Гончаров Анатолий. Прапороносцi

була не просто музика, це була ©©, Шурина, власна сила, ©© порятунок, ©©
майбутн . Полiтрук також змiнився. Його обличчя посвiтлiшало.
Прогримiли уральськi тунелi, ешелон влетiв у Сибiр. По©зд мчав, майже
не зупиняючись на станцiях, врiзаючись у бiлi глибини безкра©х березових
лiсiв, ©хали день, а за вiкном усе бiло, бiло, бiло... ©хали другий, а за
вiкном - бiло, бiло, бiло... Лiси стояли прозорi, чистi пiд голубим небом.
Такий Сибiр i залишився назавжди в уявi дiвчини - ясним, бiлим кра м.
- Мiй Сибiр, - з гордiстю говорив загiпсований полiтрук. Родом вiн був
десь з Ачинська.
Якось пiсля вечерi у вагонi зав'язалася жвава дискусiя. Веселий,
поранений у руку сержант хвалькувато розповiдав товаришам про сво©
дово ннi ловеласiвськi пригоди, про те, з якими хитрощами вiн завжди
виходив сухим з води, вдало приховуючи грiхи вiд сво © дружини. Було це в
якомусь вiвчарському радгоспi у Сальських степах. Полiтрук терпляче слухав
веселого сержанта, а потiм раптом насупився, суворо покосився на
оповiдача.
- Чим ви похваля тесь? - запитав вiн так, наче сержант чимось образив
його. - Сво©ми зрадами?
- Зрадами? - сержанта рiзонуло це важке слово. - Якi ж це зради,
товаришу полiтрук? Це внутрiшня моя полiтика - сiмейнi дiла!
- А сiм'я що, по-вашому? Онуча? - грубо запитав полiтрук. - Схочу -
обмотаю ногу, схочу - викину, замотаю iншою?.. Хiба сiм'© нашi це не тi
самi клiтини, з яких склада ться наша держава, наша сила?
- Атомi - басовито сказав стрiлець-радист, спускаючи ноги з верхньо©
полицi. - Первинне ядро.
- От-от, саме ядро... I хiба не з цього ядра почина ться школа нашо©
витримки, дисциплiни, вiрностi... Чи не тут нашi дiти починають проходити
свою першу допризовну пiдготовку? Вони дивляться на вас... Вони на
родинних прикладах уже вчаться i громадсько© порядностi. А ви...
хвалитесь.
Ясногорська тодi гаряче пiдтримала полiтрука. В думках його вона
впiзнавала сво© погляди на життя.
Воронцов того вечора розповiв присутнiм одну з сво©х мисливських
iсторiй. Це була легенда про лебедiв, у яких нiбито iсну великий закон:
самець i самка паруються раз, на все життя, I коли одне з них гине, то
гине й друге.
- ...I якщо подруга залишилась сама, - розповiдав Воронцов, заплющивши
очi, - то робить так: знiма ться з тужливим ячанням високо-високо в небо,
забира ться на страшенну височiнь - ледве мрi ... I потiм враз, склавши
крила, шуга звiдти сторчма вниз...
- Ото вiрнiсть! -у захватi вигукнув стрiлець-радист.
А Воронцов пiсля того замовк надовго.
Ясногорська i зараз, трясучись в машинi серед темних чужих степiв,
чомусь пригадала оту почуту нею ще в 1941 роцi легенду про лебедину
вiрнiсть. Зустрiвшись з Юрi м, вона розкаже йому про це...
Розкаже, як марно шукала його по сибiрських госпiталях, як бiгала
щоразу вниз, коли прибувала з фронту нова партiя поранених.
В госпiталь, що стояв над самим нiсе м, часто приходили шефи.
Вниз по нiсею свистiли, як у трубу, вiтри з Заполяр'я, гасали бiлi
хуговi©, а в госпiталi було тепло i зеленiли укра©нськi столiтники,
подарованi шефами. Вечорами в коридорах лунали пiснi мовами багатьох
народiв.
Пiсля операцi© Шура деякий час лежала в тяжкому станi, ©© неабияк
порiзали, поки повиймали осколки з нiг. Вона кiлька днiв видихала наркоз.
Подушка здавалась ©й просякнутою наркозом наскрiзь, i, вiдкинувши ©© геть,
вона клала голову на голий матрац. Марила Мiнськом i кликала Юрiя. ©сти не
могла нiчого. I, наче вгадавши бажання хворо©, одна з жiнок-шефiв принесла
©й лiсових ягiд. Вони були такi кислi, такi смачнi!
- Звiдки ви? - запитала Шура жiнку.
- З полтавського паровозоремонтного.
- Полтавцi!.. Земляки!.. - Бiлоруси й укра©нцi вважали себе тут
земляками. - Що ж ви робите серед цi © тайги? Як влаштувались?
- Влаштувались... Тижнями не виходимо з цехiв...
- За Укра©ною все суму те?
- Нема коли довго сумувати: на оборону працю мо... Виробля мо дещо
навiть краще, нiж у Полтавi.
Згодом, вилiкувавшись, Шура побачила це краще. За мiстом, що аж
дзвенiло вiд ясного морозу, шугали у синьому небi лiтаки. Серед них були
вже такi, котрих ще нiхто не бачив на фронтi. Вiд ранку до ночi ©х
випробовували.
З товарно© станцi© щодня вирушали на захiд довгi ешелони. Якось Шурi
довелося побачити вперше легендарнi "катюшi". Десятки платформ були
завантаженi ними. Вкритi брезентами, пiднявши рами, вони мчали i мчали на
захiд. В тi зимовi сонячнi днi при пiвста градусах морозу Шура, думаючи
про полтавчан, про винищувачi нових систем, що випробовуються за п'ять
тисяч кiлометрiв вiд фронту, про ешелони гвардiйських мiнометiв, що мчали,
вкритi iне м, крiзь тайгу, - думаючи про все це, вона з особливою силою
вiдчула, що нiколи нiяким ворогам не скорити ©© могутню Батькiвщину, ©©
волелюбний народ. I, може, саме ця натхненна вiра у свiй народ сповнила
тодi Шуру певнiстю у неминучостi i ©© особистого щастя.
Нiяких звiсток вiд Юрiя не мала, проте була переконана, що вiн десь .



III

В дивiзiю при©хали вночi. Власне, не в дивiзiю, а в те мiстечко з
темними готичними шпилями, де вона стояла напередоднi. Зараз ©© вже тут не
було. Навiть тили познiмались i ви©хали вперед. Технiк, лаючись, оббiгав
усю спустiлу, покинуту стоянку. Вiн одразу став таким енергiйним i
запальним, яким Шура не сподiвалась його бачити.
- Де ©х шукати? - кричав технiк навiть на не©, начебто дiвчина могла
знати. - Вперед, а куди вперед? Тьма, нiч!
Вiн присвiчував лiхтариком стiни та все шукав указок.
Шуру пробирав холод. Вночi несподiвано задув пiвнiчний вiтер, небо
скоро затяглося хмарами. Стало мря-чити.
- Заберуся в бункер i спатиму до ранку, - погрожував технiк у темрявi.
- Щоб знали, як не лишати "маяка"!
- Звiсно, куди в таку тьму? - пiдтримав котрийсь iз шоферiв. - Десь у
кюветi в'язи скрутиш... Або налетиш на мiну. Краще до ранку...
- До ранку, до ранку! - ще дужче закричав технiк, розлючений тим, що
його думка сподобалась шоферовi. - Я комусь дам до ранку!
I побiг знову шукати указок, присвiчуючи стiни i телеграфнi стовпи.
- Вхопив? - смiялися шофери з того новачка, що простодушно згодився був
чекати до ранку. - Ти його ще не зна ш, друже! Вiн тобi наспить. Слухай
його нахвалки. Завжди галасу про одне, а робить iнше. Всю нiч гасатиме,
поки не вiдшука наше "Л".
Через кiлька хвилин технiк виринув з темно© вулички.
- По машинах! - скомандував вiн, сiдаючи сам у переднiй студебекер. -
сть "Л"!
Колона рушила, ©хали при фарах. Дощ у смузi свiтла перед машинами
прявся густою скiсною стiною.
Ясногорська забилась пiд великий цупкий брезент, що ним були накритi
ящики. Брезент був геть посiчений осколками, в нього задимало вiтром, як
крiзь морський солоний парус.
Машини щоразу зупинялись, технiк вилiзав з кабiни присвiчувати стовпи i
ремствувати на все поле... "Чого вiн ла ться?-думала Шура, тепло дрiмаючи.
-Так гарно, а вiн ла ться..."
...Цупкий парус стугонить над нею. Гуде просмолене днище... Блакитне
широке море розляглося на всi кра©. У високому пебi звиваються птахи,
облипають щогли, падають матросам на солонi плечi. Засмаленi матроси
спiвають на палубi про не вiдкритi ще землi, про зеленi тропiчнi кра©ни.
Горить, розцвiта ться море, розрите кормою...
Коли Шура, прокинувшись, вiдкинула брезент, уже свiтало. Колючим дощем
обсипало ©© гаряче обличчя. Десь попереду ледве чутно клекотiли кулемети.
Як i звечора, обабiч дороги бовванiли начебто тi самi ферми, заретушованi
сивим дощем, з журавлями колодязiв, пiднятими, як семафори. Невже за нiч
так мало про©хали?
Шура зстрибнула з машини i пiшла в голову колони. Дорогу загороджував
фургон-газик, що лежав боком серед шосе.'Бiля нього вже поралися шофери.
Тут-таки, повзаючи колiньми в дорожнiй багнюцi, щось старанно вибирали з
не© два забрьоханi, заляпанi по вуха старшi лейтенанти.
- Чого ви так дивитесь? - насмiшкувато звернувся один з них до
Ясногорсько©. -Не впiзна те? Господарство першодрукаря Iвана Федорова.
Це була дивiзiйна редакцiя. З годину тому вона пiдiрвалась на мiнi.
Пiдiрвалась досить вдало, бо журналiсти тiльки поглухли, але остались
живi. Тепер оце вони, озбро©вшись терпiнням, завзято вибирали з багнюки
розкиданi вибухом шрифти.
Ясногорська вирiшила, не чекаючи, доки розгородять дорогу, йти далi
пiшки, ©й не ждалося - швидше, швидше хотiлося бути там!.. Дiзнавшись, що
©й треба в полк Самi ва, один з "першодрукарiв" розтлумачив, як туди
ближче пройти. Журналiст скрiзь залишався журналiстом: вибираючи серед
шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, вiн, проте, якимсь
чином уже знав розташування всiх полкiв.
Шура, подякувавши технiковi за те, що пiдвiз, накинула на плечi
плащ-палатку й пiшла.
Дощ лив i лив. Кювети вже виповнились каламутною водою. На роздорiжжi
дивiзiйна указка з "Л" звертала лiворуч, а полкова-сходила з шосе прямо на
луки, густо зрiзанi колiями обозiв. Скiльки глянеш-луки лиснiли дощовими
озерцями, в яких де-не-де стримiли таблички указок. Шура намагалася
вгадати серед цих численних слiдiв Юрасеву ступню. Сама смiялася з свого
примхливого бажання i все-таки шукала... Оцi дрiбнi, найвиразнiшi, може,
його. Впевнено вдавленi-вiд каблука до носка. Ось вони перехопились через
канаву, ось зникли пiд водою. Скiснi угорськi дощi, не розмийте його
слiдiвi Хай стануть вони, висушенi вiтрами та. сонцем, твердi, мов камiнь!
Невдовзi з сиво©' мряки виринула назустрiч валка пiдвiд з напнутими
халабудами. "Це, мабуть, з полку ©дуть на дивiзiйнi склади, - подумала
Ясногорська. - Запитаю. Вони повиннi знати".
На заднiй пiдводi хтось спiвав. Повiльний, журливий спiв далеко лунав
над iмлистими луками:
Темная нiч розлуча , коханая, нас...
Голос був повний, красивий, розлогий., Шура i ©здового уявила собi
красивим, молодим бiйцем. Зда ться, i сама пiсня склалася саме десь тут, в
темнi угорськi ночi, серед, осiннього, степу, а окопах над, чужим шосе.
Темная нiч, тiльки кулi свистять по степу,
тiльки вiтер гуде в проводах...
Коли спiвак про©здив повз Ясногорську, вона окликнула його. З-пiд
напнуто© палатки висунулося лiтн добре обличчя з мокрими, вже сивуватими
вусами. "Невже це вiн спiвав?"-здивувалась Ясногорська i, задихаючись вiд
хвилювання, запитала©
- Ви з хазяйства Самi ва?
- Так.
Бо ць притримав коней.
- Ви зна те старшого лейтенанта Брянського?
- Брянського?-солдат окинув дiвчину якимсь особливим теплим, хорошим
поглядом. -Чого ж, добре знаю. Це наш, сталiнградець... - Солдат помовчав,
- Тямущий командир був.
- Був? -похолонула Ясногорська. -Чому був?
- Е-ех, дочко, дочко, що пита ш? - зiтхнув солдат. - В Альпах... пiд
висотою вiсiмсот п'ять... Смертю хоробрих.
Шура закрила обличчя руками.
- Гей, Ульянич! - гукнули в цей час ©здовому, - Чому став? Давай!
Вона не чула, як пiдвода рушила. Все стояла, закривши обличчя руками.
Сукався й сукався дощ у тисячi веретен. Солдат, доганяючи валку, ще раз
оглянувся. Весь степ був переснований сивою пряжею. I дiвчина стояла
нерухомо, мов тополя, похилена осiннiм вiтром.
Смертю хоробрих... Вiн так сказав: "Смертю хоробрих". Шура не плакала.
Вона не вiдчувала й болю, як не вiдчува його згарячу поранений. Все тiло
якось занiмiло, затерпло... "I холодна, страшна далечiнь пролягла помiж
нами". Чи справдi хтось далеко спiва , чи то ©й вчува ться? Все
переплуталось, попливло перед очима, I життя нiби наяву покидало ©©.
Ясногорська подумала раптом, що може отак закам'янiти, як сто©ть.
Закам'янi справдi, реально, за якусь хвилину, i залишиться стояти вiчно,
одна серед цього пустельного степу. "Чому вiн перестав спiвати? -наче
прокинулась вона, наслухаючи. Як це часто бува в момент крайнього горя,
©© думки хапалися за сторонн , щоб забути головне. - О, чому, чому вiн не
спiва ?"
Пiдводи вже ледве мрiли в мряцi. Дiвчина раптом вiдчула себе зовсiм
знесиленою, ©й хотiлося сiсти, впасти, розпластатись на землi. Щоб цього
не сталося, вона, спотикаючись, рушила вперед.
Пiд висотою 805... 805... Так це ж та сопка?! Це ж та золота сопка!
Шура, зойкнувши, пiдняла руки. Важкi хмари швидко рухались над нею,
зда ться, над самою головою. Тепер вона могла ридати, битись, кричати, бо
вона була одна в цiлому свiтi. Хiба ж не пустеля, хлипка, холодна,
прядеться байдужою пряжею до самого обрiю? Десь калатають кулемети. Де
вони? Нiкого нiде не видно. Попереду замаячила ферма.
Шура йшла, механiчно намагаючись попадати ногами у вдавленi вiдбитки
чи©хось нiг. Перше, що вона помiтила, наблизившись до ферми, було "Л",
глибоко прооране на стiнi, мабуть, багнетом. Шура довго стояла, читаючи цю
дину рiдну лiтеру на чужiй, на глухiй стiнi.
На подвiр'© i в садку ферми розташувались пiдводи з ящиками
бо припасiв. Мокрi конi, яким не вистачало ста нь, стояли розпряженi бiля
пiдвiд, горблячись вiд холоду.
Шура зайшла в сад, втомлено дотяглася до якогось дерева i, охопивши
руками мокрий холодний стовбур, застигла. Невже це все? Перед вiйною вони
стiльки чекали з Юрi м, доки кiнчать iнститут, одружаться, будуть разом
працювати. Попереду було стiльки широкого щастя, що ©м навiть не
уявлялось, як це може його не бути. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за
руки, вирушать вони назустрiч великому свiтанню, i дзвiнка березнева
провесiнь кришталево похрускуватиме пiд ногами, i рожева вранiшня зоря
палахкотiтиме на пiвнеба, i так буде, i буде, i буде!..
- Юро! - шепотiла вона майже в забуттi, притискаючись гарячим чолом до
мокро© кори. - Юраську!
Плечi ©© здригались. Якби вона була знала, то зскочила б учора з
машини, полетiла б на ту золоту сопку!
За спиною почулися кроки. Шура сердито обернулась. Перед нею стояв
присадкуватий мордань у фуфайцi, з нагайкою в руках. Вiн був на зрiст
нижчий за дiвчину, але широкий в плечах, кремезний. Гострi, в монгольських
вирiзах очi дивились на Шуру приязно, з готовнiстю допомогти.
Незнайомий рвучко, не без шику козирнув по-рот-фронтiвському, пiднiсши
кулак i випростовуючи пальцi бiля само© скронi.
- Ви когось шука те? - запитав вiн з помiтним акцентом.
- А вам що?
- Може, я мiг би вам допомогти? - довiрливо запитав незнайомий.
- Ви не можете менi допомогти. Я шукаю... Брянського.
- Брянського? Нашого Брянського?
Ясногорська стрепенулась: нашого! Вiн зна Брянського! Вiн говорить як
про живого! Щось невимовне, таке, що стосу ться тiльки живих, а не
мертвих, забринiло в iнтонацi© його голосу. Шура загостреною, оголеною
чутливiстю серця вловила це. I враз пройнялась думкою, що на луках ©й
сказано було неправду.
- Боже! Ви його зна те?
- Я старшина його роти.
Дiвчина вся подалась вперед, застигла в напруженiй, поривнiй позi.
Тисячi надiй налетiли на не© i падали на плечi, на руки, як голуби.
Нiжно-бiле змокрiле обличчя, що перед тим, взявшись на холодi сиротами, аж
волохатилось дрiбним пушком, тепер враз освiтилося, зарожевiлося нiжно,
мов пелюстка в росi.
- Так вiн... ?
- Його, на жаль...
- Нема?
- ...А рота його .



IV

Старшина мiнометно© роти Вася Багiров був з тих людей, що для них вiйна
давно вже стала звичною справою. Башкир нацiональнiстю, енергiйний,
наполегливий, рiшучий, вiн жив до вiйни невгамовним життям. Навiть не
закiнчивши середньо© школи, Вася нетерпляче, з буйним азартом молодостi,
кинувся у бiлий свiт. Вербувався, куди тiльки його вербували. В сво©
двадцять п'ять рокiв вiн уже встиг i теслярувати на далекому Заполяр'©, i
ходив до Монгольсько© Народно© Республiки за гуртами худоби, i гасав по
горах Уралу, шукаючи самоцвiтiв. З юнацькою жадобою накинувся Багiров на
життя, що вiдкрилося сво ю звабливою неосяжнiстю перед ним. Наче сп'янiлий
вiд нових безкра©х можливостей, Вася хотiв швидше усе побачити, про все
дiзнатись, торкнутись усього, що було в цьому океанi, яким уявлялася йому
велика його держава.
Бурлацьке життя, повне тривог, несподiванок, випробувань, - це було
якраз те, що найбiльше вiдповiдало вдачi Багiрова. У безконечних мандрах
залiзний органiзм його не надломився, а, навпаки, здобув богатирського
гарту. Хвороби його не брали, зими його не дошкуляли. Одержавши солдатськi
рукавицi, вiн губив ©х наступного дня i нiколи не скаржився на зашпори.
В мiнометну роту Вася прийшов пiд Сталiнградом, довгий час був рядовим,
i лише на днiпровському плацдармi, коли ©х у ротi залишилося стiльки, що
Багiров мусив вважати себе взводом, - Брянський призначив його старшиною.
На старшинськiй нивi i розкрилися повнiстю всi його таланти.
Iнтереси роти, честь роти стали його особистими iнf тересами. Вольовий,
пронозливий, бiдовий, вiн мiг пiти ' на що завгодно ради свого пiдроздiлу.
Вiн заводив знайомства, менжував i хитрував, аби тiльки його бiйцi були
добре нагодованi, зразково спорядженi, вдосталь постаченi бо припасами.
Вiн, примiром, доклав бiсiвських зусиль, щоб мiнометники виступали на
найкращих конях, викликаючи завидки цiлого полку. Бувало, Вася зникав десь
на цiлу нiч у загадковi нiчнi розшуки i повертався лише вранцi, весь
общипаний, 3 розпухлими вухами, i сидiв уже не на тому конi, котрим
вирушав у похiд, а на якiйсь кошлатiй, нужденнiй шкапi.
- Мiж козаками побував, - спiвчутливо говорили тодi ©здовi, але так,
щоб Вася не чув. У такi днi вiн скаженiв при самiй згадцi про козакiв.
Донськi хлопцi з кавалерiйського корпусу, який, починаючи з Румунi©,
часто сусiдив з полком Самi ва, не раз чесали канчуками по вухах
мiнометного старшину, що внадився до них за кiньми. Проте, ради
справедливостi, треба сказати, що Вася Багiров нiколи не вдавався до
ганебно© для гвардiйця втечi, а бився хоч один проти десятьох, поки його
не скидали з коня i пускали на волю божу пiшки. Одного разу вiн вночi
помилковй одв'язав коня навiть у свого командира полку. Виправдуючись
потiм перед Самi вим, старшина пояснив свiй промах тим, "що було дуже
темно i до того ж спiшив".
Багiрову прощали багато чого, бо знали його безкорисливiсть: особисто
для себе вiн не взяв би й нитки. Коли в бiйця на маршi розлiзлись чоботи,
Багiров, не вагаючись, роззувся i вiддав йому сво© власнi.
А найбiльше спокутував Вася сво© конокрадськi грiхи бо м. З бою вiн
виходив амнiстованим за все. Де вже було карати людину, про вiдчайдушну
хоробрiсть яко© знав увесь полк! Хто з старших однополчан мiг забути, як
минуло© весни в боях бiля Днiстра Багiров верхи на конi з пляшкою в руцi
помчав по полю за нiмецьким танком i пiдпалив його? Хто, як не Багiров,
викрав у Трансiльванi© в нiмцiв кухню з недовареною кацiею i прогуркотiв з
нею серед ночi через усю нейтральну смугу? Найдивнiшим же було те, що
жодна куля не черкнула його в тiй смiшнiй i вiдважнiй операцi© з кухнею.
- Мабуть, сама доля протегу вiдчайдушним, - жартував тодi з цього
приводу Брянський.
Бiй для Васi був якимось священнодiйством, ради якого башкир не давав
пощади нi собi, нi сво©м пiдлеглим. Доки на передовiй було спокiйно, доти
й Багiров Поводився сумирно. Нi з ким не сварився, сновигав, наче
заспаний, здавалось - погладь його, i вiн замурчить, як приручене тигреня.
В такi днi з нього мiг потiшитися кожен ©здовий. Вася посмiхався, Вася не
боронився, його широке вилицювате обличчя було добрим, а гострi косяки
очей мружилися довiрливо.
Але коли починався бiй, тодi тримайся! Тодi вiн цiль сiньку добу не
злазив з коня, гасаючи то на переднiй край, то в бо постачання, то
хтозна-куди, i все горiло на його шляху. Бiда якомусь вайловi, якщо вiн
потрапить Багiрову пiд руку в таку мить!
Брянський дорожив сво©м старшиною i пишався ним перед iншими
командирами рот.
За Брянським Багiров справдi, не вагаючись, пiшов би в огонь i воду.
Брянський приймав вiд нього присягу, Брянський вручив йому нового
автомата, Брянського сама Батькiвщина призначила йому в командири. I тому
за командира Багiров пiклувався далеко бiльше, нiж за самого себе, ставив
на першому мiсцi його, командирову, честь, бо то була честь роти.
Впiймавшись десь на грiшному дiлi, старшина намагався будь-що перейняти
всю вину на себе, вигородити свого командира, нiчим не очорнити його.
I лише з Брянським Вася до кiнця дiлився сво©ми нескладними сердечними
справами.
Вася був одружений. Торiк узимку, коли вони стояли обороною в степовому
хуторi на Кiровоградщинi, одна весела молодичка в яскравiм намистi не
жартома закохалася в Багiрова. Вона вгадала в ньому надiйного мужа й
господаря, на плече якого з певнiстю можна спертись. Зневаживши пересуди
сусiдок, вона щиро вiддала сво серце цьому гарячому, бурхливому старшинi
з вигнутими ногами природженого вершника, з руками, мiцними, як лещата.
"Будуть у нас сини, - щебетала вона ночами на вухо Багiрову, -будуть такi
гарненькi, чорнявi, косоокi китайчата". Справили коротке солдатське
весiлля з розвiдницькою гармошкою, з буряковим самогоном. Безвусий
Брянський по старшинству був весiльним батьком. Прожив Багiров iз сво ю
веселою молодичкою без року три днi. Проте i в далеких краях не забував
©©. Зосереджено сопучи, вiдповiдав ©й на нiжнi ©© листи, вкладаючи в них
ласкавi зернятка укра©нсько© мови, якi запам'ятались йому. Посилав усе, до
копiйки, що платила йому армiя, i мав твердий намiр повернутись пiсля
вiйни тiльки до молодички. Брянський пiдтримував у ньому цi намiри,
допомагав Васi збутись легковажних пiдозр, що ©х дехто, ради втiхи,
намагався посiяти у запальному серцi старшини.
Вася пiдтримував листування з багатьма бiйцями i офiцерами, якi
вибували з роти до госпiталiв. Навiть тi, що вибули дуже давно, надумавши
звернутись в роту з якимось посланням i пригадуючи, кому б його
адресувати, зупинялися завжди на Васi. Чи не вважали хлопцi його
безсмертним?
Про загиблих товаришiв ©хнiм рiдним писав на Батькiвщину також
старшина. Коли за вбитим не було якихось видатних подвигiв, то Вася сам
надiляв його ними. Чи мiг Вася байдуже писати про бiйця, який пробивався з
ним трансiльванськими лiсами, перебродив по шию крижаний Муреш, справляв
Жовтневi свята пiд мокрими скиртами в угорських хуторах? Нi, про цих людей
Вася мiг писати тiльки з гарячою нiжнiстю, вони всi виходили у нього
тiльки видатними людьми, що руйнували доти, рзали гранатами танки, грудьми
зустрiчали смерть. Усiх ©х Вася знав на iмена, новакам розповiдав про них
зворушливi легенди, i хай би спробував хто висловитись про його товаришiв
без належно© пошани! Це були святi традицi© його роти, його честь, його
слава, i старшина зберiгав ©х недоторкане чистими в сво му серцi. Бо,
зрештою, тiльки в подвижницькiй дiяльностi сво © роти вiн вбачав змiст
свого власного iснування, тiльки з бойовим пiдроздiлом вiдчував себе
справжньою, необхiдною для Батькiвщини людиною.
I тому, коли вiн дiзнався, що перед ним сто©ть суджена його любимого
командира, то, щоб втiшити ©© в горi, у нього не знайшлося нiчого
переконливого, окрiм слiв, що рота Брянського , що вона жива. Вася
вважав, що вищо© втiхи за цю бути не може.
I саме так зрозумiла його Ясногорська. "Коли в людини вже нема нiчого,
- подумала вона, - коли людинi зда ться, що вона самотня, як останнiй
колосок на скошеному полi, то навiть тодi вона помиля ться. Бо в не© ще
залиша ться найвища святиня - рiдний народ. Це так багато, що заради цього
варто жити й боротись".
Старшина повiв Шуру в будинок, щось шепнув на ходу бiйцям, i обличчя
©хнi стали серйозними й урочистими. Знайомлячись, солдати козиряли дiвчинi
з пiдкресленою шанобливiстю. В кiмнатi було тепло, шкварчала кухня, i
тiльки тут Шура вiдчула, що вона перемерзла до кiсток - все тiло на нiй
тiпалося, ©й допомогли скинути важку мокру шинель, ©© турботливо напували
ча м, i все, що ©й пропонували, вона виконувала слухняно, безвiльно, мов
пiд якимось страшним наркозом. Треба роздягатись - роздягнеться, треба
сьорбати гарячий чай - сьорбатиме... Знесилена горем, розморена хатнiм
теплом, схилилася потiм на бильце канапи й заснула, незчувшись коли ©здовi
ходили навшпиньках, куховар перестав гримiти сковородами, а на вогневу по
бездротовому телеграфу уже полетiла звiстка, що в тилах мiнометникiв спить
на канапi смертельно втомлена, заплакана дiвчина - суджена Брянського.
Шура, здригаючись, спала тривожним сном, спала й не спала, снила i
марила наяву. Навiть увi снi ©й важко було на серцi.
Коли вона прокинулась, на столi вже горiла свiчка, в кiмнатi нiкого не
було, у чорнi смолистi вiкна дрiботiв дощ, наче билися дзьобиками в скло
застуканi негодою ластiв'ята, шукаючи, де б погрiтись. На стiльцi бiля
канапи лежала висушена ©© шинедь, стояли на пiдлозi ©© кирзовi, начищенi
так, що ©х важко було впiзнати.
Шура повiльно одяглася i пройшла на кухню. Куховар попередив, що вечеря
готова, можна вечеряти. Дiвчина, подякувавши, вийшла на веранду.
Вiтер стугонiв залiзним дахом. Глухо, вже по-осiнньому гули дерева. Все
було окутане чорною, непроглядною тьмою. Здавалось, i вiтер тут чорний, i
дощ лл ться з неба чорний як смола. Фронт мовчав чи його не чути було за
вiтряницею. Поступово очi звикли до темряви, i з не© окреслювалися силуети
коней бiля пiдвiд. Тьмяно полискували наповненi водою колi©.
До будинку примикали господарськi будiвлi. Як це заведено в угорських
хуторян, вони i сво житло, i стайнi, i комори ставлять пiд диним дахом.
Iз степу, як iз вогко© величезно© печери, тягло свiжою прохолодою.
Дiвчина дихала на повнi груди, вiдчуваючи, як голова ©© поступово переста
туманiти.
Край веранди, у вiдчинених навстiж дверях стайнi тупцювали конi,
хрумкаючi© корм. Десь угорi на сiповалi гомонiли ©здовi.
- Ех, Романе, Романе, - почула дiвчина задумливий голос. - Тут кра©
багатi. Не встигли ще ©х нiмцi об'©сти та в дерев'янi колодки взути.
- Хай нам скажуть спасибi, Хомо! Чи ©м самим вискочити б з нiмецьких
наритникiв? Та нiзащо.
- Так би й жили: наче дома, а насправдi - в наймах. А нема гiрше, як
бути отак... бездомному!.. Пам'ята ш, як старший лейтенант Брянський перед
сво ю смертю гукнув нам: "За Батькiвщину!.." I голос тодi в нього був
якийсь не простий... Що то значить- Батькiвщина!.. Доки ма ш ©©, ти
багатий, ти й дужий, тебе й шанують... А не дай би бог ©© втратив, отодi
вже, вважай, нема в тебе нiчого. Що ти без не©? Подумати страшно, Романе.
Тодi б тебе i на цiй фермi псами зацькували. Кварти води не дали б...