокремити сутт ве вiд несутт вого, велике вiд незначного. I
вiн розповiдав угорцевi про це велике з пишанням та величанням. Чи правда,
що простий селянин, не граф, а кiшгазда може в Радянському Союзi стати
депутатом парламенту? Що за питання! Звичайно, правда! Чи правда, що
селянськi дiти можуть вчитися в iнститутi на державний кошт? А то! У Хоми
в самого хрещениця вчиться в Ки вi!..
Фермер хвалить росiйських комунiстiв. Хому вiн, зда ться, теж вважа за
комунiста. Лише коли справа доходить до колгоспiв, тут угорець упира ться,
як вiл. Тодi Хома шаленi , його кулаки аж свищуть попiд носом опонента.
- Такого запеклого iндивiда, як ти, я давно не бачив! - призна ться
Хома. - Гiрше за бабу!.. Колись нашi баби отак созу полохались, а ниньки
попробуй... Ти ©х ниньки водою не розiлл ш!.. В окупацiю довелося всеньким
селом у лiси перебазуватись, до партизанiв, але навiть i там колгоспом
iснували. Хiба мислимо без нього?.. Отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний
у свiй куток глипа ... Нi тобi колбуду, нi тобi зборiв!.. Як вечiр - все
на запорах, пси спущенi, i сам ти, як пес, не заснеш, всю нiч ника ш,
наслуха ш, пильну ш сво© злиднi! Позабивались по сво©х хуторах, як по
лiгвищах... Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у'гостi? Чи ма ш кума? Де
ваша морально-полiтична днiсть? По-вашому так: жери ти сусiда або вiн
тебе пожере!..
Хома налива склянку бiлого вина i випива одним духом.
- Чи зна ш ти, примiром, -продовжував Хома, -як ми в Трансiльванi©
скелi штурмували? Дума ш - дерлися хто як попало? Помиля шся, брате... Для
цього в нас така штука - альпiйський канат... Але це вже во нна тайна.
Факт той, що як один зiрветься, то всi пiдтримають... А коли один видерся
на верховину, то всiх тягне за собою... Так ми живемо!.. Але що з тобою
балакати: ти чоловiк темний, вiдсталий, - казав нарештi бо ць i скрушно
махав рукою.
А тепер фермер, забувши незгоди, проводжав свого буйного опонента аж за
ворота i зичив йому щасливо© дороги.
Проте дороги не було нiяко©.
Щоб вийти на Будапештське шосе, полк мусив з артилерi ю та всiма
обозами перетнути близько десяти кiлометрiв осiнньо© розбухло© трясовини.
Це не було болото, це були оранi поля, але так напо нi безперервними
дощами, що пiд ними годi було добутись твердого дна. Пiхота вийшла до шосе
уже ввечерi першого дня наступу i стала просуватися вздовж нього. А
транспорт з бо припасами i артилерiя, ще потопали на заклятому розбухлому
полi.
Скрiзь, куди не глянь, в набряклiй рiллi билися валки пiдвiд i гармат.
Гейкання, нокання розлягалося над вечорiючим сивим степом. Конi,
напружуючись до останнiх сил, борсалися в тванюцi по самi груди. Колеса
ледве обертались, вивертаючи пуди в'язкого чорнозему. Щокiлька меiрiв
зупинялися передихнути. Слабiшi конi падали з нiг. Раз упавши, кiнь уже не
мiг звестися: його засмоктувало на очах.
Полковi артилеристи мобiлiзували десь хуторян з волами. Хоча було
холодно, проте хуторяни, жалiючи чобiт, прийшли босi, позакочувавши штани
вище колiн.
Воли були такi, що не дiстати рога. ©х впрягали в пiдводу по три-чотири
пари, проте не могли зрушити ©© з мiсця. Голоногi мадьяри метушилися
довкола худоби з довжелезними гирлигами, поганяли, кричали, а воли
бовталися грудьми в болотi i не рухалися.
- Дiдько ©х зна , що вони там гелгочуть сво©м воламi-сердилися гармашi.
-Може, тпрукають... Кугутня!..
I люди, i худоба вже були не схожi на себе: вибарложенi з нiг до
голови. А помiж пiдводами ходив той артилерiйський технiк, який свого часу
пiдвозив Ясногорську. Вiн був тепер начбо м полку. Колись iнших пiдвозiв,
а зараз сам, загубивши коня, чвалав iз сiдлом на плечах, передаючи
старшинам наказ "хазя©на": жодного ящика бо припасiв не кидати. Хто
подума "розгубити" - трибунал.
Багiров кидався в рiзнi боки, шукаючи кращого про©зду. Скрiзь було
однаково. Лише в одному мiсцi вiн натрапив на польову бiльш-менш тверду
дорiжку мiж виноградниками. Нею, здавалось йому, можна було б про©хати хоч
з кiлометр в потрiбному напрямi. Зопалу вiн погнав коня на дорiжку, щоб
розвiдати ©© до кiнця. Не встиг старшина проскакати десятка метрiв, як
земля вибухнула пiд ним.
Гострий бiль пронизав зiгнутi в стременах ноги до самих колiн.
"Потрощило!" - майнуло в головi. Мацнув рукою - ноги були. Мерщiй вихопив
©х iз стремен, 66 кiнь уже заточувався. Зiскочивши з сiдла, Вася спочатку
не втримався на ногах вiд страшного болю i впав. Але ту ж мить звiвся на
руки i акробатично, млинком перекинув власне тiло через себе вбiк,
вихоплюючись з-пiд коня. Кiнь падав. Його права передня, вище копита, була
зчесана, як бритвою. На щастя Багiрова, це була не осколкова мiна.
"Мабуть, моя Катерина щаслива", - з вдячнiстю подумав старшина про свою
кiровоградську молодичку.
Кiнь стримано стогнав крiзь зуби.
"Коли б не твоя нога, друже, поплатився б я сво ю, - думав Вася,
добуваючи пiстолет. - Коню, коню! Якби були конячi протези, залишив би я
тебе жити. Але пробач!"
I Вася вистрiлив коневi мiж вуха.
Знявши сiдло з убитого коня, старшина повернувся до сво©х.
- Що з вами, старшина?-вигукнув Ха цький, приглядаючись у вечiрнiх
сутiнках до Багiрова. -То пiд вами трахнуло?.. Ви увесь в сажi, як вiдьмак
З димаря!
- Одмиюся... В Дуна©, - вiдповiв Вася.
I, витираючись, старшина виклав ©здовим свiй новий план. Цi плани,
iнодi майже фантастичнi, родились у нього в головi один за одним. I що
бiльше складнiшали обставини, то бiльше було планiв. Найновiший полягав
ось у чому.
Одночасно пробитися всiм пiдводам - неможливо. Це вже видно з усього.
На хуторянських волiв тем марнi надi©: тiльки-но стемнiло, голоногi
погоничi розбiглися хто куди, гармашi випрягли круторогих "му-два". Але й
випряженi, вони не могли вже зiйти з мiсця. Отже, надiя все-таки тiльки на
себе та на сво©х коней. Iван Антонович уже, мабуть, вигляда ©х з
"огiрками".
Багiров пропону : з усiх шести пiдвiд вибрати наймiцнiших коней,
запрягти в один вiз i тягти його таким цугом до шосе. Потiм так само брати
другий, третiй, доки не виволочуть до останнього.
Цей простий спосiб дав несподiванi наслiдки: уже опiвночi перша пiдвода
була на Будапештському шосе. Це вже багато значило: на пiдводi десять
ящикiв, сотня мiн.
Метод Багiрова незабаром пiдхопили всi.
Мабуть, нiде доцiльна думка, свiжа iнiцiатива не поширю ться з такою
блискавичною швидкiстю, як на фронтi. I скiльки таких дрiбних зерен,
кинутих в бойовому розпалi безiменними трудiвниками армi©, давали в
найкоротший строк буйнi сходи.
Все бiльше й бiльше пiдвiд i гармат, глибоко прооравши в темрявi
трясовинне поле, ви©здили на шосе. Як не дивно, але армiйськi конi тягнули
краще, нiж фермерськi круторогi. Може, тому, що конi, розумiючи мову
бiйцiв, напинались i вiдпочивали по динiй командi.
На свiтанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами i важкими
транспортами з бо припасами. Жодна пiдвода не йшла назустрiч, на схiд. Все
гримiло, спiшило, рвалося на Дунай.
Х
В кiнцi листопада 1944 року вiйська 3-го Укра©нського фронту форсували
Дунай на пiвднi Угорщини, пiд Югославi ю. Створивши перший задунайський
плацдарм i захопивши важливi мiста: Мохач, Печ, Батажек, вiйська фронту
повели наступ на захiд, мiж озером Балатон та рiкою Дравою, i на пiвнiч -
мiж Балатоном i Дуна м.
- З усiх наших фронтiв ми тепер найзахiднiшi, - жартували офiцери. -
Перевалили за 19-й меридiан.
Уже через кiлька днiв навального наступу на пiвнiч, вздовж правого
захiдного берега Дунаю, радянськi вiйська опинилися за пiвсотнi кiлометрiв
вiд Буди.
В столицi почалася панiка. Заводчики й комерсанти тiкали на захiд.
Вверх по Дунаю поспiшно вiдпливали кораблi, навантаженi державним добром.
Пливли проти течi© по темному, важкому Дунаю, як по хмарi.
Водночас нiмецьке командування зривало новi сво© дивiзi© з Iталi© та з
союзницького фронту i кидало на Дунай.
В цi днi на ворога звалився ще один приголомшливий удар. На пiвнiчному
сходi вiд Будапешта вiйська 2-го Укра©нського фронту також перейшли в
наступ, прорвали оборону i насувались на столицю. Радянськi танки,
пробиваючись лiсисто-гiрською бездорiжною мiсцевiстю на пiвнiч вiд
Будапешта, досягли Дунаю. Тим часом нижче по Дунаю, на пiвдень вiд
Будапешта, сапери протягом одно© ночi навели переправу. Частини,
перехопившись на захiдний берег, з' днались в районi озера Веленце з
"задунайцями", що наступали з пiвдня.
Полк Самi ва всi цi днi вiв бо© вподовж однi © з шосейних магiстралей,
що йшла до столицi з пiвнiчного сходу.
Отямившись пiсля перших ударiв у днi прориву, ворог чинив дедалi
упертiший опiр. То на однiй, то на iншiй дiлянцi вiн, при пiдтримцi
"королiвських тигрiв", переходив у контратаки.
Проти "королiвських тигрiв" з нашого боку почали застосовувати не лише
спецiальну протитанкову артилерiю, а й артилерiю важких систем.
Можна було бачити в степу танковi башти, знесенi, вiдкинутi вибухом вiд
такого "тигра" далеко вбiк. Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне
мiстечко, просуваючись вперед кiлометр за кiлометром.
В населених пунктах стало дедалi бiльше зустрiчатися бiженцiв з
Будапешта.
Якось на подвiр'я, де зупинився Багiров iз сво©ми бiйцями, зайшов
високий, iнтелiгентно© зовнiшностi дiдуган з паличкою в руцi, у широкому,
кофейного кольору макiнтошi. Вiтаючись, вiн гречно, але без
запобiгливостi, пiдняв фетровий капелюх, вiдкриваючи сиву лев'ячу
шевелюру, зачесану набiк, як у росiйських художникiв минулого столiття.
Смугляве, з орлиним носом обличчя iноземця ще зберiгало слiди колишньо©
вроди. Прибулий досить вiльно розмовляв по-росiйському.
- Прошу, панове, у вас кухня? - запитав вiн.
- У нас усе , - вiдповiдали бiйцi. - А тобi що?..
- Я хочу вам рубати... вогонь. Пробачте, дрова, - запропонував сво©
послуги старий.
Куховар Гриша з недовiрою поглянув на його бiлi руки, iнтелiгентне
обличчя з мiшками пiд очима.
- Про мене - погрiйся, -сказав Гриша. -Розламайся в порядку
фiзкультури.
Зацiкавленi ©здовi зiйшлись подивитися, як капiталiст буде рубати. Вони
не мали сумнiву, що перед ними саме капiталiст, власник якого-небудь
розбомбленого пiдпри мства. Угорець поклав свою елегантну паличку,
пригладив борiдку i, намагаючись приховати замiшання, бадьоро взявся за
сокиру. Уже з того, як вiн ©© тримав, було видно, що цей дроворуб небагато
вруба . А Гриша умисне пiдмостив йому таки дебелу колоду.
Угорець заходив до не© з рiзних бокiв, хижо нацiлявся i цюкав. Колода
тiльки перекочувалася з мiсця на мiсце, цiла-цiлiсiнька. Бiйцi чмихали.
Невдалий дроворуб скоро впрiв. Ха цький не мiг далi байдуже дивитись на
його самокатування. Вiн кинув батiжок, плюнув у долонi.
- Ех ти, вропа!.. Дай-но я цюкну! Угорець, нiяково посмiхаючись,
передав подоляковi сокиру.
- Гех, - хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево.
- Гех! - вигукнув бо ць, розмахуючись вдруге. Колода репнула, як
гарбуз.
За якусь хвилину Хома пощепив ©© на трiски. Угорець зачудовано дивився
на бiйцеву роботу.
- У вас золотi руки, - захоплено сказав вiн. Ха цький, улещений такою
похвалою, глянув на сво© шкарубкi, вкритi мозолями долонi. Золотi...
- Ти хто? - запитали угорця. - Капiталiст? Комерсант?
Старий усмiхнувся.
- Я артист, - вiдповiв вiн. - Людина вiльно© професi©. Живописець!
- А чого ж тобi заманулося дрова рубати? Старий гiрко зiтхнув.
- Що ви пита те? - заступився за нього Хома. - Чи не бачите, що вiн
припуха ? Гам-гам нинчен!..
- Гам-гам? - запитав куховар. - Говори прямо!
- Так... Я з Будапешта.
Бiйцi знали, що бiженцi жорстоко бiдують.
- Ходiмо... Заправишся.
Людину вiльно© професi© повели до кухнi. За столом старий став докладно
розповiдати про себе.
Звати його Ференц.
Вiн був одним з тих численних мешканцiв угорсько© столицi, якi,
рятуючись вiд терору салашистських банд, тисячами залишали рiдне мiсто i
мандрували в сiльськi провiнцi©. В першу свiтову вiйну Ференц три роки
вiдбув у росiйському полонi.
- Ваш народ щирий i великодушний, - говорив художник, витираючи хусткою
вуса. Вiн розповiв, як йому довелося одного разу ©хати в теплушцi вкупi з
говiркими укра©нськими селянками. Пожалiвши обшарпаного солдатика, вони
ткнули йому великий окра ць хлiба, хоча тодi i в Донбасi було з хлiбом
сутужно. Минуло понад чверть столiття, а старий i досi не мiг забути того
окрайця.
- Може, то якраз моя матуся, - задумливо сказав куховар. - Вона
жалiбна... Всiм би допомогла...
- Вашi не раз допомагали народам, - розмiрковував далi Ференц. - Ось
тепер вашi армi© проливають кров на полях нашо© Унгарi©. Хто скаже, що це
кров его©стiв? В Будапештi радiо щодня розпиналося: "Зi сходу насуваються
азiатськi варвари! Рятуйтесь, угорцi!.." Тодi я сказав: "Я знаю, якi це
варвари. Я жив мiж ними три роки, наче мiж братами... Не вiд них нам треба
рятуватися".
Вiльний художник, правдивий i безкомпромiсний, вiн не щадив у розмовах
салашистiв. Це не могло минути безслiдно: над ним нависла загроза арешту.
Довелося ховатися вiд переслiдування в рiзних районах мiста, по бункерах
та пiдземеллях. Йому допомагали численнi знайомi. В Будапештi десь
зостались його дочка i маленький онук, а зять загинув в Iнтернацiональнiй
бригадi в Iспанi©.
- Всi чеснi люди в Унгарi©, - говорив Ференц, - чекають вашо© армi©. Я
мадьяр, я патрiот, i вiрте мо му серцю.
Художник розповiдав бiйцям про життя в Будапештi, про Салашi, якого вiн
вважав сво©м особистим ворогом.
- Бандит, кримiналiст, нiмецький наймит! - I Фе-рснц, на велику втiху
бiйцям, лаявся мiцною росiйською лайкою, йому було вiдомо, що Салашi,
верховода "Схрещених стрiл", ще за регентства Хортi Мiклоша не раз попадав
до в'язницi, а якось навiть до божевiльнi.
- Дивно, що фашизм виносить па поверхню саме таких дегенератiв, -
мiркував художник. -Дегенерат Гiтлер, морфiнiст Герiнг, тупий розбiйник
Салашi... Мабуть, сама гнила атмосфера фашизму розплоджу такi мiкроби.
Але справжня демократiя уб' ©х, немов сонце!..
Ференц, розвеселившись, розповiв бiйцям казус, вiдомий цiлому
Будапештовi, про те, як Салашi виступав по радiо.
- Румунiя продала нас i всю вропу! - кричав Салашi одного дня. - Вона
капiтулювала перед червоними вiйськами! Мадьяри, берiть приклад з
непохитно©, кам'яно© Фiнляндi©!
А наступного дня капiтулювала i "кам'яна Фiнляндiя". Гiтлерiвцi пiсля
цього випадку не пiдпускали свого холуя до мiкрофона.
Захопивши владу, Салашi i його поплiчники влаштували в Будi, в
королiвському палацi, комедiю присяги перед короною св. Стефана. Хiд
церемонi© транслювали по радiо. Раптом, коли салашистський диктор на
хвилину замовк, з ефiру пролунав чийсь iнший грiзний голос:
- Мадьяри! Пригадайте, як Салашi в червнi тисяча дев'ятсот тридцять
восьмого року стояв перед судом!..
Салашистськi шпики збилися з нiг, шукаючи цього невiдомого патрiота,
що, ризикуючи життям, мужньо звертався до народу з ефiру.
- Знайшли? - нахмурився Хома, уважно слухаючи художника.
- О нi! Нелегко знайти, неможливо знищити того, кому симпатизу народ!
Його не було нiде, i вiн був скрiзь.
- Молодцi, не виказали! - повеселiшали бiйцi. - Значить, i у вас там
такi, що не дрiмають...
- Голос невiдомого патрiота був голосом само© правди, - вiв далi
Ференц. - Я сподiваюсь, що цей пройдисвiт Салашi знову колись стане перед
судом, як у тисяча дев'ятсот тридцять восьмому роцi. На цей раз - перед
судом нашого народу.
- Тiльки тепер його треба краще судити, - зауважив Хома з апломбом
досвiдченого юриста. - Що то за суд, коли живим випустили!
Художник сподобався бiйцям.
Поступово вiн звикся з ними, прикотив звiдкись свiй дитячий вiзок з
рiзним скарбом: суво© полотна, фарби, папiр... Iншого майна у Ференца не
було.
На дозвiллi вiн показував бiйцям сво© альбоми з етюдами Будапешта. Це
були зарисовки ру©н-окремi пощербленi фронтони, альтанки, деталi храмiв.
Пiд якимись ру©нами над Дуна м стояв угорський пiдпис.
- "Розгнiваний Дунай", - гiрко переклав художник. - Це мо©
звинувачення. В новiй, демократичнiй Унгарi© я пред'явлю цi етюди суддям.
Ференц намагався у всьому допомагати бiйцям, бо не хотiв задарма ©сти
©хнiй хлiб. Хоч вiн був зовсiм непрактичний, бiйцi належно оцiнили вже
саме прагнення Ференца чесно трудитись, стати ©м на помiч. Вони не
кривдили старого, i, коли сiдали ©сти, кожний закликав Ференца до свого
казанка. Те, що вiн без кiнця вихваляв свою Унгарiю, з якою вони воювали,
якось не ображало бiйцiв.
- Ми поважа мо патрiотизм у всякiй нацi©, -заспокiйливо говорив
художниковi старшина Багiров. - Бо ми самi патрiоти.
Найчастiше Ференц сiдав до Хоминого казанка. З подоляком вiн, видно,
почував себе найвiльнiше. Хома, який умiв з кожного покепкувати, водночас
викликав i загальну симпатiю до себе сво©м гумором та затятим
колективiзмом, що, зда ться, вже сидiв йому в кровi.
Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам
подiльсько© Вулиги. Художник охоче згодився i за кiлька хвилин увiчнив
Хому на аркушi цупкого паперу. Позуючи, повнощокий, булькатий Хома
надимався ще бiльше, "аби бути страшнiшим". Вiн неодмiнно хотiв бути з
конем i, тримаючи свого сiрого за повiд, раз у раз потайки щолгав його в
зуби для того, щоб кiнь вийшов баским. Лiву руку Хома вiльно поклав на
рукоятку трофейного кинджала, що висiв у нього при боцi. Вуса вгору,
шапка-вушанка - чортом набакир.
- Малюй, щоб на Котовського був схожий, - замовляв Хома. - Коневi - шию
дугою!..
Подоляк дувся i робив страшнi очi. Але художник, замiсть погрозливо©
войовничостi, надав його обличчю виразу беззлобно© весело© лукавостi.
Незважаючи на таке свавiлля, Хома, розглянувши свiй портрет, зостався
вдоволений.
- Схожий! - сказав вiн. - I вуса, i кiнь, як живий... Ач, як басу ...
Ти, Ференц, ма ш добрячi руки! -Хома на художника "тикав". Вiн взагалi
чомусь тикав на всiх iноземцiв. - Прямо скажу, Ференц, що ти ма ш...
срiбнi руки! Кесенем сипе - красно дякую!
Ференц, усмiхаючись, мимохiть глянув на сво© бiлi, наче справдi срiбнi
руки.
XI
Противник поспiшно вiдходив на Будапешт, мiнуючи позад себе шосе.
Мiнометники рухались полем з трубами i лафетами на плечах, не
пiдкладаючи в'юкiв. Знали, що незабаром зупиняться на новому рубежi, щоб
вiдбивати наступну контратаку. Всю нiч пiхота вела бiй за населений пункт,
який височiв попереду фабричними димарями. Пiхотинцi, пораненi вночi,
бредучи назустрiч, говорили, що то вже виднiються димарi далеких
пiвнiчно-схiдних околиць Пешта.
Ранок був сiрий, похмурий. Сiкло холодним, гострим дощем. Земля бралася
ожеледицею. Обмерзла кригою, озимина ламалась пiд ногами бiйцiв, як зелене
скло. Палатки торохтiли на людях, переламуючись при кожному поруховi.
Поруч мiнометникiв полковi артилеристи верхи на конях тягнули гармати.
Вершники, пустуючи, запевняли, що ©м iз сiдел уже видно голубий Дунай.
Лейтенант з батаре©, Саша Сiверцев, наздогнав Черниша, весело
поздоровкався. Вони разом лежали в госпiталi, разом повернулися в полк.
- Ти, Женю, ся ш на все поле, як у панцирi, - казав Сiверцев,
торкаючись рукою обмерзло© блискучо© шкiрянки Черниша. - 3 ким шухнув?
- З Григоряном за шинель... Прогадав?
- Це залежить вiд того, як ти себе вночi почува ш... Зубами здорово
клаца ш?
- Що ти!.. Бува навiть жарко!
- Та я бачу - ти сьогоднi весь пашиш, весь цвiтеш. Тут щось не те,
друже!..
Женя жартома стусонув товариша межи плечi. Може, тому, що Сiверцев
майже вгадав.
Останнiми днями Черниш справдi був у безпричинно райдужному настро©. Не
знав, звiдки це походить, чи, може, просто не хотiв собi зiзнатися до
кiнця. Вчора увечерi вiн знову розмовляв на КП з Ясногорською. Це була
звичайна розмова про те, як вiн у госпiталi впорядковував записи
Брянського перед тим, як послати ©х в наркомат.
- Скiльки там думок! - вирвалось у нього. - Яких багатих думок!
- Ви дума те, що буде ще колись вiйна? - запитала, хмурячись,
Ясногорська.
- Я цього не хотiв би... Але наш досвiд, здобутий кров'ю, варто
зберегти. До того ж це - пам'ять. Шура зiтхнула.
- Женю, - сказала йому пiсля тривало© паузи, - ви... справжнiй друг.
Вiн iшов на вогневу i чув, як бринять йому цi слова в темрявi осiнньо©
ночi. Стало наче розвиднятися, i вже не було навкруги нi мряки, нi
холоднечi, нi безпросвiтно© погрозливо© тьми... Серце безпричинно спiвало,
i життя, як земля до сонця, поверталось до нього сво ю найкращою
стороною... Замiсть ракет, що розтинали нiч, уже висока зоря ввижалась
попереду, займаючись свiжо, яскраво, по-весняному...
Нi, вiн нi в чому не хотiв зiзнатися, навiть самому собi.
- Про що ти задумався. Женю?
- Так, про Дунай... Який вiн весною... Маковейчик, який, по-тво му, вiн
весною? - звернувся лейтенант до свого телефонiста, що ступав поперед
нього з котушкою на спинi. Бо ць обернувся, радiсний, червоний,
натрьо-паний дощем. Брови його змерзлися.
- А вiн такий, як Днiпро, товаришу гвардi© лейтенант...
- Еге, ти ж днiпряк...
- Не зовсiм, товаришу гвардi© лейтенант... Ми вiд Днiпра кiлометрiв
двадцять. У нас у степу рiчки зовсiм нiяко© нема. I село зветься Сухеньке.
Була, кажуть, колись рiчка Восьмачка, так випила ©© баба Приймачка...
Отака була в баби жага... А одного разу мати взяла в колгоспi коней, i ми
по©хали на зеленi свята в Переволошину до тiтки в гостi. Зна те
Переволошину, де Меньшиков Мазепу та шведiв потопив?
- Знаю, - смi ться Черниш.
- Так от, ©демо ми, степ, сонце палить, жайворонки пурхають... Враз
бачу перед собою далеко - бiло-бiло, а ще далi - синьо-синьо, наче льони
цвiтуть при самiй землi!.. "Мамо, -питаю, -то льони цвiтуть?" А мати
смiються. "То, - кажуть, - Днiпро". - "А чого вiн такий синiй?"-"Вiд
неба", - кажуть.
- То ти дума ш, що й Дунай такий?
- А чого ж... Влiтку, може, й такий... Вiд неба. Небо скрiзь син ,
голубе...
- Зараз вiн як сталь, -задумливо втруча ться
Саша Сiверцев. - Як Нева. - Сiверцев родом ленiнградець. - Зна ш, у
рiчок, як i в людей, час вiд часу змiню ться настрiй. Ясно - голубiють,
похмарить - темнiють...
З-за цегляних будiвель селища виринула в поле пiдвода, запряжена
важкими мадьярськими битюгами. Коли вона пiд'©хала ближче, переднi
мiнометники обступили ©©. Черниш здалека впiзнав на пiдводi Шовкуна з
аотоматом за плечем. У руках Шовкун тримав туго напнутi вiжки. Вуса його
були обмерзлi, а обличчя суворе, сердите. Iван Антонович, зупинивши
пiдводу, схилився над нею, щось розглядав. Пiдiйшовши, Черниш здригнувся:
пiд вiдкинутою плащ-палаткою лежали Сперанський i Ясногорська.
Вони лежали поруч, обо блiдi, нерухомi. Сперанський дивився кудись
убiк диким, безтямним поглядом i ледве чутно стогнав. Ясногорська,
здавалось, не дихала. Вона була смертельно блiда, бiла як мармур. Лежала
без берета, коса сповзла ©й на груди i взялася сивим намерзом. Побачивши
над собою Черниша, дiвчина ледь помiтно здригнулась.
- Женю... - прошепотiла вона безкровними губами. -Женю...
I замовкла, дивлячись на нього тоскно, по-сестринському, немов,
прощаючись, хотiла про щось попередити, вiд чогось застерегти.
- Поганяй та оберiгайся мiн, - гукнув Iван Антонович Шовкуновi, i
Шовкун рушив. Iван Антонович, взявшись за рiжок дублено© плащ-палатки,
одкинуто© над Ягногорською та ад'ютантом, накрив обох, наче лядою.
Черницi iшов темний як нiч. Трiщав чобiтьми по зелених крижаних
шпичаках. Що вона хотiла йому сказати? Чому так тоскно дивилася сво©ми
довiрливими, скаламученими болем очима з-пiд безсило приспущених вiй?
- Видужають, знов повернуться в полк, - глухо говорив Саша Сiверцев
поруч, а Чернишевi здавалось, що голос лине здалеку. -Ми ж повернулись...
Черниш мовчав, зрiдка на ходу озираючись. Пiдвода сховалась у вибалку.
Понад шосе бовванiли окутi кригою телеграфнi стовпи, вигинаючись по
горизонту. Противник не встигав ©х спилювати. Далеко на лiвому фланзi,
погойдуючись, сунули через рiллi сивi танки. Розсипавшись по всьому полю,
брели у напнутих плащ-палатках пiдроздiли бiйцiв, подавшись проти вiтру
вперед i здалеку нагадуючи собою сiрих горбатих степових орлiв.
Згодом Черниш дiзнався вiд комбата, як все це сталося.
Вночi капiтан Сперанський, обходячи бойовi порядки, напоровся на мiну i
пiдiрвався. Ясногорська в цей час була в однiй iз стрiлецьких рот поблизу.
Почувши вибух, а потiм крик пораненого, вона кинулась туди. Було дивно, що
вона й сама не пiдiрвалась. Сперанському посiкло ноги. Шура заходилась тут
же, на мiсцi, перев'язувати. Тим часом противник, що засiв неподалiк у
цегляних будiвлях околицi, вiдкрив вогонь з кулеметiв, цiлячись в темрявi
туди, звiдки чувся стогiн i зойки пораненого. Ясногорська взяла капiтана
на спину i поповзла. Незабаром ©© теж поранило-в руку, вище лiктя. Рука
пiдломилась. Сперанський, очевидно, здогадався, що сталося, i наказав ©й
залишити його i повзти самiй. Ясногорська вiдмовилась. Сперанський стогнав
i брутально лаявся.
Шура мовчки намагалася волокти його однi ю рукою. На цьому ©х i застали
пiхотинцi, посланi назустрiч командиром стрiлецько© роти. Один поклав собi
капiтана на спину, другий вхопив Ясногорську прямо на руки, як дитину, i
кинувся з нею до окопiв. Уже перед самим окопом ©© поранило вдруге двома
кулями: однi ю - в стегно, другою - в праву руку, якою вона трималась,
мiцно обнявши солдата за шию. Солдатовi тiльки обсмалило потилицю.
Шовкун роздобув у мадьяра пiдводу i поклав обох - i Ясногорську, i
ад'ютанта. Лежачи поруч, вони не прохопилися жодним словом про минуле, хоч
Сперанський до останнього часу мав пiдозру, що саме Шура тодi поскаржилася
на нього Воронцову.
Але то було таке далеке, таке дрiбне!.. Тепер ©м було зовсiм не до
того.
XII
Будапешт був оточений.
Вже 24 грудня 1944 року зав'язались бо© на околицях мiста, почався
славнозвiсний Будапештський штурм.
Оборонi Будапешта нiмецьке командування надавало г.еличезного значення.
Розташований на вузлi 26 залiзниць i шосейних шляхiв, Будапешт з
стратегiчного погляду являв собою сво рiднi ворота в Австрiю,
промахiв i недолiкiв. Якби угорець почув його там, то мiг би подумати, що
все Хомине життя склада ться з самих тiльки негараздiв. А тут Хома вмiв
якось одразу вiдокремити сутт ве вiд несутт вого, велике вiд незначного. I
вiн розповiдав угорцевi про це велике з пишанням та величанням. Чи правда,
що простий селянин, не граф, а кiшгазда може в Радянському Союзi стати
депутатом парламенту? Що за питання! Звичайно, правда! Чи правда, що
селянськi дiти можуть вчитися в iнститутi на державний кошт? А то! У Хоми
в самого хрещениця вчиться в Ки вi!..
Фермер хвалить росiйських комунiстiв. Хому вiн, зда ться, теж вважа за
комунiста. Лише коли справа доходить до колгоспiв, тут угорець упира ться,
як вiл. Тодi Хома шаленi , його кулаки аж свищуть попiд носом опонента.
- Такого запеклого iндивiда, як ти, я давно не бачив! - призна ться
Хома. - Гiрше за бабу!.. Колись нашi баби отак созу полохались, а ниньки
попробуй... Ти ©х ниньки водою не розiлл ш!.. В окупацiю довелося всеньким
селом у лiси перебазуватись, до партизанiв, але навiть i там колгоспом
iснували. Хiба мислимо без нього?.. Отак, як ви тут, вовкулаками?.. Кожний
у свiй куток глипа ... Нi тобi колбуду, нi тобi зборiв!.. Як вечiр - все
на запорах, пси спущенi, i сам ти, як пес, не заснеш, всю нiч ника ш,
наслуха ш, пильну ш сво© злиднi! Позабивались по сво©х хуторах, як по
лiгвищах... Скажи, чи ти хоч куди-небудь ходиш у'гостi? Чи ма ш кума? Де
ваша морально-полiтична днiсть? По-вашому так: жери ти сусiда або вiн
тебе пожере!..
Хома налива склянку бiлого вина i випива одним духом.
- Чи зна ш ти, примiром, -продовжував Хома, -як ми в Трансiльванi©
скелi штурмували? Дума ш - дерлися хто як попало? Помиля шся, брате... Для
цього в нас така штука - альпiйський канат... Але це вже во нна тайна.
Факт той, що як один зiрветься, то всi пiдтримають... А коли один видерся
на верховину, то всiх тягне за собою... Так ми живемо!.. Але що з тобою
балакати: ти чоловiк темний, вiдсталий, - казав нарештi бо ць i скрушно
махав рукою.
А тепер фермер, забувши незгоди, проводжав свого буйного опонента аж за
ворота i зичив йому щасливо© дороги.
Проте дороги не було нiяко©.
Щоб вийти на Будапештське шосе, полк мусив з артилерi ю та всiма
обозами перетнути близько десяти кiлометрiв осiнньо© розбухло© трясовини.
Це не було болото, це були оранi поля, але так напо нi безперервними
дощами, що пiд ними годi було добутись твердого дна. Пiхота вийшла до шосе
уже ввечерi першого дня наступу i стала просуватися вздовж нього. А
транспорт з бо припасами i артилерiя, ще потопали на заклятому розбухлому
полi.
Скрiзь, куди не глянь, в набряклiй рiллi билися валки пiдвiд i гармат.
Гейкання, нокання розлягалося над вечорiючим сивим степом. Конi,
напружуючись до останнiх сил, борсалися в тванюцi по самi груди. Колеса
ледве обертались, вивертаючи пуди в'язкого чорнозему. Щокiлька меiрiв
зупинялися передихнути. Слабiшi конi падали з нiг. Раз упавши, кiнь уже не
мiг звестися: його засмоктувало на очах.
Полковi артилеристи мобiлiзували десь хуторян з волами. Хоча було
холодно, проте хуторяни, жалiючи чобiт, прийшли босi, позакочувавши штани
вище колiн.
Воли були такi, що не дiстати рога. ©х впрягали в пiдводу по три-чотири
пари, проте не могли зрушити ©© з мiсця. Голоногi мадьяри метушилися
довкола худоби з довжелезними гирлигами, поганяли, кричали, а воли
бовталися грудьми в болотi i не рухалися.
- Дiдько ©х зна , що вони там гелгочуть сво©м воламi-сердилися гармашi.
-Може, тпрукають... Кугутня!..
I люди, i худоба вже були не схожi на себе: вибарложенi з нiг до
голови. А помiж пiдводами ходив той артилерiйський технiк, який свого часу
пiдвозив Ясногорську. Вiн був тепер начбо м полку. Колись iнших пiдвозiв,
а зараз сам, загубивши коня, чвалав iз сiдлом на плечах, передаючи
старшинам наказ "хазя©на": жодного ящика бо припасiв не кидати. Хто
подума "розгубити" - трибунал.
Багiров кидався в рiзнi боки, шукаючи кращого про©зду. Скрiзь було
однаково. Лише в одному мiсцi вiн натрапив на польову бiльш-менш тверду
дорiжку мiж виноградниками. Нею, здавалось йому, можна було б про©хати хоч
з кiлометр в потрiбному напрямi. Зопалу вiн погнав коня на дорiжку, щоб
розвiдати ©© до кiнця. Не встиг старшина проскакати десятка метрiв, як
земля вибухнула пiд ним.
Гострий бiль пронизав зiгнутi в стременах ноги до самих колiн.
"Потрощило!" - майнуло в головi. Мацнув рукою - ноги були. Мерщiй вихопив
©х iз стремен, 66 кiнь уже заточувався. Зiскочивши з сiдла, Вася спочатку
не втримався на ногах вiд страшного болю i впав. Але ту ж мить звiвся на
руки i акробатично, млинком перекинув власне тiло через себе вбiк,
вихоплюючись з-пiд коня. Кiнь падав. Його права передня, вище копита, була
зчесана, як бритвою. На щастя Багiрова, це була не осколкова мiна.
"Мабуть, моя Катерина щаслива", - з вдячнiстю подумав старшина про свою
кiровоградську молодичку.
Кiнь стримано стогнав крiзь зуби.
"Коли б не твоя нога, друже, поплатився б я сво ю, - думав Вася,
добуваючи пiстолет. - Коню, коню! Якби були конячi протези, залишив би я
тебе жити. Але пробач!"
I Вася вистрiлив коневi мiж вуха.
Знявши сiдло з убитого коня, старшина повернувся до сво©х.
- Що з вами, старшина?-вигукнув Ха цький, приглядаючись у вечiрнiх
сутiнках до Багiрова. -То пiд вами трахнуло?.. Ви увесь в сажi, як вiдьмак
З димаря!
- Одмиюся... В Дуна©, - вiдповiв Вася.
I, витираючись, старшина виклав ©здовим свiй новий план. Цi плани,
iнодi майже фантастичнi, родились у нього в головi один за одним. I що
бiльше складнiшали обставини, то бiльше було планiв. Найновiший полягав
ось у чому.
Одночасно пробитися всiм пiдводам - неможливо. Це вже видно з усього.
На хуторянських волiв тем марнi надi©: тiльки-но стемнiло, голоногi
погоничi розбiглися хто куди, гармашi випрягли круторогих "му-два". Але й
випряженi, вони не могли вже зiйти з мiсця. Отже, надiя все-таки тiльки на
себе та на сво©х коней. Iван Антонович уже, мабуть, вигляда ©х з
"огiрками".
Багiров пропону : з усiх шести пiдвiд вибрати наймiцнiших коней,
запрягти в один вiз i тягти його таким цугом до шосе. Потiм так само брати
другий, третiй, доки не виволочуть до останнього.
Цей простий спосiб дав несподiванi наслiдки: уже опiвночi перша пiдвода
була на Будапештському шосе. Це вже багато значило: на пiдводi десять
ящикiв, сотня мiн.
Метод Багiрова незабаром пiдхопили всi.
Мабуть, нiде доцiльна думка, свiжа iнiцiатива не поширю ться з такою
блискавичною швидкiстю, як на фронтi. I скiльки таких дрiбних зерен,
кинутих в бойовому розпалi безiменними трудiвниками армi©, давали в
найкоротший строк буйнi сходи.
Все бiльше й бiльше пiдвiд i гармат, глибоко прооравши в темрявi
трясовинне поле, ви©здили на шосе. Як не дивно, але армiйськi конi тягнули
краще, нiж фермерськi круторогi. Може, тому, що конi, розумiючи мову
бiйцiв, напинались i вiдпочивали по динiй командi.
На свiтанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами i важкими
транспортами з бо припасами. Жодна пiдвода не йшла назустрiч, на схiд. Все
гримiло, спiшило, рвалося на Дунай.
Х
В кiнцi листопада 1944 року вiйська 3-го Укра©нського фронту форсували
Дунай на пiвднi Угорщини, пiд Югославi ю. Створивши перший задунайський
плацдарм i захопивши важливi мiста: Мохач, Печ, Батажек, вiйська фронту
повели наступ на захiд, мiж озером Балатон та рiкою Дравою, i на пiвнiч -
мiж Балатоном i Дуна м.
- З усiх наших фронтiв ми тепер найзахiднiшi, - жартували офiцери. -
Перевалили за 19-й меридiан.
Уже через кiлька днiв навального наступу на пiвнiч, вздовж правого
захiдного берега Дунаю, радянськi вiйська опинилися за пiвсотнi кiлометрiв
вiд Буди.
В столицi почалася панiка. Заводчики й комерсанти тiкали на захiд.
Вверх по Дунаю поспiшно вiдпливали кораблi, навантаженi державним добром.
Пливли проти течi© по темному, важкому Дунаю, як по хмарi.
Водночас нiмецьке командування зривало новi сво© дивiзi© з Iталi© та з
союзницького фронту i кидало на Дунай.
В цi днi на ворога звалився ще один приголомшливий удар. На пiвнiчному
сходi вiд Будапешта вiйська 2-го Укра©нського фронту також перейшли в
наступ, прорвали оборону i насувались на столицю. Радянськi танки,
пробиваючись лiсисто-гiрською бездорiжною мiсцевiстю на пiвнiч вiд
Будапешта, досягли Дунаю. Тим часом нижче по Дунаю, на пiвдень вiд
Будапешта, сапери протягом одно© ночi навели переправу. Частини,
перехопившись на захiдний берег, з' днались в районi озера Веленце з
"задунайцями", що наступали з пiвдня.
Полк Самi ва всi цi днi вiв бо© вподовж однi © з шосейних магiстралей,
що йшла до столицi з пiвнiчного сходу.
Отямившись пiсля перших ударiв у днi прориву, ворог чинив дедалi
упертiший опiр. То на однiй, то на iншiй дiлянцi вiн, при пiдтримцi
"королiвських тигрiв", переходив у контратаки.
Проти "королiвських тигрiв" з нашого боку почали застосовувати не лише
спецiальну протитанкову артилерiю, а й артилерiю важких систем.
Можна було бачити в степу танковi башти, знесенi, вiдкинутi вибухом вiд
такого "тигра" далеко вбiк. Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне
мiстечко, просуваючись вперед кiлометр за кiлометром.
В населених пунктах стало дедалi бiльше зустрiчатися бiженцiв з
Будапешта.
Якось на подвiр'я, де зупинився Багiров iз сво©ми бiйцями, зайшов
високий, iнтелiгентно© зовнiшностi дiдуган з паличкою в руцi, у широкому,
кофейного кольору макiнтошi. Вiтаючись, вiн гречно, але без
запобiгливостi, пiдняв фетровий капелюх, вiдкриваючи сиву лев'ячу
шевелюру, зачесану набiк, як у росiйських художникiв минулого столiття.
Смугляве, з орлиним носом обличчя iноземця ще зберiгало слiди колишньо©
вроди. Прибулий досить вiльно розмовляв по-росiйському.
- Прошу, панове, у вас кухня? - запитав вiн.
- У нас усе , - вiдповiдали бiйцi. - А тобi що?..
- Я хочу вам рубати... вогонь. Пробачте, дрова, - запропонував сво©
послуги старий.
Куховар Гриша з недовiрою поглянув на його бiлi руки, iнтелiгентне
обличчя з мiшками пiд очима.
- Про мене - погрiйся, -сказав Гриша. -Розламайся в порядку
фiзкультури.
Зацiкавленi ©здовi зiйшлись подивитися, як капiталiст буде рубати. Вони
не мали сумнiву, що перед ними саме капiталiст, власник якого-небудь
розбомбленого пiдпри мства. Угорець поклав свою елегантну паличку,
пригладив борiдку i, намагаючись приховати замiшання, бадьоро взявся за
сокиру. Уже з того, як вiн ©© тримав, було видно, що цей дроворуб небагато
вруба . А Гриша умисне пiдмостив йому таки дебелу колоду.
Угорець заходив до не© з рiзних бокiв, хижо нацiлявся i цюкав. Колода
тiльки перекочувалася з мiсця на мiсце, цiла-цiлiсiнька. Бiйцi чмихали.
Невдалий дроворуб скоро впрiв. Ха цький не мiг далi байдуже дивитись на
його самокатування. Вiн кинув батiжок, плюнув у долонi.
- Ех ти, вропа!.. Дай-но я цюкну! Угорець, нiяково посмiхаючись,
передав подоляковi сокиру.
- Гех, - хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево.
- Гех! - вигукнув бо ць, розмахуючись вдруге. Колода репнула, як
гарбуз.
За якусь хвилину Хома пощепив ©© на трiски. Угорець зачудовано дивився
на бiйцеву роботу.
- У вас золотi руки, - захоплено сказав вiн. Ха цький, улещений такою
похвалою, глянув на сво© шкарубкi, вкритi мозолями долонi. Золотi...
- Ти хто? - запитали угорця. - Капiталiст? Комерсант?
Старий усмiхнувся.
- Я артист, - вiдповiв вiн. - Людина вiльно© професi©. Живописець!
- А чого ж тобi заманулося дрова рубати? Старий гiрко зiтхнув.
- Що ви пита те? - заступився за нього Хома. - Чи не бачите, що вiн
припуха ? Гам-гам нинчен!..
- Гам-гам? - запитав куховар. - Говори прямо!
- Так... Я з Будапешта.
Бiйцi знали, що бiженцi жорстоко бiдують.
- Ходiмо... Заправишся.
Людину вiльно© професi© повели до кухнi. За столом старий став докладно
розповiдати про себе.
Звати його Ференц.
Вiн був одним з тих численних мешканцiв угорсько© столицi, якi,
рятуючись вiд терору салашистських банд, тисячами залишали рiдне мiсто i
мандрували в сiльськi провiнцi©. В першу свiтову вiйну Ференц три роки
вiдбув у росiйському полонi.
- Ваш народ щирий i великодушний, - говорив художник, витираючи хусткою
вуса. Вiн розповiв, як йому довелося одного разу ©хати в теплушцi вкупi з
говiркими укра©нськими селянками. Пожалiвши обшарпаного солдатика, вони
ткнули йому великий окра ць хлiба, хоча тодi i в Донбасi було з хлiбом
сутужно. Минуло понад чверть столiття, а старий i досi не мiг забути того
окрайця.
- Може, то якраз моя матуся, - задумливо сказав куховар. - Вона
жалiбна... Всiм би допомогла...
- Вашi не раз допомагали народам, - розмiрковував далi Ференц. - Ось
тепер вашi армi© проливають кров на полях нашо© Унгарi©. Хто скаже, що це
кров его©стiв? В Будапештi радiо щодня розпиналося: "Зi сходу насуваються
азiатськi варвари! Рятуйтесь, угорцi!.." Тодi я сказав: "Я знаю, якi це
варвари. Я жив мiж ними три роки, наче мiж братами... Не вiд них нам треба
рятуватися".
Вiльний художник, правдивий i безкомпромiсний, вiн не щадив у розмовах
салашистiв. Це не могло минути безслiдно: над ним нависла загроза арешту.
Довелося ховатися вiд переслiдування в рiзних районах мiста, по бункерах
та пiдземеллях. Йому допомагали численнi знайомi. В Будапештi десь
зостались його дочка i маленький онук, а зять загинув в Iнтернацiональнiй
бригадi в Iспанi©.
- Всi чеснi люди в Унгарi©, - говорив Ференц, - чекають вашо© армi©. Я
мадьяр, я патрiот, i вiрте мо му серцю.
Художник розповiдав бiйцям про життя в Будапештi, про Салашi, якого вiн
вважав сво©м особистим ворогом.
- Бандит, кримiналiст, нiмецький наймит! - I Фе-рснц, на велику втiху
бiйцям, лаявся мiцною росiйською лайкою, йому було вiдомо, що Салашi,
верховода "Схрещених стрiл", ще за регентства Хортi Мiклоша не раз попадав
до в'язницi, а якось навiть до божевiльнi.
- Дивно, що фашизм виносить па поверхню саме таких дегенератiв, -
мiркував художник. -Дегенерат Гiтлер, морфiнiст Герiнг, тупий розбiйник
Салашi... Мабуть, сама гнила атмосфера фашизму розплоджу такi мiкроби.
Але справжня демократiя уб' ©х, немов сонце!..
Ференц, розвеселившись, розповiв бiйцям казус, вiдомий цiлому
Будапештовi, про те, як Салашi виступав по радiо.
- Румунiя продала нас i всю вропу! - кричав Салашi одного дня. - Вона
капiтулювала перед червоними вiйськами! Мадьяри, берiть приклад з
непохитно©, кам'яно© Фiнляндi©!
А наступного дня капiтулювала i "кам'яна Фiнляндiя". Гiтлерiвцi пiсля
цього випадку не пiдпускали свого холуя до мiкрофона.
Захопивши владу, Салашi i його поплiчники влаштували в Будi, в
королiвському палацi, комедiю присяги перед короною св. Стефана. Хiд
церемонi© транслювали по радiо. Раптом, коли салашистський диктор на
хвилину замовк, з ефiру пролунав чийсь iнший грiзний голос:
- Мадьяри! Пригадайте, як Салашi в червнi тисяча дев'ятсот тридцять
восьмого року стояв перед судом!..
Салашистськi шпики збилися з нiг, шукаючи цього невiдомого патрiота,
що, ризикуючи життям, мужньо звертався до народу з ефiру.
- Знайшли? - нахмурився Хома, уважно слухаючи художника.
- О нi! Нелегко знайти, неможливо знищити того, кому симпатизу народ!
Його не було нiде, i вiн був скрiзь.
- Молодцi, не виказали! - повеселiшали бiйцi. - Значить, i у вас там
такi, що не дрiмають...
- Голос невiдомого патрiота був голосом само© правди, - вiв далi
Ференц. - Я сподiваюсь, що цей пройдисвiт Салашi знову колись стане перед
судом, як у тисяча дев'ятсот тридцять восьмому роцi. На цей раз - перед
судом нашого народу.
- Тiльки тепер його треба краще судити, - зауважив Хома з апломбом
досвiдченого юриста. - Що то за суд, коли живим випустили!
Художник сподобався бiйцям.
Поступово вiн звикся з ними, прикотив звiдкись свiй дитячий вiзок з
рiзним скарбом: суво© полотна, фарби, папiр... Iншого майна у Ференца не
було.
На дозвiллi вiн показував бiйцям сво© альбоми з етюдами Будапешта. Це
були зарисовки ру©н-окремi пощербленi фронтони, альтанки, деталi храмiв.
Пiд якимись ру©нами над Дуна м стояв угорський пiдпис.
- "Розгнiваний Дунай", - гiрко переклав художник. - Це мо©
звинувачення. В новiй, демократичнiй Унгарi© я пред'явлю цi етюди суддям.
Ференц намагався у всьому допомагати бiйцям, бо не хотiв задарма ©сти
©хнiй хлiб. Хоч вiн був зовсiм непрактичний, бiйцi належно оцiнили вже
саме прагнення Ференца чесно трудитись, стати ©м на помiч. Вони не
кривдили старого, i, коли сiдали ©сти, кожний закликав Ференца до свого
казанка. Те, що вiн без кiнця вихваляв свою Унгарiю, з якою вони воювали,
якось не ображало бiйцiв.
- Ми поважа мо патрiотизм у всякiй нацi©, -заспокiйливо говорив
художниковi старшина Багiров. - Бо ми самi патрiоти.
Найчастiше Ференц сiдав до Хоминого казанка. З подоляком вiн, видно,
почував себе найвiльнiше. Хома, який умiв з кожного покепкувати, водночас
викликав i загальну симпатiю до себе сво©м гумором та затятим
колективiзмом, що, зда ться, вже сидiв йому в кровi.
Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам
подiльсько© Вулиги. Художник охоче згодився i за кiлька хвилин увiчнив
Хому на аркушi цупкого паперу. Позуючи, повнощокий, булькатий Хома
надимався ще бiльше, "аби бути страшнiшим". Вiн неодмiнно хотiв бути з
конем i, тримаючи свого сiрого за повiд, раз у раз потайки щолгав його в
зуби для того, щоб кiнь вийшов баским. Лiву руку Хома вiльно поклав на
рукоятку трофейного кинджала, що висiв у нього при боцi. Вуса вгору,
шапка-вушанка - чортом набакир.
- Малюй, щоб на Котовського був схожий, - замовляв Хома. - Коневi - шию
дугою!..
Подоляк дувся i робив страшнi очi. Але художник, замiсть погрозливо©
войовничостi, надав його обличчю виразу беззлобно© весело© лукавостi.
Незважаючи на таке свавiлля, Хома, розглянувши свiй портрет, зостався
вдоволений.
- Схожий! - сказав вiн. - I вуса, i кiнь, як живий... Ач, як басу ...
Ти, Ференц, ма ш добрячi руки! -Хома на художника "тикав". Вiн взагалi
чомусь тикав на всiх iноземцiв. - Прямо скажу, Ференц, що ти ма ш...
срiбнi руки! Кесенем сипе - красно дякую!
Ференц, усмiхаючись, мимохiть глянув на сво© бiлi, наче справдi срiбнi
руки.
XI
Противник поспiшно вiдходив на Будапешт, мiнуючи позад себе шосе.
Мiнометники рухались полем з трубами i лафетами на плечах, не
пiдкладаючи в'юкiв. Знали, що незабаром зупиняться на новому рубежi, щоб
вiдбивати наступну контратаку. Всю нiч пiхота вела бiй за населений пункт,
який височiв попереду фабричними димарями. Пiхотинцi, пораненi вночi,
бредучи назустрiч, говорили, що то вже виднiються димарi далеких
пiвнiчно-схiдних околиць Пешта.
Ранок був сiрий, похмурий. Сiкло холодним, гострим дощем. Земля бралася
ожеледицею. Обмерзла кригою, озимина ламалась пiд ногами бiйцiв, як зелене
скло. Палатки торохтiли на людях, переламуючись при кожному поруховi.
Поруч мiнометникiв полковi артилеристи верхи на конях тягнули гармати.
Вершники, пустуючи, запевняли, що ©м iз сiдел уже видно голубий Дунай.
Лейтенант з батаре©, Саша Сiверцев, наздогнав Черниша, весело
поздоровкався. Вони разом лежали в госпiталi, разом повернулися в полк.
- Ти, Женю, ся ш на все поле, як у панцирi, - казав Сiверцев,
торкаючись рукою обмерзло© блискучо© шкiрянки Черниша. - 3 ким шухнув?
- З Григоряном за шинель... Прогадав?
- Це залежить вiд того, як ти себе вночi почува ш... Зубами здорово
клаца ш?
- Що ти!.. Бува навiть жарко!
- Та я бачу - ти сьогоднi весь пашиш, весь цвiтеш. Тут щось не те,
друже!..
Женя жартома стусонув товариша межи плечi. Може, тому, що Сiверцев
майже вгадав.
Останнiми днями Черниш справдi був у безпричинно райдужному настро©. Не
знав, звiдки це походить, чи, може, просто не хотiв собi зiзнатися до
кiнця. Вчора увечерi вiн знову розмовляв на КП з Ясногорською. Це була
звичайна розмова про те, як вiн у госпiталi впорядковував записи
Брянського перед тим, як послати ©х в наркомат.
- Скiльки там думок! - вирвалось у нього. - Яких багатих думок!
- Ви дума те, що буде ще колись вiйна? - запитала, хмурячись,
Ясногорська.
- Я цього не хотiв би... Але наш досвiд, здобутий кров'ю, варто
зберегти. До того ж це - пам'ять. Шура зiтхнула.
- Женю, - сказала йому пiсля тривало© паузи, - ви... справжнiй друг.
Вiн iшов на вогневу i чув, як бринять йому цi слова в темрявi осiнньо©
ночi. Стало наче розвиднятися, i вже не було навкруги нi мряки, нi
холоднечi, нi безпросвiтно© погрозливо© тьми... Серце безпричинно спiвало,
i життя, як земля до сонця, поверталось до нього сво ю найкращою
стороною... Замiсть ракет, що розтинали нiч, уже висока зоря ввижалась
попереду, займаючись свiжо, яскраво, по-весняному...
Нi, вiн нi в чому не хотiв зiзнатися, навiть самому собi.
- Про що ти задумався. Женю?
- Так, про Дунай... Який вiн весною... Маковейчик, який, по-тво му, вiн
весною? - звернувся лейтенант до свого телефонiста, що ступав поперед
нього з котушкою на спинi. Бо ць обернувся, радiсний, червоний,
натрьо-паний дощем. Брови його змерзлися.
- А вiн такий, як Днiпро, товаришу гвардi© лейтенант...
- Еге, ти ж днiпряк...
- Не зовсiм, товаришу гвардi© лейтенант... Ми вiд Днiпра кiлометрiв
двадцять. У нас у степу рiчки зовсiм нiяко© нема. I село зветься Сухеньке.
Була, кажуть, колись рiчка Восьмачка, так випила ©© баба Приймачка...
Отака була в баби жага... А одного разу мати взяла в колгоспi коней, i ми
по©хали на зеленi свята в Переволошину до тiтки в гостi. Зна те
Переволошину, де Меньшиков Мазепу та шведiв потопив?
- Знаю, - смi ться Черниш.
- Так от, ©демо ми, степ, сонце палить, жайворонки пурхають... Враз
бачу перед собою далеко - бiло-бiло, а ще далi - синьо-синьо, наче льони
цвiтуть при самiй землi!.. "Мамо, -питаю, -то льони цвiтуть?" А мати
смiються. "То, - кажуть, - Днiпро". - "А чого вiн такий синiй?"-"Вiд
неба", - кажуть.
- То ти дума ш, що й Дунай такий?
- А чого ж... Влiтку, може, й такий... Вiд неба. Небо скрiзь син ,
голубе...
- Зараз вiн як сталь, -задумливо втруча ться
Саша Сiверцев. - Як Нева. - Сiверцев родом ленiнградець. - Зна ш, у
рiчок, як i в людей, час вiд часу змiню ться настрiй. Ясно - голубiють,
похмарить - темнiють...
З-за цегляних будiвель селища виринула в поле пiдвода, запряжена
важкими мадьярськими битюгами. Коли вона пiд'©хала ближче, переднi
мiнометники обступили ©©. Черниш здалека впiзнав на пiдводi Шовкуна з
аотоматом за плечем. У руках Шовкун тримав туго напнутi вiжки. Вуса його
були обмерзлi, а обличчя суворе, сердите. Iван Антонович, зупинивши
пiдводу, схилився над нею, щось розглядав. Пiдiйшовши, Черниш здригнувся:
пiд вiдкинутою плащ-палаткою лежали Сперанський i Ясногорська.
Вони лежали поруч, обо блiдi, нерухомi. Сперанський дивився кудись
убiк диким, безтямним поглядом i ледве чутно стогнав. Ясногорська,
здавалось, не дихала. Вона була смертельно блiда, бiла як мармур. Лежала
без берета, коса сповзла ©й на груди i взялася сивим намерзом. Побачивши
над собою Черниша, дiвчина ледь помiтно здригнулась.
- Женю... - прошепотiла вона безкровними губами. -Женю...
I замовкла, дивлячись на нього тоскно, по-сестринському, немов,
прощаючись, хотiла про щось попередити, вiд чогось застерегти.
- Поганяй та оберiгайся мiн, - гукнув Iван Антонович Шовкуновi, i
Шовкун рушив. Iван Антонович, взявшись за рiжок дублено© плащ-палатки,
одкинуто© над Ягногорською та ад'ютантом, накрив обох, наче лядою.
Черницi iшов темний як нiч. Трiщав чобiтьми по зелених крижаних
шпичаках. Що вона хотiла йому сказати? Чому так тоскно дивилася сво©ми
довiрливими, скаламученими болем очима з-пiд безсило приспущених вiй?
- Видужають, знов повернуться в полк, - глухо говорив Саша Сiверцев
поруч, а Чернишевi здавалось, що голос лине здалеку. -Ми ж повернулись...
Черниш мовчав, зрiдка на ходу озираючись. Пiдвода сховалась у вибалку.
Понад шосе бовванiли окутi кригою телеграфнi стовпи, вигинаючись по
горизонту. Противник не встигав ©х спилювати. Далеко на лiвому фланзi,
погойдуючись, сунули через рiллi сивi танки. Розсипавшись по всьому полю,
брели у напнутих плащ-палатках пiдроздiли бiйцiв, подавшись проти вiтру
вперед i здалеку нагадуючи собою сiрих горбатих степових орлiв.
Згодом Черниш дiзнався вiд комбата, як все це сталося.
Вночi капiтан Сперанський, обходячи бойовi порядки, напоровся на мiну i
пiдiрвався. Ясногорська в цей час була в однiй iз стрiлецьких рот поблизу.
Почувши вибух, а потiм крик пораненого, вона кинулась туди. Було дивно, що
вона й сама не пiдiрвалась. Сперанському посiкло ноги. Шура заходилась тут
же, на мiсцi, перев'язувати. Тим часом противник, що засiв неподалiк у
цегляних будiвлях околицi, вiдкрив вогонь з кулеметiв, цiлячись в темрявi
туди, звiдки чувся стогiн i зойки пораненого. Ясногорська взяла капiтана
на спину i поповзла. Незабаром ©© теж поранило-в руку, вище лiктя. Рука
пiдломилась. Сперанський, очевидно, здогадався, що сталося, i наказав ©й
залишити його i повзти самiй. Ясногорська вiдмовилась. Сперанський стогнав
i брутально лаявся.
Шура мовчки намагалася волокти його однi ю рукою. На цьому ©х i застали
пiхотинцi, посланi назустрiч командиром стрiлецько© роти. Один поклав собi
капiтана на спину, другий вхопив Ясногорську прямо на руки, як дитину, i
кинувся з нею до окопiв. Уже перед самим окопом ©© поранило вдруге двома
кулями: однi ю - в стегно, другою - в праву руку, якою вона трималась,
мiцно обнявши солдата за шию. Солдатовi тiльки обсмалило потилицю.
Шовкун роздобув у мадьяра пiдводу i поклав обох - i Ясногорську, i
ад'ютанта. Лежачи поруч, вони не прохопилися жодним словом про минуле, хоч
Сперанський до останнього часу мав пiдозру, що саме Шура тодi поскаржилася
на нього Воронцову.
Але то було таке далеке, таке дрiбне!.. Тепер ©м було зовсiм не до
того.
XII
Будапешт був оточений.
Вже 24 грудня 1944 року зав'язались бо© на околицях мiста, почався
славнозвiсний Будапештський штурм.
Оборонi Будапешта нiмецьке командування надавало г.еличезного значення.
Розташований на вузлi 26 залiзниць i шосейних шляхiв, Будапешт з
стратегiчного погляду являв собою сво рiднi ворота в Австрiю,