Страница:
- Ви не нiяковiйте, будьте задиракою, тримайтеся зухвалiше, - повчав
вiн Черниша, - а то вам будуть наступати на пальцi. Безперечно, вам усе
тут незнайоме, дивне, я знаю. Я сам тiльки рiк, як випурхнув з академi©.
Так, я академiк, будь ласка! Я певен, що вам сподоба ться наша сiм'я. У
нас ви скоро змужнi те, у нас люди швидше зростають, анiж в тилу, якщо,
звичайно... Але ж, я гадаю, ви не з полохливих?
- Бiй покаже, товаришу гвардi© пiдполковник! - вiдповiв Черниш,
заливаючись рум'янцем. Воронцов раптом повернув голову i подивився на
Черниша з-пiд сво©х кошлатих, рудих, нiби вицвiлих на сонцi брiв.
- Комсомолець? - запитав Воронцов, хмурячись.
- Так точно, комсомолець, товаришу гвардi© майор! - схопився Черниш зi
стiльця.
- Сядьте, - сказав Воронцов i одвернувся до стiни.
- Бiй, бiй - це для нас найкращий атестат, - провадив далi Самi в. -
Вiдвага, хоробрiсть - найвища якiсть в людинi. Принаймнi я вважаю
справжнiми людьми тiльки хоробрих. Ви спортсмен?
- Альпiнiст, товаришу гвардi© пiдполковник.
- Чудово! Це одразу видно: жилавий, легкий. Це вам придасться... в
Альпах.
Чернишевi радiсно захопило дух:
- А ми й там будемо?
- Будемо! Будемо, гвардi© молодший лейтенант ("Гвардi©!" -подумав
Черниш), скрiзь, скрiзь! Нашi крила тiльки розгортаються!
- А наступ скоро, товаришу гвардi© пiдполковник? - не втримався Черниш,
хоча розумiв, що питати про це не зовсiм тактовно. Самi в i Воронцов
переглянулися i разом посмiхнулись. Посмiшка змiнила обличчя Воронцова i
наче всього опромiнила. Здалося, що Черниш уже бачив майора колись давно,
i вiдчув тепер себе з ним невимушене й вiльно.
- Який нетерплячий, га? - заговорив Самi в. - А ви готовi?
- Готовий,товаришу гвардi© пiдполковник!
- Добре. Не турбуйтесь: наш по©зд рушить точно за графiком. Хвилина в
хвилину, саме тодi, коли буде треба. Вас до Брянського? В третю мiнометну?
Чудово! Брянський - ветеран полку, сталiнградець-комунiст, культурний
офiцер, в минулому студент, зда ться, з Вiтебська...
- З Мiнська, - поправив Воронцов, повiльно закриваючи очi втомленими
повiками.
- Так, так, точно - з Мiнська! Золота голова! Коли кiнчимо вiйну, я
його обов'язково направлю в академiю. Його мiсце - там. Ти як дивишся на
це, майор?
- Не поспiшай, - вiдповiв Воронцов з заплющеними очима. - Вiйна ж не
сьогоднi кiнча ться? - I пiсля паузи сам собi вiдповiв: - Нi.
Прощаючись, Самi в на мить задумався i, нiби мiж iншим, запитав
Черниша:
- Нам, до речi, потрiбен ПНШ-3. Що ви сказали б, якби я...дам
запропонував?
Черниш почервонiв. Хоч йому i сподобалась пропозицiя пiдполковника,
але, дивлячись довiрливо й щиро Самi ву в вiчi, вiн одповiв:
- Дуже дякую, товаришу гвардi© пiдполковник, але краще я пiду на взвод.
Менi вже й так соромно, що я досi не брав безпосередньо© участi...
- Розумiю, розумiю, - перебив командир полку, беручи його за плече,
немов Черниш саме сво ю вiдмовою став йому дорожчий. - Бажаю успiху в
наступних боях...
Воронцов витяг з-пiд кожуха свою гарячу руку i подав ©© Чернишевi.
Рукав спiдньо© сорочки закотився на руцi аж по лiкоть, i майор видався
Чернишевi цивiльним, як батько.
- Ми ще зустрiнемось, - сказав майор сухими губами. - Перед нами
дорога... далека i... дуже вiдповiдальна. Потiм майже пошепки Воронцов
додав:
- Так ви готовi?
- До всього готовий.
Черниш i справдi почував у собi готовнiсть, небезпеки його не лякали,
дороги кликали, хоча нiхто не мiг би сказати, чи далеко вони його
поведуть, чи обiрвуться десь тут, неподалiк цього низького блiндажа, що
загубився серед горбатих просторiв зелено© Румунi©.
Вийшовши, Черниш якусь мить мiркував, куди йому рушати. Ще в штабi йому
розтлумачили, як знайти третiй батальйон, i тепер вiн рушив у тому
напрямку - попiд занедбаним залiзничним насипом.
Проходячи повз штаб, що розмiстився у бетонованому вi-адуцi пiд
залiзницею, Черниш побачив запорошеного зв'язкiвця, який прив'язував до
дерева гриватого бiлого коня.
Напередоднi Черниш зустрiчав цього бiйця в дивiзi©, щось питав тодi в
нього, i тепер бо ць козирнув йому, вже як давньому знайомому. Чернишевi
стало при мно.
З вiадука вискочив заклопотаний начальник штабу з якимись паперами пiд
пахвою й одразу ж задер голову, обстежуючи небо, чи нема там румунських
"музикантiв". Раптом погляд начальника зупинився на коневi, припнутому до
дерева. Штабник вирячився на нього, як на щось жахливе, неймовiрне, i,
за©каючись вiд хвилювання, накинувся на бiйця:
- Чо-чому кiнь бiлий?! - Певно, вiн хотiв сказати, чому бiлий кiнь не
замаскований.
Бо ць мовчав, весело кусаючи губу.
- Я вас пи-та-ю, - тряс штабник папкою бiйцевi перед носом, - чому кiнь
бiлий?
Зв'язкiвець виструнчився i вiдповiв з лукавою чiткiстю:
- Не знаю, товаришу гвардi© майор, чому кiнь бiлий! Може, з-пiд бiлого
жеребця!
Черниш засмiявся i пiшов, не чекаючи кiнця розмови. Починалося нове
життя з новими стосунками, з новими iнтересами.
Стежка звивалась у високiй травi попiд насипом. Тепле повiтря навкруги
було напо не густими пахощами степових квiтiв. Дрiмали пашнi, млiючи в
сонячнiй духмяностi. Посеред хлiбiв бiлiла розвалена залiзнична будка,
навколо не© стирчали обчухранi снарядами стовбури дерев. З-за будки
вдарило трупним смородом.
IV
- Гвардi© молодший лейтенант Черниш - у ваше розпорядження.
- Гаразд. Опустiть руку.
Командир мiнроти вiдклада газету вбiк i застiба комiр. Шия в нього
по-дiвочому красива, нiжна й така бiла, наче вiн нiколи не виходить з цi ©
землянки на сонце.
- Менi вже дзвонили вiд "хазя©на", - продовжу командир роти i, подаючи
руку Чернишевi, теж бiлу й тверду,
рекоменду ться: - Гвардi© старший лейтенант Брянський.
Вони сiдають на брустверi бiля входу в землянку i, обмiнюючись
незначними запитаннями, пильно вивчають один одного. У Брянського юнацьке
вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе. З-за довгих
бiлих вiй уважно дивляться голубi, без блиску, очi.
Передвечiрнi сутiнки спадають у лощину. Попiд насипом стро м проходить
взвод з лопатами, ломами й кайлами на плечах. Важко гупаючи, бiйцi
зупиняються навпроти Брянського. Кремезний, товстолиций лейтенант хрипким
басом доповiда командировi мiнроти, що перший взвод повернувся з робiт.
Брянський, з туго перетягнутим станом, з бiлявою пишною чуприною, сто©ть,
облитий променями призахiдного сонця. "Як соняшник у цвiту", - дума
Черниш про нього. Брянський, уважно вислухавши рапорт, пита , чи не забули
часом лопат на мiсцi роботи. Запису , скiльки кубометрiв викопано. Нарештi
дозволя розпустити взвод. Черниша знайомить з лейтенантом Сагайдою,
командиром першого взводу.
- Ти також ванькою-взводним? - цiкавиться Сагайда, оглядаючи Черниша
без церемонiй. - Давай, давай, буде, врештi, i менi полегкiсть...
- Пiсля вiйни, - дода Брянський.
Пiшли оглядати вогневу позицiю. Вона, розгалужуючись, як корiнь, на всi
боки, розкинулась попiд насипом ячейками i ходами сполучень. В ячейках,
вкритi маскувальними сiтками, стоять мiномети, уважно дивляться в ясне
румунське небо. Бiйцi, здебiльшого вусатi, статечнi чоловiки, загледiвши
офiцерiв, зриваються на ноги i завмирають в готовностi.
Вони з останнього поповнення, яке Брянський сам добирав i сам навчав,
поки стояли в оборонi. Бiйцi - переважно вiнницькi, подiльськi,
надднiстрянськi колгоспники - слухнянi й працьовитi. Тут були односельцi,
сусiди, навiть дво братiв. Усi вони трималися вкупi, жили ще спiльними
спогадами про домiвку та про запасний полк. Ще кликали один одного на
ймення:
- Агей, Хомо!
- Що-бись ма ш казати?
- Де ти запорпав паклю? Так, нiби пита :
- Де ти поклав вила?
Здавалось, вони так цiлим колгоспом i прийшли сюди i, замiсть орати або
сiяти, взялися за кутомiр-квадрант, за нову, незнайому науку. Проте вони
©© опанували досить хутко, i Брянський був цiлком задоволений сво©ми
вусатими вихованцями.
- Я не помилився, добираючи саме цих вусачiв з поповнення, - казав вiн
тепер сво©м офiцерам. - Вони сумлiнно ставляться до працi, а це на фронтi
так само необхiдно, як i десь на заводi. Мiж iншим, ви помiчали, з кого
виходить найбiльше геро©в у бою?
- З колишнiх безпритульних, - сказав Сагайда. - З бiломорканальцiв.
- Зовсiм нi, - заперечив Брянський. - Я, навпаки, знав чимало таких, що
в тилу, як то кажуть, на ходу пiдметки зривали, а тут, перед лицем смертi,
ставали жалюгiдними боягузами. Найкращi во©ни - це вчорашнi робiтники,
шахтарi, комбайнери, трактористи, взагалi люди чесних трудових професiй.
Адже вiйна - це насамперед робота, найтяжча з усiх вiдомих людинi робiт,
без вихiдних, без вiдпусток, по двадцять чотири години на добу.
- Товаришi, - сказав Сагайда, як перед аудиторi ю, - ви прослухали
коротку iнформацiю наукового працiвника, дослiдника проблем вiйни, гвардi©
старшого лейтенанта Брянського. У кого запитання?
- Давай, - сухо посмiхнувся Брянський. - Валяй! Цi © ночi Черниш довго
не мiг заснути. У землянцi було жарко. Поруч хропiв Сагайда, вiн весь
пашiв i, миркаючи увi снi, щоразу закидав на Черниша важку, гарячу руку,
намагаючись обiйняти. На протилежних нарах рiвно дихав Брянський. Мiсячне
сяйво стелилося через порiг землянки, зникаючи кожного разу, коли понад
блiндажем проходив вартовий. У головах Брянського сидiв телефонiст, тихо
мугикаючи якiсь нiжнi мелодi© i раз у раз викликаючи когось:
- "Зоря", "Зоря", я "Грiм" - повiрка. I знову наставала така тиша, що,
здавалось, настороженi кроки вартового чути-на весь свiт.
Черниш лежав з широко розплющеними очима i дивився в перекриту рейками
стелю, згадував матiр, яка десь там, у гарячих краях за Каспiйським морем,
дума , певно, зараз про нього, може, уявляючи собi, як вiн кида ться сво©м
тiлом на амбразуру дота.
- Женю, - говорила вона йому при останнiй зустрiчi, - я знаю, який ти
бува ш запальний... гарячковитий до самозабуття. Ти занадто романтик.
Звичайно, я не раджу тобi бути поганим во©ном або ховатися за чужi спини.
Я знаю, що ти на це не здатний, i, може, саме за це найбiльше тебе люблю.
Будь таким, як ти , будь мужнiм, вiдважним, знищуй ©х, але, Женю,
хлопчику мiй... не кидайся власним тiлом на амбразуру дота. Бо, я знаю, це
такi, мабуть, як ти, кидаються. Але ж це так... жахливо!
Бiдна мати! Скiльки вона зараз передума ! А вiн лежить у спокiйнiй
землянцi, i вiйни нема, лише бiлий мiсяць на порозi, та лункi кроки
вартового, та якась дивна Зоря, що ©й молодий телефонiст раз у раз
засвiдчу свою готовнiсть.
I все ж Черниш вiдчував, що вiн досяг сьогоднi чогось незвичайного,
щось дуже важливе трапилося в його життi. Завтра вранцi вiн уже не йтиме
шляхом з ясними дороговказами, п'ючи студену воду з зелених криниць.
Вiднинi перед ним звiвся мур, i Черниш уперся в нього. Дороги всi попереду
зiмкнулися i вже нiкуди не йдуть, аж поки вiн сам не проб' той мур, щоб
скрученi, як пружини, дороги розправились i полетiли знову вперед з
дороговказами для iнших. Нi, тут не можна жалiти себе. Що було б, коли б
ми всi почали раптом жалiти себе?
Черниш стримано зiтхнув.
- Ви не спите? - подав голос телефонiст.
- Га?
- Та... кажу, дiвчата набридли, дзвонять i дзвонять...
- Чого ©м треба?
- Гвардi© старшого лейтенанта. I все не нашi позивнi:
якась "Берiзка", якась "Фiалка"...
- То розбуди його.
- Не можна. Старший лейтенант наказав вiдповiдати всяким фiалкам, що
його... нема.
V
Вранцi Шовкун, ординарець Брянського, вносить казанок, ложки, розстила
рушник i нарiза на ньому хлiб. Все це вiн робить з якоюсь особливою
селянською делiкатнiстю.
- Що там? - пiдводиться скудлачений Сагайда, щоб
заглянути в казанок. - Знову гвардi© горох! Здоров був, давно
бачились!.. Шовкун!
- Я вас слухаю.
- Я знаю, як ти мене слуха ш! Горiлка ?
- Сьогоднi не давали. Сагайда глибоко задуму ться.
- Так от знай, Шовкун, - каже вiн, позiхнувши, - твоя Килина взяла собi
приймака. Мiлiцiонера!
Сагайда уважно стежить, яке враження справлять його слова на ординарця.
Завжди пiсля такого жорстокого жарту лiтнiй бо ць почина блимати, як
дитина, очi його заволiкаються м'якою туманною вологою. I весь вiн також
м'якне, тане, нiяково посмiхаючись.
- Що ви. товаришу гвардi© лейтенант... Не може цього бути... У нас i
мiлiцi© нема поблизу. Вона вся в Гайсинi. Сагайда дума .
- Однаково, зв'язалася з бригадиром, - каже вiн. - Бригадир привiз ©й
соломи, а вона йому за це...
- Годi тобi, - спиня , морщачись, Брянський. Сiдають ©сти. Шовкун
сто©ть бiля дверей, i зда ться, що його зовсiм нема в землянцi. Взагалi,
вiн ма дивну властивiсть - зникати при очах, ставати зовсiм непомiтним i
нiколи нiкому не заважати. Але досить, зда ться. Брянському хоч увi снi
окликнути його, як Шовкун одразу тихо вiдгукнеться: "Я вас слухаю".
Сагайда ©сть, голосно жвакаючи. Пiсля ©жi йому хочеться закурити. Але
вiн зна , що в усього батальйону в цi днi пухнуть вуха без тютюну.
- Ти не куриш? - пита вiн Черниша.
- Нi.
- I не п' ш?
- Нi.
- I дiвчат не цiлу ш?
Черниш червонi .
А Сагайда вже почина нарiкати на Романiю. Злиденна нещасна кра©на!
Хати без димарiв, бо на димар Антонеску наклада податок. Тютюн не сiй, бо
це державна монополiя. Всi нашi недокурки визбирали по дорогах, а кажуть -
вропа.
Брянський теж потерпа без курива, але сто©чно зносить сво© муки.
Шовкун легким рухом зiбрав посуд, перемив, перетер, i хоча сам вiн
обертався повiльно, проте робота в його руках якось iшла сама собою,
швидко й до ладу.
Уже вiн все зробив i знову стояв вiльний та, переступаючи з ноги на
ногу, несмiливо поглядав на старшого лейтенанта, якого, видно, обожнював.
- Да, обкурились, - скаржиться, нарештi, i Брянський. - Хоч би раз оце
потягти.
-Товаришу гвардi© старший лейтенант, -зрадiвши, обзива ться Шовкун
сво©м ласкавим, проникливим голосом. - Я трошки маю... У конвертi
прислала...
- Килина? - кричить Сагайда. -Та чого ж ти мовчиш? Давай мерщiй!
Закурили.
- Шовкун! - гука Сагайда, пожадливо затягуючись. - Хiба це тютюн? Це
якась мерзота!
- То я трохи буркуну пiдмiшав, - виправду ться Шовкун. - Нашi хлопцi
всi буркун курять. Вiн пахучий. А румуни багато його розвели на сво©х
полях.
- Нудьга, - каже через деякий час Сагайда. - Ненавиджу оцi оборони.
Копай i копай без кiнця. Святе дiло наступ. Я тiльки тодi й вiдчуваю, що
живу, коли наступа мо. Черниш!
- В чiм рiч?
- Дай менi адресу яко©-небудь учительки або агрономшi.
Черниш диву ться.
- Для чого?
- Напишу ©й листа. Виллю душу.
Це в Сагайди манiя. Вiн пише багато, куди попало i кому попало, з
диною метою - одержати фотографiю. Якщо ж вiн досяга свого, то кiлька
днiв ходить, розмахуючи карткою, показу кожному свою дiвчину, яко© нiколи
не бачив i, напевне, нiколи не побачить.
- Але я знаю, - раптом дода вiн, хмурнiючи, - це вона не свою вислала.
- Чому не свою?
- Бо сама вона - ряба!
- Ти ж ©© не бачив.
- Все одно - ряба!!
Тодi його не чiпайте. Вiн сердито захова фото у свiй гаман i надовго
замовкне.
Чернишевi все це зда ться легковажним блюзнiрством.
- Я не розумiю, - каже вiн, - як можна писати людинi, яко© зовсiм не
зна ш?
- А що ж менi, по-тво му, робити? -кричить Сагайда. - Скажи, що менi
.робити? Добре, що в тебе там якась узбечка, якась там селям-алейкум, що
жде тебе, збираючи бавовну i спiваючи "Темную нiч".
- Кожного хтось жде.
- Кожного! Мене нiякий чорт не жде©
- А дома?
На обличчi Сагайди появля ться злiсна гримаса, а губи починають дрiбно
тремтiти.
- Мiй дiм, брате... вiтер розвiяв! I вiн розповiда свою iсторiю, давно
вже вiдому всьому полковi.
- Ти ж, мабуть, не зна ш, що наша дивiзiя носить iм'я мого рiдного
мiста, - з гонором каже Сагайда. - Не зна ш? Так уяви: це мо рiдне мiсто,
i менi ж самому випало його визволяти. Це вже скоро рiк вийде, еге ж.
Брянський?
- Через три тижнi - якраз рiк, - подумавши, каже комроти.
- Надвечiр зав'язався бiй, - з цього завжди почина Сагайда свою
iсторiю, - а опiвночi ми вже вступили i в мiсто. Нiмцi за Днiпро драпали.
Зайшли ми - все трiщить, горить, валиться. Вiдпросився я то© ночi в
Брянського... Краще б ти мене був не пустив тодi, Юрко!.. Iду мiстом,
наших бiйцiв мало, цивiльних - зовсiм нiкого, аж моторошно. А вулиця вся
горить... I впiзнаю ©©, i впiзнати не можу: i рiдна вона менi, i вже якась
чужа, страшна. Я нiколи не бачив тако© моторошно© червоно© ночi!.. Звернув
до заводу проходжу в ворота, де тисячi разiв проходив. Порожнi обгорiлi
коробки будiвель, над цехами звиса погнута арматура, а внизу пiд нею
висять авiабомби, як чорнi смаленi свинi. Не встигли ©х пiдiрвати... тi.
Кiнотеатр у парку догора , кожне дерево освiтлене, кожну гiлку видно. А
там же я колись... i сидiв, i обiймав, i пригортав... Чортма! Чортма
нiчого! Свiжi смердючi вирви та якийсь дрiт пiд ногами плута ться!..
Приходжу на околицю, на мiсцi нашого будинку - кучугура цегли та попелу,
та й усе то було мо щастя, брате! Попошукав, поки таки знайшов в одному
льоху знайомих сусiдок - позгиналися, трясуться, впiзнати мене не можуть.
Довго переконував ©х, що я справдi Володька Сагайдин, той, вiд якого всi
паркани колись трiщали. "Як ти змужнiв!" (тобто постарiв). "Як ти
змiнився!" - "Де мо©?" -питаю. Батько, кажуть, ще зимою сорок першого
пiшов десь на село з тачкою по хлiб та й не вернувся. Чи десь умер, чи
снiгами в дорозi замело. А сестру в Нiмеччину вивезли. Писала, кажуть, iз
Гамбурга, ще як була там на бiржi. "А де ж, питаю... Муся?" Була така
сусiдка, лаборанткою працювала у нас на заводi. "Еге, кажуть, Муся...
Муся... За коменданта вийшла!" - "Як вийшла?" - "Та так... Чи з охоти, чи
з принуки, а вийшла i ви©хала з ним..."
Деякий час усi сидiли задумавшись. Потiм Сагайда враз стрiпнув головою,
одкинув чуба назад.
- Гаразд. За все поквита мось. За все, за все! Ще заплачеш ти,
Нiмеччино, кривавими сльозами. Все тут перетопчемо!
- Ми не дикi конi, щоб усе топтати, - з несподiваною рiзкiстю вiдрубав
Брянський. - Не такими нас ждуть.
- Знаю, знаю, ти одразу почнеш пiдводити базу, - вiдмахнувся нервово
Сагайда. - Не бавитись же ми прийшли сюди!.. Скажи, Шовкун?
Шовкун саме чистив у кутку автомат, видно, не второпав, про що йшла
мова.
- Скажи, правду я говорю?
Бо ць боявся Сагайди, як напастi, i тому, глянувши спочатку на
Брянського, чи той не сердиться, нарештi згодився:
- Аякже, слухаюсь.
Проте ця слухнянiсть не заважала дотепному Шовкуновi увечерi вiд душi
кепкувати з Сагайди в колi найближчих сво©х землякiв.
VI
Вечори в ротi, якщо вона не йшла рити транше© або тягати шпали для
перекрить, перетворювались на справжнi духовнi бенкети, на якiсь чарiвнi
плавання з завмиранням серця по океанах далекого, мирного, iнтимного.
Повний мiсяць у небi, сторожка тиша на землi... В цi мiсячнi вечори
бiйцi вилазять iз сво©х нiр i збираються в травi за брустверами ходiв
сполучень. З тилу до само© вогнево© пiдходить степ, бiйцi лежать бiля
нього, як на березi великого пахучого моря. Високе небо незнайомого
пiвдня, терпкий аромат близького поля дiють на бiйцiв, мов якийсь чарiвний
трунок: зникають деннi сварки, вгамовуються пристрастi, всi стають ближчi
мiж собою, одвертiшi, мирнiшi, тихiшi.
- Хто буде цi жита жати? - чути задумливий голос. - Мабуть, осиплються
i зогниють на пнi.
- Там не стiльки хлiбiв, скiльки меж та бур'янiв.
- Тут комбайном i робити нiяк.
- Що ж у них i родитиме, як не кукiль, коли сiвозмiни нема. Я бачив -
на кукурудзi знову кукурудзу садять. Сяк-так мамалига росте.
- Не обробляють землю, а тiльки мучать.
- А казали: культура!
- Культура: закони бубном вибивають. Ходить кала-тайло по селу, б' в
бубон i вигуку новi якi-небудь укази. А баби посхиляються на тини та й
слухають.
- Вивiсив би на стiнi та й, будь ласка: хай собi читають...
- Начитають! Темнота у них по селах... I шкiл мало, i лiкнепiв нема...
- Темнi-темнi, а от по сво©х Бiбулештах не б'ють.
- Значить, у них там командир батаре© земляк, i йому шкода свого села.
- Вигадуй. То вони бояться нас дратувати. Спокiйно, розважливо тече
розмова.
- Дивись, Iване, - каже один, лежачи на животi i погладжуючи шкарубкою
долонею травинку, освiтлену мiсяцем. - Дивись, i тут росте спориш! Зовсiм
такий, як i в нас.
- Земля скрiзь пiд нами одна.
- I сонце над нами однаково свiтить...
- Ходив я сьогоднi, братцi, по обiд через транше© першого батальйону.
Ой леле! Там цiле пiдземне мiсто спорудили. Якби не указки, заблудився б,
як у лiсi. Одна стрiлка в ту роту, друга в ту. Та - на БеО, а та - в
ленкiмнату.
- Добре, що указки.
- Що воно значить оте наше "ел"?
- Може, Ленiн?
- Попав. То прiзвище нашого генерала, командира дивiзi©.
- А як же його?
- Скажуть...
- А коли хто спита ?
- Скажеш - людина, та й усе. Людина теж на "ел" почина ться...
- Недавно румунешти на наше БеО наступали. Але там молодцi, не
розгубились: пустили в самi транше©, а потiм перебили майже всiх саперними
лопатками.
- Бува , чого ж... Братова приймила приймака, а вiн без ночi не
тутешнiй, пожив три днi, та й шукай вiтра в полi...
- А чули, що розвiдники гомонять? Буцiмто скоро пiдемо наступати.
- Як ходив я вчора з старшиною на склад, то добре все собi окмiтував.
Ой, скiльки там гармат за. горою, - не годен перерахувати! А хлопцi все
такi буцматi та, видно. бувалi. Вже кажуть, тi ©хнi доти всi в нас на
картах зазначенi. I кожен ма свiй номер i навiть кличку.
- I кличку? То вже брешуть.
- I вже пристрiляний кожен дот. Як почнуть артпiдготовку -- кожна
батарея зна , по якому ©й цiляти. Та по тому,а та по тому, гатитиме йому в
лоба, аж поки-вiн i не лусне!
- Снаряди ©х не беруть. Сюди Малиновський тисячу лiтакiв пустить. Щоб
на кожен дот i лiтак.
- Кажуть, нiбито цi доти тягнуться вiд самих Карпат аж до Чорного моря.
Всуцiль, як ота лiнiя Маннергейма.
- Це ©м нiмецькi iнженери набудували.
- Падлюки! У мене хату пустили з димом.
- А я замурував був у хижi дочку вiд Германi©, то в управi так шмагали,
що - вiрите? - шкура на менi полопалася.
- Признався?
- Дзуськи!
- А мого Василька не чути. Був у Рурi десь, а тепер i зовсiм не чути.
Розвезли, розмикали наших дiтей по всенькому свiту. Всiм вони гарнi, доки
молодi, та здоровi, та цвiтуть, якмак... Шукай тепер, а де шукати? Може,
давно вже розбомбили союзники.
- Кому яка доля, братцi!..
- Руки я, звiсно, не хотiв би збутися, бо то дуже кепсько - адже я
тiльки двi зими до школи ходив, одною головою важко було б жити. А без
ноги, ©й-право, не страшно.
- А як спати?
- Байдужки: жiнка сама скидала б дерев'янку. При цьому хтось вкида
дотеп, всiм ста весело, i бiйцi смiються довго, вволю i не хапаючись,
нiби ©дять.
Коло штабу батальйону стиха заграв акордеон, заспiвав
сво©м при мним голосом загальний улюбленець Льоня Воиков, комсорг
батальйону:
Как устал боец, дремлет война...
З командирсько© землянки мiнроти вийшли офiцери i, про щось жваво
розмовляючи, попрямували на музику.
- Файнi хлопцi, - зауважу один, дивлячись услiд офiцерам.
- Замолодi тiльки.
- Молодi, та раннi. Зна ш, скiльки вже Брянський у цьому полку? Вiд
його заснування. Шiсть раз поранений.
- Тож-то вiн i бiлий такий: видно, кров'ю зiйшов на операцiях.
- А Сагайди не влучиш: коли - добрий, а коли - як звiр. Особливо не
люблю, як вiн мерзить за те, що наркомiвсько© норми не дають... Начебто я
винен... Або ще про мою Килину всяке верзти почне...
- Що йому до тво © Килини? Хай краще сво © пильну ...
- Зате в бою з ними буде надiйно. Обстрiлянi, не пiдведуть.
- А цей новий, чорнявенький-не кавказець часом? Джеркотiв сьогоднi
по-якомусь з Магомедовим.
- Який там кавказець: Черниш... З наших укра©нських вiн, iз тих, що на
заслання ©х при царевi гнали. Батько його нiбито революцiйним студентом
був...
- Такий поштивий i бiйцiв назива на "ви".
- Це попервах: потiм тикатиме.
- Як вiн спитав на полiтзаняттi, хто скурив газету, я хотiв збрехати,
що не бачив, але не мiг. Якось тобi наче всередину дивиться.
- А моя пише: хлiба стоять, як сонце. Ввiйдеш - _i з головою пiрна ш...
Нiколи, каже, Грицю, не забуду я часи нашого щасливого прожитку, лiта нашi
молодi©. Як вийду, каже, надвечiр за ворота з сином на руках, стану, а
теплий вiтер вi з пiвдня, то й зда ться менi, що то вiтер iз само©
Романi©, вiд тебе, Грицю!..
VII
Щодня рота займалась бойовою i полiтичною пiдготовкою за планом,
складеним Брянським. Командир роти не допускав найменших вiдхилень - так,
нiби рота стояла десь у мирних таборах, а не на передових позицiях, пiд
ворожою висотою, серед цього гарячого пiвденного степу. Полiтнав-чання з
бiйцями Брянський провадив завжди сам.
- Я вестиму роту в бiй, - говорив вiн, - i я зацiкавлений бiльше за
всiх у тому, щоб вона була вихована як слiд, згуртована й дружна, щоб не
пiдвела нi себе, нi мене.
Вiд того як я ©© виховаю, залежить не тiльки те, як вона викона свiй
бойовий обов'язок. Зрештою, вiд цього залежить i мо власне життя. Я мушу
виховати ©© так, щоб у всяких обставинах мiг цiлком покластись на не© i
вiрити ©й, як собi.
Сьогоднi в ротi бурхливий день. Парторг батальйону принiс, екстрений
випуск листiвок про подвиг Самiйла Полiщука, який у бою пiд Яссами знищив
власноручно шiсть ворожих танкiв. По телеграфу прийнято з Москви Указ
уряду про присво ння Полiщуковi звання Героя Радянського Союзу. Слава про
невiдомого досi нiкому рядового бiйця стрiлецько© роти за кiлька днiв
облетiла весь 2-й Укра©нський фронт.
У пiдроздiлi Брянського на цю подiю вiдгукнулися особливо жваво:
Полiщук був земляком багатьох бiйцiв роти. Це був не якийсь казковий,
маловiрогiдний богатир, а близька ©хньому розумiнню людина, звичайний
вiнницький колгоспник-тракторист, що прийшов на фронт, як i багато бiйцiв
роти Брянського, з останнiм поповненням. Ще недавно Полiщуковi, як i ©м,
жiнка, мабуть, приносила в запасний полк пироги й самогон у простiй
селянськiй торбi.
Командир третьо© обслуги Денис Блаженко, високий кряжистий мовчун, з
завжди насупленими чорними бровами, заявив раптом, що вiн зна Полiщука
особисто, бо ще задовго до вiйни вчився разом з ним на курсах трактористiв
у Ямполi. Це ще збiльшило загальне збудження.
- Який же вiн собою? Силач? Борець? Шибайголова?
- Звичайнiсiнький собi чоловiк, - вiдповiдав Блаженко, хмурячись, -
такий, як би й я. Сумирний був i не забiяка.
- Справа ж не в тому, силач вiн там чи нi, - терпляче пояснював
Брянський змiст подвигу. - Головне, що вiн не розгубився в рiшучу хвилину.
Часи танкобоязнi, видно, таки справдi минули. В чому тут рiч? Все дуже
вiн Черниша, - а то вам будуть наступати на пальцi. Безперечно, вам усе
тут незнайоме, дивне, я знаю. Я сам тiльки рiк, як випурхнув з академi©.
Так, я академiк, будь ласка! Я певен, що вам сподоба ться наша сiм'я. У
нас ви скоро змужнi те, у нас люди швидше зростають, анiж в тилу, якщо,
звичайно... Але ж, я гадаю, ви не з полохливих?
- Бiй покаже, товаришу гвардi© пiдполковник! - вiдповiв Черниш,
заливаючись рум'янцем. Воронцов раптом повернув голову i подивився на
Черниша з-пiд сво©х кошлатих, рудих, нiби вицвiлих на сонцi брiв.
- Комсомолець? - запитав Воронцов, хмурячись.
- Так точно, комсомолець, товаришу гвардi© майор! - схопився Черниш зi
стiльця.
- Сядьте, - сказав Воронцов i одвернувся до стiни.
- Бiй, бiй - це для нас найкращий атестат, - провадив далi Самi в. -
Вiдвага, хоробрiсть - найвища якiсть в людинi. Принаймнi я вважаю
справжнiми людьми тiльки хоробрих. Ви спортсмен?
- Альпiнiст, товаришу гвардi© пiдполковник.
- Чудово! Це одразу видно: жилавий, легкий. Це вам придасться... в
Альпах.
Чернишевi радiсно захопило дух:
- А ми й там будемо?
- Будемо! Будемо, гвардi© молодший лейтенант ("Гвардi©!" -подумав
Черниш), скрiзь, скрiзь! Нашi крила тiльки розгортаються!
- А наступ скоро, товаришу гвардi© пiдполковник? - не втримався Черниш,
хоча розумiв, що питати про це не зовсiм тактовно. Самi в i Воронцов
переглянулися i разом посмiхнулись. Посмiшка змiнила обличчя Воронцова i
наче всього опромiнила. Здалося, що Черниш уже бачив майора колись давно,
i вiдчув тепер себе з ним невимушене й вiльно.
- Який нетерплячий, га? - заговорив Самi в. - А ви готовi?
- Готовий,товаришу гвардi© пiдполковник!
- Добре. Не турбуйтесь: наш по©зд рушить точно за графiком. Хвилина в
хвилину, саме тодi, коли буде треба. Вас до Брянського? В третю мiнометну?
Чудово! Брянський - ветеран полку, сталiнградець-комунiст, культурний
офiцер, в минулому студент, зда ться, з Вiтебська...
- З Мiнська, - поправив Воронцов, повiльно закриваючи очi втомленими
повiками.
- Так, так, точно - з Мiнська! Золота голова! Коли кiнчимо вiйну, я
його обов'язково направлю в академiю. Його мiсце - там. Ти як дивишся на
це, майор?
- Не поспiшай, - вiдповiв Воронцов з заплющеними очима. - Вiйна ж не
сьогоднi кiнча ться? - I пiсля паузи сам собi вiдповiв: - Нi.
Прощаючись, Самi в на мить задумався i, нiби мiж iншим, запитав
Черниша:
- Нам, до речi, потрiбен ПНШ-3. Що ви сказали б, якби я...дам
запропонував?
Черниш почервонiв. Хоч йому i сподобалась пропозицiя пiдполковника,
але, дивлячись довiрливо й щиро Самi ву в вiчi, вiн одповiв:
- Дуже дякую, товаришу гвардi© пiдполковник, але краще я пiду на взвод.
Менi вже й так соромно, що я досi не брав безпосередньо© участi...
- Розумiю, розумiю, - перебив командир полку, беручи його за плече,
немов Черниш саме сво ю вiдмовою став йому дорожчий. - Бажаю успiху в
наступних боях...
Воронцов витяг з-пiд кожуха свою гарячу руку i подав ©© Чернишевi.
Рукав спiдньо© сорочки закотився на руцi аж по лiкоть, i майор видався
Чернишевi цивiльним, як батько.
- Ми ще зустрiнемось, - сказав майор сухими губами. - Перед нами
дорога... далека i... дуже вiдповiдальна. Потiм майже пошепки Воронцов
додав:
- Так ви готовi?
- До всього готовий.
Черниш i справдi почував у собi готовнiсть, небезпеки його не лякали,
дороги кликали, хоча нiхто не мiг би сказати, чи далеко вони його
поведуть, чи обiрвуться десь тут, неподалiк цього низького блiндажа, що
загубився серед горбатих просторiв зелено© Румунi©.
Вийшовши, Черниш якусь мить мiркував, куди йому рушати. Ще в штабi йому
розтлумачили, як знайти третiй батальйон, i тепер вiн рушив у тому
напрямку - попiд занедбаним залiзничним насипом.
Проходячи повз штаб, що розмiстився у бетонованому вi-адуцi пiд
залiзницею, Черниш побачив запорошеного зв'язкiвця, який прив'язував до
дерева гриватого бiлого коня.
Напередоднi Черниш зустрiчав цього бiйця в дивiзi©, щось питав тодi в
нього, i тепер бо ць козирнув йому, вже як давньому знайомому. Чернишевi
стало при мно.
З вiадука вискочив заклопотаний начальник штабу з якимись паперами пiд
пахвою й одразу ж задер голову, обстежуючи небо, чи нема там румунських
"музикантiв". Раптом погляд начальника зупинився на коневi, припнутому до
дерева. Штабник вирячився на нього, як на щось жахливе, неймовiрне, i,
за©каючись вiд хвилювання, накинувся на бiйця:
- Чо-чому кiнь бiлий?! - Певно, вiн хотiв сказати, чому бiлий кiнь не
замаскований.
Бо ць мовчав, весело кусаючи губу.
- Я вас пи-та-ю, - тряс штабник папкою бiйцевi перед носом, - чому кiнь
бiлий?
Зв'язкiвець виструнчився i вiдповiв з лукавою чiткiстю:
- Не знаю, товаришу гвардi© майор, чому кiнь бiлий! Може, з-пiд бiлого
жеребця!
Черниш засмiявся i пiшов, не чекаючи кiнця розмови. Починалося нове
життя з новими стосунками, з новими iнтересами.
Стежка звивалась у високiй травi попiд насипом. Тепле повiтря навкруги
було напо не густими пахощами степових квiтiв. Дрiмали пашнi, млiючи в
сонячнiй духмяностi. Посеред хлiбiв бiлiла розвалена залiзнична будка,
навколо не© стирчали обчухранi снарядами стовбури дерев. З-за будки
вдарило трупним смородом.
IV
- Гвардi© молодший лейтенант Черниш - у ваше розпорядження.
- Гаразд. Опустiть руку.
Командир мiнроти вiдклада газету вбiк i застiба комiр. Шия в нього
по-дiвочому красива, нiжна й така бiла, наче вiн нiколи не виходить з цi ©
землянки на сонце.
- Менi вже дзвонили вiд "хазя©на", - продовжу командир роти i, подаючи
руку Чернишевi, теж бiлу й тверду,
рекоменду ться: - Гвардi© старший лейтенант Брянський.
Вони сiдають на брустверi бiля входу в землянку i, обмiнюючись
незначними запитаннями, пильно вивчають один одного. У Брянського юнацьке
вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе. З-за довгих
бiлих вiй уважно дивляться голубi, без блиску, очi.
Передвечiрнi сутiнки спадають у лощину. Попiд насипом стро м проходить
взвод з лопатами, ломами й кайлами на плечах. Важко гупаючи, бiйцi
зупиняються навпроти Брянського. Кремезний, товстолиций лейтенант хрипким
басом доповiда командировi мiнроти, що перший взвод повернувся з робiт.
Брянський, з туго перетягнутим станом, з бiлявою пишною чуприною, сто©ть,
облитий променями призахiдного сонця. "Як соняшник у цвiту", - дума
Черниш про нього. Брянський, уважно вислухавши рапорт, пита , чи не забули
часом лопат на мiсцi роботи. Запису , скiльки кубометрiв викопано. Нарештi
дозволя розпустити взвод. Черниша знайомить з лейтенантом Сагайдою,
командиром першого взводу.
- Ти також ванькою-взводним? - цiкавиться Сагайда, оглядаючи Черниша
без церемонiй. - Давай, давай, буде, врештi, i менi полегкiсть...
- Пiсля вiйни, - дода Брянський.
Пiшли оглядати вогневу позицiю. Вона, розгалужуючись, як корiнь, на всi
боки, розкинулась попiд насипом ячейками i ходами сполучень. В ячейках,
вкритi маскувальними сiтками, стоять мiномети, уважно дивляться в ясне
румунське небо. Бiйцi, здебiльшого вусатi, статечнi чоловiки, загледiвши
офiцерiв, зриваються на ноги i завмирають в готовностi.
Вони з останнього поповнення, яке Брянський сам добирав i сам навчав,
поки стояли в оборонi. Бiйцi - переважно вiнницькi, подiльськi,
надднiстрянськi колгоспники - слухнянi й працьовитi. Тут були односельцi,
сусiди, навiть дво братiв. Усi вони трималися вкупi, жили ще спiльними
спогадами про домiвку та про запасний полк. Ще кликали один одного на
ймення:
- Агей, Хомо!
- Що-бись ма ш казати?
- Де ти запорпав паклю? Так, нiби пита :
- Де ти поклав вила?
Здавалось, вони так цiлим колгоспом i прийшли сюди i, замiсть орати або
сiяти, взялися за кутомiр-квадрант, за нову, незнайому науку. Проте вони
©© опанували досить хутко, i Брянський був цiлком задоволений сво©ми
вусатими вихованцями.
- Я не помилився, добираючи саме цих вусачiв з поповнення, - казав вiн
тепер сво©м офiцерам. - Вони сумлiнно ставляться до працi, а це на фронтi
так само необхiдно, як i десь на заводi. Мiж iншим, ви помiчали, з кого
виходить найбiльше геро©в у бою?
- З колишнiх безпритульних, - сказав Сагайда. - З бiломорканальцiв.
- Зовсiм нi, - заперечив Брянський. - Я, навпаки, знав чимало таких, що
в тилу, як то кажуть, на ходу пiдметки зривали, а тут, перед лицем смертi,
ставали жалюгiдними боягузами. Найкращi во©ни - це вчорашнi робiтники,
шахтарi, комбайнери, трактористи, взагалi люди чесних трудових професiй.
Адже вiйна - це насамперед робота, найтяжча з усiх вiдомих людинi робiт,
без вихiдних, без вiдпусток, по двадцять чотири години на добу.
- Товаришi, - сказав Сагайда, як перед аудиторi ю, - ви прослухали
коротку iнформацiю наукового працiвника, дослiдника проблем вiйни, гвардi©
старшого лейтенанта Брянського. У кого запитання?
- Давай, - сухо посмiхнувся Брянський. - Валяй! Цi © ночi Черниш довго
не мiг заснути. У землянцi було жарко. Поруч хропiв Сагайда, вiн весь
пашiв i, миркаючи увi снi, щоразу закидав на Черниша важку, гарячу руку,
намагаючись обiйняти. На протилежних нарах рiвно дихав Брянський. Мiсячне
сяйво стелилося через порiг землянки, зникаючи кожного разу, коли понад
блiндажем проходив вартовий. У головах Брянського сидiв телефонiст, тихо
мугикаючи якiсь нiжнi мелодi© i раз у раз викликаючи когось:
- "Зоря", "Зоря", я "Грiм" - повiрка. I знову наставала така тиша, що,
здавалось, настороженi кроки вартового чути-на весь свiт.
Черниш лежав з широко розплющеними очима i дивився в перекриту рейками
стелю, згадував матiр, яка десь там, у гарячих краях за Каспiйським морем,
дума , певно, зараз про нього, може, уявляючи собi, як вiн кида ться сво©м
тiлом на амбразуру дота.
- Женю, - говорила вона йому при останнiй зустрiчi, - я знаю, який ти
бува ш запальний... гарячковитий до самозабуття. Ти занадто романтик.
Звичайно, я не раджу тобi бути поганим во©ном або ховатися за чужi спини.
Я знаю, що ти на це не здатний, i, може, саме за це найбiльше тебе люблю.
Будь таким, як ти , будь мужнiм, вiдважним, знищуй ©х, але, Женю,
хлопчику мiй... не кидайся власним тiлом на амбразуру дота. Бо, я знаю, це
такi, мабуть, як ти, кидаються. Але ж це так... жахливо!
Бiдна мати! Скiльки вона зараз передума ! А вiн лежить у спокiйнiй
землянцi, i вiйни нема, лише бiлий мiсяць на порозi, та лункi кроки
вартового, та якась дивна Зоря, що ©й молодий телефонiст раз у раз
засвiдчу свою готовнiсть.
I все ж Черниш вiдчував, що вiн досяг сьогоднi чогось незвичайного,
щось дуже важливе трапилося в його життi. Завтра вранцi вiн уже не йтиме
шляхом з ясними дороговказами, п'ючи студену воду з зелених криниць.
Вiднинi перед ним звiвся мур, i Черниш уперся в нього. Дороги всi попереду
зiмкнулися i вже нiкуди не йдуть, аж поки вiн сам не проб' той мур, щоб
скрученi, як пружини, дороги розправились i полетiли знову вперед з
дороговказами для iнших. Нi, тут не можна жалiти себе. Що було б, коли б
ми всi почали раптом жалiти себе?
Черниш стримано зiтхнув.
- Ви не спите? - подав голос телефонiст.
- Га?
- Та... кажу, дiвчата набридли, дзвонять i дзвонять...
- Чого ©м треба?
- Гвардi© старшого лейтенанта. I все не нашi позивнi:
якась "Берiзка", якась "Фiалка"...
- То розбуди його.
- Не можна. Старший лейтенант наказав вiдповiдати всяким фiалкам, що
його... нема.
V
Вранцi Шовкун, ординарець Брянського, вносить казанок, ложки, розстила
рушник i нарiза на ньому хлiб. Все це вiн робить з якоюсь особливою
селянською делiкатнiстю.
- Що там? - пiдводиться скудлачений Сагайда, щоб
заглянути в казанок. - Знову гвардi© горох! Здоров був, давно
бачились!.. Шовкун!
- Я вас слухаю.
- Я знаю, як ти мене слуха ш! Горiлка ?
- Сьогоднi не давали. Сагайда глибоко задуму ться.
- Так от знай, Шовкун, - каже вiн, позiхнувши, - твоя Килина взяла собi
приймака. Мiлiцiонера!
Сагайда уважно стежить, яке враження справлять його слова на ординарця.
Завжди пiсля такого жорстокого жарту лiтнiй бо ць почина блимати, як
дитина, очi його заволiкаються м'якою туманною вологою. I весь вiн також
м'якне, тане, нiяково посмiхаючись.
- Що ви. товаришу гвардi© лейтенант... Не може цього бути... У нас i
мiлiцi© нема поблизу. Вона вся в Гайсинi. Сагайда дума .
- Однаково, зв'язалася з бригадиром, - каже вiн. - Бригадир привiз ©й
соломи, а вона йому за це...
- Годi тобi, - спиня , морщачись, Брянський. Сiдають ©сти. Шовкун
сто©ть бiля дверей, i зда ться, що його зовсiм нема в землянцi. Взагалi,
вiн ма дивну властивiсть - зникати при очах, ставати зовсiм непомiтним i
нiколи нiкому не заважати. Але досить, зда ться. Брянському хоч увi снi
окликнути його, як Шовкун одразу тихо вiдгукнеться: "Я вас слухаю".
Сагайда ©сть, голосно жвакаючи. Пiсля ©жi йому хочеться закурити. Але
вiн зна , що в усього батальйону в цi днi пухнуть вуха без тютюну.
- Ти не куриш? - пита вiн Черниша.
- Нi.
- I не п' ш?
- Нi.
- I дiвчат не цiлу ш?
Черниш червонi .
А Сагайда вже почина нарiкати на Романiю. Злиденна нещасна кра©на!
Хати без димарiв, бо на димар Антонеску наклада податок. Тютюн не сiй, бо
це державна монополiя. Всi нашi недокурки визбирали по дорогах, а кажуть -
вропа.
Брянський теж потерпа без курива, але сто©чно зносить сво© муки.
Шовкун легким рухом зiбрав посуд, перемив, перетер, i хоча сам вiн
обертався повiльно, проте робота в його руках якось iшла сама собою,
швидко й до ладу.
Уже вiн все зробив i знову стояв вiльний та, переступаючи з ноги на
ногу, несмiливо поглядав на старшого лейтенанта, якого, видно, обожнював.
- Да, обкурились, - скаржиться, нарештi, i Брянський. - Хоч би раз оце
потягти.
-Товаришу гвардi© старший лейтенант, -зрадiвши, обзива ться Шовкун
сво©м ласкавим, проникливим голосом. - Я трошки маю... У конвертi
прислала...
- Килина? - кричить Сагайда. -Та чого ж ти мовчиш? Давай мерщiй!
Закурили.
- Шовкун! - гука Сагайда, пожадливо затягуючись. - Хiба це тютюн? Це
якась мерзота!
- То я трохи буркуну пiдмiшав, - виправду ться Шовкун. - Нашi хлопцi
всi буркун курять. Вiн пахучий. А румуни багато його розвели на сво©х
полях.
- Нудьга, - каже через деякий час Сагайда. - Ненавиджу оцi оборони.
Копай i копай без кiнця. Святе дiло наступ. Я тiльки тодi й вiдчуваю, що
живу, коли наступа мо. Черниш!
- В чiм рiч?
- Дай менi адресу яко©-небудь учительки або агрономшi.
Черниш диву ться.
- Для чого?
- Напишу ©й листа. Виллю душу.
Це в Сагайди манiя. Вiн пише багато, куди попало i кому попало, з
диною метою - одержати фотографiю. Якщо ж вiн досяга свого, то кiлька
днiв ходить, розмахуючи карткою, показу кожному свою дiвчину, яко© нiколи
не бачив i, напевне, нiколи не побачить.
- Але я знаю, - раптом дода вiн, хмурнiючи, - це вона не свою вислала.
- Чому не свою?
- Бо сама вона - ряба!
- Ти ж ©© не бачив.
- Все одно - ряба!!
Тодi його не чiпайте. Вiн сердито захова фото у свiй гаман i надовго
замовкне.
Чернишевi все це зда ться легковажним блюзнiрством.
- Я не розумiю, - каже вiн, - як можна писати людинi, яко© зовсiм не
зна ш?
- А що ж менi, по-тво му, робити? -кричить Сагайда. - Скажи, що менi
.робити? Добре, що в тебе там якась узбечка, якась там селям-алейкум, що
жде тебе, збираючи бавовну i спiваючи "Темную нiч".
- Кожного хтось жде.
- Кожного! Мене нiякий чорт не жде©
- А дома?
На обличчi Сагайди появля ться злiсна гримаса, а губи починають дрiбно
тремтiти.
- Мiй дiм, брате... вiтер розвiяв! I вiн розповiда свою iсторiю, давно
вже вiдому всьому полковi.
- Ти ж, мабуть, не зна ш, що наша дивiзiя носить iм'я мого рiдного
мiста, - з гонором каже Сагайда. - Не зна ш? Так уяви: це мо рiдне мiсто,
i менi ж самому випало його визволяти. Це вже скоро рiк вийде, еге ж.
Брянський?
- Через три тижнi - якраз рiк, - подумавши, каже комроти.
- Надвечiр зав'язався бiй, - з цього завжди почина Сагайда свою
iсторiю, - а опiвночi ми вже вступили i в мiсто. Нiмцi за Днiпро драпали.
Зайшли ми - все трiщить, горить, валиться. Вiдпросився я то© ночi в
Брянського... Краще б ти мене був не пустив тодi, Юрко!.. Iду мiстом,
наших бiйцiв мало, цивiльних - зовсiм нiкого, аж моторошно. А вулиця вся
горить... I впiзнаю ©©, i впiзнати не можу: i рiдна вона менi, i вже якась
чужа, страшна. Я нiколи не бачив тако© моторошно© червоно© ночi!.. Звернув
до заводу проходжу в ворота, де тисячi разiв проходив. Порожнi обгорiлi
коробки будiвель, над цехами звиса погнута арматура, а внизу пiд нею
висять авiабомби, як чорнi смаленi свинi. Не встигли ©х пiдiрвати... тi.
Кiнотеатр у парку догора , кожне дерево освiтлене, кожну гiлку видно. А
там же я колись... i сидiв, i обiймав, i пригортав... Чортма! Чортма
нiчого! Свiжi смердючi вирви та якийсь дрiт пiд ногами плута ться!..
Приходжу на околицю, на мiсцi нашого будинку - кучугура цегли та попелу,
та й усе то було мо щастя, брате! Попошукав, поки таки знайшов в одному
льоху знайомих сусiдок - позгиналися, трясуться, впiзнати мене не можуть.
Довго переконував ©х, що я справдi Володька Сагайдин, той, вiд якого всi
паркани колись трiщали. "Як ти змужнiв!" (тобто постарiв). "Як ти
змiнився!" - "Де мо©?" -питаю. Батько, кажуть, ще зимою сорок першого
пiшов десь на село з тачкою по хлiб та й не вернувся. Чи десь умер, чи
снiгами в дорозi замело. А сестру в Нiмеччину вивезли. Писала, кажуть, iз
Гамбурга, ще як була там на бiржi. "А де ж, питаю... Муся?" Була така
сусiдка, лаборанткою працювала у нас на заводi. "Еге, кажуть, Муся...
Муся... За коменданта вийшла!" - "Як вийшла?" - "Та так... Чи з охоти, чи
з принуки, а вийшла i ви©хала з ним..."
Деякий час усi сидiли задумавшись. Потiм Сагайда враз стрiпнув головою,
одкинув чуба назад.
- Гаразд. За все поквита мось. За все, за все! Ще заплачеш ти,
Нiмеччино, кривавими сльозами. Все тут перетопчемо!
- Ми не дикi конi, щоб усе топтати, - з несподiваною рiзкiстю вiдрубав
Брянський. - Не такими нас ждуть.
- Знаю, знаю, ти одразу почнеш пiдводити базу, - вiдмахнувся нервово
Сагайда. - Не бавитись же ми прийшли сюди!.. Скажи, Шовкун?
Шовкун саме чистив у кутку автомат, видно, не второпав, про що йшла
мова.
- Скажи, правду я говорю?
Бо ць боявся Сагайди, як напастi, i тому, глянувши спочатку на
Брянського, чи той не сердиться, нарештi згодився:
- Аякже, слухаюсь.
Проте ця слухнянiсть не заважала дотепному Шовкуновi увечерi вiд душi
кепкувати з Сагайди в колi найближчих сво©х землякiв.
VI
Вечори в ротi, якщо вона не йшла рити транше© або тягати шпали для
перекрить, перетворювались на справжнi духовнi бенкети, на якiсь чарiвнi
плавання з завмиранням серця по океанах далекого, мирного, iнтимного.
Повний мiсяць у небi, сторожка тиша на землi... В цi мiсячнi вечори
бiйцi вилазять iз сво©х нiр i збираються в травi за брустверами ходiв
сполучень. З тилу до само© вогнево© пiдходить степ, бiйцi лежать бiля
нього, як на березi великого пахучого моря. Високе небо незнайомого
пiвдня, терпкий аромат близького поля дiють на бiйцiв, мов якийсь чарiвний
трунок: зникають деннi сварки, вгамовуються пристрастi, всi стають ближчi
мiж собою, одвертiшi, мирнiшi, тихiшi.
- Хто буде цi жита жати? - чути задумливий голос. - Мабуть, осиплються
i зогниють на пнi.
- Там не стiльки хлiбiв, скiльки меж та бур'янiв.
- Тут комбайном i робити нiяк.
- Що ж у них i родитиме, як не кукiль, коли сiвозмiни нема. Я бачив -
на кукурудзi знову кукурудзу садять. Сяк-так мамалига росте.
- Не обробляють землю, а тiльки мучать.
- А казали: культура!
- Культура: закони бубном вибивають. Ходить кала-тайло по селу, б' в
бубон i вигуку новi якi-небудь укази. А баби посхиляються на тини та й
слухають.
- Вивiсив би на стiнi та й, будь ласка: хай собi читають...
- Начитають! Темнота у них по селах... I шкiл мало, i лiкнепiв нема...
- Темнi-темнi, а от по сво©х Бiбулештах не б'ють.
- Значить, у них там командир батаре© земляк, i йому шкода свого села.
- Вигадуй. То вони бояться нас дратувати. Спокiйно, розважливо тече
розмова.
- Дивись, Iване, - каже один, лежачи на животi i погладжуючи шкарубкою
долонею травинку, освiтлену мiсяцем. - Дивись, i тут росте спориш! Зовсiм
такий, як i в нас.
- Земля скрiзь пiд нами одна.
- I сонце над нами однаково свiтить...
- Ходив я сьогоднi, братцi, по обiд через транше© першого батальйону.
Ой леле! Там цiле пiдземне мiсто спорудили. Якби не указки, заблудився б,
як у лiсi. Одна стрiлка в ту роту, друга в ту. Та - на БеО, а та - в
ленкiмнату.
- Добре, що указки.
- Що воно значить оте наше "ел"?
- Може, Ленiн?
- Попав. То прiзвище нашого генерала, командира дивiзi©.
- А як же його?
- Скажуть...
- А коли хто спита ?
- Скажеш - людина, та й усе. Людина теж на "ел" почина ться...
- Недавно румунешти на наше БеО наступали. Але там молодцi, не
розгубились: пустили в самi транше©, а потiм перебили майже всiх саперними
лопатками.
- Бува , чого ж... Братова приймила приймака, а вiн без ночi не
тутешнiй, пожив три днi, та й шукай вiтра в полi...
- А чули, що розвiдники гомонять? Буцiмто скоро пiдемо наступати.
- Як ходив я вчора з старшиною на склад, то добре все собi окмiтував.
Ой, скiльки там гармат за. горою, - не годен перерахувати! А хлопцi все
такi буцматi та, видно. бувалi. Вже кажуть, тi ©хнi доти всi в нас на
картах зазначенi. I кожен ма свiй номер i навiть кличку.
- I кличку? То вже брешуть.
- I вже пристрiляний кожен дот. Як почнуть артпiдготовку -- кожна
батарея зна , по якому ©й цiляти. Та по тому,а та по тому, гатитиме йому в
лоба, аж поки-вiн i не лусне!
- Снаряди ©х не беруть. Сюди Малиновський тисячу лiтакiв пустить. Щоб
на кожен дот i лiтак.
- Кажуть, нiбито цi доти тягнуться вiд самих Карпат аж до Чорного моря.
Всуцiль, як ота лiнiя Маннергейма.
- Це ©м нiмецькi iнженери набудували.
- Падлюки! У мене хату пустили з димом.
- А я замурував був у хижi дочку вiд Германi©, то в управi так шмагали,
що - вiрите? - шкура на менi полопалася.
- Признався?
- Дзуськи!
- А мого Василька не чути. Був у Рурi десь, а тепер i зовсiм не чути.
Розвезли, розмикали наших дiтей по всенькому свiту. Всiм вони гарнi, доки
молодi, та здоровi, та цвiтуть, якмак... Шукай тепер, а де шукати? Може,
давно вже розбомбили союзники.
- Кому яка доля, братцi!..
- Руки я, звiсно, не хотiв би збутися, бо то дуже кепсько - адже я
тiльки двi зими до школи ходив, одною головою важко було б жити. А без
ноги, ©й-право, не страшно.
- А як спати?
- Байдужки: жiнка сама скидала б дерев'янку. При цьому хтось вкида
дотеп, всiм ста весело, i бiйцi смiються довго, вволю i не хапаючись,
нiби ©дять.
Коло штабу батальйону стиха заграв акордеон, заспiвав
сво©м при мним голосом загальний улюбленець Льоня Воиков, комсорг
батальйону:
Как устал боец, дремлет война...
З командирсько© землянки мiнроти вийшли офiцери i, про щось жваво
розмовляючи, попрямували на музику.
- Файнi хлопцi, - зауважу один, дивлячись услiд офiцерам.
- Замолодi тiльки.
- Молодi, та раннi. Зна ш, скiльки вже Брянський у цьому полку? Вiд
його заснування. Шiсть раз поранений.
- Тож-то вiн i бiлий такий: видно, кров'ю зiйшов на операцiях.
- А Сагайди не влучиш: коли - добрий, а коли - як звiр. Особливо не
люблю, як вiн мерзить за те, що наркомiвсько© норми не дають... Начебто я
винен... Або ще про мою Килину всяке верзти почне...
- Що йому до тво © Килини? Хай краще сво © пильну ...
- Зате в бою з ними буде надiйно. Обстрiлянi, не пiдведуть.
- А цей новий, чорнявенький-не кавказець часом? Джеркотiв сьогоднi
по-якомусь з Магомедовим.
- Який там кавказець: Черниш... З наших укра©нських вiн, iз тих, що на
заслання ©х при царевi гнали. Батько його нiбито революцiйним студентом
був...
- Такий поштивий i бiйцiв назива на "ви".
- Це попервах: потiм тикатиме.
- Як вiн спитав на полiтзаняттi, хто скурив газету, я хотiв збрехати,
що не бачив, але не мiг. Якось тобi наче всередину дивиться.
- А моя пише: хлiба стоять, як сонце. Ввiйдеш - _i з головою пiрна ш...
Нiколи, каже, Грицю, не забуду я часи нашого щасливого прожитку, лiта нашi
молодi©. Як вийду, каже, надвечiр за ворота з сином на руках, стану, а
теплий вiтер вi з пiвдня, то й зда ться менi, що то вiтер iз само©
Романi©, вiд тебе, Грицю!..
VII
Щодня рота займалась бойовою i полiтичною пiдготовкою за планом,
складеним Брянським. Командир роти не допускав найменших вiдхилень - так,
нiби рота стояла десь у мирних таборах, а не на передових позицiях, пiд
ворожою висотою, серед цього гарячого пiвденного степу. Полiтнав-чання з
бiйцями Брянський провадив завжди сам.
- Я вестиму роту в бiй, - говорив вiн, - i я зацiкавлений бiльше за
всiх у тому, щоб вона була вихована як слiд, згуртована й дружна, щоб не
пiдвела нi себе, нi мене.
Вiд того як я ©© виховаю, залежить не тiльки те, як вона викона свiй
бойовий обов'язок. Зрештою, вiд цього залежить i мо власне життя. Я мушу
виховати ©© так, щоб у всяких обставинах мiг цiлком покластись на не© i
вiрити ©й, як собi.
Сьогоднi в ротi бурхливий день. Парторг батальйону принiс, екстрений
випуск листiвок про подвиг Самiйла Полiщука, який у бою пiд Яссами знищив
власноручно шiсть ворожих танкiв. По телеграфу прийнято з Москви Указ
уряду про присво ння Полiщуковi звання Героя Радянського Союзу. Слава про
невiдомого досi нiкому рядового бiйця стрiлецько© роти за кiлька днiв
облетiла весь 2-й Укра©нський фронт.
У пiдроздiлi Брянського на цю подiю вiдгукнулися особливо жваво:
Полiщук був земляком багатьох бiйцiв роти. Це був не якийсь казковий,
маловiрогiдний богатир, а близька ©хньому розумiнню людина, звичайний
вiнницький колгоспник-тракторист, що прийшов на фронт, як i багато бiйцiв
роти Брянського, з останнiм поповненням. Ще недавно Полiщуковi, як i ©м,
жiнка, мабуть, приносила в запасний полк пироги й самогон у простiй
селянськiй торбi.
Командир третьо© обслуги Денис Блаженко, високий кряжистий мовчун, з
завжди насупленими чорними бровами, заявив раптом, що вiн зна Полiщука
особисто, бо ще задовго до вiйни вчився разом з ним на курсах трактористiв
у Ямполi. Це ще збiльшило загальне збудження.
- Який же вiн собою? Силач? Борець? Шибайголова?
- Звичайнiсiнький собi чоловiк, - вiдповiдав Блаженко, хмурячись, -
такий, як би й я. Сумирний був i не забiяка.
- Справа ж не в тому, силач вiн там чи нi, - терпляче пояснював
Брянський змiст подвигу. - Головне, що вiн не розгубився в рiшучу хвилину.
Часи танкобоязнi, видно, таки справдi минули. В чому тут рiч? Все дуже