Страница:
просто, товаришi: танки йдуть, а Полiщук чека . Танки його не бачать, а
вiн ©х бачить. Вони зверху, а вiн у транше©. В таких умовах людина далеко
сильнiша за танк! Тiльки не розгубися: бий i пали!
I вже бiйцям уявлялися спаленi сонцем солонцюватi поля пiд Яссами,
гарячi задушливi транше© в повний профiль i ворожi гуркотливi танки, що
сунуться на них, як слiпi, незграбнi потвори. Ревуть, насуваються все
ближче, пашать пекельним смородом газiв... А вiнницький тракторист сто©ть
по плечi в сухiй, надiйнiй землi i, затиснувши пляшку КС у руцi, чека ,
чека ... Чека , бо не хоче, щоб цi слiпi потвори перейшли через нього i
знову поповзли з пекельним гаркотом на Укра©ну, сiючи всюди горе i смерть.
Бий i пали!
Бiйцi думають.
- Кожен з вас теж це мiг би, - каже Брянський. - Хiба нi?
- Я змiг би, - сердито бурка Блаженко, блимаючи на Брянського сво©ми
яструбиними очима.
До самого вечора в ячейках не змовкають розмови бiйцiв про подвиг
земляка. Оце вам i Полiщук. Шiсть танкiв пiдбив, а сам зостався живий.
Тiльки, кажуть, як вернувся пiсля бою в окоп, то... жаби злякався! Так
злякався, що з окопу вискочив! Отаке бува ...
Розпаленi погляди бiйцiв раз по раз зупиняються на ворожiй мовчазнiй
висотi, переносяться далi вiд не© - влiво, де лягли до самого моря залитi
сонцем простори чужо© кра©ни, та мничi, закутi в залiзобетон.
Брянський бачив, що сьогоднi бiйцi з бiльшим нетерпiнням, нiж
будь-коли, чекали бою. його радував цей дух, як жива чудесна музика,
викликана в iнструментi ним же самим.
- Вже скоро, скоро загримить грiм, товаришi, - говорив Брянський,
походжаючи по вогневiй i задумливо помахуючи листiвкою. - Скоро, скоро
вдарять блискавицi пiд цим чужим небом...
- А я... зможу, - раптом каже Денис Блаженко, дивлячись на висоту, як
мисливець на тигра.
VIII
Черниш лежав у травi на краю насипу, розглядаючи ледь помiтнi,
замаскованi по пiдгiр'ю доти. Мовчазнi наче покинутi людьми... Що там
робиться в тих загадкових бетонованих черевах? Що роблять там гарнiзони,
що планують, що готують? I де та стежка на нагрiтiй сонцем висотi, якою
йому рано чи пiзно доведеться бiгти, згинаючись пiд кулями, i де те мiсце,
де, може... доведеться впасти!
Рейки на насипу поржавiли за лiто. Давно тут не ходять по©зди, а
семафор вдалинi на заходi сто©ть весь час, день i нiч, вiдкритий. Черниш
зверта свiй погляд на нього. Хто вiдкрив його? I коли? I в якi кра© вiн
манить?
- Товаришу гвардi© молодший лейтенант! - покликали
Черниша десь знизу, з-пiд насипу. Обернувшись, вiн побачив бiйця свого
взводу Гая, високого, сумирного юнака. Недавно його приймали в комсомол, i
Черницi не забув, як Гай розповiдав, що його брата стратили окупанти, -
Вас кличуть командир роти, - посмiхаючись, передав Гай, задерши голову в
маленькiй вицвiлiй пiлотцi, що кумедно сидiла на самiм його тiм'©. - Уже
повернувся? - Черниш знав, що Брянський у полку на партзборах.
- Уже. Черниш скочив униз, швидко обсмикнувся.
Гай був чимось наче збентежений.
"Наступ! - було перше, що подумав Черниш, глянувши на хлопця. -
Значить, наступ!"
Коли вони йшли на вогневу. Гай щораз оглядався на офiцера, мовби хотiв
щось сказати i не зважувався, i лише дивно все якось посмiхався, мружачись
при цьому так, наче збирався чхнути. Видно було, що на серцi йому щось
муля .
- Страшнувато? - запитав Черниш.
- Нi, - бо ць покрутив головою. - Якось тiльки... Всiх нiби хочеться
приголубити...
Вiн оглянувся, чи не смi ться Черниш.
- Це вам просто... боязко, - повторив Черниш.
- Е, не кажiть, - впевнено вiдповiв Гай. - Менi не боязко. Менi зовсiм
не боязко. Я, товаришу командир, вiдважний.
Вiн знову оглянувся, чи не смi ться офiцер. Черниш не смiявся.
- Повiрте мо му слову, я на повнiм ходу стрибав з по©зда, а деякi
боялись. Останнiй раз - аж за Варшавою. Я тодi собi ногу з'вихнув, так
поляки мене возиком везли вiд села до села, з рук до рук передавали до
само© Укра©ни. Бо вони також ненавидять окупантiв... Я вас, товаришу
командир, хочу про одне дiло просити... Так, на всякий випадок... Адреса
ось...
Гай квапливо розстебнув гiмнастьорку i дiстав з кишенi, пришито©
зсередини, маленький, складений учетверо папiрець. Озирнувшись, подав його
Чернишевi з таким виглядом, наче довiряв йому якусь важливу та мницю.
- Коли... Коли що трапиться, - одпишiть ©й, будь ласка... Бiльш нема
нiкого.
Лiтери на паперi порозпливались вiд поту. Стежачи, як
офiцер чита адресу, Гай ще бiльше примружився i говорив далi, з сво ю
соромливою делiкатнiстю, якою взагалi вражали Черниша його селюки-бiйцi.
- Напишiть, будьте ласкавi, ©й... Щоб складно... Щоб жалiбно... Хай
поплаче... - I додав майже сердито: - Не бiйсь, не вмре!
Чернишевi хотiлося пiдбадьорити хлопця, але вiн не знав, як це робиться
в таких випадках.
- Не турбуйтесь, - тiльки й сказав вiн. - Все буде добре.
- А я й не турбуюсь, - засмiявся бо ць дивно, як ранiш. - Чого менi
турбуватись? Я не зрадник i не злодiй, поганого я нiчого не вчинив. За
святе дiло й умерти легко... Коли мого брата й iнших партизанiв привезли з
лiсу пов'язаних i пiд'©хала безтарка вже пiд саму шибеницю, щоб ©х вiшати,
то баби всi заголосили, ой як заголосили! А вiн поглянув навколо i каже:
"Жалко покидати тебе, рiдне Полiсся, i тебе, високе ясне сонце!.. Але я нi
в чому не каюсь!" Хурман-полiцай ударив тут по конях i висмикнув з-пiд
нього безтарку... "Нi в чому не каюсь, - повторив у задумi Гай. - Нема в
чому каятись".
"Славний хлопець, - рушаючи, подумав про бiйця Черниш. - Життя в нього,
як струмок, чисте".
На вогневiй кипiла робота. Брянський сам керував пiдготовкою, вiддавав
короткi накази обслугам, походжаючи по брустверу в зелених легких
чобiтках, пошитих з плащ-палатки.
Маскувальнi сiтки з мiнометiв уже було знято. Бiйцi носили ящики з
мiнами, розпаковували гранати й дiлилися ними, запасались патронами. Всi
були збудженi й хапливi.
Глянувши на Брянського, Черниш остаточно переконався, що сьогоднi буде
щось особливе. Брянський був якийсь урочистий, iнакший, нiж завжди.
Застебнутий на всi гудзики, туго пiдтягнутий, чистий, вiн стояв на
брустверi, справдi, мов соняшник у цвiту.
Пильно подивившись на Черниша сво©ми голубими, як дим, очима. Брянський
промовив:
- Зна ш? Сьогоднi, нарештi, робота. I повторив:
- Велика робота, друже!
"Вiн мене так розгляда , неначе примiря , яким я буду в бою", - подумав
Черниш i сказав:
- Чудово!
- Я зараз iду на НП . Ви залиша теся з Сагайдою. - Вiн узяв Черниша пiд
руку i, знизивши голос, говорив йому нiби щось дуже iнтимне:
- Зна ш, тут можливi рiзнi ситуацi©, це ж перший бiй для багатьох мо©х
орлiв. Може статись, наприклад, що я вимагаю "огонь", а противник саме
обстрiлю , кладе снаряд за снарядом... Хтось, може, i розгубиться, i в
блiндаж нирне, не витрима ... ("Чи вiн не на мене натяка ?" -подумав
Черниш). То з таким дiй рiшуче, блискавично. Нiяких вiдхилень. Крiм того,
уважно дивись, щоб наводчики. заметушившись, не перебрiхували. Щоразу сам
перевiряй установки. А взагалi я певен, що все буде добре: дивись, народ у
нас, як на пiдбiр. Кожен стара ться, "самовари" надра©ли - аж горять.
I Брянський гукнув:
- Бiнокль!
Ординарець козирнув у нього за спиною:
- сть, бiнокль! Потiм Брянський покликав Сагайду, i той пiдбiг,
гупаючи важкими чобiтьми. Вiн теж сьогоднi був увесь чепурний, святковий,
тугий i вiдрапортував урочисто, по всiй формi:
- Товаришу гвардi© старший лейтенант, з вашого наказу гвардi©
лейтенант...
- Лиша шся за мене, - не дав йому кiнчити Брянський.
- сть, за вас!
- Концерт почина ться через п'ятдесят хвилин. Вiн взяв у ординарця
бiнокль i повiсив собi на груди. Подав руку Сагайдi, i вони, за давнiм
сво©м звича м, перед небезпечним бо м обнялися - рвучко i нiби аж сердито.
Прощаючись з бiйцями, якi, збившись навколо свого командира, всiляко
зичили йому щастя. Брянський заспокоював ©х:
- За мене не турбуйтесь, товаришi: я знаю, що зi мною нiчого особливого
не трапиться.
- Але ж може зачепити...
- Зачепити? Зачепити, звичайно, може, i взагалi... може. Але хiба
смерть це найстрашнiше? , товаришi, речi страшнiшi за смерть: ганьба.
Ганьба перед Батькiвщиною. Товаришi, цього бiйтеся бiльше, нiж смертi. У
кожного з нас дома або мати, або дружина, або дiти, або наречена. Вони
дивляться на нас звiдти, з-за Пруту. То дивиться на нас ©хнiми очима сама
наша Батькiвщина, що доручила нам вiдстояти ©© честь i незалежнiсть. Ви
зна те, якими вона хоче нас бачити?
- Зна мо! - вiдповiли хором бiйцi.
- Добре. Я надiюсь!
Брянський стрибнув у глибоку траншею, що вела до стрiлецьких рот. За
ним посунувся з бруствера Шовкун з автоматом, флягою води i плащ-палаткою
для свого командира.
Уже все було готове. Обслуги стали на сво© мiсця i завмерли в
напруженому чеканнi. Здавалось, ма бути затемнення сонця. Командири
востанн перевiряють мiномети. Жодного пострiлу. Жодного вибуху. Черниш
нетерпляче погляда на годинник. Бiйцi зосередженi, серйознi, як люди, що
раптом вiдчули на собi величезну вiдповiдальнiсть. Вiд цього вони нiби
виросли в сво©х власних очах i одразу якось, внутрiшньо зiмкнувшись,
затвердiли, загострились у напрузi. Черниш огляда ться i не бачить уже тих
знайомих, то благодушних, то лукаво усмiхнених, облич, якi вiн звик бачити
у сво му взводi. Кожен сто©ть замислений, зiбраний, мов перед смертельно
небезпечним стрибком.
Велика, грiзна тиша висить над степом, над залитою сонцем висотою.
I раптом, немов десь здалеку, чути несказанно прекрасну музику, наче
все небо вiдразу перетворилось у грандiозний блакитний орган i заграло.
- "Катюша"!!!
Зашелестiло все небо, незримi хвилi потужних шумiв понеслися над
головою, загойдались: шов-шов-шов... Заблискало по висотi, загримiло,
завалувало димом. I гора ревнула: почалось... Мовби iнженер увiмкнув десь
струм, i складний величезний агрегат вiйни почав працювати - рiвно й
ритмiчно.
Телефонiст у землянцi припав до трубки, затуливши друге вухо, щоб чути,
що переда Брянський з НП. Земля щораз вiдвалювалася зi стелi, падала на
столик i телефонiстовi на голову. Телефонiст не струшував ©©. Вiн нiчого
не чув, крiм команд.
...Сагайда вже захрип, вiддаючи команди. До краю збуджений, вiн стояв
бiля входу в землянку з блокнотом в руцi, мокрий вiд поту. Черниш,
повторюючи команди на вогневiй, кричав щосили, але обслуги, хоч були
поряд, ледве чули його за суцiльним гуркотом. Труби мiнометiв уже розпек
лись так, що не можна було торкнутись рукою. Земля гула, трiскалася то
в тому, то в iншому мiсцi, i з не© виривалися грiм i пломiнь, змiшанi з
чадом. Гази сповнили повiтря, i гiрко було дихати. А Черниш передавав i
передавав короткi цифри, якi йому хотiлось би спiвати.
Стрункими пружними клинцями пiшла авiацiя, розгортаючись над дотами. У
цей момент Черниш бiльше, нiж .будь-коли, був гордий з того, що вiн
сином тако© могутньо© держави. Пишався, що уральський метал рве, стряса
перед ним ворожi укрiплення, що снаряди гвардiйських мiнометiв летять i
летять десь iз-за його спини, розтинаючи широкими вогнистими смугами небо.
Нiкому не зупинити блискавиць, нiчим не вiдвернути отi високi, летючi,
вогнисто-червонi траси "катюш"! Мчать поспiль, нестримно, навально
посилають народам вропи червоних сво©х буревiсникiв: визволення близьке!
Пострiлiв не було, було дине гоготання землi i неба, серед якого
виокремлювались тiльки вибухи авiабомб, наче з гуркотом обвалювались
височеннi фортецi. В головi безперервно гуло,дзвенiло, як пiсля мiцного,
але не болючого удару. Черниш не мiг стримати себе, щоб раз у раз не
виглядати за насип. Висоти не було. Вона зникла, вiд вершини i до само©
пiдошви перетворилась на вируючу клубливу туманнiсть.
Раптом небо пронизливо засвистiло. Свист з неймовiрною швидкiстю
наближався, летiв, як здавалось Чернишевi, прямо на нього. Але йому було
зовсiм не страшно. Взагалi, все, що робилося навкруги в цьому гримучому
хаосi, його не лякало i сприймалося ним досi скорiше не як вiйна, а як
стихiйне якесь явище, як, примiром, землетрус чи смерч в азiатських
пустинях.
Те, що свистiло вгорi, з розгону шугнуло в грунт, сухо грякнуло, i
гаряча суха хвиля газiв забила Чернишевi дихання, кинула геть, i вiн
незчувся сам, як опинився в транше©, приглушений ударом, поставлений майже
навкарячки. Як це сталося? Вiн озирнувся, чи нiхто не смi ться, але,
навпаки, почув чийсь стривожений голос:
- Не поранило?
Чи не поранило? Хiба його могло б поранити? Отак просто?.. Iз скреготом
полетiли гнутi рейки, знову гряк, знову гiрко, нiчим дихнути. I все-таки
вiн весь час машинально чув те, що йому було треба. I коли третiй мiномет
раптом замовк, вухо Черниша одразу вловило це. Вiн кинувся в третю ячейку.
Заряджаючий Роман Блаженно, лiтнiй уже бо ць, стояв на одному колiнi бiля
мiномета на глинистiй землi, а його молодший брат, Денис, командир обслуги
легко i вмiло стягував з нього сорочку. У Романа було красиве тiло,
розвинуте, бiле, м'язисте, значно молодше за ного порiзане глибокими
зморшками обличчя. Тiльки шию по комiр вкривав густий, аж темний загар,
який зараз особливо впадав у вiчi, вiдтiнений бiлiстю всього тiла, рiвний,
як кайма. Видно, багато спеки перенесла ця жилава шия! Уламок снаряда,
розiтнувши бiйцевi руку вище лiктя утворив двi рванi губи, i з них, як iз
джерела, била ясна кров, стiкаючи по лiктю на землю. Блаженко, моргаючи
довгими вусами, розгублено дивився на свою кров.
- Кiстка цiла, -заспоко©в його Денис, перев'язуючи
- Болить? - спитав Черниш.
- Нi, не болить, - вiдповiв поранений. - Тiльки кровi шкода. Бач,
скiльки задаремно дзюрить! Денисе, хутчiй! - пiдгонив вiн молодшого брата.
Хоча Денис був уже гвардi© фрейтор i цiнився серед командирiв вище, нiж
Роман, проте мiж ними ще жили стосунки сiмейно© i рархi©, i Денис мовчазно
корився старшому братовi, як батьковi.
- Швидше, i в санвзвод! - наказав Черниш, якому стало раптом не по
собi. Вiн вiдчував, що i його може поранити або вбити. Згадка про санвзвод
вкрай збентежила обох Блаженкiв.
- Товаришу командир... Товаришу командир, - заговорили вони разом.
- Дуже вас прошу, - благав поранений, - не женiть мене звiдси в
санвзвод... I лейтенантовi Сагайдi зараз не кажiть...
Черниш нiчого не розумiв.
- Чому?
- Воно тут заживе... Заго©ться. Присохне... Я все буду робити, як i
всi... Чи на пост, чи й стрiляти...
- Але ж там швидше вилiкують?!
- Ой, не треба, товаришу командир!.. Дуже вас прошу, не одправляйте! -
На загорiлому зморшкуватому обличчi Блаженна з'явився справжнiй страх.
Вуса його жалiбно обвисли. - Тут ось мiй брат... Вiн у колгоспi
ветсанiтаром був...
- Я сам його вилiкую, - твердо пiдтримав Денис брата.
- Тут усi нашi... А там вилiкують i кудись зашлють... Сюди не попаду.
- А якщо зараження?
- Не буде,-запевнив Денис. - У мене всякi медикаменти i корiння.
- Дивiться.
Черниш поставив заряджаючим iншого бiйця, а Блаженковi наказав iти в
блiндаж. Бо ць розчулено хлипнув:
- Спасибi... Щасти вам, товаришу командир. Цей Блаженко мав дуже м'яке
i чуле серце.
IX
Час артилерiйсько© пiдготовки кiнчився, i пекельний гуркiт поволi
стихав, влягався, як вляга ться море, розбурхане штормом. Тепер, коли били
вже тiльки окремi батаре© та мiномети, всi почули глухий, рiвномiрний,
безперервний гул далеко на лiвому фланзi. Бiйцi вслухалися, як зачарованi.
- На Яссах!
- Значить, по всьому фронту!
Було радiсно, що гуде по всьому фронту.
Дим. над висотою поступово розходився, i крiзь рудi хмари почали знову
випливати окремi шматки висоти. Вся вона була переорана, перерита за
годину. Дивним було, що вона ще iснувала. Бiльше того, i доти стояли ще на
сво©х мiсцях, тiльки зовсiм були тепер оголенi, землю з них розметало на
всi боки, i вони бiлiли по схилах, як величезнi, неймовiрних розмiрiв
черепи. Батаре© без угаву молотили по них, ослiплюючи i оглушуючи
методичним вогнем гарнiзони, що божеволiли в тих залiзобетонних черепах.
Раптом iз землянки вискочив Маковейчик, молодий лобатий телефонiст, без
пiлотки, з землею на плечах, i дзвiнко - скiльки мав духу - оголосив:
- Пiхота пiднялась!
I знову зник у сво©й печерi.
- Пiхота пiднялась! -пронеслось, як блискавка, вiд бiйця до бiйця, i
вже й за горбом, в артилеристiв, було чути цю новину:
- Пiднялась!
- Рушила! Пiшла!
Як прояв найвищих спiльних сподiвань, ця магiчна звiстка одразу
облетiла весь фронт, штаби i батаре© i докотилась до тилiв. Пiхота встала!
Якби там були оркестри, вони б зустрiли цю звiстку урочистим маршем.
Черниш з завмиранням серця бачив крiзь дим, як на схилах висоти
з'явилися першi сiрi цятки. Маленькi, ледве помiтнi, вони прикували
погляди всiх. Вони щоразу ховалися в диму вибухiв, зникали, здавалось,
навiки, але хмари розпливались, i сiрi цятки знову жили, ворушились по
схилах, як комахи пiсля дощу. За тими рухливими сiрими цятками, за тi ю
комашнею i стежили, не зводячи очей, усi - вiд бiйця-артилериста до
генерала. Бо долю операцi©, успiх чи неуспiх ©©, могла вирiшити, зрештою,
тiльки вона, матiнка пiхота!
Брянський з НП передавав наказ перейти пiд саму висоту. Сагайда, сяючий
i патлатий, з'явився на брустверi i подав команду, яку вiн любив над усе в
свiтi:
- Вiдбiй! Мiномети на в'юки!
Сагайда п'янiв вiд цi © команди, бо це означало - вперед. Телефонiст з
гордiстю доповiв у штаб:
- Я вiдключаюсь.
Ячейки спустiли за кiлька хвилин. Важкi плити, двоногi лафети, труби
вже були на спинах у бiйцiв, що входили в траншею.
Стоячи збоку в нiшi, Сагайда пропускав роту, оглядав, чи все взято.
При мно зараз було Сагайдi дивитись на сво©х людей. Ось попереду кроку
розшарiлий, з високо пiднятою головою Черниш, поблискуючи великими ясними
очима з-пiд чорних упертих брiв. Вiн ступа з якоюсь особливою щасливою
пружнiстю. Ось проходить високий Бузько, зiгнувшись пiд вагою плити i весь
час дивлячись пiд ноги, нiби хоче запам'ятати кожен свiй крок на цiй
землi. Чимчику Хома Ха цький, невтомний жартун, з пишними вусами,
закрученими вгору, як два добрi баранячi роги. Юнак Гай, весь обвiшаний
металевими лотками з мiнами, гримить ними, як рицар у зелених латах, i
дивиться на Сагайду, на товаришiв, на все, що дi ться, простодушно й
довiрливо. Проходять нерозлучнi Блаженки, обидва темнi, засмаглi й хитрi.
В молодшого - труба на плечi, прицiл у руцi, а в старшого... Старший праву
руку хова , а в лiвiй несе лотки.
- Блаженко! - оклика Сагайда старшого, а брати зупиняються обидва.
- Слухаю, товаришу лейтенант гвардi©!
- Скiльки я вас учив, що не лейтенант гвардi©, а гвардi© лейтенант!
- Вибачте, забув, товаришу... лейтенант гвардi©!
- Дайте сюди лотки!
- Вiн у мо©й обслузi, - втруча ться Денис. - Це з мого наказу.
- Дайте сюди лотки?
- Товаришу гвардi© лейтенант, - наполяга на сво му Денис, - ви ж не
можете через мою голову касувати мо© накази. Наказ бойовий...
- Та ти статути зна ш! -каже Сагайда i силомiць забира лоток у
Блаженка-старшого. - Чому не доповiв, що брата поранено? Марш!
Роман розгублено клiпа очима то на Сагайду, то на Дениса. Але ж куди -
"марш"?
- Марш... з братом!
Сагайда сам бере лотки i теж руша , замикаючи роту. Траншея, вирита в
повний профiль, спуска ться все нижче. Сагайдi видно голови мало не всiх
бiйцiв, ©хнi засмаглi жилавi ши©. Голови в такт ходi похитуються,
здiймаються й опускаються, нiби, вiддiлившись вiд тулубiв, пливуть по
диному руслу, гойдаючись на хвилях. У деяких мiсцях траншея перекрита
шпалами, i коли бiйцi входять у темний тунель, Хома Ха цький вигуку сво©м
спiвучим подiльським говором:
- Ой патку мiй, патку!.. Так, наче в пекло!
- А ти думав, у рай? - смi ться котрийсь з бiйцiв.
- Най його мамi, де тому буде край?
Вночi рота окопувалась уже на новiй вогневiй позицi©, в глибокiм яру
пiд самою висотою. Про сон не могло бути й мови. Бiй тривав. До вечора
були взятi 14-й, 17-й i 18-й доти, деякi були блокованi, проте ще
прострiлювали майже всю мiсцевiсть, яку нашим вдалося захопити. Мiнометна
заривалась у землю. Важко дихаючи, працювали бiйцi, скреготiли в темнотi
кайла, викрешуючи iскри, коли траплявся кам'янистий пласт.
З настанням ночi ринули до висоти пiдводи, навантаженi бо припасами.
Зацокотiла дорога, забита ще з дня потрощеними возами i роздертими кiньми.
Обминаючи ©х, пiдводи гуркотiли i гуркотiли в темрявi. На повнiм галопi
пiдскакуючи до висоти i з ходу розвертаючись, вони звалювали в купу набитi
мiнами ящики i знову гнали по новий вантаж. Бiля пiдошви висоти створилася
цiла гора бо припасiв. Брянський послав майже половину роти носити звiдти
мiни на вогневу.
Як темний караван тiней, брели в темрявi бiйцi з ящиками на плечах,
щоразу падаючи, коли поблизу снаряд впивався у твердий грунт. Ха цький,
маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда,
або шавкотiння важко© мiни.
-- Летить! -вигукував вiн, а сам уже падав, припадав до землi, як
осiннiй лист. - Патку мiн, патку! Спина йому збiгалася брижами. Чомусь був
певний, що мина обов'язково вгвинтиться йому в поперек, як свердел. Не в
ногу, не в руку, а саме в поперек. Там пiд сорочкою аж холодок ходив, а
Хома грiб руками землю i, обламуючи нiгтi, шепотiв:
- Пронеси!
Трахкало десь збоку. Над головою хурчали осколки опадали, гупаючи, мов
грушi. Тодi Ха цький перший енергiйно пiдводив голову, випнувши вуса
вперед. - Онде-го впало! - повiдомляв вiн, неначе iншi цього не бачили. -
Най його крах вiзьме!
- Пiднiмайсь!:- командував Черниш, який вiв бiйцiв. . Вони мовчки
висаджували вантаж на плечi один одному i, горблячись пiд важкою ношею,
рушали далi.
- Всi йдуть?
- А то.
Це вже був ©хнiй четвертий рейс у цю нiч.
- Покурити б, - сказав хтось, iдучи за Чернишем. Напередоднi на тупу
бiйцi одержали тютюн.
Поблизу, врiзаючись у висоту, пролягала якась порожня траншея, i Черниш
дозволив зупинитись у нiй на перекур.
Вже було за пiвнiч. Бiйцi, склавши ящики понад бруствером, щоб потiм
легше було висаджувати на плечi, присiли в транше©. Враження бою i тяжка
нiчна робота втомили ©х. Але коротка передишка, безпечнi стiни транше©
швидко повернули бiйцям втрачену жвавiсть. Кожен полегшено вiдчув себе пiд
надiйним захистом землi. Заяснiли на днi рову зiрки цигарок, розв'язались
язики, почулися жарти. "Як, зрештою, небагато треба людинi, - мимоволi
подумав Черниш, - щоб вона вiдчула себе задоволеною, втiшилась,
засмiялась".
- У нас був румунський комендант, по-©хньому - претор, - чувся в
темрявi спiвучий веселий голос Хоми Ха ць-кого. - То я до нього день при
дню ходив, аби вiн повернув менi корову, а вiн теж виявився впертим: день
при дню мене шмагав.
А ти все-таки ходив?
А я ходив, бодай йому й кiсточки дрiбненько рознесло.
- I повернув?
- В обидвi руки... За налигач i повiв десь у свiй Букарешт.
- Ласiй, видно, був до молока та сметанки!..
- Ниньки при Дуна© де-небудь твоя корiвчина пасеться...
- Впiзнаю - вiдберу.
- Втiкаючи, вони спiвали: "Антонеску дав наказ- всiх румунiв на Кавказ.
А румуна не дурной - на каруцу i домой".
- Заспiвали, як припекло на Укра©нi.
- Бач, чого тут набудував: спроста не вгризеш.
- Припече, то й звiдси геть вивтiкають.
- А швидше несло б ©х з димом та з чадом. Черницi вста .
- Кiнчай курити!
Внизу простелилася сиза прохолода ночi. Подекуди в полi схоплюються
червонi спалахи вибухiв. По висотi над бойовими порядками пiхоти звисають
ракети i в'януть, падаючи, як зiтнуте слiпуче волоття. А за горою все небо
ятриться. Пала румунський тил, пала вся Романiя, тривожно i загадково.
- Тю, бодай ти щезло! - вигукнув раптом Гай, задкуючи вiд бруствера.
Черниш, що саме проходив мимо, здивовано зупинився.
- Що таке, товаришу Гай?
- Рука! Чиясь рука...
Беручи ящик. Гай мацнув по брустверу i наткнувся на не©. Черниш
нахилився i справдi побачив у темрявi скарлючену руку, що звисала в самий
окоп, перегороджуючи дорогу. З почуттям бридливостi, в якому не хотiв сам
собi признатися, Черниш узяв ©©, холодну, вже задубiлу, i одкинув знову на
бруствер, щоб пройти. А на долонi в нього нiби лишилося щось липке. Iдучи,
вiн весь час вiдтирав долоню землею. Проте йому ще кiлька днiв пiсля того,
коли брався ©сти, здавалося, що вiд руки тхне, i його нудило.
Вони наближалися до заклятого мiсця - вiдкрито© галявинки при входi до
яру. Вся галявина ще й досi прострiлювалася противником з кулеметiв, i
Черниш, скомандувавши бiйцям лягти, лiг i сам. Тут можна було пробиратись
тiльки поповзом.
Черниш повз по зритiй землi, яка вся смердiла газами й трупами. Кулi
гидко дзвенiли весь час, то пролiтаючи над головою, то цмокаючись поруч у
щось м'яке, як у тiсто. Трупи щораз загороджували йому путь. А позаду з
важким сопiнням плазували один за одним бiйцi, тягнучи ящики за собою.
Iнодi Чернишевi здавалося, що це не нiч, а бiлий день i що вороговi
зараз видно все, до зiрки на його пiлотцi. Тодi вiн на мить ховав голову
за якогось убитого i, прича©вшись, ждав товаришiв. А переборовши химеру,
зачувши поблизу знайоме сопiння, знову збирався весь у лапружений кулак
i'повз далi.
Раптом позад нього хтось закричав страшним нелюдським криком,
моторошним серед цi © тьми, де навiть розмовляти було дозволено тiльки
пошепки.
- Хлопцi!.. Братики! Браточки!
Чернишевi зробилося страшно. Хто так може кричати? Чий, чий це голос?
Повний безмежного вiдчаю, пронизливий, високий, вiн прозвучав так
неприродно, що Черниш не мiг пiзнати його.
- Брато-чки!.. - зойкнув ще раз серед ночi так гостро i несподiвано, що
здавалось, - почують його над усi ю величезною висотою, по обидва схили
©©, i звiдусiль кинуться рятувати людину.
Сколихнути всю нiч сво©м зойком, так закричати на повний голос мiг лише
той, хто ма останн право на це, -мiг лише вбитий... Щойно, отут убитий!
Черниша мимохiть кинуло вперед, далi вiд того крику, що вже переходив у
стогiн, вiн чув, як за ним i всi бiйцi повзуть швидше, бо сопуть тяжче i
частiш. Кулi прошивали повiтря щоразу густiше. Нарештi Черниш досяг
каменя, за яким вони спинялись кожного разу, щоб передихнути. Сюди кулi не
залiтали. "Що я зробив! -одразу жахнувся Черниш. - Що я зробив!"
З темряви пiдповзали бiйцi i зупинялись мовчки навколо, не пiдiймаючи
голiв од землi.
- Кого нема? - майже закричав Черниш, лютуючи невiдомо на кого. - Кого
нема?
Не було двох: Бузька i Вакуленка. Черниш, готовий на все, рiшуче
вiн ©х бачить. Вони зверху, а вiн у транше©. В таких умовах людина далеко
сильнiша за танк! Тiльки не розгубися: бий i пали!
I вже бiйцям уявлялися спаленi сонцем солонцюватi поля пiд Яссами,
гарячi задушливi транше© в повний профiль i ворожi гуркотливi танки, що
сунуться на них, як слiпi, незграбнi потвори. Ревуть, насуваються все
ближче, пашать пекельним смородом газiв... А вiнницький тракторист сто©ть
по плечi в сухiй, надiйнiй землi i, затиснувши пляшку КС у руцi, чека ,
чека ... Чека , бо не хоче, щоб цi слiпi потвори перейшли через нього i
знову поповзли з пекельним гаркотом на Укра©ну, сiючи всюди горе i смерть.
Бий i пали!
Бiйцi думають.
- Кожен з вас теж це мiг би, - каже Брянський. - Хiба нi?
- Я змiг би, - сердито бурка Блаженко, блимаючи на Брянського сво©ми
яструбиними очима.
До самого вечора в ячейках не змовкають розмови бiйцiв про подвиг
земляка. Оце вам i Полiщук. Шiсть танкiв пiдбив, а сам зостався живий.
Тiльки, кажуть, як вернувся пiсля бою в окоп, то... жаби злякався! Так
злякався, що з окопу вискочив! Отаке бува ...
Розпаленi погляди бiйцiв раз по раз зупиняються на ворожiй мовчазнiй
висотi, переносяться далi вiд не© - влiво, де лягли до самого моря залитi
сонцем простори чужо© кра©ни, та мничi, закутi в залiзобетон.
Брянський бачив, що сьогоднi бiйцi з бiльшим нетерпiнням, нiж
будь-коли, чекали бою. його радував цей дух, як жива чудесна музика,
викликана в iнструментi ним же самим.
- Вже скоро, скоро загримить грiм, товаришi, - говорив Брянський,
походжаючи по вогневiй i задумливо помахуючи листiвкою. - Скоро, скоро
вдарять блискавицi пiд цим чужим небом...
- А я... зможу, - раптом каже Денис Блаженко, дивлячись на висоту, як
мисливець на тигра.
VIII
Черниш лежав у травi на краю насипу, розглядаючи ледь помiтнi,
замаскованi по пiдгiр'ю доти. Мовчазнi наче покинутi людьми... Що там
робиться в тих загадкових бетонованих черевах? Що роблять там гарнiзони,
що планують, що готують? I де та стежка на нагрiтiй сонцем висотi, якою
йому рано чи пiзно доведеться бiгти, згинаючись пiд кулями, i де те мiсце,
де, може... доведеться впасти!
Рейки на насипу поржавiли за лiто. Давно тут не ходять по©зди, а
семафор вдалинi на заходi сто©ть весь час, день i нiч, вiдкритий. Черниш
зверта свiй погляд на нього. Хто вiдкрив його? I коли? I в якi кра© вiн
манить?
- Товаришу гвардi© молодший лейтенант! - покликали
Черниша десь знизу, з-пiд насипу. Обернувшись, вiн побачив бiйця свого
взводу Гая, високого, сумирного юнака. Недавно його приймали в комсомол, i
Черницi не забув, як Гай розповiдав, що його брата стратили окупанти, -
Вас кличуть командир роти, - посмiхаючись, передав Гай, задерши голову в
маленькiй вицвiлiй пiлотцi, що кумедно сидiла на самiм його тiм'©. - Уже
повернувся? - Черниш знав, що Брянський у полку на партзборах.
- Уже. Черниш скочив униз, швидко обсмикнувся.
Гай був чимось наче збентежений.
"Наступ! - було перше, що подумав Черниш, глянувши на хлопця. -
Значить, наступ!"
Коли вони йшли на вогневу. Гай щораз оглядався на офiцера, мовби хотiв
щось сказати i не зважувався, i лише дивно все якось посмiхався, мружачись
при цьому так, наче збирався чхнути. Видно було, що на серцi йому щось
муля .
- Страшнувато? - запитав Черниш.
- Нi, - бо ць покрутив головою. - Якось тiльки... Всiх нiби хочеться
приголубити...
Вiн оглянувся, чи не смi ться Черниш.
- Це вам просто... боязко, - повторив Черниш.
- Е, не кажiть, - впевнено вiдповiв Гай. - Менi не боязко. Менi зовсiм
не боязко. Я, товаришу командир, вiдважний.
Вiн знову оглянувся, чи не смi ться офiцер. Черниш не смiявся.
- Повiрте мо му слову, я на повнiм ходу стрибав з по©зда, а деякi
боялись. Останнiй раз - аж за Варшавою. Я тодi собi ногу з'вихнув, так
поляки мене возиком везли вiд села до села, з рук до рук передавали до
само© Укра©ни. Бо вони також ненавидять окупантiв... Я вас, товаришу
командир, хочу про одне дiло просити... Так, на всякий випадок... Адреса
ось...
Гай квапливо розстебнув гiмнастьорку i дiстав з кишенi, пришито©
зсередини, маленький, складений учетверо папiрець. Озирнувшись, подав його
Чернишевi з таким виглядом, наче довiряв йому якусь важливу та мницю.
- Коли... Коли що трапиться, - одпишiть ©й, будь ласка... Бiльш нема
нiкого.
Лiтери на паперi порозпливались вiд поту. Стежачи, як
офiцер чита адресу, Гай ще бiльше примружився i говорив далi, з сво ю
соромливою делiкатнiстю, якою взагалi вражали Черниша його селюки-бiйцi.
- Напишiть, будьте ласкавi, ©й... Щоб складно... Щоб жалiбно... Хай
поплаче... - I додав майже сердито: - Не бiйсь, не вмре!
Чернишевi хотiлося пiдбадьорити хлопця, але вiн не знав, як це робиться
в таких випадках.
- Не турбуйтесь, - тiльки й сказав вiн. - Все буде добре.
- А я й не турбуюсь, - засмiявся бо ць дивно, як ранiш. - Чого менi
турбуватись? Я не зрадник i не злодiй, поганого я нiчого не вчинив. За
святе дiло й умерти легко... Коли мого брата й iнших партизанiв привезли з
лiсу пов'язаних i пiд'©хала безтарка вже пiд саму шибеницю, щоб ©х вiшати,
то баби всi заголосили, ой як заголосили! А вiн поглянув навколо i каже:
"Жалко покидати тебе, рiдне Полiсся, i тебе, високе ясне сонце!.. Але я нi
в чому не каюсь!" Хурман-полiцай ударив тут по конях i висмикнув з-пiд
нього безтарку... "Нi в чому не каюсь, - повторив у задумi Гай. - Нема в
чому каятись".
"Славний хлопець, - рушаючи, подумав про бiйця Черниш. - Життя в нього,
як струмок, чисте".
На вогневiй кипiла робота. Брянський сам керував пiдготовкою, вiддавав
короткi накази обслугам, походжаючи по брустверу в зелених легких
чобiтках, пошитих з плащ-палатки.
Маскувальнi сiтки з мiнометiв уже було знято. Бiйцi носили ящики з
мiнами, розпаковували гранати й дiлилися ними, запасались патронами. Всi
були збудженi й хапливi.
Глянувши на Брянського, Черниш остаточно переконався, що сьогоднi буде
щось особливе. Брянський був якийсь урочистий, iнакший, нiж завжди.
Застебнутий на всi гудзики, туго пiдтягнутий, чистий, вiн стояв на
брустверi, справдi, мов соняшник у цвiту.
Пильно подивившись на Черниша сво©ми голубими, як дим, очима. Брянський
промовив:
- Зна ш? Сьогоднi, нарештi, робота. I повторив:
- Велика робота, друже!
"Вiн мене так розгляда , неначе примiря , яким я буду в бою", - подумав
Черниш i сказав:
- Чудово!
- Я зараз iду на НП . Ви залиша теся з Сагайдою. - Вiн узяв Черниша пiд
руку i, знизивши голос, говорив йому нiби щось дуже iнтимне:
- Зна ш, тут можливi рiзнi ситуацi©, це ж перший бiй для багатьох мо©х
орлiв. Може статись, наприклад, що я вимагаю "огонь", а противник саме
обстрiлю , кладе снаряд за снарядом... Хтось, може, i розгубиться, i в
блiндаж нирне, не витрима ... ("Чи вiн не на мене натяка ?" -подумав
Черниш). То з таким дiй рiшуче, блискавично. Нiяких вiдхилень. Крiм того,
уважно дивись, щоб наводчики. заметушившись, не перебрiхували. Щоразу сам
перевiряй установки. А взагалi я певен, що все буде добре: дивись, народ у
нас, як на пiдбiр. Кожен стара ться, "самовари" надра©ли - аж горять.
I Брянський гукнув:
- Бiнокль!
Ординарець козирнув у нього за спиною:
- сть, бiнокль! Потiм Брянський покликав Сагайду, i той пiдбiг,
гупаючи важкими чобiтьми. Вiн теж сьогоднi був увесь чепурний, святковий,
тугий i вiдрапортував урочисто, по всiй формi:
- Товаришу гвардi© старший лейтенант, з вашого наказу гвардi©
лейтенант...
- Лиша шся за мене, - не дав йому кiнчити Брянський.
- сть, за вас!
- Концерт почина ться через п'ятдесят хвилин. Вiн взяв у ординарця
бiнокль i повiсив собi на груди. Подав руку Сагайдi, i вони, за давнiм
сво©м звича м, перед небезпечним бо м обнялися - рвучко i нiби аж сердито.
Прощаючись з бiйцями, якi, збившись навколо свого командира, всiляко
зичили йому щастя. Брянський заспокоював ©х:
- За мене не турбуйтесь, товаришi: я знаю, що зi мною нiчого особливого
не трапиться.
- Але ж може зачепити...
- Зачепити? Зачепити, звичайно, може, i взагалi... може. Але хiба
смерть це найстрашнiше? , товаришi, речi страшнiшi за смерть: ганьба.
Ганьба перед Батькiвщиною. Товаришi, цього бiйтеся бiльше, нiж смертi. У
кожного з нас дома або мати, або дружина, або дiти, або наречена. Вони
дивляться на нас звiдти, з-за Пруту. То дивиться на нас ©хнiми очима сама
наша Батькiвщина, що доручила нам вiдстояти ©© честь i незалежнiсть. Ви
зна те, якими вона хоче нас бачити?
- Зна мо! - вiдповiли хором бiйцi.
- Добре. Я надiюсь!
Брянський стрибнув у глибоку траншею, що вела до стрiлецьких рот. За
ним посунувся з бруствера Шовкун з автоматом, флягою води i плащ-палаткою
для свого командира.
Уже все було готове. Обслуги стали на сво© мiсця i завмерли в
напруженому чеканнi. Здавалось, ма бути затемнення сонця. Командири
востанн перевiряють мiномети. Жодного пострiлу. Жодного вибуху. Черниш
нетерпляче погляда на годинник. Бiйцi зосередженi, серйознi, як люди, що
раптом вiдчули на собi величезну вiдповiдальнiсть. Вiд цього вони нiби
виросли в сво©х власних очах i одразу якось, внутрiшньо зiмкнувшись,
затвердiли, загострились у напрузi. Черниш огляда ться i не бачить уже тих
знайомих, то благодушних, то лукаво усмiхнених, облич, якi вiн звик бачити
у сво му взводi. Кожен сто©ть замислений, зiбраний, мов перед смертельно
небезпечним стрибком.
Велика, грiзна тиша висить над степом, над залитою сонцем висотою.
I раптом, немов десь здалеку, чути несказанно прекрасну музику, наче
все небо вiдразу перетворилось у грандiозний блакитний орган i заграло.
- "Катюша"!!!
Зашелестiло все небо, незримi хвилi потужних шумiв понеслися над
головою, загойдались: шов-шов-шов... Заблискало по висотi, загримiло,
завалувало димом. I гора ревнула: почалось... Мовби iнженер увiмкнув десь
струм, i складний величезний агрегат вiйни почав працювати - рiвно й
ритмiчно.
Телефонiст у землянцi припав до трубки, затуливши друге вухо, щоб чути,
що переда Брянський з НП. Земля щораз вiдвалювалася зi стелi, падала на
столик i телефонiстовi на голову. Телефонiст не струшував ©©. Вiн нiчого
не чув, крiм команд.
...Сагайда вже захрип, вiддаючи команди. До краю збуджений, вiн стояв
бiля входу в землянку з блокнотом в руцi, мокрий вiд поту. Черниш,
повторюючи команди на вогневiй, кричав щосили, але обслуги, хоч були
поряд, ледве чули його за суцiльним гуркотом. Труби мiнометiв уже розпек
лись так, що не можна було торкнутись рукою. Земля гула, трiскалася то
в тому, то в iншому мiсцi, i з не© виривалися грiм i пломiнь, змiшанi з
чадом. Гази сповнили повiтря, i гiрко було дихати. А Черниш передавав i
передавав короткi цифри, якi йому хотiлось би спiвати.
Стрункими пружними клинцями пiшла авiацiя, розгортаючись над дотами. У
цей момент Черниш бiльше, нiж .будь-коли, був гордий з того, що вiн
сином тако© могутньо© держави. Пишався, що уральський метал рве, стряса
перед ним ворожi укрiплення, що снаряди гвардiйських мiнометiв летять i
летять десь iз-за його спини, розтинаючи широкими вогнистими смугами небо.
Нiкому не зупинити блискавиць, нiчим не вiдвернути отi високi, летючi,
вогнисто-червонi траси "катюш"! Мчать поспiль, нестримно, навально
посилають народам вропи червоних сво©х буревiсникiв: визволення близьке!
Пострiлiв не було, було дине гоготання землi i неба, серед якого
виокремлювались тiльки вибухи авiабомб, наче з гуркотом обвалювались
височеннi фортецi. В головi безперервно гуло,дзвенiло, як пiсля мiцного,
але не болючого удару. Черниш не мiг стримати себе, щоб раз у раз не
виглядати за насип. Висоти не було. Вона зникла, вiд вершини i до само©
пiдошви перетворилась на вируючу клубливу туманнiсть.
Раптом небо пронизливо засвистiло. Свист з неймовiрною швидкiстю
наближався, летiв, як здавалось Чернишевi, прямо на нього. Але йому було
зовсiм не страшно. Взагалi, все, що робилося навкруги в цьому гримучому
хаосi, його не лякало i сприймалося ним досi скорiше не як вiйна, а як
стихiйне якесь явище, як, примiром, землетрус чи смерч в азiатських
пустинях.
Те, що свистiло вгорi, з розгону шугнуло в грунт, сухо грякнуло, i
гаряча суха хвиля газiв забила Чернишевi дихання, кинула геть, i вiн
незчувся сам, як опинився в транше©, приглушений ударом, поставлений майже
навкарячки. Як це сталося? Вiн озирнувся, чи нiхто не смi ться, але,
навпаки, почув чийсь стривожений голос:
- Не поранило?
Чи не поранило? Хiба його могло б поранити? Отак просто?.. Iз скреготом
полетiли гнутi рейки, знову гряк, знову гiрко, нiчим дихнути. I все-таки
вiн весь час машинально чув те, що йому було треба. I коли третiй мiномет
раптом замовк, вухо Черниша одразу вловило це. Вiн кинувся в третю ячейку.
Заряджаючий Роман Блаженно, лiтнiй уже бо ць, стояв на одному колiнi бiля
мiномета на глинистiй землi, а його молодший брат, Денис, командир обслуги
легко i вмiло стягував з нього сорочку. У Романа було красиве тiло,
розвинуте, бiле, м'язисте, значно молодше за ного порiзане глибокими
зморшками обличчя. Тiльки шию по комiр вкривав густий, аж темний загар,
який зараз особливо впадав у вiчi, вiдтiнений бiлiстю всього тiла, рiвний,
як кайма. Видно, багато спеки перенесла ця жилава шия! Уламок снаряда,
розiтнувши бiйцевi руку вище лiктя утворив двi рванi губи, i з них, як iз
джерела, била ясна кров, стiкаючи по лiктю на землю. Блаженко, моргаючи
довгими вусами, розгублено дивився на свою кров.
- Кiстка цiла, -заспоко©в його Денис, перев'язуючи
- Болить? - спитав Черниш.
- Нi, не болить, - вiдповiв поранений. - Тiльки кровi шкода. Бач,
скiльки задаремно дзюрить! Денисе, хутчiй! - пiдгонив вiн молодшого брата.
Хоча Денис був уже гвардi© фрейтор i цiнився серед командирiв вище, нiж
Роман, проте мiж ними ще жили стосунки сiмейно© i рархi©, i Денис мовчазно
корився старшому братовi, як батьковi.
- Швидше, i в санвзвод! - наказав Черниш, якому стало раптом не по
собi. Вiн вiдчував, що i його може поранити або вбити. Згадка про санвзвод
вкрай збентежила обох Блаженкiв.
- Товаришу командир... Товаришу командир, - заговорили вони разом.
- Дуже вас прошу, - благав поранений, - не женiть мене звiдси в
санвзвод... I лейтенантовi Сагайдi зараз не кажiть...
Черниш нiчого не розумiв.
- Чому?
- Воно тут заживе... Заго©ться. Присохне... Я все буду робити, як i
всi... Чи на пост, чи й стрiляти...
- Але ж там швидше вилiкують?!
- Ой, не треба, товаришу командир!.. Дуже вас прошу, не одправляйте! -
На загорiлому зморшкуватому обличчi Блаженна з'явився справжнiй страх.
Вуса його жалiбно обвисли. - Тут ось мiй брат... Вiн у колгоспi
ветсанiтаром був...
- Я сам його вилiкую, - твердо пiдтримав Денис брата.
- Тут усi нашi... А там вилiкують i кудись зашлють... Сюди не попаду.
- А якщо зараження?
- Не буде,-запевнив Денис. - У мене всякi медикаменти i корiння.
- Дивiться.
Черниш поставив заряджаючим iншого бiйця, а Блаженковi наказав iти в
блiндаж. Бо ць розчулено хлипнув:
- Спасибi... Щасти вам, товаришу командир. Цей Блаженко мав дуже м'яке
i чуле серце.
IX
Час артилерiйсько© пiдготовки кiнчився, i пекельний гуркiт поволi
стихав, влягався, як вляга ться море, розбурхане штормом. Тепер, коли били
вже тiльки окремi батаре© та мiномети, всi почули глухий, рiвномiрний,
безперервний гул далеко на лiвому фланзi. Бiйцi вслухалися, як зачарованi.
- На Яссах!
- Значить, по всьому фронту!
Було радiсно, що гуде по всьому фронту.
Дим. над висотою поступово розходився, i крiзь рудi хмари почали знову
випливати окремi шматки висоти. Вся вона була переорана, перерита за
годину. Дивним було, що вона ще iснувала. Бiльше того, i доти стояли ще на
сво©х мiсцях, тiльки зовсiм були тепер оголенi, землю з них розметало на
всi боки, i вони бiлiли по схилах, як величезнi, неймовiрних розмiрiв
черепи. Батаре© без угаву молотили по них, ослiплюючи i оглушуючи
методичним вогнем гарнiзони, що божеволiли в тих залiзобетонних черепах.
Раптом iз землянки вискочив Маковейчик, молодий лобатий телефонiст, без
пiлотки, з землею на плечах, i дзвiнко - скiльки мав духу - оголосив:
- Пiхота пiднялась!
I знову зник у сво©й печерi.
- Пiхота пiднялась! -пронеслось, як блискавка, вiд бiйця до бiйця, i
вже й за горбом, в артилеристiв, було чути цю новину:
- Пiднялась!
- Рушила! Пiшла!
Як прояв найвищих спiльних сподiвань, ця магiчна звiстка одразу
облетiла весь фронт, штаби i батаре© i докотилась до тилiв. Пiхота встала!
Якби там були оркестри, вони б зустрiли цю звiстку урочистим маршем.
Черниш з завмиранням серця бачив крiзь дим, як на схилах висоти
з'явилися першi сiрi цятки. Маленькi, ледве помiтнi, вони прикували
погляди всiх. Вони щоразу ховалися в диму вибухiв, зникали, здавалось,
навiки, але хмари розпливались, i сiрi цятки знову жили, ворушились по
схилах, як комахи пiсля дощу. За тими рухливими сiрими цятками, за тi ю
комашнею i стежили, не зводячи очей, усi - вiд бiйця-артилериста до
генерала. Бо долю операцi©, успiх чи неуспiх ©©, могла вирiшити, зрештою,
тiльки вона, матiнка пiхота!
Брянський з НП передавав наказ перейти пiд саму висоту. Сагайда, сяючий
i патлатий, з'явився на брустверi i подав команду, яку вiн любив над усе в
свiтi:
- Вiдбiй! Мiномети на в'юки!
Сагайда п'янiв вiд цi © команди, бо це означало - вперед. Телефонiст з
гордiстю доповiв у штаб:
- Я вiдключаюсь.
Ячейки спустiли за кiлька хвилин. Важкi плити, двоногi лафети, труби
вже були на спинах у бiйцiв, що входили в траншею.
Стоячи збоку в нiшi, Сагайда пропускав роту, оглядав, чи все взято.
При мно зараз було Сагайдi дивитись на сво©х людей. Ось попереду кроку
розшарiлий, з високо пiднятою головою Черниш, поблискуючи великими ясними
очима з-пiд чорних упертих брiв. Вiн ступа з якоюсь особливою щасливою
пружнiстю. Ось проходить високий Бузько, зiгнувшись пiд вагою плити i весь
час дивлячись пiд ноги, нiби хоче запам'ятати кожен свiй крок на цiй
землi. Чимчику Хома Ха цький, невтомний жартун, з пишними вусами,
закрученими вгору, як два добрi баранячi роги. Юнак Гай, весь обвiшаний
металевими лотками з мiнами, гримить ними, як рицар у зелених латах, i
дивиться на Сагайду, на товаришiв, на все, що дi ться, простодушно й
довiрливо. Проходять нерозлучнi Блаженки, обидва темнi, засмаглi й хитрi.
В молодшого - труба на плечi, прицiл у руцi, а в старшого... Старший праву
руку хова , а в лiвiй несе лотки.
- Блаженко! - оклика Сагайда старшого, а брати зупиняються обидва.
- Слухаю, товаришу лейтенант гвардi©!
- Скiльки я вас учив, що не лейтенант гвардi©, а гвардi© лейтенант!
- Вибачте, забув, товаришу... лейтенант гвардi©!
- Дайте сюди лотки!
- Вiн у мо©й обслузi, - втруча ться Денис. - Це з мого наказу.
- Дайте сюди лотки?
- Товаришу гвардi© лейтенант, - наполяга на сво му Денис, - ви ж не
можете через мою голову касувати мо© накази. Наказ бойовий...
- Та ти статути зна ш! -каже Сагайда i силомiць забира лоток у
Блаженка-старшого. - Чому не доповiв, що брата поранено? Марш!
Роман розгублено клiпа очима то на Сагайду, то на Дениса. Але ж куди -
"марш"?
- Марш... з братом!
Сагайда сам бере лотки i теж руша , замикаючи роту. Траншея, вирита в
повний профiль, спуска ться все нижче. Сагайдi видно голови мало не всiх
бiйцiв, ©хнi засмаглi жилавi ши©. Голови в такт ходi похитуються,
здiймаються й опускаються, нiби, вiддiлившись вiд тулубiв, пливуть по
диному руслу, гойдаючись на хвилях. У деяких мiсцях траншея перекрита
шпалами, i коли бiйцi входять у темний тунель, Хома Ха цький вигуку сво©м
спiвучим подiльським говором:
- Ой патку мiй, патку!.. Так, наче в пекло!
- А ти думав, у рай? - смi ться котрийсь з бiйцiв.
- Най його мамi, де тому буде край?
Вночi рота окопувалась уже на новiй вогневiй позицi©, в глибокiм яру
пiд самою висотою. Про сон не могло бути й мови. Бiй тривав. До вечора
були взятi 14-й, 17-й i 18-й доти, деякi були блокованi, проте ще
прострiлювали майже всю мiсцевiсть, яку нашим вдалося захопити. Мiнометна
заривалась у землю. Важко дихаючи, працювали бiйцi, скреготiли в темнотi
кайла, викрешуючи iскри, коли траплявся кам'янистий пласт.
З настанням ночi ринули до висоти пiдводи, навантаженi бо припасами.
Зацокотiла дорога, забита ще з дня потрощеними возами i роздертими кiньми.
Обминаючи ©х, пiдводи гуркотiли i гуркотiли в темрявi. На повнiм галопi
пiдскакуючи до висоти i з ходу розвертаючись, вони звалювали в купу набитi
мiнами ящики i знову гнали по новий вантаж. Бiля пiдошви висоти створилася
цiла гора бо припасiв. Брянський послав майже половину роти носити звiдти
мiни на вогневу.
Як темний караван тiней, брели в темрявi бiйцi з ящиками на плечах,
щоразу падаючи, коли поблизу снаряд впивався у твердий грунт. Ха цький,
маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда,
або шавкотiння важко© мiни.
-- Летить! -вигукував вiн, а сам уже падав, припадав до землi, як
осiннiй лист. - Патку мiн, патку! Спина йому збiгалася брижами. Чомусь був
певний, що мина обов'язково вгвинтиться йому в поперек, як свердел. Не в
ногу, не в руку, а саме в поперек. Там пiд сорочкою аж холодок ходив, а
Хома грiб руками землю i, обламуючи нiгтi, шепотiв:
- Пронеси!
Трахкало десь збоку. Над головою хурчали осколки опадали, гупаючи, мов
грушi. Тодi Ха цький перший енергiйно пiдводив голову, випнувши вуса
вперед. - Онде-го впало! - повiдомляв вiн, неначе iншi цього не бачили. -
Най його крах вiзьме!
- Пiднiмайсь!:- командував Черниш, який вiв бiйцiв. . Вони мовчки
висаджували вантаж на плечi один одному i, горблячись пiд важкою ношею,
рушали далi.
- Всi йдуть?
- А то.
Це вже був ©хнiй четвертий рейс у цю нiч.
- Покурити б, - сказав хтось, iдучи за Чернишем. Напередоднi на тупу
бiйцi одержали тютюн.
Поблизу, врiзаючись у висоту, пролягала якась порожня траншея, i Черниш
дозволив зупинитись у нiй на перекур.
Вже було за пiвнiч. Бiйцi, склавши ящики понад бруствером, щоб потiм
легше було висаджувати на плечi, присiли в транше©. Враження бою i тяжка
нiчна робота втомили ©х. Але коротка передишка, безпечнi стiни транше©
швидко повернули бiйцям втрачену жвавiсть. Кожен полегшено вiдчув себе пiд
надiйним захистом землi. Заяснiли на днi рову зiрки цигарок, розв'язались
язики, почулися жарти. "Як, зрештою, небагато треба людинi, - мимоволi
подумав Черниш, - щоб вона вiдчула себе задоволеною, втiшилась,
засмiялась".
- У нас був румунський комендант, по-©хньому - претор, - чувся в
темрявi спiвучий веселий голос Хоми Ха ць-кого. - То я до нього день при
дню ходив, аби вiн повернув менi корову, а вiн теж виявився впертим: день
при дню мене шмагав.
А ти все-таки ходив?
А я ходив, бодай йому й кiсточки дрiбненько рознесло.
- I повернув?
- В обидвi руки... За налигач i повiв десь у свiй Букарешт.
- Ласiй, видно, був до молока та сметанки!..
- Ниньки при Дуна© де-небудь твоя корiвчина пасеться...
- Впiзнаю - вiдберу.
- Втiкаючи, вони спiвали: "Антонеску дав наказ- всiх румунiв на Кавказ.
А румуна не дурной - на каруцу i домой".
- Заспiвали, як припекло на Укра©нi.
- Бач, чого тут набудував: спроста не вгризеш.
- Припече, то й звiдси геть вивтiкають.
- А швидше несло б ©х з димом та з чадом. Черницi вста .
- Кiнчай курити!
Внизу простелилася сиза прохолода ночi. Подекуди в полi схоплюються
червонi спалахи вибухiв. По висотi над бойовими порядками пiхоти звисають
ракети i в'януть, падаючи, як зiтнуте слiпуче волоття. А за горою все небо
ятриться. Пала румунський тил, пала вся Романiя, тривожно i загадково.
- Тю, бодай ти щезло! - вигукнув раптом Гай, задкуючи вiд бруствера.
Черниш, що саме проходив мимо, здивовано зупинився.
- Що таке, товаришу Гай?
- Рука! Чиясь рука...
Беручи ящик. Гай мацнув по брустверу i наткнувся на не©. Черниш
нахилився i справдi побачив у темрявi скарлючену руку, що звисала в самий
окоп, перегороджуючи дорогу. З почуттям бридливостi, в якому не хотiв сам
собi признатися, Черниш узяв ©©, холодну, вже задубiлу, i одкинув знову на
бруствер, щоб пройти. А на долонi в нього нiби лишилося щось липке. Iдучи,
вiн весь час вiдтирав долоню землею. Проте йому ще кiлька днiв пiсля того,
коли брався ©сти, здавалося, що вiд руки тхне, i його нудило.
Вони наближалися до заклятого мiсця - вiдкрито© галявинки при входi до
яру. Вся галявина ще й досi прострiлювалася противником з кулеметiв, i
Черниш, скомандувавши бiйцям лягти, лiг i сам. Тут можна було пробиратись
тiльки поповзом.
Черниш повз по зритiй землi, яка вся смердiла газами й трупами. Кулi
гидко дзвенiли весь час, то пролiтаючи над головою, то цмокаючись поруч у
щось м'яке, як у тiсто. Трупи щораз загороджували йому путь. А позаду з
важким сопiнням плазували один за одним бiйцi, тягнучи ящики за собою.
Iнодi Чернишевi здавалося, що це не нiч, а бiлий день i що вороговi
зараз видно все, до зiрки на його пiлотцi. Тодi вiн на мить ховав голову
за якогось убитого i, прича©вшись, ждав товаришiв. А переборовши химеру,
зачувши поблизу знайоме сопiння, знову збирався весь у лапружений кулак
i'повз далi.
Раптом позад нього хтось закричав страшним нелюдським криком,
моторошним серед цi © тьми, де навiть розмовляти було дозволено тiльки
пошепки.
- Хлопцi!.. Братики! Браточки!
Чернишевi зробилося страшно. Хто так може кричати? Чий, чий це голос?
Повний безмежного вiдчаю, пронизливий, високий, вiн прозвучав так
неприродно, що Черниш не мiг пiзнати його.
- Брато-чки!.. - зойкнув ще раз серед ночi так гостро i несподiвано, що
здавалось, - почують його над усi ю величезною висотою, по обидва схили
©©, i звiдусiль кинуться рятувати людину.
Сколихнути всю нiч сво©м зойком, так закричати на повний голос мiг лише
той, хто ма останн право на це, -мiг лише вбитий... Щойно, отут убитий!
Черниша мимохiть кинуло вперед, далi вiд того крику, що вже переходив у
стогiн, вiн чув, як за ним i всi бiйцi повзуть швидше, бо сопуть тяжче i
частiш. Кулi прошивали повiтря щоразу густiше. Нарештi Черниш досяг
каменя, за яким вони спинялись кожного разу, щоб передихнути. Сюди кулi не
залiтали. "Що я зробив! -одразу жахнувся Черниш. - Що я зробив!"
З темряви пiдповзали бiйцi i зупинялись мовчки навколо, не пiдiймаючи
голiв од землi.
- Кого нема? - майже закричав Черниш, лютуючи невiдомо на кого. - Кого
нема?
Не було двох: Бузька i Вакуленка. Черниш, готовий на все, рiшуче