Чемерис В.. Фортеця на Борисфенi

батогами... Пан Лувчицький опам'ятався, коли Фастiв лишився далеко
позаду...

Вислухавши пана стражника, переляканий Потоцький спiшно вiдрядив
делегацiю у Фастiв у складi ротмiстра рейтарсько© хоругви пана Мочарського
i ротмiстра Ко-моровського з суворим велiнням будь-що проникнути в коло i
пiд загрозою кари вгамувати конфедератiв.
- Зберiть всю свою мужнiсть! - напучував польний гетьман сво©х
посланцiв. - Пам'ятайте, що конфедерати - це бунтiвники, а за вами сто©ть
ма стат, його милiсть король i вiрнi сини Корони!
П'ятого грудня посли польного гетьмана вже пiд'©жджали до околицi
Фастова, де ©х перестрiв дозор.
- Ми посли його милостi польного гетьмана! - доповiв ротмiстр
Мочарський. - Негайно пропускайте нас, пане поручнику!
- Iменем короля! - вигукнув пан Коморовський.
- А в нас тут, панове, своя влада, - ошкiрився поручник-конфедерат. - I
пан польний гетьман нам пхi!
Поручник навiть сплюнув.
Ротмiстр Коморовський схопився було за рукiв'я шаблi, та пан Мочарський
його спинив i благальне звернувся до поручника:
- Коли так, пане поручнику, то негайно сповiстiть свою владу, що до не©
прибули посли польного гетьмана!
Поручник неохоче буркнув жовнiру:
- Метнись i повiдом коло про послiв.
Мабуть, з годину просидiли гетьманськi посли в санях на околицi мiста.
Поручник позирав на них з неприхованим глузом.
- Це вже занадто! - шипiв Коморовський. - Що вони собi думають? Гадаю,
не павлюкiвцiв треба усмиряти, а сво власне вiйсько!
- Тут ©хня сила i влада! - буркнув Мочарський. - Прошу пана не робити
дурниць, а терпеливо чекати. Конфедерати зараз злi, як зимовi вовки!
Ще з годину чекали мовчки, а далi мороз вигнав послiв iз саней, i вони,
ляскаючи об поли руками, забiгали сюди-туди.
- Ось так би й давно! - зареготав поручник. - Стривайте, панове, ви ще
не так у нас побiга те!
Згодом при©хав жовнiр i сказав, що рада впуска у мiсто послiв, але в
коло панам вхiд забороня ться.
- Що це ще за новина? - бурчав Коморовський. - Я скоро лусну вiд
злостi!..
- Раджу пановi не розсипатися передчасно, допоки його не луснули в три
шия з Фастова! - не без шпильки порадив Мочарський.
В коло ©х i справдi не пустили. Коморовський бiгав навколо саней, а
Мочарський носився з однi © хати в iншу, благав i зрештою таки впросився.
Рада допустила в коло лише одного посла. Хата була битком набита
делегатами. Крик i гамiр не вщухали й на мить. Пана посла вiдiпхнули в
куток, де вiн i застиг покiрно.
- Ми мусимо згуртуватися i не уступити королю жодного пункту наших
вимог! - розмахуючи руками, галасував один з делегатiв. - Договору про
подальшу службу нема . I нiяко© подальшо© служби не буде! Ми не дурнi, щоб
у такий скажений мороз виступати проти козакiв. Ми замерзнемо в полях.
Гетьман не ма права примусити нас iти в похiд! Згiдно з сеймовою
конституцi ю, ми вербувалися лише до першого грудня. Ми не будемо воювати
без грошей. Ми жебраки! Хай живе конфедерацiя!
- Правильно! Н х жи ! - закричали делегати. - Нiчого нам було пертися
сюди! В цьому кра© люди злi!
- Неврожай! - чулися окремi вигуки. - Чернь дубове листя вже ©сть та
висiвки. Ми також будемо голодувати!
- Кажуть, у Павлюка дуже велике вiйсько!
- З козаками воювати - не те що з черню!
- Якщо i згодимося в похiд, то лише по веснi!
Пан Мочарський трохи оговтався i закричав з кутка:
- Я, особистий посланець його милостi польного гетьмана, хочу сказати
вам...
- Заткнiть йому рота! - залунали вигуки. - Досить нам обiцянок!
Та все ж бiльшiсть ухвалила надати послу слово.
- Панове! - сказав Мочарський, сам себе пiдбадьорюючи. - Ще нiколи
коронне лицарство не було таким безвiдповiдальним, щоб лишити службу в час
наступу i бiльше думати про жалування, нiж про безсмертну славу!
- Котись ти з сво ю славою подалi вiд Фастова! - пролунав насмiшкуватий
вигук. - Ми вже наслухалися й кращих слiв!
- Сеймова конституцiя затвердила договiр до першого грудня!
- Панове во©нство! - з свого кутка намагався перекричати Мочарський
делегатiв. - Лише надзвичайна обставина, коли самозванець Павлюк погрожу
вiдiрвати вiд Корони Укра©ну, змушу пана польного гетьмана йти проти
сеймово© конституцi© i тримати вас ще на службi. Як тiльки ми розiб' мо
повстанцiв, так i повернемось додому!
- Вiн збира ться розбивати козакiв? Ха-ха! - реготали делегати. - Пан
посол дуже прудкий!
- Хай гетьман лiпше везе жалування!
- Ви одержите платню! - зриваючи голос, вигукнув Мочарський. - Не
забувайте про ту честь, яку ви здобудете тут, на полi бою!
Останнi слова були сприйнятi як насмiшка, i пана посла безцеремонно
витягли з хати... Лише в надвечiр'я послам повiдомили, що рада
конфедератiв нi до чого не домовилась, а ухвалила провести дев'ятого
грудня друге коло в Рокитному.
З тим посли i повернулися в Бiлу Церкву.

Вислухавши послiв, Потоцький i зовсiм занепав духом. Вселяло надiю лише
те, що конфедерати не дiйшли згоди. Можливо, й у Рокитному вони не дiйдуть
згоди, пересваряться мiж собою, i ©х тодi буде легше приборкати. Але
злiсть не минала. Допiкала холоднеча. Хоч палац опалювали з ранку й до
глибоко© ночi, тепло не трималося, польний гетьман мерз i злився ще
бiльше. Сидiв у покоях надутий як сич, нiкого не хотiв бачити i слухати.
Ось тобi й великий полководець!.. Прийшов усмиряти бунтiвникiв, а власне
вiйсько саме збунтувалося. Пся крев! А тут ще й подагра допiкала щодень
дужче й дужче, трiщали суглоби, бiль проганяв сон, i Потоцький до ранку
скреготiв зубами. Злiсть на подагру (знайшла час i мiсце!), конфедератiв
(теж вибрали час!), козакiв Павлюка (не могли вони хоч по веснi пiдняти
повстання!), на власну долю, що закинула його в цi заснiженi холоднi
простори, не давала йому спокою. Вже почав було думати, чи не час зараз,
коли жовнiрський бунт не зайшов далеко, прохати в короля вiдставки, аби
сво часно вмити руки. I хай тодi iншi розхльобують цю кашу, а з нього
досить!..
Можливо, польний гетьман так би i вчинив, та несподiвано з Бара
надiйшла пошта. Коронний гетьман писав, що король продовжив подальшу
службу жовнiрiв, починаючи з першого грудня, i велiв скласти списки
хоругов. Платня жовнiрам за одну чверть привезена в Бар, i незабаром вона
буде в Бiлiй Церквi. Потоцький мусить скласти списки найзапеклiших
конфедератiв (але це треба зробити в глибокiй та мницi), котрi пiсля
повернення з походу будуть, як i годиться, покаранi у Варшавi!
Польний гетьман пiсля листа трохи ожив i навiть заходився щось веселе
намугикувати пiд нiс. Та особливо повеселiв, коли в Бiлу Церкву прийшли з
сво©ми загонами: пан секретар його королiвсько© милостi Адам Казановський,
пан брацлавський во вода i заступник коронного гетьмана Адам Кисiль, а
також во вода подiльський з надвiрною гвардi ю. Сили ©хнi були не такi вже
й значнi, але в разi потреби ©х вистачить, аби приборкати конфедератiв.
Тому дев'ятого грудня польний гетьман зiбрався особисто в Рокитне на друге
коло конфедератiв.

У Рокитному, куди польний гетьман прибув на свiтаннi, на нього та його
почет нiхто не звернув нiяко© уваги. Гетьман хмуро розглядав кривi тiснi
вулички, занесенi снiгом хатки. Жовнiри, побачивши гетьманську карету,
вiдвертали сизi вiд холоду носи.
"Пся крев!.. До чого тiльки добунтувалися! - подумки лютував Потоцький.
- Писки вiдвертають од головного командувача! Була б у мене сила, я навчив
би вас, як поважати польного гетьмана!"
В центрi Рокитного, на вуличках, майданi - всюди юрмами ходили або
топталися на мiсцi жовнiри, галасували, розмахували руками, а iнодi
доходило навiть до стусанiв... Тепер уже Потоцький вернув нiс вiд свого
вiйська. Конфедерати утворили коло на майданi бiля церкви, де зiбралися
депутати вiд усiх хоругов, полкiв та окремих загонiв. Коли гетьманська
карета спинилася, депутати вмовкли i повернулися до карети. Крекчучи
(доймала до кiсток клята подагра!), польний гетьман вилiз з карети i разом
iз сво©м численним почтом ступив у коло, де до чорно© землi був витоптаний
снiг. Депутати мовчали, хмуро позиркуючи на гетьмана. Потоцький вiдчув
мовчазну ворожнечу й вирiшив почати першим:
- Я проганяю вiд себе думку, панове, щоб це зборище могло зiбратися з
лихими намiрами щодо ма стату! Знаю, що ви люди благородних сiмей i завжди
добровiльно вiддавали сво життя на вiвтар нашо© ойчизни. Трапилось так,
що ви не одержали жалування з казни Речi Посполито©. Але ж не забувайте,
панове, що ви находитесь на виду в наших ворогiв, якi можуть скористатися
з ваших чвар, i це нам дорого обiйдеться. Отже, панове, вам треба пошвидше
дiйти згоди й вiдновити мир i порядок у вiйську. Я можу засвiдчити, що
служба ваша продовжена, про що скоро надiйде сповiщення його милостi
короля, не сумнiваюсь, що незабаром ви одержите i жалування за одну
чверть.
- Давайте плату наперед! - почувся чийсь роздратований голос. - Ми вже
ситi обiцянками!..
- А ви спершу послужiть Речi Посполитiй! - сердито крикнув гетьман. -
Усмирiть козацький та селянський бунти, тодi й вимагайте платню! -
Потоцький зробив паузу i по тому провадив далi вже спокiйнiше: - Прошу
вас, панове, не залишати мене самого в цiй бунтарськiй кра©нi, а разом зi
мною подавити чернь та козакiв.
Делегати, пошепотiвшись мiж собою, випхали наперед поручника.
- Ваша милiсть пане польний гетьмане! - почав той. - Ми готовi служити
королю й ойчизнi, пам'ятаючи, що павлюкiвцi для нас найпершi вороги i що
©х треба усмирити. Але нам уже давно не дають грошей. Навiть, зважаючи на
табiрну дорожнечу, ми зовсiм не ма мо змоги що-небудь купити. Одначе ми ще
не закiнчили нашо© ради, тому проха мо вашу милiсть i панiв, котрi вас
супроводжують, полишити коло i дати нам змогу все як слiд обговорити!
Потоцького пересмикнуло: його, головного командувача, просять
забиратися геть! Але змушений був скоритися. Лише пригрозив:
- Я почекаю! Але пам'ятайте!.. Щоб рада проходила без наруг над
досто©нством його милостi короля i Речi Посполито©. Ви будете вiдповiдати
за цiлiсть мого вiйська!..
Потоцький та його почет повернулися i пiшли до сво©х карет. Лише патер
Окольський лишився в колi.
- Хай i ксьондз вшива ться! - почувся голос. - Нам пiдслуховувачiв не
треба!
Патер почервонiв i крикнув:
- Я пiду, але тут буде присутнiй сам Бог!
- Давай, давай, повертай голоблi! - кричали жовнiри. - Без тебе зна мо,
хто тут буде!
Виступали на радi майже всi делегати, багато галасували, до хрипоти
кричали, один одному заважали i нiяк не могли домовитись до чогось
певного. Спершу всi балачки точилися навколо питання: служити далi чи
повертатися у Варшаву?.. Дехто вже почав кричати:
"Геть сейм, котрий притiсня жовнiрiв!" Потiм хтось вигукнув, що час би
й конституцiю змiнити, аби жовнiри мали бiльше прав! Це вже було занадто.
Ще, чого доброго, делегати почнуть кричати: геть короля i саму Рiч
Посполиту! Тому ротмiстри почали залякувати делегатiв й погрожувати ©м
арештом... Рада перетворилася на бiйку. Ротмiстри марно намагалися навести
порядок, та ©х нiхто не слухав. Конфедерати роздiлилися на групи i почали
вести мiж собою переговори.
Коли про це ротмiстри доповiли Потоцькому, на майданi вже клекотiла
справжня бiйка.
"Матка Боска! - гетьман перелякався не на жарт. - Не дай Боже, пролуна
хоч один пострiл, i полки переб'ють один одного. Тодi менi лишиться хiба
що кулю собi в лоб пустити!"
Зрештою бiйку сяк-так вгамували. Потоцький з'явився блiдий, аж жовтий,
руки його тремтiли.
- Панове!.. Панове!.. - благально вигукував гетьман. - Схаменiться!
Iменем короля закликаю: не доводьте конфедерацiю до кровi! Я ладен вам зi
сво©х коштiв виплатити жалування, тiльки вгамуйтеся!
Згадка про грошi дещо заспоко©ла делегатiв. Важко сопучи, вони стояли
похнюпленi, потираючи забитi мiсця.
- Панове, що ж це твориться?! - репетував Потоцький, i руки його ще
дужче тремтiли. - Я привiв вас сюди не для того, щоб ви один одного
тусали. Схаменiться, лицарi! Коли ви будете мене слухати, то заживете
невмирущо© слави на цьому свiтi, а на тому дiстанете блаженство. А якщо не
пiдете на ворога, то вас жде ганьба i кара, а на тiм свiтi - пекло!
- Краще пекло з чортами, анiж воювати з козаками!
Нерви Потоцького не витримали, вiн хотiв ще щось сказати про справжнiх
синiв ойчизни, та натомiсть почав... схлипувати. Марно намагався щось
сказати. Делегати остовпiли. А потiм почувся глузливий вигук:
- Панове, бiжiть сюди! Гетьман плаче!..
- Спiшiть, бо прогавите таке видовисько!..

Потоцький врештi якось зладив з собою i, кленучи себе за слабкiсть i
страх, стояв хмара хмарою, шморгав носом i подумки кляв сво вiйсько i
свiт бiлий.
- Ваша милiсть! -озвався один з поручникiв. - Годi вам тут рюмсати, ми
не дiти. Нас слiзьми не розжалобиш. Наше рiшення таке: ми готовi служити
ще три тижнi, а потiм знову продовжимо конфедерацiю. Але служити будемо
лише з тим начальством, кого самi собi виберемо!
- Ви хочете, щоб я командував не вiйськом, а свавiльним збiговиськом? -
отямившись пiсля плачу, закричав гетьман. - Я швидше переламаю свою шаблю
i викину ©© на смiтник, нiж пристану на таке!
- Тодi вашiй милостi доведеться ще поплакати! - почувся насмiшкуватий
голос.
Потоцький позеленiв, хапав вiдкритим ротом повiтря, а делегати глузливо
чмихали. Невiдомо, чим би все це скiнчилося, якби в Рокитне не дiстався
бiлий вiд iнею гонець.
- Ваша милiсть! - голосно крикнув той. - Дозвольте доповiсти! В Бiлу
Церкву прибув пан Жолкевський з коронною артилерi ю. Вони засуджують
конфедерацiю i повнiстю пiдтримують вашу милiсть!
Майдан вмить затих. Делегати почали злякано перешiптуватися.
- Ось так, панове конфедерати! - зловтiшно обiзвався Потоцький. -
Заявляю вам вiдверто, що, коли ви й далi бунтуватимете, я змушений буду
застосувати вiрну менi артилерiю!
Ця погроза подiяла. Другого дня конфедерати доповiли, що вони закiнчили
конфедерацiю i готовi ще кiлька мiсяцiв служити Речi Посполитiй, але за
умови, що ©м буде виплачено жалування. Гетьман пообiцяв поклопотатися
перед королем i того ж дня вирушив у Бiлу Церкву, а делегати почали
роз'©жджатися по сво©х полках
Одинадцятого грудня Потоцький мав намiр кинути сво© полки на Корсунь,
Богуслав та Чигирин i швидко вийти на пiдступи до Мошен.


Роздiл шiстнадцятий

Карпо Скидан вже збирався було йти з Корсуня в Мошни, але негадано
принесло полякiв. Ополуднi Скидан пiднявся на мiський вал i наказав
козакам, аби знiмали гармати й укладали ©х на сани, як зненацька з лiсу
виткнулись першi хоругви гусарiв i, розсипавшись по рiвнинi, повiльно
просувалися до мiстечка.
- Еге, та в нас сьогоднi гостi! - буркнув Скидан, смокчучи люльку. -
Почекайте, хлопцi, з гарматами, доведеться зараз тим панцерникам слати
гостинцiв!
На бiлiй заснiженiй рiвнинi чорних гусарiв було чiтко видно. Рухались
вони полем обережно, оглядаючись, часто зупинялися, збивалися докупи,
певно, радились, i знову мiсили снiг... Скидан вибив об гармату попiл з
люльки, сунув ©© за пояс i повернувся до гармашiв.
- Ану, хлопцi, пальнiть по тих залiзяках! - кивнув на жовнiрiв. - Але
пiдпустiть ©х трохи ближче... Джуро! Передай козакам, щоб приготувалися
внизу бiля ворiт. Трохи поганя мо ляшкiв!
Джура зник, гармашi, зарядивши гармати, очiкували сигналу iз запаленими
гнотами в руках. Вибравши зручну мить, коли ляхи збилися докупи, Скидан
махнув рукою. Гахнули гармати. Луна встигла долетiти до лiсу й вiдбитись,
перш нiж ядра досягли рiвнини. Навсiбiч разом з снiгом i мерзлим груддям
полетiли чорнi панцири.
- Добре, хлопцi! - задоволено мовив Скидан. - Для початку годиться.
Може, хто з гусарiв хоче на той свiт, а дороги не зна , то покажiть. I
благословiть заодно!
Вдруге вдарили гармати, поляки розсипались по полю, iржали конi й
бiгали без вершникiв, там i тут на снiгу чорнiли вбитi. Вцiлiлi посунули
до лiсу... Скидан спустився з валу й, вихопившись на коня, погнав до
брами, де чекали його козаки, пронiсся крiзь вiдчинену браму, кинувши на
ходу:
- За мною, пани-молодцi! Нагоду мо ляхiв козацькою крицею!
Забачивши козакiв, жовнiри сипонули чимскорiше до лiсу.
- Ага-га-га! - кричав Скидан, звiвшись у стременах. - Що, пани-ляхи,
ляки напали?!
Кiлька десяткiв гусарiв наздогнали i зрубали на ходу, але далi
переслiдувати вiдступаючих Скидан не захотiв. З лiсу вдарили гармати, i
над полем наче хуртовина пронеслася.
- Козаки, назад! - крикнув Скидан. - Провiтрили коней - i досить!
Розвiда мо, що то за гармати, а там видно буде!
Кiнь Скидана, наткнувшись на трупи в чорних обладунках, захропiв i
шарахнувся вбiк.
- Тю, дурний! - здивувався Скидан. - Нам живi ляхи не страшнi, а ти
мертвих харапудишся! То вже не вороги, а купа залiзяччя.
Козаки на ходу пiдбирали шаблi, мечi та бойовi сокири вбитих, але
панцирiв не чiпали: нащо вони козакам? В них груди мiцнiшi за панцири.
Повертаючись у мiсто, жваво гомонiли мiж собою: ляхи, мовляв, зовсiм
слабаки, коли понатягали на себе стiльки залiзяччя. Скидан сковзнув
поглядом по вбитих, вгледiв ляха з одним вусом. Другий був начисто
зрiзаний. Скидан притримав коня, придивляючись. Убитий був не гусар, без
обладунку, в кунтушi й чорнiй шапцi, але при збро©. I видався нiби
знайомим.
- Ба!.. - насмiшкувато вигукнув Скидан. - Та це ж пан пiдстароста
корсунський... Як його в дiдька? Пши... Пжи....
Вчувши той вигук, "труп" здригнувся й зiщулився, намагаючись вгрузнути
в снiг.
- Пан Пшеджимирський! - нарештi згадав Скидан прiзвище. - Ану
вставайте, годi вам труситися у снiгу. й-богу, ще простудитеся, чиряки
висиплють.
- Я не боюсь чирякiв! - хриплим голосом озвався пан пiдстароста.
- Ти диви-и, який смiливець! - похитав головою полковник.
Пшеджимирський посовався, посмикався на снiгу i, кахикнувши, змушений
був звестися, уникаючи дивитися на Скидана.
- Чи не ранувато пан пiдстароста у мертвяки записався? - глузливо
вигукнув хтось з козакiв. - Чи, мо', з мертвяками краще, як iз живими?
Живого ще вб'ють, а мертвому що?
- Я лежав без пам'ятi! - буркнув Пшеджимирський.
- Вiд ляку! - уточнив Скидан. - Ану, пане пiдстаросто, трюхикай
попереду мого коня прямiсiнько в Корсунь!
- Що ж це ти, пане полковнику, одновусого захопив? - жартували козаки.
- Чи гiршого не мiг вибрати?
- Дав маху! - смiявся полковник.
На допитi пан пiдстароста благав його помилувати i навiть на колiна
ставав та до Скидана руки простягав. Виявився вiн балакучим, виклав усе,
що знав. За його словами виходило, що конфедерацiя уже закiнчилася щасливо
для Потоцького. Гетьман з одним полком просува ться в напрямку Сахнового
мосту на Росi. Коронна артилерiя вирушила до Богуслава. А до Корсуня
пiдiйшли двi хоругви гусарiв пана коронного стражника з артилерi ю, та ще
кiлька хоругов на пiдходi або вже пiдiйшли до лiсу. Ляхи дуже поспiшають,
аби застукати козакiв зненацька та захопити ©хню артилерiю.
- А вус хто ж тобi вiдкарнав?
- Пан польний гетьман, - скиглив пан Пшеджимирський. -Дуже вiн сердитий
пiд гарячу руку. Велiв ходити з одним вусом, доки я не вiдiб'ю у вас
Корсуня.
- Хотiв другий вус повернути? - гмикнув Скидан. - А голови не бо©шся
втратити? Подумай над цим, пiдстаросто!
Пшеджимирського заперли в льох, а Скидан знову пiднявся на вал.
Розглядав лiс, звiдки била артилерiя, i думав, що вiйна вже почалася.
Тепер подi© закрутяться значно швидше. Звичайно, втримати Корсунь певний
час вiн може, але в цьому нема потреби. Павлюк велiв негайно йти в Мошни,
де вiдбудеться вирiшальний бiй. Несподiвана поява ворога дещо переiнакшила
плани. Доведеться трохи затриматись...
Ось iз лiсу густо посунули жовнiри.
"Певно, пiдоспiли ще хоругви або й цiлий полк, - подумав полковник. -
Гусари, як найбiльш хоробрi, поховалися в лiсi, а жовнiрiв випхали
вперед".
- Джуро! Передай козакам, щоб сiдлали коней i чекали мене бiля брами! -
До гармашiв: - Шлiть ляхам гостинцi!
Ледве жовнiри наблизились на пострiл, як гучно i лунко вдарили всi
мiськi гармати, i перша лава атакуючих полетiла вгору ногами. Жовнiри
затупцяли на мiсцi, позадкували i кинулись чимдуж до лiсу. Але з лiсу
чорною хмарою висунули гусари й почали завертати жовнiрiв та гнати ©х на
приступ. Жовнiри скорилися i знову почали шикуватись на полi i рушати на
приступ.
Зненацька лiворуч з балки вискочив ще загiн i понiсся до жовнiрiв.
Попереду летiв вершник в шоломi i кольчузi, за його спиною маяв зелений
кунтуш, надувалися поли, рукава, наче кунтуш намагався вхопитися за плечi
вершника, аби не впасти. За ним мчала сотня чи трохи менше вершникiв, всi
були у польському вбраннi Скидан подумав було, що то поспiша пiдмога
супротивникам, як зненацька переднiй вершник в шоломi й кольчузi,
порiвнявшись з жовнiром, махнув шаблею, i той покотився в один бiк, а його
голова - в другий... Щемить - i загiн, що вискочив з балки, запрацював
шаблями, жовнiри так i посипалися додолу.
Роздумувати не було коли, Скидан скочив на коня i крикнув:
- Ану, хлопцi-молодцi, шугнiть, як блискавки, i допоможiть тим добрим
людям впоратись з ляхами!..

...Короткий, але гарячий бiй вiддзвенiв крицею i швидко згас. Ворог,
всiявши поле трупами, поспiшно втiкав до лiсу, пiд захист гармат, а
скиданiвцi з невiдомим загоном поверталися в мiсто. Поруч iз Скиданом ©хав
той вершник у шоломi, кольчузi й зеленому кунтушi, що маяв у нього за
спиною.
- Ви хто такi? - поспитав ©х Скидан дорогою.
- А ви? - в свою чергу запитав вершник явно не чоловiчий голосом, i
Скидан побачив, що його лице нiжне, привабливе.
- Ми - павлюкiвдi, - вiдповiв Скидан, - повстанцi.
- То звiть i нас повстанцями-павлюкiвцями, - посмiхнувся нiжнолиций
во©н з тонкими чорними бровами. - Ми довго вас шукали.
- Ти - жiнка? - здявовано запитав Скидам у вершника й кахикнув з
нiяковостi, бо ще не доводилось йому бачити жiнку-во©на.
- Олена Матусевич, - скупо всмiхнулася вершниця. - А це мiй чоловiк
Роман i мiй загiн.
- Загiн в тебе добрий, - сказав Скадан. - Сам його в бою бачив. Але щоб
жiнка ним верховодила - про таке й не чув.
- Ця жiнка варта кiлькох чоловiкiв! - гордо вигукнув Роман.
- А ти, чоловiченьку, не спiши хвалити свою жiнку! - осадив його
Скидан. - Сам бачив, чого варта твоя жiночка. Та й ти також. Ладна у вас
сiме чiка, дай Бог вам щастя. Ну а я - полковник Карпо Скидан.
- От i познайомились! - засмiялась Олена. - Я така рада, що нарештi ми
до сво©х дiсталися! Намикались в дорозi чимало.
Скидан з повагою поглянув на Олену, потiм на Романа.
- Тобi, чоловiче, зда ться, i справдi поталанило!
- Ще б пак! - аж розцвiв Роман, - Як нiкому!
- Помовчи, чоловiченьку, - зашарiлась Олена.
- Чого це ви у лядському вбраннi? - поцiкавився Скидан.
- Свого не було, то ляхи подiлилися, - вiдповiла Олена. - Коли ©х
притиснеш до стiни, вони щедрими робляться, подiльчивими.
Олена розповiла, як ©х гусари запирали в хлiв та що з того вийшло.
- О, ми добряче тодi погуляли в селi! - вигукнув Роман. - П'ять хат, у
яких спали гусари, з димом пiшли. Разом з гусарами. Покульбачили ми
гусарських коней - i гайда. По дорозi до нас чимало пристало повстанцiв,
так i загiн вирiс.
-- Смертi не бо©теся? - швидко запитав Скидан.
- Не бо©мося, пане полковнику, - вiдказала Олена. - Ми з Романом
щасливi, а щасливi смертi не бояться!

Того ж вечора Скидан вiдiслав гiнця до Павлюка в Мошни, передавши
гетьману, в яких напрямках рухаються полки Потоцького, а сам велiв козакам
бути готовими до вiдходу на Мошни. Увесь вечiр польськi хоругви гарцювали
побiля лiсу, але на поле, куди дiставали мiськi гармати, поткнутися не
зважувалися.
"Чи не пiдлогу, бува, очiкують? - подумав Скидан. - Чи не спробувати
поживитися тими гарматами, що бухають з лiсу? Була не була, а спробувати
не завадить! Коли не вийде, то хоч ляхам сон зiпсу мо. А гармати нам зараз
ой як потрiбнi!"
Ще звечора Скидан вiдiбрав для вилазки найдосвiдченiших i
найкмiтливiших козакiв. Просилися й Роман з Оленою, та Скидан вiдмовив.
- Ви з дороги, то вiдпочивайте, бо завтра вас чека похiд! А ми вже й
самi збiга мо до ляшкiв.
Опiвночi сотня козакiв на чолi з Скиданом поповзла на вилазку, огинаючи
поле злiва, де було болото I куди, на випадок чого, полковник гадав
заманити погоню. Те болото навiть взимку не замерзало, хiба що зашерхало
та сяк-так снiжком його притрушувало... Невдовзi вони вже звелися на
узлiсся й, ховаючись за деревами та кущами, почали просуватися в глиб
лiсу. Там i побачили ворожий табiр. На великiй витоптанiй галявi стояли
першi намети, бiля яких гнулися вiд морозу конi й походжала варта.
Гармати, нацiленi жерлами в бiк Корсуня, стояли пiвколом попереду табору.
Бiля них також тупцяв вартiвник i бив об поли руками... Козаки пiдповзли
ближче i залягли. Якусь мить Скидан вагався: що лiпше - напасти на табiр i
зчинити шарварок (з переляку сотня козакiв за полк видасться) чи
спробувати тихенько поцупити гармати? Зрештою вiн спинився на другому:
гармати повстанцям зараз набагато важливiшi.
Дав знак, i наперед виповзли "в'юни". Та ось вартовi (два бiля наметiв
i один бiля гармат) зiйшлися докупи, щось стиха мiж собою перемовлялися,
набиваючи люльки тютюном. "В'юни" звалили ©х у снiг беззвучно... Козаки
тихо i безшумно заходилися знiмати жерла гармат з лафетiв (з лафетами та
великими колесами по такому снiгу все одно не витягнеш, а лафети можна й у
Мошнах поробити). Клятi жерла були важкi, на кожне довелося ставити
замалим не десяток козакiв. Тож сотня Скидана, знявши десять гармат, вже
було потяглася ланцюжком до узлiсся, як зненацька в таборi спалахнула
безладна стрiлянина, почулися крики, лайка!
- Бiгом, хлопцi! - крикнув Скидан. - Хоч луснiть, а гармат не кидайте!
Та тiльки встигли засапанi й упрiлi козаки з сво ю ношею поминути
узлiсся, як ©х настигла погоня. Довелося залягти й вiдстрiлюватися. Ворог
ховався за деревами на узлiссi i тому був невидимий, козаки ж залягли на
бiлiй вiдкритiй рiвнинi й чорнiли на нiй, як граки...
Скидан змушений був роздiлити козакiв: один загiн вiдстрiлювався, не
даючи змоги полякам вискочити з лiсу, а другий тим часом поповзом
перетягував гармати. Поляки, певно, здогадалися про це i юрмою висипали на
узлiсся... Скидан зрозумiв, що навiть потопити гармати в болотi вiн уже не
встигне. Довелося приймати бiй. Скиданiвцi, облишивши гармати на снiгу,