Страница:
анiж у Варшаву на майдан пiдеш.
- Своя шкура дорожча,
Сулима помовчав i, зважуючи кожне слово, сказав:
- Стяти голову - це ще не значить перемогти. Укра©на нинi як вода в
повiнь Всi береги залива .
- Одначе ти, хлопський отамане, до поезi© здатний - озвався во вода. -
Побачимо, як ти пiд сокирою заспiва ш. - Кивнув Кононовичу: - Уведiть
другу пташку, послуха мо, що вона защебече.
- Слухаю, вашмосць! - метнувся гетьман, наче той джура. - Ей, уведiть
того лотра!
По хвилi жовнiри увели Павлюка.
- Живий, батьку? - радiсно крикнув Павлюк, вгледiвши Сулиму.
- Живий, сину, живий, - ступнув йому навстрiч Сулима. - Як завжди!
Iз скрученими руками вони не могли обнятись, тому, кинувшись,
притислись один до одного грудьми.
- Ах, яка зворушлива зустрiч! - вигукнув Кисiль - Я аж розчулився до
слiз... Розв'яжiть ©м руки, хай хлопи досхочу пообнiмаються.
Жовнiри розв'язали ©м руки i вийшли iз зали, а Павлюк iз Сулимою мiцно
обнялися.
- Не вiдчаюйся, сину, що ми кайданах, - поклавши Павлюку руки на плечi,
говорив Сулима, - Ми в неволi пiсля хмiльно© волi, а тi он людцi, - кивнув
на Кононовича з Кара©мовичем, - все життя, як собаки, на ретязi ходять.
- Пащекуй, пащекуй! - кричав Кононович. - Що б там язиком не молов, а
ти програв. Виграш за нами.
- Це не програш, а тiльки початок битви за волю нашого народу. Ми
загинем, нашi побратими у бiй козацтво поведуть. I як би панськi лакузи на
ретязях не гавкали, а ©м не спинити наш похiд.
Кононович з кулаками кинувся на Сулиму.
- Ти... ти розбiйник... На сво©х панiв руку пiднiма ш? Не вийде! В дугу
зiгнемо! Скрутимо в перевесло! Карка зломимо!..
Адам Кисiль, склепивши повiки, склав руки на грудях i, лейно
посмiхаючись, прислухався до вереску ре стрового гетьмана.
- На пiсок перемелемо!
Сулима з люттю глянув на гетьмана, на його живiт, що так i колихався
вiд крику, на шовковий пояс, за який було заткнуто пузатого капшука... А
ще вгледiв за поясом пiстоль...
Сава Кононович щось верещав...
Сулима хитнувся вперед, невловимим рухом висмикнув пiстоль у Кононовича
з-за пояса, та так ловко, що той i не вiдчув.
- Я тебе власноручно на палю посаджу! - шаленiв вiд лютi гетьман. -
Я... - осiкся, вгледiвши в руках Сулими пiстоль, чорна дiрочка якого
дивилась йому прямо у вiчi... - Е-е-е... - враз зацiпило гетьману, i його
запал де й подiвся.
Кисiль посмiхався iз заплющеними очима. Кара©мович по тому, як гикнув
гетьман, вiдчув щось неладне й поклав руку на рукiв'я сво © шаблi.
- Спокiйно, панове! - Сулима задкував до вiкна. - Не перцюйте, бо куля
жартiв не любить. Вона, як i горобець, вилетить - не спiйма ш. Та й дiрку
пiсля не© не заткнеш.
Кисiль, урвавши смiшок, злякано розплющив очi. На всiх трьох Сулима
наставив пiстоль, водив ним вiд одного до другого, нiби вибирав собi
першого, i всi тро втягнули голови в плечi.
- Раджу панам бути благорозумними, - сказав Сулима вже бiля вiкна. - А
то, не дай Боже, здригнеться моя рука...
- Це вже занадто! - крикнув во вода. - Я протестую!
- Я пановi не догодив? - глузливо запитав Сулима. - Прошу пана сидiти й
не репетувати, бо як би чого не вийшло.
- Але це бунт... - прохрипiв Кисiль.
- Це смерть твоя, во водо, - уточнив Сулима. - В пiстолi всього лише
одна куля, i я, звичайно, встигну забити лише одного з вас. Але й то
добре. Не з порожнiми руками на той свiт пiду. То хто з вас хоче вхопили
мою дину кулю?
Всi тро мовчали.
- Нiхто не бажа , - пiдсумував Сулима й повернув на мить голову до
Павлюка. - Ану, сину, витягни у пана Кара©мовича шаблю. А тебе, пане,
застерiгаю: один рух - i куля твоя.
Павлюк висмикнув шаблю в старшини й вiдскочив до вiкна.
- Панове, будемо прощатися, - сказав Сулима, пiдходячи й собi до вiкна.
- Раджу вам не здiймати гармидеру. Я з радiстю всадив би у котрогось з вас
кулю, та почека мо сприятливiшого менту. - До Павлюка: - Стрибай за вiкно,
там галерея. А звiдти - вниз. Пiд галере ю бачив осiдланих коней.
- Батьку, а ти? - вже з пiдвiконня озвався Павлюк. - Я тебе не лишу.
- Не барись, я прикрию! - закричав Сулима, - Один з нас мусить
врятуватись. Лети, сину, на Вкра©ну та велику пожежу там пiдпали!
- До зустрiчi, батьку!
Павлюк зник на галере©, почулося падiння, заiржав кiнь, зацокотiли
копита, хтось крикнув i вмовк на пiвсловi... Потiм стихло все...
- Буду i я з вами прощатись, панове. - Сулима вистрибнув на пiдвiконня.
- Спокiйно, панове.
Зненацька пролунав пострiл жовнiра... Куля вдарила Сулимi в груди,
падаючи з вiкна у залу, Сулима встиг вистрiлити i забити жовнiра.
- Ага!.. - крикнув отаман. - Таки не пропала моя куля даром! Хоч на
одного ляха, а поменшало на Укра©нi!
Ще встиг побачити, як у залу вбiгали жовнiри, встиг почути, як
репетував Кисiль:
- Павлюка! Павлюка хапайте, пся крев!
- Шукайте вiтра в полi... - прохрипiв Сулима i вчув, як десь
далеко-далеко озвалися журавлi:
Кру. кру, кру,
В чужинi умру ..
Павлюк нахилився, зiрвав кущик сизого вшан-зiлля, розтер в долонях,
жадiбно вдихнув терпкий полиновий запах...
- Вдома... - спрагло прошепотiв. - Вдома, у степах запорозьких. I до
матерi Сiчi рукою подати... I боротьба тiльки-но почина ться.
Роздiл перший
Роман Матусевич був у розпачi: минуло пiвроку чи трохи бiльше вiдтодi,
як вони разом, а Олена так i не звикла до нього. Про кохання ж i тихе
сiмейне щастя, якого так прагнув Роман, не могло бути й мови. Вона
ненавидiла його. Матка Боска!.. Роман Матусевич зовсiм занепав духом. Як
вона сьогоднi глянула на нього, коли вiн обережно натякнув ©й про сво
почуття, як глянула!.. © гарнi карi очi, що здавалися йому бездонними
озерцями з живлющою вологою, до яких вiн так поривався припасти, враз
потемнiли. У них спалахнув гнiв I ще щось... Мабуть, зневага до нього,
погорда. А мо', так тiльки здалося розгубленому Романовi, мо', вона просто
байдуже на нього подивилася? Але запитала з ледь прихованою iронi ю:
- Чого ти вiд мене хочеш, ясновельможний пане? Адже я хлопка, рабиня,
чернь.
- Але це зовсiм не так, - зважився вiн, мнучи в руках свою чорну шапку
з блакитним денцем. - Ти господиня цього ма тку, а я - твiй слуга. I коли
б нашi з тобою стосунки вияснилися, ти б стала панею Матусевич,
малжонкою...
- Ще чого забаг! - вигукнула вона нiби глузливо, але гнiву в ©© голосi
вiн не вловив. - Ти купив мене за злото, а тепер хочеш i кохання мо
виторгувати?
- О нi!.. - вiн заперечливо покрутив головою. - Кохання не можна купити
нi за якi скарби свiту!
- Спасибi, що хоч це розумi ш.
- Я багато дечого розумiю, - уточнив вiн.
- Ти - лях! - вигукнула вона i перекинула на груди важку русяву косу.
Романовi хотiлося погладити ©©, i вiн уже було простягнув руку, але коса
гнiвно здiймалась на грудях. - Ти лях, шляхтич! - повторила вона з
притиском. - Ти належиш до того кодла, котре вiками душить мiй народ. Як
же я, укра©нка, зможу тебе покохати, коли у вас, ляхiв, руки по лiктi у
нашiй кровi?
Вiн мовчав, мнучи свою шапку, i не знав, що вiдповiсти, адже це була
правда. Нiхто так нiкого не душить, як польська шляхта Укра©ну. З покiрних
вичавлюють соки, з непокiрних точать кров... Вiн важко зiтхнув, бо знав,
як укра©нцi ненавидять ляхiв-гнобителiв, i пробурмотiв, сам не дуже вiрячи
сво©м словам:
- Але ж рiзнi ляхи бувають.
- Ти хотiв сказати, що добрi? - запитала вона глузливо. - Де вони?
Вiн промовчав, показувати не було кого.
- Хоча... ти можеш поставити себе в приклад... Ти мовби й добрий, -
вона зiтхнула. - Але хтозна, якi зуби покажеш завтра. Я розумiю, ти хочеш
мене ласкою взяти, тому й тихий такий та сердечний.
- Я ще нiкому не завдавав болю
- Але ти лях! - вперто повторила вона. - Панич. Люди мого племенi у
тво му рабствi. Вони - чернь! Тво бидло, котре ти одержав, як худобу, в
придачу до грунтiв та угiдь. Хоч ти й не знуща шся з них, але спини вони
гнуть на тебе.
- Всього лише три днi на тиждень, - виправдовувався Роман. - Це не
чотири й не п'ять, як в iнших панiв. Коли ж ти хочеш, то я зменшу панщину
ще на день.
- А побори?
- Я вiдмiню ©х! - рiшуче вигукнув вiн.
- Гм... Сам будеш хребта гнути?
- Заради тебе я ладен на все, - вiв ступив до не© ближче. - Тво слово
для мене закон. I не дивись на мене так.
- Лiпше б я загинула в турецькiй неволi, нiж бути панею в тебе i
бачити, як ляхи щодень знущаються з таких же нещасних, як я. - Обхопила
голову руками - Для чого ти мене викупив? Та не буду я тобi нi жоною, нi
паною-шляхтянкою, допоки така несправедливiсть у свiтi твориться! Селяни
менi в ноги кланяються, бо я панiйка в шовку. Не вiдають, що я така
селянка, як i вони самi... Що й на менi ярмо... А ти хочеш, щоб я тебе
кохала, пестила .. З ярмом на ши©?
Олена заплакала. Це вже лiпше. Коли жiнка плаче, то гнiв з не©
виходить. Мовив тихо:
- Я наполовину укра©нець. Мiй батько, чистокровний поляк, багатий
дiдич, прижив мене з сво ю поко©вкою. Вiд матерi менi в спадок дiсталось
iм'я. I материнi пiснi. Коли вона була ще живою, то щовечора спiвала менi
укра©нських пiсень. А батько бив ©©, на конюшню виганяв, щоб не смiла зi
мною й: говорити по-укра©нському.
Олена звела голову й довго та уважно дивилась на нього.
- Голубi очi також у спадок вiд матерi отримав? - поспитала тихо й
чомусь почервонiла.
- Мати була доброю й тихою, - оповiдав вiн. - А батько... батько на
смерть забивав челядь. I матiр у могилу звiв. Для нього вона так i
залишилась бидлом. Вiн забороняв ©й навiть приходити до мене, коли я
пiдрiс. © цькували собаками, й одного разу тi собаки загнали мою бiдну
матiр у ставок...
- Ось ти який... - задумливо мовила Олена i трохи теплiше глянула -на
Романа. - Хоч тебе той лях любив?
- Коли бував у гнiвi, то кричав на мене: "Ей ти, хлопський вилупок i
мiй благородний син!"
- I де ж вiн подiвся?
- Загинув бiля Курукiвського озера, коли польний гетьман Станiслав
Потоцький ходив походом проти повсталого запорозького гетьмана Марка
Жмайла.
- Туди йому й дорога! Якби вся шляхта потопилася в наших болотах, то
хоч би розвиднилося.
- Але вiн був боягузом, - вiв далi Роман, - i нiколи б не зважився йти
на вiйну, якби не борги. Вiн зовсiм в них заплутався, i ма ток був двiчi,
як не тричi, заставлений. Гадав на вiйнi розживитись, та потрапив у
драговину бiля Курукiвського озера... Казали, вiн волав про помiч i ревiв,
як бугай, пiрнаючи в трясовину. Але його нiхто не слухав, бо в тому болотi
цiла хоругва гусарiв з кiньми пiрнула. Ще й половина угорсько© пiхоти.
Олена мовчала й дивилась в широке венецiанське вiкно. За вiкном
розкинувся старий тiнистий парк. На галявi, оточенiй столiтнiми липами,
стрибали зайцi й позиркували на вiкно. Олена посмiхнулась i помахала ©м
рукою. Вона подружила з зайцями i щодень годувала довговухих на тiй
галявинi. Зайцi охоче брали з ©© рук моркву, а вона гладила ©х по
спинах... Роман зiтхнув. Вiн заздрив зайцям, iнодi хотiв би опинитися на
©хньому мiсцi. Олена так нiжно пестила вухатих.
Вiн знову заговорив:
- Коли батькiв ма ток забрали за борги, я потравив у челядь свого
дядька Адама Кисiля. Дядько - пребагатий i можний, навiть самого коронного
гетьмана заступа . Я був для нього всього ляше бiдним нахлiбником. Хоч я й
шляхтич по батьковi, та змушений був жити серед слугiв свого дядька. Там
чимало терлося таких, як i я, збiднiлих шляхтичiв, у яких, крiм гонору, не
було за душею нi шеляга Вони пихато ставились до челядi, хизувалися сво©м
шляхетським походженням, а сьорбали страву на чедядськiй куховарнi. Менi
поталанило. Дядько звернув на мене увагу. I пригрiв. А потiм послав у
Бахчисарай до хана... Де ми й зустрiлися.
Олена мовчала, через вiкно спостерiгаючи за зайцями. Тi ставали на
заднi лапки, виглядаючи свою годувальницю, кумедно ворушили довгими
вухами. Олена посмiхнулась, i враз ©© лице зробилося гарним, нiжним та
м'яким, наче сонце виглянуло з-за хмар.
- Гелено... - несмiливо озвався Роман.
- Я вже тебе просила, - сказала Олена, i на лицi ©© повiльно гасла
усмiшка, нiби сонце заходило за хмари, - не звати мене на лядський манiр.
Я - Олена.
- Але ж Гелена то не польське iм'я, - м'яко заперечив Роман. - Гелена
- грецького походження, вiд слова "геленос" свiтло, сяйво. Або ще
смолоскип у темрявi ночi. Звiдси й походить "Олена".
Вiн хотiв було ще додати, що для нього вона теж як спалах серед ночi,
та промовчав. Олена перебирала в руках косу.
- Облишимо цю розмову, - тихо мовила й закалатала в срiбний дзвiнок,
котрий лишився ще вiд старого господаря. Зайшла поко©вка.
- Що панi бажа ?
- Марфо, принеси менi, будь ласка, моркви з льоху.
- Добре, панi, - вклонилась поко©вка. - Постiль прибрати?
- Не треба, я сама.
- Панi буде сама прибирати? - Марфа якось дивно глянула на Олену i
вийшла, знизавши плечима.
- Але ж, Геле... Олено, негоже так, - обережно дорiкнув Роман. - На те
у нас слуги. Вони першi смiятимуться, що панi сама постiль прибира .
- Тобi вiдомо, що я не панi, а селянка. - Не глянувши на нього, Олена
вийшла, гордо несучи свою гарну голову. Та тiльки зачинились за нею дверi,
як вона пирхнула, зареготала й погупотiла по сходинках. Роман зiтхнув,
хiба ж можна бути панi такiй безжурнiй та пустотливiй? Слуги ж
дивляться... Та ось Олена вигулькнула на галявi. Висока, пружна, ставна.
Нiби й не була в татарськiй неволi. Роман милувався нею крiзь вiкно. Олена
присiла, зайцi ставали на заднi лапки i брали з ©© рук вогнисту, як жар,
моркву. Олена смi ться дзвiнко i радiсно...
I вiн згадав, як уперше ©© побачив.
В Бахчисарай Роман Матусевич дiстався у жовтнi минулого, 1636, року як
особистий посланець свого дядька, во води i заступника коронного гетьмана
Речi Посполито© Адама Кисiля. В'©хав з почтом i челяддю, як i годиться
посланцевi Корони. Хоча була вже середина осенi, але ханська столиця
потопала ще в зеленi. Затиснутий з усiх бокiв горами, Бахчисарай скидався
на весняний оазис, куди осенi вхiд був не вiльний. В тому оазисi було
душно i спекотно, гори, що оточували ханську столицю, загороджували шлях
холодним пiвнiчним вiтрам. I осiнь, жовта й сердита, блукала десь поза
горами, iз злостi оголюючи тамтешнi дерева, i свистiла пронизливими,
сердитими вiтриськами.
Во водський посланець, молодий двадцятидворiчний юнак з на©вними
голубими очима, вперше вибрався в свiт з таким важливим дорученням.
Столицю Кримського ханства вiн уявляв собi багатолюдним, гамiрливим
схiдним мiстом, з мурами й бастiонами, з караванами гендлярiв, тiснявою
вершникiв i, звичайно ж, базаром, на якому прода ться все. А побачив
маленьке мiстечко, власне, селище в долинi мiж горами, котре до всього ж
мало одну- дину вуличку. Та вуличка захаращена смiттям, бо низькорослi
вiдлюдкуватi татарки висипали смiття i попiл просто на вуличку, пiд ноги
перехожим. Татарськi халупки, малi й обшарпанi, тiснилися як могли з обох
бокiв вулички. Переднiх стiн у них здебiльшого не було, i з вулички все
видно, що робиться в кожнiй саклi. Але кав'ярень чимало. Бiля них, в тiнi
платанiв, незворушно сидять сивобородi поважнi дiди, курять люльки й
присьорбують чорну, як дьоготь, каву. Тут же крутиться босонога, чорноока
й голопуза дiтлашня, собаки повiдкидали хвости, i лiньки ©м навiть мух
вiдганяти. I над усiм - сонлива, млява байдужiсть... Бiднiсть...
Матусевич закрутив носом: в яку вiн дiрку потрапив, в який закутень
свiту? Проводжаючи небожа в далеку дорогу, дядько неквапливо напучував:
- Тобi випала велика честь вiдвiдати столицю Кримського ханства i мати
аудi нцiю з самим владикою Бехдиром-Гiре м. Одначе тримайся з гiднiстю, як
i подоба шляхетському лицарю Речi Посполито©. Хоча... скажу тобi
вiдверто, не лiнуйся зайвий раз i поклонитися, адже вiд цього залежатиме
успiх задуманого дiла. Повезеш багатi дарунки хановi. Вiн ласий на таке,
швидше згодиться на змову. Тримайся i говори так, як я тебе вчив.
Пам'ятай, ти вiднинi не просто телепень двадцяти двох рокiв, а посланець
заступника великого коронного гетьмана. - Во вода зiтхнув. - Хоча треба
було когось тертiшого послати, та нiкого напохватi нема . А втiм, i тобi
вже, Романе, час до державно© служби звикати. Пора думати про власний
ма ток на Укра©нi. Бахчисарай - то лише початок тво©х сходинок по щаблях
державно© служби. Вигорить дiло - матимеш чималий зиск.
I ось Роман в Бахчисара©. Лишивши свою челядь у вiдведенiй йому саклi,
Роман в супроводi слуг, котрi несли двi скринi з дарами хановi, та
невеличкого почту, в зеленому люстриновому кунтушi й чорнiй шапцi,
отороченiй видрою, в м'яких червоних сап'янцях (все те - дарунок
дядька-во води), повний величi й гiдностi, подався прямою вуличкою
здiйснювати свою високу мiсiю. Хан-Сарай - ханiв палац - стояв у кiнцi
довго© вулички i був, як фортеця, оточений високими мурами й потопав у
зеленi.
Поминувши мiсток, перекинутий через маленьку гiрську рiчку Чурук-Су,
котра текла паралельно головнiй вулицi, Роман опинився перед рiзьбленою
брамою Хан-Сарая. Тут йому довелося довгенько потупцяти, доки варта
впустила його. Озираючись, Роман ступив на широкий двiр. Було тихо, наче в
монастирi, а не в палацi хана. Попiд мурами тулилися якiсь будiвлi, злiва
виднiлась ханська мечеть, далi - невелике кладовище, де ховали ханiв,
будiвлi для слуг i варти. I всюди квiти... Чисто, охайно, затишно. Тиша
вражала, нiма, беззвучна, могильна... Служник, вбравши в плечi довгасту
голову, повiв Романа далi. Пройшли через внутрiшнi ворота, за якими,
власне, й починався Хан-Сарай. Нiхто не зустрiв посланця заступника
коронного гетьмана, нiхто, здавалось, i не помiчав його присутностi.
Сновигали ханськi слуги, тихi, мовчазнi, наче кажани пролiтали. Бiля
палацу завмерла варта - здоровеннi яничари з кривими ятаганами й великими
шкiряними щитами... Роман i зовсiм занепав духом: хiба так мали зустрiчати
посланця Речi Посполито©?
Та ось нарештi Романа завели до канцелярi© хана, маленько© кiмнати, що
була заставлена маленькими шафами. Сидiли писарi, сутулi, мовчазнi, наче
вимерлi iстоти. Коли Роман увiйшов, нiхто з них навiть не ворухнувся.
Польський посланець переступав з ноги на ногу, кляв подумки хана i всю
його челядь i ще бiльше розчаровувався. В душi наростало обурення: як вони
приймають посланця могутньо© держави! Кусав губи, злився подумки...
У канцелярiю зачовпав товстий татарин з м'ясистим червоним обличчям, з
дрiбними очицями, що геть запливли жиром, i, скалячи зуби в кривiй
посмiшцi, повiв Романа до зали Дивана. Це була велика i розкiшна кiмната,
вся оздоблена орнаментом, з м'якими килимами й подушками для сидiння попiд
стiнами. В цiй залi засiда ханський суд. То, напевне, тут його й прийме
хан?
Опасистий татарин пiрнув у якусь кiмнату. Роман простовбичив у залi
Дивана досить довго. Та ось з бокового ходу вигулькнув сухий худий дiд з
довгою бiлою бородою, в бiлiй чалмi, пiд якою стирчало сухе жовте личко.
За його спиною стояв молодий товмач. Дiд у чалмi щось зашамкав беззубим
ротом, товмач переклав:
- Що хоче молодий пан Ляхистану?
- Я - особистий посланець його мосцi во води i заступника коронного
гетьмана Речi Посполито© Адама Кисiля, - злегка вклонився Роман. - Прибув
з дарами до його хансько© милостi володаря Криму, хай дару йому Аллах
тисячу лiт!
Товмач переклав. Бiлобородий щось зашамкотiв, нiби жував сухе листя, i
пiшов, нечутно ступаючи. Товмач жестом запросив i Романа. Пiднялись на
другий поверх, i Роман опинився з товмачем у кабiнетi хана, надзвичайно
просторому i ошатному. Стiни i стеля були червоного кольору, всюди килими
кiлькома шарами. Сам хан Бехдир-Гiрей стояв бiля маленького вiконця, котре
виводило у сад, i задумливо перебирав чотки. Був то середнього зросту, в
мiру повний чоловiк з чорною бородою i жвавими чорними очима. На ньому -
розкiшний халат в позолотi, на головi бiлоснiжна чалма з павиним пером.
Хан пильно й ледь насмiшкувато оглядав Романа блискучими очима.
Роман зупинився посеред кабiнету, зблiд i голосом аж надто голосним для
тишi, котра панувала в палацi, одним духом випалив, як його навчав дядько:
- Найяснiший повелителю великого царства, красо i гордiсть кримського
престолу, повелителю великих орд Кримських, Бiлгородських, Буджацьких,
Ногайських, Черкеських та iнших, державцю славний, гомосць во вода i
заступник великого коронного гетьмана Речi Посполито© Адам Кисiль шле тобi
найяснiше вiтання i скромнi дари.
Гут Роман оглянувся й похолов: носi© зi скринями лишилися в канцелярi©.
Роман розгублено зиркав на хана. Який конфуз! Хан, з цiкавiстю
спостерiгаючи за посланцем, добродушно посмiхнувся й простягнув бiлу пухку
руку, що так i спалахувала вiд золотих прикрас. Роман ткнувся в не©
губами, а коли випроставсь, то побачив, що скринi з дарами стоять бiля
його нiг. Роман притьмом кинувся до однi ©, пiдняв важке вiко i вже
вхопився було за соболеву шубу, але хан ворухнув бровою, нечутно вирнули
слуги i зникли, прихопивши з собою скринi.
Хан заговорив, його голос був тихий, скрадливий, але з владними
нотками. Товмач переклав:
- Як почува себе пiсля далеко© дорога молодий пан Ляхистану? Чи добре
йому ©халося, чи гостинно його зустрiли в нашiй столицi?
В чорних блискучих очах хана спалахували глузливi iскорки.
- О найяснiший повелителю, хай дару тобi Аллах тисячу лiт, дорога була
легкою, а в Бахчисара© мене зустрiли добре. - Роман витримав паузу i
перейшов до сутi: - гомосць во вода i заступник великого коронного
гетьмана Речi Посполито© Адам Кисiль, посилаючи дари й вiтання найяснiшому
повелителю Кримського ханства, просив пособити Речi Посполитiй в ©©
священнiй боротьбi проти непокiрних i свавiльних запорожцiв. Мiсяць тому
знахабнiлi козаки пiд орудою Сулими захопили Кодацьку фортецю на Днiпрi,
перебили залогу й перетворили фортецю Речi Посполито© на свою власну.
- Коронний гетьман Кон цпольський примусив полонених татар тягати
найважче камiння на будiвництвi фортецi, - невдоволено сказав хан, i в
його голосi почулося глухе роздратування.
"Все пропало, - у вiдча© подумав Матусевич. - Коли хан зна , що
полонених татар по закiнченню будiвництва знищили, то моя по©здка в
Бахчисарай закiнчиться зовсiм зле.."
- Сталося непорозумiння, о найяснiший повелителю Криму, - пробелькотiв
Роман. - гомосць великий коронний гетьман шкоду , що так вийшло. I
запевня вiдшкодувати збитки, котрi понесло Кримське ханство.
Хан кивнув головою, Роман поспiхом сказав:
- Його милiсть заступник великого коронного гетьмана i во вода Адам
Кисiль вiдрядив вiйсько, аби вибити свавiльних запорожцiв iз Кодака, i
тому прохав, аби найяснiший повелитель Криму послав сво© доблеснi вiйська
на Сiч i розорив гнiздо бунтiвних лотрiв. Це значно б полегшило Речi
Посполитiй здобути Кодак. Запорозька Сiч, котра тiльки те й чинить, що
завда шкоди Кримському ханству, була б розгромлена. Кримське ханство i
Рiч Посполита мали б велику здобич, i слава ©хня ще вище злетiла б над
свiтом!
Тут Роман, того не вiдаючи, зачепив хана на живе. Рiч у тiм, що минуло©
зими татари спробували було напасти на Сiч i знеславились. Козаки завбачно
порубали ополонки у кризi Днiпра й позамасковували ©х снiгом. Татари так i
зашурготiли тодi пiд кригу... Бажаючи вiдомстити запорожцям, хан вже давно
виношував задум нового нападу на Сiч... А разом з поляками зробити це буде
значно легше.
- Буджацькi та ногайськi орди зруйнують Сiч! - рiзко сказав хан.
Буджацькi та ногайськi орди тодi таки справдi напали на Сiч. Майже
одночасно з Кононовичем та Кара©мовичем, котрi в той час пiдiйшли до
Кодака. Щоправда, ординцi так i не захопили Базавлука, а змушенi були
втiкати, бо запорожцi дали ©м вiдкоша. Та все ж Рiч Посполита лишилась
тодi у виграшi. Зненацьким нападом татари перешкодили запорожцям послати
на помiч Сулимi загони. Бiльше того, ординцi знищили обоз iз порохом та
харчем, який Сiч вiдрядила сулимiвцям. Спаливши кiлька зимiвникiв, ординцi
зникли, а ре стровцi вчасно захопили фортецю...
Роман Матусевич був гордим, як нiколи. Почував себе iменинником. Ще б
пак! Сво ю по©здкою в Бахчисарай вiн посприяв захопленню Кодака. Во вода
обняв тодi свого небожа.
- Молодець, Романе! Ти добре розпочав свою службу, завдання виконав
блискуче, татари вчасно оточили Сiч, i ми повернули собi Кодак. Сулиму вже
повезли на страту до Варшави. Павлюк... Гм... Павлюк, на жаль, втiк. Але,
думаю, ненадовго. Скiльки б вовк не бiгав, а пастки йому не минути.
Потiм вони випили по келиху вина.
- За твою по©здку в Бахчисарай, - посмiхнувся Адам Кисiль. - гомосць
круль вельми задоволений тобою. Годися, юначе!
- Служу його милостi крулю, Коронi й коханiй ойчизнi!
- Маю ще одну при мну звiстку для тебе, - загадково мовив во вода,
погладжуючи бороду. - Нещодавно помер старий Родзонський, тобi незнайома
особа. Та рiч не в тiм. Вiн мав непоганий ма ток десь пiд Бiлою Церквою. В
Зеленiй Гутi, зда ться. На щастя, Родзонський був бездiтний i безнащадний.
Його ма ток по закону перейшов у власнiсть його милостi круля. Ти ма ш
нагоду, Романе, одержати крулевщизну.
Роман аж задихнувся вiд радощiв. У нього буде власний ма ток! Вiднинi
вiн не бiдний родич можного дядька, а сам собi пан! Золотою виявилась його
по©здка в Бахчисарай! О, як вони заживуть з Оленкою у власному ма тку!
- Пора б i господинею обзаводитись, - Адам Кисiль хитро посварився
пальцем. - Чи ма ш уже на оцi молоденьку панянку? Га? Ех, був би у мене
час, я пiдiбрав би тобi жону з можного i славного роду!
Роман злегка почервонiв:
- Спасибi, ваша милiсть, за безкорисливу допомогу, але я вже маю...
- Он як! - скинув брови дядько вiд подиву, аж його лисий череп взявся
зморшками. - I де ж ти встиг нагледiти пташку? Сподiваюсь, вона з
великопольсько© сiм'©? Роман заперечливо покрутив головою
- Що ти крутиш головою? - враз погасив посмiшку во вода. - Чи не
хлопка, бува?
Роман переступив з ноги на ногу, його голубi очi наповнились слiзьми.
Дядько довго здивовано на нього дивився, а тодi, нiби здогадавшись,
зареготав:
- Ха-ха!.. Ну й швидкий же ти, хлопче! Побував у хана i вже хочеш
завести собi гарем. Так би й сказав. Коханка - се iнша рiч. Забавляйся,
поки я пiдберу тобi паню з гербами й злотом.
Нi, Роман аж нiяк не хотiв, аби Олена була його наложницею. Вiн
прагнув, щоб вона покохала його i стала йому законною жоною. Не бiда, що
вона проста сiльська дiвчина, Роман безтямно в не© закоханий i ладен
- Своя шкура дорожча,
Сулима помовчав i, зважуючи кожне слово, сказав:
- Стяти голову - це ще не значить перемогти. Укра©на нинi як вода в
повiнь Всi береги залива .
- Одначе ти, хлопський отамане, до поезi© здатний - озвався во вода. -
Побачимо, як ти пiд сокирою заспiва ш. - Кивнув Кононовичу: - Уведiть
другу пташку, послуха мо, що вона защебече.
- Слухаю, вашмосць! - метнувся гетьман, наче той джура. - Ей, уведiть
того лотра!
По хвилi жовнiри увели Павлюка.
- Живий, батьку? - радiсно крикнув Павлюк, вгледiвши Сулиму.
- Живий, сину, живий, - ступнув йому навстрiч Сулима. - Як завжди!
Iз скрученими руками вони не могли обнятись, тому, кинувшись,
притислись один до одного грудьми.
- Ах, яка зворушлива зустрiч! - вигукнув Кисiль - Я аж розчулився до
слiз... Розв'яжiть ©м руки, хай хлопи досхочу пообнiмаються.
Жовнiри розв'язали ©м руки i вийшли iз зали, а Павлюк iз Сулимою мiцно
обнялися.
- Не вiдчаюйся, сину, що ми кайданах, - поклавши Павлюку руки на плечi,
говорив Сулима, - Ми в неволi пiсля хмiльно© волi, а тi он людцi, - кивнув
на Кононовича з Кара©мовичем, - все життя, як собаки, на ретязi ходять.
- Пащекуй, пащекуй! - кричав Кононович. - Що б там язиком не молов, а
ти програв. Виграш за нами.
- Це не програш, а тiльки початок битви за волю нашого народу. Ми
загинем, нашi побратими у бiй козацтво поведуть. I як би панськi лакузи на
ретязях не гавкали, а ©м не спинити наш похiд.
Кононович з кулаками кинувся на Сулиму.
- Ти... ти розбiйник... На сво©х панiв руку пiднiма ш? Не вийде! В дугу
зiгнемо! Скрутимо в перевесло! Карка зломимо!..
Адам Кисiль, склепивши повiки, склав руки на грудях i, лейно
посмiхаючись, прислухався до вереску ре стрового гетьмана.
- На пiсок перемелемо!
Сулима з люттю глянув на гетьмана, на його живiт, що так i колихався
вiд крику, на шовковий пояс, за який було заткнуто пузатого капшука... А
ще вгледiв за поясом пiстоль...
Сава Кононович щось верещав...
Сулима хитнувся вперед, невловимим рухом висмикнув пiстоль у Кононовича
з-за пояса, та так ловко, що той i не вiдчув.
- Я тебе власноручно на палю посаджу! - шаленiв вiд лютi гетьман. -
Я... - осiкся, вгледiвши в руках Сулими пiстоль, чорна дiрочка якого
дивилась йому прямо у вiчi... - Е-е-е... - враз зацiпило гетьману, i його
запал де й подiвся.
Кисiль посмiхався iз заплющеними очима. Кара©мович по тому, як гикнув
гетьман, вiдчув щось неладне й поклав руку на рукiв'я сво © шаблi.
- Спокiйно, панове! - Сулима задкував до вiкна. - Не перцюйте, бо куля
жартiв не любить. Вона, як i горобець, вилетить - не спiйма ш. Та й дiрку
пiсля не© не заткнеш.
Кисiль, урвавши смiшок, злякано розплющив очi. На всiх трьох Сулима
наставив пiстоль, водив ним вiд одного до другого, нiби вибирав собi
першого, i всi тро втягнули голови в плечi.
- Раджу панам бути благорозумними, - сказав Сулима вже бiля вiкна. - А
то, не дай Боже, здригнеться моя рука...
- Це вже занадто! - крикнув во вода. - Я протестую!
- Я пановi не догодив? - глузливо запитав Сулима. - Прошу пана сидiти й
не репетувати, бо як би чого не вийшло.
- Але це бунт... - прохрипiв Кисiль.
- Це смерть твоя, во водо, - уточнив Сулима. - В пiстолi всього лише
одна куля, i я, звичайно, встигну забити лише одного з вас. Але й то
добре. Не з порожнiми руками на той свiт пiду. То хто з вас хоче вхопили
мою дину кулю?
Всi тро мовчали.
- Нiхто не бажа , - пiдсумував Сулима й повернув на мить голову до
Павлюка. - Ану, сину, витягни у пана Кара©мовича шаблю. А тебе, пане,
застерiгаю: один рух - i куля твоя.
Павлюк висмикнув шаблю в старшини й вiдскочив до вiкна.
- Панове, будемо прощатися, - сказав Сулима, пiдходячи й собi до вiкна.
- Раджу вам не здiймати гармидеру. Я з радiстю всадив би у котрогось з вас
кулю, та почека мо сприятливiшого менту. - До Павлюка: - Стрибай за вiкно,
там галерея. А звiдти - вниз. Пiд галере ю бачив осiдланих коней.
- Батьку, а ти? - вже з пiдвiконня озвався Павлюк. - Я тебе не лишу.
- Не барись, я прикрию! - закричав Сулима, - Один з нас мусить
врятуватись. Лети, сину, на Вкра©ну та велику пожежу там пiдпали!
- До зустрiчi, батьку!
Павлюк зник на галере©, почулося падiння, заiржав кiнь, зацокотiли
копита, хтось крикнув i вмовк на пiвсловi... Потiм стихло все...
- Буду i я з вами прощатись, панове. - Сулима вистрибнув на пiдвiконня.
- Спокiйно, панове.
Зненацька пролунав пострiл жовнiра... Куля вдарила Сулимi в груди,
падаючи з вiкна у залу, Сулима встиг вистрiлити i забити жовнiра.
- Ага!.. - крикнув отаман. - Таки не пропала моя куля даром! Хоч на
одного ляха, а поменшало на Укра©нi!
Ще встиг побачити, як у залу вбiгали жовнiри, встиг почути, як
репетував Кисiль:
- Павлюка! Павлюка хапайте, пся крев!
- Шукайте вiтра в полi... - прохрипiв Сулима i вчув, як десь
далеко-далеко озвалися журавлi:
Кру. кру, кру,
В чужинi умру ..
Павлюк нахилився, зiрвав кущик сизого вшан-зiлля, розтер в долонях,
жадiбно вдихнув терпкий полиновий запах...
- Вдома... - спрагло прошепотiв. - Вдома, у степах запорозьких. I до
матерi Сiчi рукою подати... I боротьба тiльки-но почина ться.
Роздiл перший
Роман Матусевич був у розпачi: минуло пiвроку чи трохи бiльше вiдтодi,
як вони разом, а Олена так i не звикла до нього. Про кохання ж i тихе
сiмейне щастя, якого так прагнув Роман, не могло бути й мови. Вона
ненавидiла його. Матка Боска!.. Роман Матусевич зовсiм занепав духом. Як
вона сьогоднi глянула на нього, коли вiн обережно натякнув ©й про сво
почуття, як глянула!.. © гарнi карi очi, що здавалися йому бездонними
озерцями з живлющою вологою, до яких вiн так поривався припасти, враз
потемнiли. У них спалахнув гнiв I ще щось... Мабуть, зневага до нього,
погорда. А мо', так тiльки здалося розгубленому Романовi, мо', вона просто
байдуже на нього подивилася? Але запитала з ледь прихованою iронi ю:
- Чого ти вiд мене хочеш, ясновельможний пане? Адже я хлопка, рабиня,
чернь.
- Але це зовсiм не так, - зважився вiн, мнучи в руках свою чорну шапку
з блакитним денцем. - Ти господиня цього ма тку, а я - твiй слуга. I коли
б нашi з тобою стосунки вияснилися, ти б стала панею Матусевич,
малжонкою...
- Ще чого забаг! - вигукнула вона нiби глузливо, але гнiву в ©© голосi
вiн не вловив. - Ти купив мене за злото, а тепер хочеш i кохання мо
виторгувати?
- О нi!.. - вiн заперечливо покрутив головою. - Кохання не можна купити
нi за якi скарби свiту!
- Спасибi, що хоч це розумi ш.
- Я багато дечого розумiю, - уточнив вiн.
- Ти - лях! - вигукнула вона i перекинула на груди важку русяву косу.
Романовi хотiлося погладити ©©, i вiн уже було простягнув руку, але коса
гнiвно здiймалась на грудях. - Ти лях, шляхтич! - повторила вона з
притиском. - Ти належиш до того кодла, котре вiками душить мiй народ. Як
же я, укра©нка, зможу тебе покохати, коли у вас, ляхiв, руки по лiктi у
нашiй кровi?
Вiн мовчав, мнучи свою шапку, i не знав, що вiдповiсти, адже це була
правда. Нiхто так нiкого не душить, як польська шляхта Укра©ну. З покiрних
вичавлюють соки, з непокiрних точать кров... Вiн важко зiтхнув, бо знав,
як укра©нцi ненавидять ляхiв-гнобителiв, i пробурмотiв, сам не дуже вiрячи
сво©м словам:
- Але ж рiзнi ляхи бувають.
- Ти хотiв сказати, що добрi? - запитала вона глузливо. - Де вони?
Вiн промовчав, показувати не було кого.
- Хоча... ти можеш поставити себе в приклад... Ти мовби й добрий, -
вона зiтхнула. - Але хтозна, якi зуби покажеш завтра. Я розумiю, ти хочеш
мене ласкою взяти, тому й тихий такий та сердечний.
- Я ще нiкому не завдавав болю
- Але ти лях! - вперто повторила вона. - Панич. Люди мого племенi у
тво му рабствi. Вони - чернь! Тво бидло, котре ти одержав, як худобу, в
придачу до грунтiв та угiдь. Хоч ти й не знуща шся з них, але спини вони
гнуть на тебе.
- Всього лише три днi на тиждень, - виправдовувався Роман. - Це не
чотири й не п'ять, як в iнших панiв. Коли ж ти хочеш, то я зменшу панщину
ще на день.
- А побори?
- Я вiдмiню ©х! - рiшуче вигукнув вiн.
- Гм... Сам будеш хребта гнути?
- Заради тебе я ладен на все, - вiв ступив до не© ближче. - Тво слово
для мене закон. I не дивись на мене так.
- Лiпше б я загинула в турецькiй неволi, нiж бути панею в тебе i
бачити, як ляхи щодень знущаються з таких же нещасних, як я. - Обхопила
голову руками - Для чого ти мене викупив? Та не буду я тобi нi жоною, нi
паною-шляхтянкою, допоки така несправедливiсть у свiтi твориться! Селяни
менi в ноги кланяються, бо я панiйка в шовку. Не вiдають, що я така
селянка, як i вони самi... Що й на менi ярмо... А ти хочеш, щоб я тебе
кохала, пестила .. З ярмом на ши©?
Олена заплакала. Це вже лiпше. Коли жiнка плаче, то гнiв з не©
виходить. Мовив тихо:
- Я наполовину укра©нець. Мiй батько, чистокровний поляк, багатий
дiдич, прижив мене з сво ю поко©вкою. Вiд матерi менi в спадок дiсталось
iм'я. I материнi пiснi. Коли вона була ще живою, то щовечора спiвала менi
укра©нських пiсень. А батько бив ©©, на конюшню виганяв, щоб не смiла зi
мною й: говорити по-укра©нському.
Олена звела голову й довго та уважно дивилась на нього.
- Голубi очi також у спадок вiд матерi отримав? - поспитала тихо й
чомусь почервонiла.
- Мати була доброю й тихою, - оповiдав вiн. - А батько... батько на
смерть забивав челядь. I матiр у могилу звiв. Для нього вона так i
залишилась бидлом. Вiн забороняв ©й навiть приходити до мене, коли я
пiдрiс. © цькували собаками, й одного разу тi собаки загнали мою бiдну
матiр у ставок...
- Ось ти який... - задумливо мовила Олена i трохи теплiше глянула -на
Романа. - Хоч тебе той лях любив?
- Коли бував у гнiвi, то кричав на мене: "Ей ти, хлопський вилупок i
мiй благородний син!"
- I де ж вiн подiвся?
- Загинув бiля Курукiвського озера, коли польний гетьман Станiслав
Потоцький ходив походом проти повсталого запорозького гетьмана Марка
Жмайла.
- Туди йому й дорога! Якби вся шляхта потопилася в наших болотах, то
хоч би розвиднилося.
- Але вiн був боягузом, - вiв далi Роман, - i нiколи б не зважився йти
на вiйну, якби не борги. Вiн зовсiм в них заплутався, i ма ток був двiчi,
як не тричi, заставлений. Гадав на вiйнi розживитись, та потрапив у
драговину бiля Курукiвського озера... Казали, вiн волав про помiч i ревiв,
як бугай, пiрнаючи в трясовину. Але його нiхто не слухав, бо в тому болотi
цiла хоругва гусарiв з кiньми пiрнула. Ще й половина угорсько© пiхоти.
Олена мовчала й дивилась в широке венецiанське вiкно. За вiкном
розкинувся старий тiнистий парк. На галявi, оточенiй столiтнiми липами,
стрибали зайцi й позиркували на вiкно. Олена посмiхнулась i помахала ©м
рукою. Вона подружила з зайцями i щодень годувала довговухих на тiй
галявинi. Зайцi охоче брали з ©© рук моркву, а вона гладила ©х по
спинах... Роман зiтхнув. Вiн заздрив зайцям, iнодi хотiв би опинитися на
©хньому мiсцi. Олена так нiжно пестила вухатих.
Вiн знову заговорив:
- Коли батькiв ма ток забрали за борги, я потравив у челядь свого
дядька Адама Кисiля. Дядько - пребагатий i можний, навiть самого коронного
гетьмана заступа . Я був для нього всього ляше бiдним нахлiбником. Хоч я й
шляхтич по батьковi, та змушений був жити серед слугiв свого дядька. Там
чимало терлося таких, як i я, збiднiлих шляхтичiв, у яких, крiм гонору, не
було за душею нi шеляга Вони пихато ставились до челядi, хизувалися сво©м
шляхетським походженням, а сьорбали страву на чедядськiй куховарнi. Менi
поталанило. Дядько звернув на мене увагу. I пригрiв. А потiм послав у
Бахчисарай до хана... Де ми й зустрiлися.
Олена мовчала, через вiкно спостерiгаючи за зайцями. Тi ставали на
заднi лапки, виглядаючи свою годувальницю, кумедно ворушили довгими
вухами. Олена посмiхнулась, i враз ©© лице зробилося гарним, нiжним та
м'яким, наче сонце виглянуло з-за хмар.
- Гелено... - несмiливо озвався Роман.
- Я вже тебе просила, - сказала Олена, i на лицi ©© повiльно гасла
усмiшка, нiби сонце заходило за хмари, - не звати мене на лядський манiр.
Я - Олена.
- Але ж Гелена то не польське iм'я, - м'яко заперечив Роман. - Гелена
- грецького походження, вiд слова "геленос" свiтло, сяйво. Або ще
смолоскип у темрявi ночi. Звiдси й походить "Олена".
Вiн хотiв було ще додати, що для нього вона теж як спалах серед ночi,
та промовчав. Олена перебирала в руках косу.
- Облишимо цю розмову, - тихо мовила й закалатала в срiбний дзвiнок,
котрий лишився ще вiд старого господаря. Зайшла поко©вка.
- Що панi бажа ?
- Марфо, принеси менi, будь ласка, моркви з льоху.
- Добре, панi, - вклонилась поко©вка. - Постiль прибрати?
- Не треба, я сама.
- Панi буде сама прибирати? - Марфа якось дивно глянула на Олену i
вийшла, знизавши плечима.
- Але ж, Геле... Олено, негоже так, - обережно дорiкнув Роман. - На те
у нас слуги. Вони першi смiятимуться, що панi сама постiль прибира .
- Тобi вiдомо, що я не панi, а селянка. - Не глянувши на нього, Олена
вийшла, гордо несучи свою гарну голову. Та тiльки зачинились за нею дверi,
як вона пирхнула, зареготала й погупотiла по сходинках. Роман зiтхнув,
хiба ж можна бути панi такiй безжурнiй та пустотливiй? Слуги ж
дивляться... Та ось Олена вигулькнула на галявi. Висока, пружна, ставна.
Нiби й не була в татарськiй неволi. Роман милувався нею крiзь вiкно. Олена
присiла, зайцi ставали на заднi лапки i брали з ©© рук вогнисту, як жар,
моркву. Олена смi ться дзвiнко i радiсно...
I вiн згадав, як уперше ©© побачив.
В Бахчисарай Роман Матусевич дiстався у жовтнi минулого, 1636, року як
особистий посланець свого дядька, во води i заступника коронного гетьмана
Речi Посполито© Адама Кисiля. В'©хав з почтом i челяддю, як i годиться
посланцевi Корони. Хоча була вже середина осенi, але ханська столиця
потопала ще в зеленi. Затиснутий з усiх бокiв горами, Бахчисарай скидався
на весняний оазис, куди осенi вхiд був не вiльний. В тому оазисi було
душно i спекотно, гори, що оточували ханську столицю, загороджували шлях
холодним пiвнiчним вiтрам. I осiнь, жовта й сердита, блукала десь поза
горами, iз злостi оголюючи тамтешнi дерева, i свистiла пронизливими,
сердитими вiтриськами.
Во водський посланець, молодий двадцятидворiчний юнак з на©вними
голубими очима, вперше вибрався в свiт з таким важливим дорученням.
Столицю Кримського ханства вiн уявляв собi багатолюдним, гамiрливим
схiдним мiстом, з мурами й бастiонами, з караванами гендлярiв, тiснявою
вершникiв i, звичайно ж, базаром, на якому прода ться все. А побачив
маленьке мiстечко, власне, селище в долинi мiж горами, котре до всього ж
мало одну- дину вуличку. Та вуличка захаращена смiттям, бо низькорослi
вiдлюдкуватi татарки висипали смiття i попiл просто на вуличку, пiд ноги
перехожим. Татарськi халупки, малi й обшарпанi, тiснилися як могли з обох
бокiв вулички. Переднiх стiн у них здебiльшого не було, i з вулички все
видно, що робиться в кожнiй саклi. Але кав'ярень чимало. Бiля них, в тiнi
платанiв, незворушно сидять сивобородi поважнi дiди, курять люльки й
присьорбують чорну, як дьоготь, каву. Тут же крутиться босонога, чорноока
й голопуза дiтлашня, собаки повiдкидали хвости, i лiньки ©м навiть мух
вiдганяти. I над усiм - сонлива, млява байдужiсть... Бiднiсть...
Матусевич закрутив носом: в яку вiн дiрку потрапив, в який закутень
свiту? Проводжаючи небожа в далеку дорогу, дядько неквапливо напучував:
- Тобi випала велика честь вiдвiдати столицю Кримського ханства i мати
аудi нцiю з самим владикою Бехдиром-Гiре м. Одначе тримайся з гiднiстю, як
i подоба шляхетському лицарю Речi Посполито©. Хоча... скажу тобi
вiдверто, не лiнуйся зайвий раз i поклонитися, адже вiд цього залежатиме
успiх задуманого дiла. Повезеш багатi дарунки хановi. Вiн ласий на таке,
швидше згодиться на змову. Тримайся i говори так, як я тебе вчив.
Пам'ятай, ти вiднинi не просто телепень двадцяти двох рокiв, а посланець
заступника великого коронного гетьмана. - Во вода зiтхнув. - Хоча треба
було когось тертiшого послати, та нiкого напохватi нема . А втiм, i тобi
вже, Романе, час до державно© служби звикати. Пора думати про власний
ма ток на Укра©нi. Бахчисарай - то лише початок тво©х сходинок по щаблях
державно© служби. Вигорить дiло - матимеш чималий зиск.
I ось Роман в Бахчисара©. Лишивши свою челядь у вiдведенiй йому саклi,
Роман в супроводi слуг, котрi несли двi скринi з дарами хановi, та
невеличкого почту, в зеленому люстриновому кунтушi й чорнiй шапцi,
отороченiй видрою, в м'яких червоних сап'янцях (все те - дарунок
дядька-во води), повний величi й гiдностi, подався прямою вуличкою
здiйснювати свою високу мiсiю. Хан-Сарай - ханiв палац - стояв у кiнцi
довго© вулички i був, як фортеця, оточений високими мурами й потопав у
зеленi.
Поминувши мiсток, перекинутий через маленьку гiрську рiчку Чурук-Су,
котра текла паралельно головнiй вулицi, Роман опинився перед рiзьбленою
брамою Хан-Сарая. Тут йому довелося довгенько потупцяти, доки варта
впустила його. Озираючись, Роман ступив на широкий двiр. Було тихо, наче в
монастирi, а не в палацi хана. Попiд мурами тулилися якiсь будiвлi, злiва
виднiлась ханська мечеть, далi - невелике кладовище, де ховали ханiв,
будiвлi для слуг i варти. I всюди квiти... Чисто, охайно, затишно. Тиша
вражала, нiма, беззвучна, могильна... Служник, вбравши в плечi довгасту
голову, повiв Романа далi. Пройшли через внутрiшнi ворота, за якими,
власне, й починався Хан-Сарай. Нiхто не зустрiв посланця заступника
коронного гетьмана, нiхто, здавалось, i не помiчав його присутностi.
Сновигали ханськi слуги, тихi, мовчазнi, наче кажани пролiтали. Бiля
палацу завмерла варта - здоровеннi яничари з кривими ятаганами й великими
шкiряними щитами... Роман i зовсiм занепав духом: хiба так мали зустрiчати
посланця Речi Посполито©?
Та ось нарештi Романа завели до канцелярi© хана, маленько© кiмнати, що
була заставлена маленькими шафами. Сидiли писарi, сутулi, мовчазнi, наче
вимерлi iстоти. Коли Роман увiйшов, нiхто з них навiть не ворухнувся.
Польський посланець переступав з ноги на ногу, кляв подумки хана i всю
його челядь i ще бiльше розчаровувався. В душi наростало обурення: як вони
приймають посланця могутньо© держави! Кусав губи, злився подумки...
У канцелярiю зачовпав товстий татарин з м'ясистим червоним обличчям, з
дрiбними очицями, що геть запливли жиром, i, скалячи зуби в кривiй
посмiшцi, повiв Романа до зали Дивана. Це була велика i розкiшна кiмната,
вся оздоблена орнаментом, з м'якими килимами й подушками для сидiння попiд
стiнами. В цiй залi засiда ханський суд. То, напевне, тут його й прийме
хан?
Опасистий татарин пiрнув у якусь кiмнату. Роман простовбичив у залi
Дивана досить довго. Та ось з бокового ходу вигулькнув сухий худий дiд з
довгою бiлою бородою, в бiлiй чалмi, пiд якою стирчало сухе жовте личко.
За його спиною стояв молодий товмач. Дiд у чалмi щось зашамкав беззубим
ротом, товмач переклав:
- Що хоче молодий пан Ляхистану?
- Я - особистий посланець його мосцi во води i заступника коронного
гетьмана Речi Посполито© Адама Кисiля, - злегка вклонився Роман. - Прибув
з дарами до його хансько© милостi володаря Криму, хай дару йому Аллах
тисячу лiт!
Товмач переклав. Бiлобородий щось зашамкотiв, нiби жував сухе листя, i
пiшов, нечутно ступаючи. Товмач жестом запросив i Романа. Пiднялись на
другий поверх, i Роман опинився з товмачем у кабiнетi хана, надзвичайно
просторому i ошатному. Стiни i стеля були червоного кольору, всюди килими
кiлькома шарами. Сам хан Бехдир-Гiрей стояв бiля маленького вiконця, котре
виводило у сад, i задумливо перебирав чотки. Був то середнього зросту, в
мiру повний чоловiк з чорною бородою i жвавими чорними очима. На ньому -
розкiшний халат в позолотi, на головi бiлоснiжна чалма з павиним пером.
Хан пильно й ледь насмiшкувато оглядав Романа блискучими очима.
Роман зупинився посеред кабiнету, зблiд i голосом аж надто голосним для
тишi, котра панувала в палацi, одним духом випалив, як його навчав дядько:
- Найяснiший повелителю великого царства, красо i гордiсть кримського
престолу, повелителю великих орд Кримських, Бiлгородських, Буджацьких,
Ногайських, Черкеських та iнших, державцю славний, гомосць во вода i
заступник великого коронного гетьмана Речi Посполито© Адам Кисiль шле тобi
найяснiше вiтання i скромнi дари.
Гут Роман оглянувся й похолов: носi© зi скринями лишилися в канцелярi©.
Роман розгублено зиркав на хана. Який конфуз! Хан, з цiкавiстю
спостерiгаючи за посланцем, добродушно посмiхнувся й простягнув бiлу пухку
руку, що так i спалахувала вiд золотих прикрас. Роман ткнувся в не©
губами, а коли випроставсь, то побачив, що скринi з дарами стоять бiля
його нiг. Роман притьмом кинувся до однi ©, пiдняв важке вiко i вже
вхопився було за соболеву шубу, але хан ворухнув бровою, нечутно вирнули
слуги i зникли, прихопивши з собою скринi.
Хан заговорив, його голос був тихий, скрадливий, але з владними
нотками. Товмач переклав:
- Як почува себе пiсля далеко© дорога молодий пан Ляхистану? Чи добре
йому ©халося, чи гостинно його зустрiли в нашiй столицi?
В чорних блискучих очах хана спалахували глузливi iскорки.
- О найяснiший повелителю, хай дару тобi Аллах тисячу лiт, дорога була
легкою, а в Бахчисара© мене зустрiли добре. - Роман витримав паузу i
перейшов до сутi: - гомосць во вода i заступник великого коронного
гетьмана Речi Посполито© Адам Кисiль, посилаючи дари й вiтання найяснiшому
повелителю Кримського ханства, просив пособити Речi Посполитiй в ©©
священнiй боротьбi проти непокiрних i свавiльних запорожцiв. Мiсяць тому
знахабнiлi козаки пiд орудою Сулими захопили Кодацьку фортецю на Днiпрi,
перебили залогу й перетворили фортецю Речi Посполито© на свою власну.
- Коронний гетьман Кон цпольський примусив полонених татар тягати
найважче камiння на будiвництвi фортецi, - невдоволено сказав хан, i в
його голосi почулося глухе роздратування.
"Все пропало, - у вiдча© подумав Матусевич. - Коли хан зна , що
полонених татар по закiнченню будiвництва знищили, то моя по©здка в
Бахчисарай закiнчиться зовсiм зле.."
- Сталося непорозумiння, о найяснiший повелителю Криму, - пробелькотiв
Роман. - гомосць великий коронний гетьман шкоду , що так вийшло. I
запевня вiдшкодувати збитки, котрi понесло Кримське ханство.
Хан кивнув головою, Роман поспiхом сказав:
- Його милiсть заступник великого коронного гетьмана i во вода Адам
Кисiль вiдрядив вiйсько, аби вибити свавiльних запорожцiв iз Кодака, i
тому прохав, аби найяснiший повелитель Криму послав сво© доблеснi вiйська
на Сiч i розорив гнiздо бунтiвних лотрiв. Це значно б полегшило Речi
Посполитiй здобути Кодак. Запорозька Сiч, котра тiльки те й чинить, що
завда шкоди Кримському ханству, була б розгромлена. Кримське ханство i
Рiч Посполита мали б велику здобич, i слава ©хня ще вище злетiла б над
свiтом!
Тут Роман, того не вiдаючи, зачепив хана на живе. Рiч у тiм, що минуло©
зими татари спробували було напасти на Сiч i знеславились. Козаки завбачно
порубали ополонки у кризi Днiпра й позамасковували ©х снiгом. Татари так i
зашурготiли тодi пiд кригу... Бажаючи вiдомстити запорожцям, хан вже давно
виношував задум нового нападу на Сiч... А разом з поляками зробити це буде
значно легше.
- Буджацькi та ногайськi орди зруйнують Сiч! - рiзко сказав хан.
Буджацькi та ногайськi орди тодi таки справдi напали на Сiч. Майже
одночасно з Кононовичем та Кара©мовичем, котрi в той час пiдiйшли до
Кодака. Щоправда, ординцi так i не захопили Базавлука, а змушенi були
втiкати, бо запорожцi дали ©м вiдкоша. Та все ж Рiч Посполита лишилась
тодi у виграшi. Зненацьким нападом татари перешкодили запорожцям послати
на помiч Сулимi загони. Бiльше того, ординцi знищили обоз iз порохом та
харчем, який Сiч вiдрядила сулимiвцям. Спаливши кiлька зимiвникiв, ординцi
зникли, а ре стровцi вчасно захопили фортецю...
Роман Матусевич був гордим, як нiколи. Почував себе iменинником. Ще б
пак! Сво ю по©здкою в Бахчисарай вiн посприяв захопленню Кодака. Во вода
обняв тодi свого небожа.
- Молодець, Романе! Ти добре розпочав свою службу, завдання виконав
блискуче, татари вчасно оточили Сiч, i ми повернули собi Кодак. Сулиму вже
повезли на страту до Варшави. Павлюк... Гм... Павлюк, на жаль, втiк. Але,
думаю, ненадовго. Скiльки б вовк не бiгав, а пастки йому не минути.
Потiм вони випили по келиху вина.
- За твою по©здку в Бахчисарай, - посмiхнувся Адам Кисiль. - гомосць
круль вельми задоволений тобою. Годися, юначе!
- Служу його милостi крулю, Коронi й коханiй ойчизнi!
- Маю ще одну при мну звiстку для тебе, - загадково мовив во вода,
погладжуючи бороду. - Нещодавно помер старий Родзонський, тобi незнайома
особа. Та рiч не в тiм. Вiн мав непоганий ма ток десь пiд Бiлою Церквою. В
Зеленiй Гутi, зда ться. На щастя, Родзонський був бездiтний i безнащадний.
Його ма ток по закону перейшов у власнiсть його милостi круля. Ти ма ш
нагоду, Романе, одержати крулевщизну.
Роман аж задихнувся вiд радощiв. У нього буде власний ма ток! Вiднинi
вiн не бiдний родич можного дядька, а сам собi пан! Золотою виявилась його
по©здка в Бахчисарай! О, як вони заживуть з Оленкою у власному ма тку!
- Пора б i господинею обзаводитись, - Адам Кисiль хитро посварився
пальцем. - Чи ма ш уже на оцi молоденьку панянку? Га? Ех, був би у мене
час, я пiдiбрав би тобi жону з можного i славного роду!
Роман злегка почервонiв:
- Спасибi, ваша милiсть, за безкорисливу допомогу, але я вже маю...
- Он як! - скинув брови дядько вiд подиву, аж його лисий череп взявся
зморшками. - I де ж ти встиг нагледiти пташку? Сподiваюсь, вона з
великопольсько© сiм'©? Роман заперечливо покрутив головою
- Що ти крутиш головою? - враз погасив посмiшку во вода. - Чи не
хлопка, бува?
Роман переступив з ноги на ногу, його голубi очi наповнились слiзьми.
Дядько довго здивовано на нього дивився, а тодi, нiби здогадавшись,
зареготав:
- Ха-ха!.. Ну й швидкий же ти, хлопче! Побував у хана i вже хочеш
завести собi гарем. Так би й сказав. Коханка - се iнша рiч. Забавляйся,
поки я пiдберу тобi паню з гербами й злотом.
Нi, Роман аж нiяк не хотiв, аби Олена була його наложницею. Вiн
прагнув, щоб вона покохала його i стала йому законною жоною. Не бiда, що
вона проста сiльська дiвчина, Роман безтямно в не© закоханий i ладен