Гончаров Анатолий. Прапороносцi

втримати дамбу проти панциро-вано© навали "Шьонрайху"? Чи не розкаються
згодом i Воронцов, i Самi в у сво©й упертостi? Ось уже мiнометники мовчки,
по-дiловому ховають свого мудреця Антоновича. Як жив, так i вмер:
спокiйно, просто, малопомiтно. Вiйна це вiйна... Не всi тут умирають з
блиском. Антоновича скосила куля, коли вiн затримався бiля одного з сво©х
убитих новачкiв, щоб узяти в нього мiнометну трубу. Труба© Тисячi тих труб
не вартi одного Антоновича. Але хiба вiн мiг примиритися з тим, що вона
залишиться вороговi?.. Хвилиною пiзнiше Сагайда вже волiк через дамбу
закривавленого Антоновича разом з трубою... Тепер його ховають. Черниш i
Сагайда похмуро беруться за кiнцi палатки, опускають тiло в пустий окоп.
Хаецький дивиться на ©хню роботу несамовитими очима.
- Важко, товаришу Ха цький?..
- Ой товаришу замполiт... Так важко, гейби всю землю на плечах
трима ш...
- А треба... Бо бiльше нiкому.
Воронцов проходить далi. Скрiзь виснаженi, до не-впiзпання змарнiлi,
зосередженi обличчя. Рiднi, близькi йому майже кровною близькiстю. Про
кожного з них Воронцов дума , кожному вiн хотiв би зберегти життя. "Але
як? Що таке безпомилково? Чи не переоцiню ш ти часом сво©х людей? Чи вiрно
ти зважив запаси ©хнiх духовних сил?" Майор певен, що найкращий полк
будь-яко© iншо© армi© свiту не втримався б на цiй проклятiй дамбi в таких
умовах. Але ж його полк радянський. Його треба мiряти iншою мiрою... Новою
мiрою.
- Прапор несуть! - несподiвано залунали з дамби радiснi голоси. -
Прапор полку!
Немов якийсь цiлющий струм перебiг по втомлених обличчях. Пораненi
пiдвелися, поставали навколiшки. Всi дивились на лiс. Звiдти справдi
виходили, беручись навпростець, через поле, полковi знаменщики.
- Воронцов! - гукнув майора командир полку. Вiн стояв пiд насипом,
зiп'явшись на носки, сердитий, знервований. Замполiт пiдiйшов до нього. -
Ти бачиш? - Самi в рвучким порухом вказав на прапороносцiв. - Тч бачиш, до
чого додумались, голови? Ти бачиш, куди вони йдуть? Ну, я ж ©м покажу,
ч-чортам!
- Це я за ними послав, - повiльно промовив замполiт.
- Що? - Самi в увесь на©жився, став колючий, непри мний. - Ти? Ти? Ти?
- запустив вiн сво ю шаленою скоромовкою.
- Я знав, що ти не станеш заперечувати, - спокiйно вiв Воронцов, мовби
не помiчаючи гнiву "хазя©на". - Треба людей пiдiймати. Бачиш, зовсiм
замучились, гаснуть.
- Воронцов! Я тебе не розумiю! - джеркнув академiк i пiвником вiдскочив
вiд замполiта на крок. Знову впився очима в прапороносцiв. Нетерпляче
порипував на мiсцi чобiтками. I чим ближче пiдходили прапороносцi, тим
помiтнiше вгамовувався командир полку. Притихав, вичахав на виду. Стиснутi
кулачки поступово розмикалися.
Прапороносцi перетинали поле. Покорчоване,перепалене, порудiле, воно ще
мiсцями було затягнуте клубовинням сиво-бурого диму. Прапороносцi впевнено
посувались крiзь те пошматоване клубовиння, пiрнаючи та виринаючи в ньому,
мовби рухались на великих висотах, нарiвнi з природними хмарами.
Дамба принишкла в напруженому, урочистому чеканнi. Свiтлiшали
згорьованi обличчя, списанi висохлими ручаями темного поту. У смертельно
втомлених, згаслих очах спалахували вогники, живi, рiшучi, бадьорi.
Маковей, повернувшись з лiнi©, знову стояв у сво му окопi. Вiн,
зда ться, одним з перших помiтив прапороносцiв, коли вони тiльки з'явилися
на узлiссi. Зараз Ма- ковей уже не думав про те, чи буде наказ знiматись
звiдси. Хiба це тепер можливо? йому стало раптом зовсiм ясно, що звiдси
можна знiматись лише вперед або геро м загинути тут, вiдстоюючи прапор. I
навiть це страшне припущення зараз не лякало i не смутило його. Навпаки,
йому було солодко вiдчути свою власну готовнiсть iти на все. Дивився на
прапор сяючими, захопленими очима.
Звикши бачити святиню полку в головi колони, телефонiст сподiвався i на
цей раз побачити за прапороносцями колону бойового пiдкрiплення. I дивно
було, що вона, та колона, не потяглася, не виринула з лiсу за
прапороносцями. Одначе вона була! Схвильований Маковей у радiсному екстазi
мовби наяву вже побачив ©©. Побачив усiх тих, кого звик зустрiчати пiд
такими прапорами на Батькiвщинi, на бурхливих демонстрацiях, на
всенародних святах: батьки й матерi, сестри й однокласницi, пiонери i
вчительки - всi вони нiби всправжки йшли оце за прапороносцями, рухалися
на помiч Макове вi, сво му приднiпрянському соловейковi.
- Бачиш, Хомо?
- Бачу.
Прапор все ближче й ближче. Вже виразно бачить командир полку Васю
Багiрова, його вилицювате напружене обличчя, яке аж сюди донесло на собi
смагу ста-лiнградського сонця. Вже видно командировi полку шорсткi,
вузлуватi руки башкира, якi мiцно стискають древко. Вже спалахнув над
чохлом п'ятипромiнний вогник золотого вiнчика, пригрiв собою сердитого,
вимотаного за день Самi ва. I ось потемнiле, як волоський горiх, обличчя
академiка враз прояснилося. Передчуття катастрофи швидко зникало, навкруги
наче розвиднялось, тiсний п'ятак плацдарму роздався вшир, в усi боки.
Навiть дихалось легше. Небезпек одразу поменшало, становище здавалось уже
не таким скрутним, як досi.
- Глянь, Воронцов, як вiн iде, як вiн iде© - стежачи за прапороносцем,
захоплено вiдзначив Самi в, - З якою гордiстю!.. Даю слово, щось величне
в його ходi!..
Самi ву здавалося уже, що це не Воронцов, всупереч йому, послав гiнця
за прапором, а що це зробив особисто вiн, "хазя©н". I коли прапороносцi
наблизились до нього, несучи перед собою святиню полку, Самiев умить, наче
пiдрiс, виструнчився i вiддав честь енергiйним, натхненним жестом.



XIV

Як i слiд було чекати, шосту контратаку почали танки. Вони виповзли з
широко© улоговини, що тяглася перед дамбою, i, ставши в ряд, вiдкрили
шалений гарматний вогонь. Стояли кiлька хвилин на пагорбi, захлинаючись
спалахами, тiпаючись усiма сво©ми сталевими мускулами, як на прив'язi.
Потiм, не припиняючи вогню, з гуркотом рушили в лоб на дамбу. Рябi, як
гаддя, вони ще зберiгали на бронi слiди невялиняло© зимово© фарби. Вранцi
таких тут нiхто не бачив, вони, видно, тiльки оце прибули сюди, поспiшно
перекинутi з яко©сь iншо© дiлянки плацдарму.
За танками, сутулячнсь, висипали табуни есесiвцiв. Брели, стрiляючи
навмання, запускаючи в ясне небо ракети, немов ©м було темно серед цього
бiлого весняного дня.
Дамба мовчала. Високо над нею пливли на захiд в супроводi жвавих
яструбкiв важкi бомбардувальники. Пливли спокiйно, впевнено, як у далеке
майбутн . I хоч вони не мали змоги вплинути зараз на долю оборонцiв дамби,
пiсля ©хнього перельоту кожному окопниковi чомусь стало легше, може, тому,
що плацдарм у небi вже був ширший, анiж на землi: лiтаки гордо понесли на
сво©х крилах червонi зорi кудись на захiд.
Дамба нiмувала. Бронебiйники завмерли бiля сво©х ПТР. Ха цький поклав
руки на зв'язанi докупи гранати, що лежали перед ним на брустверi.
Маковей, за прикладом старшини, приготував i свою в'язанку. Йому
здавалось, що танки сунуть просто на нього i що полковий прапор сто©ть пiд
дамбою саме за його, Макове вою, спиною. А втiм, Ха цькому здавалось, що
прапор сто©ть саме за ним, за Ха цьким, а не за кимось iншим.
Бiйцi заклякли по дамбi в окопах.
Танки сунули, важко похитуючись, тьмяно лиснiючись боками, немов
вибиралися з води на сушу якiсь доiсторичнi земноводнi потвори. А за ними
вихрилися стеариновi вогнi ракет, в немiчнiй злостi змагаючись з весняним
багатством сонця.
Маковей уже не бачив нi сонця в небi, нi плацдарму, оповитого димами,
нi австрiйсько© станцi©, що похмуро бовванiла вдалинi. Весь свiт зiйшовся
йому на оцих гуркотливих сталевих клубках, що насувались на нього. За
машинами вже було чути войовничий п'яний гелгiт наступаючих гiтлерiвцiв.
Дамба грiзно мовчала. Навiть пораненi тамували стогiн у собi,
вслухаючись у наростаюче залiзне скреготiння. Прапороносцi закам'янiли
внизу дiд насипом, в глибокому - по груди - окопi. Прапор стояв мiж ними
посерединi, теж як солдат.
Раптом, в момент, коли одна з машин, обминаючи пiдбитий вранцi
бронетранспортер, повернулася на мить до насипу боком, - вдарила перша
бронебiйка. Пострiл ©©, порiвняно з потужним важким гаркотом танкiв,
пролунав блiдо, тонко, майже тендiтно. Проте машина одразу спалахнула. Це
було настiльки несподiвано, що ворожа пiхота на якусь мить отетерiла. Але
iншi три танки не зупиняючись сунули вперед, i есесiвцi, оговтавшись, ще
несамовитiше кинулись за ними.
Тепер уже по всiй дамбi захлопали бронебiйки. Задихаючись, довгими
чергами, вдарили станкачi. За самою спиною в бiйцiв дружно чварахнули
мiномети. Один з танкiв iшов таки справдi на Маковея i Ха цько-го. Люто
загрiбаючи пiд себе землю, дихаючи чадною спекою, вiн неухильно
наближа ться, пiдiйма ться, уже дереться на саму дамбу. Ще хвилина - i вiн
уже припрасу Маковея до землi, перевалиться через насип i, перемелюючи
поранених, пiде просто на прапороносцiв. Нi, вiн не пiде, вiн нiзащо не
пройде! Маковей кинеться на нього з гранатами,' кинеться всiм сво©м тiлом,
аби тiльки вони вибухнули пiд ним. Вже по танковi б'ють товаришi. Вже вся
земля довкола нього рветься спалахами, гримить, диму . Х'ома, впершись
пiдборiддям у бруствер, впившись сво©м похижiлим одразу оком в машину,
трима напоготовi важку пiвпудову в'язанку гранат. Ще... ще... ще...
I Маковей не дише. Ще... ще... ще...
Враз, наче змовившись, Хома i Маковей метають одночасно. Там! Але ще
минають нестерпно довгi секунди, мовби затримуючись на межi життя i
смертi, доки пiд жирним задимленим черевом машини нарештi б' громовий
вибух. Танк весь здригнувся" шарпнувся на однiй гусеницi вбiк i, незграбно
накренившись, закляк. Здавалось, штовхни його тепер рукою, i вiн
перевертом пiде вниз.
Кулеметники сiкли по ворожiй пiхотi, мiняючи стрiчку за стрiчкою. Вода
закипала в станкачах. З-пiд насипу залпами з найкоротшо© дистанцi© били
мiномети, обдаючи гарячим полум'ям сво©х же бiйцiв. Мiни густо
закущувалися вибухами по всiй улоговинi, гурти нiмцiв знетямлено
шарахалися мiж ними.
Зненацька лiворуч, у другiм кiнцi насипу, глушачи трiскучу пальбу,
прокотилось могутн , гаряче "ура". Маковей, мiняючи диск, глянув туди i
сам залящав щодуху: на самiй дамбi, охопленi масним полум'ям, нерухомо
стояли ще два танки. Палаючи, вони зараз виднi-лися всьому плацдармовi.
Маковей раптом вiдчув, як навкруги ста легко, просторо, вiльно. В цей час
за спиною в нього залунали радiснi голоси мiнометникiв:
- Iптап iде!
- З козачо© переправи!
- В атаку!!
Маковей не розiбрав, хто перший дав цю команду. Чи Самi в, чи Воронцов,
що бiгли по дамбi з автоматами в руках? Здавалось, вона, ця команда, сама
собою вродилась i, множачись, наростаючи, полетiла вздовж насипу.
- В атаку! В атаку! В атаку!
Немов у вiдповiдь на цей поклик, весь плацдарм загримiв канонадою.
Вихоплюючись з окопу, Маковей на мить озирнувся, остовпiв, вражений: сиве
поле до самого лiсу моргало численними спалахами артилерiйських батарей.
- Iптап!
То був справдi вiн. Розгортаючись з ходу, iптапiвцi вiдкрили масований
вогонь по танках, що клином рвалися до рiчки злiва. Досi ©х ледве
стримували полковi со-рокап'ятники.
Маковей, передавши апарат напарниковi, плигнув з насипу вниз, у
вихровище атаки.



XV

Загибель Iвана Антоновича була для роти гiркою несподiванкою. Якось так
складалося, що за нього рота переживала i непоко©лась менше, нiж за iнших.
I не тому, що Антоновича мало цiнували. Навпаки, вiн користувався серед
бiйцiв далеко бiльшою пошаною, анiж, примiром, норовистий, часом зовсiм
нестерпний лейтенант Сагайда. I, незважаючи на це,Сагайду-особливо пiд час
бою - оберiгали пильнiше, дбали за нього ретельнiше, нiж за Кармазина.
Дивнiсть цих вза мин пояснювалась, мабуть, тим, що бiйцi були глибоко
переконанi у несхибностi i правильностi кожного кроку Iвана Антоновича. На
запального Сагайду iнодi "находило" таке, що вiн, забуваючи про всяку
обережнiсть, мiг слiпма полiзти на рожен. З Кармазином цього нiколи не
траплялось. Обачний, розсудливий, помiркований, вiн у найкритичнiшi
хвилини не втрачав спокою та самовладання. Нiхто не пам'ятав, щоб вiн за
будь-яких обставин змiнив свою поважну ходу i пробiгся бiгцем, як iншi.
Навiть пiд час останнього бою, коли пiдроздiли, рятуючись вiд танкiв,
вiтром летiли за дамбу, Кармазин лише солiдно трюхикав у сво©й
плащ-палатцi.
Його не вважали нi вiдчаякою, нi боягузом. Вiн був скромний собi
трудiвник вiйни, сумлiнний, завжди врiвноважений. Саме тому вiн нiколи не
викликав побоювань за свою особу, всi були певнi, що хто-хто, а вiн таки
"дотягне"...
Iван Антонович i сам охоче пiдтримував загальну певнiсть у тому, що з
ним нiяке лихо не може ско©тись, що вiн неодмiнно побачить-таки кiнець
вiйни. I навiть коли Сагайда приволiк його на сво©й спинi через дамбу,
якось нiкому не вiрилось, що це лежить, пiдпливаючи кров'ю, не хто iнший,
а саме Iван Антонович. навiть коли його поховали на дамбi, то бiйцям ще
деякий час здавалося, що його не поховали, а що вiн просто пiшов собi десь
з роти в службових справах, тимчасово передавши командування Чернишевi.
Черниш i Сагайда мали рiвнi звання, i спочатку було невiдомо, хто з
них буде призначений командиром роти. Проте бiйцi, не змовляючись, стали
одразу звертатись як до командира роти - до Черниша. В першi хвилини йому
було нiяково перед Сагайдою за це. Однак Сагайда, вiдчувши його
нiяковiсть, сам почав непри мну розмову.
- Приймай роту, Женько, - запропонував вiн похмуро.
- Чому не ти?
Справдi, чому не вiн? Адже в нього, в Сагайди, фронтовий стаж далеко
бiльший, анiж у Черниша. В той час, коли Черниш пурхав десь курсантом,
Сагайду вже замiтали в окопi суворi донськi снiги. Черниш не перемiсив i
полови/ни тi © фронтово© багнюки, яку перемiсив Сагайда. Все це було так.
Але Сагайда не дозволяв собi закривати очi на те, що Черниш хоч пiзно
встав, зате багато взяв. Знання його були глибшi за Сагайдинi, рiшення
гнучкiшi i далекозорiшi. "В тебе думка ма рiвний, анкерний хiд, - говорив
Сагайда Чернишевi. - А в мене все якось нальотами, з припливами та
вiдпливами".
Методом швидкiсно© прицiльно© стрiльби з мiнометiв, що його недавно
запропонував Черниш, уже зацiкавилося вище командування. Цей метод давав
змогу взяти вiд ©хньо© збро© значно бiльше, анiж передбачалося
нормативами. Воюючи, командуючи, Черниш водночас невтомно вчився, з
кожного бою виносив повчальнi висновки, наче був i на вiйнi весь час
курсантом. Сагайда ж покладався, головним чином, на сво© груди, i хоч
серце його завжди клекотiло i рвалося в бiй, але, певне, цього було
замало... I ось тепер вiн ма поступитися першiстю. Це було кривдно, проте
Сагайда не дав розгулятися сво му самолюбству. Йшлося про iнтереси справи,
а в таких випадках вiн умiв бути до себе, як i до iнших, нещадним.
Зрештою, сам собi винен, i нiчого тепер лiзти в пляшку. Надувшись не на
Черниша, а на себе, вiдповiв, як думав:
- Ти сам зна ш, чому не я. В тебе бiльше даних, тобi й ширше поле дi©.
I - не ламайся!
Незабаром пiсля цi © розмови Чернишевi передали з штабу офiцiйний
наказ, що саме вiн признача ться командиром роти.
Минуло кiлька днiв. Морава вже зосталася для гвардiйцiв глибоким тилом.
Плацдарм тепер навiть не сприймався, як плацдарм, - такий уже вiн був
неосяжно широкий! Перетинаючи з запеклими боями схiдну Австрiю, полки
поступово наближались до австрiйсько-чеського кордону. В цiй мiсцевостi
бо© набрали сво рiдного характеру. Здебiльшого це були нiчнi короткi
атаки, блискавичнi штурми укрiплених висот i дорфiв.
Мурованi, похмурi дорфи... Лежали, мовби позападавшись у землю,
вiдгородившись один вiд одного валами крутих горбiв з важкими розпушеними
виноградниками на схилах. Радянським бiйцям доводилося перехоплюватись
через голi висоти переважно вночi, через перехреснi струменi ворожих
кулеметних черг. Цьвохкало вогнем звiдусiль. Засiдки, пастки, мiннi
поля...
В глибоких долинах палали населенi пункти. На околицях сiл посеред
виноградникiв шикувалися в рiвнi лiнi© присадкуватi бункери. За мирного
часу втих бункерах зберiгалось вино, а тепер вони правили за зручнi
схованки для есесiвських ватаг. Винограднi лози навпроти бункерних печер
були скошенi кулеметами, наче косами.
Пiсля кiлькох днiв важкого наступу самi вський полк опинився у
нафтоносному Цiстерсдорфському районi Австрi©.



XVI

Якось надвечiр батальйони штурмували велику залiзничну станцiю, що
розкинулась серед голого плоскогiр'я, втиканого врiзнобiч на десятки
кiлометрiв нафтовими вишками. Ще до початку бою ударом авiацi© було
зруйновано всi колi©, що вели вiд станцi© на захiд, i вона одразу
перетворилася на величезний тупик, обрубаний, замкнений зо всiх бокiв.
Десятки пузатих цистерн з пальним, збившись на колiях, лунко лопалися,
вигораючи на власному вогнi. То в одному, то в iншому мiсцi рвалися
начиненi бо припасами вагони. Декiлька паровозiв ще чахкали по тупиках,
вурдячись бiлою парою. Вся станцiя корчилася гарячими дахами палаючих
амбарiв, пручалася на вiтрi роз'ятреним полум'ям, з краю в край бурхала
димом. Пожолобленi сухi поля на пiдступах до станцi© вихрилися вибухами,
бушували сiрими завiями пiднято© вiтром пилюки. В тих завiях короткими
перебiжками наступала пiхота.
Надходив вечiр.
Хома iз сво©м громiздким транспортом стояв, замаскувавшись, в одному з
вибалкiв за кiлометр вiд станцi©. Може, й тут вибивалася з землi моложава
зелень, може, й тут соромлива весна якось промовляла про себе, але Хома не
помiчав ©©. Йому здавалось, що це знову поверта ться негодяна осiнь. Вiтер
розгулювався, збиралося на дощ. Низько над землею нависали темнi, кошлатi
хмари, навально посуваючись проти вiтру. Потемнiли посадки, гнучись
вподовж дорiг. Нафтовi вишки, виразно окресленi вдень, тепер ледве маячили
на близьких i далеких горбах. Тiльки станцiя все яскравiше гоготiла,
б'ючись серед поля велетенськими чорно-багряними крилами диму.
Поле квилило, наганяючи на Хому тужливi думи. Згадувалась домiвка,
згадувалась дружина, згадувалось все те, до болю привабливе, що було
можливим тiльки поза вiйною. Хотiлось би пiти до нього пiшки, кинувши все
тут об землю, навiки забувши про цi трасуючi снаряди, що, свiтячись i
завиваючи, розтинають при самiй землi потемнiле повiтря. Це був один з тих
моментiв, коли солдатовi раптом чогось наче гостро забракне, коли серце
його безпричинно защемить, коли несподiвано вiдчу ш, як ти далеко зайшов,
як тобi важко повернутись назад, яка холоднеча вiдстанi вiддiля тебе вiд
рiдного краю. В такi хвилини Хому нестримно тягло до сво©х вогневикiв. З
ними на передньому краю, у самому серцi бою, вiн вiдчував себе певнiше й
безпечнiше, анiж у справдi-таки безпечнiм, необстрiлюванiм вибалку, але
без них, без сво©х вогневикiв. Тому, як тiльки стало вiдомо, що першi
пiдроздiли вдерлися на територiю станцi©, Хома сiв на коня, махнув
©здовим:
- За мною!
На станцi© все трiщало й пашiло жаром, коли Ха -цький на чолi валки
сво©х пiдвiд кинувся через пере©зд. Колеса перескакували по скарьожених
рейках, конi плуталися в тенетах обiрваних телеграфних проводiв, а ©здовi
поганяли чимдуж i, випереджаючи один одного, з розгону влiтали в
пристанцiйне мiстечко, як у вогняну просiку, як у задимленi, просмердiлi
хащi. Обваленi стiни, знесенi дахи, потрощенi паркани... Вся вулиця
перерита свiжими вирвами, на днi яких ще сивi встояний дим. Хропуть чуйнi
конi, хапаючи нiздрями важкий сморiд тлiючого ганчiр'я, горiло© сажi, газу
недавно вибухлих мiн. Вiтер з гулом роздмуху полум'я, i воно бурха
жаркими повiсмами з дверей порожнiх лунких пакгаузiв. Чути, як, зриваючись
з бляшаних покорчених покрiвель, свистять у небо гарячi цвяхи, нiби
осколки.
Пiхота, зайнявши першi квартали, вже вела бiй десь у центрi, проте кулi
ще зумкотiли вподовж вулиць i заулкiв. Ха цький, обкрутнувшись на
перехрестi, вдарився iз сво©м транспортом на пiвнiчну околицю станцi©,
куди, як йому здавалося, заглибились i його вогневики. Про©хавши кiлька
десяткiв метрiв вузьким, покрученим завулком i не зустрiвши нiкого з
однополчан, Хома з обачностi зупинив пiдводи i, передавши коня ©здовим,
подався пiшки шукати сво©х.
Все бiльше сутенiло, став накрапати дощ. Нiде не видно було жодно©
живо© душi. Вiкна будинкiв, мимо яких проходив Хома, зловiсно глипали на
нього темними ямами. Може, тому, що, пройшовши наскрiзь вуличку, вiн не
зустрiв нiкого з сво©х, все довколишн вiйнуло на нього особливо гострою
чужиною. Навiть краплистий дощ, напускаючись, бив йому в обличчя якось
неприязно.
В кiнцi вулички Хома зупинився. Далi пiшло пустирище, захаращене
розбитими автомашинами та тракторами... "Абись виправити дозвiл та послати
одного додому замiсть посилки! - подумав мимохiдь Хома. - Що за радiсть
була б в артiлi!.. Ха цький з фронту трактора прислав!.. А то жiнки
лопатами землю копають".
За пустирищем бовванiли довгi похмурi пакгаузи. "Склади, - майнуло
Хомi. - Може, з вiвсом? Добре було б, якби з вiвсом!.. Нагилив би для
коней!" Бiля одних дверей метушилося кiлька постатей. Зда ться,
добуваються досередини, висаджуючи прикладами дверi. Мабуть, нашi
розвiдники. Хома розiгнався через пустир до них. I раптом з усього бiгу
вiн тицьнувся на мiсцi i, стрибнувши в найближчу воронку, викинув автомат
вперед.
Бiля сарая були нiмцi.
Тiльки тепер Хома помiтив, що вони не висаджували дверей, а, навпаки,
забивали ©х, чимось обливаючи зверху. Блиснув вогник в одного в руцi, i
полум'я лизнуло масивнi дверi. То© ж митi Ха цький випустив чергу з
автомата. Дво чи тро одразу впали, iншi, пригинаючись, кинулися врозтiч.
Хома наводив автомат на кожного зокрема i скошував короткою впевненою
чергою. Останнього куля наздогнала уже на самiм розi сарая. Вихопившись з
воронки, Ха цький майнув уперед. Вже вискакуючи сходами, вiн почув, як
всерединi сарая ревма ревуть, волають, нiби киплять, численнi людськi
голоси. Десятки кулакiв садять, б'ють у дверi, закладенi зовнi, як
прогоничем, товстим ломом. Полум'я вже зализувалось по дверях до самого
пiддашшя. Розмахнувшись, Хома вдарив прикладом по здоровенному металевому
замку. Всерединi одразу притихло, занiмiло, а за мить закричало ще з
бiльшою силою - здичавiло, стра'шно, не по-людському. Ха цький пiдскакував
у полум'я, бив по замку i знову вiдскакував. Уже тлiв йому рукав, уже
потрiскався приклад, проте замок не пiддавався, А зсередини билося,
гримiло, скреготало в дверi, наче зубами. Стогнало, й зойкало, i
несамовито верещало на сотню голосiв. Ха цький озирнувся довкола, шукаючи
очима чогось дебелiшого за приклад. Уламок рейки!.. Вiн був такий важкий,
що iншим разом Ха цький, певно, нiзащо його не пiдняв би. Але зараз сила
його наче помножилась, i вiн, вхопивши металевий уламок, розмахнувся ним,
як молотобо ць, i з усi © сили вдарив по замку. Затрудило в руки, аж
самому блиснуло в очах, i замок розчахнувся. Ледве встиг його вибити з
петлi, як дверi з грюкотом розметнулися, i з сарая з криком, вереском
повалив стиснутий людський натовп. Мимо Хоми замерехтiли смертельно блiдi,
спотворенi жахом обличчя - чоловiчi й жiночi - кiстлявi, безкровнi... Наче
мерцi вилiтали з домовини. Очi кожного дивились просто перед собою -
заморожено, нерухомо, як склянi. Не вагаючись, люди проскакували крiзь
полум'я, клацали дерев'яними колодками по сходах, розсипалися по
пустирищi, кидалися навмання - хто куди. Хома метнувся зупиняти ©х, але
переляканi на смерть очi не бачили його, вони ще були склянi.
Жах, близький до божевiлля, гнав цi тiнi людей подалi вiд пакгаузiв,
вiд свiтла пожеж, в сутiнки поля, в стогнучу вiтром темряву.
Лише якесь кволе дiвча, схоже на лижницю в сво©х шароварах, зупинилося
на Хомин оклик, глянуло на нього за мить вирослими великими очима, впало
йому на груди, забилося, затрiпалося.
- Нашi! - знеможено заплакало дiвча. - Та це ж нашi, нашi!
Хома лагiдно вiдiрвав дiвчину вiд себе i тiльки тепер при свiтлi
палаючого сарая помiтив у не© на рукавi жовту нашивку з коротким словом на
ньому: OST.
Не знав, що означа це чуже слово, але одразу вiдчув у ньому щось
ганебне, потворне, як тавро. Вхопив нашивку, видер ©© з м'ясом i люто
кинув пiд ноги.
- Сестро! - хвилюючись, промовив вiн. - Далеко ж здибав тебе, сестро!
Дiвчина глянула на продертий свiй рукав, потiм на Хому, потiм знову на
рукав. I очi ©©, ще повнi тремтячих слiз, раптом набули мигтючого сяйва,
слiпучо© радостi, i вона загукала щодуху iншим:
- Бронiслава! Родимир! Ян!
Деякi з тих, що розбiгались через пустирище, почали невпевнено
озиратись, зупинятись i, помiтивши радянського солдата, кинулись до нього.
За хвилину Хому обступили, тиснучись до нього, задиханi, бентежнi,
нестямнi.
Раби, невiльники... До краю виснаженi, блiдi, наче роками не бачили
сонця... У беретах, у капелюхах, в кепках, простоволосi... Блискучими, як
пiсля хвороби, очима освiтили його зо всiх бокiв. Загомонiли на рiзних
мовах, потяглися до нього десятками рук. Переляканi погляди знаходили
опору й порятунок в цьому засмаглому, загартованому стужами обличчi, в
оцiй засмаглiй, тугiй ши©, облитiй сяйвом близько© заграви. А Хома,
веселий i радiсний, повертався мiж ними сво©ми широкими раменами, зривав з
©хнiх рукавiв жовтi, як гусiнь, нашивки i вiдкидав геть.
- Вiдтепер ви вiльнi.
- Вiльнi! - повторювалось з акцентами багатьох мов це слово. - Вiльнi,
вiльнi!..
- Назавжди вiльнi!..
В одного не було нашивки.
- Це француз! - пояснила Хомi землячка, - Мось Жан! Вони не мали
нашивок...
Старик француз затряс до Хоми бородою, схвильовано забелькотiв:
- Же ву... Же ву...
- Живу, кажеш? - Ха цький приязно хляпнув його по плечу. - Живи на
здоров'я, товаришу... Та бiльше не попадайся людоловам в лабети!..
Невiльники навперебiй зверталися до нього на рiзних мовах, щось
белькотали йому щасливо, як дiти. Ха цький розумiв далеко не все, але одне
вiн збагнув добре - те, що це вiн принiс цим людям найдорожче,
найпрекраснi-ше: життя i волю. Це вiн принiс ©м цей живий вiтряний вечiр,
вiн дару ©м простiр, i цi широкi шляхи в рiднi кра©, i дзвiнкий