Страница:
побачишся... На палях...
- Як же таку гидоту тiльки земля наша носить? - з ненавистю мовив
Кизим. - Бiльшого катюги, нiж ти, й серед татар не знайдеш!
Тим часом до хати ввели зв'язаного Кизименка.
- Ось i друга птаха! - вигукнув Кара©мович. - У батька вдався, мiцний,
як чорт. Його обухом по головi стукнули - i нiчого. Витримав, чорт! I де
вона, така дужа чернь, вироста ?
- На рiднiй землi! - вiдказав Кизим i до сина повернувся: - Чи так я
кажу, сину?
- Так, батьку! - вiдповiв Кизименко. - Та лихо, що сво© продають.
Впала сива Кизимова голова на груди.
- Вiд того i тяжко, що сво©... I Павлюка не виручили, i самi в халепу
вскочили.
- Павлюку ваша допомога вже зайва! - скривив рот в посмiшцi Кара©мович.
- Потоцький вже скрутив йому крили.
- Виманили, людолови?
- Авжеж, виманили та й пiддурили. З вами iнакше й не можна. Не виманиш,
не схопиш. Польний гетьман викликав його на переговори до себе... Ну i
скрутили вашому ватагу руки бiлi... Ха-ха!.. Не сьогоднi-завтра до Варшави
вiдвезуть! Гадаю, що вдруге Павлюк не втече. А вас велено до Ки ва везти.
На сходi вже сiрiло.
Кара©мович вийшов надвiр, вдихнув на повнi груди свiже морозяне
повiтря, потягнувся до хрускоту в суглобах i вiдчув себе, як нiколи,
бадьорим.
- Ех, бiс його бери, як хочеться жити! - вихопилося в нього. Солодко,
як солодко жити, бодай i вислужуючись перед паном ляхом. А Кизиму й
Павлюку вже не жити на бiлому свiтi. А вiн живе. Щасливий. Бадьорий. На
повнi груди п' морозяне повiтря. I щастить же! Боже, як йому щастить!
Кого вже не вiдрядив на той свiт, а сам на волi, чини хапа ... На мить аж
страшно стало. А що, коли раптово все це скiнчиться? Одного разу вiн трохи
було не влип. Де там! Вiдкараскався вiд смертi. I знову iншi гинуть, а вiн
- живе! I пан польний гетьман ним задоволений. Ще б пак! За цю осiнь
Кара©мович добряче для гомосцi постарався. Щоправда, в Нетребах трохи
було не спiткнувся, передавши кутi меду з тою триклятою молодицею, та,
слава Богу, все скiнчилося благополучно. гомосць хоч i потовк йому ногами
ребра, i синцiв насадив, шо й досi не щезають, та помилував... Бо цiнить,
бо вiрнiшого, нiж Кара©мович, не знайдеш у всьому ре стрi. I тепер
Кара©мович не просто старшина. Вiн уже старший ре стру його королiвсько©
милостi укра©нських козакiв! Можна вже й кирпу гнути. Старший - це вже
пiвгетьмана. Не сьогоднi-завтра булава опиниться в його руках. А якийсь
рiк тому вiн був звичайнiсiньким собi ре стровцем у Переяславi. Не кожен
здатний так високо стрибнути! Та ще за рiк! Тепер вiн пополю за булавою,
i тодi вся Укра©на опиниться в його руках!
Укра©на!.. Вiчно бунтiвна i вiчно непокiрна Укра©на, коли вже вдасться
тебе назавжди придушити? Скiльки тебе не приборкуй, не заливай кров'ю,
скiльки не страчуй у Варшавi тво©х гетьманiв та отаманiв, а ти все одно
непокiрна, пiднiма ш повстання за повстанням! Невже нема тако© сили,
котра тебе навiчно вгаму ? Ось i Павлюка закували в кайдани, а що
змiнилося? Повстання й далi розгоря ться... Але ж добре, що хоч Павлюка
виманили, трохи легше на душi. Чи вiрив Павлюк золотим обiцянкам
Потоцького, коли йшов на переговори? Не ликом вiн шитий! Очевидно, хотiв
виграти час, допоки повстанцi зберуться з новими силами. Коли його
скрутили i закривавленого вели, вiн тодi запитав Кара©мовича:
- Чому ж не радi панський пiднiжок?
В Кара©мовича тодi прохопилися розпачливi слова (як вiя потiм картав
себе за той мимовiльний вiдчай!):
- Ти гинеш, але Укра©на знову пiднiма ться! Павлюкiв ми ще знищимо, але
нам цього замало!
Кара©мович скреготнув зубами, проклинаючи себе за ту мимовiльну
слабкiсть... А чи ж так вона вже мимовiльна? Остряниця та Гуня, кажуть,
Сiч пiднiмають, Скидан та Биховець на волостях люд гуртують... От i чекай
ново© пожежi!.. Що з того, що Павлюка захопили? Ну, вивели його козакiв з
Боровицi в поле, зачитали ©м умови капiтуляцi©: неухильно виконувати всi
накази коронного гетьмана i бiльше нiколи не бунтувати. Вони нiби й
погодилися, але якими вовкуватими очима дивилися на нього, Iляша
Кара©мовича, коди Адам Кисiль зачитав ©м унiверсал про те, що вiн, Iляш
Кара©мович, признача ться старшим, ре стру! М'якими умовами капiтуляцi©
Потоцький хотiв задобрити ре стровцiв, на свiй бiк перетягнути. Але що з
того? Вони ладнi були його живцем ковтнути. Бидло! Чернь! Раби! Спробуй ©х
тримати в покорi, тiльки загавишся - виберуть собi нового Павлюка!..
...Заскрипiли полозками сани.
- Ей, сюди! - крикнув Кара©мович, вибiгаючи на вулицю. - Сюди
повертайте, тут пташечки сидять!..
По хвилi гусари вивели з хати Кизима з сином, обох закутих в кайдани.
Кизим спирався на синове плече. Порiвнявшись з Кара©мовичем, Кизименко
спинився.
- Рано радi ш, запроданцю! - Коваленко вигнувся i блискавично вдарив
Кара©мовича ногою в живiт... Свiт у того померк, коли падав у снiг.
- Чортiв коваль, бика з нiг звалить! - мовив гусар. - Ей, обережно з
ним, бо вiн нам усiм дух повипуска !..
Роздiл двадцять четвертий
Хтось пошкрябав по склi i, певно, вже не мав бiльше сили, щоб
постукати.
- Хто? - притислася Христя лобом до шибки.
- Я... - почулося ледь чутне, i безсилi, закляклi пальцi впали...
- Хто "я"? - вигукнула Христя i крiзь прохукане вiд морозу кружальце у
вiкнi побачила зiгнуту жiночу постать, облiплену снiгом. - Хто, Господи?
- Ма-арина...
- Ой Божечку ж мiй!.. - Христя метнулася в сiни, загримiла засувом. -
Ти наче з неба впала... Та заходь, бо закоцюбнеш.
Марина наче прикипiла морозом до стiни, не годна зробити бодай кроку.
Христя обхопила ©©, вiдчуваючи пiд руками замерзлий, наче луб'яний одяг,
втягнула в хату.
- Ой, та ти ж зовсiм задубiла, ненько моя рiдненька! - Христя заледве
постягувала з Марини одiж, що торохтiла вiд морозу, як висохла шкура. - Та
звiдки ж ти хоч взялася, небого, в таку скажену холоднечу?
- З Боровицi, - Марина ледь прошепотiла бiлими губами. - Схопили пани
ворiженьки його...
- Кого це, небого?
- Павлюка... Вiн погодився на переговори, аби виграти час, а ляхи й
полонили його... Пiдло схопили...
- Знайшла кого звинувачувати в пiдлостi! - похитала Христя головою. -
Та ляхи без пiдлоти й кроку не ступлять!.. Воруши хоч руками, бо без рук
зостанешся. I як ти дiсталася в таку холоднечу? Замерзла б десь, або вовки
загризли б... Невже ж ото аж iз само© Боровицi йшла?
- З Боровицi, тiточко, сама не знаю, як допленталась...
- А батько ж де, брат?
- Не знаю... Нiчого не вiдаю. - Марина притулилася спиною до стiни, над
силу говорила. - Десь iз ляхами б'ються, коли живi... Повсюди ляхи велике
свавiлля чинять, села випалюють, людей поголовне мордують. Наче не
Укра©ною я пройшла, а пеклом.
- Уже й до Ки ва погромища докотилися, - зiтхала тiтка. - Що воно буде
тепер? Де ж воля наша i правда?
- Кривда правду побила.
- I завжди так, вiдколи свiт сто©ть. - Тiтка Христя сидiла, журно руки
опустивши. - Що нас завтра чека ?
Марина застогнала...
- Господи, та ти гориш уся, - кинулась до не© тiтка.
- Нема в мене бiльше рiднi, крiм вас, тiточко.
- Живи, небого, в мене, мiсця нам вистачить. - Христя пiдвела Марину до
лiжка. - Лягай, моя дитино, виспишся, воно й пройде. Це добре, що ти до
мене прийшла. Я сама душею, удвох нам буде зручнiше жити... Лягай, лягай,
дочко.
- Тiточко! - жахно схопилася Марина. - Вовки он за вiкном... Чу те, як
виють?
- Та то ж вiтер гуде-завива , схаменися! - Тiтка вкрила Марину ковдрою,
а зверху ще й сiрячину накинула - Зiгрiйся, бо тремтиш уся. То в холод
тебе кида , то в жар.
Марина вiдкинулась на подушку, жовта, худа, з глибоко запалими очима, i
злякано прислухалася до завивання вiтру за вiкном. А згодом поринула у
небуття, закрутилася в снiговiй круговертi, пiрнула в задушливу хвищу...
То провалювалася в бiлий морок, то виринала на мить, спрагло облизуючи
спеченi губи. Христя змочувала ©й губи, напувала вiдварами з трав, i
Марина на якусь хвилю заспокоювалась... То раптом щось квапно-квапно
Павлюку торохтiла... Все благала його не йти на переговори до ляхiв.
Павлюк дивився на не© свiтлими очима, в яких билася туга i бiль, i
сумно-журно намугикував:
Зажурився соколонько,
Бiдна моя голiвонько,
Що я рано з вирiю вийшов -
Нiде сiсти, гнiзда звити,
Малих дiток розплодити...
- Тiточко, тiточко, затримайте його!.. - схопилася Марина. - Не
пускайте його до ляхiв!.. Скажiть, що я тут... Марина...
- Господь з тобою!.. Кого?..
- Павлюка!.. Вiн щойно був тут. Я чула... вiн спiвав...
I падала на гарячу подушку, провалювалася в чорну прiрву. Коли
приходила в себе, розповiдала:
- Потоцький не мiг взяти Боровицю i прислав до Павлюка во воду Кисiля,
щоб розпочати переговори. Павлюк i погодився. Я прохала його не йти,
заклинала - не послухався. Хотiв виграти час, вiйсько сво вiд загибелi
врятувати... I пiшов...
- I ляхи його схопили?
- Спершу нi... Бо козаки лишалися в Боровицi, а ©х звiдти нелегко було
викурити. От Потоцький i каже Павлюку: хай козаки припинять опiр, вийдуть
з мiста i приймуть клятву на вiрнiсть Посполитiй. А за це ©м i гетьману
буде збережено життя i свободу. Павлюк повернувся в Боровицю з козаками
радитись. Так i так, каже ©м. Не злиня мо, коли умови Потоцького приймемо.
Ляхи повiрять нам i повернуться в Бар. А тим часом Остряниця запорожцiв
приведе, за зиму зберемо великi сили i по веснi розпочнемо наступ.
Не доказавши, Марина поринала в небуття i бачила там Павлюка.
- Ти живий, Павлусю?! - кидалась йому навстрiч.
- Як бачиш, - вiн сумно усмiхався й легенько обнiмав ©© за плечi - Хоч
ляхи й зубами скреготiли, i "пся крев" горлали, а зачепити не посмiли.
Бояться, що потiм козаки з мiста не вийдуть. Поки що мене вiдпустили.
- Ти погодився припинити опiр?
- Погодився, бо iншого викруту нема , - Павлюк розвiв руками. -
Боротися до загибелi ми завжди встигнемо. Лiпше буде зберегти нашi сили.
Аби врятувати повстання, я згодився. Лише вдаю, що скорився. Коли пiдпишу
договiр, Потоцький пiде з Укра©ни, а ми спiшно будемо готувати новi сили.
- Востанн поцiлував ©©. - Бережи себе, Маринко!
- Ти куди? - зойкнула Марина.
- За умовами договору я змушений буду вивести козакiв у поле, де вони
дадуть клятву Потоцькому.
Вiн пiшов i бiльше не повернувся.
Кiлька днiв Марина ховалася на горищi. Не за себе боялася, за дитя пiд
серцем. З горища бачила, як вишикували козакiв пiд мiстом, як польськi
комiсари зачитували ©м умови капiтуляцi©, а потiм козаки пiшли... А Павлюк
не повертався. Його, Гордiя Чурая та ще кiлькох старшин Потоцький велiв
схопити, в кайдани закувати i вiдвезти до Варшави. Так цiною свого життя
зберiг Павлюк сво©х козакiв, а з ними i повстання. В Боровицi вже
хазяйнували прибiчники Кара©мовича. Марина вночi вислизнула з мiстечка.
Коли опинилася в полi - охопив вiдчай. Куди йти, куди подiтися?.. Не
вiдала, де батько i брат, лише згадала, що в Ки вi мешкала тiтка Христя...
I подалася в дорогу. Пробиралася глухими путiвцями, замерзала в степах, не
раз лише чудом вiд голодних вовкiв рятувалася...
- Ой, тiточко, я таке бачила, таке бачила... - стискувала руками
голову, стогнала. - Доберуся до села, а воно дощенту спалене... Однi
комини та бовдури стирчать. А люди... Боже мiй, люди на деревах
гойдаються...
- Страшнi часи надходять, - хрестилася тiтка - Ляхи що хочуть, те й
чинять над безневинним людом. Кажуть, Потоцький в Нiжинi всi вулицi кров'ю
залив. На шляхах, що ведуть до Нiжина, шибеницi поставив i повстанцiв
вiшав. А це ходять чутки, що до нас цей катюга йде.
Три днi Марина лежала без пам'ятi, ледве виходила ©© тiтка Христя.
Звелась через тиждень, вiд вiтру хиталася, на ногах не трималася. Тiтка
згребла у вузол ще дiвоче сво вбрання i гайнула на ярмарок, аби якого
харчу вимiняти. Марина сидiла бiля вiкна, наче закам'янiла. Тiтка довго не
поверталася, десь по обiдi Марина вийшла надвiр. Рухалась, наче увi снi.
Було тихо й тепло, мороз пересiвся, вiтер вгамувався. Вдихнувши свiжого
повiтря, Марина ледь не впала, сперлася на тин.
Бум!.. Бум!.. Бум!.. - почулося зненацька, й Марина злякано розплющила
очi. На вулицi гуркотiв барабан, i люди поспiшно збiгалися на його звуки.
Марина й собi попростувала. Гурт оточив огласника, котрий щось кричав,
розмахуючи руками. Марина пiдiйшла ближче, напружила слух.
- Ей ви, мiщани! - горлав рудий здоровило. - Пiд загрозою кари йдiть
усi на гору Киселiвку!
"Чого це я туди йтиму?" - подумала Марина.
- Йдiть на гору Киселiвку! - не вгавав огласник. - Йдiть на гору
Киселiвку! Таке довелiння гомосцi польного гетьмана Потоцького. На горi
Киселiвцi будуть карати вiдомих бунтарiв, прибiчникiв самозваного гетьмана
Павлюка, коваля Кизима i сина його... Йдiть на гору Киселiвку!"
"Кизима i сина його", - повторила подумки Марина i вiдчула, як у не©
пiдкошуються ноги, а перед очима запурхали чорнi метелики... Хтось ©©
пiдхопив пiд руки, хтось тер скронi снiгом, доки вона не отямилася. А у
вухах все ще лунало: "Кизима i сина його!"
Край вулицi стояв слiпий лiрник з порожньою торбою через плече, за яку
тримався посинiлий вiд холоду i голоду хлопчик-поводир. Лiрник дивився
невидючими очима поперед себе, повiльно крутив ручку лiри i пiд тужливi
звуки тремтливим старечим голосом спiвав:
Та на бiду, на горе козак уродився:
В чистiм полi край дороги
ляшкам знадобився.
У недiленьку вранцi тая славонька
стала:
Взяли ляшки сiромаху, забили в кайдани.
Ой, на руки кайдани,
на ноги скрипицi,
Та й вкинули сiромаху
у темну темницю...
- Люди добрi, - прошепотiла Марина, - покажiть менi, де та проклята
Киселiвка?..
Голос слiпого лiрника забринiв раптом з негаданою силою:
Та при©жджа жовнiр,
став його питати:
"Чи в тебе, козаченьку,
отець, рiдна мати?"
"Ой, в мене родина -
вся Укра©на!.."
Як дiсталася до Киселiвки, Марина не пам'ята . Туди йшло багато киян, i
з кожною вулицею ©х бiльшало i бiльшало. Десь грiмкотiли барабани, кричали
огласники, носилися на конях гусари в чорних обладунках, а люд все плив i
плив, сумний, зажурений... Натовп нiс Марину, вона майже не вiдчувала
землi пiд ногами, а в ©© вухах все лунало й лунало: "Кизима i сина
його..." I вона все ще не могла повiрити, що то батько ©© i брат... Пливла
в натовпi, а бачила рiдне мiсто Черкаси... Свiй двiр, де ще дiвчинкою
зростала. Гула кузня, гоготiв вогонь у горнi... Бачила, як батько вихоплю
з горна малинове залiзо, кладе його на ковадло... Дзень-бом, дзень-бом...
Iскри так i шугають навсiбiч, наче зграйки золотих метеликiв пурхають...
Дзень-бом, дзень-бом...
- Спiши, сину, кувати залiзо, покiль воно гаряче! ~ повторю батько
сво улюблене прислiв'я. Вони обо , i батько, i син, як двi краплi води
схожi, закiптявленi сажею, червонi вiд горна, дужi, напрочуд веселi,
тiльки поблискують бiлими зубами... Дзень-бом, дзень-бом... З раннього
рана й до темна дзвенить кузня, шугають iскри з-пiд молотiв, i Маринi
зда ться, що вони розлiтаються по всьому свiту, несучи людям добро й
тепло... Ледве, бувало, - нi свiт нi зоря, - загомонить кузня, а люди вже
кажуть:
- Пора й нам за дiло братися, в Кизимiв кузня спiва .
Марина пливе й пливе у юрмi, i зда ться, кiнця-краю нема тiй
моторошнiй дорозi. То там, то тут зринають уривчастi розмови:
- Кого каратимуть?
- Кажуть, що Кизима з сином.
- Чули, в Лубнах повстання?
- Тепер всюди за коси беруться...
- То це той Кизим, що ковалював у Черкасах?
- Авжеж! Лiпшого коваля, нiж вiн, годi й шукати. Золотi в нього руки.
Хотiв щастя викувати, а смерть собi здобув...
...Дзень-бом, дзень-бом... Вiдколи себе Марина пам'ята , вiдтодi й
спiвала у ©хньому дворi кузня. I скiльки там перековано залiза на плуги й
чересла, ножi й шаблi, на борони й колеса!.. А якось батько викував квiтку
iз залiза. Що то була за краса!.. Кожен листочок - як живий. Дихнеш -
затремтить...
- А чого вона чорна? - запитала Марина.
- Бо праця наша чорна i хлiб наш чорний, - вiдповiв батько.
...Натовп нiби наразився на невидиму стiну.
Марина стукнулася у чиюсь спину i теж спинилася. Невже прийшли? Куди?
Чого? Нараз пригадалося : "Кизима i сина його..." Марина зiп'ялася
навшпиньки i побачила море голiв. "Кизима i сина його..."
- Люди добрi, пропустiть мене... - ледь чутно шепоче Марина, а куди
вона порива ться, i сама не зна .
Натовп хвилю ться, гуде... I зненацька пода ться вперед, пiдхоплю
Марину, несе... I Марина зрештою бачить згiр'я. Чи гору. Вона бiла вiд
снiгу.
Маринi зда ться, що гора посивiла з горя...
На горi пiвколом стоять гусари, i ©хнi чорнi обладунки рiзко
видiляються на бiлому снiгу.
- Ведуть!.. Ведуть!.. - почувся крик.
Натовп колихнувся i завмер.
Марина подалася вперед i побачила батька i брата. Батько тягнув
поранену ногу, спираючись на синове плече.
"Посивiв татусь", - подумала Марина.
Батько i брат були простоволосi, в сорочках... Вони ступали по снiгу
босими ногами, i Маринi стало холодно - холодно.
Ось вони зупинилися i вклонилися людям. Натовп вiдповiв на поклон
поклоном.
- Дивiться! Всi дивiться! - загорланив огласник. - Зараз за бунти i
непокору ма стату Речi Посполито© буде посаджено на палю вiдомих бунтарiв,
якi цiдили шляхетську кров, Кизима i сина його Кизименка!
I тiльки тут Марина побачила два високi стовпи, на кiнцях яких були
гострi металевi наконечники...
- Буде посаджено на палi Кизима та сина його Кизименка!.. - не вгавав
огласник. - Буде посаджено на палi...
- Люди! - раптом крикнув батько на все сво могутн горло. - Слухайте
лiпше мене, коваля Кизима, i сина мого коваленка. Коли завинили чим перед
вами - не поминайте лихом!
- Бог простить! - вiдказав натовп.
- Будьте людьми, люди, а не бидлом! - гримiв Кизим. - Ви не худоба! Ви
вiльнi. Бог вас поробив вiльними, а ляхи забрали у вас волю! БорiтесяI Що
ми не змогли, те подужайте ви!
- На Сiч утiкайте люди! - почула Марина братiв голос - Всiх вас ляхи не
скарають. Укра©на велика!..
- Куйте залiзо, поки гаряче! - гукнув батько.
- Щоб iскри сипались! - додав син.
Батько високим i дужим голосом заспiвав:
Розвивайся, сухий дубе,
Завтра мороз буде,
Гей, завтра мороз буде!
Пiсню пiдхопив ковалiв син:
Убирайся, козаченьку,
Завтра похiд буде,
Гей, завтра похiд буде!
I Марина вiдчула, що бiля не© спiвають люди, вся гора Киселiвка спiва
козацьку пiсню:
Я морозу не боюся,
В мороз розiв'юся,
Гей, в мороз розiв'юся.
Я походу не боюся,
Завтра й уберуся.
Спiвала пiсню й Марина, спiвала, вiдчуваючи, як б' ться у не© пiд
серцем дитя. Швидше, швидше з'являйся, сину, на бiлий свiт, i занурту в
тобi гаряча нескорена кров Павлюкiв i Кизимiв!
Козацькому роду та й не буде довiку переводу!..
_КНИГА ТРЕТЯ_
__
_ВИЛIТАЛИ ОРЛИ, ВИЛIТАЛИ СИЗI..._
Ой, то ляхи - вражi сини
Вкра©ну зрубали,
Течуть рiки кривавii
Темними лугами.
Ступай, коню, пiдо мною
Широко ногами,
Iдуть ляхи - вражi сини
В погоню за нами.
Летить орел понад полем
I в повiтрi в' ться,
Ой, там, ой, там славний козак
З поляками б' ться.
Ой, годi вам, вражi ляхи,
Руську кровцю пити,
Не один лях молоденький
Осиротив дiти.
З народно© пiснi
_ПРОЛОГ_
__
...Першим стратили Гордiя Чурая.
Хвилю тому чи двi Гордiй ще задивлявся на весняне варшавське небо,
хитав головою i, як завжди, добродушно дивувався:
- Ото вже не думав, що й у ляхiв небо голубе!..
- Кажуть, що небо всюди однакове, - озвався Павлюк.
- Однакове, та чуже. А на Укра©нi, - Гордiй замрiяно посмiхався i наче
аж молодiв у ту мить, - воно рiднiше. I блакитнiше...
- Правда твоя, брате! Над рiдною землею i небо рiднiше!
Вони стояли на високому помостi, аж рудому вiд засохло© кровi (чи не на
цьому помостi закипiла гаряча кров Iвана Сулими!), в оточеннi ворожо©
юрми, що глухо гудiла й викрикувала злi погрози "укра©нним схизматам". Але
стратенники не звертали на те збiговисько щонайменшо© уваги i тихо
гомонiли мiж собою, i ©хньо© мови навiть барабани не могли заглушити.
Обидва хоч i молодi, але вже срiбновусi (за полонянську зиму вуса iне м
взялися), в бiлих сорочках, схудлi, змарнiлi, катованi й мордованi, з
слiдами численних тортур на тiлi, але спокiйнi, впевненi в сво©й правотi,
знаючи, за яку справу покладуть вони сво© голови... То затихали, то знову
гримiли барабани, а вони розмовляли мiж собою, нiби пiсля довго© розлуки
здибалися два приятелi i гомонять собi про те i се... Один свiтлоокий,
задумливо-печальний, другий чорноокий, з добродушними iскорками в живих
зiницях, котрi нiколи не гасли бодай i в найскрутнiшi хвилини життя... Не
вгавають на майданi барабани...
А вони гомонять мiж собою.
- А в Полтавi яке небо? - пита ться Павлюк.
- О-о-о! - тiльки й вигукнув Чурай. - В Полтавi небо що очi кохано©...
Павлюк глянув на мiсто сво © загибелi. Все у Варшавi було високе, чорне
i гостре: гостроверхi дахи магнатських палацiв з кольоровими вiкнами,
незлiченнi вежi будинкiв, що тiснили один одного у вузьких вогких завулках
Старого Мiста i, не знаходячи мiсця на землi, витягувалися вгору, гострi
шпилi костьолiв, що скидалися на закам'янiлi скелети якихось чудовиськ,
ратуша i Свентоянський собор також намагалися проштрикнути небо гострими
списами сво © верхотури... Глянув на майдан - чорнi капелюхи ченцiв, що
оточили помiст i нiяк не дiждуться кровi схизматiв... Вiдвернувся... Не
хотiлося на них дивитися в останню мить свого життя.
- Нiчого менi так зараз не хочеться, як на свою милу Полтаву глянути, -
зiтхнув Гордiй свiтлою, тихою журбою. - Хоч одним оком. Хоч здалеку... Та
ще якби скупатися у свiтлiй Ворсклi, надiти чисту вишивану сорочку i
посидiти на березi пiд зеленими вербами... Зозулю послухати чи горличку...
Ех, гетьмане, нiколи ти не був у нашiй Полтавi, а дарма! Благословенний
рiдний край! В мене хатина сто©ть над самою Ворсклою i потопа у вишневому
садку. А дружина яка в мене гарна! Горпина... Вона ж мене кожен день
вигляда ... А ще в мене дочка , Марина. Ех, гетьмане, нiколи ти не чув,
як моя дочка спiва ! Куди тим солов'ям!.. Не дiвчина, а диво якесь
золотоголосе!.. Сама й пiснi склада ... Хотiв би я хоч одним оком глянути,
якою виросте моя дочка!..
За мить до страти не знав Гордiй Чурай, що мине небагато часу - i його
дочка стане нацiональною гордiстю Укра©ни, а легендарна слава народно©
пiснетворки понесе ©© iм'я над вiками... Марина Чура©вна, славнозвiсна
пiснярка з Полтави, на вiки вiчнi прославить рiдний край сво©ми
невмирущими пiснями. Через десять лiт по загибелi Чурая i Павлюка
почнеться Велика Визвольна вiйна проти польського панування на Укра©нi, i
пiсня Марини Чурай "За свiт встали козаченьки" стане маршовою пiснею
козацьких вiйськ. Не один десяток пiсень складе i виспiва за сво коротке
життя Марусенька - надзвичайно вродлива, горда й талановита дочка Гордiя
Чурая, i тi пiснi увiйдуть в золотий фонд укра©нсько© культури, i будуть
©х люди вiками спiвати по всiх усюдах.
Та доля дiвчини буде трагiчною.
Виведуть ©© одного ранку, як i батька оце, на дерев'яний помiст, i -
стане бiля дiвчини кат iз сокирою. Тiльки буде це не у Варшавi, а в рiднiй
Полтавi. I буде сказано люду, що Марина Чурай з велико© любовi отру©ла
свого зрадливого коханого - козака Полтавського полку, i полковий суд
засуджу ©© до страти - "з отс ченi м голови я".
I в останню мить примчить у Полтаву гонець з Ки ва i зачитав наказ
гетьмана Укра©ни про помилування, i в тому наказi буде згадувано i його,
Гордiя Чурая, iм'я:
"...наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордiя Чурая,
вiдрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марини Чурай, в пам'ять
геро©чно© загибелi батька i заради чудових пiсень, що вона ©х склада ...
Марину Чурай з-пiд варти звiльнити. Гетьман Укра©ни Богдан Зiновiй
Хмельницький".
Нiчого не знав тодi на варшавському помостi Гордiй Чурай. Прощаючись з
милою Полтавщиною, спiвав вiн останню в сво му життi пiсню:
Ой, Укра©но мила,
Краю пам'ятливий:
Там я любив дiвчину,
Там я був щасливий.
Жив собi в мiстечку,
Круг сво й родини...
Гучно забили барабани, i кат обiрвав Чура ву пiсню.
Гупаючи об помiст, пiдiйшов вiн у червонiй накидцi, в капюшонi з
вузькими прорiзами для очей. За його знаком два помiчники накинули Гордiю
на руки петлi i, тягнучи за мотузки, почали розпинати Чурая над колодою...
- Ей ви! - крикнув ©м Чурай. - Не дуже тягнiть, бо ще й руки менi
повикручу те! - Вiн i за мить до страти не втрачав бадьоростi й гумору i
тих веселих iскринок в добрих очах, з якими жив усе життя. - Постривайте,
вiдьомськi вилупки, бо маю з братом попрощатися!..
Гордiй повiльно згинав у лiктях руки, i помiчники ката, впираючись у
помiст, не змогли розiгнути йому рук i посунулись до нього на туго
натягнених мотузках.
- Прощай, мiй брате гетьмане! - Гордiй уклонився Павлюковi. - Помремо
зараз - вдруге не доведеться... Тiльки й того...
- Будь здоров, брате! - Павлюк встиг його поцiлувати, як загрiмкотiли
барабани, блиснула в повiтрi гострим лезом сокира...
I Павлюк лишився на помостi один.
"Гордiй Чурай зробив усе, що мiг, - думав вiн в останню мить. - Все, що
встигла вiдпустити йому праведна його доля. I я встиг. I вдячний долi, що
вона була чесною до мене, не дала менi розмiняти життя на дрiб'язок. Я
принiс пiдневiльному люду сво © батькiвщини ковток волi. Один лише ковток
волi. Не вiдаю, багато це чи мало, але ковток п'янко© волi я дав. I
викресав у серцях iскру, з яко© колись спалахне велика пожежа, але
роздмуха ©© вже хтось iнший..."
Йому накинули на руки петлi, i перш нiж його розiп'яли над колодою, вiн
встиг побачити Чигирин... I бiлий-бiлий снiг. I себе з Мариною серед того
непорочного снiгу.
"Прости мене, кохана, що не принiс тобi щастя. Але ти завжди зi мною, i
я щасливий, що ти в мене була, i будеш, i тебе навiть сокира ката не
забере в мене..."
Над Свентоянським собором туркотiли голуби, кружляли над майданом, наче
й собi хотiли зблизька подивитися на повстанського гетьмана Укра©ни...
"Що таке, зрештою, смерть? Це просто журавель не поверта ться з
вирiю... Бо навiчно лиша ться в польотi..."
Прощай, Укра©но!
Блиснула сокира, i голуби над майданом злякано злетiли вгору.
Роздiл перший
Стративши гетьмана повстансько© Укра©ни, магнатство на цьому не
заспоко©лось, а по веснi 1638 раку зiбралося у Варшавi на сейм, аби
обкарнати i тi куцi-прекуцi пiльги та "вольностi" укра©нського козацтва,
котрi були скрiпленi так званим Курукiвським трактатом 1625 року.
Iсторiя того договору така. Восени 1625 року Укра©на була охоплена
- Як же таку гидоту тiльки земля наша носить? - з ненавистю мовив
Кизим. - Бiльшого катюги, нiж ти, й серед татар не знайдеш!
Тим часом до хати ввели зв'язаного Кизименка.
- Ось i друга птаха! - вигукнув Кара©мович. - У батька вдався, мiцний,
як чорт. Його обухом по головi стукнули - i нiчого. Витримав, чорт! I де
вона, така дужа чернь, вироста ?
- На рiднiй землi! - вiдказав Кизим i до сина повернувся: - Чи так я
кажу, сину?
- Так, батьку! - вiдповiв Кизименко. - Та лихо, що сво© продають.
Впала сива Кизимова голова на груди.
- Вiд того i тяжко, що сво©... I Павлюка не виручили, i самi в халепу
вскочили.
- Павлюку ваша допомога вже зайва! - скривив рот в посмiшцi Кара©мович.
- Потоцький вже скрутив йому крили.
- Виманили, людолови?
- Авжеж, виманили та й пiддурили. З вами iнакше й не можна. Не виманиш,
не схопиш. Польний гетьман викликав його на переговори до себе... Ну i
скрутили вашому ватагу руки бiлi... Ха-ха!.. Не сьогоднi-завтра до Варшави
вiдвезуть! Гадаю, що вдруге Павлюк не втече. А вас велено до Ки ва везти.
На сходi вже сiрiло.
Кара©мович вийшов надвiр, вдихнув на повнi груди свiже морозяне
повiтря, потягнувся до хрускоту в суглобах i вiдчув себе, як нiколи,
бадьорим.
- Ех, бiс його бери, як хочеться жити! - вихопилося в нього. Солодко,
як солодко жити, бодай i вислужуючись перед паном ляхом. А Кизиму й
Павлюку вже не жити на бiлому свiтi. А вiн живе. Щасливий. Бадьорий. На
повнi груди п' морозяне повiтря. I щастить же! Боже, як йому щастить!
Кого вже не вiдрядив на той свiт, а сам на волi, чини хапа ... На мить аж
страшно стало. А що, коли раптово все це скiнчиться? Одного разу вiн трохи
було не влип. Де там! Вiдкараскався вiд смертi. I знову iншi гинуть, а вiн
- живе! I пан польний гетьман ним задоволений. Ще б пак! За цю осiнь
Кара©мович добряче для гомосцi постарався. Щоправда, в Нетребах трохи
було не спiткнувся, передавши кутi меду з тою триклятою молодицею, та,
слава Богу, все скiнчилося благополучно. гомосць хоч i потовк йому ногами
ребра, i синцiв насадив, шо й досi не щезають, та помилував... Бо цiнить,
бо вiрнiшого, нiж Кара©мович, не знайдеш у всьому ре стрi. I тепер
Кара©мович не просто старшина. Вiн уже старший ре стру його королiвсько©
милостi укра©нських козакiв! Можна вже й кирпу гнути. Старший - це вже
пiвгетьмана. Не сьогоднi-завтра булава опиниться в його руках. А якийсь
рiк тому вiн був звичайнiсiньким собi ре стровцем у Переяславi. Не кожен
здатний так високо стрибнути! Та ще за рiк! Тепер вiн пополю за булавою,
i тодi вся Укра©на опиниться в його руках!
Укра©на!.. Вiчно бунтiвна i вiчно непокiрна Укра©на, коли вже вдасться
тебе назавжди придушити? Скiльки тебе не приборкуй, не заливай кров'ю,
скiльки не страчуй у Варшавi тво©х гетьманiв та отаманiв, а ти все одно
непокiрна, пiднiма ш повстання за повстанням! Невже нема тако© сили,
котра тебе навiчно вгаму ? Ось i Павлюка закували в кайдани, а що
змiнилося? Повстання й далi розгоря ться... Але ж добре, що хоч Павлюка
виманили, трохи легше на душi. Чи вiрив Павлюк золотим обiцянкам
Потоцького, коли йшов на переговори? Не ликом вiн шитий! Очевидно, хотiв
виграти час, допоки повстанцi зберуться з новими силами. Коли його
скрутили i закривавленого вели, вiн тодi запитав Кара©мовича:
- Чому ж не радi панський пiднiжок?
В Кара©мовича тодi прохопилися розпачливi слова (як вiя потiм картав
себе за той мимовiльний вiдчай!):
- Ти гинеш, але Укра©на знову пiднiма ться! Павлюкiв ми ще знищимо, але
нам цього замало!
Кара©мович скреготнув зубами, проклинаючи себе за ту мимовiльну
слабкiсть... А чи ж так вона вже мимовiльна? Остряниця та Гуня, кажуть,
Сiч пiднiмають, Скидан та Биховець на волостях люд гуртують... От i чекай
ново© пожежi!.. Що з того, що Павлюка захопили? Ну, вивели його козакiв з
Боровицi в поле, зачитали ©м умови капiтуляцi©: неухильно виконувати всi
накази коронного гетьмана i бiльше нiколи не бунтувати. Вони нiби й
погодилися, але якими вовкуватими очима дивилися на нього, Iляша
Кара©мовича, коди Адам Кисiль зачитав ©м унiверсал про те, що вiн, Iляш
Кара©мович, признача ться старшим, ре стру! М'якими умовами капiтуляцi©
Потоцький хотiв задобрити ре стровцiв, на свiй бiк перетягнути. Але що з
того? Вони ладнi були його живцем ковтнути. Бидло! Чернь! Раби! Спробуй ©х
тримати в покорi, тiльки загавишся - виберуть собi нового Павлюка!..
...Заскрипiли полозками сани.
- Ей, сюди! - крикнув Кара©мович, вибiгаючи на вулицю. - Сюди
повертайте, тут пташечки сидять!..
По хвилi гусари вивели з хати Кизима з сином, обох закутих в кайдани.
Кизим спирався на синове плече. Порiвнявшись з Кара©мовичем, Кизименко
спинився.
- Рано радi ш, запроданцю! - Коваленко вигнувся i блискавично вдарив
Кара©мовича ногою в живiт... Свiт у того померк, коли падав у снiг.
- Чортiв коваль, бика з нiг звалить! - мовив гусар. - Ей, обережно з
ним, бо вiн нам усiм дух повипуска !..
Роздiл двадцять четвертий
Хтось пошкрябав по склi i, певно, вже не мав бiльше сили, щоб
постукати.
- Хто? - притислася Христя лобом до шибки.
- Я... - почулося ледь чутне, i безсилi, закляклi пальцi впали...
- Хто "я"? - вигукнула Христя i крiзь прохукане вiд морозу кружальце у
вiкнi побачила зiгнуту жiночу постать, облiплену снiгом. - Хто, Господи?
- Ма-арина...
- Ой Божечку ж мiй!.. - Христя метнулася в сiни, загримiла засувом. -
Ти наче з неба впала... Та заходь, бо закоцюбнеш.
Марина наче прикипiла морозом до стiни, не годна зробити бодай кроку.
Христя обхопила ©©, вiдчуваючи пiд руками замерзлий, наче луб'яний одяг,
втягнула в хату.
- Ой, та ти ж зовсiм задубiла, ненько моя рiдненька! - Христя заледве
постягувала з Марини одiж, що торохтiла вiд морозу, як висохла шкура. - Та
звiдки ж ти хоч взялася, небого, в таку скажену холоднечу?
- З Боровицi, - Марина ледь прошепотiла бiлими губами. - Схопили пани
ворiженьки його...
- Кого це, небого?
- Павлюка... Вiн погодився на переговори, аби виграти час, а ляхи й
полонили його... Пiдло схопили...
- Знайшла кого звинувачувати в пiдлостi! - похитала Христя головою. -
Та ляхи без пiдлоти й кроку не ступлять!.. Воруши хоч руками, бо без рук
зостанешся. I як ти дiсталася в таку холоднечу? Замерзла б десь, або вовки
загризли б... Невже ж ото аж iз само© Боровицi йшла?
- З Боровицi, тiточко, сама не знаю, як допленталась...
- А батько ж де, брат?
- Не знаю... Нiчого не вiдаю. - Марина притулилася спиною до стiни, над
силу говорила. - Десь iз ляхами б'ються, коли живi... Повсюди ляхи велике
свавiлля чинять, села випалюють, людей поголовне мордують. Наче не
Укра©ною я пройшла, а пеклом.
- Уже й до Ки ва погромища докотилися, - зiтхала тiтка. - Що воно буде
тепер? Де ж воля наша i правда?
- Кривда правду побила.
- I завжди так, вiдколи свiт сто©ть. - Тiтка Христя сидiла, журно руки
опустивши. - Що нас завтра чека ?
Марина застогнала...
- Господи, та ти гориш уся, - кинулась до не© тiтка.
- Нема в мене бiльше рiднi, крiм вас, тiточко.
- Живи, небого, в мене, мiсця нам вистачить. - Христя пiдвела Марину до
лiжка. - Лягай, моя дитино, виспишся, воно й пройде. Це добре, що ти до
мене прийшла. Я сама душею, удвох нам буде зручнiше жити... Лягай, лягай,
дочко.
- Тiточко! - жахно схопилася Марина. - Вовки он за вiкном... Чу те, як
виють?
- Та то ж вiтер гуде-завива , схаменися! - Тiтка вкрила Марину ковдрою,
а зверху ще й сiрячину накинула - Зiгрiйся, бо тремтиш уся. То в холод
тебе кида , то в жар.
Марина вiдкинулась на подушку, жовта, худа, з глибоко запалими очима, i
злякано прислухалася до завивання вiтру за вiкном. А згодом поринула у
небуття, закрутилася в снiговiй круговертi, пiрнула в задушливу хвищу...
То провалювалася в бiлий морок, то виринала на мить, спрагло облизуючи
спеченi губи. Христя змочувала ©й губи, напувала вiдварами з трав, i
Марина на якусь хвилю заспокоювалась... То раптом щось квапно-квапно
Павлюку торохтiла... Все благала його не йти на переговори до ляхiв.
Павлюк дивився на не© свiтлими очима, в яких билася туга i бiль, i
сумно-журно намугикував:
Зажурився соколонько,
Бiдна моя голiвонько,
Що я рано з вирiю вийшов -
Нiде сiсти, гнiзда звити,
Малих дiток розплодити...
- Тiточко, тiточко, затримайте його!.. - схопилася Марина. - Не
пускайте його до ляхiв!.. Скажiть, що я тут... Марина...
- Господь з тобою!.. Кого?..
- Павлюка!.. Вiн щойно був тут. Я чула... вiн спiвав...
I падала на гарячу подушку, провалювалася в чорну прiрву. Коли
приходила в себе, розповiдала:
- Потоцький не мiг взяти Боровицю i прислав до Павлюка во воду Кисiля,
щоб розпочати переговори. Павлюк i погодився. Я прохала його не йти,
заклинала - не послухався. Хотiв виграти час, вiйсько сво вiд загибелi
врятувати... I пiшов...
- I ляхи його схопили?
- Спершу нi... Бо козаки лишалися в Боровицi, а ©х звiдти нелегко було
викурити. От Потоцький i каже Павлюку: хай козаки припинять опiр, вийдуть
з мiста i приймуть клятву на вiрнiсть Посполитiй. А за це ©м i гетьману
буде збережено життя i свободу. Павлюк повернувся в Боровицю з козаками
радитись. Так i так, каже ©м. Не злиня мо, коли умови Потоцького приймемо.
Ляхи повiрять нам i повернуться в Бар. А тим часом Остряниця запорожцiв
приведе, за зиму зберемо великi сили i по веснi розпочнемо наступ.
Не доказавши, Марина поринала в небуття i бачила там Павлюка.
- Ти живий, Павлусю?! - кидалась йому навстрiч.
- Як бачиш, - вiн сумно усмiхався й легенько обнiмав ©© за плечi - Хоч
ляхи й зубами скреготiли, i "пся крев" горлали, а зачепити не посмiли.
Бояться, що потiм козаки з мiста не вийдуть. Поки що мене вiдпустили.
- Ти погодився припинити опiр?
- Погодився, бо iншого викруту нема , - Павлюк розвiв руками. -
Боротися до загибелi ми завжди встигнемо. Лiпше буде зберегти нашi сили.
Аби врятувати повстання, я згодився. Лише вдаю, що скорився. Коли пiдпишу
договiр, Потоцький пiде з Укра©ни, а ми спiшно будемо готувати новi сили.
- Востанн поцiлував ©©. - Бережи себе, Маринко!
- Ти куди? - зойкнула Марина.
- За умовами договору я змушений буду вивести козакiв у поле, де вони
дадуть клятву Потоцькому.
Вiн пiшов i бiльше не повернувся.
Кiлька днiв Марина ховалася на горищi. Не за себе боялася, за дитя пiд
серцем. З горища бачила, як вишикували козакiв пiд мiстом, як польськi
комiсари зачитували ©м умови капiтуляцi©, а потiм козаки пiшли... А Павлюк
не повертався. Його, Гордiя Чурая та ще кiлькох старшин Потоцький велiв
схопити, в кайдани закувати i вiдвезти до Варшави. Так цiною свого життя
зберiг Павлюк сво©х козакiв, а з ними i повстання. В Боровицi вже
хазяйнували прибiчники Кара©мовича. Марина вночi вислизнула з мiстечка.
Коли опинилася в полi - охопив вiдчай. Куди йти, куди подiтися?.. Не
вiдала, де батько i брат, лише згадала, що в Ки вi мешкала тiтка Христя...
I подалася в дорогу. Пробиралася глухими путiвцями, замерзала в степах, не
раз лише чудом вiд голодних вовкiв рятувалася...
- Ой, тiточко, я таке бачила, таке бачила... - стискувала руками
голову, стогнала. - Доберуся до села, а воно дощенту спалене... Однi
комини та бовдури стирчать. А люди... Боже мiй, люди на деревах
гойдаються...
- Страшнi часи надходять, - хрестилася тiтка - Ляхи що хочуть, те й
чинять над безневинним людом. Кажуть, Потоцький в Нiжинi всi вулицi кров'ю
залив. На шляхах, що ведуть до Нiжина, шибеницi поставив i повстанцiв
вiшав. А це ходять чутки, що до нас цей катюга йде.
Три днi Марина лежала без пам'ятi, ледве виходила ©© тiтка Христя.
Звелась через тиждень, вiд вiтру хиталася, на ногах не трималася. Тiтка
згребла у вузол ще дiвоче сво вбрання i гайнула на ярмарок, аби якого
харчу вимiняти. Марина сидiла бiля вiкна, наче закам'янiла. Тiтка довго не
поверталася, десь по обiдi Марина вийшла надвiр. Рухалась, наче увi снi.
Було тихо й тепло, мороз пересiвся, вiтер вгамувався. Вдихнувши свiжого
повiтря, Марина ледь не впала, сперлася на тин.
Бум!.. Бум!.. Бум!.. - почулося зненацька, й Марина злякано розплющила
очi. На вулицi гуркотiв барабан, i люди поспiшно збiгалися на його звуки.
Марина й собi попростувала. Гурт оточив огласника, котрий щось кричав,
розмахуючи руками. Марина пiдiйшла ближче, напружила слух.
- Ей ви, мiщани! - горлав рудий здоровило. - Пiд загрозою кари йдiть
усi на гору Киселiвку!
"Чого це я туди йтиму?" - подумала Марина.
- Йдiть на гору Киселiвку! - не вгавав огласник. - Йдiть на гору
Киселiвку! Таке довелiння гомосцi польного гетьмана Потоцького. На горi
Киселiвцi будуть карати вiдомих бунтарiв, прибiчникiв самозваного гетьмана
Павлюка, коваля Кизима i сина його... Йдiть на гору Киселiвку!"
"Кизима i сина його", - повторила подумки Марина i вiдчула, як у не©
пiдкошуються ноги, а перед очима запурхали чорнi метелики... Хтось ©©
пiдхопив пiд руки, хтось тер скронi снiгом, доки вона не отямилася. А у
вухах все ще лунало: "Кизима i сина його!"
Край вулицi стояв слiпий лiрник з порожньою торбою через плече, за яку
тримався посинiлий вiд холоду i голоду хлопчик-поводир. Лiрник дивився
невидючими очима поперед себе, повiльно крутив ручку лiри i пiд тужливi
звуки тремтливим старечим голосом спiвав:
Та на бiду, на горе козак уродився:
В чистiм полi край дороги
ляшкам знадобився.
У недiленьку вранцi тая славонька
стала:
Взяли ляшки сiромаху, забили в кайдани.
Ой, на руки кайдани,
на ноги скрипицi,
Та й вкинули сiромаху
у темну темницю...
- Люди добрi, - прошепотiла Марина, - покажiть менi, де та проклята
Киселiвка?..
Голос слiпого лiрника забринiв раптом з негаданою силою:
Та при©жджа жовнiр,
став його питати:
"Чи в тебе, козаченьку,
отець, рiдна мати?"
"Ой, в мене родина -
вся Укра©на!.."
Як дiсталася до Киселiвки, Марина не пам'ята . Туди йшло багато киян, i
з кожною вулицею ©х бiльшало i бiльшало. Десь грiмкотiли барабани, кричали
огласники, носилися на конях гусари в чорних обладунках, а люд все плив i
плив, сумний, зажурений... Натовп нiс Марину, вона майже не вiдчувала
землi пiд ногами, а в ©© вухах все лунало й лунало: "Кизима i сина
його..." I вона все ще не могла повiрити, що то батько ©© i брат... Пливла
в натовпi, а бачила рiдне мiсто Черкаси... Свiй двiр, де ще дiвчинкою
зростала. Гула кузня, гоготiв вогонь у горнi... Бачила, як батько вихоплю
з горна малинове залiзо, кладе його на ковадло... Дзень-бом, дзень-бом...
Iскри так i шугають навсiбiч, наче зграйки золотих метеликiв пурхають...
Дзень-бом, дзень-бом...
- Спiши, сину, кувати залiзо, покiль воно гаряче! ~ повторю батько
сво улюблене прислiв'я. Вони обо , i батько, i син, як двi краплi води
схожi, закiптявленi сажею, червонi вiд горна, дужi, напрочуд веселi,
тiльки поблискують бiлими зубами... Дзень-бом, дзень-бом... З раннього
рана й до темна дзвенить кузня, шугають iскри з-пiд молотiв, i Маринi
зда ться, що вони розлiтаються по всьому свiту, несучи людям добро й
тепло... Ледве, бувало, - нi свiт нi зоря, - загомонить кузня, а люди вже
кажуть:
- Пора й нам за дiло братися, в Кизимiв кузня спiва .
Марина пливе й пливе у юрмi, i зда ться, кiнця-краю нема тiй
моторошнiй дорозi. То там, то тут зринають уривчастi розмови:
- Кого каратимуть?
- Кажуть, що Кизима з сином.
- Чули, в Лубнах повстання?
- Тепер всюди за коси беруться...
- То це той Кизим, що ковалював у Черкасах?
- Авжеж! Лiпшого коваля, нiж вiн, годi й шукати. Золотi в нього руки.
Хотiв щастя викувати, а смерть собi здобув...
...Дзень-бом, дзень-бом... Вiдколи себе Марина пам'ята , вiдтодi й
спiвала у ©хньому дворi кузня. I скiльки там перековано залiза на плуги й
чересла, ножi й шаблi, на борони й колеса!.. А якось батько викував квiтку
iз залiза. Що то була за краса!.. Кожен листочок - як живий. Дихнеш -
затремтить...
- А чого вона чорна? - запитала Марина.
- Бо праця наша чорна i хлiб наш чорний, - вiдповiв батько.
...Натовп нiби наразився на невидиму стiну.
Марина стукнулася у чиюсь спину i теж спинилася. Невже прийшли? Куди?
Чого? Нараз пригадалося : "Кизима i сина його..." Марина зiп'ялася
навшпиньки i побачила море голiв. "Кизима i сина його..."
- Люди добрi, пропустiть мене... - ледь чутно шепоче Марина, а куди
вона порива ться, i сама не зна .
Натовп хвилю ться, гуде... I зненацька пода ться вперед, пiдхоплю
Марину, несе... I Марина зрештою бачить згiр'я. Чи гору. Вона бiла вiд
снiгу.
Маринi зда ться, що гора посивiла з горя...
На горi пiвколом стоять гусари, i ©хнi чорнi обладунки рiзко
видiляються на бiлому снiгу.
- Ведуть!.. Ведуть!.. - почувся крик.
Натовп колихнувся i завмер.
Марина подалася вперед i побачила батька i брата. Батько тягнув
поранену ногу, спираючись на синове плече.
"Посивiв татусь", - подумала Марина.
Батько i брат були простоволосi, в сорочках... Вони ступали по снiгу
босими ногами, i Маринi стало холодно - холодно.
Ось вони зупинилися i вклонилися людям. Натовп вiдповiв на поклон
поклоном.
- Дивiться! Всi дивiться! - загорланив огласник. - Зараз за бунти i
непокору ма стату Речi Посполито© буде посаджено на палю вiдомих бунтарiв,
якi цiдили шляхетську кров, Кизима i сина його Кизименка!
I тiльки тут Марина побачила два високi стовпи, на кiнцях яких були
гострi металевi наконечники...
- Буде посаджено на палi Кизима та сина його Кизименка!.. - не вгавав
огласник. - Буде посаджено на палi...
- Люди! - раптом крикнув батько на все сво могутн горло. - Слухайте
лiпше мене, коваля Кизима, i сина мого коваленка. Коли завинили чим перед
вами - не поминайте лихом!
- Бог простить! - вiдказав натовп.
- Будьте людьми, люди, а не бидлом! - гримiв Кизим. - Ви не худоба! Ви
вiльнi. Бог вас поробив вiльними, а ляхи забрали у вас волю! БорiтесяI Що
ми не змогли, те подужайте ви!
- На Сiч утiкайте люди! - почула Марина братiв голос - Всiх вас ляхи не
скарають. Укра©на велика!..
- Куйте залiзо, поки гаряче! - гукнув батько.
- Щоб iскри сипались! - додав син.
Батько високим i дужим голосом заспiвав:
Розвивайся, сухий дубе,
Завтра мороз буде,
Гей, завтра мороз буде!
Пiсню пiдхопив ковалiв син:
Убирайся, козаченьку,
Завтра похiд буде,
Гей, завтра похiд буде!
I Марина вiдчула, що бiля не© спiвають люди, вся гора Киселiвка спiва
козацьку пiсню:
Я морозу не боюся,
В мороз розiв'юся,
Гей, в мороз розiв'юся.
Я походу не боюся,
Завтра й уберуся.
Спiвала пiсню й Марина, спiвала, вiдчуваючи, як б' ться у не© пiд
серцем дитя. Швидше, швидше з'являйся, сину, на бiлий свiт, i занурту в
тобi гаряча нескорена кров Павлюкiв i Кизимiв!
Козацькому роду та й не буде довiку переводу!..
_КНИГА ТРЕТЯ_
__
_ВИЛIТАЛИ ОРЛИ, ВИЛIТАЛИ СИЗI..._
Ой, то ляхи - вражi сини
Вкра©ну зрубали,
Течуть рiки кривавii
Темними лугами.
Ступай, коню, пiдо мною
Широко ногами,
Iдуть ляхи - вражi сини
В погоню за нами.
Летить орел понад полем
I в повiтрi в' ться,
Ой, там, ой, там славний козак
З поляками б' ться.
Ой, годi вам, вражi ляхи,
Руську кровцю пити,
Не один лях молоденький
Осиротив дiти.
З народно© пiснi
_ПРОЛОГ_
__
...Першим стратили Гордiя Чурая.
Хвилю тому чи двi Гордiй ще задивлявся на весняне варшавське небо,
хитав головою i, як завжди, добродушно дивувався:
- Ото вже не думав, що й у ляхiв небо голубе!..
- Кажуть, що небо всюди однакове, - озвався Павлюк.
- Однакове, та чуже. А на Укра©нi, - Гордiй замрiяно посмiхався i наче
аж молодiв у ту мить, - воно рiднiше. I блакитнiше...
- Правда твоя, брате! Над рiдною землею i небо рiднiше!
Вони стояли на високому помостi, аж рудому вiд засохло© кровi (чи не на
цьому помостi закипiла гаряча кров Iвана Сулими!), в оточеннi ворожо©
юрми, що глухо гудiла й викрикувала злi погрози "укра©нним схизматам". Але
стратенники не звертали на те збiговисько щонайменшо© уваги i тихо
гомонiли мiж собою, i ©хньо© мови навiть барабани не могли заглушити.
Обидва хоч i молодi, але вже срiбновусi (за полонянську зиму вуса iне м
взялися), в бiлих сорочках, схудлi, змарнiлi, катованi й мордованi, з
слiдами численних тортур на тiлi, але спокiйнi, впевненi в сво©й правотi,
знаючи, за яку справу покладуть вони сво© голови... То затихали, то знову
гримiли барабани, а вони розмовляли мiж собою, нiби пiсля довго© розлуки
здибалися два приятелi i гомонять собi про те i се... Один свiтлоокий,
задумливо-печальний, другий чорноокий, з добродушними iскорками в живих
зiницях, котрi нiколи не гасли бодай i в найскрутнiшi хвилини життя... Не
вгавають на майданi барабани...
А вони гомонять мiж собою.
- А в Полтавi яке небо? - пита ться Павлюк.
- О-о-о! - тiльки й вигукнув Чурай. - В Полтавi небо що очi кохано©...
Павлюк глянув на мiсто сво © загибелi. Все у Варшавi було високе, чорне
i гостре: гостроверхi дахи магнатських палацiв з кольоровими вiкнами,
незлiченнi вежi будинкiв, що тiснили один одного у вузьких вогких завулках
Старого Мiста i, не знаходячи мiсця на землi, витягувалися вгору, гострi
шпилi костьолiв, що скидалися на закам'янiлi скелети якихось чудовиськ,
ратуша i Свентоянський собор також намагалися проштрикнути небо гострими
списами сво © верхотури... Глянув на майдан - чорнi капелюхи ченцiв, що
оточили помiст i нiяк не дiждуться кровi схизматiв... Вiдвернувся... Не
хотiлося на них дивитися в останню мить свого життя.
- Нiчого менi так зараз не хочеться, як на свою милу Полтаву глянути, -
зiтхнув Гордiй свiтлою, тихою журбою. - Хоч одним оком. Хоч здалеку... Та
ще якби скупатися у свiтлiй Ворсклi, надiти чисту вишивану сорочку i
посидiти на березi пiд зеленими вербами... Зозулю послухати чи горличку...
Ех, гетьмане, нiколи ти не був у нашiй Полтавi, а дарма! Благословенний
рiдний край! В мене хатина сто©ть над самою Ворсклою i потопа у вишневому
садку. А дружина яка в мене гарна! Горпина... Вона ж мене кожен день
вигляда ... А ще в мене дочка , Марина. Ех, гетьмане, нiколи ти не чув,
як моя дочка спiва ! Куди тим солов'ям!.. Не дiвчина, а диво якесь
золотоголосе!.. Сама й пiснi склада ... Хотiв би я хоч одним оком глянути,
якою виросте моя дочка!..
За мить до страти не знав Гордiй Чурай, що мине небагато часу - i його
дочка стане нацiональною гордiстю Укра©ни, а легендарна слава народно©
пiснетворки понесе ©© iм'я над вiками... Марина Чура©вна, славнозвiсна
пiснярка з Полтави, на вiки вiчнi прославить рiдний край сво©ми
невмирущими пiснями. Через десять лiт по загибелi Чурая i Павлюка
почнеться Велика Визвольна вiйна проти польського панування на Укра©нi, i
пiсня Марини Чурай "За свiт встали козаченьки" стане маршовою пiснею
козацьких вiйськ. Не один десяток пiсень складе i виспiва за сво коротке
життя Марусенька - надзвичайно вродлива, горда й талановита дочка Гордiя
Чурая, i тi пiснi увiйдуть в золотий фонд укра©нсько© культури, i будуть
©х люди вiками спiвати по всiх усюдах.
Та доля дiвчини буде трагiчною.
Виведуть ©© одного ранку, як i батька оце, на дерев'яний помiст, i -
стане бiля дiвчини кат iз сокирою. Тiльки буде це не у Варшавi, а в рiднiй
Полтавi. I буде сказано люду, що Марина Чурай з велико© любовi отру©ла
свого зрадливого коханого - козака Полтавського полку, i полковий суд
засуджу ©© до страти - "з отс ченi м голови я".
I в останню мить примчить у Полтаву гонець з Ки ва i зачитав наказ
гетьмана Укра©ни про помилування, i в тому наказi буде згадувано i його,
Гордiя Чурая, iм'я:
"...наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордiя Чурая,
вiдрубану ворогами нашими, за голову його дочки Марини Чурай, в пам'ять
геро©чно© загибелi батька i заради чудових пiсень, що вона ©х склада ...
Марину Чурай з-пiд варти звiльнити. Гетьман Укра©ни Богдан Зiновiй
Хмельницький".
Нiчого не знав тодi на варшавському помостi Гордiй Чурай. Прощаючись з
милою Полтавщиною, спiвав вiн останню в сво му життi пiсню:
Ой, Укра©но мила,
Краю пам'ятливий:
Там я любив дiвчину,
Там я був щасливий.
Жив собi в мiстечку,
Круг сво й родини...
Гучно забили барабани, i кат обiрвав Чура ву пiсню.
Гупаючи об помiст, пiдiйшов вiн у червонiй накидцi, в капюшонi з
вузькими прорiзами для очей. За його знаком два помiчники накинули Гордiю
на руки петлi i, тягнучи за мотузки, почали розпинати Чурая над колодою...
- Ей ви! - крикнув ©м Чурай. - Не дуже тягнiть, бо ще й руки менi
повикручу те! - Вiн i за мить до страти не втрачав бадьоростi й гумору i
тих веселих iскринок в добрих очах, з якими жив усе життя. - Постривайте,
вiдьомськi вилупки, бо маю з братом попрощатися!..
Гордiй повiльно згинав у лiктях руки, i помiчники ката, впираючись у
помiст, не змогли розiгнути йому рук i посунулись до нього на туго
натягнених мотузках.
- Прощай, мiй брате гетьмане! - Гордiй уклонився Павлюковi. - Помремо
зараз - вдруге не доведеться... Тiльки й того...
- Будь здоров, брате! - Павлюк встиг його поцiлувати, як загрiмкотiли
барабани, блиснула в повiтрi гострим лезом сокира...
I Павлюк лишився на помостi один.
"Гордiй Чурай зробив усе, що мiг, - думав вiн в останню мить. - Все, що
встигла вiдпустити йому праведна його доля. I я встиг. I вдячний долi, що
вона була чесною до мене, не дала менi розмiняти життя на дрiб'язок. Я
принiс пiдневiльному люду сво © батькiвщини ковток волi. Один лише ковток
волi. Не вiдаю, багато це чи мало, але ковток п'янко© волi я дав. I
викресав у серцях iскру, з яко© колись спалахне велика пожежа, але
роздмуха ©© вже хтось iнший..."
Йому накинули на руки петлi, i перш нiж його розiп'яли над колодою, вiн
встиг побачити Чигирин... I бiлий-бiлий снiг. I себе з Мариною серед того
непорочного снiгу.
"Прости мене, кохана, що не принiс тобi щастя. Але ти завжди зi мною, i
я щасливий, що ти в мене була, i будеш, i тебе навiть сокира ката не
забере в мене..."
Над Свентоянським собором туркотiли голуби, кружляли над майданом, наче
й собi хотiли зблизька подивитися на повстанського гетьмана Укра©ни...
"Що таке, зрештою, смерть? Це просто журавель не поверта ться з
вирiю... Бо навiчно лиша ться в польотi..."
Прощай, Укра©но!
Блиснула сокира, i голуби над майданом злякано злетiли вгору.
Роздiл перший
Стративши гетьмана повстансько© Укра©ни, магнатство на цьому не
заспоко©лось, а по веснi 1638 раку зiбралося у Варшавi на сейм, аби
обкарнати i тi куцi-прекуцi пiльги та "вольностi" укра©нського козацтва,
котрi були скрiпленi так званим Курукiвським трактатом 1625 року.
Iсторiя того договору така. Восени 1625 року Укра©на була охоплена