Гончаров Анатолий. Прапороносцi

обернувся i поповз назад. Хай краще вб' , але так вiн не пiде до
Брянського! В цей час його хтось мiцно вхопив за ногу.
- Не ходiть... Ось я.
Це був Гай.
Не чекаючи вiдповiдi, вiн зашерхотiв у темрявi, як вуж; розмашисте
працюючи лiктями й колiнами, вмiло маневруючи межи трупiв, бо ць поповз на
стогiн. Дзижчали кулi, iнодi подзенькуючи, мабуть, об чиюсь лопатку. Гай
не звертав уваги на цi звуки, вiн чув поблизу щось незрiвнянно важливiше:
глухе туркотiння, наче десь поруч воркували голуби. Намацав рукою тiло, ще
тепле i все мокре вiд поту. По чоботу домашнього крою впiзнав, що це
Бузько. Тiло звинулося, розправилось, ще раз звинулось, i весь час було
чути поблизу тихе оте воркотiння: кров била цiвкою з-пiд пахви. Гай
приклав вухо до грудей. Стало тихо, наче занiмiла в подивi вся земля:
серце не билось.
Бо ць понишпорив у кишенях, забрав гаманець i патрони i знову поповз.
За кiлька метрiв вiн впiзнав Вакуленка, бо навiть у темрявi заблищала його
лобата лиса голова без пiлотки. Цей був убитий наповал: куля пройшла крiзь
горло .i вийшла на потилицi.
Бiля каменя Гай передав Чернишевi документи вбитих, а собi залишив
тiльки Бузьковi патрони. Всi знову встали, пiддавши один одному трипудовi
ящики. Кулемети татакали в темноту. Над висотою ракети хотiли сягнути неба
i, знесилившись, гнулися i вмирали, розсипаючись холодним сяйвом. Поки
прийшли на мiсце, нiхто не сказав нi слова. На вогневiй, вiдшукавши
Брянського, Черннш доповiв йому, що люди з мiнами повернулися, одначе двох
убито. Брянський уважно й серйозно вислухав рапорт, розпитав про деякi
подробицi.
- Жаль, - сказав вiн по паузi. - Жаль. Особливо цього... Вакуленка. З
нього був би неабиякий наводчик. Я мав його на прикметi. Ну що ж...
Брянський якусь мить подумав.
- Що ж... Забирай, друже, людей i... знову по мiни. На ранок ма бути
"сабантуй".
Черниш козирнув i подав команду на п'ятий рейс.



Х

На ранок справдi почався "сабантуй", який уже й не змовкав до самого
вечора. В бiй були введенi всi пiхотнi батальйони. Вони блокували злiва
кiлька живих ще дотiв. Противник теж пiдкинув значнi сили пiхоти i виводив
©© раз по раз з окопiв у контратаки, щоб звiльнити замкненi в дотах
гарнiзони. Кiлька разiв пiхота сходилася врукопаш на самiй вершинi.
Безнастанний гул, трiскотнява i хмари диму стояли над висотою,
заволiкаючи сонце.
Брянський стояв на спостережному пунктi сьомо© стрiлецько© роти i
звiдси керував огнем. Вiн мав завдання весь час тримати пiд обстрiлом одну
з важливих траншей, що йшла з румунського тилу на висоту, вплiтаючись у
складне -Мереживо ©© оборони. У стереотрубу Брянський добре бачив цю
траншею, обплетену зсередини лозою. По нiй вiн бив, бив з самого ранку.
Корегуючи вогонь, вiн рiдко заглядав у таблицю стрiльб, бо знав ©© майже
напам'ять. Взагалi, математична пам'ять у нього була розвинута
надзвичайно. Коли мiни лягали десь поза транше ю на обпаленiй, переритiй
землi. Брянський не мiг стримати свого роздратування.
- Партачi! Партачi! Партачi! - кричав вiн за кожним невдалим пострiлом
i, не вiдриваючись очима вiд цiлi, грозився в трубку телефонiстовi i
вимагав негайно ж повiдомити установки: йому здавалося, що там наводчики
геть усе переплутали. Зате, коли мiна вибухала в самiй транше©, сповнюючи
©© димом, обличчя Брянського сяяло вiд вдоволення, вiн хапав Шовкуна за
плече i енергiйно тикав ординарця в тому напрямi.
- Бачиш, бачиш, - говорив вiн, не спускаючи очей з транше©, - накрито!
Цiль накрито! Чудесно! Молодцi!
I нашвидку записував собi щось у блокнот. Органiзацiю бою вiн завжди
сприймав як процес невпинно© творчостi, матерiал для все нових узагальнень
i вдосконалень. Брянський оцiнював бiй не лише за його остаточними
результатами, хоч це було, звичайно, головне, а ще й за тим, як цей бiй
був пiдготовлений, проведений, як розгортався, як переборювалися складнi
ситуацi© i несподiванки, що завжди виникають у ходi бойових дiй. Навiть
найменша операцiя батальйону виступала перед Брянським або "неохайною", як
вiн говорив, з зайвими жертвами, або зробленою точно, красиво, з
найменшими втратами. Пiсля бою, коли командир батальйону збира командирiв
рот, щоб зробити пiдсумки, Брянський нерiдко саме так i висловлю ться:
- Знищення тако©-то групи противника в тiм-то перелiску було проведено
рiшуче, точно, красиво.
Командири стрiлецьких рот не проминуть нагоди покепкувати з Брянського.
- Особливо, - каже котрийсь, - "красиво" сержант Новиков засадив багнет
тому нiмецькому унтеровi нижче пупа!
I зараз, керуючи вогнем сво © роти. Брянський весь час стежить i за
вогнем iнших мiнрот та мiнометних батарей, звертаючись щоразу до Шовкуна
iз сво©ми спостереженнями.
- Дивись, дивись, як Серг в буду "ве р"! Iч, жук! На-крив! Накрив
усiх!
Шовкун, який не знав нiякого Серг ва i зовсiм туманно розумiвся на
"ве рах", немало дивувався з цi © невгамовностi свого командира.
- I навiщо вам, товаришу гвардi© старший лейтенант, отой Серг в? -
насмiлювався запитати ординарець з м'якою чемнiстю. - Хiба мало вам
клопоту з сво ю ротою? Чи ви за того Серг ва вiдповiда те?
-Шовкун! - зиркав на нього Брянський з несподiваною суворiстю - Ми за
всiх вiдповiда мо. I за все!
I знову, злiгши витертими лiктями на суху глину бруствера, впивався
гострим поглядом у поле бою.
А пiд кручею, де розмiстилася його вогнева позицiя, дiялося щось
незвичайне. Чахкання гарячих мiнометiв, гамiр, метушня i лайка, лайка без
кiнця. Хто глянув би збоку на цей розгардiяш, мiг би подумати, що тут люди
втратили глузд i тiльки шаленiють, не тямлячи себе, замкнутi в цiй клiтцi,
сповненiй пекучо© задухи. I, лише придивившись ближче, можна було
помiтити, що тут пану цiлковитий порядок i залiзна чiткiсть добре
злагодженого механiзму. Це було дине порiвняно невразливе мiсце пiд
висотою, i сюди збилися всi, хто мав на це можливiсть i право.
Крiм вогнево© Брянського, тут розмiстився командний пункт батальйону з
усiм сво©м штатом, до писарiв включно. Писарi, що складали на колiнах сво©
нескiнченнi зведення, надавали картинi якогось дiловитого вигляду i
впевненостi. Тут розгорнулися санiтарнi взводи двох батальйонiв. Бiля
санвзводiв уже назбиралося кiлька десяткiв поранених; вони сидiли й лежали
на самiм днi яру i чекали ночi. Штабний офiцер з молдаванином-перекладачем
допитував полонених, захоплених сьогоднi. Вони були ще мокрi вiд поту,
очманiлi i нiчого, крiм учорашньо© нашо© артилерiйсько© пiдготовки, не
пам'ятали.
Якийсь контужений сержант, зiбравши бiля себе гурт легкопоранених,
за©каючись, розповiдав дуже голосно, як вiн пiдкладав вибухiвку пiд дот i
як нею ж його оглушило, бо не встиг далеко вiдповзти. Другий, зовсiм
молоденький бо ць, дотепно хвалився, як пiдстерiг румунешта, коли той, не
чекаючи гостя, саме вiдчинив броньованi тиловi дверi дота.
- Буна дзiва! - сказав я йому i ошелешив прикладом по головi... А в дот
- протитанкову...
- Давай, загинай смiливiше, - недовiрливо перебива новичка рослий
пристаркуватий сапер. - Хто дасть води ковтнути - я теж збрешу...
- Спека сто©ть нестерпна. Вся долина пiд кручею по самi й цiния мов
налита прозорим, розтопленим склом. Сюди нiзвiдкiль не залетить вiтрець i
не сколихне гаряче повiтря. Обслуги бiля мiнометiв стоять, вмиваючись
потом, чорнi, як негри. Але настрiй у всiх збуджений, пiднесений, бо зразу
надходять чутки про падiння то того, то iншого дота хоч i бiйцi-штурмовики
часом гинуть разом iз ним. Хома Ха цький з червоними вiд безсоння
булькатими очима сидить весь у кiптявi, вставляючи в оперення мiн
додатковi заряди. Вiн без угаву править теревенi, поблискуючи з-пiд
розкуйовджених вусiв бiлими молодими зубами.
- Товаришу гвардi© лейтенант, - зверта ться вiн до Сагайди, пiдкидаючи
на руцi мiну. - Еж при мно якомусь фрiцевi спiймати до рук отакий огурок?
Гей би вдавився!
Десь поблизу, вгорi пiд кручею, вибуха снаряд, i безсилi осколки
хурчать над головою, мов ситi перепели. Це трохи бентежить Ха цького, i
вiн задира голову туди, поверх кручi, до неба. Вiн погрожу в бiк
противника мiною.
- Е, май розум! - гука Хома, розважаючи всю роту, - куди ти стрiля ш?
Чого ти хочеш? Чи, може, ти надумався менi вiку вкоротити? Але ж то було б
кепсько! Бо маю дома жiнку, i двох дiтей, i батька старого! Та i я жити
хочу!.. Роман Блаженко теж надяга на мiни додатковi заряди, i рана йому
не заважа в цiй роботi.
- Я стидав би ся, - каже вiн, - сидiти згорнувши руки, коли всiм
навколо такi жнива, такий шарварок... А я ж. братцi, нарiвнi з вами також
з'©даю казанок кашi.
Всi знають, що Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи. Без не©
вiн гине, чахне, як стебло в посуху. Роман - людина нiжно© i сумирно©
вдачi. Коли вони, мов ярмарковi лiрники, заведуть, бувало, на дозвiллi з
братом Денисом тiльки ©м самим вiдому пiсню про "пiсочок, що загорта
милого слiдочок", то Блаженко-старший одразу розжалобиться до слiз. При
його м'якому характеровi iншим, зубатiшим, зда ться, легко було б його
заштовхати, перетворити в попихача, проте насмiхатися з нього, скривдити
його нiхто не наважу ться. Бо он коло мiномета сто©ть Денис, атлетично©
будови чолов'яга рокiв тридцяти, з вiчно насупленими чорними бровами, i
яструбом погляда навкруги. Спробуй-но тiльки зачепи! В усяку хвилину i
перед ким завгодно вiн ладен вступитися за свого брата.
Над телефоном сидить Маковей. В ротi його всi кличуть Маковейчиком, бо
вiн 1926 року народження i ма симпатичне обличчя з широким, як паперовий
кораблик, носом. Сам Маковейчик маленький на зрiст, але груди ма
розвиненi й завжди випнутi молодцювате - "колесом". На плечах у нього
мiцно сидить рухлива лобата голова, яка, за словами Сагайди, готувалася
людинi-велетневi, а опинилася помилково у Маковейчика. Сагайда iнодi
любить - заради розваги - всi ю п'ятiрнею провести, проорати
Маковейчи-ковi од лоба до пiдборiддя.
- Не пацайте! -кричить тодi бо ць i кида ться на Сагайду боротися, бо
"пацання" означа , що в цей момент можна пустувати iз лейтенантом..
Коли рота ще стояла на формуваннi i багато спiвала вечорами, Брянський
випросив Маковейчика у командира стрiлецько© роти, бо Маковейчик чудово
заспiвував. Проте iнодi Маковейчикiв талант йому ж i шкодить. Чергуючи
ночами бiля апарата, вiн уже й тут, в оборонi, бувало, з нудьги, як
соловей, почне заливатися в трубку, зачаровуючи сво©м спiвом незнайомих i
нiколи не бачених дiвчат-телефонiсток. За це розлючений командир
батальйонного взводу зв'язку да йому три наряди поза чергою, погрожуючи
ще й побити на головi трубку.
Проте замiсть нарядiв Сагайда, який не терпiв, щоб його бiйця карав ще
хтось, крiм нього самого, тричi "пацав" Маковейчика п'ятiрнею, i тим усе
кiнчалося.
Але нинi Маковейчиковi не до пiсень. Вiн сидить, згорнувшись бубликом,
над апаратом, з трубкою, прив'язаною через голову бiля вуха. Вiй переда
команди Брянського, похвали i прокльони, переда уривки пiдслуханих розмов
про загальне становище на дотах, а сам дума , заклина , щоб знову
де-небудь не порвало кабель. Сьогоднi вiн уже шiсть разiв бiгав по
вiдкритiй висотi на лiнiю, i щоразу старшi бiйцi проводжали його
спiвчутливо, як на той свiт, бо, незважаючи на досить-таки задерикуватий
характер Маковея, всi його любили. Правда, бiльшостi з них вiн не
доводився справжнiм земляком, навiть зухвало допiкав ©м ©хньою говiркою,
насмiшкувато передаючи, як "Г'андрiй г'узенькою г'уличкою повiз г'орачам
г'обiдати". Але старшi не були на нього в претензi© за цi витiвки, бо,
зрештою, хлопчисько мiг бути багатьом з них за сина i, може, якраз
нагадував ©м власних ©хнiх дiтей i тепло рiдних покинутих гнезд. Коли вiн
повертався з лiнi©, з'являючись над кручею йтрибаючи звiдти, як з неба,
рота полегшено зiтхала:
- Маковейчик! Соловейчик! Живий!
А Сагайда на знак особливо© прихильностi жорстоко "пацав" його кiлька
разiв, впiймавши в сво© ведмежi лабети. I все-таки лiнiя знову замовкла.
Маковейчик хотiв сам себе ошукати i ще деякий час надсадне кричав у
трубку, лаючи свого напарника, що сидiв десь на НП. Одначе, видно, даремно
витрачав Маковей свiй порох: напарник таки мовчить, i ротний соловейко,
люто чортихаючись, вискаку з окопу. Вiн просить у Ха цького ножа, щоб
зачищати кiнцi кабеля. Ха цькому шкода давати ножа, i вiн довго шука його
по сво©х кишенях, повних рiзноманiтних скарбiв.
-Швидше шукай! -кричить Маковейчик. -У тебе там не кишеня, а цiла
кузня.
- На, та гляди, щоб не згубив.
- А коли й сам не вернусь?
- А нiж щоб був.
Маковейчик хапа кабель в руки i бiжить уздовж лiнi©;
Доки лiнiя йде байраком, Маковейчик вiдчува себе спокiйно Та ось вона
подерлася вгору, i Маковейчик подерся за нею, поки опинився, врештi, на
вiдкритому мiсцi. Тут йому вiда ться, що вiн зовсiм голий. Безлюдна
мiсцина, вигорiла трава, i вибухи гуркають то там, то там по всiй висотi.
Моторошно: один на всю висоту! Маковейчик припада майже до землi i
котиться по нiй клубочком, i кабель лежить у нього в руках, боляче
обшурхуючи пальцi. На якийсь час лiнiя входить у зруйновану траншею, потiм
знову вирина i знову бiжить через пагорби.
Сонце сто©ть десь над головою. Пiт залива очi, i солоно ста на сухих
губах. Недалеко впав снаряд, обдало Маковейчика гарячою хвилею. Вiн
схопився, оглянувся на себе - неушкоджений - i знову покотився в газах,
гiркiй духотi, один, як у пустелi. Дивлячись на цю висоту збоку, вiн ,
нiколи не уявляв собi, що вона така велика. А тепер йому вда ться, що вiн
бiжить уже цiлу годину. Нарештi - розрив. Маковейчик зубами зачища кiнцi
кабеля, забувши, що в кишенi у нього лежить здоровенний саморобний нiж
Ха цького. З' днавши, пуска ться назад. Згори бiгти набагато легше. Вiн
почува задоволення вiд того, що полагодив кабель, i навiть не так
ляка ться снарядiв. Де-не-де бiлi деревiй, жовтi безсмертник, пахнуть,
сохнучи вiд спеки, васильки, ще не зчесанi металом. I раптом Маковейчик як
бiг, так i вкляк на мiсцi.
Зовсiм близько попереду з-за пагорба нагло вирiс довготелесий румун у
зеленому мундирi i в постолах. Маковей встиг побачити навiть це - що румун
у постолах. Чужинець, видно, теж нiяк не сподiвався на таку зустрiч i
зупинився з розгону, важко дихаючи. Мить вони стояли мовчки, розгубленi,
збитi з пантелику обо . Якби ще трохи пробiгли, то, зда ться стукнулись би
лобами. Румун, худющий, смаглий, з горбатим, полупленим носом, дивився на
Маковейчика, а той - на нього. Це тривало якусь мить, а ©м здалося, що
стоять вони так уже здавна, стоять вiч-навiч.
I враз, нiби за диним окликом, обо круто повернулись i... дременули в
рiзнi боки.
Уже тiльки чимало вiдбiгши, Маковей почув, що за спиною в нього,
бовтаючись, боляче б' ться автомат. Перед цим, налетiвши на румуна,
Маковей зовсiм забув про свiй пепеша, як, напевно, забув i румун про свою
гвинтiвку.
Схаменувшись, Маковейчик швидко зняв через шию автомат, оглянувся. Еге,
дожени та пхни! Зелений румун уже далеко миготiв постолами, виринаючи та
пiрнаючи у складках висоти. На вилинялiй румуновiй спинi танцювала забута
гвинтiвка. Телефонiст пустив довгу чергу йому навздогiн. Румун на бiгу
озирнувся, нагнувсь i... глузливо поляпав себе долонею ззаду.
- Ах ти ж, мамалижник! - вигукнув Маковей, пускаючи вслiд ще одну
чергу, хоч румун уже заховався за пагорбом. - Чеше! аж кiстки торохтять, а
ще глузу !
Проте i самому Маковейчиковi було якось i соромно, i легко,i весело.
"Щастя тво , що автомат у мене був за спиною! - з веселими погрозами
думав телефонiст. - А то я б тобi показав: ну шти рус шти!.. I де вiн тут
узявся? Чи, може, вiн також зв'язкiвець? Заблудився, видно, як погана
вiвця, та й гаса ".
Повернувшись на вогневу, Маковей не втримався, щоб не розповiсти
товаришам про свою конфузну пригоду. Товаришi пiдняли його на глум:
- Ех ти, соловей!
- Прогавив свого "язика"!
- Ти б же йому - хенде хох! - кричав Ха цький.
- Забувся, - невмiло каявся Маковейчик. - Все на той час вилетiло з
голови. Очi в нього, як два чорнi колодязi... Великi, блищать... Не одразу
по них пальнеш...
- Гляди, Маковею, вдруге розгубишся, - тодi амiнь
Вся рота нещадно потiшалася з свого солов'я, проте пота мцi i зважала
на його зелену молодiсть. До того ж, це - перший бiй.
Маковей, сидячи над апаратом, терпляче зносив незлобивi насмiшки
товаришiв. Докори сумлiння, видно, не дуже гризли його за те, що з-пiд
носа випустив живим того знужденного, бiльше схожого на чабана, вояку, що
не одразу пальнув у його переляканi, блискучi, мов чорнослив, очi...
-_ Як ти хоч мого ножа не загубив, - турбувався Хома Ха цький,
забираючи в Маковея свого ятагана. - Давши такого драпака перед якимось
охлялим мамалижником, неважко було й штани загубити!
- А якби й загубив, то що? - лукаво задирався хлопець.
- Я би з тебе тодi шкуру на гамани дер би!.. Пасами дер би! От що.
"Чекайте, - весело думав про себе Маковей, -чекайте... Хiба це вже й
край... Стану i я згодом таким воякою, як вашi полковi "вовки". Сказано ж:
солдатом не родишся, а робишся..."
Маковейчиковi радiсно i легко на серцi, бо сонця так багато, що небо аж
побiлiло вiд нього, а внизу, далеко-далеко за насипом, за батареями,
виднiються луки i бiжить-струму по них марево, мов отари прозорих водяних
овець. А на тих луках, пригадав Маковейчик, румуни в постолах i в бiлих
штанях пасуть iз собаками сво© отари. I вiвцi мають маленькi голоснi
дзвiночки на шиях...
В серцi малого телефонiста спiвають радiснi сонячнi хори...



XI

Нарештi висота впала.
Це сталося наступно© ночi перед свiтом, i першим про це дiзнався
Маковейчик. Лiнiя одразу сповнилась радiсним клекотом, вза мними
поздоровленнями. Вночi румуни вiдступили. Вiдступили раптово, крадькома,
проте нiхто ще не знав, що на цей раз вони вiдступили востанн , що цi ©
ночi Румунiя, оповита загравами, була поставлена на колiна.
Знiмалася наша пiхота. Зв'язкiвцi, вiльно походжаючи по висотi,
змотували кабель; обози, вирвавшись на шляхи, посунули до висоти i вже не
вертали назад, а стали попiд нею величезним гомiнким табором. Ранок був
ясний, як пiсля градобою. Сапери-пiдривники пiдкладали пiд порожнi доти
десятки кiлограмiв толу, i доти з веселим ревом пiднiмалися з землi i
майже цiлi ставали на диби, розчепiривши, як фантастичнi потвори,
покрученi лапи залiзних крiплень.
Взявши мiномети на в'юки, рота Брянського теж рушила вперед. Здорова
свiжiсть лiтнього ранку промивала безсоннi очi бiйцiв, обвiвала спаленi,
запорошенi обличчя. Один по одному пiднiмалися мiнометники на висоту за
командиром роти. Сорочки на ©хнiх спинах за цi днi побiлiли: на них,
пропотiлих наскрiзь, виступила й позасихала сiль.
Перед Чернишем ступав Гай, несучи на собi важку металеву плиту, яку ще
кiлька днiв тому чистив i нiс Бузько. На спинi бiйця вона вилискувала, як
вiдполiрований скибами грунту лемiш.
Досягши вершини, зупинились, щоб перепочити. Свiт, до захмелiння
прекрасний, розступався на всi чотири боки вiд них. Далеко праворуч на
захiд рум'янiлись пiд вранiшнiм сонцем бiлi вершини гiр. Чи стрiмкi то
гори бiлiють, повитi лiтнiми хмарами-оболоками, чи, може, далека то
Укра©на бiлi черiдкою хат?.. Мiж зелено-сизими полями, звиваючись,
висвiчу водами на сонцi мирний i лагiдний Серет. У повитих свiжим
туманцем далях, скiльки сяга око, бовванiють зеленi острови сiл у садках,
над якими пiдносяться високi дзвiницi, нiжно-блакитнi веселi банi
цер'-ков. Там, здавалось, нiколи не було вiйни, нiхто там i не чув, що
вона бува на свiтi. Здавалось, там, як i ранiше, оце саме пiють пiвнi в
дзвiнкiй ранковiй тишi i протяжне, лiниво реве худоба, яку вигонять на
пашу, i ходить вулицями допотопний iнвалiд, б' в цимбали, викликаючи
селян послухати новини. I тiльки ця висота стояла геть порита, подовбана,
обгорiла, наче пройшов над нею вогняний смерч, обпаливши все, вкривши ©©
понiвеченими трупами, покинутою збро ю, гiльзами, протигазами й iншим
мотлохом, що ним засмiчу землю вiйна. А над усiм цим великим свiжим
цвинтарем зводяться бетонованi доти, як гiгантськi страховиська, живцем
вивернутi нашими пiдривниками з землi.
- Корчуйте ©х, корчуйте! - гука в той бiк Ха цький, немов сапери
можуть i справдi почути його. - Корчуйте ©х з ©хнiм залiзним корiнням! А
ми вже викорчу мо й тих, що садять по землi оце погане зiлля! Сапери
снують по всiй висотi, як рибалки з вудлищами i довгими мiношукачами в
руках. Позначають мiннi поля, рокладають проходи бiйцям у широкий
вiдвойований свiт. "Л -, Л -" - виростають по висотi свiжi дерев'янi
таблички.
- Ось i траншея, по якiй ми вели вогонь, -сказав Брянський, i всiх
потягло глянути на результати сво © роботи. Дивлячись пiд ноги, щоб не
наступити на мiну, бiйцi пiдходили до транше©. Всiма опанував пiднесений
настрiй, бо нiщо сьогоднi вже не загрожувало життю, страшне пекло бою
вiдгуркотiло, i чистий, як скупаний, серпневий ранокдежав до ясних
горизонтiв. Ворог вiдступав, а вони лишилися живi i вперше пiсля гiрко©
задухи й виснажливого напруження цих днiв дихали вiльно, на повнi груди.
Жодного пострiлу не чути було над землею.
Траншея являла жахливе видовище. Це була сумiш глини, кривавого
лахмiття i навалених в рiзних позах жовтих трупiв. Один, жовтий, босий,
тiльки з онучами на ногах, сидiв, спершися спиною на стiну транше© i
схиливши голову, наче в задумi. На його колiнах нiби спав - лицем вниз -
другий, з брезентовим одкритим ранцем на плечах, з-за якого виглядала
брудна солдатська бiлизна. Поруч них, привалений до половини землею, лежав
третiй. Не звертаючи уваги на трупи. Брянський звичним оком ,".
Професiонала одразу став визначати, куди влучали мiни:
- Ця розiрвалася на брустверi... Ця вдарила в стiнку... Цiкаве
влучання... А та лягла на саме дно... Порядок! Та звертаючись до сво©х
офiцерiв, вiн продовжував:
- У цьому бою я зробив дуже цiкавi спостереження.
Менi зда ться, що система вогню з кiлькох мiнометiв, яку застосовували
досi для траншей такого типу, може при деяких корективах давати набагато
кращi наслiдки... Дивiться, пiд яким кутом ця траншея стояла до нас...
почав розвивати сво© iде©, дивлячись прямо на Черниша i оцiнюючи,
наскiльки Черниш його розумi .
- У тебе пiсля кожного бою цiла хмара iдей, - зауважив Сагайда, який,
видно, уже звик до цього. - Факт, що мо© вусачi дали жару. А ти все
кричав, що партачимо. Денис Блаженко, не гидуючи трупами, мовчки опустився
в траншею i вiдшукав там кiлька рваних сизих осколкiв.
- Це з мого мiномета, - заявив Денис, похмуро глянувши на Брянського.
Осколки пiшли з рук до рук.
- Чому обов'язково з твого?
- Ось моя маркiровка. Вона в мене записана. I Денис впився в командира
роти своiм упертим яструбиним поглядом, нiби ждав, нiби чогось настiйно
вимагав.
- Не турбуйтесь, Блаженко, - посмiхнувся йому Брянський втомленими
холодними очима. - Я все пам'ятаю. У мене кожен чесний бо ць сво
одержить.
Iшли по самiй висотi, перестрибували через транше©, не могли
втриматися, щоб не оглянути всi найближчi вирви. Зустрiвся один з
батальйонних зв'язкiвцiв i вказав стежку, що нею недавно пройшла пiхота.
Як не гуляла вiйна по висотi, проте не все ще спалила. Де-не-де
попадався пiд ноги безсмертник i стирчали бiлявi пухнастi вiнички тирси,
спiвучо© степово© трави, що вiд найлегшого подиху вiтерця почина тонко
бринiти, мов жива. З яких степiв i якими вiтрами занесене й посiяне тут,
на високiй горi, ©© насiння? I яким чудом врятувалась вона вiд вогню й
металу в цi днi? Де-не-де бiля вирв сивi безводний полин або кущиться
пахучий чебрець, i Гай, сутулячись пiд важкою плитою, не лiну ться
нагнутись, щоб зiрвати запашний кущик. Потiм, задерши голову до сонця, вiн
кiлька разiв глибоко нюха сухе зiлля i вдоволено крутить головою.
- Ловко пахне, - примовля вiн, мружачись сьогоднi якось особливо
ласкаво, всмiхаючись невiдомо кому. - Це наша трава... По-нашому й пахне.
Дивною була ця любов до степових рослин'i запахiв у нього, корiнного
полiщука, який народився i вирiс у суворих пущах, пiд шум вiкових
полiських дiбров. Вiн нагадував собою тих дивакiв, що, вiк звiкувавши в
безводнiм степу, все життя марять про море.
- Ти почав би ще, як дiвчина, вiнок собi з того зiлля плести, -
смiялися бiйцi.
- I сплiв би, якби було коли, - вiдповiдав юнак, злегка червонiючи. - Я
вмiю.
Кожен нишпорив сюди-туди, чогось шукав, нiби тут були розсипанi скарби.
Той знайшов сигарети, iнший нап'яв на себе рябу, як ящiрка, плащ-палатку,
але йому загукали, що вона в кровi, i закривавлена палатка вже летить з
плеча геть. Зацiкавлено пiдiймали рiзний блискучий дрiб'язок чужого
солдата, i, покрутивши його в руках, побавившись, мов дiти, кидали тут же,
i знову чогось шукали, поки зненацька пролунав громовий вибух, i ясний
ранок зразу потьмарився: Гай наступив на мiну. Ще хвилину перед тим Черниш
бачив його. Бо ць стояв над кущиком синiх василькiв, приязно всмiхаючись
до них. Потiм нагнувся, обережно зiрвав i не встиг зробити кроку, земля
пiд ним гримнула i все зникло в чорному димi. Де стояв Гай, вирвався лише
високий чорний стовп, i коли розвiявся, там уже нiхто не стояв. Гай лежав
розплатавшись. Зняли з нього задимлену вибухом плиту, що придавила його до
землi. Тiло, звiльнене вiд брезентових закривавлених лямок, наче зiтхнуло
i впало безсиле. Бо ць лежав, витягнувшись на весь зрiст, i тiльки тепер
усi побачили, який вiн був гарний, стрункий, широкогрудий - справжнiй
красень. I шовковистi бiлявi брови лежали на задимленому й обличчi, як два
волотки тирси, степово© спiвучо© трави, занесено© сюди iз схiдних степiв
буйними вiтрами. Бо ць i тепер довiрливо й трохи здивовано дивився в чисте
небо, i його очi були ще синiшi за небо, прозорi, як камiнь-сапфiр. I
найдивнiше було, що в руцi бо ць ще стискав сво© синi васильки. Обпаленi
вибухом, вони тепер нагадували жмут i iржавого колючого дроту. Хтось
попробував взяти ©х з Га вих рук, але мертва рука так мiцно затисла квiти,
що ©© годi було розчепити. Так i залишили його з тими васильками в руцi, з
польовими квiтами рiдного краю. Ледве знайшли заплилi кров'ю, посiченi
документи. У другiй кишенi була пригорща автоматних патронiв. Маковейчик