Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

схилах балки, дощi та вiхоли обшмарували хати, жовтою глиною свiтять, якi
в низинi, то й водою пiдпливли.
Бам-бам-бам!.. В селi дзвiн не вгава , не набудеться.
Навстрiч люд вибiг. Попереду пiп у довгiй чорнiй рясi.
- Чи не Остряниця вас веде, во©нство запорозьке?
- Остряниця, панотче!
- Благослови, Боже, святе i праведне товариство! - панотець хреста над
головою здiйма . - 3 весною будьте здоровi, лицарi нашi! З Благовiщенням!
Сьогоднi день архангела Благовiсника. Все, що зачина ться цього дня,
благовiсним ста .
- Перша ластiвка сьогоднi з вирiю вилiта , - дода з гурту бiлий як
молоко дiд з жовтим кружальцем навколо рота, що полишив тютюн. - Ласкаво
просимо, товариство, до нас. Подався б i я з вами, та воно вже не до Петра
менi, а до Рiздва. Як люди кажуть, не на ярмарок, а з ярмарку пора ©хати.
- Ще повою мо, дiду! - гудуть козаки.
- Вiдвоював я сво , - журиться дiд. - Не в гору мо життя, а з гори
котиться. Та й сам я мохом уже порiс. Землею пахну...
Сiльськi дядьки, погомонiвши мiж собою, розбiгаються по хатах i
невдовзi повертаються з вилами i косами, а дехто з шаблями та мушкетами.
За ними з плачем бiжать жiнки.
- Приймай, пане гетьмане, до праведного гурту! Та пошвидше, доки нас
жiнки не позавертали. Пiдемо з весняною водою волю здобувати. Хоч не собi,
то дiтям нашим!
- На Кременчук, братове!..

"На Кременчук... На Кременчук..." - шепоче Остряниця. Вiн узяв тодi
Кременчук з ходу, до ноги винишивши жовнiрську залогу. За Кременчуком -
Хорол та Омельник. Поляки й опам'ятатися не встигли, як повстанцi
захоплювали мiсто за мiстом. Поповнивши сво© запаси збро ю, порохом та
провiантом, Остряниця не затримався нi в Кременчуцi, нi в Хоролi. Навстрiч
йому з великими вiйськами уже поспiшав Потоцький. Гетьман збирався поки що
маневрувати i тим часом вибрати зручне мiсце для бою. Перше: в нього ще
малувато було сил; друге: нiякого озбро ння в селян, крiм кiс та вил.
Повторя ться те, що було в Павлюка. А з вилами проти гармат Потоцького не
пiдеш. П'ятнадцять тисяч ляхiв проти трьох тисяч в Остряницi - не вельми
втiшно. Тому гетьман i надумав вiдiйти до Голтви, добре закрiпившись там,
дати бiй переважаючим силам Потоцького. Затим i Дмитро Гуня з сво©м
загоном пiдоспi .
- Пане гетьмане! - почувся голос. - Онисько Завiрюха повернувся. А
очима ся , як злотом!
- А чого ж менi сумувати? - смi ться джура. - Час такий, що не до
журби. Сотника Хруща знайшов, пане гетьмане! Його саме жiнка посеред
вулицi чубила.
- Тодi то i сотник Хрущ, - посмiхнувся Остряниця. - А тепер викладай,
що там у Голтвi!


Роздiл третiй

...Третi пiвнi проспiвали.
Голтва стояла на високому лiвому березi однойменно© рiчечки при
впадiннi ©© в Псьол. Мiсто сполучалося з багнистим рiдколiссям правого
берега Псла довгим вузьким мостом. Сюди Остряниця i вивiв передовi загони.
Козаки, тримаючи коней за вуздечки, напружено вдивлялися в густу темряву.
Мiсто як вимерло... Вiдспiвали третi пiвнi... Тихо...
- Озвись, ОниськуI - шепнув Остряниця.

Онисько приклав долонi до рота:
- Пугу! Пугу!
- Пугу! Пугу! - почулося по той бiк мосту.
- Козак з Лугу! - вигукнув гетьман. - По конях, хлопцi!
Козаки миттю вихопилися в сiдла.
- Рушай, товариство! - наказав Остряниця i першим вилетiв на мiст.
Заторохтiв, заходив ходором мiст пiд копитами.
Проскочили мiст i помчали темними вузькими вуличками. Там i тут у
вiконцях принишклих хатин блискали i злякано гасли вогники... Ось i замок.
Брама вiдчинена. Остряниця влетiв у замкове подвiр'я, за ним козаки, й
ураз стало тiсно в дворi...
- Пане гетьмане?! - почувся в темрявi голос. - Сотник Хрущ вiта тебе в
замку Голтви!
- Де жовнiри? - запитав Остряниця.
- А ми ©х заперли та в облозi трима мо, - мовив Хрущ. - Пора вже
випускати.
Спалахнула стрiлянина... Жовнiри вибiгали в двiр, на ходу стрiляючи, i
часто навмання, падали пiд ударами козацьких шабель. А мiсто, наповнене
повстанцями, вирувало. Лементували люди, iржали конi, грiмкотiла
стрiлянина. Жовнiри ще деякий час вiдстрiлювалися, та замок уже був у
руках козакiв, i залога почала здаватися. Жовнiри вибiгали з хат, кидали
рушницi й кричали:
- Проше пана, не стрiляй!

- Що з полоненими чинити? - питався десь у темрявi Хрущ.
- Пускай ©х на небо! - залунали голоси.
- Нащо ©х на небо? Туди, де козам роги вправляють!
- Стiйте! - вигукнув Остряниця. - Тим, хто зда ться, я зберiгаю життя!
- А вони б нам не зберегли! - закричали обуренi козаки. - Як звiрi б
накинулись!..
- Але ми не звiрi!..
Та ось з темряви виринув захеканий низькорослий товстун.
- Сотник Хрущ! Радий старатися, пане гетьмане! - заторохтiв товстун. -
Мiсто наше! Таким лицарям, як ми з вами, пане гетьмане, тут бiльше вже
нема чого робити!
- А де той базiкало?! - пролунало сердите, i з темряви вигулькнула
висока й дебела молодиця з дрючком в руках. Вздрiвши ©©, сотник Хрущ
шмигнув за спину Остряницi.
- Ану виходь лишень, вояко, сюди! - гримнула Хрущиха, i сотник,
пом'явшись, покiрно вийшов. - Проси пана гетьмана до нас на гостину.
- А чого ж... - Хрущ так i випростався. - Як господар запрошую...
- Збрехав, аж пальцi знати! - вигукнула Хрущиха. - Та з яких це ти пiр
господарем зробився? Ану кажи менi негайно: моя дружина i я також
запрошу мо вас, пане гетьмане, на гостину.
Остряниця посмiхався, спостерiгаючи за розгубленим сотником.
- Не гарячися, не гарячися, Парасочко, i з себе не виходь, - бурмотiв
сотник i повернувся до Остряницi: - Пане гетьмане... Я... тобто моя
дружина i я запрошу мо вас на гостину. Бо воно вже й пора снiдати!..

Вранцi гетьман оглянув Голтву. Мiсто було обгороджене частоколом. Понад
Пслом кишать комашнею мочаристi драговини. Це добре. Сюди ляхи не
поткнуться. Вузький мiст, що сполуча замок з правим берегом, зручно
тримати пiд прицiлом.
- Еге, та тут оборонятися можна скiльки захочеш! - торохтiв сотник
Хрущ. - А ще коли о-он на тiй могилi поставити армати, то й зовсiм буде як
у Бога за пазухою! Ще й ляхам можна шпильки пiд нiгтi заганяти.
Оглянувши мiсцевiсть, Остряниця заходився вкрiплювати мiсто. Вiдкритий
бiк пiвкола - вiд одного берега до другого - велiв загородити земляним
валом i поставити палiсад, а могилу, про яку згадував Хрущ, перетворити на
редут. Того ж дня повстанцi почали нагортати вал вiд одного берега до
другого, рили шанцi, на могилi встановлювали гармати. Десь по обiдi
гетьман обходив з сотником Хрущем лiнiю оборони, як почувся жiночий
лемент. З бiчно© вулички вирнув гурт жiнок. Попереду, розмахуючи руками,
широко ступала висока i дебела Хрущиха.
- Не iнакше як мене годувати бебехами йде! - зблiд сотник Хрущ i почав
заходити за спину Остряницi. - Ще й жiнок собi на пiдмогу взяла, тепер
начувайся! Боки хiба ж так полата , ще й буханцями нагоду ! Будьте
свiдком, пане гетьмане, мокрого мiсця з мене не зостанеться. От надiлив
Господь жiночкою! Полата ребра нi за пухлу душу!
- А для чого ж ти ©© брав? - посмiхнувся Остряниця.
- Я? Брав?! - здивувався Хрущ. - А хай лiпше ©© дiдько бере, то, може,
швидше йому роги скрутить. Вона мене сама взяла i сама на собi оженила. Як
курча в сiльце, заманила. Спiймала колись за оселедця i грима : хочу я,
щоб ти, сотнику, по добрiй волi на менi оженився!
- I що ти ©й сказав, сотнику?
- Що я ©й сказав, коли вона така, що й кiшцi хвоста зав'яже. Мусив iти
в церкву. Так за оселедця i повела мене... Але я йшов по сво©й волi, бо
Парасочка менi подобалась. Гарна вона, скажу вам, хоч i мухи в не© в носi
грають!
Гурт жiнок порiвнявся з валом, i Хрущиха скомандувала:
- Стiй, жiноцтво! - Повернувшись до гетьмана, голосно проказала: - Пане
гетьмане! Нате i мiй глек на капусту! Я i моя пiвсотня жiнок виявили
бажання разом з усiма нагортати вал. Де нам ставати? Ми хвоста ляхам
вкрутимо!
- Нашого полку прибуло! - весело сказав гетьман. - Ставайте он з того
краю та вкручуйте ляхам хвоста!
- Пiвсотня-а! - затягла Хрущиха. - За мною! Козак чортовi не брат, а
козачка не сестра!
- Еге! - вихопився з-за гетьмансько© спини сотник Хрущ. - Бачили, пане
гетьмане, яка в мене жiночка? Чисте золото червоне! Свiт обiйдеш, а кращо©
не знайдеш. Вона не тiльки пiвсотню, а й полк збере. Бойова жiночка!
Козир-баба! Не в кожного така трапля ться! - сотник гордовито пiдкрутив
вуса.
- Справдi варта золота твоя Параска, - пiдтакнув гетьман.
- I я так думаю! - вигукнув Хрущ.

А вiд валу так i стрельнуло:
- Що ти там мудру ш, чоловiченьку, не порадившись зi мною?
- Я... е-е... кажу, що ти в мене найкраща!
- А-а, це нiчого, - озвалася Хрущиха. - Думай так i далi.

Повернувшись вiд валу, Остряниця посадив двох писарiв i, ходячи та
смокчучи люльку, диктував унiверсал:
"Якiв Остряниця, гетьман з вiйськом Запорозьким, зо всiм товариством.
Панам полковникам, отаманам, сотникам i всьому товариству, поспiльству i
всiй братi© нашiй, Лiвобережнiй i Правобережнiй Укра©нi бажа мо вiд Бога
доброго здоровля.
Милостиво оголошу мо всьому товариству, що я, вибраний вiйськом на
гетьмана, прийшов i зайняв Голтву, аби продовжити справу гетьмана Павлюка,
котрого вороги нашi стратили у Варшавi, де вже страчували не одного нашого
лицаря. Проха мо i наказу мо iменем вiйська нашого, щоб тi, хто назива
себе товаришами нашими, споряджалися кiнно i пiшо i сходилися оружно в
Голтву, як чинили нашi предки з наказу старших, щоб хоробро дати вiдсiч
ворогам нашим. Нападайте на фiльварки, палiть ©х, виганяйте урядовцiв i
лядських старост з мiст i фортець. Всiх, кому дорога честь i воля наша,
хто хоче сво ю ясною збро ю послужити Укра©нi i здобути ©й волю, проха мо
i наказу мо йти нам на помiч. Пiсля цього вруча мо вас Господу Богу. Дан в
Голтвi дня 27 квiтня 1638 року".


Роздiл четвертий

Першого травня до Голтви пiдiйшов iз вiйськами Станiслав Потоцький.
Оглянувши з високого горба навколишню мiсцевiсть, полковник побачив, що
Голтва добре вкрiплена, i так просто, з ходу ©© не вiзьмеш. Мiсто,
обнесене частоколом, стояло на крутому березi Голтви при впадiннi ©© в
Псьол, а вузький кут мiж Голтвою i Пслом козаки перегородили високим
валом, що впирався в береги обох рiчок. Шлях у мiсто був мiцно запертий,
вал густо на©жачився самопалами й мушкетами, а за валом на високiй могилi
редут. Повстанцi залягли за валом i в шанцях, перегукуються мiж собою.
Веселе пожвавлення, що панувало на валу, певно, розiзлило жовнiрiв, i вони
зробили залп, що не завдав нiяко© шкоди повстанцям.
- Еге-ей! - обiзвалися козаки з високого редута. - Обережнiше! Куди ви
стрiля те, тут же люди сидять!
Регiт покотився валом, рясний та гучний, виводячи з себе жовнiрських
вояк. Козаки глузували, почувалися добре.
"А цей Остряниця собi на умi, - подумав Потоцький - Пальця йому в рот
не клади. Тямущий i, певно, хитрий, коли зумiв так добре використати
мiсцевiсть. Спробуй сунутися в кут мiж двома рiчками. Вiйсько ляпне, а
бунтарiв i не вгризеш!"
Полковник сердито спльову . Виявля ться, Остряниця - це серйозно i
надовго. А вiн сподiвався на легкий бiй... Ну i пiдiклав же йому рiдний
брат свиню! Сам, не впоравшись з повстанням, утiк у Варшаву й
вiдсиджу ться в столицi, а ти вгамовуй хлопiв, як хочеш!
- Обозний! - сердито вигуку полковник.
- Слухаю, проше пана! - пiдскакав обозний Кохань.
- Вiйську стати табором, - не дивлячись на обозного, мовить полковник.
- Всiм рити шанцi, нагортати вал!
- Слухаю, вашмосць! Коли ваша ласка... де ставати табором?
- Перед козаками! - верескнув полковник. - Навпроти ©хнього валу свiй
вал нагортайте вiд берега й до берега!
- Слухаю, вашмосць!
- Пан полковник гада надовго тут отаборюватися? - запитав,
пiд'©жджаючи, поручник князь I ремiй Длотовський. - Чи не забагато честi
для хлопiв?
- Пан поручник хотiв, аби козаки з-за валу перемолотили мо вiйсько? -
ущипливо запитав Потоцький. - Також забагато честi для хлопiв!
- На вал, проше пана, нема рацi© кидатись, можна в обхiд, - сказав
Длотовський i тицьнув рукою в бiк Псла. - Переправившись он там на правий
берег, штурмовi загони вийдуть до того довгого i вузького мосту i вже по
ньому увiрвуться у замок. I тодi козаки за валом опиняться в пастцi. Тодi
вже ми ©х запряжемо в кормигу, пся крев!
- Гм... Це вже краще! - Потоцький уважно розглядав правий берег Псла. -
Справдi, тим кра м можна пройти до мосту. Але ризик великий. А що, коли
бiля мосту засада? Жовнiри до одного ляпнуть.
- I жовнiрiв не треба посилати, - нiби вгадавши думки полковника,
озвався князь. - Хай ре стровцi Кара©мовича викурюють сво©х з мiста. А на
помiч ©м дати два полки iноземно© пiхоти.

Кара©мович стояв на березi Псла i квапив козакiв, котрi шукали брiд та
обтикували його тичками.
- Швидше повертайтеся, тюхтi©! Пан полковник велiв якнайшвидше вийти на
той берег! Лiвiше, лiвiше берiть, де пiщана коса!
Зрештою брiд вибрали. Кара©мович оглянувся: три тисячi ре стровцiв
скупчилися в низинi бiля Псла, за ними розташувалися два полки iноземно©
пiхоти. Все в нутрi Караiмовича клекотiло, але вигляду не подавав, лише
подумки кляв Потоцького. Чортiв лях! Не захотiв ризикувати жовнiрами,
посадив ©х за вал, а пiд кулi посила ре стровцiв та iноземну пiхоту!
Чужими руками хоче жар загрiбати. Крути не верти, а Кара©мовичу доведеться
пiдставляти голову пiд обух. Опинишся на тому мосту пiд кулями - вiрна
смерть! Та що вдi ш, на чийому возi ©деш, того й пiснi спiвай!
- Переправляйтесь! - махнув вiн рукою i сам почав спускатися з горба. -
Будемо з чернi вiрьовки сукати!
Ре стровцi безладним натовпом посунули до води, за ними неохоче
заворушилися iноземнi пiхотинцi. Був травень, i над рiчкою тьохкали
солов'©.
"А бiс вас бери! - лаявся Кара©мович. - Спробували б ви по тому мосту
побiгти, побачив би, як ви тодi затьохкали б!"
Зрештою перебралися на правий берег. Вузька дорога до мосту була з
одного боку затиснена рiчкою, з другого - болотяним рiдколiссям.
Кара©мович пiдозрiло позирнув на болото. Гибле мiсце. Коли б не вскочити у
пастку, бо потiм з мочарiв i не виберешся. Драговина на драговинi, най ©©
дiдько бере!
Все ж бадьоро вигукнув:
- Пiдтягнiться!.. Трьома рядами - вперед!.. Ми таки вправимо голотi
роги! Хай не чекають вiд нас пощади вороги Корони!
- Зацiпило б тому горлодеровi! - зненацька почувся голос.
- Хто?! - люто крикнув Кара©мович, - Це ти пащеку ш, Бараболя?
- Ну я... - похмуро озвався козак. - Чи не можна правди казати?
- Забудь, що в тебе язик у ротi! Я опiсля бою з тобою побалакаю! А ви
чого роти пороззявляли? Сказано - вперед!
- Побалака ш, якщо вцiлi ш! - буркнув козак. - Ляпнемо тут нi за цапову
душу! Полатають нам ребра!
Дорога спуска ться у вибалок, потiм круто йде вгору, поверта
праворуч... Ось уже й мiст, рукою подати. Навколо нi душi. Тихо. Хiба що у
власному вусi дзвенить. Дивно, дума Кара©мович, чому Остряниця не
влаштував тут засiдку? Хiба вiн не зна , що цим мостом легко увiрватися в
мiсто? Коли прогавив - дорого поплатиться!.. Ось уже й першi обаполи
мосту. Кара©мович вибiга на мiст, хреститься. Дасть Бог, все обiйдеться
благополучно. Напевне ж Остряниця забув про цей мiст. Шлях у мiсто
вiльний!
- Вперед, козаки, вперед! - кричить Кара©мович. - Куц виграв, куц
програв! Мертвого з гробу не вертають. Вперед!
Мiст довгий - довгий i вузький...
Пропустивши поперед себе першу сотню, Кара©мович бiжить з другою. А
мiст такий довгий, що нi кiнця йому, нi краю, зда ться, i не буде. Десь
там брама. За нею замок i мiсто. Але який довгий-довгий мiст! I вузький...
На тiм боцi вiн ще вужчим вида ться. Наче докупи стулився. I нi душi бiля
мосту i бiля брами. Невже Остряниця прогавив?
Розмахуючи шаблею в однiй руцi й пiстолем у другiй, Кара©мович щодуху
несеться мостом. Ре стровцi та iноземна пiхота геть запрудили мiст.
Тупотнява нiг все нароста , скриплять-торохтять пiд ногами обаполи... Мiст
потроху почина розгойдуватися i потрiскувати... Чи ж витрима ? Кара©мович
вiдчув за спиною холодок. Не доведи, Господи, провалитися. Внизу вирви i
вода, як скажена, клекоче. Ще й камiння виступа з води.
Надда ходу, аби пошвидше пробiгти мiст, i йому зда ться, що вiн бiжить
по лезi козацько© шаблi... Досi йому щастило, неймовiрно щастило. Попри
все, вiн живий. I схопив чин старшого ре стру. До гетьмансько© булави
рукою подати. А там - ма тки, чини... О, кожному хочеться помазатись
паном, та не кожному це вда ться... Лише б здолати цей клятий мiст! Чому
вiн такий довгий i вузький? Чи буде йому коли кiнець? I що його чека на
тому боцi? Ось уже половина мосту лишилася за спиною... На тiм боцi, як i
перше, нi душi... Нi звуку...
- Куц виграв, куц програв! - крикнув Кара©мович. - Вперед!..
I зненацька залп...
Рiзкий, оглушливий, наче хто розпеченим залiзом по блясi сипонув.
Засвистiли кулi... Перша лава ре стровцiв упала, як косою скошена... Знову
залп!
- А-а-а! - закричав хтось на пуп. - Рятуй-уйуйтеся!.. Пропали!
А потiм уже важко було розрiзнити окремi залпи, били раз по раз, без
угаву, били невидимi стрiльцi iз засiдки, тiльки кулi, як ро© ос, на
смерть жалили ре стровцiв... Мiст устелявся трупами... Зчинилася панiка.
Пострiли злилися в один суцiльний страшний гул. На очах у Кара©мовича
впала перша сотня, гинула друга, рiдiла третя... Iноземна пiхота лоском
лягла. Повiтря так густо насичене кулями, що врятуватися вiд них не було
змоги.
- А-а-а-а!
- По-о-омо-о...
Все глухне в тому суцiльному передсмертному крику... Клубок тiл
покотився, збив поручнi, й тiла, як камiння, посипалися у воду. Вбравши
голову в плечi, Кара©мович, як несамовитий, мчав мостом, збиваючи всiх,
хто потрапляв на його шляху. Та ось уже й кiнець мосту. Тут кулi не
дiстануть. Кара©мович витер мокрого лоба, оглянувся... Ре стровцi та
iноземнi пiхотинцi все ще сипалися у рiчку, крижнем падали на мосту. А тi,
якi повернулися на берег, чимдуж втiкають дорогою. Кара©мович подався й
собi понад берегом, махнувши рукою на конаюче вiйсько. Що його чека
попереду, навiть гадки не мав. Це вiн втямив лише тодi, як, вибiгши на
дорогу, побачив завал з дерев... Дорога була перетята. Справа - крутий
берег рiчки, злiва - драговини... Попереду - засада. Вибирай, де лiпша
смерть. А смерть всюди одна. I життя одне. I Кара©мович зрозумiв, що все.
Повстанський загiн, пропустивши ©х до мосту, завалив дорогу колодами...
Назад шляху вже нема , а попереду на мосту гинуть сотнi...
Гримнув залп.
- Гей, Кара мовичу! - крикнули iз засади. - Ой, утремо ж ми тобi ворсу!
Тут тобi й вода посвятиться!..
- До судного дня затямиш, як волю душити!

I знову нищiвний, прицiльний залп! Ре стровцi та iноземнi пiхотинцi ще
не встигли гаразд оговтатися вiд розгрому на мосту, як налетiли на нову
засаду... Панiка спалахнула ще з бiльшою силою. Вкриваючи дорогу трупами,
всi кинулися лiворуч i потрапили в болото... Ринувся туди й Кара©мович,
побiг по галявi зеленого моху i провалився. Смердюча багнюка вдарила в
нiс... Вiдчув, як його ноги потягло в холодну крижану глибiнь. Хапаючись
за кущики, Кара©мович сяк-так видряпався з драговини i поповз... Болото
сповнювалося зойками i криками... Кара©мовичу здалося, що хтось йому
цiлиться в спину... Не витримав. Схопився... Грузнучи в болотi, бiг до
рятiвних дерев, згарячу не збагнувши, що бiжить на загибель, адже за
деревами залягли стрiльцi. I коли куля вдарила його, вiн, падаючи, встиг
подумати: "Так ось коли фортуна повернулася до мене боком!.."


Роздiл п'ятий

В надвечiр'я Остряниця, сотник Хрущ та Биховець пiднялися на замкову
вежу. Довго розглядали околишнi видноколи. Теплий травневий вечiр западав
над Голтвою. Над Пслом невгамовно тьохкали солов'©... Мирний, тихий вечiр.
Поляки, вiдгородившись валом, притихли, наче ©х i не було.
- Ач, сидять, як пiсля купелi! - буркнув Хрущ. - Зрозумiли, що не ©хня
копа молотиться, i зацiпило!..

- Завтра, очевидно, спробують напасти на мiсто, - озвався Остряниця i
повернувся до Биховця: - Як ти гада ш, отамане, чи не вдарити ляхам у
спину?
- Втремо кабаку! - жваво вiдказав Биховець. - Як оборонятися, то лiпше
самим нападати.
- Так ось дивись, полковнику, - гетьман показав рукою на пiвнiч. -
Бачиш за лядським табором лiс? Збери сво©х молодцiв, i, доки нiч,
перейдiть мостом Псьол, далi берегом зайдiть ляхам у спину. I замрiть в
лiску до ранку. А коли Потоцький кинеться на приступ, полоскочете йому
ребра!
- Там глибокi яри, - сказав Хрущ. - Якщо дорогу перехопити, лядська
кiннота не зможе пiдiйти сво©м на помiч. I ляхи з копит зваляться.
Бихобець ще раз поглянув на лiсок.
- Буде зроблено! Почухаються ляхи, де й не свербить у них!
Остряниця потиснув йому руку, i Биховець, притримуючи шаблю, почав
спускатися з вежi, аби не гаяти бiльше часу. Деяку хвилю гетьман i Хрущ
прислухалися до солов'©в.
- Але ж i голосистi! - зiтхнув гетьман. - Послуха ш, наче з рiдним
братом душа в душу побалакав.
- Моя дорога жiночка дуже в солов'ях коха ться, - кахикнув Хрущ. - Чула
в не© душа. Хоч i зла, але душевна. По веснi, бувало, як затьохкають
соловейки, то серед ночi мене з постелi стягне, у двiр виведе й каже:
слухай, телепню, бо раз на свiтi живеш. Бо на тiм свiтi соловейки не
тьохкають... Менi спати хочеться, очi, як медом помазанi, злипаються, а
Параска сво тороче... А коли сама розiмлi вiд того спiву, вiд чарiв
ночi, то обнiме мене, i я, бувало, почуваю себе молодим парубком на
побаченнi. I... не взяв ©© кат, гарна в мене жiночка!
Зненацька з боку Голтви долинув жiночий лемент.
- Що там? - запитав Остряниця, прислухаючись.

Крик наростав, бiля рiчки галасували жiнки, чулися поодинокi вигуки
чоловiкiв. Хрущ якусь хвилю прислухався.
- Вчуваю в тому гармидерi голосок мо © дорого© Парасочки. Всюдисуща
жiнка. Нiде без не© вода не освятиться.
- Пане гетьмане! - на вежу пiднявся джура Онисько. - Там, - показав
рукою в бiк рiчки, - вiдьму спiймали...
- Яку? - не второпав гетьман.
- А бiс ©© зна ! Кажуть, чарiвниця. Жiнки збираються ©© в Голтвi
топити. Руки та ноги ©й в'яжуть, буцiмто вона не в той бiк чарувала. Ляхам
хотiла допомогти, чи що.
- Мало менi клопоту, ще й з чарiвницями морочитися! - буркнув Остряниця
i, швидко спустившись, подався попiд брамою до берега. Джура та сотник
ледве встигали за ним.
- Не iнакше як моя жiночка затiяла той шарварок, - бубонiв сотник. -
Ото вона кричить: "Топiть!.." Ач, як на живiт, горлопанить!..
Бiля рiчки залементували ще дужче. Остряниця прискорив крок i побачив
гурт жiнок бiля верб. Обабiч товпилися мiстечковi дядьки з дрюками в
руках.
- Розступiться! - сотник Хрущ врiзався в гурт жiнок. - Дайте гетьману
дорогу!
- А ти ж чого це сюди свого носа кирпатого сунеш? - накинулась на
сотника Хрущиха. - Ану - тпрусь!
- Облиш, Параско! - Остряниця вiдсторонив Хрущиху i побачив дiвчину в
однiй сорочцi. Вона лежала на землi зв'язаною, сорочка на нiй була
порвана, чорне волосся розметалося по оголених плечах. Важко дихаючи,
дiвчина позирала на гетьмана великими чорними очима. Уникаючи дивитися на
©© бiлi округлi стегна, що були оголенi аж надто високо, гетьман рвучко
повернувся до Хрущихи:
- Що тут ко©ться?
- А нiчого, пане гетьмане. - Хрущиха взялася в боки. - Наше це,
жiноцьке дiло. Не ваше молотиться, то й не встрявайте! Оту вiдьмочку,
чарiвниченьку оту в бiлiй льолi, хочемо скупати в Голтвi, щоб не капостила
вдруге християнському люду! - I крикнула жiнкам: - Чого сто©те? Тягнiть
чарiвницю до води! Щоб бiльше нам мани не пускала!
- Стривайте! - крикнув Остряниця. - Чим завинила ця жiнка?
Юрма обурливо загаласувала:
- Чарiвниця вона зла!
- Вiдьомське кодло!
- Ляхiв у мiсто закликала!..
- Ради Бога, не галасуйте, як сороки! - пiдняв руки гетьман. - Хай одна
з вас говорить. Ось хоч би панi сотникова, як найязикатiша!
- I скажу! Я нiкого не боюся, я на свою руку живу. Знайте, пане
гетьмане, що Оришка, - показала на зв'язану дiвчину, - вiдьма i чарiвниця
найсправжнiсiнька. Не вперше нам шкодить, та не було нагоди ©© спекатися.
- Корiв ночами до©ть! - почувся вигук.
- Порчу на наших дiтей насила !
- Цитьте! - крикнув Хрущ. - Сказано, не галасуйте!
- Ану стули губи, чоловiченьку! - цикнула на нього Хрущиха. - Бо я так
стулю, що й цiлуватися нiяк буде! - I повернулася до Остряницi: - А цього
вечора, тiлько сонце сiло, оця Оришка в самiй сорочцi вийшла до брами i
давай попелом всюди посипати.
- Ну й хай собi сипле, - ледве стримував смiх Остряниця. - Чи вам ©©
попелу шкода?
- Та то ж вона порчу сiяла! - вигукнули з гурту. - Щоб тво му вiйську
накапостить!
- Щоб ляхи з нами швидше впорались! - кричала Хрущиха. - А вiдьма коли
зачару , то не те що в ляха, в дерево кулею не влучиш! Тягнiть ©©,
жiночки, до води! До часу глечик воду носить, а колись та й трiсне! Отуди,
де вирва, кидайте чарiвниченьку!
- А коли Оришка не винна? - поспитав гетьман.
- А це ми й хочемо розшолопати, - пояснила Хрущиха. - Руки й ноги ©й
навхрест зв'язали - i в Голтву. Якщо вирине - точно вiдьма!
- А коли на дно пiде? - поцiкавився Остряниця.
Хрущиха перехрестилася.
- Тодi iстинно християнська душа. Та ви, пане гетьмане, не
сумнiвайтеся. Вiдьма, як ©© не в'яжи, як не топи, все одно вирине. А
втопиться, то що ж... На тiм свiтi в рай потрапить.
- Розв'яжiть! - наказав гетьман.
- Кого це? - витрiщилася Хрущиха.
- Чарiвницю, чи як ©©!
- Е-е... - на високiй нотi затягла Хрущиха - Щоб вона сюди ляхiв
накликала? А тi щоб нас в кормиги запрягли?!
- Ляхи й без не© прийшли! - вiдказав Остряниця. - Ониську! Розв'яжи
дiвчину! А ви, жiнки, не галасуйте, а розходьтеся по хатах!
Онисько м'явся з ноги на ногу, з недовiрою поглядаючи на дiвчину...
Остряниця сплюнув, витяг запоясник i, нахилившись, розрiзав мотузки.
Оришка поспiхом прикрила подолом стегна, зiбрала сорочку на грудях,
зiщулилась... Але не встала.
- Пане сотнику! - гукнув Остряниця. - Вгамуй свою жiнку!
- Рада б душа в рай... - переступив сотник з ноги на ногу. - Коли б
ляхiв, то вгамував би, тiльки не Параску. З голомозою татарвою легше
впоратися, нiж з нею.
- Стережися, гетьмане! - крикнула Хрущиха. - Оришка й сухе дерево
зачару , не те що людину!
- Гаразд, постережуся!
Юрма неохоче розходилась.
- Це ти сюди гетьмана привiв? - Параска схопила сотника за рукав. - Ану
ходiмо до двору!
- Пане гетьмане!.. - благальне вигукнув сотник.
- Iди смiливiше, сотнику. Коли що з тобою лучиться, то панi сотникова
перед вiйськом вiдповiсть! - сказав гетьман весело.
- Ага, чула? - вигукнув зрадiлий Хрущ.