Страница:
зрештою, не в цьому суть. Чи готовi ми йти зараз на Бiлу Церкву? Ось що я
хочу запитати вас, товариство.
- Нi, - заперечливо похитав головою Павлюк. - Селянськi загони
здебiльшого ще беззбройнi, а козаки ще не всi зiбралися. Йти зараз на Бiлу
Церкву все одно, що пiдставляти голову пiд обух. До того ж раннi хуртовини
вiдрiзали вiд нас багато загонiв, чимало ©х застряло в Заднiпров'©. Ще не
привезли всi армати, зараз обози переставляють з возiв на сани, а отже, не
пiдвезено порох, свинець та провiант. Доки всi зберуться, потрiбен ще час.
Для вирiшального бою я вибрав Мошни, куди найзручнiше сходитись усiм
загонам. У Мошнах всю осiнь дi Скидан, нещодавно вiн узяв Корсунь та
Стеблiв. Але чимало ще мiстечок залиша ться в руках ворожо© нам старшини.
I ще одне: увесь люд оповiщений, що збiр у Мошнах. Перегравати все це на
Бiлу Церкву, заново жмуритись вже пiзно. Хай ляхи сваряться мiж собою,
кожний згаяний ними день тiльки на користь нам. Бо нам важливо зараз
виграти час, пiдтягти загони й обози. I по змозi озбро©ти селян та мiщан.
- Помовчав, крутячи вус. - Що скаже на це товариство?
- Приста мо! - за всiх вiдповiв Чурай, i отамани на знак згоди закивали
головами.
- Тодi завтра вируша мо в Мошни, де невдовзi ма вирiшитися наша доля,
- сказав Павлюк i поклав на стiл стисненi кулаки. - Не будемо передчасно
гадати, як воно складеться...
А снiг сiявся, падав, кружеляв... Теплий, лапатий, м'який. На деревах,
хатах, тинах, стiжках сiна непорушно виростали бiлi пухкi та пишнi шапки.
Снiг устеляв свiт беззвучно, нiмо. Зникло все: земля, мiсто, люди, - всюди
був один лише снiг, i бiлий свiт видавався чистим, мовби щойно
народився... Такого бiлого-бiлого снiгу, мовчазного, теплого i чистого,
Павлюк вже давно не бачив. Не втерпiв, вiдiклав сво© унiверсали й вийшов
надвiр. Довго стояв непорушно, прислухаючись, як пада снiг, i йому
здалося, що вiн маленький, безтурботний хлопчик у сво му селi, що нема в
нього нiяких дум i клопотiв, що вибiг вiн у двiр, взувши бабусинi
шкарбани, й зараз накача снiгу i злiпить отакезну бабу... Павлюк
посмiхнувся вiд повноти щастя i побрiв навпростець до левади, i доки йшов,
снiг облiпив його з нiг до голови, нiби вiдгородив сво ю бiлизною вiд
усього свiту. Сьогоднi у гетьмана видався вiльним вечiр, завтра вiн знову
не матиме спокою i в головi буде тiсно вiд дум, а там - Мошни, бiй...
Завтра буде все, крiм спокою i тишi. I сьогоднi йому хотiлося побути
наодинцi зi снiгом, бо сьогоднi вiн укутував землю, прикривав ©© рани i
лихолiття, створював хоч митт ву iлюзiю щастя та солодко© дрiмливо©
байдужостi, коли хочеться безтурботно дивитися на бiлий свiт, упиватися
тишею i забути про все.
I - диво дивне ! - снiг пахнув весною, якимось незнаним досi зiллям.
Вiн не просто пахнув, а входив у душу, в кожну клiтину тiла, i годi було
втямити, яким зiллям вiн пахне. То Павлюковi здавалося, що снiг пахне
вишневим цвiтом. То уловлював у ньому запах зелено© бростi, яка тiльки-но
вибростилась зеленим горбочком, трiснула на весняному вiтрi, бризнула
клейким зеленим соком життя i обережно, сторожко-сполошено висунула кiнчик
першого листочка... То зненацька снiг запах м'ятою...
- Павле!
- Маринко... - прошепотiв вiн, не повертаючись. - Ти чи бiлий снiг до
мене озвався?
Вiн рвучко оглянувся. Вся облiплена снiгом, пiдходила до нього Марина,
наче виринала з бiлого дива, тiльки карi очi ©© свiтилися карим теплом,
мов двi зорi в бiлому царствi. I вiн пiшов на тi зорi, на ©хн каре
лiтепло.
Марина взяла жменю снiгу, злiпила його i, смiючись, пошпурила, влучивши
Павлюковi в груди.
- Прошу не сприйняти це як замах на життя гетьмана! - I, засмiявшись,
побiгла.
Павлюк наздогнав дiвчину, обхопив ©© за плечi i, як колись у
далекому-далекому дитинствi, ще пустотливим хлопчиком, натер дiвчинi
снiгом щоки... Вони смiялися, а потiм обо зненацька вмовкли... Вiн
близько-близько побачив ©© розпашiле, розчервонiле лице з теплими карими
очима, снiжинки на ©© вiях, сльозинки пiд очима, що утворилися вiд
розталих снiжинок... А потiм - губи, i потягнувся до них, вiдчувши, що й
вона подалася йому навстрiч... © губи, ледь охопленi холодком, наче
чистим осiннiм повiтрям, були м'якi, покiрнi i враз затеплилися. I свiт
кудись зник, була лише свiжiсть, непочата, непорочна свiжiсть живо© вологи
дiвочих губ. Але це тривало якусь мить, скороминущу i довгу, як вiк,
водночас. Вiн опам'ятався, бо раптом когось побачив у бiлiй пеленi снiгу.
- Такий бiлий-бiлий снiг, - прошепотiв Павлюк.
- Ти кого побачив? - запитала вона, пильно дивлячись йому в очi. - Кого
ти щойно побачив?.. Чому ти мовчиш? Ти ©© побачив, я знаю. Ту, другу,
котра не да тобi спокою, котра болем сто©ть у тво©х свiтлих очах...
Вiн мовчав... Марина вiдступила од нього i наче розтанула в бiлому
снiгу.
...То© ночi йому снилася Олена. Дивно снилася. Вони йшли вишневим
садом. Вишнi квiтли, бiлi-бiлi, наче молоком облитi. А за садом лежав
снiг. Кучугурами. Увесь свiт був завалений снiгом, а вишнi квiтли.
-- Незвичайно якось, - мовила Олена, - вишнi цвiтуть, а всюди снiг
лежить. Що зараз - весна чи зима?
- Зима, - вiдповiв Павлюк. - А вишнi квiтнуть тому, що ти бiля мене...
Тому, що ти на свiтi.
Олена тихо посмiхалась.
- В день свято© Катерини я поставила гiлочку у воду. Коли гiлочка
зацвiте до Рiздва, то вийду замiж.
- За кого?
- Ще не вiдаю... Ось почнуться рiздвянi ворожiння, поворожу й дiзнаюся.
Вiзьму конопельок, опiвночi тричi обiйду навколо хати i посiю конопельки.
Олена тихо заспiвала:
Я, святий Андрiю,
Конопельки сiю,
Дай, Боже, знати,
З ким весiлля грати...
Павлюк дивився на не© здивовано.
- Вночi менi мусить хтось приснитися, - казала Олена. - Хто прийде
конопельки жати, той i буде мо©м судженим.
- Хiба не я твiй суджений? - вигукнув Павлюк. - Адже ти обiцялася? I я
кохаю тебе. Я всi цi роки думав про тебе.
- Не знаю... Нiчого не знаю...
Якось боляче глянула на нього i щезла...
А вишневий сад снiгом занесло...
"Але ж я мушу йти i жати ©© конопельки", - подумав Павлюк, схопив серпа
i побiг... I буцiмто бачить вiн, що конопельки Олени вже кимось скошенi...
- Хто? - прошепотiв Павлюк i прокинувся.
"До чого цей дивний сон? - подумав вiн сполошено. -
Де зараз Оленка? Чи хоч жива вона? Сад серед снiгу... Конопельки... До
чого цей сон?..
" За вiкном стояла бiла вiд снiгу нiч.
Роздiл чотирнадцятий
...Олена виглянула у вiкно i обiмлiла: вуличкою мчали гусари. Вона
якусь мить дивилася на одного з них, що мчав ближче до вiкна, i зiр ©©
бозна й для чого фiксував кожну деталь його залiзного вбрання: шолом iз
шишаком i шматиною тканини, що розвiвалася в нього за спиною, груди,
закутi в панцир, металевi наручники сягали аж до лiктiв, в однiй руцi
тримав щаблю й розмахував нею, а бiля сiдла в нього висiв палаш i стирчала
бойова сокира. В лiвiй руцi тримав довжелезний спис з прапорцем на кiнцi,
такi ж списи з такими ж косинцями-прапорцями були й у iнших гусарiв. Ось
вперед вирвався вершник без панцира, в кольчузi, поверх яко© була накинута
чорна шуба з бiлими вилогами, i щось закричав...
I то© ж митi Олена нiби зi сну пробудилася.
- Вставай, Романе, ляхи в селi! Гусари вулицею мчать!
Роман схопився... На вулицi закричала жiнка.
- Влипли, - тiльки й мовив Роман i став поспiхом одягатися. - Скiльки
пройти дорiг i в самому кiнцi в пастку...
Вбiгла молодиця, в яко© вони зупинилися на ночiвлю.
- Ой, швидше ховайтеся, бо тi iроди вже людей хапають. Тебе, чоловiче,
вб'ють, та й усе, а з не©, - кивнула на Олену - ще й познущаються
гуртом...
На вулицi кричали жiнки... Роман накинув Оленi кожушину на плечi,
потягнув за руку...
- Швидше... Мо', городами проскочимо. Тiльки б вислизнути з села, а там
ми на волi...
У сiнях почули, як у дворi дзвенять мерзлi панцири гусарiв, хропуть
конi, голосять жiнки... Роман рвучко вiдчинив дверi, i разом з морозом,
снiговою пилюгою на нього ринулися якiсь чорнi потвори у всьому залiзному,
грiмкотливому, збили з нiг... Його тягнули вулицею, i вiн кра м ока бачив,
що по всiй вулицi потвори, закутi в залiзо, женуть людей. Та й те, що
бачив, видалось йому сном. Все ж таки схопився на ноги, вдарив кулаком у
груди чорну потвору, але вiдчув, що його кулак натрапив на холодне,
слизьке залiзо й зоставив там шкiру iз щиколоток, бо ж надворi мороз.
Потiм його вдарили в спину, i вiн полетiв у хлiв, де вже було повно людей,
стукнувся головою в чи©сь ноги, й на нього впав хтось iнший... По хвилi
свiдомiсть прояснилась, i Роман побачив, що опинився у довгому холодному
хлiвi, на стiнах якого густо сидить iнiй, Олена трима ться за руку, а
поруч них стоять i лежать нерухомо жiнки, дядьки, пiдлiтки, дiти... А до
хлiва вкидають все нових i нових односельцiв. Ось на порозi вирiс ротмiстр
з хвацько закрученими вусиками, великим носом i булькатими очима. Вiн був
у шоломi iз гострим шишаком, в кольчузi, поверх яко© була накинута чорна
шуба, тримав у руках важкий палаш, з якого стiкала кров, i сам важко
дихав. А з-за його спини визирали тi чорнi потвори у мерзлому,
грiмкотливому залiзяччi...
- Ей, ви!.. Ук-ра-©н-цi-i! - протяг ротмiстр глузливо. -Охолоньте трохи
в хлiвi, а ми погрi мося у ваших хатах. А коли розiгрi мось, то
прийдемо... Ха-ха!
Гусари загрiмкотiли залiзом, зарипiли дверi, й чути було, як по той бiк
чiпляли замок.
- Ой, людоньки, та що ж це буде? - почувся зойк.
- Бога зовсiм не бо©мося, от вiн i послав нам випробування, - озвався
бiля Романа маленький сухенький дiдок. - Щоб ми в сво©й гординi не
забували, що все у Божiй волi!
- Оленко, ти жива? - запитав Роман i, взявши ©© руки в сво©, пiднiс ©х
до губ i почав хукати. - От як ми з тобою влипли! Зовсiм уже до Павлюка
рукою подати...
Вони стояли посеред хлiва в купi людей i поглядали на щiлини в стiнах,
у якi дуло холодом i сипало снiгом, то на дверi, за якими грюкали
залiзяччям гусари... Люди здригалися й ще тiснiше тислися одне до одного,
ховаючи всередину дiтей, де зберiгалося хоч сяке-таке тепло.
- От i бджiлки так зимують, - знову озвався маленький сухенький дiдок.
- Зiб'ються в клубок i грiють одне одного сво©м теплом. Тi, що зверху, як
замерзнуть, лiзуть в середину клубка, а тi, що зiгрiлися, - нагору...
- Мусимо врятуватися, - прошепотiв Роман. - Будь-що! Але як, я ще й сам
не знаю.
- Ой людоньки! - знову закричала жiнка. - Та ми тут замерзнемо!
- Ой Боженьку, та де хоч ти? Чому не заступишся за нас? Тобi ж видно
згори, що чиниться на землi.
- Бог за панами руку тягне...
- Не богохульствуйте! - верескливо закричав маленький сухенький дiдок.
- Бог усе бачить i пам'ята . Що кому найменовано, те й буде. I ляхи кари
Божо© не минуть.
Жiнки на якусь хвилю втихли. За благенькими стiнами вила, гула
хуртовина, раз по раз сипало до хлiва снiговою крупою, намiтала горбок пiд
стiною. Нiхто не мiг зiгрiтися, всi тислися докупи, стогнали, зiтхали,
тихо плакали.... А байдужа завiрюха вовком вила й шарпала дверi, свистiла
в дiрки, залазила в душi бранцiв.
- Хлiв дощаний, - прошепотiв Роман. - А що, коли дошку вирвати?
- Дошки знадвору прибитi, - сказав дiдок. - I примерзли так, що й це
вiддереш.
- Коли силою налягти... - почав було Роман, та той перебив:
- Не на силу треба надiятись, а на Бога, Бог усе бачить.
- То чому ж вiн не поряту нас? - сердито запитала котрась iз жiнок. -
Хiба вiн не бачить, що ляхи на Укра©нi чинять?
- Все у волi Божiй, - сказав дiдок. - Мо', Господь випробову нашу вiру
й терпiння? Молiться, i Бог поряту нас. Коли не тiло, то душi нашi
грiшнi.
- Це нас не влаштову , - озвався Роман.
- Все у волi Божiй, - бубонiв дiд. - Молiться, i Бог вас не лишить у
бiдi...
- Але треба щось робити, - стиха загомонiли чоловiки. - Не загибати ж
нам у цiм хлiвi!
- Ви чоловiки, то й робiть! - пiдхопили жiнки. - Не дайте нас на поталу
ворiженькам. Ви ж бо нашi захисники.
- Воно-то так, - чухались чоловiки, - та тiльки як ти голими руками
дошки вiдiрвеш?
- Якi вони захисники? - почувся сердитий голос. - Захисники он до
Павлюка пiшли, а цi пiд боком у жiнок вигрiвалися. От i досидiлися!
- Чого ти, Марфо? - хтось заступився за чоловiкiв. - х похапали, як i
тебе.
- Ото й похапали, що плохути! - не здавалася Марфа.
Роман мовчки пройшовся попiд стiною, стукаючи кулаком.
- Тут не дошки, а обаполи, та й тi попримерзали... Але ж i не гинути...
Ану йдiть, чоловiки, та всi гуртом натиснемо...
Та пiд дверима почулися голоси, тупiт. Бранцi злякано стислися в купу.
Скреготнувши, мерзлi дверi з трудом вiдчинилися, i в хлiв п'яною ватагою
ввалилися гусари, розмахуючи шаблями й пiстолями. Гусари вже були без
панцирiв, в селянських кожухах, котрi позабирали по хатах. Попереду
розмахував шаблею ротмiстр з хвацько закрученими вусами.
- П-панове! - закричав ротмiстр, похитуючись. - Доношу до вашого
вiдома, що ми розiгрiлися i б-бажа -мо жiнок! Б-бажа мо веселитися.
Гусари, регочучи, кинулись до селян, вхопили кiлькох жiнок, потягли до
дверей... Роман першим опам'ятався й, не тямлячи себе, кинувся на
ротмiстра.
- Звiрi!.. Куди ви жiнок хапа те! Бандити з велико© дороги.
- Ах ти ж хлоп!.. - витрiщився ротмiстр й з усього маху свиснув шаблею,
цiлячись Романовi в тiм'я. В ту мить, коли шабля падала Романовi на
голову, пiдбiг дiд, нiхто не встиг i крикнути, як вiн пiдставив сво
маленьке й сухе плече пiд шаблю... Ротмiстр вiдсiк йому все плече з рукою,
i старий, як лозина, зiгнувся й беззвучно впав у горбик снiгу що намело в
хлiвi...
- Ах ти ж х-хлоп! - скреготнув зубами ротмiстр. - Та я ж тебе, с-смерде
вонючий!.. Конай тепер, нiхто тебе не доб' !.. А тобi пощастило, -
повернувся вiн до Романа. - Гаразд. Поживи ще трохи. Я тобi придумаю
цiкавiшу смерть.
Прихопивши з собою кiлькох жiнок, гусари зачинили за собою дверi...
Роман кинувся до дiда, перевернув його, не знаючи, як i чим перев'язати
йому страшну рану, та дiд кволо спинив його:
- Облиш... Менi вже нiчого не треба... а та... молодий... живи.
- Спасибi вам, батьку! - схилився над ним Роман.
- Спасибi й тобi, що батьком мене назвав, - старий хрипiв. - Ви
молодi... живiть... борiться... - I затих.
- Я ще... - раптом озвався дiд. - Смерть уже за плечима... То ви,
люди... Повiдайте все мо©й душi... Про тих звiрiв... Душа моя Боговi про
них розповiсть... Та по-швидше, бо я вже...
- Села палять, а нас з дiтьми на снiг виганяють! - хтось крикнув у
вiдча©... Заворушилися бранцi, кожен намагався ближче стати, квапно
викладав людське горе.
- Дiтей малих убивають!..
- Жiнок та дiвчат гвалтують... На очах у батькiв.
- Вiшають безневинних!
- Села спалюють!..
- Волi нема !.. Життя!.. 3 голоду помира мо!..
- Ми ж не худоба, а люди!..
- Розкажи, дiдусю, Господу Богу, все розкажи, як !..
- В Зеленiй Гутi у церквi матерiв з дiтьми спалили! - раптом голосно
вигукнула Олена. - Розкажи й про це Богу.
- Все... все Отцю нашому небесному повiдаю, - дiд важко дихав. -
Прощавайте! Бог покара людожерiв... Ждiть Божо© помочi...
Старий пересмикнувся, сказав: "Ждiть, я хутко" - i помер.
Та ось пiд дверима почувся тупiт i галас.
- Знову тi гвалтiвники!
Дверi шарпнули, i до хлiва, як i перше, увiрвалися гусари, тiльки були
вони ще п'янiшi, i ротмiстр уже нетвердо тримався на ногах.
- Планове! - гаркнув ротмiстр. - Я р-розумiю, що в-вам холодно! Х-хто
хоче грiтися? Жiнки? П-прошу д-доб-бровiльно! Ну, хлопки, виходьте! Хто з
вас п-по-гарячiший... ха-ха!.. Справжнiх лицарiв будете обнiмати...
Виходь!.. - Тут його п'янi витрiшкуватi очi спинилися на Оленi. - Ах, яка
краля! У-м-м... Пальчики оближеш. - Крикнув гусарам: - Цю -для мене!
Роман кинувся на ротмiстра й ударом кулака збив його з нiг. Гусари з
оголеними шаблями кинулися на Романа, та ротмiстр, зводячись iз землi,
сердито крикнув:
- Стiйте, панове!
Ротмiстр нарештi звiвся, випльовуючи кров, i, повiльно ступаючи, нiби
крадучись, пiдiйшов до Романа.
- Я тебе не вб'ю, - важко дихаючи, сказав ротмiстр. - Зразу не зарубаю
на мiсцi, як треба б-було б. Бо це надто легко для т-тебе. Я хочу, щоб ти
п-помучився. Ти б-будеш сидiти тут... I знати, що в цей час т-тво ю
жiночкою н-насолоджуються лицарi Корони. Це б-буде для т-тебе страшнiше,
анiж с-смерть!..
I зненацька блискавичним ударом пiд груди ротмiстр збив Романа з нiг...
Гусари затягли Олену в жарко натоплену хату, що складалася з двох
половин. В першiй пиячили з десяток воякiв, попiд стiнами лежала гора
залiзних обладункiв, всюди валялися списи, довгi важкi мечi, бойовi
сокири, на пiдвiконнях шоломи з шишаками. В хатi було душно, гостро
смердiв пiт давно не митих чоловiкiв. П'янi гусари з'юрмились навколо
столу, на якому стояла зацькована молодиця в розпанаханiй сорочцi, з
божевiльними очима. Гусарня примушувала ©© танцювати... Олена вiдчула, як
затрiщало полотно сорочки на мордованiй жiнцi, i ноги у не© враз
пiдкосилися, стало страшно... "Вмерти... вмерти, тiльки не датись тим
гвалтiвникам", - подумала вона i забiгала очима по хатi, з надi ю шукаючи
сво © смертi, котра б урятувала ©© вiд глуму.
- О-о, свiженька!.. - закричав один з гусарiв з брудним, спiтнiлим
лицем. - Панове, я перший!..
Тут пiдбiг ротмiстр, штурхнув його кулаком, i той, вiдлетiвши,
гуркнувся на кучу обладункiв пiд стiною.
- На чужий коровай рота не роззявляй! - крикнув йому ротмiстр.
- Це стосу ться i вас також, пане ротмiстре! - досить спокiйно сказала
Олена, хоч в само© все хололо всерединi вiд страху.
- Ха-ха-ха!.. - зареготав гусар. - Ти дотепна, моя пташечко! - Вiн
схопив Олену за руку, потяг у другу половину хати, де не так було душно, i
защiпнув за собою дверi. В хатi було напiвтемне, лише на столi кволо
блимала благенька свiчка та в кутку, пiд образами, тьмяно жеврiла
лампадка.
- Н-ну, п-пташечко, ти, мабуть, замерзла, то погрi мось. - Ротмiстр,
розставивши руки, стуливши слюнявi губи дудочкою, так, що вуса
настовбурчились, як два рiжки, посунув на Олену. Вiн був у вовнянiй
сорочцi i шароварах, на поясi висiв нiж у шкiряних пiхвах й метелявся з
боку на бiк... - Прийди, прилинь, пташечко, в мо© гарячi обiйми...
Ха-ха-ха!..
"О Боже, де ж моя смерть-рятiвниця?" - в розпачi подумала Олена й
вiдскочила в куток пiд захист образiв.
- До Бога поближче? - захрипiв ротмiстр. - Ге-ге! Ти i за пазухою в
Бога вiд мене не захова шся, курiпко!
Кинувся до не©, спiткнувся й простягнувся на долiвцi, дзенькнувши ножем
на поясi. Олена в розпачi метнулася до дверей, вдарилась плечем, гарячково
мацаючи руками в пошуках защiпки, та ротмiстр уже схопив ©© обiруч за
талiю i потягнувся слюнявими губами до ©© лиця, дихнувши перегаром. Вона
вивернула голову, пручалася, але мiцнi руки ротмiстра стисли ©©, як
обручем, i вона вiдчула, що пiд нею щеза долiвка. Ротмiстр пiдняв Олену i
кинув на постiль, сам навалився на не©. Олена пручалась i вiдбивалась як
могла, але вiдчувала, що ©й не здолати його силу. В розпачi вона вкусила
його за руку, та вiн, рвучи на нiй одяг, не звернув на те уваги... Тодi
Олена вiдчула, що ©© рука натрапила на рукiв'я ножа, що висiв у нього на
поясi. А далi неясно пам'ята ... Ротмiстра трясла лихоманка, вiн уже
доривав на нiй сорочку, як вона висмикнула в нього нiж i що було сили
застромила йому в бiк... Вiн крикнув, захрипiв, щось бурмочучи, i враз
обм'як... Олена, натужившись, зiштовхнула його з себе. Вiн зсунувся i
гуркнувся навзнак...
Олена важко дихала, судорожно поправляючи на грудях порвану сорочку, i
була наче оглушена, жоден звук не долiтав до не©... Так тривало якусь
мить, потiм почула регiт гусарiв за дверима й опам'яталась. Заметушилась
по хатi, не знаючи, що дiяти, щось хапала, кидала, знову хапала... Потiм
нараз згадала дощаний хлiв, людей, що чекають смертi, й серед них
Романа... Треба не лише самiй вирватися звiдцiля, а й людей порятувати...
Забiгала поглядом по хатi й спинила його на ротмiстровiй кольчузi, що
лежала на лавi, на шоломi з шишаком, на мечi i пiстолi... Ще далi вона
побачила його чорну шубу...
...Коли Олена в одязi ротмiстра, кольчузi, шоломi i чорнiй шубi,
тримаючи в руках шаблю, вiдчинила дверi, то гусари навiть не обернулися до
не©. Декiлька з них хропiли просто на долiвках, ноги одного стирчали з-пiд
столу, а решта, утворивши коло - обнявшись, горланили пiсень... Бiля них
лежала гола замордована молодиця, i ©© груди були закривавленi. В Олени
раптом визрiв жорстокий план помсти гвалтiвникам. Взяла зi столу запалену
свiчку й вийшла в сiни. Там лежав ворох прядива. Олена згребла те прядиво
пiд дверi, сунула в нього свiчку й, упевнившись, що прядиво загорiлося,
вийшла з сiней i заперла надвiрнi дверi.
...Гусар, який стояв на вартi пiд дверима дощаного хлiва, навiть
ойкнути не встиг, як упав, напоровшись на шаблю. Тремтячими руками Олена
вiдчинила дверi i за кричала:
- Люди!.. Це я - Олена!.. Вибiгайте, люди, палiть хати з п'яними
гвалтiвниками! Вбивайте хижих звiрiв! Хапайте по хлiвах ©хнiх коней - i до
Павлюка...
Роздiл п'ятнадцятий
Вiйсько розвалювалося на очах, i Микола Потоцький нiчого не мiг вдiяти.
Настало перше грудня. Рiчний строк служби, на який наймалися жовнiри,
скiнчився. Щоправда, за умовами договору, затвердженими сеймом, лишалися
ще додатковi два тижнi, i вiйсько вже з чотирнадцятого грудня вважало себе
вiльним вiд будь-яких обов'язкiв перед ойчизною. В тiм числi й перед
головним командувачем польним гетьманом Потоцьким, котрий пiсля
чотирнадцятого грудня ризикував зостатися в Бiлiй Церквi лише з сво ю
власною охороною та надвiрною гвардi ю Саму©ла Лаща. Полки спiшно провели
сво© внутрiшнi ради й ухвалили: в зв'язку з тим, що ©м не виплачують
протягом осенi платнi, а також зважаючи на зиму, вiд подальшо© служби
вiдмовитись!
Переляканий Потоцький не знав нi дня, нi ночi, бачачи, як на очах
розкладаються полки, пада дисциплiна й будь-яка слухнянiсть. Хоругви
щодня збираються на раду, галасують, кричать до хрипоти i, так нiчого й не
ухваливши, другого дня знову починають мiтингувати... Польний гетьман
метався з Бiло© Церкви у Бар i назад, благав, умовляв коронного гетьмана
потурбуватися перед королем, щоб вiйську спiшно привезли платню.
Кон цпольський обiцяв, але Потоцький, не дуже цьому вiрячи, повертався у
Бiлу Церкву, де на нього очiкували вже делегацi© вiд полкiв. Делегати
вимагали грошей. Потоцький клявся, закликав ©х до порядку та вiрностi Речi
Посполитiй, лякав ©х повсталими козаками i змушений був знову мчати у
Бар... Вiйсько продовжувало розпадатися.
- Ми не невiльники! - кричали охриплi на сво©х безкiнечних мiтингах
вояки. - Ми вiдмовля мося вiд подальшо© служби i негайно вимага мо плату,
яку заслужили цi © осенi!..
Зрештою Потоцький у вiдча© видав наказ, яким зобов'язував усi полки
негайно вирушити на Заднiпров'я, в напрямку Чигирина та Корсуня, для
"вгамування бунтiвних козакiв самозванця Павлюка". Але на той грiзний
наказ головного командувача вiйсько не звернуло щонайменшо© уваги. Бiльше
того: бунтiвнi жовнiри видали свiй власний наказ, в якому велiли
поручникам усiх хоругов, переборовши опiр сво©х офiцерiв, не звертаючи
уваги на головного командувача й ойчизну, прибути четвертого грудня у
Фастiв на конфедерацiю!
Першим про цей наказ бунтiвного вiйська дiзнався пан Лувчицький,
вiйськовий стражник i командир другого полку, особистого полку польного
гетьмана, котрий теж при днався до конфедератiв. Лувчицький розвозив по
полках наказ Потоцького про наступ на Чигирин i, дiзнавшись про
конфедерацiю, того ж дня подався у Фастiв.
В надвечiр'я вiн пiд'©жджав до мiстечка, яке бунтiвнi жовнiри вибрали
за свою тимчасову столицю. Трiщав мороз i мiцнiшав з тi ю швидкiстю, з
якою згасав короткий зимовий день. Снiг то рипiв, то стогнав пiд полозками
саней. Пан вiйськовий стражник, закутавшись у шубу, почувався зовсiм
кепсько. Мороз залазив навiть пiд шубу, та гiрше морозу дошкуляла
конфедерацiя жовнiрiв. Яку ухвалу приймуть конфедерати на сво©й радi? Що,
коли надумають повернутися у Варшаву? Матка Боска!.. Вони пiднiмуть
повстання у самiй Речi Посполитiй! Пан стражник зiтхав, мало вiрячи в
успiх сво © по©здки. Холоднi заснiженi рiвнини, аж синi вiд морозу,
обступали Фастiв з усiх бокiв. Самого мiстечка не було видно, лише
бовванiла фортеця та де-де тяглися вгору немiчнi димки й тьмяно, наче
вовчi очi, блимали вогники в кiлькох мiсцях.
При в'©здi в мiсто стояла стража.
- Стiй! Хто?! - до саней пiдiйшов поручник з жовнiрами.
Лувчицький зрозумiв, що перед ним не просто вiйськовий дозор, аби ворог
не зумiв увiйти в мiсто непомiченим, а варта конфедератiв. I коли б вiн
назвав свiй чин, то його сани за голоблi повернули б назад... Тому пан
вiйськовий стражник бадьоро вигукнув:
- Поручник третьо© хоругви другого полку. Спiшу на конфедерацiю. Де
збiр?
- У квартирi поручника першо© хоругви коронного канцлера, - вiдповiв
дозорець. - По цiй вулицi прямо, потiм лiворуч третя хата. Поспiшайте,
пане поручнику, бо коло[6] вже почалося.
Коли пан стражник пiд'©хав до хати поручника першо© хоругви коронного
канцлера, то побачив не один десяток саней, бiля яких тупцяли закоцюблi
вiзники. Лишивши у санях шубу, бiгцем вскочив у сiни, де вже товпилися
жовнiри, i з трудом протиснувся в хату. Спершу вiн нiчого не побачив, бо
всюди були спини, i Лувчицький опинився наче в колодязi. Зрештою вiдсунув
якусь спину i побачив, що хата повна делегатiв вiд усiх хоругов.
Пан стражник напружив слух i насилу розiбрав окремi слова, уривки фраз:
"... днаймося... стiймо на сво му... Геть похiд, хай живе конфедерацiя!"
Працюючи плечима й лiктями, сяк-так протиснувся вперед I опинився бiля
кола, в якому одночасно виступали два поручники. Раптом один з них
захрипiв i вмовк, а другий пiдвищив голос:
- Панове! Нi про яку подальшу службу не може бути й мови! - закричав
поручник, i всi делегати схвально загудiли. - Доки король не заплатить, не
визна мо його влади!
- Та це ж... Та це ж бунт!.. - не тямлячи себе, закричав Лувчицький. -
Та як ви смi те таке пасталакати, сини Корони i його милостi короля?!
В хатi зробилося так тихо, що Лувчицький почув, як сполошено загупало
його власне серце.
- Це ж пан вiйськовий стражник! - пролунав раптом одинокий голос. - Хто
посмiв його впустити у коло? Вiн же не делегат, а прислужник Потоцького!
- Геть стражника! - заревiли делегати. - Виженiть його в три шия з
Фастова!
Пан вiйськовий стражник хотiв було щось сказати, але дужi руки схопили
його за комiр, виволокли на вулицю, кинули в сани й оперiщили коней
хочу запитати вас, товариство.
- Нi, - заперечливо похитав головою Павлюк. - Селянськi загони
здебiльшого ще беззбройнi, а козаки ще не всi зiбралися. Йти зараз на Бiлу
Церкву все одно, що пiдставляти голову пiд обух. До того ж раннi хуртовини
вiдрiзали вiд нас багато загонiв, чимало ©х застряло в Заднiпров'©. Ще не
привезли всi армати, зараз обози переставляють з возiв на сани, а отже, не
пiдвезено порох, свинець та провiант. Доки всi зберуться, потрiбен ще час.
Для вирiшального бою я вибрав Мошни, куди найзручнiше сходитись усiм
загонам. У Мошнах всю осiнь дi Скидан, нещодавно вiн узяв Корсунь та
Стеблiв. Але чимало ще мiстечок залиша ться в руках ворожо© нам старшини.
I ще одне: увесь люд оповiщений, що збiр у Мошнах. Перегравати все це на
Бiлу Церкву, заново жмуритись вже пiзно. Хай ляхи сваряться мiж собою,
кожний згаяний ними день тiльки на користь нам. Бо нам важливо зараз
виграти час, пiдтягти загони й обози. I по змозi озбро©ти селян та мiщан.
- Помовчав, крутячи вус. - Що скаже на це товариство?
- Приста мо! - за всiх вiдповiв Чурай, i отамани на знак згоди закивали
головами.
- Тодi завтра вируша мо в Мошни, де невдовзi ма вирiшитися наша доля,
- сказав Павлюк i поклав на стiл стисненi кулаки. - Не будемо передчасно
гадати, як воно складеться...
А снiг сiявся, падав, кружеляв... Теплий, лапатий, м'який. На деревах,
хатах, тинах, стiжках сiна непорушно виростали бiлi пухкi та пишнi шапки.
Снiг устеляв свiт беззвучно, нiмо. Зникло все: земля, мiсто, люди, - всюди
був один лише снiг, i бiлий свiт видавався чистим, мовби щойно
народився... Такого бiлого-бiлого снiгу, мовчазного, теплого i чистого,
Павлюк вже давно не бачив. Не втерпiв, вiдiклав сво© унiверсали й вийшов
надвiр. Довго стояв непорушно, прислухаючись, як пада снiг, i йому
здалося, що вiн маленький, безтурботний хлопчик у сво му селi, що нема в
нього нiяких дум i клопотiв, що вибiг вiн у двiр, взувши бабусинi
шкарбани, й зараз накача снiгу i злiпить отакезну бабу... Павлюк
посмiхнувся вiд повноти щастя i побрiв навпростець до левади, i доки йшов,
снiг облiпив його з нiг до голови, нiби вiдгородив сво ю бiлизною вiд
усього свiту. Сьогоднi у гетьмана видався вiльним вечiр, завтра вiн знову
не матиме спокою i в головi буде тiсно вiд дум, а там - Мошни, бiй...
Завтра буде все, крiм спокою i тишi. I сьогоднi йому хотiлося побути
наодинцi зi снiгом, бо сьогоднi вiн укутував землю, прикривав ©© рани i
лихолiття, створював хоч митт ву iлюзiю щастя та солодко© дрiмливо©
байдужостi, коли хочеться безтурботно дивитися на бiлий свiт, упиватися
тишею i забути про все.
I - диво дивне ! - снiг пахнув весною, якимось незнаним досi зiллям.
Вiн не просто пахнув, а входив у душу, в кожну клiтину тiла, i годi було
втямити, яким зiллям вiн пахне. То Павлюковi здавалося, що снiг пахне
вишневим цвiтом. То уловлював у ньому запах зелено© бростi, яка тiльки-но
вибростилась зеленим горбочком, трiснула на весняному вiтрi, бризнула
клейким зеленим соком життя i обережно, сторожко-сполошено висунула кiнчик
першого листочка... То зненацька снiг запах м'ятою...
- Павле!
- Маринко... - прошепотiв вiн, не повертаючись. - Ти чи бiлий снiг до
мене озвався?
Вiн рвучко оглянувся. Вся облiплена снiгом, пiдходила до нього Марина,
наче виринала з бiлого дива, тiльки карi очi ©© свiтилися карим теплом,
мов двi зорi в бiлому царствi. I вiн пiшов на тi зорi, на ©хн каре
лiтепло.
Марина взяла жменю снiгу, злiпила його i, смiючись, пошпурила, влучивши
Павлюковi в груди.
- Прошу не сприйняти це як замах на життя гетьмана! - I, засмiявшись,
побiгла.
Павлюк наздогнав дiвчину, обхопив ©© за плечi i, як колись у
далекому-далекому дитинствi, ще пустотливим хлопчиком, натер дiвчинi
снiгом щоки... Вони смiялися, а потiм обо зненацька вмовкли... Вiн
близько-близько побачив ©© розпашiле, розчервонiле лице з теплими карими
очима, снiжинки на ©© вiях, сльозинки пiд очима, що утворилися вiд
розталих снiжинок... А потiм - губи, i потягнувся до них, вiдчувши, що й
вона подалася йому навстрiч... © губи, ледь охопленi холодком, наче
чистим осiннiм повiтрям, були м'якi, покiрнi i враз затеплилися. I свiт
кудись зник, була лише свiжiсть, непочата, непорочна свiжiсть живо© вологи
дiвочих губ. Але це тривало якусь мить, скороминущу i довгу, як вiк,
водночас. Вiн опам'ятався, бо раптом когось побачив у бiлiй пеленi снiгу.
- Такий бiлий-бiлий снiг, - прошепотiв Павлюк.
- Ти кого побачив? - запитала вона, пильно дивлячись йому в очi. - Кого
ти щойно побачив?.. Чому ти мовчиш? Ти ©© побачив, я знаю. Ту, другу,
котра не да тобi спокою, котра болем сто©ть у тво©х свiтлих очах...
Вiн мовчав... Марина вiдступила од нього i наче розтанула в бiлому
снiгу.
...То© ночi йому снилася Олена. Дивно снилася. Вони йшли вишневим
садом. Вишнi квiтли, бiлi-бiлi, наче молоком облитi. А за садом лежав
снiг. Кучугурами. Увесь свiт був завалений снiгом, а вишнi квiтли.
-- Незвичайно якось, - мовила Олена, - вишнi цвiтуть, а всюди снiг
лежить. Що зараз - весна чи зима?
- Зима, - вiдповiв Павлюк. - А вишнi квiтнуть тому, що ти бiля мене...
Тому, що ти на свiтi.
Олена тихо посмiхалась.
- В день свято© Катерини я поставила гiлочку у воду. Коли гiлочка
зацвiте до Рiздва, то вийду замiж.
- За кого?
- Ще не вiдаю... Ось почнуться рiздвянi ворожiння, поворожу й дiзнаюся.
Вiзьму конопельок, опiвночi тричi обiйду навколо хати i посiю конопельки.
Олена тихо заспiвала:
Я, святий Андрiю,
Конопельки сiю,
Дай, Боже, знати,
З ким весiлля грати...
Павлюк дивився на не© здивовано.
- Вночi менi мусить хтось приснитися, - казала Олена. - Хто прийде
конопельки жати, той i буде мо©м судженим.
- Хiба не я твiй суджений? - вигукнув Павлюк. - Адже ти обiцялася? I я
кохаю тебе. Я всi цi роки думав про тебе.
- Не знаю... Нiчого не знаю...
Якось боляче глянула на нього i щезла...
А вишневий сад снiгом занесло...
"Але ж я мушу йти i жати ©© конопельки", - подумав Павлюк, схопив серпа
i побiг... I буцiмто бачить вiн, що конопельки Олени вже кимось скошенi...
- Хто? - прошепотiв Павлюк i прокинувся.
"До чого цей дивний сон? - подумав вiн сполошено. -
Де зараз Оленка? Чи хоч жива вона? Сад серед снiгу... Конопельки... До
чого цей сон?..
" За вiкном стояла бiла вiд снiгу нiч.
Роздiл чотирнадцятий
...Олена виглянула у вiкно i обiмлiла: вуличкою мчали гусари. Вона
якусь мить дивилася на одного з них, що мчав ближче до вiкна, i зiр ©©
бозна й для чого фiксував кожну деталь його залiзного вбрання: шолом iз
шишаком i шматиною тканини, що розвiвалася в нього за спиною, груди,
закутi в панцир, металевi наручники сягали аж до лiктiв, в однiй руцi
тримав щаблю й розмахував нею, а бiля сiдла в нього висiв палаш i стирчала
бойова сокира. В лiвiй руцi тримав довжелезний спис з прапорцем на кiнцi,
такi ж списи з такими ж косинцями-прапорцями були й у iнших гусарiв. Ось
вперед вирвався вершник без панцира, в кольчузi, поверх яко© була накинута
чорна шуба з бiлими вилогами, i щось закричав...
I то© ж митi Олена нiби зi сну пробудилася.
- Вставай, Романе, ляхи в селi! Гусари вулицею мчать!
Роман схопився... На вулицi закричала жiнка.
- Влипли, - тiльки й мовив Роман i став поспiхом одягатися. - Скiльки
пройти дорiг i в самому кiнцi в пастку...
Вбiгла молодиця, в яко© вони зупинилися на ночiвлю.
- Ой, швидше ховайтеся, бо тi iроди вже людей хапають. Тебе, чоловiче,
вб'ють, та й усе, а з не©, - кивнула на Олену - ще й познущаються
гуртом...
На вулицi кричали жiнки... Роман накинув Оленi кожушину на плечi,
потягнув за руку...
- Швидше... Мо', городами проскочимо. Тiльки б вислизнути з села, а там
ми на волi...
У сiнях почули, як у дворi дзвенять мерзлi панцири гусарiв, хропуть
конi, голосять жiнки... Роман рвучко вiдчинив дверi, i разом з морозом,
снiговою пилюгою на нього ринулися якiсь чорнi потвори у всьому залiзному,
грiмкотливому, збили з нiг... Його тягнули вулицею, i вiн кра м ока бачив,
що по всiй вулицi потвори, закутi в залiзо, женуть людей. Та й те, що
бачив, видалось йому сном. Все ж таки схопився на ноги, вдарив кулаком у
груди чорну потвору, але вiдчув, що його кулак натрапив на холодне,
слизьке залiзо й зоставив там шкiру iз щиколоток, бо ж надворi мороз.
Потiм його вдарили в спину, i вiн полетiв у хлiв, де вже було повно людей,
стукнувся головою в чи©сь ноги, й на нього впав хтось iнший... По хвилi
свiдомiсть прояснилась, i Роман побачив, що опинився у довгому холодному
хлiвi, на стiнах якого густо сидить iнiй, Олена трима ться за руку, а
поруч них стоять i лежать нерухомо жiнки, дядьки, пiдлiтки, дiти... А до
хлiва вкидають все нових i нових односельцiв. Ось на порозi вирiс ротмiстр
з хвацько закрученими вусиками, великим носом i булькатими очима. Вiн був
у шоломi iз гострим шишаком, в кольчузi, поверх яко© була накинута чорна
шуба, тримав у руках важкий палаш, з якого стiкала кров, i сам важко
дихав. А з-за його спини визирали тi чорнi потвори у мерзлому,
грiмкотливому залiзяччi...
- Ей, ви!.. Ук-ра-©н-цi-i! - протяг ротмiстр глузливо. -Охолоньте трохи
в хлiвi, а ми погрi мося у ваших хатах. А коли розiгрi мось, то
прийдемо... Ха-ха!
Гусари загрiмкотiли залiзом, зарипiли дверi, й чути було, як по той бiк
чiпляли замок.
- Ой, людоньки, та що ж це буде? - почувся зойк.
- Бога зовсiм не бо©мося, от вiн i послав нам випробування, - озвався
бiля Романа маленький сухенький дiдок. - Щоб ми в сво©й гординi не
забували, що все у Божiй волi!
- Оленко, ти жива? - запитав Роман i, взявши ©© руки в сво©, пiднiс ©х
до губ i почав хукати. - От як ми з тобою влипли! Зовсiм уже до Павлюка
рукою подати...
Вони стояли посеред хлiва в купi людей i поглядали на щiлини в стiнах,
у якi дуло холодом i сипало снiгом, то на дверi, за якими грюкали
залiзяччям гусари... Люди здригалися й ще тiснiше тислися одне до одного,
ховаючи всередину дiтей, де зберiгалося хоч сяке-таке тепло.
- От i бджiлки так зимують, - знову озвався маленький сухенький дiдок.
- Зiб'ються в клубок i грiють одне одного сво©м теплом. Тi, що зверху, як
замерзнуть, лiзуть в середину клубка, а тi, що зiгрiлися, - нагору...
- Мусимо врятуватися, - прошепотiв Роман. - Будь-що! Але як, я ще й сам
не знаю.
- Ой людоньки! - знову закричала жiнка. - Та ми тут замерзнемо!
- Ой Боженьку, та де хоч ти? Чому не заступишся за нас? Тобi ж видно
згори, що чиниться на землi.
- Бог за панами руку тягне...
- Не богохульствуйте! - верескливо закричав маленький сухенький дiдок.
- Бог усе бачить i пам'ята . Що кому найменовано, те й буде. I ляхи кари
Божо© не минуть.
Жiнки на якусь хвилю втихли. За благенькими стiнами вила, гула
хуртовина, раз по раз сипало до хлiва снiговою крупою, намiтала горбок пiд
стiною. Нiхто не мiг зiгрiтися, всi тислися докупи, стогнали, зiтхали,
тихо плакали.... А байдужа завiрюха вовком вила й шарпала дверi, свистiла
в дiрки, залазила в душi бранцiв.
- Хлiв дощаний, - прошепотiв Роман. - А що, коли дошку вирвати?
- Дошки знадвору прибитi, - сказав дiдок. - I примерзли так, що й це
вiддереш.
- Коли силою налягти... - почав було Роман, та той перебив:
- Не на силу треба надiятись, а на Бога, Бог усе бачить.
- То чому ж вiн не поряту нас? - сердито запитала котрась iз жiнок. -
Хiба вiн не бачить, що ляхи на Укра©нi чинять?
- Все у волi Божiй, - сказав дiдок. - Мо', Господь випробову нашу вiру
й терпiння? Молiться, i Бог поряту нас. Коли не тiло, то душi нашi
грiшнi.
- Це нас не влаштову , - озвався Роман.
- Все у волi Божiй, - бубонiв дiд. - Молiться, i Бог вас не лишить у
бiдi...
- Але треба щось робити, - стиха загомонiли чоловiки. - Не загибати ж
нам у цiм хлiвi!
- Ви чоловiки, то й робiть! - пiдхопили жiнки. - Не дайте нас на поталу
ворiженькам. Ви ж бо нашi захисники.
- Воно-то так, - чухались чоловiки, - та тiльки як ти голими руками
дошки вiдiрвеш?
- Якi вони захисники? - почувся сердитий голос. - Захисники он до
Павлюка пiшли, а цi пiд боком у жiнок вигрiвалися. От i досидiлися!
- Чого ти, Марфо? - хтось заступився за чоловiкiв. - х похапали, як i
тебе.
- Ото й похапали, що плохути! - не здавалася Марфа.
Роман мовчки пройшовся попiд стiною, стукаючи кулаком.
- Тут не дошки, а обаполи, та й тi попримерзали... Але ж i не гинути...
Ану йдiть, чоловiки, та всi гуртом натиснемо...
Та пiд дверима почулися голоси, тупiт. Бранцi злякано стислися в купу.
Скреготнувши, мерзлi дверi з трудом вiдчинилися, i в хлiв п'яною ватагою
ввалилися гусари, розмахуючи шаблями й пiстолями. Гусари вже були без
панцирiв, в селянських кожухах, котрi позабирали по хатах. Попереду
розмахував шаблею ротмiстр з хвацько закрученими вусами.
- П-панове! - закричав ротмiстр, похитуючись. - Доношу до вашого
вiдома, що ми розiгрiлися i б-бажа -мо жiнок! Б-бажа мо веселитися.
Гусари, регочучи, кинулись до селян, вхопили кiлькох жiнок, потягли до
дверей... Роман першим опам'ятався й, не тямлячи себе, кинувся на
ротмiстра.
- Звiрi!.. Куди ви жiнок хапа те! Бандити з велико© дороги.
- Ах ти ж хлоп!.. - витрiщився ротмiстр й з усього маху свиснув шаблею,
цiлячись Романовi в тiм'я. В ту мить, коли шабля падала Романовi на
голову, пiдбiг дiд, нiхто не встиг i крикнути, як вiн пiдставив сво
маленьке й сухе плече пiд шаблю... Ротмiстр вiдсiк йому все плече з рукою,
i старий, як лозина, зiгнувся й беззвучно впав у горбик снiгу що намело в
хлiвi...
- Ах ти ж х-хлоп! - скреготнув зубами ротмiстр. - Та я ж тебе, с-смерде
вонючий!.. Конай тепер, нiхто тебе не доб' !.. А тобi пощастило, -
повернувся вiн до Романа. - Гаразд. Поживи ще трохи. Я тобi придумаю
цiкавiшу смерть.
Прихопивши з собою кiлькох жiнок, гусари зачинили за собою дверi...
Роман кинувся до дiда, перевернув його, не знаючи, як i чим перев'язати
йому страшну рану, та дiд кволо спинив його:
- Облиш... Менi вже нiчого не треба... а та... молодий... живи.
- Спасибi вам, батьку! - схилився над ним Роман.
- Спасибi й тобi, що батьком мене назвав, - старий хрипiв. - Ви
молодi... живiть... борiться... - I затих.
- Я ще... - раптом озвався дiд. - Смерть уже за плечима... То ви,
люди... Повiдайте все мо©й душi... Про тих звiрiв... Душа моя Боговi про
них розповiсть... Та по-швидше, бо я вже...
- Села палять, а нас з дiтьми на снiг виганяють! - хтось крикнув у
вiдча©... Заворушилися бранцi, кожен намагався ближче стати, квапно
викладав людське горе.
- Дiтей малих убивають!..
- Жiнок та дiвчат гвалтують... На очах у батькiв.
- Вiшають безневинних!
- Села спалюють!..
- Волi нема !.. Життя!.. 3 голоду помира мо!..
- Ми ж не худоба, а люди!..
- Розкажи, дiдусю, Господу Богу, все розкажи, як !..
- В Зеленiй Гутi у церквi матерiв з дiтьми спалили! - раптом голосно
вигукнула Олена. - Розкажи й про це Богу.
- Все... все Отцю нашому небесному повiдаю, - дiд важко дихав. -
Прощавайте! Бог покара людожерiв... Ждiть Божо© помочi...
Старий пересмикнувся, сказав: "Ждiть, я хутко" - i помер.
Та ось пiд дверима почувся тупiт i галас.
- Знову тi гвалтiвники!
Дверi шарпнули, i до хлiва, як i перше, увiрвалися гусари, тiльки були
вони ще п'янiшi, i ротмiстр уже нетвердо тримався на ногах.
- Планове! - гаркнув ротмiстр. - Я р-розумiю, що в-вам холодно! Х-хто
хоче грiтися? Жiнки? П-прошу д-доб-бровiльно! Ну, хлопки, виходьте! Хто з
вас п-по-гарячiший... ха-ха!.. Справжнiх лицарiв будете обнiмати...
Виходь!.. - Тут його п'янi витрiшкуватi очi спинилися на Оленi. - Ах, яка
краля! У-м-м... Пальчики оближеш. - Крикнув гусарам: - Цю -для мене!
Роман кинувся на ротмiстра й ударом кулака збив його з нiг. Гусари з
оголеними шаблями кинулися на Романа, та ротмiстр, зводячись iз землi,
сердито крикнув:
- Стiйте, панове!
Ротмiстр нарештi звiвся, випльовуючи кров, i, повiльно ступаючи, нiби
крадучись, пiдiйшов до Романа.
- Я тебе не вб'ю, - важко дихаючи, сказав ротмiстр. - Зразу не зарубаю
на мiсцi, як треба б-було б. Бо це надто легко для т-тебе. Я хочу, щоб ти
п-помучився. Ти б-будеш сидiти тут... I знати, що в цей час т-тво ю
жiночкою н-насолоджуються лицарi Корони. Це б-буде для т-тебе страшнiше,
анiж с-смерть!..
I зненацька блискавичним ударом пiд груди ротмiстр збив Романа з нiг...
Гусари затягли Олену в жарко натоплену хату, що складалася з двох
половин. В першiй пиячили з десяток воякiв, попiд стiнами лежала гора
залiзних обладункiв, всюди валялися списи, довгi важкi мечi, бойовi
сокири, на пiдвiконнях шоломи з шишаками. В хатi було душно, гостро
смердiв пiт давно не митих чоловiкiв. П'янi гусари з'юрмились навколо
столу, на якому стояла зацькована молодиця в розпанаханiй сорочцi, з
божевiльними очима. Гусарня примушувала ©© танцювати... Олена вiдчула, як
затрiщало полотно сорочки на мордованiй жiнцi, i ноги у не© враз
пiдкосилися, стало страшно... "Вмерти... вмерти, тiльки не датись тим
гвалтiвникам", - подумала вона i забiгала очима по хатi, з надi ю шукаючи
сво © смертi, котра б урятувала ©© вiд глуму.
- О-о, свiженька!.. - закричав один з гусарiв з брудним, спiтнiлим
лицем. - Панове, я перший!..
Тут пiдбiг ротмiстр, штурхнув його кулаком, i той, вiдлетiвши,
гуркнувся на кучу обладункiв пiд стiною.
- На чужий коровай рота не роззявляй! - крикнув йому ротмiстр.
- Це стосу ться i вас також, пане ротмiстре! - досить спокiйно сказала
Олена, хоч в само© все хололо всерединi вiд страху.
- Ха-ха-ха!.. - зареготав гусар. - Ти дотепна, моя пташечко! - Вiн
схопив Олену за руку, потяг у другу половину хати, де не так було душно, i
защiпнув за собою дверi. В хатi було напiвтемне, лише на столi кволо
блимала благенька свiчка та в кутку, пiд образами, тьмяно жеврiла
лампадка.
- Н-ну, п-пташечко, ти, мабуть, замерзла, то погрi мось. - Ротмiстр,
розставивши руки, стуливши слюнявi губи дудочкою, так, що вуса
настовбурчились, як два рiжки, посунув на Олену. Вiн був у вовнянiй
сорочцi i шароварах, на поясi висiв нiж у шкiряних пiхвах й метелявся з
боку на бiк... - Прийди, прилинь, пташечко, в мо© гарячi обiйми...
Ха-ха-ха!..
"О Боже, де ж моя смерть-рятiвниця?" - в розпачi подумала Олена й
вiдскочила в куток пiд захист образiв.
- До Бога поближче? - захрипiв ротмiстр. - Ге-ге! Ти i за пазухою в
Бога вiд мене не захова шся, курiпко!
Кинувся до не©, спiткнувся й простягнувся на долiвцi, дзенькнувши ножем
на поясi. Олена в розпачi метнулася до дверей, вдарилась плечем, гарячково
мацаючи руками в пошуках защiпки, та ротмiстр уже схопив ©© обiруч за
талiю i потягнувся слюнявими губами до ©© лиця, дихнувши перегаром. Вона
вивернула голову, пручалася, але мiцнi руки ротмiстра стисли ©©, як
обручем, i вона вiдчула, що пiд нею щеза долiвка. Ротмiстр пiдняв Олену i
кинув на постiль, сам навалився на не©. Олена пручалась i вiдбивалась як
могла, але вiдчувала, що ©й не здолати його силу. В розпачi вона вкусила
його за руку, та вiн, рвучи на нiй одяг, не звернув на те уваги... Тодi
Олена вiдчула, що ©© рука натрапила на рукiв'я ножа, що висiв у нього на
поясi. А далi неясно пам'ята ... Ротмiстра трясла лихоманка, вiн уже
доривав на нiй сорочку, як вона висмикнула в нього нiж i що було сили
застромила йому в бiк... Вiн крикнув, захрипiв, щось бурмочучи, i враз
обм'як... Олена, натужившись, зiштовхнула його з себе. Вiн зсунувся i
гуркнувся навзнак...
Олена важко дихала, судорожно поправляючи на грудях порвану сорочку, i
була наче оглушена, жоден звук не долiтав до не©... Так тривало якусь
мить, потiм почула регiт гусарiв за дверима й опам'яталась. Заметушилась
по хатi, не знаючи, що дiяти, щось хапала, кидала, знову хапала... Потiм
нараз згадала дощаний хлiв, людей, що чекають смертi, й серед них
Романа... Треба не лише самiй вирватися звiдцiля, а й людей порятувати...
Забiгала поглядом по хатi й спинила його на ротмiстровiй кольчузi, що
лежала на лавi, на шоломi з шишаком, на мечi i пiстолi... Ще далi вона
побачила його чорну шубу...
...Коли Олена в одязi ротмiстра, кольчузi, шоломi i чорнiй шубi,
тримаючи в руках шаблю, вiдчинила дверi, то гусари навiть не обернулися до
не©. Декiлька з них хропiли просто на долiвках, ноги одного стирчали з-пiд
столу, а решта, утворивши коло - обнявшись, горланили пiсень... Бiля них
лежала гола замордована молодиця, i ©© груди були закривавленi. В Олени
раптом визрiв жорстокий план помсти гвалтiвникам. Взяла зi столу запалену
свiчку й вийшла в сiни. Там лежав ворох прядива. Олена згребла те прядиво
пiд дверi, сунула в нього свiчку й, упевнившись, що прядиво загорiлося,
вийшла з сiней i заперла надвiрнi дверi.
...Гусар, який стояв на вартi пiд дверима дощаного хлiва, навiть
ойкнути не встиг, як упав, напоровшись на шаблю. Тремтячими руками Олена
вiдчинила дверi i за кричала:
- Люди!.. Це я - Олена!.. Вибiгайте, люди, палiть хати з п'яними
гвалтiвниками! Вбивайте хижих звiрiв! Хапайте по хлiвах ©хнiх коней - i до
Павлюка...
Роздiл п'ятнадцятий
Вiйсько розвалювалося на очах, i Микола Потоцький нiчого не мiг вдiяти.
Настало перше грудня. Рiчний строк служби, на який наймалися жовнiри,
скiнчився. Щоправда, за умовами договору, затвердженими сеймом, лишалися
ще додатковi два тижнi, i вiйсько вже з чотирнадцятого грудня вважало себе
вiльним вiд будь-яких обов'язкiв перед ойчизною. В тiм числi й перед
головним командувачем польним гетьманом Потоцьким, котрий пiсля
чотирнадцятого грудня ризикував зостатися в Бiлiй Церквi лише з сво ю
власною охороною та надвiрною гвардi ю Саму©ла Лаща. Полки спiшно провели
сво© внутрiшнi ради й ухвалили: в зв'язку з тим, що ©м не виплачують
протягом осенi платнi, а також зважаючи на зиму, вiд подальшо© служби
вiдмовитись!
Переляканий Потоцький не знав нi дня, нi ночi, бачачи, як на очах
розкладаються полки, пада дисциплiна й будь-яка слухнянiсть. Хоругви
щодня збираються на раду, галасують, кричать до хрипоти i, так нiчого й не
ухваливши, другого дня знову починають мiтингувати... Польний гетьман
метався з Бiло© Церкви у Бар i назад, благав, умовляв коронного гетьмана
потурбуватися перед королем, щоб вiйську спiшно привезли платню.
Кон цпольський обiцяв, але Потоцький, не дуже цьому вiрячи, повертався у
Бiлу Церкву, де на нього очiкували вже делегацi© вiд полкiв. Делегати
вимагали грошей. Потоцький клявся, закликав ©х до порядку та вiрностi Речi
Посполитiй, лякав ©х повсталими козаками i змушений був знову мчати у
Бар... Вiйсько продовжувало розпадатися.
- Ми не невiльники! - кричали охриплi на сво©х безкiнечних мiтингах
вояки. - Ми вiдмовля мося вiд подальшо© служби i негайно вимага мо плату,
яку заслужили цi © осенi!..
Зрештою Потоцький у вiдча© видав наказ, яким зобов'язував усi полки
негайно вирушити на Заднiпров'я, в напрямку Чигирина та Корсуня, для
"вгамування бунтiвних козакiв самозванця Павлюка". Але на той грiзний
наказ головного командувача вiйсько не звернуло щонайменшо© уваги. Бiльше
того: бунтiвнi жовнiри видали свiй власний наказ, в якому велiли
поручникам усiх хоругов, переборовши опiр сво©х офiцерiв, не звертаючи
уваги на головного командувача й ойчизну, прибути четвертого грудня у
Фастiв на конфедерацiю!
Першим про цей наказ бунтiвного вiйська дiзнався пан Лувчицький,
вiйськовий стражник i командир другого полку, особистого полку польного
гетьмана, котрий теж при днався до конфедератiв. Лувчицький розвозив по
полках наказ Потоцького про наступ на Чигирин i, дiзнавшись про
конфедерацiю, того ж дня подався у Фастiв.
В надвечiр'я вiн пiд'©жджав до мiстечка, яке бунтiвнi жовнiри вибрали
за свою тимчасову столицю. Трiщав мороз i мiцнiшав з тi ю швидкiстю, з
якою згасав короткий зимовий день. Снiг то рипiв, то стогнав пiд полозками
саней. Пан вiйськовий стражник, закутавшись у шубу, почувався зовсiм
кепсько. Мороз залазив навiть пiд шубу, та гiрше морозу дошкуляла
конфедерацiя жовнiрiв. Яку ухвалу приймуть конфедерати на сво©й радi? Що,
коли надумають повернутися у Варшаву? Матка Боска!.. Вони пiднiмуть
повстання у самiй Речi Посполитiй! Пан стражник зiтхав, мало вiрячи в
успiх сво © по©здки. Холоднi заснiженi рiвнини, аж синi вiд морозу,
обступали Фастiв з усiх бокiв. Самого мiстечка не було видно, лише
бовванiла фортеця та де-де тяглися вгору немiчнi димки й тьмяно, наче
вовчi очi, блимали вогники в кiлькох мiсцях.
При в'©здi в мiсто стояла стража.
- Стiй! Хто?! - до саней пiдiйшов поручник з жовнiрами.
Лувчицький зрозумiв, що перед ним не просто вiйськовий дозор, аби ворог
не зумiв увiйти в мiсто непомiченим, а варта конфедератiв. I коли б вiн
назвав свiй чин, то його сани за голоблi повернули б назад... Тому пан
вiйськовий стражник бадьоро вигукнув:
- Поручник третьо© хоругви другого полку. Спiшу на конфедерацiю. Де
збiр?
- У квартирi поручника першо© хоругви коронного канцлера, - вiдповiв
дозорець. - По цiй вулицi прямо, потiм лiворуч третя хата. Поспiшайте,
пане поручнику, бо коло[6] вже почалося.
Коли пан стражник пiд'©хав до хати поручника першо© хоругви коронного
канцлера, то побачив не один десяток саней, бiля яких тупцяли закоцюблi
вiзники. Лишивши у санях шубу, бiгцем вскочив у сiни, де вже товпилися
жовнiри, i з трудом протиснувся в хату. Спершу вiн нiчого не побачив, бо
всюди були спини, i Лувчицький опинився наче в колодязi. Зрештою вiдсунув
якусь спину i побачив, що хата повна делегатiв вiд усiх хоругов.
Пан стражник напружив слух i насилу розiбрав окремi слова, уривки фраз:
"... днаймося... стiймо на сво му... Геть похiд, хай живе конфедерацiя!"
Працюючи плечима й лiктями, сяк-так протиснувся вперед I опинився бiля
кола, в якому одночасно виступали два поручники. Раптом один з них
захрипiв i вмовк, а другий пiдвищив голос:
- Панове! Нi про яку подальшу службу не може бути й мови! - закричав
поручник, i всi делегати схвально загудiли. - Доки король не заплатить, не
визна мо його влади!
- Та це ж... Та це ж бунт!.. - не тямлячи себе, закричав Лувчицький. -
Та як ви смi те таке пасталакати, сини Корони i його милостi короля?!
В хатi зробилося так тихо, що Лувчицький почув, як сполошено загупало
його власне серце.
- Це ж пан вiйськовий стражник! - пролунав раптом одинокий голос. - Хто
посмiв його впустити у коло? Вiн же не делегат, а прислужник Потоцького!
- Геть стражника! - заревiли делегати. - Виженiть його в три шия з
Фастова!
Пан вiйськовий стражник хотiв було щось сказати, але дужi руки схопили
його за комiр, виволокли на вулицю, кинули в сани й оперiщили коней