Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

власного досвiду зна , коли хлопи зариваються в землю, то ©х нелегко
звiдти викурити. Голоблями будуть вiдбиватися, а не вкусиш ©х...
- Так, так... - спохмурнiв полковник, згадавши битву пiд Лубнами. -
Впертi й стiйкi схизмати. Iнодi здатнi на чудеса.
- Посилаю до них посла. Здавайтеся, велю ©м, бо всiх винищу! Уяви,
дорогий полковнику, вiдмовилися.
- У них натури, як у турiв! - крiзь зуби мовив Потоцький. - Вони не
мають витончено© шляхетностi, тому впертi, як худоба!
- Атакую ©х з ходу! Трах-бах - i вперед! Кидаю на них кiлька хоругов
гусарiв, ескадрон драгунiв i угорську пiхоту. Уявiть, ваша милiсть...
- Захопили табiр?
- Схизмати вiдбили напад.
- Це на них схоже, - бурчить полковник. - Але чим вони билися?
- А дiдько ©х зна чим! - розводить князь руками. - Сякi-такi в них
мушкети й одна поганенька залiзяка... Органiзацi© майже нiяко©... I от вам
докука. Я перерихтовую сили, вдруге кидаю гусарiв, драгунiв та пiхоту.
Уявiть...
- Здалися?
- Чорта пухлого! Вдруге вiдбилися.
- Але чим? - витрiщився полковник.
- Чим попало, вашмосць. А найбiльше голоблями мо©х гусарiв молотили.
Жахне було видовисько, проше пана.
- Схизмати нiколи не дотримуються правил i воюють нечесними способами.
Як дикуни!
- Атож, - згоджу ться князь, - дурно© сили хоч вiдбавляй, от i гатить
голоблею по головi шляхетного лицаря. Що не кажiть, варвари цi хлопи
превеликi. Ось тому я змушений був провозитися з ними трохи не цiлий день.
Бачу, опiр ©хнiй слабша , видихаються шевлюги! I велю гармашам накрити
табiр ядрами. Б'ють мо© лицарi з годину. Аж вози летять угору. Ядер не
шкодували. Хлопи й не витримали. Присилають свого посла. Приходить смерд у
закривавленiй сорочцi з вибитим оком. Питаю, хто у вас привiдця? Отаман,
каже вiн, Путивль. Гаразд, кажу смерду, хай ваш отаман зда ться менi
добровiльно, а за це я вас усiх вiдпущу з миром. Уявiть, дорогий
полковнику, смерди вимагають вiд мене чесного шляхетного слова, що я
дотримаюсь умов. Даю ©м шляхетне слово. Що менi кошту його дати? Хоч i
двадцять шляхетних слiв. Будь ласка, берiть... Ха-ха!
- Чесного слова забагли? - регоче полковник. - Ха-ха-ха!..
- Дав я ©м чесне слово! - й собi регоче князь. - Приходить ©хнiй отаман
Путивль до мене добровiльно. Гусари його скручують. Готова птаха! Ну, а
компанiя того Путивля, а ©х там з пiвсотнi вцiлiло, покида свiй табiр i
просту до лiсу. Я гусарському ротмiстру моргнув, ану, мовляв. Ти ж
чесного слова ©м, ха-ха, не давав!.. Гусари налетiли й в один мент
вирубали лотрiв.
- Хлопи страшенно довiрливi, - витираючи сльози, що набiгли вiд смiху,
каже Потоцький. - Досить пообiцяти вольностi, та ще й на паперi ту
обiцяночку записати, як вони вiдразу ж розходяться по хатах i виглядають
пансько© ... ха-ха... волi. То де ©хнiй отаман Путивль?
- Привiз його, вашмосцi напоказ. - Вишневецький ляска в долонi. - Ей,
ротмiстре! Уведiть того схизмата!
По хвилi тро жовнiрiв уводять до зали закутого в кайдани отамана.
Потоцький з цiкавiстю його розгляда . На вид йому лiт сорок - сорок п'ять.
Низькорослий, але натоптуватий, окоренкуватий, плечi мiцнi й широкi.
Велика голена голова, срiбнi пухнастi вуса. Голий до пояса, в рясних
шароварах.
Жовнiри залишаються бiля дверей, полонений, брязкаючи кайданами,
пiдходить ближче, наче вироста , бiльша на очах, i полковнику зда ться,
що ось-ось репне пiд його вагою долiвка.
- Досить! - кричить вiн. - Стiй!
- Стою, - глухим, низьким голосом одказу отаман. - Хай пан не бо©ться,
я руки бруднити об нього не стану.
- Ти хто такий, смерде схизматський? - вигуку полковник.
- Отаман Путивль. А ти хто?

Потоцький кривить рот в подобi посмiшки.
- А я - полковник коронного вiйська.
- А-а, полковник... - розчаровано тягне отаман. - Я собачим лайном не
цiкавлюся.
- Пся крев!.. - зблiд Потоцький i схопився за рукiв'я шаблi. - За тво©
глузи я тебе проштрикну шаблюкою!
- Спробуй, якщо вистачить моцi!
- Я велю тебе на мiському плацi посадити на палю! - аж шалi полковник.
- Побачимо, як ти тодi будеш глузувати!
- Дякую за честь! - злегка вклонився отаман. - Паля - то iстинно
козацька смерть. За Укра©ну я готовий на все!
- Брешеш! Тобi не Укра©на потрiбна, ти грабувати зiбрався!
- Пан полковник мiря мене сво ю мiркою? - пита отаман.
Потоцький вихопив було шаблю, та передумав.
- Нi, - важко диха вiн. - Не сподiвайся на легку смерть. Я тобi
придумаю тортури пострашнiшi!
- Пани на це дiло мастаки!
- Дещо тямимо, - з погордою озвався Вишневецький.
- На пiдлiсть ви здатнi! - люто глянув на нього отаман. - Недарма
сказано: не вiр чорту i пану! Iуда! Ти ж чесне слово давав вiдпустити
людей за мою голову!
Вишневецький налива в кубок iскристе вино i, смакуючи, довго, з
насолодою п' . Зрештою озива ться;
- Хлопам, як i худобi, можна скiльки хочеш чесних слiв давати!
- Вдруге пановi доведеться туго, бо ми на слово не повiримо!
- С-смерд! Ти ще смi ш погрожувати?! - шипить Потоцький. - Кажи, куди
вiв свою компанiю?
- До гетьмана Остряницi.
- Хотiли об' днатися?
- Так, - кивнув Путивль, - наше лихо в тiм, що ми дi мо зосiбна. А коли
б гуртом вдарили, тiльки дим би з вас пiшов!
- Ми викоренимо вашу Русь! - кричить Потоцький. - I зосiбна i
зобополне! До дябла вируба мо!
- Постривай, пане, швидко ти вiдчу ш нашу мiць. Вiдiллються тодi
вовковi овечi сльози!
- Я т-тобi придумаю кару! - шипить Потоцький. - Ти ще вiдчу ш мiць Речi
Посполито©.

В полудень на мiський майдан були зiгнанi всi мешканцi Лубен - вiд
старого до малого. Майдан в кiлька рядiв оточили гусари в чорних
обладунках. Вiдчувши щось неладне, мiщани тислися одне до одного, але
жовнiри гнали ©х канчуками та пугами на середину майдану, де до двох
стовпiв була пiдвiшена мiдна бочка. Пiд бочкою лежав чималий ворох сухих
дров. Люди, поглядаючи на ту бочку, вмовкали i злякано нишкли...
Залунали мiднi труби, i на майдан на бiлому конi ви©хав Потоцький, за
ним - князь Вишневецький, ротмiстри, стражники та iнша шляхта. Потоцький
подав знак, труби стихли, i десяткiв зо три жовнiрiв вивели на майдан
закутого в кайдани отамана Путивля. Вiн простував спокiйно, широко i мiцно
ступаючи, гордо несучи сиву голову. Його поставили бiля мiдно© бочки.
- Людоньки-и!.. - почувся чийсь розпачливий зойк. - Та що ж це вони
задумали, окаяннi?..
Потоцький махнув рукою. Труби затрубили i стихли.
- Поспiльство! - вигукнув гусарський ротмiстр. - Слухайте гомосць пана
полковника коронного вiйська, диноутробного брата його милостi польного
гетьмана Речi Посполито© Станiслава Потоцького! Слухайте всi!
Потоцький звернувся до натовпу:
- Вiрне поспiльство гомосцi пану крулю i Коронi!
Перед вами сто©ть закутий у кайдани привiдця бунтарсько© потуги, котрий
тiльки те й робив, що шкодив нашiй Коронi й коханiй ойчизнi! Але Рiч
Посполита ще ма предосить моцi, аби вгамувати непокiрних лотрiв! Славетнi
лицарi гомосцi князя Вишневецького винищили до знаку бунтарське
збiговисько, а ©хнiй привiдця Путивль сто©ть перед вами у кайданах i чека
справедливо© кари. Ми не потерпимо нiяких ексцесiв на Укра©нi, бо Укра©на
- то коштовна перлина в польськiй Коронi. Славне вiйсько Речi Посполито©
буде грасувати, як барс, допоки не згине останнiй лотр! Зараз привiдця
бунтарсько© згра© отаман Путивль буде живцем засмажений у мiднiй бочцi на
повiльному вогнi. Дивiться всi i затямте на вiки вiчнi та iншим бачене
передайте. Люта смерть чека кожного зухвальця, котрий посмi пiдняти
зброю супроти Корони, круля i ойчизни!
Потоцький скiнчив погрожувати, ротмiстр махнув рукою, i до мiдно© бочки
на стовпах пiдбiгли жовнiри з палаючими головешками в руках i сунули ©х у
дрова... Закурився благенький димок, ось вихопився язичок, захитався, але
не дiстав до бочки i пожирав дрова. Ще кiлька червоних язикiв вихопилися i
нарештi лизнули дно... Жовнiри тим часом пiдносили новi й новi в'язанки
дров, кидали ©х у вогонь.
- Дивiться i будьте слухняними! - вiв далi Потоцький. - Бо кожного за
непослух чека люта кара! Лiпше панiв сво©х слухати, анiж смажитися у
бочцi!
- Не слухайте, люди, цього кривавого катюгу! - зненацька вигукнув на
увесь майдан отаман Путивль. - Коли ми будемо поодинцi й зосiбно
повставати i дiяти кожен побiля сво © хати, то пани переб'ють нас! А коли
ми всi разом за риштунок вiзьмемося та об' дна мось, то панам буде не до
мiдних бочок, бо земля в них горiтиме пiд ногами!
- Хапайте балакуна! - загаласував Потоцький, наче отаман тiкав. -
Садiть його в бочку, та пошвидше!
З десяток жовнiрiв кинулись до отамана, повисли на його закутих руках.
Отаман повiв плечима, жовнiри так i посипались,
- Люди-и! - крикнув отаман. - Не бiйтеся опряги, вона славна, коли за
рiдну землю! Iдiть, люди, до гетьмана Остряницi! Лушперте паноту до скону
лiт сво©х, бо до судного дня у нас з панами миру не буде! Хай наша земля
вогнем горiтиме у них пiд ногами! Бiйтеся чвар, незгод i розбратiв! Ми
слабаки зосiбно, наша сила в спiльнотi!
Дебелий жовнiр з усього маху вдарив отамана кольбою по головi, решта
навалилась, потягли його до бочки. Хотiли витягти його по драбинi, та
отаман пострушував ©х.
- Сам пiднiмуся, душогуби! А ви тремтiть i чекайте кари за всi сво©
злодiяння на вкра©нськiй землi!
I з цими словами отаман пiднявся до бочки.
- Прощайте, люди! - вигукнув востанн . - За зброю берiться! До
Остряницi йдiть!
Знову отамана вдарили по головi i напiвпритомного штовхнули в бочку, а
дiрку накрили.
- Дрова!.. Бiльше дров, пся крев! - крикнув Потоцький. - Хай
посмажиться той крикун!
Пiднесли ще дров, i вогонь охопив усю бочку.
- А-а-а-а! - почувся здавлений крик на майданi.
- Перевертайте, перевертайте бочку, щоб лотр з усiх бокiв
пiдсмажувався! - радив Потоцький.
Жовнiри заметушилися, однi пiдносили дрова, iншi великими гаками
перевертали бочку, аби ©© рiвномiрно охоплював вогонь.
- Цiкаво, як вiн себе почува всерединi? - повернувся Потоцький до
Вишневецького.
- Принаймнi не може поскаржитися, що йому холодно? - вiдповiв князь, i
обо зареготали.
Бочка почала червонiти, наче бралася кров'ю...
- Люди-и-и! - зненацька почувся розпачливий крик на майданi. - Та це ж
лютi звiрi!..
I стихло... Потiм хтось у тишi вигукнув:
- За зброю берiться, люди, та купно до Остряницi йдiть!


Роздiл одинадцятий

Прокинувшись, Остряниця лежав якусь мить, не розплющуючи очей i не
ворушачись. Вiдчував на сво му плечi рiвний, спокiйний подих Орисi i
насолоджувався тим душевним споко м i рiвновагою, що полонили його того
ранку. Хтозна й коли в нього була така рiвновага в душi, такий затишок на
серцi! На мить захотiлося нiкуди не квапитись. Днi тодi будуть видаватися
довгi-предовгi. I життя тодi видасться довгим, наче два вiки. Всмак тодi
наживешся. I вечiр свiй зустрiнеш мудрим, спокiйним. А коли тобi вгору
нiколи глянути, дня не вистача , коли кида шся з битви у битву, коли тебе
терзають власнi думи i ти поспiша ш, аби викрутитись з одно© оказi© й
ускочити в другу - коротке тодi вида ться життя. Ой, яке коротке! Але яке
з них значнiше й багатше? Перше? Друге?
Остряниця тихо посмiхнувся сам собi, сво му щастю i, звiвши голову,
сперся на лiкоть. Орися лежала бiля нього, i вiн замилувався ©© молодим,
здоровим тiлом, що навiть сонне, розслаблене зберiгало нуртуючу жагу
молодо© жiнки, що саме стала на порi сво © чарiвно© зрiлостi. Легенько
провiв рукою по ©© струнких звабних ногах, вiдчуваючи при мно-хмiльний
сором. Прислухаючись до ©© тихого дихання, кра м вуха вловив приглушенi
вiддаллю пострiли. I вмить душевного спокою та рiвноваги як не було.
Мимовiльно зiтхнув i обережно, аби не розбудити дружини, встав, натягнув
шаровари, взув чоботи i в сорочцi вийшов надвiр. Ранок ще тiльки
народжувався, над Миргородом палав схiд, i в очах кота, що сидiв на
призьбi, палахкотiли малиновi вiдблиски. Але повiтря ще не скинуло з себе
ранкову млу, видавалося сонним i лiнькуватим... Звiдкiлясь нечутно вирнув
Онисько Завiрюха.
- Доброго ранку, пане гетьмане! - Молодий, свiжий i бадьорий Онисько,
як завжди, посмiхався.
- Здоров, козаче! - Остряниця ляснув його по плечу. - Мiцний ти, брате!
Об тво© плечi, як об каменюку, руку заб' ш!
- М'якотiлi тiльки равлики, пане гетьмане! А я б волiв залiзним бути!
- Залiзним, кажеш? А для чого? - Остряниця поглянув на палаючий схiд. -
Глянь, як гарно!.. Нi, лiпше залишайся, хлопче, таким, як . Залiзу не
притаманнi людськi почуття. Нi щастя, нi горе, нi радiсть, нi бiль, А без
них людина зачерствi i закам'янi , як тi кам'янi баби в запорозьких
степах. - Прислухався до пострiлiв, що линули з околицi. - Що там?
- То Гуня лядську хоругву ганя .
- А де вона взялася пiд Миргородом?
- А бiс ©© зна , - стенув плечима Онисько. - Дозорцi в степу здибали.
Мабуть, вночi заблукали ляхи, то Гуня й помчав ©м дорогу показувати. -
Прислухався до тупоту копит. - Вже повертаються!
- Ану, хлопче, злий менi! - Остряниця скинув сорочку i пiдставив плечi.
Довго iз задоволенням хлюпотiвся в студенiй водi, кректав, i, коли витерся
рушником, тiло на ньому аж рипiло. З насолодою вдихав свiже ранкове
повiтря i вiдчув себе дужим i молодим,
Вулицею затупотiли конi, й невдовзi за тином замаячiла Гунина
гостроверха шапка з бiлим денцем та золотавою китицею.
- Гетьмане! - озвався Гуня вiд ворiт. - Потоцький хоругву на розвiдку
вислав до Миргорода, то я, поки снiдати, поганяв ©© добряче в степу.
Гуня з козаками в'©хав у двiр, женучи поперед себе довготелесого поляка
з розкiшними рудими вусами й дрiбним личком.
- Хоругва наказала довго жити, а цього цибаня привiв, аби язика йому
розв'язати. Але ж i прудкий. Кинув свою кумпанiю напризволяще, коли
побачив, що непереливки, i втiкав так шпарко, що ледве наздогнали його.
- Я не тiкав! - верескливо закричав полонений i смiшно заворушив
вусами. - Я мчав, як лев, за пiдмогою!
Козаки гучно реготали, глузливо поглядаючи на "лева", i той зiщулився
вiд ©хнього смiху.
- Ти хто за ©ден? - запитав Остряниця.
- Я - уродзоний шляхтич! - довготелесий гордо випнув вузькi груди. -
Але бiльше я не скажу вам нi слова! Мо© вуста зацiпленi!
I вiн стулив тонкi синюватi губи.
- Ониську! - кивнув Остряниця джурi. - Ану розкрий уродзонi вуста!
- Один мент! - Онисько витяг запоясник, граючись блискучою крицею,
пiдiйшов до шляхтича, недобре посмiхаючись. - Ну, пане ясновельможний,
давай розкри мо ротика...
- Ви не смi те!.. - закричав той. - Це насильство! Я вам не бидло, я
ротмiстр Хшонстовський!
- Так би й сказав, а то викаблучу шся, як що путн !
- Але я бiльше не скажу нi слова! Нiц не в м! Мо© вуста...
- Ониську!
- Один мент, пане гетьмане!
- Я... я скажу, - забелькотiв ротмiстр, задкуючи вiд Ониська. - Я з
Лубен... Там i пан полковник Потоцький.
- Чого вiн там сидить?
- Пiдмогу чека , - покiрно вiдповiв ротмiстр. - До нього ма прибути
його милiсть польний гетьман з коронним вiйськом. Вiн уже вирушив з
Подолi©. Крiм того, пан полковник очiку князя Ярему Вишневецького, котрий
поспiша з Ки ва. - Благально вигукнув: - Але бiльше я нiчого не знаю!
- Схоже на правду! - кивнув Гуня.
- Правда, чистiсiнька правда! - белькотiв ротмiстр i випльовував вус,
що лiз йому в рот. - Чув iще кра м вуха... Потоцький ма з Вишневецьким
iти в Лукомль, щоб знищити там загiн якогось Сокирявого. Щоб той не встиг
з вами з' днатися.
Остряниця переглянувся з Гунею.
- Не будемо гаяти часу. Потоцького треба розбити, поки йому не надiйшла
пiдмога. Заодно - виручити Сокирявого. У нього чималий загiн в Лукомлi,
для нас це теж пiдмога. Вели, Дмитре, сурмити похiд!
- Люблю похiд! - блиснув очима Гуня. - В один мент зберемося, обози ще
звечора готовi. - Вказав на ротмiстра: - Аз цим левом що чинити? Стяти
йому голову та хай iде собi з миром?
- А-а-а... - ротмiстр затремтiв i впав на колiна. - Помилуйте, проше
пана... Бога молитиму...
- Жити хочеш? - запитав Остряниця.
- Хочу, ваша милiсть, ой як хочу, - повзав на колiнах ротмiстр. -
Помилуйте, я все сказав... Жити хочу...
- А чого ж ти йшов на Укра©ну, як жити хочеш? - поспитав гетьман. -
Жiнок та дiтей по селах вирiзати?
- З примусу, проше пане, з примусу йшов. Його милiсть польний гетьман
присилував... Та я пташки за сво життя не зобидив.
Остряниця оглянувся, бо хтось узяв його за рукав сорочки. Орися
дивилася на нього благальними очима.
- Помилуй... Який же вiн ворог, коли на колiнах повза ? Вiн навiть не
людина вже... Не треба кровi хоч сьогоднi вранцi.
I такими благальними очима дивилась, що Остряниця сказав козакам:
- Витягнiть цю худобину за мiсто, дайте йому потиличника, i хай
вшива ться геть до бiсово© матерi!
Хшонстовський на колiнах поповз до Орисi, хапав ©© руку, намагаючись
поцiлувати. Орися вiдсмикнула руку, гидливо витерла ©© i пiшла в хату...
Залишивши Миргород, Остряниця з пiвдня обiйшов Лубни i попрямував на
Лукомль, аби не дати Потоцькому напасти на мiсцевих повстанцiв. Крiм того,
в гетьмана була задумка розбити Потоцького, доки йому не пiдiйшла
пiдмога...
Вiйсько рухалось похiдним маршем, попереду розвiдка, далi козацька
кiннота, за нею обози й пiшi загони. Дмитро Гуня з сво©ми козаками раз по
раз виривався вперед, як вiн казав, "винюхувати дорогу" i надовго зникав,
а коли повертався, то з гуртами сiльських дядькiв. Остряниця дорогою
розсилав загони по волостях, селах, аби тi пiднiмали селян на боротьбу й
вирушали до нього на помiч. Це не могло не позначитися на чисельностi
вiйська, адже гетьман щодня розсилав по кiлька загонiв. Гуня бурчав, що
так вони розпорошать сво© сили на малi загони, котрi розбредуться по
селах, а Потоцький може не сьогоднi-завтра напасти. Одначе гетьман стояв
на сво му i продовжував розсилати сво©х людей з унiверсалами, в яких
кликав людей братися за шаблi.
Весна була в розпалi, сяяло ласкаве, щедре сонце, не вгавало птаство,
далина слалася перед ними неоглядна .. Дороги сухi, хоч котися, пашi коням
вдосталь, та й люди запаслися провiантом, поки що порох. Веселе
пожвавлення панувало у вiйську.
Орися ©хала поруч з Остряницею в голубих шароварах, малиновому жупанi,
в смушковiй шапцi - козак козаком! Ще й шабля при боцi висить i пiстоль за
поясом. Кiнь пiд нею аж гра . Орися, як мак, цвiте. Не хочеш, так
замилу шся молодицею. Аж попишнiшала за цi днi, налилася здоров'ям, снагою
життя, форми ©© тiла заокруглилися, як налива ться молода, здорова жiнка,
коли вона вщерть переповнена щастям i коханням.... Iнодi вiд повноти
щастя, вiд буйно© весни й неоглядно© далини, що слалася перед нею, Орися
пускала коня клусом, вихоплювалася далеко вперед i мчала в захватi, наче
на крилах летiла... I Остряниця мчав за нею, забувши про все на свiтi.
Козаки тiльки головами хитали... Закохався гетьман, як парубок, ще голову
свою стратить!
Орися зiстрибувала з коня серед розма©ття весняних трав, рвала жовту
кульбабку та конюшину, жовтий яскравий звiробiй чи золотисто-жовтий
горицвiт, плела вiнок i спiвала:

Ой рано - рано зiйшло сонечко кохане!
Жала Орина шовкову траву,

Загубила вона свiй золот перстень,

Та й пiшла вона лужком - бережком.
- Ви косарики, ви коханi©,

Викосiть ви менi шовкову траву
Та знайдiть мiй золот перстень.

Першому буде шовкова трава,

Другому буде мiй золот перстень,

Третьому буду я сама молода,

Сама молода, як та ягiдка...

Першими напали на загiн отамана Сокирявого драгуни князя Острозького.
Побачивши перед собою не козакiв, а сiльських дядькiв, озбро них як
попало, драгуни з гиком i свистом понеслися на юрму. Окопуватися вже не
було часу, i селяни ставили в ряд вози i дали залп по драгунах. З десяток
вершникiв вирвали кулi з сiдел. Розмахуючи шаблями, драгуни розвернулися й
подалися назад, перешикувалися i знову кинулися на довгий ряд возiв... Але
селянськi самопали били так влучно, що драгуни вдруге вiдкотилися назад.
- Стiйте! Стiйте, пся крев! - горлав ротмiстр. - Кого ви злякалися?
Кому славне лицарство показу спини? Сором, панове! Перед вами купка
селюкiв. А ви ж орли Посполито©! Ганьба! Вперед!
Втрет понеслися драгуни. Огризнулись вози самопалами, посипались
драгуни з сiдел... Знову залп!
Отаман Сокирявий, дрiбний на вигляд селянин в латанiй-перелатанiй
сорочцi, спокiйно смоктав люльку, сидячи на возi, й дивився, як на його
загiн мчали драгуни. Жодна риска не ворухнулася на його кiстлявому сухому
лицi, засмаглому, аж оливкового кольору. Маленькi очi сховалися в густу
сiтку зморщок, що густо поорали лице... Драгуни все ближче i ближче.
Сокирявий спокiйно собi кадить люлькою. Та ось пiдняв руку, махнув.
Гримнув залп. Другий... Заляскали пострiли врiзнобiй... Покотилися
вершники, падають конi, курява стовпом сто©ть....
- Почухали ляшкам боки, i досить! - каже вiн i зiстрибу з воза. - Ану,
товаришi молодцi, заманiть унiятiв пiд лiсок.
Використавши передишку, селяни хутко запрягли коней i подалися до лiсу.
Ледве драгуни забачили, що селяни втiкають, скочили на коней i понеслися
навздогiн. Вози котилися дорогою, дядьки димiли на возах люльками.
- Пiдпускайте поближче! - наказував Сокирявий. - А тепер - стiй!
Вози спинилися, дядьки робили залп, переднiх драгунiв як вiтром здувало
з коней...
- По©хали, товариство! - казав Сокирявий, i вози знову торохтiли
дорогою, а драгуни пiдбирали поранених та вбитих. Так повторялося декiлька
разiв, аж доки Сокирявий не дiстався перелiску. Тут починалося болото.
Болото було пiдступне: драговина на драговинi. Сунешся - поминай як звали!
А зверху драговина затягнена зеленою травою, мохом... Сюди й заманював
Сокирявий драгунiв. Порiвнявшись з болотом, дядьки пострибали з возiв,
вози поторохтiли в глиб лiсу, а дядьки стояли собi на дорозi, курили,
очiкуючи драгунiв...
- Рубай хлопiв до цурки! - кричав ротмiстр. - м нiкуди дiтися!
Селянам нiби й справдi не було куди поткнутися, стояли вони посеред
дороги, опустивши руки... Та тiльки драгуни наблизились, дядьки
несподiвано сипонули низиною, де рiс рогiз та блискотiли озерця.
- Втiкають, лотри! - загаласував ротмiстр. - Виловлюйте схизматiв,
випужуйте ©х з кущiв!
Перша хоругва драгунiв, пiдбадьорена втечею ворога, погналась за ними,
розпорошилась по низинi i подалася зеленими травами. I тут сталося
негадане. Конi раптом дико заiржали, пiрнаючи в смердюче багно по черево,
а далi глибше... Переляканi драгуни зiстрибували з коней i самi тонули...
Iншi хоругви вчасно встигли спинитися на краю небезпечного болота й,
оцiпенiвши од жаху, дивились, як кона в драговинi добiрна хоругва князя
Острозького.
- Ура-а-а!
Заметались драгуни, спереду болото, а позаду - козаки. Деякi, охопленi
панiкою, кинулися на болото й потопилися... Козаки налетiли на драгунську
хоругву, i заблискотiла криця! Люто рубався Остряниця, вирвавшись поперед.
Рука не знала втоми, душа - спокою. Вибира драгуна, кидав до нього коня й
з усього маху сiк ворога по ши©. Шабля входила в вороже тiло нечутно,
ворог тихо зсовувався з сiдла i падав пiд ноги коневi... Дiяв гетьман з
холодним розрахунком, нi на мить не втрачаючи над собою контролю. Мигнувши
в повiтрi, шабля падала на плечi ворогу i розсiкала його вiд ключицi до
пояса... Остряниця ловко володiв шаблею.
- На ши© нам захотiли сiсти, пани-ляшки?! - несамовито кричав гетьман.
- А крицi козацько© не хочете скуштувати?
Драгунська хоругва князя Острозького була вирубана до ноги. Бiй
вiдклекотiв, як i спалахнув, - швидко. Козаки виловлювали драгунських
коней, збирали трофе©. Остряниця запалив люльку i, зiстрибнувши з коня,
сiв на морiжку, очiкуючи Сокирявого. Дядьки виглядали з-за кущiв,
перемовлялися мiж собою.
- Та виходьте, бо вже набридло ждати! - крикнув ©м Остряниця. -
Драгунiв у болото заманили, а сво©х злякалися.
- А ви хто такi? - Якщо ляхiв порубали, то, виходить, сво©.
- Та воно й таке. - I дядьки, обминаючи драговини, виходили на дорогу,
все ще обережно озираючись.
- Скiльки ж вас, пани молодцi?
- Двiстi, гетьмане! - пiдiйшов маленький кiстлявий дядько iз
зморшкуватим личком. - Я отаман Сокирявий.
- Добре ляхiв заманили! - ручкався з ним гетьман.
- Ми на цьому болотi всi стежки зна мо, як сво© п'ять пальцiв.
Козаки тим часом зганяли докупи полонених драгунiв. Як побачив ©х
Сокирявий, потемнiв на виду, вихопив у селянина вила, кинувся на них,
проштрикнув одного, потiм другого, третього.
- Стривай, чоловiче, ти що, здурiв?! - кинувся йому навперейми
Остряниця i вирвав з рук вила. - Це вже не бiй, а вбивство! Ми ж не звiрi,
отамане!
- Не звiрi, так хочу бути звiром! - кричав Сокирявий, почорнiвши вiд
гнiву, i невiдомо було, де в нього бралося стiльки сили. - Не звiрi,
кажеш, гетьмане? Може, й так. Я все життя сво чуба тiльки працею грiв.
Жив з пучок, хлiб ростив та бортництвом займався. Мухи за сво життя не
зобидив. А хто мене звiром зробив? Хто, як не пан. Живцем нас облуплював,
все, що захоче, iз зубiв вирве, а забере. Так до голого колiна й
доробивсь. Пан з нас останнi соки вичавлював, а вiн такий, що й на кропивi
мед збере. I жiнкам нашим життя не було. Пан ©х гвалтом примушував з ним
спати. Та не скорились ми, не зiгнули карка. То вiн тодi навiв жовнiрiв.
Все село з димом пiшло. Жовнiри гвалтували на наших очах жiнок наших i
дочок. А ми стояли, пов'язанi, i скреготiли зубами. В мо © жiнки вирiзали
груди i били ними мене по лицi. Дiтей роздягали й окропом ©х обливали...
Ось так, пане гетьмане. Хiба не станеш пiсля цього звiром? Вони зробили
мене звiром, так хай же тепер не нарiкають, що хлопи бунтують. Я поклявся:
вирвуся на волю - вiдомщу! Великою люттю вiдомщу. Все буду рiзати, що
паном-ляхом зветься. I я мщу!
Сокирявий обхопив голову руками i застогнав.
Остряниця поклав йому руку на плече.
- Стисни зуби, отамане, буде i на нашiй вулицi свято!
- Я зуби зцiпив. Давно зцiпив. Але я до смертi, до останнього свого дня
не забуду, що вони чинили. Це карб на все життя.
- Приставай до мене, i пiдемо на Лукомль, - сказав гетьман. - Туди ма
пiдiйти Потоцький, треба добре його зустрiти.
Сокирявий заперечливо похитав головою.
- Нi, ми будемо сво© мотузки сукати. Нiкуди я звiдси не пiду! - вперто
i твердо мовив. - Я буду ©м тут мстить. У цих краях, де вони чинили
звiрства. Я заманюю ляхiв у болото i дивлюся, як вони мул ковтають.
Насолоджуюсь ©хнiми криками, коли вони конають. О, багато ©х пiшло в ту
трясовину, а ще бiльше пiде. Тому я не пристану до тебе, гетьмане. Я