Страница:
Чехословаччину, в пiвденнi провiнцi© само© Нiмеччини, що ©х до останнього
часу нiмцi вважали сво©м найглибшим тилом. Падiння угорсько© столицi
неминуче вибило б з ладуостаннього найзапеклiшого сателiта Нiмеччини. З
падiнням цього мiста похитнувся б весь пiвденний фланг нiмецького фронту,
який ще й досi нависав над Балканами.
Тому не дивно, що нiмецько-фашистське командування стягувало пiд
Будапешт численнi вiйська, перекинуло сюди найкращi сво© резерви. Нiмецькi
генерали погрожували дати Радянськiй Армi© пiд стiнами Будапешта нечуваний
реванш за Сталiнград. Бiйцi подейкували, що хтось уже читав нiмецькi, як
завжди безграмотнi, блазенськi листiвки, в яких фюрер нiбито похвалявся:
"Берлiн здам, а 3-й Укра©нський в Дуна© покупаю".
I ось тепер це колосальне мiсто в двiстi квадратних кiлометрiв
територi©, начинене вiйськами й технiкою, з дiючими заводами, якi ще
випускали танки й снаряди, опинилося затнснуте в залiзнi лещата.
Цiлу нiч з 28 на 29 грудня i ранком 29 грудня армiйськi потужнi
радiомовнi станцi© з передово© лiнi© фронту безперервно передавали
оточеним звернення радянського командування.
Диктори в шинелях повiдомляли, що 29 грудня, об 11 годинi за
московським часом, в розташування противника прибудуть з радянського боку
парламентери вручити оточеним ультиматум. Щоб зберегти Будапешт, врятувати
вiд загибелi його iсторичнi цiнностi, пам'ятники культури й мистецтва, щоб
уникнути численних жерта серед мирного населення, - радянське командування
пропонувало оточеним гуманнi умови капiтуляцi©.
29 грудня об 11 годинi в напрямку Кiшпешта ви©хала легкова автомашина.
Над нею майорiв великий бiлий прапор. В машинi ©хав офiцер-парламентер з
текстом ультиматуму, пiдписаного командувачами обох Укра©нських фронтiв.
Скрiзь понад шосе, де про©здила машина парламентера, наставала тиша: нашi
бiйцi ще заздалегiдь дiстали наказ припинити вогонь у цьому районi. Нiмцям
також був добре вiдомий маршрут радянського парламентера. Бiлий прапор над
машиною було далеко видно. Проте коли машина в'©хала в розташування
ворожих передових позицiй, з усiх вiкон i горищ прямо по склу кабiни
сiконули нiмецькi кулемети.
Парламентера було вбито.
В цей же час по той бiк Дунаю, в Буду було направлено другого
парламентера з перекладачем. Тут подi© розгорнулись iнакше. Нiмцi
пропустили парламентера через переднiй край i направили в свiй штаб. В
штабi командування заявило парламентеровi, що воно вiдмовля ться прийняти
ультиматум. Офiцера ввiчливо вiдпустили. Виходячи з штабу, вiн не знав,
що, випереджаючи його, по кабелях летять уже на переднiй край вiроломнi
накази тих, що тiльки-но з ним розмовляли. I коли вiн, високо пiднявши
бiлий прапор, повертався уже в нашу зону, в спину йому було вiдкрито
вогонь. Парламентер упав, обливаючись кров'ю.
Вiдкрити вогонь по беззбройному парламентеру - так могли вчинити тiльки
фашисти. Розбо м вони починали, розбо м i кiнчали. З давнiх-давен у всiх
вiйнах парламентери користалися правом недоторканостi. А тепер вони
пiдпливали кров'ю на правому i на лiвому боцi Дунаю, в передмiстях
вропейсько© столицi. Впали на мокрий брук посiченi бiлi прапори, якi були
пiднятi, щоб дарувати життя тисячам людей, врятувати вiд руйнацi©
величезне мiсто. Тепер залишилось одне: карати.
Пiдле вбивство парламентерiв викликало гнiв, хвилю обурення серед наших
вiйськ. Самовидцi ©хньо© смертi - бiйцi-передовики - похмуро поглядали
з-пiд вушанок на чуже безкра мiсто. Сердито набивали диски, заряджали
важкi гармати. Гармашi з гуркотом вкочували на руках артилерiю в пiдвали,
на подвiр'я, за кожну будiвлю. Пiднялися тисячi жерл, чекаючи команди.
- Тримайся, проклятий гадючник! - говорили бiйцi.
- Пощади тепер не жди!
Вбивство парламентерiв було провокацiйним викликом. Армiя вандалiв,
загнана в безвихiдь, залишалась i тут вiрною собi. Вона не дорожила нiчим.
Що ©й було до цього мiста, до його мешканцiв? Приречена на загибель сама,
вона все хотiла б потягти за собою в прiрву. Вона кинула виклик...
I тисячi радянських гармат вiдповiли на нього. Як живi, задрижали сiрi
квартали. Загуло, розпiкаючись, вологе повiтря. Будапешт, викидаючи
велетенськi язики полум'я, огорнувся ©дким димом-гаром на п'ятдесят днiв i
ночей.
XIII
Зав'язалися бо© у кварталах, в умовах сучасного вропейського мiста.
Вiд початку мiських бо©в у мiнометнiй ротi Брянського сталося чимало
змiн. Тепер вона вже не подiлялася на "тил" i вогневу. В мiських умовах
зникла потреба в такому подiлi. Тепер пiдроздiлам постачали все необхiдне
безпосередньо з полку. Взагалi тут весь гнучкий армiйський органiзм
зiмкнувся тугiше, скоротився, як м'яз. Штаби й тиловi бази, якi в польових
умовах, згiдно з статутом, розташовувались на певнiй вiдстанi вiд фронту,
зараз дiстали можливiсть базуватись бiля самого переднього краю, в
сусiднiх кварталах.
Командир роти Кармазин, зiбравши всю роту докупи, перетворив i ©здових
на вогневикiв. Старшина Багiров тимчасово виконував обов'язки командира
взводу, а потай мрiяв, що йому дадуть штурмову групу, власне, такi
штурмовi групи були вже готовi серед мiнометникiв: у вiльнi години сам
Багiров навчав ©х мiського бою "за сталiнградськими правилами". В тилах
зостався один Гриша, який замiнив на батальйоннiй кухнi контуженого
куховара.
Черниш, як i ранiше, займався переважно коригуванням. його роботi
навiть вибагливий Iван Антонович дав позитивну оцiнку.
Сьогоднi Черниш стояв на горищi високого будинку i вiв спостереження
крiзь маленьке дахове вiкно. Об' ктом його спостережень було одне з
мiських кладовищ. Воно лежало через квартал попереду, обгороджене кам'яним
муром. Навпроти муру, по цей бiк вулицi, засiли в ру©нах цегляних будинкiв
стрiлецькi пiдроздiли батальйону.
Чернишевi з його спостережного пункту вiдкривалася панорама великого
мiста.
Пiсля кiлькатижневих дощiв, туманiв та мряк нарештi стало на годинi, i
в ясному повiтрi над Будапештом з ранку до ночi висiла наша авiацiя.
Оточене мiсто ще курилося сотнями заводських димарiв, зведених догори, як
жерла величезних фортечних гармат. На тих заводах i досi виробляли танки,
броньовики, тисячi снарядiв для обложених вiйськ. Радянськi авiатори то в
одному, то в iншому районi мiста з важким гуркотом опускали бомби на
во ннi цехи. Здавалось, лопа ться земна кора до самих глибин. Язики ясних
денних пожеж вихоплювалися то тут, то там над строкатим бескеттям
незлiченних кварталiв.
Небо, не хмарне i не блакитне, було затягнуте якимось високим,
пiдстратосфернйм бiлим покровом, i промiння срiблястого холодного сонця
лилося крiзь нього, наче крiзь грандiозний матово-бiлий абажур. Пiд
молочним промiнням тьмяно полискували численнi дахи, куполи, водонапiрнi
башти, що височiли над кварталами, немов велетенськi фаустпатрони.
I так до самого обрiю - скiльки сягало око - кам'янi яруси вищих i
нижчих кварталiв, вежi, шпилi, куполи храмiв, заводськi димарi, i знову
кам'янi застиглi каскади по той бiк Дунаю, на загадкових висотах Буди.
Канонада не замовка нi на мить, методично гуркаючи i гуркаючи, наче
працюють колосальнi каменедробильнi тарани, заведенi раз назавжди. Над
ближчими кварталами - запах толу, кружля сажа...
Увага Черниша прикута до кладовища. Закусивши в зубах давно погаслу
цигарку, вiн припав до вузького вiкна. Вiн обшуку поглядом той
прямокутник, що лиснi мармуровими плитами, надмогильними стовпцями, бiлi
крилатими серафимами. Лейтенант зна , що за кожним тим благодушним
серафимом прича©вся автоматник. Черниш шука ворожих кулеметiв. Командир
стрiлецько© роти чортихався по телефону з самого ранку, що кулемети
противника зв'язують йому руки. Чернишевi вже вдалося подавити кiлька
вогневих точок, але натомiсть оживають iншi.
В правому кутку цвинтаря темнi кругла капличка.,. Ось погляд
лейтенанта впiймав на ©© пiддашку короткий, ледве помiтний спалах. Швидко
обчисливши данi, Черниш гука Маковейчику:
- Передай!
Маковейчик прищулився пiд кроквою над апаратом. Серйозний,
зосереджений, чаклу в трубку цифрами.
Лейтенант, нервуючись, стежить, як мiни вже вибухають навколо каплички.
Нарештi, одна - в дах.
- На! - випуска крiзь зуби Черниш.
Капличка димиться.
На цьому ж горищi, бiля другого вiкна, сто©ть лейтенант Сiверцев. Вiн
веде спостереження за iншим сектором, збираючи данi для сво © батаре©.
Iнодi вiн гука до Черниша:
- Яка там видимiсть у твiй телескоп?
- Багато нечистi бачу.
- I що ти ©й?
- Викурюю потроху.
В цей момент дах мад ними розчаху ться вогнем, наче в нього б'
блискавиця. Саша Сiверцев завбачливо пада , закриваючи голову руками,
немов тiльки ©© й береже. Важка мiна вибуха вгорi, на кроквi, осяявши на
мить усе горище. Просвистiли осколки в хмарi диму й пилюки. Саша
пiдводиться, протира запорошенi очi...
- Ти живий? - гука з тривогою до Чорниша.
- Живий, - вiдгуку ться Черниш з хмари пiднято© пилюки.
- I я живий! -десь у самiм кутку бадьоро дзвенить Маковей. - Наше
щастя, що добра кроква попалась над нами!
Обтрушуючись, оббираючи з себе клубки павутиння, офiцери пробиваються
назустрiч один одному.
- Невже намацав? - розмiркову Сiверцев. - Як ти гада ш. Женю? Зжене
нас з цi © мансарди?
- Мансарда справдi бальзакiвська... Ти по чому б' ш?
- По сiмнадцятому об' кту.
- Як влучання?
- Вже горить.
Сiверцев свого часу багато розповiдав Чернишевi про любимий свiй
Ленiнград, про трагедiю блокади Перед самою вiйною вiн закiнчив середню
школу i мрiяв про художнiй iнститут. Саша досконало знав не лише
Ленiнград, але й Пушкiне, Гатчину, Петергоф. Знав, як свiй власний дiм,
усi иалаци, пам'ятники, але©, стату©... Про них вiн не раз говорив з
Чернишем, палко мрiяв, як краще буде реставрувати той чи iнший палац. В
азартi вiн забувався, що Черниш не ленiнградець i не все розумi , про що
йде мова.
- Як, ти не бачив стату© Самсона? - щиро дивувався Сiверцев. - Нi, ти
жарту ш...
Вiн усiх вважав за ленiнградцiв. Iншим разом починав:
- Зна ш, друже... Ермiтаж вiдбудували. Саша добре знав, що це поки що
тiльки в його уявi, спраглою сво ю уявою вiн уже вiдроджував поруйноване,
зарiвнював вирви на ленiнградських майданах, вводив пароплави в порт. В
нього все там ставало на сво мiсце. Черниш, слухаючи зворушливу неправду
свого друга, пiдтакував i невесело посмiхався.
Тепер, коли вони сидiли, перекурюючи, пiд продiрявленим будапештським
дахом, Черниш подумав, що його друговi-ленiнградцевi найбiльше, мабуть,
зараз хочеться - в помсту за руйнацiю рiдного мiста - все тут перетрощити,
стерти ворожу столицю з лиця землi. З неприхованою гордiстю щойно
повiдомив Сiверцев, що його сiмнадцятий об' кт уже горить.
- Скажи, Сашко... Тобi iнодi приходить бажання за все... За Петергоф,
за оскверненi вандалами пушкiнськi мiсця... За блокаду, за все, розумi ш?
Зробити i тут так, -Черниш хмуро кивнув за вiкно. - Щоб усе дощенту... Щоб
розорати плугами!.. I почати усе потiм заново, га?
Сiверцев замислився, його хлоп'яче обличчя, обрамлене раннiми
бакенбардами, одразу стало старшим.
- Нi, - нарештi вiдповiв вiн, зiтхнувши. - Нi, друже. Будапештськi
пам'ятники нi в чому не винуватi. Не вони бомбардували Ермiтаж... До речi,
ти знав капiтана Остапенка?
- Того, що парламентером до них по©хав?
- Ех, Остапенко, Остапенко... Отак вони його, по-бандитському... -
Сiверцев покрутив головою, немов перемагаючи власний внутрiшнiй бiль. - А
зна ш, я б теж охоче згодився на таку мiсiю...
- Парламентером?
- Так, парламентером, - пихнув Саша цигаркою. - Уявля ш собi, серед
страшного бойовища власною рукою пiдняти раптом прапор гуманностi,
вiдчути, що цiною одного свого життя дару ш життя сотням тисяч дiтей,
матерiв, ряту ш вiд винищення музе©, храми, парки, мости... Ось позавчора
Ференц показував менi етюди сво©х дунайських мостiв...
- Вiн i меш показував, - важко зiтхнув Черниш.
- Це ж краса, справжнiй витвiр людського генiя!
- Не пощадили салашисти й цього: уже висадили в повiтря.
- Що ти? - щиро жахнувся Сiверцев. - Хто сказав?
- Були вчора перебiжчики. Сiверцев помовчав.
- Ланц-хiд, - став поволi пригадувати вiн. - Ланцюговий мiст.
- Нема.
- Ержебет-хiд...
- Нема.
- Ференц-Iозеф-хiд...
- Нема.
- Проклятi, проклятi! - з болем вигукнув Сiверцев, пiдводячись. - Вiд
Пушкiне до Дунаю!.. Скрiзь рвуть, палять, нищать!.. А послухати ©х -
тiльки й чу ш: цивiлiзацiя, культура, прогрес!
- О, вони красномовнi, - сплюнув Черниш i грубо вилаявся.
В цей час Маковейчик, пiдслуховуючи розмову на КП, радiсно вигукнув:
- Самохiдки! Самохiдки йдуть на помiч! Таранитимуть стiну!
Офiцери разом кинулись до сво©х мiсць.
Штурмовим групам нiяк не вдавалося вдертися на кладовище. Протягом дня
вони кiлька разiв поривалися перескочити через мур, i все невдало. Трупи
перших атакуючих ще й досi лежали на панелi. Тепер на вимогу комбата
артилерiйський пiдтримуючий полк вислав двi самохiднi гармати. Вони вийшли
на переднiй край i з вiдстанi всього в кiлька десяткiв метрiв ударили в
мур.
Снаряди прогули при самiй землi. Гармати гатили раз за разом по тому ж
самому мiсцi. Мур огорнувся хмарою кам'яно© порохняви, i незабаром крiзь
не© засвiтились великi проломи в стiнi. Штурмовики один за одним ринули в
тi проломи, швидко розсипаючись по кладовищу.
Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих щодалi вглиб i вглиб,
немов старанно вимощував, брукував сво©м вогнем дорогу батальйоновi
вперед.
Вечорiло, i пожежi над мiстом, мало помiтнi вдень, тепер наче
розбухали, наливалися кров`ю. х стало несподiвано багато.
XIV
Позад будинку, що з його даху Чернийi вiв сво© спостереження, стояв
iнший будинок такого ж стандартного типу. Раз у раз з його поверхiв
вишуговувало хвостате пружне полум'я. Били мiномети. Жорстоко, безугавно.
Спочатку Iван Антонович хотiв ставити сво© "самовари" на землi. Для
цього треба було вирубати кiлька каштанiв, що росли на подвiр'©, бо вони
заважали б стрiляти.
Хаецький уже спустився в бункер - величезну яму пiд будинком, - щоб
дiстати пилку або сокиру. Ференца вiн узяв собi за перекладача. Старий
художник, як i багато iнших бiженцiв, iшов слiдом за фронтом до самого
Будапешта. Часом вiн вiдставав, губився, але, знаючи вже чимало людей з
полку - старшин, писарiв, полiт-працiвникiв, - Ференц на новому мiсцi
знову вiдшукував "хазяйство Iвана Антоновича". Бiля мiнометникiв вiн
нiколи не був голодним. Зате Кармазин, комбат Чумаченко i навiть бiйцi при
потребi використовували його як товмача. Веселий художник немало цим
пишався, а, вступивши в Будапешт, в розмовах з одноплемiнцями став навiть
величати себе "партизаном".
Хома Ха цький хоча й похвалявся привселюдно, що вже добре шпреха
по-мадьярському, проте на цей раз, спускаючись в бункер, все-таки вирiшив
прихопити з собою i Ференца.
- Будь при менi, про всяк випадок, за ад'ютанта, - на ходу визначив вiн
роль старому.
В бункерi було повно мешканцiв - дiтей, жiнок, старих. Вони виглядали
звiдусiль: з кучугур шмаття, з пуховикiв, тиснулися по нарах, настелених в
три ряди.
- Но©в ковчег! - зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським оком. - А
iнструмента й не бачу.
Дiзнавшись через Ференца, що руський шука пилки або сокири, угорцi не
на жарт переполошилися. Вони й ранiше були вже до смертi заляканi
пропагандою про азiатськi "звiрства руських", а тепер, побачивши вусатого
чорного Хому з фiнкою при боцi й автоматом на грудях, вирiшили, що
звiрства оце якраз i почнуться. З голосним плачем кинулися в материнськi
пелени змарнiлi, переляканi дiти. Вони не мали сумнiву, що вусач iз зiркою
на лобi зараз почне отут пиляти ©х пилкою або рубати сокирою.
- Що за лемент? Що вони там шпрехаюгь? - суворо звернувся Хома до
"ад'ютанта". Коли справа заходила серйозна, Хома завжди поводився з сво©м
приятелем суворо i нiякого панiбратства не терпiв. - За кого вони мають
мене? Чого дiти плачуть?
Ференц пояснив Хомi причину переполоху.
- Спокiйно! - пiдняв руку бо ць.- Передай, що я ©х анi рубатиму, анi
пилятиму. Передай, що пилки потрiбнi менi для каштанiв, бо вони нам на
завадi а молодички хай також не жахаються, бо я чоловiч сiмейний i в чужi
гречки не скакаю.
Невiдомо, як уже там переклав Ференц, тiльки пiсля Цього мешканцi
бункера одразу пiдбадьорились. Молодички перестали ховатися в хустки,
взялися прохати "пана капiтана", щоб не рубав навiть i каштанiв. Це
пролетарський квартал, i робiтничi дiти влiтку не бячать нiяко© зеленi,
крiм тих каштанiв. Хай зглянеться пан капiтан на ©хнiх кiчi...
Хома, забуваючи про вропейський етикет, замислено почухав потилицю i,
беручи в руки двi пощербленi сокири, що ©х йому звiдкись таки добули,
заявив, що вiн долю каштанiв вирiшити сам не може, бо ма командира,
старшого за себе. Хома так i сказав, очевидно вважаючи себе перед
мадьярами також за командира. До того ж вони з власно© волi величали його
паном капiтаном. Хома не спростовував ©хньо© помилки. Його, зда ться,
зовсiм не дивувало, що в очах мадьярок вiн раптом уже перетворю ться з
рядового бiйця па "пана капiтана". На шапцi в нього далеко яснiла вирiзана
з блискучо© жерстi велика п'ятикутна зiрка. Вiн навмисне вирiзав ©©
велику, щоб було далеко видно, щоб шанували його iноземцi.
Мадьяри слiдом за Ха цьким послали наверх цiлу делегацiю шукати
"найстаршого командира".
Iван Антонович, з властивою йому педантичною сухiстю, вислухав
делегацiю через Ференца.
Вiн стояв на дверях першого поверху, напнутий сво ю вiчною
плащ-палаткою, яко© нiколи не скидав вiдтодi, як одержав ©© зi складу. На
КП серед офiцерiв ця палатка давно вже стала притчею во язицех. Говорили,
то Iван Антонович присягнув скинути ©© тiльки пiсля повно© капiтуляцi©
ворога.
Слухаючи делегацiю стрекотливих жiнок, Iван Антонович спiдлоба косився
на тi каштани, голi, почорнiлi вiн бачив, як Ха цький i Островський уже
стали бiля дерев з сокирами напоготовi.
- Рубай! - скомандував старшина Багiров.
- Стривай, - повiльно пiдняв руку старшин лейтенант.
- Вiдставити! - гукнув Багiров.
Iваи Антонович неквапно оглянув подвiр'я, наче був тут комендантом i
обмiрковував якусь домашню реконструкцiю.
- Добре, - сказав вiн делегацi©. - Хай живе. Може, ваша малеча,
бавлячись пiсля вiйни пiд цими зеленими деревами, спом'яне i нас незлим,
тихим словом. Так, товаришi?
- Так! - озвалася вогнева. - Так!
I старший лейтенант наказав пiдняти мiномети вище, поставити ©х в
самому будинку, навпроти вiкон. Мiнометам там в такiй позицi© каштани не
заважали.
Солдатська поступливiсть щиро зворушила жiнок. Кожному було гарно
дивитись, як змарнiлi матерi обпали старшого лейтенанта, дякуючи за
подарунок, зроблений ротою дiтям будапештсько© околицi. У Ференца сльози
забринiли на вiях. Вiн знав, що прийде час i солдатський дарунок зазеленi
на радiсть малюкам, якi, зростаючи в дунайськiм мiстi; майже не бачили
самого Дунаю i не ©здили, як дiти багачiв, на бiлi дачi Балатону.
- А нам говорили, що руськi, що комунiшти... - хвилюючись, белькотiла
одна з делегаток. - Ви, звичайно, нiм комунiшт?..
Кармазин посмiхнувся, вимовив з гордiстю:
- Комунiст.
Вночi рота збиралася .переходити на нову позицiю. Обслуги, звично
розiбравши мiномети на частини, спускалися вi©мз. Поверхи завмирали.
Сходячи останнiм, Вася Багiров помiтив бiля одного з вирваних вiкон високу
зi -очолену постать.
-- Ти, Денисе?
Постать не ворухнулась.
Старшина пiдiйшов ближче i впiзнав Ференца.
Художник стояв, прихилившись до лутки, i мовчки дивився на мiсто.
Горбоносе застигле обличчя старого, тьмяно осяяне далекими загравами,
нагадувало карбованого орла з старовинно© монети.
Палаючий Будапешт був перед ним як на доловi. Багрянi хребти пiдпирали
небо. У пiдхмарних чорпi©х глибинах моторошно гуляли прожектори. Зенiтнi
кулемети прокладали траси. Стугонiла и стугонiла канонада. - О Будапешт! -
з болем вирвалось у Ференца. В Будапештi художник провiв усе сво життя.
Тут були похованi його батьки i дiди, тут промайнула його молодiсть.
Звiдси вiн потай проводжав свого кращого учня i зятя в Iспанiю, в
Iнтернацiональну бригаду... Янош, Янош!.. Марнi твоя дружина,
напiвсиротою вироста твiй син... Десь загубились вони у пiдземному
Будапештi. Чи живi? I де ©х шукати? На Догань-утца? Але чи зараз i сама
Догань-утца? Шваби та салашисти мiнують усе... Вчора Ференц розмовляв з
перебiжчиком... Той пiдземеллями пробився на радянський бiк... Розповiда :
в центрi нестримнi грабунки, мародерство, голод. Фашистськi молодчики
вiдбирають у населення рештки продуктiв, всiх женуть барикадувати вулицi,
зводити протитанковi споруди. Того, хто ухиля ться, розстрiлюють на мiсцi.
Нiяких ознак цивiльно© влади, повний розгул i терор "Схрещених стрiл". Чим
все це скiнчиться? Чим скiнчиться твоя велика драма, Будапешт?
Не гiрляндами електричних вогнiв - страшними пожежами освiтилися нинi
тво© керути. Не вирують вечорами люднi, шумливi набережнi Дунаю -
трiска ться там камiнь вiд крицi! Не дзвонять трамва©, не мерехтять
барвистi реклами, не спiвають авто... Нiч розрухи, нiч кари окутала тебе!
Тисячотонним брухтом валяться стiни на брук. Все трiщить, руйну ться,
гоготить в нечуванiй катастрофi. Зда ться, за одну таку нiч мiсто
западеться, зникне безслiдно, як ота Помпея, i тiльки дунайськi хвилi
понесуть до моря лапату чорну сажу та кров...
Все найкраще, створене Ференцом-художником, народилось у Будапештi i
для Будапешта. Його картини прикрашували ратушу. Парламент, готель
" вропа", кафе "Балатон"... Правда, тiшилась ними переважно пихата
аристократiя, але художник не втрачав надi©, що бачитиме ©х колись i весь
трудящий Будапешт.
Над Чепель-сигетом кружляють, вурчать моторами "юнкерси". Вони ще мають
змогу сiдати на мiському iподромi. Евакуюють поранених, доставляють
снаряди. Гiтлер наказав триматись будь-що: в Комарно вивантажуються сотнi
танкiв, йдуть на допомогу. Що ж це буде? Чим усе це кiнчиться?
- Горить правильно, - каже Багiров пiсля мовчанки. - Багато бачив
пожарiв, а такого не доводилось... Наче пiвсвiту зайнялось i пала .
Художник, обернувшись, пильно дивиться на освiтленого спалахами
старшину.
- Врятуйте, - каже вiн тихо й урочисто. - Врятуйте Будапешт. Крiм
вас... бiльше нiкому.
- Не тушуйся, Ференц. Все буде в порядку. Старшину гукають знизу. Рота
вируша .
- Ти з нами, Ференц?
- Аз ким же менi?
Спускаючись з Багiровим по схiдцях, художник щось почина розповiдати
йому про знаменитий готель " вропа", до якого звiдси вже - рукою подати...
Паленим димом пройняте нiчне повiтря. Снаряди смертельно бiлим блиском
розщеплюються на стiнах. Провалюються крiзь дахи. Осколки глухо гуркочуть
по блясi.
- Наче домовики ходять, - зауважу хтось. Хома зухвало задира голову
догори:
- Гей ви, нехрещенi!.. Нiж там гуркотiти, ходiть-но сюди!..
Нарукопаш!..
- Ха цький! - прикрику Iван Антонович. Далi просуваються мовчки, як на
облаву.
XV
Наступно© ночi батальйон врiзався в новий квартал, який упирався рогом
в перехрестя вулиць. Просуватись далi заважав нарiжний будинок
протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя. При
миготливому неприродно кривавому свiтлi заграви розвiдники прочитали
"Europa". Латинський шрифт тепер уже вiльно читали навiть бiйцi з нижчою
освiтою.
- Ho-tel Eu-ro-pa, - мимрив по складах якийсь вусатий вихованець
церковнопарафiяльно© школи.
Всi поверхи готелю знизу й доверху ©жачились кулеметами та гнiздами
автоматникiв. З одного вiкна раз у раз шугало полум'я мiномета.
Готель становив собою вигiдну позицiю. З не© противник мав змогу
прострiлювати не лише двi вулицi, до яких пiдiйшли стрiлецькi роти, а
тримав пiд вогнем i весь квартал, захоплений батальйоном Чумаченка. Вогонь
був дуже щiльний. Бiйцi для експерименту викинули на перехрестя порожн
вiдро. За хвилину воно стало як решето.
На командному пунктi, що розмiстився в довгiй низькiй казармi, стояв
нестихаючий гомiн. Перекликались телефонiсти, кудись пiрнали й виринали
ординарцi, iншi розбирали трофейнi сiдла, що займали мало не чверть
казарми. По черзi входили грiтись мiнометники - ©хня вогнева була пiд
самою казармою.
Капiтан Чумаченко в iншому кутку обмiрковував з офiцерами становище.
Готель треба було захопити ще цi © ночi: вдень його брати було нiяк. Але
як захопити? Правда, можна було викликати полкових саперiв i з ©хньою
допомогою, пiдкравшись в темрявi, висадити будинок в повiтря... Це
практикували вже не раз i сам Чумаченко, i сусiднi батальйони: висаджувати
об' кт до зруйнування стiн i цiлковитого знищення гарнiзону. Але в даному
разi комбата це не влаштовувало. Виходячи з сво©х тактичних мiркувань, вiн
хотiв захопити готель цiлим. Якби йому треба було взяти тiльки цей об' кт,
Чумаченко, безумовно, висадив би його в повiтря. Але йому, крiм " вропи",
ще потрiбно зламати десятки об' ктiв, i вiн думав про них уже зараз.
Будинок готелю був, по-перше, високий i мiцно© старовинно© кладки, а
по-друге, нарiжний; маючи його в сво©х руках, батальйон, власне, мав би
сво рiдний зручний трамплiн для того, щоб оволодiти новим кварталом.
- А я встановив би в ньому сво© "самовари", - мiркував Кармазин. -
Позицiя для вогнево© саме раз.
Гвардi© майор Воронцов, прибувши на КП звечора, тепер мовчки сидiв пiд
стiною на купi трофейних нiмецьких протигазiв, схожих на телячi
намордники. Здавалося^ вiн дрiмав навсидячки, зануривши сво широке
пiдборiддя в кучерявi вилоги кожушка. А втiм, вiн уважно слухав офiцерiв,
що обмiрковували рiзнi варiанти штурму. Нарештi пiдвiв важкi припухлi
повiки:
- Чумаченко, де тво© сталiнградцi?
- Всi на мiсцях, товаришу гвардi© майор: очолюють штурмовi групи.
- Хто та хто?
Комбат став лiчити на пальцях. Сво©х сталiнградцiв вiн знав усiх до
одного. Коли назвав Багiрова, Iван Антонович згадав:
- Да! Мiй старшина там носиться з оригiнальним планом...
Кармазин пояснив кiлькома словами.
Комбат негайно послав за Багiровим.
В цей час до казарми несподiвано зайшли командир полку Самi в i
часу нiмцi вважали сво©м найглибшим тилом. Падiння угорсько© столицi
неминуче вибило б з ладуостаннього найзапеклiшого сателiта Нiмеччини. З
падiнням цього мiста похитнувся б весь пiвденний фланг нiмецького фронту,
який ще й досi нависав над Балканами.
Тому не дивно, що нiмецько-фашистське командування стягувало пiд
Будапешт численнi вiйська, перекинуло сюди найкращi сво© резерви. Нiмецькi
генерали погрожували дати Радянськiй Армi© пiд стiнами Будапешта нечуваний
реванш за Сталiнград. Бiйцi подейкували, що хтось уже читав нiмецькi, як
завжди безграмотнi, блазенськi листiвки, в яких фюрер нiбито похвалявся:
"Берлiн здам, а 3-й Укра©нський в Дуна© покупаю".
I ось тепер це колосальне мiсто в двiстi квадратних кiлометрiв
територi©, начинене вiйськами й технiкою, з дiючими заводами, якi ще
випускали танки й снаряди, опинилося затнснуте в залiзнi лещата.
Цiлу нiч з 28 на 29 грудня i ранком 29 грудня армiйськi потужнi
радiомовнi станцi© з передово© лiнi© фронту безперервно передавали
оточеним звернення радянського командування.
Диктори в шинелях повiдомляли, що 29 грудня, об 11 годинi за
московським часом, в розташування противника прибудуть з радянського боку
парламентери вручити оточеним ультиматум. Щоб зберегти Будапешт, врятувати
вiд загибелi його iсторичнi цiнностi, пам'ятники культури й мистецтва, щоб
уникнути численних жерта серед мирного населення, - радянське командування
пропонувало оточеним гуманнi умови капiтуляцi©.
29 грудня об 11 годинi в напрямку Кiшпешта ви©хала легкова автомашина.
Над нею майорiв великий бiлий прапор. В машинi ©хав офiцер-парламентер з
текстом ультиматуму, пiдписаного командувачами обох Укра©нських фронтiв.
Скрiзь понад шосе, де про©здила машина парламентера, наставала тиша: нашi
бiйцi ще заздалегiдь дiстали наказ припинити вогонь у цьому районi. Нiмцям
також був добре вiдомий маршрут радянського парламентера. Бiлий прапор над
машиною було далеко видно. Проте коли машина в'©хала в розташування
ворожих передових позицiй, з усiх вiкон i горищ прямо по склу кабiни
сiконули нiмецькi кулемети.
Парламентера було вбито.
В цей же час по той бiк Дунаю, в Буду було направлено другого
парламентера з перекладачем. Тут подi© розгорнулись iнакше. Нiмцi
пропустили парламентера через переднiй край i направили в свiй штаб. В
штабi командування заявило парламентеровi, що воно вiдмовля ться прийняти
ультиматум. Офiцера ввiчливо вiдпустили. Виходячи з штабу, вiн не знав,
що, випереджаючи його, по кабелях летять уже на переднiй край вiроломнi
накази тих, що тiльки-но з ним розмовляли. I коли вiн, високо пiднявши
бiлий прапор, повертався уже в нашу зону, в спину йому було вiдкрито
вогонь. Парламентер упав, обливаючись кров'ю.
Вiдкрити вогонь по беззбройному парламентеру - так могли вчинити тiльки
фашисти. Розбо м вони починали, розбо м i кiнчали. З давнiх-давен у всiх
вiйнах парламентери користалися правом недоторканостi. А тепер вони
пiдпливали кров'ю на правому i на лiвому боцi Дунаю, в передмiстях
вропейсько© столицi. Впали на мокрий брук посiченi бiлi прапори, якi були
пiднятi, щоб дарувати життя тисячам людей, врятувати вiд руйнацi©
величезне мiсто. Тепер залишилось одне: карати.
Пiдле вбивство парламентерiв викликало гнiв, хвилю обурення серед наших
вiйськ. Самовидцi ©хньо© смертi - бiйцi-передовики - похмуро поглядали
з-пiд вушанок на чуже безкра мiсто. Сердито набивали диски, заряджали
важкi гармати. Гармашi з гуркотом вкочували на руках артилерiю в пiдвали,
на подвiр'я, за кожну будiвлю. Пiднялися тисячi жерл, чекаючи команди.
- Тримайся, проклятий гадючник! - говорили бiйцi.
- Пощади тепер не жди!
Вбивство парламентерiв було провокацiйним викликом. Армiя вандалiв,
загнана в безвихiдь, залишалась i тут вiрною собi. Вона не дорожила нiчим.
Що ©й було до цього мiста, до його мешканцiв? Приречена на загибель сама,
вона все хотiла б потягти за собою в прiрву. Вона кинула виклик...
I тисячi радянських гармат вiдповiли на нього. Як живi, задрижали сiрi
квартали. Загуло, розпiкаючись, вологе повiтря. Будапешт, викидаючи
велетенськi язики полум'я, огорнувся ©дким димом-гаром на п'ятдесят днiв i
ночей.
XIII
Зав'язалися бо© у кварталах, в умовах сучасного вропейського мiста.
Вiд початку мiських бо©в у мiнометнiй ротi Брянського сталося чимало
змiн. Тепер вона вже не подiлялася на "тил" i вогневу. В мiських умовах
зникла потреба в такому подiлi. Тепер пiдроздiлам постачали все необхiдне
безпосередньо з полку. Взагалi тут весь гнучкий армiйський органiзм
зiмкнувся тугiше, скоротився, як м'яз. Штаби й тиловi бази, якi в польових
умовах, згiдно з статутом, розташовувались на певнiй вiдстанi вiд фронту,
зараз дiстали можливiсть базуватись бiля самого переднього краю, в
сусiднiх кварталах.
Командир роти Кармазин, зiбравши всю роту докупи, перетворив i ©здових
на вогневикiв. Старшина Багiров тимчасово виконував обов'язки командира
взводу, а потай мрiяв, що йому дадуть штурмову групу, власне, такi
штурмовi групи були вже готовi серед мiнометникiв: у вiльнi години сам
Багiров навчав ©х мiського бою "за сталiнградськими правилами". В тилах
зостався один Гриша, який замiнив на батальйоннiй кухнi контуженого
куховара.
Черниш, як i ранiше, займався переважно коригуванням. його роботi
навiть вибагливий Iван Антонович дав позитивну оцiнку.
Сьогоднi Черниш стояв на горищi високого будинку i вiв спостереження
крiзь маленьке дахове вiкно. Об' ктом його спостережень було одне з
мiських кладовищ. Воно лежало через квартал попереду, обгороджене кам'яним
муром. Навпроти муру, по цей бiк вулицi, засiли в ру©нах цегляних будинкiв
стрiлецькi пiдроздiли батальйону.
Чернишевi з його спостережного пункту вiдкривалася панорама великого
мiста.
Пiсля кiлькатижневих дощiв, туманiв та мряк нарештi стало на годинi, i
в ясному повiтрi над Будапештом з ранку до ночi висiла наша авiацiя.
Оточене мiсто ще курилося сотнями заводських димарiв, зведених догори, як
жерла величезних фортечних гармат. На тих заводах i досi виробляли танки,
броньовики, тисячi снарядiв для обложених вiйськ. Радянськi авiатори то в
одному, то в iншому районi мiста з важким гуркотом опускали бомби на
во ннi цехи. Здавалось, лопа ться земна кора до самих глибин. Язики ясних
денних пожеж вихоплювалися то тут, то там над строкатим бескеттям
незлiченних кварталiв.
Небо, не хмарне i не блакитне, було затягнуте якимось високим,
пiдстратосфернйм бiлим покровом, i промiння срiблястого холодного сонця
лилося крiзь нього, наче крiзь грандiозний матово-бiлий абажур. Пiд
молочним промiнням тьмяно полискували численнi дахи, куполи, водонапiрнi
башти, що височiли над кварталами, немов велетенськi фаустпатрони.
I так до самого обрiю - скiльки сягало око - кам'янi яруси вищих i
нижчих кварталiв, вежi, шпилi, куполи храмiв, заводськi димарi, i знову
кам'янi застиглi каскади по той бiк Дунаю, на загадкових висотах Буди.
Канонада не замовка нi на мить, методично гуркаючи i гуркаючи, наче
працюють колосальнi каменедробильнi тарани, заведенi раз назавжди. Над
ближчими кварталами - запах толу, кружля сажа...
Увага Черниша прикута до кладовища. Закусивши в зубах давно погаслу
цигарку, вiн припав до вузького вiкна. Вiн обшуку поглядом той
прямокутник, що лиснi мармуровими плитами, надмогильними стовпцями, бiлi
крилатими серафимами. Лейтенант зна , що за кожним тим благодушним
серафимом прича©вся автоматник. Черниш шука ворожих кулеметiв. Командир
стрiлецько© роти чортихався по телефону з самого ранку, що кулемети
противника зв'язують йому руки. Чернишевi вже вдалося подавити кiлька
вогневих точок, але натомiсть оживають iншi.
В правому кутку цвинтаря темнi кругла капличка.,. Ось погляд
лейтенанта впiймав на ©© пiддашку короткий, ледве помiтний спалах. Швидко
обчисливши данi, Черниш гука Маковейчику:
- Передай!
Маковейчик прищулився пiд кроквою над апаратом. Серйозний,
зосереджений, чаклу в трубку цифрами.
Лейтенант, нервуючись, стежить, як мiни вже вибухають навколо каплички.
Нарештi, одна - в дах.
- На! - випуска крiзь зуби Черниш.
Капличка димиться.
На цьому ж горищi, бiля другого вiкна, сто©ть лейтенант Сiверцев. Вiн
веде спостереження за iншим сектором, збираючи данi для сво © батаре©.
Iнодi вiн гука до Черниша:
- Яка там видимiсть у твiй телескоп?
- Багато нечистi бачу.
- I що ти ©й?
- Викурюю потроху.
В цей момент дах мад ними розчаху ться вогнем, наче в нього б'
блискавиця. Саша Сiверцев завбачливо пада , закриваючи голову руками,
немов тiльки ©© й береже. Важка мiна вибуха вгорi, на кроквi, осяявши на
мить усе горище. Просвистiли осколки в хмарi диму й пилюки. Саша
пiдводиться, протира запорошенi очi...
- Ти живий? - гука з тривогою до Чорниша.
- Живий, - вiдгуку ться Черниш з хмари пiднято© пилюки.
- I я живий! -десь у самiм кутку бадьоро дзвенить Маковей. - Наше
щастя, що добра кроква попалась над нами!
Обтрушуючись, оббираючи з себе клубки павутиння, офiцери пробиваються
назустрiч один одному.
- Невже намацав? - розмiркову Сiверцев. - Як ти гада ш. Женю? Зжене
нас з цi © мансарди?
- Мансарда справдi бальзакiвська... Ти по чому б' ш?
- По сiмнадцятому об' кту.
- Як влучання?
- Вже горить.
Сiверцев свого часу багато розповiдав Чернишевi про любимий свiй
Ленiнград, про трагедiю блокади Перед самою вiйною вiн закiнчив середню
школу i мрiяв про художнiй iнститут. Саша досконало знав не лише
Ленiнград, але й Пушкiне, Гатчину, Петергоф. Знав, як свiй власний дiм,
усi иалаци, пам'ятники, але©, стату©... Про них вiн не раз говорив з
Чернишем, палко мрiяв, як краще буде реставрувати той чи iнший палац. В
азартi вiн забувався, що Черниш не ленiнградець i не все розумi , про що
йде мова.
- Як, ти не бачив стату© Самсона? - щиро дивувався Сiверцев. - Нi, ти
жарту ш...
Вiн усiх вважав за ленiнградцiв. Iншим разом починав:
- Зна ш, друже... Ермiтаж вiдбудували. Саша добре знав, що це поки що
тiльки в його уявi, спраглою сво ю уявою вiн уже вiдроджував поруйноване,
зарiвнював вирви на ленiнградських майданах, вводив пароплави в порт. В
нього все там ставало на сво мiсце. Черниш, слухаючи зворушливу неправду
свого друга, пiдтакував i невесело посмiхався.
Тепер, коли вони сидiли, перекурюючи, пiд продiрявленим будапештським
дахом, Черниш подумав, що його друговi-ленiнградцевi найбiльше, мабуть,
зараз хочеться - в помсту за руйнацiю рiдного мiста - все тут перетрощити,
стерти ворожу столицю з лиця землi. З неприхованою гордiстю щойно
повiдомив Сiверцев, що його сiмнадцятий об' кт уже горить.
- Скажи, Сашко... Тобi iнодi приходить бажання за все... За Петергоф,
за оскверненi вандалами пушкiнськi мiсця... За блокаду, за все, розумi ш?
Зробити i тут так, -Черниш хмуро кивнув за вiкно. - Щоб усе дощенту... Щоб
розорати плугами!.. I почати усе потiм заново, га?
Сiверцев замислився, його хлоп'яче обличчя, обрамлене раннiми
бакенбардами, одразу стало старшим.
- Нi, - нарештi вiдповiв вiн, зiтхнувши. - Нi, друже. Будапештськi
пам'ятники нi в чому не винуватi. Не вони бомбардували Ермiтаж... До речi,
ти знав капiтана Остапенка?
- Того, що парламентером до них по©хав?
- Ех, Остапенко, Остапенко... Отак вони його, по-бандитському... -
Сiверцев покрутив головою, немов перемагаючи власний внутрiшнiй бiль. - А
зна ш, я б теж охоче згодився на таку мiсiю...
- Парламентером?
- Так, парламентером, - пихнув Саша цигаркою. - Уявля ш собi, серед
страшного бойовища власною рукою пiдняти раптом прапор гуманностi,
вiдчути, що цiною одного свого життя дару ш життя сотням тисяч дiтей,
матерiв, ряту ш вiд винищення музе©, храми, парки, мости... Ось позавчора
Ференц показував менi етюди сво©х дунайських мостiв...
- Вiн i меш показував, - важко зiтхнув Черниш.
- Це ж краса, справжнiй витвiр людського генiя!
- Не пощадили салашисти й цього: уже висадили в повiтря.
- Що ти? - щиро жахнувся Сiверцев. - Хто сказав?
- Були вчора перебiжчики. Сiверцев помовчав.
- Ланц-хiд, - став поволi пригадувати вiн. - Ланцюговий мiст.
- Нема.
- Ержебет-хiд...
- Нема.
- Ференц-Iозеф-хiд...
- Нема.
- Проклятi, проклятi! - з болем вигукнув Сiверцев, пiдводячись. - Вiд
Пушкiне до Дунаю!.. Скрiзь рвуть, палять, нищать!.. А послухати ©х -
тiльки й чу ш: цивiлiзацiя, культура, прогрес!
- О, вони красномовнi, - сплюнув Черниш i грубо вилаявся.
В цей час Маковейчик, пiдслуховуючи розмову на КП, радiсно вигукнув:
- Самохiдки! Самохiдки йдуть на помiч! Таранитимуть стiну!
Офiцери разом кинулись до сво©х мiсць.
Штурмовим групам нiяк не вдавалося вдертися на кладовище. Протягом дня
вони кiлька разiв поривалися перескочити через мур, i все невдало. Трупи
перших атакуючих ще й досi лежали на панелi. Тепер на вимогу комбата
артилерiйський пiдтримуючий полк вислав двi самохiднi гармати. Вони вийшли
на переднiй край i з вiдстанi всього в кiлька десяткiв метрiв ударили в
мур.
Снаряди прогули при самiй землi. Гармати гатили раз за разом по тому ж
самому мiсцi. Мур огорнувся хмарою кам'яно© порохняви, i незабаром крiзь
не© засвiтились великi проломи в стiнi. Штурмовики один за одним ринули в
тi проломи, швидко розсипаючись по кладовищу.
Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих щодалi вглиб i вглиб,
немов старанно вимощував, брукував сво©м вогнем дорогу батальйоновi
вперед.
Вечорiло, i пожежi над мiстом, мало помiтнi вдень, тепер наче
розбухали, наливалися кров`ю. х стало несподiвано багато.
XIV
Позад будинку, що з його даху Чернийi вiв сво© спостереження, стояв
iнший будинок такого ж стандартного типу. Раз у раз з його поверхiв
вишуговувало хвостате пружне полум'я. Били мiномети. Жорстоко, безугавно.
Спочатку Iван Антонович хотiв ставити сво© "самовари" на землi. Для
цього треба було вирубати кiлька каштанiв, що росли на подвiр'©, бо вони
заважали б стрiляти.
Хаецький уже спустився в бункер - величезну яму пiд будинком, - щоб
дiстати пилку або сокиру. Ференца вiн узяв собi за перекладача. Старий
художник, як i багато iнших бiженцiв, iшов слiдом за фронтом до самого
Будапешта. Часом вiн вiдставав, губився, але, знаючи вже чимало людей з
полку - старшин, писарiв, полiт-працiвникiв, - Ференц на новому мiсцi
знову вiдшукував "хазяйство Iвана Антоновича". Бiля мiнометникiв вiн
нiколи не був голодним. Зате Кармазин, комбат Чумаченко i навiть бiйцi при
потребi використовували його як товмача. Веселий художник немало цим
пишався, а, вступивши в Будапешт, в розмовах з одноплемiнцями став навiть
величати себе "партизаном".
Хома Ха цький хоча й похвалявся привселюдно, що вже добре шпреха
по-мадьярському, проте на цей раз, спускаючись в бункер, все-таки вирiшив
прихопити з собою i Ференца.
- Будь при менi, про всяк випадок, за ад'ютанта, - на ходу визначив вiн
роль старому.
В бункерi було повно мешканцiв - дiтей, жiнок, старих. Вони виглядали
звiдусiль: з кучугур шмаття, з пуховикiв, тиснулися по нарах, настелених в
три ряди.
- Но©в ковчег! - зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським оком. - А
iнструмента й не бачу.
Дiзнавшись через Ференца, що руський шука пилки або сокири, угорцi не
на жарт переполошилися. Вони й ранiше були вже до смертi заляканi
пропагандою про азiатськi "звiрства руських", а тепер, побачивши вусатого
чорного Хому з фiнкою при боцi й автоматом на грудях, вирiшили, що
звiрства оце якраз i почнуться. З голосним плачем кинулися в материнськi
пелени змарнiлi, переляканi дiти. Вони не мали сумнiву, що вусач iз зiркою
на лобi зараз почне отут пиляти ©х пилкою або рубати сокирою.
- Що за лемент? Що вони там шпрехаюгь? - суворо звернувся Хома до
"ад'ютанта". Коли справа заходила серйозна, Хома завжди поводився з сво©м
приятелем суворо i нiякого панiбратства не терпiв. - За кого вони мають
мене? Чого дiти плачуть?
Ференц пояснив Хомi причину переполоху.
- Спокiйно! - пiдняв руку бо ць.- Передай, що я ©х анi рубатиму, анi
пилятиму. Передай, що пилки потрiбнi менi для каштанiв, бо вони нам на
завадi а молодички хай також не жахаються, бо я чоловiч сiмейний i в чужi
гречки не скакаю.
Невiдомо, як уже там переклав Ференц, тiльки пiсля Цього мешканцi
бункера одразу пiдбадьорились. Молодички перестали ховатися в хустки,
взялися прохати "пана капiтана", щоб не рубав навiть i каштанiв. Це
пролетарський квартал, i робiтничi дiти влiтку не бячать нiяко© зеленi,
крiм тих каштанiв. Хай зглянеться пан капiтан на ©хнiх кiчi...
Хома, забуваючи про вропейський етикет, замислено почухав потилицю i,
беручи в руки двi пощербленi сокири, що ©х йому звiдкись таки добули,
заявив, що вiн долю каштанiв вирiшити сам не може, бо ма командира,
старшого за себе. Хома так i сказав, очевидно вважаючи себе перед
мадьярами також за командира. До того ж вони з власно© волi величали його
паном капiтаном. Хома не спростовував ©хньо© помилки. Його, зда ться,
зовсiм не дивувало, що в очах мадьярок вiн раптом уже перетворю ться з
рядового бiйця па "пана капiтана". На шапцi в нього далеко яснiла вирiзана
з блискучо© жерстi велика п'ятикутна зiрка. Вiн навмисне вирiзав ©©
велику, щоб було далеко видно, щоб шанували його iноземцi.
Мадьяри слiдом за Ха цьким послали наверх цiлу делегацiю шукати
"найстаршого командира".
Iван Антонович, з властивою йому педантичною сухiстю, вислухав
делегацiю через Ференца.
Вiн стояв на дверях першого поверху, напнутий сво ю вiчною
плащ-палаткою, яко© нiколи не скидав вiдтодi, як одержав ©© зi складу. На
КП серед офiцерiв ця палатка давно вже стала притчею во язицех. Говорили,
то Iван Антонович присягнув скинути ©© тiльки пiсля повно© капiтуляцi©
ворога.
Слухаючи делегацiю стрекотливих жiнок, Iван Антонович спiдлоба косився
на тi каштани, голi, почорнiлi вiн бачив, як Ха цький i Островський уже
стали бiля дерев з сокирами напоготовi.
- Рубай! - скомандував старшина Багiров.
- Стривай, - повiльно пiдняв руку старшин лейтенант.
- Вiдставити! - гукнув Багiров.
Iваи Антонович неквапно оглянув подвiр'я, наче був тут комендантом i
обмiрковував якусь домашню реконструкцiю.
- Добре, - сказав вiн делегацi©. - Хай живе. Може, ваша малеча,
бавлячись пiсля вiйни пiд цими зеленими деревами, спом'яне i нас незлим,
тихим словом. Так, товаришi?
- Так! - озвалася вогнева. - Так!
I старший лейтенант наказав пiдняти мiномети вище, поставити ©х в
самому будинку, навпроти вiкон. Мiнометам там в такiй позицi© каштани не
заважали.
Солдатська поступливiсть щиро зворушила жiнок. Кожному було гарно
дивитись, як змарнiлi матерi обпали старшого лейтенанта, дякуючи за
подарунок, зроблений ротою дiтям будапештсько© околицi. У Ференца сльози
забринiли на вiях. Вiн знав, що прийде час i солдатський дарунок зазеленi
на радiсть малюкам, якi, зростаючи в дунайськiм мiстi; майже не бачили
самого Дунаю i не ©здили, як дiти багачiв, на бiлi дачi Балатону.
- А нам говорили, що руськi, що комунiшти... - хвилюючись, белькотiла
одна з делегаток. - Ви, звичайно, нiм комунiшт?..
Кармазин посмiхнувся, вимовив з гордiстю:
- Комунiст.
Вночi рота збиралася .переходити на нову позицiю. Обслуги, звично
розiбравши мiномети на частини, спускалися вi©мз. Поверхи завмирали.
Сходячи останнiм, Вася Багiров помiтив бiля одного з вирваних вiкон високу
зi -очолену постать.
-- Ти, Денисе?
Постать не ворухнулась.
Старшина пiдiйшов ближче i впiзнав Ференца.
Художник стояв, прихилившись до лутки, i мовчки дивився на мiсто.
Горбоносе застигле обличчя старого, тьмяно осяяне далекими загравами,
нагадувало карбованого орла з старовинно© монети.
Палаючий Будапешт був перед ним як на доловi. Багрянi хребти пiдпирали
небо. У пiдхмарних чорпi©х глибинах моторошно гуляли прожектори. Зенiтнi
кулемети прокладали траси. Стугонiла и стугонiла канонада. - О Будапешт! -
з болем вирвалось у Ференца. В Будапештi художник провiв усе сво життя.
Тут були похованi його батьки i дiди, тут промайнула його молодiсть.
Звiдси вiн потай проводжав свого кращого учня i зятя в Iспанiю, в
Iнтернацiональну бригаду... Янош, Янош!.. Марнi твоя дружина,
напiвсиротою вироста твiй син... Десь загубились вони у пiдземному
Будапештi. Чи живi? I де ©х шукати? На Догань-утца? Але чи зараз i сама
Догань-утца? Шваби та салашисти мiнують усе... Вчора Ференц розмовляв з
перебiжчиком... Той пiдземеллями пробився на радянський бiк... Розповiда :
в центрi нестримнi грабунки, мародерство, голод. Фашистськi молодчики
вiдбирають у населення рештки продуктiв, всiх женуть барикадувати вулицi,
зводити протитанковi споруди. Того, хто ухиля ться, розстрiлюють на мiсцi.
Нiяких ознак цивiльно© влади, повний розгул i терор "Схрещених стрiл". Чим
все це скiнчиться? Чим скiнчиться твоя велика драма, Будапешт?
Не гiрляндами електричних вогнiв - страшними пожежами освiтилися нинi
тво© керути. Не вирують вечорами люднi, шумливi набережнi Дунаю -
трiска ться там камiнь вiд крицi! Не дзвонять трамва©, не мерехтять
барвистi реклами, не спiвають авто... Нiч розрухи, нiч кари окутала тебе!
Тисячотонним брухтом валяться стiни на брук. Все трiщить, руйну ться,
гоготить в нечуванiй катастрофi. Зда ться, за одну таку нiч мiсто
западеться, зникне безслiдно, як ота Помпея, i тiльки дунайськi хвилi
понесуть до моря лапату чорну сажу та кров...
Все найкраще, створене Ференцом-художником, народилось у Будапештi i
для Будапешта. Його картини прикрашували ратушу. Парламент, готель
" вропа", кафе "Балатон"... Правда, тiшилась ними переважно пихата
аристократiя, але художник не втрачав надi©, що бачитиме ©х колись i весь
трудящий Будапешт.
Над Чепель-сигетом кружляють, вурчать моторами "юнкерси". Вони ще мають
змогу сiдати на мiському iподромi. Евакуюють поранених, доставляють
снаряди. Гiтлер наказав триматись будь-що: в Комарно вивантажуються сотнi
танкiв, йдуть на допомогу. Що ж це буде? Чим усе це кiнчиться?
- Горить правильно, - каже Багiров пiсля мовчанки. - Багато бачив
пожарiв, а такого не доводилось... Наче пiвсвiту зайнялось i пала .
Художник, обернувшись, пильно дивиться на освiтленого спалахами
старшину.
- Врятуйте, - каже вiн тихо й урочисто. - Врятуйте Будапешт. Крiм
вас... бiльше нiкому.
- Не тушуйся, Ференц. Все буде в порядку. Старшину гукають знизу. Рота
вируша .
- Ти з нами, Ференц?
- Аз ким же менi?
Спускаючись з Багiровим по схiдцях, художник щось почина розповiдати
йому про знаменитий готель " вропа", до якого звiдси вже - рукою подати...
Паленим димом пройняте нiчне повiтря. Снаряди смертельно бiлим блиском
розщеплюються на стiнах. Провалюються крiзь дахи. Осколки глухо гуркочуть
по блясi.
- Наче домовики ходять, - зауважу хтось. Хома зухвало задира голову
догори:
- Гей ви, нехрещенi!.. Нiж там гуркотiти, ходiть-но сюди!..
Нарукопаш!..
- Ха цький! - прикрику Iван Антонович. Далi просуваються мовчки, як на
облаву.
XV
Наступно© ночi батальйон врiзався в новий квартал, який упирався рогом
в перехрестя вулиць. Просуватись далi заважав нарiжний будинок
протилежного кварталу, що виходив фасадом на саме перехрестя. При
миготливому неприродно кривавому свiтлi заграви розвiдники прочитали
"Europa". Латинський шрифт тепер уже вiльно читали навiть бiйцi з нижчою
освiтою.
- Ho-tel Eu-ro-pa, - мимрив по складах якийсь вусатий вихованець
церковнопарафiяльно© школи.
Всi поверхи готелю знизу й доверху ©жачились кулеметами та гнiздами
автоматникiв. З одного вiкна раз у раз шугало полум'я мiномета.
Готель становив собою вигiдну позицiю. З не© противник мав змогу
прострiлювати не лише двi вулицi, до яких пiдiйшли стрiлецькi роти, а
тримав пiд вогнем i весь квартал, захоплений батальйоном Чумаченка. Вогонь
був дуже щiльний. Бiйцi для експерименту викинули на перехрестя порожн
вiдро. За хвилину воно стало як решето.
На командному пунктi, що розмiстився в довгiй низькiй казармi, стояв
нестихаючий гомiн. Перекликались телефонiсти, кудись пiрнали й виринали
ординарцi, iншi розбирали трофейнi сiдла, що займали мало не чверть
казарми. По черзi входили грiтись мiнометники - ©хня вогнева була пiд
самою казармою.
Капiтан Чумаченко в iншому кутку обмiрковував з офiцерами становище.
Готель треба було захопити ще цi © ночi: вдень його брати було нiяк. Але
як захопити? Правда, можна було викликати полкових саперiв i з ©хньою
допомогою, пiдкравшись в темрявi, висадити будинок в повiтря... Це
практикували вже не раз i сам Чумаченко, i сусiднi батальйони: висаджувати
об' кт до зруйнування стiн i цiлковитого знищення гарнiзону. Але в даному
разi комбата це не влаштовувало. Виходячи з сво©х тактичних мiркувань, вiн
хотiв захопити готель цiлим. Якби йому треба було взяти тiльки цей об' кт,
Чумаченко, безумовно, висадив би його в повiтря. Але йому, крiм " вропи",
ще потрiбно зламати десятки об' ктiв, i вiн думав про них уже зараз.
Будинок готелю був, по-перше, високий i мiцно© старовинно© кладки, а
по-друге, нарiжний; маючи його в сво©х руках, батальйон, власне, мав би
сво рiдний зручний трамплiн для того, щоб оволодiти новим кварталом.
- А я встановив би в ньому сво© "самовари", - мiркував Кармазин. -
Позицiя для вогнево© саме раз.
Гвардi© майор Воронцов, прибувши на КП звечора, тепер мовчки сидiв пiд
стiною на купi трофейних нiмецьких протигазiв, схожих на телячi
намордники. Здавалося^ вiн дрiмав навсидячки, зануривши сво широке
пiдборiддя в кучерявi вилоги кожушка. А втiм, вiн уважно слухав офiцерiв,
що обмiрковували рiзнi варiанти штурму. Нарештi пiдвiв важкi припухлi
повiки:
- Чумаченко, де тво© сталiнградцi?
- Всi на мiсцях, товаришу гвардi© майор: очолюють штурмовi групи.
- Хто та хто?
Комбат став лiчити на пальцях. Сво©х сталiнградцiв вiн знав усiх до
одного. Коли назвав Багiрова, Iван Антонович згадав:
- Да! Мiй старшина там носиться з оригiнальним планом...
Кармазин пояснив кiлькома словами.
Комбат негайно послав за Багiровим.
В цей час до казарми несподiвано зайшли командир полку Самi в i