Гончаров Анатолий. Прапороносцi

"Як ©х багато! - здригнувся Маковей. - Лежать па дорозi, виходять
скривавленi з лiсу... I, зда ться, бiльшiсть з нашого батальйону! Навiть
комбата Чумаченка офiцери ведуть попiд руки. Без кашкета. Вiн зовсiм
сивий... А когось несуть в плащ-палатцi... А комусь уже копають край шляху
могилу... I Шовкун iде з забинтованою головою... Що ж це таке?"
Шовкун, помiтивши мiнометникiв, швидко пiшов ©м назустрiч. Наближався,
подзенькуючи медалями, забризканими ясною, ще свiжою кров'ю. Макове вi
стало неви-мовно страшно: очi Шовкуна були повнi слiз.
На цьому урвалось останн здорове враження Маковея. Далi все пiшло йому
кошмарною круговертю, пролiз тали в свiдомостi тiльки окремi, хворобливо
яскравi уламки навколишнього. Одразу свiт сповнився чадом, як величезна
душогубка.
На рябiй трофейнiй палатцi автоматники несли Ясногорську.
- Вiн ©й вистрелив iз-за дерева в спину, коли вона перев'язувала нашого
комбата. Двома розривними пiдряд.
"Хто вiн? Чому з-за дерева? Чому в спину?" - гарячково думав
телефонiст, слухаючи бентежний гомiн довкола себе, кудись поспiшаючи з
товаришами, плутаючись у полеглiй мiцнiй травi. Безвiтряна, безповiтряна
спека душила його. Незчувся, як опинився в тiсному натовпi i, ступаючи
нога в ногу з iншими, мовчки побрiв за палаткою. З кожним кроком
провалювався в задушливу трясовину, чадiючи i затерпаючи весь. А перед ним
помiж солдатськими пропотiлими спинами ритмiчно пливла пiднята палатка,
пропливала в туманну безвiсть крiзь нескiнченний чад, крiзь iржання коней,
крiзь команди, що вже лунали десь на узлiссях, нiби нiчого й не сталося.
А на палатцi лежить горiлиць якась незнайома Макове вi дiвчина.
Розпатлана, спокiйна, в порваних вiнках, в зiм'ятих погонах. Не вона!
Пливе i пливе, гойдаючись, мов на туманних хвилях... Голова безсило
хилиться набiк, а чиясь рука, загорiла, подряпана до кровi, час вiд часу
поправля ©©. Хто це? Чия це там загорiла рука з розбитим компасом на
зап'ястi? Лейтенант Черниш? Простоволосий, згорблений, оперезаний навхрест
через усю спину спiтнiлими ременями... Бреде поруч палатки, раз у раз
спотикаючись, виставивши назад гострi витертi лiктi, немов штовха перед
собою щось каторжно важке...
Нi, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено i незручно, у вiнках,
якi забула зняти перед бо м!.. Нема вiнкiв, нема цвiту - саме лиш
бадилля, обшурхане, прикипiле на грудях кров'ю...
Лежить, як жива, неймовiрно бiла, неймовiрно спокiйна. Дивиться на
Маковея здивованим, нерухомим, раз назавжди зупиненим поглядом. Ось-ось
ворухнуться на-пiврозтуленi вуста, оживуть в тонкiй посмiшцi, а рука
потягнеться, щоб пiдвестись... "Пiдведись, посмiхнись, дихни!... На,
вiзьми мо © сили, мо © кровi, мого повiтря!"
Сльози текли по щоках Маковея.
Перейшли автостраду, побрели маками, зупинились на схилi долини край
шляху. Яма була вже готова. Бiля не©, покритi палатками, лежали вряд усi
загиблi в цьому бою. Ясногорську поклали поруч з ними i теж прикрили
палаткою до самих очей. Похоронна команда обчищала сиру землю з лопат, i
©х скрегiт пронизав Маковея вогнем. Хлопець мовби тiльки зараз збагнув до
кiнця все, що сталося. "Яма! Яма!!!" З жахом вiдсахнувся вiд не©, кинувся
геть, вiдбiг з кiльканадцять крокiв, впав обличчям у столочену високу
траву. Давши собi волю, захлипав, заридав, ховаючи лице у зеленi столоченi
пасма, що були дивовижно схожi на дiвочi розпущенi коси-косички...
Навiщо, навiщо це сталося? Навiщо вiн вистрелив ©й у спину двома
розривними пiдряд? I хто цей вiн i де в i н зараз? Чи впiймали його, чи
зяищили?
"Маковею, вiзьми мене на руки та неси по бiлому свi-ту!..Пронеси
скрiзь, де вже нема во н, де ©х нiколи не буде, де гримить музика
волi..."
А може, вiн, той, що стрiляв, зараз ще десь бродить лiсами,
пiдкрада ться потай до золотих мiст, з нена-бистю наслуха радiсний гомiн
народiв?
"Маковею, зроби ради мене те, зроби ради мене оте".
"Встань, то я все зроблю! Живи, то я все зумiю!"
"Розшукай того, що стрiляв iз-за дерева! Покарай, засуди його, страть.
Тодi я оживу, i прийду до тебе, i скрiзь буду тво ю супутницею..."
Маковея пiдняв на ноги трикратний салют, яким полк проводжав у братську
могилу Ясногорську та ©© товаришiв.
Вже було сказано прощальне слово, вже люди розбiгалися по сво©х мiсцях,
виконуючи команди, збираючись знову в дорогу. Он пробiг, розчервонiвшись,
Сагайда, он пробiг, нахилившись, Черниш, незграбно тикаючи пiстолетом у
кобуру, i щоразу мимо. Край шляху, серед палаючих макiв, зостався свiжий
горбик землi з маленьким гранчастим обелiском: п'ятикутна зiрка вiнчала
його.
Вогка могила ще парувала, дихала з-пiд обелiска тремтливим прозорим
маревом. Велике сонце, яке нагрiвало в цей день далеку трансiльванську
сопку, грiло сво©м щедрим промiнням i цю пiрамiдку свiжо©, парко©
чорноземлi, вирослу край шляху, на вiдстанi гарматного пострiлу вiд Праги.
Станеться так: надвечiр прийдуть на бойовище чехи i чешки з довколишнiх
сiл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть ©© червоними
маками. Всю нiч стоятимуть над нею в нiмiй присязi з запаленими свiчками в
руках. I все, що передумають чеськi дiвчата в цю травневу нiч, вже не
забудуть вони нiколи.
Квiти на могилi не всохнуть вiд спеки: замiнюванi кимось щодня, вони
будуть завжди живi.
А ще пiзнiш в iсторi© полку пiд датою 9 травня 1945 року з'явиться
лаконiчний запис:
"Бiй у долинi Червоних Макiв".
Команда шикуватись вивела Маковея з важкого забуття. Вiн одразу згадав,
що в нього автомат, що в нього кiнь з кличкою Мудрий, що десь на возi
лежать його апарати i клубки червоного кабеля.
- Де ж Мудрий?
Мудрого йому пiдвiв Роман Блаженко. Сам поправив сiдло, сам пiдтяг
попругу.
Вже коли полк рушив сво©м попереднiм звичним ладом, поруч з Макове м
опинився Черниш. Потемнiлий, зарослий, не молодий уже, як ранiше, а якось
одразу наче постарiлий. Весь - мов худе, смагляве, мускулисте пасмо.
Мiцно, нiби назавжди, стиснутi губи. Сухий антрацитовий блиск в запалих
очах. Голова опущена на груди, плечi гостро пiднятi, наче лежать за ними
втомлено складенi крила.
З кiлометр ©хали мовчки, колiно в колiно. I навiть це суворе мовчання
зближувало ©х. Потiм якось наче ненароком переглянулись роз'ятреними,
скорботними очима.
"Маковею, це ти поруч мене?"
"Це я, лейтенант".
"Ти любив ©©?...:"
"Так".
I обом раптом стало зрозумiло, що вiдтепер вони будуть до болю близькi
й дорогi один одному, ще ближчi й дорожчi, нiж ранiш, не замiнимi нiким.
Всю дорогу ©х бачили поруч.
В першому ж селi, що його проходив полк пiсля бою, мiнометники впiзнали
Шуриного коня. Вiн стояв на майданi серед гучномовцiв, високо пiднявши
голову, оточений чехами й чешками. Збруя на ньому вже була в порядку,
сiдло - на мiсцi. Радiснi, галасливi, як пташенята, дiти юрмилися довкола
коня, навперебiй хапалися за стремена, просили батькiв, щоб посадили в
сiдло. Дорослi висаджували ©х по черзi. Щохвилини в сiдлi з'являвся,
щасливо озираючись навкруги, якийсь новий бiлоголовий вершник або юна
хоробр? вершниця. Весь сонячний майдан лящав дитячим дзвiнким щебетанням.



XXX

Тим часом вiковий бастiон слов'янства на заходi - чеська красуня
столиця вирувала радiсiiою повiнню свята.
Злата Прага...
В цей день вона була справдi золотого. Наче всi попереднi весни,
викраденi в не© окупантами, зараз повернулися ©й потрiйною сво ю
дзвiнкiстю, розкiшшю сонця, повноводдям музики. Людськими шумливими рiками
затопились празькi сади, вулицi, майдани. Урочисто вишнкувалась
проспектами зелена варта каштанiв-почесна варта весни. З краю в край
квiту Вацла'вське нам ст , цей празький Хрещатик... Прапор-и, музика,
пiснi...
Сто©ть на Старом стському майданi вкарбований у вiки Ян Гус, огляда
сяiй старовинний град. Ще нiколи цей слов'янський град не був таким
молодим та сонячним. Ще нiколи гаки-й щасливий гомiн не клекотiв тут вiд
краю до краю...
Стоять на Карловiм мосту гiгантськi скульптурнi постатi, суворi святi i
во©ни, дивляться на яскраво прикрашенi набережнi, на спокiйнi води синьо©
Влтави. В цей день Влтава не тьмариться жодною хмаркою, бо не тьмариться
небо над нею. Радi Мала Страна. Вже не пада тiнь на Злату Улiчку, вузьку
та покручену пристань середньовiчних мрiйникiв-алхiмiкiв... Сьогоднi вона
стала справдi золотою "е в мрiях, а наяву. Сьогоднi вона вся купа ться в
сонцi, i радiсть бурха тут такими ж гарячими хвилями, як i на широких
празьких майданах, на залитих сонцем проспектах...
Стоять на вулицях до самих передмiсть десятки тисяч пражан, ще
змарнiлих вiд хронiчного недо©дання, бурхливо сп'янiлих вiд чистого
повiтря волi. Хiба не про цей день мрiяли вони но'концтаборах, по вогких
пiдземеллях та в похмурих камерах Панкраца? Чудовi магiстралi, очищаючись
вiд барикад, витягуються в далеч, бiжать десь за мiсто, мовби до самого
сонця.
Прага спiва , дзвенить, трiумфу , впиваючись радiстю весни й перемоги.
Всi радiостанцi© транслюють радянськi маршi. Крiзь радiсний гомiн
овацiй, крiзь невщухаюче на протязi кiлометрiв тисячоголосе "наздар!"
проходять танки переможцiв. Оклечанi зеленню, засипанi квiтами, вони
пропливають над людським морем, мов величезнi живi клумби. А на танку, в
замасленому шоломi, з розгорнутим прапором у руцi, сто©ть добродушний
русявий хлопчина, усмiхаючись до народiв сво ю широкою, впевненою
посмiшкою:
- Порядок в танкових частинах!
Так ось який вiн, бо ць армi©-визволительки... Десятилiттями його
оббрiхували. Десятилiттями народам свiту говорили про нього неправду.
Тепер вiн, почувши заклик знемагаючо© Праги, прийшов сюди залiзним маршем,
високо випростався на сво©й уквiтчанiй машинi, народи можуть нарештi
подивитись на нього зблизька. Оповитий сяйвом Сталiнграда, озбро ний
посланець молодого стомовного свiту, вiн став для них надiйним взiрцем,
показавши, як треба захищати свою волю i честь, як треба карати ворогiв
людства. Великий справедливець, вiн власними грудьми захистив народи
свiту, по яких могутнi розбiйники мали пройтись потоптом.
Тепер вiн сто©ть на танку, гордо тримаючи в руцi прапор сво © Вiтчизни.
Багряна тiнь шовку ляга на юнацьке обличчя, перелива ться в розумних
очах, якi переба-чили всячину, якi ввiбрали в себе пiвсвiту. Танк пролiта
Вацлавським нам ст м, тисячi пiднятих рук рвуться вперед за прапороносцем.
Вони волiли б пiдняти його разом з танком i понести, як свою надiю, через
усе мiсто. I незабаром станеться саме так: на одному з мiських майданiв
вiльнi руки пражан воздвигнуть високий п' дестал i знесуть на нього цей
радянський обстрiляний танк, вилитий з уральсько© переможно© крицi. Злата
Прага...
Нiколи ще не була вона такою золотою. Поезiя волi, сонячна гроза
революцiй вчувалася в ©© трiумфальному клекотi.
У скромний будинок на Губернськiй вулицi, де колись вiдбувалась Празька
партiйна конференцiя, в кiмнату, де тридцять три роки тому був великий
Ленiн, iшли i йшли делегацi© вiйськових частин; Днiпровськi i
Трансiльванськi, Берлiнськi i Будапештськi, Белградськi i Братiславськi
полки та дивiзi© посилали сюди сво©х представникiв. Густо засмаглi, бувалi
во©ни в орденах та медалях, з вiнками та прапорами в руках пiдiймалися за
провiдниками-чехами на четвертий поверх, на високе КП генiального стратега
революцi©. Несли йому великий рапорт, доповiдали йому про виконанi
заповiти. Замисленi, притихлi, з пiлотками в руках стояли серед вiнкiв та
прапорiв, розглядаючи звiдси найдальшi горизонти iсторi©, бачачи звiдси
сво минуле i сво майбутн . Бо ця скромна тiнява кiмната, вже сповнена
музейним урочистим холодком, здавалась ©м пiднесеною над свiтом вище
палацiв, вище хмарочосiв.
За вiкном розкривалась просторiнь вiльного мiста, що пливло в розливах
сонця, в майвi знамен. Скрiзь, скрiзь - на балконах будинкiв, на дахах, на
баштах - трiпотять вони, торкаючись численними крилами тонко© блакитi
небозводу. Триколiрнi чехословацькi, i поруч них, як ©хнi старшi брати, -
червонi радянськi, з серпом i молотом. Ось вiн, трiумфальний похiд
ленiнiзму, втiлений матерiально, видимий i вiдчутний вже всiй планетi!
Одною з перших в цей день кiмнату Ленiна вiдвiдала група танкiстiв. В
книзi вражень танкiсти залишили свiй короткий запис, який кiнчався рядом
пiдписiв на пiвсто-рiнки. Помiж ними стояв i пiдпис гвардi© лейтенанта
Миколи Воронцова. Молодий офiцер-танкiст, син замполiта Воронцова,
залишаючи з товаришами тут свiй запис, звичайно, не знав, що через кiлька
годин його вже прочитають розвiдники самi вського полку i привезуть
майоровi звiстку про сина.
Полк вступив до Праги надвечiр. На рисях проходив людними робичими
околицями, маючи вже нове бойове завдання, прямуючи далi на захiд.
Робiтники ще розбирали останнi барикади, пiдводили поваленi трамва©.
Жiнки та дiти з лементом i прокльонами вигонили за мiсто натовпи
розхристаних, здичавiлих посадникiв-швабiв. Щоб не смердiло фашистським
духом у Золотiй Празi! Щоб не гнiздилась тут осоружна тевтонська
агентура... А по дахах та горищах будинкiв дружно гуркотiли робiтничi
пiдлiтки в нових кашкетах народно© мiлiцi©. Завзято вишукували поодиноких
фашистських щурiв, наскрiзь прочiсували рiднi околицi, радiсно гукали
звiдти полковi:
- Наздар!
Бруковиця дзвенить.
Летять i летять численнi ряди осяяних сонцем облич, обвiтрених i
загорiлих, вигартуваних стужами та спеками. Летять вперше оце побаченi
Прагою i вже навiки ©й рiднi... Бачить вона у великiй гвардiйськiй колонi
i суворо настороженого Васю Багiрова з древком у руках; i збудженого
Козакова, який iз сво ю братвою вже встиг побувати там, де iншi побувають
пiзнiше; i майора Воронцова, що, оглядаючи бiйцiв, мовби запиту самого
себе: котрий з них його кревний, котрий йому найрiднi-ший? I кожного
обiйма теплим поглядом, i кожним гордиться, i кожного прийма за сина...
А поруч нього скаче малий гарячий Самi в на великiм конi... Далi - гра
золотими погонами новий комбат, що заступив Чумаченка... Похитуються в
сiдлах Черниш з Макове м. Обо замисленi, обо грiзно похмурi. За ними
плiч-о-плiч рухаються Сагайда i Ягiдка. Далi височiють брати Блаженки,
Роман i Денис, як два вилитi бронзовi гiганти. Мчить на сво му баскому
жеребчику Хома Ха цький, рiшуче поводячи вусами, зачудовано оглядаючи
Прагу. Суворо гука на дахи молодiй чеськiй мiлiцi©:
- Шукайте по всiх нишпiрках, по всiх димарях!.. Нe давайте звити ©м
гнiзда! Виводьте ©х на майдани та судiть великим судом! Аби знали, яка
доля розбiйникiв жде! Аби заказували сво©м внукам i правнукам - до
десятого колiна!..
Рота за ротою проходить полк, гримить i дзвонить по празькому бруку.
Ряди вже заповнено, вже по них не видно, чого коштували полковi плацдарм i
долина Червоних Макiв, Альпи i тисяча iнших бо©в. Проходить вiн,
загамувавши в собi сво© великi болi i радощi, несучи в собi непохитнi сво©
присяги i мрi©.
Рядовий i звичайний, схожий на силу-силенну iнших полкiв, що проходять
тут у цей день.
Монолiтною, зiмкнутою колоною, при розгорнутiм прапорi, обличчям до
сонця...
Таким пройде вiн через усю Прагу, на льоту карбуючи по стiнах чесько©
столицi сво© славетнi указки. Таким вилетить вiн за мiсто, в золоту iмлу
далеких, незнайомих дорiг.
Випробуваний всiм.
Готовий до всього.