Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

очах не весела безтурботна радiсть, як тодi, а сум, бiль, пiд очима - синi
кола. Вуста мiцно стисненi, в куточках уст залягли гiркi зморшки. Вона i
не вона... Не такою уявляв Павлюк зустрiч зi сво©м коханням. Не кинулись
одне до одного, не зашарiлась Олена, навiть не усмiхнулась. Вона далека
вiд нього в цю мить. I чужа... Нiби й не було колись мiж ними палкого та
щирого кохання... У Павлюка похололо на серцi, коли вiдчув, що Олена вже
не його, що вiн для не© чужий...
- Оленко?..
- Що, пане гетьмане?
- Але колись я був для тебе просто Павлусем.
В очах ©© забринiли сльози.
- Що з тобою, Оленко? В тво©х очах стiльки горя й печалi!
- Н-нема ... - голос ©© затремтiв, - Романа... Мого Романа...
Павлюк мiцнiше стис ногами боки коня. Вони таки й справдi чужi. Вiн
втратив ©© назавжди. А серце не хотiло вiрити.
- Не осуджуй мене, що так сталося, - раптом квапно промовила вона. - Ми
з тобою цiлий вiк не бачились. А що було - те за водою спливло. Ось так,
Павлусику.
- Але я й досi тебе кохаю.

- Забудь мене, ради Бога, - тихо мовила Олена. - Я iншому вiддалася...
I була з ним щаслива. А вчора... вночi... вiн загинув. В селi Нетребах над
Россю.
- Оленко!
- Мовчи!.. Я при©хала не до Павла, а до гетьмана Павлюка! Прощай.
Павлусю, навiки! Здрастуй, пане гетьмане!

Була Зелена недiля. Зелена, клечальна, та ще й русальна... У вербовому
вiттi, що звисало до ставу, кувала зозуля. В ставу сплескувала риба...
Павло стояв пiд вербою, а парубки сидiли колом i лiниво розглядали його з
нiг до голови. Вони були, як на пiдбiр, усi гарнi, ставнi, у вишиваних
сорочках, рiзнобарвних шароварах, смушкових шапках. Наче князi. Павло
боявся ©м глянути в очi. Вони, парубки, господарi всiх гулянок i
вечорниць, а вiн так собi, хлоп'я-пахоля.
- Ти диви-и, - лiниво тягнув котрийсь, киваючи на Павла. - I коли воно
виросло? Вчора ж у пiсочку ще гралося.
Парубки незлобиво смiються.
Зрештою озива ться ©хнiй ватаг Данило Гарбуз, молодий чорновусий i
чорнобровий парубок.
- Надивилося товариство на цього хлопчака?
- Та вже й очi болять, - вiдповiда товариство. - Витягся хлопець. Вже
не Павло, а цiлий Павлюк!
- Товариство шановне! - урочисто почина Данило Гарбуз. - Хлопець
нашого села Павло Бут, син Мини Бута, якому вже сповнилося шiстнадцять
лiт, проха нас прийняти його в наше парубоцьке товариство. Щоб вiн мав
змогу ходити з нами на вечорницi до дiвчат i бiльше не водитися з
дiтлахами. Чи так я кажу, хлопче?
- Так! - озива ться Павло. - Прошу вас, шановнi парубки, прийняти мене
у сво товариство.
- Ти диви-и... - тягне хтось. - Молоко ще он на губах не обсохло.
- А ви не смiйтеся! - Павло стиску кулаки. - Бо можу i боки вам
нам'яти!
- Ох-ох!
- Го-го-го!..
Парубки лiниво регочуть на травi.
- Еге, та воно нiби й на парубка вже схоже!
- Де там... Пiдпарубчак!
- А будеш слухати старших? - пита Данило Гарбуз.
- Буду!
Парубки переглядаються мiж собою.
- А чого ж... Можна й прийняти...
- Прийма мо, хлопець вiн лепський, худо© слави не ма i наше чесне
парубоцтво ганьбити не буде!
Данило Гарбуз легко схоплю ться на ноги.
- Тодi, шановне товариство, коронуймо хлопця Павла Бута на парубка
Павлюка. Та хай вiн уже з нами на гульки ходить.
...Увечерi Павло частував парубкiв горiлкою, частував уже як рiвний
рiвних, як парубок парубкiв.
- Ну, Павлюче, виходь сьогоднi на вулицю та назнавай собi дiвчину! -
ляснув його по спинi Данило Гарбуз.

Та Павло вже давно назнав дiвчину.
Того ж вечора подався на знайомий куток, де Мирошниченки мешкали. Ось i
перелаз...
- Оленко!
- Ой, хто там? - почувся тоненький зляканий голосок.
- Це я, Павло...
- Цур тобi пек, отак налякав! - Оленка посмiхалася.
- Оленко...
- Забув, як звати?
Вiн дивився на не©, боячись дихнути, на ©© нiжне, ще дитяче личко, на
карi очi, в яких було стiльки подиву i ще чогось весняного,
незбагненного...
- Ти чого на мене так дивишся?
- А хiба ти засватана?
- Може, й засватана... - повела тонкою бровою.
- Та я тим сватам таких духопелкiв надаю, що й дорогу на цей куток
забудуть!
Тин затрiщав пiд Павлюком.
- Божевiльний, уже тин трощику ! - сплеснула Оленка руками, i ©©
дзвiнкий смiх так i полинув над вечоровим селом.
- А ти зна ш, хто я?.. - Павло аж випростався.
- Павлусик... - пирхнула Оленка.
- Еге, я вже Павлюк! I не хлопець, а парубок! - гордо вигукнув вiн. -
Мене парубки коронували бiля ставу.
- Ой людоньки, вiн уже парубок! - Оленка вдруге сплеснула руками. - Ця
дитина вже парубок! Може, ти ще й на вечорницi побiжиш?
- I побiжу!
- Овва!.. Яке пахоля!..
Вона дивилася на нього широко вiдкритими чистими очима, в зiницях яких
спалахували вечiрнi зiрницi... I Павлюк незчувся, як обхопив ©© тоненький
стан, несмiливо ткнувся губами ©© щоки й вiдчув щось м'яке, нiжно-холодне,
наче м'ята, але бентежне, досi йому незнане...
- Божевiльне пахоля!..
Олена, зашарiвшись, втекла, а вiн, щасливий i гордий, землi не чуючи
пiд ногами, всю нiч ходив бiля ставу та виспiвував:


Так нацiлувався,
Так намилувався,
Як у садку соловейко
Та й нащебетався...

...В'©жджали в Мошки, як уже вечорiло.
- Оленко... Не треба плакати...
хнi конi йшли поруч, Павлюк простяг руку i, ледь повагавшись, поклав
Оленi на плече.
- Я прошу тебе...
Вона раптом схопила його руку, притулилась до не© щокою, i вiн вiдчув,
як йому на руку закапали сльози.
- Ти нiчого не розумi ш, Павле... - i вiдпустила його руку. - Менi свiт
без Романа померк... А нам з тобою не судилося...
- Коли я йшов у козаки, то не думав, що назавжди тебе втрачаю.
- I я не думала... - Олена дивилася прямо поперед себе, далека i чужа.
- Я чекала тебе... Ти навiть не зна ш, як я тебе виглядала! А потiм у село
заскочили людолови. Зненацька, в недiлю рано-вранцi. Попiл з села лишився
та ру©ни. А нас, дiвчат, похапали яничарники, за коси пов'язали одна до
одно©... Я кричала... Тебе гукала... Коханим називала...

Павлюк ще нижче звiсив голову.
- Одному Богу вiдомо, що ми зазнали по дорозi в люту неволю. Так я в
Бахчисара© опинилася. На базар тi людолови нас вели. I тут трапився вiн.
Викупив мене. Я була зла i жорстока. Я не хотiла бути нiчи ю бранкою.
Навiть його. Так я жила з ним пiвроку i... покохала його...
Довго мовчали, конi тихо ступали, порипуючи снiгом. Мiстечко наче
провалювалося в темряву. Нiби й бiлого снiгу навколо не було. Гудiв вiтер,
сухий, колючий, злий.
- Я розумiю тебе, Оленко, - вiн помовчав, пiдбираючи слова. - Але все
вже минуло... I ми знову разом... Вдвох...
Олена похитала головою:
- Нiщо не повторю ться, Павле.
- Оленко...
- Я кохаю його... I ношу його дитину пiд серцем.
Олена оперiщила канчуком коня i зникла в темрявi, наче ©© й не було...
А в його вухах все ще дзвенiло:

Так нацiлувався,
Так намилувався,
Як у садку соловейко
Та й нащебетався...

Але спiвав не вiн, Павлюк, а хтось iнший... Чужий. Незнайомий. Але
щасливiший за нього...


Роздiл двадцятий

Того дня Потоцький слухав обiдню ("...прохав у Богородицi
покровительства й, вiддаючись пiд ©© захист, - зазнача в сво му щоденнику
патер Окольський, - дав обiтницю: в честь Богородицi спорудити вiвтар у
Летичевi"), як примчав гонець зi звiсткою: до Кумейок iдуть козаки, йдуть
"смiло й сердито", веде ©х сам Павлюк, судячи з ©хнiх рiшучих i гордих
постав, козаки надумали першими розпочати вирiшальну битву!
Польний гетьман хоч i був, за словами патера Окольського, надто
богомiльний (що, мiж iншим, не заважало йому вирiзати цiлi села!), а все
ж, не дослухавши обiднi, прожогом вискочив з похiдно© церкви.
- Коня! - молодцювато крикнув гетьман нарочито бадьорим голосом, аби не
виказати сво © тривоги.
Йому пiдвели коня, допомогли сiсти. Бiля палатки юрмились офiцери,
озиралися й перешiптувалися мiж собою.
- Молiться, панове! - аж надто голосно кричав гетьман. - Настав час!
Поле пiд Кумейками стане полем нашо© честi i слави! За мною, орли!
Офiцери, посiдавши на коней, помчали слiдом за польним гетьманом, так i
не пiдтримавши його роблено© бадьоростi. Хоча Потоцький i вибрав зручну
позицiю пiд Ку - мейками, неподалiк повстансько© столицi Мошни, котру з
одного боку захищали мочаристi болота з непрохiдними драговинами та ще
рiчка, а з другого, вiдкритого, боку велiв загородитися возами, - все ж
певностi в перемозi не було. Офiцери неспокiйно совалися в сiдлах, гетьман
м'яв свою бороду. А все тому, що козаки першими зважилися напасти на
польський табiр. Пся крев! Чи вiдають вони, що в Потоцького чотири полки й
сильна артилерiя з великим запасом ядер i пороху? Чи надто певнi в собi?
О, то кепська штука, якщо чернь згуртована i певна в собi!
Потоцький пiднявся на горб, притримав коня. Повстанцi йшли табором в
шiсть рядiв з чотирма гарматами на чолi i двома по флангах. В серединi, як
найбiльш бо здатне i сильне, рухалось козацьке вiйсько пiд бунчуками й
прапорами, i Потоцький побачив, що воно правильно подiлене на сотнi й
полки... Пся креаI Це таки вiйсько, а не збiговисько чернi, як вiн гадав!
Недарма вони зважились першими напасти!
Проте, оглянувши сво© позицi©, трохи заспоко©вся. Коронне вiйсько було
надiйно захищене возами в десять рядiв, за якими стояла пiхота й гармати,
ще далi - кiннота. На чолi позицiй стояв iноземний полк з угорською
пiхотою та полк польного гетьмана пiд начальством пана обозного. По другий
бiк, праворуч, куди прямував Павлюк, розташувалися iншi два полки з
коронною артилерi ю в центрi.
"Не так уже й кепсько, - сам себе втiшав Потоцький. - У мене вiйська
бiльше i позицi© вигiднiшi. Хай спробують вгризти... I все ж... Як вони
могли зважитися першими наступати?"
Польного гетьмана почали гризти сумнiви, його кiнь неспокiйно гарцював
на горбi, неспокiйно почував себе у сiдлi i вершник. Вкотре оглядав сво©
позицi©, заспокоював себе, а рука мимоволi м'яла бороду. Вiн не лише
сильнiший за повстанцiв, а й зарядiв ма великi запаси. Павлюк з сво©м
десятком гармат просто смiшний в порiвняннi з сильною коронною артилерi ю,
а все ж... Чому вiн зважився першим?..
- Вашмосць! - осадив коня ротмiстр. - Вiтер дме нам у спину, козакам в
очi!
- Палiть! - кивнув гетьман, i ротмiстр помчав, розмахуючи шапкою над
головою... - Це добре, що вiтер дме козакам в очi. Зараз жовнiри пiдпалять
Кумейки, а заодно й стiжки сiна та соломи, яких чимало побiля мiстечка.
За його розрахунками, дим вiд пожежi буде ви©дати повстанцям очi,
заважатиме добре цiлитись... Потоцький озира ться, бiля копиць на луках
забiгали жовнiри з палаючими головешками... Сьогоднi вiтер - спiльник
полякiв. Це добре. Вiтер допоможе... Тим часом ще пiдпалять мiстечко...
Над Кумейками вже шугнули дими. Гори, гори, повстанське мiсто! Дотла гори,
ви©дай сво©м димом чернi очi!.. Ось вже запалали першi стiжки сiна на
оболонi. Як i гадалося, дим, низько стелячись над заснiженою рiвниною,
поповз навстрiч повстанцям. Але тi йдуть спокiйно i впевнено, чiтко
дотримуючись подiлу на сотнi, над ними мають знамена й бунчуки. Попереду
пiд знаменами йде Павлюк з непокритою головою i шаблею в руцi. Пся крев!..
Вони вирядилися, наче на прогулянку! Потоцький скреготнув зубами.
Проклята чернь, невже вона така хоробра? Але постривайте, постривайте, ось
розгориться мiстечко, гарячий дим з попелом ви©сть вам очi! Оглядаючи
повстанцiв, Потоцький здогадався, що основнi сили - козацькi полки -
Павлюк веде прямо на чоло польського вiйська... Трохи повеселiв. Це вже
лiпше, там якраз грузьке болото, ледь присипане снiгом. Хай лише сунуться
павлюкiвцi в те багно! Он до тих кущiв дiйдуть - там уже почина ться
болото!
Нетерпляче кусаючи губи, мнучи бороду, Потоцький з нетерпiнням стежить
за рухом повстанцiв. Йдуть чiткими рядами iз знаменами. Без жодного
пострiлу. Чому ж вони не потрапляють у болото? Зда ться, вже дiсталися
кущiв... I йдуть. Як на прогулянку. Жоден не спiткнувся, не провалився, не
розладнав строю... Адже там мусить починатися драговина. Що за химера?
Адже вiн точно зна , за тими он кущами, де край заснiжено© рiвнини, то i
пiдступне болото. Сунешся туди - нiг не витягнеш! Морозець благенький,
болото ледь зашерхло, снiг його пiдступно замiв... А повстанцi йдуть. В
польного гетьмана на лобi виступа холодний пiт. А що, коли болото
замерзло? Вночi, наприклад? Пся крев! Невже болото пiдведе! Тодi - все! I
гетьману почина здаватися, що там взагалi й болота нема , що ось-ось
повстанцi перейдуть рiвнину i наваляться всiма силами... Тодi вiн програ ,
бо надто понадiявся на болото i не укрiпив чоло... А козаки йдуть. Чути,
як вони свистять i викрикують: "Лящику, побiжиш до хащику!"
Потоцький огляда сво вiйсько. Жовнiри вже повiсили носи. Не на таких
повстанцiв вони сподiвалися, на безладне юрмисько. А тут iде вiйсько,
чiтко подiлене на сотнi й полки. Все ближче й ближче. Де хоч болото?
Жовнiри починають перешiптуватися мiж собою, озираються навсебiч...
Пiдвело болото...
I в ту мить повстанцi зупинилися. Потоцький, все ще не вiрячи сво©м
очам, полегшено зiтха . Витира мокрого лоба. Болото таки на мiсцi, воно
зупинило повстанцiв. Командири заусмiхалися один до одного, кров почина
приливати до ©хнiх бiлих облич. Жовнiри ожили... Повстанцi, спинившись,
стоять на мiсцi, певно, радяться, бо вiд Павлюка розбiгаються гiнцi...
Рушили... Чудово. Але вже не вперед, кра м огинають болото й простують до
кiнця польськоi позицi©. Потоцький потира руки. Вiн завбачив цей маневр i
в кiнцi позицi© укрiпив надiйно, наче друге чоло там зробив. Ще й поставив
туди iноземну пiхоту. Але зараз i тих сил, зда ться, замало. Шле гiнця:
коронному стражнику з сво©ми хоругвами спiшно перейти на край позицi©!
Огинаючи болото, повстанцi йдуть все тими ж рiвними рядами. З бунчуками
й знаменами. Павлюк попереду. Пся крев! Як тримаються, як тримаються!..
Навiть не розгубилися перед болотом. Ну, побачимо, що буде далi. Ось вони
вже дiсталися середини бойово© лiнi©. Зненацька тишу розривають першi
пострiли. Не витримав коронний стражник, його гармати б'ють, аж
захлинаються. Завиваючи, летять ядра. Повстанцi - нi звуку. Йдуть. Летить
снiг i мерзла земля. Цвирка багно, заляпу бiлий снiг. Повстанцi йдуть,
все так же мають знамена i бунчуки. Все так же чiтко дотримуються подiлу
на сотнi й полки. А ядра завивають, гармати захлинаються...
"На що вони сподiваються? - шепоче бiлими губами Потоцький. - зус
Марiя!.. Навiть на ядра не звертають уваги. Невже думають прорвати
оборону? Але ж вози в десять рядiв! I чому вони не стрiляють? Пороху
обмаль?"
Ось уже по козаках вiдкрили швидкий вогонь драгунськi хоругви.
Потоцький спiшно шле гiнцiв: коронну артилерiю перемiстити на середину, на
чоло оборони i бити, бити прямою наводкою! Пiхотi перейти на праве крило i
там зайняти оборону... Не лякатись чернi. Козаки мовчать тому, що в них
обмаль пороху.
Бах-бах! Бах-бах!
Вже вiдкрили вогонь козацькi гармати й самопали. х мало, але стрiляють
вони влучно. Потоцький бачить, як за возами падають козацькi ядра,
опустошуючи пiхоту. Жовнiри ховаються за возами. Трiщать вози, летять
вгору колеса... Жовнiри розбiгаються... Повстанцi йдуть, ведучи на ходу
вогонь.
"Коли б не прорвали оборони, - Потоцький гризе вус. - Якщо не
зупиняться, не зважать на сво© втрати, не зменшать наступального запалу,
то мо вiйсько не витрима . Де це бачено, пiд такою зливою ядер iти,
навiть не ховаючись! Матка Боска! м хоробростi не позичати. Йдуть пiд
ядрами та кулями, як пiд дощем. Хто б мiг подумати, що в них стiльки
витримки?"
Ду ль мiж коронною артилерi ю i козацькою не вгава й на мить. Коронна
б' похапливо, густо, не шкодуючи пороху, козацька вiдповiда рiдше, але
влучнiше. Пiсля кожного ©© залпу трiщать вози й метушаться жовнiри...
Повстанцi йдуть.
Йдуть крiзь завiсу суцiльного вогню.
В Потоцького почина ворушитися волосся на головi.
- Спинiться! - хоче вiн крикнути й ледве поверта в ротi пересохлим
язиком.
Та зупинили повстанцiв не кулi та ядра, а дим... Повстанцi пiдiйшли вже
до середини польсько© позицi©, як вiтер подув з новою силою i погнав ©м
навстрiч клуби густого чорно-сизого та ©дкого диму. Охопленi суцiльним
вогнем, що гоготiв i завивав, Кумейки так жарко горiли, що снiг на рiвнинi
почав шкварчати. Задимiли стiжки та скирди. Вiтер гнав густий гарячий дим
на повстанцiв, стало важко дихати, потемнiло на рiвнинi. Пекучий попiл
слiпив очi...
I повстанцi по знаку гетьмана почали вiдходити назад.

- Скидан!
- Я тут, гетьмане!
- Вiдводь лiве крило! Дим та попiл ви©сть нам очi!
- А-а, сто чортiв!.. Як цей дим нам завадив!
- Биховець! Вiдводь праве крило! Та спокiйно, без торопу. Ми не
тiка мо, а вiдходимо з смуги диму!
- А може, дим розвi ться?
- Доки згорять Кумейки, дим нам ви©сть очi!
- А-а, бiс тебе бери!.. Свiту бiлого не видно!..
- Остряниця, вiдводь запорожцiв!
- Гетьмане! Запорожцi чхають, але не хочуть вiдходити!
- Вiдводь негайно! Чурай! Де Чурай? Гонець, мчи до Чурая, хай вiдводить
селянськi загони!
- Слухаю, пане гетьмане!
- Я поведу середину. Всiм вiдходити, доки не виберемося з диму. В кого
тлi одяг на плечах, гасiть снiгом. Та гармати бережiть!
В суцiльному диму й гарячому попелi, що летiв з Кумейок, повстанцi
почали вiдходити, на ходу ведучи вогонь з гармат i самопалiв. Вiтер, як
найнявся послужити ляхам, все дужча й дужча . Гоготить, свище вогонь,
пожираючи Кумейки, сильнi пориви несуть на рiвнину хмари жеврiючих
вуглинок, гарячого попелу... Шкварчить снiг й укрива ться шаром золи. Дим,
дим, дим... На козаках тлiють жупани, i вони не встигають струшувати з
себе жарини. Наче цiлий свiт зайнявся й трiскотить у вогнi, корчиться,
кона . Сонце зникло в диму, дим роздира горло, ©сть очi... Кашляючи,
повстанцi нагинають голови до землi, аби вхопити чистого повiтря.
Павлюк розумiв, що цей вiдступ може закiнчитися для повстанцiв зле. Але
триклятий дим з гарячим попелом, дрiбним i пекучим, що залазить в нiс,
очi, рот... А була добра задумка: чiткими рядами, зберiгаючи спокiй i
витримку, чiтко i злагоджено йти на ворога, дiючи на його ляк, навалитися,
зав'язати бiй...
Вирнув з диму Гордiй Чурай, шапка на ньому димiла, жупан в кiлькох
мiсцях прогорiлий, лице в сажi. Але, попри все, бадьорий i навiть веселий.
Чхаючи вiд диму, закричав збуджено, бликаючи бiлками очей:
- Налякали було жовнiрiв, i дарма!.. Бачив, як сипонули з-за возiв!..
Коли б не чортiв дим!
- Шапка горить! - крикнули йому.

Чурай стяг шапку, вибив ©© об колiно, денцем витер лице i знову надiв.
- Що там шапка! Новою обзаведусь, тут аби дiло наше не згорiло.
Додумались же ляхи з димом... А щоб ©х лизень злизав!
- Як настрiй?
- Бойовий, гетьмане! Мо© селяни мiцно тримаються i духом не падають.
Тiльки розвi ться дим, вдруге будемо наступати.

I зник у диму, як у воду пiрнув.
Вискочив Остряниця, кашляючи й витираючи сльози вiд диму.
- Гетьмане! Де гетьман? Павле, це ти? Потоцький в обхiд диму послав
кiнноту!
- Передай: швидше виходити з диму й окопуватися!
Та окопатися повстанцi не встигли. Ледве вони вийшли з диму й спинилися
на рiвнинi, як налетiла коронна кiннота. Окопуватися не було вже часу, й
Павлюк велiв спiшно оточити табiр возами, виставивши голоблi навстрiч
коням... Похапцем встановили гармати.
- Ближче пiдпускайте! - кричав Павлюк. - Цiльтеся влучнiше! Бережiть
порох та кулi!
Коронна кiннота не сподiвалася на опiр повстанцiв i жорстоко
поплатилася за свою самовпевненiсть. Перший залп гармат i самопалiв з-за
возiв скосив кiлька хоругов. Недобитi залишки спiшно вiдкочувалися назад,
давлячи кiньми свою ж пiхоту. Потоцький зрозумiв, що мить критична. Аби не
дати повстанцям як слiд окопатися, нi, тим бiльше, перегрупувати сили, не
рахуючись з утратами, кинув на приступ закутих у панцирi гусарiв.
Козаки ©х пiдпустили поближче, а тодi вдарили з-за возiв шквальним
вогнем... Полетiли конi, загрiмкотiли обладунками гусари, падали на чорний
вiд попелу снiг... Але кiлька ©хнiх хоругов все ж прорвалися до самого
табору. Бiй спалахнув мiж возами. Селяни хапали дрюччя, голоблi й молотили
гусарiв по головах, не маючи збро©, вилазили на вози й голiруч стрибали
гусарам на спини, вивалювали ©х iз сiдел, падали з ними на снiг, душили
©х, били дрюччям, кололи ножами та рiзницькими швайками. Тi, падаючи з
коней, гуркали сво©ми панцирами, верещали й хрипiли, коли ©х душили й
товкли, i в тому хаосi важко було що розiбрати. Та новi й новi хвилi
нападникiв вихлюпувались на табiр, i одними голоблями боротися з ними було
важко. Проте боролися... Ось пробiг з голоблею Скидан, вискочив на воза й
почав молотити ляхiв по головах. Трахне - летить гусар, гуркаючи сво©м
обладунком.
- Готовий! - вигуку Скидан, потягне люльку i нового гусара по головi
обамбурить. - I цей готовий!..
Ось пробiг з колесом в руках Гордiй Чурай, бачить, зчепилися дво ,
селянин i гусар. Навернув колесом гусара.
- Як у нас в Полтавi! - блиснув зубами й подався з сво©м колесом в саму
гущу. З довжелезним шворнем в руках пронiсся Остряниця i давай молотити,
аж грiм сто©ть!.. Павлюк з Биховцем удвох однi ю голоблею вергають.
- Раз, два!.. - розмахнулись i трахнули. - Пан чи пропав, двiчi не
вмирати!..
Покотилися гусари... Всюди трiск i гуркiт, брязкiт залiза, передсмертнi
крики, хрипiння коней i удари, удари... Беззбройнi селяни й мiщани голiруч
стягують ляхiв, б'ють дрюччям, цiпами, колють косами, швайками, душать за
горло... I ворог не витримав натиску беззбройних людей...
- Тiка-ають! - пронiсся клич. - Пани ляшки втiкають!
- Гармашi! - крикнув Павлюк. - Бийте по бiгунах! Самопали, вогонь!
Мушкети!..
Спалахнула стрiлянина. Козаки б'ють по втiкаючому ворогу, та гусари вже
ген-ген. Настала хвилинна передишка. Повстанцi кидають голоблi, витирають
спiтнiлi лоби.
- Ну й намолотили! - вигуку Гордiй Чурай. - Цiпом так не намаха шся,
як голоблею! Коли б оце трапилась менi молодиця, то, мабуть, i обняти б ©©
не здужав!
- Давай сюди молодицю! - озвався Скидан. - Ми ще здужа мо обняти! Хоч
пороху в порохiвницях i мало, та сила ще . Поп'ють ще нашi шаблi
шляхетсько© крiвцi!
- Люди добрi! - подав голос Остряниця. - В кого нема збро©, берiть у
гусарiв.
Селяни кидаються до вбитих, знiмають зброю, та скiльки ©© вистачить?
- Пане гетьмане! - примчав Биховець. - Пороху обмаль!
- Триматися до вечора! - наказу Павлюк. - Будь-що, а до вечора
протриматися!
Павлюк подався оглядати табiр, в багатьох мiсцях велiв стягти докупи
вози, розбитi спiшно зiбрати, зв'язати i заткнути ними проломи в оборонi.
Так вiн носився з одного кiнця табору в другий, аж доки не почув голос,
котрий примусив його здригнутися.
- Павле!
Все ще не вiрячи почутому, повiльно озирнувся.
- Ти?
- Я, - спокiйно мовила Марина, випростовуючись над пораненим козаком,
котрого вона щойно перев'язала. - Чому ти здивувався? Хтось же мусить вашi
рани перев'язувати!
Вона дивилася на нього великими печальними очима.
- Чи ж довго люди голими руками вiдбиватимуться вiд закутих у панцирi
гусарiв?
- Доки б'ються ©хнi серця, а в них доки клекотiтиме люта ненависть до
панства!
- У тебе кров на щоцi, Павлусю...

Вона вперше назвала його Павлусем, вiн схопив ©© руку, поцiлував.
Марина витерла йому кров.
- Бережи себе, Павлусю...
- Як усi, так i я.
- I я, - прошепотiла вона.
Вiн нахилився, поцiлував ©© в губи.
- Бережи себе, в мене, крiм тебе, нiкого нема .
- Пане гетьмане! Ляхи сунуть!

Пригорнув ©© до себе, жадiбно надивлявся в карi очi.
- Не будемо прощатися. Ми ще зустрiнемося.
- Бийте ворога, а я перев'язуватиму вашi рани.
- Пане гетьмане!
Павлюк востанн пригорнув Марину i побiг до возiв з божевiльно-щасливим
усмiхом в свiтлих очах. По всiй рiвнинi на повстанський табiр сунули
польськi полки. Пiхота й кiннота. Снiг на рiвнинi вже геть стоптали, чорна
гола земля, змiшана з попелом i кров'ю, - наче величезне пожарище. Ворог
суне досить завзято, вiрить у свою перемогу.
- Старшин i отаманiв з сотниками - до мене!
Збiглися старшини, отамани, сотники.
- Слово мо буде коротким! - рiзко мовив гетьман. - Порох у нас
закiнчу ться. Зостався невеликий запас. Озбро нi тiльки козаки, селяни з
вилами й косами, а дехто й цього не ма . Але, попри все, триматися!
Нелюдськими силами, як хочте, але тримайтеся! Вiдступ для нас
зараз-смерть! Загибель повстання. Все! Йдiть по сво©х мiсцях i найдiть у
собi надлюдськi сили!
Першою на табiр налетiла угорська та нiмецька пiхота.
- Вогонь!
Бах-бах!
Ховаючись за возами, козаки били з самопалiв i мушкетiв, а мiсцями,
коли найманцi надто близько проривалися, i з пiстолiв. Бiй клекотiв з
пiвгодини, козаки вже взялися за шаблi й почали тiснити пiхоту, винищуючи
©© врукопашну. Найманцi позадкували. Але на них тисла гусарська кiннота i
вперто ©х гнала вперед, на повстанський табiр. Бiй спалахнув з новою
силою... Зрештою почалося найгiрше. Потоцький пiдтягнув коронну артилерiю,
i та вдарила прямою наводкою по табору... Затрiщали, розсипаючись, вози,
падали козаки, конi... А ядра раз по раз падали в таборi, сiючи смерть i
калiцтво. Повстанцi були майже незахищенi i тому сотнями гинули пiд
ядрами. Зрештою в таборi спалахнула пожежа, пiвтабору було охоплено
вогнем, в якому гинули пораненi. Вогонь, якого нiкому було гасити, бо
табiр без угаву атакувала кiннота, дiстався до возiв з порохом. Пролунав
величезно© сили вибух, котрий зруйнував ледь не половину табору. Загинуло
кiлькасот козакiв i селян, останнiй запас пороху злетiв у повiтря. Табiр
огорнув дим, трiщав вогонь, iржали конi, конали пораненi, оглушенi вибухом
повстанцi повзали по обвугленiй землi, - часом без рук та нiг, з
виваленими тельбухами... В довершення всього гусарська кiннота увiрвалася
в напiвзруйнований табiр i пiшла рубати поранених.
Здавалося, кiнець. Все. В таких нелюдських умовах, без збро©, пороху,
спустошений табiр уже мiг тiльки гинути пiд ударами шабель та копитами
чужих коней... I все ж люди знайшли в собi силу i кинулись на ворога з
такою ненавистю, б'ючи його чим попало, що нападники не витримали. Вцiлiлi
селяни й мiщани голiруч стягували ©х з коней, душили, били дрюччям, топили
в калюжах кровi, самi гинули десятками, але й ворожi ряди спустошували.
Козаки й запорожцi трималися до останньо© краплi кровi, вистрiлявши набо©,
хапалися за шаблi, за голоблi, i бiй не вгавав нi на мить. Закривавлений
Павлюк носився в тому побо©щi, кидався де найважче, пiдбадьорював,