Гончаров Анатолий. Прапороносцi

виглянув, то побачив лише танк, що, розвертаючи землю й розкидаючи ©©, як
корабель хвилю, уже виходив з подвiр'я в поле. На його гусеницях вихрилися
шматки жаб'ячих палаток.
Нiмецький снаряд прошумiв над будинком в наш бiк i вибухнув десь
недалеко. А з-за пожолоблених закурених стiн ринули натовпом нашi - нашi
братськi сiрi шинелi! - i, розвiваючись, летiли прямо на будинок. "Варяг"
i Козаков зiрвались ©м назустрiч. Козаков бiг, не чуючи пiд собою землi, i
не мiг нiчого крикнути, бо звуки заклякли в горлi, а очi затуманилися
слiзьми. Вхопивши першого пiхотинця, якогось маленького, замурзаного,
радiсного, Козаков пiдняв його вiд землi i щосили притис до сво©х грудей.
- Чорти! - тiльки вигукнув вiн i гризнув пiхотинця за вухо, аж той
заверещав.
Мiж нашими замайорiли и зеленi румунськi шинелi - румуни теж брали
участь у спiльнiй атацi. Пробiг знайомий Козакову командир стрiлецько©
роти в шкiрянцi, енергiйно гукаючи:
- За мною! За мною!
Пiхота, не затримуючись, минала ма ток, на бiгу дозаряджаючи зброю.
Мотори гули все далi, голоси глибшали й глибшали десь у степу, клекiт
ворожих кулеметiв долiтав усе глухiше. Бiйцi-пiхотинцi, що трималися нiч у
будинку, вирвавшись тепер на свiже повiтря, на ходу при днувались до сво©х
пiдроздiлiв.
За ма тком одкривалися хвилястi, по-осiнньому сiрi рiвнини, сталево
блищали де-не-де озеречка пiсля дощу та бовванiли - ген-ген - шеренги
посадок над шляхами, ще зайнятими ворогом. А ще далi на захiд знову
вставали гори. Низькi димчастi хмари пливли над ними, обтiкаючи верховини.
В будинок прийшли з носилками санiтари i почали зносити поранених i
вбитих на перший поверх. Сюди ж принесли й кiлька свiжих поранених, наших
i румунiв, пiдiбраних тiльки що на полi бою. Чекали санiтарних пiдвiд.
Виносячи з зали останнiх поранених i ковзаючись по калюжах кровi, по
вистрiляних закривавлених гiльзах, один iз санiтарiв звернув увагу свого
тоаариша на стiну бiля вiкна:
- Дивись, Каширiн, щось нашкрябано... I повiльно, по складах став
читати:
"Денисе, брате,
з лейтенантом Сагаядою ми всi тут
стояли насмерть".
Слово за словом розбирали санiтари той напис. I вiн уже звучав для них
як щось легендарно-давне, та мниче, написане кимось особливим, а не цими
звичайними людьми, ©хнiми однополчанами.



XXX

Черйз ма ток уже йшли мiнометника з трубами на плечах, i збуджений
Сагайда вийшов ©м назустрiч, як iз пекла.
- "Товаришу гвардi© лейтенант, - рапортував йому Денис Блаженко,
виструнчившись стараннiше, нiж будь-коли, - в ротi за час вашо©
вiдсутностi нiчого особливого не сталося.
I потiм уже, дивлячись вбiк, стримано запитав пiвголосом, де брат.
-Живий! -заспоко©в його Сагайда. - Вуса засмалив за нiч, а все iнше в
порядку... Здасть у санроту молодшого лейтенанта i наздожене.
- А молодший лейтенант? - з тривогою опали Са-гайду бiйцi. - Як йому?
- Житиме, житиме! Бiйцi полегшено зiтхнули.
- А я знав, що фашисти вас не вгризуть! - радiсно вигукнув Маковейчик.
Сагайда за це "пацнув" його п'ятiрнею.
Незабаром, вiдшукавши комбата, Сагайда по всiй формi вiдрапортував, що
в його мiнометнiй ротi вибув iз строю через поранення командир взводу
вген Черниш, а, крiм цього, нiчого особливого не сталося. Комбат мовчки
обiйняв Сагайду, i вони пiшли далi поруч.
- Черниша... дуже?
- В голову... В бiк... Кульовi.
- Виживе?
- Повинен вижити. Хоча шпортонуло його безбожно.
- Та хоча б вижив... Славний вiн хлопець.
Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли
свiжi слiди наших танкiв i самоходок. Поспiшали вперед пiхотинцi, окремим
гуртиком чвалав батальйонний штаб, розсипавшись, iшли мiнометники з
лафетами i плитами на спинах, наче закованi в панцир.
Першим до графського будинку пiд'©хав румунський санiтарний вiзок з
рiвною вiдкритою платформою. Роман, пам'ятаючи наказ Сагайди, наполiг, щоб
у першу чергу взяли його офiцера. Черниша, забинтованого, закривавленого,
винесли на вiзок i поклали поруч з якимось румунським сержантом,
пораненим, мабуть, в легенi, бо кров виступала з нiздрiв i з рота.
- Блаженко, - тихо озвався Черниш. - Вiзьмiть ось... - I вiн,
розiмкнувши свою задубiлу в напрузi руку, Подав Романовi гранату.
Слiди гранати глибокими клiтками повдавлювались йому в долоню.
- Де ви ©© взяли? - жахнувся бо ць. - О матiнко рiдна! Та ви ж могли,
знепритомнiвши...
- Де мiй планшет? - перебив його Черниш.
- , , - заспоко©в офiцера Роман i став похапцем примуцьовувати
планшет Брянського до пояска Чернишевих дiагоналевих штанiв.
- А шинель його де? - гукнув один iз санiтарiв до Блаженка.
Шинелi в Черниша не було. Напiвголий, перехрещений самими лише
закривавленими бинтами, вiн уже починав дрижати вiд холоду, на тiлi
повиступали сироти. Гiмнастьорка лежала в головах, зiбгана клубком, вся в
кровi. Роман став скидати для Черниша свою фуфайку, але румуни спинили
його. У ©хнього пораненого була велика шинель, i вони вкрили нею обох - i
свого сержанта, i Черниша. ©здовий сiв у передок, цьвохнув, i ресорний
вiзок на гумових шинах легенько покотився, прокладаючi© за собою м'яку
колiю.
Черниш лежав горiлиць, низькi сивi хмари швидко бiгли над ним. Десь пiд
самими хмарами струнким суворим стро м летiли, ледь чугно курликаючи,
журавлi. "Чи зна ш ти шляхи птахiв?" - питав його колись Брянський. Коли
це було?
- Домнуле офiцер, - раптом почув Черниш бiля себе кволий проникливий
голос.
Перемагаючи гострий бiль, Черниш повернувся до сусiда обличчям. Великi,
iскристi, як вугiль, очi нерухомо свiтились на нього з-пiд краю шинелi,
якою вони були вкритi обидва. Було щось дивовижно знайоме в цих молодих,
щирих, розпалених стражданням очах. Невже той? Невже той самий сержант, у
якого вiн вiдiбрав колись коня в далекiй, переповненiй сонцем i войовничим
клекотом Романi©?..
Роман Блаженко, провiвши лейтенанта, ще деякий час стояв на спустiлому
подвiр'©, сумовитий, з опущеними вусами. Потiм пiдняв iз землi круглу
Чернишеву гранату, неквапом прилагодив ©© собi до пояса i, зiтхнувши,
рушив у поле доганяти сво©х.
Поле жило, гомонiло.
Артилеристи з веселим перегуком гягнули вперед гармати, нещадно
поганяючи сво©х змилених коней. Поспiшаючи, йшла мiнрота сусiднього
батальйону iз зав'юченими кiньми в сiдлах системи Брянського. Заклопотанi
зв'язкiвцi вже прокладали кабель кудись вперед.
Слiдом за ними з термосами по горбах чвалали ротнi старшини, невтомнi
солдатськi годувальники. Гарячi термоси з борщем уже попекли ©м спини, а
вони, обливаючись рясним потом, усе не могли наздогнати сво© пiдроздiли.
- Чи далеко пiхота? - розпитували в кожного
- Там! - махали ©м зв'язкiвцi в чисте поле, зрiзане колiями танкiв i
гармат.
- Куди пройшла п'ята рота?
- Куди третя?
- Всi - туди! Он указка...
На погризенiй сталлю стiнi будинку вже якийсь сапер встиг накреслити:
"Л-".
Стрiлка напнулась на захiд. А там, за шеренгами придорожнiх тополь, у
сивiй осiннiй далечi знову вставали Альпи, зникаючи верховинами в хмарах.




КНИГА ДРУГА. ГОЛУБИЙ ДУНАЙ

Полечю, рече, зегзицею по Дунаеви...
"Слово о полку Игореве"

Машини мчали з гiр. Стояло сухе осiнн надвечiр'я. Барвистi лiси на
схилах обабiч дороги не тiльки не гасли пiд скiсним промiнням вечiрнього
сонця, а, навпаки, розжеврювались ще яскравiше, нiж удень.
Шура Ясногорська сто©ть у кузовi, тримаючись руками за кабiну, i
смi ться пробiгаючим золотим лiсам, смi ться дорозi, що шумить ©й
назустрiч. Вся земля - в шерхiтливiй багряностi.
На галявинi бiля струмка розташувались на привал бiйцi маршово© роги.
Тонкий лист, облiтаючи з жовтих дерев, ляга на спiтнiлi плечi. Один,
скидаючи скатку, задер голову i на мить застиг. Що вiн там нагледiв? На
самiй верховинi гори бовванiють ру©ни стародавнього замку. Крiзь проломи в
стiнi з протилежного боку пробива ться сонце.
Трансiльванська осiнь до самого обрiю палахкотить ясними пожарами.
Чому так гарно сьогоднi на свiтi? I бiйцi шарудять покоробленими
чобiтьми не по сiрому камiнню, а по такiй чистiй красi, що встелила землю.
I слiди за ними такi чистi. Рота за ротою, рота за ротою... Шелестiть,
чоботи, шелестiть! Ви чахкали по в'язких укра©нських чорноземах. Ви
ставали бiлими на бессарабських вапняках. Ви червонились, як мiдь, на
румунських суглинках. Шелестiть, шелестiть! Ви вартi того, щоб ступати по
таких килимах.
Машини летять, наче в казку.
Ясний вiтер вишумову назустрiч: шу... шу... шу... шу... Шура...
Шура... Вiтер шепоче ©© iм'я, це вiн доносить слова Юрiя звiдти, з-за
Тиси, де глухо гуркочуть бо©. Летiть, машини, летiть! Шуми, високе шосе,
назустрiч щастю!
Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано. Шура чекала його в
листах з Мiнська, а воно було вже тут, в ©© польовому армiйському
госпiталi в дев'ятiй палатi щелепникiв. I як все це трапилося? Вона
затрималась у палатi, розмовляючи з тим земляком-сержантом.
В кутку вусатий Шовкун гомонiв з сусiдою про бо© в горах. Шовкун!
Хороший, милий Шовкун з пiдв'язаною щелепою! Як вона ранiше не помiчала,
що в нього таке симпатичне обличчя, такi добрi, лагiднi очi! Коли Шура
заходила в палату, вiн шурхав пiд сво простирадло i вже не вилазив
звiдти, доки фельдшерка не пiде, Бiйцi жартували з нього, що вiн так
соромиться свого госпiтального неглiже, i Шура пiдтримувала ©хнi жарти. I
ось з-пiд тих вусiв, старанно причесаних солдатським саморобним гребiнцем,
вилетiли тодi слова, якi змусили ©© здригнутися. "Сiдла Брянського!.."
Шовкун з лагiдним споко м щось розповiдав спiвбесiдникам про гiрськi
переходи. "Сiдла Брянського!" Шура стояла, не дихаючи, урвавши на пiвсловi
розмову з сержантом.
Боялася, що це ©й тiльки вчулося.
- Як ви сказали, Шовкун?
- Га?
-Про сiдла... Чи©... чи© сiдла?
- А-а, сiдла... Нашого командира роти Брянського.
- Брянського?
- Авжеж, його. Вiн сам ©х видумав, коли ми перейшли на в'юки. Потiм i
всi полки...
- Я не про те, Шовкун? Скажiть, як звати... вашого Брянського? Як?..
Чекаючи, вона повiльно пiдводила маленькi сво© долонi, мов готувалася
вхопити те слово, як пташку.
- Звати? Гм... Дайте подумати... Як це вони мiж собою... Ага: Юрiй.
- Юрась!
- Нi, Юрiй,
- Юрась! Юрась! Юрась!
Вона вся наливалася щастям, вона вже була наповнена ним, як брунька
весняна.
- Любий Шовкун, говорiть же, говорiть!
- Що ж говорити? Я бiльше нiчого не знаю, - розгублено i збентежено
дивився на не© бо ць.
- О нi! Говорiть, говорiть. Шовкун!.. Все, все, розкажiть!.. Як йому
там? Який вiн зараз?..
- Ну, який... Такий маленький, жвавий, бiлявенький... Даремно бiйця не
скривдить... Славний такий...
- Де ви з ним бачились востанн ?
- Востанн ? Про висоту вiсiмсот п'ять чули? Скажена висота. Арарати!
Багато наших забрала... Коли мене поранило, я ще заходив до них на
вогневу. Гомонiв лн ми тодi з гвардi© старшим лейтенантом. Вони менi
сказали: "Як одужа ш, то вертайся до мене в роту. Радо прийму". Я ж у
них... ординарцем був.
Шовкун знав усе, що цiкавило дiвчину. Слухаючи бiйця, вона впiзнавала
свого Юрася таким, як i сорок мiсяцiв тому.. Стриманий i
приховано-нiжний... Упертий i вимогливий до найменшого. Заклопотаний
нескiнченними проектами удосконалення мiнометiв i стрiльби... Вона бачить,
як вiн ©де на конi помiж зеленими ялинами, з бiноклем на грудях. То йде на
чолi роти в кам'яних бескеттях, пiрнаючи й виринаючи, як у хвилях. То
лночi край шляху розмовля з товаришами хрипким голосом.
- Хрипким? А не кашля ?
- В горах ми всi хрипiли... Це не бiда. А щоб кашляти, то не кашля . Як
засне, то диха рiвно. Тiльки часто кида ться увi снi: "Вогонь!..
Вогонь!.."
Шура, не приховуючи нi вiд кого, палко заздрила бiйцевi, який ще так
недавно чув дихання ©© коханого, дивився в тi синi очi, потай вкривав пiд
час сну його ноги власною шинеллю, щоб "не зазябали".
- Спасибi... Дякую вам, Шовкун!
I з очима, повними слiз, Шура гаряче тиснула йому шкарубку руку.
Наступного дня вона взяла призначення в полк, де воював Брянський.
I ось ©де...
Гiрське трансiльванське мiстечко, в якому розташувався ©© польовий
госпiталь, уже зникло позаду, за перевалами. Колона машин мчить униз, i
багрянi гори розступаються, як живi, даючи дорогу. Зда ться, за якийсь
кiлометр дорога скiнчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за
одною на скелю i розсиплються вщент. Про©хали i цей кiлометр, а дорозi ще
не кiнець, це тiльки крутий поворот. "Бережись!" - i знов, обминаючи
скелю, побiгло шосе, вирубане в правiчнiм гранiтi невiдомими каменярами.
Iдуть i йдуть маршовi роти. Але цi роти вже, видно, сформованi не з тих
бувалих бойчаг, що зарубцьованi пливуть з госпiталiв; цi - як один - в
новому обмундируваннi, з чистими, незасмаленими казанками за плечима.
- Чому вони такi похмурi? - зверга ться Ясногорська до артилерiйського
технiка, що сидить пiд кабiною, жовтий, пом'ятий, наче з похмiлля.
- Вчорашнi в'язнi, - поясню технiк. -3 румунських тюрем i концтаборiв.
Доброякiсне поповнення. Зле.
- А де ж ©хня зброя?
- Зброя буде. Може, ви якраз на нiй i сто©те. Тiльки тепер Ясногорська
звернула увагу, що сто©ть на довгих ящиках, запакованих наглухо. В задку
з-пiд брезенту виглядають старанно вмощенi якiсь зеленi труби.
- То геж зброя? - кивнула Шура на труби.
- Пита те! То мiномети вiсiмдесят два! Шура пригадала, що саме такими
мiнометами команду Юрась.
- Вони страшнi?
- Сiчуть нiмцiв на сiчку. У нас ©х звуть "самоварами".
- Самоварами?-Ясногорська звела брови. -Кажете-страшне, а так
по-домашньому, нiжно названо!
- А гвардiйськi мiномети - "катюшi"?.. Теж нiжно... Може, тому й нiжне,
що страшне.
"Який дiалектик", - усмiхаючись, подумала Ясногорська.
Лiси палали в сонцi пишним i нежарким полум'ям. Обабiч по схилах гiр
розсипались отари кiз та овець. Високо над шосе сто©ть, як у пiснi,
дiвчинка в ряснiй яскравiй спiдничцi. Привiтно маха бiлою хустиною. Шура
скинула свiй зелений берет i теж стала махати ним у повiтрi, вiдповiдаючи
на далеке вiтання.
- Якi тут люди люб'язнi© - очi ©© заблищали. -Моя господиня-угорка,
виряджаючи мене, аж заплакала...
- Люб'язнi, аякже, -бурчить технiк. - Вночi у нас зброймайстер вiдбився
в горах. Наступного дня знайшли його у виноградниках iз зашморгом на ши©.
- Що ви кажете! - жахнулась Ясногорська.
- А як же ви думали? Фашизм не так-то просто зда позицi©. Мiня шкiру,
заповза в нори. Це вже не молодчики тисяча дев'ятсот сорок першого року
iз засуканими до лiктiв рукавами й одверто нахабними пиками. Цi хитрiшi,
пiдступнiшi. З такими воювати тяжче, нiж з тими, що дiяли одверто. А ми
про це, на жаль, нерiдко забува мо. Вони того зброймайстера i вином
напо©ли, i дiвчину-кралю поруч нього посадовили... Так-то.
- Справдi, це в нас бува ... - замислено промовила Ясногорська. -
Невпопад виявля мо нашу пильнiсть: до сво©х - з надмiрною пiдозрою, а до
справжнiх недругiв... Скажiть, зловили потiм тих, що задушили
зброймайстра?
- Декого. Не всiх.
Машини вибрались на високий перевал. Яснi, охопленi багрянцем гори
стояли до самого небокраю - далекого, синього,чистого.
- Гляньте, гляньте, товаришу технiк! - вказувала Шура на гостру сопку,
що здiймалась вдалинi над iншими, вилискуючи голим камiнням верховини, а
нижче була вся огорнута жовтогарячим лiсом. - Гляньте! Зовсiм золота!
- Висота вiсiмсот п'ять, - буркнув технiк, - наша дивiзiя брала.
Якби артилерiйський технiк був говiркiшим, вiн розповiв би, якою цiною
здобула дивiзiя ту золоту далеку сопку. Розповiв би, що там зостався на
вiчнiй вартi бiлоруський студент, офiцер-мiнометник, якого технiк знав ще
з Терново© балки пiд Сталiнградом. Може, технiк погано себе почував, чи,
може, йому хотiлося спати, тiльки вiн нiчого бiльше не сказав. А
Ясногорська не допитувалась, бо попереду ©й вiдкривалися не баченi досi
кра види.
Колона машин саме спускалась в угорськi рiвнини. Назустрiч котились
широкi, як море, степи, оповитi тихими вечiрнiми димами.
Фронт тут, видно, недавно пройшов. Понад шосе тягнулись штабелi зелених
i жовтих ящикiв трофейно© вибухiвки, купи знешкоджених мiн. Нашi сапери
тисячами навитягували цього зiлля з битих дорiг, мiсткiв та узбiч. Поле
було розмiноване на сто метрiв по обидва боки шосе. В кюветах стирчали
носами в землю нiмецькi броньовики й автомашини.
Рiвнини накочувались неосяжно, губились далекими берегами у вечорових
туманах. Наче стародавнi кораблi, мрiли в просторах до самого обрiю
одинокi ферми хуторян-угорцiв. Машини свистiли у сиве степове море, ферми
- далеко i близько - гойдались, пливли в тумани, з високими щоглами
тополь.
На одному з поворотiв машину пiдкинуло, технiк стукнувся потилицею об
кабiну i перестав дрiмати.
- Нарештi гори кiнчаються, - лiниво звернувся вiн до супутницi i кивнув
на гори: - Ох i настопроклятiли ж вони нам!..
Шура обернулась. Сонце вже заходило, i гори востанн васвiтилися легким
ажурним золотом, немов були зiтканi з багрянистих нiжних суцвiть. Полиск
оголених скель, барвистi яруси лiсiв, гiрськi селища з високими, як
тереми, дерев'яними будинками трансiльванцiв - все по днувалось у картину,
що вражала сво ю казковою мальовничiстю. Чисте небо не налягало на гори,
а, навпаки, сво ю високою легкою синявою довершувало, гармонiйно
доповнювало ©х. Було таке враження, що все небо, всю його невагому
сферичну голубiнь тримають на собi отi гiрськi вершини, отi далекi сопки,
розкиданi по небокраю, взолоченi яскравим багрянцем осенi.
Шура впивалася тi ю красою, хмелiла вiд не©, як вiд вина. Сонце
сховалось за гори, в долинах уже стелилися тiнi, а далекi золотi сопки,
облитi сонцем, все ще горiли й горiли, як вiчнi.
Близький гуркiт i хмара ©дкого диму вивели дiвчину з солодко© мрiйливо©
задуми, повернули до дiйсностi.
Шляхом на цiлия кiлометр витягнулась танкова колона. Машини були новi,
вони, видно, недавно зiйшли з залiзничних платформ; екiпажi сидiли при
вiдкритих люках. Декотрi з танкiстiв, загледiвши дiвчину, зблискували
зубами, всмiхалися ©й.
- Це бувалi, - зауважив технiк i пiдвiвся, занепоко©вшись, щоб танкiсти
не зiм'яли котрусь iз його машин. - Цих остерiгайся!
- Куди вони йдуть?
- Куди... Звiсно, куди: на Дунай.
- На голубий Дунай!
Далеко попереду глухо гуготiв фронт. Танкiсти поглядали вперед, вище
пiдсували на лоби сво© чорнi шоломи. Запаснi бочки з пальним, ув'язанi
сталевими тросами, стояли на кожному ганку.
"За Батькiвщину© Вперед!" - встигла прочитати Ясногорська на борту
головного танка, коли ©хнiй студебекер, розвинувши максимальну швидкiсть,
уже обгонив гуркотливу колону, огорнуту важким чадом. "За Батькiвщину,
вперед!" - у задумi повторила вона сама собi. Не знала дiвчина, що
повторю зараз саме тi слова, той бойовий клич, з яким Юрiй Брянський
пiднявся в горах на свiй останнiй подвиг.



II

Шура, внутрiшньо нетямлячись вiд щастя, що переповнювало ©©, намагалася
уявити собi першу зустрiч з Юрi м. Вона не попередить його про сво
прибуття, Вона хоче зустрiти його несподiвано, побачити його таким, як вiн
. Коли з бородою - хай! Вона ще нiколи не бачила його бородатим! Юрась -
бородатий... Ха-ха!.. Дiвчатка, ви чу те?
© факультетськi подруги вже нiби сидiли поруч. А яким буде його перший
погляд, коли вiн побачить свою Шуру в мiшкуватiй зеленiй шинелi з довгими
рукавами, з погонами на плечах? Чи не буде це йому непри мно? Може, вiн i
досi уявля ©© собi в бiлому платтi та легеньких дешевих босонiжках, з
яких вiн любив насмiхатись, називаючи ©х взуттям античних богинь та
радянських студенток. Чи, може, вiн уявля ©© собi по тому фото, що
найбiльше було йому до вподоби: на березi моря, бiля байдарки, з веслом у
руцi... Сонце там зовсiм заслiпило ©й очi. Тодi! Тодi вона була легка, мов
казка. Юрась нiколи не мiг впiймати ©©, бистроногу. Тепер вона, мабуть, не
втекла б вiд нього в сво©х кирзових. Але що залишилось в нiй таким, як i
ранiше, то це ©© дiвочi коси. Тугим плетеним перевесельцем вони вкладенi
спереду через рiвний продiл, обвивають голову, мов корона. Юрась дуже
любив цi косички-"русачки", i вона ради нього зберегла, не пiдрiзала ©х.
"Де ж ти була, моя бистронога, що робила в цi роки, як жила?" - запита
вiн ©©. I вона розповiсть усе, усе до самого дна! Розповiсть, чесно
дивлячись йому в вiчi. ©й не треба буде нiчого приховувати, в ©© очах не
бiгатиме злодiйкувата жiноча провиннiсть. Вона з гордiстю розкаже, як у цi
тяжкi роки злигоднiв i поневiрянь зберегла в сво му серцi все те, що вони
називали Нашим. Нашим! Вони це Наше писали в листах з велико© лiтери. Це
був такий багатий ©х iнтимний скарб, цiлий свiт недоторканно-чистий i
невичерпний, що його варто було пронести через усе життя.
Варто було в найскрутнiшi часи во нних невдач надiятись без листiв.
Варто було перемлiти, переридати тi задушливi ночi на мокрiй вiд слiз
госпiтальнiй подушцi, Варто було знести горя вдво i втро бiльше, щоб
тiльки дожити до цi © хвилини ©хньо© зустрiчi, дожити, нiде не
спiткнувшись, вiдкидаючи спокуси, дiйти до нього незаплямованою, чесною,
вiрною. Хай би побiлiли ©й коси, та лишились би очi ясними яснотою вiрних!
Нi, не може Юрась нi за що осудити ©©. I вiн зна , що вона могла
повестися тiльки так.
А вiн уже в першi днi вiйни перев'язав шпагатом сво© математичнi
конспекти, вiдклавши ©х до кращих часiв, а сам з батальйоном
студентiв-добровольцiв пiшов на фронт. Тодi ©х називали полiтбiйцями.
Шура стала на роботу в один з мiнських госпiталiв. Деякий час вони
листувалися, потiм один з ©© листiв повернувся назад: "Вибув з частини".
Мiж ними було заздалегiдь умовлено, - на той випадок, якщо зв'язок
урветься, - шукати новi адреси через рiдних. Шуринi батьки i мати
Брянського евакуювались на схiд. Старший брат Шури, вiдповiдальний
пiдпiльний працiвник Бiлорусi©, залишився в Мiнську для пiдпiльно© роботи,
як про це вона дiзналася вже пiзнiше. Одного дня вiн при©хав у госпiталь,
i вiд нього Шура дiзналася, що в дорозi пiд час бомбардування загинули
©хнi батьки. В цей день вона вдруге одержала: "Вибув з частини".
З матiр'ю Юрiя теж не вдалося встановити зв'язок, бо кiлькома днями
пiзнiше, пiд час нападу нiмецько© авiацi© на госпiталь, Шуру поранило.
В числi iнших ©© вiдправили в санiтарному ешелонi на схiд. ©хали довго,
понад десять дiб, i за цей час люди у вагонi зжилися. Були там i льотчики,
i танкiсти, i артилеристи, а найбiльше, звичайно, пiхотинцiв.
Пам'ята ться, один з льотчикiв розповiдав, що вiн лiтав на Пло штi.
Товаришi слухали його, мов завороженi. Пло штi! Адже це було так далеко©
Не могла тодi знати Шура, що пройде тро лiт, i Пло штi вже буде для не©
глибоким тилом, тилом навiть для армiйського госпiталю.
В одному купе з Шурою ©хав лiтнiй полiтрук-пiхоти-нець iз залисинами на
випуклому лобi, з роздробленими загiпсованими ногами. Цiлими днями
полiтрук мовчав. Його широке суворе обличчя було нерухоме. Тiльки коли хто
заступав йому вiкно, полiтрук зводив на перенiссi рудi брови i просив
неголосно, але твердо, щоб вiдiйшли од вiкна. З ранку до вечора вiн не
вiдривав погляду вiд того вiкна, за яким пролiтала його кра©на, сувора,
напружена, мов полк, пiднятий по тривозi.
Шура пригаду , як вони в'©хали в перше, ще не затемнене заволзьке
мiсто. Вхопивши милицi, вона вибралася на перон, освiтлений вокзал,
яскравi вогнi трамва©в, лiхтарi у жовтих туманах осiнньо© мжички.
Репродуктори на майданi, музика... Може, тодi вона вперше на повну силу
вiдчула всю красу вчорашнього дово нного життя. Всiма непрожитими радощами
i всiма незаго ними болями хлюпнуло воно на не©. ©й стало i гiрко чомусь,
i невимовне радiсно вiд того, що , ще в ©© державi мiста, куди безсилi
сягнути фашистськi бомбовози, не повисла над ними варварська нiч, яка
скрiзь супроводить окупантiв, мов ©хня рiдна стихiя. Сюди не докотилася
нiч, тут не ревли зловiснi сирени... Горять навкруги безстрашнi вогнi -
вогнi! вогнi! - i з репродукторiв говорить Москва.
I все-таки було тоскно, до безкраю тяжко на серцi. За якихось два-три
мiсяцi вона втратила батька и матiр, розминулася на тривожних шляхах з
Юрi м i сто©ть уже сама на освiтленому незнайомому перонi, на милицi
спираючись... Повернувшись до свого купе, вона ткнулась головою в подушку
i дала волю сльозам. Ешелон iшов далi, монотонно цокотiли колеса, у вагонi
загасили свiтло - всi спали. Вона могла наодинцi виплакати все, чим
наболiло ©© серце. Але вона помилилась, гадаючи, що всi сплять. Не спав ©©
загiпсований сусiда-полiтрук. Ночами йому, видно, гiршало, бо чути було,
як вiн зiтха в темрявi, стримуючи бiль, поскрипуючи зубами.
Так було i цi © ночi. Дiвоче схлипування його, зда ться, дратувало.
- Слухайте, чого ви плачете? - майже сердито запитав полiтрук
Ясногорську. Дiвчина i в темрявi вiдчула, що вiн дивився на не©.
- Я не плачу, - сказала вона. - Я так... пригадую.
- Що ж ви пригаду те?
- Пригадую, як ми жили колись... Дуже давно...
Перед цим.
Полiтрук помовчав. Мирнi вогнi першого освiтленого мiста, що вiн ©х
бачив тiльки у вiкно, викликали, видно, i в нього багато думок, спогадiв,
навiяли сумовитий настрiй.
- Ми багато пригаду мо, -сказав вiн згодом. - Це добре. Але цього мало.
Вiд цього зараз справдi можна тiльки плакати. Нам би треба менше
пригадувати, а бiльше думати, що робити. Думати про те, що нас чека ...
- Що нас чека ! Госпiталь десь у Читi або й Iркутську!
- А потiм?
Шура мовчки плакала.
В другому кiнцi вагона дедалi голоснiше стогнав обпалений танкiст. Вiн
то благав, то жалiбно лаявся, то несамовито кричав, вимагаючи уколiв
морфiю. Вiн уже кричить так багато ночей пiдряд. "Йому ще тяжче, нiж
менi}-подумала раптом Ясногорська. -А цьому полiтруковi, що скрипить
зубами щоночi, нiби гризе порцеляну? Я була хоч на перонi, а вiн?"
Полiтрук запалив цигарку.
- А вам хiба нiколи не хочеться отак... виревтись?- сказала вона, трохи
заспоко©вшись.
- Менi хочеться... ходити, - вiдповiв полiтрук.
- А тодi?
- Тодi? В пiхоту...
- Знову в пiхоту?
- Тiльки туди.
Прiзвище полiтрука було Воронцов.
Потiм почався Урал. Всiяний вогнями, вiн димився цiлу добу димарями
заводiв, гримiв ешелонами, приймав верстати, устаткування, евакуйоване з
Укра©ни. I цей безперервний важкий гуркiт iндустрiального краю був тепер
куди милiший дiвчинi за блакитнi береги пiвденного моря, де вона провела
одне лiто. Шура слухала i не могла наслухатися цi © грiзно© музики. Бо це