Гончаров Анатолий. Прапороносцi

мовчки вигрiб ©х, наче золоте насiння, i пересипав до сво © кишенi. Вiн не
знав, що тим патронам доводитися - пiсля Бузька i Гая - вже третiм
господарем.
Смерть Гая справила тяжке враження, пiдсилене ще, може, тим, що сталася
вона не вчора в бурхливому пеклi бою, а саме цього ранку, коли так ясно
було навкруги i безкра© степи дихали на них пишнiстю пiвдня, ароматом
нових далеких походiв.. Бiйцi йшли, похмурi, задумливi, поволi спускаючись
стежкою з висоти. Спiдлоба поглядали на загадковi кра©, що розстилалися
перед ними внизу, на далекi мiста, в яких вони ще не були, але мусять
бути.
- I там наздоженем, - блимнув бiлками Ха цький, ще бiльш потемнiвши. -
I все тодi пригада мо. Все!
Незабаром догнали батальйон. Вiн також не встиг ще спуститися з висоти
вниз, хоч розвiдка доповiдала, що i в першому мiстечку, i далi противника
не виявлено. Старшини годували людей. Вперше за три доби ©ли бiйцi як
слiд, розсiвшись по зеленому пiдгiр'ю, яке ще вчора було румунським тилом,
©ли повiльно, зiгрiтi нiжним сонцем, поглядаючи на нього так, наче довго
не бачились.
вген Черниш сидiв на травi оддалiк, спершись пiдборiддям на руки.
Смерть Гая приголомшила його. Пригадалась позаминула нiч, коли Гай,
рискуючи власним життям, полiз замiсть нього, Черниша, вiдшукувати мiж
трупiв Бузька i Вакуленка... I нинiшнiй ранок, коли бо ць уже
лежав-горiлиць на висотi, посiчений, задимлений, з тими опаленими
васильками в руцi... Було нестерпно гiрко.
За днi штурму Черниш помiтно схуд, i його смугляве хлоп'яче обличчя ще
бiльше витяглеся, густий рум'янець щiк потемнiв, як тужавий дубовий
листок, повитий багрянцем.
Сонце уже пiдбилося. Внизу, на рiвнинi, у тремтливiй гарячiй
прозоростi, розкинулось степове мiстечко, яке Черниш ще в оборонi не раз
бачив на топографiчнiй картi у Брянського. Там воно було тiльки купкою
чорних бездушних прямокутникiв, а насправдi - тут перед очима - яке воно
свiтле, красиве, сповнене живих барв! Широкi вулицi бiжать до сонячно©
слiпучо© рiчки, над кварталами строкато поблискують дахи, крiзь густу
зелень проглядають бiлi стiни будиночкiв, мов розвiшанi на деревах екрани.
Все мирне, святкове, затишне... Але Черниш зна , що то лише видимiсть
затишку: мiстечко розгромлене, перетворене в пустку. Щедра пiвденна
природа не встигла ще сво ю буйною рослиннiстю прикрити рани вiйни. То
тут, то там навiть неозбро ним оком видно проламану черепицю крiвель,
величезнi купи ру©н мiж деревами... Будувала, творила людина для щастя, а
чим усе обернулося?
Замислившись, вген не помiтив, як пiдiйшов до нього з-за спини Роман
Блаженно i, зупинившись, теж мовчки став дивитися вниз на мiстечко.
- Я б ©х не вбивав, -раптом промовив бо ць, i Черниш, здригнувшись,
оглянувся на нього сухими роз'ятреними очима.
- Кого?
- Отих гiтлерiв, антонесок, отих мiнiстрiв, яким не си-диться без
во н... Убити - що ж... Це мало. Я закував би ©х в ланцюги i водив би...
Нi, хай би отi дрiбнi сироти водили, що вони ©х, як макового зерна,
пустили по свiту. Хай би вони ©х водили по всiх дорогах i по всiх кра©нах.
Не -давав би ©м нi хлiба, нi води... Хай би, душогуб й, ©ли отой попiл
наших спалених хат... Гризли б оте закурене камiння... Я пiк би ©х
повiльно день при дню отим вогнем i залiзом, що вони послали супроти нас.
Щоб нажерлися то© вiйни, аби нiкому й не забажалося ©© вже нiколи!..
- Пектимем, - крiзь зуби процiдив Черниш. - Випiкатимем... Як пошесть.
| Блаженко, спитавши дозволу, сiв i собi на травi i знову, дивлячись
униз i мружачись, вiд чого його зморшкувате лице ще постарiшало, журливо
говорив:
- Але й того мало, мало!.. Ось Гай був... Такий славний хлопчина...
Молодий, моторний, совiсний такий. Чи вiн вижив свiй вiк? Чи вiн не хотiв
би подивитись на оте ясне сонечко? А вони йому... так!
I бо ць глибоко зiтхнув. Деякий час обидва сидiли мовчки.
- Яке то щастя дано людинi! - заговорив знову Блаженко, заворожений
картиною неосяжного свiтлого простору. - Отакий свiт!.. Скiльком би
вистачило!.. А що з того?.. Не вмi вона його спожити!
Блаженко глянув ненароком на молодшого лейтенанта скам'янiв: Черниш
плакав. Плакав, не помiчаючи власних слiз, втупившись суворим затуманеним
поглядом у зелене порожн мiстечко з бiлими екранами. Коли б його
запитали, чого вiн плаче, вiн не змiг би й вiдповiсти. Бувають хвилини,
коли ста тоскно за все, ста жалко всього на свiтi. "Всiх хочеться
приголубити", -не сходили йому з думки слова Гая.
Це були його першi й останнi сльози на вiйнi. Пiзнiше, iнодi згадуючи
©х, Черниш стидався сво © розчуленостi, не знаючи, що, може, це був якраз
найлюдянiший, найнiжнiший голос його молодого, ще не огрубiлого в боях
серця.
Подали команду рушати. Попереду пiшли, не розосереджуючись, стрiлецькi
роти, потiм штаб батальйону, потiм рота Брянського. Спускаючись униз,
Брянський i Сагайда про щось жваво дискутували, ковзаючись, мов хлопчаки.
по слизькiй травi. Зеленi матер'янi чобiтки Брянського зовсiм вилиняли за
цi днi.
"Вони вже все забули, все-все, - з докором подумав Черниш про офiцерiв.
- Невже i... Гая? Так швидко?"
Через кiлька днiв на маршi, коли вони ближче зiйшлися з Брянським,
Черниш нагадав йому про цей епiзод, про те, як вони пустотливо ковзались
по травi... Старший лейтенант замислився.
- Зна ш, вгене, - сказав вiн по деякiй паузi, вперше звертаючись до
Черниша на ймення. - Я бачив за цю вiйну багато чого. I багато чого
зрозумiв. Дума ш, ти не станеш таким? Вiд того, що тут побачиш, неминуче
ста ш або черствiшим, або мудрiшим.



XII

Тиргу-Фрумоський i Ясський укрiпленi райони противника були прорванi.
Триста п'ятдесят залiзобетонних оборонних споруд, що, здавалося, стали
непорушним залiзним валом вiд Пашканi до Ясс, тепер залишалися уже за
спиною наших бiйцiв. У прорив було введено ударнi вiйська 2-го
Укра©нського фронту, i вони, громлячи ворога, знищуючи його резерви, що
зустрiчались на шляху, незабаром вийшли до мiста Васлуй i, оволодiвши ним,
швидко просувались на пiвдень. Падали одне за одним мiста Роман, Бакеу,
Бирлад, Хушi. Вийшовши в районi Лопушна - Леушенi на рiчку Прут, вiйська
2-го Укра©нського фронту зустрiлися з вiйськами 3-го Укра©нського, якi
наступали всi цi днi з плацдарму бiля Бендер, на захiд уздовж знаменитого
Троянового валу, обходячи, таким чином, з пiвдня i пiвденного заходу
кишинiвське угруповання нiмецько-фашистських вiйськ. З' днавшись, вiйська
обох Укра©нських фронтiв наглухо замкнули кiльце навколо кишинiвського
угруповання противника. Почалось планомiрне, нещадне стискування цього
грандiозного кiльця, в якому опинились, крiм румунiв, 15 нiмецьких дивiзiй
з групи вiйськ "Пiвденна Укра©на". Розгорталась одна з найблискучiших битв
Велико© Вiтчизняно© вiйни. Кiлькома ударами нашi вiйська розрубали на
частини оточенi дивiзi© ворога, лiквiдуючи тi окремi клубки, що
продовжували жити, як живе деякий час порубана на шматки гадюка.
Кiнчилось, як вiдомо, тим, що жоден полк, жоден пiдроздiл з десяткiв тисяч
оточених не вирвався з кiльця.
День i нiч гримiло в районах Ганчешт, Мiнжира, Хушi, Бакеу. Червона
Армiя трощила оточенi ворожi дивiзi©. Тим часом iншi вiйська обох
Укра©нських фронтiв вели навальний наступ на центральнi райони Румунi©. До
складу одного з цих наступаючих з' днань 2-го Укра©нського фронту входив i
гвардiйський стрiлецький полк гвардi© пiдполковника Самi ва.
Вiйська, ринувши, як веснянi потоки з гiр, затопили всi шляхи, що вели
в глиб Румунi© на пiвдень i пiвденний захiд.
Уже дiйшли вiдомостi, що взято Кишинiв, Ясси, що Румунiя капiтулю , але
це були поки що тiльки чутки, певного бiйцi нiчого не знали. Iшли спiшним
маршем, днi i ночi, майже не вiдпочиваючи. I було дивно, що групи румунiв,
здавшись, бредуть назустрiч без конвою i ©х нiхто не чiпа , хiба що якийсь
веселий бо ць гукне:
- А, Романiя Маре! Шти рус шти?
- Рятуйся, хто як може, - в кукурудзу!..
А румуни брели, не вiдповiдаючи на жарти, мовчазнi й приховано радiснi,
деякi зовсiм роззувшись i впрiваючи пiд пузатими ранцями iз сво©ми
солдатськими злиднями. Видно було, що це йдуть хлiбороби й пастухи, яких
Анто-неску насильно вiдiрвав од рiдних шматкiв поля, продавши Гiтлеровi,
як гурти овець, на зарiз, ©м уже ввижалися домiвки, i вони поспiшали по
узбiччях шляхiв, даючи дорогу нашим колонам.
Потiм почали йти не тiльки без конвою, а й при повнiм озбро ннi.
Потяглись обози, артилерiя, та сама артилерiя, яка ще, може, кiлька днiв
тому била по нас з-за дотiв, а тепер покiрно ©хала назустрiч похiдним
стро м.
Бiйцi почали роздобувати коней.
Старшина мiнометно© роти Вася Багiров, енергiйний, тугий здоров'як з
монгольськими вузькими очима, кидався влiво i вправо, рiшучий, рвучкий,
запальний. Пiд час штурму, пiдвозячи до висоти мiни, старшина втратив усiх
сво©х коней: дина дорога, по якiй вiн гасав цiлу добу, весь час була пiд
вогнем. Брянський, хоча йому й шкода було втраченого транспорту, цього
разу не дуже дiймав старшину. Зрештою, в iнших пiдроздiлах полку було те ж
саме.
- На те бiй, - сухо сказав Брянський, радiючи в душi, що сам Вася, його
улюбленець, залишився живий. - Були б люди, а все iнше... буде.
Проте Багiров почував себе трохи винним перед командиром роти. Його
сумлiння ще бiльше мучило те, що Брянський не розпiкав його за понесенi
втрати.
Тепер Вася вирiшив будь-що поставити роту на колеса. Вiн про щось
по-змовницьки пошептався з Ха цьким, переморгнувся, потiм обидва шугнули
кудись, i невдовзi Хома з'явився в мiнротi, гордо сидячи в каруцi,
напнутiй брезентом i запряженiй добрячими ситими кiньми. В цi днi така
iнiцiатива вважалася справою грiховною, суперечила iнструкцiям, i
Брянський для порядку почав ганити бiйця, хоча пiдвода йому була вкрай
потрiбна. Бiйцi його вже другий день заливалися потом пiд важкими в'юками
з матерiальною частиною мiнометiв.
- Але порядок порядок, - нахмурився Брянський. - I вам, товаришу
Ха цький...
- Що ви, товаришу гвардi© старший лейтенант! - заволав Ха цький, щиро
вiдчуваючи себе невинним. - Хай бог милу , щоби я гарбав та
свавiльничав!.. Я тiльки сво забрав! Це ж нашi конi, чи то я вже не годен
©х впiзнати?.. З нашого колгоспу! Я би ©х i облупленими впiзнав!.. Два
роки ними зерно возив на станцiю.
- Спробуйте це комбатовi довести...
- А то я не доведу? Сам я ©м клички давав!.. Кличка цi © Весела, а цi ©
- Маринка!
- Це жеребець! - засмiявся хтось iз бiйцiв. Ха цькнй не розгубився.
- А то забороните менi жеребця кликати Маринкою?.. Тут ще десь i корова
в них моя, теж вiдберу, в душогубiв!
Саме в цей час побiля мiнометникiв проходив Самi в з румунським гладким
полковником, командиром капiтулюючо© частини. Загледiвши свого командира
полку, Хома виструнчився на каруцi i хвацько взяв пiд козирок. Брянський
запитав дозволу приймати транспорт. Самi в махнув на ходу рукою:
- Приймай... Писарi оформлять пiзнiше...
- Ба, не я вам казав ? - аж пiдскочив на радощах Хома. -По-мо му
вийшло! А жаль, що я тi © карети не захопив!
- Яко© карети, Хомо? - зацiкавились бiйцi.
- Там така файна була берлина, роззолочена вся!.. Сам буцiмто король
Мiхай у нiй ©здив...
- От би тобi, Хомо, та в королiвськiй каретi... Ха-ха-ха...
- Не встиг, братове: з-пiд носа трофейна команда вихопила... А, най
вашiй мамi!..
Брянський скомандував скласти на воза матерiальну частину. Бiйцi вмить
розв'ючились, i за кiлька хвилин мiномети вже лежали в каруцi, дбайливо
обмощенi сiном.
- Вйо© - гукнув Ха цький, поблискуючи бiлками. - Гаття на Букурештi!
Конi, видно, вiдчувши, що вiжки попали в мiцнi руки, ожвавiли, пiдняли
голови лебедями.
Втомлених цiлодобовим маршем пiхотинцiв охопило бажання швидше
пересiсти на коней. Саме як на те, назустрiч iшла кавалерiйська румунська
дивiзiя, граючи кiньми, виблискуючи новою збру ю. Доки десь там штабнi
писарi сушиили собi голови, як оформляти в паперах передачу капiтулюючими
вiйськами нашiй армi© засобiв пересування (така передача була передбачена
в актi про капiтуляцiю), сiрi вiд дорiжньо© кiптяви пiхотинцi з радiсним
галасом накинулися на остовпiлих кавалеристiв. Хiба могли вони,
перевтомленi останнiми боями, безупинним маршем, пропустити таку нагоду
одержати транспортнi засоби! Танкiстам, артилеристам, що заглиблювались в
Румунiю на важких бойових машинах, цi трофе© були нi до чого, а пiхотному
полковi вонi зараз пiдвернулись пiд руку аж он як до речi. Ворог тiкав не
оглядаючись, i його треба було доганяти. А мимо про©жджають, сунуть кiнвою
вiйська вчорашнього сателiта нiмеччини... Очi розгорялися, руки самi
тяглися до поводiв...
Сагайда з'явився в ротi на конi, нiби вроджений козарлюга. Чорна
кубанка його була збита на вухо.
-Чого ви спите? -гукнув вiн хрипко. -Нi чорта не нищиться!
I знову зник у веремi©. Повз Черниша пробiг схвильований Козаков.
- Привiт молодшому лейтенанту! - гукнув вiн на ходу. - Гайда по коней!
Це було саме те, чого й Чернишевi кортiло.
- Гайда так гайда!
Черниш незабаром опинився з Козаковим у самiй гущi. Румуни розтяглися
на кiлометр чи й бiльше, збилися кiньми на узбiччях дороги. Черниш бачив,
як якийсь хотинець, лаючись, тягнув за ногу з коня чужого сержанта, а той
безпорадно волав у простiр:
- Капiтуляцiя! Капiтуляцiя!
Пiдскочив Козаков, вiдiпхнув бiйця i гукнув сержантовi:
-_ Злазь!
Юнак сержант чорними, як вуглини, очима благальне глянув на Черниша:
- Домiне офiцер!..
Козаков шарпнув румуна за ногу:
- Злазь, мамалига!
Сержант випустив повiд цяцьковано© вуздечки i неохоче плигнув з коня.
- Сiдай, младшой! -гукнув Козаков Чернишевi. - А я собi зараз добуду!
Черниш, мить подумавши, легким рухом послав ногу в лискуче стремено.
Хтозна: може, це й справдi були пiд капiтулянтами тi самi конi, якi ще
недавно топтали поля за Днiстром? Такого не грiх i реквiзувати!
Сiдло нагадало Чернишевi ясне дитинство, гарячi степи Казахстану, де
вiн ©де на маленькому конi в батьковiй експедицi©...
- Домiне офiцер...
Черниш, вiд'©жджаючи, ще раз оглянувся. Чорноокий юнак стояв на тому
самому мiсцi. Розгублено тримав у руцi нагайку, мовби не знав, куди ©©
приткнути.
Назустрiч Чернишевi скакав охляп на баскому конi якийсь пiхотинець у
розстебнутiй шинелi, без пiлотки, з рiдкою сiрою борiдкою вiником. Вiн,
видно, нiколи не сидiв на конi i тепер, щоб не впасти, весь скоцюрбився,
по-кошачому вп'явся обома руками коневi у гриву. Трензелi впали, i кiнь
уже обiрвав ©х ногами - метлялись самi обривки. Запiнившись i хропучи,
схарапуджений кiнь летiв щодуху, вiн просто ошаленiв, став, як дикий,
вiдчувши в себе на хребтi незвичайного ©здця.
- Запини! -волав пiхотинець не сво©м голосом. -Запини, запини!
- Нiчого, потренуйся, старий! Чiпкiше, чiпкiше тримайсь! Ото тiльки що
вискубеш усю гриву! - I бiйцi аж за животи бралися, розважаючись кумедною
©здою.
I Черниш смiявся, бо вершник таки був незвичайний, здавалося, що
промчить отак старий, розвiваючи сво ю шинелею, через усю Романiю, через
степи i гори, i все волатиме й волатиме у безвiсть, благаючи невiдомо
кого:
- Запини! Запини! Запини!
Мiж пiдводами метушився Маковейчик. Вiн шукав собi транспорту, щоб
везти котушки з кабелем. Хлопець губився серед цього побаченого
ярмаркового багатства i не знав, на чому зупинитися. Нарештi, його увагу
привернула жовта гарненька тачанка. В нiй не було нiкого. Маковейчик
скочив у не© i вхопив вiжки. Кучер, що обiдав збоку, пiдбiг з ложкою в
руцi.
- О, будь ласка! - гукав вiн весело Маковейчиковi, i, зда ться, був
задоволений з того, що його звiльняють вiд цього осоружного тарантаса.
Тепер вiн уже напевне кiнчить з вiйною i повернеться додому. - Будь ласка,
товаришу!
Маковейчик, оглянувшись, мало не скрикнув з несподiванки. Перед ним
стояв, як йому здалося, той самий смаглюватий, з полупленим носом румун, з
яким вiн мав випадкову i конфузну зустрiч на висотi. Румун, усмiхаючись,
пояснював жестами, що вiн хоче лише забрати з тачанки сво _
господарство.
- На, на, забирай! - охоче погодився Маковей, сам викидаючи з тачанки
румунове багатство: ковдру, ранець, вблiзлу смушеву селянську шапку. -
Менi, крiм коней, нiчого не треба!
- Нуй бун герман, - белькотiв румун, радiсно пiдбираючи сво© статки. -
Нуй бун разбой. На самiм сподi тачанки лежали в сiнi пахучi яблука, ©х
румун вiдмовився брати, лишаючи Маковейчиковi на знак сво © прихильностi.
"Вiн мене не впiзнав!" - зрадiв Маковувейчик i вдарив по конях.
Йому було по-дитячому легко i гарно на душi. Сонце сяяло, конi iржали,
румуни, звiльнившись вiд них, як вiд тягаря, розкинулись поблизу
циганським табором i вже весело варили щось на бездимних вогнищах. Все
навкруги бурувало життям i щастям. "А може, це й не той? Чого йому тут
бути? А-а, вшистко дно!" Маковейчик швидко забув про румуна. Навколо
стояв веселий гармидер вселенського ярмарку. Син небо дзвенiло, суха
дорога курилась, лисий пiхотинець без пiлотки уже мчав з iншого кiнця на
сво му безтямному конi.
- Запини! - хрипло кричав вiн, як i ранiш, по-кошачому уп'явшись коневi
в гриву, а поли його шинелi розвiвались, мов величезнi сiрi крила.
- Тримайсь! - смiючись, вiдповiдали йому, i нiхто не зупиняв. - Коли
сiв, то тепер уже - куди понесе!
Протягом кiлькох годин, доки штабнi писарi нашвидку оформляли в паперах
передачу, всi уже пересiли на коней. У Брянського кожна обслуга дiстала
собi пiдводу. В третiй обслузi ©здовим сiв Блаженко-старший. Вiн ретельно,
по-хазяйськи вибрав коней i воза. Коням оглядав копита, заглядав у зуби.
Каруцу обiйшов з Денисом кiлька разiв, постукуючи пужалном на колесах.
- До Букурешта до©де?
- До©де.
Мiцнi колеса дзвенiли. Все ж, порадившись мiж собою, брати притягли
звiдкись ще й запасне колесо i його теж поклали на воза.
- Бо там, кажуть, пiде камiнь.
Все шосе тепер загримiло, заскрипiло, затупотiло. Пiдроздiли на ходу
шикувалися в похiдну колону. Командир полку Самi в щоразу обганяв ©© на
мотоциклi, задоволене оглядаючи з коляски бiйцiв i наказуючи командирам
якнайсуворiше стежити, щоб нiхто не вiдстав.
- Тепер хоч на край свiту, товаришу гвардi© пiдполковник! -не втерпiв
Ха цький, щоб i тут не висловитись. - Не втекти супостатам, доженем!
Гаття, алюр три хрести!..
Гримiла дорога, вставала курява, огортаючи бiйцiв сiрою хмарою. Тiльки
голови вершникiв виринали з не©, хитаючись ритмiчно - то вгору, то вниз,
то вгору, то вниз...
Могутнього потоку не вмiщало шосе, i багато верхiвцiв скакало обабiч
шляху прямо по хлiбах, з радiсним лементом, в бурхливiм чаду гонитви.
"Яке щастя бути в полку!" - думав Черниш, скачучи з
товарищами-офiцерами поперед сво © роти, i свиснув канчуком, забуваючи про
все на свiтi.



XIII

Мчали, не переводячи подиху. Бурею вривались у не-зруйнованi, чистi
мiста. Бiлi прапори на знак капiтуляцi© звисали з кожного ганку, з кожного
балкона. Черниш з гордiстю кидав погляди на цi символи покори, якi наче
стверджували його безмежнi права, законнiсть його волi i непереможну мiць.
Мiська публiка стiною стояла на тротуарах i, приголомшена, дивилась, як
з гуркотом проносились вулицею незнайомi вiйська - шумливi, нестримнi,
повнi енергi©. Вершники, сiрi вiд пилюки, обвiтренi суховiями пiвдня, з
потрiсканими губами, мчали по дзвiнкому асфальту, не стишуючи темпу, не
маючи часу зупинитись навiть попити води. Бо на стiнах мiських будинкiв
уже виростало величезне, в людський зрiст "Л" з товстою, як рука, стрiлою
дороговказу. Хтось уже промчав тут перед ними, хтось уже накреслив це "Л",
хоч вони, зда ться, йшли першi. Здавалося, що те "Л" само заздалегiдь для
них вироста на стiнах по ©хньому маршруту. I вони цокотiли й цокотiли по
мiських асфальтах, вилiтаючи знову в степ, i гнали, гнали коней, охопленi
шалом переслiдування ворога. Вiн же, уникаючи бою i поспiшно вiдступаючи,
ще бiльше притягував i дратував, як дратують мисливця свiжi звiринi слiди.
Якось надвечiр попереду встали м'якi силуети гiр, нiби вони виступили
непомiтно з блакитi самого небосхилу. За ними заходило сонце, пускаючи
високо пишнi, рум'янi стрiли по бiлих хмарах, i тi стрiли також,
здавалось, вказували ©м дорогу вперед, як грандiознi указки. Всю нiч без
зупину ©хали на тi гори. Тепер уже було ясно, що дивiзiя iде не на
Бухарест, як сподiвалися досi офiцери, а звернула i захiд, у
Трансiльванськi Альпи. Альпи!
Вони, здавалося, стояли тут, поруч, а бiйцям довелося де скакати день i
нiч, поки, нарештi, почали входити в гори. Незнайомi гори зустрiли ©х
рiзкою змiною температури. Спустився вечiр, i одразу похолоднiшало, хоч
удень була Iiестерпна спека. Сагайда, передавши бiйцевi коня, забрався iа
воза i швидко заснув. Вiн любив поспати i при найменшiй нагодi не
вiдмовляв собi в цьому.
I тепер, хоч колеса стрибали по камiнню i щось металеве доразу стукало
йому по головi, вiн спав i навiть бачив сон. Iому здавалося, що це
командир полку Самi в товче його Iсулаком по головi i наказу закинути
геть кубанку. Через шапку з козачим червоним верхом у Сагайди завжди
виникали конфлiкти з полковим начальством. Командир ролку, завзятий
патрiот пiхоти, органiчно не терпiв "модникiв", "кубанщикiв", як вiн
говорив, а Сагайда саме й належав до найзапеклiших "кубанщикiв". Кубанка
завжди сидiла на ньому чортом. Вiн ©© носив i в холод, приморожуючи вуха,
i в спеку, обливаючись потом. Командир полку, зустрiчаючи Сагайду, не на
жарт сварився на нього сво©м кулаком. Сагайда давав слово скинути i...
знову не мiг розлучитися з нею. "Потеряю я свою кубанку с беспокойной
буйной головой", - любив вiн спiвати в землянцi. Шовкун, похитуючись,
дрiма в сiдлi. Мокра, спiтнiла у день спина тепер замерзла: накидку вiн
тiльки-но передав Брянському, сказавши, що сам одягне шинель, хоч направдi
шинель його була десь глибоко закладена у возi до привалу ©© не добути. А
привалу все не давали. Дорога пiдiймалася вище i вище. Попереду в темрявi
рушилася, гаркотiла, звиваючись, безкрая людська рiка, текла не вниз, а
насупроти гiр.
- Це ти. Шовкун?-озвався якийсь вершник у темрявi, порiвнявшись з ним.
По голосу не можна було впiзнати, хто це, бо вершник хрипiв. Тут усi
похрипли, вiдколи вiйшли в гори з ©х стуленими джерелами та рiзкими
змiнами температури. Придивившись, Шовкун впiзнав Романа Блаженка. Роман
©хав у гострiй смушевiй шапцi, як у шоломi.
- Ти ж ©хав у каруцi? - здивувався Шовкун.
- А тепер там Дениса посадив, хай трохи перепочине... Вiн геть розбився
в сiдлi.
- Без звички воно, звiсно... А ти, Романе, в цiй шапцi наче румунешт.
- Добряча шапка! Чабанська... Це менi Хома дав. I де вiн ©х видира ?
- А пiлотка?
- Пiлотку я заховав у кишеню, бо ©ду й дрiмаю... Так i дивись, що
загублю... Вже багато ©дуть без пiлоток: погубили соннi.
- Вибились люди зi сну... А маршевi кiнця не видно.
- Дорога... Це вже Карпати, як ти гада ш. Шовкун?
- Це не Карпати. Це Альпи.
- Альпи? А де ж Карпати? Нашого батька в ту вiйну в Карпатах убито...
Сусiд, iдо з ним був, каже, що навiть братська могила е десь у горах.
- Де наших могил нема , Романе... Нашi люди скрiзь бували.
- Нам наче на роду написано - завжди всiх визволяти i всiх рятувати.
- А кому ж... Тут люди, бачиш, якiсь вутлi...
- А нiмець тiка - конем не догнати. ' - В горах зачепиться.
- Знов буде хрещення.
- Буде, ой буде!.. Нам тепер весь час вiд хрещення до хрещення.
- I самi охрестимось. I ©х охрестимо в кращу вiру.
- Вся вропа ниньки в Йордан вступа . Входить така, а вийде - iнакша.
- А ми також хiба такi вийдемо?
- А вийдемо?
- Вийдемо!
Хтось, проскакавши верхи мимо них, на ходу зiрвав з Блаженна шапку i
пошпурив ©© далеко вбiк.
- Хто то?
- Комбат наш...
- От тобi ма ш, - спокiйно сказав Блаженко, наче цього й чекав. Став
добувати з кишенi пiлотку.
- Вiн з усiх поскидав нево ннi шапки, - усмiхнувся Шовкун. - Скрiзь у
кюветах лежать.
- Та я ж ©© тiльки вночi одягав. Удень я знаю, що не можна.
- Нi, тобi, Романе, в пiлотцi бiльше личить... В шапцi ти... на чабана
схожий. А на нас, як не кажи, вропа дивиться.
- То правда. Вона, гей, пильно зараз пригляда ться до та
примiря ться... Що це, мовляв, за солдати прийшли, що воно за люди...
- Нелегко, видно, було i ©й тут, вропi. Розтерзали звiри,
назнущалися... Тiльки вiд нас порятунку й жде.
- Але ж зимно!
- Я сам геть зазябаю...
Незважаючи на лютий холод. Шовкуна все бiльше хилило на сон. Тепло, що
йшло знизу вiд коня, при мно грiло й заколисувало. Темрява важчала, наче
самi гори змикалися над головою. Iнодi Шовкуновi здавалося, що кiнь iде не
вперед, а задку . "Що за мана?" - стрiпу Шовкун головою, щоб розiгнати
сон. Але через хвилину йому знову зда ться, що кiнь ступа назад, немов
чимось наполоханий.
Пере©хали убрiд бистру гiрську рiчку i знову ввiйшли в шосе, як у
тунель.
Опiвночi зiрвався вiтер. По скелях загули сосни. Загули похмуро, глухо,
мов бандури.
- Вже, либонь, противник недалеко, - обiзвався Блаженко.
Шовкун сопiв у сiдлi i не чув його. Серед темно© ночi попереду
несподiвано пiднялася багряна заграва, сягаючи хмар. Чим вище пiдiймались
бiйцi, тим заграва перед ними ширшала, розросталась, поки, нарештi, стало
видно, що горить високий мiст над якоюсь гiрською рiчкою. Полум'я билось у
вiтрi величезним червоним птахом. Похмурi вiдблиски лягали на гори, на
сосни, на скелi. Скоро заграва осяяла й обличчя бiйцiв, що ©хали ©й
назустрiч, суворо ©© розглядаючи. Скомандували привал.
Сагайда прокинувся вiд того, що пiдвода зупинилась i його перестало
товкти в голову металевою нiжкою лафета. Якби ще товкло, то спав би.
Висунувшись з-пiд шинелi, Сагайда в першу мить не мiг збагнути, де вiн.
Чому цi скелi в багристих переблисках, чому гудуть сосни, чому гуде й
трiщить якийсь вогняний мiст?
- Коня вiдрiзали! - хрипко закричав хтось поблизу. - 3 поводом
вiдрiзали! Остався, як ти, боже, бачиш!
Почувся смiх, жарти, брязкiт казанкiв. Тепер Сагайда зрозумiв, що це не
сон, а все наяву. Встав з каруци, розминаючись м'язами, тремтячи всiм
тiлом вiд гiрського холоду. Збоку при смолоскипi дво бiйцiв кували коня.
Вони поспiшали, раз по раз поглядаючи у бiк кухнi, бо турбувались, що за
роботою не встигнуть попо©сти. Так було на кожнiм привалi: замiсть ©сти,
голоднi бiйцi насамперед кидалися кувати коней. Пiдкови губилися щодня, а
"босий" кiнь не мiг пройти тут по камiнню i десятка кiлометрiв.